Становлення та діяльність Київського товариства грамотності (1882-1908 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ КИЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГРАМОТНОСТІ (1882-1908 РР.)

07.00.01 - історія України

ГОРДІЙЧУК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Переяслав-Хмельницький - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор, Коцур Анатолій Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української історії та етнополітики

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Щербак Надія Олександрівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри гуманітарних дисциплін

кандидат історичних наук Вірченко Віра Володимирівна, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, доцент кафедри економічної теорії

Захист відбудеться «18» вересня 2010 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” за адресою: 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, зал засідань імені В. О. Сухомлинського.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30.

Автореферат розісланий «17» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

AНОТАЦІЯ

Гордійчук О.В. Становлення та діяльність Київського товариства грамотності (1882-1908 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - Переяслав-Хмельницький, 2010.

Дисертація присвячена комплексному, з залученням широкого кола джерел та наукової літератури, дослідженню проблеми становлення та діяльності Київського товариства грамотності (1882-1908 рр.). Приділяється увага питанням, що розкривають рівень освіти на Правобережній Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Зазначається, що великих зусиль у справі поширення елементарних знань серед населення докладали провідні педагоги та громадські діячі, які для покращення своєї роботи об'єднувались у просвітницькі організації та товариства. У дисертації окреслюються питання діяльності Київського товариства грамотності - культурно-освітньої організації, що діяла на території Правобережної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. і мала на меті поширення початкової освіти серед найбідніших верств населення. На основі численних архівних матеріалів проаналізовано процес виникнення та становлення організації, розглянуто структуру та основні завдання Товариства. З'ясовано основні форми та методи діяльності, а також розкрито питання впливу Київського товариства грамотності на культурно-освітній процес в регіоні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Ключові слова: Київське товариство грамотності, культурно-освітня організація, недільні школи, бібліотеки-читальні, Народний дім, книжкові склади, книжкові магазини, початкова освіта, народний театр, повітові філіали.

АННОТАЦИЯ

Гордийчук О.В. Становление и деятельность Киевского общества грамотности (1882-1908 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - ГВУЗ “Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”. - Переяслав-Хмельницкий, 2010.

Диссертация является первым комплексным исследованием проблемы становления и деятельности Киевского общества грамотности. В работе выделены основные направления и этапы деятельности Общества, а также методы и формы его роботы.

Исследование базируется на изучении оригинальных материалов, обнаруженных автором в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве, Государственном архиве г. Киева, Государственном архиве Киевской области, а также в Институте Рукописей Национальной библиотеки Украины имени В. Вернадского. Историографическая база рассматриваемого вопроса обширная, однако, исследования носили фрагментарный характер, раскрывая те или иные аспекты. Но данное исследование было бы невозможным без наличия определенного количества трудов, которые, так или иначе, касаются этого вопроса.

На основе широкого фактического материала проанализированы процессы, которые происходили в сфере начального образования на Правобережной Украине в конце ХIХ - в начале ХХ в. Сделан анализ системы начального образования отмеченного периода, рассматриваются типы учебных заведений, их материальное обеспечение, а также уровень образования учителей в них. Уделяется внимание роли интеллигенции в деле распространения образования среди населения. Отмечается, что уровень грамотности населения региона был одним из самых низких среди губерний европейской части Российской империи. Поэтому прогрессивная интеллигенция и общественные деятели делали все возможное, чтобы поднять уровень грамотности. С этой целью преподаватели учебных заведений г. Киева создают организацию, которая взяла на себя обязанности распространения начального образования на Правобережной Украине. Раскрыты условия становления Общества грамотности и формирования его органов управления. Вместе с тем раскрываются вопросы функционирования, методов и форм деятельности, а также источников финансирования Общества грамотности. Отмечается, что значительную финансовую поддержку организации оказывали меценаты Терещенки, Бродские, Гинцбурги и другие. Члены Общества грамотности выступали за введения начального образования на украинском языке, кроме того редакционная комиссия, которая существовала при Обществе, выдавала доступные для народа книги украинских писателей Т. Шевченко, Марка Вовчко и других.

Среди основных форм деятельности Киевского общества грамотности следует выделить открытие воскресных школ и народных библиотек, организацию педагогических курсов для учителей начальной школы, а также народные чтения. Воскресные школы были особенным типом учебного заведения. Ведь учителя в них работали на общественных началах не получая за это никакого вознаграждения. Педагоги применяли самые прогрессивные методы обучения, чего не могли сделать в обычной школе из-за постоянного контроля со стороны властей. Также большим успехом среди населения Киева пользовались народные чтения и лекции, которые проводились Киевским обществом грамотности. Во время их проведения слушателям раскрывались вопросы связанные с историей, медициной, географией, правом. Кроме того, большое внимание уделялось распространению дешевой литературы. С этой целью организовывались книжные склады и лавки. На средства Общества грамотности издавались книги для народа. Следует отметит, что Киевским обществом грамотности за весь период его деятельности было открыто около 1000 разных библиотек, а в воскресных школах обучалось более 700 детей и взрослых.

Наиболее ярко деятельность общества проявилась после постройки Народного дома. Он должен был быть настоящим культурным центром г. Киева, где все желающие могли бы проводить свое свободное время за чтением книг, культурным общением, или игрой в бильярд. Деятели Киевского общества грамотности делали несколько попыток построить его, но только после того как Общество возглавил В. Науменко эта идея воплотилась в жизнь. В его помещениях располагался народный театр, бесплатная библиотека-читальня, передвижной педагогический музей, а также педагогическое бюро. На сцене театра, наряду с постановкой произведений кроме русских и европейских писателей, осуществлялись постановки и украинских драматургов. А с 1905 г. в помещении Народного дома был открыт первый в Украине профессиональный стационарный театр Н. Садовского.

