Скло козацьких пам’яток України XVII–XVIII століття: джерелознавчий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 930.1 (477) «16/17»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Скло козацьких пам'яток України XVII-XVIII століття: джерелознавчий аспект

07.00.06. - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Харитонова Олена Вікторівна

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історіографія, джерелознавство та архівознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Ковальова Ірина Федорівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Шаповалов Георгій Іванович, Запорізький національний технічний університет, професор кафедри українознавства; директор Запорізького краєзнавчого музею скляний козацький хронологічний

доктор історичних наук, професор Швидько Ганна Кирилівна, Національний гірничий університет, професор кафедри історії та політичної теорії

Захист відбудеться «2» липня 2010 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, палац студентів ДНУ, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий «22» травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З отриманням Україною незалежності помітно зростає попит на дослідження з соціально-економічної історії, що спонукає до розгляду проблем розвитку ремесел, торговельної діяльності та особливостей існування соціуму за часів виникнення державних утворень на українських землях у XVII - XVIII ст. Використання інформаційних можливостей предмета дослідження, у даному випадку гутного скла, як археологічного і водночас історичного джерела відкриває широкі перспективи для розгляду об'єкта вивчення у всій сукупності його внутрішніх параметрів та їх відношення до зовнішніх умов, у яких він функціонував. Так, розглядаючи сукупність характеристик виробів з гутного скла XVII - XVIII ст. як предмет та джерело вивчення, маємо можливість дослідити не лише певні аспекти матеріальної й духовної культури та історії українського народу, зокрема козацтва, але й отримати підстави для визначення певних періодів у хронологічних рамках функціонування пам'яток доби пізнього середньовіччя - ранньомодерного часу. Актуальність теми визначається тим, що в процесі її дослідження з'являється можливість удосконалення комплексу методів датування відповідних шарів багатьох поселень, час виникнення та функціонування яких не фіксується писемними джерелами.

Об'єкт дослідження - процес становлення гутного склоробства в Україні XVII - XVIII ст.

Предмет дослідження - гутні скляні вироби як археологічні та історичні джерела - датуючий матеріал для пам'яток пізньосередньовічно-ранньомодерного часу.

Метою дослідження є визначення за формально-типологічними ознаками особливостей гутних скляних виробів та створення їх типолого-хронологічної класифікації.

Для досягнення поставленої мети авторка сформулювала такі дослідницькі завдання:

– дослідження джерельної бази та стану розробки проблеми;

– розробка типології, систематизація й класифікація скляних виробів;

– доведення факту існування окремих центрів скляного виробництва на українських землях за козацьких часів;

– визначення місця гутних скляних виробів у імпорті та експорті України XVII - XVIII ст.;

– дослідження соціального середовища розповсюдження виробів зі скла (міри доступності), термінів наслідування та зміни «моди».

Територіальні межі дослідження охоплюють регіони, що перебували у складі Лівобережної України (Гетьманщини), Запорізької Січі, частково Правобережжя, котре входило до сфери впливу Речі Посполитої (з огляду на місце знаходження гут). Тобто при використанні терміну «українські землі» авторка має на увазі вищезазначені території, які значною мірою входять до меж сучасної України.

Хронологічні межі визначені у зв'язку з необхідністю дослідження пізньосередньовічно-ранньомодерних пам'яток Лівобережної України XVII - XVIII ст., тобто від оформлення та офіційного визнання Січі як утворення з певними державотворчими ознаками до падіння останньої Січі.

Методологія дослідження визначається принципами історизму та об'єктивності. Перший з них передбачає врахування сукупності своєрідностей історичних реалій українських козацьких територій за умов пізнього середньовіччя та раннього модерну, які певною мірою детермінували розвиток матеріальної та духовної культури, а також розгляд гутництва у взаємодії з іншими культурно-історичними явищами і процесами. За принципом об'єктивності дана проблема розглядається на основі критичного підходу до сукупності репрезентативних джерел (археологічних і писемних) та взаємодіючих історичних фактів, явищ, процесів, що мали місце на українських землях за козацьких часів. У даному випадку авторка використовує термін «козацькі часи» у зв'язку з акцентуванням уваги на питаннях хронології функціонування досліджуваних пам'яток та загальних проблемах датування в сучасній історичній науці. Використовуються історико-порівняльний та проблемно-хронологічний і статистичний методи. Оскільки дослідження здійснено на базі комплексного вивчення матеріалу (артефактів), що походить з археологічно досліджуваних пам'яток козацької доби, залучено спеціальні методи: типології, стратиграфії та картографування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота є складовою дослідницьких програм кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства й науково-дослідної лабораторії археології Подніпров'я Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, які виконуються в рамках фундаментальної держбюджетної теми «Історичне минуле Степового Подніпров'я від доби бронзи по козацькі часи: пошук, збереження, дослідження» № 1 - 105 - 06 (номер державної реєстрації 0106U000777) та науково-прикладної теми «Степова Наддніпрянщина за козацьких часів: пошук, збереження, дослідження» № 2 - 209 - 09 (номер державної реєстрації 0109U000134).

Авторський внесок, окрім зазначеної нижче теоретичної частини, полягає в участі авторки у дослідженнях пам'яток XVII - XVIII ст. - містечка Самарь та Новобогородицької фортеці, за матеріалами котрих запропонована власна типолого-хронологічна класифікація скляних виробів.

Наукова новизна дослідження визначається здійсненим критичним і логічним аналізом виробів українського гутного скляного виробництва та імпорту XVI - XVIII ст. із залученням масових джерел з археологічних досліджень пам'яток козацької доби. Уперше узагальнено наявні колекції; розроблено типологію виробів, запропоновано критерії їх датування; обґрунтовано концепцію місцевого виробництва та визначено його специфіку; розглянуто соціальне середовище ймовірних споживачів та замовників, простежено залежність українського скла від загальних тенденцій європейської та східної «моди».

