Кераміка бондарихинської культури

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Кераміка бондарихинської культури

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кераміка бондарихинський культура

Актуальність теми. Фінальний етап доби пізньої бронзи на теренах Дніпро-Донського Лісостепу представлений бондарихинською культурою, процес дослідження якої триває понад півсторіччя. Її формування та розвиток проходили в складних історичних умовах, пов'язаних з активними міжетнічними комунікаціями, змінами етнокультурної ситуації на широких просторах Євразії, що становлять характерну рису перехідного до раннього залізного віку періоду.

Сьогодні більшість основних проблем розвитку бондарихинської культури лишаються в стані дискусії чи потребують подальших досліджень. Серед них - питання походження, історичної долі, періодизації, хронології, історико-культурних зв'язків. Успіх їхнього вирішення значною мірою залежить від дослідження бондарихинського керамічного комплексу, який представляє основну категорію знахідок на пам'ятках цієї культури. Роль кераміки як джерела зростає, враховуючи її статус основного (часто - єдиного) матеріалу, що диференціює та датує археологічні комплекси Дніпро-Донського лісостепового межиріччя. Разом з тим, у більшості праць, присвячених бондарихинській культурі, застосовуються переважно ілюстративно-описові методи аналізу кераміки, її спеціальних джерелознавчих досліджень відомо небагато. Досі не існує загальної типології та класифікації орнаменту кераміки бондарихинської культури, розроблених з урахуванням сучасного стану джерельної бази. На початковому етапі знаходиться вивчення її технологічних особливостей. Відтак не зрозумілим лишається співвідношення керамічних традицій бондарихинської культури та споріднених з нею культурних типів (студеноцького та лебедівського). Не існує жодної узагальнюючої праці за темою дослідження. Розробку тих чи інших дискусійних питань ускладнює відсутність належних публікацій колекцій базових пам'яток.

Це зумовлює актуальність спеціального комплексного дослідження кераміки з пам'яток бондарихинської культури та споріднених з нею культурних типів.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертацію підготовлено в межах планової теми відділу енеоліту - бронзового віку Інституту археології НАН України «Етнокультурна карта України в енеоліті - бронзовому віці», державний реєстраційний № 0106U006580.

Мета роботи - створення схеми етнокультурного розвитку носіїв бондарихинської культури та споріднених типів пам'яток в системі культурних зв'язків доби пізньої - фінальної бронзи.

В процесі роботи автором вирішувалися такі завдання: 1) упорядкування джерельної бази; 2) огляд сучасної методики керамологічних досліджень; 3) систематизація вихідних даних за основними характеристиками джерела (типологія кераміки, дослідження рецептів формувальних мас, класифікація орнаменту); 4) визначення хронологічних та локальних особливостей розвитку керамічних традицій, джерел їхнього формування; 5) інтерпретація отриманих результатів з точки зору вивчення етнокультурних процесів; 6) визначення перспектив подальших досліджень.

Об'єктом дослідження є закономірності розвитку керамічного комплексу бондарихинської культури та споріднених з нею типів у внутрішній динаміці та міжкультурних стосунках.

Предметом дослідження є сукупність керамічних виробів категорії «посуд» з пам'яток бондарихинської культури та споріднених з нею типів. Для порівняння задіяні відповідні матеріали інших регіонів Східної Європи.

Методика дослідження передбачає комплексний аналіз джерела. При побудові типології автор поєднала традиційний візуальний метод класифікації (аналіз структури ємностей та форми їхніх складових) і статистичні методи (частотний розподіл кількісних параметрів). Дослідження рецептів формувальних мас проведено методом мікроскопічного аналізу. Класифікація орнаменту базується на врахуванні його природної структури. Застосовані також методи кореляції, аналогії, стратиграфічний і картографічний.

Наукова новизна роботи полягає в детальному комплексному аналізі джерел, який вперше проведений на основі повної обробки колекцій базових пам'яток. Значна частина матеріалів вперше залучена до наукового обігу. Автор розробила типологію кераміки та класифікацію її орнаменту, періодизацію розвитку керамічних традицій бондарихинської культури, визначив основні напрямки історико-культурних зв'язків її населення. Запропоновано також оригінальний погляд на проблему формування традицій бондарихинської культури та споріднених з нею типів пам'яток. Їхня ґенеза розглядається як процес взаємодії декількох культурних компонентів, у першу чергу - поволзького та верхньодніпровського (мар'янівського). Внесок поволзьких культур, вочевидь, визначив схожість керамічних традицій бондарихинської культури та споріднених з нею типів.

Хронологічні межі роботи охоплюють період фінального етапу доби пізньої бронзи та перші століття раннього залізного віку (ХІІ - VIII ст. до н. е.).

Територіальні межі охоплюють лісостепову та частково лісову смуги Дніпро-Донського межиріччя і Середньої Наддніпрянщини, з частковим виходом окремих груп пам'яток на Лівобережжя Дону та в Степ - плином Сіверського Дінця.

Джерельною базою роботи є понад 70 пам'яток бондарихинської культури та споріднених з нею типів, що досліджувалися за публікаціями, архівами, музейними та науковими фондами Києва, Донецька, Луганська, Харкова (Україна), Воронежа (Росія). Близько 30 з них автор оглянула безпосередньо. Для порівняння залучені матеріали інших регіонів Східної Європи.

