Чернігівський полк у другій половині XVII – XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернігівський полк у другій половині XVII - XVIII ст.

07.00.01 - історія України

Галушко Олександр Євгенович

Чернігів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та археології України Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

КОВАЛЕНКО Олександр Борисович

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка,

директор Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ПУТРО Олексій Іванович

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри суспільних наук

кандидат історичних наук

МОРОЗОВА Ганна Валеріївна

Державний архів Чернігівської області, головний спеціаліст відділу інформації та використання документів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розгортання державотворчого процесу в Україні на сучасному етапі зумовлює зростання інтересу до його першовитоків за доби середньовіччя та раннього нового часу. Відтак особливого значення набуває поглиблене вивчення особливостей адміністративно-територіального устрою та механізмів функціонування Української козацької держави другої половини ХVII - ХVIII ст, яка відіграла виключно важливу роль у вітчизняній історії. Всебічне висвітлення цієї проблеми неможливе без спеціального дослідження історії окремих адміністративно-територіальних і військових структур - полків та сотень, з яких складалося державне “тіло” Гетьманщини. У цьому напрямі в українській історіографії сформувалась поважна дослідницька традиція, започаткована М.О. Максимовичем, О.М. Лазаревським, М.П. Василенком, М.Є. Слабченком, але історія Чернігівського полку досі не була об'єктом спеціального вивчення, що й зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедри історії та археології України Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

Мета дослідження. Представлена до захисту дисертація має на меті відтворити історію Чернігівського полку в усіх аспектах його існування. На підставі архівних документів, опублікованих джерел та досліджень істориків в роботі проаналізовано функціонування Чернігівського полку як складової частини Української козацької держави. Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання:

- проаналізувати історіографію проблеми та джерельну базу дослідження;

- схарактеризувати адміністративно-територіальний устрій полку;

- з'ясувати чисельність та соціальну структуру населення, особливості економічного розвитку регіону;

- визначити основні напрями діяльності полкової та сотенної адміністрації;

- схарактеризувати взаємини полкової адміністрації з органами міського самоврядування та представниками російського уряду;

- висвітлити участь полку у військових діях та будівництві об'єктів стратегічного призначення.

Об'єктом дослідження є Чернігівський полк як адміністративно-територіальна та військова одиниця Української козацької держави.

Предметом дослідження є адміністративно-територіальний устрій, соціальний склад населення полку, діяльність полкової та сотенної адміністрації, взаємовідносини козацької управи з органами міського самоврядування та представниками російського уряду, а також участь полку у військових кампаніях та будівництві об'єктів стратегічного призначення.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період існування полково- сотенного устрою на терені Лівобережної України з часу його утворення у ході Української національної революції середини XVII ст. до ліквідації на початку 80-х рр. ХVIII ст.

Територіальні межі дисертаційного дослідження визначаються обширом Чернігівського полку, що включав частину території Північного Лівобережжя, яка у 1782 р. увійшла до складу Чернігівського та Новгород - Сіверського намісництв, згодом - Чернігівської губернії, а в 30-х рр. ХХ ст. - Чернігівської області.

Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові принципи об'єктивності та історизму. У дисертації використані також загальнонаукові й спеціальні методи - аналізу і синтезу, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-статистичний. Це дозволило розглянути досліджуване явище в динаміці, застосувати комплексний підхід до вивчення усього спектра питань, пов'язаних з історією Чернігівського полку.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, всебічно висвітлено історію Чернігівського полку, досліджено його адміністративно-територіальний устрій, соціальний склад населення, особливості економічного розвитку регіону, діяльність полкової та сотенної адміністрації у цивільній та військовій сферах.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що наведені в ній факти, висновки та спостереження можуть бути використані у подальших студіях з історії Української козацької держави, при підготовці навчальних посібників та узагальнюючих праць з історії України. Матеріали дисертації також можуть бути застосовані у процесі викладання історії України й історичного краєзнавства у середній та вищій школі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: Ювілейній науковій конференції, присвяченій 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1996), Міжнародній науковій конференції «Визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (Київ, 1998), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Україна на порозі XXI століття: актуальні питання історії» (Чернігів, 1999), Наукових конференціях молодих учених та студентів історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1997 - 1999), Історичних читаннях, присвячених 360-й річниці початку Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття (Чернігів, 2008), IV Міжнародній науковій конференції «Знаки питання в історії України: особа і суспільство в історико-культурному просторі» (Ніжин, 2008).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у 8 публікаціях, з них 4 побачили світ у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом у відповідності з метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, які, у свою чергу, поділяються на підрозділи, списку використаних джерел та літератури й додатків. Обсяг рукопису становить 323 сторінки (з них 163 сторінки основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, окреслено хронологічні та територіальні межі, визначено предмет та об'єкт дослідження, його мету і завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення, форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми, здійснено огляд використаних у роботі джерел.

Загалом наукову літературу з обраної теми можна умовно розподілити на три групи. Першу з них складають праці з історії адміністративно-територіального устрою та владних інститутів Української козацької держави. Окремих аспектів цієї проблеми принагідно торкалися М.А.Маркевич, Д.М.Бантиш - Каменський, М.І.Костомаров, але її цілеспрямоване вивчення у середині XIX ст. започаткував М.Максимович. Його студія “Обозрение городовых полков и сотен, бывших в Украине со времени Б.Хмельницкого“ містила систематизовані (хоча й неповні) відомості про адміністративно-територіальний устрій, запроваджений у середині XVII ст.

