Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»

УДК 94 (477.87) «1991/2010»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Суспільно-політичні процеси в Закарпатті (1991 - 2010 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Кухарчук Ольга Степанівна

Ужгород 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку 90-х років ХХ століття Україна розпочала новий етап свого самобутнього існування. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт про державну незалежність України. Це була чергова спроба відновити державність українського народу у ХХ ст. Проголошення самостійності повинно було бути підтверджене окремим референдумом 1 грудня 1991 р. Одночасно проводились і вибори Президента України. Згадані події стали ключовим і поворотним пунктом у суспільно-політичному розвитку Української держави в цілому й одного із його найзахідніших регіонів - Закарпатської області.

Закарпаття - це історичний регіон, який знаходиться на межі Північної, Східної та Західної Європи. Його геополітичне розташування внаслідок цього є унікальним, оскільки край перебуває на перехресті не тільки економічних і торговельних, а й національно-культурних та політико-міжнародних шляхів. Більшість місцевого населення неодноразово брало активну участь у державотворчих подіях, пов'язаних із етапами суспільно-політичного розвитку краю, інтегруючи специфічні історико-політичні, соціально-економічні, етнонаціональні та культурно-духовні ознаки. Суспільно-політична історія Закарпаття, яке впродовж ХХ ст. перебувало в центрі значних політичних змін, є не тільки своєрідною, а й у деякій мірі повчальною. Важливо, що історія доводить бажання місцевого населення впливати на перебіг тогочасних подій. Незважаючи на багату історію, закарпатці тільки у ХХ ст. отримали можливість безпосередньо залучитися до суспільно-політичних процесів у регіоні й спробувати власними силами розбудовувати майбутнє.

На початку 1990-х рр. закарпатці в черговий раз піднялися на захист історичних та культурних традицій, відстоюючи право на самостійне державницьке життя в незалежній Україні. З цього часу, коли Закарпатська область стала складовою частиною сучасної Української держави, нового дихання отримали суспільно-політичні процеси. Одночасно почали відроджуватися відомі вже закарпатцям з історичного минулого демократичні інститути і цінності. Було здійснено еволюцію й інших сфер суспільного життя. Крок за кроком, жителі Закарпаття залучалися до діяльності політичних і громадських організацій, брали участь у формуванні органів влади різних рівнів, структуруванні регіональної політичної еліти. Значну роль в еволюції суспільно-політичних відносини в Закарпатській області відіграють національні меншини, представники яких не одне століття мирно співіснують в регіоні. Така позиція є традиційною для Закарпаття. В сучасних умовах незалежної держави владними структурами й громадськими організаціями краю робиться все можливе, щоб національні меншини мали можливість навчатися, спілкуватися рідною мовою, оберігаючи свої традиції та звичаї.

Отже, саме ці обставини новітнього державотворення зумовлювали і зумовлюють сьогодні особливість суспільно-політичних процесів у регіонах України. А вищеназвані традиційні специфічні ознаки суспільно-політичних процесів у Закарпатській області слід розглядати у контексті українського державотворення загалом. Потреба дослідження суспільно-політичних процесів продиктована також сучасним станом розвитку держави в цілому й регіону зокрема, враховуючи цілий комплекс суспільно-політичних проблем, акумуляцією громадських і політичних інститутів, стабілізацією відносин держави і суспільства, центру і регіону.

Зв'язок роботи з науковими темами, планами, програмами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті вивчення вузлових питань політичної історії Закарпаття ХХ - ХХІ століття, що вивчається в межах наукової проблематики кафедри політології факультету суспільних наук Ужгородського національного університету «Суспільно-політичні процеси в Закарпатті у ХХ - на початку ХХІ ст.».

Пропоноване наукове дослідження є багатоплановим. Воно переплітається з цілою низкою конкретних дисциплін, таких як політологія, елітологія, вітчизняна історія, краєзнавство, правознавство, культурологія.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження суспільно-політичного розвитку Закарпатської області впродовж 1991 - 2010 рр. На основі використаної широкої бази архівних та опублікованих джерел, узагальнення здобутків сучасної історичної науки автор намагався дослідити еволюцію сучасних суспільно-політичних процесів у краї, а також прослідкувати їхній вплив на суспільне й державотворче життя в Україні.

Разом із основною метою дослідження у ході наукового вивчення проблеми перед нами стояли й інші конкретні завдання:

- дати оцінку внеску сучасної історіографії у дослідження суспільно-політичних процесів;

- визначити характерні ознаки та регіональні особливості суспільно-політичного розвитку краю;

- проаналізувати специфіку активності місцевого населення в умовах боротьби за незалежність України;

- простежити процес становлення і розвитку багатопартійності в краї;

- визначити місце громадських організацій у суспільно-політичному житті закарпатців;

- охарактеризувати місце етнічного фактора в регіональних суспільно-політичних процесах.

Об'єкт дослідження. Об'єктом наукового вивчення та безпосереднього дослідницького аналізу проблеми є суспільно-політичні процеси в Закарпатській області впродовж 1991 - 2010 рр.

Предмет дослідження. Предметом наукового дослідження виступають взаємопов'язані інституційні основи сучасного розвитку Закарпаття та безпосередня участь місцевих жителів у суспільно-політичних процесах, у тому числі в політичних і громадських організаціях. У даному спектрі аналізуються наступні проблеми:

– суспільно-політичний розвиток краю в умовах боротьби за незалежність України та впродовж наступних років;

– політико-партійне життя Закарпаття упродовж 1991 - 2010 рр.;

– місце громадських організацій в суспільно-політичному житті закарпатців.

Методи дослідження. Під час здійснення наукової роботи автором використано як загальнонаукові, так і спеціальні історичні методи дослідження. Зокрема, методологічну основу дисертаційного дослідження взаємно доповнюють принципи історизму і об'єктивності, які дають можливість дати об'єктивну оцінку суспільно-політичним процесам у Закарпатті. До того ж дисертантом використано ретроспективний, системний, проблемно-хронологічний, структурно-функціональний метод та методи кількісного і якісного аналізу документів. Застосована методологічна основа дає можливість дати відповідь на ключові запитання суспільно-політичної дійсності, розкриває сутність та динамічність досліджуваного процесу.