Практичне значення дослідження полягає у можливості, за здобутим матеріалом, створення типолого-хронологічного довідника виробів скляної продукції українського та імпортного походження; отримання підстав для уточнення датування культурних комплексів та шарів пам'яток XVII - XVIII ст. Результати дослідження можуть бути застосовані у системі середньої та вищої освіти, а також при розробці курсів з історії України та краєзнавства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «IV міжнародна студентська наукова археологічна конференція» (Чернігів, 2005); «V міжнародна студентська наукова археологічна конференція» (Чернігів, 2006); «Перші Всеукраїнські Яворницькі Наукові Читання» (7 - 8 листопада 2007 р.); «III Дніпропетровська обласна наукова історико-краєзнавча конференція «Історія Дніпровського Надпоріжжя»» (Дніпропетровськ, 7 грудня 2007 р.); «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. XVI конференція» (Київ, 21 - 22 березня 2007 р.); «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. XVII міжнародна конференція» (Київ, 26 - 27 березня 2008 р.); «IV Дніпропетровська обласна історико-краєзнавча конференція «Історія Дніпровського Надпоріжжя», присвячена 75-річчю Голодомору 1932 - 1933 рр.» (Дніпропетровськ, 21 - 27 листопада 2008 р.); «VIII Регіональна краєзнавча конференція «Розвиток науки, освіти і культури на Придніпров'ї у XVIII - XX ст.», присвячена 110-й річниці Національного гірничого університету» (Дніпропетровськ, 20 березня 2009 р.); «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. XVIII конференція» (Київ, 25 - 26 березня 2009 р.). Основні положення та матеріали дисертації викладено у 11 статтях, 3 з котрих опубліковано в наукових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура дослідження. Мета і завдання, а також інформаційні можливості джерельної бази визначили формування композиційної структури тексту даної роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них - 200 основного тексту. Список використаних джерел та літератури - 20 сторінок (224 позиції). Додатки вміщують 2 карти, 10 табл. та 4 рис.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено завдання, об'єкт, предмет, мету, територіальні та хронологічні межі, методологію, джерельну базу дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, темами, наукову новизну та практичне значення роботи, наведено інформацію щодо її апробації.

У першому розділі дисертації «Скло з козацьких пам'яток України (XVII - XVIII ст.). Стан вивчення проблеми» розглядається джерельна та історіографічна бази дослідження. Джерельна база має комплексний характер та складається з археологічних, писемних, топонімічних джерел та пам'яток усної народної творчості. Необхідність комплексного використання різних типів джерел зумовлюється тим, що ані їх кількість, ані якість не забезпечує можливості всебічного висвітлення питань, що розглядаються.

Авторка використовує археологічні джерела - колекції гутного скла виробництва XVII - XVIII ст., котрі зберігаються в музейних і приватних зібраннях, а також ті, що походять з розкопок пам'яток останніх років та ще не музеєфіковані. Їх збирання розпочалося після часу виготовлення, через що лише в окремих випадках маємо дані про походження виробів. Окрім того майже повна відсутність знаків виробників та інших поміток на склі також утруднюють вивчення гутного скла

Найбільшим (близько 3 тис. експонатів) і чи не найціннішим фондом скляних виробів в Україні є зібрання Державного музею українського мистецтва в Києві. Ядро цього фонду створили на рубежі XIX - XX ст. перші колекціонери українського скла М. Біляшевський, В. Щербаківський та В. Модзалевський. Збірка, що доповнювалася протягом десятиріч матеріалами з різних областей країни, набула, певною мірою, універсального характеру. В ній представлено скляні вироби XVII - XVIII ст. з Правобережжя, Поділля, Волині та Галичини. У фонді Державного музею етнографії та художнього промислу м. Львова переважають вироби майстерень Західної України та Волині. Тут зберігаються окремі експонати XVIII - XIX ст., що відрізняються від загальної маси пам'яток точним датуванням і походженням з відомих гут, а також скляні вироби місцевого виготовлення XV - XVII ст. Невеликі, але цікаві колекції зберігаються в Київському, Львівському та Чернігівському державних історичних музеях, у Сумському художньому музеї, у Волинському обласному історико-краєзнавчому музеї, в Історико-краєзнавчому музеї Кременця та Луцька. Безпосередньо з дослідженнями козацьких пам'яток пов'язані зібрання скла в Батуринському, Дніпропетровському, Запорізькому, Полтавському, Харківському історичних музеях. Окрему значущу групу становлять знахідки останніх років з розкопок поселень козацької доби.

За межами України важливою та чисельною була довоєнна колекція українського скла в тогочасному Ленінградському державному музеї етнографії народів СРСР, від котрої зараз збереглися тільки колекційні описи, які дають уявлення про втрачені експонати. Цікавою є збірка сучасного Державного російського музею в Санкт-Петербурзі, в якій нараховується кілька десятків українських орнаментованих і фігурних скляних посудин, а також вироби XVIII ст., виготовленого на російських склозаводах за українськими зразками. Невеликі, але надзвичайно цінні колекції старого українського гутного художнього скла знаходяться в Державному історичному музеї в Москві та в санкт-петербурзькому Ермітажі.

Для періоду, що розглядається за просторово-часовими показниками, виділяємо дві групи писемних джерел з історії українських земель: Правобережжя польсько-литовської доби XVI - першої половини XVII ст. та Лівобережної України й Слобожанщини другої половини XVII - XVIII ст. До писемних джерел належать документи, літературні пам'ятки і описи чужинців-мандрівників, у виданих архівних матеріалах XVIII - початку XIX ст. знаходимо більше даних про українське склярство Державний архів Чернігівської області. Ф. 127 Архів Чернігівського Губернського Правління. Оп. II. Спр. «военным», № 2464, 89 арк.

Державний архів Чернігівської області. Ф. 127 Архів Чернігівського Губернського Правління. Оп. II. Спр. 2., 89 арк.

Державний архів Чернігівської області. Ф. 679 д. Архів Чернігівської Духовної Консисторії. Оп. II. Спр. 3, № 304;

Центральний державний історичний архів України. Ф. 57 Румянцевская Генеральная Опись Малоросии. 1765 - 1769, 413 арк.. Згадки про нього є також у творах авторів цього часу.

