Співробітництво України і Ради Європи у сфері реформування історичної освіти у 1995-2005 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 94(4+477): 378

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ І РАДИ ЄВРОПИ

У СФЕРІ РЕФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

У 1995-2005 рр.

Захарова Наталя Сергіївна

Дніпропетровськ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української історії та етнополітики Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Шляхов Олексій Борисович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри української історії та етнополітики

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст.

доктор історичних наук, доцент Бородін Євгеній Іванович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора.

Захист відбудеться " 15 " вересня 2010 р. о " 1300 " годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий " 24 " червня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

Анотації

Захарова Н.С. Співробітництво України і Ради Європи у сфері реформування історичної освіти у 1995-2005 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням процесу співробітництва України та Ради Європи у галузі реформування шкільної історичної освіти. На основі репрезентативної джерельної бази розкриті мета, завдання і принципи діяльності Ради Європи у сфері викладання історії. Проаналізовано співробітництво з питань історичної освіти у контексті політики європейської інтеграції України. Визначено основні етапи розвитку співпраці України і Ради Європи у галузі історичної освіти та висвітлено їх особливості. Охарактеризовано діяльність України у межах регіональної та двосторонньої співпраці щодо викладання історії.

На підставі аналізу діяльності спільних семінарів визначено рівень застосування рекомендацій Ради Європи щодо реформування середньої освіти в Україні, а також їх відображення у Державному стандарті базової і повної середньої освіти та програмах з історії для 12-річної школи. Встановлено, що співробітництво України і Ради Європи в сфері історичної освіти сприяло збалансуванню різних вимірів історії у навчальній програмі та вдосконаленню змісту підручників з історії в Україні.

Ключові слова: історична освіта, європейська інтеграція, Рада Європи, загальна середня освіта, європейський вимір, багатоперспективність (багаторакурсність), програма для 12-річної школи, підручник з історії.

Захарова Н.С. Сотрудничество Украины и Совета Европы в сфере реформирования исторического образования в 1995 - 2005 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием процесса сотрудничества Украины и Совета Европы в сфере реформирования школьного исторического образования. В результате проведенного исследования на основании репрезентативной источниковой базы рассмотрены предпосылки, этапы развития и содержание этого сотрудничества. Установлено, что целью деятельности Совета Европы в области исторического образования является создание возможностей для приобщения граждан к изучению европейского культурно-исторического наследия, что необходимо для обеспечения европейского единства, взаимопонимания и сохранения общих для всех европейцев ценностей. Сотрудничество по вопросам исторического образования в рамках Совета Европы подчинено достижению этой цели.

В диссертации подробно освещено участие Украины в мероприятиях Совета Европы по реформированию преподавания истории. Оно рассмотрено в контексте политики европейской интеграции Украины. Выяснено, что сотрудничество Украины и Совета Европы по вопросам реформирования исторического образования осуществляется как на национальном, так и на региональном уровне. Наиболее часто предметом обсуждения на совместных семинарах становились вопросы преподавания истории ХХ в., интеграции истории Украины в историю европейских регионов, подготовки учебников истории для средней школы, содержания учебных программ по истории. Рассмотрено украинско-польское и украинско-российское сотрудничество в области преподавания истории, которое поддерживается Советом Европы с целью установления и укрепления добрососедских отношений между государствами.

Анализ рекомендаций семинаров Совета Европы с участием Украины и документов, регулирующих содержание исторического образования в Украине, позволил установить, что при разработке содержания Государственного стандарта базового и полного среднего образования, а также программ по истории для 12-летней школы эти рекомендации были учтены. Новая программа по истории базируется на сочетании цивилизационного, социоантропоцентрического и культурологического подходов. В нее включены такие инновационные для школьного исторического образования Украины темы, как гендерная история, взаимоотношения народа и власти, психосоциальные факторы в истории, повседневная история.

Выяснено, что сотрудничество с Советом Европы в исследуемый период положительно влияло на улучшение качества украинских учебников по истории. Мониторинг качества украинских учебников истории, проведенный экспертами Совета Европы, позволил выявить такие их недостатки, как слишком большой объем, высокий процент авторского текста, евроцентризм, отдельные случаи предвзятости и тенденциозности в освещении исторических событий. Вместе с тем отмечается более широкое применение принципа многоперспективности в преподавании истории, появление альтернативных учебников, общая тенденция к корректному изображению межнациональных отношений.

Ключевые слова: историческое образование, европейская интеграция, Совет Европы, среднее образование, европейское измерение, многоперспективность, программа для 12-летней школы, учебник истории.

Zakharova N.S. Cooperation between Ukraine and the Council of Europe in the field of history education reform in 1995 - 2005 years. - Manuscript.

Thesis submitted for the degree of Candidate of historical sciences. Specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Dnipropetrovsk National University named after Oles Honchar. - Dnipropetrovsk, 2010.

The thesis is devoted to the study of cooperation between Ukraine and the Council of Europe in the field reforming of school history education. It was established that the purpose of the Council of Europe in the field of history teaching was to create opportunities for the integration of citizens to the study of European cultural and historical heritage, which are essential for European unity. Cooperation on historical education within the European Council was subjected to the achievement of this goal.

The thesis highlights the participation of Ukraine in the activities of the Council of Europe on the reformation of history teaching. It was considered in the context of European integration policy of Ukraine. The thesis covers the most topical issues, which became the subject of discussion at the joint seminars. On the basis of the recommendations of the Council of Europe seminar with the participation of Ukraine and the documents governing the content of history education in Ukraine these recommendations have been incorporated. It was found that the cooperation with the Council of Europe during the study period had a positive effect on improving the quality of Ukrainian history textbooks.

