Створення та діяльність українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1923-1933 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський Національний Університет

імені Тараса Шевченка

УДК 930.85Р437.1+378.111:314.743

"1923-1933"

Спеціальність 09.00.12 - українознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Створення та діяльність українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1923-1933рр.)

Зубко Ольга Євгеніївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Сорока Юрій Михайлович, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, член - кореспондент НАН України Євтух Володимир Борисович директор Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова

кандидат історичних наук, доцент Даниленко Олександр Вікторович доцент кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист дисертації відбудеться 11.10.2010 р., о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 10.09. 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Казакевич Г.М.

Анотації

Зубко О.Є. Створення та діяльність Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова в Празі (1923-1933рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації на основі широкого кола архівних матеріалів та опублікованих джерел, досліджені суспільно-політичні, соціально-економічні та соціально-культурні проблеми, що супроводжували процес створення та розгортання діяльності Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі. У роботі розглянуто історичні передумови та причини його виникнення, основні напрямки, форми і методи організації навчально-виховного процесу, громадсько-політичну працю викладачів й студентів. Визначені результати роботи УВПІ, проаналізовані причини згортання його діяльності. педагогічний економічний соціальний

Ключові слова: громадська позиція, державна незалежність, інтеграція, інтелігенція, культурно-просвітницька робота, навчально-виховний процес, соціальна адаптація, українська еміграція, Українська революція.

Зубко О.Е. Создание и деятельность Украинского высшего педагогического института им. М.Драгоманова в Праге (1923-1933 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 - украиноведение - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Работа состоит из вступления, четырех разделов, выводов, списка использованных источников и литературы, приложений.

Во вступлении обосновано актуальность проблемы, определены объект, предмет, цель, задачи исследования, методы, раскрывается научная новизна, теоретическое и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе диссертации на основе широкого круга архивных материалов и опубликованных источников исследованы общественно-политические, социально-экономические и социально-культурные проблемы, сопровождавшие процесс создания и развёртывания деятельности Украинского высшего педагогического института им. М.Драгоманова в Праге.

Выяснена степень исследования проблемы в исторической науке. Указывается, что в украинской историографии отсутствует специальное исследование, посвящённое истории создания и деятельности УВПИ, его роли в социальной адаптации украинских эмигрантов и их интеграции в чехо-словацкое общество.

Во втором разделе работы отражены условия и предпосылки создания Высшего педагогического института: необходимость сохранения культурного и исторического наследия, необходимость преодоления безграмотности и создания новой национальной общеобразовательной школы, "концепция быстрого возвращения", социальная структура украинской пражской диаспоры, "русская вспомогательная акция" чехо-словацкого правительства, консолидация всего эмигрантского учительского потенциала.

В третьем разделе рассмотрены основные направления, формы и методы его учебно-воспитательного процесса. Учебно-воспитательный процесс в вузе был направлен на формирование всесторонне развитой, профессионально мобильной, личности.

В четвертом разделе исследования доказано, что общественно-политическая жизнь его студентов и преподавателей была в первую очередь моральным оправданием их пребывания за рубежом.

В выводах подытожены результаты и последствия работы УВПИ, причины прекращения его деятельности.

Приложения отображают дополнительную информацию о учебно-воспитательном процессе в институте.

Ключевые слова: гражданская позиция, государственная независимость, интеграция, интеллигенция, культурно-просветительская работа, учебно-воспитательный процесс, социальная адаптация, украинская эмиграция, Украинская революция.

Zubko O.Y. Ukrainian Higher Pedagogical Institute after M. Dragomanov in the Prague (1923-1933) - Manuscript.

Thesis for obtanding scientific degree of candidate of historical sciences in speciality 09.00.12 - Ukrainian Studies. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

In this thesis on the basis of a great amount of arhives files and printed matters have been discovered the social - political, social - economic, social - cultural problems, which accompanied the process of the foundation and activities of Ukrainian Higher Pedagogical Institute after M. Dragomanov in the Prague.

Historical premises and reasons of its foundation, the main directions, forms and methods of organizing educational process, professors' and students' activity have been researched.

The results and consequences of the work of UHPI and the reasons for completing its activities have been analysed.

Key words: Citizenship, independent statehood, integration, intellectuals, cultural and educational work, educational process, Social Adaptation, ukrainian emigration, Ukrainian revolution.

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку українознавчої науки об'єктивно зумовлює потребу у всебічному і системному науковому дослідженні буття українського народу, його національно-державної ідеї, подальшого нагромадження фактичного матеріалу і переосмислення підходів до його розуміння з метою відтворення цілісної картини українства як загально-цивілізаційного чинника в часопросторовому виміріУкраїнознавство: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /за ред. М.І.Обушного. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський у-т", 2008. - С. 6. . В контексті розширення знань про місце і роль України у світовому цивілізаційному процесі, актуальним є дослідження української еміграції після буремних подій 1917-1921 років, яка стала явищем дуже важливим не лише як історичний феномен, а й матеріал для розуміння як минулого, так і сучасного України. Водночас цей великий масив українських емігрантів, який від усіх попередніх хвиль еміграції вирізнявся кількістю, широтою представництв, результативністю перебування, увібрав у себе як національні традиції, психологію, культуру, звичаї, так і певні риси народів поселення, разом з тим, внісши свою частку у здобутки цих суспільств. Період 1920-х - 1930-х років за визначенням дослідників характеризується як "золотий вік" в історії української діаспори, особливо в Чехословаччині, де в діяльності представників української еміграції був позначений чималими успіхами, помітним вкладом у розвиток української і світової науки, культури, становленням і розвитком освіти, яка для тисяч українських емігрантів в умовах фізичної й моральної адаптації стала життєвою необхідністю. За таких обставин, поява на празькому терені Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова була закономірною.

