Суспільно-політичне становище словацьких земель у складі монархії Габсбургів (1526-1610 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

УДК 94(437.6) “1526-1610”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ СЛОВАЦЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОНАРХІЇ ГАБСБУРГІВ (1526-1610 рр.)

07.00.02. - всесвітня історія

Товтин Яна Іванівна

УЖГОРОД - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Стародавнього світу і Середніх віків Державного вищого навчального закладу “Ужгородський національний університет” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Ліхтей Ігор Михайлович, ДВНЗ “Ужгородський національний університет” МОН України, завідувач кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Мандрик Іван Олександрович, ДВНЗ “Ужгородський національний університет” МОН України, завідувач кафедри Нової і Новітньої історії та історіографії

доктор історичних наук, професор Кріль Михайло Михайлович, ДВНЗ “Львівський національний університет імені Івана Франка” МОН України, завідувач кафедри історії Центральної та Східної Європи

Захист відбудеться “17” грудня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.04 ДВНЗ “Ужгородський національний університет” за адресою: м. Ужгород, пл. Народна 3, конференцзал економічного факультету.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ДВНЗ “Ужгородський національний університет” за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна 9.

Автореферат розісланий “ 12 ” листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент М.Ю.Токар

політичний габсбург влада османський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з важливих етапів в історії Центрально-Східної Європи є період включення словацьких земель до складу монархії Габсбургів та їх суспільно-політичний розвиток упродовж 1526-1610 рр. У цей період відбуваються суттєві зміни в житті підвладного Габсбургам населення. Протягом усього ХVІ - початку ХVІІ століть словацькі землі (особливо південні та центральні території) були форпостом боротьби проти турецької експансії, а їхня оборона мала загальноєвропейське значення. Це й обумовлює необхідність докладного вивчення даного періоду в окресленому регіоні. Розвиток тогочасних подій формував нове обличчя Європи, оскільки був складовою творення майбутньої Австрійської, а згодом - Австро-Угорської імперії та, якщо міркувати більш ширше, - і всієї Центрально-Східної Європи (що, до речі, позначилося і на західному регіоні України).

Суспільно-політичні процеси на словацьких землях у 1526-1610 рр. визначили темп та перспективи формування словаками власної державності. Поділ Угорщини зробив словацькі землі центром окремої частини Угорської держави, що входила до складу монархії Габсбургів.

Окрім цього, важливими аспектами словацької внутрішньополітичної історії було ще й поширення реформаційних поглядів, що визначили подальше релігійне співвідношення в країні, та етнічні зміни, які сталися у ході турецької експансії. Вони дали змогу простежити міграцію окремих народностей на словацькі землі. До речі, не останню роль у цьому процесі відіграли жителі західноукраїнського регіону, що дає змогу прослідкувати формування українсько-словацького пограниччя.

Суспільно-політичне становище словацьких земель зазначеного вище періоду (1526-1610 рр.) в українській історичній славістиці практично не вивчалося. А між тим, матеріал, викладений у дисертації, є ключовим для вивчення наступних етапів непростої історії Словаччини, особливо таких аспектів, які торкаються питання формування національної свідомості словаків, політичного, суспільного, економічного та культурного розвитку словацького етносу.

Аналізований період відображає ті зміни, які сталися після розпаду Угорського королівства та включення підвладних йому земель, а саме - словацьких, у державну систему імперії Габсбургів. Згадані події розкривають важливі аспекти словацької історії раннього Нового часу, що й обумовлює актуальність теми дослідження.

Доцільним є пояснення термінів та історичних назв, які вживаються в тексті роботи. У науковій літературі зустрічаємо декілька назв, якими позначався окреслений регіон. Досить часто словацькі науковці використовують термін “гірська” Угорщина, Гірськоугорський капітанат тощо. В угорській та у вітчизняній історичній науці використовується назва Верхня Угорщина, що, очевидно, пов'язано з тим, що угорці, кочові племена за походженням, не послуговувалися оронімом “гори”. Але за змістом ці топоніми (“гірська” Угорщина, Верхня Угорщина) є тотожними. Зауважимо, що словацькі та чеські дослідники для позначення цієї території переважно використовують назву “королівська” Угорщина. Оскільки дослідження ґрунтується на джерельному та історіоґрафічному матеріалі Словаччини, то в подальшому ми будемо використовувати саме назви “королівська” та “гірська” Угорщина.

Слід зауважити, що в роботі деколи використовуються угорськомовні назви населених пунктів та міст, типові для тієї доби. Наприклад, Прешпорк, Пожонь (нині - Братислава), Раб (нині - Д'єр).

Дискусійним залишається і питання використання релігійно-культових назв і понять, як, до прикладу, “євангелістська церква”. Словацькі дослідники вживають термін Євангелістська Церква Аугcбурзького Віросповідання (ЄЦАВ) для позначення одного з напрямків протестантизму, який був другою, за чисельністю вірників, конфесією на теренах Словаччини. Все це пов'язано з тим, що в зв'язку з поширенням реформаційних ідей словацький соціум не був однорідним, оскільки фактично одночасно сформувалося декілька течій протестантизму, між якими точилися гострі суперечки. Тому, щоб відділитися від заборонених, радикальних напрямків протестантизму, помірковані вірники об'єдналися і сформували основні постулати своєї конфесії, відомої як ЄЦАВ.

Мета дослідження і завдання. На основі архівних, опублікованих документів та наукової літератури проаналізувати історичний розвиток словацьких земель упродовж 1526-1610 рр., охарактеризувати особливості зміни їх становища на момент включення до складу монархії Габсбургів, проаналізувати найбільш значущі суспільні процеси та основні наслідки турецької експансії. При цьому, ставимо за мету зосередити основну увагу на висвітленні ключових історичних моментів і подій.

