Зміни в етнічній структурі населення та розвиток поземельних відносин у Волинській губернії другої половини ХІХ - початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЗМІНИ В ЕТНІЧНІЙ СТРУКТУРІ НАСЕЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У ВОЛИНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Спеціальність: Історія України

ШМИД ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невисокі темпи розвитку вітчизняного агропромислового комплексу, низький рівень агрокультури та слабка технічна забезпеченість селянських господарств спонукають до поглибленого осмислення існуючого досвіду господарської діяльності, актуалізуючи подальше вивчення аграрної історії України. В контексті регіоналізації історичних пошуків значна увага приділяється і висвітленню економічного розвитку Волинської губернії.

Проблематика перебігу тут переселенських рухів та їх впливу на соціально-економічні процеси у цьому контексті постає як одна із найбільш цікавих та недостатньо досліджених площин історичного минулого краю. В період, що розглядається, міграційні процеси на Волині зумовили масштабні зміни у динаміці етнічного розвитку регіону. Це потребує виокремлення достовірної інформації про етнічні групи, що взяли участь в заселенні та господарському освоєнні частини волинських земель, шляхи їх проникнення на дану територію, географію розселення, особливості господарської діяльності, взаємовідносини з українським населенням та вплив на економічний розвиток губернії. Об'єктивне висвітлення даних аспектів проблематики сприятиме формуванню та реалізації виваженої етнополітики на сучасному етапі державотворення.

На фоні поступової інтеграції нашої держави до європейського політичного та економічного співтовариства такого роду наукові праці містять також значну практичну ціннність на зовнішньополітичному рівні. Взаємини з Росією, Німеччиною, Польщею та Чехією (а саме їхні етноси брали активну участь в переселенському русі), як і раніше, являються одними з основних векторів зовнішньої політики України, стають визначальними для її подальшого просування шляхом демократичного розвитку та поглиблення взаємозв'язків у колі розвинутих європейських держав. Вивчення різних аспектів спільного історичного минулого перелічених народів, відповідно, справлятиме значний позитивний вплив на поглиблення політичних, економічних та культурних міждержавних зв'язків. Теоретична доцільність роботи продиктована тим, що питання розвитку поліетнічного переселенського руху на території регіону не знайшло достатнього висвітлення в історичній науці, а існуючі праці з даної проблематики носять фрагментарний і нерідко тенденційний характер, не використовують весь існуючий комплекс архівних, публіцистичних та інших джерел.

Зв'язок роботи з державними програмами. Дисертація виконана в межах планових наукових тем кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету «Світовий історичний процес і слов'янські народи» (протокол №11 від 10.04.2007 р.). та відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України «Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку в контексті історії Центрально-Східної Європи» (протокол №10 від 26.10.2004 р., номер державної реєстрації - 0105U000284).

Мета наукового пошуку полягає в комплексному висвітленні трансформації етнічної структури населення та поземельних відносин у Волинській губернії під впливом потужного переселенського руху другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати сукупність передумов та причин розвитку поліетнічного переселенського руху;

- прослідкувати трансформацію національної політики уряду в економічній сфері та її вплив на розвиток етнічної структури населення регіону;

- відтворити малодосліджені аспекти й особливості заселення та господарського освоєння частини волинських земель німцями, чехами, поляками, росіянами та євреями;

- охарактеризувати формування та розвиток системи землеволодіння переселенців;

- дослідити вплив переселенського руху на соціально-економічний розвиток краю;

- підвести підсумки наукового дослідження проблеми, визначити актуальні питання, що потребують подальшої розробки.

Об'єктом дослідження є вплив посилення переселенського руху на трансформацію етнічної структури населення та розвиток поземельних відносин у Волинській губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Предмет наукового аналізу становлять передумови, причини та перебіг поліетнічного переселенського руху на Волинь в даний історичний період, розвиток землеволодіння різних етнічних груп, особливості їх господарсько-економічної діяльності та вплив на соціально-економічний поступ губернії. Автор зосереджує увагу на переселенському русі п'яти етнічних груп (німців, чехів, поляків, росіян та євреїв), які були найбільш масово представлені в процесі господарської колонізації частини території регіону. Представники інших народів: білоруси, татари, караїми, цигани та ін. переважно осіли на території краю до другої половини ХІХ ст. та в сукупності становили не більше 0,4% всього населення в період, що розглядається, тому відчутного впливу на динаміку етнічного розвитку не справляли.