Практичне значення полягає у висвітленні етнокультурного розвитку населення доби фінальної бронзи на теренах Східної Європи. Її результати можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з археології та давньої історії України, а також суміжних територій, підготовки підручників та курсів лекцій на історичних та культурологічних факультетах вищих навчальних закладів, формування експозицій музеїв.

Особистий внесок. Автор обробила джерельну базу, розробила типологію кераміки та класифікацію орнаменту, питання хронології, культурних зв'язків та проблеми походження бондарихинських керамічних традицій. В статті, написаній у співавторстві з Ю.В. Буйновим (Буйнов, Корохина, 2006), автору належить дослідження іррегулярного орнаменту на кераміці.

Апробація результатів дослідження відбувалася у формі доповідей на студентських, регіональних та міжнародних конференціях в м. Харкові (2003-2005, 2010 рр.), Луганську (2005 р.), Києві (2010 р.), на ІХ Картамиському науково-практичному археологічному семінарі (2010 р.).

Публікації. За темою роботи дисертантом опубліковано 4 наукові праці у фахових виданнях, затверджених ВАК України (1 у співавторстві), 2 - у тезах і матеріалах конференцій.

Структура роботи. Рукопис дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків (172 стор.), трьох додатків (39 аналітичних схем і таблиць, 244 ілюстрації, перелік залучених до роботи пам'яток), списку літератури та джерел (258 позицій). Загальний обсяг роботи 385 стор.

ЗМІСТ РОБОТИ

ВСТУП

У вступній частині обґрунтовано актуальність теми та практичне значення роботи, визначено об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі дослідження, сформульовано мету та завдання дисертації, її практичне значення.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА

В історії дослідження бондарихинської культури та її керамічного комплексу можна виділити 4 етапи.

Перший етап (друга половина 1920 - кінець 1940-х рр.) охоплює період від початку перших польових досліджень бондарихинських старожитностей до їхнього осмислення як окремої культури. В цей час вперше були здобуті матеріали бондарихинської культури розвідками та розкопками М.В. Сибільова, С.О. Локтюшева, І.Ф. Левицького, Ю.М. Захарука і В.О. Товкачевського. Зроблено перші спроби їхньої культурно-хронологічної інтерпретації.

На другому етапі (перша половина 1950-х - кінець 1960-х рр.) відбувається розгортання систематичних польових робіт, виділення бондарихинської культури, постановка та перші спроби вирішення ключових проблем її розвитку. Дослідивши низку бондарихинських поселень у середній течії Сіверського Дінця, Б.А. Шрамко визначив їх як «нову групу пам'яток передскіфського періоду на території Лівобережного Лісостепу». В 1951 р. Д.Я. Телєгін провів розкопки поселення Бондариха-2, виділивши за їхніми результатами групу пам'яток «бондарихинського типу». На початку 60-х років, узагальнивши накопичений археологічний матеріал, В.А. Іллінська виділила окрему бондарихинську культуру. А роком пізніше Б.А. Шрамко надав незалежно характеристику культурі, використавши, головним чином, результати власних польових досліджень. Значна увага приділяється визначенню місця цього утворення в контексті пізньобронзової доби. В.А. Іллінська формулює гіпотезу щодо генетичного зв'язку бондарихинської культури з мар'янівською Східноукраїнського Полісся через посередництво пам'яток малобудківського типу. Намітилася тенденція до об'єднання проблематики досліджень бондарихинської та мар'янівської культур чи розгляду їх як єдиного утворення. Розробляються основи хронології бондарихинської культури.

Третій етап (1970 - середина 1980-х рр.) характеризується швидким зростанням джерельної бази внаслідок розгортання робіт на новобудовах у Харківській, Полтавській, Білгородській і Дніпропетровській областях. Найбільше значення для подальшого розвитку досліджень мали матеріали розкопок поселень Велика Тополяха-1, Тимченки, Студенок-5, Рідний Край-1, Іллічівка, Рай-Стародубівка, Оріхове-Донецьке-4, городища Веселе-1, могильника Тимченки та ін. (дослідження Ю.В. Буйнова, О.Г. Дяченка, В.М. Горбова, В.Ф. Кліменка, О.Г. Копила, Є.М. Петренка, С.І. Татарінова, А.М. Усачука, Т.О. Шаповалова, Б.А. Шрамка та ін.). Відкрито пам'ятки бондарихинської культури в басейні Дону - поселення Шилове, Рикань-2, Таврове (дослідження Ю.П. Матвєєва, А.Д. Пряхіна, Б.Г. Тихонова), на лівих притоках Дніпра Орілі та Самарі - поселення Бузівка, Гупалівка, поселення та могильник Залінійне (О.С. Бєляєв, В.Ф. Кліменко, В.А. Ромашко). В теоретичному напрямку розгортається дискусія щодо історичної долі бондарихинської культури.

