Публікації мемуарів у журналі "Киевская старина" (1882–1906 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 930.2(051) «Киевская старина»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Публікації мемуарів у журналі «Киевская старина» (1882 - 1906 рр.)

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Курбацька Тетяна Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка журнал публікація археографічний

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент ПАЛІЄНКО МАРИНА ГЕННАДІЇВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КОЦУР АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української історії та етнополітики

кандидат історичних наук, доцент ЧУТКИЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри історії та теорії господарства

Захист відбудеться 28 березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 26 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, трьох додатків (3 с.), списку використаних джерел і літератури (47 с., 483 найменування). Обсяг тексту дисертації - 217 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Заснування журналу «Киевская старина» стало яскравою сторінкою громадського і культурного життя України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Від початку видання він став центром науково-просвітницької діяльності, згуртував провідні сили української інтелігенції. Значна частина опублікованих у часописі матеріалів до сьогодні залишається важливим джерелом з української історії, етнографії, фольклористики, географії, мовознавства, літературознавства.

Вагомим був внесок журналу в розширення джерельної бази історії України. Чільне місце в його структурі посідали публікації документів, важливу частку яких становили джерела особового походження - мемуари, щоденники, автобіографії, епістолярії тощо. На сторінках журналу «Киевская старина» було опубліковано значну кількість мемуарів, які зберігають джерельну цінність і потребують комплексного аналізу.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що мемуарна література як носій історичної свідомості суспільства та самосвідомості окремої людини є важливим джерелом історичного пізнання, без неї неможливо всебічно осягнути хід історичного процесу. На сучасному етапі посилюється науковий інтерес до соціальної історії та духовної сфери життя суспільства, що супроводжується зростанням уваги істориків до вивчення мемуарних джерел, використанням їх у наукових дослідженнях. Актуальність вивчення мемуарів, опублікованих у журналі, викликана також потребою в детальному дослідженні й узагальненні цінного матеріалу, який є важливим джерелом не тільки для відтворення суспільних процесів, але й для вивчення життя та діяльності окремих особистостей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є комплекс мемуарних публікацій на сторінках журналу «Киевская старина» та акумульована в них джерельна інформація.

Предметом дослідження є процес відбору мемуарів до публікації в журналі «Киевская старина», принципи їхнього археографічного опрацювання, джерельне значення та цінність мемуарів для розкриття проблем української історії.

Хронологічні рамки дослідження дворівневі, і визначені, по-перше, періодом видання журналу «Киевская старина» (1882 - 1906 рр.), а по-друге, часом формування джерельного комплексу мемуарів (XVII - ХІХ ст.), опублікованих на сторінках часопису.

Мета дослідження полягає у проведенні аналіза мемуарних публікацій у журналі «Киевская старина», визначенні їхніх типологічних і тематичних ознак, систематизації та класифікації, встановленні їхнього джерельного значення. Мета визначає такі завдання дисертаційного дослідження:

– визначити рівень наукової розробки теми в історіографії;

– проаналізувати джерельну базу дослідження;

– встановити місце мемуарів серед джерельних публікацій журналу, визначити чинники, які впливали на їхню повноту й цілісність;

– систематизувати та класифікувати мемуарні публікації часопису;

– з'ясувати правила та прийоми передачі текстів мемуарів у археографічній практиці журналу;

– визначити джерельне значення мемуарів часопису для розкриття проблем української суспільно-політичної та культурної історії, вивчення біографій окремих особистостей.

Методологічною основою дисертації є системний підхід з використанням загальнонаукових методів аналізу і синтезу на підставі принципів історизму та об'єктивності. Принцип історизму спонукав до аналізу стану розвитку мемуаристики в ХІХ ст. Принцип об'єктивності орієнтував на виявлення та врахування факторів, які обумовлювали видання мемуарів у журналі. Історико-генетичний метод, спрямований на аналіз динаміки історичних процесів, дав змогу виявити зміни в публікаціях мемуарів за часів роботи різних редакторів.

З джерелознавчих було застосовано методи бібліографічної та архівної евристики, класифікації (за родами, видами, призначенням, змістом, місцем зберігання), систематизації, текстологічної та порівняльної критики. У дисертації було також використано математичний та статистичний методи дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та ґрунтовного висвітлення в історичній науці. Її визначають об'єкт, мета і завдання самого дослідження. Робота є першим дослідженням, присвяченим аналізу мемуарів, опублікованих у часописі «Киевская старина».

У дисертації вперше порушено і запропоновано вирішення ряду питань з історії публікації мемуарних джерел: здійснено систематизацію джерельного комплексу, окреслено чинники, які впливали на публікацію мемуарів, повноту, цілісність, частоту їхніх публікацій, встановлено джерельне значення опублікованих мемуарів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення й висновки дисертації можуть бути використані для написання загальних праць, посібників, курсів лекцій та спеціальних курсів з джерелознавства історії України, історії української культури, історії української преси, мемуаристики.

Наукова апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено у трьох публікаціях автора у фахових виданнях та оприлюднено на восьми міжнародних наукових конференціях: «Шевченківська весна» (Київ, 2008, 2009), «Дев'яті джерелознавчі читання» (Київ, 2008), «Дні науки історичного факультету» (Київ, 2008, 2009, 2010), «Одеські читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології Північного Причорномор'я» (Одеса, 2009, 2010).