Key words: history teaching, European integration, Council of Europe, secondary school, European dimension, multi-perspectivity, program for 12-year-old school, history textbook.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена процесом реформування змісту шкільної історичної освіти, що здійснюється в Україні у рамках гармонізації її освітньої системи з європейськими стандартами. Необхідність цього зумовлена прагненням нашої держави інтегруватися до європейського освітнього простору. На це спрямоване також співробітництво в культурно-гуманітарній сфері з міжнародними організаціями. Однією з них є Рада Європи, співпраця з якою у галузі освіти оформилася в окремий напрям політики європейської інтеграції України. Важливий аспект актуальності теми полягає також у необхідності розробки стратегії розвитку освіти в Україні з урахуванням її приєднання до Болонського процесу у 2005 р. Крім цього, у вітчизняній історичній науці відсутнє комплексне дослідження, присвячене процесу міжнародної співпраці у сфері викладання історії у контексті українського державотворення та зовнішньополітичної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обрана тема є частиною наукових досліджень, які виконуються кафедрою історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках теми "Історія Наддніпрянської України: етнонаціональні, етносоціальні та етнокультурні процеси" та в контексті держбюджетної науково-дослідної теми № 1-185-09 кафедри історії України та НДЛ комп'ютерних технологій в історичних дослідженнях історичного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара "Теоретичні проблеми інтелектуальної історії України ХVI - XX століть" (номер державної реєстрації № 0109U000130).

Метою даної роботи є дослідження змісту співробітництва України і Ради Європи у галузі реформування шкільної історичної освіти у 1995 - 2005 рр. та його значення для вдосконалення викладання історії в Україні.

Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань: освіта шкільний реформування

· оцінка ступеня наукової розробки даної теми та перспективи її подальших досліджень;

· виявлення та систематизація комплексу джерел, що стосуються тематики дослідження, здійснення їх класифікації та аналізу на предмет репрезентативності та придатності для досягнення мети дослідження;

· вивчення основних завдань, принципів та напрямів діяльності Ради Європи у сфері історичної освіти;

· реконструкція соціальних та політичних умов розвитку освіти в Україні у 1995-2005 рр.;

· аналіз процесу співпраці України і Ради Європи у галузі викладання історії в контексті політики європейської інтеграції;

· характеристика співробітництва України з країнами-членами Ради Європи на регіональному та двосторонньому рівні і його значення для реформування історичної освіти в Україні;

· висвітлення процесу впровадження результатів співпраці з Радою Європи у зміст історичної освіти в Україні.

Об'єктом дослідження є процес культурно-гуманітарного співробітництва України та Ради Європи у 1995 - 2005 рр.

Предметом дослідження є взаємодія України і Ради Європи з питань реформування шкільної історичної освіти у досліджуваний період.

Методи дослідження. Основними методологічними орієнтирами дослідження процесу взаємодії України і Ради Європи у галузі історичної освіти були принципи історизму та об'єктивності. Дослідження здійснювалося за допомогою як загальнонаукових (історичний, логічний, системно-структурний методи та метод типологій) так і спеціальних (ретроспективний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, метод реконструкцій та метод періодизацій) дослідницьких методів. Використання зазначеного наукового інструментарію, разом з системним та аксіологічним підходами, дозволило розкрити сутність співпраці України і Ради Європи з питань викладання історії, визначити етапи її розвитку та дати оцінку її практичної значущості для України.

Хронологічні рамки дослідження. Хронологічно дане дослідження охоплює період 1995 - 2005 рр. Початкова хронологічна межа дослідження є роком вступу України до Ради Європи. Вибір верхньої хронологічної межі пояснюється приєднанням України у травні 2005 р. до Болонського процесу, а також запровадженням у вересні 2005 р. нової програми з історії для 12-річної школи, укладеної з врахуванням основних положень рекомендацій та резолюцій Ради Європи з питань історичної освіти.

Територіальні межі дослідження. Територіально дане дослідження охоплює простір, обмежений державним кордоном сучасної України.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дозволило отримати наступні результати:

1) вперше проведено комплексне дослідження співробітництва України і Ради Європи у сфері реформування історичної освіти;

2) виявлено і систематизовано комплекс джерел вітчизняного та іноземного походження, вивчення яких дало змогу розкрити тему дисертаційного дослідження;

3) проаналізовано завдання і принципи діяльності Ради Європи у сфері історичної освіти, уточнено зміст окремих термінів, які вживаються для характеристики цієї діяльності;

4) відтворено та охарактеризовано процес співробітництва України і Ради Європи у галузі викладання історії як елемент політики європейської інтеграції, запропоновано періодизацію цього співробітництва, його особливостей на різних етапах;

5) простежено процес впровадження рекомендацій Ради Європи у зміст історичної освіти в Україні, їх значення для підготовки Державного стандарту базової і повної середньої освіти та програм з історії для 12-річної школи.

Особистий внесок дисертанта полягає у постановці наукового завдання, здійсненні комплексного дослідження обраної теми та формулюванні наукових результатів і висновків дисертації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані як у науковій, так і у науково-педагогічній діяльності. У науковій діяльності результати даної дисертації можуть використовуватися як орієнтир для поглиблених досліджень проблем сучасної історії України, її міжнародних зв'язків, історії вітчизняної освіти. Використання результатів дослідження у науково-педагогічній діяльності можливе при підготовці до лекційних і семінарських занять з таких дисциплін і спеціальних курсів, як історія України, методика викладання історії, історія міжнародних відносин, історія суспільної думки.