В исследовании вместе с тем подчеркнуто, что деятельность Общества не ограничивалась только Киевом. Для улучшения культурно-просветительской работы в губерниях Правобережной Украины из местных активистов Общества создавались уездные комитеты. Каждый комитет при поддержке Совета общества грамотности открыл бесплатные библиотеки, воскресные школы. А некоторые и собственные народные дома.

В итоге культурно-просветительская деятельность Киевского общества грамотности сыграла значительную роль в деле поднятия уровня грамотности, развитии культуры, духовности просвещения населения Киева, а также Правобережной Украины второй половины ХІХ - начала ХХ в

Ключевые слова: Киевское общество грамотности, культурно-просветительская деятельность, воскресные школы, библиотеки-читальни, Народный дом, книжные склады, книжные магазины, начальное образование, народный театр, уездные филиалы.

ANNOTATION

Gordiychuk O.V. Establishment and activity of Kyiv Literacy Society (1882-1908) - Manuscript.

Dissertation for “Candidate level of Degree” in Historical Science in specialty 07.00.01 - History of Ukraine - SIHE "Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovorodа State Pedagogical University", Pereyaslav-Khmelnytsky, 2010.

The thesis is devoted to the insight research of the establishment and activity of Kyiv literacy society (1882-1908). The investigation of the issue was done using a wide circle of sources and scientific literature. The points of education level exposing on Right-bank Ukraine in the second half of XIX - at the beginning of XX centuries are paid attention to. It is indicated, that large efforts were made in matters of the elementary knowledge's distribution among population by leading teachers and public men, which united in elucidative organizations and societies for the improvement of their work. The issues of Kyiv literacy society activity are outlined in dissertation - cultural and educational organization which operated on the territory of Right-bank Ukraine at the end of XIX - at the beginning of XX centuries, and was aiming at the distribution of primary education among the poorest layers of population. The process of beginning and becoming of organization is analyses on the basis of the numerous archived materials. The structure and basic tasks of the society are considered too. Main forms and methods of its activity are found out as well as the question of Kyiv society of literacy influence on a cultural and educational process in the region at the end of XIX - beginning of XX centuries.

Keywords: Kyiv literacy society, cultural and educational organization, Sunday courses, library-reading room, folk house, bookstores, bookstores, primary education, folk theater, district branches.

товариство грамотність культурний освітній

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В другій половині ХІХ ст. у галузі початкової освіти урядом Російської імперії проводилися різноманітні реформи. Царат намагався здійснити уніфікацію навчальних закладів, адже початкові школи підпорядковувались різним відомствам та установам. Проте, незважаючи на вжиті заходи, рівень грамотності населення Правобережної України залишався досить низьким. Окрім того, негативно на процес освіти впливала русифікаторська політика режиму. За таких умов громадські та культурні діячі докладали максимум зусиль для поширення елементарних знань серед населення. Для поліпшення своєї діяльності вони об'єднувалися в різні товариства та організації. Однією з таких організацій було Київське товариство грамотності.

Київське товариство грамотності - громадська культурно-освітня організація, започаткована передовою інтелігенцією міста Києва з метою «поширення грамотності і початкових корисних знань» серед найбідніших прошарків населення. У діяльності Товариства брали активну участь В. Науменко, Т. Лубенець, О. Андріяшев, М. Лисенко, М. Василенко, Є. Чикаленко, П. Житецький та ін.

Товариство, діяльність якого була відома не тільки за межами України, а й усієї Росії, по праву заслуговує на власну правдиву історію, на увічнення в пам'яті нащадків його славних діянь. Справа в тому, що Київське товариство грамотності за часів царизму мало репутацію неблагонадійного та антидержавного. Його діяльність постійно обмежувалася владою, а прогресивні починання заборонялися. Через політичні акції 1905-1907 рр. Товариство переслідувала царська „охранка”, хоча з цілком зрозумілих причин його члени намагалися стояти осторонь від політичних подій, вважаючи основним своїм завданням проведення культурно-масових заходів серед народу. Водночас дехто з українських громадських і культурних діячів убачав у Київському товаристві грамотності підступне знаряддя русифікаторської політики царизму, лицемірно забуваючи при цьому про видання Товариством дешевих книг українською мовою, постановку творів українських драматургів на сцені Київського Народного будинку і ще про багато справ, які стали значним внеском у розвиток українського національно-культурного руху.

Разом з тим, історія Київського товариства грамотності - це одна зі сторінок минулого київської інтелігенції, котра має всі підстави пишатися своїми попередниками, які безкорисливо несли світло знань у народні маси. В історії Товариства чільне місце також займає благодійницька діяльність київських промисловців, купців, банкірів, серед яких найбільшу допомогу йому надавали меценати Бродські, Терещенки, Гінцбурги та ін. В другій половині XIX на початку XX ст. ці люди розуміли, що вкладати кошти в освіту, науку, культуру не менш важливо, ніж у матеріальні цінності. Їхня діяльність повинна стати прикладом для сучасних підприємців нашої держави.

