Розвиток форм та методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

УДК 355.48:[316.744:327](043.3)

Розвиток форм та методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття

20.02.22 - військова історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Павловська Світлана Володимирівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті оборони України, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Радецький Віталій Григорович,

Міністерство оборони України,

радник Міністерства оборони України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович,

Національна академія Служби безпеки України ,

завідувач кафедри оперативного мистецтва та історії спецслужб;

кандидат історичних наук,

Жарков Яків Миколайович,

Військовий інститут Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

начальник кафедри інформаційно-психологічного протиборства.

Захист відбудеться " 21 " квітня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 Національного університету оборони України за адресою: 03049, Київ-49, Повітрофлотський проспект, 28.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету оборони України (03049, Київ-49, Повітрофлотський проспект, 28).

Автореферат розісланий " 19 " березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. М. Грицюк

збройний воєнний конфлікт

АНОТАЦІЯ

Павловська С. В. Розвиток форм та методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національна академія оборони України. - Київ, 2010.

У дисертації на основі вивчення досвіду використання мас-медіа у воєнних конфліктах у другій половині ХХ століття розглянуто форми та методи діяльності, а також розроблено авторську класифікацію їх використання, досліджено розвиток та вдосконалення форм і методів діяльності мас-медіа під час війн та у воєнних конфліктах малої інтенсивності у другій половині ХХ століття. В роботі охарактеризовано стан опрацювання теми в історіографії та джерельній базі дослідження, визначено головні фактори, що впливали на процес удосконалення діяльності мас-медіа, розглянуто їх використання в розвитку, відповідно до вимог військово-політичного керівництва щодо організації заходів психологічної та інформаційної боротьби у воєнних конфліктах у другій половині ХХ століття. Розкрита зростаюча роль інформаційної складової під час воєнних конфліктів у другій половині ХХ століття та відповідного посилення зусиль військово-політичного керівництва, спрямованих на досягнення мети з можливістю мінімального застосування суто військових сил та засобів за рахунок максимального використання мас-медіа.

Розроблено практичні рекомендації щодо етапів використання мас-медіа у сучасній теорії воєнного мистецтва та практиці військового будівництва.

Ключові слова: війна, воєнний конфлікт, психологічна операція, метод констатації факту, метод інтерпретації факту, метод віртуалізації подій, невоєнний засіб досягнення мети у воєнних діях.

АННОТАЦИЯ

Павловская С. В. Развитие форм и методов деятельности масс-медиа в военных конфликтах второй половины ХХ столетия. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22. - военная история. - Национальная академия обороны Украины. - Киев, 2010.

В диссертации на основе изученного опыта использования масс-медиа в военных конфликтах второй половины ХХ века рассмотрены формы и методы деятельности, а также разработана авторская классификация их применения, исследованы развитие и усовершенствование форм и методов деятельности масс-медиа в ходе войн и во время военных конфликтов второй половины ХХ века.

В работе охарактеризовано освещение темы в историографии и первоисточниках. Рассмотрены основные факторы, влиявшие на процесс усовершенствования деятельности масс-медиа. Изучено их применение в развитии согласно требованиям военно-политического руководства по организации мероприятий психологической и информационной борьбы в военных конфликтах второй половины ХХ столетия.

Раскрыта возрастающая роль информационной составляющей во время военных конфликтов второй половины ХХ столетия и повышенного внимания военно-политического руководства, направленного на достижение цели в военных конфликтах с минимальным применением сугубо военных сил и средств за счет максимального использования масс-медиа.

Автор делает вывод о том, что количественное увеличение подразделений психологических операций и личного состава осуществлялось параллельно с определением качественной составляющей. Создавалась система подготовки военных специалистов для осуществления мероприятий информационной и психологической борьбы. Постепенно отдельная роль отводилась структурам по взаимодействию с масс-медиа.

В диссертационном исследовании установлено, что использование масс-медиа осуществлялось в форме пропаганды и паблик рилейшнз, что обусловлено разными идеологическими системами государств - участников военных конфликтов. Пропаганда как форма деятельности масс-медиа характерна для стран социалистической направленности. Применение масс-медиа в форме пропаганды носило однобокий излишне идеологизированный характер, что не допускало существование иных точек зрения. Другая форма использования масс-медиа - паблик рилейшнз - предусматривает многостороннюю коммуникацию, что способствует формированию новой системы взглядов на добровольной основе. В практике подразделений вооруженных сил США пропаганда в рамках паблик рилейшнз выступает отдельным элементом и не является доминирующим.

Автор определил следующие методы деятельности масс-медиа: констатация фактов, интерпретация фактов и виртуализация событий.

Подана разработанная автором диссертации классификация этапов применения масс-медиа в зависимости от форм и методов их использования.

Такой метод использования СМИ, как констатация факта способствовал документальному отображению событий войны. Автором установлено, что потребители информации, благодаря телевидению и несмотря на удаленность театра военных действий, становились косвенными участниками военных событий и свидетелями ужасов последствий военного вторжения. Такое положение не способствовало формированию общественного мнения в поддержку правительства страны - инициатора военного конфликта. Отношение граждан к действиям военно-политического руководства формировалось на впечатлениях отдельных журналистов, которые готовили репортажи на местах сражений. Именно они становились единственными источниками ужасающей правды о войне.

