Становище та діяльність пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СТАНОВИЩЕ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІЗНЬОПРОТЕСТАНТСЬКИХ ГРОМАД ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

09.00.11 - релігієзнавство (історичні науки)

ПАВЛЮК Галина Володимирівна

Острог - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Національного університету «Острозька академія».

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Павлюк Віктор Володимирович,

Національний університет «Острозька академія»,

професор кафедри країнознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Сухий Олексій Миколайович,

Львівський національний університет ім. Івана Франка

завідувач кафедри новітньої історії

кандидат історичних наук

Ворон Оксана Петрівна,

Рівненський державний гуманітарний університет,

доцент кафедри філософії

Захист відбудеться 13 жовтня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 48.125.01 Національного університету «Острозька академія». (35800 Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету «Острозька академія» (35800 Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, 2).

Автореферат розісланий «______» вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Павлюк

Загальна характеристика роботи

пізньопротестантський православний євангельський громада

Актуальність теми дослідження. В умовах національного, культурного та духовного відродження України важливу роль відіграє вивчення її минулого, особливо тих сторінок, які не знаходили своєї оцінки, замовчувалися або свідомо фальсифікувалися. Однією з них є історія пізньопротестантських громад на території Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Проте ця проблематика є актуальною не лише з історіографічної точки зору, а й для сьогодення. В умовах поліконфесійності важливу роль відіграє розуміння духовної культури України, виховання толерантності в суспільстві, адекватного сприйняття ним релігії та релігійного інакодумства. Перегляд ідеологічних оцінок і штампів щодо протестантизму сприятиме кращому розумінню міжетнічних, міжконфесійних, державно-церковних відносин, особливостей культурного розвитку українського народу та національних меншин, що проживають на території України.

Актуальність теми визначається й тим, що сьогодні пізній протестантизм в Україні представлений у вигляді численних та добре організованих церков, які відіграють важливу роль у соціокультурних процесах на пострадянському просторі. У зв'язку з цим, спостерігається посилений інтерес протестантів до свого історичного минулого. Проведення таких досліджень дозволить побачити місце і значення баптизму, адвентизму та євангельського християнства у формуванні громадянського суспільства в Україні, допоможе даним конфесіям у побудові діалогу з владою, суспільством, іншими релігійними спільнотами.

Історія пізнього протестантизму є важливою частиною історії України. Врахування ролі цього фактору в політичному, соціально-економічному та культурному житті суспільства виводить релігієзнавчі студії на якісно новий рівень, дозволяє глибше проаналізувати різноманітні процеси, що мали місце в той чи інший історичний період.

Становище та діяльність пізньопротестантських громад в Україні були предметом зацікавлення багатьох дослідників, проте вивчення життя цих релігійних спільнот на Волині не знайшло свого всебічного та неупередженого відображення в науковій літературі. Комплексне дослідження даної проблематики в регіональному аспекті допоможе простежити шляхи становлення пізнього протестантизму в Україні, виявити особливості його розвитку на Волині, визначити вплив місцевої влади та традиційних церков краю на становище пізньопротестантських громад в губернії та їх роль у формуванні конфесійної політики Російської імперії в зазначений період, розкрити специфіку діяльності протестантів в залежності від місцевих умов. Висвітлення даних проблем викликає потребу у наукових студіях та визначає актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми кафедри релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» «Релігійний фактор у контексті суспільних і світоглядних трансформацій» (номер державної реєстрації 0109U003226).

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дослідження є здійснення комплексного історико-релігієзнавчого аналізу становища та діяльності пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

виявити чинники, що сприяли становленню та розвитку пізнього протестантизму на Волині;

висвітлити географічний аспект поширення пізнього протестантизму на території Волинської губернії;

проаналізувати національний та соціальний склад об'єднань;

розкрити правовове становище пізньопротестантських громад Волинської губернії, визначити вплив місцевої влади на його зміни;

з'ясувати позицію православної церкви щодо євангельського та месіансько-есхатологічного рухів та визначити основні напрями її апологетичної місії на Волині;

охарактеризувати внутрішньоцерковне життя та діяльність пізньопротестантських громад.

Об'єктом дослідження є пізньопротестантські громади Волинської губернії.

Предмет дослідження - особливості становища та функціонування громад адвентистів, баптистів та євангельських християн на Волині в другій половині ХІХ -на початку ХХ ст.

Географічні межі дослідження вибрані відповідно до існуючого в досліджуваний період територіально-адміністративного поділу Російської імперії, за яким Волинська губернія складалася із 12 повітів (Житомирський, Володимир-Волинський, Дубенський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новоград-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський та Старокостянтинівський) і входила до складу Київського генерал-губернаторства.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ - початок ХХ ст., тобто період становлення та поширення пізнього протестантизму на території губернії, зростання релігійної активності представників цього напряму в християнстві та включення їх у боротьбу за громадянські права в Російській імперії. Нижньою межею виступає початок 1860-х рр. - заснування перших пізньопротестантських громад на Волині. Верхня пов'язана з початком Першої світової війни, виданням жорстких «антисектанських законів», встановленням посиленого поліційного нагляду за членами всіх протестантських груп як «політично неблагонадійними», масовими арештами та висилкою представників даних конфесій.