І хоча Київське товариство грамотності було формально крайовим, місцевим культурним осередком, усе ж його діяльність була об'єктивно пов'язана як із загальноросійськими, так і з всеукраїнськими історичними процесами, так чи інакше дотикалася з поточними проблемами розвитку російської та української культур, входила у русла і загальноросійського суспільно-політичного і українського національного рухів, відчувала на собі тиск громадських сил і справа, і зліва, переживала успіхи і негаразди громадського життя суспільства Російської імперії другої половини XIX -- початку XX ст.

Отже, актуальність обраної теми полягає в тому, щоб об'єктивно розкрити проблему становлення та діяльності Київського товариства грамотності (1882-1908 рр.), висвітлити основні напрями та форми діяльності цієї організації.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби», затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер № 06БФ046-01) та в руслі наукової роботи кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного та об'єктивного аналізу джерел і досягнень історіографії всебічно дослідити роль Київського товариства грамотності в національно-культурному житті українців наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

- з'ясувати ступінь наукової розробки даної теми в історіографії, виявити перспективи її подальшого вивчення, джерельне забезпечення та визначити теоретико-методологічну основу дослідження;

- проаналізувати становище освіти на території Правобережної України у складі Російської імперії;

- розкрити процес становлення та розвитку Товариства як культурно-освітньої організації, а також визначити напрями, методи і форми його діяльності у справі поширення народної освіти;

- дослідити діяльність Київського товариства грамотності у справі заснування та функціонування недільних шкіл та народних бібліотек;

- визначити основні позашкільні напрями роботи організації;

- розкрити хід побудови та функціонування Київського Народного дому, а також процес виникнення та діяльності повітових комісій Київського товариства грамотності.

Об'єктом дослідження є Київське товариство грамотності

Предметом дослідження є процес становлення, структура, форми та методи діяльності Київського товариства грамотності.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені внутрішньою логікою подій і охоплюють період з 1882 р. по 1908 р. Верхня хронологічна межа дисертаційного дослідження - 1882 р. - збігається із затвердженням Статуту Київського товариства грамотності, нижня - 1908 р. - із забороною діяльності організації. Означений період у діяльності Товариства характеризується як період організаційного становлення та розвитку. В цей час започатковано основні установи, покликані сприяти поширенню освіти серед населення Південно-Західного краю.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють три губернії Правобережної України (Київську, Подільську та Волинську), які перебували у складі Російської імперії. Обрання таких територіальних меж визначається статутом Товариства, який передбачав його діяльність на території Південно-Західного краю.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історизму, науковості та об'єктивності. Це дає можливість цілісно аналізувати діяльність Київського товариства грамотності. При написанні дисертації були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Зокрема, конкретно-пошуковий (аналіз і систематизація джерел з проблеми), історико-географічний (вивчення специфіки регіональної початкової освіти), хронологічний (дослідження динаміки змін у галузі початкової освіти та національних орієнтирах діячів Київського товариства грамотності у часовій послідовності), а також історико-аналітичний, порівняльно-історичний і метод статистичного кількісного аналізу. Використання вищезгаданих методів дозволило розкрити основні проблеми дисертаційної роботи в послідовній та логічно завершеній формі.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше: з'ясовані та зазначені особливості становлення та діяльності Київського товариства грамотності. Переосмислено уявлення про просвітницький рух на Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст.; проаналізовано становище початкової освіти в зазначений період;

удосконалено: завдяки використанню ряду нових джерел розширено вивчення питань, які стосуються проблеми розгортання діяльності Київського товариства грамотності;

дістало подальший розвиток вивчення діяльності громадських діячів м. Києва у справі поширення просвітництва серед населення; до наукового обігу залучено значний масив архівних матеріалів, які раніше не використовувалися науковцями.

Практичне значення одержаних результатів визначається її новизною та актуальністю теми. Зібрані й проаналізовані в роботі матеріали, проведені узагальнення, наведені статистичні дані, висновки сприяють ґрунтовному і багатогранному висвітленню історії становлення та діяльності Київського товариства грамотності. Матеріали дисертаційного дослідження можуть стати основою для написання монографій із даної проблематики, підручників, хрестоматій, навчально-методичної літератури. Вони можуть використовуватися при читанні курсів з історії України, етнополітики, при вивченні історії рідного краю. Проаналізовані історичні відомості заслуговують на використання їх у просвітницькій роботі серед різних верств населення України.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати та висновки отримані автором особисто. Наукові статті здобувача у фахових виданнях є одноосібними.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові висновки і результати дослідження апробовані у формі доповідей на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення” (м. Коломия, 14-15 травня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська історія та історіографія, джерела національного права: традиції й виклики сучасності” (м. Коломия, 25-26 травня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Одеські читання. Актуальні проблеми історії, археології та етнології ” (м. Одеса, 6-7 лютого 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, „Шевченківські дні - 2009”, ІІ Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 90-річчю Житомирського державного університету імені Івана Франка (м. Житомир, 2-3 жовтня 2009 р.), а також у доповідях на засіданнях кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст дисертації розкрито в 5 статтях уміщених у виданнях, що входять до переліку ВАК України, та 5 публікаціях матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Загальний обсяг дисертаційної роботи 172 стор., повний - 203 стор., список використаних джерел та літератури складається з 303 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження; встановлено хронологічні та територіальні межі дослідження; з'ясовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; надано відомості про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” - проаналізовано здобутки української історіографії та охарактеризовано джерельну базу наукової розробки теми,.

Історія діяльності Київського товариства грамотності до цього часу не розглядалася як окрема наукова проблема і не знайшла належного висвітлення в наукових працях. Але дане дослідження було б неможливим без наявності певної кількості праць, які так чи інакше торкаються цього питання.

