Соціально-економічний розвиток Північної Буковини і Хотинщини у 1918-1940 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Руснак Олександр Валерійович

УДК: [94:33](477.85)„1918/1940”

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ І ХОТИНЩИНИ

У 1918-1940 рр.

07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Добржанський Олександр Володимирович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Баженов Лев Васильович,

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, професор кафедри всесвітньої історії

кандидат історичних наук, доцент

Кройтор Володимир Костянтинович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, кафедра міжнародних відносин

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У 1914-1917 рр. Північна Буковина й Хотинщина були ареною кровопролитних боїв, що мало жахливі наслідки для населення та економіки означених територій. Особливих руйнувань зазнали сільське господарство, промисловість, транспорт. Фактично заново необхідно було створювати банківську систему, мережу установ медико-санітарного забезпечення, розвивати торговельні зв'язки тощо. Звичайно ж, така ситуація повною мірою відобразилася на становищі населення краю, яке стало надзвичайно важким. Ускладнилось воно тим, що в листопаді 1918 р., всупереч волі більшості жителів, відбулося приєднання Північної Буковини і Хотинщини до королівської Румунії. Придушивши народні виступи, окупанти відразу ж вдалися до політики тотальної румунізації, посилення тиску податкового апарату та уніфікації всіх аспектів функціонування економіки, здійснення яких повинно було перетворити край на звичайні повіти „Великої Румунії”.

Однак ці сторони життя Північної Буковини і Хотинщини у міжвоєнний період недостатньо вивчені й ще менше теоретично осмислені. Румунські дослідники характеризували соціально-економічний розвиток регіону однозначно з позитивної сторони, використовуючи це як ще один аргумент на користь своєї влади. А радянські історики, навпаки, намагалися всіляко підкреслити негативні сторони, замовчуючи факти, які не вписувалися у їхні оцінки і судження.

У необхідності дослідження теми переконує й відсутність ґрунтовних праць вітчизняних науковців. За останні 20 років історіографія проблеми поповнилася виключно роботами, що проливають світло на окремі аспекти теми нашого дослідження. Натомість так і не з'явилися спеціальні роботи, що всебічно б висвітлювали соціально-економічне становище Північної Буковини і Хотинщини в 1918-1940 рр.

Наукове осмислення досвіду соціально-економічного розвитку Північної Буковини й Хотинщини під час перебування в межах Румунії є важливим і актуальним завданням української історіографії. Сприяти його розв'язанню покликане дисертаційне дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах наукової теми „Актуальні питання соціально-економічного і суспільно-політичного життя України ХVІІ-ХХ ст. (за матеріалами західного регіону)” кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Номер державної реєстрації 0106U008487.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного та об'єктивного аналізу різноманітних джерел всебічно дослідити становище населення та проблеми розвитку економіки Північної Буковини і Хотинщини у складі Румунії. хотинщина буковина населення промисловість аграрний

Досягнення поставленої мети зумовило розв'язання таких завдань:

- оцінити загальний стан історіографії проблеми та проаналізувати джерельну базу;

- дати статистико-демографічну характеристику населення та визначити його національний склад;

- охарактеризувати соціальні відносини;

- з'ясувати стан медико-санітарного забезпечення населення;

- розкрити стан сільського господарства;

- відстежити основні тенденції розвитку промисловості та ремесел;

- визначити особливості функціонування транспортної мережі;

- показати рівень розвитку торгівлі та сфери обслуговування;

- висвітлити еволюцію банківської системи.

Об'єкт дослідження - соціально-економічні відносини в Північній Буковині й Хотинщині у міжвоєнний період.

Предметом дисертаційної роботи є форми, методи, особливості та результати соціально-економічної політики Румунії в Північній Буковині та на Хотинщині у 1918-1940 рр.

Хронологічні рамки досліджуваної теми загалом співпадають з часовими межами входження Північної Буковини і Хотинщини до складу Румунії з листопада 1918 до червня 1940 рр., хоча це не виключає короткого екскурсу в роки австро-угорського та російського панування в краї для виявлення коренів певних соціально-економічних проблем.

Територіальні межі роботи охоплюють Північну Буковину і Хотинщину. Згідно з територіально-адміністративним поділом у 1918-1925 рр. тут існували Вашківецький, Вижницький, Заставнівський, Кіцманський, Сторожинецький, Чернівецький та Хотинський повіти. У 1925-1940 рр. - були лише Сторожинецький (до якого долучили Вашківецький і Вижницький), Чернівецький (з приєднаними Заставнівським і Кіцманським) та Хотинський повіти - території сучасної Чернівецької області, а також кількох прикордонних районів теперішньої Республіки Молдова.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і завдань дисертації автор застосовував загальнонаукові та спеціально-історичні наукові методи. З числа міждисциплінарних застосовано структурно-системний метод, який дозволив розглянути об'єкт дослідження з усіма його основними рисами як єдине ціле. Вагоме місце мало застосування функціонального методу, за допомогою якого вдалося виокремити основні структурні елементи об'єкта дослідження і проаналізувати зв'язок між ними. Із загальних логічних методів застосовано метод аналізу, синтезу і класифікації, з емпіричних - метод збору та аналізу доступних джерел і літератури.