Публікації. Основні узагальнення та фактичний матеріал, які містяться у дисертації, відображено у восьми публікаціях автора, в тому числі у трьох статтях у провідних наукових фахових виданнях.

Основний зміст дисертації

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» викладено результати аналізу наукового доробку українських та зарубіжних вчених з досліджуваної проблеми, охарактеризовано джерельну базу та методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки проблеми» проаналізовано історіографічний доробок попередників за історико-хронологічним та проблемно-тематичним принципами.

Аналіз досліджень з історії видання часопису «Киевская старина» та публікації історичних джерел на його сторінках дозволив виокремити декілька періодів вивчення історіографії проблеми: перший охоплює кінець ХІХ ст. - 1920-ті рр. ХХ ст.; другий - 1930-ті - 1980-ті рр. ХХ ст.; третій розпочався після проголошення України незалежною державою і триває до теперішнього часу. Перші праці, присвячені аналізу історичних та літературних публікацій «Киевской старины», почали з'являтися ще у період видання часопису і належали перу відомих культурних і наукових діячів (М. Костомарова, О. Лазаревського, В. Данилова, І. Житецького, І. Франка) Костомаров Н. «Киевская старина» - ежемесячный исторический журнал 1882 года / Н. Костомаров // Правительственный вестник. - 1882. - № 276; А. Л. Как основалась «Киевская старина» / А. Лазаревский // Киевская старина. - 1897. - № 3. - С. 63-64; Данилов В. Материалы для биографии Н. И. Костомарова / В. Данилов // Україна. - 1907. - № 11/12. - С. 225-274; Житецький І. «Київська старина» сорок років тому : історичні нариси та спомини / І. Житецький // За сто літ : матеріали з громадського і літературного життя України ХХ і початків ХХ ст. - К., 1923. - Кн. 3. - С. 125-146; Франко І. «Киевская старина» / І. Франко // Зібрання творів : у 50 т. Т. 26. Літературно-критичні праці (1876 - 1885). - К., 1980. - С. 9. . В історичних працях цього періоду журнал отримав лише позитивні відгуки й рецензії, причому публікація на його сторінках джерел з історії України оцінювалась надзвичайно високо, детальне вивчення матеріалів часопису вважалося обов'язковим для написання історичних досліджень.

Другий період позначився вилученням з історіографічного процесу наукової спадщини істориків ХІХ - початку ХХ ст. зі зміною політичної ситуації в СРСР на початку 1930-х рр. та посиленням ідеологічного тиску на представників «буржуазно-націоналістичної» історіографії.

У 1960-х - 1970-х рр. в Україні вийшли перші проблемно-тематичні статті, присвячені дослідженню наукового доробку «Киевской старины». Загалом це були дослідження про часопис, в яких висвітлювались проблеми соціально-економічної та регіональної історії (праці Г. Швидько, М. Бутич) Швыдько А. Вопросы истории феодальных городов Украины в журнале «Киевская старина» / А. Швыдько // Некоторые вопросы социально-экономической и политической истории Украинской ССР. - Днепропетровск, 1973. - Вып. 4. - С. 135-146; Бутич М. Висвітлення історії міст і сіл України в «Киевской старине» / М. Бутич // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. - 1963. - № 6. - С. 64-66.. Матеріали «Киевской старины» вивчались також окремими авторами і в контексті аналізу мемуарної літератури, зокрема вони були широко використані при підготовці досліджень документальних збірників про життя і творчість Т. Шевченка Костенко А. Шевченко в мемуарах / А. Костенко. - К. : Радянський письменник, 1965. - 252 с.; Спогади про Тараса Шевченка / за ред. І. О. Дзеверіна. - К. : Дніпро, 1982. - 547 с. та ін.. У цих працях відзначалось, що «Киевская старина» відіграла помітну роль у публікації мемуарів про діяча.

Водночас історія журналу та його публікації продовжували привертати увагу українських істориків, які перебували за кордоном і були позбавлені ідеологічного тиску. Серед цієї групи праць слід відзначити дослідження М. Антоновича, Д. Оглоблина Антонович М. «Киевская старина» : з приводу ювілеїв / М. Антонович // Український історик. - 1983. - № 2/4. - С. 25-36; Оглоблин Д. Олександр Степанович Лашкевич (1842-1889), редактор-видавець «Киевской старины» / Д. Оглоблин // Український історик. - 1974. - № 1/3. - С. 155-168; № 4. - С. 47-73.. Ці публікації були позбавлені ідеологічних штампів радянської історіографії, однак базувались на обмеженому колі джерел.