Хронологічні рамки дослідження. Хронологічні межі дисертаційної роботи охоплюють період від серпня 1991 р. до 2010 р. Нижня межа роботи зумовлена роком здобуття Україною державної незалежності, активізацією громадської активності в регіоні, становленням системи громадських організацій. Верхня межа доведена до часу, коли відбулися президентські вибори 2010 р. й відбулося переформатування політичних сил, що вплинуло на суспільно-політичні процеси в регіоні.

Географічні межі дослідження. Географія дослідження визначається територією сучасної Закарпатської області. У дисертаційній роботі, поряд із офіційною назвою адміністративно-територіальної одиниці України, ми будемо використовувати узагальнену історичну назву регіону - Закарпаття.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертаційної проблеми полягає в тому, що вперше досліджуються суспільно-політичні процеси впродовж 1991 - 2010 рр. найзахіднішого регіону сучасної України - Закарпатської області. На основі всебічного опрацювання архівних джерел, історичної літератури, періодичної преси автором дисертаційного дослідження зроблено спробу проаналізувати в комплексі суспільно-політичні процеси в краї. Одночасно визначено й місце та роль регіону в контексті новітнього українського державотворення. Визначаються характерні особливості, а також періодизація суспільно-політичного розвитку Закарпаття впродовж досліджуваного періоду.

Виходячи з вищенаведеного, наукова новизна дисертаційної роботи конкретно полягає в тому, що автором:

1. Зроблено узагальнюючий аналіз історіографії з проблем сучасного суспільно-політичного розвитку регіону.

2. З'ясовано основні тенденції еволюції суспільно-політичних процесів у Закарпатті впродовж 1991 - 2010 рр.

3. Досліджено активність закарпатців у часи боротьби за державну незалежність України.

4. Визначено характерні ознаки та регіональні особливості тенденцій суспільно-політичного розвитку.

5. Простежено партійне структурування закарпатського суспільства та формування органів місцевої влади у краї.

6. Досліджено місце громадських організацій у суспільно-політичному житті Закарпаття та вплив на нього етнічного фактора.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичні розробки дозволяють системно підійти до розгляду проблем суспільно-політичного розвитку Закарпатської області, місця й ролі владних структур, громадських організацій та політичних партій Закарпаття впродовж 1991 - 2010 рр. Практична цінність роботи полягає у можливостях використання фактичного матеріалу дисертації для написання узагальнюючих праць, висвітлення діяльності громадських організацій та їх співробітництва з політичними партіями, органами місцевої влади як в Закарпатті, так і в Україні.

Апробований автором фактичний матеріал може бути використаний для підготовки нормативних курсів у вищих навчальних закладах із новітньої історії України, політичної історії Закарпаття, краєзнавства, різноманітних методичних посібників, при написанні курсових та дипломних робіт. Крім того, узагальнений матеріал може бути використаний у практичній роботі державних органів влади, громадських організацій і політичних партій Закарпатської області, України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою розробкою здобувачки. Воно виконане із залученням значної кількості історіографічного матеріалу та архівно-джерельної бази, частина якої вперше вводиться до наукового обігу.

Апробація результатів дисертації. Науково-дослідні судження та прикінцеві результати дисертаційної роботи були апробовані на міжнародних і вітчизняних наукових й науково-практичних конференціях. Зокрема, слід назвати: міжнародну наукову конференцію, присвячену 65-ій річниці Карпатської України «Карпатська Україна - етап здобуття української державності» (Хуст, 13 - 15 березня 2004 р.), міжнародну наукову конференцію «Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989 - 1991 рр.» (Ужгород, 3 - 4 листопада 2006 р.), міжнародну наукову конференцію «Карпатська Україна в контексті українського державотворення» (Ужгород, 12 - 13 березня 2009 р.), міжнародну науково-практичну конференцію «Країни Центрально-Східної Європи в модерну і постмодерну добу: теоретичні концепції й політичні реалії» (Ужгород, 2 - 3 жовтня 2009 р.). До того ж результати дисертаційного дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету суспільних наук Ужгородського національного університету (2008 - 2010 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у семи наукових статтях авторки, 4 з яких вміщені у збірниках наукових праць, зареєстрованих ВАК України.

Структура дисертації. Оформлення дисертаційної структури зумовлене визначеною метою і конкретними завданнями наукового дослідження. Виходячи з цього, дисертаційне дослідження структуроване за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, списку умовних скорочень, чотирьох розділів (кожен має по два підрозділи), висновків, додатків і списку використаних джерел (73 позиції архівних джерел). Обсяг основної частини дисертації без додатків і списку використаних джерел становить 172 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі дисертанткою обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет, а також подається методологічна база наукової роботи. Автором визначено хронологічні та географічні межі дослідження, визначено наукову новизну роботи, вказано на теоретичне й практичне значення дослідження. Також подаються форми апробації результатів дисертаційного дослідження та інформація про структурну побудову й дані про обсяг дисертації.

У першому розділі - «Суспільно-політичний розвиток Закарпатської області: історіографія та джерела» - аналізується ступінь дослідження проблеми в сучасній історіографії, представлена наукова оцінка проблем суспільно-політичного розвитку регіону в складі сучасної України.

У першому підрозділі - «Суспільно-політичні процеси в Закарпатській області в сучасній історіографії» - доводиться, що вітчизняними дослідниками останнім часом приділяється значна увага вивченню суспільно-політичних процесів, які зумовлюють характер і динаміку розвитку Української держави і, зокрема, такого регіону, як Закарпатська область. Дослідники притримуються спільної думки, що найзахідніший український регіон має свої особливі характерні ознаки суспільно-політичної еволюції, перебуваючи з 1991 р. у складі України.

