Розвиток туризму на Буковині у другій половині ХІХ – 80-х рр. ХХ ст. (історико-краєзнавчий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в тому, що здійснення соціально-економічних реформ в Україні відкрило нові можливості для розвитку туризму. Одночасно відбулося усвідомлення соціумом важливості розвитку цієї галузі як ефективного засобу отримання значних валютних надходжень, створення нових робочих місць, появи стимулу для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, формування потенційного об'єкта інвестування тощо. Різноманітність дослідження питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Проте ціла низка аспектів розвитку туризму в Україні, у тому числі й на Буковині, ще не знайшла всебічного відображення в науковій літературі. Разом з тим туристична справа має науково-пізнавальне значення, тісно взаємодіє з краєзнавством, пам'ятко-охоронною, природоохоронною та музейною роботою. Вирішення стратегічних завдань розвитку туристичної галузі можливе з урахуванням історичної практики і духовно-культурного досвіду.

Отже, актуального значення в історичному сенсі набуває вивчення та осмислення загальних закономірностей і складових частин туристичної галузі в регіоні та питання наукового обґрунтування місця і ролі туристичної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів регіонального і місцевого розвитку, розробки теоретичних основ формування регіональної туристичної політики та механізмів її практичної реалізації.

Мета дослідження полягає в об'єктивному, послідовному і всебічному висвітленні історії становлення та функціонування туристичних комплексів на території буковинського краю протягом другої половини ХІХ - 80-х рр. ХХ ст. на основі ґрунтовного аналізу архівних джерел, опублікованих документів і наукової літератури.

Відповідно до окресленої мети визначено такі завдання роботи:

- з'ясувати історичні передумови зародження туризму на Буковині та його локальну специфіку (функціональні засади);

- визначити етапи створення рекреаційних та бальнеологічних зон в краї;

- висвітлити організацію дозвілля й побуту туристів та будівництво відповідних комунікаційних шляхів;

- розглянути заходи австрійської, румунської та радянської влади у галузі туризму;

- охарактеризувати особливості туристичних (історико-краєзнавчих) маршрутів краю;

- дослідити діяльність туристичних фірм у міжвоєнний і радянський періоди;

- вивчити умови й розкрити ідеологічну спрямованість функціонування музеїв у 50-х - 80-х рр. ХХ ст. в контексті розширення туристичних програм;

- виділити і описати культурно-виховні складові туристичної практики;

- проаналізувати і узагальнити досягнення та напрямки розвитку туризму в краї у ХХ ст.

1. Історіографія та джерельна база дослідження

Здійснено аналіз наукових праць, в яких висвітлено історичний процес розвитку туризму на Буковині. Наукові праці з обраної теми можна умовно поділити на чотири групи: австрійського, румунського, радянського та сучасного періодів. Історіографія австрійського періоду представлена працями Ф. Віккенгаузера, Г. Купчанка, Д. Веренки, К. Ромшторфера, Й. Полєка, Е. Фішера, В. Журковського, К. Козака, Е. Людвіга, Б. Ключенка, М. Кордуби, А. Лойбеля, Ф. Кайндля та ін. Наведений у них історико-краєзнавчий, культурно-етнографічний, а також і соціально-економічний матеріал слугує лише тлом, на якому зародилася і згодом розвинулася туристична галузь.

Історіографія міжвоєнного (румунського) періоду представлена працями С. Релі, І. Сіміонеску, Т. Луческу, І. Пітікаріу, В. Ґріґоровича, Г. Піддубного, Ґ. Бурґеле, В.Бенецяну, К. Должана, І. Балтечяну, К. Міхайлеску, Х. Слобозяну, І. Малінаша, Р. Бужора, І. Бістрічану та ін. У більшості з них по визначеній проблемі є також матеріали, проте автори грішать твердженням, що Буковина - це лише „румунська земля”.

У радянський період помітним науковим доробком з цієї тематики можна вважати праці Н. Винокура, М. Смішко, О. Черниша, К. Черниша, І. Шовкопляса, Л. Вакуленко, В. Барана, Л. Михайлини. У своїх монографіях вони висвітлили віднайдені у краї численні археологічні старожитності, які стали історичними пам'ятками в програмах регіональних туристичних маршрутів. Предметом уваги дослідників в окреслений період стала й Хотинська фортеця як туристичний об'єкт Чернівецької області. Серед низки публікацій, присвячених твердині на Дністрі, варто виділити авторів, у доробку яких відображена історія зведення й визначні події, пов'язані з нею. Зокрема, це праці Б. Тимощука, С. Кучерявенко та Л. Пастух.