Автор виділив три періоди, в межах яких розглянуто основну історіографію проблеми: І період: 1884-1917 рр.; ІІ період: 1917-1991 рр. (оскільки в 1917-1921 рр., періоді національо-державного будівництва, вийшла всього одна публікація, то вважаємо за необхідне взяти за періодизацію ту літературу, що вийшла з часу встановлення радянської влади в Україні); ІІІ період: 1991-2009 рр. В основу періодизації літератури з досліджуваної теми покладено такі критерії: основні етапи соціального, економічного, політичного, суспільного розвитку України у складі Російської імперії, СРСР та як незалежної держави; рівень і стан розвитку української історичної науки.

В дореволюційний період відображенням діяльності Київського товариства грамотності займалися лише самі члени організації. Найбільш важливою серед цих досліджень є праця А. Ф. Александровського, написана як історичний звіт діяльності Товариства до його 15-літнього ювілею. У короткому викладі подано історію діяльності Товариства грамотності в перші роки його існування.

Слід також відмітити його іншу працю, де аналізується процес виникнення Київського товариства грамотності, а також подається невеликий історичний екскурс в його минуле. Автор висвітлює причини, що спонукали організацію розпочати побудову Народного дому, розкриває процес підготовки та труднощі, які виникли з побудовою, а також проводить аналіз фінансового становища Київського товариства грамотності під час будівельних робіт.

У цей період з'являється значна кількість досліджень, в яких характеризувалося становище в сфері початкової освіти на Правобережній Україні. Серед них можна виділити дослідження І. Барсова, М. Мукалова, П. Батюшкова, Г. Фальборка, В. Чарнолусського.

Другий - радянський - період історіографії досліджуваної теми характеризувався домінуванням комуністичної ідеології, яка й визначала напрямки наукових досліджень.

Загалом у перші роки радянської влади проблеми початкової освіти та діяльності Товариства грамотності майже не досліджувались. Адже вивчення ролі української та російської інтелігенції у справі поширення початкової освіти легальними методами було не тільки не престижним, але й небезпечним. Тим більше, що голова Товариства грамотності В. Науменко у 1919 р. був розстріляний більшовиками, як буржуазний націоналіст.

Цей період характеризується появою лише загальних праць з історії початкової освіти в Росії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Їх автори Є. Мединський, М. Чехов та інші обмежувалися розглядом різного типу початкових шкіл, намагалися з'ясувати значення і місце позашкільних навчальних закладів у системі народної освіти та принципи їх організації. Зокрема, Є. Мединський розкривав питання проведення народних читань Київським товариством грамотності в м. Києві. Автор вказував на час проведення читань, їх чисельність, а також на кількість слухачів.

Більш інтенсивна розробка питань початкової освіти як в Україні, так і в Росії другої половини XIX - початку XX ст. розпочалася в 50-х - пер. пол. 80-х рр. ХХ ст.. З'являється значна кількість праць загального характеру, в яких автори намагалися розкрити проблеми реформування в галузі початкової освіти в Російській імперії. В них домінувала комуністична ідеологія, а діяльність більшовиків у боротьбі за початкову освіту ставилася на перше місце, натомість усіляко замовчувалася роль інтелігенції, що не підтримувала методів діяльності правлячої партії. Висвітлювалась політика царського уряду в сфері початкової освіти і майже не зачіпалася проблема русифікації. Сюди можна віднести праці М. Константинова, В. Смирнова, Р. Родіна, М. Поліщука.

З другої половини 1980-х р. дослідження даної теми в українській історіографії дещо активізувалося. Заслуговують на увагу праці загального характеру. В одному з розділів, виданих 1991 р. нарисів про розвиток народної освіти і педагогічної думки в Україні від часів Київської Русі і до початку XX ст., характеризується стан початкової народної освіти другої половини XIX ст., подаються статистичні відомості про кількість різних типів шкіл, наводяться основні методи навчання в міністерських, земських та церковнопарафіяльних школах.

До цього періоду можна віднести працю С. Сірополка, в якій велика увага приділена становищу початкової освіти на території України і Правобережжі зокрема. Крім того, в одному з розділів висвітлюються деякі аспекти діяльності Київського товариства грамотності. Автор дослідження висвітлює діяльність Товариства грамотності в боротьбі за українську освіту, а також проведення організацією народних читань у м. Києві.

Зі здобуттям Україною незалежності у 1991 р. розпочався третій період дослідження історії діяльності Київського товариства грамотності. Зріс інтерес науковців до діяльності різноманітних організацій, окремих осіб та установ у галузі поширення початкової освіти серед населення. Не стала винятком і проблема виникнення, становлення та функціонування Київського товариства грамотності. Проте існуючі дослідження з цієї проблеми неповні і носять фрагментарний характер, висвітлюючи ті чи інші аспекти діяльності Товариства.

Зокрема, у 1996 р. вийшов із друку посібник „Нариси історії українського шкільництва (1905 - 1933)” за загальною редакцією О.В. Сухомлинської, де висвітлюється діяльність Київського товариства грамотності. Автори посібника на джерельних матеріалах розкрили мету, методи та основні напрями діяльності організації.

У 1997 р. в журналі „Рідна школа” Н. та А. Калениченко опубліковано розвідку „Київське товариство грамотності (1882-1908)”. У дослідженні авторами проведено аналіз статуту організації, визначено основну мету та головні напрями її діяльності. Значна увага приділяється діяльності Товариства грамотності у сфері поширення доступної літератури для населення шляхом відкриття бібліотек та книжкових складів, історії заснування та діяльності шкільних бібліотек, проведення для учителів курсів церковного співу та ручної праці, функціонування недільних шкіл.