Методологія наукового дослідження. Під час написання дисертації автором використовувалися різноманітні підходи. Основоположним виступає контекстуалізація, що передбачає розгляд пізнього протестантизму в Україні в світлі загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід допомагає відтворити цілісну картину розвитку християнства через вивченння специфіки його проявів у різних культурних умовах. Історичний та історіософський підхід до вивчення пізнього протестантизму дозволив розкрити генезу окремих його течій на території Волинської губернії, визначити їх зв'язок із іншими релігійно-філософськими школами та традиціями. Застосування релігієзнавчо-соціологічного підходу дало змогу розкрити культові та інституційні моделі релігійних течій, соціально-психологічний портрет їх послідовників та умови їх релігійної активності та суспільної діяльності.

У розробці даної теми було застосовано спектр загально- і конкретнонаукових методів історичного, релігієзнавчого та джерелознавчого дослідження. Історико-юридичний, історико-економічний, історико-політологічний методи було застосовано під час опрацювання документів, переважно звітів, рапортів та донесень державних та церковних посадових осіб різного рангу; у роботі з документами, що містять соціально-демографічні відомості використовувався метод порівняльно-статистичного аналізу. Вивчення рапортів благочинних та інших представників православної церкви, а також апологетичних творів прихильників та послідовників протестантизму у вигляді баптизму, адвентизму, євангельського християнства, передбачало застосування принципу позаконфесійності. Хронологічний метод було використано у вивченні подій і явищ із застосуванням хронологічної послідовності. Для кращого розуміння феномену пізнього протестантизму було застосовано також історико-порівняльний та історико-генетичний методи. Історико-порівняльний метод дозволив проаналізувати особливості оцінки владою губернії функціонування громад та прослідкувати тенденції розвитку суспільної думки щодо релігійного інакодумства та становища протестантів. Історико-генетичний метод сприяв виявленню спільних і відмінних рис у шляхах розвитку європейського та вітчизняного протестантизму. Застосування методу систематизації та узагальнення допомогло зробити висновки за результатами дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній історичній науці здійснено комплексне дослідження функціонування пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Під час роботи було проаналізовано та узагальнено історіографічну спадщину та джерельний матеріал, що висвітлює особливості становища баптистів, адвентистів та євангельських християн у краї, розкриває напрями їх діяльності у поліконфесійному та поліетнічному середовищі в умовах російського самодержавства.

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у положеннях та висновках, які містять елементи наукової новизни і виносяться на захист:

з'ясовано, що у другій половині ХІХ  ст. склався комплекс чинників, що сприяв поширенню ідей пізнього протестантизму в поліконфесійному середовищі Волині. Основоположними з них виступають кризові явища в традиційних християнських конфесіях Волинської губернії (боротьба консервативних та ліберальних підходів стосовно розвитку церков в умовах модернізації, зріст релігійного індиферентизму, церковні розколи та поширення сектантства, політизація внутрішнього життя церков, нехтування духовними та національними потребами парафіян та ін.). Доведено, що завдяки відкритості євангельського та месіансько-есхатологічного рухів до мови та культури національних меншин, що проживали на території губернії, наданні можливостей творчого та інтелектуального розвитку особистості в громаді, матеріальній взаємодопомозі, милосердю та благодійності, пізній протестантизм швидко ставав альтернативною формою задоволення релігійних запитів населення краю.

Вперше показано географічний аспект поширенння пізньопротестантських громад у Волинській губернії протягом досліджуваного періоду. З'ясовано, що якщо в середині 60-80-х рр. ХІХ  ст. громади існували в Житомирському і сусідніх із ним повітах і були зосереджені в основному в німецьких колоніях, то на початку ХХ ст. вони існували у різних населених пунктах у всіх повітах губернії.

Встановлено, що пізньопротестантські громади на Волині будувалися в основному за національною ознакою. Виявлено, що з кінця ХІХ ст. все частіше спостерігається практика заснування поліетнічних громад. Доведено, що протестантизм на Волині в основному сповідували німці. Досліджено, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ  ст поряд з ними стають широко представлені українці, росіяни, поляки, чехи. З'ясовано, що соціальний склад громад був досить строкатим. Їх основу складали представники середніх та бідних прошарків населення - селяни, орендарі, землевласники, робітники, військові та різночинна інтелігенція.

Автором доведено, що правове становище пізньопротестантських громад в губернії не було чітко визначеним у зв'язку із різкими змінами векторів конфесійної політики Російської імперії протягом досліджуваного періоду. Вперше в історичній науці детально вивчено вплив місцевої влади Волинської губернії на позицію вищої влади стосовно пізнього протестантизму та її роль у формуванні конфесійного законодавства держави.

Дисертанкою з'ясовано, що православне духовенство Волині займало негативну позицію щодо протестантів, активно приймало участь у розробці обмежуючих правил для їх діяльності. Вперше розкрито особливості апологетичної місії РПЦ на Волині. Встановлено, що в умовах поліконфесійності та поліетнічності регіону православна церква намагалася не лише перешкодити переходові своїх парафіян до протестантизму, а й прагнула навернути тих, хто прийняв принципи баптизму, адвентизму чи євангельського християнства, покинувши лютеранську, католицьку церкви, меннонітське братство та ін.

Доведено, що національно-культурні та релігійні традиції церков, з яких було здійснено перехід до протестантизму, відігравали значний вплив на організацію внутрішньоцерковного життя громад баптистів, адвентистів та євангельських християн.

Висвітлено особливості діяльності протестантів у сфері релігійної освіти та виховання. Доведено вплив місіонерської діяльності німецьких баптистських проповідників на поширення євангельського руху серед православного населення губернії.

Теоретичне значення дисертації полягає у комплексній розробці обраної проблематики й вирішенні низки історичних та релігієзнавчих проблем, пов'язаних із функціонуванням пізньопротестантських громад в Україні. Реалізація поставлених завдань дозволила набагато глибше зрозуміти специфіку розвитку євангельського та месіансько-есхатологічного рухів та на прикладі Волині розглянути умови життя і діяльності досліджуваних релігійних спільнот.