Значний внесок у дослідження полково - сотенного устрою належить О.Лазаревському, який поставив за мету впорядкувати багатотомне «Описание Старой Малороссии», але встиг видати лише три томи цього серіалу. Ґрунтовну працю з історії адміністративно-територіального устрою Лівобережної України за козацької доби створив М.Слабченко, який здійснив спробу схарактеризувати полк як основну структурну одиницю Гетьманщини, хоча й висловив чимало спірних тверджень, що викликали заперечення з боку інших фахівців. Одним з дискутантів був автор низки публікацій з цієї проблематики М.Василенко, який висловив цікаві думки щодо юридичного статусу та адміністративно-територіальної структури Гетьманщини. Значний інтерес у контексті нашого дослідження становлять праці М.Владимирського-Буданова, Д.Багалія, В.Барвінського, Г.Максимовича, в яких висвітлено особливості соціального складу населення Лівобережної України другої половини XVII - XVIIІ ст., фінансового управління Гетьманщини та взаємини між козацькою адміністрацією і міщанськими громадами. Відомості, наведені в історико-генеалогічних працях В.Модзалевського, значною мірою уможливлюють реконструкцію персонального складу урядовців Української козацької держави.

Дослідження з історії Гетьманщини помітно пожвавились за умов національно-культурного відродження 20-х рр. ХХ ст. У цей час з'явилися студії Л.Окіншевича, П.Клименка, М.Петровського, І.Крип'якевича, в яких було розглянуто діяльність козацької адміністрації на різних рівнях державного управління.

З відомих причин у 30-х рр. XX ст. дослідження адміністративно-територіального устрою Лівобережної України практично припинилось, оскільки, як слушно зазначив Я.Дашкевич, полковий лад був однією з ознак української державності, а “згадувати українську державність у часи, коли усі пропагандистські рупори кричали про бездержавність української нації у минулому, означало не просто ламати табу, а коїти мало не політичний злочин”. Тим не менше, у післявоєнний період побачила світ ґрунтовна праця В.Дядиченка, який здійснив спробу цілісного аналізу суспільно-політичного устрою Лівобережної України у другій половині XVII - на початку XVIII ст. Окремі аспекти діяльності державних інститутів Гетьманщини були з'ясовані в дослідженнях Ф.Шевченка, І.Крип'якевича, О.Компан, О.Апанович, В.Сергійчука.

У дисертації також використані праці В.Борисенка, В.Голобуцького, О.Гуржія, В.Кулаковського, О.Пономарьова, О.Путра, В.Романовського, в яких висвітлено широке коло питань, пов'язаних з діяльністю адміністрації Гетьманату в усіх сферах соціально-економічного і політичного життя. Значний інтерес становить дослідження К.Софроненко, яка з'ясувала механізм взаємодії представників московського уряду і козацької адміністрації у другій половині XVІІ - на початку XVІІІ ст. Історики української діаспори Д.Гаєцький і З.Когут узагальнили відомості про посадових осіб Гетьманщини, схарактеризували процес остаточної інкорпорації Лівобережної України до складу Російської імперії.

На сучасному етапі історію Української козацької держави загалом та її адміністративно-територіального устрою зокрема з нових методологічних позицій плідно досліджують В.Смолій, В.Степанков, Ю.Мицик, О.Гуржій, В. Горобець, О.Путро, В.Панашенко, С.Павленко, В.Заруба. Певні підсумки вивчення цієї проблеми підведено у фундаментальнх «Нарисах історії українського козацтва». Значний фактичний матеріал про козацьких урядовців Гетьманщини систематизовано в історико-генеалогічних працях В. Кривошеї, І. Кривошеї та О. Кривошеї. Участь козацького війська у російсько-турецьких війнах другої половини ХVII - ХVIII ст. та пов'язані з цим заходи владних структур Гетьманщини висвітлено у дослідженнях В. Заруби й О. Репана.

Другу групу становлять студії з історії Чернігівського полку. У праці О.Шафонського «Черниговского наместничества топографическое описание» було уперше наведено перелік чернігівських полковників, російських воєвод та комендантів, вказано населені пункти, в яких перебували сотенні канцелярії Чернігівського полку, вміщено інформацію щодо чисельності та соціального стану населення полку, економічного розвитку регіону тощо. М. Маркевич у своєму «Историческом и статистическом описании Чернигова» приділив певну увагу військово-політичній історії Чернігівського полку й уточнив відомості про його керівників. Становлення на терені Чернігівського полку нової панівної верстви - козацької старшини, яка поступово зосередила в своїх руках владні повноваження і земельну власність, докладно висвітлив О.Лазаревський.