Хронологічні рамки роботи охоплюють початок 60-х рр. ХІХ ст. - 1914 р. Нижня межа обумовлена ліквідацією кріпосного права в Російській імперії та другим польським повстанням, які стали головними каталізаторами розгортання масового переселенського руху. Верхньою межею взято початок Першої світової війни, що фактично припинив імміграцію на територію губернії окреслених етнічних груп. Інколи для порівняння наводяться фактологічні та статистичні дані першої половини ХІХ ст.

Територіальні межі дослідження обумовлюються адміністративно-територіальним поділом Російської імперії, відповідно до якого Волинська губернія поділялась на 12 повітів і разом з іншими правобережними губерніями входила до Київського генерал-губернаторства. Сьогодні ці землі складають територію Волинської, Житомирської, Рівненської, північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Використання у роботі топоніму «Волинь» стосується лише території Волинської губернії.

Методологічна база роботи ґрунтується на загальних принципах наукового пізнання: історизму, об'єктивності та системності, які передбачають з'ясування умов виникнення, розвитку й наслідків подій, явищ та процесів, а також розуміння їх причинно-наслідкового зв'язку. Принцип історизму втілений у конкретно-історичному характері дослідження окресленої проблематики, вивченні розвитку переселенського руху в регіональному та загальноімперському вимірах. Об'єктивності наукового пошуку автор дотримувався при розгляді всіх аспектів проблеми, а висновки та узагальнення робилися тільки за наявності достатньої кількості фактичних відомостей. При аналізі впливу змін в етнічній структурі населення на розвиток системи землеволодіння Волині важливе місце займає системний підхід, завдяки якому імміграція на територію краю ряду етнічних груп постає як цілісний процес, складова частина загальноімперських переселенських рухів.

При роботі над дисертацією, розробці її концепції, положень та висновків застосовуються наступні загальнонаукові та історичні методи дослідження: аналітичний, описовий, компаративний, проблемно-хронологічний, статистичний, та історико-географічний. Аналітична оцінка процесів та явищ дозволяє прослідкувати сукупність причин та закономірностей їх розвитку. Описовий метод є невід'ємною складовою висвітлення фактологічних масивів інформації, особливо при характеристиці перебігу переселенського руху та його особливостей. Застосування компаративних методів дозволило визначити та порівняти часову, просторову та якісну специфіку участі різних етнічних груп у заселенні та господарському освоєнні отриманих земель. Відтворити у хронологічній послідовності перебіг тих чи інших процесів дає можливість проблемно-хронологічний підхід. Розкрити масштаби та динаміку переселенського руху, його різноманітних аспектів допомагає статистичний метод дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у роботі, дисертант використав також історико-географічний метод, що передбачає з'ясування територіально-регіональних особливостей трансформації етнічної структури населення під впливом інтенсивного переселенського руху. Комплексне застосовування різних методів дозволило оптимально мобілізувати джерела та історіографічний доробок попередників для розкриття теми та реалізації поставлених завдань.

Наукова новизна роботи:

- на основі широкого кола історичних джерел комплексно розглянуто проблему переселенського руху на територію Волинської губернії, включаючи участь в процесі представників п'яти етнічних груп;

- уточнено та систематизовано сукупність передумов, причин та факторів, що мали вплив на перебіг переселенського руху;

- охарактеризовано розвиток системи чиншового землеволодіння в контексті еволюції етнічного розвитку краю;

- реконструйовано процес заселення та господарського освоєння частини волинських земель польськими селянами;

- відтворено розвиток російського поміщицько-службового переселенського руху;

- висвітлено залучення євреїв до землеробської праці у пореформенний період та проаналізовано причини незначної успішності процесу;

- подано характеристику поліетнічного переселенського руху на Волинь в контексті економічного та соціально-політичного розвитку Російської імперії.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Зібраний у роботі фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення розширюють наукові знання про зміни в етнічній структурі населення Волині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. та їх вплив на економічний розвиток регіону. Поглиблене вивчення спільних площин життєдіяльності українців та представників інших етнічних спільнот в історичному минулому дає можливість глибше осмислити і врахувати попередній досвід взаємовідносин між народами, необхідний для їх подальшої гармонізації.