Історіографія проблеми, у сформульованому авторкою визначенні, майже відсутня. Однак кількість та якість праць, присвячених різним аспектам вивчення українського гутного виробництва (скляних виробів місцевого та імпортного походження), достатньо репрезентативна. Сформована історіографічна база поділяється за тематичним принципом: праці соціально-економічного, мистецтвознавчо-етнографічного та технологічно-технічного характеру

До праць соціально-економічного характеру відносяться роботи А. К. Чугунова Чугунов А. К. Исследование стекловаренного производства и временного его состояния в России / А. К. Чугунов. - Казань, 1856., Н. Арістова, В. Довнар-Запольского, Н. Бакланової Бакланова Н. А. Привозные товары в Московском государстве во второй половине XVII в. / Н. А. Бакланова // Тр. гос. истор. музея. - М., 1928. - Вып. IV. - С. 74 - 80; Бакланова Н. А. Стекольные заводы в Московском государстве XVII века / Н. А. Бакланова // Тр. гос. ист. музея. - М., 1928. - Вып. IV., в котрих розглядалися час виникнення, технології виробництва та товарообіг виробів з гутного скла. Близька до них праця В. Модзалевського Модзалевський В. Л. Гути на Чернігівщині / за ред. з передм. М. Біляшівського / В. Л. Модзалевський. - К., 1926. , який вперше зосередився на вивченні продукції українських гут. До XIX ст. належать також праці В. Січинського Січинський В. Нариси з історії української промисловості / В. Січинський. - Л., 1838. , І. Аксакова, у яких побіжно або детально розглядається гутництво як складова промисловості та культурно-матеріальних сфер життя XVI - XVIII ст. В українській історіографії XX ст. цій темі присвячені роботи Я. П. Кіся Кісь Я. П. Промисловість Львова у період феодалізму (XIII - XIX ст.) / Я. П. Кісь. - Л., 1968., О. С. Компан Компан О. С. Міста України в другій половині XVII ст. / О. С. Компан. - К., 1963. - 388 с., І. Крип'якевича Крип'якевич І. З історії промислу на Україні в XVI ст. / І. Крип'якевич // Життя і знання. - Л., 1932. - № 10 - 11., О. О. Нестеренка Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні / О. О. Нестеренко. - К., 1959, 1962. - Ч. 1, 2., Л. А. Пляшко Пляшко Л. А. Подорож до міста XVIII ст. / Л. А. Пляшко - К., 1980. , О. М. Пономарьова Пономарев А. М. Промышленность Украины в XVIII веке. Начальные формы мануфактуры / А. М. Пономарев. - Черновцы, 1968; Пономарьов О. М. Розвиток капіталістичних відносин у промисловості України в XVIII ст. / О. М. Пономарьов. - Л., 1971.. Статті з різних питань гутного склоробства наявні також у довідниках та енциклопедіях.

Слід згадати праці з питань духовної культури, зокрема мистецтвознавства. З позицій останнього розглядалося виробництво гутного скла М. Біляшевським Біляшевський М. Старе українське скло / М. Біляшевський // Сяйво. - К., 1913. - № 5 - 6., який відводив склу важливу роль у «єдиному потоці» українського мистецтва. Заслугою М. Біляшевського-археолога стало зібрання значних за обсягом колекцій українського гутного скла.

До мистецтвознавчих студій, окремі розділи котрих присвячені проблемам гутного склоробства досліджуваного періоду, відносяться роботи М. В. Бабенчикова та Н. Д. Манчурової та розділи у третьому та четвертому томах «Історії українського мистецтва в шести томах. Мистецтво кінця XVIII - першої половини XIX століття» й «Нарисах з історії українського декоративно-прикладного мистецтва». У монографії Ю. Г. Гошко Гошко Ю. Г. Промисли й торгівля в українських Карпатах XIV - XIX ст. / Ю. Г. Гошко. - К., 1991. та статті В. Ульяненка на прикладі певних територій при перелікові та характеристиці народних промислів та промисловості окремо розглядається гутне склоробство зазначеного періоду.

Стаття Л. П. Калениченка цінна тим, що в ній сформульовано необхідність вивчення виробництва художнього скла як важливої галузі українського мистецтва. Також існує декілька публікацій у збірках «Матеріали з етнографії та художнього промислу» (наприклад, стаття В. Ф. Рожанківського Рожанківський В. Ф. Художнє скло в збірках музею етнографії та художнього промислу / В. Ф. Рожанківський // Матеріали з етнографії та художнього промислу - К., 1954. - Вип. 1. - С. 88 - 103., в якій автор вводить до наукового обігу окремі скляні предмети, які чітко датуються XVIII - XIX ст.); та на сторінках журналу «Народна творчість та етнографія».

Праці технологічно-технічного характеру представлені, насамперед, роботами В. Гагенмейстера Гагенмейстер В. Гутне шкло Поділля / В. Гагенмейстер - Кам'янець-Подільський, 1931. та Н. Онацького. Онацький Н. Х. Українське гутницьке скло / Н. Х. Онацький. - Суми, 1931. Одними з перших, хто застосував науковий підхід до вивчення українського гутного скла, були дослідники В. Ф. Рожанківський Рожанківський В. Ф. Українське гутне художнє скло. / В. Ф. Рожанківський - К, 1959. - 356 с. та Ф. С. Петрякова Петрякова Ф. Українське гутне скло. / Ф. Петрякова - К., 1975. - 148 с., котрі всебічно та комплексно розглядали різні аспекти проблематики.

Праці російських та білоруських дослідників, в яких автори торкаються питань гутного склоробства на українських землях XVII - XVIII ст. належать М. Свєшникову, Б. А. Шелковнікову Шелковников Б. А. Художественное стекло / Б. А. Шелковников. - Л., 1962., М. М. Качалову, М. Я. Волкову, Т. І. Дулькиній, Н. А. Ашариній, Е. В. Долгих, К. Моісеєнко і В. Фадеєвій. У них автори відводять належне місце українському скляному виробництву та визнають його значну роль у розвитку виробництва скляних виробів у Росії XVII - XVIII ст. Праці авторів А. Безбородова, Л. Г. Ланцетина та М. Л. НестеренкаЛанцетин Л. Г. Изготовление художественного стекла. / Л. Г. Ланцетин, М. Л. Нестеренко. - М., 1972. - 304 с., присвячені історії та технології виготовлення гутного скла, зокрема й на українських землях. Білоруські дослідники М. М. Яніцка та М. Ф. Жаврид Жаврид М. Ф. Белорусское стекло. / М. Ф. Жаврид - Минск, 1969., при розгляді проблем гутного склоробства на білоруських землях, що на той час входили до Речі Посполитої, приділили увагу українському гутному склу.