Одне із ключових місць у вивченні суспільно-політичних процесів у Закарпатській області займають дослідження політико-партійної історії. Зокрема, у регіональній історіографії знайшли своє місце праці багатьох сучасників. Загалом партійно-електоральні традиції на Закарпатті міжвоєнного періоду входять до кола дослідницьких питань, які вивчались багатьма авторами. Серед таких праць слід відзначити монографічні дослідження М. Вегеша, Р. Офіцинського, дослідницькі проекти колективу авторів «Нариси історії Закарпаття», М. Зана, Ю. Остапця, М. Токаря, М. Басараба, В. Піпаша, С.Федаки, П. Федаки, О. Пеліна, В. Пащенка та ін. Історіографічний опис суспільно-політичних подій подають дослідники, які аналізують суспільно-політичні зміни в Закарпатській області, позначають внесок груп громадян та окремих особистостей у процес державотворення, визначають умови й причини формування політичних та громадських організацій у регіоні.

Значну допомогу дисертаційному дослідженню з вивчення суспільно-політичних процесів у Закарпатській області впродовж 1991 - 2010 рр. складають наукові праці, в яких досліджувалися державотворчі процеси на межі 1980-х - 1990-х рр. Автором використано й матеріали, які характеризують загальнодержавні процеси в сучасній політичній історії України. Опрацьовані видання переважно подають аналіз участі громадян у боротьбі за незалежність України, визначають роль політичних партій та громадських організацій у захисті політичних прав і свобод громадян, місце центральної та регіональної еліти в політичному житті, характеризують виборчі процеси тощо. Так, перш за все, серед подібних видань заслуговує на увагу аналіз суспільно-політичних процесів у державі й окремих регіонах авторським колективом багатотомної «Політичної історії України. ХХ століття». Автори, зокрема, шостого тому О. Д. Бойко, В. М. Литвин, О. В. Гарань, Л. Є. Шкляр, Л. С. Тупчієнко узагальнено аналізують процес становлення незалежної України, визначають умови формування перших громадських організацій і політичних партій, акцентують на їхній ролі в суспільно-політичному житті 1990-х років. Висвітлення згаданих подій авторами подається переважно в загальнодержавному контексті.

Щодо закарпатських дослідників, то вони логічно конкретизували внесок місцевих суб'єктів політичних відносин у розвиток суспільно-політичного життя краю впродовж 90-х рр. ХХ ст. та перших років ХХІ ст. Деякі дослідники акцентували увагу на ролі громадських організацій краю у зазначених процесах (М. Вегеш, М. Зан, П. Токар, П. Федака, М. Басараб, М. Токар, В. Піпаш), інші - на партійній структуризації краю (Ю. Остапець, М. Токар, В. Пащенко, Н. Токарчик). Значне місце в палітрі наукових досліджень займає вивчення електоральних вподобань місцевого населення. Як доводять автори, виборчі процеси є своєрідними індикаторами суспільно-політичних процесів у Закарпатській області. Серед дослідників цієї групи проблем варто назвати Р. Офіцинського, Ю. Остапця, М. Токаря, О. Пеліна, С. Федаку, В. Пащенка та ін.

Достатньо представлена в історіографії література про діяльність в Закарпатській області політичних і громадських організацій національних меншин, серед яких є партії, культурно-освітні, громадсько-політичні товариства, об'єднання та асоціації. У цьому напрямку представили свої доробки І. Мигович, М. Макара, С. Мітряєва, М. Зан, М. Басараб, Ю. Остапець, М. Токар та ін. Про важливість суспільно-політичних процесів у Закарпатській області в контексті українського державотворення свідчить і крайова періодика.

Варто зазначити, що сучасна історіографія в цілому дає можливість проаналізувати процеси суспільно-політичного розвитку Закарпаття у зазначений період, а також подати характерну особливість регіонального життя.

У другому підрозділі - «Джерельна база дослідження» - аналізуються доступні архівні джерела, статистичні дані. Чимало архівних матеріалів містяться в Державному архіві Закарпатської області (ДАЗО), Відомчому архіві Закарпатської обласної державної адміністрації (ЗОДА) в Ужгороді, Архівному відділі Ужгородської міської Ради народних депутатів, що сприяє об'єктивній оцінці значного комплексу проблем, зокрема пов'язаних як з умовами суспільно-політичного розвитку регіону, так і з аспектами загальноукраїнського масштабу. Зокрема, автором проаналізовано архівні джерела про діяльність громадських організацій Закарпатської області, охарактеризовано громадсько-політичну діяльність товариств. Разом із державними фондами залучено до вивчення проблеми й поточні архіви громадських організацій, які брали активну участь у державотворчих процесах у Закарпатській області наприкінці 1980 - в 1990-х рр.

Зокрема нами використано справи Ф.1 «Закарпатский обком Компартии Украины. г. Ужгород» ДАЗО, який містить цікаві матеріали про суспільно-політичну ситуацію в регіоні на зорі незалежності, про протистояння громадсько-політичних діячів, їх участь у державотворчих процесах тощо. Різку оцінку діям громадськості в процесі боротьби за незалежність України й відстоювання власних прав і свобод зустрічаємо в протоколах і матеріалах Пленумів Закарпатського обласного комітету Комуністичної партії України, в різноманітних постановах бюро обкому тощо (Оп. 34). Архівні документи свідчать, що представники тогочасної політико-партійної еліти противилися суспільно-політичним змінам і не бажали йти на компроміс із лідерами громадських організацій в питанні лібералізації суспільних відносин.

З фондів ДАЗО були використані також матеріали, що стосуються участі населення районів Закарпатської області, які входять у виборчий округ № 72 на виборах до Верховної Ради України 1998 та 2002 рр. Складність при обробці матеріалів полягала в тому, що підходи до формування звітності територіальних виборчих комісій у згаданих роках були різні, що унеможливлює їх порівняльний аналіз. Автором проаналізовані звіти дільничних та територіальних виборчих комісій.