У ході дослідження перевага надавалася конкретним історичним методам: історико-порівняльному, синхронному, хронологічному, діахронному, статистичному, описовому, ретроспективному та класифікації. Історико-порівняльний метод дозволив зіставити різні часи із предметом дослідження. Застосування синхронного методу дало можливість з'ясувати як загальні закономірності, притаманні соціально-економічному розвитку краю у міжвоєнний період, так і певні регіональні особливості. Хронологічний метод дав змогу простежити зміни становища населення, а також еволюцію господарства Північної Буковини і Хотинщини у 1918-1940 рр. За допомогою методу періодизації виділено основні етапи соціально-економічного життя краю. Статистичний метод дав можливість з'ясування кількісних показників розвитку виробничої та невиробничої сфери економіки регіону. Описовий метод зробив можливим точно і повно відобразити основні події та явища, характерні для даного дослідження. Застосовувався ретроспективний метод, а також метод класифікації. В останньому випадку основна увага зверталася на опрацювання й осмислення невідомих до цього часу фактів. Використання вищезгаданих методів допомогло з'ясувати певну сукупність аспектів, пов'язаних із науковою проблематикою.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою в українській історичній науці працею, яка присвячена комплексному і системному дослідженню становища населення та розвитку господарства Північної Буковини і Хотинщини впродовж двадцяти двох років входження до складу королівської Румунії. Саме розгляд даних територій як єдиного цілого організму в плані функціонування всіх галузей економіки та основних закономірностей суспільного життя є новим аспектом дослідження в українській історіографії. На основі використання різноманітних джерел у дисертації вперше:

- узагальнено результати досліджень низки радянських, вітчизняних та зарубіжних фахівців, які так чи інакше торкалися теми;

- введено в науковий обіг велику кількість архівних документів і матеріалів, низку маловідомих фактів з проблеми;

- встановлено основні демографічні показники регіону загалом та повітів зокрема;

- проведено комплексне дослідження форм і методів народного протесту проти румунської влади, який був викликаний незадовільним становищем;

- з'ясовано особливості проведення аграрної реформи та її наслідки;

- проаналізовано рівень розвитку промисловості краю протягом всього міжвоєнного періоду;

- детально охарактеризовано банківську систему, комерційну сферу та сферу обслуговування;

- визначено частку, місце і роль основних галузей економіки Північної Буковини й Хотинщини у загальнорумунському народному господарстві;

- виокремлено основні тенденції розвитку економіки краю, характерні для Румунії та всього світу, а також певні регіональні особливості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що автором запропоновано нові підходи до аналізу й оцінювання раніше відомих документів і матеріалів. Зроблено спробу побудувати власні концепції щодо висвітлення окремих аспектів суспільного та господарського розвитку регіону. Їх застосування дає змогу поглибити вивчення суттєвих моментів соціально-економічної історії Північної Буковини й Хотинщини в складі Королівської Румунії.

Робота також може слугувати підґрунтям для подальших досліджень. З іншого боку, висвітлені в ній питання мають, на думку автора, неабиякий сучасний підтекст. У широкому плані йдеться про досвід у вирішенні проблем соціального та медико-санітарного забезпечення, аграрного питання, а також податкової, банківської, комерційної та індустріальної сфери.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці лекційних та спеціальних курсів за вибором студентів, при проведенні семінарських та практичних занять у ВНЗ ІІІ - IV рівнів акредитації з історії України, Румунії та краєзнавства, в шкільній і вузівській краєзнавчій роботі. Вони також мають певний інтерес для краєзнавців, наукових працівників архівів, музеїв і бібліотек. Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що основні положення її можуть слугувати при теоретичному осмислені проблем розвитку соціально-економічних процесів на Буковині.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також оприлюднено на V Міжнародній науковій конференції „Кайндлівські читання”, (Чернівці, 16-17 травня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, присвяченій 195-річчю з дня народження Тараса Шевченка „Шевченківські дні-2009” (Київ, 9-10 березня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченій 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б. О. Тимощука (Чернівці, 10-11 квітня 2009 р.) та на VII Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині „Руська Бесіда” (Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в 11 публікаціях автора, з яких 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена логікою проблеми та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (10 параграфів), висновків, додатків і списку використаних джерел та наукової літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 243 сторінки, у тому числі обсяг основного тексту - 183 сторінки, список використаних джерел та наукової літератури 34 сторінки (355 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет, хронологічні і територіальні межі дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів та публікації з теми, структуру дослідження.

Перший розділ „Історіографія проблеми та джерельна база” присвячений характеристиці літератури і аналізу джерел з теми дисертаційного дослідження.

Дослідження теми можна умовно поділити на три етапи: перший - 1918-1940 рр., другий - 40-80-і рр. минулого століття, третій - після 1991 р. Протягом входження Північної Буковини і Хотинщини до складу Румунії вивченням проблем соціально-економічного розвитку краю займалися сучасники тих подій, в тому числі й особи, що займали певні посади у державній владі. Серед них загалом сформувалося три течії. Дві різко протилежні (румунська і радянська) та поміркована, що відображала проміжну, більш виважену точку зору (західноєвропейська).

