Соціально-економічне становище Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ століття

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Соціально-економічне становище Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ століття

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна економіка стоїть перед необхідністю проведення реформ промислово-аграрного сектора, які б відповідали запитам ХХІ ст., що спонукає до врахування історичного досвіду. Постало питання вивчення історії регіонів як гарантів стабільного соціально-економічного розвитку держави. Розгляд регіональних особливостей допомагає уникнути спрощення та схематизації при визначенні необхідних напрямків реформування сільського господарства, промисловості та торгівлі.

Процеси, що відбувались на Чернігівщині в першій половині ХІХ ст., заклали основу для порівняно швидкого розвитку продуктивних сил. Важливою їх складовою було облаштування життя і побуту різних станів населення. Місцевий управлінський апарат підпорядковувався центру, а його методи діяльності повністю відповідали тогочасним традиціям російського абсолютизму. Упродовж першої половини ХІХ ст. в Російській імперії проводились реформи, необхідність яких була зумовлена різними обставинами, у тому числі й потребою повноцінного включення Чернігівщини в імперську систему. Російський уряд розумів неможливість проведення форсованої інкорпорації регіону і необхідність врахування конкретних обставин. Дослідження та висвітлення цих питань і визначають актуальність дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною теми кафедри українознавства і політології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка «Соціально-економічний розвиток Чернігівщини в ХІХ ст.».

Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні соціально-економічного становища Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ ст., аналізі змін, нововведень і наслідків їх для регіону.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:

визначити науково-теоретичний рівень дослідження проблеми;

розглянути проведення адміністративно-територіальної реформи на Чернігівщині в першій половині ХІХ ст.;

Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Черниговская губерния. Составил Генерального Штаба подполковник М. Домонтович. - СПб, 1865. Спробам проаналізувати перспективи торгівлі в Чернігівській губернії була присвячена праця О. Китченка, у якій він приділив особливу увагу торговельним пунктам регіону та діяльності російських купців Китченко О. О торговле и торговых пунктах в Малороссии / О. Китченко // ЧГВ. - № 50. - 1852. - С. 230-260. . І. Аксаков відзначив особливу роль Кролевецького ярмарку та слобідського населення губернії в загальноросійській торгівлі Аксаков И. Исследование о торговле на украинских ярмарках И. Аксакова, действительного члена императорского Русского географического общества / И. Аксаков. - СПб. : Тип. Императорской А.Н. 1858. - 390 с.. Автор висловив думку про те, що Чернігівщина - це частина всеросійського товарного ринку. У другій половині ХІХ ст. у багатьох країнах Європи спостерігався сплеск інтересу до історичного знання на ґрунті дослідження окремих регіонів. Для історичної науки зразком об'єктивності стають праці В.Б. Антоновича.

Своєрідним центром краєзнавчих досліджень на Чернігівщині став губернський статистичний комітет (створений у 1835 р.). У 1862 р. зусиллями його співробітників видано першу «Памятную книгу Черниговской губернии», яка, крім детальних статистичних відомостей, містила дослідження з історії та етнографії Чернігівщини. Велике значення у нагромадженні фактичного матеріалу й розвитку історичних знань відіграли земства. Співробітниками статистичного відділення при Чернігівській земській управі працювали такі відомі вже на той час фундатори української статистичної науки як В. Варзар, О. Русов Варзар В. Воспоминания старого статистика / В. Варзар. - Ростов-на-Дону, 1924.

Русов А. А. Описание Черниговской губернии : [земский сборник Черниговской губернии] : Т. 1 / А. А. Русов. - № 6. - Чернигов, 1898. - С. 33-119. . Вже в перших випусках «Земского сборника Черниговской губернии», що почав регулярно виходити з 1869 р., з'явилися матеріали статистичного характеру, різноманітні постанови уряду, передруковані із центральної преси, що стосувалися соціально-економічного становища Чернігівщини першої половини ХІХ ст. Окремі аспекти життя селян регіону стали предметом вивчення відомого економіста Ю.Е. Янсона Янсон Ю. Э. Опыт статистического исследования о крестьянских наделах и платежах / Ю. Э. Янсон. - СПб. : Книжный магазин А. Ф. Цинзерлинга, 1881. - 70 с.. Ним проаналізовано забезпеченість селян землею і відповідність їх платежів прибутковості господарств. У 1890-х рр. М. Стороженко і Д. Міллер працювали над історією чернігівського козацтва, особливо приділивши увагу перетворенню козацької старшини на дворянство Стороженко Н. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в начале XIX века / Н. Стороженко. - К. : Тип. ген. Бруня, 1898. - 200 с.

Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Превращение козацкой старшины в дворянство / Д. Миллер // Киевская старина. - 1897. - № 1. - С. 1-31; - № 2. - С. 118-120; - № 3. С. 351-374..

«Золотою добою» вітчизняного краєзнавства слушно вважають 1920-ті - початок 1930-х рр. Провідну роль у розвитку історико-краєзнавчих досліджень у регіоні відіграло Чернігівське наукове товариство, створене у 1920 р. ініціативною групою в складі В.Ю. Зубка, Й.Р. Карповича, В.І. Коновала. На початку 1930-х рр. була проведена одна із перших спроб висвітлити питання соціально-економічного становища Чернігівщини в першій половині ХІХ ст. в праці П. Федоренка «Нариси з історії вивчення Чернігівщини», вміщеній у першому томі «Записок Чернігівського наукового товариства» (Чернігів, 1931). Але зазначене дослідження було швидше постановкою проблеми, аніж її детальним висвітленням. О. Оглоблин як одну з актуальних виділив проблему вивчення історії українського дворянства ХІХ ст. Оглоблин О. Проблема схеми історії України 19-20 ст. (до 1917 р.) / О. Оглоблин // Український історик. - 1971. - № 1. - С.11-13. Ф. Ястребов опублікував працю «Україна в першій половині ХІХ століття» (1939). Він вважав, що зміни першої половини ХІХ ст. призвели до обезземелення селян Чернігівщини та їх переселення в інші регіони Російської імперії. Помітне пожвавлення в науковому вивченні проблеми спостерігається у 1960-1980-ті роки. До наукового обігу було введено велику кількість нових документальних матеріалів. Прикладом може бути стаття В.М. Кабузана і С.М. Троїцького «Изменения в численности, удельном весе и размещении дворянства в России в 1782-1855 гг.» (1971). Суттєвий внесок у наукову розробку теми кризи феодально-кріпосницької системи вніс І. О. Гуржій Гуржій І. Зародження робітничого класу України : Кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст. : [монографія] / І. Гуржій. - К. : Вид-во АН УРСР, 1958. - 250 с. . На його думку, розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. найповільніше відбувався на Чернігівщині, відставав регіон і в формуванні робітничого класу та в розвитку товарного виробництва і торгівлі. Проведене нами дослідження не дає підстав погодитись із цим.

Серед досліджень з економічної історії України, які розкривають певні моменти економічного життя Чернігівщини першої половини ХІХ ст., слід виділити праці Л. Мельника «Технічний переворот на Україні з ХІХ ст.» (1972) та Т. Дерев'янкіна «Мануфактура на Україні в кінці XVIII - першій половині ХІХ ст. Текстильне виробництво» (1960). У своїй праці Т. І. Дерев'янкін, використавши матеріали посаду Клинці Чернігівської губернії, розкрив роль слобідського населення в капіталізації суконної мануфактури регіону. Соціально-економічне становище державних селян Чернігівщини стало предметом вивчення Т. І. Лазанської Лазанская Т. И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системы / Т. И. Лазанская. - К. : Наука, 1991. - 261 с.. У працях 1990-х рр. - початку ХХІ ст. можна бачити своєрідне співіснування старих і сучасних підходів та оцінок Саков В. Слідами забутих лоцій: шляхи водних сполучень Чернігівщини XVIII-XIX ст. / В. Саков // Сіверянський літопис. - 1995. - № 2.

Волошин Ю. Економічне становище старовірів Лівобережної та Слобідської України у першій половині ХІХ ст. / Ю. Волошин // Пам'ять століть. - 2001. - № 1.

Раковський Л. Цукрове виробництво Чернігівщини у 20-50 рр. ХІХ ст. / Л. Раковський // Сіверянський літопис. - 2001. - № 2. .

Отже, аналіз історіографії проблеми свідчить, що вивчення соціально-економічного становища Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ ст. переважно має вибірковий характер і все ще не знайшло належного узагальнюючого висвітлення.

Джерельну базу дисертації склали різноманітні за характером, формою і змістом опубліковані та неопубліковані джерела. Використано матеріали 31 фонду державних архівних установ України та Росії: Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Державного архіву Сумської області (м. Суми), Державного архіву Чернігівської області (м. Чернігів), відділу Державного архіву Чернігівської області у м. Ніжині, Державного архіву Російської Федерації і Російського державного військово-історичного архіву (м. Москва), Російського державного історичного архіву (м. Санкт-Петербург).