Новітній період історіографії характеризується значним збільшенням кількості історичних досліджень, присвячених журналу «Киевская старина». У цей період історики мали змогу звернути увагу не лише на питання соціально-економічної історії, а цілісно відтворити всю історію журналу. Наукова спадщина «Киевской старины» стала предметом низки дисертаційних досліджень з історії, фольклористики та літературознавства Кучинский Н. В. Журнал «Киевская старина» и украинский литературный процесс конца ХІХ - начала ХХ ст. : автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.03 / Кучинский Н. В. ; КГПИ им. А.М. Горького. - К., 1990. - 23 с.; Матях В. М. Проблеми історії України ХVІ - XVIII ст. у висвітленні журналу «Киевская старина» : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.09 / Матях В. М. ; АН України, Ін-т історії України. - К., 1993. - 17 с.; . Автори досліджень констатували, що публікації в журналі становлять значну наукову базу для постановки та розробки проблем українознавства.

Значний внесок у вивчення історії журналу «Киевская старина» та опублікованих в ньому матеріалів зробила М. Палієнко. До її наукового доробку належать дисертаційне дослідження, низка статей, монографія, систематичний і хронологічний покажчики змісту журналу Палієнко М. «Киевская старина» у громадському та науковому житті України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / М. Палієнко. - К. : Темпора, 2005. - 384 c.; вона ж. «Киевская старина» (1882-1906): Систематичний покажчик змісту журналу. - К. : Темпора, 2005. - 608 с. та ін.. Дослідниці вперше вдалося реконструювати цілісну картину діяльності журналу «Киевская старина» в контексті суспільно-політичної й культурної історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст., визначити чинники, які впливали на формування й еволюцію програми та змісту часопису. Крім того, було висвітлено джерельне значення наукової спадщини журналу. В контексті характеристики опублікованих на сторінках журналу джерел М. Палієнко було також приділено увагу аналізу мемуарної літератури. У монографії було запропоновано класифікацію мемуарів, яка, однак потребує доповнення.

Впродовж останнього десятиліття мемуарні публікації «Киевской старины» привертали увагу дослідників у процесі вивчення наукової спадщини та археографічної діяльності істориків кінця ХІХ - початку ХХ ст. У дослідженнях було подано стислий аналіз окремих джерел, висвітлено історичні умови їх написання, визначено археографічні підходи до публікації (праці І. Бутича, Ю. Пінчука, А. Катренка та Я. Катренко) Бутич І. До питання про археографічну діяльність О. Лазаревського / І. Бутич // Плав'юк М. Україна - життя моє. - К. : Вид-во імені Олени Теліги, 2002. - С. 901-912; Пінчук Ю. Мемуари про Миколу Костомарова графині Катерини Юнге, Надії Білозерської, Аліни Костомарової : історіографічний нариси з дод. спогадів Олександри Куліш, Віри Мордовцевої та статті Ольги Багалій / Ю. Пінчук. - К. : Вища школа, 2005. - 142 с.; Катренко А. Національно-культурна та політична діяльність Київської громади (60-90-ті роки ХІХ ст.) / А. Катренко, Я. Катренко. - К., 2003. - 180 с..

Позитивною тенденцією сьогодення є звернення дослідників до аналізу мемуарних пам'яток, у тому числі, опублікованих у «Киевской старине». У цьому контексті слід відзначити дисертаційне дослідження Ю. Щербака, присвячене аналізу щоденника Ф. Євлашевського Щербак Ю. «Щоденник» Федора Євлашевського як історичне джерело : структурний аналіз та системна деконструкція : дис. … канд. іст. наук : 07.00.06 / Щербак Ю., Київський нац. унів-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2009. - 193 с. , публікацію якого було здійснено на шпальтах «Киевской старины» В. Антоновичем. У дисертації подано детальне дослідження історії створення та публікації джерела, його внутрішню і зовнішню критику, встановлено джерельну цінність щоденника.

Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив, що публікації мемуарних джерел у часописі «Киевская старина» не отримали достатнього висвітлення в історіографії і не виступали предметом спеціального наукового дослідження. Цілковито нерозкритими залишаються питання класифікації мемуарів, встановлення кола авторів мемуарних джерел, періодичності публікування їх у журналі, джерельної цінності тощо. Таким чином, історіографічний аналіз проблеми підтвердив необхідність її синтетичного вивчення та розв'язання у рамках окресленої у дисертації теми.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження та методика вивчення мемуарів» систематизовано й проаналізовано джерела для дослідження проблеми та охарактеризовано основні методи роботи з мемуарами. Джерельною базою дисертації є комплекс опублікованих та архівних матеріалів, які акумулюють інформацію про процес публікації мемуарів на сторінках «Киевской старины». Найважливішою групою джерел є мемуари, опубліковані у журналі впродовж 1882 - 1906 рр.

Важливий блок джерел становить мемуарна література з історії журналу (спогади його співробітників та діячів громадсько-політичного і культурного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст.) Житецький І. «Київська Старина» за часи Ф. Лебединцева (1882-1887) / І. Житецький // Україна. - 1925. - Кн. 6. - С. 113-120; Стороженко М. З мого життя / упор. і вст. ст. В. Ульяновського. - К. : Либідь, 2005. - 432 с., опубліковані та неопубліковані епістолярії, які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ІР НБУВ, Ф. ІІ, ІІІ, 36, 122 та ін.). Вони несуть соціокультурну інформацію про життя і діяльність редакторів і співробітників журналу, дають змогу реконструювати творчу лабораторію авторів «Киевской старины», містять відгуки на публікації мемуарів тощо.