Апробація результатів дисертації відбувалася на конференціях та науково-практичних семінарах, присвячених проблемам історії України та змісту історичної освіти в Україні, а саме: на міжнародних науково-практичних семінарах з циклу "Проблеми змісту програм з історії для 12-річної школи", що відбувалися щорічно протягом 2004-2006 рр. на базі Бердянського державного педагогічного університету; на щорічних сесіях Дніпропетровського осередку Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка (протягом 2007-2010 рр.); на Других наукових читаннях "Проблеми політичної історії України та Росії", присвячених пам'яті професора А.М. Черненка (Дніпропетровськ, квітень 2009 р.), а також на Міжнародній науковій конференції "Україна в європейському цивілізаційному процесі: проблеми соціальної та інтелектуальної історії" (Дніпропетровськ, жовтень 2009 р.).

Основні положення дисертації та проміжні результати дослідження висвітлені автором в 11 наукових статтях. З них 5 статей опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Усі публікації виконані дисертантом без співавторів.

Структура дослідження визначена його метою та конкретними завданнями. Дисертаційна робота включає вступ, три розділи (9 підрозділів), висновки, список використаних джерел та літератури (усього

579 бібліографічних позицій), а також додатки. Загальний обсяг роботи становить 247 сторінок, з яких основна частина - 179 сторінок.

Основний зміст дисертації

Вступ до дисертації містить обґрунтування актуальності дисертаційного дослідження, визначення його об'єкту і предмету, хронологічних і територіальних меж. Також у вступі сформульовано мету і основні завдання дослідження, визначено його наукову новизну і практичне значення, форми апробації основних положень дослідження.

У першому розділі - "Стан наукової розробки проблеми, джерельна база та теоретико-методологічні основи дослідження" - розглянуто стан наукової розробки теми дослідження, здійснено аналіз та класифікацію джерельної бази, сформульовано методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1 - "Стан наукової розробки проблеми" - розглянуто етапи розвитку історіографічного процесу з досліджуваної проблеми. Взаємодія України та Ради Європи у галузі історичної освіти розглядається як цілісне явище вперше. Разом з тим, окремі аспекти цієї теми були розглянуті вітчизняними та зарубіжними науковцями у дослідженнях, присвячених розвитку історичної науки в Україні, окремим проблемам перебудови історичної освіти, соціально-економічному та політичному розвитку українського суспільства, політиці європейської інтеграції України, її відносинам з Радою Європи, діяльності Ради Європи в освітній сфері.

Праці, що з'являлися у 1995-2000 рр., були підготовлені безпосередніми учасниками проведених Радою Європи семінарів. Вони переважно обмежувалися коротким аналізом доповідей та дискусій, що там відбувалися. Це публікації Г. Карпова, Л. Калініної, К. Крилач, Н. Теплоухової, О. Пометун,

О. Удода, у яких автори давали оцінку проведеним семінарам Калініна Л. На шляху до взаєморозуміння: загальноєвропейський контекст шкільної історії / Л. Калініна, О. Пометун // Історія в школах України. - 1998. - № 1. - С. 21-24; Карпов Г.М. Преподавание истории - путь к доверию / Г.М. Карпов // Преподавание истории в школе. - 1995. - № 6. - С. 42-45; Пометун О. Шлях до взаєморозуміння і довіри / О. Пометун // Шлях освіти. - 1998. - № 4. - С. 12-16; Теплоухова Н. Викладання історії

ХХ ст. (Інформаційний семінар у Дніпропетровську) / Н. Теплоухова, К. Крилач // Історія в школах України. - 1996. - № 2. - С. 48-49; Удод О.А. Європейський вектор української Кліо / О.А. Удод // Викладання історії ХХ століття на прикладі України та інших європейських країн: З матеріалів інформаційного міжнародного семінару та праць вчених-істориків Дніпропетровщини. - Д.: Промінь, 1997. - С. 106-123.. На цьому етапі предметом історіографічних досліджень став і процес створення підручників з історії України та всесвітньої історії Українська історична дидактика: Міжнародний діалог (фахівці різних країн про сучасні українські підручники з історії): Зб. наук. ст. - К.: Генеза, 2000. - 368 с., а також починається вивчення двостороннього співробітництва України у цій сфері Полянський П. Про Українсько-польську комісію експертів з удосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії / П. Полянський // Український історичний журнал. - 1999. - № 1. - С. 151-153.. Значний внесок у дослідження досвіду Ради Європи з вдосконалення шкільної історичної освіти зробив Г. Єгоров. На підставі вивчення документів Ради Європи, навчальних програм окремих європейських країн та праць європейських фахівців з педагогіки, він проаналізував окремі напрями діяльності Ради Європи у галузі викладання історії. Науковець дійшов висновку, що ця діяльність сприяла демократизації шкільної історичної освіти та зростанню її виховного потенціалу Єгоров Г. Експерти Ради Європи про форми та методи викладання історії / Г. Єгоров // Історія в школі. - 2000. - № 10. - С. 8-11; Його ж. Європейська стратегія громадянської освіти і виховання учнів // Історія в школах України. - 1997. - № 3. - С. 50-55; Його ж. "Європейський вимір" у викладанні історії // Історія в школі. - 1998. - № 9. - С. 14-16; Його ж. Шкільна історична освіта: пошук нових підходів до формування змісту (Досвід країн Західної Європи) // Історія в школі. - 1998. - № 10. - С. 5-7..