За видовою належністю корпус писемних джерел з історії соціально-економічного становища Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ ст. представлений документами: 1) законодавчими (документи установчого характеру, маніфести, іменні та сенатські укази); 2) актовими (розпорядчі та засвідчувальні); 3) справочинними (доповідні, обліково-статистична, реєстраційна документація та протоколи); 4) описово-статистичними (описи, статистичні таблиці, довідкові видання); 5) наративними (мемуари, подорожні записки, щоденники, епістолярія); 6) періодичною пресою першої половини ХІХ ст.

До першої групи належать джерела, що відбивають діяльність місцевої влади в першій половині ХІХ ст., зосереджені переважно в фондах канцелярій губернаторів, губернських та повітових у селянських та міських справах присутствій, комісій та комітетів, розміщених в обласних державних архівах та їх філіях. У Чернігові - це фонди «Чернігівського губернського правління» (ф.127), «Канцелярії чернігівського цивільного губернатора» (ф.128). З документів, що зберігаються в них, першочергової уваги заслуговують папери канцелярії чернігівського цивільного губернатора та журнали засідань губернських і повітових у селянських та міських справах присутствій. Їх аналіз свідчить не тільки про характер проблем, що обговорювались, а й дозволяє детально ознайомитись із особливостями соціально-економічних змін, що відбувалися в окремих місцевостях губернії Очерк 50-летней деятельности Министерства государственных имуществ, 1837-1887 гг. - СПб., 1887. - 217 с..

До другої групи належать документи діловодства і постанови судів «Чернігівський генеральний суд» (ф.239), «Чернігівський губернський совісний суд» (ф.247), протоколи засідань повітових дворянських депутатських зібрань «Чернігівський повітовий предводитель дворян» (ф.184). Положение о размежевании Черниговской и Полтавской губерний. - Чернигов: Типография Губернского Земства, 1872. - 85 с.

Проект главных оснований для размежевания губерний Черниговской и Полтавской. - Чернигов : Типография губернского правления, 1858. - 103 с.

Третю групу джерел складають документи загальноросійської і губернської статистики. Інтерес викликають публікації Центрального статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ, документами Міністерства фінансів, казенних палат, повітових державних скарбниць - «Остерська повітова державна скарбниця» (ф.571), губернських статистичних комісій - «Чернігівська губернська статистична комісія» (ф.154). У поєднанні з такими масовими історичними джерелами як ревізькі матеріали «Чернігівської казенної палати» (ф.132) статистичні матеріали дозволяють проаналізувати стан надільного землекористування селян і козаків, їх оподаткування, купівлі-продажу землі, знищення черезпосмужжя в окремих місцевостях Записка 1801 г. о нуждах малороссийского дворянства. // Киевская старина. - 1890. - № 8. - Август. . Розгляд статистичних підсумків ревізій населення та описів Чернігівщини (Кеппен П. Девятая ревизия. - СПб., 1857), (Описи Лівобережної України кінця XVIII - початку ХІХ ст.) (1997) шляхом аналізу дають можливість прослідкувати динаміку загальної чисельності населення та містять інформацію про врядування регіону.

У четверту групу входять документи, авторами яких були безпосередньо селяни і козаки, приговори і рішення селянських і козацьких сходів, рапорти, донесення, клопотання, скарги, прохання різного характеру Прошение «граждан» города Нежина о запрещении євреям розничной торговли / Изд. В.С. Иконников. - Киевская старина. - 1898. - № 6.

Осьман М. Рассказ казака Моисея Осьмана о том, как он хозяйничал у себя дома, и о том, что он сделал для улучшения быта государственных крестьян Гоголевской волости Черниговской губернии. Изд. 2-е. - СПб., 1848. .

До п'ятої групи належать мемуари Воспоминания С. В. Скалон (урожд. Капнист) // Исторический вестник. - Т. 44. - 1891. - № 5. - С.338-367; - 1891. - № 6. - С.599-625. Потім передруковано у кн.: Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов. В 2 т. / Под ред. Ю. Г. Оксмана и С. Н. Чернова. - М., 1931-1933. - Т. 1. - С.296-399.

Дневник Акима Семеновича Сулимы, 1772-1817 // Сулимовский архив. - Киев, 1884. - С. 163.