Після досить тривалої перерви до вивчення історії Чернігівського полку фахівці звернулися тільки в наш час. Насамперед слід відзначити студії О.Коваленка, який досліджував діяльність чернігівських полковників Мартина Небаби та Павла Полуботка. Військово-політичні події на Чернігово-Сіверщині на початковому етапі Української національної революції знайшли відображення у студіях Ю.Мицика. Окремі аспекти соціально-економічної історії та політико-адміністративного устрою Чернігівщини другої половини XVII ст. висвітлив П. Пиріг. Генеалогію козацько-старшинських родин, а також історію сотенних містечок Чернігівського полку плідно вивчають І. Кондратьєв, В. Кривошея, І. Кривошея, С. Горобець. Діяльність Чернігівського магістрату та його взаємини з місцевою козацькою адміністрацією висвітлено у студіях Г.Швидько та Г. Доманової. Особливості аграрних відносин на території Чернігівського полку у першій третині XVIIІ ст. з'ясував Я. Волерт. У науково-популярному нарисі Л. Студьонової стисло схарактеризовано основні події в історії Чернігівського полку.

До третьої групи належать студії з історії інших полків Гетьманщини. Це передусім ґрунтовні праці О. Лазаревського про Стародубський, Ніжинський та Прилуцький полки, які містять інформацію щодо історії заселення, землеволодіння та системи управління. У роботі використано також студії сучасних дослідників С.Степенькіна, А.Іваненка, Ю.Бодрова, В.Сокола та В.Мокляка з історії Корсунського, Переяславського, Уманського, Кальницького і Полтавського полків.

Загалом аналіз використаної літератури засвідчує, що історія Чернігівського полку другої половини XVII - XVIII ст. відображена в ній фрагментарно. Дослідники лише окреслили контури цієї проблеми й у загальних рисах висвітлили окремі її аспекти. Відтак, досі відсутнє цілісне уявлення Чернігівський полк як адміністративно-територіальну й військову одиницю Української козацької держави.

Джерельну базу дисертації становить комплекс писемних джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу. Під час підготовки дисертаційного дослідження було використано документи 14 фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (Ф. 51. Генеральна військова канцелярія, Ф. 53. Перша Малоросійська колегія, Ф. 54. Друга Малоросійська колегія, Ф. 57. Рум'янцевський Генеральний опис Малоросії, Ф. 64. Сотенні канцелярії Лівобережної України, Ф. 108. Чернігівська полкова канцелярія, Ф. 120. Сорокошицька прикордонна митна застава, Ф. 269. Канцелярія гетьмана К.Розумовського, Ф. 1501. Похідна генеральна військова канцелярія, Ф. 1673. Чернігівський магістрат), Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України (Ф.1. Літературні матеріали, Ф.2. Історичні матеріали), Державного архіву Чернігівської області (Ф. 65. Чернігівський земський суд, Ф. 675. Бакуринський П.Я.) та Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського.

Використані у процесі підготовки дисертації джерела за видовою ознакою можна умовно розподілити на кілька груп. Першу з них становлять законодавчі та публічно-правові акти - універсали гетьманів та листи полковників, царські грамоти, документи Генеральної військової, Чернігівської полкової та сотенних канцелярій, гетьманської та російської адміністрації, в яких йдеться про організацію військових походів, сторожової служби, надання земельних володінь і дозволів на заснування слобід, будівництво млинів та ін. Універсали гетьманів, що стосуються Чернігівського полку, із зібрання О.Лазаревського в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського та відділу фондів Чернігівського історичного музею ім. В.Тарновського нещодавно були опубліковані у фаховій періодиці та археографічних збірниках. Значний інтерес становить також комплекс документів, пов'язаних з роботою Законодавчої комісії 1767 р., до якого увійшли й «накази» депутатам від різних верств населення Чернігівського полку.

До другої групи джерел належать приватно - правові акти - дарчі, купчі, скарги та чолобитні. У дослідженні, зокрема, використано приватно-правові акти, виявлені у фондах Канцелярії гетьмана К.Розумовського (Ф.269) та Чернігівського магістрату (Ф.1673) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, а також у фонді І («Літературні матеріали») в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України. З-поміж них на особливу увагу заслуговують добірки документів під №№ 51960-52194 («Универсалы гетманов и полковников на маетности. Купчие записи, уступные, заменочные, накладные, разделочные письма и тестаменты; реестры проданных владений, письма собственников о приобретенных ими маетностях»), 52810-52883 («Фамильные акты Полуботок. Универсалы гетманов на маетности. Указы, челобитные, доношения, суплеки о захвате и неправильном завладении имуществом. Документы о принуждении казаков к подданству; о доходах и сборах в Малороссии; о деятельности Малороссийской коллегии»), 53378-53579 («Фамильные акты Андрея Лизогуба. Купчие письма и крепости. Реестры купчих. Долговые и обликовые письма. Отдельные, заставные, менчие, делчие, уступные, дарчие и др.») та ін.

Третю групу джерел становить діловодна документація Генеральної військової, Чернігівської полкової та сотенних канцелярій - протоколи, звіти, накази, донесення, ордери, рапорти, преморії, службове листування тощо. Вони містять відомості про адміністративно-територіальний устрій, механізми управління полком і сотнями, соціально-економічне становище, відносини полкової канцелярії з Чернігівським магістратом і представниками російського уряду, участь полку у військових діях. Переважна більшість цих документів виявлено у фондах Генеральної військової канцелярії (Ф.51), Другої Малоросійської колегії (Ф.54) і Чернігівської полкової канцелярії (Ф.108) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, а також у зібранні О.Лазаревського в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського.