Актуальність теми обумовлюється відсутністю її спеціального комплексного дослідження. Всебічний аналіз діяльності педагогічного вузу покликаний відобразити розмаїття життя української еміграції, окреслити масштаби її внеску у розвиток національної освіти й культури зокрема та обстоюванні ідей української державності загалом.

Ґрунтовне дослідження діяльності Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова в Празі є актуальним і в практичному плані. В сучасних умовах інтеграції України в світову та європейську спільноту, українська молодь активно використовує перспективи здобуття освіти у закордонних вищих навчальних закладах. Зрозуміло, що за таких обставин досвід еміграційного студентства набуває реального життєвого звучання.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер 06БФ 046-01). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради історичного факультету, протокол № 4 від 20 грудня 1998 р.

Об'єктом дослідження є Український вищий педагогічний інститут ім. М.Драгоманова в Празі.

Предмет дослідження становлять напрямки, форми та методи організації навчально-виховного процесу та громадсько-політична діяльність викладачів й студентів досліджуваного інституту.

Мета дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням уже оприлюднених надбань попередників, на основі залучення широкого кола документальних свідчень, у тому числі ще не опублікованих джерел, всебічно і системно розкрити, охарактеризувати та відтворити повну картину діяльності Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова в Празі, визначити його внесок в розвиток української національної освіти та культури.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення таких дослідницьких завдань:

- охарактеризувати стан наукової розробки досліджуваної теми, дати аналіз джерельного комплексу дослідження;

– розкрити процес створення та розбудови навчального закладу;

– розглянути діяльність дочірніх підрозділів інституту;

- висвітлити організацію, хід, специфіку навчально-виховного процесу педагогічної установи;

- з'ясувати рівень наукової роботи вузу;

- дослідити напрямки, зміст і форми громадсько-політичної та культурно-просвітницької роботи викладачів й студентів УВПІ.

Методологічною основою дисертації є загальні наукові принципи, які дозволяють вивчати суспільні явища, конкретні події і факти в їх динаміці та взаємозалежності. Водночас у дослідженні автор спирався на проблемно-хронологічний, описовий, структурно-логічний методи з урахуванням специфіки історичної науки.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1923 по 1933 рік. Нижня хронологічна межа визначається 1923 роком - початком діяльності педагогічної установи, тоді як верхня - 1933 рік - ліквідацією Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова.

Географія дослідження охоплює територію Чехословацької республіки в кордонах 1920-х - 1930-х років.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що сформульовано та розроблено нову актуальну проблему, яка не отримала свого висвітлення в історичній літературі, а саме - здійснене комплексне теоретичне та фактографічне дослідження становлення та діяльності УВПІ, як одного з провідних науково-педагогічних осередків української громади в еміграції. До наукового обігу, на основі опрацювання, вперше введено значний документальний масив, наявні наукові праці вітчизняних та закордонних дослідників, що репрезентують проблему української еміграції в Чехословаччині. Заповнені фактологічні прогалини процесу розбудови навчального закладу та діяльності його дочірніх підрозділів. Розширено та суттєво доповнено виклад питання змісту та специфіки організації навчально-виховного процесу в інституті. Досліджено основні напрямки і форми наукової діяльності вузу, як в межах самої навчальної установи, так і поза її межами. Встановлено зміст і форми громадсько-політичної та культурно-просвітньої роботи викладачів та студентів-"увпістів".

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання його результатів у науковій та навчальній діяльності. Систематизований фактологічний матеріал, обґрунтовані висновки й узагальнення можуть бути використані при підготовці праць з українознавства, новітньої історії України, а також з історії української політичної еміграції ХХ ст. Результати дослідження виступають основою для нормативних та спеціальних лекційних курсів, написання підручників та навчальних посібників з історії України, джерелознавства, зарубіжної україністики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені у доповідях на наукових конференціях і конгресах, зокрема: на Міжнародній науковій конференції "Білорусь - Україна: історичний досвід взаємовідносин" (Мінськ, 18-19 березня 2003р.); на IV Міжнародному конгресі білорусистів "Білоруська культура в контексті культур європейських країн" (Мінськ, 6-9 червня 2005р.); на Третій міжнародній конференції "Українська діаспора: проблеми дослідження" (Острог, 2008р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Українська революція 1917-1921рр: шляхи національного державотворення" (Київ, 20-21 травня 2010р.); в 10 авторських публікаціях.

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" викладено результати аналізу наукового доробку українських та зарубіжних вчених, подано характеристику джерельної бази дисертації.

Аналіз історіографічної бази проблеми з урахуванням концепції періодизації історіографії, опрацьованої вченими Л. Залізняком, В. Коцуром, А. Коцуром, Я. Калакурою, В. Капелюшним, О. Рафальським, Д. Розовиком, С. Стельмахом та ін., визначеної і обґрунтованої наукової періодизації українознавства в працях П. Кононенка, О. Гомотюк, В. Піскун дало підстави встановити стан і повноту висвітлення проблеми, виявити вузькі місця, окреслити перспективи її подальшого вивчення.

Першими дослідниками історії навчального закладу, як невід'ємної складової освітньо-культурного руху української еміграції, були його учасники. Вони намагалися якнайдетальніше висвітлити не тільки об'єктивний хід подій, а й відстояти правоту свого політичного вибору.