Скасування Генерального суду. Из воспоминаний Михайловского-Данилевского // Русская старина. - 1900. - № 10. - С. 212.

Циркуляр генерал-губернатора Рєпніна про скасування етнічних цехів у Чернігівській і Полтавській губерніях. Циркуляр опубл.: Павловский И. Ф. Об уничтожении плотницкого цеха русской породы // Труды Полтавской архивной комиссии. - 1909. - Т. 6. - С. 317-318.

Материалы для истории Малороссии из архива графа Милорадовича. - Чернигов, 1890. - 14 с.

Меморандум генерал-губернатора Репніна царю Миколі 1831 р. // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1863. - Т.1. - С. 176-191., особисте листування ініціаторів соціально-економічних змін на Чернігівщині, осіб, які брали безпосередню участь у підготовці змін у регіоні в першій половині ХІХ ст. Письма А. А. Безбородько к Гр. П. А. Румянцеву / Под ред. А. М. Майкова // Старина и новизна. - 1861. - № 3. - С. 42-44.

Записки протоиерея С. Петербургской Никольской церкви Т. А. Верховского командированного государем Николаем Павловичем для устройства единоверия в Черниговских старообрядческих посадах (1845-1848 г.). - Казань, 1874. - 419 с.

Шосту групу джерел складає періодична преса першої половини ХІХ ст. (Черниговские губернские ведомости), календарі та енциклопедії й словники Список с отношения малороссийского Военного губернатора, князя Николая Григорьевича Репнина, министру финансов Канкрину, от 24 ноября 1823 года, под № 3546 // Календарь Черниговской губернии на 1892 год. - Чернигов, 1891.

Черниговская губерния // Большая энциклопедия / Под ред. С. Н. Южакова. - М., 1905. - Т.20. - С. 39-43..

Дослідження виявлених джерел дозволяє визначити інформаційний потенціал для вивчення соціально-економічного становища Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ століття.

Царський «Указ» від 9 вересня 1801 р. передбачав розподіл величезної Малоросійської губернії на дві частини. Цей процес очолив малоросійський губернатор С.К. Вязмітінов. Згідно даних губернського правління, на час створення в 1802 р. Чернігівської губернії площа її сільськогосподарських угідь становила 4 618 661 десятину. 22 липня 1804 р. було видано указ про розподіл Чернігівської губернії на 15 повітів, кожен із яких складався з трьох станів і приходів. Крім того, згідно наказу міністра державних маєтностей, губернію розділили на 12 округів, що в свою чергу поділялись на волості. На території краю було 16 посадів, 41 містечко, 12 слобод, 822 селища, 982 села і більше 1000 хуторів. Перепоною для централізаторської імперської політики в регіоні залишалось магдебурзьке право, яке зберегли: Чернігів, Стародуб, Ніжин, Погар, Мглин, Козелець, Остер та Новгород-Сіверський. Кодифікація права Російської імперії у 1833 р. остаточно відмінила особливі права міст губернії.

Адміністративно-територіальні та політичні реформи вплинули на кількість та соціальну структуру населення губернії. За даними описів та ревізій, між 4-ю і 10-ю ревізіями (1782 і 1859 рр.) чисельність всього населення Чернігівської губернії зросла з 1 176,6 тис. до 1 461,5 тис. чоловік. За етнічним складом населення Чернігівщини було різним: крім українців, які складали більшість, у північній частині значні території заселяли росіяни і білоруси. У Ніжині мешкала грецька торгівельна громада (400 чоловік). На території губернії було дозволено мешкати розкольникам, німецьким колоністам, євреям та циганам. У першій половині ХІХ ст. у губернії мешкало 2 738 дворянських родин, які не мали селян-кріпаків, 1 278 родин мали менше п'яти ревізьких душ, 2 462 родини володіли не менше 100 ревізьких душ. Закон 1827 р. надав їм право створювати фабрики, заводи та майстерні у містах. Православне духовенство регіону налічувало 7 097 осіб і було важливою політичною і економічною силою. Царський уряд звільнив його від особистих податків, тілесних покарань тощо.