Использование метода интерпретации фактов предполагает изменение информации о реальных событиях в нужном направлении. С представителями журналистского корпуса начинали работать специально созданные структуры в вооруженных силах США, Великобритании, Российской Федерации. Отрабатывался алгоритм взаимодействия с представителями масс-медиа в условиях их отсутствия непосредственно на территории ведения военных действий. Во время исследования автором установлено, что использование метода интерпретации событий осуществлялось во время военного конфликта в ходе трех фаз. Подготовительная фаза характеризовалась легитимизацией своих действий страной - инициатором военного конфликта. Вторая непосредственно совпадает с силовой фазой военного конфликта. Для третьей фазы характерным стало целенаправленное использование масс-медиа с целью закрепления полученных результатов в военном конфликте.

Третий этап использованием масс-медиа характеризуется автором исследования как применение метода виртуализации событий. Развитие цифровых технологий сделало практически невозможным контроль информации с мест ведения боевых действий. Данный фактор способствовал тому, что взаимодействие с представителями журналистского корпуса постепенно переходило в русло использования средствами массовой информации уже подготовленных и сформированных для них информационных сообщений. Деятельность в вооруженных силах ведущих стран мира структур по взаимодействию с общественностью и СМИ, главным образом, заключалась в работе над формированием информационного сопровождения действий страны _ инициатора военного конфликта. Таким образом, этапы использования форм и методов деятельности масс-медиа в военных конфликтах зависели от характера военных действий.

Автор пришел к выводу, что опыт военных конфликтов малой интенсивности во второй половине ХХ века дает возможность оценить роль невоенных способов достижения цели, при этом применение военных сил и средств может выступать как запугивающий фактор, появляется возможность минимизировать потери в силах и технике.

На основании результатов исследования автор предложил практические рекомендации для усовершенствования как законодательной, так и исполнительной сфер государства с целью предупреждения деструктивного психологического влияния извне.

Ключевые слова: война, военный конфликт, психологическая операция, метод констатации, метод интерпретации, метод виртуализации событий, невоенный способ достижения цели в военном конфликте.

ANNOTATION

Pavlovska S. V. Development of forms and methods of the mass media activity in military conflicts of the second half of XX century. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of historical science's degree in speciality 20.02.22 - military history. - The National Defence University of Ukraine. - Kyiv 2010.

Based on the analysis of experience of using the mass media in military conflicts of the second half of XX century, the thesis considers forms and methods of their activity, suggests an author classification of their usage, explores the development and improvement of forms and methods of the mass media activity during wars and military conflicts of low intensity in the second half of XX century.

The thesis explores the topic within the historiography and the background of the study, defines all factors which had an impact on the improvement of the mass media activity, considers their usage in progress, according to the requirements of the military and political authorities which concern organisation of psychological and information warfare measures during military conflicts of the second half of XX century.

The thesis reveals the growing role of information during military conflicts of the second half of XX century and, accordingly, increase in efforts of military and political authorities aimed at minimising direct combat employment of troops by means of increasing the use of the mass media.

Practical recommendations on the stages of the usage of the mass media in modern military art theory and military construction practice are worked out.

Key words: war, military conflict, psychological operation, fact ascertaining method , fact interpretation method, event virtualisation method, non-military means of achieving an objective in military actions.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Війни супроводжують людство протягом усього його багатовікового розвитку. Вони були й залишаються поширеним видом вирішення соціальних конфліктів. Починаючи з другої половини ХХ століття окрім традиційних воєнних способів досягнення мети у воєнних конфліктах, особливу роль почали відігравати мас-медіа.

Мас-медіа визначаються як сукупність інформації, комунікативних технологій та безпосередньо засобів масової інформації. Кожен зі вказаних елементів відіграє свою роль у складному процесі створення інформаційного повідомлення, донесення його до споживача інформації та формування у нього відповідної точки зору.

Входження України у світовий інформаційний простір, створення й удосконалення механізму захисту власного інформаційного простору та формування й розвиток власних мас-медіа є умовами протистояння зовнішнім небезпекам в інформаційній сфері.

Використання мас-медіа для досягнення мети військово-політичним керівництвом країн-учасниць військових конфліктів другої половини ХХ століття зумовлено низкою обставин:

посиленням значущості інформаційно-психологічної складової у воєнних діях;

вимогами військово-політичного керівництва України, щодо забезпечення воєнної та інформаційної безпеки держави, в зв'язку з цим виникає необхідність використання Україною досвіду діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах;

необхідністю узагальнення досвіду діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах у зв'язку з розширенням участі України в миротворчих операціях, посиленням боротьби з міжнародним тероризмом, гострою необхідністю протидії негативному інформаційно-психологічному впливу;

відсутністю у вітчизняній історіографії комплексних наукових досліджень з питань теорії та практики діяльності мас-медіа під час воєнних конфліктів другої половини ХХ століття;

проголошенням Україною стратегічного курсу щодо євроатлантичної інтеграції, що обумовлює потребу узагальнення міжнародного досвіду використання мас-медіа та визначення їх ролі й місця в системі національної безпеки України.

Наукове завдання полягає в тому, щоб на основі вивчення наявних джерел визначити роль мас-медіа, розкрити форми і методи їх діяльності у воєнних конфліктах другої половини ХХ ст. та можливості використанні набутого досвіду у забезпеченні інформаційної безпеки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертант взяв участь у наукових темах: у Національній академії оборони України “Теоретичні основи соціально-психологічної роботи в Збройних Силах України” (шифр “Взаємодія”), № 0101U000800. Здобувачем підготовлено розділ щодо використання мас-медіа під час воєнних конфліктів. У науково-дослідній роботі Академії внутрішніх військ МВС України “Розробка форм і способів інформаційної боротьби при виконанні внутрішніми військами МВС України службово-бойових завдань” (шифр “Технологія”) дисертантом підготовлено розділ “Сутність, мета та особливості організації і проведення комунікативних заходів під час виконання внутрішніми військами МВС України службово-бойових завдань”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розкритті розвитку форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття, виявленні тенденцій їх розвитку, на основі дослідження виробити рекомендації для використання у Збройних Силах та в інших військових формуваннях України.