Специфіка джерельної бази вивчення діяльності журналу полягає в тому, що його архів не дійшов до нас у повному первісному вигляді і представлений фрагментарно. Зокрема, в ІР НБУВ зберігається частина архіву редакції «Киевской старины» (Ф. 112), документи якого було залучено до аналізу. Матеріали фонду містять відомості про ті мемуари, які в силу різних причин не були опубліковані, а також ті, які були позитивно сприйняті редакторами і згодом видані в часописі. Окрім цього фонд містить офіційне листування, розписки в отриманні гонорарів, оригінали деяких публікацій журналу. У документах з колекції О. Лазаревського (ІР НБУВ, Ф. І) виявлено цінну інформацію про авторів мемуарних публікацій, а також про власників оригіналів документів, переданих для опублікування.

Першорядне значення для співставлення оригіналів мемуарів і відтворення інформації про повноту їхніх публікацій мають автографи джерел, частина яких зберігається в ІР НБУВ, зокрема, щоденник Я. Марковича (Ф. І, спр. 66857-66861), автограф спогадів М. Сумцова (Ф. 155, спр. 18) тощо.

Документи офіційного походження про діяльність редакції «Киевской старины» зберігаються в фондах Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК України). Для відтворення історії журналу залучено матеріали цензурних установ, зокрема документи Канцелярії київського окремого цензора (Ф. 294) та Київського тимчасового комітету у справах друку (Ф. 295), які містять циркуляри, розпорядження, повідомлення Головного управління в справах друку про затвердження редакторів та видавців журналу «Киевская старина», про дозвіл чи заборону матеріалів, офіційне листування з приводу цензурного перегляду автографів публікацій. Крім того, у фондах ЦДІАК України зберігається програма часопису (Колекція мікрофільмів 19), в якій серед основних напрямків діяльності «Киевской старины» було визначено публікацію мемуарних джерел.

Таким чином, основу джерельної бази становлять опубліковані та архівні документи, які дозволяють розв'язати поставлені у дисертації завдання і дійти обґрунтованих висновків та узагальнень.

Понятійно-категоріальний апарат дисертаційного дослідження ґрунтується на вивченні та застосуванні понять і термінів, які сьогодні набули поширення в українській та зарубіжній історичній та джерелознавчій літературі. У роботі проаналізовано змістове наповнення термінів «мемуаристика», «спогади», «щоденники», «автобіографії», розглянуто основні методи здійснення зовнішньої і внутрішньої критики мемуарних джерел.

Основні підходи до вивчення джерел мемуарного характеру полягають у наступному: 1) з'ясуванні авторства джерела; 2) встановленні часу і місця створення мемуарів; 3) визначенні форми написання джерел мемуарного характеру; 4) встановленні повноти та достовірності джерела; 5) оцінки його змісту та інформаційного значення.

Таким чином, аналіз стану наукової розробки проблеми та джерельної бази дослідження засвідчив, що залучені до вивчення матеріали є оптимальними для розв'язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань.

У другому розділі «Мемуари на сторінках «Киевской старины»: типологія, класифікація, археографічне опрацювання» проаналізовано місце мемуарів серед джерельних публікацій журналу, здійснено класифікацію даного джерельного комплексу, висвітлено правила і прийоми передачі текстів мемуарів в археографічній практиці «Киевской старины».

У підрозділі 2.1 «Місце мемуаристики в структурі “Киевской старины”. Класифікація мемуарних публікацій» розглянуто процес публікації мемуарних джерел у журналі «Киевская старина». За час видання журналу (з 1882 по 1906 рр.) на його сторінках було опубліковано 255 мемуарів, серед яких були такі відомі історичні пам'ятки, як щоденники М. Ханенка, Я. Марковича, автобіографії М. Максимовича, О. Кістяківського, О. Лазаревського, спогади про Т. Шевченка, М. Костомарова, А. Марковича; записки М. Іванішева тощо.

Значення, обсяг і ґрунтовність мемуарних публікацій «Киевской старины» були нерівноцінними, у своїй більшості вони представлені неповними, часто уривчастими текстами, інколи без початку або закінчення. Цей факт зумовлений, з одного боку, застосуванням методу вибіркової публікації тексту мемуарів задля введення до наукового обігу максимально широкого кола джерел, а з іншого боку - впливом цензури на повноту опублікованих матеріалів.

У дисертації встановлено, що зміни в організаційно-видавничій діяльності журналу вплинули на рівень публікації мемуарної літератури на його сторінках. Зокрема, найбільша кількість мемуарів була опублікована в перший період видання журналу, коли його редакцію очолював Ф. Лебединцев. За перші шість років (1882 - 1887 рр.) на сторінках часопису було опубліковано понад 100 мемуарів (у середньому - 17 мемуарів на рік). Другий період в організаційно-видавничій історії «Киевской стрины» (1888 - 1892 рр.) був позначений зменшенням числа публікацій мемуарів (у цей час виходило в середньому 10 мемуарів на рік). Середнє число опублікованих мемуарів упродовж третього періоду існування часопису (1893 - 1906 рр.) складає 9 мемуарів на рік і разом становить 127 мемуарів за 14 років. Це практично вдвічі менше, ніж було видано за перший період. Поступове зменшення кількості мемуарних публікацій пояснюється зміною громадсько-політичної спрямованості журналу та його орієнтацією на поширення літературних творів.