Статистичні підрахунки та результати наукового пошуку можуть бути використані при здійсненні подальших досліджень краєзнавчого характеру, написанні підручників з економічної та етнічної історії України та праць, присвячених історії Волині. Також матеріали дисертаційної роботи можуть залучатися при підготовці лекційних курсів та семінарських занять у вищих навчальних закладах.

Наукова апробація. Дисертаційна робота обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету та відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України. Основні положення та висновки дисертації апробовані в доповідях на звітних наукових конференціях професорського-викладацького складу Рівненського державного гуманітарного університету (2006-2009 рр.), ІІ Регіональній науково-практичній конференції «Історія очима молодих дослідників» (Рівне, 13 грудня 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (Рівне, 17-18 травня 2007 р.), ІІІ Регіональній науково-практичній конференції «Історія очима молодих дослідників» (Рівне, 13 грудня 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє» (Луцьк, 16-17 квітня 2008 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (Рівне, 15-16 травня 2008 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (Рівне, 10-11 грудня 2008 р.), І Міжнародній науковій конференції «Євреї на Волині: історія та сучасність» (Житомир, 20 березня 2009 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (Рівне, 9-10 грудня 2009 р.).

Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення в 6 статтях у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації зумовлена змістом проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 243 друковані сторінки, в тому числі 39 сторінок - список використаних джерел та літератури (334 бібліографічні позиції) і 19 сторінок - додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, окреслюються мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, методи дослідження, розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне і практичне значення, викладені дані про характер апробації результатів дослідження, вмотивовано структуру дисертації.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан та основні напрямки наукового вивчення обраної теми, охарактеризована джерельна база окресленої проблематики.

Характеристика наукової розробки обраної теми структурована за хронологічно-тематичним принципом, історіографію проблеми умовно поділяємо на дореволюційну, радянську та періоду незалежності української держави. В другій половині ХІХ ст. розвиток системи ринкових відносин покликав до життя інтенсифікацію наукових розвідок, присвячених проблемам економічного та етнічного розвитку регіонів Російської імперії. У 1870-1880-х рр. на територію Волині та інших західних губерній регулярно відряджались офіцери Генерального штабу армії та чиновники для збору даних економічного та військового характеру. Підсумками наукових пошуків такого роду стали роботи М. Столпянського, А. Вороніна, П. Чубинського, І. Рудченка, Є. Крижановського, що містять значні масиви статистичної інформації про розвиток переселенського руху на територію регіону. Серед монографічних праць дореволюційного періоду, об'єктом вивчення яких були переселенські рухи та пов'язані з ними колонізаційні процеси, варто відзначити роботи В. Нікітіна, Ф. Уманця та О. Клауса. Цінний матеріал про заселення та господарське освоєння частини земель регіону різними етнічними групами почерпнуто з праць І. Оршанського, Є. Картавцова та А. Субботіна. Поширення антинімецьких настроїв у російських політичних колах зумовило появу монографій А. Ліпранді, Р. Дмовського та І. Сергєєва, що трактували імміграцію німців-колоністів на територію імперії як «мирне завоювання», цілеспрямовану експансію германізму.

Вчені-історики радянських років наукової розробки різних площин етнічної історії регіонів на належному рівні майже не здійснювали. Серед праць міжвоєнного періоду заслуговують на увагу наукові розвідки Є. Рихліка, М. Слабченка, І. Ямзіна та В. Вощиніна, С. Борового, В. Рибинського, а також польської дослідниці С. Ціхоцької. Поступове подолання лакуни в радянській історичній науці стосовно етнічного розвитку волинських земель розпочалося вже у 1960-х рр.

Наукові праці Г. Марахова, Р. Оксенюка, В. Наулка, С. Макарчука, Ж. Ковби та інших дослідників містять цінну інформацію про заселення регіону різними етнічними групами. Збором та науковим опрацюванням матеріалів про волинських німців з 1975 р. зайнялося німецьке історичне товариство «Волинь», що видавало збірник «Wolhynische Hefte».

Розпад Радянського Союзу сформував якісно нові умови для розвитку історичної науки, в останнє двадцятиліття значно пожвавились краєзнавчі дослідження, здійснюється розробка окремих проблем економічної та етнічної історії України та Волині зокрема.

З початку 1990-х рр. учасники Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині регулярно організовують наукові конференції краєзнавчого характеру під загальною назвою «Велика Волинь», матеріали яких містять чимало інформації про історію заселення та господарського освоєння краю різними етнічними групами. Результатом плідної наукової роботи І. Лісевича, В. Палієнка та О. Буравського став вихід праць, що відтворюють різні аспекти імміграції поляків на Волинь у пореформений період. Цінний матеріал про участь ряду етнічних груп в заселенні регіону містять роботи В. Наулка, М. Бармака. та В. Надольської.