Визначена мета передбачає виконання таких завдань:

проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження, встановити ступінь наукової розробленості теми;

визначити чинники, що впливали на використання мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття;

дослідити розвиток сил і засобів збройних сил країн-учасниць воєнних конфліктів щодо використання мас-медіа;

проаналізувати форми та методи діяльності мас-медіа під час воєнних конфліктів;

здійснити класифікацію за етапами використання форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах;

виявити основні тенденції та закономірності розвитку діяльності мас-медіа під час воєнних конфліктів у другій половині ХХ століття;

розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності ЗМІ у Збройних Силах України, інших військових формуваннях з метою протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад.

Об'єкт дослідження - інформаційно-психологічна боротьба під час воєнних конфліктів у другій половині ХХ ст.

Предмет дослідження - розвиток форм і методів діяльності мас-медіа під час ведення інформаційної та психологічної боротьби у воєнних конфліктах другої половини ХХ ст.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи воєнно-історичної науки. Завдяки застосуванню методу типологізації вдалося здійснити класифікацію

діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття та визначити етапи їх діяльності. Використання логічного методу сприяло виявленню факторів впливу на процес удосконалення форм і методів діяльності мас-медіа, визначенню характерних рис та особливостей їх розвитку, встановленню тенденцій розвитку воєнного мистецтва під час проведення інформаційно-психологічних операцій у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття. Використовувались також методи порівняння, узагальнення, аналіз і синтез та методи системного підходу.

Хронологічні межі охоплюють період 1950-1999 років. Вибір нижньої межі зумовлено війною в Кореї (1950-1953 рр.), що співпало з формуванням концепції психологічної війни. Верхня межа (1999 р.) пов'язана з проведенням військових операцій у колишній Югославії, під час яких діяльність мас-медіа визначалась як самостійний і результативний фактор ведення бойових дій.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше у вітчизняній історіографії проведено комплексне дослідження розвитку форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття, при цьому:

проаналізовано еволюцію форм і методів діяльності мас-медіа в контексті розвитку воєнних конфліктів другої половини ХХ ст.;

визначено основні тенденції мас-медіа під час воєнних конфліктів.

Набуло подальшого розвитку:

поглиблений розгляд форм і методів діяльності мас-медіа в ході ведення інформаційної та психологічної боротьби у воєнних конфліктах другої половини ХХ ст.;

вивчення історіографії та джерельної бази з даної теми;

обґрунтування необхідності цілеспрямованої системної діяльності органів військово-політичного управління держави щодо урахування об'єктивної ролі мас-медіа для здійснення психологічного впливу на індивідууми у воєнних конфліктах;

розкриття основних факторів, що зумовили розвиток воєнного мистецтва у другій половині ХХ століття щодо використання форм і методів діяльності мас-медіа для досягнення мети у воєнному конфлікті;

проведена авторська класифікація поетапного удосконалення форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ ст.;

обґрунтовано чинники, що визначали вдосконалення діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах у другій половині ХХ століття.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертації можуть бути використані для проведення подальших воєнно-історичних досліджень з організації інформаційно-психологічних операцій, при підготовці навчальної літератури з проблем протидії ворожому інформаційно-психологічному впливу, а також при читанні нормативних та спецкурсів з воєнної історії та морально-психологічного забезпечення військ (сил).

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці в Україні керівних документів з проблем інформаційно-психологічних операцій.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи та публікації здійснено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднені автором на науково-практичних конференціях: “Внутрішні війська МВС України на етапі реформування та розбудови” (Харків, лютий 2007 р.), “Напрямки вдосконалення системи роботи з особовим складом Збройних Сил України” (Київ, квітень 2007 р.); “Філософсько-методологічні та соціально-психологічні проблеми реалізації людського фактора в умовах переходу Збройних Сил України до професійної армії” (Київ, травень 2008 р.); “Психологічні технології в екстремальних видах діяльності” (Донецьк, травень 2009 р.); а також на науково-практичному семінарі “Шляхи і механізми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки держави і суспільства” (Київ, грудень 2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дослідження висвітлено у 8-ми опублікованих працях: у 4-ох статтях у фахових виданнях, та 4-х виданнях науково-практичних конференцій.

Структуру дисертації підпорядковано меті й завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Обсяг основної частини дисертації становить 177 сторінок. Список використаних джерел і літератури включає 287 найменувань. Роботу доповнюють 5 додатків. Повний обсяг дисертації - 251 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені наукове завдання, мета, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні межі, методи дослідження, з'ясовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведена інформація щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” - проаналізовано стан наукової розробки теми, подано загальну характеристику основних видів джерел стосовно розвитку та вдосконалення засобів масової комунікації.

З'ясовано , що проблема використання мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття є новою і недостатньо висвітленою. Це зумовлено відносно недавнім часом, коли у воєнних конфліктах діяльність мас-медіа стала відігравати одну з головних ролей при проведенні інформаційної та психологічної боротьби, а також обмеженою кількістю відкритих матеріалів з цієї проблеми.