Започатковують дослідження історії інституту: статті М. Шаповала "Святочне відкриття УВПІ ім. М. Драгоманова в ПразіШаповал М. Святочне відкриття УВПІ ім. М.Драгоманова в Празі. /Шаповал М.// Нова Україна. - Прага, 1923. - Ч. 7 - 8. - С. 300 - 308. ", С. Петлюри "Сучасна українська еміграція та її завданняПетлюра С.В. Сучасна українська еміграція та її завдання. /Петлюра С.В.// [Статті. /Упоряд. та авт. передмови О.Климчук]; - К.: Дніпро, 1993. - С. 231 - 276. " і статистично-соціологічний нарис Л. Шрамченка "Українське, білоруське та грузинське студентство на високих школах ЧСРШрамченко Л. Українське, білоруське та грузинське студентство на високих школах ЧСР. /Шрамченко Л./ [Статистичний нарис.] - Подєбради, [Б.в.], 1926. - 33с. - (Першотвір).". В зазначених розвідках автори звернули увагу на питання освіти, що гостро постало після поразки Української національної революції 1917-1921 років та наявний прошарок кількатисячної молоді серед свідомої національної еміграції.

В 1934 році в Празі вийшла друком одна з найбільш інформаційно наповнених на той час розвідок про Драгоманівський заклад - монографія І. МірногоМірний І. Український Високий Педагогічний Інститут ім. М.Драгоманова в Празі. (1923 - 1933)/Мірний І./ [Історія інституту.] - Прага, [Б.в.], 1934. - 144с. - (Першотвір).. Робота була написана автором не тільки з позиції громадського і політичного діяча, (виконуючого обов'язки державного секретаря УНР), а й водночас з позиції директора канцелярії вузу та асистента кафедри політичної економії й правознавства. Мірний наголошував на помітних результатах інтелектуальної роботи викладачів і студентів у галузі суспільствознавства, й крім того звертав увагу, що диплом Українського вищого педагогічного інституту, як і дипломи інших українських навчальних закладів в еміграції, має бути обов'язково визнаний світом.

Значне місце в історії Вищого педагогічного інституту посідає праця професора С. НаріжногоНаріжний. С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - 1918 - 1939 рр. /Наріжний С./ - Прага, [Б.в.], 1942. - Ч. 1. - 372с. - (Першотвір). . Інформація про УВПІ була подана в ній у формі нарису енциклопедичного характеру. Тому, масштаби та специфіка роботи закладу розкриваються побічно, як ілюстрації до висвітлення більш загальних питань.

Цікавий фактаж про одну із дочірних установ УВПІ - Українські матуральні курси - подано в роботі Б. МартосаУкраїнська господарська академія в ЧСР (1922 - 1935) /Б.Мартос./ - Нью - Йорк: Українська Господарська Академія - Український Технічно-Господарський Інститут, 1959. - 248с. - (Першотвір)., присвяченій Українській Господарській Академії в Подєбрадах. В роботі подано докладну інформацію щодо курсів і розтлумачено окремі аспекти питань заробітної платні штатного та позаштатного персоналів УГА та УВПІ, отримання інститутом фінансових дотацій від чехословацьких міністерств.

Побіжні згадки про педагогічну установу (факт існування, мета та результативність діяльності) містяться і в енциклопедичних виданнях, які вийшли друком протягом 1949-1985 років: "Енциклопедії українознавства" під редакцією В. Кубійовича та З. Кузелі в 3-х томахЕнциклопедія Українознавства. Загальна частина: в 3-х т. [Репрентне видання] /Гол. ред. проф. д-р В. Кубійович і проф. д-р В. Кузеля. - Мюнхен - Нью - Йорк: Наукове Т-во ім. Шевченка, 1949. - 1230с.: Т. 1. - Київ, 1994. - 440с.: Т. 2. - Київ, 1995 - С. 369 - 800; Т. 3.- Київ, 1995. - С. 801 - 1230. українською та англійською мовами; розширеній "Енциклопедії українознавства" в 10-ти томахЕнциклопедія Українознавства. Словникова частина: в 10-ти томах. - Мюнхен - Париж - Нью - Йорк: "Молоде життя"", 1955 - 1989. - 4016с. ; п'ятитомній "Encyclopedia of Ukraine" - найповнішому англомовному довідниковому виданні про Україну, її народ, історію, культуру, географію, економіку, а також про українську діаспоруEncyclopedia of Ukraine. Vol. 1 - 5. Editet by W. Kubiyovich. - Toronto, Buffalo, London. 1985 - 1993. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http: // www.encyclopediaofukraine.com.

В СРСР історія та діяльність української еміграції не досліджувалася. Тема була фактично забороненою, а окремі згадки заганялися в запрограмовані ідеологічні кліше. Радянські історики вивчали еміграцію лише з метою нейтралізації противників та їх дискредитації як перед власним народомРимаренко Ю. Відгомін минулого / Римаренко Ю. // Вітчизна. - 1966. - № 12. - С. 175 - 182. , так і перед міжнародною спільнотоюЛюбченко М. Чотири роки української еміграції. /Любченко М. // Червоний шлях. - 1923. - № 2. - С. 111 - 117. Його ж: Далі шляхом розкладу. /Любченко М. // Червоний шлях. - 1924. - № 2. - С. 28 - 31..

Серед закордонної історіографії заслуговує уваги стаття чеської дослідниці, професора УВУ, Б. Єржабкової "Українці у Празі між двома світовими війнамиЄржабкова Б. Українці в Празі між двома світовими війнами. /Єржабкова Б.// Визвольний шлях. (Лондон), 1990., Кн. 8 (509). - С. 993 - 1000.". Автор дає високу оцінку міжвоєнній діяльності українських вищих навчальних закладів й академічних організацій та наводить унікальні фотоматеріали про колишні українські освітні установи у Празі.