З робіт румунських дослідників (багатих фактами, але не позбавлених тенденційності) варто виділити праці на аграрну тематику К. Ґарофліда, Ф. Добоша, А. Кардаша, Т. Амброжевича, А. Потлога та Ґ. Манту. Свого роду відправним пунктом у вивченні індустрії та ремесел краю стали праці А. Ришкану та Є. Воронки. Провідним спеціалістом міжвоєнного періоду з вивчення шляхів сполучення можна справедливо вважати І. Міклєску, який опублікував кілька статтей і брошур про стан транспортних магістралей регіону.

Серед радянських істориків одним із перших про Буковину писав Г. Піддубний, який чимало матеріалів присвятив становищу населення та провідних галузей економіки. Допоміжний характер носять праці істориків із західноєвропейських країн - монографії А. Бабеля та Д. Мітрану. Значну історіографічну цінність мають тогочасні довідники і путівники: І. Ґроніха, К. Логіна, В. Бенецяну та Е. Кніттель.

Наступний етап - роки після Другої світової війни - характеризується двома прямо протилежними позиціями. З одного боку, спроба радянських істориків розкритикувати і всіляко применшити позитивні зрушення у різних сферах життя регіону. Сюди ж можна віднести і праці українців-емігрантів, які теж висвітлювали проблему критично і до того ж, не завжди володіючи достовірною інформацією. На протилежному полюсі - праці румунських науковців, що виходили знову ж таки з позицій патріотизму. Особливістю другого етапу вивчення проблематики (за винятком праць істориків з української діаспори) є надмірне використання марксистсько-ленінських ідеологічних штампів. З румунських дослідників слід відзначити І. Бітолєану, М. Мушата й І. Ардєляну. З радянських - В. Малінського, С. Кобилянського, В. Літвінова та Н. Фролова.

Третій період започатковано з розпадом соціалістичної системи, коли історики отримали змогу досліджувати минуле без будь-яких ідеологічних обмежень. Проте і тут немає однозначності в оцінках тих чи інших подій або фактів вітчизняними, молдавськими і румунськими дослідниками. В останні десятиліття серед науковців з інших європейських країн та у США також зростає інтерес до минулого краю в 1918-1940 рр. у контексті історії всієї Румунії. На відміну від перших двох періодів, у яких чітко можна було виокремити певні історіографічні течії, в останньому це важко зробити, оскільки усунення ідеологічних рамок відкрило шлях до об'єктивного, незаангажованого дослідження, хоча і тут є виключення, що стосуються румунських науковців, які менш критично ставляться до соціально-економічної політики Бухаресту в міжвоєнний період.

Найбільш виважено до проблем минулого краю у міжвоєнний період підходять вітчизняні історики. Значні дослідження розгорнули науковці Чернівецького університету, які стосувалися різних аспектів соціально-економічного, національно-культурного та політичного життя міжвоєнного періоду Буковини та Хотинщини. У першу чергу варто згадати праці І. Піддубного, В. Ботушанського, О. Добржанського, В. Грябан, М. Чучка, І. Буркута, С. Осачука та І. Чеховського.

Весь комплекс використаних у роботі джерел доцільно поділити на кілька категорій: неопубліковані (матеріали українських та зарубіжних архівів) та опубліковані (збірники документів і матеріалів, збірники законодавчих актів, статути і офіційні звіти різноманітних установ, статистичні збірники, спогади сучасників, публікації у періодичних виданнях).

Архівну джерельну базу склали документи Державного архіву Чернівецької області (далі ДАЧО) і Національного архіву Румунії (Дирекція Сучава). Найбільший пласт джерельної інформації про соціально-економічний розвиток Північної Буковини і Хотинщини у 1918-19140 рр. зберігається в ДАЧО, причому ряд документів автором використано вперше.

Весь обсяг архівних справ можна класифікувати таким чином: фонди установ державної влади, управління та місцевого самоврядування, що містять матеріали практично з усіх проблем соціально-економічного розвитку краю у міжвоєнний період; фонди закладів охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення; фонди організацій, що займалися розвитком аграрного сектора; фонди торговельних і промислових підприємств, установ, товариств; фонди організацій шляхів сполучення, а також фонди банків і фінансових інституцій.

Для виявлення різнопланових матеріалів при підготовці роботи автор намагався використовувати збірники документів. Серед фундаментальних видань, необхідно виділити збірник документів і матеріалів „Буковина 1918-1940 рр.: зовнішні впливи та внутрішній розвиток”, та „Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918-1944 рр. Погляд дипломатів”.

Наступний пласт опублікованих джерел становлять збірники законодавчих актів, що були видані в досліджуваний період у Румунії і мали стосунок до історії краю. Найбільш фундаментальним зібранням нормативних документів, яким послуговувався автор, був багатотомник „Загальний кодекс Румунії” (упорядник К. Гаманджіу). У частинах, що охоплюють міжвоєнний період, міститься практично вся правова база, яка регламентувала найрізноманітніші сторони життя і діяльності населення краю.

До опублікованих документів можна віднести і статути фінансових інституцій та промислових підприємств. Значна інформація про функціонування економіки Північної Буковини і Хотинщини в міжвоєнний період сконцентрована у щорічних звітах торгово-промислової палати м. Чернівці, зокрема за 1930, 1931, 1933, 1935, 1936, 1938 роки. Ці матеріали відображають стан основних галузей промисловості, внутрішню та зовнішню торгівлю регіону, з особливим акцентом на експортно-імпортних операціях з країнами Європи, Азії та Америки.