У польськомовних працях, присвячених гутництву Речі Посполитої, також розглядалися різноманітні аспекти українського гутного склоробства. К. Бучковський та В. Скорчевський Buczkowski K. Dawne szkіa polskie / K. Buczkowski, W. Skorczewski. - Warszawa, 1938. присвятили працю польському, а отже й, на їхню думку, українському гутному склу, охарактеризувавши скляну продукцію XVI - XVII ст. В роботах Т. Северина, К. Пивоцького, К. Бучковського, Я. Грабовського розглядаються питання, присвячені мистецтву народного малювання на склі. Характеристиці процесу видозмін окремого типу всередині групи гутних скляних виробів протягом певного відрізку часу присвячена стаття С. Цєпєли Ciepiela S. Pucharki dzwonowate w Polske od ko nca XVI w. do konca XVII wieku / S. Ciepiela // Szklo i Ceramika. - R. XVII - 1966. - № 9. - P. 248., вміщена у спеціалізованому збірнику «Szklo i Ceramika». Слід підкреслити інтерес до українського та російського склоробства чеського дослідника Я. Р. Вавра, котрий виклав загальну історію скла.

На кінець XX - початок XXI ст. помітно зростає зацікавлення археологічними дослідженнями пам'яток українського пізньосередньовічно-раннньомодерного часу, що провадяться в руслі загальнонаціональної програми відродження національної пам'яті. Науково-дослідний центр «Часи козацькі», Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК досить плідно працюють у цьому напрямі, свідченням чого є видання щорічних збірників «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні». У них за різні роки вміщено статті С. А. Балакіна, О. М. Загребельного, В. С. Коваля, Р. Лугового, О. Пашковського, М. Сиволапа, Д. Старовєрова, О. Ткаченка та В. Яремченка, та присвячені певним аспектам гутного виробництва. У восьмому спецвипуску «Лаврського альманаху» вміщено статтю Е. Ю. Поченок присвячену вивченню скляних виробів. Особливу цікавість становить публікація відомого київського фахівця з дослідження кераміки та гутного скла Л. І. Виногродської Виногродська Л. І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у XIV - XVIII ст. / Л. І. Виногродська // Археологія. - К., 1997. - № 2. - С. 129 - 140., в якій запропоновано класифікацію пізньосередньовічних скляних виробів. Проблемами класифікації пізньосередньовічного українського скла займаються також С. Мартинюк Мартинюк С. Давнє скло в Україні / С. Мартинюк // Скло України. - К., 2004. та Е. Ю. Поченок Поченок Е. Ю. Про класифікацію пізньосередньовічного скляного посуду / Е. Ю. Поченок // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. - Чернігів, 2008, котрими запропоновані власні типологічні класифікації. У полтавському збірнику «Археологічний літопис Лівобережної України» надруковано статті О. О. Белько та О. В. Ханко, в яких на основі археологічного матеріалу з розкопок Полтави зроблено спробу типологізації гутного скляного посуду. У «Полтавському археологічному збірнику» в 1999 р. опубліковано роботу О. Коваленко, в якій автор на прикладі полтавського скляного посуду розглядає особливості, характерні для гутних виробів узагалі. У статті І. В. Голубєвої, («Проблемы археологии Восточной Европы») окремо розглянуто гутне скло Харківщини.

Західноєвропейські автори, яким належать узагальнюючі праці з питань історії склоробної справи, як правило, уникають згадок про скляне виробництво України, Росії та інших слов'янських народів. До згаданих праць XIX - початку XX ст. відносяться: опубліковані в Німеччині «Die altdeutschen Glдser» С. Фрідріха (C. Friedrich), «Das Glas im Altertum» А. Кіса (A. Kisa), «Das Glas» Б. Шмітта (В. Schmitt), «Mittelalterliche Glдser und Steinschnittarbeiten aus dem Nahen Osten» С. Дж. Ламма (C. J. Lamm); видані у Франції та Великобританії «L'art de la verrerie» Герспаха (Gerspach), «Suиde et l'Orient» Т. Дж. Арне (T. J. Arne.) та «Catalogue of the Collection of Glass» Ф. Слайда (F. Slade). Однак, існують певні винятки, зокрема «L'art rustique en Russie. Edition du «Studio», опублікована в Парижі у 1912 р. У ній є окремий розділ, написаний М. Біляшевським і присвячений українському гутному склу.

З вищерозглянутого випливає висновок про відсутність робіт, в яких знайшла б відображення стала методика вивчення українського гутного скла. У вітчизняній історіографічній традиції до сьогодення спостерігається переважання мистецтвознавчо-описових праць над науково інтерпретаційними.