Значний крок вперед у вивченні історії волинських німців зроблено завдяки публікації монографій О. Суліменка та М. Костюка. Серед інших досліджень, що тією чи іншою мірою відтворюють перебіг поліетнічного переселенського руху на Волинь, - роботи Ю. Поліщука, П. Олешка, Г. Шпиталенко та П. Слободянюка. Дана наукова проблема не залишається поза увагою представників сучасної зарубіжної історіографії. Етнічні аспекти господарської колонізації Волині певною мірою досліджено А. Каппелером, Д. Бовуа, Я. Вацуліком, Ї. Гофманом та іншими істориками.

Джерельна база дисертації репрезентована значним корпусом архівних документів та матеріалів, нормативно-правовими актами вищих органів державної влади Російської імперії, статистичними виданнями загальноросійського та регіонального значення, матеріалами дореволюційної періодичної преси. Фактологічну основу роботи складають матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Київ (далі - ЦДІАК), а також ряду обласних архівів: Державного архіву Житомирської області (далі - ДАЖО), Державного архіву Рівненської області (далі - ДАРО), Державного архіву Волинської області (далі - ДАВО). Певна інформація почерпнута також з фондів Державного архіву Російської Федерації (далі - ДАРФ). Серед фондів ЦДІАК найбільшу інформативність для дослідження має фонд Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора (ф. 442). Тут зосереджені щорічні звіти волинського губернатора про стан губернії імператору, циркуляри, розпорядження та переписка генерал-губернатора, деякі нормативні акти, що врегульовували різні аспекти міграційних процесів та численні записки чиновників. Деякі сюжети політики російської влади різних рівнів щодо переселенців виявлені серед документів фондів Прокурора Київської судової палати (ф. 317) та Помічника начальника Волинського губернського жандармського управління в Рівненському, Дубенському та Кременецькому повітах (ф. 1600). Фонд Канцелярії волинського губернатора (ф. 70) ДАЖО містить клопотання німецьких та чеських переселенців про видачу їм свідоцтв на придбання землі, відомості про деякі німецькі, чеські та польські поселення. У фонді Волинської палати державного майна (ф. 58) зосереджені матеріали про осідання менонітів на території Волині, залучення євреїв до землеробства. Детальний огляд сільського господарства губернії за 1910-1915 рр. міститься в фонді Статистичного бюро Волинської губернської земської управи (ф. 206). Цінну інформацію залучено також з фондів Волинського губернського правління (ф. 67) та Волинського товариства хмелярства (ф. 187).

Виявлені в фондах повітових по чиншових справах присутствія ДАРО матеріали (ф. 15 - «Рівненське повітове по чиншових справах присутствіє», ф. 377 - «Острозько-Кременецьке повітове по чиншових справах присутствіє») дозволяють прослідкувати особливості господарювання переселенців та умови оренди землі в місцевих поміщиків, містять відомості про заснування німецьких та польських поселень. Матеріали, що проливають світло на особливості розвитку системи чиншового землеволодіння, зберігаються у фондах Луцько-Дубенського та Ковельсько-Володимир-Волинського повітових по чиншових справах присутствій (фф. 258, 265) ДАВО. Певна інформація почерпнута також із фондів Володимир-Волинського повітового суду (ф. 359), Ковельської повітової землевпорядної комісії (ф. 263) та інших фондів. Особливості правового статусу землеволодіння російських поміщиків у західних губерніях, заходи щодо русифікації системи землеволодіння, співвідношення маєтків росіян та поляків фрагментарно відтворені у фонді Третього відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії (ф. 109) ДАРФ.