Вагомий внесок у з'ясування проблеми діяльності Київського товариства грамотності зробила Л. Березівська. Зокрема, в монографії розкривається процес виникнення та становлення організації, мета та завдання, які ставили перед собою члени Товариства грамотності. Автор зазначає, що до членів організації належали відомі громадські діячі, серед яких - Б. Грінченко, Леся Українка, С. Русова, Т. Лубенець, П. Житецький, М. Василенко, М. Лисенко, Є. Чикаленко та ін. Висвітлюється також питання боротьби Товариства грамотності за українську школу.

Діяльність недільних шкіл Товариства грамотності розкривається в навчальному посібнику Н. Коляди. Питання побудови Народного дому Товариства грамотності в м. Києві висвітлюється в монографії О. Донік.

Значна частина авторів приділила увагу дослідженню діяльності на посаді голови Київського товариства грамотності В. Науменка. Зокрема, І. Албул акцентує увагу на діяльності В. Науменка як керівника бібліотечної комісії Товариства грамотності. Під його керівництвом було відкрито мережу бібліотек та книжних складів на Правобережній Україні. Висвітлюється також діяльність шкільної комісії та Народного дому Товариства грамотності.

Діяльності В. Науменка як голови Київського товариства грамотності присвячена дисертаційна робота І. Скоропад. Окремі віхи життя та діяльності з'ясували Ю. Джеджула та Є. Панкова. Автори приділили увагу відкриттю недільних шкіл та Музею наочних посібників, відкриттю Народного будинку та українського театру при ньому.

Деякі дослідники розглядали різні напрями діяльності Київського товариства грамотності. Так, Л. Вовк у своїй монографії висвітлює деякі аспекти видавничої діяльності Товариства грамотності. У публікації Л. Березівської розкривається діяльність довідкового бюро Київського товариства грамотності. Зазначається, що основною метою роботи бюро було надання довідок, рекомендацій із педагогічних питань, ілюстрацій, пояснень до лекцій, пошук безкоштовних квартир для вчителів, які приїздили під час канікул до Києва для поповнення своїх знань, допомога вчителям у працевлаштуванні та ін.

Водночас у цей період з'являється значна кількість досліджень, в яких розкривалися різноманітні питання з історії початкової освіти на Правобережній Україні. Так, роль інтелігенції в поширені грамоти серед населення з'ясовується в дисертаційному дослідженні М. Поліщука. Ряд істориків приділили увагу проблемам боротьби громадськості за українізацію освіти (Н. Побірченко, А. Катренко, І. Добрянський та ін). До них можна віднести й дисертаційне дослідження О. Гайдай „Рух української громадськості за національну початкову освіту (кінець ХІХ - початок 1917 р.)”, О. Морозова „Рух за впровадження української мови в навчальних закладах України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття”. У них відзначено зростання культурно-освітньої діяльності громадських організацій на окраїнах імперії, основною метою яких було становлення національної самосвідомості пригноблених народів. Показано, що після революції 1905 - 1907 рр. у Російській імперії почався недовгий період парламентаризму.

Отже, історія становлення та діяльності Київського товариства грамотності належить до мало вивчених проблем. Проте наявність існуючих досліджень дає можливість розкрити тему. Слід зазначити, що в перший період вивченням історії Київського товариства грамотності в основному займалися самі його члени. Що стосується радянської доби, то в цей час через ідеологічні причини ця проблематика не розроблялася. Із здобуттям Україною незалежності ситуація кардинально змінилася. З'являється значна кількість досліджень, в яких висвітлюються різноманітні аспекти діяльності Київського товариства грамотності.

Джерельну базу дослідження становлять як опубліковані документи, так і неопубліковані матеріали центральних та місцевих архівів України. Перш за все використані матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві. Це фонди: 442 „Канцелярія Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора”, ф. 707 „Управління Київського учбового округу”, ф. 127 „Київська духовна консисторія”, ф. 273 „Тимчасовий Черкаський генерал-губернатор”, ф. 274 „Київське Головне Жандармське управління”, ф. 275 „Київське охоронне управління”, ф. 276 „Південно-Західне районне охоронне управління”, ф. 295 „Київський тимчасовий комітет з справ друку”, ф. 317 „Прокурор Київської судової палати”, ф. 318 „Київська судова палата”. Вони дають змогу охарактеризувати основні напрями діяльності Київського товариства грамотності, а також політику та ставлення царського уряду по відношенню до просвітницької організації.

Центральне місце в дослідженні посідають матеріали ф. 168 Державного архіву м. Києва. Фонд містить близько 40 справ, які є результатом діяльності структурних підрозділів Товариства грамотності: Ради, Правління, Загального зібрання та голови організації. За його допомогою ми можемо простежити процес становлення організації, взаємовідносини з іншими просвітницькими організаціями та установами й фінансовий стан Товариства.

Важливе значення для дослідження діяльності Київського товариства грамотності має Державний архів Київської області, зокрема ф. 2 „Канцелярія Київського губернатора”, а також матеріали Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, що дало нам можливість більш повно розкрити проблему відносин організації з царською владою.