Другий розділ - «Розвиток Українського склоробства за козацьких часів XVII - XVIII ст.» Після татаро-монгольської руїни виробництво скла на території сучасної України занепало. Унаслідок руйнації більшості великих міст та загального занепаду міської культури, скляна промисловість переміщується на сільські території, де були у наявності вихідна сировина - ліс і кварцовий пісок, що зменшувало затрати на виробництво. Замість значних ремісничих майстерень з'являються невеликі підприємства мануфактурного типу - гути. Найдавніші відомості про гути маємо на західно-українських землях із середини XVI ст. у староствах: Белзькому, Городецькому, Любачівському (гути в околицях Потелича). У XVII ст. з'являються гути у старостві Львівському, на Закарпатті (біля Мукачева), а також на Волині, Київщині й - з другої половини XVII ст. - на Лівобережній Україні та Слобожанщині. Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі працювало близько 25 гут. Їх будували здебільшого промисловці-гутники і майстрі-орендарі, що утворювали цілі династії: Лосі, Білозерські, Богинські, Скабичевські, Чумаки тощо. Гути діяли на землях магнатів і шляхти, монастирів і (на Лівобережжі) козацької старшини. Маючи підтримку з боку землевласників, чимало з котрих мали власні гути, також з боку гетьманської адміністрації (особливо за гетьманування І. Мазепи), скляна промисловість щораз більше поширювала мережу своїх підприємств. Скляна промисловість у формі гут найбільше поширюється у XVIIІ ст., зокрема на Чернігівщині; загалом на Лівобережній Україні у XVIIІ ст. в різний час діяло близько 100 гут (майже всі на території Стародубського й Ніжинського полків. Технічний рівень українського склоробства XVII - XVII ст. був невисокий, кустарний, однак, загалом він відповідав рівню техніки скляного виробництва в інших європейських країнах, за винятком Венеції, і з XVII ст. - Чехії. На українських гутах варилося переважно просте, зеленувате скло, але виготовлялося також і кольорове. Виробництво ґрунтувалося виключно на ручній праці. Гутні вироби вивозилися до Московщини, Білорусі, Польщі та Прибалтики.

На гутах вироблялося віконне скло, різноманітний посуд, зокрема аптечний, пляшки тощо, а також кришталеве та оптичне скло. Назва «скляниця» охоплює відносно широкий асортимент видувних порожнистих посудин: склянок, чарок, келишків, бокалів і різноманітних пляшок. Декоративність скла найяскравіше проявляється в обробці виробів. На декоративній обробці чітко простежується еволюція художнього скла. При орнаментальному оформленні виробу ліпним склом робота над створенням форми органічно пов'язується з його оздобленням. Інші види оздоблювання українського скла характерні для окремих етапів його розвитку. У XVII - XVIII ст. широко використовувався розпис кольоровою емаллю. Емаль визначає стиль так званого «черкаського посуду», улюбленого і поширеного в Росії, котрим в Україні користувалося козацтво. Часто старовинне українське скло прикрашалося звичайними олійними фарбами.

Відзначаючи деякі впливи на українське скло XVII - XVIII ст. склярства Заходу, слід підкреслити, що ці впливи мали другорядне значення і не були вирішальними. Майстрам-гутникам, які вийшли з народного середовища, належить заслуга збереження і розвитку спадщини давньоруського скла, його художньої і технічної культури. Майстри, котрі працювали в гутах, поділялися на декілька категорій, назви яких збереглися у документах. Поділ робітників на гутах за спеціальностями відбувся тому, що створення скляних речей було складним технологічним процесом. За фіксованими у документах свідченнями розрізняються такі категорії робітників: гутники, ремісники («або майстера») склярі, шулярі, осмольники, складачі скла, будники, ковалі, гончарі, попельники. Наприкінці ХVІІІ ст. столове скло набуває визначеного асортименту обіднього і десертного накриття, яке стає класичним. Через те, що українські гути були дуже поширені, вони залишили по собі згадки не тільки в народних прислів'ях, але й у народній поезії та літературі.

Засобом поширення скла була торгівля, яка завжди є індикатором стану продуктивних сил. Наприкінці XVII - на початку XVIII ст. попит на скляні вироби зріс, збільшилося їх виробництво за рахунок зростання чисельності гут, мануфактур та заводів, а також зростання обсягу виготовлених на них виробів. Це привело до змін характеру збуту скла. Гути, виробляючи ординарну товарну продукцію, продавали її на місці приїжджим купцям, які звалися «склярами», пізніше «баришниками» та на замовлення, для чого, наприклад, були створені каталоги на містечкових ярмарках та у спеціалізованих лавках, що існували в багатьох містах. У цей період скло стало доступним не тільки простим міським, але й сільським жителям, що приїжджали на містечкові ярмарки. Є відомості, що вже у першій половині ХVІІ ст. скло українських гут вивозилося великими партіями до Москви та інших міст Московського царства. Торгівля українським склом наприкінці ХVІІ ст. в Москві стає постійним явищем, а обсяги її свідчать про розквіт гутництва. На початок XVIII ст. чернігівські, волинські і подільські гути задовольняли місцевий попит і одночасно працювали на більш широкий ринок. Вони надсилали столове начиння і аптекарський посуд до Варшави, Риги, Вільно, в Білорусію, Румунію, Туреччину і навіть у Німеччину [138, 61 - 63]. Продовжувалася торгівля українським склом і в Росії.

У третьому розділі «Типологія скляних виробів XVI - XVIII ст. в Україні» розглядаються особливості матеріалу, форм та декорування гутних виробів. Техніка виготовлення українських пізньосередньовічних виробів зі скла в процесі свого розвитку значною мірою залежала від пануючих у той чи інший час стилів культури: ренесансу, бароко. Особливістю скляних виробів ренесансу (XVI - друга половина XVII ст.), окрім появи поряд з готичними циліндричними кулеподібних форм посуду, було те, що, з'являються клейма-печатки та клейма-герби. Стиль бароко (XVII - XVIII ст.) привніс значні зміни до технології та техніки виробництва, у першу чергу це стосувалося декорування.

Особистий внесок авторки визначається комплектуванням та опрацюванням колекцій, які походять з розкопок 2002 - 2009 рр. експедицією Дніпропетровського національного університету козацьких пам'яток Присамар'я: містечка Самарь та Новобогородицької (Богородицької) фортеці. Цінність цих колекцій гутного скла XVII - XVIII ст. визначається їх частковим походженням із закритих археологічних комплексів. У якості закритого (замкнутого) у відповідності із визначеннями термінологічного словника-довідника «Класификация в археологии» розглядається група археологічного матеріалу, знайдена у закритій асоціації, усі складові якої опинилися в цьому місці одночасно і незалежно від нас Классификация в археологии. Терминологический словарь-справочник / [Колпаков В. Н., Бочкарев В. С, Ковалева А. А. и др.]. - М. : Ин-т Археологии АН СССР, 1990. - 156 с.. Серед закритих об'єктів, в яких фіксується одночасність матеріалу представлені землянкові житла 1/2008, 7 та 9/2009 - з території фортеці та 1/2002, 1/2009 - з її посаду; приміщення шинка «Біля перевозу»/2005 - 2006 років розкопок). Визначення часу побутування виробів із скла в цих комплексах проводилося на основі монетного матеріалу, для котрого в наш час існує надійне датування, із залученням, де це було можливо, інших хронологічно атрибутованих матеріалів, зокрема кераміки.