У роботах іншої сучасної української дослідниці у Чехії Т. Беднаржової проаналізовано внесок українських вчених, котрі перебували в Чехословаччині, у різних сферах гуманітарного життяБеднаржова Т. Августин Волошин - державний діяч, педагог, мислитель. /Т.Беднаржова. - Львів: "Основа", 1995. - 254с. Її ж: Софія Русова - український вчений-педагог, літературознавець, громадсько-політичний діяч. /Т.Беднаржова - Тернопіль - Прага: "Горлиця", 2001. - 344с. та ін. .

Відновлення державної незалежності України, долучення вітчизняних істориків до надбань світової історіографії сприяло формуванню єдиного історіографічного простору науковців України та національної діаспори. На основі нової джерельної інформації, передових наукових підходів та сучасних дослідницьких методів з'явилися праці, що охоплюють широкий спектр проблем, в тому числі й українознавчихГомотюк О.Є. Становлення та розвиток наукових засад українознавства (90-ті рр. ХІХ - перша третина ХХ ст.) //автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. істор. наук: спец. 09.00.12 - "Українознавство (історичні науки)" /О.Є.Гомотюк.. - К., 2008. - 32с.; Кононенко П.П. Українознавство: Підручник. /П.Кононенко. - К.: Либідь, 1996. - 384с.; Калакура Я. Історичні засади українознавства. /Я.Калакура. - К: Либідь, 2007. - 381с. .

Вагомий внесок у дослідження актуальних проблем історії України, життєдіяльності українських емігрантів внесли вчені: В. Сергійчук, Т. Бевз, В. Борисенко, Л. Залізняк, В. Литвин, А. Слюсаренко, І. Тюрменко та ін.

Новітній період історіографії проблеми характеризується поглибленням вивчення різних аспектів діяльності української політичної еміграції і, зокрема, концентрацією українських сил в Чехословаччині (праці В. Євтуха, В. Потульницького, Л. Лозенка, О. Реєнта, І. Верби, Я. Калакури, Н. Миронець, В. Піскун, В. Ульяновського та ін).

Цілий ряд методологічних проблем історії української еміграції та діаспори розкрито в колективній монографії за участю В. Євтуха "Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії" (К., 2003)Євтух В.Б. Закордонне українство. /В.Б.Євтух, В.П. Трощинський, А.А. Попок. - К.: ВІК, 2005. - 308с.; Ульяновська С., Ульяновський В. Українська наукова і культурницька еміграція у Чехословаччині між двома світовими війнами. /С.Ульяновська, В.Ульяновський. //Українська культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. - К. : Либідь, 1993. - С. 477 - 498; Лозенко Л. Празький український архів: історія і сьогодення. /Л.Лозенко //Архіви України. - 1994. - № 1 - 6. - С. 18 - 30 та ін..

Важливе місце в дослідженні культурно-освітньої діяльності української еміграції у Чехословаччині займають праці С. ВіднянськогоВіднянський С. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехословаччині: Український вільний університет (1921 - 1945). - /С.Віднянський. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1994. - 82с.; Віднянський С.В. Політика чехословацького уряду щодо української еміграції в міжвоєнний період. /С.Віднянський //Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1993. - Вип. 3. - С. 36 - 56.; Віднянський С.В. Міжнародна українська еміграція в Чехословаччині: культурно-громадське і науково-освітнє життя /Степан Васильович Віднянський //ХІІ Міжнародний з'їзд славістів. Історія. Джерелознавство. Культурологія та етнологія слов'янських народів. Доповіді. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1998. - С. 40 - 72.. На особливу увагу заслуговує аргументована характеристика автором цілей, напрямків та наслідків проведення урядом ЧСР "російської допомогової акції", однією із складових якої буда діяльність Вищого педагогічного інституту.

Ґрунтовна база для вивчення історії становлення та діяльності Українського Громадського Комітету в Чехословаччині, одного з фундаторів УВПІ, закладена в наукових публікаціях О. ДаниленкаДаниленко О. Роль Українського Громадського Комітету в соціальній адаптації емігрантів. /О.Даниленко //Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. 9. - К.: НАН України, Інститут історії України, 2003. - С. 294 - 299. Його ж: Український Громадський Комітет у Чехословаччині (1921 - 1925рр.) // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" /О.Даниленко. - Київ, 2004. - 18с..

Витоки та особливості політичного та соціально-культурного життя українського громадянства в еміграції висвітлені в дослідженнях В. ТрощинськогоТрощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне та соціально-політичне явище. /В.Трощинський. - НАН України. І-т соціології: Відп. ред. В.Б.Євтух. / - Київ: Інтел, 1994. - 260с. , С. НаріжногоНаріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919 - 1939. /С.Наріжний./ (Матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої) - К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 1999. - 272с., В. СтрільцяСтрілець В.В. Українська радикально - демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кін. ХІХ ст. - 1939р.): /В.Стрілець./ Монографія - Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2002. - 325с..

Окремі напрями наукової та культурно-освітньої роботи української еміграції в Чехословаччині у розрізі створення та основних напрямів діяльності українських вищих навчальних закладів відображенні в дослідженні Т. БубликБублик Т.В. Наукова та культурно освітня діяльність української еміграції в Чехословаччині та Німеччині в 20-30-ті роки ХХ ст.: дис. канд. істор. наук: 07.00.01 /Бублик Тетяна Вікторівна. - К., 1999. - 235с..