Наявна історіографія дослідження розглядається в дисертації за проблемним принципом. У роботах З. Бжезинського, Г. Кіссінджера, В. Горбуліна, Б. Ліддл Гарта, П. Швейцера, А. Гора розкривається сутність соціально-політичних процесів та зростання в них ролі інформаційних аспектів, що впливають на формування сучасного світового устрою. Автори доводять, що друга половина ХХ століття стала початком змін світової геополітичної ситуації з визначенням держав у світовому лідерстві. Відхід від традиційних способів ведення війни та з метою досягнення військово-політичної переваги привела до формування нового, інформаційного елементу збройної боротьби. Виникла необхідність приділяти особливу увагу духовній складовій, якщо йдеться про збройне протистояння країн із різними соціально-політичними рівнями та релігійно-культурними вподобаннями.

Досвід сучасних локальних війн та воєнних конфліктів досліджували вітчизняні науковці В. Радецький, В. Толубко, В. Телелим, О. Гуржій, С. Мосов, В. Макаров, В. Корнієнко, В. Муха, О. Бортник, І. Замаруєва, С. Лєсков, А. Рось та інші автори. У своїх роботах вони не лише використовували багатий фактичний матеріал, а й певною мірою визначали проблемні питання. Науковці доводять, що досвід воєнних конфліктів дає підстави стверджувати про поєднання інформаційного компоненту разом із застосуванням суто воєнних сил і засобів. Таке поєднання визнається як необхідна умова досягнення мети у воєнних конфліктах.

Праці зарубіжних авторів В. Лісічкіна та Л. Шелєпіна, А. Панаріна, В. Сліпченка, В. Каранкевича, О. Ільяшова, В. Криська, М. Гродненського, О. Караяні, С. Расторгуєва, В. Прокоф'єва, А. Манойла, М. Лібікі, Р. Шафранскі присвячені проблематиці інформаційних війн, інформаційно-психологічним операціям та механізму їх проведення. Більшість авторів інформаційну війну вважають самостійним, а не супроводжуючим видом воєнних дій. Але використання мас-медіа в інформаційній боротьбі більшість авторів розглядали частково.

Дисертаційні роботи українських науковців В. Вилка, Я. Жаркова, О. Куцької стали внеском в узагальнення практики інформаційно-психологічних операцій у збройній боротьбі. Для дисертанта вивчення зазначених праць стало важливим кроком у ході дослідження інформаційно-психологічного сегмента у процесі здійснення психологічного впливу.

Роботи А. Маслоу, В. Стасюка, І. Панаріна в галузі психології і зокрема, військової психології доводять про обов'язкове урахування психології особистості військовослужбовця під час воєнних дій з метою формування стійкого захисного механізму проти ворожого інформаційно-психологічного впливу.

Праці соціологів Г. Зіммеля, Л. Козера, В. Серебряннікова дають змогу глибше зрозуміти взаємозв'язок між конфліктом, що виникає в інформаційному середовищі та можливим проведенням інформаційно-психологічних операцій. Соціальний характер цих явищ зумовлює необхідність урахування емоційно-почуттєвої складової під час організації заходів інформаційної та психологічної боротьби.

Окрему групу становлять роботи авторів, які займалися проблемами масових комунікацій та PR-технологій, - М. Макклюєна, Б. Борисова, Г. Грачова, О. Максимова, В. Малишева, Д. Ольшанського, Г. Почепцова, О. Панаріна, В. Осьодла та інших. В їхніх працях сформульовано висновок щодо необхідності вибору комунікативного каналу для роботи з відповідним сегментом цільової аудиторії, що дає можливість досягти результату для формування бажаної точки зору. Доводиться, що кожний вид мас-медіа має свої особливості для здійснення впливу на споживачів інформації. Але форми та методи діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах, їх удосконалення названі автори не розглядали.

Аналіз історіографії дає підстави стверджувати, що у ряді країн відбувається стрімкий розвиток теорії та практики використання інформаційної складової під час воєнних дій. Саме ця обставина висуває потребу звернутися до діяльності мас-медіа у другій половині ХХ століття і з цих позицій зосередитись на необхідності їх використання набутого досвіду в Україні.

Документи та джерельна база наукової роботи представлена вітчизняними та зарубіжними матеріалами. Її основу становлять матеріали архіву Державної наукової установи “Книжкова палата України” імені Івана Федорова. Значну частину джерел складають настанови і директиви Міністерства оборони Збройних Сил США, які регламентують діяльність апарату інформаційно-психологічного забезпечення, польові статути та бойові документи збройних сил держави. Під час роботи над такими офіційними документами як Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів Америки (1994, 1996 рр.), Національна воєнна стратегія США встановлено, що в них вперше вживається поняття “інформаційна війна”, способи і методи якої є ефективним засобом забезпечення національних інтересів США у різних регіонах світу.

Використання законодавчих та нормативних актів України дало можливість сформулювати висновок стосовно того, що Україна на сучасному етапі свого розвитку ідентифікує себе як європейська держава з усвідомленням свого геополітичного становища. Перед державою постають завдання щодо забезпечення належного рівня національної безпеки у сфері інформаційно-психологічного впливу.

Документи Російської Федерації визначають державну інформаційну політику в умовах виникнення інформаційно-психологічної війни. Передбачається діяльність системи федеральних органів влади щодо протидії зовнішній інформаційно-психологічній агресії. На рівні державного реагування в контексті національної безпеки розглядається діяльність засобів масової інформації. В останній редакції Воєнної доктрини Російської Федерації наголошено на характері загострення інформаційної боротьби, тому актуальним завданням є збереження саме духовної безпеки. Відповідна роль відводиться державним механізмам, що регулюють діяльність мас-медіа.

Хартія Європейської безпеки визначає головні загрози, існування та трансформація яких вимагають адекватного реагування об'єднаних сил Європи. Окремий наголос робиться на зобов'язанні вживати всіх необхідних заходів для створення відповідного підґрунтя функціонування вільних і незалежних засобів масової інформації, які є важливим компонентом демократичного суспільства.