Важливе місце посідають раніше опубліковані матеріали. Для нас найбільшу цінність становлять друковані загальні щорічні звіти Товариства грамотності, що включають у себе докладні доповіді про діяльність Загальних зборів і їх рішення, описи майна товариства в цілому та його окремих структур, звіти про прибутки і витрати Товариства, персональний склад правління та звіти про кожне його засідання, доповіді ревізійної комісії загальним зборам Товариства наприкінці кожного року, звіти навчальних закладів, міських і сільських бібліотек, комітетів і комісій Товариства, повітових відділень. Деякі структурні одиниці видавали власні звіти, як наприклад, шкільна комісія.

Окрему групу джерел становлять періодичні видання. Дослідником використано і введено в обіг матеріали таких газет: „Киевлянин”, „Биржевые ведомости”, „Московские ведомости”, „Киевская мысль”, „Волынская жизнь”, „Русь”, „Право и порядок”. Аналіз матеріалів поміщених у періодичних виданнях дає нам можливість скласти цілісну картину ставлення уряду до діяльності Київського товариства грамотності, адже в той час преса зазвичай була рупором великодержавної пропаганди та шовінізму.

Отже, джерельна база, наявна на сьогоднішній день, цілком достатня для всебічного вивчення проблеми становлення та діяльності Київського товариства грамотності.

Другий розділ - „ Київське товариство грамотності: передумови створення, структура, статутні документи ” - складається з двох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 2.1 - „Стан початкової освіти на Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст.” - аналізується політика царського уряду в сфері початкової освіти на Правобережній Україні. Відмічається, що Правобережні губернії перебували на особливому становищі в Російській імперії. Перш за все, це було пов'язано з впливом польського національного елементу на культурне та політичне життя краю. В результаті, цього реформи в освіті були дещо обмеженими, а русифікаторська політика - більш інтенсивнішою, ніж на інших землях України у складі Російської імперії. Що стосується рівня освіти населення, то він залишався одним із найнижчих із губерній європейської частини імперії. Значну просвітницьку роботу проводили громадські діячі та організації. Серед основних форм їх діяльності можна виділити відкриття недільних шкіл і безкоштовних бібліотек, проведення народних читань, лекцій, різноманітних курсів. Серед просвітницьких організацій найбільшою активністю виділялися Київське товариство грамотності, Комісія народних читань у м. Києві, Товариство взаємної допомоги учням і вчителям, Попечительства про народну тверезість та ін.

У підрозділі 2.2 - „Київське товариство грамотності: виникнення, структура, форми і методи діяльності” - відмічається, що на початку 80-х рр. ХІХ ст. серед прогресивної інтелігенції Києва зароджується думка заснувати організацію, основною метою діяльності якої мало бути поширення освіти у трьох губерніях Росії (Київській, Волинській і Подільській) - Київське товариство грамотності. Перший параграф статуту проголошував, що Товариства створене з метою „поширення в межах Київського учбового округу російської грамоти та морального просвітництва в народі”. Серед засновників організації можна виділити директора Першої Київської гімназії О. Андріяшева, ректора Київської семінарії Архімандрита Віталія, редактора газети „Киевлянин” Д. Піхно, ректора Університету Св. Володимира І. Рахманінова, а також плеяду професорів Університету Св. Володимира та Духовної Академії, серед яких - В. Бец, О. Воронов, В. Іконніков, П. Павлов та інші.

Згідно зі статутом створювались і діяли органи управління Товариства грамотності. Так, усі керівні функції належали Загальним зборам, що збиралися два рази на рік. Для виконання основних завдань створювалась Рада, а для ведення поточних справ - Правління. До складу Ради входило 12-18 членів Товариства, які обиралися терміном на 3 роки. Правлінню належали всі виконавчі функції (контроль над постановами Загальних зборів, нагляд за виконанням завідуючими шкіл усіх розпоряджень, що надходили з міністерства, призначення розпорядників шкіл після схвалення повітовими училищними радами), а також взаємодія з іншими юридичними та фізичними особами. Щодо складу Правління, то до нього входили: голова Ради Товариства, його товариші та два або три члени, які обиралися Радою зі свого середовища. Для поліпшення діяльності організації створювалися повітові філіали.

Основними формами просвітницької роботи було відкриття недільних шкіл, бібліотек, книжкових складів і крамниць, проведення педагогічних курсів для учителів, народних читань та лекцій.

У третьому розділі - „Діяльність Товариства грамотності у шкільній сфері. Поширення друкованого слова серед населення” - розкриваються питання пов'язані з відкриттям недільних шкіл та розповсюдженням організацією доступної для населення літератури. У підрозділі 3.1 - „Недільні школи Київського товариства грамотності” - висвітлюється процес створення та діяльності недільних шкіл. Відмічається, що цей тип навчального закладу був особливим, адже навчання в ньому відбувалось у неділю та святкові дні. Учителями в недільних школах працювали викладачі початкових та середніх навчальних закладів м. Києва. Перший такий заклад Товариством грамотності відкрився в лютому 1897 р., а в подальшому протягом року заснували ще дві недільні школи. Загалом у різний час Товариством відкрито близько 20 недільних шкіл, значна частина з яких функціонувала в повітових містах при місцевих філіалах.

Для поліпшення управління навчальними закладами, а також для вирішення методичних та організаційних питань на засіданні Ради 3 квітня 1897 р. засновано шкільну комісію. Вона була створена з метою вироблення теоретичних і практичних питань, пов'язаних зі шкільною справою. Також для допомоги вчителям у пошуку роботи у 1897 р. створили Довідкове педагогічне бюро. Разом з тим при Київському товаристві грамотності були організовані Зібрання посібників у справі народної освіти та Пересувний музей учбових посібників. Зібрання посібників створювалося з метою концентрації в Товаристві матеріалів, які мали відношення до процесу освіти взагалі та Південно-Західного краю зокрема та можливості користуватися ними всіма, кому це необхідно.