Цілісну картину суспільно-політичного життя краю змальовують використані архівні матеріали Відомчого архіву Закарпатської обласної державної адміністрації (ЗОДА). Цінні документальні джерела для дослідження містяться у фондах 1 та 195 (Оп. 14, 23, 25). Так, у Ф. 1 нашу увагу привернули справи «Діловодство. Протокольна частина» (Оп. 1), де містяться матеріали стосовно діяльності окремих громадських організацій. У Ф. 195 «Закарпатська обласна Рада народних депутатів» зібрані протоколи засідань виконавчого комітету облради, сесій обласної Ради народних депутатів. Досліджено, що на суспільно-політичні події мали прямий вплив і рішення, що приймалися центральними органами влади в Києві. Зокрема, Оп. 23 містить документи, які описують суспільно-політичну ситуацію в краї, участь представників національних меншин у суспільно-політичних процесах, перипетії навколо руху за утворення адміністративно-територіальної автономії, діяльність національно-культурних товариств та ін. Оп. 14 знайомить із протоколами сесій обласної ради та різними документи, що стосуються її діяльності впродовж визначеного періоду. Тут знаходимо й протоколи сесій обласної ради, на яких обговорювалися проблема Угорського автономного територіального округу на території Закарпатської області та інші суспільно значимі питання. Внаслідок того, що в центрі уваги суспільно-політичних подій перебуває й обласний центр - Ужгород, неабияку цінність складають матеріали Архівного відділу Ужгородської міської Ради народних депутатів.

Використання поточних архівів громадських організацій і аполітичних партій Закарпатської області зумовлене аналізом впливу на перебіг суспільно-політичних подій у краї громадсько-політичних організацій, котрі не тільки проявили активність у процесі боротьби за незалежність України, а займають принципові позиції в питанні вирішення буденних проблем регіонального розвитку. Зокрема, автор залучила матеріали поточного архіву Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта», Закарпатської обласної організації Народного руху України, Ужгородської міськрайонної організації УГС - УРП та ін.

Серед опублікованих документів насамперед використані проекти законів «Про спеціальну самоврядну адміністративну територію Закарпаття» та «Про Угорський автономний територіальний округ», рішення ІХ, Х, ХХІІІ сесій Берегівської районної ради відповідно «Про проведення референдуму по утворенню Угорського автономного територіального округу в межах Берегівського району» (від 14 вересня 1991 р.), «Про підсумки референдуму проведеного 1 грудня 1991 року» (від 30 січня 1992 р.), «Про проект Закону України «Про Угорський автономний територіальний округ» (від 28 квітня 1992 р.).

Дослідниця використала опубліковані статистичні матеріали: статистичні щорічники по Закарпатській області, в яких міститься інформація про динамічні показники розвитку регіону та порівняльні дані в розрізі загальнодержавної статистики. Значний джерелознавчий інтерес становлять численні заяви та звернення громадсько-політичних діячів, котрі реагували на різноманітні суспільні події, факти та явища регіонального життя, опубліковані в періодичній пресі. Характер тексту вказує на зацікавленість крайових діячів у процесі державотворення.

У другому розділі - «Основні тенденції суспільно-політичного розвитку Закарпатської області» - проаналізовано основні аспекти суспільно-політичного життя, зокрема на фоні становлення незалежної Української держави, визначено характерні особливості й тенденції регіонального розвитку.

У першому підрозділі - «Суспільно-політичний розвиток краю в умовах боротьби за незалежність України» - проаналізовано суспільно-політичне становище Закарпатській області на початку незалежності України, визначено передумови активізації місцевого населення в процесі відстоювання національно-державницьких інтересів та роль закарпатців у загальнодержавному будівництві. В умовах формування демократичного суспільства на території краю почався масовий процес створення громадських організацій. Представники будь-якої національної меншини отримали вільне право створювати відповідні громадські інститути для задоволення власних національно-культурних, духовно-релігійних, освітньо-виховних потреб. Місцеві громадські організації мали свої особливості й специфічні умови розвитку. Їх утворення було зумовлено декількома факторами: історико-політичними традиціями, ідеологічним протистоянням у суспільстві, формуванням демократичних відносин і плюралізму, активізацією громадсько-політичного життя населення, відродженням культурно-духовних цінностей, захистом навколишнього середовища й вирішенням екологічних проблем, потягом до державотворення незалежної України. Серед них особливу активність проявили Українська Гельсінська Спілка (УГС), Народний Рух України за перебудову, Товариство української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ), екологічне громадське об'єднання «Зелений світ», історико-просвітнє товариство «Меморіал» та ін. Саме вони постали в авангарді відстоювання національних та регіональних інтересів, протистояли сепаратистським тенденціям (політичне русинство), брали участь у дискусії навколо створення вільної економічної зони Закарпаття, самоврядної територіальної одиниці. Внаслідок гострого протистояння громадськості та обласної влади, яка спільно з комітетом компартії намагалася втримати важелі управління в своїх руках, відбулося зрушення в суспільному житті краян, розпочалися процеси державотворення.

У цілому участь громадян у тогочасних суспільно-політичних подіях носила конструктивний характер, а роль у становленні незалежності України й відстоювання принципів народовладдя були визначальними в реалізації складних трансформаційних процесів.

У другому підрозділі - «Тенденції політичного розвитку: характерні ознаки та регіональні особливості» - акцентується увага на суспільно-політичних процесах у Закарпатті крізь призму українського державотворення. Критерієм періодизації суспільно-політичного життя краю може бути впливовість чи домінування, або ж протистояння регіональних елітних угрупувань та політичних сил, які вони представляють. Виходячи з даного критерію в сучасній політичній історії Закарпаття можна виокремити наступні періоди:

Перший період (поч. 1991 р. - кін. 1996 р.). Він починається з проголошення незалежності і завершується прийняттям Конституції України. Суспільно-політичні процеси в області відбуваються в умовах правової невизначеності та історичної особливості Закарпаття. Місцева номенклатура, прагнучи розширити свої права і повноваження, пропонує різні проекти щодо майбутнього Закарпаття в суверенній Україні - автономії, самоврядної території, вільної економічної зони тощо. Проти автономії Закарпаття виступили націонал-демократичні сили краю, які влаштували пікетування обласної ради з вимогами її розпуску. Упродовж 1991 - 1992 рр. ініціюються дискусії щодо утворення в межах Берегівського району угорського територіального автономного округу, спеціальної адміністративної території Закарпаття, визнати національності русин. Як рішення обласної, так і Берегівської районної рад не знайшли позитивної підтримки в Києві, крім президентського Указу про створення на території області вільних економічних зон. Після прийняття Конституції 28 червня 1996 р. закінчився період правової та інституційної невизначеності в Україні.