Ключовим джерелом з вивчення міжвоєнної соціально-економічної історії Північної Буковини і Хотинщини стали статистичні збірники. У першу чергу це матеріали переписів на Буковині та в Бессарабії, що були проведені на початку румунського правління. По-друге - випуски „Статистичного румунського щорічника”. Спогади сучасників і статті у газетах та журналах того часу теж суттєво збагатили роботу описами минулого краю у міжвоєнний період.

Отже, різнопланова наукова література і наявна джерельна база цілком достатні для всебічного висвітлення досліджуваної теми.

У другому розділі - „Становище населення Північної Буковини й Хотинщини в складі королівської Румунії” подано статистико-демографічну характеристику населення, визначено його національний склад, охарактеризовано соціальні відносини і з'ясовано стан медико-санітарного забезпечення населення.

Протягом міжвоєнного періоду відбулося поступове збільшення загальної кількості населення Північної Буковини й Хотинщини на 15,69% (в середньому на 0,78% щорічно). На 18,29% збільшилася кількість міського населення, та попри ці зміни за період румунського правління так і не вдалося досягнути збільшення частки міських жителів. Найшвидше розвивалися Чернівці, кількість населення яких зросла на 19,19%. Через відсутність достовірних матеріалів переписів не вдалося визначити точний національний склад регіону. Натомість підтверджено те, що серед усіх національностей, що проживали у Вашківецькому, Вижницькому, Заставнівському, Кіцманському, Сторожинецькому, Хотинському та Чернівецькому повітах, які проіснували до 1925 р., і в утворених замість них Сторожинецькому, Хотинському й Чернівецькому, переважаючу більшість складали українці.

Від приходу румунської адміністрації і практично до останніх днів її перебування в краї спостерігалася певна напруженість у суспільстві, яка час від часу переростала у відкриті конфронтації з владою. Характер соціальних відносин у Північній Буковині та на Хотинщині у 1918-1940 рр. визначався кількома факторами. По-перше, вплив мала великодержавна політика Бухареста, що проявилася у національних утисках населення краю, по-друге, виникнення конфліктів або їх відсутність у суспільстві залежали від життєвого рівня мешканців регіону (економічної та соціальної політики).

Борючись за певні соціальні гарантії, населення різних категорій вдавалося до протистоянь із багатими землевласниками, роботодавцями, представниками органів державної влади, охорони правопорядку, армії.

На основі вивченого матеріалу автором виділено кілька форм боротьби: помірковані - колективні скарги та страйки, і радикальніші - відкриті збройні виступи. Найбільш значущими актами вияву непокори румунській владі стали Хотинське повстання і збройний виступ військовослужбовців 113 полку у Чернівцях, в той час, коли протягом всього 22-річного періоду правління королівської Румунії в регіоні відбулися десятки дрібних сутичок.

Значний вплив на демографічну ситуацію в Північній Буковині та на Хотинщині в міжвоєнний період мала система медико-санітарного забезпечення населення. Зазнавши непоправної шкоди в 1914-1918 рр., вона кілька років не могла боротися з поширенням епідемічних захворювань в краї. Відсутність кваліфікованої і вчасної допомоги хворим на віспу, тиф, туберкульоз, дизентерію та інші хвороби, що набули масового поширення в перші повоєнні роки, вела до збільшення смертності серед населення. Та з часом, нормальну діяльність лікувальних установ вдалось налагодити і загроза зростання епідемій була ліквідована, а кількість захворювань та летальних випадків суттєво зменшилась.

До 1921 р. система охорони здоров'я Північної Буковини й Хотинщини була майже повністю поставлена у відповідність до тієї, що діяла у Старому Королівстві. Проте збереглася плата за лікування. В краї створена VIII санітарна зона під управлінням генерального санітарного інспектора. Йому підпорядковувалися санітарна та лікарняна служби. Здебільшого в 1918-1940 рр., отримавши нове обладнання, продовжували діяти медичні установи, засновані ще в період входження Буковини до складу Австро-Угорщини. Відповідно до потреб часу змінювалася їх структура, кількість та кваліфікація медичного персоналу. На їх базі відкривалися нові філії, лабораторії та інститути. Розвивалася аптечна мережа, діяли товариства лікарів та фармацевтів, функціонували повітові ради гігієни.

Констатуючи певні безсумнівні успіхи в системі охорони здоров'я краю у 1918-1940 рр., слід водночас зазначити, що велика кількість сільського населення (особливо мешканці гірських районів) не мали доступу до медичного обслуговування.

У третьому розділі „Сільське господарство, промисловість та ремесла регіону в міжвоєнний період” проаналізовані основні галузі виробничої сфери економіки.

Основною подією у житті населення регіону в 1918-1940 рр. стала аграрна реформа. Через нестабільне соціальне становище на приєднаних до Румунії територіях вона проводилася з подвійною метою. З одного боку - заспокоїти селян, а з другого - підвищити прибутковість та ефективність ведення сільського господарства. Одразу дві проблеми румунський уряд намагався вирішити шляхом перерозподілу землі між великими і дрібними власниками на користь останніх.