Класифікація всієї сукупності опублікованих в «Киевской старине» мемуарних джерел за проблемно-тематичним принципом дозволяє виділити наступні групи мемуарів: біографічні матеріали; мемуари з історії суспільно-політичних рухів; матеріали з регіональної історії України; мемуари з церковно-релігійної історії; мемуари з української історії освіти та культури. Результати дослідження доповнюють приміщені до дисертації додатки, в яких графічно відображено процес публікації мемуарів у «Киевской старине» та їхню класифікацію.

Вивчення мемуарних публікацій «Киевской старины» як історичного джерела та біографій мемуаристів, твори яких були опубліковані в журналі, дало змогу відтворити «сукупний» середньостатистичний портрет авторів мемуарних джерел. При реконструкції такого портрету враховувався той факт, що кожна історична доба мала безпосередній вплив на формування особистості, тому мемуарист ХVII ст. суттєво відрізнявся від мемуаристів ХVIIІ та ХІХ ст. Середньостатистичним мемуаристом XVII ст. був представник польської шляхти, який мав достатньо високе становище та значний освітній ценз, був знавцем кількох іноземних мов. Мемуарист XVIII ст. - це, переважно, виходець із середовища української козацької старшини, з високим рівнем освіти. Портрет мемуариста ХІХ ст. є дещо відмінним від попередніх. Це діяч з університетською освітою, який відігравав помітну роль у політичному чи національно-культурному русі, мемуари якого містять розлогі автобіографічні відомості.

Підрозділ 2.2 «Передача тексту мемуарів в археографічній практиці журналу» присвячений характеристиці методів, які застосовували автори «Киевской старины» при публікації мемуарів. У ньому окреслено характерні особливості розвитку української археографії у ХІХ ст., підкреслено, що редакція «Киевской старины» стала на шлях проведення ґрунтовної роботи у сфері публікації історичних джерел.

У структурі часопису «Киевская старина» мемуари посідали важливе місце. Вони публікувалися в окремому відділі під назвою «Документы, известия, заметки». Тут друкувались невеликі за обсягом документи. Крім того, мемуари публікувались в основній частині часопису. Деякі джерела видавалися в додатках до журналу. За формою відтворення документів приміщувалися повнотекстові твори, або уривки мемуарів, автори друкували їх в одному чи декількох номерах журналу.

Єдиного правила передачі тексту мемуарів авторами часопису не було вироблено, оскільки археографічна наука у цей період перебувала в процесі свого становлення і основним завданням авторів-упорядників був пошук форми журнальної публікації документів, яка б відповідала завданням наукового часопису та задовольняла б інтереси читачів.

Археографічне оформлення публікацій мемуарних джерел включало передмову та коментарі упорядника у вигляді підрядкових приміток. Більшість публікацій супроводжувалась невеликою передмовою, яка містила історичну частину - відомості про походження документа, характеристику епохи (часу походження документа), діячів та подій. Часто вказувалось на достовірність та первинність публікацій. Відомості про місце зберігання документа наводилися у передмові, примітках або після тексту документа в дужках. Окремі публікації відтворювали лише текст джерела і друкувались без археографічного опрацювання.

У дисертації встановлено спільні риси та особливості в археографічному опрацюванні різних видів мемуарних джерел, проаналізовано підходи, які застосовували до передачі тексту мемуарів О. Лазаревський, В. Антонович, О. Левицький, Ф. Лебединцев, В. Науменко та інші співробітники журналу.

Третій розділ «Мемуарні публікації «Киевской старины» як джерело з історії України XVII - XIX ст.» присвячений дослідженню інформаційного потенціалу мемуарів, опублікованих на сторінках «Киевской старины».

У підрозділі 3.1 «Джерельне значення мемуарів для дослідження персоналій» встановлюється інформаційна цінність опублікованих мемуарів щодо вивчення проблем біографістики. Серед біографічних публікацій часопису значну частку становили мемуарні публікації. Загалом опубліковані у журналі мемуари у переважній більшості були присвячені діяльності окремих особистостей. Цей факт є закономірним з огляду на те, що мемуари є джерелами особового походження. Зазначений джерельний комплекс становить основну частину мемуарів, опублікованих в «Киевской старине».

У кількісному відношенні найширше у журналі були представлені мемуари діячів ХІХ ст. (у тому числі Г. Галагана, М. Іванішева, О. Кістяківського, М. Костомарова, П. Куліша, О. Лазаревського, О. Лашкевича, Ф. Лебединцева, М. Максимовича, А. Маркевича, О. Потебні, Т. Шевченка та ін.), що загалом становить близько 95% всіх мемуарів даної групи. Найменше джерел особового походження (1%) відносились до XVII ст. (щоденники Ф. Євлашевського, С. Освецима, спогади про П. Тетерю), 4% опублікованих мемуарів стосувались ХVIIІ ст. (записки К. Хоєцького, щоденники М. Ханенка, Я. Марковича, автобіографія І. Турчиновського). Такі «звужені» хронологічні межі опублікованих у журналі мемуарів пояснюються тим, що написання автобіографій, щоденників, спогадів до ХІХ ст. не було поширеним явищем.