Діяльність українських молодіжних організацій, форми та напрямки матеріальної підтримки українських студентів відображені в наукових працях В. РоговогоРоговий В. В ім'я творення національної еліти. Матеріальна підтримка українського студентства на чужині в 1920-1991 роках. /В. Роговий./ Монографія. - К.: ПП Сергійчук М.І., 2008. - 448с. та Л. ЧугаєвськоїЧугаєвська Л.В. Створення та діяльність українських студентських організацій на еміграції (1920-1939рр): дис. канд. істор. наук. 07.00.01. - / Чугаєвська Людмила Віталіївна. - К., 2009. - 240с..

Роботи О. ЧумаченкоЧумаченко О.А. Громадсько-політична діяльність М.Шаповала (1921 - 1932): дис. канд. істор. наук: 07.00.01 /Чумаченко Олена Анатоліївна. - К., 2000. - 214с., Н. МиронецьО.Теліга "О краю мій…": Твори, документи, біографічний нарис. (Упор. - проф., д.і.н. Миронець Н.І.) - К.: В-во ім. Олени Теліги, 1999. - 496с., С. Шевченка та Д. ВедєнєєваШевченко С., Веденеев Д. Судьба полпреда УНР или "Пражская осень" национального возрождения. /С.Шевченко, Д. Веденеев //"Зеркало недели". - № 37 (310). - 23 - 29 сентября 2000г. - С. 16., Н. ОстапенкоАстапенко Н. Панас Феденко: возвращение из небытия Истории. /Н.Астапенко //"День" - № 10. - 23 января 2004г. - С. 18., Л. МаринжиМарынжа Л. Колумб медицинской химии Иван Горбачевский. /Л.Марынжа //Медицинская газета "Здоровье Украины". - № 11-12. - 14 июня 2007г. -

С. 7-8. реконструюють біографії українських громадських й політичних діячів-"увпістів" 1920-х - 1930-х років.

Новітнього звучання набула постановка проблеми історії української політичної еміграції у 20-х роках ХХ століття в дослідженні В.ПіскунПіскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті рр. ХХ ст.): /В.Піскун./ Монографія. - К.: МП Леся, 2006. - 672с., котра розглянула питання правового статусу українців, їх соціальної адаптації у європейських країнах, проаналізувала внесок українських діячів - емігрантів у діяльність наукових та освітніх центрів, в тому числі і Драгоманівського закладу.

Окремі аспекти наукової діяльності викладачів УВПІ та їх вклад у створення та функціонування еміграційних архівних осередків розглянуті у працях М. ПалієнкоПалієнко М. Архівні центри української еміграції: створення, функціонування, доля документальних колекцій. /М.Г. Палієнко./ Монографія. - К.: Темпора, 2008. - 688с. .

Новітня зарубіжна історіографія української міжвоєнної еміграції в Європі представлена, зокрема, працями чеських авторів (З. СладекаСладек З. Русская и украинская эмиграция в Чехо-Словакии. /З.Сладек//Советское славяноведение. - 1991. - № 6. - С. 24 - 36; Zilynsky B. Ukrajinci v Иechach a na Morave 1917-1945/B. Zilynsky. - Praha: Nakladatelsvi X-EGEM pro vybor "Oni byli prvni", 1995. - 128s. , Б. Зілинського). У Чехії видано довідкову літературу та документи, які дають змогу ретельніше вивчати українську еміграцію у міжвоєнну добуPrace Ruske, Ukrajinske a Beloruske emigrace vydane v Иeckoslovensku 1918-1945 (Bibliografie s biorafichymi udaji o autorech) /Dil 1, svazek 2. - Praha: Narodni Knigovna Иecke Republiky, 1996. - 850s. .

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять документи і матеріали українських, російських і білоруських архівів.

Насамперед, це матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України), де зберігається основний масив так званої "Празької колекції". Найціннішими джерелами для дослідження є фонди Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (ф.3972), Українського Громадського Комітету (ф.3801), Українського радикально-демократичного клубу (ф.4376), Інституту громадознавства в Празі (ф.3793); документи особистого фонду Микити Шаповала (ф.3563) та Колекції окремих документальних матеріалів українських націоналістичних еміграційних установ, організацій, осіб (ф.4465).

Певна частина архівних матеріалів стосовно громадсько-політичної діяльності української еміграційної спільноти в Празі в цілому зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Зокрема, у фонді 1 - Центральний комітет комуністичної партії України.

У процесі дослідження було проведено роботу з пошуку виявлення джерел у зарубіжних архівах та бібліотеках, використано фонди Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ), окремі групи документів Національного архіву Республіки Білорусь (НАРБ). Матеріали НАРБ та ДАРФ дали змогу дослідити "український сегмент" російських та білоруських еміграційних збірок, виявити інформаційні матеріали з окремих особистих фондів, документів різних емігрантських організацій. Спеціальний інтерес для дослідження становили матеріали періодичної преси, публікації джерел особового походження, які містять безпосередні чи опосередковані свідчення про діяльність УВПІ ім. М. Драгоманова.

Опрацьовані в комплексі ці документи дозволяють сформувати об'єктивну картину створення та діяльності Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі.

Фактологічний, довідковий та аналітичний матеріал про Вищий педагогічний інститут органічно доповнюють листи, щоденники, спогади українських й білоруських громадських і політичних діячів; дані довідникових видань, збірників документів.

Формування цілісної джерельної бази, залучення до критичного аналізу всієї сукупності архівних та опублікованих джерел дозволило розв'язати поставлені у дисертації завдання і дійти обґрунтованих висновків та узагальнень.

У другому розділі "Заснування та організаційна розбудова Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі" висвітлено об'єктивні та суб'єктивні причини заснування педагогічної установи, етапи її організаційної розбудови.