Окрім них оброблено колекції скла із зібрань Дніпропетровського музею ім. Д. І. Яворницького. До них входять: довоєнна колекція гутного скла з вищезазначених пам'яток Присамар'я та колишніх Запорозьких Січей, а також скло XVII - XVIII ст. із сучасних розкопок сотенного містечка Китайгород Дніпропетровської області. З метою порівняльного аналізу було розглянуто музейні зібрання скла з розкопок останніх років міст Чернігова, Батурина, Полтави та приватне зібрання харківського колекціонера В. Коваля.

На основі досліджень та беручи до уваги існуючі сучасні напрацювання в цьому напрямі Л. І. Виногродської, С. Мартинюка, О. Пашковського, М. Сиволапа, Е. Ю. Поченок, авторка пропонує власну класифікацію гутних скляних виробів, побудовану за функціонально-типологічним принципом, за котрим вони поділяються на 6 категорій: посудини для зберігання рідин та сипких речовин, посуд для індивідуального вжитку, столовий та аптечний посуд, вікна, а також «інші» скляні вироби. Категорії у свою чергу за формально-типологічною ознакою поділяються на відділи (35), типи (80), підтипи (105), види. До категорії «Посудини для зберігання рідин та сипких речовин» належать 13 відділів: кварти, штофи, напівштофи, пляшки, фляги, баклаги, глеки з ручкою, молочники, карафки, «шутихи», барильця, фігурний посуд, банки. «Посуд для індивідуального вжитку» поділяється на 6 відділів: склянки, стопки, кухлі з ручками, кубки, чарки, келихи та бокали. До «Столового посуду» належить 4 відділи: тарілки, цукорниці, сільнички, перечниці; до «Аптечного посуду» - різноманітні аптечні склянки; до «Вікон» - різні за формою віконниці. Категорія «Інші скляні вироби» налічує 10 відділів: чорнильниці, свічники, лампадки, люстри, дзеркала, гранати, гало, киї-трості, прикраси та скляні вставки до них.

У четвертому розділі «Скляні вироби з археологічно досліджених пам'яток козацтва (ХVІІ - ХVІІІ ст.)» розглядаються масові матеріали з досліджених протягом останніх десятиліть археологічних пам'яток ХVІІ - сер. ХVІІІ ст. Лівобережжя та Слобожанщини, які засвідчують, що скляний посуд займав значне місце в побуті. На місці поселень знайдено багато залишків типового скляного посуду - штофів, фляг і дзбанків, барилець. Матеріали з досліджених археологічних пам'яток ХVІІ - ХVІІІ ст. свідчать, що певна кількість скляних предметів потрапляла у побут запорізьких козаків. Однак, слід підкреслити, що саме «потрапляла» у якості привезеного товару або здобичі, тобто на Запоріжжі побутували скляні вироби, що походили з гут Правобережної та частково Лівобережної України, Росії та інших зарубіжних країн. Лише в другій половині ХVІІ ст. з'являються гути, що при виготовленні продукції виробляли певний стиль, розрахований на запити козацтва. Функціонують вони на Київщині, Чернігівщині та Полтавщині (гута, розташована поблизу Гадяча) і тільки на кінець ХVІІ ст. на Слобожанщині з'являються гута охтирського полковника І. Перекрестова, «заводи» ізюмського полковника Ф. Шидловського, побудовані на Донці у с. Рождественському. Найрізноманітніші вироби (зокрема кришталеве скло й скляні вироби мистецтва) мали широкий попит на внутрішньому й закордонному ринках. Торгівля у запорізьких козаків була дуже розвинена, цьому сприяло, як розташування їхніх територій, так і природні шляхи сполучення.

На основі аналізу знахідок гутного скла з найбільш інформативних та цікавих археологічних пам'яток цього часу: містечка Самарь, Новобогородицької фортеці, Китайгорода (Дніпропетровщина), Полтавської фортеці (Полтавщина), Цареборисівської фортеці (Харківщина) та Батурина - гетьманської столиці за часів Мазепи (Чернігівщина), автор приходить до висновку, що скляний посуд може слугувати джерелом для більш досконалого вивчення духовно-культурних, матеріальних процесів та явищ у соціумі з одного боку (історичний аспект) та атрибутуючим матеріалом з іншого (археологічний аспект).

Протягом XVII - XVIII ст. відбуваються трансформації у моді, технології виготовлення, декорі, формах пляшок (від кулястої, циліндричної до прямокутної, хрестоподібної); склянок від циліндричних до конусоподібних; появи нових функціональних видів скляних предметів (сільничок, дзеркал тощо), що надає можливість поділу скляних гутних виробів за часом. Це підтверджують хронологічні спостереження, отримані під час вивчення пам'яток Присамар'я, зокрема, містечка Самарь, у топографії котрого переважна більшість досліджуваних скляних виробів XVII ст. походить з південної території пам'ятки, що пов'язується з функціонуванням тут шинка, розташованого біля перевозу, кінцевою датою існування якого став 1688 р. Для території самої Новобогородицької фортеці знахідки скляного посуду датуються кінцем XVII -XVIII ст. Інший датуючий матеріал не суперечить запропонованим висновкам. Скло з досліджень Полтавщини XVII - початку XIX ст. свідчить як про широке розповсюдження скляних виробів на території взагалі, так і Полтавської фортеці та її посаду зокрема. Широкий асортимент та певні технологічні та типологічні особливості гутного скла підтверджують письмові свідчення про існування гут на Полтавщині, говорять про економічне значення регіону. Асортимент гутних виробів представлений знахідками з Батурина та його посаду мав поширення по всій території України і за її кордонами. Подібні до них вироби зі скла зберігаються у музейних і приватних колекціях України та Росії. Матеріал свідчить про заможність і культуру побуту козацької еліти, про високий розвиток ремесла, особливо склоробства у гетьманській столиці, а також про її широкі комерційні та культурні контакти із Західною й Східною Європою. Різноманітність гутного скла говорить про економічне значення козацьких територій та засвідчує досить високий рівень добробуту його мешканців.