Другий період (поч. 1997 р. - поч. 2002 р.). Починається він з прийняття Конституції України і закінчується парламентськими виборами в березні 2002 р. Відповідно до нової Конституції новопризначений голова Закарпатської ОДА С. Устич склав з себе депутатські повноваження, а на своє місце в Іршавському виборчому окрузі представив київського юриста, успішного бізнесмена В. Медведчука. Після цього між місцевою обласною елітою та київським бізнесом утворився взаємовигідний союз: київські політики і бізнесмени отримали плацдарм для реалізації своїх політико-економічних інтересів, а обласна еліта - гарантовану підтримку центру. У цей період обласна влада також підтримувала «партію влади» НДП, лояльно відносилась до НРУ та ПРП. Внаслідок виборів 1998 р. в Україні СДПУ(о) за рахунок голосування в Закарпатській області змогла подолати 4 % бар'єр голосів виборців і отримати депутатські місця в Українському парламенті. Партія публічно заявила, що бере на себе всю відповідальність за соціально-економічний розвиток краю. До партійної організації почали активно залучатись різні верстви населення краю, і вона почала активно розбудовувати свою структуру. 5 травня 1999 р. головою Закарпатської ОДА було призначено В. Балогу. Подальші політичні події на Закарпатті розвивалися у форматі протистояння голови ОДА з фінансово-політичним угрупуванням, яке очолювали В. Медведчук та Г. Суркіс, а в Закарпатті представляли І. Різак та члени його команди. Це змусило В. Балогу вийти з лав СДПУ(о) і оголосити департизацію органів влади в області. Змінивши політичну орієнтацію, він починає співпрацювати з прем'єр-міністром України В. Ющенком, а після його відставки також подає заяву про відставку.

Третій період (поч. 2002 р. - кін. 2004 р.). Після парламентських виборів головою ОДА області був призначений лідер обласного осередку СДПУ (о) І. Різак. Свою діяльність він розпочав з наступу на опозицію, яку уособлював В. Балога та його команда. Одним із напрямків роботи І. Різака стали кадрові зміни, що торкнулися голів районних адміністрацій, начальників управлінь ОДА, начальників силових структур, директора філармонії, обласного драматичного театру, стадіону «Авангард», директорів шкіл та ін. Такі зміни ознаменували монополізацію влади однією політичною силою в межах області. Поза межами впливу СДПУ (о) залишилось лише м. Мукачево, де мером був обраний В. Балога, котрий через обрання народним депутатом залишив посаду міського голови. 18 квітня 2004 р. пройшли вибори мера м. Мукачево - найбрутальніші вибори в історії України: безпрецедентна фальсифікація, розгул бандитизму на виборчих дільницях, побиття народних депутатів України, викрадення бюлетенів та протоколів з результатами волевиявлення громадян Мукачева і т.д. Мукачівські вибори завершили парламентський виборчий цикл 2002 р. в Закарпатській області, а їх аналіз дозволяє зробити ряд висновків. По-перше, вибори перестали бути боротьбою окремих амбіцій і перетворились у боротьбу окремих команд та їх виборчих штабів. По-друге, в Закарпатті виокремилися дві потужні політичні сили: СДПУ(о) та ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна», відносини між якими і зумовлювали певний час особливості політичного розвитку Закарпаття.

Події, які відбулися в Україні після оголошення результатів другого туру президентських виборів, ввійшли в українську історію як «помаранчева революція». Численні порушення під час виборчої кампанії, попередні результати голосування в другому турі, а також активна агітаційна робота прихильників Віктора Ющенка зумовили те, що вже наступного дня після виборів в Ужгороді почалася акція протесту. 22 листопада на ужгородську площу Театральна вийшли відстоювати перемогу свого кандидата понад 10 тис. осіб. Переголосування другого туру виборів Президента України 26 грудня відбувалося в спокійній обстановці, без конфліктів. За результатами підрахунку голосів В.Ющенко отримав дві третини голосів закарпатців.

Четвертий період (поч. 2005 р. - кін. 2009 р.). Після зміни влади в Києві за результатами президентських виборів, суттєві зміни у владних структурах різного рівня відбулися і на Закарпатті. Перш за все головою Закарпатської ОДА Указом Президента 4 лютого 2005 р. призначений В. Балога. Відтак і на всі ключові владні посади в області були висунуті члени його команди (голови районних державних адміністрацій, судді, прокурори, керівники силових структур тощо). Пробувши на посаді голови ОДА півроку, В. Балога був призначений міністром з надзвичайних ситуацій, а його посаду з жовтня 2005 р. обійняв О. Гаваші. Таким чином, в Закарпатті, як і в Україні загалом, у цей час відбувалося перегрупування і розстановка політичних сил напередодні парламентських виборів 2006 р. Вибори 2006 р. до Верховної Ради України та до місцевих органів влади відбувалися в умовах протистояння, яке не завершилося президентською кампанією 2004 р. А позачергові вибори депутатів ВР України у вересні 2007 р. показали чергову своєрідність електоральних уподобань в окремих регіонах, зокрема в найзахіднішій області країни - Закарпатській. Серед основних регіональних специфічних ознак виборчої кампанії можна виокремити наступні: по-перше, напередодні виборів у Закарпатській області незмінними залишилися чотири групи впливу, які вже традиційно ведуть боротьбу за депутатські мандати до представницьких органів влади усіх рівнів. По-друге, Закарпатська область за підсумковими результатами позачергових парламентських виборів у 2007 р. стала єдиною, де переміг Блок «Наша Україна - Народна Самооборона». По-третє, симпатії закарпатців щодо основних фігурантів виборчих перегонів суттєво не змінилися. Трійку лідерів на Закарпатті сформували такі політичні сили: Блок «Наша Україна - Народна Самооборона» (31,11 %), «Блок Юлії Тимошенко» (28,85 %) і Партія регіонів (19,76 %). Вибори не поклали край латентному протистоянню головних політичних сил Закарпаття. Одним із джерел таких конфліктів став формат коаліції обласної ради, до якої входить Партія регіонів. За результатами виборів на Закарпатті відбулися кадрові зміни.