Практичне значення дисертації. Методологічні напрацювання та зібраний фактаж дисертаційного дослідження значною мірою заповнюють відсутність комплексних праць з історії пізнього протестантизму на Волині у другій половині ХІХ - початку ХХ ст., уточнюють існуючі в літературі концепції щодо становища та діяльності громад баптистів, євангельських християн та адвентистів. Це дає можливість використовувати їх в узагальнюючих працях із проблем історії церкви в Україні, у підготовці загальноісторичних, релігієзнавчих, історіографічних курсів у навчальних закладах, в організації різноманітних краєзнавчих культурно-просвітницьких заходів. Висновки, отримані в процесі роботи, можуть бути застосовані істориками, релігієзнавцями, культурологами, політологами стосовно прогнозування тенденцій духовного розвитку України та у розробці виваженої політики держави в релігійній сфері.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в публікаціях та виступах дисертантки на щорічних викладацько-студентських конференціях “Дні науки Національного університету «Острозька академія» (Острог, 2007-2011), всеукраїнській науково-краєзнавчій конференції «Житомиру - 1125» (Житомир, 2009), міжнародних конференціях: «Дні науки історичного факультету - 2009. ІІ Міжнародна конференція присвячена 175-літтю Київського університету ім. Тараса Шевченка» (Київ, 2009), «105 лет легализации русского баптизма» (Москва, 2011).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано вісім наукових праць, серед яких п'ять статей у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена поставленою метою і завданнями. Відповідно до цього робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та додатків. Список використаних джерел та літератури включає 280 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 215 сторінок, основний текст - 164 сторінки, список використаних джерел і літератури займає 34 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, об'єкт і предмет, хронологічні рамки та географічні межі, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію отриманих результатів, вмотивовується структура дослідження.

У першому розділі «Історіографічний та джерелознавчий аспекти проблеми» - проаналізовано рівень наукової розробки теми та джерельну базу.

У підрозділі 1.1. - «Історіографія проблеми» - об'єктом наукового дослідження є стан наукової розробки теми. Для цього було залучено комплекс досліджень як українських, так і зарубіжних авторів, що висвітлювали питання розвитку пізнього протестантизму в Російській імперії вцілому та на Волині, зокрема. Українську та російську історіографію було поділено на такі групи: дорадянська, радянська та пострадянська. В основу такого поділу було покладено трансформацію державно-політичного устрою на українських землях. Праці із досліджуваної теми в зарубіжній історіографії, в тому числі української науки в діаспорі становлять окремий блок.

Дорадянську історіографію представляє чотири напрями: апологетичний, обновленський, державно-охоронний та демократичний. Представники першого напряму (А. Дородніцин, С. Маргаритов, І. Айвазов та ін.) з богословських та консервативних позицій характеризували конфесійне законодавство, проводили «розвінчування» інших релігій та виправдовували панівне становище РПЦ. Головна ідея обновленського крила (Г. Лєбєдев) - реформування державно-церковних відносин, що дозволило б РПЦ вийти з кризи. Православні священники Ф. Гейда, Ф. Зах вбачали в такому кроці можливість стримати розвиток сектантства в середовиші цієї церкви на Волині. Концепція представлена в творах державно-охоронного напряму (А. Веліцин, Є. Ганжулевич та ін.) - іноземна колонізація є політикою мирного завоювання Росії, а іновірці слугують могутнім фактором підриву одного із стовпів імперії - РПЦ. Четвертий напрям був започаткований працями М. Драгоманова, В. Ясевич-Бородаєвської, М. Грушевського та ін. В них автори намагалися з об'єктивних позицій висвітити феномен пізнього протестантизму в Україні, визначити його вплив на розвиток українського суспільства. Цей комплекс праць дозволив з'ясувати умови розвитку пізньопротестантських громад в імперії, ставлення влади та суспільства до даного духовного феномену, зрозуміти ставлення РПЦ до іновірців та сектантів та виокремити основні напрямки апологетичної місії РПЦ.

Корисними для нашого дослідження стали розвідки радянських вчених А. Клібанова, Л. Мітрохіна та ін. І хоча вони написані в рамках марксистсько-ленінської ідеології та атеїстичної пропаганди, все ж в них знаходимо фактичний матеріал з історії адвентизму, баптизму та євангельського християнства, характеристики соціального та професійного складу пізньопротестантських громад. Було використано конфесійні праці того часу - видання «Історія християн-баптистів в СРСР» та розвідку Я. Грищенко-Менелевського «Історія виникнення євангельських християн-баптистів в Житомирській області УРСР. 1876-1981». Перша розкриває широку панораму життя і діяльності євангельських віруючих від їх зародження до кінця 1980-х рр., друга - містить унікальні факти з історії, географії поширення баптизму на Волині, а також короткі біографії виданих представників українського євангельского руху кінця ХІХ- початку ХХ ст., що жили на Волині - І. Рябошапки, І. Лясоцького, М. Бондаря, Є. Руденка.