У висновках узагальнено результати дослідження та сформульовано основні положення. Багатоаспектність теми, що розглядається, потребувала комплексного використання сукупності археологічних та писемних джерел, поєднання їх пізнавальних можливостей. Так, археологічні джерела надають уявлення про матеріально-культурні, а писемні - про духовно-культурні аспекти життєдіяльності людини та суспільства, що гарантує можливу повноту характеристики як об'єкта дослідження так і його місця у житті українського суспільства XVII - XVIII ст.

Для періоду, що розглядається, (за просторово-часовими показниками) маємо дві групи писемних джерел з історії українських земель: Польсько-литовської доби (XVI - першої половини XVII ст.) та Лівобережної України, Вольностей Війська Запорізького й Слобожанщини другої половини XVII - XVIII ст. Історіографічна база поділяється за тематичним (праці соціально-економічного, мистецтвознавчо-етнографічного та технологічно-технічного характеру) принципом та характеризується переважанням мистецтвознавчо-описового характеру досліджень над науково-інтерпретаційним.

Традиції українського склоробства сягають сивої давнини, а за часів Київської Русі воно набуло надзвичайного розвитку. Однак, після татаро-монгольської руїни виробництво скла занепало. У XIV - XVI ст. скляна промисловість переміщується з міст на сільські території, де була наявна необхідна сировина: ліс, вода і кварцовий пісок. Замість колективних ремісничих майстерень з'являються невеликі підприємства мануфактурного типу - гути, - на яких вироблялося віконне скло, різноманітний посуд (зокрема аптечний), пляшки тощо, а також кришталеве та оптичне скло. Ці вироби вивозилися до Московщини, Білорусі, Польщі та Прибалтики. Технічний рівень українського склоробства XVI - XVII ст. відповідав рівню техніки скляного виробництва в європейських країнах, за винятком Венеції, а з XVII ст. - Чехії. Скляна промисловість у формі гут найбільше поширюється у XVIIІ ст., зокрема на Чернігівщині. Культура гутного скла наприкінці XVIII - на початку XIX ст. формувалася майже одночасно в різних місцевостях України. Змагаючись зі своїми конкурентами - заводами, - українські гути наприкінці ХVIII та в першій половині XIX ст. внесли чимало нового у свою продукцію.

Гутна скляна продукція потрапляла на запорізькі землі у якості привозного товару або здобичі, тобто на Запоріжжі побутували скляні вироби, що походили з гут Правобережної та частково Лівобережної України, Росії, інших зарубіжних країн. Функціонування гут, яке залежало насамперед від географічних умов (наявності поблизу від неї лісу, річки, сировинних ресурсів) на власне запорозьких землях було практично неможливим, однак, скляний посуд займав значне місце в побуті запорожців. На місці Січей знайдено багато фрагментів скляного посуду - штофів, фляг і дзбанків, барилець, а також скляних гранат. За археологічними матеріалами на козацьких землях певною мірою представлений весь типолого-функціональний асортимент гутних виробів того часу.

На підставі порівняльного вивчення надійно датованих комплексів козацьких памяток Присамар'я вдалося простежити еволюцію низки виробів зі скла, що дозволило ввести їх у науковий оббіг як джерело для визначення достатньо вузьких часових меж утворення відповідних культурних шарів та комплексів.

Авторкою запропоновано власну класифікацію гутних скляних виробів, що побудована за функціонально-типологічним принципом із виділенням таких категорій виробів зі скла: посудини для зберігання рідин та сипких речовин, посуд для індивідуального вжитку, столовий посуд, аптечний посуд, вікна, інші скляні вироби, що у свою чергу за формально-типологічною ознакою поділяються на відділи (35), типи (80), підтипи (105), види.

Матеріали з досліджених протягом останніх десятиліть археологічних пам'яток ХVІІ - сер. ХVІІІ ст. свідчать, що скляний посуд займав значне місце в побуті тогочасного населення. На місці колишніх поселень на землях козацтва знайдено репрезентативні колекції виробів з гутного скла. зокрема Самарі - Новобогородицької фортеці, Китайгорода (Дніпропетровщина), Полтавської фортеці (Полтавщина), Цареборисівської фортеці (Харківщина) та Батурина - гетьманської столиці за часів Мазепи (Чернігівщина).

На підставі проведеного дослідження авторка приходить до висновку, що гутний скляний посуд виступає як джерело вивчення духовно-культурних, матеріальних процесів та явищ у соціумі, чим визначається історичний аспект дисертаційної роботи, так і атрибутуючим хронологічні межі існування пам'яток матеріалом (археологічний аспект).

Основні положення дисертації, викладені у публікаціях

Статті у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України:

1. Харитонова О. В. Скляні вироби з території Самарі - Богородицької фортеці в контексті гутної справи України ХVII - ХVIII ст. / О. В. Харитонова // Проблеми археології Подніпров'я. Наук. міжвузівський зб. з проблем археології, давньої історії та етнографії - Д. : Вид-во ДНУ, 2009. - С. 80 - 89.

2. Харитонова О. В. Українське гутне скло як об'єкт дослідження у вітчизняній історіографії / О. В. Харитонова // Музейний вісник. Наук.-теорет. щорічник - Запоріжжя, 2008. - Вип. 8. - С. 143 - 149.

3. Харитонова О. В. До питання українсько-турецьких культурних відносин: Українське гутне скло в турецькому археологічному комплексі ХVII ст. / О. В. Харитонова // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки: Наук. щорічник. - Д. : НГУ, 2008. - Вип. 6. - С. 218 - 221.

Статті у інших наукових виданнях:

4. Харитонова Е. В. Стеклянная винная и аптечная посуда (по материалам раскопок Новобогородицкой крепости) / Е. В. Харитонова // Середньовічні старожитності Південної Русі-України : Матеріали IV міжнар. студ. наук. археол. конфер. - Чернігів, 2005. - С. 173 - 175.