Визначена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- охарактеризувати джерельну базу дослідження та ввести до наукового обігу нові документи та матеріали, в яких висвітлюються ключові аспекти суспільно-політичного становища словацьких земель упродовж 1526-1610 рр.;

- вивчити політичне становище словацьких земель ХVI ст. у контексті боротьби за владу між Яношем Заполяї та Фердинандом Габсбургом;

- проаналізувати наслідки політичного поділу Угорщини;

- розкрити особливості турецької експансії на словацьких землях;

- дати оцінку етнічним змінам на словацьких землях в ході османської окупації;

- простежити поширення нових релігійних течій та реформаційних учень;

- визначити загальні тенденції прийняття основних символів віри на словацьких теренах;

- охарактеризувати роль Жилінського синоду у формуванні основних засад ЄЦАВ.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1526 р. до 1610 р. Вибір нижньої хронологічної межі обумовлюється тим, що в 1526 р. відбулася трагічна битва біля Могача, яка не лише засвідчила поразку угорського війська, але й стала своєрідним поштовхом до початку боротьби за угорську корону, в якій важливу роль відіграли словацькі землі. Вибір верхньої межі дослідження обумовлений певними суспільними процесами, що проходили на словацьких землях на початку ХVІІ століття. У 1608 р. був підписаний Віденський мир, який завершив один з етапів турецької експансії у Європі, а разом з тим вніс “корективи” у етнорелігійний розвиток народів Габсбурзької монархії. Саме в цьому році угорський сейм прийняв постанови, які визнали свободу віросповідання населення країни, що послужило поштовхом до скликання Жилінського синоду (1610 р.), який був органічним завершенням процесу утвердження протестантизму на словацьких землях і конституював його організаційну структуру. Тому кінцева межа дослідження пов'язана з 1610 р., позаяк події, що відбулися в цей час, стали логічним завершенням даного періоду в історії Словаччини.

Географічні межі загалом охоплюють регіон Центрально-Східної Європи, а конкретно - землі колишнього Угорського королівства включно зі словацькими теренами, що не відповідає кордонам сучасної Словацької Республіки. Основна увага приділена землям “королівської” Угорщини, тобто території, підвладній монархії Габсбургів, левову частку яких і складали словацькі землі (північна та західна частина Угорського королівства). Починаючи з 1538 р., Габсбургам належали Хорватія та Словаччина (за винятком Кошиць) і широка смуга земель на заході сучасної Угорщини (Каніжа - Балатон - Тата). Уже в ході проведення Габсбургами централізаторських реформ у 60-х рр. ХVІ ст. відбувається поділ на “гірську” (Верхню) та “нижню” Угорщини. “Гірська” Угорщина займала територію 13 комітатів, тобто поширювалася на власне словацькі землі, Трансильванію та Закарпаття (Ужанський, Березький, Угочанський та Марамороський). Перші 7 комітатів охоплювали словацький регіон. “Нижня” Угорщина складалася з комітатів центральної і західної Словаччини та задунайських володінь.

Об'єкт дослідження - словацькі землі у складі монархії Габсбургів у ХVІ - на початку ХVІІ століть.

Предмет дослідження - суспільно-політичний та етнорелігійний розвиток словацьких земель протягом 1526-1610 рр. в контексті боротьби за угорську корону, в умовах протидії турецькій експансії та крізь призму поширення реформаційних ідей.

Методи дослідження. Головними методологічними засадами дослідження є класичні принципи історичного пізнання. В роботі було використано сучасні загальнонаукові методи, які є найбільш значущими для комплексного та всебічного висвітлення окреслених завдань. Принципи науковості та історизму сприяли тому, що матеріал висвітлювався з опором на конкретні політичні, суспільні та релігійні події, які відбувалися на словацьких землях упродовж 1526-1610 рр., при цьому, до уваги брався комплекс чинників різного характеру. Проблематика дослідження спонукала до використання передусім таких методів, як описовий, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, метод логічного аналізу тощо.

Наукова новизна роботи. У дисертації зроблено цілісний опис подій історії Словаччини ХVІ - початку ХVІІ ст. крізь призму суспільно-політичного розвитку; закцентовано увагу на політичній історії, зокрема на боротьбі за угорську корону, поділі Угорщини та реорганізації управління на її землях і, як наслідок, включення словацьких земель до складу монархії Габсбургів; доповнено вивчення політичного розвитку аналізом військово-окупаційного становища та релігійних процесів, що відбувалися на словацьких землях протягом 1526-1610 рр. У роботі ми використали велику кількість іноземних джерел та літератури, які досі не введено в Україні в науковий обіг.

У ході дослідження отримано такі результати: розглянуто суспільно-політичне становище словацьких земель у часи боротьби за владу між Яношем Заполяї та Фердинандом Габсбургом; прослідковано зміну статусу словацьких земель із входженням їх до складу Габсбурзької монархії; досліджено наслідки турецької експансії та зміни в етнічному складі населення; подано процес поширення та становлення протестантизму, а саме - формування організаційної структури ЄЦАВ.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною роботи, що полягає у поглибленому та розширеному вивченні особливостей розвитку словацьких земель у складі монархії Габсбургів з моменту входження і до перших проявів антигабсбурзьких повстань, а саме, - до 1610 р., що в подальшому може бути використане при розробці спецкурсів та написанні наукових праць як узагальнюючого характеру, так і безпосередньо студій з історії Словаччини раннього Нового часу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено в семи наукових публікаціях, дві з яких - у співавторстві, а також у доповідях, виголошених на всеукраїнських конференціях “Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук (Черкаси, квітень 2008 р.), “Перший крок у науку” (Луганськ, квітень 2008 р.) та міжнародних наукових конференціях “Шевченківська весна” (Київ, березень 2008 р.), “Взаємовплив мов, літератур та культур у Карпатському басейні” (Ужгород, вересень 2008 р.), “Слов'янська писемність та культура: минуле і сучасність” (Ужгород, травень 2010 р.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких має підрозділи, а також висновків, списку використаних джерел та додатку. Основний текст дисертації викладено на 190 сторінках, загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 228 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, а також методологічну базу дослідження. Авторка визначає хронологічні рамки та географічні межі, формулює наукову новизну дисертації, акцентує на її практичному значенні та засвідчує апробацію результатів.