Більшість законодавчих актів, що проаналізовані в процесі дослідження, почерпнуті із неофіційного видання «Свода законов Российской империи» під редакцією А. Добровольського, датованого 1913 р. Частину використаних нами актів нормативно-правового характеру містить «Сборник узаконений и распоряжений по землевладению в Западных губерниях» (1895 р.), укладений Т. Рафальським, а також архівні справи. Наступний блок джерел представлений виданнями статистичного та довідкового характеру. Поява більшості праць такого роду стала результатом досліджень офіцерів Генерального штабу російської армії (статистичні збірники М. Обручова, О. Забєліна, І. Толмачова та ін.). Значні масиви детальної статистичної інформації про етнічні групи Волинської губернії містять матеріали Першого загального перепису населення Російської імперії, проведеного у 1897 р. Щорічні «Обзоры» та «Памятные книжки» Волинської губернії, що формувались губернським статистичним комітетом, також містять широку статистичну інформацію про різні аспекти етнічного розвитку регіону. Серед дореволюційних періодичних видань найбільшу інформативність про перебіг переселенського руху мають газети «Киевлянин», «Волынь» та «Волынские епархиальные ведомости». Певні епізоди, що стосуються етнічної проблематики, знаходимо також на сторінках «Жизни Волыни». Життя російських чехів висвітлювалось часописом «Cechoslovan».

Другий розділ «Передумови та причини посилення поліетнічного переселенського руху на територію регіону» присвячений розкриттю сукупності економічних, політичних та історичних передумов і причин інтенсифікації переселення ряду етнічних груп на територію Волинської губернії у пореформений період. Волинь, що ввійшла до складу Російської імперії наприкінці ХVІІІ ст., була прикордонною, віддаленою від столиці губернією. За рівнем заселеності регіон значно поступався сусіднім правобережним губерніям. Економічний та політичний розвиток краю проходив в умовах інтеграції в загальноімперську державно-правову систему. Упродовж ХІХ ст. відбувалось поступове втягування регіону в орбіту товарно-грошових відносин, а також пожвавлення сільськогосподарського та промислового виробництва. Позитивні тенденції в динаміці економічного поступу губернії та сприятливий законодавчий клімат заклали основу для розгортання широкого переселенського руху, що здійснювався рядом етнічних груп. У першій половині ХІХ ст. активну участь в заселенні та господарському освоєнні вільних земель Волині взяло німецьке та російське населення, а також польські селяни та ремісники. Мало місце також стрімке зростання частки єврейського населення в етнічній палітрі регіону, незначна частина якого була залучена до господарського освоєння земель внаслідок переселення у землеробські колонії.

Потужний сплеск переселенського руху ряду етнічних груп, що відбувся у другій половині ХІХ ст., став можливим завдяки складанню цілого комплексного ряду взаємозумовлених та взаємопов'язаних причин і факторів. Головними причинами посилення процесу були ліквідація кріпосного права в Російській імперії, що викликала кризові явища в господарському житті губернії, наявність значної кількості дешевої землі, в продажі та здачі в оренду якої були зацікавлені волинські поміщики, формування сприятливого правового режиму для переселенців. Широкі масштаби руху були можливими також завдяки відносно невисокому рівні заселеності Волині, сприятливим природно-кліматичним умовам для господарювання, близькості губернії до районів виходу іммігрантів та погіршенню їх становища у Царстві Польському, на німецьких та австро-угорських землях. Переселення єврейського населення до землеробських колоній зумовлювалося незадовільним рівнем життя євреїв у міських центрах, перенаселеністю та зростанням соціальної напруженості в місцях його масового проживання. Визначальними причинами, що спонукали уряд до законодавчого та адміністративного стимулювання переселенського руху, були бажання посилити контроль над прикордонною губернією, прискорити темпи економічного розвитку Волині та послабити позиції польських поміщиків в економічній сфері.

У третьому розділі «Трудова імміграція на Волинь колоністів західноєвропейського походження» розкрито процес переселення на територію регіону німецького та чеського населення, а також розвиток системи землеволодіння колоністів. Основним районом виходу німців-переселенців стали губернії Привіслінського краю Царства Польського. Розселяючись по території більшості повітів, німці засновували окремі поселення-колонії. Найбільш поширеною формою набуття землі в користування серед колоністів була чиншова оренда. Оскільки більшість переселенців не мала достатніх коштів для придбання виробленої землі, багато поселень були засновані в лісовій місцевості, віддалік від українських сіл. Це сприяло певній відособленості німців від місцевих селян, проте поступово між ними налагоджувались господарські та культурні зв'язки, взаємовідносини мали переважно толерантний характер.

