Німецькі колоніальні товариства і союзи: утворення, склад і діяльність (друга половина ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

07.00.02 - всесвітня історія

НІМЕЦЬКІ КОЛОНІАЛЬНІ ТОВАРИСТВА І СОЮЗИ:

УТВОРЕННЯ, СКЛАД І ДІЯЛЬНІСТЬ

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ст.)

КОСЯК Світлана Михайлівна

Чернігів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичних наук

Рівненського державного гуманітарного університету

Захист відбудеться “15” березня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка (14000, м. Чернігів, Проспект Миру, 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53)

Автореферат розісланий “____” лютого 2011 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Німеччина значно пізніше від багатьох європейських держав - в середині 80-х рр. ХІХ ст. - стала на шлях здійснення офіційної колоніальної політики. Проте рушійні сили німецького експансіонізму почали формуватися ще задовго до утворення Німецької імперії. Після 1871 р. цей процес не просто прискорився, але й набув якісно нового змісту завдяки підтримці колоніальних ідей і планів з боку владних кіл і найвпливовіших політичних та економічних сил кайзерівської Німеччини.

Для успішної реалізації німецьких планів майбутніх колоніальних загарбань особливого значення в країні набуває організація всебічної пропаганди щодо підтримки колоніальної експансії серед усіх прошарків суспільства з метою об'єднання нації на ґрунті підтримки колоніального питання. Здійснення заокеанських проектів колонізації і відвертої експансії мало пом'якшити суспільне невдоволення від внутрішніх соціальних проблем і сприяти посиленню міжнародних позицій Німецької імперії.

У цьому контексті потребують ґрунтовного дослідження питання причин виникнення, складу, структури, організаційних та ідейних засад діяльності німецьких колоніальних організацій, товариств і союзів, їх роль у пропаганді та психологічній підготовці різних соціальних верств до сприйняття експансіоністських ідей. Вивчення історії цих організацій є необхідною умовою повного і глибокого розкриття рушійних сил колоніальної експансії Німеччини та шляхів і методів реалізації її заокеанських планів.

У цілому проблемам німецького колоніалізму присвячено чимало різноманітних наукових праць, у тому числі фахових історичних монографій і статей. Проте в них тільки опосередковано висвітлюються діяльність, роль, значення і місце колоніальних товариств, союзів, організацій і вони не стали об'єктом спеціального історичного дослідження. З огляду на це, розробка авторкою теми дисертаційного дослідження і створення української історичної візії німецького колоніально-товариського руху напередодні та в перші три десятиліття після проголошення Німецької імперії, відзначається актуальністю і науковою значимістю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах комплексної наукової теми кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету “Порівняльний аналіз політичних процесів, структур та систем України і світу” (Державний реєстраційний номер - 0107U010965 від 26 листопада 2007 р.).

Метою дисертаційного дослідження є системна характеристика причин, факторів, змісту і наслідків виникнення та діяльності колоніальних товариств, союзів, організацій у Німеччині в другій половині ХІХ ст. Відповідно до мети в роботі поставлено комплекс наукових завдань:

- подати характеристику джерельної бази та проаналізувати історіографію проблеми;

- з'ясувати першопричини виникнення німецьких колоніальних товариств і союзів, їх соціальну базу, структуру та спрямованість діяльності;

- дослідити характер діяльності колоніальних організацій періоду заокеанської політики О. Бісмарка;

- прослідкувати еволюцію німецького колоніально-товариського руху на прикладі структурних і програмних змін під впливом урядової політики активних колоніальних загарбань;

- розкрити сутність цільових установок агітації і пропаганди колоніальних союзів і товариств, покликаних підготувати широкі верстви до усвідомлення необхідності і корисності для німецького суспільства колоніальної експансії;

- довести, що німецькі колоніальні товариства і союзи, незалежно від їх завдань і шляхів реалізації, мали єдину мету - ствердження Німеччини як колоніальної світової держави.

Об'єктом дослідження є колоніальні товариства і союзи, їх утворення, склад та діяльність у другій половині XIX ст.

Предметом дослідження є характер діяльності німецьких колоніальних товариств і союзів, спрямований на реалізацію Німеччиною її колоніальної політики.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період другої половини ХІХ ст. Нижня хронологічна межа дослідження зумовлена тим, що саме після революційних подій 1848 - 1849 рр. у німецьких землях активізувався процес оформлення колоніальної ідеї і створення перших загальнонімецьких колоніальних союзів, товариств і об'єднань, які ставили за мету практичну реалізацію німецьких колоніальних проектів і перехід до офіційної колоніальної політики. Верхня межа - 1899 р. - збігається із часом об'єднання німецького колоніально-товариського руху на основі утворення й діяльності Пангерманського і Флотського союзів та переходом Німеччини до світової політики. Задля поглиблення наукового аналізу і з'ясування сутності передумов процесу формування ідеї колоніального руху авторка в ряді випадків вдається до розширення нижньої хронологічної межі дослідження.

Територіальні межі повинні сприйматись у двох площинах - Німеччина, де були створені колоніальні товариства і союзи та територія Африки, Близького Сходу і Океанії, як ареал заокеанської діяльності німецьких колоніальних організацій.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. В основу дослідження покладено методологічні принципи науковості, об'єктивності, системності, історизму, врахування історичної індивідуальності та ментальності націй. Дисертантка спирається на загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, логічний, систематизації); спеціально-історичні (структурно-функціональний аналіз, історико-порівняльний, діахронічний, проблемно-хронологічний, методи періодизації і актуалізації); міждисциплінарні (статистичний, соціологічних досліджень); спеціальні джерелознавчі (текстологічного вивчення, критичний, евристичний) методи.