Окрему групу становлять документи воєнного керівництва США, в яких безпосередньо розглядаються різні аспекти інформаційної боротьби та психологічних операцій. Першим офіційним документом, в якому йшлося про інформаційні операції стала директива міністра оборони США № TS 3600.1 від 21 грудня 1992 року під назвою “Інформаційна війна”. В директиві поставлені завдання щодо відпрацювання нової концепції, робота над якою була завершена у 1993 році. У директиві голови Комітету Начальників Штабів № 30-93 інформаційне протиборство визначається як “…комплексне проведення за єдиним задумом і планом психологічних операцій”.

У наступних документах, таких як Єдиний статут КНШ № 3-13.1 1995 р. “Спільні дії різнорідних сил у боротьбі з системами управління противника”, Польовий статут Сухопутних військ США FM 100-6 1996 р. “Інформаційні операції”, “Доктрина спільних дій з проведення інформаційних операцій (Joint Doctrine for Information Operations 9 October 1998)” розвивалися положення щодо ведення інформаційної війни.

Про функції та структуру підрозділів, які займаються підготовкою та проведенням психологічних операцій на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях у різних видах військ, ідеться у наступній групі документів: Psychological Operations Field Manual No.33-1”; Psychological Operations (PSYOP) Media Subcourse PO-0816 by The Army Institute for Professional Development; Doctrine for Joint Psychological Operations Joint Publication 3-53, September 2003. Важливим у цих документах є визначення сутності психологічних операцій, яка полягає у використанні мас-медіа з подальшим аналізом отриманих результатів.

Робота з електронними бібліотеками, доступ до англомовних джерел, таких, як www.iwar.org.uk/-51kenwww.futerwar.net/- 12k, www.fas.org/irp, www.info.htm/-12k, www.psycom.net/iwar.1htm/-88k, www.dtic.mil/doctrine/new_pubs/jp3_13_2.pdf, wikipedia.org/wiki/information_warfare-50k, www.mindsistems.com.au/services. http://cryptome.org/htm та інших, дав можливість використати офіційні документи державних структур та розміщену інформацію за авторством представників цих структур, які є виразниками офіційної думки.

Використання матеріалів сайтів силових структур як України, так і інших держав: www.kmu.gov.ua, www.mil.gov.ua, www. mfa.gov.ua, www.legal.com.ua значно збільшили кількість проаналізованих матеріалів. На сайтах силових структур США розміщено інформацію про підрозділи психологічних операцій, їх штатну структуру та функціональні обов'язки. Наступна група веб-сайтів є офіційними джерелами інформації наукових та науково-дослідних установ: www.ndu,edu/inss/siws/cont.htm/-3k, www. cs:georgetown.edu/denning/infosec, www.maxwell.af.mil/au/2025. Вивчення матеріалів інтерв'ю, статей учених і фахівців з питань використання мас-медіа дало можливість ознайомитися з їх поглядами щодо імовірного майбутнього в інформаційно-психологічних війнах.

У другому розділі - “Сили і засоби використання мас-медіа у збройних силах країн - учасниць воєнних конфліктів другої половини ХХ століття” визначено головні фактори, що впливали на удосконалення діяльності мас-медіа, розглянуто процес їх використання відповідно до вимог військово-політичного керівництва щодо організації психологічної та інформаційної боротьби у воєнних конфліктах.

Установлено, що після війни в Кореї (1950-1953 рр.) відбулось формування американської концепції психологічної війни, що передбачала здійснення інформаційно-психологічного впливу на різні сегменти цільової аудиторії як у воєнний так і в мирний час. З рівня тактичного застосування пропагандистських заходів психологічні операції почали плануватись і здійснюватися на стратегічному рівні. Відповідно до потреб виконання завдань введено додаткові програми підготовки особового складу. У даний період використання мас-медіа відігравали роль як супроводжуючий вид дій, що мало тимчасовий характер.

На основі аналізу досвіду діяльності мас-медіа у В'єтнамі (1965-1973 рр.) військово-політичне керівництво США прийняло рішення щодо розробки загального плану перебудови всієї системи психологічної боротьби. Реалізація плану вимагала збільшення потенціалу проведення психологічних операцій американських збройних сил з метою підтримки глобальних інтересів США в мирний час, в загрозливий період та на всіх етапах збройного конфлікту. Під час війни у В'єтнамі у збройних силах США введено у практику діяльності відділів по зв'язках з громадськістю. І хоча США у війні не досягли бажаного результату, було сформульовано важливий висновок щодо обов'язкової цілеспрямованої діяльності мас-медіа під час інформаційно-психологічних операцій у період до початку силової фази, коли виникає необхідність виправдати дії уряду.

У воєнному конфлікті на Фолклендських островах (1982 р.) військовими Великобританії було практично відпрацьовано можливості інформаційного супроводження без присутності журналістів і здійснення контролю над витоком інформації. Крім того, у воєнних документах, регламентуючих висвітлення воєнних подій, були сформульовані засади щодо форми їх сприйняття як символічної. Завдяки вдалому використанню мас-медіа воєнні дії не тільки були підтримані громадськістю Великобританії, а й сприяли підвищенню рейтингу діючої влади і подальшому розвитку концептуальних поглядів на ведення воєнних дій саме в аспекті використання мас-медіа.

Подальше вдосконалення діяльності мас-медіа відбувалось під час воєнного конфлікту на території Гренади (1983 р.). Уряд США уклав угоду з керівництвом телевізійної мережі ЮСІА “Євронет” щодо трансляції інформаційних матеріалів за допомогою супутникового зв'язку. Широкий загал споживачів інформації мав можливість в максимально короткий термін стати свідками підготовлених репортажів про події. Саме після цього воєнного конфлікту в США створено систему взаємовідносин військово-політичного керівництва з представниками мас-медіа.