У 2001-2004 рр. співпраця України та Ради Європи з питань вдосконалення історичної освіти вже сформувалася як самостійна історіографічна проблема. Монографія І. Чижа, видана у 2001 р. Чиж І. С. Україна в Раді Європи / І.С. Чиж. - К.: Парлам. вид-во, 2001. - 384 с., мала суттєве значення для вивчення політичних умов співпраці України і Ради Європи у культурно-гуманітарній сфері. Першою публікацією, у якій здійснено аналіз співпраці на прикладі участі України у програмі "Нова ініціатива Генерального секретаря", є стаття Я. Муценко, опублікована у 2002 р. Муценко Я. Співпраця України з Радою Європи в галузі реформування шкільної історичної освіти / Я. Муценко // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Історичні науки: Зб. наук. ст. / Укладачі: В.Й. Борисенко та ін. - К.; Переяслав-Хмельницький: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - Вип. 47. - С. 212-216.. Досліджувалася в цей час і двостороння співпраця у галузі викладання історії, при цьому основна увага приділялася українсько-польській співпраці Євтушенко Р. Заради історичної правди (Про ІХ нараду українсько-польської комісії експертів із питань удосконалення змісту підручників з історії та географії) / Р. Євтушенко // Історія в школах України. - 2005. - № 10. - С. 13-14; Її ж. Толерантні підручники творимо разом: Відбулася чергова VІІ нарада Українсько-Польської комісії експертів щодо вдосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії // Історія в школах України. - 2004. - № 3. - С. 13-14; Кульчицький С. Право на власну історію: Чому б не узгодити підручники з Монголією, Татарстаном і Туреччиною? / С. Кульчицький // День. - 2002. - № 108, 18 червня; Його ж. Співробітництво українських і польських істориків у підготовці підручників для школи // Історичний журнал. - 2003. - № 1. - С. 77-79; . На цьому етапі значно збільшилася увага до визначення концептуальних засад українських підручників з історії, при цьому багато публікацій торкається зарубіжного досвіду з даного питання Зякун А. І. Навчальна література з історії кінця 80-х - 90-ті рр. ХХ ст.: історіографічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.06 "Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни" / А. І Зякун. - К., 2002. - 20 с.; Муценко Я. Шкільний підручник з історії: європейське бачення / Я. Муценко // Історія в школах України. - 2003. - № 6. - С. 39-43; Удод О. Сучасні українські підручники з історії в оцінці польських та німецьких істориків / О. Удод // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - № 9. - С. 427-435.. Окремо слід відзначити доробок К. Баханова, який досліджував процес стандартизації шкільної історичної освіти та основні етапи творення підручників в Україні у 1990-х рр., порівнюючи перебіг цих процесів із ситуацією в європейських країнах Баханов К. Державний стандарт шкільної історичної освіти: в пошуках оптимального варіанту / К. Баханов // Історія в школах України. - 2003. - № 1. - С. 8-11 (початок); № 2. - С. 6-8 (закінчення); Його ж. Написані з власного погляду (Перше покоління українських підручників: основні напрями модернізації) // Історія в школах України. - 2004. - № 5. - С. 11-17; Його ж. Не втратити досвід поколінь (Останні радянські підручники з історії під методичним "мікроскопом") // Історія в школах України. - 2004. - № 4. - С. 15-19; Його ж. Орієнтуватися на результат навчання (За матеріалами установчого семінару "Навчальні програми для 12-річної школи") // Історія в школах України. - 2004. - № 1. - С. 4-5; Його ж. Проблема визначення мети і завдань шкільної історичної освіти // Історія в школах України. - 2001. - № 6. - С. 18-19 (початок); 2002. - № 1. - С.15-22 (закінчення); Його ж. Проблема мети і завдання шкільної історичної освіти в сучасній російській історичній літературі // Історія в школі. - 2001. - № 5. - С. 28-29.. Загалом в цей час на достатньому рівні були розроблені теоретичні питання впровадження досвіду Ради Європи у методику викладання історії в Україні. Намітилися і напрями дослідження зовнішньополітичного та внутрішньополітичного контексту співпраці.

Третій етап у дослідженні взаємодії України і Ради Європи з питань реформування шкільної історичної освіти починається у 2005 р. і триває до сьогодення. Протягом цього періоду з'явилися узагальнюючі праці Г. Касьянова, С. Кульчицького, М. Мірошниченка та колективна монографія за редакцією В. Смолія, які у достатній мірі висвітлюють суспільний, політичний та економічний контекст проблеми Гуманітарна політика Української держави в новітній період: Монографія / За ред.

С. І. Здіорука. - К.: НІСД, 2006. - 403 с.; Державотворчий процес в Україні: 1991-2006 / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К.: Наукова думка, 2007. 912 с.; Касьянов Г. Україна 1991-2007: нариси новітньої історії / Г. Касьянов. - К. : Наш час, 2007. - 432 с.; Кульчицький С.В. Україна: суспільство й держава на терезах історії / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. - 2006. - № 4. - С. 15-32; Мирошниченко Н.П. Как коммунисты капитализм себе строили: Новейшая история Украины (1991 - 2001) / Н.П. Мирошниченко. - Донецк, 2008. - 340 с.. Також дослідники звертали увагу на практику відображення суперечливих питань історії у шкільних підручниках з в нашій країні та країнах Європи Давлетов А.Р. Современные школьные учебники Европейского Союза по истории о роли и значении Ялтинской конференции 1945 г. / А.Р. Давлетов // Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 років: сучасні проблеми історичної освіти і науки: Зб. матер. міжнарод. наук. конфер. (Дніпропетровськ, 12 - 13 травня 2005 р.) / Редкол.: С.І. Світленко (відп. ред.) та ін. - Д.: Пороги, 2005. - С. 319-325; Кірсенко М. Концептуальні засади вивчення Другої світової війни в шкільному курсі новітньої історії / М. Кірсенко // Історія ХХ століття. Нові підходи до змісту шкільного курсу: Матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару (7 - 8 вересня 2006 р., м. Бердянськ) / Історія та правознавство: Спецвипуск. - Х.: Основа, 2007. - № 19-21. - С. 33-35; Чупрій Л. Аналіз висвітлення подій Північної війни у шкільних підручниках історії [Електронний ресурс] / Л. Чупрій. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/

Monitor/May08/15.htm .