У першому розділі “Джерела та історіографія” охарактеризовано джерела та літературу з теми дослідження. Джерельна база роботи сформована як на основі архівних, так і на підставі вже опублікованих матеріалів. Комплекс опрацьованих джерел дає змогу зробити спробу об'єктивно висвітлити історію Словаччини ХVI ст. Важливий фактичний матеріал, що стосується окресленої проблеми, переважно презентований словацькими, чеськими, угорськими та турецькими дослідниками. Робота з джерелами дала змогу прослідкувати особливості історичного розвитку словацьких земель протягом зазначеного періоду, дозволила використати дані, які доповнюють інтерпретацію подій, запропоновану в окремих наукових працях.

Щодо архівних документів, то окремі з них зберігаються в Державному архіві Закарпатської області в м.Берегово. Передусім, це фонд № 4, опис 2. З усіх справ цього фонду окремі стосуються періоду завершення війни (що більш відома як П'ятнадцятилітня війна) між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. Йдеться, зокрема, про повідомлення ерцгерцога, а згодом і короля Матяша ІІ, щодо переговорів та підписання мирного договору з Портою. Датуються вони відповідно 1606, 1607 та 1608 роками.

Умовно всі опубліковані джерела можна поділити на такі групи:

І група - джерела з політичної історії, а саме ті, у яких висвітлюються події періоду боротьби за угорську корону, включення Словаччини до складу Габсбурзької монархії та реорганізації управління;

ІІ група - документи суспільного значення, зокрема відомості про поширення реформаційних ідей та нових релігійних течій: прийняті символи віри, рішення синодів, сеймові постанови та закони;

ІІІ група - свідчення про турецьку експансію словацьких земель та її наслідки: документи, що стосуються окупації Південної та окремих регіонів Центральної Словаччини, формування турецьких військово-адміністративних одиниць, основних боїв, сутичок тощо.

Слід зазначити, що основний фактичний матеріал міститься в таких першоджерелах, як хроніки тогочасних літописців, листах загального призначення (лист представників одного міста іншому, листи турецьких беїв радам і старостам міст та ін.), записи мандрівників та прямих учасників подій. На окрему увагу заслуговує й епістолярна спадщина, а саме кореспонденція особистого (приватного) характеру.

Першим важливим джерелом, яке проливає світло на період боротьби за угорську корону, є хроніка левоцького старости Сперфолга. Хроніка містить важливі відомості про період 1516-1529 рр. Автор висвітлює життя спиських міст та висвітлює окремі нюанси боротьби за угорську корону. Найбільше уваги приділено тут історії м.Левоча.

Окреме місце в джерельній базі дослідження займають сеймові постанови та рішення, які мали як релігійний, політичний, так і соціально-економічний характер. У тогочасних джерелах зафіксовано спроби реорганізувати управління на угорських землях. Це яскраво засвідчено саме постановами угорських Державних зборів. До прикладу, стаття 49 містить дані про те, яким чином Братислава стала головним містом Угорщини. З рішеннями зборів пов'язане також і встановлення нових порядків. Так, зокрема, рішення за 1547 та 1548 рр. регулюють право підданих щодо переселення. Не можна не звернути увагу і на такі постанови Державних зборів Угорщини, як:

- Закон Державних зборів про рівноправність народностей у містах;

- Постанова про релігійну свободу всіх жителів монархії.

Останній документ, до прикладу, надавав свободу віросповідання всьому населенню країни, зокрема уможливив право розбудовувати власну організаційну структуру прихильникам протестантизму.

Наступним важливим рішенням релігійного плану, що прийняли Державні збори були закони про вигнання анабаптистів, які приймалися протягом 1548-1578 рр. Саме ці рішення дають змогу прослідкувати релігійну ситуацію в так званій “гірській” Угорщині.

Щодо джерел узагальнюючого характеру, які проливали б світло на релігійні питання в країні, то за період другої половини ХVІ ст. їх є доволі мало. Одним із найбільш давніх документів релігійного характеру була Постанова східнословацьких міст, відома ще як Шариські статті. Це одне з перших свідчень поширення реформаційних ідей та формування нових релігійних течій, а саме євангелістської церкви на словацьких землях. Автором цих статей вважають відомого словацького реформатора Леонарда Стоцкела. Очевидно, статті були написані для трьох церковних колегій в Шариші: Бардієва, Сабинова та Пряшева. Зміст статей дає змогу проаналізувати релігійну ситуацію на теренах Словаччини. Так, деякі статті засуджують єретичні погляди, фанатизм та богохульство, окремі обрядові дії.

Апогеєм релігійного життя і, в той же час, одним із найбільш важливих джерел словацької реформації з упевненістю можна вважати Спільне визнання віри п'яти східнословацьких міст “Confessio Pentаpolitana”. Крім того, що це було перше офіційне визнання віри на словацьких землях, воно стало основою і двох наступних символів віри. Це був своєрідний протест, а точніше - оборона проти звинувачень та підозр у прихильності до анабаптизму. Автором віровизнання був також Леонард Стоцкел, а за основу документу було взято Аугсбурзьке сповідування віри 1530 р. Усі 19 статей “Confessio Pentаpolitana” порушують важливі релігійні питання, що дає змогу прослідкувати поширення реформаційних ідей на словацьких землях і проаналізувати ситуацію, що склалася в релігійному житті. Період протидії поширенню реформаційних ідей та навернення до лона католицької церкви засвідчений такими документами, як огляд парафій та спроби архиєпископа Естерґомського відновити могутність католицької церкви. Вони відомі ще як 18 пунктів навернення до католицької церкви.