Найбільш чисельну, але непривілейовану частину населення Чернігівщини складали поміщицькі селяни. Указами 1800, 1804, 1808, 1828 років завершується їх юридичне закріпачення. Протягом 25 років, починаючи з 8-ї до закінчення 10-ї ревізії, кількість поміщицьких селян у Чернігівській губернії постійно зменшувалася (за 8-ю ревізією - 290 390 душ, за 10-ю - 266 410 душ). Найменше кріпаків мешкало в Остерському повіті. Селянські повинності були розподілені на натуральні й грошові. Панщина на Чернігівщині тривала три робочих дні на тиждень. З десятини присадибної землі річна плата складала 5 крб. 10 коп. Державні селяни були особисто вільними, користувалися казенною землею. На Чернігівщині у 1813 р. нараховувалося 234 090 ревізьких душ державних селян, а в 1850 р. - 306 706. Основною формою експлуатації державних селян була грошова рента та податки державі. В 1810 р. річний оброчний податок був доведений з 5 крб. 50 коп. до 8 крб. з душі. За маніфестом 1812 р. оброк дійшов уже до суми 7 крб. 60 коп. - 10 крб., і, нарешті, в 1824 р. державні селяни були переведені на вищий розподіл. В 1832 р. уряд змушений був зняти з державних селян податкові недоїмки, які наросли з 1815 до 1831 року. У 1837-1841 роках міністр державних маєтностей граф Кисельов провів реформу управління державними селянами, яка не призвела до покращення їх життя.

Однією з найбільших соціальних груп в регіоні були малоросійські козаки. В 1813 р. їх налічувалось 166 396, а в 1850 р. - 199 168 душ. З лютого 1812 р. козаки Чернігівщини були зрівняні у виконанні повинностей з державними селянами. В 1816 р. козаків звільнили від рекрутчини і оброку в 6 крб. Але це полегшення тривало недовго. У 1818 р. відновлена рекрутчина, а в 1820 р. поновлено оброчний оклад, оброк збільшили до 6 крб. на рік. І нарешті, у 1842 р. козаки почали платити 3 крб. на рік подушного податку, 1 крб. за право винокуріння і 6 крб. так званих оброчних. В судових громадянських справах козаки користувалися своїми судами, і тільки в 1843 р. на них були розповсюджені загальні правила судочинства Російської імперії. За восьмою ревізією, удільних селян в губернії нараховувалося 1 336 душ чоловічої і 1 420 жіночої статі. Вони мешкали на території Покорницької волості й на початку ХІХ ст. платили державі оброк з душі - 2 крб. 41 коп. сріблом. Вища ставка оброку у цієї групи населення дійшла в 1823 р. до 8 крб. з душі. Кількість вільних хліборобів була незначною (195 душ). До військового стану належали - солдати у відставці, безстрокові, а також діти і дружини солдатів. Відповідно до положення від 16 квітня 1841 р., відставні солдати мали право на наділи землею з казенних дач. Міщани складали 71,5 % жителів міст. У 1825-1860 рр. чисельність робітників на Чернігівщині збільшилась з 2 994 до 12 257 чоловік. Окрім них, тут проживали купці, духовенство, поміщики і чиновники. Зміни в суспільстві та населенні визначалися в першу чергу соціально-економічними факторами та особливостями історичного розвитку регіону.

У третьому розділі дисертації «Проблеми розвитку сільського господарства Чернігівщини» комплексно розкриваються процеси, що відбувалися в сільському господарстві регіону в першій половині ХІХ ст.

Поміщики здебільшого володіли великими ділянками землі: на ревізьку душу в середньому припадало від шести до восьми десятин орної землі. З грудня 1801 року на Чернігівщині вступив у силу дозвіл на купівлю землі представниками недворянських станів. У першій половині ХІХ ст. селян, які володіли землею і лугом, налічувалось 53 %, таких, яким належали тільки садиба і город - 32 %, безземельних, - 15 %. Кріпаки мали виконувати на користь держави більше десяти повинностей. Вони відпрацьовували на казну від 12 до 21 дня на рік. За присадибні ділянки платили щороку понад 5 крб. Не покращила становище кріпосних селян інвентарна реформа, яка проводилась на Чернігівщині у 1847-1848 роках.

У більш привілейованому становищі щодо користування та володіння землею перебували державні селяни. Найменший наділ землі державні селяни мали в округах Ніжинському, Борзнянському та Стародубському (1 ѕ дес.); найбільший - в Новозибківському окрузі (3 Ѕ дес.). Малоросійські козаки мали право володіти землею, займатись торгівлею і винокурінням, тримати найманих робітників. На одного козака припадало по дві десятини орної землі, 1/10 дес. землі непридатної для землеробства й 8/10 дес. лісу, в середньому одна особа володіла 2 9/10 дес. землі. У 1803 р. малоросійським козакам було дозволено вільно оперувати землями: закладати, передавати в спадок, дрібнити тощо. У 1832 р. козакам дозволили продавати землю представникам тільки свого стану.