Наголошено, що заснування Вищого педагогічного інституту було спричинене не тільки збереженням та примноженням культурної спадщини українства, а й необізнаністю світової громадськості з українством в цілому, потребою ліквідації неграмотності та підвищенням загальноосвітнього рівня українського емігрантства, пануючою в середовищі українського еміграційного осередку "концепцією швидкого повернення" та власне соціальною структурою української діаспори в ЧСР, "російською допомоговою акцією" чехословацького керівництва, належністю фундатора УВПІ - Українського громадського комітету - до соціалістичного політичного табору; прагненням остаточно не розгубити весь контингент вчительських кадрів, котрий опинився у вимушеній еміграції та існуючим на той час в середині української еміграційної спільноти, так званим "рейтингом професій".

Організаційна розбудова Українського вищого педагогічного інституту проходила в три етапи. На першому етапі, з грудня 1922 року по травень 1923 року, навчальний заклад перебував в статусі, аналогом якого є педагогічний коледж. На другому етапі, з червня 1923 року по жовтень 1924 року, заклад був визнаний навчальною установою сучасного І - ІІ рівнів акредитації. І лише на третьому етапі, з грудня 1924 року по липень 1925 року, вуз набув статусу справжнього інституту ІІІ - ІV рівнів акредитації.

Звернено увагу, що в процесі своєї організаційної розбудови Вищий педагогічний інститут неодноразово змінював назву (Вчительський інститут, УВПІ ім. М. Драгоманова, УВПІ ім. М.Драгоманова в Празі) та органи управління (Ректорат, Професорська Рада, Сенат, Господарський комітет, Управа, Збори факультетів і кафедр).

В організаційному плані заклад складався з трьох базових факультетів, (історично-філологічного, природничо-математичного, музично-педагогічного); двох дочірних установ, (Матуральних курсів та Реформованої гімназії); бібліотеки; канцелярії; видавництва "Сіяч".

Викладацький колектив, що нараховував 92 особи, був поділений на штатний та позаштатний персонал, а численне студентство гуртувалась навколо двох інститутських громад.

У третьому розділі "Навчально-виховна та наукова діяльність в інституті" розкрито особливості та перебіг навчально-виховного процесу в закладі, форми наукової роботи.

В дисертації підкреслено, що певного державного стандарту освіти чи інших законодавчих актів з освітніх питань, на котрі потрібно та можливо було б рівнятися, українська еміграційна спільнота в ЧСР не мала. Тому, освітньо-кваліфікаційну характеристику, що передбачала основні вимоги до якостей і знань певного освітнього рівня, а також основні вимоги до професійних знань, якостей і умінь фахівця, та нормативну частину змісту освіти (навчальні плани та програми) довелося розробляти самотужки з урахуванням двох обставин: розуміння освіти, як системи проектування майбутнього й врахування "концепції швидкого повернення".

Власне навчально-виховний процес у Вищому педагогічному був розбудований за західноєвропейським зразком з чітко окресленою метою: надати необхідні теоретичні знання та практичну підготовку майбутніми фахівцям-педагогам, а також усіляко сприяти тим, хто виявив здібності до подальшої наукової роботи.

Характерною особливістю навчально-виховного процесу УВПІ було те, що в перших три роки він здійснювався у напрямку організаційної розбудови самого вузу, а в останніх три роки - у фарватері його цілковитої ліквідації.

Перебування на празькому терені значної частини української інтелектуальної еміграції поставило на порядок денний й питання її наукової діяльності, що була скерована в напрямку репрезентації унікального феномена українства та збагачення як української, так і світової наукової скарбниці. Вся наукова діяльність викладачів і студентів здійснювалася, як в межах самої навчальної установи, так і поза її межами у формах: наукових засідань, дискусій, участі у конференціях, семінарах, симпозіумах, з'їздах, конгресах, співробітництва з різними науковими товариствами й організаціями, а також завдяки видавничій діяльності та публічним лекціям. Розробка і опублікування відсутніх на той час українознавчих курсів, наукова діяльність "увпістів" сприяли піднесенню українознавства до загального світового наукового рівня.

У четвертому розділі "Участь викладачів і студентів інституту в громадсько-політичному та культурно-просвітньому житті української еміграції" досліджено громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність викладачів і студентів УВПІ, як прояв моральної виправданості перебування за кордоном українства та його політичної коректності.

В дисертації відзначено, що громадська діяльність української діаспори була спрямована, насамперед, в бік активної політичної діяльності. Це пояснювалося з одного боку, поступовою стабілізацією всього життя діаспори протягом 1920-х років і набуття нею рис своєрідного соціуму з чіткою внутрішньою організацією, політичним, суспільним і культурним життям. З другого боку, важливим чинником була виважена позиція чехословацької демократії в особі її лідера, президента Томаша Гаррі Масарика, котрий не втрачав сподівань, що ліві кола еміграції "прийдуть" на зміну більшовизму або знайдуть порозуміння з радянською владою і таким чином, з об'єкта допомоги стануть суб'єктом політичного значення.

Політизація громадського життя була спричинена також тотожністю вживання на той час термінів "громадський" та "політичний". В поняття "громадська організація" вкладався зміст: добровільне об'єднання громадян, які сприяють розвитку політичної активності та самостійної діяльності, а також задоволенню власних потреб.

Особливістю всієї громадсько-політичної діяльності української еміграційної спільноти в ЧСР було входження одних і тих же осіб різних політичних переконань до одних й тих же організацій, не зважаючи на те, громадсько-політичні вони чи культурницько-просвітні.