Але все ж таки найбільша кількість фактичного матеріалу стосується історії турецької окупації. У першу чергу, це публікації як тогочасних хронік, так і листів, що містять інформацію про перебіг боїв та сутичок між габсбурзькими та османськими військами, спроби захопити місцеве населення та обкласти його податками, про злочини, скоєні турецькими та татарськими загонами.

Про спустошення словацьких земель та спроби взяти Відень 1530 р. збереглася інформація у хроніці Мікулаша Іштванфі (1538-1615), який у своїй праці описав два напади турків на словацькі землі. Детально висвітлено перебіг нападу, його тривалість та наслідки, крім цього, вказано землі, що зазнали найбільших збитків.

Цінні свідчення про допомогу словацьким землям під час турецької загрози з боку чеських, моравських та силезьких міст містить і матеріал військового характеру.

Важливі повідомлення знаходимо і в збірці “Полонили турки...Уривки з хронік та листів XVI-XVII ст”. Опублікований матеріал дає змогу вивчати та досліджувати історію турецької експансії на основі письмових першоджерел, що дійшли до нас у вигляді різноманітних хронік, листів та повідомлень. Метою цих джерел було донести до місцевого населення правдиву інформацію про успіхи та невдачі європейців у боях проти Османської імперії.

Велика кількість інформації міститься і в діловій та особистій кореспонденції: листах воєначальників, старост міст та сіл, які сповіщали про ситуацію на “угорсько”-турецькому прикордонні.

Про облогу Відня йдеться у свідченнях очевидців тих подій. Саме в цей час досить важливим компонентом суспільного життя стає кореспонденція. Одним із джерел про облогу турками Відня є повідомлення трнавського містянина Мартина Голого.

Певна інформація про період турецької експансії словацьких земель міститься і в розповідях окремих учасників подій. Важливі дані знаходимо у повідомленнях чиновника та історика Франтішка Форгача (1530-1577), який, зокрема, дає опис поразки військ Я.Балаши поблизу Сечан.

Про посольство до Порти, яке очолювали Антон Вранчич та Франтішек Заї, відомо із щоденника торгового представника Фуггерів Яна Дерншвама. Автор описав події під час своєї подорожі до Малої Азії. У 1553 р. Я.Дерншвам за власний кошт приєднався до імператорського посольства, яке відрядили до турецького султана.

Нами зроблено спробу проаналізувати рішення мирних договорів. Зокрема, важливий фактичний матеріал зберіг Житавський мирний договір, з підписанням якого закінчилася П'ятнадцятилітня війна між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. На основі умов договору можна дати об'єктивний аналіз післявоєнної ситуації, яка склалася між ворогуючими сторонами.

Не менш важливе значення мали Постанови Віденського миру, з укладенням якого закінчилося антигабсбурзьке повстання під проводом І.Бочкаї. Текст угоди дає змогу розглянути та оцінити ситуацію в країні, яка склалася на початку ХVІІ ст. Постанови Віденського миру торкаються релігійних, політичних та юридичних питань на окремих теренах Габсбурзької монархії.

Період до початку Першої світової війни характеризується як ранній етап розробки окремих аспектів історії словацьких земель у 1526-1610 рр. Тут пальма першості належить таким словацьким дослідникам, як М.Матуняк, Ю.Ботто, Ф.В.Сасинек. У міжвоєнний період даною проблемою цікавилися Б.Варсик, Я.Квачала, Й.Шкультети та інші. Слід зауважити, що словацькими дослідниками написано не лише ґрунтовні статті, але й монографії, присвячені цій темі. Великий інтерес питання турецької експансії викликало в 50-60-х рр. ХХ ст. Воно залишалося актуальним й упродовж наступних десятиліть. Більшість праць, що торкаються питання османської окупації словацьких земель, пов'язані з розкриттям загальних військових, економічних, політичних та інших причин цього процесу. Знаходимо також праці, що присвячені докладному висвітленню окремих моментів згаданого періоду, до прикладу, вивченню історії Філяковського санджаку, яке започаткував Е.Тейніл.

Дослідження питань щодо поширення османської могутності на окремі міста Центральної Словаччини пов'язане з іменем Й.Влаховича. Його наукова розвідка містить дані про перебіг подій, що стосуються поширення турецького панування на словацьких землях. Декілька статей, які також торкаються питань турецької небезпеки, опублікували П.Раткош та П.Горват.

На сьогодні проблемою історичного розвитку словацьких земель протягом ХV - початку ХVІІ ст. займаються такі науковці, як П.Коня, Ф.Улічний, П.Дворак, Н.Малярикова, І.Мрва, М.Боднарова, Й.Бадурік та ін.

У другому розділі “Приєднання Угорщини до Габсбурзької монархії” простежено події від битви під Могачем до підписання мирного договору у м. Вароді в 1538 р. Основну увагу закцентовано на характеристиці ключових моментів суспільно-політичного життя як угорських, так і словацьких земель, які були втягнені у боротьбу за Святостефанську корону.

