Далекосхідний напрямок зовнішньої політики США в умовах Ялтинсько-Потсдамської світової системи (1945–1991 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94(73):327(5-11) “1945/1991”

ДАЛЕКОСХІДНИЙ НАПРЯМОК ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США В УМОВАХ ЯЛТИНСЬКО-ПОТСДАМСЬКОЇ СВІТОВОЇ СИСТЕМИ (1945-1991 роки)

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Підберезних Інна Євгеніївна

Донецьк 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Чорноморського державного університету імені Петра Могили Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор ПРОНЬ Сергій Вікторович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор БУР'ЯН Михайло Степанович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин

доктор історичних наук, професор БРЕДІХИН Андрій Володимирович, Донецький національний університет, завідувач кафедри всесвітньої історії

Захист відбудеться «1» липня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, II корпус, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано «31» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Після закінчення періоду «холодної війни» увага істориків, міжнародників, політологів була зосереджена головним чином на подіях у Центральній Європі, на Близькому та Середньому Сході, де наслідки розпаду біполярного світопорядку другої половини ХХ століття відбувалися особливо небезпечно і драматично: саме в цьому регіоні США прискореними темпами форсували створення системи однополярного світу. На Далекому Сході, на перший погляд, події розвивалися повільно, без будь-яких кардинально-рішучих перетворень. Дійсно, «берлінський мур» не впав на Корейському півострові; до сьогодення залишається відкритою проблема «двох Корей»; Китайська Народна Республіка, офіційно не афішуючи намагання подолати наслідки маоізму, впевнено рухалася шляхом перш за все економічно-соціального реформування; Японія, періодично намагаючись звільнитись від американського патронату (особливо у зовнішньополітичній діяльності), продовжувала «вдосконалювати» військово-політичний союз із Сполученими Штатами Америки.

Проте об'єктивно Далекий Схід, зокрема, та Азіатсько-Тихоокеанський регіон в цілому був і залишається під особливим «кутом зору» з боку США, враховуючи не тільки його географічну масштабність (нараховує від 32 до 43 країн), стратегічне розташування, геополітичний ландшафт, але й наявність майбутніх головних акторів світового порядку, насамперед, Китаю, який у змозі реально у найближчі роки зробити виклик американському лідерству.

Як відомо, нова та новітня історія міжнародних відносин пройшла чотири світових порядки - Вестфальський (1648-1814 рр.), Віденський (1814-1919 рр.), Версальський (1919-1945 рр.), Ялтинсько-Потсдамський (1945-1991 рр.). Найбільш протирічним, заплутаним і малодослідженим є саме Ялтинсько-Потсдамський порядок. Актуальність теми не викликає сумніву, бо зумовлена не тільки унікальністю розвитку історії міжнародних відносин на Далекому Сході, трансформацією, відповідно зі зміною регіональної ситуації, дипломатії та зовнішньої політики США, але й тим, що з крахом Ялтинсько-Потсдамського порядку Сполучені Штати Америки залишаються головним світовим актором.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до науково-дослідницької теми кафедри всесвітньої історії Чорноморського державного університету імені Петра Могили «Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону в XX-XXI століттях: історія, зовнішня політика, дипломатія» (номер державної реєстрації 0110U000739).

Об'єктом дослідження виступає історія міжнародних відносин у період існування Ялтинсько-Потсдамського світового порядку.

Предметом дослідження є зовнішня політика США на Далекому Сході у 1945-1991 роках.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від створення системи у 1945 році (робота Ялтинської /Кримської/ конференції - 4-11 лютого 1945 року та Потсдамського /Берлінського/ форуму - 17 червня - 2 липня 1945 року) до 1991 року («саморозпад» Радянського Союзу), коли під впливом закінчення епохи блокового протистояння та якісних змін у зовнішній політиці провідних держав Далекого Сходу прискорився розвиток регіональної багатополярності, а США залишалися прихильником і втілювачем теорії однополярності.