На четвертому етапі (від другої половини 1980-х рр.) відмічається згортання досліджень бондарихинської культури, скорочення обсягів польових робіт. Дедалі більшу увагу привертають питання участі її носіїв в історико-культурних процесах східноєвропейського масштабу, зокрема, через вивчення контактних зон (дослідження В.А. Ромашка, Я.П. Гершковича). Спробі перегляду проблеми походження бондарихинської культури присвячене дисертаційне дослідження С.І. Воловика, який розвиває ідею Б.М. Гракова про можливість генетичного зв'язку бондарихинської культури з культурами доби пізньої бронзи Волго-Оччя та Волго-Кам'я. Його опонентом виступив Ю.В. Буйнов, який підтримує гіпотезу щодо генетичного зв'язку бондарихинської культури з мар'янівською та виділяє «другий етап» мар'янівських пам'яток в межах Доно-Донецького Лісостепу як безпосереднє генетичне підґрунтя малобудківського типу.

Основні проблеми дослідження бондарихинської культури, на яких зосередила увагу автор роботи, - її походження, хронологія та культурно-історичні зв'язки.

Проблема походження нині лишається в стані дискусії. В.А. Іллінська, С.С. Березанська, Ю.В. Буйнов визначають бондарихинську культуру як результат еволюційного розвитку мар'янівської культури Східноукраїнського Полісся через посередництво пам'яток малобудківського типу. Інші дослідники вбачають генетичну основу культури (малобудківського типу) у формуваннях доби пізньої бронзи Поволзького басейну, відводячи основну роль поздняківській культурі (Б.М. Граков, С.І. Воловик) чи синкретичним поздняківсько-ранньотекстильним групам (С.В. Кузьміних).

Проблеми періодизації та хронології. Найбільше поширення отримала триетапна схема періодизації бондарихинської культури, запропонована Ю.В. Буйновим (Буйнов, 1981). Хронологічні межі культури сьогодні визначаються ХІІ - серединою чи другою половиною VIII ст. до н. е. Проте проблемним питанням лишається датування її окремих етапів, потребує уточнення верхня дата культури.

Проблема культурно-історичних зв'язків має бути розглянута в кількох аспектах: 1) взаємодія носіїв малобудківського типу зі зрубною спільнотою та постзрубним типом та визначення можливої ролі останніх у формуванні бондарихинської культури; 2) контакти бондарихинського населення розвинутого та пізнього етапів з оточенням; 3) встановлення співвідношення бондарихинської культури зі спорідненими культурними групами - студеноцьким типом і лебедівською культурою.

На сучасному етапі відсутня загальноприйнята методика дослідження кераміки доби бронзи. Основні її характеристики (технологічні, морфологічні, орнаментальні та об'ємні) мають неоднаковий ступінь інформативності залежно від поставлених завдань та, відповідно, специфічні підходи та методи дослідження. Методика пропонованої роботи базується на комплексному аналізі керамічного матеріалу. Типологія розроблена на ґрунті поєднання декількох класифікацій: 1) традиційного поділу на категорії; 2) морфологічної; 3) за параметром об'єму. При її розробці застосовуються традиційний візуальний метод класифікації, аналіз частотного розподілу кількісних показників. У технологічному аспекті досліджувалися рецепти формувальних мас методом мікроскопічного аналізу. Орнамент аналізувався з формальних позицій.

Основу джерельної бази склали керамічні комплекси з пам'яток бондарихинської культури і студеноцького типу Сіверського Дінця, Лівобережжя Дніпра, Середнього Дону, лебедівської культури Середньої Наддніпрянщини і Подесення. Упорядкування джерел передбачало виділення в їхньому масиві п'яти культурно-хронологічних груп, що відповідають трьом етапам бондарихинської культури, студеноцькому та лебедівському типам, за якими проводилося порівняння тих чи інших рис керамічної традиції.

РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ КЕРАМІКИ ТА АНАЛІЗ ФОРМУВАЛЬНИХ МАС

Типологічне дослідження кераміки передбачало розробку та порівняння даних декількох класифікацій: 1) традиційного поділу на категорії; 2) класифікації за показниками форми (морфологічної); 3) класифікації за об'ємом.

Категорії традиційно виділяються дослідниками в керамічному комплексі БК та низці синхронних культур. Найчастіше йдеться про кухонну та столову категорії, які відрізняються за низкою ознак - технологічних (обробка поверхні), морфологічних (специфічний набір типів) і орнаментальних (відмінність стилів орнаменту). В окрему категорію нами виділено ємності технічного призначення. Морфологічна класифікація провадилася на основі добірки повних форм (134 екз.) з доповненням даними щодо фрагментованих екземплярів, типи яких не представлені в основній добірці (автор оглянула декілька тисяч фрагментів). В складі кухонної категорії виділено типи профільованих плоскодонних (тип А), безшийних плоскодонних (тип B), профільованих округлодонних (тип С) і непрофільованих плоскодонних посудин (тип D); в складі столової категорії - кубкоподібні посудини (тип Е), миски (тип F), черпаки (тип G) і чаші (тип Н). Технічну кераміку представляють жаровні - тип К. Типи розпадаються на підтипи та варіанти. Класифікація за об'ємом проведена для добірки зі 130 повних чи реконструйованих форм. Виділено 8 об'ємних груп через аналіз частотного розподілу цього параметра.