Зрештою, аналіз літератури засвідчує, що окремі аспекти з досліджуваної проблематики вивчені досить докладно. У той же час поза увагою науковців залишилися деякі важливі та недостатньо досліджені питання. До них належить вплив соціально-політичної ситуації в Україні на взаємини з Радою Європи у реформуванні освіти, сутність співробітництва України і Ради Європи у галузі викладання історії та основні етапи його становлення, діяльність України у рамках регіональної та двосторонньої співпраці з питань вдосконалення шкільної історичної освіти, реалізація досвіду співпраці під час укладання програм з історії для 12-річної школи та у процесі створення підручників з історії.

У підрозділі 1.2 - "Джерельна база дослідження" - здійснено систематизацію та характеристику джерел українського та закордонного походження, на яких ґрунтується дисертація. Джерельна база дослідження включає писемні архівні та опубліковані джерела.

Архівні джерела, використані у дисертації, включають діловодну документацію (протоколи, листи) та інформаційні матеріали семінарів. Діловодна документація, опрацьована у ході дослідження, зберігається у поточному архіві відділу суспільно-гуманітарної освіти Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України. Інформаційні матеріали семінарів, проведених Радою Європи за участю України, знаходяться у приватних архівах учасників цих семінарів. Опубліковані джерела об'єднані у друковані видання та Інтернет-публікації. До останніх належить більшість документів та видань Ради Європи, оприлюднених на її офіційному порталі.

Джерельну базу дисертації складають документальні та оповідні (наративні) джерела. Документальними джерелами, використаними у процесі підготовки дослідження, є нормативні акти, офіційно-ділова документація та джерела довідково-статистичного характеру. Оповідні джерела дослідження представлені публікаціями мемуарного жанру та статтями у періодичній пресі.

В основі джерельної бази дослідження лежать документи Ради Європи, що стосуються її діяльності у сфері освіти та культури, а також реалізації проектів у сфері історичної освіти та проведених спільно з Україною семінарів з тих чи інших проблем викладання історії. Насамперед, це Статут Ради Європи 1949 р. та Європейська культурна конвенція 1954 р., якими окреслені основні принципи культурно-гуманітарної співпраці у межах організації. Група актових джерел представлена резолюціями та рекомендаціями Парламентської асамблеї та Комітету міністрів Ради Європи, які відображають офіційну позицію Ради Європи щодо актуальних проблем сучасності. Діловодна документація включає звітні документи (загальні звіти, укладені після завершення дії певного проекту чи програми з оцінкою їх ефективності, та звіти за підсумками окремих конференцій та семінарів) і протоколи Українсько-польської комісії експертів з удосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії.

Для всебічного і повного висвітлення теми дослідження неможливо оминути джерела, що стосуються розвитку середньої освіти в Україні (Конституція України, закони України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту", підзаконні акти, що регулюють різні питання організації освітньої діяльності; соціологічні дослідження та інформаційні довідки щодо стану середньої освіти) і зовнішньополітичної діяльності нашої держави, а особливо нормативного забезпечення європейської інтеграції (Постанова Верховної Ради України "Про Основні напрями зовнішньої політики України", укази президента України "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" та "Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу" тощо). У ході підготовки даного дослідження були опрацьовані публікації суспільно-політичних періодичних видань - газет "2000", "День", "Дзеркало тижня", "Киевский телеграф", "Сегодня", "Україна молода", які стали суттєвим доповненням до документальних даних та підвищили ступінь об'єктивності дослідження.

Аналіз і систематизація наявної джерельної бази, яка об'єднує різні за походженням, формою та змістом джерела, дозволяють оцінити її як достатньо вірогідну та репрезентативну для всебічного, об'єктивного та достовірного висвітлення теми.

У підрозділі 1.3 - "Методологічна основа дослідження" - охарактеризовано принципи, покладені в основу дослідження, та методи, за допомогою яких вирішувалося наукове завдання. Під час виконання дослідження використовувався комплекс методів, який включав як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи. За допомогою історичного методу досліджувалися причини, передумови та розвиток співробітництва України з Радою Європи як цілісного явища. Логічний метод використано для дослідження впливу внутрішньополітичних та зовнішньополітичних чинників на стан історичної освіти в Україні та на її співпрацю з Радою Європи. Системно-структурний метод використано при вивченні різних напрямів співпраці України і Ради Європи у галузі історичної освіти та взаємозв'язок цих напрямів. Метод типологій застосовано при дослідженні форм співпраці у галузі історичної освіти, а також при класифікації окремих явищ, властивих процесу співробітництва. Вивчення причин, що викликали необхідність реформування історичної освіти, здійснювалося за допомогою ретроспективного та порівняльно-історичного методів. Проблемно-хронологічний метод було застосовано при вивченні змін у змісті історичної освіти в Україні на різних етапах співпраці з Радою Європи.