Географічні межі дослідження. Географічні кордони Далекосхідного регіону мають кілька варіантів визначення. Автори російського перекладу енциклопедії «Hutchinson» стверджують, що Далекий Схід - це «географічний термін, який позначає райони Азії, що знаходяться на сході від Індії». «Радянський енциклопедичний словник» вважає, що поняття «Далекий Схід» охоплює крайню східну частину СРСР (сучасний Російський Далекий Схід), східну частину території Китаю, Корею (КНДР і Південна Корея), Японію, Філіппіни. Професор М.С. Капіца до Далекого Сходу зараховує територію Росії, Японії, Кореї, Китаю (включаючи Тайвань). Дисертантка дотримується такої ж точки зору і розглядає далекосхідну політику США відносно названих країн (крім Російської Федерації, бо це, безумовно, є об'єктом окремого дисертаційного дослідження).

Мета дослідження полягає у тому, щоб всебічно, об'єктивно, фактологічно, доказово й обґрунтовано прослідкувати і проаналізувати зовнішньополітичну діяльність США на Далекому Сході у вищезазначений період. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

- проаналізувати джерельно-історіографічну базу та визначити концептуально-методологічні засади дослідження;

- встановити передумови виникнення, ознаки і головні характеристики Ялтинсько-Потсдамської світової системи;

- дати характеристику еволюції зовнішньополітичної діяльності США на Далекому Сході у післявоєнний період;

- дослідити роль і вплив США в історії міжнародних відносин Далекосхідного регіону;

- визначити сутність дипломатії та зовнішньої політики США щодо Японії, Китайської Народної Республіки, Корейської Народно-Демократичної Республіки, Республіки Корея;

- охарактеризувати специфіку американсько-тайванських взаємодій;

- з'ясувати причини протистояння США та СРСР як на Далекому Сході, так і в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в цілому;

- простежити еволюцію підходів США до вузлових проблем Далекосхідного регіону в контексті Ялтинсько-Потсдамського світового порядку.

Наукова новизна дослідження полягає у наступному:

- здійснено всебічний комплексний аналіз теоретичних і організаційних засад зовнішньополітичної діяльності США на Далекому Сході після Другої світової війни до 1991 року;

- введено до наукового обігу значну кількість недосліджених джерел, що дало змогу висвітлити дипломатію та зовнішню політику США на далекосхідному напрямку окресленого періоду;

- дістали подальшого розвитку дослідження форм і механізмів впровадження зовнішньополітичної стратегічної доктрини США щодо Далекосхідного регіону;

- представлено цілісну картину еволюції зовнішньої політики США на Далекому Сході на тлі протирічних, складних і непередбачених подій післявоєнного часу.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається актуальністю теми та її новизною. Пропозиції та рекомендації відносно зовнішньої політики та дипломатії США на далекосхідному напрямку можуть бути використані Міністерством закордонних справ України при розробці та впровадженні зовнішньополітичної концепції держави щодо США, Китаю, Росії, Японії, Кореї; при написанні підручників, навчальних посібників із всесвітньої історії в цілому, історії міжнародних відносин, новітньої історії країн Північної Америки та Азії, політології, історії дипломатії, зовнішньої політики України.

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Висновки і результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, сформульовані й отримані авторкою особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, які відображають основні положення дисертації, пройшли апробацію як доповіді на конференціях: X міжвузівська науково-практична конференція викладачів «Сучасні технології розвитку людини в інтегрованому суспільстві» (Київ, 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Ольвійський форум - 2009: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2009 р.), Науково-методична конференція «Могилянські читання - 2009» «Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний» (Миколаїв, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Перший крок у науку» (Луганськ, 2009 р.), XXI Міжнародна історико-правова конференція (Миколаїв, 2009 р.), I Міжнародна науково-практична конференція «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин», присвячена пам'яті професора Г.Л. Бондаревського (Луганськ, 2010 р.), Всеукраїнська наукова конференція «Друга світова війна в історичному вимірі» (Житомир, 2010 р.), XI міжвузівська науково-практична конференція викладачів «Сучасні технології розвитку людини в інтегрованому суспільстві» (Миколаїв, 2010 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Ольвійський форум - 2010: стратегії України в геополітичному просторі» «Українська діаспора: діяльність, джерела та дослідження» (Ялта, 2010 р.), Міжнародна конференція «Розбудова демократичного суспільства після Нюрнберзького трибуналу» (Одеса, 2010 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Холодна війна» 1946-1991 рр.: причини, перебіг, наслідки (Луганськ, 2011 р.), I Міжнародна наукова конференція «Аркасівські читання» (Миколаїв, 2011 р.), 64-та Міжнародна наукова конференція молодих учених (Харків, 2011 р.), IV Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих науковців «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (Рівне, 2011 р.), Міжнародна науково-практична інтердисциплінарна конференція «Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє» (Рівне, 2011 р.), IV Міжнародна наукова конференція «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки» (Луганськ, 2011 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових праць (із них 5 - у фахових виданнях, визначених ВАК України), загальним обсягом 5,5 друкованих аркушів.