Предметом уваги українських дослідників були й інші численні пам'ятки архітектури та природи буковинського краю, які оглядають туристи під час своїх подорожей Чернівеччиною. В другій половині ХХ ст. туристична проблематика побіжно висвітлена в публікаціях Я. Гавучак, Л. Воропай та М. Куниці, В. Побігай та ін.

В межах проекту, пов'язаного зі святкуванням 600-річчя першої писемної згадки про м. Чернівці, побачила світ низка видань, серед яких заслуговує на увагу і науковий нарис, присвячений історії Буковини та Хотинщини - „Буковина: історичний нарис”, який належить перу колективу вчених - В. Ботушанського, О. Добржанського, Ю. Макара, О. Масана, Л. Михайлини та ін. Про історію Хотина й Хотинської фортеці йдеться в праці О. Комарницького та С. Комарницького. Значний масив відповідної інформації міститься у колективній монографії О. Добржанського, Ю. Макара та О. Масана “Хотинщина: історичний нарис”. Привертають також увагу праці краєзнавця І. Снігура “Чернівці і Чернівчани” та “Мої мандрівки по Буковині”. Ф. Чев'юк та В. Захарчук у своїй монографії висвітлюють роботу багатьох торговельно-розважальних закладів Буковини у австрійський період. Відомий буковинський історик та краєзнавець І. Чеховський у книгах “Чернівці - ковчег під вітрилами толерантності” і “Прогулянка Чернівцями та Буковиною” помістив чимало довідково-ілюстративного матеріалу, котрий висвітлює життя міста в різні історичні епохи. Релігійні аспекти висвітлені у статті М. Чучка “Дерев'яні церкви Чернівців”.

В усіх означених публікаціях є матеріали, які тою чи іншою мірою стосуються розвитку на Буковині туризму. Маловідомі свідчення про туристичну галузь в краї містяться у колективній праці „Чернівці” під редакцією буковинознавця В. Ботушанського. Зокрема, в розділі „Місто в часи австрійського правління” у згадуваній колективній монографії про Чернівці, також фігурує інформація про місцеві туристичні об'єкти.

Здійснений огляд наукової літератури дає підстави стверджувати, що різні автори в різні періоди у своїх наукових студіях згадували про туризм та туристичні об'єкти на Буковині. Однак ґрунтовних комплексних робіт, які б розкривали особливості розвитку туризму в краї, досі не було.

Джерельна база дослідження представлена архівними документами, збірниками документів і матеріалів, матеріалами періодичної преси та статистичними збірниками, мемуарною, довідковою літературою. Основний масив неопублікованих документів зберігається у Державному архіві Чернівецької області (ДАЧО). У його фондах (Буковинська крайова управа, Чернівецьке повітове управління, префектура Чернівецького повіту м. Чернівці, чернівецький міський магістрат, примарія м. Чернівці) міститься різнопланова статистично-оглядова інформація про соціально-економічний розвиток та суспільні процеси на теренах Буковини, різноманітні звіти про туристичні фірми, готельне господарство, транспорт, кількість туристів як місцевих, так і зарубіжних, та ін.

Іншу групу документів становлять друковані джерела: збірники документів і матеріалів, статистичні довідники, довідкові видання, рекламні щорічники, картографічні матеріали, фотодокументи, мемуари та щоденники. Джерельну базу дисертації розширили періодичні видання: “Буковина”, “Радянська Буковина”, “Молодий Буковинець”, “Радянські Карпати”, “Радянський студент”, “Час”, “Allgmeine Zeitung”, “Gazeta polska”, “Glasul Bucovinei” та ін.

Аналіз джерельної бази засвідчує, що з означеної проблеми в архівних і бібліотечних установах відклалася і зберігається значна кількість різнопланових, різномовних джерел. Їх опрацювання дозволяє комплексно та об'єктивно висвітлити історію зародження і розвитку туризму на Буковині в означений період.

2. Історичні та соціально-економічні аспекти формування рекреаційних зон Буковини середини ХІХ - початку ХХ ст.