Спираючись на широкі пільги, надані царським урядом, трудова імміграція німців у Волинську губернію набула найбільшого розмаху в 1870-1880-х рр. Зростання частки німецького населення та землеволодіння в західних губерніях одним із наслідків мало поширення переконань про «мирне завоювання» Російської імперії німцями в російських політичних колах. Це зумовило переорієнтацію політики імперської влади щодо німецького населення держави та, відповідно, погіршення правового становища переселенців. Тому в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. притік колоністів відчутно послабився, частина німців навіть емігрувала за межі Волинської губернії. Зусиллями колоністів були освоєні значні площі цілинних та занедбаних земель, а також здійснені фінансові інвестиції в економіку губернії. Поширюючи прогресивну колоністсько-хутірську систему господарювання, німці сприяли передачі позитивного господарського досвіду та передової агрокультури місцевим українським селянам. Імміграцію німецьких переселенців припинило розгортання Першої світової війни. У результаті примусового виселення колоністів у внутрішні губернії сотні тисяч десятин землі залишились без належного обробітку, успіхи тривалої господарської діяльності були значною мірою втрачені.

Якщо переселення німців на Волинь в 1860-х рр. вже мало певну історичну традицію, то імміграція чехів у цей період тільки розпочиналось. Чеське населення переселялось із земель Австро-Угорської імперії, переважно з Богемії та Австрії. Як і рух німецького населення, переселення чехів набуло характеру аграрної колонізації. Щоправда, на відміну від німців, чехи рідко вдавалися до оренди землі, віддаючи перевагу набуттю її у приватну власність. Представники чеського народу найчастіше осідали на вільних землях в українських селах або засновували свої поселення неподалік від них. Тому між чеськими переселенцями та місцевими селянами швидко встановились тісні господарські та культурні зв'язки.

Розраховуючи використати чехів для послаблення позицій польського католицизму в краї, Комітет Міністрів надав переселенцям значну кількість пільг у 1870-х рр. Оскільки чехи проявили певну інертність в релігійній сфері та фактично не виправдали сподівань уряду як оплот боротьби з католицькою вірою, в подальші роки політика щодо них втратила риси протекціонізму, частина пільг була скасована, а чеські волості ліквідовані.

В цілому, переселення чехів на волинські землі справило значний позитивний вплив на економічний розвиток краю та поширення прогресивної агрокультури серед місцевого населення.

Завдяки розвитку в широких обсягах високопродуктивного хмелярства Волинь поступово стала найбільшим у Російській імперії центром вирощування сировини для пивоваріння та постачальником хмелю на європейські ринки. Зусиллями чеських селян великі цілинні та занедбані земельні масиви були залучені до господарського обігу.

Четвертий розділ «Участь польського, російського та єврейського населення у трансформації поземельних відносин» присвячений особливостям участі поляків, росіян та євреїв у заселенні та господарському освоєнні вільних волинських земель пореформеного періоду. Переселення польського населення на територію Волині в другій половині ХІХ ст. отримало додатковий поштовх завдяки формуванню нових економічних відносин. Більшість поляків-переселенців була уродженцями Царства Польського (Варшавської, Радомської, Калишської та інших губерній, що складали Привіслінський край). На території Житомирського, Рівненського, Новоград-Волинського та інших повітів щорічно осідала значна кількість поляків, що заснували багато змішаних та виключно польських поселень - сіл, слобод, колоній і хуторів.

Найбільш прийнятною формою землеволодіння для польських переселенців була чиншова оренда. Подальший розвиток чиншового землеволодіння не відповідав інтересам більшості волинських поміщиків, тому з середини 1880-х рр. стартувала реалізація чиншової реформи, що затягнулась до початку Першої світової війни. Система землеволодіння польських поміщиків Волині у період, що розглядається, зазнала значних втрат, та все ж їм вдалося утримати в своїх руках майже половину колишніх господарств перед початком Першої світової війни. Натомість, чисельність польського населення губернії за 50 років зросла у 2,5 рази завдяки притоку нових переселенців та високому природному приросту.