Врожаї в південних повітах губернії були гарними, а в північних - помірними та недостатніми. Враховуючи черезпосмужне розташуванні дворянських, козацьких та селянських земель в губернії, не дивно, що в першій половині ХІХ ст. було розпочате генеральне межування. Його операції здійснювались на Чернігівщині з 1803 по 1891 рр.

Четвертий розділ - «Основні тенденції промислового розвитку Чернігівської губернії» - присвячений змінам у промисловості регіону, появі нових галузей виробництва та спеціалізації окремих районів з випуску певного виду товарів, які стали результатом планомірної державної політики.

Особливістю мануфактурного виробництва на Чернігівщині було те, що 72 % капіталістичних підприємств зосереджувались у селах. У північних повітах Чернігівської губернії, де були особливо низькі врожаї, виникло найбільше суконних фабрик, зародилось цукрове виробництво. У 1845 році на Чернігівщині загалом працювало 23 суконні, шість бавовняних, шість парусинових, шість панчішних фабрик та 42 шкіряні заводи. Більшість із них зосереджувалась у Новгород-Сіверському, Мглинському, Кролевецькому та Суразькому повітах. Чернігівщина входила до місць із найбільшою кількістю рудень на Україні. У 1832 р. 94,1 % всіх підприємств у галузях, зв'язаних із обробкою продуктів скотарства належали купцям і лише 5,9 % - поміщикам.

Власники майстерень, купці перетворювалися на підприємців, а частина підмайстрів, позацехові ремісники - на найманих робітників.

П'ятий розділ - «Особливості торгових відносин на Чернігівщині» - присвячений змінам у торговельному житті в зв'язку з включенням регіону в систему загальноросійського ринку.

Торгівля на Чернігівщині мала свої особливості. Ціни на чернігівських ярмарках були кредитними. Загальна кількість ярмарків у губернії з 1800 р. по 1845 р. збільшилась з 111 до 203, що було результатом планомірної політики царського уряду. Привіз товарів з Росії на ярмарки регіону перевищував вивіз. З метою виходу національного виробництва з кризи урядом Російської імперії в 1822 році був прийнятий охоронний митний тариф, що заборонив вивіз 21 і ввіз 300 товарів. Одним з наслідків цього був загальний занепад текстильної промисловості на Чернігівщині. Натомість регіон мусив розвивати нові галузі сільськогосподарської промисловості, зокрема цукроваріння і шовківництво.

Дисертаційне дослідження дає підстави зробити наступні висновки:

1. Комплексне дослідження проблеми соціально-економічного становища Чернігівщини в системі Російської імперії першої половини ХІХ ст. поки що відсутнє. Не будучи об'єктом окремого вивчення, ця тема певною мірою порушувалась в історичних, економічних та історико-правових дослідженнях.

2. Під час проведення урядом Російської імперії адміністративно-територіальної реформи, для більш оперативного управління та безперебійного збирання податків була створена окрема Чернігівська губернія.

3. Зміни в чисельності та соціальному стані населенні визначалися в першу чергу соціально-економічними факторами та особливостями історичного розвитку регіону.

4. Особливістю сільськогосподарського розвитку Чернігівщини в системі Російської імперії був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання, що проявлялось: у розвитку товарно-грошових відносин і проникненні капіталізму в сільське господарство; у руйнації селянських господарств; поглибленні розшарування селянства і малоросійського козацтва.

5. В умовах занепаду феодально-кріпосницького ладу і формування в його надрах капіталістичних відносин економіка Чернігівщини в основному продовжувала розвиватися в межах дрібного товарного виробництва. За кількістю ремісників регіон займав перше місце в Україні й четверте в Російській імперії. Розвиток промисловості характеризувався змінами її структури, що виявлялась в зростанні вільнонайманої праці. У першій чверті ХІХ ст. Чернігівщина належала до регіонів з випереджаючими темпами розвитку. На зміну виробництву в цехах прийшла мануфактура, а згодом фабрики і заводи.