Сучасні дослідження історії протестантиму в Російській імперії представлені насамперед працями академічного релігієзнавства. Для нашого дослідження значимими були праці українських вчених Л. Любащенко, Ю. Решетнікова, Р. Сітарчука в яких закладені концептуальні підходи до вивчення становища та діяльності адвентистів, баптистів та євангельських християн. Новаторством наукових пошуків та новизною підходів відзначаються наукові статті російських вчених А. Полунова, А. Бабій. Вони були для нас спрямовуючими у вивченні позиції православної церкви стосовно іновірців та для розуміння системи протисектантської місії в різних регіонах Російської імперії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Під час роботи над дослідженням дисертанткою використовувалися наукові статті А Пузиніна, М. Рейбер, які загострили увагу на внутрішньоцерковному житті євангельських віруючих, їх розумінні суспільних процесів. Вагомими для нас є дисертаційні дослідження О. Безносової, І. Опрі, які висвітлюють регіональні особливості розвитку пізнього протестантизму, дозволяють виробити наукові підходи для проведення наукових студій з даної проблематики на мікроісторичному рівні.

Важливі матеріали з історії протестантизму на Правобережній Україні містятся в напрацюваннях конфесійних істориків. Більшість з них вміщено в електронній бібліотеці «Історія євангельського руху в Євразії». У книзі «Євангельський рух на Волині в документах і долях людей», яка була видана 2009 р., містяться архівні матеріали, спогади та маловідомі факти з життя євангельських громад на території сучасної Волинської області від часу їх заснування до сьогодення.

Історія пізнього протестантизму в Україні, і на Волині зокрема, була предметом зацікавлення українських істориків в діаспорі В.  Домашовця, Л.  Жабко-Потаповича, С  Жука, які досліджували поширення баптизму серед українців, намагалися обґрунтувати його автохтонне походження. Значну увагу цьому питанню приділено і зарубіжними дослідниками. Вивченню конфесійної політики Російської імперії щодо іноземних християнських віросповідань та особливостям міжконфесійних відносин у Волинській губернії присвячені праці німецького дослідника Е. Амбургера, розвиток баптистського руху на Волині знайшов своє відображення в дослідженнях американських істориків А. Вардіна, Д . Міллера, поширення пізнього протестантизму серед чехів висвітлено в наукових напрацюваннях І. Штрайба.

Незважаючи на досить значну історіографічну базу, багато питань, що стосуються становища і діяльності пізньопротестантських громад у Волинській губернії залишилися поза дослідницькою увагою, що актуалізує дослідження даної проблематики та передбачає проведення подальших наукових студій.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» проаналізовано та систематизовано джерела для дослідження становища та діяльності пізньопротестантських громад Волинської губернії. Весь масив джерел поділено на три групи: 1) документальні джерела: архівні (законодавчі й актові джерела, діловодна документація, віросповідання, статистичні дані) та опубліковані документи та матеріали; 2) періодика: повідомлення вищих органів влади, конфесійні видання загальноросійського та місцевого значення; 3) наративні джерела (спогади, конверсійні наративи, історичні описи, особисте листування).

Серед законодавчих джерел особливої уваги заслуговують Повне зібрання законів Російської імперії, Устав духовних справ іноземних віросповідань, Звід законів про запобігання та попередження злочинів, спеціальні закони, що регулювали становище протестантів і сект в імперії.

Особливо цінними для дослідження були архівні документи. У роботі використано фонди Російського державного історичного архіву (Ф. 821 - Департамент духовних справ іноземних віросповідань), Державного архіву Житомирської області (Ф.1 - Волинська духовна консисторія), Державного архіву Рівненської області (Ф. 384 - Рівненський повітовий суд), Центрального державного історичного архіву в м. Київ. (Ф. 442 - Канцелярія Київського Подільського та Волинського генерал-губернатора; Ф. 315 - Канцелярія військового прокурора Київського військового окружного суду; Ф. 707 - Канцелярія попечителя Київського навчальнрго округу; Ф. 1262 - Помічник начальника Волинського ГЖУ в Острозькому та ін. повітах; Ф.1335 - Помічник Волинського губернського жандармського управління; Ф.1559 - Помічник начальника Волинського ГЖУ в Житомирському, Овруцькому і Староконстянтинівському повітах; Ф. 1601 - Канцелярія завідуючого 2 відділом пограничної з Австрією смуги при Волинському ГЖУ в м. Дубно) Ці документи висвітлюють позицію вищої та місцевої влади, православного духовенства до пізньопротестантського руху, містять відомості про його догматико-інституційні характеристики, основні напрямки діяльності. Деякі матеріали з проблематики опубліковані в праці І. Проханова «В котлі Росії», збірці «Історія євангельсько-баптистського руху в Україні: документи і матеріали», упорядкованої С. Головащенком.

Важливими джерелами є матеріали періодичної преси, зокрема конфесійних видань протестантів «Християнин», «Баптист», РПЦ - «Волинські єпархіальні відомості». Вони розкривають складнощі міжконфесійних відносин в регіоні, показують мотиви діяльності віруючих та розкривають їх реакцію на суспільні події та життєві проблеми.

Третю групу представляють наративні джерела, серед яких важливу інформацію містять спогади Є. Руденка, конверсійні наративи І. Проханова, В. Марцинковського, переписка віруючих з догматичних та церковно-організаційних питань.

Отож, здійснений аналіз джерельної бази дозволяє стверджувати, що вона є досить репрезентативною, що уможливлює вивчення і розкритття даної дисертаційної теми.