Бажання витіснити з економічної системи Волині польських поміщиків визначило протекціоністський характер політики уряду щодо розвитку тут російського землеволодіння. Серія законодавчих актів 1860-х рр. та подальших десятиліть сформувала сприятливі умови для переселення на територію краю поміщиків, чиновників державного апарату, різних службовців та вчителів російського походження. Також у Волинську губернію було дозволено переселятись росіянам-старообрядцям з різних регіонів імперії. Основними районами виходу російських поміщиків та службовців були Казанська, Курська, Орловська, Самарська та Уфимська губернії. Росіяни-старообрядці прямували на територію Волині з європейської Півночі Росії (т. зв. Помор'я), а також Царства Польського (переважно з Сувалкської губернії). Практична реалізація русифікації системи землеволодіння Волині другої половини ХІХ ст. виявилась досить складним і повільним процесом, що гальмувався масштабним опором поміщиків-поляків та небажанням самих росіян переселятися у полонізовану, віддалену від столиці губернію. Кампанія по переселенню на Волинь «осіб російського походження», на яку було витрачено значну кількість часу, зусиль чиновників та коштів, не досягла більшості намічених результатів. Участь євреїв у господарському освоєнні земель Волині була представлена внутрішньогубернським колонізаційним рухом, що здійснювався місцевим населенням. В середині ХІХ ст. залучення євреїв до землеробської праці було досить успішним. Та через припинення урядових дотацій, слабку родючість наданих земель і відсутність тривких землеробських традицій та навичок сільськогосподарської діяльності серед євреїв в наступні десятиліття ці колонії швидко занепали, частина припинила своє існування. З 1860-х рр. розвиток єврейської землеробської діяльності фактично перебував на стадії спадання та занепаду, тоді як переселенський рух та господарювання інших етнічних груп тільки набирали обертів. На основі наявних джерел констатуємо незначні успіхи господарської діяльності, досить низький рівень агрокультури та врожайності в господарствах євреїв-колоністів і на початку ХХ ст. Господарсько-економічна діяльність тієї частини євреїв, що не була зайнята в землеробстві (а це була абсолютна більшість єврейства - 97,7%) упродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. проходила в умовах дискримінаційної політики царського уряду, в якій єврейське питання займало особливе місце. Одним із найпоширеніших видів економічних занять євреїв, формою участі в системі землеволодіння була оренда поміщицьких маєтків. Розвиток системи товарно-грошових відносин після реформи 1861 р. надав потужний імпульс подальшому розширенню їх орендної діяльності. Напередодні Першої світової війни євреї були другою за чисельністю етнічною групою на Волині після українців (понад 14% всього населення) та продовжували зосереджувати значні важелі економічної влади, справляючи вагомий вплив на соціально-економічний розвиток регіону.

ВИСНОВКИ

Здійснене в дисертації дослідження впливу трансформації етнічної структури населення на розвиток поземельних відносин у Волинській губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. дає змогу зробити такі висновки:

1. В період, що розглядається, на території Волині розгорнувся потужний переселенський рух, що відзначався високою динамікою заселення територій, етнічною різноманітністю учасників процесу та масштабністю впливу на економічний розвиток краю;

2. Потужний сплеск імміграції на волинські землі представників ряду етнічних груп, що відбувся у другій половині ХІХ ст., став можливим завдяки складанню сприятливих умов та факторів для розвитку означеного процесу. Визначальними причинами інтенсифікації переселенського руху були скасування кріпацтва, що зумовило поглиблення господарської кризи в господарствах волинських поміщиків, друге польське повстання 1863 р., зацікавленість великих землевласників у продажі та здачі в оренду своїх маєтків, наявність значної кількості дешевої землі в губернії, погіршення становища селян, ремісників та робітників у Царстві Польському, Австро-Угорській та Німецькій імперіях, надання російським урядом широких пільг для більшості переселенців;

3. Заселення вільних земель Волинської губернії колоністами західноєвропейського походження, що спочатку розгорталось хаотично, з ініціативи приватних осіб, в другій половині ХІХ ст. було частково врегульоване та стимульоване серією законодавчих актів. У 1880-х рр. погляди на німецьку та чеську трудову імміграцію на територію західних губерній в російських політичних та наукових колах зазнали серйозної трансформації. Це покликало за собою зміну протекціоністської політики на численні обмежувальні заходи. Погіршення законодавчого клімату фактично припинило переселенський рух чехів на Волинь в кінці ХІХ ст., який в цей час тільки набирав обертів. В той же час, імміграцію німецького населення, що була детермінована переважно економічними причинами, припинило тільки розгортання Першої світової війни, події якої призвели до примусового виселення колоністів у внутрішні російські губернії;