Структура дисертації зумовлена поставленою метою, хронологічними й географічними межами та логікою викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (425 найменувань). Загальний обсяг дослідження становить 249 сторінок, з яких основний текст - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

ялтинський постдамський далекосхідний тихоокеанський

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет вивчення, охарактеризовано хронологічні й територіальні межі, мету і завдання дослідження, аргументовано наукову новизну, можливість практичного використання дисертації, представлено апробацію отриманих результатів.

Перший розділ - «Історіографія, джерельна та теоретико-методологічна база дослідження» - складається із трьох підрозділів. Розділ присвячено аналізу стану наукових досліджень проблеми, а також характеристиці джерел та методів, які були використані у дисертації.

Підрозділ 1.1 «Історіографія проблеми» відповідно до концептуально-історичної та географічної приналежності розділено на наступні групи: дослідження українських науковців, аналітичні розробки та розвідки російських істориків, колективні та індивідуальні роботи американських фахівців, наукові напрацювання японських, китайських, корейських вчених.

Роботи з теми умовно поділено на чотири тематичні підгрупи:

1) узагальнюючі праці, в яких розкривається зовнішня політика США на Далекому Сході після 1945-го і до 1991 року включно;

2) дослідження, присвячені формуванню та реалізації зовнішньополітичної стратегії США щодо країн Далекосхідного регіону в біполярний період;

3) праці, в яких висвітлюється концептуальне підґрунтя дипломатії та зовнішньої політики США на далекосхідному напрямку;

4) наукова література, що присвячена ролі США, Японії, Китаю, Кореї у формуванні регіональних безпекових механізмів.

Вітчизняними науковцями вищезазначена проблема є малодослідженою. Серед монографічних робіт українських вчених, у яких окремим напрямом представлено структурування та реалізація домінанти зовнішньополітичного курсу США на Далекому Сході, необхідно відзначити праці С.О. Шергіна, Є.Є. Камінського, С.В. Проня, А.В. Дашкевича, О.В. Шевчука Шергін С.О. Азіатсько-Тихоокеанський регіон: Історія і сучасність. - К.: Вища школа, 1993. - 91 с.; Каменський Є., Шашкевич А. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція. - К.: Політична думка, 1998. - 547 с.; Пронь С.В. Японія - США - Росія: співробітництво та суперництво в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. 1951-2007 роки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - 296 с.; Дашкевич А.В. На роздоріжжі: виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США. - К.: Наукова думка, 1996. - 151 с.; Шевчук О.В. Китай між США та Росією: геостратегічні відносини. - Миколаїв: ТОВ “Фірма «Іліон», 2008. - 448 с., колективну монографію (під керівництвом В.А. Манжоли) «Міжнародні відносини та зовнішня політика. 1945-1970-ті роки» Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-1970-ті роки) / В.А. Манжола, М.М. Білоусов, Л.Ф. Гайдуков та інш. - К.: Либідь, 2001. - 558 с..