У третьому розділі - «Політико-партійне життя в Закарпатській області» - досліджується процес політико-партійного структурування в Закарпатській області, пропонується періодизація розвитку партійних структур, аналізується участь партій у суспільно-політичному житті регіону.

У першому підрозділі - «Становлення і розвиток партійної структури» - аналізуються особливості функціонування і розвитку партійної структури Закарпатської області в контексті загальнодержавної політичної системи. Визначається вплив партій на суспільно-політичне життя регіону. Детальний аналіз структурування партійних організацій та їхня участь у суспільних процесах дає можливість виділити певні етапи політико-партійного життя краю.

1 етап: від початку перебудови до виборів у республіканську та місцеві ради (березень 1990 р.). На даному етапі домінуючою політичною силою в області залишалась КПРС. Охоплені пафосом загальнодемократичних ідей, ініційованих Москвою, інтелігенція, а потім і народні маси піднімають ідею національного відродження. Саме вона стає лейтмотивом нових політичних сил. Могутнім прискорювачем політичної боротьби стала підготовка до виборів у республіканську і місцеві ради народних депутатів. Одним із основних засобів дії опозиції стає мітинг, силові методи тиску на владу. Національно-культурні товариства, дедалі політизуючись, ставали в авангарді суспільно-політичних змін на початку 1990-х рр. Ще у 1989 р. відбувається установча конференція Народного Руху України в Закарпатській області, а 5 листопада 1990 р. був зареєстрований перший альтернативний КПРС осередок політичної партії: нею стала Українська республіканська партія.

2 етап: початок 1990 - кінець 1996 р. Це етап формування початкового політичного спектру в регіоні. Для даного етапу був характерним процес інституціоналізації політичних організацій в краї. Починаючи з 1990 р., поряд з функціонуванням різних рухівських структур та різного роду громадських організацій, в регіоні розпочався процес конституювання обласних організацій загальнонаціональних партій. Процес утвердження партійного плюралізму в західних областях України відбувався не лише в напрямку створення нових опозиційних інституцій, специфікою регіону було відродження так званих «історичних партій», лідери яких неодноразово проголошували свою ідеологічну єдність з попередніми структурами. Саме тому до перереєстрації органами юстиції України політичних партій, в області були зареєстровані і діяли переважно осередки національно-демократичних партій (Української республіканської партії, Української християнсько-демократичної партії, Української консервативно-республіканської партії). У цей же час на Закарпатті виникають і перші квазіпартійні утворення регіонального значення: Демократична ліга національностей Закарпаття (ДЛНЗ) та Українська народна рада Закарпаття (УНРЗ). суспільний політичний процес Закарпаття

Структурування політичних сил на лівому фланзі суспільно-політичного спектру (Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України) в області відбулося за досить короткий термін. На даному етапі становлення партійної структури краю починається й інституціоналізація центристських партій (Українська селянська демократична партія, Демократична партія України, Партія Демократичного відродження України, Соціал-демократична партія України, Партія зелених України). Остання, незважаючи на слабкий вплив як на населення краю, так і на перебіг політичних процесів у області інших центристських партій, відзначалась впливовістю, що пов'язане з вирішенням екологічних проблем (закриття Мукачівського аеродрому, припинення будівництва Пістрялівської радіолокаційної станції, заборона вирубувати ліси і т.д.). Не відзначалися впливовістю в області і партії ліберального спрямування (Ліберальна партія України, Ліберально-демократична партія України).

3 етап: початок 1997 - поч. 2002 р. (парламентські і місцеві вибори). Пов'язаний з інституціоналізацією центристських партій у партійній структурі області. Засвоєнню центристськими партіями електорального простору сприяла зміна балансу впливів у регіоні. В умовах біполярності суспільства та політичної невизначеності більшості населення, тяжіння до третьої, центристської врівноважуючої сили виглядало природним процесом. Йдеться перш за все про обласні осередки НДП, АПУ та СДПУ(о). У цей період відбуваються вибори до ВР України, органів місцевої влади (1998 р.) та вибори Президента України (1999 р). Рівень партійної ідентифікації в області становив 62, 96 %, тобто саме така кількість виборців у ході голосування обрала ту чи іншу партію. На парламентських і місцевих виборах в Закарпатті впевнену перемогу отримує СДПУ(о). Це був початок політичного тріумфу цієї партії в області, який тривав до кінця 2004 р. У даний період завершується інституціоналізація всього партійного спектру області за схемою ліві - центр - праві і перегрупуванням партійно-політичних сил напередодні парламентських виборів 2002 р.