У роботі охарактеризовано значення мемуарних публікацій журналу «Киевская старина» для дослідження життя і діяльності окремих персоналій, висвітлено ступінь залучення до наукового обігу біографічних мемуарів часопису.

У підрозділі 3.2 «Мемуари як джерело з історії суспільно-політичних рухів в Україні» встановлено значення мемуарних публікацій «Киевской старины» для дослідження суспільно-політичних рухів в Україні XVII - XIX ст. На відміну від документів офіційного походження, ці джерела розкривають маловідомі факти, характеризують побут, суспільні настрої різних верств населення.

У центрі уваги публікаторів були, насамперед, козацько-селянські повстання XVII - ХІХ ст. та діяльність їхніх керівників («К характеристике эпохи уничтожения козачества», «Свидетельство современника о Наливайке», «Рассказ современника о приключениях случившихся с ним во время «Колиивщины» тощо), події російсько-турецької війни 1806 - 1812 рр. («Записки И.П.Котляревского о первых действиях русских войск в турецкую войну 1806 г.»), перебіг польського повстання 1863 р. («Воспоминания о польском восстании в Украйне 1863 года», «Из воспоминаний о польском мятеже 1863 года», «Воспоминания-картинки из времен польского восстания 1863 г.»), написані І. Котляревським, Б. Познанським, Р. Семенцовою тощо.

Оцінюючи значення мемуарів для дослідження суспільно-політичних процесів в Україні, слід підкреслити недостатнє використання їх джерельної інформації при написанні узагальнюючих праць з історії козацьких та гайдамацьких рухів.

У підрозділі 3.3 «Мемуарні публікації часопису в джерельній базі історії української культури та освіти» проаналізовано мемуари як джерело із вивчення проблем української освіти та культури XVII - ХІХ ст.

Група мемуарів, яка розкриває стан української освіти є не чисельною, водночас останнє не впливає на її наукову цінність та інформативність. Мемуари, опубліковані в «Киевской старине», дають змогу дослідити історію братських шкіл на Лівобережжі в XVII ст., недільних шкіл, гімназій (Немирівської, Богуславської, Новгород-Сіверської), духовних училищ та семінарій (спогади М. Чалого, П. Клєбановського, В. Ілляшевича, П. Борзаковського та ін.). Значною мірою інформація про стан освіти стосується навчальних закладів духовного спрямування. Питання розвитку вищої освіти в мемуарних публікаціях журналу практично не порушувалось.

Найбільше спогадів, записок про культурний розвиток України у журналі «Киевская старина» було присвячено народній культурі і побуту, зокрема організації ярмарок та вистав народного театру.

Опубліковані у журналі мемуари торкаються також історії православної Церкви. Проблемам церковної історії і міжконфесійних відносин найбільше уваги приділялось у період редагування Ф. Лебединцева - вихованця Київської духовної академії, історика Церкви. У журналі мали місце публікації професорів та випускників Київської духовної академії (П. Лебединцева, С. Голубєва, В. Липківського, І. Гордієвського, П. Орловського). Мемуари, даної групи інформують про побут православного духовенства в Україні, значення Церкви у житті суспільства, дозволяють відтворити біографії священнослужителів, а також містять цінну інформацію про історію православних храмів.

Таким чином, публікації мемуарів на сторінках «Киевской старины» є цінним та інформативним джерелом з суспільно-політичних рухів, соціальної історії, розвитку української культури та освіти.

У Висновках узагальнено результати дослідження та викладено основні положення, що виносяться на захист:

- Визначено, що історіографія часопису «Киевская старина» є вагомою з точки зору сприйняття журналу в різні історичні епохи діячами різних суспільно-політичних поглядів. Однак, незважаючи на значну кількість праць, присвячених історії видання журналу «Киевская старина» та дослідженню його матеріалів, публікації мемуарних джерел у часописі «Киевская старина» не стали предметом спеціального наукового дослідження. На сьогоднішній день нерозкритими залишаються питання класифікації мемуарів, встановлення кола авторів мемуарних джерел, періодичності публікування їх у журналі, що вимагає їх детальнішого вивчення;

- Зроблено висновок, що джерельна база дослідження, основу якої складають мемуарні публікації «Киевской старины» та матеріали архівних фондів, є оптимальною для розв'язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань, що в сукупності дає можливість вивчити опубліковані на сторінках журналу мемуари, встановити їх наукову та інформативну цінність;

- З'ясовано, що значне місце у структурі журналу посідали публікації мемуарних джерел, які відображали різні сторони суспільно-політичного життя і свідчили про підвищений інтерес до них з боку наукової спільноти. Загалом серед документальних публікацій «Киевской старины» джерела особового походження, до яких відносяться мемуари, значно переважали над актовими матеріалами. Визначено, що на сторінках журналу за час його існування (з 1882 по 1906 рр.) було опубліковано 255 мемуарів, представлених автобіографіями, спогадами, щоденниками, записками. Їхнє значення, обсяг і ґрунтовність були нерівноцінними. На цілісність і повноту публікацій впливали цензура та політика редакторів часопису;