Спільність традицій для всіх культурно-хронологічних груп проявляється в побутуванні кухонної категорії, зокрема, типу А, підтипу ІІ типу А (його наявність в комплексах обов'язкова), типу В.

Для пам'яток малобудківського типу/етапу відмічено побутування кухонної та столової категорій, зокрема, морфологічних типів А, В і Е. Хронологічною ознакою групи є обробка зовнішньої поверхні частини кухонної кераміки дрібнозубчастими розчосами. Столова кераміка оброблялася загладжуванням чи слабким лискуванням. Розміри посуду представлені усіма об'ємними групами.

На середньому етапі БК типологічний склад кераміки урізноманітнюється і представлений типами А, В, D, E, F, G і H. Характерна поява біконічних форм з ламаним профілем (варіант А.І.2). Збільшується кількість пам'яток зі знахідками столової кераміки та її питома вага в комплексах. З'являються зразки кераміки з чорним якісним лискуванням.

Типологічний склад кераміки пізньобондарихинського етапу представлено типами А, D, E, F, H і К. Змінюється співвідношення категорій за рахунок поширення столової кераміки (її питома вага в комплексах у порівнянні з кухонною сягає 1:2). Зникають виразні екземпляри горщиків варіанту А.І.1, а серед підтипу біконічних переважає варіант А.І.2. З'являється категорія ємностей технічного призначення (жаровні). Розміри посуду представлені об'ємними групами 1 - 3 та 5 - 7.

У пам'ятках студеноцького типу відмічено лише кухонну категорію, представлену типами А, В і С. Ідентифікаційною ознакою групи є горщики типу С, обробка частини екземплярів крупнозубчастими розчосами (поряд із дрібнозубчастими). Склад об'ємних груп є менш строкатим за власне бондарихинські комплекси (групи 2 - 4).

В складі лебедівського керамічного комплексу побутували типи А, В і D. З традиціями малобудківського та студеноцького типів їх зближує прийом обробки зовнішньої поверхні дрібнозубчастими розчосами. Специфічними ознаками групи є: відсутність біконічних форм (підтип І типу А), розповсюдження горщиків вузьких пропорцій (варіанти А.ІІ.3, А.ІІ.7), оформлення вінець частини посудин у вигляді невисокого комірця чи тотожного йому зрізу вінець зовні. Розміри посуду представлені групами 1, 2 і 4.

Порівняння культурно-хронологічних груп за морфологічними варіантами виявило поступовий розвиток форм кераміки в межах культури, найбільша подібність зафіксована між середнім та пізнім її етапами. Спостерігається значна своєрідність за складом форм студеноцького типу.

З традиціями тшинецького кола найвірогідніше пов'язується походження морфологічного варіанту А.ІІ.7, з традиціями зрубної спільноти - типів В та D. Тип C має аналогії серед низки культур лісової зони Волзького басейну. Походження типів столової категорії пов'язується з культурами контактної та західної зон спільноти культур валикової кераміки. Аналогії вказують на досить широке коло можливих джерел запозичення бондарихинським населенням основних форм столової кераміки. Хронологічні межі побутування більшості з них визначаються в широкому проміжку, охоплюючи ранньо- та середньогальштатський час.

Аналіз формувальних мас має попередній характер і провадився для виділених культурно-хронологічних груп і мар'янівської культури за невеликими добірками матеріалу (по 15 фрагментів з пос. Малі Будки, Бондариха-2, Рідний Край-1, Студенок-5, Мар'янівка-Бунякіне (окремо для мар'янівських та лебедівських матеріалів), Іванівка-Майорів Бугор-2).

Загальною рисою усіх культурно-хронологічних груп є формування рецептів на основі озалізненої легкоплавкої глини з додаванням шамота як опіснювача. Відмічається використання шамота, виготовленого з посуду, випаленого за низьких температур. Культурну специфіку груп, вочевидь, визначає переважно якісний склад рецептів. Пам'ятки, що представляють хронологічні етапи бондарихинської культури, демонструють відносно сталий їхній склад (абсолютне переважання рецептів з шамотом у якості опіснювача). Для пізньобондарихинського етапу характерне збільшення максимальних розмірів включень шамота, що, вочевидь, можна пов'язати зі змінами в технології випалювання. В студеноцькій та лебедівській групах абсолютно переважають рецепти на основі шамота, що не заперечує можливості їхнього зв'язку з бондарихинською традицією. Разом з тим, відмічено і такі їхні особливості як: строкатість джерел вихідної сировини для кераміки, в лебедівській групі - використання слабкоозалізнених глин, рецептів з додаванням жорстви, що поки невідомі за матеріалами власне бондарихинських комплексів. Рецепти кераміки мар'янівської культури пов'язуються в абсолютній більшості випадків з додаванням жорстви як опіснювача.

РОЗДІЛ 3. ОРНАМЕНТАЦІЯ

При класифікації орнаменту автор врахувала його природну структуру, яка передбачає існування декількох ієрархічно підпорядкованих рівнів. Принциповим моментом є також виділення стилів декору. Останні характеризуються стійким набором елементів і мотивів, способом побудови композиції, тобто специфічною структурою, адекватне виділення та пояснення якої можливе лише в межах стилю.