Розглянуто передумови зародження на території краю туристичних відпочинкових секторів. Природна краса, екзотичні місцевості, сприятливий для відпочинку ландшафт та зручні рекреаційні терени являли собою частину комплексу передумов, які сприяли зародженню і становленню тут туризму. Другий фактор стосувався лікувально-бальнеологічних зон, привабливих своїми цілющими властивостями для мандрівників і відпочиваючих. Третій чинник - це історичні, археологічні, архітектурні пам'ятки, монументальні споруди, музеї та меморіальні комплекси. До четвертого відноситься наявність шляхів сполучення, постоялих дворів, корчм, зручних готелів з пристойним обслуговуванням та помірними цінами. Крім того, туристів приваблювала можливість полювання у буковинських лісах на птахів та дичину.

Упродовж другої половини ХІХ ст. тенденції щодо формування сприятливих умов для розвитку туристського дозвілля на Буковині значно розширюються. Означений процес поступово переходить під контроль та сприяння з боку австрійської адміністрації й ряду комерційних структур, зацікавлених в активізації туристичної галузі, яка переживала на межі ХІХ - ХХ ст. процес своєрідного конституювання (на державному рівні) і організаційного становлення.

Суттєві кроки в реалізації програми розвитку сфери туристичних послуг особливо помітними стають в останній чверті ХІХ - на початку ХХ ст. Це підтверджується значною кількістю відповідної документації, появою туристичних довідників, рекламних оголошень і повідомлень про можливість комфортного відпочинку на Буковині, в листах багатьох видатних діячів країн Європи тощо.

Вже на етапі становлення діяльність курортних закладів передбачала у вигляді обов'язкової складової частини організацію оздоровчих і туристичних прогулянок екскурсійно-розважального спрямування - т.зв. теренкурів.

Протягом ХІХ ст. в межах Дорни-Ватри було відкрито 19 джерел з мінерально-лікувальною водою. У 1854 р. бальнеологічні курорти працювали у літній період в селах Лопушна, Якобени, Дорна-Ватра, Дорна-Кандрени та ін. Зазначимо, що в Лопушну їздили на відпочинок здебільшого жителі з довколишніх населених пунктів, а в саму Дорну-Ватру, Дорну-Кандрени та Якобени приїздили на лікування, відпочинок й туристичну програму не лише буковинці, але й жителі інших провінцій.

Проаналізовано діяльність мережі установ харчування, ночівлі та дозвілля для відпочиваючих і туристів. Найбільш розвинутою ця мережа була в головному місті Буковини - Чернівцях. Серед відомих чернівецьких ресторацій кінця ХІХ - початку ХХ ст. пальму першості тримали ресторани в готелях „Belle Vue” і „Zum Sehwarzen Adler”. Ресторани також функціонували в Єврейському, Німецькому, Польському, Румунському та Українському Народних домах, у приміщенні Музичного товариства. До цього переліку слід додати т. зв. сад-ресторан на височині Гьобельса й подібний заклад у Народному саду.

В Усть-Путилі, як і в ряді інших буковинських селищ курортно-туристичної спеціалізації, до послуг туристів та подорожуючих були невеличкі ресторани, винні погреби, пивниці та садові кегельбани.

Крім того, свої послуги мандрівникам і відпочиваючим пропонували дрібні нічні кав'ярні як у самих Чернівцях, так і в інших містах краю - у Сереті, Вижниці, Сторжинці, Радівцях, Сучаві, Дорна-Ватрі, Кимпулунзі, Солці. Найвишуканішою кав'ярнею столиці Буковини вважалося велике кафе „Габсбург”. У будинку „Три корони” 1788 р. була відкрита перша чернівецька кав'ярня. На початку ХХ ст. увагу туристів привертав ресторанний заклад готелю „Париж”, комфортні кафе „Венеція” та „Європа” в центрі міста. Подорожуючі буковинською залізницею зазвичай користувалися кафе-ресторанами на великих вокзалах краю.

Важливе значення у розвитку туризму займали готелі та інші заклади ночівлі, де туристи могли безпечно і зручно відпочити. У другій половині ХІХ ст. в Чернівцях з'явилися комфортабельні для свого часу готелі, зокрема „Золотий лев”, „Під чорним орлом”, „Централь”, „Кронпринц”, „Брістоль”. У невеликих містах та курортах краю для туристів та гостей із середнім рівнем статків існували окремі готелі, постоялі двори, які орієнтувались на менш заможних клієнтів.