Другий розділ «Становлення пізньопротестантських громад, їх етнічна та соціальна структура» - складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1. - «Кризові явища у традиційних конфесіях Волині у другій половині ХІХ - поч. ХХ ст.» охарактеризовано стан традиційних церков у Волинській губернії та визначено кризові явища, які призвели до пошуків частиною їх вірних альтернативних форм поклоніння Богові. Церкви раннього протестантизму переживали своєрідну Реформацію, що виявилася у релігійному сектантстві в їх середовищі; протистояння російського самодержавства з католицькою церквою та політизація богослужбового життя останньою відштовхнуло деяку частину парафіян та сприяло їх переходу до протестантизму. Тісне переплетення інтересів держави та РПЦ, ігнорування останньою національних інтересів частини прихожан, нездатність давати відповіді на духовні запити, які породжені викликами часу зумовили відхід від неї в пізньопротестантські течії. Насильне навернення чехів у православ'я та невиконання умов такої дії зі сторони російського самодержавства зумовила перехід багатьох таких вірян до католицької церкви або прийняття ними ідей баптизму, євангельського християнства чи адвентизму. У підрозділі 2.2. «Причини зростання чисельності пізньопротестантських громад» з'ясовано низку внутрішніх та зовнішніх факторів, що сприяли поширенню євангельського та месіансько-есхатологічного рухів. Зокрема, це духовні пошуки самої людини, широке використання віруючими Біблії, принцип загального священства; підвищення практики християнського життя через збільшення богословських знань, можливість активної участі у звершенні богослужіння; особисте життя протестантів та устрій громад, відкритість до мови і культури національних меншин, матеріальний фактор.

У підрозділі 2.3. «Пізній протестантизм в губернії: географія поширення» розкрито становлення громад у губернії, визначено, що на початковому етапі свого розвитку вони засновувалися в німецьких та чеських колоніях в Житомирському, Новоград-Волинському, Рівненському та Луцькому повітах. На початку ХХ ст. громади існували у всіх повітах губернії. Здебільшого пізньопротестантські громади засновувалися в селах, колоніях та хуторах. В містах громади з'явилися після проголошення віросповідних свобод 1905-1907 рр. У підрозділі 2.4. «Національний та соціальний склад об'єднань» з'ясовано, що у національному складі громад більшість становили німці Поряд із ними широко представлені українці, чехи, росіяни, поляки. І хоча напочатку громади будувалися за національною ознакою, згодом спостерігається практика заснування поліетнічних громад. Німецькі віруючі намагалися не ізольовувати себе від місцевого населення, проводили спільні з'їзди, зібрання, використовували свій статус і можливості для допомоги «своїм по вірі» з місцевого населення в питаннях як релігійного життя, так і легалізації їх діяльності.

Соціальний склад громад був досить неоднорідним. Його основу складало селянство. Значною мірою були представлені робітники, ремісники, військові, інтелігенція, заможні землевласники. На початку ХХ ст. основу німецьких громад становили люди середнього та високого достатку, чеських та українських - люди середнього достатку та біднота.

У третьому розділі «Пізньопротестантські громади: проблема державно-церковних та міжконфесійних відносин» головним завданням стало дослідити особливості віросповідної політики Російської імперії та її втілення на регіональному рівні, розкрити специфіку апологетичної місії РПЦ на Волині. В підрозділі 3.1. «Правове поле функціонування протестантського сектантства в Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.». з'ясовано, що на початку свого становлення пізньопротестантські громади користувалися відносною свободою. Зріст їх релігійної активності, що зумовив стрімке поширення євангельських та месіансько-есхатологічних ідей в православному середовищі зумовив перегляд конфесійної політики, яка наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст характеризувалася надмірною реакційністю. Лібералізація суспільного життя в 1905-1907 рр. принесла віросповідні свободи, проте вони були згорнені після встановлення режиму третьочервневої монархії. Підрозділ 3.2. «Взаємовідносини місцевої влади з пізньопротестантськими громадами» розкриває особливості втілення релігійної політики імперії на регіональному рівні та вплив волинських чиновників на її зміни. Доведено, що місцева цивільна влада та правоохоронні органи поряд з місцевим православним та лютеранським духовенством приймали активну участь у вирішенні всіх питань, що були пов'язані з поширенням пізнього протестантизму. Їх думку враховували при виробленні правил для баптистів (1867, 1879) та для розкольників (1883). З ініціативи Київського, Подільського, Волинського губернаторів та Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора було прийнято Циркуляр 1894 р. про визнання штунди найбільш шкідливою сектою. Їх пропозиції та напрацювання були використані у проекті закону від 1896 р. про застосування православним духовенством будь-яких заходів щодо повернення навернених в штундизм до православ'я. Місцевими урядовцями постійно розроблялися нові заходи в боротьбі з поширенням «штундо-баптизму» в губернії, поліційний нагляд став обов'язковою умовою проведення зібрань наприкінці ХІХ ст. Початок ХХ ст., що приніс лібералізацію в релігійне життя в імперії, майже не змінив становище протестантів Волинської губернії. Визначено, що встановлення в 1907 році режиму третьочервневої монархії сприяло активізації місцевої влади в законотворчому процесі. Вона пропонувала численні поправки до існуючих законів стосовно іновірців. З 1910 р місцевою владою все частіше порушуються кримінальні справи проти членів пізньопротестантських громад (звинувачення в політичній неблагонадійності та шпигунстві на користь Німеччини), застосовуються адміністративні заходи покарання. Перед Першою світовою війною було здійснено перевірки на лояльність всіх членів пізньопротестантських груп Волинської губернії.