Історичний підхід дав можливість вивчити витоки та розвиток німецької колоніальної ідеології, її основні складові та змістовний чинник ґенези рушійних сил у вигляді різноманітних колоніальних товариств і союзів у конкретно-історичних умовах того часу. Структурно-функціональний підхід сприяв виявленню основних структурних елементів колоніально-товариського руху та визначенню функцій і ролі кожного з них. Застосування аналітичного методу дозволило з'ясувати роль, значення і вплив різноманітних колоніальних організацій на формування державної колоніальної політики Німеччини. За допомогою синтезу сформовано цілісне знання про особливості становлення, розвитку та практичної діяльності німецьких колоніальних організацій. Залучення історико-порівняльного методу дозволило виявити спільні та відмінні риси у діяльності німецьких колоніальних товариств і союзів під впливом еволюції офіційної німецької експансіоністської ідеології. Використання історико-системного методу дало можливість з'ясувати, що утворення різноманітних колоніальних союзів і товариств у другій половині ХІХ ст. було зумовлене економічними, соціальними, політичними, ідеологічними процесами і мало системний характер. Складність і неоднозначність процесу формування і діяльності німецьких колоніальних товариств, організацій, союзів, їх впливу на становлення основних засад колоніальної політики Німеччини у другій половині ХІХ ст. вимагало також залучення синкретичного підходу. Логічне, системне поєднання різнопланових методів дозволило провести дослідження об'єкта у різних площинах - історичній, політичній, економічній, соціальній, ідеологічній.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно підсумовує, систематизує та розвиває у комплексному аналітичному ключі попередні доробки у цій галузі. На основі матеріалів тогочасної преси та періодики, програмних документів, закликів і відозв колоніальних організацій і численної різноманітної літератури створена українська історична візія ґенези німецького колоніально-товариського руху в другій половині ХІХ ст.

На відміну від попередніх праць, присвячених колоніальній політиці Німеччини другої половини ХІХ ст., в яких тільки опосередковано згадуються колоніальні товариства і союзи, у дисертаційному дослідженні зроблено комплексну узагальнену характеристику німецького колоніального руху в контексті внутрішньої та зовнішньої політики Німецької імперії.

Концептуальним положенням дослідження новаторського плану є висвітлення залежності змін у характері, структурі та напрямках діяльності колоніальних організацій від змін державно-політичної парадигми.

Авторка вперше у своїй дисертаційній роботі дослідила поняття “колоніально-товариський рух”, розуміючи під ним колоніально-пропагандистську та практичну діяльність організацій, союзів, товариств, які сприяли вступу Німецької імперії на шлях заокеанської колоніальної політики та її реалізації.

Характер, спрямованість і методи німецької колоніальної політики досліджуваного періоду проаналізовано з точки зору насамперед ролі, місця і впливу на неї саме колоніально-товариської складової.

Практичне значення роботи. Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці нормативних і спеціальних курсів з нової історії країн Європи, Азії та Африки, з історії Німеччини, німецького колоніалізму, колоніальної політики європейських держав. Фактичний матеріал та висновки дослідження можуть також використовуватися при підготовці та написанні відповідних розділів узагальнюючих праць і навчальних посібників, а також при підготовці фахових монографій і наукових розвідок.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати роботи доповідалися дисертанткою на засіданнях кафедри політичних наук і спільному засіданні кафедр політичних наук і всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету; викладені в повідомленнях на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, молодих учених і аспірантів Рівненського державного гуманітарного університету (2008, 2009, 2010 рр.); у доповідях на науково-практичних конференціях: “Пангерманці та колоніальне питання” (Міжнародна наукова конференція “Німці України та Росії в конфліктах і компромісах ХІХ - ХХ ст.”, 24-27 вересня 2007 р., м. Дніпропетровськ); “Німецькі релігійні місії в Африці (друга половина ХІХ ст.)” (Буковинська науково-практична конференція “Ми українці, ми українські”, 2 листопада 2007 р., м. Чернівці); “Німецький колоніально-товариський рух на рубежі ХІХ - ХХ ст.: вплив на еволюцію імперської зовнішньої політики” (Українсько-польський науковий семінар “Концептуальні засади сучасної міжнародної політики: “константи” і “змінні”, 29-30 жовтня 2007 р., м. Рівне).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені в 9 публікаціях у фахових історичних виданнях з переліку ВАК України, а також у брошурі (у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації обумовлені поставленою метою і завданнями. В її основу покладено проблемно-хронологічний принцип. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури (277 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок, з них 164 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ”Вступі” обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методи і принципи дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику структури роботи.

Перший розділ “Історіографічна та джерельна база дослідження” присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, аналізу доробку зарубіжних і українських істориків, характеру використаних джерел.

У першому підрозділі “Історіографічний огляд” проаналізовано дослідження вчених різних країн і наукових напрямків. В основу історіографічного огляду покладено умовний поділ опрацьованої історичної літератури на чотири періоди: перший від утворення Німецької імперії до закінчення Першої світової війни (1871-1918 рр.), другий міжвоєнний період (1919-1939 рр.), третій післявоєнний період (1945-1990 рр.) і четвертий сучасна або новітня (з 1991 р.) історіографія. Для її системного аналізу було виокремлено праці: а) німецьких; б) російських (у т.ч. радянських) і в) українських науковців.

Історіографія до 1918 р. Одними з перших історіографів німецької колоніальної політики були німецькі науковці Г. Егельгааф і А. Циммерман. У своїй праці Г. Егельгааф Egelhaaf G. Geschichte der neusten Zeit vom Frankfurtern Frieden bis zur Gegenwart / G. Egelhaaf. - Stuttgart, 1908. - 298 s. обґрунтовував необхідність і неминучість активізації заокеанських захоплень Німеччини. У книзі А. Циммермана Zimmermann A. Geschichte der deutschen Kolonialpolitik / A. Zimmermann. - B.:Wittler, 1914. - 336 s. наведені дані про економіку німецьких колоній, управління ними, окремі сюжети присвячені ролі колоніальних товариств у підготовці та здійсненні німецької експансії в Африці й Океанії. Значний інтерес з точки зору зібраного фактичного матеріалу становить видане 1912 р. у Берліні двотомне дослідження Л. Зандера Sander L. Geschichte der deutschen Kolonialgesellschaft fьr Sьdwest-Afrika von ihrer Grьndung bis zum Jahre 1910: In 2 Bde. / L. Sander. - B.: Reimer, 1912., у якому автор детально зупинився на історії створення і діяльності Німецького колоніального товариства Південно-Західної Африки.