Головне завдання реформи - перерозподіл земельних ресурсів, в першу чергу орних земель, на користь безземельних та малоземельних селян - в основному було виконане, хоча й не без порушень. Співвідношення поміщиків і дрібних землевласників змінилося на користь останніх. Десятки тисяч селян отримали землю.

Інше завдання аграрної реформи - підняти рівень розвитку аграрного сектора, не вдалося реалізувати так успішно. Попри сприяння румунської влади у створенні Рільничих камер і різноманітних дослідних станцій швидких змін не відбулося. Суми капіталовкладень у них виявилися занадто малими. Тому склалася ситуація, коли дрібні селянські господарства, отримавши землю, виявилися погано забезпеченими інвентарем, посівним матеріалом, не володіли передовими методами рільництва і садівництва. Крім того, власникам наділів необхідно було сплачувати викупні платежі. Хоч проблему пустуючих земель і вдалося подолати, проте врожаї залишалися низькими.

Аграрна реформа також стала інструментом здійснення румунської великодержавної політики: переселених у Північну Буковину осадників наділяли землею, щоб посилити вплив румунського елементу серед українського населення. Зрештою, план не вдалося реалізувати.

Міжвоєнний період став новим етапом розвитку промисловості та ремесел Північної Буковини й Хотинщини. Адже завдяки сприятливим умовам (відсутності потужної конкуренції, наявності сировини та ринків збуту готової продукції) край отримав чималі перспективи розширення виробництва, а Чернівці змогли утвердитися як індустріальний центр регіону. Проте через нестачу капіталовкладень та негативний вплив світової економічної кризи повною мірою потенціал промисловості краю не був розкритий.

Головним досягненням промисловості Північної Буковини й Хотинщини 1918-1940 рр. стало розширення існуючих галузей (лісової, деревообробної, металообробної, хімічної) та створення нової (текстильної). Так, кількість великих підприємств лісової та деревообробної промисловості краю за досліджуваний період збільшилася з 23 до 29, металообробної - з 12 до 18. Майже в 5 разів зросла чисельність підприємств хімічної галузі. Натомість втричі скоротилася кількість підприємств керамічної галузі, а харчової - з 205 до 172 одиниць (без врахування Хотинського повіту через відсутність точних даних на початок 1920-х рр.)

В краї продовжували розвиватися традиційні ремесла, хоча з розвитком промисловості їх значення зменшувалося.

У четвертому розділі „Економічна інфраструктура краю в 1918-1940 рр.” визначено особливості функціонування транспортної мережі, показано рівень розвитку торгівлі та сфери обслуговування, висвітлено еволюцію банківської системи.

Шляхи сполучення Північної Буковини і Хотинщини зазнали сильних руйнувань в роки Першої світової війни. Особливо це стосується залізниць і шосейних доріг. Впродовж 1919-1940 рр. всі пошкоджені ділянки залізничного полотна, мости, станції і прилеглі магазини були відновлені. Окремі відтинки полотна довелося будувати наново. В 1940 р. здано в експлуатацію нові залізниці Чудей-Красноїльск та Берегомет-Селешень (Стебні).

Стан шосейних доріг в регіоні в 1918-1940 рр. був одним з найгірших у країні. Попри те, що ремонтувалися старі й будувалися нові мости і дороги, налагоджувалися тимчасові паромні переправи, дістатися до окремих населених пунктів залишалося проблематично.

На момент приєднання Північної Буковини й Хотинщини до Румунії, поряд із вже існуючими видами транспорту, в регіоні бурхливо розвивалася нова галузь перевезень - авіаційна. Відкрито найкращий в міжвоєнній Румунії аеропорт, налагоджено постійне внутрішньодержавне та міжнародне повітряне сполучення м. Чернівці, створено авіашколу і розпочато діяльність авіапошти. Загалом же розвиток авіаційного транспорту Північної Буковини й Хотинщини засвідчив покращення транспортного сполучення краю, його вихід на передовий на той час рівень.

Після Першої світової війни настав новий етап у розвитку міського громадського транспорту. Якщо в перші післявоєнні роки існувало лише трамвайне сполучення в місті, то згодом розпочато рух автобусів і тролейбусів. Введення в експлуатацію тролейбусів було надзвичайно прогресивним кроком у розвитку транспортної інфраструктури міста. А відкриття руху міжміських автобусів значно полегшило пересування мешканцям краю до Чернівців.

Торгівельна мережа повітів Північної Буковини та Північної Бессарабії в міжвоєнний період функціонувала як єдиний організм. Тенденції до падіння значення ярмарків і базарів, а також ріст ролі місцевих магазинів та біржі посилили значення Чернівців як комерційного центру регіону.

У 1918-1940 рр. на території Північної Буковини продовжувала розвиватися ярмаркова торгівля. Важливу роль відігравали торги у Боянах, Вашківцях, Вижниці, Заставні, Садгорі, Сторожинці та Чернівцях. Особливе значення мав Петрівський ярмарок, традиції проведення якого значно доповнилися в румунський час.

Для внутрішньої торгівлі регіону актуальними залишалися тижневі базари, що діяли у багатьох населених пунктах. Вони залишалися для місцевого населення найближчим ринком збуту і купівлі сільськогосподарської продукції.