У політичному відношенні українська празька еміграція була репрезентована в більшості: 1)ліберально-демократичною політичною течією, уособлюваною екзильним урядом Української Народної Республіки та його партійною організацією - Українською радикально-демократичною партією (УРДП або колишніми соціалістами-федералістами); 2) соціалістичною політичною течією в особі соціалістів-революціонерів та соціалістів-демократів. І в меншості: 3)монархістською політичною течією, Українським союзом хліборобів-державників, що відкрито підтримував гетьманат Скоропадського та 4)послідовниками українського інтегрованого націоналізму, котрі опиралися, переважно, на українське студентство. Кожна з вказаних течій мала своє бачення суспільно-політичного розвитку майбутньої України і тому в обґрунтуванні даних питань дотримувалася відповідної тактики зі стратегією.

Організація культурних українських еміграційних установ в ЧСР, як і професійних, на відміну від політичних, проходила повільніше. Але здобутки "українських пражан-увпістів" в культурницько-просвітній сфері діяльності - не менш вражаючі та плідні, ніж в громадсько-політичній.

Активна участь викладачів і студентів в громадсько-політичному та культурно-просвітницькому житті була спрямована на адаптування та прилучення традиційних національних, освітніх, культурних та релігійних форм до західноєвропейської системи цінностей, збереженні історичної пам'яті та розбудові фундаменту майбутньої незалежної Української держави.

Висновки

У Висновках підведені загальні підсумки дослідження та викладені основні положення дисертаційної роботи, сформульовані теоретичні положення та рекомендації, що виносяться на захист.

- З'ясовано, що не зважаючи на наявний пласт історіографічного матеріалу, дослідники, як правило, розглядали педагогічний заклад крізь призму еміграції в цілому, використовуючи окремі фрагменти історії його створення та діяльності для фактографічної доказовості вирішення більш широких наукових завдань. Поза їх увагою залишилися проблеми, які стосувалися умов виникнення, специфіки організаційної розбудови вузу, розробки його навчальних курсів та програм, розмаїття видів та форм освітньо-культурної й політично-громадської діяльності викладачів та студентів-"увпістів", питання працевлаштування останніх. Особливість джерельного комплексу проведеного дослідження полягає в тому, що він включає всі види джерел, на яких ґрунтуються галузеві знання про Україну та українство. Ґрунтовне ж вивчення та аналіз архівного фактажу й матеріалів, переосмислення вже відомих науковому загалу документів, дозволяє зробити неупереджене дослідження проблеми та заповнити існуючі прогалини в історіографії. Згадана наукова проблема ще не була предметом спеціального українознавчого дослідження. Цю прогалину і намагається ліквідувати автор своєю науковою розвідкою.

- Доведено, що заснування Вищого педагогічного інституту було спричинене не тільки збереженням та примноженням культурної спадщини українства, але і необізнаністю світової громадськості з нею в цілому; потребою ліквідації неграмотності та підвищенням загальноосвітнього рівня українського емігрантства; пануючою в середовищі українського еміграційного осередку "концепцією швидкого повернення"; власне соціальною структурою української еміграційної спільноти; "російською допомоговою акцією" чехословацького керівництва; належністю фундатора УВПІ - Українського громадського комітету - до соціалістичного політичного табору; прагненням остаточно не розгубити весь контингент вчительських кадрів, котрий опинився у вимушеній еміграції. Визначено, що організаційна розбудова навчального закладу проходила в три етапи до 1925 року була спрямована в бік усамостійнення, а з 1929 року переорієнтовувалася та пристосовувалася до тогочасних умов ЧСР. В процесі розбудови та діяльності Вищий педагогічний інститут неодноразово змінював назви, органи управління та свій статус. В самому колі еміграційного українства щодо інституту застосовувалися одночасно дві назви: "Український високий інститут ім. М.Драгоманова в Празі" та "Український вищий інститут ім. М.Драгоманова в Празі". Білоруська та російська еміграційні спільноти в ЧСР застосовували переважно щодо навчальної установи назву "Український педагогічний інститут ім. М.Драгоманова в Празі". Відзначено, що розбудова Драгоманівського інституту відповідала потребі організації навчання та виховання дітей-емігрантів шкільного віку; сприяла не тільки підготовці вчителів та їх перепідготовці, а й використанню високого творчого потенціалу, унікального досвіду роботи в колишніх російських і австро-угорських середніх школах і вищих учбових закладах українських вчених, котрі теж опинилися у еміграції; підпорядковувалася, особливо на початковому етапі в 1923-1925 роках, "концепції повернення"; підтримувала природну зміну поколінь вчителів.

- Встановлено, що дочірними підрозділами УВПІ виступали Матуральні курси та Реформована гімназія в Ржевницях. Матуральні курси припинили свою діяльність в 1925 році, тоді як останні відомості про Реформовану гімназію датуються 1945 роком.

- Проаналізовано навчально-виховний процес в закладі, який був по суті динамічною взаємодією викладачів та студентів, в ході якої здійснювалося стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності останніх з метою засвоєння ним певних наукових знань, умінь, навичок, а також всебічної вихованості студентської особистості. Розкрито особливість навчально-виховного процесу установи. Вона полягала у тому, що в перших три роки він здійснювався в напрямку організаційної розбудови самого вузу, а в останніх три роки - у фарватері його ліквідації. В цілому ж, розбудований за тогочасним західноєвропейським зразком, навчально-виховний процес орієнтувався на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, в галузях техніки, системах управління. УВПІ разом з іншими українськими еміграційними навчальними закладами став одним із тих вищих навчальних закладів, в якому здійснювався виклад без ідеологічних обмежень і заборон, що мали місце на українських землях під владою Польщі, Румунії та в умовах УРСР. Навчальний процес у вузі був спрямований і в бік значної самостійної роботи студентів, 90% навчальної інформації студентство засвоювало самотужки