Виділено два стилі декору кераміки з пам'яток бондарихинської культури - накольчасто-штампований і геометричний. Поза стилями аналізувалися рельєфні наліпи, канелюри та валиковий орнамент. У межах стилів класифікація провадилася за такими параметрами (рівнями) як: елементи, мотиви, групи складності та композиція. Елементи представляють найнижчий рівень орнаментальної системи - елементарні фігури, що не підпадають сегментації. Мотиви - це групи, сформовані на основі стійкого поєднання елементів, для яких вірогідно передбачати відносно самостійне семантичне значення. Групи складності орнаменту - на цьому рівні враховувалися варіанти комбінацій мотивів на рівні типів і підтипів. Композиція передбачає врахування зв'язку орнаменту з морфологічною будовою посуду. На кожному рівні орнамент класифікувався за типами, підтипами та варіантами.

Накольчасто-штампований стиль представляє основу орнаментальної традиції бондарихинської культури та споріднених з нею типів. Він широко розповсюджений у всіх культурно-хронологічних групах та виступає головною об'єднуючою їх ознакою. Для цього стилю виділено 17 різновидів елементів, 18 мотивів, 5 груп складності та 8 типів композиції.

Спільну для всіх груп традицію представляють: з елементів - округлі наколи (а.Е.І.1) і тички (а.Е.І.2); з мотивів - горизонтальний ряд елементів (а.М.І.1) та їхнє дворядне шахове розміщення у вигляді горизонтальної смуги (а.М.І.2) (хоча останній не є масовим для жодної з груп); група складності а.ГС.1, представлена використанням однотипних накольчастих елементів; із композицій - розміщення орнаменту в верхній половині посудини (а.К.2) і двома смугами на рівні шийки та боків (а.К.5); орнаментація зрізів вінець частини екземплярів кераміки, зокрема, різновидами штампу.

Хроноіндикаторами раннього, малобудківського, типу/етапу в межах культури виступають: перлини (а.Е.І.5); кільчастий (а.Е.І.8), мотузковий (а.Е.ІІ.1) і дрібнозубчастий штампи (а.Е.ІІ.2); невпорядковане розміщення наколів (а.М.І.6) і штампів (а.М.ІІ.4); усі різновиди мотивів штампів суцільного способу побудови - ялинки (а.М.ІІ.1, а.М.ІІ.2), скісна сітка (а.М.ІІ.3); зиґзаґи (а.М.ІІ.8); комбінування накольчастих і штампованих мотивів (а.ГС.4); складний накольчастий тип орнаменту (а.ГС.2) та його поєднання зі штампами (а.ГС.5); суцільне покриття поверхні посуду орнаментом (а.К.1). Спостерігається близькість групи за низкою ознак зі студеноцьким і лебедівським типами. Зрізи вінець орнаментуються штампами.

На середньому етапі дещо урізноманітнюється склад елементів, але зникає традиція їхнього комбінування, зменшується кількість мотивів. З'являються та розповсюджуються пальцеві вдавлення (а.Е.І.6) і защипи (а.Е.І.7); мотив грона (а.М.І.3); урізноманітнюється склад композицій. Орнамент, починаючи з цього часу, локалізується в межах верхньої висоти посудин. Зникає низка відзначених вище орнаментальних ознак, характерних для малобудківського етапу. Відмічено іррегулярні орнаменти накольчасто-штампованого стилю. Зрізи вінець орнаментуються і штампом, і наколами.

На пізньобондарихинському етапі зменшується кількість різновидів елементів і мотивів, що компенсується відродженням традицій їхніх різноманітних поєднань. Повністю зникають штампи та відповідні типи мотивів. Хроноіндикаторами групи є ряд наскрізних проколів на шийці (а.Е.І.9); поєднання проколів, округлих наколів чи тичків, розміщених в основі шийки, з іншими елементами в основному орнаменті (а.ГС.2); випадки доповнення двох різновидів елементів у основній композиції третім різновидом, що представляє орнамент на зрізі вінець. Зрізи вінець орнаментуються штампом і наколами.

В орнаментації кераміки студеноцького типу відмічено чимало рис, що зближують її з малобудківською. Ознакою відмінності у порівнянні з малобудківським типом та іншими культурно-хронологічними групами є орнаментація крупнозубчастим штампом (а.Е.ІІ.3); тички, здійснені кінцем зубчастого штампу (а.Е.І.3), що побутують поряд зі звичним їхнім різновидом. Зрізи вінець орнаментуються тільки штампом.

Для лебедівської групи найбільша спорідненість спостерігається з малобудківським і студеноцьким типами. Серед її специфічних ознак слід назвати розповсюдження композиції а.К.6, наявність її разом з керамікою, орнаментованою перлинами; сталий зв'язок мотиву ряду округлих наколів (а.Е.1-а.М.1) зі зоною шийки. Її особливістю є також орнамент тшинецької традиції, який нерідко поєднується з мотивами накольчасто-штампованого стилю. Зрізи вінець орнаментуються штампом і наколами.