У підрозділі 3.3. «Позиція РПЦ стосовно євангельського та месіансько-есхатологічного рухів та її апологетична місія на Волині» зазначено, що відносини РПЦ з пізньопротестантським рухом пройшли еволюцію від обережності і стриманості в 1860-х - 1870-х  рр. до відкритої ворожості на початку 1890-х рр., що було пов'язано по- перше із звичним поглядом церкви на питання релігійного інакодумства, по-друге - з посиленням апологетичних настроїв в середовищі РПЦ через стрімке поширення пізньопротестантських ідей серед православного населення губернії. Основною ціллю волинського православного духовенства на кожному з цих етапів було прагнення обмежити сектантський вплив. Поряд із методами адміністративного тиску, апологетична місія РПЦ в полягала в проведенні бесід, приватних та публічних дискусій, розповсюдженні антипротестантської літератури, влаштуванні місіонерських курсів і хресних ходів та ін. Доведено що з початку ХХ ст. волинським духовенством активно використовується церковна та державна преса, як ідеологічний чинник формування негативного ставлення до протестантизму. Зазначено, що виступаючи за збереження і відстоювання «єдиної і неподільної Росії», православна церква, будучи одним із її стопів, своїми діями підштовхувала до міжетнічного та міжконфесійного протистояння, що підривало життєздатність імперії зсередини.

Четвертий розділ «Релігійна та суспільна активність пізньопротестантських громад» присвячений з'ясуванню особливостей внутрішньоцерковного життя громад дослідженню основних напрямів їх діяльності. В підрозділі 4.1. «Внутрішньоцерковна організація» зазначено, що євангельські громади, які будувалися здебільшого за етнічною ознакою, були динамічними організаціями. Будучи в питаннях віровчення єдними, українські та німецькі євангельські громади мали низку відмінностей в богослужбовій, управлінській практиках.

Основним виявом релігійного життя віруючих було богослужіння з його центральною частиною - проповіддю. Поряд з цим важливу роль приділялося співові та публічній молитві. Встановлено що вже на початковому етапі становлення громад такі церковні постанови як хрещення в дорослому віці та причастя тільки для охрещених стали невід'ємним атрибутом їх релігійного життя. Порівняно з німецькими баптистами, українські віруючі зберігали значну кількість свят, надавали великого значення особистому та загальноцерковному постам. В цьому можна простежити вплив православної традиції. Громади євангельських віруючих будувалися за принципами автономності помісної церкви. З-поміж членів церкви обиралися служителі - пресвітери, старійшини, диякони, вчителі. Всі важливі питання громада вирішувала загальними зборами на членських зібраннях.

Наприкінці ХІХ ст. в пізньопротестантському русі на Волині ідеї, що приніс континентальний баптизм поступово доповнюються гаслом «духовної революції», яка була візитівкою євангельського християнства («прохановщини»). Це проявилося в активному розвиткові т.зв. «допоміжних служінь». При громадах створювалися товариства побожних жінок, що займалися опікою над бідними, хворими, сиротами, вдовами. Чимало віруючих з Ковеля, Житомира, Луцька приєднувалися до служіння книгонош, брали участь в служінні лютеранського «Євангельського товариства для релігійного та морального збудування протестантів», що проводило свою діяльність в тюрмах та військових формуваннях.

Значної ваги в житті баптистського братства на Волині відігравали церковні з'їзди. Вони були місцем для обговорення життєво важливих духовних, церковно-організаційних питань, проблем взаємовідносин із «зовнішніми» - насамперед з владою. З'їзди виконували консолідуючу функцію, даючи відповіді на складні питання в середовищі віруючих та визначаючи спільні напрямки праці.

Адвентистські громади вирізнялися з-посеред протестантських громад віровченням та організацією громад (вчення про близький прихід Христа,святкування суботнього дня,санітарна реформа, жорстке положення про десятину). Визначено, що значну увагу адвентисти приділяли питанням фінансовій відповідальності своїх членів. Завдяки цьому їх громади, на відміну від громад баптистів були краще забезпечені у матеріальному плані, що дозволяло їм активно розвивати служіння власними силами.

В підрозділі 4.2. «Релігійна освіта та виховання» проаналізовано євангельську практику релігійної освіти. Вона передбачала три кроки: 1) домашня освіта і прищеплення любові до Бога, вироблення в людини містичного ставленя до Писання, навчання у вірі з нахилом до прозелітизму; 2) діяльність громад з виховання дітей протестантів під час біблійних години та бесід; 3) заснування спеціальних духовних закладів та організація біблійних курсів для молоді та дорослих. Влада неприхильно ставилася до таких ініціатив, тому повністю втілити в життя трьохступнічасту систему біблійної освіти прихильники пізньопротестантських ідей так і не змогли. У підрозділі 4.3. «Суспільна діяльність» проаналізовано основні напрямки діяльності протестантів. Вказано, що діяльність таких пізньопротестантських течій, як адвентисти, баптисти та євангельські християни визначалася основами їхнього віровчення, де одним із пунктів виступає служіння в Церкві та поширення вчення Христа «до краю землі». Доведено, що надзвичайно успішними в справі місіонерства були німецькі баптистські проповідники, які діяли не лише серед «своїх», а й серед православного населення. Іншими напрямками діяльності громад були: благодійність і милосердя; матеріальна допомога бідним, сиротам і вдовам; організація суботніх і недільних шкіл, де навчали грамоті; поширення Біблій та християнської літератури; заснування християнських товариств та співпраця з існуючими в губернії та імперії протестантськими організаціями.

У висновках узагальнено положення, які виносяться на захист.

1) Друга половина ХІХ - поч. ХХ ст. - період становлення та розвитку пізнього протестантизму на Волині. Його стрімкому поширенню сприяла низка чинників: кризові явища в традиційних християнських церквах (поширення релігійного сектантства в лютеранстві та меннонітстві, політизація внутрішньоцерковного життя, моральний занепад місцевого православного духовенства, критика положення РПЦ із вимогами секуляризації церковного майна та проповіді на національних мовах та ін. ). В той же час пізній протестантизм приваблював значну частину вірян цих конфесій рядом своїх ідей («поверенння до першоапостольської церкви» і «духовної революції) та практикою релігійного життя громад (душепастирська робота з різними віковими категоріями, проповідь на національних мовах етнічних меншин, можливість реалізації особистості в громадах).