До четвертої групи можна віднести описово-статистичні джерела - реєстри, компути, переписи та ревізії населення. Це передусім Реєстр Війська Запорозького 1649 р., в якому вперше фігурує Чернігівський полк. Переписна книга Чернігівського полку 1666 р., що зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві, являє собою перепис селянських і міщанських дворів Чернігова, Любеча, Седнева, Слабина та навколишніх сіл. Значний інтерес становлять козацькі компути Чернігівського полку. Зокрема, у фонді Генеральної військової канцелярії (Ф.51) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві виявлено реєстри козаків Сосницької, Понорницької та Волинської сотень 1724 р., а також реєстр Чернігівського полку 1737 р., які містять відомості про козаків, полкову і сотенну старшину.

До цієї ж категорії джерел належить так звана “Мазепина книга” - комплекс документів 1725 - 1726 рр., в яких висвітлено стан колишніх маєтків І. Мазепи, розташованих, зокрема, на території Чернігівського полку.

Значний інформаційний потенціал мають опубліковані М.Василенком матеріали Генерального слідства про маєтності Чернігівського полку 1729 - 1730 рр., в яких відображено шляхи формування та перерозподілу земельної власності, що мало вирішальне значення для формування місцевої еліти.

Ширше коло питань дозволяють висвітлити матеріали ревізій, що регулярно проводились протягом XVIII ст. і відклались у фондах Чернігівської полкової канцелярії (Ф.108) та Генеральної військової канцелярії (Ф.51) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві. Там же зберігається комплекс матеріалів Генерального опису Лівобережної України 1765 - 1769 рр. (Ф.57), що містить детальні відомості про адміністративно-територіальний устрій, чисельність і соціальний склад населення полку, козацьку адміністрацію та органи міського самоврядування.

Важливе значення мають впорядковані в останній чверті XVIII ст. описи Чернігівського та Новгород - Сіверського намісництв, до складу яких увійшла територія полку після ліквідації Гетьманщини.

До п'ятої групи віднесено наративні джерела, передусім епістолярію козацько-страшинських родин Чернігівського полку, яка проливає світло на взаємини в середовищі нової соціально-політичної еліти та її повсякденне життя.

Шосту групу становлять так звані козацькі літописи Самовидця, Григорія Граб'янки й Самійла Величка, а також пам'ятки місцевого літописання - Чернігівський літопис, Лизогубівський літопис, Хроніка Павла Полуботка, які містять цінну інформацію про військово-політичні події на терені Чернігівському полку.

Таким чином, незважаючи на прикрі втрати значної частини документів з історії Чернігівського полку (особливо другої половини XVII ст.), актуалізована джерельна база дозволяє розв'язати поставлені завдання і досягнути мети дисертаційного дослідження.

Другий розділ «Адміністративно-територіальний устрій» складається з чотирьох підрозділів, у яких наведено історико-географічну характеристику регіону, проаналізовано адміністративно-територіальний устрій, чисельність та соціальний стан населення та економічний потенціал Чернігівського полку.

До складу створеного на початку Української національної революції в середині 1648 р. Чернігівського полку увійшла територія колишніх Чернігівського та Новгород-Сіверського повітів Чернігівського воєводства, а також Любецького староства Смоленського воєводства Речі Посполитої, розташованих у межиріччі Дніпра й Десни. Чернігівський полк знаходився у поліській агрокліматичній зоні, де переважали супіщані грунти, а серед корисних копалин - болотяна залізна руда, торф, піски та глини, придатні для виробництва заліза, скла та кераміки. По території Чернігівського полку пролягав так званий Кролевецький тракт, який мав велике значення для економічних зв'язків України з країнами Центральної та Західної Європи, а також торговельні шляхи, що вели до Глухова, Ніжина, Києва, Могильова та Стародуба.

У складі Чернігівського полку спершу перебували Чернігівська полкова, Седнівська, Слабинська та Любецька сотні. Є також відомості про існування Стольненської, Ройської та Менської сотень. Коли після Зборівського договора відбулась реорганізація полків, Чернігівський полк згідно реєстру 1649 р. складався з 7 сотень - Батуринської, Бахмацької, Борзнянської, Івангородської, Конотопської, Сосницької та Чернігівської полкової й межував з Київським, Переяславським, Ніжинським і Прилуцьким полками. У 1654 р. Батуринська, Бахмацька, Борзнянська, Івангородська, Конотопська та Сосницька сотні увійшли до складу Ніжинського полку, але натомість були утворені Любецька, Седнівська, Слабинська, а у 1656 р. - Вибельська сотні. У 1663 р. у складі полку згадуються Киселівська та Понорницька сотні, виділені з Ніжинського полку. З нього ж у 1669 р. до складу Чернігівського полку перейшли Волинська, Синявська, Сосницька сотні, а зі складу Чернігівської полкової сотні виокремилась Стольненська. Протягом нетривалого часу, вірогідно з 1669 до 1672 рр., існувала Сиберізька сотня. У 60 - х рр. XVII ст. у складі полку уперше згадується Білоуська сотня. Протягом 1672 - 1782 рр. Чернігівський полк складався з 16 сотень: Березинської, Білоуської, Вибельської, Волинської, Городнянської, Киселівської, Любецької, Менської, Понорницької, Ройської, Седнівської, Синявської, Слабинської, Сосницької, Стольненської та Чернігівської полкової. Після ліквідації Гетьманщини територія Чернігівського полку була включена до складу Чернігівського та Новгород - Сіверського намісництв.