У ході підготовки до воєнних дій в операції “Підтримка демократії” на Гаїті (1994 р.) концептуальні завдання визначення цільової аудиторії та відповідних потоків інформації вирішувала міжвідомча група, створена на базі Ради національної безпеки США, до складу якої входили представники ЦРУ, Держдепартаменту, інформаційних агенцій та офіцери оперативного відділу Комітету Начальників Штабів. Змінився характер діяльності мас-медіа. У даному воєнному конфлікті вони відігравали самостійну роль. Практична відсутність втрат і застосування сил і військ як фактора залякування зробили можливим розгляд війни як піар-акції з чітко визначеними ролями для всіх учасників.

Діяльність мас-медіа під час воєнних дій Югославія-НАТО (1999 р.) організовували органи психологічних операцій Коаліційних сил, які діяли в зонах своєї відповідальності. Для здійснення взаємозв'язку з мас-медіа існували прес-центри на базі штаб-квартири НАТО, пізніше були створені органи по зв'язках із громадськістю. Коаліційні сили практично знищили інфраструктуру засобів масової інформації. А в мережі Інтернет здійснювався суцільний контроль над витоком інформації.

Невдалі воєнні дії Радянського Союзу у війні в Афганістані (1979-1989 рр.) стали показовим прикладом неможливості отримати перемогу суто воєнними діями в країнах з іншими ідеологічними засадами та релігійно-культурними вподобаннями. Діяльність засобів масової інформації відбувалась у дусі традиційної радянської спецпропаганди, що носило примусовий та однобокий характер у сприйнятті іншої ідеології.

Однією з причин невдалих воєнних дій Російської Федерації в ході першого етапу чеченської війни (1994-1996 рр.) була відсутність відповідних структур і законодавчої бази, що повинні були регламентувати взаємодію з мас-медіа у воєнному конфлікті.

У дисертаційному дослідженні стверджується, що використання мас-медіа у війні в Перській затоці (1991-1992 рр.) стало підтвердженням необхідності тісної координації та взаємодії усіх структур, які залучаються до проведення психологічних операцій, здійснення централізованого керівництва діяльністю мас-медіа щодо висвітлення воєнних подій. Психологічні операції перестали розглядатися як виключно заходи з підтримки дій військ. У 1998 р. військово-політичне керівництво США затвердило нову доктрину спільних дій по проведенню інформаційних операцій. Їх сутність зводиться до висновку про те, що інформаційна війна може стати превалюючим та вирішальним видом воєнного протиборства.

Еволюція поглядів військово-політичного керівництва США на діяльність мас-медіа відбувалась у конкретних умовах бойового застосування військ у другій половині ХХ ст. Відпрацювання засад їх використання, реорганізація структури підрозділів психологічних операцій і налагодження відповідного рівня фахової підготовки кадрів стала складовою підготовки збройних сил США до воєнних дій. Практика діяльності мас-медіа розвивалась поетапно, в міру виникнення збройних конфліктів і вдосконалення їх використання під час воєнних дій.

У третьому розділі - “Удосконалення форм та методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття” досліджено форми використання - паблік рілейшнз (PR) та пропаганди, а також методи - констатації фактів, інтерпретації та віртуалізації подій.

Напрямки використання мас-медіа визначалися ідеологічними засадами країни-ініціатора воєнних дій. Військово-політичні керівництва США, Великої Британії враховували новітні наукові досягнення щодо особливостей впливу на свідомість індивідуума. Уряди СРСР та Югославії організацію діяльності засобів масової інформації базували на догматичних підходах у формі вузько спрямованої і політично вмотивованої пропаганди.

Методи діяльності мас-медіа змінювались відповідно до завдань військово-політичного керівництва країни-ініціатора воєнних дій з метою створення у споживачів інформації позитивного сприйняття, розуміння та схвалення своїх дій у воєнному конфлікті.

Порівняльний аналіз форм і методів використання мас-медіа дозволив провести їх класифікацію за етапами вдосконалення їх діяльності у воєнних конфліктах у другій половині ХХ століття.

До першого етапу віднесено використання мас-медіа методом звичайної констатації фактів. Середина минулого століття характеризувалася відсутністю інформаційно-психологічного забезпечення діяльності збройних сил, мова йшла лише про закладання його засад. Поразка США у Корейській та В'єтнамській війнах, невдалі воєнні дії Радянського Союзу в Афганістані довели, що з особовим складом та населенням країни, народ якої є носієм іншої культурної спадщини, сповідає іншу релігію та знаходиться на іншому рівні соціально-економічного розвитку, вести боротьбу методами звичайної війни недостатньо.

До того ж, виникла необхідність підтримання дій військово-політичного керівництва з боку власних платників податків і міжнародної спільноти. Неконтрольоване інформаційне супроводження бойових дій, характерне для першого етапу, висловлювалося у звичайній констатації фактів. Передача реальних подій жахіттів війни робила споживача інформації не союзником власного уряду, а його противником.

Другий етап характеризується діяльністю мас-медіа з поступовим переходом від методу констатації фактів до методу інтерпретації існуючої дійсності. Врахування досвіду минулих воєнних конфліктів спонукало уряди США, Великої Британії, Російської Федерації вирішувати завдання врегулювання механізму висвітлення подій війни на законодавчому рівні. У воєнних конфліктах на Фолклендських островах, у Гренаді та на Гаїті уряди держав-ініціаторів воєнного конфлікту прагнули до схвалення та підтримки бойових дій з боку власних платників податків та світової спільноти. Розпочалася взаємодія військово-політичного керівництва з представниками засобів масової інформації, вдосконалювалася організаційно-методична діяльність відповідних структур у складі збройних сил країн - учасниць воєнних конфліктів. Інтерпретація подій війни давала можливість спрямувати симпатії цільової аудиторії у необхідному напрямку.