2) У 70-80-их роках ХІХ ст. пізньопротестантські громади існували в Новоград-Волинському, Овруцькому, Житомирському, Луцькому та Дубенському повітах. На початку ХХ ст. вони поширилися на території всієї губернії.

3) В національному складі громад переважну більшість складали німці. Поряд із ними широко представлені українці, росіяни, чехи, поляки. Соціальний склад громад був досить строкатим. Основну масу становило селянство. Разом з тим, ці ідеї знаходили широкий відгук серед робітників, військових, інтелігенції, великих землевласників.

4) Ставлення місцевої влади до нових явищ в релігійному житті на підконтрольних їм територіях пройшло еволюцію від невизначено-ліберального в 70-х рр - на початку 80-х рр. ХІХ ст. до відкрито реакційного наприкінці 80-х рр. Ця думка не змінилася навіть з введенням законів про віротерпимість в 1905-1907 рр. Визначено, що на регіональному рівні постанови центру в питаннях відносин з протестантами піддавалися значній корекції. Губернська влада приймала активну участь у розробці щодо баптистів, адвентистів та євангельських християн обмежуючих правил і законів

5) Поряд з відкритим чи таємним переслідуванням і обмеженнями з боку влади різних рівнів існувало переслідування віруючих пізньопротестантських рухів також із боку православної церкви. Воно здійснювалося як через адміністративно-репресивні дії, так і через вмовляння і наставлення у вірі. З виданням протягом 1905-1907 рр. законів щодо релігійної толерантності поряд із звичними методами в апологетичній місії РПЦ все частіше застосовуються релігійно-моральні та ідеологічні методи впливу: позаслужбові бесіди, приватні і публічні дискусії, влаштування місіонерських курсів та хресних ходів, розширення мережі церковно-парафіяльних шкіл, видання атисектантської та антипротестанської літератури.

6) Життя громад значною мірою регулювалося догматико-інституційними характеристиками віровчення. Вони визначали особливості богослужбової, управлінської та фінансової практик громад. Поряд із цим простежується вплив національного чинника та минулого релігійного досвіду на проведення зібрань та формування нових церковних традицій. Важливу роль у житті адвентистів, баптистів та євангельських християн відігравала ідея про нерозривність повсякденного життя віруючих зі справою служіння Богові. Це зумовлювало релігійну та суспільну діяльність протестантів. Найважливішим служінням вважалася проповідь Євангелії. Водночас значна увага приділялася справі релігійної освіти та виховання, поширенню християнської літератури, милосердю та благодійності. Для досягнення цих цілей при громадах засновувалися суботні та недільні школи, допомогові товариства. Члени пізньопротестантських громад Волині активно співпрацювали з лютеранами в справі євангелізації в пенітенціарних закладах, з меннонітами - в сфері місіонерства та релігійної освіти.

Основні положення та результати дисертації викладено в публікаціях

Статті в наукових фахових виданнях:

Павлюк Г. Баптисти Волинської губернії та Російська імперія. До питання про державно-церковні відносини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) [Текст] / Г. Павлюк // Наукові записки: [зб. наук. праць] / Національний ун-т «Острозька академія»; ред. кол. С. І. Жилюк, П. М. Кралюк, В. К. Баран та ін. - Острог : Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2010. - Вип. 3. - С. 167-178. - (Серія «Історичне релігієзнавство»).

Павлюк Г. Вплив місцевої влади на становище пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ  - на початку ХХ  століть [Текст] / Г. Павлюк // Наукові записки: [зб. наук. праць] / Національний ун-т «Острозька академія»; ред. кол. І. Д. Пасічник, В. В. Трофимович, С. І. Жилюк та ін. - Острог: Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2009. - Вип 14. - С. 106-119. - (Серія «Історична»).

Павлюк Г. Діяльність пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть [Текст] / Г. Павлюк // Історичні студії Волинського національного університету ім. Л. Українки: [журн. наук. праць] / Волинський нац. ун-т ім. Л. Українки; ред. кол.: В. К. Баран, В. І. Бортніков, В. П. Колесник та ін. - Луцьк : Волинський нац. ун-т ім. Л. Українки, 2010. - Вип. 4. - С. 52-57.

Павлюк Г. Місіонерська діяльність німецьких баптистських проповідників на Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть. [Текст] / Г. Павлюк // Вітчизняний євангельський протестантизм: історія, досвід, проблеми. [зб. наук. статей] / за наук. ред. А. Колодного, О. Панич // Українське релігієзнавство. - К.: УАР, 2011. - № 58. - С. 35-45.

Павлюк Г. Особливості внутрішньоцерковного життя баптистських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. [Текст] / Г. Павлюк // Наукові записки: [зб. наук. праць] / Національний ун-т «Острозька академія»; ред. кол. С. І. Жилюк, П. М. Кралюк, В. К. Баран та ін. - Острог: Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2010. - Вип. 4. - С. 145-158. - (Серія «Історичне релігієзнавство»).

Статті та виступи на конференціях

Павлюк Г. Відносини православного духовенства з євангельським рухом у Волинській губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. [Текст] / Г. Павлюк // Житомиру - 1125 [Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, привяченої заснуванню м. Житомира (6-8 жовтня 2009 р., м Житомир)] / гол. ред. М. Ю. Костриця. - Житомир: М. Косенко, 2009. - С. 134-140.