Головними дійовими особами цього протистояння стали австрійський ерцгерцог Фердинанд Габсбург та угорський магнат Янош Заполяї. Боротьба, яка тривала більш ніж десять років (1526-1538 рр.), мала серйозні наслідки. Війна поділила населення королівства на два табори. Зазначимо, що частина словацького населення підтримували Яноша Заполяї, в той час, як частина угорської шляхти надала підтримку Фердинандові Габсбургу, оскільки він тривалий час не скасовував попередні закони, побоюючись втратити підтримку шляхти. Весь період боротьби за угорську корону супроводжувався і намаганнями вирішити конфлікт за допомогою перемовин. Хоча можемо стверджувати, що такі дії характерні лише для початкового періоду суперництва. Позитивну роль у цьому намагався відіграти польський король Сигизмунд. Але небажання ворогів мирно вирішити справу призвело до зриву переговорів у Оломоуці.

Період боротьби за угорську корону слід вважати своєрідною “першою турецькою війною”. Не маючи достатньо сил для вирішення назрілих проблем, Фердинанд Габсбург та Янош Запольяї практично одночасно намагаються знайти підтримку за кордоном. Відтак головним іноземним учасником угорської війни стає турецький султан. Васалітет Яноша Заполяї від турецького султана спровокував майбутні військові походи Порти. Надаючи підтримку Заполяї, Сулейман ІІ намагався використати це у власних інтересах - інтервенція до Центральної Європи, спроби взяти Відень та розширення територіальних володінь Османської імперії.

Наслідки турецького втручання у вирішення внутрішніх справ Угорщини були жахливими, особливо для словацьких земель - зухвалі грабіжницькі напади на місцеве населення, відбирання майна, продовольства тощо. Велику кількість словацького населення було вбито або ж узято в полон. Війна за угорську корону вирішилася все ж таки дипломатичним шляхом: не маючи ні фінансів, ні військового потенціалу, конфліктуючі сторони підписали мирну угоду у Вароді.

Варадинський мирний договір розв'язав внутрішні протиріччя Угорщини. Згідно з угодою, обидва королі залишали за собою титул угорського монарха, але за умови, що будуть володарювати тільки на тих землях, які за собою закріпили. Після смерті Яноша Заполяї, якщо той не матиме спадкоємця, королем усієї Угорщини має стати Фердинанд Габсбург. Простежуючи боротьбу за угорську корону, констатуємо: постійні намагання суперників заволодіти якомога більшими територіями та втручання турецького султана призвели до того, що станом на 1547 р. Угорщина була розділена на три частини:

- центральна частина Угорщини разом з Будою була підпорядкована турецькому султанові;

- у східній частині Угорщини на основі тамтешніх комітатів було утворено Трансильванське князівство;

- західна та північна частина Угорщини (левовою частиною цих земель були словацькі терени) залишилася під владою Фердинанда Габсбурга.

За такого розвитку подій “угорсько”-турецький кордон на тривалий час змістився у бік р. Дунай та р. Іпель. З цих причин словацький регіон став осередком політичного, культурного та господарського життя тієї частини Угорщини, яка знаходилася під владою Габсбургів.

Паралельно проводилися і реформи на теренах “королівської” Угорщини. По-перше, було проведено заходи, які сприяли виокремленню словацьких земель. Столицею Королівської намісницької ради, створеної у 1542 р., став Прешпорк. Чи не найголовнішим питанням реформування була економічна сфера, а саме - фінанси. З утворенням Королівської намісницької ради одним із подальших кроків до централізації було створення Угорської палати, котра мала відати і займатися королівськими маєтками. При підтримці її діяльності віденський двір намагався регулювати королівські прибутки. Протягом всього ХVІ ст. Габсбурги намагалися вдосконалювати державний апарат. Не залишилися такі реформи поза увагою наступників Фердинанда І - Максиміліана ІІ та Рудольфа ІІ.

Найголовнішим заходом габсбурзьких реформ вважаємо поділ “королівської” Угорщини на “гірську” (Верхню) та “нижню”. На нашу думку, це було доцільно як з економічної (більш чіткий контроль формування локальних колегій), так і з військової точки зору (формування оборонних ліній).

Таким чином, зміни проведені Габсбургами, торкнулися і військових питань. Було створено 2 капітанати: Переддунайський та Гірськоугорський, до юрисдикції яких належали питання оборони королівських земель та формування сильних гарнізонів прикордонних фортець.

У третьому розділі “Турецька експансія та її наслідки для словацьких земель” висвітлюється військово-окупаційне становище словацьких земель.

Поділу Угорщини (1547 р.) передувала “друга турецька війна”, першочерговими причинами якої були намагання Фердинанда І розширити власні володіння за рахунок територій, підвладних Янові Жигмунду (син Яноша Заполяї).

Протягом перших двох років війни турки зайняли міста навколо Буди, що дало змогу створити оборонну зону навколо будинського намісництва. Військові дії зачепили ареал південнословацьких та, частково, центральнословацьких земель.

Однією з причин проникнення турків на словацькі землі можемо вважати їх невдоволення кордоном, який проходив по р. Дунай. Перевага османських загонів, слабке фінансування габсбурзького війська призвели до підписання мирного договору. У 1547 р. було укладено перемир'я строком на п'ять років. У результаті військових дій 1541-1547 рр. Османська імперія окупувала південнословацькі землі та прилеглі до них околиці шахтарських міст. На підкорених землях встановилася нова політико-адміністративна та військово-ленна система, основою якої було Будинське намісництво, що складалося з 25 санджаків, 4 з яких поширювалися на словацькі землі. В ході цієї війни було утворено Естерґомський (1545-1546 рр.) та Новоградський (1545-1546 рр.) санджаки, а вже протягом 1553-1555 рр. засновано Сечанський та Філяковський санджаки.

Отже, упродовж першої половині XVI ст. турецька могутність на території колишнього Угорського королівства досягла найбільшого розмаху. Незважаючи на формальний мир, продовжувалися прикордонні сутички та грабіжницькі напади на словацькі землі.