На основі проведеного аналізу використання мас-медіа в дисертації виділяються три основні фази. Перша - підготовча, яка характеризується “одержавленням” та легітимізацією своїх дій країною-ініціатором збройного конфлікту. Друга - здійснення інформаційно-психологічних дій з метою формування позитивного сприйняття населенням країн-учасниць конфлікту та міжнародною спільнотою безпосереднього застосування сил і засобів у воєнному конфлікті. Третя - цілеспрямоване використання мас-медіа з метою закріплення досягнутих результатів воєнного конфлікту. Отже, здійснювалась підміна пріоритетів, головною ставала не сама подія, а її інтерпретація.

Порівняльний аналіз форм діяльності мас-медіа дав можливість стверджувати, що застосування методу інтерпретації подій здійснювалось в рамках паблік рілейшнз. Дотримання жорстких ідеологізованих рамок, пропагандистських штампів навіть при значних матеріальних витратах не дає позитивних результатів, про що свідчать наслідки невдалих воєнних дій Радянського Союзу в Афганістані.

Третій етап використання мас-медіа характеризується поступовим переходом до методу віртуалізації подій. Йдеться про створення неіснуючої реальності в привабливому для споживачів інформації форматі. Бурхливий розвиток сучасних інформаційних систем, удосконалення технологій впливу на психіку людини, індивідуальну і суспільну свідомість створює основу для діяльності складної системи підготовки та видачі у ЗМІ інформаційних повідомлень, які відповідають потребам воєнного керівництва щодо висвітлення подій конфлікту. Існування системи взаємодії владних структур з представниками мас-медіа та громадськими організаціями давало можливість здійснювати контроль за витоком інформації і формуванням відповідної думки. При цьому, події подавалися у тому контексті, який був зручним для воєнного керівництва. Подібні результати досягалися, головним чином, у рамках паблік рілейшнз (PR), як форми діяльності мас-медіа.

Зазначена класифікація етапів використання форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах у другій половині ХХ століття показує залежність воєнних дій від інтенсивності та специфіки їх використання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті зростаючої ролі інформаційної складової під час воєнних конфліктів у другій половині ХХ століття та відповідного посилення зусиль з боку військово-політичного керівництва, спрямованих на досягнення мети з можливістю мінімального застосування сил і засобів шляхом максимального використання мас-медіа.

1. З'ясовано, що застосування невоєнних засобів ведення війни широко вивчається як вітчизняними так і закордонними науковцями. Участь у воєнних діях збройних сил низки країн світу дає можливість їм вдосконалювати набутий досвід щодо здійснення інформаційно-психологічного впливу. Встановлено, що вітчизняними науковцями вивченню можливостей впливу на духовну сферу присвячена дуже незначна кількість наукових праць. Процес здійснення інформаційно-психологічного впливу завдяки використанню мас-медіа в наукових дослідженнях розглянутий тільки фрагментарно. Не знайшла належного узагальнення проблематика розвитку форм та методів мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття.

2. Аналіз діяльності мас-медіа у збройних силах США, Великої Британії, Росії дає можливість визначити чинники, що впливали на активізацію використання мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття:

використанням невоєнних способів у досягненні мети у протистоянні між протиборствуючими силами;

посилення значущості інформаційно-психологічної складової під час воєнних дій;

розвиток науково-технічного процесу та поступова суттєва інформатизація суспільства, яка торкається всіх сторін життєдіяльності людей;

розвиток нових видів засобів масової інформації, таких як радіо, телебачення, Інтернету, мобільного зв'язку, кожен з яких характеризується рівнем залучення споживача інформації до процесу спілкування;

глобалізація мас-медіа сприяла утворенню медіа-імперій та ліквідації конкурентно неспроможних ЗМІ; запровадження єдиної інформаційної політики для всіх членів однієї корпорації;

розвиток комунікативних технологій, що впливають на формування суспільної думки;

формування двох типів інформаційного простору в країнах з різними ідеологічними засадами. Перший визначався інформаційним режимом, другий характеризується як інформаційний ринок. Особливістю інформаційного режиму було владне замовленням на відповідну інформацію, що було характерним для країн соціалістичного табору. Інформаційний ринок властивий для країн з більш розвинутими демократичними устоями і характеризувався частково підконтрольними потоками соціальної інформації з різними ідеологічними векторами;

кожним типом інформаційного простору враховувались наукові досягнення в психології щодо можливостей впливу на особистість. Використання впливу “ірраціонального” або “підсвідомого” на поведінку людей давало можливість представникам ЗМІ формувати необхідний емоційний настрій, що значно спрощувало процес впливу на споживача інформації;

3. Доведено, що зміна характеру воєнних конфліктів, необхідність мінімізувати втрати та зберегти людські та воєнні ресурси, змусили військово-політичне керівництво США, Великої Британії, Російської Федерації створювати підрозділи психологічних операцій. Кількісне збільшення підрозділів та особового складу відбувалося паралельно з визначенням ефективності їх діяльності. Запроваджувалась система підготовки військових фахівців для здійснення заходів інформаційної та психологічної боротьби. При цьому налагоджувалась взаємодія із мас-медіа.