Павлюк Г. Влияние губернской власти и православного духовенства Волынской губернии на формирование законодательства по отношению к баптистам Российской империи (вторая половина ХІХ  - начало ХХ вв.) [Текст] / Г  Павлюк // 105 лет легализации русского баптизма: материалы международной научно-практической конференции, 5-7 апреля 2011, Москва / ред.-сост. Н. А. Белякова, А. . Синичкин. - Москва, 2011. - С. 84-90.

Павлюк Г. Відносини православного духовенства з баптистським рухом у Волинській губернії в др. пол. ХІХ ст. [Текст] / Г. Павлюк // Дні науки історичного факультету: матеріали ІІ Міжнародної конференції молодих учених, присвяченої 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 квітня 2009 р.; КНУ ім. Т. Шевченка). - К., 2009. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 55-57.

Анотація

Павлюк Г. В. Становище та діяльність пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Національний університет “Острозька академія”. - Острог, 2011.

У дисертації представлено результати комплексного історико-релігієзнавчого дослідження становища та діяльності пізньопротестантських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. З'ясовано низку чинників, що сприяли поширенню баптизму, адвентизму та євангельського християнства в поліетнічному та поліконфесійному середовищі. Висвітлено географію поширення євангельського та месіансько-есхатологічного рухів у губернії. Досліджено національний і соціальний склад громад та динаміку його змін. Проаналізовано конфесійну політику Російської імперії стосовно протестантів та показано її втілення на регіональному рівні. Досліджено вплив місцевої влади та православного духовенства губернії на формування законодавства щодо протестантів та зміну їх становища. Проаналізовано внутрішньоцерковне життя громад, показано вплив національно-культурного фактору та релігійних традицій основних християнських конфесій у краї на богослужбову та церковно-управлінську практики пізньопротестантських громад. Охарактеризовано основні підходи протестантів до релігійної освіти і виховання та їх заходи в цій сфері. Висвітлено головні напрями діяльності віруючих: місіонерство, благодійність та милосердя, поширення Святого Письма, богослужбової та християнської літератури.

Ключові слова: пізньопротестантські громади, баптисти, адвентисти, євангельські християни, Волинська губернія, конфесійна політика.

Аннотация

Павлюк Г. В. Положение и деятельность позднепротестантских общин Волынськой губернии во второй половине ХІХ  - в начале ХХ веков.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиоведение (исторические науки). - Национальный университет «Острожская академия» - Острог, 2006.

В диссертации представлены рузультаты комплексного историко-религиоведческого исследования положения и деятельности позднепротестантских общин Волынской губернии во второй половине ХІХ - начале ХХ вв. Определен ряд факторов, способствующих распространению баптизма, адвентизма, евангельского христианства в полиетнической и поликонфессиональной среде. Одной из главных причин изменения значительной частью населения своего вероисповедания были кризисные явления в традиционных церквях на Волыни. Это было обусловлено как особенностями развития этих конфессий, так и религиозной политикой Российской империи, которая стремилась усилить над ними контроль. В таких условиях протестантизм с его призывами к возвращению к первоапостольськой церкви и идеей «духовной революции» в обществе становился привлекательной альтернативой. Диссертанткой отмечено влияние основных идей позднего протестантизма на его распространение. Подчеркнуто, что открытость к языку и культуре национальных меньшинств, проживающих на Волыни стала важным фактором в переходе чехов и украинцев в баптизм. В работе указано географию распостранения позднего протестантизма в губернии и динамику его изменений. Выявлено, что немецкие баптистские общины в основном были основаны в колониях и сосредоточены в Житомирском, Овруцком, Новоград-Волынском, Ровенском уездах, чешские общины баптистов, евангельских христиан и адвентистов преобладали в Дубенском, Луцком, Острожском и Ровенском уездах, украинские общины баптистов и евангельских христиан в начале ХХ века существовали во всех уездах губернии.

Детально исследован национальный и социальный состав позднепротестантских общин. Баптизм, адвентизм и евангельское христианство на Волыни были распространены в основном среди немцев, хотя уже к концу ХІХ в. в его рядах были украинцы, русские, поляки, чехи. Евангельские и мессианско-эсхатологические идеи находили широкий отклик среди низших и средних слоев населения в рядах крестьянства, колонистов, арендаторов, рабочих и местной интеллигенции. В меньшей мере они были распространены среди зажиточных слоев общества.

Проанализирована конфессиональная политика Российской империи и ее воплощение на региональном уровне на примере Волынской губернии. Доказано, что местная власть и православное духовенство принимали активное участие у формировании законодательства относительно протестантов, во многом определяя основные векторы общественного мнения по иноверческому вопросу. Выявлено, что апологетическая миссия РПЦ заключалась не только в сохранение православных от влияния протестантизма, но и в миссионерской работе среди выходцев из других традиционных церквей, принявших различные формы позднего протестантизма. Проанализировано внутреннецерковную организацию общин. Отмечено влияние национально-культурного фактора и религиозного опыта традиционных христианских церквей на Волыни на особенности управленческой и богослужебной практики общин. В диссертации характеризируются основные направления деятельности протестантов: миссионерство, милосердие, взаимопомощь, распространение христианской литературы, создание протестантских организаций и сотрудничество в межконфессиональных структурах.

Ключевые слова: позднепротестантские общины, адвентисты, евангельские христиане, Волынская губерния, конфессиональная политика.

Summary

Pavlyuk H.V. «The situation and the activities of late Protestant congregations in the Volyn province in the second half of the 19 ^th -early 20 ^th centuries». - Manuscript