4 етап: початок 2002 р. - кінець 2004 р. У даний період в області відбуваються події, які мали подальший вплив на структуризацію партійного простору - парламентські, місцеві вибори (2002 р.) та вибори Президента України (2004 р.). Головою ОДА після звільнення В. Балоги був призначений Г. Москаль, котрий підтримував на виборах ВБ «За єдину Україну», що звичайно дало свої позитивні результати на виборах. Загалом же на цьому етапі боротьбу за впливовість в області вели наступні 4 політичні сили: ВБ «За єдину Україну» (ПР, АПУ, ПП «Трудова Україна», ПППУ), ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» (КУН, НРУ, УНР, ЛПУ, ПРП та ін.), ВБ Юлії Тимошенко (ВО «Батьківщина», УРП, УНП «Собор», УСДП) та СДПУ(о). 4% бар'єр голосів виборців у Закарпатській області в 2002 р. подолали 2 політичні партії і 3 виборчі блоки: 1. ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» - 36,63%, 2. СДПУ(о) - 14,01%, 3. ВБ «За єдину Україну» - 10,26%, 4. КПУ - 6,01%, 5. ВБ Юлії Тимошенко - 4,4%. Тобто, на відміну від парламентських виборів 1998 р., в 2002 р. 4% бар'єр голосів виборців подолали тільки ті суб'єкти виборчого процесу, які давно відомі виборцям, мають розгалужену структуру, свій потенційний електорат. У партійних списках на виборах 2002 р. було 60 представників від Закарпаття. Але, як і в 1998 р., їх місця були «непрохідними». Це є свідченням незначного впливу осередків партій Закарпаття на партійно-політичне розташування сил в Україні загалом. Напередодні виборів Президента України (2004 р.) СДПУ(о) мала найбільш розбудовану структуру в області, а чисельність членів цієї партії сягала 33 тисячі чоловік. Відбувалося накопичення адмінресурсу. Своїми діями в процесі виборчої кампанії І. Різак налаштував проти себе всі політичні сили краю. Розв'язка настала відразу після президентських виборів - І. Різак був звільнений з посади, а партія СДПУ(о) від поразки вже не змогла відновити свій рейтинг в області.

5 етап: поч. 2005 р. - кін. 2009 р. характеризується домінуванням в області двох політичних сил - ПП НСНУ та ВБ «БЮТ», ядром якого було ВО «Батьківщина». Починаючи з 2005 р. партійна конфігурація в області під впливом президентської кампанії суттєво змінюється. Перш за все слід відзначити, що на теренах краю з'являються політичні партії, народжені «помаранчевою революцією» - ПП НСНУ, ГП «Пора». В 2005 р. Міністерством юстиції України було зареєстровано дві партії, які мають безпосереднє відношення до Закарпатської області - це Партія угорців України (5 лютого 2005), яку очолив Голова Товариства угорської культури Закарпаття М. Ковач та Демократична партія угорців України, яку очолив Голова Демократичної Спілки угорців України І. Гайдош (24 березня 2005). На виборах 2006 і 2007 рр. ці дві політичні партії вели боротьбу за голоси угорської національної меншини.

У другому підрозділі - «Партійне структурування закарпатського суспільства на сучасному етапі» - акцентується увага на новій парадигмі структурування парторганізацій в 2009 - 2010 рр. Значний вплив на суспільно-політичні процеси в Закарпатті, а особливо на переформатування партійної структури закарпатського суспільства здійснили підготовка та проведення президентських виборів 2010 р. Вони ж визначили й найближчі перспективи розвитку партійної структури краю. Виборча кампанія на Закарпатті пройшла досить спокійно. Незначна електоральна вага Закарпаття (6 округів), структурованість та певна усталеність вибору закарпатців (голосування на президентських виборах 2004 р., парламентських 2006 та 2007 рр.) стали основними причинами того, що ряд кандидатів за всю виборчу кампанію так і не спромоглися відвідати Закарпаття.

Необхідно констатувати, що жодна політична сила не змогла належним чином розрекламувати себе на обласному рівні. У цілому, якщо брати до уваги комплекс заходів, то у Закарпатській області найбільш потужно агітацію провели представники наступних політичних сил: БЮТ (Ю. Тимошенко), «Фронт змін» (А. Яценюк), ВО «Свобода» (О. Тягнибок), Партія регіонів (В. Янукович), ПП «Сильна Україна» (С. Тігіпко). Традиційним став розкол місцевої інтелігенції у політичному питанні. Вибори черговий раз показали не стільки відсутність єдиної думки місцевих інтелігентів, скільки факт маніпулювання їхньою думкою, а відтак через них - волевиявленням крайового електорату.

На підтримку В. Януковича Віктором Балогою та ПП «Єдиний центр» був задіяний адміністративний ресурс області (наради з працівниками освіти, медицини, культури тощо). У той же час такі заходи реальних результатів, як показала політична практика, не принесли, а скоріше навпаки зіграли проти В. Януковича, про що неодноразово говорили лідери закарпатських регіоналів. На рівні Закарпатської області виборча кампанія не минулася без використання й інших брудних технологій та взаємних звинувачень. Найбільш це було пов'язано з протистоянням «Яценюк - Ратушняк» і «Балога - Ратушняк». І хоча Закарпаття стало єдиною областю Західної України, де в другому турі В. Янукович набрав понад 40 відсотків голосів виборців, усе ж загалом і тут він став «президентом меншості».

У Закарпатті, як і по Україні загалом відбулися кардинальні кадрові зміни. 18 березня 2010 р. - Указом Президента України В. Януковича головою Закарпатської обласної адміністрації був призначений голова ЗОО Партії регіонів О. Ледида. Заступники О. Ледиди - І. Бушко (перший), В. Феєр, В. Гоблик, І. Качур, В. Закурений (керівник апарату ОДА). Через певний час Президент України призначив і нових голів районних адміністрацій (всі представники Партії регіонів). Відбулися нові кадрові призначення і в силових структурах області (МВС, СБУ).

Після президентських виборів 2010 р. опозиційні сили області знаходилися в стані розгубленості і активних дій не проводили. 23 квітня 2010 р. в Ужгороді створили Комітет народного опору. До нього увійшли ЗОО УРП «Собор», КУН, НРУ, УНП, ВГО та ПП «Громадянська позиція», крайове товариство «Просвіта», Українська партія. Слід зауважити, що процес партійного структурування в краї носить динамічний і незавершений характер і залежить, переважно, від політики центральних партійних органів.

У четвертому розділі - «Місце та роль національних меншин у суспільно-політичному житті Закарпаття» - аналізується роль національних меншин в суспільно-політичних процесах регіону, їхня участь в політичному та культурному житті, організаційне структурування тощо.