В розділі також висвітлено розвиток шляхів сполучення у відпочинкових зонах Буковини, описані найбільш поширені суходольні та річкові засоби пересування, якими користувалися туристи.

Перші кроки в напрямку поліпшення шляхового сполучення на Буковині під час адміністративної діяльності генерал-майора Г. фон Сплені (1774-1778 рр.) були здійснені за допомогою реконструкції місцевих доріг та зведення мостів через річки. Відкриття залізничного сполучення Львів-Чернівці 1 вересня 1866 р. дало новий поштовх відвідуванню буковинського краю подорожніми і мандрівниками з інших регіонів Імперії та іноземних держав. У 80-х рр. ХІХ - на початку ХХ ст. була побудована ціла мережа місцевих залізничних колій. В результаті до багатьох курортних містечок Буковини значно збільшився потік відпочиваючих і туристів.

Водні шляхи з 80-х рр. ХІХ ст. також почали ширше використовуватись в туристичних маршрутах краю. Зокрема, наприкінці ХІХ ст. для любителів природи рекомендувалося сплавлялися по найбільш повноводних буковинських річках - Пруту, Черемошу, Путилівці, Золотій Бистриці.

У Чернівцях першим транспортним засобом, що з'явився на маршрутах міста у 1838 р., були фіакри. В 60-х рр. ХІХ ст. цей вид транспорту поширився і став масовішим у зв'язку із необхідністю перевезення великої кількості пасажирів, у т.ч. й туристів від і до залізничних вокзалів, на прогулянки в різні пори року до околиць міста й теренами краю. Поява на Буковині першого автобуса припадає на 14 липня 1914 р. Він з'явився на маршруті між курортними містечками Дорна-Ватра та Бистриця. З січня 1914 р. в Чернівцях з'явилися перші автомобілі-таксі, послугами яких могли скористатися місцеві жителі, туристи і гості міста.

3. Організація та функціонування туристичних комплексів буковинського краю у 20-30-ті рр. ХХ ст.

Простежено діяльність туристичних закладів і структур у сфері надання послуг туристам, які подорожували Буковиною у міжвоєнний період. Висвітлено і визначено особливості організації та роботи місцевих спеціалізованих туристичних бюро. Зокрема, проаналізовано низку офіційних циркулярів та розпоряджень стосовно розбудови сфери туризму на місцевому рівні, в тому числі й для території Буковини. У 30-х рр. ХХ ст. загальний економічний розвиток і суттєве зростання попиту саме на туристичне обслуговування в усій Європі, в тому числі й Румунії, зумовили активізацію дій королівського уряду щодо підвищення якості обслуговування клієнтів у цій галузі.

Так, в наказі Кабінету міністрів і Міністерства внутрішніх справ Румунії про порядок організації туризму в королівстві від 20 червня 1933 р., адресованому префекту м. Чернівці, йшла мова про необхідність покращення роботи туристичної галузі. В іншому циркулярі міністерства від 21 червня 1933 р. йшлося про те, що міський примар зобов'язаний довести до відома керівників усіх державних установ та приватних фірм Чернівців, які мали відношення до сфери туризму, низку спеціальних інструкцій, спрямованих на розвиток туристичної інфраструктури. Передусім це стосувалося якості й вартості послуг для туристів.

Простежено тенденції щодо збільшення кількості самих туристичних агенцій, бюро і фірм як у самих Чернівцях, так і в інших містах Буковини. Зокрема, протягом 20-х рр. ХХ ст. в межах Чернівців функціонувало близько двох десятків приватних і державних туристичних фірм: „Wagons-Lits Cook”, „Hamag”, „Morgenblat”, „Europe”, „Сunard White Star”, „Hamburg-America Linie”, „Іtalia” та ін.

Туристичними бюро володіли також товариства, редакції газет, банки, державні установи, зокрема „Allgemaine Zeitung” („Загальна газета”), „Бюро подорожей Буковинської каси заощаджень” („Cassa de Economie”), ряд інших організацій. Серед знаних у місті приватних фірм, які спеціалізувалися на проведенні екзотичних видів екскурсій та мандрівок і користувалися визнанням у клієнтів, найбільш відомими були агенції Рейнхарда Сейднера, Артура Сондермінґа, Адольфа Ґрасса, Адольфа Рудика, „Європа-Румунія”, „Sarnia”, „Transit”.