Транспортна система, вдале географічне положення та зміна територіальної приналежності дозволили Північній Буковині та Хотинщині зміцнити свою роль у європейській торгівлі. Окрім того, що через місцеві митниці у Чернівцях та Ґріґорє Ґіка Воде (Неполоківцях) продукція місцевого виробництва збувалася в країни Європи, таким же шляхом чернівецькі комерсанти продавали товари з інших регіонів Румунії. У зворотному напрямку йшов імпорт для Північної Буковини й Хотинщини та інших найближчих повітів країни. Таким чином, край став „північними воротами” експортно-імпортної торгівлі Румунії з позитивним торговим балансом. Звідси вивозили здебільшого зернові, птицю, худобу, м'ясо, яйця, шкіри, фрукти, ліс та корисні копалини. Імпорт же складався з промислового обладнання та устаткування, сільськогосподарського реманенту, продукції металургії, електротоварів, автомобілів та запчастин до них, тканин і текстильних виробів, різноманітних „колоніальних товарів”, художньої та наукової літератури, канцелярського приладдя, музичних інструментів, медикаментів та продукції хімічної промисловості.

Основні заклади сфери обслуговування розвивалися в повітових містах. Найбільш розповсюдженими були корчми, які діяли майже в кожному населеному пункті. В окремих відкривалося й по декілька корчм. Їх діяльність пильно контролювалася органами влади, адже тут велася роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Із включенням Північної Буковини й Хотинщини до складу Румунії регіон на 22 роки став залежним від впливу економічних процесів, що охопили всю країну. Важке фінансове становище країни після Першої світової війни значно гальмувало розвиток банківської сфери. Особливо це стосувалося провінції. Проте з середини 1920-х рр. Національному банку Румунії вдалося приборкати інфляційні процеси, тож позитивні тенденції намітилися і в діяльності банківських установ. В краї продовжили діяльність всі 4 банки, що працювали тут до 1918 р. Деякі з них зазнали зміни форм власності. В 1920-х рр. виникло більше 20 нових інституцій, які на відміну від створених раніше, були акціонерними товариствами чи просто філіями закордонних установ, а не належали місцевій адміністрації. Активність банків значно знизилася під час „великої депресії”, яка охопила Румунію на початку 1930-х рр. Кілька установ змушені були припинити роботу. Попри пожвавлення їх діяльності наприкінці 1930-х рр., банківська система краю так і не змогла належним чином подолати наслідки найбільшої світової економічної кризи. Адже, довіру населення вже було втрачено.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати дослідження. Вони зводяться до таких положень.

Північна Буковина і Хотинщина після Першої світової війни перебувала у складі королівської Румунії впродовж майже 22 років. Різка зміна влади зумовила численні перетворення як у суспільстві, так і в сфері економічних відносин. Намагання Бухареста форсованими темпами інтегрувати новоприєднані повіти до Великої Румунії мало неоднозначні наслідки, які повною мірою проявилися у міжвоєнний період.

Роки перебування Північної Буковини і Хотинщини у складі Румунії відчутно позначилися на демографічній ситуації. Одним із позитивних наслідків можна вважати поступове збільшення загальної кількості населення досліджуваного регіону, яке складалося переважно із українців. Поряд із цим спостерігалося сповільнення процесу урбанізації, що було характерним для всіх регіонів Румунії досліджуваного періоду.

Небажання населення Північної Буковини й Хотинщини із самого початку входити до складу Румунії, румунізаторська політика центральних і місцевих властей, складне економічне становище всієї держави та досліджуваного регіону зокрема, стали причиною великої кількості соціальних конфліктів. Масові протести із застосуванням зброї (Хотинське повстання і виступ солдатів 113 піхотного полку в Чернівцях) чергувалися із мирними демонстраціями і страйками робітників підприємств, дрібними сутичками селян із великими землевласниками, представниками органів державної влади або охорони правопорядку, армії.

Важливе значення в краї відіграла система медико-санітарного забезпечення. Завдяки її роботі вдалося побороти поширення масових інфекційних хвороб. Відбулося оновлення матеріально-технічної бази лікувальних установ, створення на їх основі нових філій, лабораторій та інститутів, а також розширення мережі фармацевтичних закладів. Проте влада зберегла плату за лікування, а також не змогла вирішити проблему доступу сільського населення до медицини, що вплинуло на збереження високого рівня смертності у краї.

Однією із найважливіших подій у житті населення регіону в 1918-1940 рр. стала аграрна реформа, яка шляхом перерозподілу землі змінила співвідношення поміщиків і дрібних землевласників на користь останніх. Попри певні порушення при її проведенні, десятки тисяч безземельних і малоземельних селян отримали землю. Але це не вирішило глобальну проблему дефіциту землі. Ще менш успішними були спроби підняти рівень розвитку аграрного сектору.

У міжвоєнний період у Північній Буковині та на Хотинщині продовжували розвиватися промисловість і ремесла. До існуючих галузей (лісової, деревообробної, металообробної, хімічної) додалася нова - текстильна. Натомість традиційні ремесла поступово втрачали своє значення.