Дослідження в галузі колоніальної політики Німеччини продовжувались і в роки Першої світової війни. Треба відзначити праці Г. Тріренберга Trierenberg G. Togo. Die Aufrichtung der deutschen Schutzherrschaft und die ErschlieЯung des Landes / G. Trierenberg. - Berlin, 1914. - 246 s. і В.Г. Зольфа Solf W.H. Die Missionen in den deutschen Schutzgebieten / W.H. Solf. - Gьtersloh, 1918. - 32 s., у яких йдеться про роль місіонерів і їх діяльність у німецьких колоніях.

Певний внесок у дослідження діяльності колоніальних союзів і товариств зробили російські вчені. Першими роботами, які вийшли до 1918 р., були праці М. Литвинова, Політікуса, І. Защука, А. Дживелегова, В. Енгельгардта Литвинов М.М. По глобусу. Современная политическая карта Африки / М.М. Литвинов. - СПб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1891. - 31 с.; Политикус. Беглый очерк колониальной политики Германии / Политикус // Русское богатство. - 1906. - №7. - С. 7-9.; Защук И.И. Германские колонии. Значение их в экономическом, политическом и военном отношениях / И.И. Защук. - Спб.: Тип. Г.Скачкова, 1908. - 43 с.; Дживелегов А.К. История современной Германии / [под ред. Н.И. Кареева, И.В. Лучицкого]. / А.К.Дживелегов. - Спб., 1910. - Ч. 2. (1862-1910) - 418 с.; Энгельгарт В. Германские колонии и чем грозит Германии их утрата/ В.Энгельгарт. - Ярославль: Тип. К.Ф. Некрасова, 1914. - 32 с.. Українські вчені також займалися розробкою питань історії німецького колоніалізму. Помітну роль у розвитку германістики в Україні відіграв харківський професор В. Бузескул Бузескул В.П. Современная Германия и немецкая историческая наука XIXстолетия. К происхождению современной германской идеологии / В.П. Бузескул // Русская мысль. ? 1915. ? №2. ? С. 24-25..

Історіографія міжвоєнного періоду. Після Першої світової війни інтерес німецьких істориків до колоніальної проблематики не згас. Праці істориків цього періоду можна віднести до традиційно-колоніального напряму в історіографії. У центрі їх уваги була історія утворення імперії й основні аспекти внутрішньої та зовнішньої політики Німеччини.

Відзначимо опубліковану в 1920 р. книгу прихильника колоніальних загарбань П. Дармштеттера Дармштеттер П. История раздела Африки (1870-1919);[пер. с нем]. / П. Дармштеттер- М.- Л.: Госиздат, 1925. - 179 с.. У розділі, присвяченому німецькій колоніальній політиці, приділено увагу колоніальній пропаганді і опосередковано ролі колоніальних організацій у її здійсненні. Окремо необхідно відзначити фундаментальну роботу німецького й американського історика Г. Хальгартена Хальгартен Г. Империализм до 1914 года: Социологическое исследование германской внешней политики до первой мировой войны / [под ред. А.С. Ерусалимского]. / Г.Хальгартен; [пер. с нем. А. Галкина]. - М.: Иностранная литература, 1961. - 695 с., в якій автор відкинув притаманну до цього німецькій історіографії концепцію верховенства зовнішньої політики над внутрішньою, однак ролі колоніальних товариств і союзів у підготовці та реалізації заокеанських імперських планів було приділено небагато уваги.

У міжвоєнний період окремі аспекти німецької колоніальної політики вивчалися і радянськими істориками. Так, вийшли роботи Н. Березіна Березин Н. Африка / Н.Березин. ? М., 1925. ? 96 с. і М. Заменгофа Заменгоф М. Колониальные притязания германского фашизма в Африке / М. Заменгоф. - М.: Гос. соц. экгиз, 1937. - 48 с., в яких автори дослідили історію освоєння Африканського континенту та роль місіонерів у проповідуванні там християнства.

Історіографія 1945 - 1990 рр. Після Другої світової війни й утворення ФРН і НДР колоніальна проблематика деякий час знаходилася в тіні. У цей період видається монографія А. Крука Kruck A. Geschichte des Alldeutsche Verbandes. 1890-1939 / A.Kruck. - Wiesbaden, 1954. -258 s., присвячена історії утворення і діяльності Пангерманського союзу та його впливу на формування імперської колоніальної політики. Вагомий внесок у дослідження різних аспектів німецького колоніалізму зробив один із засновників історіографії НДР Ю. Кучинський Кучинский Ю. Очерки истории германского империализма / Ю.Кучинский; [пер. с нем. А. Доброхотова, Е. Колокольцевой] - М.: Иностранная литература, 1952. - 366 с.. У своїй праці він охарактеризував Німецьке колоніальне товариство як одну із найефективніших, а саме тому найнебезпечніших для німецького народу, пропагандистських організацій. Ґрунтовний аналіз етапів формування німецького експансіонізму від його витоків у бісмарківську добу до розвитку у вільгельмівську епоху дав у своїй книзі А. Абуш Абуш А. Ложный путь одной нации / А. Абуш; [пер. с нем. Г.Рудого]. - М.: Социально-экономическая литература, 1962. ? 349 с.. У ній було чітко сформовано роль і завдання Колоніального, Флотського і Пангерманського союзів як “замаскованого політичного генерального штабу” підготовки німецького суспільства до реалізації загарбницьких планів правлячих кіл Німеччини. Дослідженню історії діяльності німецьких місіонерських товариств у Африці присвячено роботу Г. Лотта Лотт Г. Вторжение в Восточную Африку / Г. Лотт; [пер. с нем.]. - М.: Наука, 1971.-195с , в якій він розкрив “деструктивну” роль Рейнського місіонерського товариства у Південно-Західній Африці.

Визначною подією в історіографії НДР стала узагальнююча колективна праця “История германского колониализма в Африке”, яка була вперше видана у 1977 р. История германского колониализма в Африке; [пер. с нем.]. - М.: Наука, 1983. - 412 с. У ній, хоча й стисло, відображено діяльність місіонерських товариств і колоніальних організацій, їх вплив на ідеологічну підготовку та практичну реалізацію Німеччиною заокеанської політики.