Роль і вплив військового чинника США в здійсненні національних доктрин висвітлюється у науковій розробці В.Ф. Смоленюка Смоленюк В.Ф. Незамінний елемент державної могутності // Політика і час. - 2001. - №4. - С. 16-24.. Визначення місця США, Російської Федерації, Китаю у побудові безпекової системи в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, в тому числі торкаючись і далекосхідного напрямку, присвячені роботи П.М. Перепелиці, О.С. Бодрука, Т.В. Купренюк, А. Вільського Перепелиця П.М. Асиметричні стратегії в гарантуванні міжнародної безпеки // Політика і час. - 2002. - №5. - С. 64-76; Бодрук О.С. Силова грань безпеки // Політика і час. - 2005. - №4. - С. 47-56; Купренюк Т.В. Старі узи і нові виклики. Трансатлантичне партнерство в концепціях і системі національної безпеки США // Політика і час. - 2003. - №12. - С. 33-43; Вільський А. Куди схиляються шальки терезів. Читаючи Г. Кіссінджера через 10 років, або Недоладний світовий лад // Політика і час. - 2004. - №3. - С. 55-68..

Дестабілізуючі фактори у зовнішній політиці США представлені у працях А.Ю. Сомова (зокрема, піднімаються питання ядерної програми КНДР), В. Матвійчука, В. Фуркало (проблеми Корейської війни) Сомов А.Ю. Проблеми ядерного потенціалу держав Далекого Сходу (Китай, Північна, Південна Кореї, Японія) // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. - 1997. - Вип. 7. - Част. ІІІ. - С. 73-78; Матвійчук В. Релікт холодної війни. Ядерне протистояння на Корейському півострові // Політика і час. - 2005. - №4. - С. 63-76; Фуркало В. Перемир'я, що затягнулося на півстоліття // Політика і час. - 2003. - №8. - С. 52-61.. Українські дослідники М. Кулініч і В. Матвійчук у спільній статті наголошують, що неабияку стурбованість у США викликають дії КНДР щодо реалізації ракетно-ядерної програми Кулінич М., Матвійчук В. Ядерна програма КНДР: «велика гра» чи реальна загроза? // Політика і час. - 2004. - №5. - С. 60-70.. В. Чумак, аналізуючи характер і тенденції зовнішньополітичного курсу США щодо Південної Кореї, стверджує, що ця країна фактично не тільки перетворилася в американський «плацдарм», але й відіграє важливу роль у китайській стратегії Сполучених Штатів Чумак В. Виходячи з власних інтересів. Порівняльний аналіз досвіду стратегічного партнерства зі США: висновки для України // Політика і час. - 2003. - 2003. - №9. - С. 9-25..

Відомий український історик-американіст Б.М. Гончар, розглядаючи тайванську проблему як відповідний чинник в американсько-китайських відносинах, доходить висновку, що політичний статус Тайваню «продовжує залежати від кон'юнктури політики США…» Гончар Б., Таран М. США - КНР і Тайвань: трикутник взаємодії і суперечностей в 90-ті роки ХХ ст. // Наукові записки. Академія наук вищої школи України. Випуск другий. - К.: Хрещатик, 1999. - С. 22-31..

Історія появи та конфліктогенність тайванської проблеми у взаєминах США і Китаю розглянуті у працях М.А. Тарана Таран М.А. «Тайванська проблема» в зовнішній політиці США в 1990-ті роки: Автореф. дис. … кандидата історичних наук: 07.00.02 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 19 с.; Таран М.А. Вплив демократизації на Тайвані на зовнішню політику США в Східній Азії в 1990-ті рр. - К.: Т-во «Знання України», 2002. - 40 с.. Автор досліджень засвідчує, що суттєвість тайванського питання полягає у «прагненні Вашингтону до зміцнення безпеки Тайваню, підтримці його політичної, соціально-економічної стабільності в умовах комбінованого… тиску КНР як на уряд Тайбея, так і на американську сторону» Таран М.А. Новий зміст «старих» проблем. Американсько-китайські відносини // Політика і час. - 2003. - № 8. - С. 76-82..