Буковинці, які мали бажання подорожувати морем чи океаном, могли придбати квитки на теплоходи в Чернівцях. Серед фірм, які займалися не лише торгівлею, а й організовували трансокеанські подорожі для туристів, популярністю користувалася агенція „Норддойчер Лойд”.

Значна увага приділена висвітленню питання про туристичні маршрути 20-30-х рр. ХХ ст. в межах Чернівців та його околиць, серед яких варто виділити т.зв. Цецинський маршрут, відвідування міських музеїв, окрема прогулянка лісом Гореча з оглядом православного чоловічого монастиря і церкви Різдва Пресвятої Богородиці, збудованої 1767 р.

Ще один пропонований туристам екскурсійний маршрут пролягав з Чернівців до с. Чорнівка і проходив через містечко Садгора, де мандрівники оглядали палац-резиденцію місцевого „чудодійного” рабина та пишну садибу барона Мустяци. Далі дорога вела через ліс до самої Чорнівки, де знаходився старовинний маєток відомої родини Гурмузакі. Мандрівку до с. Хрещатик з метою побачити знаменитий чудодійним джерелом чоловічий монастир туристи зазвичай здійснювали автотранспортом.

Для любителів гірських подорожей туристичні фірми Буковини пропонували екскурсію за маршрутом Чернівці-Вижниця. У 30-х рр. ХХ ст. саме це містечко стало одним з найбільших рекреаційних зон Буковини.

Пішохідні екскурсії тривалістю п'ять днів проводилися за такими маршрутами: Вижниця - Усть-Путила (40 км); Усть-Путила - Яблуниця (27 км); Яблуниця - Шлюз Марії (22 км); Шлюз Марії - Устя Жупани (21 км); Устя Жупани - Присліб. Останній маршрут можна було перервати. Однак туристи у більшості випадків продовжували рухатися далі, до гори Томнатік (1483 м) та вершини Бобейка (1380 м). Звідти вони прямували до Селятина, з якого діставалися потягом до Радівців та Дорнешть. Популярністю користувалися маршрути до полонини Віпчина (1448 м) та гори Гребінь (1384 м), і далі до Кимпулунгу Молдовенеск.

Найбільшим попитом серед різних видів туристичних маршрутів користувалися: історико-пізнавальний, науково-практичний, рекреаційний, бальнеологічний, спортивний та релігійно-паломницький. До поширених форм та різновидів реалізації туристичних маршрутів за часів румунської адміністрації можна віднести пішохідні екскурсії, мандрівки автомобілем, автобусом чи фіакром по місту через ліс або гірськими шляхами. Екскурсійні програми і гірські туристичні маршрути були популярні як серед закордонних туристичних груп, так і серед т.зв. внутрішніх мандрівників, тобто представників „національного” туризму.

Досліджено в розділі й вартість туристичних послуг. Встановлено, що у міжвоєнний період до Буковини та Чернівців кількість туристичних екскурсій, у тому числі гостей з країн Західної Європи, поступово зростала. Особливо часто буковинський край протягом 20-30-х рр. ХХ ст. відвідували групи туристів з Франції, Італії та Німеччини.

У четвертому розділі „Розвиток інфраструктури туризму в радянські часи“ досліджено особливості розвитку туристично-рекреаційного та історико-культурного потенціалу буковинського туризму в 40-80-х рр. ХХ ст.

Показано політику обласного керівництва, спрямовану на розвиток туристичної галузі, окреслено провідну роль рішень партійних і радянських установ. Радянська влада, з одного боку, заохочувала місцеві керівні органи щодо відкриття санаторно-оздоровчих і туристичних об'єктів, з іншого - відкриття нових рекреаційних закладів, туристичних баз, спортивно-туристичних таборів й пансіонатів у багатьох випадках здійснювалися за рахунок т.зв. націоналізації, тобто примусової конфіскації у заможних людей краю їх приватних маєтків, палаців, будівель, садиб тощо.

Значна розбудова туристично-відпочинкових закладів у краї згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 1959 р. почалася саме з кінця 50-х рр. ХХ ст. В результаті виникли: літній туристичний комплекс „Чернівці”, зведений на околиці міста, готель „Арніка” в селищі Путила, готель „Інтурист” у Чернівцях, який обслуговував переважно іноземних туристів.