Кількість козаків Чернігівського полку змінювалась у залежності від військово-політичної ситуації та перебігу демографічних процесів. Зокрема, під час Української національної революції до реєстрів потрапили 1000 - 1200 козаків. У першій третині XVIIІ ст. кількість козаків полку становила вже близько 6500. Після розподілу у 1735 р. козаків на виборних та підпомічників більшу частину козацького населення полку становили саме останні. Так, згідно ревізій другої половини XVIII ст. виборні козаки складали не більше третини козацького населення полку. Зокрема, у 1764 р. на терені Чернігівського полку проживали 9838 (1539 дворів) виборних козаків і 19810 (5408 дворів) козаків-підпомічників, а у 1780 р. - 9836 виборних козаків та 22778 козаків - підпомічників.

Проте основну частину населення Чернігівського полку становили селяни-посполиті, причому з-поміж них постійно зростала питома вага підданих. Кількість посполитих у сотнях полку помітно відрізнялась, що залежало передусім від їхньої території. Зокрема, у 1713 р. у Вибельській сотні проживало 207 посполитих, а у Понорницькій - 1497 (в цілому на терені полку - 8586). У 1780 р. з 66734 посполитих, що проживали на терені Чернігівського полку, 3 949 (5,9%) мали статус державних селян, 11326 (16,9%) - монастирських і 51459 (77,2%) - підданих приватних осіб.

Чернігівський полк являв собою значний економічний осередок Української козацької держави. Головним зайняттям населення було сільське господарство, провідне місце у якому займало землеробство. У другій половині XVIII ст. на терені полку з'явились тютюнові плантації, розширювались городництво і садівництво. Великі господарства дедалі більше підпорядковувались вимогам ринку. У багатьох населених пунктах створювались ремісничі цехи. Успішно розвивались первісні форми мануфактури - рудні, гути, поташні буди, селітроварні, цегельні. Значного розвитку на терені Чернігівського полку досягла внутрішня і зовнішня торгівля, яка велась на ярмарках і торжках. Регіон підтримував тісні економічні зв'язки з Правобережною Україною, Росією країнами Центральної та Західної Європи.

Третій розділ «Система управління полком» складається з чотирьох підрозділів, у яких проаналізовано склад, функції та основні напрямки діяльності козацької адміністрації, її відносини з Чернігівським магістратом та представниками московського уряду.

На чолі Чернігівського полку стояв полковник, формально виборний, але фактично призначений гетьманом, а у постмазепинський період - російським царем. Термін їх перебування на посаді залежав від багатьох чинників і коливався від кількох до кільканадцяти років. Найдовше - 20 років - свої обов'язки виконував останній чернігівський полковник П.Милорадович. Полковники здійснювали управління як військовими, так і адміністративними справами, займалися питаннями землеволодіння, оподаткування та судочинства. Вони входили до складу старшинської ради - головного органу влади на території Війська Запорозького. Полковники діяли згідно з гетьманськими інструкціями, в яких фіксувались загальні вказівки щодо їхніх прав і обов'язків. У XVIII ст. набули поширення так звані “трактати”, які в загальних рисах обумовлювали діяльність полковників.

У разі відсутності полковника або для керівництва частиною полку, що вирушала у похід, гетьман чи Генеральна військова канцелярія призначали наказного полковника з полкової старшини та сотників. Термін наказного полковництва не визначався і міг тривати від кількох місяців до кількох років. Нерідко наказного полковника, як-от П.Полуботка, згодом призначали на постійне урядування.

Склад полкової старшини інституційно майже повністю дублював структуру гетьманського уряду. Полкові обозні відали артилерією, судді займалися судочинством, писарі - діловодством і канцелярією, осавули й хорунжі опікувалися військовим вишколом і спорядженням. Крім того, до полкової старшини належали бунчукові, значкові та військові товариші.

У дисертації реконструйовано персональний склад полкової та сотенної старшини Чернігівського полку. Загалом протягом другої половини XVII - XVIII ст. уряд чернігівського полковника на постійній або тимчасовій основі обіймали 23 особи, серед яких були видатні державні діячі та воєначальники М. Небаба, С. Пободайло, Д. Многогрішний, І. Самойлович, В. Дунін-Борковський, Я. Лизогуб, П. Полуботок.

Головним виконавчим органом влади на терені полку була полкова канцелярія на чолі з полковим писарем, яка відала військовими, адміністративними, судовими й нотаріальними справами. У 1710 р. було запроваджено полкові скарбові комісії, що підпорядковувалися генеральному підскарбію, а 1766 р. - “смотрителей” з бунчукових і військових товаришів та полкових старшин для нагляду за казенними (раніше - ранговими) маєтностями. На терені Чернігівського полку, на відміну від інших, було одне таке “смотрительство”. Водночас з'явились так звані “комісари”, які були посередниками між розквартированими в регіоні російськими військами й місцевим населенням.

Полкова адміністрація займалася збиранням податків, проведенням ревізій та переписів населення, виконувала поліцейські функціі, забезпечувала ремонт шляхів сполучення, організацію поштової служби, санітарної справи, регулювала земельні відносини, сприяла розвитку торгівлі, промисловості, освіти.