Особливої уваги заслуговує монографія та дисертація С.В. Проня. Науковець стверджує: «Не буде великим перебільшенням сказати, що повоєнна політика Японії розвивалася в міцній залежності від відносин із Сполученими Штатами. В обмін на гарантії США обороняти Японію та збереження вільного доступу на американський ринок своєрідний «дозвіл» на кориговане проведення зовнішньої політики фактично було передано Вашингтону» Пронь С.В. США та Японія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (50-90-ті роки ХХ століття): Монографія. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2003. - С. 49; Пронь С.В. США і еволюція азіатсько-тихоокеанської політики Японії: Атореф. дис. … доктора історичних наук: 07.00.02 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2004. - 36 с..

Для розуміння процесу формування зовнішньої політики США на Тихому океані в цілому, після закінчення Другої світової війни, протягом першого повоєнного десятиріччя багато корисного дають дослідження В.П. Ніхаміна, Б.І. Бухарова, А.М. Боженка Нихамин В.П. Японо-американские противоречия на современном этапе. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1956. - 296 с.; Бухаров Б.И. Образование американо-японского военного союза (1945-1952 гг.). - М.: Из-во «Мысль», 1963. - 214 с.; Боженко А.М. Американская агрессия на Дальнем Востоке. - М.: Воениздат, 1959. - 72 с.. Зацікавленість до азіатсько-тихоокеанських проблем зросла після публікації нових документів, коли став можливим всебічний аналіз повоєнної американської зовнішньої політики на Далекому Сході взагалі і політики США щодо Японії, Кореї безпосередньо. З праць цього напрямку найбільшу цінність представляють монографії Д.В. Петрова, В.Б. Воронцова, Ю.М. Мельникова, С.І. Вербицького Петров Д.В. Внешняя политика Японии после Второй мировой войны. - М.: Изд-во «Мысль», 1965. - 224 с.; Воронцов В.Б. Тихоокеанская политика США 1941-1950 гг.. - М.: Изд-во Московск. унив-та, 1967. - 182 с.; Мельников Ю.М. Внешнеполитические доктрины США. - М.: Наука, 1970. - 184 с.; Вербицкий С.И. Японо-американский внешнеполитический союз (1953-1970 гг.). - М.: Изд-во ИВ АН СССР, 1972. - 318 с..

У зв'язку з тим, що вивчення еволюції американської політики відносно Далекого Сходу представляє інтерес не тільки в історичному, політичному аспектах, але й в економічному плані, то цілком зрозумілим є звернення дисертантки до досліджень таких російських науковців, як О.І. Дінкевич, С.К. Ігнатущенко, О.М. Шарков Динкевич А.И. Экономическая и военная мощь США в Японии. - М.: «Мысль», 1969. - 198 с.; Игнатущенко С.К. Япония и США: партнеры и конкуренты. - М.: Наука, 1970. - 202 с.; Шарков А.М. Япония и США. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1971. - 174 с.. Вивчення цих робіт допомагає розкрити передумови і мотиви протиріч між США та країнами далекосхідного регіону впродовж досліджуваного періоду.

У 1970-х роках з'являється серія цікавих досліджень, що аналізують розвиток та динаміку історії міжнародних відносин на Далекому Сході, у тому числі й зовнішню політику США. Слід виділити роботи С.С. Сергійчука, М.С. Капіци, В.В. Кузьміна, В.Б. Воронцова, В.П. Лукіна, М.І. Сладковського, Б.Т. Колоскова, Є.М. Ледовського Сергейчук С.С. США и Китай. - М.: Международные отношения, 1973. - 238 с.; Капица М.С. КНР: Три десятилетия - три политики. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1979. - 576 с.; Кузьмин В.В. Китай в стратегии американского империализма. - М.: Международные отношения, 1978. - 271 с.; Воронцов В.Б. Китай и США: 60-70-е годы. - М.: Наука, 1979. - 172 с.; Политика США в Азии (под. рук. Лукина В.П.). - Международные отношения, 1977. - 238 с.; Международные отношения на Дальнем Востоке в послевоенные годы. Т. І (1945-1957 годы); Т. ІІ (1958-1976 годы): Ред. Коллегия Жуков Е.М., Астафьев Г.В., Капица М.С., Сладковский М.И. - М.: «Мысль», 1978. - 286 с.; Колосков Б.Т. Внешняя политика Китая. 1969 - 1976 гг. - М.: Политиздат, 1977. - 328 с.; Ледовский А.М. СССР, США и народная революция в Китае. - М.: Наука, 1979. - 215 с..