Нова османо-габсбурзька війна розпочалася наприкінці ХVІ ст. Довга війна, яку окремі словацькі історики минулого століття назвали “п'ятнадцятилітньою”, не була спровокована виключно внутрішньою ситуацією в Угорщині. До її причин відносять і конфлікти в Хорватії у 1592 р. Триваючи з перемінним успіхом, вичерпуючи сили обох сторін, війна завершилася підписанням чергового мирного договору. 11 листопада 1606 р., в результаті тритижневих дебатів, представники ворогуючих сторін уклали мир на 20 років. На відміну від попередніх домовленостей, Житавська угода була важливою не лише в стосунках між Габсбурзькою монархією та Османською імперією, але мала і загальноєвропейське значення. Таким чином, мир, підписаний поблизу р. Житава, закінчив довгу та безглузду п'ятнадцятилітньою війну між Габсбургами та Портою. Війна закінчилася, але без переможця. Укладена мирна угода вирішувала важливі дипломатичні питання, розв'язувала суперечки щодо земель та фортець, а також закріплювала право оподаткування на прикордонних землях. Житавський мирний договір закінчив тривалу військову конфронтацію двох сил у Центрально-Східній Європі і був завершенням першого етапу турецьких вторгнень до Європи.

Вагомим наслідком турецької експансії була зміна етнічного співвідношення. У процесі османської окупації з другої третини XVI ст. територію Словаччини інтенсивно починають заселяти представники інших народностей, що безпосередньо вплинуло на розвиток словацького народу, який починає своє формування як єдина спільнота. Склад населення тут став більш строкатим, що в деякій мірі позитивно вплинуло на консолідацію словацького народу.

У четвертому розділі “Поширення реформаційних ідей та нових релігійних течій на теренах Словаччини” досліджується процес релігійних змін на словацьких землях протягом XVI - початку XVIІ ст.

Весь процес проширення реформаційних ідей можна виділити таким чином: основними шляхами, які сприяли поширенню реформаційних ідей, були королівські придворні, зв'язки з німецькими містами та дипломатичні відносини, певним чином сприяла цьому династія Габсбургів, оскільки в період боротьби за угорську корону на угорські землі прибували наймані війська на чолі з протестантськими полководцями. Не останнім чинником, який сприяв поширенню реформації, була і загроза з боку Османської імперії, позаяк зайнятість нагальними військовими питаннями не давала змоги слідкувати за новими релігійними і культурними віяннями.

Оскільки під час Реформації досить часто лунали звинувачення в єресі, з 1548 р. окремі міста починають видавати власні визнання віри. Протягом 1549 р. п'ять східнословацьких міст - Левоча, Пряшів, Бардіїв, Кошиці та Сабинів - об'єдналися та утворили “Confessio Pentapolitana” як визнання віри з декларацією основних конфесійних засадах. Ідеологом цих подій став ректор Бардіївської школи Леонард Стоцкел, який у своїх поглядах опирався на ідеї Ф. Меланхтона.

Визнання віри п'яти східнословацьких міст стало основою для утворення у 1559 р. “Confessio Heptapolitana” (Montana) - визнання віри семи центральнословацьких міст (Кремниця, Банська Штявниця, Банська Бистриця, Нова Баня, Пуканца, Банська Біла та Любитова). Вчення “Confessio Heptapolitana” ще більше відходило від догм католицької церкви, але, незважаючи на це, Фердинанд І визнав його, зробивши цим актом вчення офіційним віровизнанням шахтарських міст.

Реформація поступово охоплювала всі словацькі землі, а на основі “Confessio Heptapolitana” врешті виникло нове визнання віри - “Confessio Scepusiana”, засноване у 1569 р. і відоме як братство священиків 24-ох спиських міст, погляди якого найбільше віддалилися від догм католицької церкви.

Результатом реформаційних рухів на словацьких землях стало засідання Жилінського синоду, оскільки упродовж другої половини XVI ст. перевагу на словацьких землях мала поміркована Реформація, яка опиралася на Аугсбурзьке віровизнання 1530 р. Тож було вирішено виділити основні організаційні засади ЄЦАВ.

Тож, на початку XVII ст. Реформація поширилася настільки, що на найвищу державну посаду - палатина - було обрано євангеліста Юрая Турза. Саме протестантизм Аугзбурзького віровизнання був домінантним серед словацьких вірників, територіально охопивши практично всю сучасну Словаччину. Основні віросповідні засади та організаційна структура євангелістської церкви були прийняті на синоді в Жиліні, який відбувся 28-30 березня 1610 р.

ВИСНОВКИ

Вивченню суспільно-політичного життя словацьких земель у 1526-1610 рр. вітчизняні дослідники досі не приділяли належної увагу. Значно краще даний період висвітлено угорськими та словацькими науковцями, хоча тут також спостерігається певна епізодичність, фрагментарність та конкретизація якихось окремих його аспектів. Системного дослідження цього етапу в історії Словаччини немає донині.

Битва під Могачем розпочала нову сторінку не лише в історії Угорської держави, але і в історії підвладних їй земель. Ідеться насамперед про словацькі землі, які опинилися у складі монархії Габсбургів і стали ареною бойових дій за угорську корону, а відтак - і більш масштабного конфлікту між Габсбургами та Османською імперією.

Варто наголосити, що першим наслідком поразки угорських військ під Могачем було суперництво за угорську корону. Фердинанд Габсбург та Янош Заполяї розпочали жорстоку міжусобну боротьбу, учасниками якої стали всі жителі країни. Неспокій, який тривав більш як десять років (1526-1538 рр.), мав свої наслідки. Війна поділила жителів на два табори. Зазначимо, що частина словацького населення підтримувала Яноша Заполяї, в той час, як частина угорської шляхти надала підтримку Фердинандові Габсбургу, оскільки він тривалий час не скасовував попередні закони, побоюючись втратити прихильність шляхти. Весь період боротьби за угорську корону супроводжувався і намаганнями вирішити конфлікт за допомогою перемовин. Хоча можемо стверджувати, що такі дії характерні лише для початкового періоду суперництва.