Після Другої світової війни значний внесок у розробку ключових питань німецького колоніалізму вніс радянський історик-германіст А.С. Єрусалимський Ерусалимский А.С. Германский империализм: история и современность: Исследования, публицистика / А.С. Ерусалимский. - М.: Наука, 1964. - 664 с.; Ерусалимский А.С. Колониальная экспансия капиталистических держав в XVII-XIX веках / А.С. Ерусалимский. - М.: Наука, 1974. - 359 с.. На жаль, зупинившись лише на причинах утворення і деяких аспектах діяльності Колоніального союзу, Товариства німецької колонізації та Німецького Східноафриканського товариства, він недостатньо звернув уваги на діяльність інших колоніальних товариств і союзів. Одним із перших, у радянській історіографії, хто порушив питання необхідності ґрунтовного вивчення організації та діяльності численних колоніальних союзів і Німецького колоніального товариства, зокрема, як важливого компонента розкриття рушійних сил, механізму дії і реалізації експансіоністських прагнень Німеччини, був історик-германіст Б.М. Туполєв Туполев Б.М. Экспансия германского империализма в Юго-Восточной Европе в конце ХІХ - начале ХХ вв. / Б.М. Туполев. - М.: Наука, 1970. - 335 с.. Заслуговують на увагу праці цього періоду Е.І. Рубінштейна, В.С. Ейсимонта, М.Г. Оруджева, І.А. Улановської Рубинштейн Е.И. Политика германского империализма в Западных польських землях / Е.И. Рубинштейн. - М.: Академия наук СССР, 1953. - 255 с.; Эйсымонт В.С. Борьба вокруг колониального вопроса и рост шовинизма в Германии накануне ее первых колониальных захватов / В.С. Эйсымонт // Ученые записки Омского государственного педагогического института им. М. Горького. - Омск, 1957. - Вып.8. - С. 103-171.; Оруджев М. Из истории проникновения германского империализма в Турцию / М.Оруджев. - Баку: Азернешр, 1961. - 100 с.; Улановская И.А. Борьба за Восточную Африку и пресса / И.А. Улановская. - М.: Наука, 1969. - 213 с.. Проте в їх дослідженнях не зроблено глибокого комплексного аналізу місця й ролі колоніальних товариств і союзів та їх впливу на заокеанську політику Німеччини. Вони лише звернули увагу на розповсюдження пангерманських ідей, які лежали в основі ідеології Пангерманського та Флотського союзів.

На роль місіонерських організацій і перших колоніальних товариств у початковий період німецької колонізації звернув увагу у своїй монографії І.С. Чарний Чарный И.С. Начало колониальной экспансии Германии в Африке (1879-1885) / И.С. Чарный. - М.: Наука, 1970. - 213 с.. Про вплив пропагандистської діяльності Пангерманського союзу на реалізацію експансіоністських планів кайзерівської Німеччини в Океанії та на Близькому Сході йдеться у дослідженнях В.Л. Резнікова, А.С. Сіліна, Л.Г. Істягіна Резников В.Л. Политика кайзеровской Германии в Океании / В.Л. Резников. - М.: Наука, 1975. - 127 с.; Силин А. Экспансия Германии на Ближнем Востоке в конце ХІХ в. / А.Силин. - М.: Наука, 1971. - 253 с.; Истягин Л.Г. Германское проникновение в Иран и русско-германские противоречия накануне первой мировой войны / Л.Г. Истягин. - М.: Наука, 1979. - 221 с.. Ґрунтовний, але далеко не всебічний аналіз діяльності більшості колоніальних союзів і товариств, їх завдань, соціального складу та ролі в ідеологічній обробці населення було зроблено у дослідженнях В.Г. Возняка та А.В. Чурова Возняк В.Г. Развитие колониального движения в Германии в 1871-1887 гг.: дисс. … канд. ист. наук: 07.00.03 / В.Г.Возняк. - М., 1989. - 235 с.; Чуров А.В. Германский колониализм в Восточной Африке (1884- 1890) : дисс. …канд. ист. наук:07.00.03 / А.В.Чуров. - М., 1988. - 271 с..

Вивчення питань зовнішньої та колоніальної політики кайзерівської Німеччини було предметом наукових зацікавлень українських істориків К. Петряєва та А. Балобаєва Петряев К.Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США 1871-1914 гг.: В 2-х ч. / К.Д. Петряев. - К.: КГУ, 1958. - Ч.1. (1871-1900). - 443 с.; Балобаев А.И. Образование и начало пропагандистской деятельности немецкого Флотского союза (1898-1900 гг.) / А.И.Балобаев // Из истории межимпериалистических противоречий и буржуазной дипломатии в 1897-1949 гг.: Межвуз. Сб. ? Томск: Изд-во Томского университета, 1981. ? С. 7-13.. У їх наукових дослідженнях знайшли відображення окремі сюжети, які стосуються ролі колоніальних і мілітаристських організацій у реалізації заокеанських імперських планів офіційного Берліна.

Сучасна історіографія. Після об'єднання двох німецьких держав значних зрушень в німецькій історіографії, з розробки проблем колоніальної політики, не відбулося. Найвагомішими дослідженнями цього періоду стали праці В. Дайста і О. Данна Deist W. Militдr, Staat und Gesellschaft. Studen zur preuЯisch-deutschen Militдrgeschichte / W.Deist. ? Mьnchen, 1991.- 427 s.; Данн О. Нации и национализм в Германии (1770-1990) / О. Данн;[пер.с нем.]. - Спб.: Наука, 2003. - 469 с.. У своїй книзі В. Дайст, досліджуючи особливості німецького мілітаризму, розкрив причини утворення Пангерманського і Флотського союзів та їх вплив на німецьке суспільство. На неоднозначності проблеми національної консолідації німецького суспільства у ХІХ ст. зупинився у своєму фундаментальному дослідженні О. Данн. При цьому роль “головного агітатора нового націоналізму”, спрямованого на відстоювання німецьких інтересів у Європі і за океаном, він відводить Пангерманському союзу.