Другий розділ - "Співробітництво України і Ради Європи з питань історичної освіти у контексті політики європейської інтеграції" - включає три підрозділи, у яких розкрито мету, завдання і сутність діяльності Ради Європи у сфері викладання історії, охарактеризовано участь України у відповідних проектах Ради Європи на тлі здійснення політики європейської інтеграції, а також висвітлено діяльність України у межах регіональних та двосторонніх ініціатив щодо реалізації завдань історичної освіти.

У підрозділі 2.1 - "Загальні засади діяльності Ради Європи у сфері реформування історичної освіти" - встановлено, що діяльність Ради Європи у галузі історичної освіти спрямована на створення можливостей для залучення громадян до вивчення європейської культурно-історичної спадщини, що у свою чергу необхідно для забезпечення європейської єдності, взаєморозуміння та збереження спільних цінностей. Відповідно до Рекомендації Rec (2001) 15 "Про викладання історії в ХХІ столітті в Європі" окреслено завдання та принципи цієї діяльності. Зокрема, у галузі шкільної історичної освіти вона спрямовується на вирішення таких питань, як співвідношення місцевої (локальної), національної, регіональної та світової історії в навчальних програмах, впровадження європейського виміру та багатоперспективності у викладанні історії, подолання євроцентризму в історичній освіті. Велика увага також приділяється розвитку громадянської свідомості і поваги до прав людини засобами викладання історії, вдосконаленню підходів до вивчення окремих питань історичного минулого, які неоднозначно сприймаються різними суспільними групами та обумовлюють загострення протистояння між ними. Таким чином, починаючи від часу створення Ради Європи, її діяльність з питань реформування шкільної історичної освіти фактично є інструментом популяризації цінностей демократичного суспільства у Європі через вивчення історії.

У підрозділі 2.2 - "Європейська інтеграція України та участь у програмах Ради Європи, спрямованих на вдосконалення викладання історії" - висвітлено процес співпраці України і Ради Європи у сфері викладання історії у контексті їх політичної взаємодії. Зокрема, зазначається, що діяльність України у Раді Європи відзначалася непослідовністю та невчасним виконанням зобов'язань, взятих при вступі. Хоча при цьому європейська інтеграція і проголошувалася пріоритетною на законодавчому рівні. Це призводило до загострень у відносинах України і Ради Європи, у тому числі викликало призупинення співпраці в освітній сфері. Проте звернення представників України, переважно українських депутатів у Парламентській асамблеї Ради Європи, сприяли її відновленню. Також жоден з запланованих спільних семінарів не був скасований і відбувався згідно з планом.

Протягом 1995-2005 рр. в Україні відбулися 13 заходів за підтримки Ради Європи - 10 національних семінарів, 1 регіональний та 2 зустрічі експертів. Представники України брали участь ще у низці заходів з питань реформування викладання історії, які відбувалися в інших країнах. Вони були присвячені різним проблемам розвитку сучасної історичної освіти, як от: нові методи та підходи до викладання історії ХХ ст., методологія підготовки викладачів історії, створення нових підручників з історії, висвітлення ролі особистості в історії, освітні стандарти і навчальні програми з історії. Семінари були частиною великих проектів, спрямованих на демократизацію суспільства та сприяння розвитку громадянських інститутів в Україні.

У підрозділі 2.3 - "Регіональна та двостороння співпраця України з країнами-членами Ради Європи щодо реформування шкільної історичної освіти" - зазначається, що регіональні та двосторонні ініціативи з питань розвитку історичної освіти всіляко підтримуються Радою Європи з міркувань встановлення та зміцнення добросусідських відносин між її членами.

Протягом досліджуваного періоду Україна брала участь у 2 семінарах, присвячених регіональній історії Центральної та Східної Європи, а також у проекті "Чорноморська ініціатива з історії". На цих заходах обговорювалися питання висвітлення історії України в контексті історичного поступу відповідного регіону. Також на цих заходах ставилися питання створення регіонального навчального посібника за участю колективу авторів з країн регіону. Втім, така пропозиція була реалізована лише у проекті "Чорноморська ініціатива з історії".

Слід зазначити, що двостороннє співробітництво України з питань викладання історії найінтенсивніше розвивається з Польщею та Росією. Українсько-польська комісія експертів з удосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії існує з 1993 р. На засідання цієї комісії виносилися питання висвітлення образу українців та поляків на сторінках підручників з історії обох країн. За цей час науковці України та Польщі надали низку рекомендацій щодо корекції змісту підручників у напрямі більш толерантного висвітлення народу-сусіда. Співробітництво українських та російських істориків переважно стосувалася концептуальних та суперечливих питань історії, майже не торкаючись проблеми їх висвітлення у шкільних підручниках. Здійсненню повноцінної українсько-російської співпраці заважає високий рівень політичної заангажованості більшості її ініціаторів.

Третій розділ - "Реформування середньої освіти в Україні та впровадження досвіду співпраці з Радою Європи у галузі викладання історії" - присвячений розгляду передумов і процесу реформування середньої освіти в Україні та аналізу впровадження ключових положень рекомендацій Ради Європи щодо викладання історії до змісту освітньої нормативної документації та програм з історії для 12-річної школи. Також висвітлено вплив Ради Європи на створення українських підручників з історії.