Боротьба між Яношем Заполяї та Фердинандом Габсбургом поступово переросла у суперництво за вплив у Центрально-Східній Європі. Відтак словацькі землі опинилися у центрі бойових дій, наслідком яких стала окупація південнословацьких та частини центральнословацьких земель Портою. Власне, при такому розвитку подій ”угорсько”-турецький кордон на тривалий час змістився в бік річок Дунай та Іпель. З цих причин словацький регіон став осередком політичного, культурного та господарського життя тієї частини Угорщини, яка знаходилася під владою Габсбургів.

Отже, військове протистояння спричинило зміни в політичному, етнічному та релігійному житті країни. Починаючи з 40-х рр. ХVІ ст., Прешпорк поступово перебирає повноваження столичного міста Буди, а Трнава стає релігійним центром (замість Естерґома). Дорадчі органи з цього часу розташовувалися на словацьких землях.

Разом з тим, у ході військових дій 1541-1547 рр. Османська імперія окупувала південнословацькі землі та околиці шахтарських міст. На підкорених землях встановилася нова політико-адміністративна та військово-ленна система, основою якої було Будинське намісництво, що складалося з 25 санджаків, 4 з яких поширювалися на словацькі землі. В ході цієї війни було утворено Естерґомський (1545-1546 рр.) та Новоградський (1545-1546 рр.) санджаки, а вже протягом 1553-1555 рр. засновано Сечанський та Філяковський санджаки. Упродовж першої половині XVI ст. турецька могутність на території колишнього Угорського королівства досягла найбільшого розмаху. Незважаючи на формальний мир, продовжувалися прикордонні сутички та грабіжницькі напади на словацькі землі. Військові кампанії другої половини ХVІ ст. змінили етнічне співвідношення на словацьких землях. В першу чергу це стосується міст даного регіону, населення яких стає тримовним, що пов'язано з переселенням сюди угорців. Русинсько-валаська колонізація також спричинила нові зміни в його етнічному складі.

Нові віяння торкнулися і релігійного життя країни. Йдеться передусім про поширення Реформації на теренах словацьких земель. Неабияку роль у цьому відіграли прибічники Реформації з когорти королівських придворних, представники європейських дипломатичних кіл, сприяли цьому процесу і зв'язки з німецькими містами. Так, протягом ХVІ ст. було прийнято три символи віри: “Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana” та “Confessio Scepusiana”, які стали основою протестантизму серед словаків. Кульмінацією цих процесів можна вважати засідання Жилінського синоду, яке відбулося у березні 1610 р., що конституював віросповідні засади та організаційну структуру ЄЦАВ на словацьких землях.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Товтин Я. Жилінський синод : конституювання віросповідних засад та організаційної структури євангелістської церкви / Яна Товтин // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. - Ужгород : Говерла, 2007. - Вип. 19. - С. 78-81.

2. Товтин Я. Боротьба за владу між Яношем Заполяї та Фердинандом Габсбургом / Яна Товтин // Сумська старовина. - Суми, 2007. - Вип. ХХІІІ. - С. 13­23.

3. Товтин Я. Завершення суперництва між Габсбургами та Ягеллонами за чесько­угорський трон і підписання братиславо-віденського договору 1515 р. / Яна Товтин, Ярослав Андрусяк // Схід : аналітично-інформаційний журнал. - Донецьк, 2008. - № 5. - С. 61-63 ( 80 % авторства)

4. Товтин Я. Словацькі землі та реорганізація управління Угорщиною за правління Фердинанда І Габсбурга (1541-1547 рр.) / Яна Товтин // Вісник Черкаського університету. Серія : Історичні науки. - Черкаси, 2008. - Вип. 133-134. - С. 189-193.

5. Товтин Я. Суперництво між Габсбургами та Ягеллонами за чесько-угорський трон (середина ХV - початок XVI ст.) / Яна Товтин, Ярослав Андрусяк // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія : Історія. - Тернопіль, 2008. - Вип. 1 - С. 198-202 (75 % авторства).

6. Товтин Я. П'ятнадцятилітня війна та її роль у турецькій експансії словацьких земель (1593-1606 рр.) / Яна Товтин // Сумська старовина. - Суми, 2009. - Вип. ХIV­XVI. - С. 72-83.

7. Товтин Я. Реформація та центральнословацькі шахтарські міста Яна Товтин // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія : Історія. - Тернопіль, 2009. - Вип. 1. - С. 131-136.

АНОТАЦІЇ

Товтин Я.І. “Суспільно-політичне становище словацьких земель у складі монархії Габсбургів (1526-1610 рр.)”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - ДВНЗ “Ужгородський національний університет”. - Ужгород, 2010.

Вагоме місце в історії словацьких земель відіграли події ХVІ - початку ХVІІ ст. Саме в цей період відбуваються процеси, які в подальшому вплинули на формування словацької державності, консолідації словацького етносу.

Битва під Могачем, яка відбулася 29 серпня 1526 р., завершилася не просто поразкою угорського війська, а й спричинила розпад Угорського королівства. Як наслідок, кожна його частина мала свій шлях внутрішньополітичного розвитку, що залежав передусім від того, в складі якої країни опинився той чи інший регіон. Населення територій, що ввійшли до складу монархії Габсбургів, опинилося перед непростою дилемою, пов'язаною з обранням нового короля. Оскільки левову частину цього регіону складали словацькі землі, то новим політичним центром там стає Прешпорк (Братислава), а релігійним - Трнава. Авторка відслідковує процес боротьби за Святостефанську корону між Яношем Заполяї та Фердинандом Габсбургом - двома основними претендентами на угорський престол. У контексті цього протистояння простежуються зміни, які відбулися вже в часи правління Фердинанда Габсбурга. Докладно охарактеризовано основні владні державні органи, проаналізовано їх діяльність.