4. Переселення на волинські землі польських селян та ремісників з губерній Царства Польського, в якому були зацікавлені місцеві землевласники, отримало д сить сприятливі умови для розширення. Розвиток землеволодіння поміщиків-поляків після повстання 1863 р. відбувався в умовах перманентної адміністративної та законодавчої протидії з боку російської влади. Російський поміщицько-службовий переселенський рух на Волинь, що мав підґрунтям надзвичайно сприятливий правовий режим та значні адміністративні й фінансові зусилля уряду, не досягнув більшості намічених цілей. Часткова русифікація системи землеволодіння губернії була досить відносною, а значна частина діячів російського походження, що отримали тут землі, не змогла ефективно управляти їх обробітком. Певну участь в процесах господарського освоєння вільних земель приймало також єврейське населення. Якщо в середині ХІХ ст. залучення євреїв до землеробської праці було досить успішним, то в наступні десятиліття єврейські землеробські поселення швидко занепали, частина припинила своє існування; історичний етнополітика національний

5. Найпоширенішою формою землеволодіння серед польських та німецьких переселенців була чиншова оренда. Хоч чиншові відносини являлись анахронізмом кріпосництва, певною мірою обмежували свободу користувачів землею, вони були економічно вигідними для останніх через невисоку орендну плату. Розвиток чиншового землеволодіння не відповідав інтересам більшості волинських поміщиків, адже ціни на землю швидко зростали, а розміри чиншу залишались незмінними тривалий час. Із середини 1880-х рр. стартувала реалізація чиншової реформи, що затягнулась до початку Першої світової війни. Реформування, що було сповнене масових бюрократичних зловживань, не задовольнило інтересів більшості селян;

6. Інтенсивний переселенський рух загалом справив вагомий позитивний вплив на економічнний розвиток краю. Серед найважливіших результатів імміграції різних етнічних груп слід відзначити наступні: господарське освоєння цілинних, а також занедбаних земелних масивів, перетворення їх з непродуктивних та малоперспективних на високородючі території, зростання загального рівня продуктивності селянських господарств, збагачення та вдосконалення агрокультури завдяки перейманню від німецьких та чеських колоністів передового в Європі досвіду ведення господарської діяльності, поширення прогресивної колоністсько-хутірської системи господарювання, суттєве розширення обсягів сільськогосподарського, ремісничого та промислового виробництва в губернії за рахунок збільшення кількості робочої сили та використання позитивного господарського досвіду переселенців. Фактично єдиним негативним наслідком інтенсифікації переселенського руху було колосальне зростання ринкової вартості землі в губернії;

7. Одержані результати дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці вузівських спецкурсів і семінарів з економічної та етнічної історії України, а також при подальшому вивченні історичного минулого Волині дослідниками-краєзнавцями. Обсяг дисертаційного дослідження не дозволяє вичерпно розкрити все різноманіття економічних, політичних та соціальних аспектів трансформації етнічної структури населення регіону та системи землеволодіння під впливом поліетнічного переселенського руху. Подальшого наукового опрацювання потребують питання розвитку єврейських землеробських поселень, участі в господарському освоєнні волинських земель польських та російських селян, особливостей господарської діяльності в краї російських поміщиків та інші площини даного історичного процесу.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ АВТОРА

1. Здобутки та невдачі єврейського землеробства у Волинській губернії (ХІХ - початок ХХ ст.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць / Гол. ред. Р.М. Постоловський. - Вип. 17. - Рівне: РДГУ, 2009. - С. 55-61.

2. Німці на Волині у світлі аграрної колонізації губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць / Гол. ред. Р.М. Постоловський. - Вип. 14. - Рівне: РДГУ, 2008. - С. 93-99.

3. Польська аграрна колонізація Волині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету: Зб. наук. праць / Волинський національний університет імені Лесі Українки / Гол. ред. В.К. Баран. - Вип. 15. - Луцьк: Вежа, 2008. - С. 21-27.

4. Причини масової колонізації Волині у другій половині ХІХ ст. // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: Зб. статей / НАН України, Інститут історії України, О.П. Реєнт (голова ред. кол.). - К.: Інститут історії України, 2008. - Вип. XІV. - C. 147-156.

5. Розвиток системи російського землеволодіння на Волині після 1863 р. // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: Зб. статей / НАН України, Інститут історії України, О.П. Реєнт (голова ред. кол.). - К.: Інститут історії України, 2008. - Вип. XV. - C. 269-274.

6. Чеська колонізація Волині у 60-70-х рр. ХІХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць / Гол. ред. Р.М. Постоловський. - Вип. 15. - Рівне: РДГУ, 2009. - С. 94-99.

Размещено на Allbest.ru