Перешкодою до покращення транспортної інфраструктури краю стали значні руйнування в роки Першої світової війни. Протягом 1918-1940 рр. довелося відбудовувати пошкоджені ділянки залізничного полотна, мости і станції, тому, лише у 1940 р. здано в експлуатацію нові залізниці: Чудей-Красноїльск та Берегомет-Селешень (Стебні). Аналогічними були проблеми із шосейними дорогами, стан яких в регіоні у 1918-1940 рр. був одним з найгірших у країні. Окрім вдосконалення традиційних видів перевезень, були започатковані нові (авіаційні, автобусні, тролейбусні).

Надзвичайно широкою після Першої світової війни стала географія економічних інтересів Північної Буковини і Хотинщини, яка не обмежувалася лише внутрішнім ринком, а й включала зв'язки із країнами Європи, Азії та Америки. Ріст товарообігу через „північні ворота Румунії”, якими стали митниці у Чернівцях та Ґріґорє Ґіка Воде (Неполоківцях), зумовив зниження ролі традиційних базарів і ярмарків, натомість викликав посилення ролі товарної біржі та магазинів, що дозволило утвердитися Чернівцям як комерційному центру регіону.

У 1918-1940 рр. зазнала перетворень і банківська система Північної Буковини та Хотинщини. Одним із основних нововведень стало запровадження румунської грошової одиниці - лея. Окрім 4 банків, що працювали тут до 1918 р., у 1920-х рр. виникло більше 20 інституцій. Нові банки вже діяли здебільшого як акціонерні товариства, а не належали місцевій адміністрації. Непоправної шкоди їх роботі завдала „велика депресія”. На початку 1930-х рр. кілька установ навіть змушені були припинити роботу. Попри пожвавлення діяльності банків наприкінці 1930-х рр., наслідки найбільшої світової економічної кризи так і не вдалося подолати.

Отже, входження Північної Буковини і Хотинщини до складу королівської Румунії у 1918-1940 рр. відобразилося на всіх аспектах соціально-економічних відносин регіону. Незважаючи на безсумнівні успіхи у розвитку основних галузей економіки, становище більшої частини населення все ще залишалося важким.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Руснак О. Аграрна політика румунського уряду в Північній Буковині та Хотинщині (1918-1926 рр.) / О. Руснак // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2009. - Т. 19: На пошану академіка В. А. Смолія. - С. 225-234.

2. Руснак О. Аграрна політика румунського уряду на Буковині у 1918-1928 рр. / О. Руснак // Видатні науковці Чернівецького університету. Р. Ф. Кайндль. Матеріали V Міжнародної наукової конференції „Кайндлівські читання”, 16-17 травня 2008 р. Частина 1. - Чернівці: Прут, 2008. - С. 140-144.

3. Руснак О. Банківські установи Північної Буковини та Хотинщини в міжвоєнний період / О. Руснак // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. - Луцьк, 2010. - №1. - С. 82-88.

4. Руснак О. Основні тенденції розвитку транспортної інфраструктури Північної Буковини і Хотинщини в 1918-1940 рр. / О. Руснак // Питання історії України. Збірник наукових праць. - Чернівці: Технодрук, 2008. - Т. 11. - С. 222-227.

5. Руснак О. Петрівський ярмарок у Чернівцях у міжвоєнний період / О. Руснак // VII Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині „Руська Бесіда” (7; Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.): Тези / наук. ред. О. В. Добржанський. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 51-52.

6. Руснак О. Північна Буковина і Хотинщина в транспортній системі Центрально-Східної Європи: проект Балтійсько-Чорноморського каналу 1930 р. / О. Руснак // Тези міжнародної наукової конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя” присвяченої 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б. О. Тимощука, 10-11 квітня 2009 р. - Чернівці: Зелена Буковина. - С. 63-64.

7. Руснак О. Причини та передумови аграрної реформи 1919-1926 рр. на Буковині / О. Руснак // Буковина: історичні та етнокультурні студії. Матеріали IV Міжнародної наукової конференції „Кайндлівські читання”. Частина 2. - Чернівці: Прут, 2007. - С. 107-111.

8. Руснак О. Реалізація положень румунської аграрної реформи в Північній Буковині та Хотинщині в міжвоєнний період / О. Руснак // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - Івано-Франківськ, 2009. - Вип. 16. - С. 168-176.

9. Руснак О. Розвиток громадського транспорту Чернівці у 1918-1940 рр. / О. Руснак // Шевченківські дні-2009: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 195-річчю з дня народження Тараса Шевченка, 9-10 березня 2009 р. / Редкол.: член-кор. НАНУ В. Ф. Колесник (голова) та ін. - К., 2009. - С. 87-89.

10. Руснак О. Стан і проблеми функціонування системи медико-санітарного забезпечення населення Північної Буковини та Хотинщини у 1918-1940 рр. / О. Руснак // Питання історії України. Збірник наукових праць. - Чернівці: Технодрук, 2009. - Т. 12. - С. 258-263.

11. Руснак О. Сутність та основні аспекти аграрної реформи 1918-1924 рр. на Хотинщині / О. Руснак // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - Вип. V: У 3-х част. - Ч. 3. Історія / За заг. ред. проф. В.Ф.Колесника. - К., 2007. - С. 191-193.