Порівняння культурно-хронологічних груп за ознаками накольчасто-штампованого стилю виявило особливо тісні зв'язки між малобудківськими, студеноцькими та лебедівськими матеріалами. Вони є навіть більшими за зв'язки хронологічних етапів бондарихинської культури. Це, на думку автора, має бути пояснено спільністю чи близькою спорідненістю їхньої генетичної основи. У геометричному стилі орнаментувалася лише власне бондарихинська кераміка. Виділено 8 різновидів елементів, 22 мотиви, 7 груп складності та 5 типів композиції. Спільними ознаками для всіх етапів культури є: гладенький і дрібнозубчастий штампи (b.Е.І.1, b.Е.І.2), округлі чи видовжені наколи в обрамлені основних композицій (b.Е.ІІ.1, b.Е.ІІ.2); бордюр у вигляді однієї чи декількох паралельних ліній (b.М.І.1); драбинки (b.М.І.2); драбинки, заповнені зиґзаґом (b.М.І.5); трикутники, утворені паралельними лініями штампа чи вкладеними кутами (b.М.ІІ.1); трикутники, заповнені похилими лініями (b.М.ІІ.3); мотив обрамлення основного орнаменту рядом накольчастих елементів чи заповнення ними простору між лініями (b.М.ІІІ.3); групи складності орнаменту, представлені смугою геометричних фігур (b.ГС.1) чи бордюром і смугою фігур, розміщеною нижче (b.ГС.2); розміщенням орнаменту на плічках посуду (b.К.1).

Геометричний орнамент малобудківської кераміки майже не має специфічних лише для цього періоду рис. На середньому етапі продовжується розвиток традицій попереднього часу. Вочевидь, саме в цей час з'являється прийом інкрустації геометричного орнаменту пастою. Для пізнього етапу БК можна говорити про справжній розквіт традиції геометричної орнаментації, що проявляється в урізноманітненні її ознак на усіх рівнях. Виділяються ознаки, що дозволяють ідентифікувати комплекси пізньобондарихинського етапу - фігури ромбів (b.М.ІІ.9-b.М.ІІ.11); поєднання дрібнозубчастого та гладенького штампів (прокреслення) при формуванні основного орнаменту; вірогідно, група складності b.ГС.6 (простий бордюр та декілька смуг геометричних фігур, що розміщені нижче) у композиції b.К.2 (вкриття орнаментом зони від плічок до придонної частини). На цьому етапі відомі іррегулярні (календарні) орнаменти геометричного стилю. Відмічаються синкретичні орнаменти, що поєднують риси накольчасто-штампованого та геометричного стилів.

Рельєфні наліпи відмічені на кераміці середнього й пізнього етапів бондарихинської та лебедівської культури, канелюри - для середнього та пізнього етапів бондарихинської культури. Для всіх культурно-хронологічних груп характерний валиковий орнамент. Особливістю студеноцького типу є присутність валикової традиції східної зони спільноти культур валикової кераміки.

У накольчасто-штампованому стилі вбачаються досить виразні загальні ремінісценції традицій неолітичних культур лісової зони Східної Європи. Суттєвим є те, що основні культурно визначальні риси орнаментації малобудківського типу мають аналогії в колі культур доби пізньої бронзи Поволзького регіону. Найбільшу подібність до малобудківських орнаментальних традицій сьогодні демонструють поздняківські та ранньотекстильні пам'ятки Волго-Окського регіону. Походження геометричного стилю, наліпів, канелюр загалом пов'язується з впливами культур контактної та західної зон спільноти валикової кераміки, безпосередньо - з білогрудівсько-чорноліською та коб'яківською. Відмічено переробку західних орнаментальних схем відповідно до місцевих традицій. Валикова орнаментація пов'язується з контактами населення розглянутих груп з культурами валикової кераміки, хоча в бондарихинській традиції вона не набула значного розповсюдження.

РОЗДІЛ 4. КЕРАМІЧНИЙ КОМПЛЕКС БОНДАРИХИНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СИСТЕМИ КУЛЬТУРНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ДІБ ПІЗНЬОЇ ТА ФІНАЛЬНОЇ БРОНЗИ

Узагальнення даних дослідження морфології, орнаменту і технології дозволило розглянути деякі питання етнокультурного розвитку бондарихинського населення.

В еволюції керамічного комплексу бондарихинської культури видається за можливе виділити п'ять послідовних ступенів, що демонструють зміну періодів стабілізації культурних традицій і перехідних етапів. Ступінь 1 включає класичні комплекси малобудківського типу/етапу з характерними для цієї групи ознаками в орнаментації та обробці поверхні (малобудківські матеріали з поселень Тимченки, Ніцаха, Діброва). Ступінь 2 представляє етап переходу від малобудківських традицій до бондарихинських розвиненого типу, простежується нівеляція рис малобудківського періоду (поселення Зелена Горниця-4, Каргашине, Мостище-1 та ін.). Ступінь 3 складають розвинуті комплекси середнього етапу бондарихинської культури, що хронологічно відповідають пізньобілозерському часу. До таких у Дніпро-Донському межиріччі віднесено одношарове поселення Бондариха-2; Ніцаха (відповідна частина колекції); Червоний Шлях-1, житло 1; Тимченки (відповідна частина колекції); Бузівка; Залінійне; могильники Залінійне і Тимченки. Бондарихинські пам'ятки з Верхньої та Середньої Донщини демонструють риси своєрідності в керамічному комплексі, пов'язані з відсутністю індикаторів розглянутого ступеня, визначених для пам'яток Дніпро-Донецького межиріччя. Втім, на цьому етапі чітко пов'язати їх з хронологічною чи локальною специфікою важко. До ступеня 4 включено перехідні від середнього до пізнього етапів комплекси, які нині найвиразніше представляє поселення Оскол-1. Ступінь 5 представляють пізньобондарихинські пам'ятки Сіверськодонеччини та Надворскля. З них найповніше досліджені поселення Веселе-1, Рідний Край-1 (верхній горизонт), Рідний Край-3, Червоний Шлях-1 (житло 2), Велика Тополяха-1, Хухра та Зубівка.