У підрозділі 3.2 - „Бібліотеки, книжні склади та магазини Київського товариства грамотності” - висвітлюється проблема поширення доступних для населення книг. Із цією метою на кошти Товариства грамотності в селах Правобережної України відкривалися безкоштовні бібліотеки. Загалом за весь час діяльності організації нею було відкрито близько 700 різноманітних бібліотек. У місті Києві діяли відкриті Товариством грамотності публічні безкоштовні бібліотеки. А з відкриттям недільних шкіл при них теж засновувалися бібліотеки. Крім того, Товариство грамотності надавало допомогу і місцевим попечительствам грамотності у комплектуванні народних бібліотек. Для поширення дешевої літератури серед населення відкривалися книжкові склади та магазини.

Така активність Товариства у відкритті бібліотек-читалень, книжкових складів та магазинів була пов'язана насамперед із діяльністю структурних одиниць Київського товариства грамотності, зокрема бібліотечної комісії, створеної 1897 р. Значну увагу бібліотечна комісія приділяла й виданню збірника рецензій „Народна література”. Його видання відбувалось протягом 1903-1904 рр., однак вийшло всього три номери. Проте, незважаючи на таку малу кількість випусків, збірник став необхідним посібником для завідуючих бібліотеками та рядових читачів.

Отже, діячі Київського товариства грамотності найбільше успіхів досягли у позашкільній діяльності - відкритті недільних шкіл та бібліотек, які стали справжніми осередками просвітництва на Правобережній Україні.

У четвертому розділі - „Культурно-просвітницька діяльність” - досліджено особливості діяльності Київського товариства грамотності в проведенні курсів, виданні літератури, організації народних читань і лекцій.

У підрозділі 4.1 - „Позашкільні напрями роботи Товариства грамотності” - розкриваються питання, пов'язані з проведенням організацією народних читань та лекцій. Так, у перший період діяльності Товариства грамотності, протягом 5 років (з 1883 по 1888 рр.) проводило читання в приміщенні Міської ради. Серед лекторів були Т. Лубинець, А. Андріяшев та ін. З відновленням діяльності у 1894 р. Товариство грамотності розпочало клопотання перед владою про дозвіл на прочитання лекцій. Його було отримано лише в 1897 р. З цього часу і аж до закриття Товариства у 1908 р. проводилися народні читання. Ще одним видом позашкільної діяльності стала організація курсів церковного співу та ручної праці для учителів народних училищ. Крім того, один із пунктів статуту передбачав видання літератури за доступною для населення ціною. Приділялась увага і видруку творів українських авторів.

У підрозділі - 4.2 „Народний дім Київського товариства грамотності” - висвітлюється питання побудови Товариством грамотності Народного дому. Відмічається, що перша спроба побудови в середині 80-х рр. ХІХ ст. закінчилася невдачею. Проте організація на цьому не зупинилась і в 1903 р. Народний дім був відкритий. Він став справжнім культурно-освітнім центром м. Києва. З його побудовою діяльність організації стала більш різноплановою. В його приміщенні розміщалася недільна школа, безкоштовна бібліотека-читальня, Музей наочних посібників, а також театр. Важливим досягненням стала постановка українських драматичних творів. Слід зазначити, що театр користувався особливою популярністю серед міського населення. В подальшому в приміщенні Народного дому розміщувалося правління товариства „Просвіта”, а також перший український стаціонарний театр М. Садовського. Поряд із театром, діячами Київського товариства грамотності було відкрито при Народному домі й чайну. Передбачалося, що головними її відвідувачами стануть робітники, а сама чайна буде слугувати їм місцем культурного проведення дозвілля. Адже в ній робітники могли почитати газети, поспілкуватись або пограти у більярд.

Отже, побудова Київським товариством грамотності Народного дому відіграла позитивну роль у розвитку просвітництва в м. Києві. Він став справжнім культурно-освітнім центром дозвілля робітників м. Києва та усіх, хто потребував самовдосконалення та самоосвіти.

У підрозділі 4.3 - „Повітові відділення Товариства грамотності” - розкривається питання діяльності філіалів Київського товариства грамотності. Слід відмітити, що згідно зі статутом Товариство діяло в межах Київської, Волинської та Подільської губерній, тому його членами були не тільки жителі м. Києва, але й провідні діячі освітнього руху в повітових центрах Правобережної України. З часом їх кількість збільшувалася і вони приймали рішення відкривати повітові філіали Товариства грамотності. Такі філіали існували в м. Сміла, Умані, Бердичеві, Звенигородці, Фастові, Чигирині, Кам'янці-Подільському, Старокостянтинові, Літині, Немирові та Шполі. Їх діяльність значно активізувала та поліпшила роботу Товариства грамотності на місцях. Так, наприклад, Смілянський комітет діяв майже як самостійна організація. При ньому існували недільні школи, проводились читання, збудовано Народний дім. Основною ж формою діяльності всіх комісій, перш за все, було заснування та функціонування бібліотек-читалень. У деяких містах було відкрито книжкову торгівлю (Умань, Сміла). Повітові комісії функціонували короткий час - їх було закрито разом із Товариством грамотності у січні 1908 р. Попри те, вони стали вагомим фактором розвитку просвітництва в повітах Правобережної України.