6. Цілеспрямована політика царського уряду призвела до того, що в першій половині ХІХ ст. торгівельний простір Чернігівської губернії повністю опинився в руках російських купців і промисловців. Це провадилося, головним чином, засобами митної політики імперії, що носила охоронний характер в інтересах російської промисловості. Торговельні зв'язки регіону з іноземними державами були розірвані. Торгівля Чернігівщини почала працювати для задоволення інтересів російських виробників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Любич О. А. Історіографія соціально-економічного становища Чернігівщини в першій половині ХІХ ст. / О. А. Любич // Український селянин. Збірник наукових праць. Випуск 8. - Черкаси, 2004. - С. 44-46.

2. Любич О. Чернігівське селянство першої половини ХІХ ст. / О. Любич // Сіверянський літопис. - 2004. - № 5-6. - С. 44-47.

3. Любич О. Торгівля на Чернігівщині в першій половині ХІХ ст. / О. Любич // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 36-40.

4. Любич О. А. Адміністративно-територіальні та політичні зміни в устрої влади Чернігівщини в першій половині ХІХ ст. : матеріали наук.-метод. сем. [Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції]. Випуск сьомий. - Чернігів : ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2005. - С. 143-149.

5. Любич А. А. Черниговская губерния в украинско-российской торговле начала ХІХ века : тезисы докладов V межвуз. науч.-практ. конф. [Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества]. - Чернигов : Украинско-российский институт (филиал) Московского открытого университета, 2006. - С. 34-36.

6. Любич О. А. Потреби дворян Чернігівщини в першій половині ХІХ ст. та їх задоволення / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2006. - № 5. - С. 57-64.

7. Любич О. А. Промисловість Чернігівщини першої половини ХІХ ст. / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2007. - № 1. - С. 119-123.

8. Любич О. А. Селянське господарство Чернігівщини в першій половині ХІХ ст. / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2007. - № 2. - С. 69-76.

9. Любич О. А. Чернігівські козаки на початку ХІХ ст. / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2007. - № 4. - С. 113-118.

10. Любич О. Правове забезпечення розвитку промисловості Чернігівщини на початку ХІХ ст. : збірник наукових праць ІІІ міжвуз. наук.-практ. конф. [Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, інформаційно-технічні заходи, стратегія формування та перспективи розвитку]. - Чернігів : Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права, 2007. - С. 89-90.

11. Любич О. А. Соціально-економічні проблеми створення Чернігівської губернії : тезисы докладов VІ межвуз. науч.-практ. конф. [Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества]. - Чернигов : Украинско-российский институт (филиал) Московского открытого университета, 2007. - С. 53-55.

12. Любич О. А. Козацьке землеволодіння на Чернігівщині в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // «Глобалізація та проблеми економічного розвитку країн у сучасних умовах» : матеріали міжвуз. круглого столу. - Чернігів : Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. - С. 57-64.

13. Любич О. А. Обряд дворянських виборів у Чернігівській губернії : збірник матеріалів IV міжвуз. наук.-практ. конф. [Комплексна економічна безпека підприємництва: сучасні тенденції формування та перспективи розвитку, економіко-правові аспекти]. - Чернігів : Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права, 2008. - С. 15-18.

14. Любич О. А. Інтеграція міського населення Чернігівщини в соціально-політичну структуру Російської імперії у першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2008. - № 4. - С. 71-80.

15. Любич О. А. Соціально-економічне становище Батурина в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Сіверянський літопис. - 2008. - № 5. - С. 52-62.

16. Любич О. А. Соціально-економічне становище дворян серед інших соціальних верств Чернігівщини в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // «Трансформація зв'язку «особистість - суспільство» на сучасному етапі розвитку України» : матеріали круглого столу. - Чернігів : Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2008. - С. 60-76.

17. Любич О. А. Купецтво Чернігівщини в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // «Проблеми розвитку підприємництва і бізнесу в сучасних умовах» : матеріали наук.-практ. сем. - Чернігів : Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2008. - С. 59-69.

18. Любич О. А. Розвиток шовківництва на Чернігівщині в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки). - 2008. - № 1. - С. 215-221.

19. Любич О. А. Адміністративно-територіальна реформа та формування чиновницько-бюрократичного апарату на Чернігівщині в першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки). - 2008. - № 1. - С. 282-293.

20. Любич О. А. Чернігів у першій половині ХІХ століття / О. А. Любич, П. В. Пиріг. - Чернігів : Друк. ВАТ «Рекламний Комбінат», 2009. - 40 с.

Размещено на Allbest.ru