Міська туристична база надавала послуги сільським учням та учням інших областей. Усі учасники туристичних походів здавали спеціальні туристичні нормативи на значок „Турист СССР” та „Юный турист СССР”.

Окремий напрямок в діяльності радянського туризму був пов'язаний з патріотичним (у комуністичному сенсі) вихованням молоді. Обласним штабом походів при Обласному комітеті ЛКСМУ проводилися щорічні туристичні походи по бойових місцях Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції 1944 р. та інших територіях області, позначених героїчним подвигом радянських воїнів, на честь свята Перемоги тощо. Активізувало свою роботу протягом 70-х рр. ХХ ст. Бюро міжнародного молодіжного туризму „Супутник”. Воно розробило програму нових туристичних маршрутів соціалістичними країнами Центральної та Східної Європи.

Діяльність трьох найбільших в СРСР та УРСР туристичних організацій 60-80-х рр. ХХ ст. - „Інтуриста”, „Супутника” та Центральної Ради з туризму та екскурсій, - підпорядковувалася профспілкам, які перебували під пильним наглядом партійних органів і спецслужб.

Як об'єкти туристичних маршрутів краю в розділі висвітлено історико-культурні та природно-археологічні пам'ятки Буковини. Неабияку увагу туристів, які відвідували Чернівецьку область, привертало одне з її головних визначних місць - Хотинська фортеця. Мандрівники мали також можливість оглянути одну з наймонументальніших споруд Чернівців - резиденцію Буковинських митрополитів.

Інша категорія туристичних об'єктів - пам'ятки соціально-політичної боротьби та суспільних протистоянь, - відображали складне й неоднозначне у своїх проявах історичне минуле краю. Поширеними туристичними об'єктами були найчастіше військові пам'ятники - обеліски, стели і пам'ятні місця, пов'язані з боротьбою народу проти загарбників, меморіали та місця кривавих боїв, поля битв тощо. Зокрема, у Чернівцях, на нинішній Соборній площі, в липні 1946 р., на честь визволителів Чернівецької області від німецько-румунської окупації, зведено обеліск з червоного граніту.

Серед визначних пам'яток природи туристи відвідували т.зв. печеру Довбуша, урочище „Протяте каміння”, скелі „Соколине око” й „Писаний камінь”, бескид „Кам'яна Багачка”, камінь „Жаба” та ін.

Як туристичні об'єкти характеризуються музеї, де відвідувачі знайомилися з історією краю, життям і творчістю відомих діячів культури, визначними археологічними та етнографічними пам'ятками тощо. З музейних комплексів Північної Буковини виділяються музей-садиба Ю. Федьковича, розташована на місці, де стояла родинна хата письменника в селищі Путила, меморіальні музеї О. Кобилянської та Ю. Федьковича.

Подорожуючи Кіцманщиною, туристи в с. Чортория могли бачити на родинному подвір'ї погруддя відомого українського кіномитця І. Миколайчука. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. до туристичних маршрутів було включено й Обласний державний музей народної архітектури і побуту під відкритим небом.

Висновки

рекреаційний туристичний буковина

Загальні геокліматичні та соціально-економічні умови стали основою для організації і розвитку рекреаційної інфраструктури в краї. Ці сприятливі передумови було реалізовано на практиці через систему шляхів сполучення, закладів харчування, оздоровлення та дозвілля. Зазначені чинники призвели до зацікавленості туристичною мережею з боку як представників заможних суспільних верств, так і деяких інших соціальних прошарків (переважно службовців та міщан) імперії Габсбургів і сусідніх європейських країн. Більшість селян і робітників навіть не знали і не мали уявлення, що таке туризм, туристичне обслуговування та екскурсії.

Справа організації харчування та дозвілля подорожніх почала здійснюватися наприкінці ХІХ ст. згідно відповідних європейських вимог. Буковина поступово перетворилась на привабливий і перспективний в туристичному сенсі регіон для здійснення бажаючими комплексного відпочинку (індивідуального й сімейного) та подорожей з наданням їм різнопланових туристичних послуг.

Система комунікацій і засобів пересування зазнала протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. позитивних змін: у першу чергу розширилася мережа шляхів сполучення; одночасно відбулось вдосконалення й урізноманітнення видів транспорту. Будівництво залізниць також сприяло розвитку подорожей і туризму на теренах Буковини.