У підрозділі 3.1 - "Соціально-економічна ситуація та стан історичної освіти в Україні середини 1990-х рр. - початку ХХІ ст." - простежено особливості соціально-економічного і політичного становища в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. та його вплив на розвиток історичної освіти. Звертається увага на той факт, що становлення освіти в Україні у першій половині 1990-х рр. супроводжувалося низкою кризових явищ в економіці держави. В управлінні освітою в Україні діяли методи "ручного" керування та залишкового розподілу коштів. Внаслідок цього загострилися проблеми фінансового та кадрового забезпечення освіти. Разом з тим внаслідок проголошення ще наприкінці 1980-х рр. курсу на демократизацію суспільного життя виникли умови для методологічного оновлення змісту історичної освіти. Актуальність його підвищилася у зв'язку з запровадженням у школах окремого курсу "Історія України". Проте плюралізм думок призвів до тривалого протиборства різних концепцій, що суттєво уповільнило процес нормативного забезпечення історичної освіти. У цих умовах, враховуючи курс на європейську інтеграцію та реалії полікультурного суспільства, проявилася зацікавленість України у вивченні досвіду Ради Європи з питань оновлення історичної освіти.

У підрозділі 3.2 - "Оновлення змісту шкільної історичної освіти у нормативній документації та програмах для 12-річної школи" - проаналізовано процес створення документів, що регулюють зміст шкільної історичної освіти в Україні. Висвітлено, яким чином здійснювалося впровадження ключових положень рекомендацій Ради Європи з питань викладання історії. Ці положення стали орієнтиром для корекції змісту навчальної програми з історії у 1998 р. та у 2001 р. Перехід до 12-річного терміну навчання та стандартизація середньої освіти були здійснені з метою наближення освітньої системи України до європейських стандартів. Затверджений у 2004 р. Державний стандарт базової і повної середньої освіти включає освітню галузь "Суспільствознавство", у якій були викладені вимоги до змісту історичної освіти. Компонентом суспільствознавства у Стандарті виступає громадянська освіта, яку Рада Європи рекомендує здійснювати засобами викладання історії. З метою нормативного закріплення мети, завдань та основних принципів історичної освіти було створено декілька проектів Концепції історичної освіти в Україні, але наразі жоден з них не затверджений.

На базі Державного стандарту була розроблена програма для 12-річної школи. У цій програмі, згідно з рекомендаціями Ради Європи, розширено обсяг питань соціальної історії, історії повсякденності, вперше запроваджено вивчення змін суспільного статусу жінок. Також тут суттєво збільшено обсяг часу на вивчення регіональної та місцевої історії (краєзнавства), що розширює можливості інтеграції історії національних меншин певної місцевості до історії України. У напрямі громадянського виховання до програми включено матеріал про взаємовідносини влади і суспільства, а також впроваджено підхід до вивчення історії України як історії всіх державних утворень, які існували у межах сучасних державних кордонів України. Програма з історії для 12-річної школи відрізняється від попередніх більш загальними формулюваннями, що створює сприятливі умови для використання багаторакурсного підходу у викладанні історії.

У підрозділі 3.3 - "Українські підручники з історії кінця ХХ - початку ХХІ ст. та їх відповідність вимогам Ради Європи" - висвітлено процес створення підручників з історії в Україні та визначено ступінь їх відповідності вимогам, визначеним Радою Європи. Досвід Ради Європи та окремих європейських держав з підготовки підручників з історії використовувався в Україні з другої половини 1990-х рр. Проте впровадження цього досвіду суттєво уповільнювалося недосконалою системою державних замовлень у цій галузі, застарілими технічними стандартами, економічними проблемами книгодрукування в Україні та тиском політичних сил різного спрямування на авторів та видавництва.

Співпраця України та європейських інституцій дозволила створювати концептуально нові навчальні посібники з історії. Одним з них був навчальний посібник "Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900 - 1939 рр.", виданий у 2004 р. Він є прикладом реалізації інтегрованого курсу історії та висвітлює події історії України на тлі загальноєвропейських процесів того часу. Разом з тим, важливо зазначити, що експертами Ради Європи українські підручники докладно вивчаються та аналізуються, при цьому визначаються їх негативні і позитивні риси. До недоліків українських підручників з історії експерти Ради Європи відносять енциклопедичний зміст, надмірний обсяг авторського тексту (внаслідок чого нав'язується авторська позиція), європоцентризм, країнознавчий підхід, недостатню репрезентативність історичних джерел, брак уваги до національних меншин, випадки неточностей та некоректного зображення окремих народів та націй. Водночас відзначаються і позитивні зміни у підручниках, а саме - поступово запроваджується багаторакурсне викладання, підручники стають більш відкритими, покращується їх зовнішнє оформлення, збільшується кількість альтернативних підручників тощо. Зрештою, можна стверджувати, що вдосконаленню підручників з історії в Україні сприяла як консультативна, так і фінансова підтримка Ради Європи.

У висновках дисертації узагальнено результати дослідження відповідно до його завдань та обґрунтовано положення, що виносяться на захист:

Аналіз наукової літератури з теми показав, що історія вивчення вищезгаданої співпраці відбувалася у три етапи:

1) 1995-2000 рр. - поява праць описового характеру, автори яких не ставили перед собою завдань наукового аналізу та лише інформували про окремі заходи. Праці наукового характеру, що з'являлися у цей час, переважно були присвячені діяльності Ради Європи з реформування історії в цілому і не торкалися її співпраці з конкретними країнами.

2) 2001-2004 рр. - дослідження співробітництва України і Ради Європи у цей час виходить на науковий рівень, що проявилося у появі спеціальних фахових публікацій з даної теми. Відбувається також конкретизація досліджень з окремих аспектів міжнародного співробітництва щодо викладання історії.