У сотнях військове, адміністративне та судове управління здійснювали у переважній більшості випадків виборні сотники. Лише з 1767 р. сотники почали призначатись Малоросійською колегією за поданням полкової ради. Сотники виконували вказівки полкової канцелярії, проводили ревізії населення, описи майна, збирали повинності, проводили первинні розслідування у судових справах, відали сотенною артилерією тощо. До сотенної старшини належали також осавул, писар та хорунжий, яких призначали полкові канцелярії. У 1734 р. виникли сотенні канцелярії, які виконували військові, адміністративні, поліцейські та судові функції. Сотенну канцелярію очолював писар, якому у діловодстві допомагали підписки. Сотні поділялись на курені на чолі з отаманами.

Міста на території Чернігівського полку, як і повсюдно, поділялись на дві категорії - магістратські й ратушні. Магдебурзьке право, що передбачало наявність магістрату, на терені полку мав лише Чернігів. Гетьманська і полкова адміністрація загалом намагалась застерегти права міщан, але між міським патриціатом і козацькою адміністрацією досить часто траплялись непорозуміння. Як свідчать джерела, конфлікт між козацькою адміністрацією та Чернігівським магістратом досягнув свого апогею в середині XVIII ст. за полковника І.Божича, коли навіть спроби гетьманського уряду спрямувати відносини між ними у конструктивне русло не дали бажаного результату. Ратушні міста, як і містечка та села, цілком перебували під контролем козацької адміністрації.

Російські воєводи та підпорядковані їм залоги з'явилися у Чернігові на підставі Переяславських статей 1659 р. Взаємини між російськими воєводами і вояками, з одного боку, і місцевою адміністрацією та людністю - з іншого, були досить складними. Малоросійський приказ, якому безпосередньо підлягали воєводи, застерігав їх від перевищення повноважень, але водночас вимагав дотримуватись стратегічного курсу, спрямованого на обмеження політичної автономії Гетьманщини. Відтак, не дивно, саме проти воєвод було спрямовано повстання 1668 р., в якому взяли участь і чернігівські козаки та міщани. У 1712 р. воєвод було замінено комендантами, а в містечках і селах Чернігівського полку розквартировано регулярні частини російської армії.

У четвертому розділі «Участь у військових діях та будівництві об'єктів стратегічного призначення» схарактеризовано участь козаків Чернігівського полку у військових кампаніях та будівництві об'єктів стратегічного призначення.

Головним завданням Чернігівського полку як військової одиниці у роки Української національної революції середини XVII ст. була оборона північного кордону від армії Великого князівства Литовського. Козаки Чернігівського полку взяли участь у битвах під Лоєвом (1649 р.), поблизу гирла Сожу (1651 р.), Білоруському поході (1654-1655 рр.).

Надалі Чернігівський полк брав участь у походах на Правобережну Україну в 1674-1676 рр., Чигиринських походах 1677-1678 рр., російсько-турецькій війні 1678-1681 рр., Кримських походах 1687 та 1689 рр., походах на Азов у 1695-1696 рр. та нижньодніпровські фортеці в 1695-1698 рр. Однією з найвдаліших військових кампаній за участю Чернігівського козацького полку став Азовський похід у 1696 р. на чолі з наказним гетьманом чернігівським полковником Я.Лизогубом. У XVIIІ ст. Чернігівський полк взяв активну участь у російсько-турецьких війнах 1710-1713 рр., 1735-1739 рр. та 1768-1774 рр.

Чернігівський полк був залучений до участі у Північній війні 1700-1721 рр., у так званій “війні за польську спадщину” 1734-1735 рр. та Семилітній війні 1756 - 1763 рр.

Перманентні військові конфлікти, тривалі виправи негативно позначались на демографічному потенціалі Гетьманщини, призводили до зубожіння і поглиблення майнової диференціації козацтва. Особливе невдоволення викликали примусові роботи на будівництві об'єктів стратегічного призначення. У 1721 - 1722 рр. козаки Чернігівського полку були відправлені на “канальні роботи” до Ладозького озера, а протягом 30-х рр. XVIIІ ст. брали участь у спорудженні Української лінії. Зокрема, у 1736 р. туди було споряджено 1418 козаків і 1407 посполитих Чернігівського полку.

Постійним обов'язком козаків Чернігівського полку залишалась прикордонна служба понад Дніпром, по якому до кінця XVIIІ ст. проходив кордон між Російською імперією та Річчю Посполитою.

Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:

Вивчення наукової літератури дає підстави стверджувати, що розглянута в дисертації проблема досі не була об'єктом спеціального дослідження, а задіяна джерельна база є достатньо репрезентативною для вирішення поставлених завдань.

З'ясовано, що Чернігівський полк було утворено внаслідок запровадження нового адміністративно - територіального устрою у ході Визвольної війни українського народу середини XVII ст. Адміністративно-територіальний устрій Чернігівського полку зазнавав неодноразових змін і остаточно стабілізувався за гетьмана І. Самойловича. Відтоді й до початку 80-х рр. XVIIІ ст. він складався з 16 сотень: Березинської, Білоуської, Вибельської, Волинської, Городнянської, Киселівської, Любецької, Менської, Понорницької, Ройської, Седнівської, Синявської, Слабинської, Сосницької, Стольненської та Чернігівської полкової. Після остаточної інкорпорації Лівобережної України територія Чернігівського полку була включена до складу Чернігівського та Новгород - Сіверського намісництв.