4. Використання мас-медіа здійснювалось у формі пропаганди та паблік рілейшнз (PR), що зумовлено різними ідеологічними системами держав - учасниць воєнних конфліктів. Пропаганда як форма діяльності мас-медіа була властива для країн, що належали до соціалістичного табору. Вона мала заідеологізований характер, що не допускало існування іншої точки зору. Паблік рілейшнз (PR) передбачав багатосторонню комунікацію, що сприяла формуванню нової системи поглядів на добровільній основі. В практиці підрозділів психологічних операцій збройних сил США пропаганда в рамках паблік рілейшнз виступала окремим елементом, хоча він не був домінуючим. Методи діяльності мас-медіа під час воєнних конфліктів визначено такі: констатація фактів, інтерпретація та віртуалізація подій.

5. Здійснено класифікацію трьох етапів використання мас-медіа відповідно до форм та методів їх діяльності. Перший етап характеризується таким методом, як констатація факту. Для наступного етапу характерним є поступовий перехід від констатації до інтерпретації факту. При використанні методу інтерпретації подій здійснювалося три фази діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах: підготовча, яка характеризується централізацією та легітимізацією своїх дій країною - ініціатором воєнного конфлікту. Друга безпосередньо співпадає із застосуванням сил і засобів. Для третьої характерним є цілеспрямоване використання мас-медіа з метою закріплення набутих результатів воєнного конфлікту. І останній етап визначається діяльністю мас-медіа методом віртуалізації подій. Етапи використання форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах залежали від зміни характеру воєнних дій.

6. Встановлено основні тенденції розвитку інформаційної складової у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття:

постійне зростання ролі та значущості діяльності мас-медіа під час трьох фаз їх використання як перед силовою фазою, безпосередньо під час застосування сил і засобів, так і після перемоги з метою підтримання та закріплення набутих результатів;

під час всіх трьох фаз діяльність мас-медіа носила закритий характер;

використання мас-медіа для досягнення мети із суто військової сфери переходило у сферу взаємодії з цивільними структурами - інформаційними агенціями, громадськими організаціями;

при застосуванні форм і методів діяльності мас-медіа значно збільшувалась цільова аудиторія, окрім населення та особового складу країн - учасниць воєнного конфлікту, об'єктами ставали міжнародна спільнота та правозахисні інституції;

при запланованих воєнних діях як піар-акціях мас-медіа відігравали роль каталізатора дій противника;

розвиток цифрових технологій практично унеможливлював здійснення суцільного контролю над джерелами витоку інформації, що потребувало посилення взаємодії із мас-медіа з метою відпрацювання єдиної концепції висвітлення подій з місць бойових дій;

завоювання переваги в інформаційній сфері ставало неодмінною умовою забезпечення досягнення політичної мети у воєнних конфліктах.

На основі аналізу процесу вдосконалення форм і методів діяльності мас-медіа встановлено такі закономірності:

зміни в характері воєнних дій (їх короткотривалість та мінімізація у застосуванні військ, техніки й озброєння) вимагали значного збільшення обсягу діяльності підрозділів з відповідною спеціалізацією для взаємодії із мас-медіа на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях;

чим меншими планувалися застосування сил і засобів, тим більше уваги військово-політичне керівництво приділяло організації взаємодії із мас-медіа;

зміст, форми і методи діяльності мас-медіа залежали від домінуючого виду ідеології, стану економіки, інформаційного ресурсу, науково-технічного розвитку, релігійних, культурних уподобань населення та особового складу країн - учасниць воєнних дій.

7. В результаті дисертаційного дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо забезпечення інформаційної безпеки нашої держави.

Доцільно удосконалити законодавчі основи діяльності органів державної влади щодо протидії та попередженню деструктивному для України інформаційно-психологічному впливу.

На рівні виконавчої влади назріла потреба у відпрацюванні механізму припинення інформаційної діяльності, що суперечить чинному вітчизняному законодавству.

У разі кризової ситуації передбачити заснування структурних підрозділів для координації дій служб по зв'язках із громадськістю та ЗМІ всіх силових структур України.

Посилити увагу державних структур на удосконалення функцій, організаційно-штатного розкладу та матеріально-технічного забезпечення служб по зв'язках із громадськістю та ЗМІ у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Перспективним напрямком досліджень може бути вдосконалення організації системи інформаційно-психологічного забезпечення у Збройних Силах України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павловська С. В. Відображення сутності явищ інформаційно-психологічних воєн у понятійному апараті / С. В. Павловська // Труди академії. - 2007. - № 1 (74). - С. 309-315.

2. Павловська С. В. Інформаційно-комунікативні заходи як складова в організації народного ополчення та регулярних військ в роботі Н. Макіавеллі “Про воєнне мистецтво” / С. В. Павловська // Труди академії. - 2007. - № 7 (80). - С. 153-159.

3. Павловська С. В. Сутність інформаційно-комунікативних заходів та особливості використання комунікативних технологій у воєнних конфліктах та локальних війнах другої половини ХХ, початку ХХІ століть / С. В. Павловська // Труди академії. - 2008. - № 1 (81). - С. 282-291.

4. Павловська С. В. Інформаційно-психологічний вплив як фактор досягнення мети в ході воєнних дій / С. В. Павловська // Воєнна історія. - 2008 - № 5. - С. 126-136.

5. Павловська С. В. Інформаційно-психологічний вплив як корелят психологічних характеристик індивідуума / С. В. Павловська // Матеріали наук.-практ. конф. [“Внутр. війська МВС України на етапі реформування та розбудови”], (Харків, 27-28 лют. 2007 р.) / Акад. внутр. військ МВС України. - Х. : Акад. внутр. військ МВС України, 2007. - С. 254-255.

...