Відсутність рис жаботинського типу Середнього Дніпра в морфології та орнаментиці кераміки більшості комплексів пізньобондарихинського етапу, зважаючи на характерну для цього часу інтенсивність культурних зв'язків з Правобережжям, є аргументом щодо неможливості визначення верхньої дати культури пізніше порубіжжя ІХ/VIII ст. до н. е.

Підтверджено атрибуцію студеноцької та лебедівської груп як окремих культурних формувань, що характеризуються своєрідними рисами розвитку керамічного виробництва.

Ареал бондарихинської культури - це складова великої контактної зони, в межах якої впродовж фінального етапу доби пізньої бронзи - раннього заліза фіксується взаємодія різноманітних за походженням культурних компонентів (Гершкович, 1998; 2003; Отрощенко, 2001). За даними дослідження кераміки простежено історико-культурні зв'язки бондарихинського населення та споріднених з ним груп зі синхронними формуваннями. Коло безпосередніх аналогій, що визначають напрямки цих зв'язків, географічно окреслюється Карпато-Дунайським регіоном, степовим Надчорномор'ям та пониззям Дону, Середнім і Верхнім Поволжям, Верхньою Наддніпрянщиною. До учасників цих процесів залучаються різні за походженням та етнокультурним складом формування - культури західної (Ґава), контактної (білогрудівсько-чорноліська, білозерська, коб'яківська) та східної зон (постзрубний культурний тип) спільноти валикової кераміки, а також півдня Східноукраїнського Полісся (мар'янівська культура).

Наявні археологічні дані дозволяють синхронізувати бондарихинські комплекси з вказаними культурами контактної зони валикової кераміки та ранньогальштатського кола; найпізнішими проявами мар'янівської культури; з постзрубним культурним типом у межах білозерського періоду. Нині відсутні надійні свідчення співіснування бондарихинського населення з носіями бережнівсько-маївської зрубної культури. За таких обставин роль зрубних традицій у формуванні бондарихинського матеріального комплексу (яка в цілому не є вагомою) має розглядатися лише через вирішення питання їхнього внеску до ґенези постзрубних утворень.

Порушення проблеми формування керамічних традицій бондарихинської культури та споріднених з нею типів дозволяє найвірогідніше пов'язати їхню спільну основу з культурними формуваннями доби пізньої бронзи лісової зони Волзького басейну. Основа традицій малобудківського типу, як зазначав С.В. Кузьміних (1996), найпереконливіше пов'язується з поздняківською та ранньотекстильною культурами. Їхня спорідненість визначається комплексом рис в орнаментації та технології обробки кераміки, які є культурно іднтифікуючими для пам'яток малобудківського типу. З іншого боку, спостерігається відсутність таких рис у матеріалах епонімного Мар'янівського поселення, на якому представлено гомогенний шар мар'янівської культури. Окрім загальної подібності, з формуванням малобудківського типу сьогодні можна пов'язати й конкретні комплекси поздняківської культури, зокрема, поселення Ерахтур-5 на Середній Оці.

Роль мар'янівської культури в цьому процесі вбачається досить обмеженою. Найвиразніше взаємодія мар'янівських і малобудківських традицій простежується за матеріалами колекції епонімного Малобудківського поселення, що має синкретичний характер. Автором наведено критичні аргументи щодо виділення другого періоду мар'янівської культури в Дніпро-Донецькому Лісостепу (Буйнов, 2000; 2001). Не заперечуючи факту наявності окремих пунктів зі знахідками мар'янівської кераміки в лісостепу Сіверськодонеччини, Донщини та Правобережжя Дніпра, вважаємо малоймовірною їхню інтерпретацію як горизонту, що міг би стати культурним підґрунтям для формування малобудківського типу. Очевидно, має йтися лише про результат інфільтрації нечисленних груп населення на південь з ареалу класичної мар'янівської культури. Матеріали Поліського регіону з відкладеннями мар'янівських та малобудківських матеріалів поки не надають жодних достовірних випадків їхнього еволюційного зв'язку.

До кола потенційних компонентів формування бондарихинських традицій залучаються також постзрубний і студеноцький типи, однак визначення їхньої ролі у цьому процесі потребує подальших досліджень.

Походження пам'яток типу поселення Студенок-5 пов'язується з просуванням на південь носіїв аким-сергіївського культурного типу, виділеного в Оксько-Сурському межиріччі та близького за традиціями атабаєвським і поздняківським старожитностям. Подібність рис малобудківського та студеноцького типів у Дніпро-Донецькому межиріччі найвірогідніше пояснюється спорідненістю (однак не тотожністю) їхньої генетичної основи.