З'ясовано, що на терені Чернігівського полку проживали козаки, міщани, посполиті, підсусідки та інші категорії населення. Після поділу у 1735 р. козаків на виборних та підпомічників переважну більшість козацького населення полку становили саме козаки-підпомічники. Основну частину населення Чернігівського полку становили селяни - посполиті, серед яких поступово зростала питома вага підданих.

Встановлено, що Чернігівський полк був значним економічним осередком Української козацької держави. Особливо помітними були успіхи у розвитку ремесла та промислового виробництва, що знайшло відображення у поширенні ремісничих цехів та початкових форм мануфактури. Значного рівня розвитку на терені Чернігівського полку досягла внутрішня і зовнішня торгівля. козацький полковий сотенний адміністрація

Доведено, що Чернігівський полк як складова частина Української козацької держави мав систему управління, ідентичну іншим полкам Гетьманщини. Полкова і сотенна адміністрація мала широкі повноваження і здійснювала вплив практично на всі сфери життя регіону.

Простежено, що незважаючи на намагання гетьманського уряду застерегти інтереси міщанських громад, між міським патриціатом і місцевою козацькою адміністрацією повсякчас виникали конфлікти, які досягли апогею в середині XVIII ст. Встановлено також, що взаємини між полковою адміністрацією і російськими воєводами, а згодом комендантами були досить напруженими, оскільки їхня діяльність мала на меті обмеження політичної автономії Гетьманщини.

Доведено, що протягом усього часу існування Української козацької держави Чернігівський полк брав активну участь у військових діях та будівництві об'єктів стратегічного призначення. Особливо слід відзначити активну участь козаків Чернігівського полку у війнах Росії з Туреччиною та Кримом в останній третині XVII-XVIII ст. У мирний час чернігівські козаки несли прикордонну службу понад Дніпром, по якому аж до кінця ХVІІІ ст. проходив кордон між Російською імперією та Річчю Посполитою.

Таким чином, Чернігівський полк як типова адміністративно-територіальна та військова одиниця Української козацької держави протягом другої половини XVII - XVIII ст. пройшов усі етапи її історичного шляху.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Галушко О. Магдебурзьке право в Чернігові / О. Галушко // Сіверянський літопис. - 1995. - № 6. - С. 98-99.

2. Галушко О. До питання про формування полкового адміністративно - територіального устрою на терені Північного Лівобережжя за доби Визвольної війни середини XVII ст. / О. Галушко // Людина, суспільство, культура: історія та сучасність: Матеріали ювілейної наукової конференції, присвяченої 80 - річчю Чернігівського державного педагогічного інституту ім Т.Г.Шевченка. - Чернігів, 1996. - С. 33-34.

3. Галушко О. До питання про соціальний склад населення Чернігівського полку за даними податкового реєстру 1753 року (на матеріалах Ройської сотні) / О. Галушко // Сіверянський літопис. - 1997. - № 6. - С.46-50.

4. Галушко О. Російські воєводи в Чернігові у другій половині XVII - на початку XVIII ст. / О. Галушко // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М.Ячменіхіна. - Чернігів, 1998. - С. 79-83.

5. Галушко О. Чернігівський полк у другій половині XVII - XVIII ст.: до постановки проблеми / О. Галушко // Україна на порозі XXI століття: актуальні питання історії. - К., 1999. - С. 35-41.

6. Галушко О. Чернігівський полк за доби Національно-визвольної війни / О. Галушко // Українська козацька держава: витоки історичного розвитку. - К., 2000. - Вип. 7. - С. 95-101.

7. Галушко О. Участь козаків Чернігівського полку у війнах Росії з Туреччиною та Кримом в останній третині XVII - XVIII ст. / О. Галушко // Сіверянський літопис. - 2008. - №5 - С. 112-117.

8. Галушко О.Є. Адміністративно-територіальний устрій Чернігівського полку (друга половина XVII - XVIII ст.) / О. Галушко // Знаки питання в історії України: особа і суспільство в історико-культурному просторі: Збірник матеріалів IV Міжнародної наукової конференції. - Ніжин, 2009. - С. 21-33.

АНОТАЦІЯ

Галушко О.Є. Чернігівський полк у другій половині XVII - XVIII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка. - Чернігів, 2010.

У дисертації на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, здійснено комплексне дослідження історії Чернігівського полку як адміністративно-територіальної та військової одиниці Української козацької держави другої половини ХVII - ХVIII ст. Проаналізовано еволюцію адміністративно-територіального устрою, чисельність і соціальний склад населення, особливості економічного розвитку регіону. З'ясовано структуру та основні напрямки діяльності полкової та сотенної адміністрації, її взаємовідносини з органами міського самоврядування, передусім Чернігівським магістратом, а також з російськими воєводами й комендантами, які повсякчас перебували у полковому місті. Значна увага приділена участі козаків Чернігівського полку у військових компаніях та будівництві об'єктів стратегічного призначення на Північному Заході Росії та Півдні України.