АнотаціЇ

Руснак О.В. Соціально-економічний розвиток Північної Буковини і Хотинщини у 1918-1940 рр. - Рукопис (243 с.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

У дисертації вперше всебічно вивчено становище населення і глибоко проаналізовано проблеми розвитку економіки Північної Буковини і Хотинщини у складі королівської Румунії у міжвоєнний період.

Використовуючи різноманітні джерела, зібрані у вітчизняних і зарубіжних архівах та бібліотеках, автор з сучасних концептуальних засад подав широку статистико-демографічну характеристику населення, визначив його національний склад; дослідив соціальні відносини, стан медико-санітарного забезпечення населення, рівень розвитку промисловості, ремесел, транспортної інфраструктури, торгівлі, сфери обслуговування та банківської системи. Аналізуючи сільське господарство, автор особливу увагу приділив особливостям проведення аграрної реформи у краї.

Ключові слова: Північна Буковина, Хотинщина, становище населення, сільське господарство, аграрна реформа, промисловість, ремесла, транспорт, торгівля, банки.

Руснак А.В. Социально-экономическое развитие Северной Буковины и Хотинщины в 1918-1940 гг. - Рукопись (243 с.)

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010.

В диссертации впервые всесторонне изучено состояние населения и глубоко проанализированы проблемы развития экономики Северной Буковины и Хотинщины в составе королевской Румынии в междувоенный период.

Используя различные исторические источники, собранные в отечественных и зарубежных архивах и библиотеках, автор на современных концептуальных началах дал широкую статистико-демографическую характеристику населения, определил его национальный состав; исследовал социальные отношения, состояние медико-санитарного обеспечения населения, уровень развития сельского хозяйства, промышленности, ремесел, транспортной инфраструктуры, торговли, сферы обслуживания и банковской системы.

Исследуя демографическую ситуацию в Северной Буковине и Хотинщине на протяжении периода румынского правления, автор установил, что несмотря на вред, нанесенный боевыми действиями во время Первой мировой войны и часто враждебное отношение власти к местному, преимущественно украинскому населению, наблюдался рост количества жителей региона (на 15,69% с 1918 до 1940 г.). В то же время медленно происходил процесс урбанизации (соотношение городского и сельского населения почти не изменилось).

В работе особое внимание уделено социальным движениям, основными причинами которых стало нежелание населения Северной Буковины и Хотинщины входить в состав Румынии, усиленная всесторонняя румынизация и тяжелое экономическое состояние. Массовые протесты с применением оружия (Хотинское восстание и выступление солдат и офицеров 113 пехотного полка в Черновцах) чередовались с мирными демонстрациями и стачками работников промышленных предприятий, мелкими столкновениями крестьян и крупных землевладельцев, представителями органов государственной власти или охраны правопорядка, армии.

Диссертантом проанализированы изменения в системе здравоохранения Северной Буковины и Хотинщины в 1918-1940 гг. Наряду с положительными сдвигами - улучшением материально-технической базы лечебных заведений, увеличением их количества, оставались значительные просчеты, которые не давали возможности населению широко пользоваться услугами врачей. Основным из них следует считать сохранение платной медицины в регионе, в отличие от основных уездов румынского государства.

В диссертации отмечено, что главным событием в жизни населения Северной Буковины и Хотинщины в исследуемый период по праву следует считать аграрную реформу, которая затронула практически каждого. Основное задание реформы - перераспределение земель в пользу малоземельных или безземельных крестьян, путем отчуждения у крупных землевладельцев в целом было исполнено. С другой стороны, поднять уровень развития аграрного сектора не удалось. Продуктивность сельского хозяйства все еще оставалась на низком уровне.

Автором доказано, что межвоенный период стал новым этапом развития промышленности, транспорта, торговли и финансовой системы в регионе. Изменения касались появления новых отраслей промышленности, передовых видов транспорта, расширения внутренних и внешних торговых связей региона, а также усовершенствования работы банковской сферы. Хотя все еще оставались серьезные замечания к состоянию транспортных магистралей (со многими населенными пунктами не было сообщения), а деятельность банковских учреждений резко сократилась во времена „великой депрессии” и в последующие годы.

Ключевые слова: Северная Буковина, Хотинщина, состояние населения, сельское хозяйство, аграрная реформа, промышленность, ремесла, транспорт, торговля, банки.

Rusnak O.V. Social-economic development of Northern Bukovyna and Hotyn region in 1918-1940. - Manuscript (243 p.)

Thesis for the Candidate of Sciences Degree in History in speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2010.

In the thesis, for the first time, the state of population is thoroughly studied and the problems of economy development of Northern Bukovyna and Hotyn region in the amalgamation of royal Romania in the interwar period are deeply analysed.

Using various sources, which are collected in home and foreign archives and libraries, the author on modern conceptual bases gave a wide statistic-demographic characteristic of population, qualified its national structure; investigated social relations, the state of medical warrant of population, the level of industry development, handicrafts, transport infrastructure, trade, sphere of services and bank system. Analysing agriculture, the author paid special attention to the peculiarities of realization of the agrarian reform in the region.

Key words: Northern Bukovyna, Hotyn region, the state of population, agriculture, agrarian reform, industry, handicrafts, transport, trade, banks.

Размещено на Allbest.ru

...