У працях сучасних російських істориків К.М. Цимбаєва Цимбаев К.Н. Идеи германского экспансионизма в немецкой общественной жизни в конце ХІХ- начале ХХ века: дисс. …канд. ист. наук: 07.00.03 / К.Н. Цимбаев. - М., 1998. - 285 с. , Є.Ю. Пуховської Пуховская Е.Ю. Колониальная идея в кайзеровской Германии. Замыслы и воплощение: дисс. …д-ра. ист. наук: 07.00.03 / Е.Ю. Пуховская. - Иркутск, 2001. - 883 с. та С.В. Фокіна Фокин С.В. Геополитическое измерение колониальной политики Германии. Монография / Отв. ред. Л.О. Терновая / С.В.Фокин. - М.: Изд-во РАГС, 2005. - 220 с. проаналізовано ґенезу колоніальної політики Німеччини від зародження колоніальної ідеї до її реалізації у формі геополітичного панування на заокеанських територіях. Приділено увагу ролі колоніальних товариств і союзів, але досить узагальнено й опосередковано в контексті загальноколоніального процесу.

Український історик-германіст С.С. Троян Троян С.С. Ідеологія та практика німецького колоніалізму в ХVI - XIX ст.: дис… д-ра. іст. наук: 07.00.02 / С.С. Троян. - Чернівці, 1995. - 430 с. детально проаналізував еволюцію пангерманізму та його вплив на політику правлячих кіл Німеччини. Слід зауважити, що професор С.С. Троян вперше ввів у науковий обіг саме поняття “колоніально-товариський рух”.

Водночас вивчення стану наукової розробки проблеми дозволяє констатувати, що процес формування та розвитку цього руху все ще вимагає комплексного дослідження.

У другому підрозділі “Аналіз джерел” проаналізовано комплекс писемних джерел, які склали джерельну базу роботи. Чільне місце у дослідженні посідають документальні матеріали і джерела особового походження. До досліджених документальних джерел належать документи Імперського міністерства колоній, Міністерства закордонних справ, Імперської канцелярії, колоніальних товариств і колоніальної адміністрації, звіти експедицій.

Вивчення та аналіз дипломатичних повідомлень й інформаційних записок про німецьку колоніальну політику та діяльність колоніальних організацій, які надходили по лінії Міністерства закордонних справ, “Записок невідомого автора” з проектом створення “Великої Німеччини” - програми боротьби за світове панування у найближчі 20 років, донесень російського дипломата П. Капніста про мету, завдання і позицію Німеччини щодо поділу Конго, які знаходяться у фондах Архіву зовнішньої політики Російської імперії (фонди “Канцелярія МЗС”, “Посольства у Берліні” і “2-ї газетної експедиції”), дало можливість проаналізувати ґенезу німецької колоніальної політики, чинники, що впливали на неї та роль колоніальних товариств у цьому процесі. Створити ширшу панораму ідеологічної підготовки німецької колоніальної політики і скласти чітке уявлення про німецьку еміграцію, про практичну діяльність релігійних місій і окремих колоніальних організацій дозволили документи Російського державного військово-історичного архіву (фонду “Німеччина”). Вивчення документів з фондів К. Лібкнехта та А. Бебеля, зосереджених у Російському центрі зберігання і вивчення документів новітньої історії (фонди Центрального партійного архіву Інституту марксизму-ленінінзму при ЦК КПРС) дало можливість поглибити положення стосовно позицій соціал-демократів щодо колоніальної політики та впливу на неї місіонерського руху в 1884-1899 рр..

Окрім актових матеріалів до аналізу було залучено низку інших джерел, які допомогли глибше вивчити процес становлення і розвитку ідеології німецького колоніалізму та місце і роль колоніальних товариств у ньому. Це матеріали засідань рейхстагу, виступи канцлерів О. Бісмарка, Л. Капріві і Б. Бюлова та дипломатичні акти зовнішньополітичного відомства. Значний науковий інтерес становлять збірки документів, підготовлені Е. Якобом і Ф. Мюллером Deutsche Kolonialpolitik in Dokumenten: Gedanken und Gestalten aus den Letzten fьnfzig Jahren / Hrsg. und eingeleitet von Dr. E.Jacob. Geleitwort von Dr. H.Schnee. - Lpz.: Dieterich, 1938. - 608 S.; Mьller F.F. Deutschland - Sansibar - Ostafrika. Geschichte einer deutschen Kolonialeroberung 1884-1890 / F.F. Mьller. - Berlin, 1959. - 581 s..

Важливе місце у дослідженні належить джерелам особового походження. Це мемуари політичних діячів - імператора Вільгельма ІІ, канцлерів О. Бісмарка, Л. Капріві і Б. Бюлова, адмірала А. Тірпіца та учасників практичної колонізації - К. Петерса, А. Вебера, Г. Рольфса Вильгельм ІІ. Мемуары. События и люди. 1878-1918 / Вильгельм ІІ; [пер. с нем. Д.В. Триуса]. - М.: "Л.Д. Френкель", 1923. - 177 с.; Бисмарк О. Мысли и воспоминания / О.Бисмарк; [пер. с нем.]: В 3-х т. ? М., 1940-1941.; Die Reden der Grate von Caprivi im Deutschen Reichstage, PreuЯischen Landtag und bei besonderen AnlдЯen. 1883-1893.`/ Hsrg. R.Arndt. - Berlin,1894; Бюлов Б. Державная Германия: Обзор политики и государственных стремлений Германии за последнее десятилетие / Б.Бюлов; [пер. с нем.]. - М.: Освобождение, 1915. - 239 с.; Тирпиц А. Воспоминания / А.Тирпиц; [пер. с нем.]. - М.: Воениздат, 1957. - 654 с.; Peters K. Die Grьndung von Deutsche-Ostafrika / К. Peters. - B., 1907. - 251 s.; Peters K. Wie Deutsch-Ostafrika entstand / K. Peters. - Lpz.: o.V., 1912. - 107s.; Peters К. Lebenserinnerungen / К. Peters. - Hamburg, 1918. - 147 s.; ВеберА.Ф. Поездки по Африке / А.Ф. вебер;[пер. с нем.]. - Петроград: ?Мысль?, 1923. - 167 с.; Rohlfs G. Angra Pequena, die erste deutsche Kolonie in Afrika. Leipzig, 1884.. Цей вид джерел дозволяє не лише скласти уявлення про особисті погляди лідерів політикуму, але й виокремлює суперечливість позицій стосовно спрямованості, завдань і методів підготовки та реалізації колоніальних прагнень Німеччини. колоніальний організація бісмарк експансія

Свого роду унікальним, оригінальним джерелом з досліджуваної проблеми є наукова та публіцистична література. Насамперед йдеться про роботи німецьких економістів Ф. Ліста і В. Рошера, брошуру місіонера Ф. Фабрі List F. Das nationale System der politischen Цkonomie. 7.Aufl. / F. List. - Stuttgart: Gott, 1883. - 352 s.; Roscher W. Kolonien, Kolonialpolitik und Auswanderung. 2.Aufl. / W. Roscher. - Lpz.-Heidelberg: Winter, 1856. - 455 S.; Fabri F. Bedarf Deutschland der Kolonien? / F. Fabri. - Gotha: Perthes, 1879. - 108 s.. В останній праці сфокусовано увагу на привабливості заокеанських земель та обґрунтовано необхідність загарбання їх Німеччиною.