Ключові слова: Українська козацька держава, Чернігівський полк, адміністративно-територіальний устрій, козацька старшина.

Галушко А.Е. Черниговский полк во второй половине XVII - XVIII вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г.Шевченко. - Чернигов, 2010.

В диссертации впервые осуществлено всестороннее исследование истории Черниговского полка как административно-территориальной и военной структуры - составляющей части Украинского казацкого государства второй половины ХVII - ХVIII ст. Анализ научной литературы позволяет утверждать, что рассмотренная в диссертации проблема до сих пор не была объектом специального исследования. Несмотря на утрату значительной части документов по истории Черниговского полка (особенно второй половины ХVII в.), актуализированная источниковая база позволяет решить поставленные задачи и достигнуть цели диссертационного исследования.

Черниговский полк возник в междуречьи Днепра и Десны в середине 1648 г. в процессе формирования нового административно-территориального устройства на начальном этапе Украинской национальной революции. Структура Черниговского полка претерпевала неоднократные изменения и окончательно стабилизировалась при гетмане И. Самойловиче. С тех пор и до начала 80-х гг. ХVIII в. он состоял из 16 сотен. Вследствие инкорпорации Левобережной Украины территория Черниговского полка вошла в состав Черниговского и Новгород-Северского наместничеств.

В работе проанализирована социальная структура населения Черниговского полка, состоявшая прежде всего из казаков, мещан и крестьян-посполитых. Обращено внимание на углубление имущественной и социальной дифференциации в их среде. Установлено, что Черниговский полк обладал значительным экономическим потенциалом. Благоприятные природно-климатические условия способствовали развитию сельского хозяйства, ремесел и промыслов. Значительное распространение в регионе получили ремесленные цехи и начальные формы мануфактуры - рудни, гуты, поташные буды, селитряные варницы. Через территорию Черниговского полка проходили важные торговые пути, что способствовало развитию внутренней и внешней торговли.

Доказано, что система управления Черниговского полка была идентичной другим полкам Гетманщины. Полковая и сотенная администрация обладала широкими полномочиями практически во всех сферах жизни региона. Несмотря на стремление гетманского правительства защитить интересы мещанства, между Черниговским магистратом и местной казацкой администрацией часто возникали конфликты, достигшие своего апогея в середины ХVIII в. Достаточно сложными были взаимоотношения между полковой администрацией и русскими воеводами, а впоследствии комендантами, которые претворяли в жизнь курс царского правительства, направленный на ограничение, а затем и ликвидацию политической автономии Гетманщины.

Значительное внимание в работе уделено участию Черниговского казацкого полка в военных кампаниях. Главная его задача в начальный период Украинской национальной революции состояла в защите северных рубежей от армии Великого княжества Литовского. Казаки Черниговского полка участвовали в битвах под Лоевом (1649 г.), вблизи устья Сожа (1651 г.), Белорусском походе (1654-1655 гг.). Впоследствии Черниговский полк нес сторожевую службу на левом берегу Днепра, по которому вплоть до конца ХVIII в. проходила граница между Российской империей и Речью Посполитой. Черниговский полк принимал непосредственное участие в многочисленных войнах, которые в то время вела Российская империя, а также систематически привлекался к строительству объектов стратегического назначения на Северо-Западе России и Юге Украины. В целом Черниговский полк как типичная административно-территориальная и военная единица Украинского казацкого государства прошел на протяжении второй половины XVII - XVIII вв. все этапы его исторического пути.

Ключевые слова: Украинское казацкое государство, Черниговский полк, административно-териториальное устройство, казацкая старшина.

Galushko A. E. Chernihiv Regiment of the second part of XVII-XVIII centuries. - Manuscript.

The Candidate's thesis in Science of History on specialty 07.00.01 - the History of Ukraine. - The T.G. Shevchenko Chernihiv National Pedagogical University. - Chernihiv, 2010.

In candidate's thesis, on the ground of scientific literature, a wide range of archive documents, and equipped number of written, published historiographycal sources, a great number of which is for the first time introduced to science circulation, a complex investigation of studying the history of Chernihiv Regiment as the constituent part of Ukrainian Cossack State of the second part of XVII-XVIII centuries is realized.

Chernihiv Regiment appeared in year of 1648, as the result of forming a new administrative and territory system during the War of Liberating in the middle of XVII-th century and existed till 1782, when according to the final incorporation of Livoberezhna Ukraine as the part of Russian Empire, thе territory of Chernihiv Regiment formed part of Chernihiv and Chernihiv-Sivershcina principalities.

In the research paper the size and social staff of the population in Chernihiv Regiment and the peculiarities of its economical development are presented and analyzed.

It is proved, as well, that the administrative system of Chernihiv Regiment as the constituent part of Ukrainian Cossack State was identical other regiments of Getmanshcina. The Regiment's administration had the great authority and a wide range of powers and influenced on the development in all spheres of life on its area.

In candidate's thesis the relationships between Regiment's administration with Chernihiv Magistrat and representatives of Moscow government have been analyzed.

Besides, the participation of Chernihiv Regiment in martial events and building of military strategic objectives in Northern-western Russia and in the South of Ukraine are defined.

Key words: Ukrainian Cossack State, Chernihiv Regiment, administrative and territory system, Cossack seniority.

Размещено на Allbest.ru