У першому підрозділі - «Етнічний фактор суспільно-політичного розвитку краю» - досліджується роль національних меншин в суспільно-політичному житті Закарпатської області. Доведено, що на ситуацію в регіоні мають значний вплив історико-демографічні та етнокультурні традиції в краї. В Україні під впливом процесів державотворення, які активно розпочалися з часу проголошення її незалежності, відбуваються докорінні зміни в міжнаціональних взаєминах, сформована урядова політика у цій важливій сфері людського співжиття. Держава серед головних пріоритетів своєї національної політики визнає відновлення в усій повноті духовного життя етнічних спільнот на принципах врахування їхніх інтересів у галузі мови, культури, традицій. Сьогодні у місцях компактного проживання національних спільнот, у відповідності з чинним законодавством, зокрема Законом України «Про національні меншини в Україні», органами влади робиться все можливе для реалізації їх інтересів і потреб у всіх сферах суспільного життя: освіті, культурі, економіці, політиці.

Особливо гострим і актуальним залишається для Закарпаття питання угорської територіальної автономії. Але її реалізація потребує нових підходів до політичних реалій як на міжнародній арені, так і в українському, та в угорському соціумі. Вирішення цього питання актуалізується і майбутнім проведенням адміністративної реформи в Україні, яка включає і прийняття закону «Про адміністративно-територіальний устрій України». Разом з тим, угорська меншина в Закарпатті отримала можливість бути гідно представленою в місцевих органах влади в місцях компактного проживання угорців. Про це свідчать рейтинги двох угорських партій: КМКС - Партії Угорців України і Демократичної Партії Угорців України. Успіх угорських партій на виборах до місцевих рад отримав потужний резонанс в Україні, і вже очікувалося, що на майбутніх парламентських і місцевих виборах інтереси національних меншин України будуть представляти цілий ряд політичних партій. Представники румунської національної меншини Закарпаття вже також заявляли про необхідність створення на всеукраїнському рівні політичної партії, яка б представляла інтереси румунів у органах влади.

У цілому ж, незважаючи на існування певних проблем, етнополітична ситуація в цілому відзначається стабільністю. Вона є цілісною складовою суспільно-політичних процесів у краї. Успіхи національних меншин області слід пов'язувати із розбудовою національної шкільної системи, діяльністю національно-культурних товариств Закарпаття, культурно-пропагандистськими заходами, святами та фестивалями. Проблемними реаліями залишались питання забезпечення україномовною літературою, наповненість бібліотечних фондів мовами окремих національних меншин Закарпаття. Діяльність першого в Україні Центру культур національних меншин Закарпаття засвідчила активний поступ модернізованого етнокультурного діалогу етнічних спільнот краю.

У другому підрозділі - «Роль громадських та політичних організації національних меншин Закарпатської області» - доводиться, що значну роль у самоутвердженні національно-культурних прав національних меншин відіграють громадські організації етнічних груп, які проживають у Закарпатті. Усього в краї діють близько 400 національно-культурних осередків різного статусу (обласного, районного, міського). Станом на 2010 р. обласного статусу набули понад 60 з них. Вони відіграють одну із ключових ролей у суспільно-політичних процесах сучасності. Головною метою їхньої діяльності є відродження і розвиток етнічної культури, рідної мови, духовне та національне збагачення, презентація структури на регіональному та міжрегіональному рівнях. За їхньою ініціативою створюються й діють театри, школи, центри, проводяться фестивалі та мистецькі конкурси. Саме цей перелік інститутів та заходів і лежить в основі функціональної діяльності етнотовариств. Активісти крайових організацій долучаються до політичної участі в органах місцевого самоуправління.

Досліджуючи громадські організації національних меншин за кількісними показниками, варто відзначити, що в межах кожної етнічної групи існує певна конкуренція, пов'язана з амбіціями лідерів та їх можливостями співпраці з регіональними елітами. Тому, в тих національних меншинах, котрі мають більше ніж дві-три організації, фактично існують товариства-лідери і товариства-статисти. Перші характерні активною позицією у справі захисту прав національної меншини у різних суспільних сферах, від етносоціальної до політичної, мають потужні матеріально-фінансові ресурси. Переважно вони й презентують етнічну групу на різноманітних форумах, регіональних та загальнодержавних фестивалях. Товариства іншої групи переважно діють час від часу, підтримуючи формально статус існуючої організації, але практично діють у тіні товариств-лідерів.

Лідери громадських організацій національних меншин входять до складу Громадської колегії, яка створена в 2005 р. як дорадчий орган при голові Закарпатської облдержадміністрації. Практика останніх років показує, що співпраця органів державної влади, органів місцевого самоврядування і активістів громадських організацій носить позитивний характер, принаймні для уваги до прав і свобод етнічних меншин та вирішення конкретних поточних проблем громад. Важливу роль така співпраця відіграє в контексті залучення представників культурно-національних товариств до системи управління на місцях, зокрема в місцях компактного проживання національних меншин.

Варто зазначити, що характер функціонування громадських організацій національних меншин має давню історію в регіоні. Ще в п. п. ХХ ст. свої права і свободи в регіоні за допомогою національно-культурних товариств захищали чехи і словаки, угорці й німці, євреї, українці, русини, інші місцеві етногрупи. Тому для Закарпаття період 1990-х рр. був характерним не процесом створення, а скоріше відновлення (відродження) діяльності організацій.

У висновках дисертації робиться підсумок та подається обґрунтування результатів наукового дослідження, що виносяться на захист. Зокрема, автор дійшов висновків, що в цілому розвиток Закарпаття відбувався у контексті загальнонаціональних суспільно-політичних процесів, маючи при цьому свою власну регіональну специфіку, яка обумовлена наступними чинниками:

– географічним розташуванням регіону (прикордонна близькість із країнами виключно європейського ареалу (Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща), що вказує на перевагу «прозахідної» психологічно-ментальної орієнтації в свідомості місцевого населення);