Особливу увагу в дисертації приділено військовому протистоянню на словацьких землях, апогеєм якого стали події П'ятнадцятилітньої війни. Простежено також етнічні зміни, що сталися внаслідок турецької навали. Висвітлено перебіг окупації південнословацьких та центральнословацьких земель, що тривав упродовж другої половини ХVІ ст.

Дослідниця відслідкувала також релігійні зміни, що відбулися на словацьких землях, зокрема простежила процес поширення реформаційних ідей та формування Євангелістської Церкви Аугзбурзького Віросповідання (ЄЦАВ). Зосереджено увагу і на таких ключових моментах, як прийняття населенням основних символів віри - “Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana” та “Confessio Scepusiana”. Саме вони стали рушійною силою тих змін, які відбулися в ході утвердження реформаційних ідей на теренах Словачини. Визначальним чинником релігійного життя словаків стало засідання Жилінського синоду у березні 1610 р., який конституював організаційну структуру ЄЦАВ.

Ключові слова: “королівська” Угорщина, “гірська” Угорщина, Реформація, капітанат, капітан, “Друга турецька війна”, “Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana”, “Confessio Scepusiana”, П'ятнадцятилітня війна, Варадинський мирний договір, Віденський мирний договір, Жилінський синод.

Товтин Я.И. “Общественно-политическое положение словацких земель в составе монархии Габсбургов (1526-1610 гг.)”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - Всемирная история. - ГВУЗ “Ужгородский национальный университет”. - Ужгород, 2010.

Заметное место в истории словацких земель сыграли события ХVI - начале ХVII в. Именно в этот период происходят те события, которые в дальнейшем повлияли на формирование словацкой государственности, консолидации словацкого этноса.

Борьба за власть между Яношем Заполяи и Фердинандом Габсбургом привела к разделению Венгерского государства, в ходе которой территория последней были разделены на три части. Львиную долю земель, вошедших в состав монархии Габсбургов составляли словацкие земли, таким образом с этого времени новым политическим центром становится Прешпорк, а религиозным Трнава.

В диссертации обращено внимание и на военный аспект истории словацких земель и этнические изменения в ходе турецкого нашествия, апогеем которой стали события Пятнадцатилетней войны.

Диссертация также посвящена рассмотрению и комплексному анализу религиозных изменений на словацких землях, а именно распространению реформационных идей и формированию ЕЦАВ.

Ключевые слова: “королевская” Венгрия, “горная” Венгрия, Реформация, капитанат, капитан, “вторая турецкая война”, “Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana”, “Confessio Scepusiana”, Пятнадцатилетняя война, Варадинський мирный договор, Венский мирный договор, Жилинский синод.

Tovtyn Y. “Socio-political situation of Slovak lands in the structure of Habsburg Monarchy (1526-1610)”. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree on speciality 07.00.02. - World history. - SHEI “Uzhhorod National University”. - Uzhhorod, 2010.

The events of XVI - beginning of XVII centuries played an important role in the history of Slovak lands. These developments influenced further formation of Slovak statehood and consolidation of Slovak nation.

The battle of Мohach, to take place on September 29, 1526, was not only the defeat of Hungarian troops but also marked the collapse of Hungarian Kingdom. Its former parts had their own political development which depended on their belonging to certain state. The lands to join Habsburg Monarchy faced the problem of election of the new king. Since Slovak lands comprised sufficient part of this territory Presburg (Bratislava) became the new political center and Trnava became the new religious center.

The author investigated the struggle for St.Istvan crown between Janos Szapolyai and Ferdinand Habsburg which were two challengers for Hungarian throne. The unrest lasted for more than decade (1526-1538 рр.) and had its consequences. The war split the inhabitants into two parties. It is worth to mention that the part of Slovak population supported Janos Szapolyay while part of Hungarian nobles provided its support to Ferdinand Habsburg, who did not change the old legislation in order to preserve their loyalty. The characteristics of the main state governing structures and their activities are analyzed.

Also attention has been paid to the military aspects of the history of Slovak lands as well as to the ethnic changes during the Turkish invasion, which reached its pick on the period of Fifteen Years War.

Occupation of Southern and Central Slovak lands during XVI century has been analyzed. It is indicated that during the period new political, legal, military and liens systems have been established. Buda region ruled by governor-general was in the basis of the new system. It consisted of 25 sanjaks, 4 of which were located on Slovak lands. Esztergom (1545-1546), Nograd (1545-1546), and later, during 1553-1555, Szecs and Fil'akovo sanjaks were established. Thus the Turkish mightiness on the lands of former Hungarian Kingdom reached its peak during XVI century.

Comprehensive analyses of religious changes on the Slovak lands, in particular spreading of reformation ideas and formation of Evangelic Church of Augsburg Persuasion (EChAP), have been done by the author. The supporters of Reformation among the court dignitaries, representatives of European diplomatic circles, and relations with German cities played an important role in the process. The main attention has been paid to the adoption of the Symbols of Faith - ”Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana” and ”Confessio Scepusiana”. They became the core of the changes which happened during the spread of reformation ideas of life on the lands of Slovakia. Zilina Synod of March 1610 which formalized organizational structure of EChAP became the apogee of changes in this respect.

Key words: “royal” Hungary, “mountain” Hungary, Reformation, captainat, captain, “Second Turkish War”, “Confessio Pentapolitana”, “Confessio Heptapolitana”, “Confessio Scepusiana”, Fifteen Years War, Varad peace treaty, Wien peace treaty, Zilina Synod.

Размещено на Allbest.ru

...