В період перебування краю у складі Румунії (1918-1940 і 1941-1944 рр.) органи центральної та місцевої влади, з метою загального покращення якості послуг у галузі туризму, здійснювали комплексні заходи, спрямовані, з одного боку, на зміцнення її організаційних засад, збільшення чисельності туристичних бюро та фірм, розширення рекреаційно-бальнеологічних програм і маршрутів, а з іншого - посилювали фінансово-юридичний контроль за діяльністю державних і приватних закладів, котрі працювали в туристичній сфері на теренах Буковини та Північної Бессарабії.

Рівень туристичного та готельного обслуговування в Чернівцях і краї у міжвоєнний період був одним з найвищих в усій Румунії. Держава в середині 30-х рр. на законодавчому рівні визначила національні пріоритети в галузі туризму з метою збільшення прибутків і підвищення її рентабельності.

З міст Буковини найбільш привабливими туристичними об'єктами, крім Чернівців, вважались містечка Ватра-Дорней, Сучава та Кимпулунґул-Молдовенеск з їхніми численними історико-архітектурними та культурно-мистецькими пам'ятками, курортно-рекреаційними і санаторно-оздоровчими комплексами.

На інших майнових, організаційних та ідеологічних засадах розвивався туризм після встановлення в краї у 1940 р. радянської влади і її відновлення 1944 р. У повоєнний час, після відбудови зруйнованого господарства Буковини і Хотинщини, що становили Чернівецьку область УРСР, органи виконавчої влади та компартійного керівництва приділяли чимало уваги організації, будівництву та подальшому розвитку туристичної інфраструктури в краї.

Реорганізація вже існуючих споруд, зведення нових туристичних об'єктів і створення туристично-відпочинкових комплексів у Чернівецькій області впродовж 50-80-х рр. ХХ ст. сприяли подальшому розвитку та розширенню цієї перспективної галузі.

Чільне місце у розвитку туристичного руху в Чернівецькій області належало музейним установам, створеним у повоєнні роки. Це - обласні краєзнавчий, народної архітектури і побуту, художній, а також літературно-меморіальні, етнографічні й т.зв. народні музеї. Їх експозиції давали можливість туристам і місцевим відвідувачам знайомитися з історією краю та його окремих районів, традиційною культурою поліетнічного населення.

Отже, розвиток туризму на терені буковинського краю протягом другої половини ХІХ - 80-х рр. ХХ ст. зазнав не лише структурно-організаційного зміцнення цієї галузі, а й низки трансформаційних змін, пов'язаних із соціально-економічними тенденціями, які мали місце в різні історичні періоди в даному регіоні. Крім того, варто виділити як історико-пізнавальне, так і рекреаційно-розважальне значення буковинської туристичної інфраструктури у контексті реалізації загальних національних програм (і за часів Австро-Угорської імперії, і королівської Румунії, і СРСР), спрямованих на розширення світогляду і підвищення культурного рівня населення у кожному із зазначених періодів історії Буковини.

Література

Сандуляк І. Туризм на Буковині: історичні аспекти зародження / Іван Сандуляк // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - Т.8. - С. 213-219.

Сандуляк І. Особливості створення рекреаційних та бальнеологічних зон на Буковині у ХІХ - на початку ХХ ст. / Іван Сандуляк // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У двох томах. Т.1: Історія України. Краєзнавство. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2005. С. 460 - 468.

Сандуляк І. Організація дозвілля подорожніх на Буковині у ХVІІІ - на початку ХХ ст. / Іван Сандуляк // Буковинський журнал: Чернівці, 2006. - 1. - С. 119-130.

Сандуляк І. Шляхи сполучення і засоби комунікації: особливості розвитку туристичної інфраструктури Буковини у другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст. / Іван Сандуляк // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2006. - Т.1 (21). - С. 198-206.

Сандуляк І. Туристично-відпочинкові комплекси у Чернівецькій області в 40 - 80-х рр. ХХ ст. / Іван Сандуляк // На перехрестях світової науки. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції “Вікно в європейську науку”, присвяченої 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля. Чернівці, 20-21 травня 2006 р. - Чернівці: Прут, 2006. - С. 306-308.

Сандуляк І. Музейні установи північної частини Буковини як туристичні об'єкти 50 - 80 рр. ХХ ст. / Іван Сандуляк // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. - Т.2 (22.). - 252с.

Размещено на Allbest.ru