Лебедівський тип/культуру автор, підтримуючи думку С.С. Березанської (Березанская, 2006), розглядає як синкретичне утворення, у формуванні якого простежується участь, з одного боку, тшинецьких традицій, з іншого - волго-окського культурного компоненту.

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено комплексне дослідження кераміки з пам'яток бондарихинської культури та споріднених з нею типів пам'яток. Це дозволило провести подальшу розробку проблем їхнього походження та формування, періодизації та хронології, історико-культурних зв'язків.

1. Автором розроблена типологія та класифікація орнаменту кераміки, отримані попередні дані щодо рецептів приготування формувальних мас. Порівняння виділених в масиві джерел культурно-хронологічних груп пам'яток дозволило з'ясувати динаміку розвитку керамічних традицій бондарихинської культури, виділити ознаки-хроноіндикатори, з'ясувати спільні та відмінні риси зі спорідненими типами - студеноцьким і лебедівським. Пошук витоків тих чи інших рис керамічного виробництва дозволив окреслити коло культурних контактів бондарихинського населення, торкнутися проблеми формування керамічних традицій культури та споріднених з нею типів.

2. За результатами дослідження керамічного комплексу автор розробила п'ятиступеневу періодизацію розвитку керамічної традиції бондарихинської культури, яка може в подальшому використовуватися за основу для хронологічного впорядкування джерел. Ступінь 1 відповідає класичним комплексам малобудківського типу/етапу. Ступінь 2 представляє етап переходу від малобудківських традицій до бондарихинських розвиненого типу. Ступінь 3 складають розвинені комплекси середнього етапу культури. До ступеня 4 включені перехідні від середнього до пізнього етапів комплекси. Ступінь 5 представляють пізньобондарихинські комплекси Сіверськодонеччини та Надворскля. Дані аналізу керамічних традицій дозволяють зробити припущення щодо визначення верхньої дати бондарихинської культури не пізніше початку жаботинського етапу (порубіжжя ІХ/VIII ст. до н. е.)

3. Вдалося простежити активну взаємодію бондарихинського населення з його культурним оточенням. Серед учасників цих процесів - культури західної (Ґава), контактної (білогрудівсько-чорноліська, білозерська, коб'яківська) та східної зон (постзрубний культурний тип) спільноти валикової кераміки, а також півдня Східноукраїнського Полісся (мар'янівська культура).

4. Формування традицій бондарихинського керамічного виробництва розглядається автором як процес взаємодії декількох культурних компонентів, передусім, поволзького та верхньодніпровського (мар'янівського). Подібність керамічних комплексів культури та споріднених з нею типів пов'язується зі спільним компонентом їхнього складання, який автор вбачає у формуваннях доби пізньої бронзи лісової зони Волзького басейну. Так, база традицій малобудківського типу найвірогідніше пов'язується з поздняківською та ранньотекстильною культурами, походження пам'яток студеноцького типу - з просуванням на південь носіїв аким-сергіївського культурного типу. В формуванні лебедівського типу/культури простежується участь, з одного боку, тшинецьких традицій, з іншого - волго-окського культурного компоненту. Такий погляд є альтернативним щодо традиційної схеми формування бондарихинської культури, запропонованої В.А. Іллінською, проте він, певною мірою, узгоджує дві протилежні точки зору на проблему.

Проведене дослідження, звичайно, не вичерпує інформативних можливостей джерела, так само як і кола проблем розвитку бондарихинської культури. Актуальною для подальшої розробки проблемою лишається спадковість бондарихинських традицій у культурах раннього залізного віку. Перспективним є подальше дослідження технологічних особливостей кераміки з пам'яток бондарихинської культури та споріднених з нею типів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Корохина А.В. Земледельческая символика на керамике бондарихинской культуры // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків, 2006. - Вип. 8. - С. 13 - 21.

2. Буйнов Ю.В., Корохина А.В. Позднебондарихинские комплексы в раскопе VII поселения Родной Край-1 // Вісник Харківського університету. - Харків, 2006. - Вип. 38. - № 728. - С. 259 - 272.

3. Корохіна А.В. До походження бондарихинської культури // Археологія. - 2009. - № 3. - С. 13 - 18.

4. Корохіна А.В. Деякі проблеми вивчення ґенези та розвитку бондарихинської культури // Археологія. - 2010. - № 1. - С. 3 - 11.

Тези та матеріали конференцій

5. Корохина А.В. Семантика некоторых знаков на керамике бондарихинской культуры // Проблеми дослідження пам'яток археології Східної України. Матеріали ІІ-ї Луганської міжнародної історико-археологічної конференції, присвяченої 85-річчю Луганського обласного краєзнавчого музею. - Луганськ, 2005. - С. 113 - 115.

6. Корохина А.В. Керамічний комплекс поселення Іванівка-Майорів Бугор-2 на Сеймі та проблема формування бондарихинської культури // Проблемы истории и археологи Украины. - Харків, 2010. - С. 18.

Размещено на Allbest.ru