5. Харитонова Е. В. Стеклянные гутные изделия из городка Самарь / Е. В. Харитонова // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи: Тези доповідей V Міжнар. студ. наук. археол. конфер. - Чернігів, 2006. - С.171 - 173.

6. Харитонова Е. В. Украинское гутное стекло в турецком археологическом комплексе Таманского городища (ХVII в.) / Е. В. Харитонова // Материалы и исследования по археологии Северного Кавказа. Междунар. рос.-укр. сб. науч. тр. - Армавир, 2008 - Вип. 9. - С. 191 - 193.

7. Харитонова О. В. Гутне скло ХVIII ст. з Богородицької фортеці / О. В. Харитонова // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження : зб. наук. пр. - Д., 2007. - Вип. 4. - С. 260 - 268.

8. Харитонова О. В. Гутне скло ХVII - ХVIII ст. з посаду Богородицької фортеці / О. В. Харитонова // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні : зб. наук. ст. - К. : ХІК, Часи козацькі, 2007. - Вип. 16. - С. - 172.

9. Харитонова О. В. Скло в оздобленні прикрас ХVII - ХVIII ст. за матеріалами Самарі - Богородицької фортеці / О. В. Харитонова // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження : зб. наук. пр. - Д., 2008. - Вип. 6. - С. 219 - 223.

10 Харитонова О. В. Скляні вироби з території Самарі - Богородицької фортеці в контексті гутної справи України ХVII - ХVIII ст. / О. В. Харитонова // Проблеми археології Подніпров'я. Наук. міжвузівський зб. з проблем археології, давньої історії та етнографії - Д.: Вид-во ДНУ, 2009. - С. 80 - 89.

11. Харитонова О. В. Українське гутне скло як об'єкт дослідження у вітчизняній історіографії / О. В. Харитонова // Музейний вісник. Наук.-теорет. щорічник - Запоріжжя, 2008. - Вип. 8. - С. 143 - 149.

Анотація

Харитонова О. В. Скло козацьких пам'яток України XVII - XVIII ст.: джерелознавчий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням гутного скла як археологічного і водночас історичного джерела, що дозволило розглянути об'єкт вивчення у всій сукупності його внутрішніх параметрів та їх відношення до зовнішніх умов, у яких він функціонував. Аналіз сукупності характеристик виробів з гутного скла XVII - XVIII ст. як предмета та джерела вивчення надав можливість дослідити певні аспекти матеріальної й духовної культури та історії українського народу, зокрема козацтва. Результати дослідження надають підстави для визначення періодів у хронологічних рамках функціонування пам'яток доби пізнього середньовіччя - ранньомодерного часу.

У дисертації вперше здійснено критичний та логічний аналіз виробів гутного скляного виробництва України та імпорту XVII - XVIII ст. із залученням масових джерел з культурних шарів пам'яток козацької доби Лівобережжя та Слобожанщини; узагальнено дані щодо наявних колекцій; здійснено класифікацію виробів, запропоновано критерії їх датування; обґрунтовано концепцію місцевого виробництва та визначено його специфіку; розглянуто соціальне середовище ймовірних споживачів та замовників, простежено залежність українського склоробства від загальних тенденцій європейської та східної «моди».

Ключові слова: гута, скло, гутне виробництво, археологічна пам'ятка, типологія, класифікація

Аннотация

Стекло казацких памятников Украины XVII - XVIII ст.: источниковедческий аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием гутного стекла как археологического и в то же время исторического источника, что позволяет рассмотреть объект изучения во всей совокупности его внутренних параметров и их отношении к внешним условиям, в которых он функционировал. Анализ совокупности характеристик изделий из гутного стекла XVII - XVIII вв. как предмета и источника изучения предоставил возможность исследовать определенные аспекты материальной и духовной культуры, истории украинского народа, в частности казачества. Результаты исследования послужили основанием для выделения хронологических периодов в рамках функционирования памятников позднего средневековья - раннемодерного времени.

Источниковедческая база исследования имеет комплексный характер и состоит из археологических, письменных, топонимических источников и памятников устного народного творчества. Необходимость комплексного использования разных типов источников определяется тем, что ни их количество, ни качество не обеспечивает возможности всестороннего освещения рассматриваемых вопросов. Археологические источники представляют собой коллекции гутного стекла производства XVII - XVIII ст., которые хранятся в музейных и частных собраниях, а также тех, которые происходят из раскопок памятников последних лет и еще не музеефицированы. Для рассматриваемого периода (по пространственно-временным показателям) выделяется две группы письменных источников по истории украинских земель: Правобережья польско-литовского времени (XVI - первой половины XVII ст.) и Левобережной Украины, Слобожанщины второй половины XVII - XVIII ст. Историографическая база делится по тематическому (работы социально-экономического, искусствоведческо-этнографического и технологически-технического характера) принципу и характеризуется преобладанием искусствоведческо-описательного характера исследований над научно-интерпретационным.

В диссертации впервые осуществлен критический и логический анализ изделий гутного стеклянного производства Украины и импорта XVII - XVIII вв. с привлечением массовых источников с археологических слоев памятников казацких времен Левобережья и Слобожанщины; обобщены данные, касающиеся имеющихся коллекций; осуществлена классификация изделий, предложены критерии их датирования; обоснована концепция местного производства и определена ее специфика; рассмотрена социальная среда вероятных потребителей и заказчиков, прослежена зависимость украинского стеклоделия от общих тенденций европейской и восточной «моды». На основании сравнительного изучения надежно датированных комплексов казацких памятников Присамарья, прослежена эволюция ряда изделий из стекла, что позволило ввести их в научный оборот как источник для определения достаточно узких временных границ образования соответствующих культурных слоев и комплексов.

В диссертации предложена авторская классификация гутных стеклянных изделий, которая основывается на функционально-типологическом принципе, с выделением следующих категорий изделий из стекла: сосуды для хранения жидкостей и сыпучих веществ, посуда для индивидуального употребления, столовая посуда, аптечная посуда, окна, другие стеклянные изделия, которые в свою очередь за формально-типологическим признаком делятся на отделы (35), типы (80), подтипы (105), виды.