Таким чином, культурно-просвітницька діяльність Київського товариства грамотності була досить продуктивною. Основними її напрямами було видання доступної для населення літератури, проведення курсів для учителів, народні читання. Крім того, значних успіхів організація досягла у постановці народних вистав на сцені Народного дому.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження автором зроблено такі висновки:

1. Аналіз наявної літератури з даної проблеми засвідчив, що серед існуючих праць комплексного підходу до вивчення історії становлення та діяльності Київського товариства грамотності не було. Науковці висвітлювали тільки окремі аспекти функціонування організації, приділивши увагу тільки позашкільним напрямам роботи з населенням. В працях попередників не знайшли висвітлення проблеми пов'язані з культурно-громадською діяльністю Товариства. Лише розвиток сучасної національної історіографії та доступ до архівних сховищ уможливив появу декількох праць, що прямо чи дотично стосуються нашої проблеми. Різноманітна джерельна база є достатньою і достовірною для комплексного дослідження теми. Джерела представлені, як раніше опублікованими матеріалами так і такими, що вперше вводяться до наукового обігу. При написанні роботи були використані такі методи: конкретно-пошуковий (аналіз і систематизація джерел з проблеми), історико-географічний (вивчення специфіки регіональної початкової освіти), хронологічний (дослідження динаміки змін у галузі початкової освіти та національних орієнтирах діячів Київського товариства грамотності у часовій послідовності), а також історико-аналітичний, порівняльно-історичний і метод статистичного кількісного аналізу.

2. Губернії Правобережної України перебували на особливому статусі в Російській імперії. Через вплив польського елементу на всі сфери життя краю не вводилася реформа місцевого самоврядування, а реформа початкової освіти запроваджувалася на п'ять років пізніше ніж в інших губерніях України. Основну ставку уряд робив на церковно-парафіяльні школи. Крім того, з метою швидкої русифікації, вводилися грошові доплати для чиновників, а також учителів російської мови. Проте в другій половині ХІХ ст. відбулися позитивні зміни в народній освіті. Значно розширюється мережа початкових закладів освіти. Незважаючи на це, рівень знань учнів залишався невисоким, початкові школи ставали „школами-тупиками”. Адже після їх закінчення діти селян та незаможних міщан через різні обставини не могли продовжувати навчання. За таких умов прогресивні громадські діячі докладали неабияких зусиль для підвищення рівня грамотності серед населення. Значну увагу вони приділяли освіті дорослих.

3. Київське товариство грамотності - культурно-просвітницька організація покликана поширювати народну освіту на Правобережній Україні, заснована передовою інтелігенцією м. Києва. Товариство пройшло досить довгий шлях становлення та розбудови. Так, було розроблено та затверджено статут Товариства, після чого відбулося визначення його керівних та структурних одиниць, а також формування основних напрямів його діяльності. Всі зусилля Товариства були спрямовані на поширення елементарних знань шляхом відкриття шкіл, бібліотек та книжкових магазинів, проведення публічних читань та лекцій, заснування різноманітних курсів. З розширенням діяльності Товариства відбувається становлення органів управління Товариства - Загальних зборів, Ради та Правління. Проте на початковому етапі діяльності повноваження керівних органів не були чітко визначені, що зумовило потребу розмежування повноважень і вироблення ряду інструкцій і положень, якими керувались структурні одиниці Товариства при вирішенні справ. Тому з розширенням діяльності Товариства виникає необхідність заснування цілого ряду комісій і комітетів, які відповідали за певний напрям діяльності Товариства. Відкрито ряд повітових відділень, які всі справи вирішували самостійно, водночас підпорядковуючись Раді товариства. З їх заснуванням значно активізувалася робота на місцях.

4. Одним із головних напрямів діяльності Товариства грамотності було відкриття мережі недільних шкіл як в Києві, так і в деяких повітах краю. За короткий час свого існування Товариство грамотності досягло значних успіхів у справі поширення освіти серед населення. Так недільні школи Товариства стали справжніми освітніми центрами. Це були особливого типу навчальні заклади, адже навчання там відбувалось у вихідні та святкові дні. Крім того, учителі працювали на добровільній основі безкоштовно. Поділ учнів був проведений у залежності від рівня їх підготовки на три групи, а навчальні предмети відповідали курсу церковно-парафіяльної школи. В різний час освіту в недільних школах Київського товариства грамотності одержали близько 1500 осіб. Для поліпшення управління школами, а також для розробки методичних питань створювалася шкільна комісія. Велику роботу Товариство проводило у справі сприяння учителям щодо пошуку роботи, надання коштів для їх існування та іншої допомоги. З цією метою при Раді Товариства створили Педагогічне бюро, в обов'язки якого входили пошук квартир для учителів, а також допомога з навчанням дітям педагогів. Силами шкільної комісії було створено Пересувний педагогічний музей. Він складався з кількох секцій, а його експонатами за символічну ціну могли користуватися всі бажаючі. Членами просвітницької організації було відкрито більше 700 бібліотек та народних читалень. Вони відкривались як на кошти Товариства грамотності, так і за сприяння різних організацій та приватних осіб. Зокрема, значну матеріальну допомогу у відкритті бібліотек надавали попечительства тверезості. Товариство грамотності долучилося й до справи відкриття бібліотек на кошти книговидавця Ф. Павленкова. З метою поліпшення роботи у формуванні бібліотек створювалась спеціальна комісія. Крім формування бібліотек, в її обов'язки входили підготовка та видання збірки рецензій на літературу.