- Встановлено, що за тематичною ознакою джерела мемуарного характеру на сторінках «Киевской старины» представлені такими групами: біографічні матеріали; матеріали з історії суспільно-політичних рухів; матеріали з регіональної історії; мемуари з церковно-релігійної історії; мемуари з історії освіти та культури;

- Доведено, що публікуючи мемуари в журналі, автори користувались як оригіналами, так і копіями документів. Часто автори публікацій отримували спогади від очевидців подій. Значна кількість матеріалів до редакції надходила від спадкоємців або з приватних колекцій, зокрема, А. Чепи, В. Рубана, нащадків М. Ханенка. Зміни в організаційно-видавничій діяльності журналу вплинули на рівень публікації мемуарної літератури на його сторінках. Протягом усієї історії журналу спостерігалась тенденція до зменшення кількості публікацій мемуарних джерел внаслідок витіснення їх історичними працями з українознавства, літературними творами. Найбільшу кількість мемуарів було опубліковано у період редакторства Ф. Лебединцева (в середньому 17 мемуарів щорічно), а найменшу - за перебування на посаді редактора часопису В. Науменка (в середньому 9 мемуарів). Визначено, що у сфері публікування мемуарної літератури автори часопису успішно втілювали в життя основні напрями археографічної діяльності: 1) джерельна евристика; 2) вивчення і відбір мемуарів до публікації; 3) підготовка їх до видання; 4) написання монографічних досліджень на основі джерел, що друкувалися. Рівень археографічного опрацювання джерел мемуарного характеру, опублікованих у «Киевской старине», в цілому відповідав вимогам історичної науки в Україні останньої чверті ХІХ ст. Джерельні публікації часопису супроводжувала передмова, яка містила археографічну характеристику документа. Науково-довідковий апарат доповнювали підрядкові коментарі з анотаціями;

- З'ясовано, що публікації мемуарів у часописі «Киевская старина» є цінним джерелом з суспільно-політичної, соціальної та культурної історії України XVII - ХІХ ст., а їх використання є неодмінною умовою відтворення історичного процесу в Україні. Внаслідок того, що значна кількість видрукуваних у журналі мемуарів не збереглась до нашого часу, їхнє вивчення сучасними дослідниками можливе тільки шляхом звернення до матеріалів «Киевской старины». Мемуарні публікації часопису є надзвичайно важливими при реконструкції біографічних даних видатних діячів, встановленні їхніх наукових контактів. Доповнюючи відомості офіційних джерел, мемуари розкривають маловідомі факти, характеризують різні сфери суспільного життя, такі як сімейних побут, суспільні настрої різних верств населення. Тому необхідним завданням сучасних дослідників є ширше використання в наукових працях мемуарів, опублікованих у «Киевской старине».

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях, що входять до переліків, затверджених ВАК України

1. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Публікація мемуарів на сторінках часопису «Киевская старина»: проблематика, систематизація, аналіз / Тетяна Поліщук // Гілея. Науковий вісник / Українська академія наук, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України. - К., 2009. - Вип. 19. - С. 72-80.

2. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Мемуарна Шевченкіана на сторінках часопису «Киевская старина» / Тетяна Поліщук // Часопис української історії / Київський національний унів-т ім. Тараса Шевченка, кафедра української історії та етнополітики. - К., 2009. - Вип. 15. - С. 124-130.

3. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Мемуаристика у творчій спадщині Олександра Лазаревського (за публікаціями у журналі «Киевская старина») / Тетяна Поліщук // Пам'ятки : археографічний щорічник / Держкомархів України, УНДІАСД. - К., 2009. - Т. 10. - С. 190-202.

Публікації, які додатково відображають результати дослідження

4. Поліщук Т. (Курбацька Т.) До питання характеристики мемуарів як специфічного джерельного комплексу історичної науки / Тетяна Поліщук // Шевченківська весна. Історія : матеріали міжн. науково-практичної конф. молодих учених (Київ, 20-21 берез. 2008 р.) : у 2 ч. Ч. 2. Праці аспірантів та студентів : у 2 т. Т. 2. - К., 2008. - С. 81-83.

5. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Методичний інструментарій і понятійний апарат мемуаристики / Тетяна Поліщук // Дні науки історичного факультету-2008 : матеріали міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяч. 90-р. Гетьманату П. Скоропадського (Київ, 23-24 квіт. 2008 р.) : у 2 ч. Ч. 1. - Вип. 1. - К., 2008. - С. 145-147.

6. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Автобіографія Тараса Шевченка як джерело з історії життєвого шляху поета (на основі матеріалів журналу «Киевская старина» / Тетяна Поліщук // Дні науки історичного факультету-2009 : матеріали ІІ міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяч. 175-р. Київського нац. унів-ту ім. Т. Шевченка : у 4 ч. Ч. 4. - Вип. 2. - К., 2009. - С. 77-79.

7. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Мемуари на сторінках часопису «Киевская старина» / Тетяна Поліщук // Одіссос: актуальні проблеми історії, археології та етнології : матеріали І міжнар. наук. коф. студентів, аспірантів та молодих вчених «Одеські читання : актуальні проблеми історії, археології та етнології» (Одеса, 6-7 лют. 2009 р.). - Одеса, 2009. - С. 207-210.