- Доведено, що наукова діяльність Вищого педагогічного інституту, була спрямована не тільки на збагачення національної інтелектуальної власності, а й в напрямку репрезентації унікального феномена українства. Спричинена соціальною структурою української еміграційної спільноти, в якій інтелігенція займала чільне місце, вона здійснювалася як в межах самої навчальної установи, так і поза її межами у формах: наукових засідань, дискусій, участі в конференціях, семінарах, симпозіумах, з'їздах, конгресах, співробітництва з різними науковими товариствами й організаціями, а також завдяки видавничій діяльності та публічним лекціям. Наголошено, що плідна навчально-виховна та наукова діяльність цього освітнього центру виразно продемонструвала культурну самостійність української нації, підвищила авторитет української науки й культури в очах міжнародної громадськості, продовжила та збагатила вікові традиції українського народу, допомогла забезпечити їх спадкоємність і безперервність у важкий для України період 1920-х - 1930-х років ХХ століття. Досліджено весь спектр наукової діяльності "увпістів". Розробка і опублікування останніми відсутніх до того часу українознавчих курсів сприяла піднесенню українознавства до загального світового наукового рівня. Науковий видавничий доробок "увпістів" склав значний внесок у розвиток економічних, математичних та суспільствознавчих наук, збагатив українську наукову термінологію.

- Виділено, що громадсько-політична та культурно-просвітницька діяльність викладачів і студентів Вищого педагогічного була одним із проявів моральної виправданості перебування за кордоном всього українства та його празького еміграційного осередку. Основу останнього складали представники різних політичних сил та течій, проте, усіх їх об'єднувала єдина мета - відстоювання незалежності Української держави.

Публікації, які відображають основні положення дисертації

1. Заснування Українського високого педагогічного інститут ім. М. Драгоманова в Празі (1922 - 1923рр.) /Ольга Зубко //Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Вип. 48. Сер.: Історія: зб. наук. пр. - Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 1999. - С. 17 - 19.

2. Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова в Празі (1923 - 1933рр.) (Короткий екскурс десятилітньої діяльності.) /Ольга Зубко //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Вип. 2. Сер.: Історія: зб. наук. пр. - Вінниця, ВДПУ ім. М.Коцюбинського, 2000. - С. 150 - 158.

3. Культурно-просвітницька діяльність викладацького складу УВПІ ім. М. Драгоманова в Празі протягом 1923 - 1933 рр. (На прикладі Празького Історико-філологічного товариства) /Ольга Зубко //Наукові записки Національного університету "Києво - Могилянська академія". - К., Вид. дім "KM Academia". Т. 18., 2000. - С. 70 - 74.

4. М.С. Грушевський і високі школи в Чехо-Словаччині. Втрачені можливості вченого та еміграції. /Ольга Зубко //Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". - № 11. - К.: "Слов'ян. ун-т", 2001. - С. 44 - 55.

5. Беларуская пражская эміграцыя і Украінскі педагагічны інститут імя М. Драгаманава (1923 - 1933) /Вольга Зубко //"Кантакты і дыялогі". Інфармацыйна аналітычны і культуралагічны бюлетэнь. - № 2-3 (62-63). - Мінск: ГА "Міжнародная Асацыяцыя Беларусістоў", ГА "Беларускае Таварыства Дружбы і Культурнай Сувязі з Замежнымі Краінамі", 2001. - С. 14 - 17.

6. "Curriculum vitae" Вацлава Ластоўскага і Тамаша Грыба /Вольга Зубко //Беларускі гістарічный часопіс. Навуковы, навукова - метадычны ілюстраваны часопис. - № 3 (47). - Мінск: Установа "Выдавецтва "Адукацыя і выхаванне", 2003. - С. 62 - 71.

7. Сацыялістычная Ліга Новага Усходу /В.Зубко, У.Ляхоўскі/ Энцыклапедыя гісторыі Беларусі у 6 т./ рэдкал.: Г.П. Пашкоў (гал. рэд.) [і інш.] - Мінск, Ін-т гісторыі НАН Беларусі, 2003. - Т. 6, кн. 2. - С. 433 - 434.

8. Контакты Вацлава Ластовского с лидером украинской эмиграции в Чехословакии Никитой Шаповалом в 1920-е годы /О.Зубко //Беларусь - Украіна: гіст. вопыт узаемаадносін: міжнар.навук.канф., Мінск, 18 - 19 сак. 2003г./Ін-т гісторыі НАН Беларусі; рэдкал. У.І. Навіцкі (гал. рэд.) [і інш.]. - Мінск, 2004. - С. 216 - 219.

9. Громадсько-культурна діяльність білоруської та української діаспор у Чехо-Словаччині в 1921-1939рр. /О. Зубко //Дыяспара. Культуралогія. Гісторыя: матэрыялы IV канг. беларусістаў "Беларус. культура ў кантэксце культур еўрап. краін", Мінск, 6 - 9 чэрв. 2005г. /пад рэд. А. Мальдзіса, А. Смаленчука. - Мінск, 2006. - С. 67-74.

10. Викладачі-подоляни Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова в Празі (1923-1933рр.) /Ольга Зубко // Третя міжнародна конференція "Українська діаспора: проблеми дослідження". - Острог, 8 - 10 вересня 2008р. /Від. ред. І.Пасічник, Л.Винар, А.Атаманенко //Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Вип. 11. Історичні науки. - Острог, Нац. у-т "Острозька академія", 2008. - С. 515 - 521.

Размещено на Allbest.ru

...