Важливим історичним джерелом з досліджуваних проблем виступає преса і періодика. З німецьких газет слід відзначити: “Deutsche Kolonial Zeitung”, “Allgemeine Zeitung”, “Kцlnische Zeitung” та “Export”, які відігравали значну роль в ідеологічній обробці мас.

Серед розмаїття російських періодичних видань виокремимо ті, які приділяли багато уваги колоніальній тематиці. Йдеться про газети “Новое время”, “Правительственный вестник”, “Московские ведомости” та журнали “Русский вестник” і “Вестник Европы”.

У цілому, комплекс залучених джерел дозволяє здійснити комплексне наукове історичне дослідження діяльності німецьких колоніальних товариств, союзів, організацій у другій половині ХІХ ст.

У другому розділі “Початок німецького колоніально-товариського руху (1840-ві 1883 рр.)” проаналізовано процес зародження руху на підтримку заокеанської експансії напередодні та у перше десятиліття існування Німецької імперії. Досліджено причини створення та методи діяльності перших колоніально спрямованих і власне колоніальних товариств і союзів, їхня мета, завдання та соціальний склад.

Перший підрозділ “Причини виникнення та основні засади діяльності місіонерських товариств” розкриває місце, роль і значення місіонерських організацій у підготовці підґрунтя для колоніальної експансії Німеччини. Доведено, що саме місіонерські товариства стали провідниками німецького впливу в заморських країнах задовго до офіційного початку колоніальних загарбань. Вони зробили значний внесок у формування ідей і принципів колоніалізму. Незважаючи на певні напрацювання з даної проблематики (А. Циммерман, М. Гаген, Г. Лотт, Х. Дрекслер) Zimmermann A. Geschichte der deutschen Kolonialpolitik / A. Zimmermann. - B.: Wittler, 1914. - 336 s.; Zimmermann A. Die Kolonialreiche der GroЯmдchte 1871-1916 / A. Zimmermann. - Berlin, 1916.; Hagen M. Bismarcks Kolonialpolitik / M. Hagen. - Stuttgart-B.: Dt. Verl.-Anst., 1923. - 593 s.; Loth H. Die christliche Mission in Sьdwestafrika (1842-1893) / H. Loth. - B.: Akad. Verl., 1963. - 180 s.; Дрекслер Х. Юго-Западная Африка под германским колониальным господством, 1884 - 1915 / Х. Дрекслер;[пер. с нем.]. - М.: Наука, 1987. - 294 с., питання аналізу зв'язків між німецьким релігійно-місіонерським рухом і власне колоніальною політикою кайзерівської Німеччини належить до малодосліджених. Тому характеристика його основних засад і особливостей впливу на перехід Німеччини до активної колоніальної експансії має велике значення. Як підкреслював прихильник активної колоніальної політики Ф. Фабрі, місії “в найвищому ступені корисні і навіть необхідні” для колоніальної експансії Fabri F. Bedarf Deutschland der Kolonien? / F.Fabri.?Gotha: Perthes, 1879. - S. 48..

Особливу увагу приділено діяльності місіонерських організацій у Палестині (Хрішонської місії, Товариства Кайзервертських діаконіс, Німецького Ієрусалимського товариства та ін.) і Африці (Рейнського, Базельського, Білефельдського (Берлінського) та ін.). Доведено, що християнські місії, займаючись благодійністю, розповсюджуючи технічні знання, вдосконалюючи систему ведення сільського господарства, сприяли зростанню німецького впливу в колоніях, підготовці кадрів для колоніальної адміністрації, розширенню німецького експорту. При цьому їх політика відповідала експансіоністським цілям німецького колоніалізму. З'ясовано, що вплив місіонерського руху на німецьку колоніальну політику проявлявся в двох аспектах. З одного боку, це цивілізаторська “культурно-просвітницька” роль, а з іншого, - сприяння у здійсненні практичної колонізації на Африканському континенті, Близькому Сході і в Тихоокеанському регіоні. Саме місіонерський рух своєю багаторічною діяльністю в ім'я “ідеї Бога” пропагував серед місцевого населення ідею необхідності покори білим колонізаторам і забезпечив сприятливе підґрунтя для майбутніх анексій.

Дослідженню ролі перших колоніальних організацій у пропагандистській діяльності серед широких верств суспільства з метою подолання антиколоніальних настроїв та сприянні поширення колоніальних ідей, забезпеченні країни новими ринками збуту та джерелами сировини, а також у вирішенні соціальних проблем присвячено другий підрозділ “Перші колоніальні союзи і товариства: завдання та принципи функціонування”. Так, у 1878 р. було створено Центральний союз торгової географії та сприяння німецьким інтересам за кордоном, у тому ж році - Африканське товариство, а в 1880 р. - Західнонімецький союз колонізації та експорту і Німецьке товариство морської торгівлі. Відзначено, що вища аристократія і великі землевласники (Г. Гогенлое-Лангенбург, О. Штольберг-Вернигороде), представники німецької індустрії і фінансів (Г. Брюнінг, Т. Майєр, А. Ганземан, В. Сіменс Г. Грузон) стали натхненниками створення і організаторами цих союзів і товариств.

Встановлено, що для перших колоніальних організацій заснування колоній було кінцевою метою, а поточні завдання полягали у підготовці відповідного підґрунтя.