8. Поліщук Т. (Курбацька Т.) Автобіографічні публікації журналу «Киевская старина» / Тетяна Поліщук // Дні науки історичного факультету-2010 : матеріали ІІІ міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяч. 65-р. Перемоги у Великій Вітчизняній Війні (Київ, 22-23 квіт. 2010 р.) : у 4 ч. Ч. 4. - Вип. 3. - К., 2010. - С. 93-95.

Анотація

Курбацька Т.В. Публікації мемуарів у журналі «Киевская старина» (1882 - 1906 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації на основі широкого кола джерел комплексно досліджено процес публікації мемуарів на сторінках історичного журналу «Киевская старина» протягом усього періоду його видання (1882 - 1906 рр.).

З'ясовано місце мемуарів серед джерельних публікацій журналу, визначено чинники, які впливали на їхню повноту й цілісність. Систематизовано та класифіковано мемуарні публікації часопису, встановлено правила та прийоми передавання текстів мемуарів в археографічній практиці журналу, визначено джерельне значення мемуарів часопису.

Ключові слова: «Киевская старина» (1882 - 1906 рр.), мемуари, спогади, записки, автобіографії, щоденники, історичні джерела, джерелознавство.

Аннотация

Курбацкая Т.В. Публикации мемуаров в журнале «Киевская старина» (1882 - 1906 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию процесса публикации мемуаров в историческом журнале «Киевская старина» на протяжении всего времени его издания (1882 - 1906 гг.). На основании широкого круга источников определены основные факторы, которые влияли на публикацию мемуаров на страницах журнала, проанализировано место мемуарных публикаций среди других источников, которые были изданы в «Киевской старине».

Установлено, что на протяжении 25 лет существования «Киевской старины» было издано 255 мемуарных источников, представленных дневниками, автобиографиями, воспоминаниями, записками, которые отображали вопросы политической, социально-экономической и культурной истории Украины XVII - XIX в.

Мемуарные публикации «Киевской старины» не утратили своего значения для современной исторической науки, поскольку значительное количество документов впервые было введено в научный оборот именно на страницах журнала. Кроме того, часть оригинальных текстов мемуаров, изданных в журнале, до нашего времени не сохранилась, их использование возможно лишь благодаря публикациям «Киевской старины».

В диссертации систематизирован и классифицирован комплекс мемуарных публикаций журнала «Киевская старина». В основу классификации положен проблемно-тематический принцип, который дал возможность выделить несколько групп мемуаров.

Установлено, что при изучении биографий мемуаристов можно выделить общие черты, что дает возможность реконструировать среднестатистический портрет авторов мемуарных источников. В диссертации охарактеризированы портреты мемуаристов ХVII, ХVIIІ и ХІХ веков.

Автором определен уровень археографической обработки мемуарных публикаций, который имеет свои особенности. Подходы редакторов к публикации дневников, автобиографий, воспоминаний, записок были разными. В области публикации мемуарной литературы авторы журнала воплощали в жизнь основные направления археографической деятельности. Имеющиеся недостатки в археографическом описании мемуаров не уменьшают информативность и историческую ценность этих источников.

Проведен источниковедческий анализ мемуарных публикаций журнала «Киевская старина». Установлено, что публикации мемуаров сыграли важную роль в процессе становления национальной биографистики. Биографические и генеалогические материалы значительно расширили базу источников украинской истории, поэтому их анализ необходим для исследования персоналий.

В мемуарных публикациях журнала отображены также общественно-политические движения в Украине. Эти источники содержат важную информацию по социальной истории, характеризируют бытовые подробности, значительно дополняя сведения официальных источников.

Публикации источников мемуарного характера в журнале «Киевская старина» являются ценным и информативным источником по истории украинского образования и культуры. Они дают возможность исследовать историю гимназий, училищ, семинарий. Мемуары также характеризируют состояние духовного образования в Украине, в частности деятельность учебных заведений духовного направления. Мемуарные источники в журнале полезны также и для исследователей истории культуры и церковных отношений. Таким образом, раскрыт информационный потенциал и значение мемуарных публикаций журнала «Киевская старина» как важного источника для исследования актуальных проблем украинской истории.

Ключевые слова: «Киевская старина» (1882 - 1906 гг.), мемуары, воспоминания, записки, автобиографии, дневники, исторические источники, источниковедение.

Summary

Kurbatska T.W. Publications of memoirs in the journal «Kievskaya Starina» (1882 - 1906). - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of candidate of historic sciences in speciality 07.00.06 - historiography, source study and special historical disciplines. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2011.

In the dissertation was investigated the process of publication memoirs, based on numerous sources, in historical journal «Kievskaya Starina» during the whole period of its publishing (1882-1906). The researcher underlined the main role of memoirs among other documentary publications in the journal. Also, the author investigated factors that influenced on the integrity of memoirs published in the journal. In the thesis was systematized and classified memoirs, published in the journal. It was also defined sources' importance of the memoirs in this historical journal ««Kievskaya Starina».

Key words: «Kievskaya Starina» (1882 - 1906), memoirs, recollection, notes, autobiography, diaries, historical sources, Source Studies.

Размещено на Allbest.ru