3) з 2005 р. до сьогодення - у зв'язку з активізацією державної політики у сфері історичної пам'яті в науковій літературі посилюється увага до суперечливих питань історії та їх відображення у європейській та українській історіографії, а також висвітлення у шкільних програмах та підручниках. Окремі положення реалізації діяльності Ради Європи у галузі історичної освіти стають предметом спеціальних досліджень. Зважаючи на хронологічні межі досліджуваної теми та її новизну як наукової проблеми, слід констатувати, що вивчення співробітництва України та Ради Європи у сфері історичної освіти знаходяться на початковій стадії.

У процесі підготовки дослідження були опрацьовані різні види документальних та оповідних джерел. Ці джерела відображають широке коло питань, що так чи інакше стосуються співпраці України та Ради Європи у сфері реформування та вдосконалення історичної освіти. Систематизація та класифікація джерельної бази дозволила встановити її вірогідність та репрезентативність для виконання поставленого наукового завдання. У процесі підготовки дослідження було виявлено і залучено до наукового обігу неопубліковані джерела інформаційні матеріали семінарів Ради Європи за участю України, документи з поточного архіву Міністерства освіти і науки України щодо взаємодії України з Радою Європи у галузі викладання історії, протоколи Українсько-польської комісії експертів з вдосконалення змісту підручників історії та географії.

В дисертації зазначається, що, починаючи з 1949 р., Рада Європи здійснила чималий обсяг роботи з вдосконалення викладання історії. Ця діяльність почалася з корекції змісту підручників з історії і на даний час охоплює реформування усіх елементів системи історичної освіти: зміст навчальних програм, систему підготовки викладачів історії, видання нових підручників тощо. Основними принципами цієї діяльності є заборона використання викладання історії як інструменту пропаганди, заборона висловлювань і положень, що проголошують будь-яку нетерпимість та упередження, заборона фальсифікацій, неправдивого представлення та замовчування історичних фактів. При цьому нового імпульсу реформам історичної освіти у Європі надало падіння тоталітарних та авторитарних режимів на континенті, виникнення нових держав та залучення їх до програм співробітництва у межах Ради Європи.

В свою чергу, реформування системи освіти в Україні несе на собі відбиток соціально-економічної та політичної ситуації, що склалася після 1991 р. Зацікавленість у співпраці з Радою Європі була зумовлена як економічними причинами (недостатнє фінансування освіти), так і політичними (проголошення курсу на європейську інтеграцію та необхідність приведення системи освіти в Україні у відповідність до європейських стандартів). Процес співпраці України і Ради Європи у галузі реформування історичної освіти у 19952005 рр. пройшов наступні етапи розвитку:

1. 1996-1998 рр. - період організаційного становлення співпраці. Окреслювалося коло проблем в історичній освіті України, у вирішенні яких доцільно було застосувати досвід Ради Європи. Період хронологічно співпадає з участю України у програмі Ради Європи "Нова ініціатива Генерального секретаря".

2. 1999-2000 рр. - участь України у регіональному проекті Ради Європи з питань викладання історії "Чорноморська ініціатива з історії". У цей період основна увага приділяється питанням інтеграції історії України до історії Європи та історії регіонів Європи. На цьому етапі представники України вперше брали участь у довгостроковому проекті з підготовки інтегрованого навчального посібника з історії європейського регіону.

3. 20012002 рр. призупинення участі України у програмах Ради Європи, зумовлене політичною кризою в Україні та невиконанням Україною взятих на себе зобов'язань.

4. Кінець 2002-2004 рр. - відновлення спільної діяльності з вдосконалення викладання історії у рамках програми сприяння демократичним перетворенням, що зумовило підсилення уваги до компоненту громадянської освіти у викладанні історії. Крім цього, головну увагу було зосереджено на проблемах, пов'язаних з переходом українських шкіл на 12-річний термін навчання: створенні державного стандарту середньої освіти, розробці нових навчальних програм з історії для 12-річної школи.

Наприкінці 2004 р. у зв'язку з політичними проблемами в Україні співпраця з Радою Європи була призупинена, натомість підсилено взаємодію у політичній сфері. Але приєднання України у травні 2005 р. до Болонського процесу обумовило подальшу зацікавленість у співробітництві.

У досліджуваний нами період найпоширенішими формами співпраці були національні та регіональні семінари, організовані спільно Міністерством освіти і науки України та Радою Європи. Фінансування зазначених заходів Радою Європи сприяло розширенню міжкультурної комунікації вчителів та учнів, формуванню навичок роботи у багатокультурних середовищах. Важливим чинником співробітництва у галузі історичної освіти стала двостороння співпраця України з Польщею та Російською Федерацією. Діяльність Українсько-польської комісії експертів із вдосконалення змісту підручників з історії та географії триває вже 17 років та відбувається у формі щорічних засідань, почергово в Україні та у Польщі. В свою чергу, угодою між Міністерствами освіти України та Росії передбачена діяльність спільної комісії, але вона переважно займається проблемами історичної науки. Повноцінній українсько-російській співпраці заважає постійне намагання зацікавлених осіб використати її у політичній пропаганді, що суперечить принципам Ради Європи.

Результати співробітництва України і Ради Європи у сфері історичної освіти знайшли своє відображення у низці нормативних документів. Зокрема, програма з історії для 12-річної школи зберегла поділ на курси вітчизняної та світової історії, проте у ній вже намічене створення інтегрованого курсу це курс історії стародавнього світу. У новій програмі збільшено обсяг часу на вивчення питань соціальної та духовної історії, ґендерної історії, регіональної та місцевої історії. До програми включено також питання формування української нації у новий та новітній час, що є дуже актуальним, зважаючи на політичну поляризацію суспільства та незавершеність процесу формування української політичної нації.