Доведено, що створення перших колоніальних товариств і союзів прискорило практичне втілення в життя ідей колоніалізму, а дослідження їх діяльності виявило, що саме вони стали необхідною компонентою у розкритті рушійних сил, механізму виникнення та реалізації експансіоністських прагнень німецького імперіалізму.

У третьому підрозділі “Утворення Німецького колоніального союзу” обґрунтовано, що з його створенням, у грудні 1882 р., колоніальний рух у Німеччині оформився організаційно. Саме Колоніальний союз став найвпливовішою і найчисельнішою серед утворених у той час колоніальних організацій. А на відміну від більшості товариств 70-80-х рр., до складу яких переважно входили дрібні торговці, ремісники, географи і незначна кількість представників промислового і банківського капіталу, Колоніальний союз був створений, головним чином, представниками великого промислового і банківського капіталу. Метою його діяльності була пропагандистська та організаційна підготовка колонізації.

Доведено, створення Колоніального союзу означало, що колоніально-експансіоністський рух Німеччини одержав своєрідний організаційний та ідеологічний центр цілеспрямованого впливу на суспільну свідомість. Завдяки Союзу вже до 1884 р. німецьке суспільство ідеологічно було підготовлено до вступу країни на шлях активних заокеанських загарбань. Уряд також був уже готовий до реалізації колоніальних планів і лише чекав слушної нагоди та сприятливих міжнародних умов.

У третьому розділі “Німецькі колоніальні товариства періоду заокеанської політики О. Бісмарка (1884-1890)” з'ясовано, що з переходом Німеччини до політики колоніальних загарбань активізувалася діяльність різноманітних колоніальних товариств і союзів. Водночас, опорою і головною силою прихильників колоніалізму залишався Німецький колоніальний союз.

Перший підрозділ “Німецький колоніальний союз” присвячено аналізу змін програмних установок Союзу під впливом еволюції офіційної заокеанської політики Німеччини. Підкреслено, що Союз підтримував усі колоніальні заходи уряду, проводив широку агітаційну роботу, а його проекти знаходили взаємну підтримку в уряді. Доведено, що в нових умовах виникла потреба у переосмисленні основних завдань і напрямків діяльності Колоніального союзу та необхідності переходу від теоретичної діяльності до практичних кроків. Проте більшість у керівництві Колоніального союзу продовжувала наполягати лише на теоретичному дослідженні колоніального питання. Пояснювалося це тим, що великі промисловці і банкіри в керівництві Союзу були ще не готові ризикувати своїм капіталом.

У другому підрозділі “Товариство німецької колонізації” доведено, що вагомий внесок у практичну реалізацію колоніальних задумів і подальший розвиток основних засад та принципів ідеології німецького колоніалізму здійснило організоване, у березні 1883 р., Товариство німецької колонізації. Головною метою новоствореного Товариства було накопичення коштів для заснування німецьких колоній. Саме з його діяльністю пов'язані успіхи німецької колоніальної політики на сході Африки.

Очолюване К. Петерсом Товариство у перший рік своєї діяльності захопило близько 150 тис. кв. миль територій, уклавши низку нерівноправних договорів з вождями місцевих племен. З лютого 1885 р. Товариству було надано імперську “охоронну грамоту”, тим самим стверджено створення гарантованої німецькою державою колонії приватного товариства.

Встановлено, що Товариство німецької колонізації відрізнялось від інших організацій лозунгом здійснення негайної практичної колонізації. Тим самим воно виходило за рамки програмних установок схожих товариств і союзів, які насамперед орієнтувались на ведення пропаганди. У цьому сенсі контраст між Німецьким колоніальним союзом і Товариством німецької колонізації можна умовно назвати протистоянням між академічним і практичним колоніалізмом. У будь-якому разі, обидва напрямки мали право на існування як репрезентанти різних позицій в німецькому суспільстві та правлячих колах щодо тактики на шляху до активної колоніальної політики.

У третьому підрозділі “Німецьке Східноафриканське товариство” досліджено причини реорганізації Товариства німецької колонізації та основні засади діяльності новоствореного у квітні 1885 р. Східноафриканського товариства. Доленосною подією в житті Товариства була фінансова підтримка влітку 1885 р. промисловцем Ф. Круппом і банкіром К. фон дер Хейдтом-молодшим, а восени 1886 р., опосередковано, самим Вільгельмом II. Це стало свідченням зростання політичних акцій Східноафриканського товариства та переходу управління в ньому до рук середнього і великого капіталу. Встановлено, що зміни в соціальній структурі Товариства свідчили про виникнення абсолютно нової за своїм характером організації та початок активного сприяння німецькій колонізації.

Доведено, що діяльність Східноафриканського товариства - це яскравий приклад тісної співпраці колоніальної організації і уряду. Так, у листопаді 1890 р. вони уклали угоду про перехід прав на колоніальне управління до Товариства на придбаних ним територіях, а Східноафриканське товариство схвалило Гельголанд-Занзібарський договір. Створення такого типу колоніального управління, а фактично ”коронної” колонії, свідчило про всебічну співпрацю двох сторін.

У четвертому підрозділі “Німецьке колоніальне товариство” проаналізовано причини та доведено необхідність поступового об'єднання колоніальних організацій, що призвело до організаційного оформлення колоніального руху. Першим практичним кроком на цьому шляху стало об'єднання у грудні 1887 р. Німецького колоніального союзу і Товариства німецької колонізації у Німецьке колоніальне товариство на чолі з князем Г. Гогенлое-Лангенбургом. Зазначимо, що до його складу увійшли представники промислового і банківського капіталу, дворянської еліти, депутати рейхстагу, а також учені. З початку своєї діяльності Колоніальне товариство приступило до практичної реалізації колоніальних проектів, а ”новий курс” рейхсканцлера Л.фон Капріві спонукав до пошуку нових форм співпраці з урядом. Розширився і регіон колоніальних інтересів Товариства ? об'єктом його уваги, окрім Африки, стала Океанія.

Доведено, що утворення Німецького колоніального товариства стало завершенням процесу консолідації сил, які виступали на підтримку активної колоніальної політики. А створення організації, яка представляла інтереси великого промислового і банківського капіталу, означало остаточний крах надій інших соціальних прошарків і груп на будь-які дивіденди від колоніальної політики.

Зміст четвертого розділу “Об'єднання німецького колоніально-товариського руху. Пангерманський союз (1890-ті роки)” розкриває причини назрілого об'єднання колоніально-товариського руху в Німеччині під впливом змін в офіційній політиці уряду та переходом до політики активних колоніальних загарбань, а також активізації діяльності колоніальних товариств і союзів. Проаналізовано причини утворення та особливості діяльності Пангерманського і Флотського союзів.

У першому підрозділі “Причини об'єднання німецького колоніально-товариського руху” досліджено кроки колоніальних організацій на шляху до об'єднання, позиції представників різних колоніальних союзів і товариств. Перша практична спроба такого об'єднання була здійснена на Всенімецькому конгресі у Берліні у вересні 1886 р. У його роботі взяли участь представники майже всіх колоніальних організацій Німеччини. Головним підсумком конгресу стало рішення про створення Всенімецького союзу. Фактично він повинен був стати центральною організацією пангерманістів і згуртувати всі німецькі колоніальні товариства і союзи. Йшлося також про координацію економічних, політичних та ідеологічних завдань і об'єднання їх у єдину велику програму, про визначення сфер діяльності та методів пропаганди. Зазначимо, що стратегічною метою Всенімецького союзу ставилась організація практичної діяльності у поєднанні з політичною агітацією. Керівництво Союзу вважало, що лише за таких умов він буде сильним об'єднанням, яке поєднає всіх громадян країни і принесе німецькому народові успішні результати.

Проте діяльність новоствореного союзу швидко припинилась, оскільки більшість колоніальних організацій виявились не готовими поступатись власними амбіціями і по суті не бажали цього об'єднання. Тому перша спроба організувати і об'єднати німецький колоніальний рух виявилась невдалою.

У другому підрозділі “Утворення та діяльність Пангерманського союзу” досліджено причини активізації пангерманських виступів у Німеччині після укладання Гельголанд-Занзібарського договору в липні 1890 р. У цих умовах знову постало питання про створення Всенімецького союзу для організації і згуртування колоніального руху.

У вересні 1891 р. на зборах у Франкфурті-на-Майні було прийнято рішення про заснування такого Союзу, який очолив банкір К. фон дер Хейдт. У перші місяці існування швидко зростала його чисельність. Проте гострі суперечки і розходження в керівництві Союзу та відкрита конфронтація з урядом Л. фон Капріві загрожували розпадом. Саме тому в 1893-1894 рp. було проведено серйозну реорганізацію. Головою оновленого Союзу, який отримав назву Пангерманського (інша назва - Пангерманська ліга) і фінансувався впливовими керівниками підприємств важкої промисловості, обрали лейпцігського професора Е. Хассе.

Пангерманці виступали з позицій спільності всіх німців, не обмеженої державними кордонами, та переваги німецького народу над іншими. Вони намагались переконати суспільство в тому, що стоять над партіями і захищають інтереси німецького народу. Насправді Пангерманський союз у найбільш відвертій формі висловлював прагнення німецького юнкерсько-буржуазного капіталу.

Встановлено, що в середовищі пангерманців існувало дві точки зору відносно спрямованості німецької експансії. Одна група вбачала основне завдання в боротьбі за переділ заокеанських колоній (Ф. Ратцель), друга ? наполягала на континентальній політиці (Е. Хассе, П. Самасса). Проте обидва напрямки знаходили порозуміння і втілення в ідеології та практичній діяльності, спрямованій на реалізацію континентальних і заокеанських планів.

Доведено, що вже в перше десятиліття діяльності Пангерманський союз став уособленням остаточного організаційного оформлення пангерманського руху і претендував на статус загальнонаціонального громадського об'єднання.

У третьому підрозділі “Флотський союз 1898 р.: виникнення та діяльність” досліджено взаємозв'язок між змінами у зовнішній політиці Німеччини середини 90-х рр. ХІХ ст. та спрямованістю колоніального руху.

Вказано, що перехід до світової політики супроводжувався пропагандою амбіційних флотських планів. “Нова ера” флотської агітації розпочалась у 1897 р. з приходом до керівництва морським відомством контр-адмірала А. Тірпіца. Назріла необхідність створення організації, яка б мала вплив на широкі маси населення, пропагуючи мілітаризм і шовінізм. Саме такою організацією став Німецький флотський союз, створений у квітні 1898 р. представниками великої промисловості і капіталу. Президентом його обрали Вільгельма Віда (в майбутньому ? король Албанії).

Доведено, що Німецький флотський союз був створений як масова проурядова організація, що ставила своїм завданням пропаганду серед широких верств німецького суспільства необхідність будівництва потужного морського флоту, посилення могутності Німеччини для успішної боротьби за “місце під сонцем” і остаточного перетворення у “світову” державу.

У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки:

Аналіз стану наукової розробки теми дозволив констатувати, що причини утворення, склад, структура, організаційні й ідейні засади діяльності німецьких колоніальних товариств і союзів, їх роль у пропаганді та психологічній підготовці німецького суспільства до сприйняття експансіоністських ідей і вплив на перехід Німеччини до активної колоніальної політики в історичній науці досліджені не достатньо, що й підтверджує актуальність дисертаційної роботи. Залучена до дослідження джерельна база є достатньо репрезентативною для розв'язання поставлених у дисертації завдань.

Доведено, що від часу утворення колоніальних товариств і союзів на перший план у їх діяльності вийшли питання підготовки до практичного здійснення колоніальної експансії. Так, Німецький колоніальний союз був створений як пропагандистська організація, але на середину 1880-х рp. був змушений визнати необхідність переходу до практичних кроків, не залишаючи також і пропагандистської діяльності. Товариство німецької колонізації з самого початку своєї діяльності ставило за мету практичну колонізацію. Проте вона стала можливою лише за підтримки діяльності Товариства великим німецьким капіталом. Німецьке Східноафриканське товариство також пройшло шлях еволюції від прагнення до практичної реалізації планів колоніальних захоплень. Реальністю для нього колоніальна політика стала з 1887 р., тобто після реорганізації та підтримки Товариства впливовими банківськими і промисловими колами.