Аналізу пошуків нової ролі країн Далекого Сходу у відносинах із США у 1980-1990-х роках присвятили свої роботи Б.М. Славінський, Б.М. Занєгін, В.І. Бірюков, І.О. Ільїн, Ф.І. Лікін, О.В. Загорський, С.М. Рогов, О.О. Чубар'ян, Г.К. Широков, С.І. Луньов, О.Д. Богатуров, М.Л. Титаренко Славинский Б.Н. Внешняя политика СССР на Дальнем Востоке, 1945 - 1986 гг. - М.: Международные отношения, 1988. - 336 с.; Занегин Б.Н. Политика в отношении Китая // Современная внешняя политика США: В 2-х т. / т.2. - М.: Наука, 1984. - С. 302-340; Бирюков В.И. Китай в стратегических расчётах США // Проблемы Дальнего Востока. - 1984. - № 3. - С. 88-98; Ильин И.А., Ликин Ф.И. Вашингтон-Пекин: новый этап сотрудничества // Проблемы Дальнего Востока. - 1984. - № 1. - С. 131-136; Загорский А.В. Япония и Китай. - М.: ИВ РАН, 1991. - 192 с.; Рогов С.М. Россия и США в многополярном мире // США: экономика, политика, идеология. - 1992. - № 10. - С. 3-14; Чубарьян А.О. Новая история «холодной войны» // Новая и новейшая история. - 1997. - № 6. - С. 3-22; Широков Г.К., Лунев С.И. Россия, Китай и Индия в современных глобальных процессах. - М.: Московский общественный научный фонд, 1998. - 160 с.; Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после Второй мировой войны (1945-1995). - М.: Конверт, 1997. - 352 с.; Титаренко М.Л. Россия и Восточная Азия. Вопросы международных и межцивилизационных отношений. - М.: Кучково поле, 1999. - 320 с..

Найбільш чисельний масив досліджень становлять роботи зарубіжних істориків, і перш за все американських. Серед них насамперед необхідно назвати праці відомих фахівців тихоокеанської політики США Є. Рейшауера, Р. Уорда, Ф. Шульмана, М. Гальперіна, Р. Клафа, Р. Скалапіно, У. Барндса Reishauer E. The United States and Japan. - Cambridge, 1967. - 176 p.; The USA Ocupation of Japan, 1945. - 1952. - Chicago, 1974. - 230 p.; Halperin M. China and the Bomb. - N.Y., 1965. - 114 p.; Clough R. East Asia and U.S. Security. - Washington, 1975. - 281 p.; Scalapino R.A. Asia and the Major Powers. - Stanford (Calif) and Washington, 1972. - 344 p.; Barnds W. China and America. The Search for New Relationship. - N.Y., 1977. - 308 p.. Американський історик і етнограф Роберт Венкам підіймає питання пограбування американськими, французькими та іншими монополіями багатства Тихого океану; значне місце він приділив також критиці військової політики США, що перетворила острови Тихого океану на полігон для випробування ракетно-ядерної зброї Венкам P. Ограбление Тихого океана. Насилие монополий на Дальнем Востоке (пер. с англ.). - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1977. - 282 с..

Особливу увагу в американських науковців викликає періодизація Ялтинсько-Потсдамського світового порядку. Наприклад, У. Гріффін вважає, що «біполярний світ» протримався лише до 1962 року, тобто до Карибської кризи, після чого почався його крах Griffith W.E. The Sino-Soviet Rift. - Cambridge, 1964. - 194 p.. Такої ж точки зору дотримується й С. Спеніер у своїй праці з аналізу міжнародної політики Spanier S.W. James Nations Play: Analyzing International Politics. - N.Y., 1972. - 218 p.. Для К. Холсті цей період триває з 1955 до 1975 років Holsty K.Y. International Politics. A Frame - work for Analysis. - Engle-wood Cliffs, 1972. - 114 p.. А всесвітньовідомий Зб. Бжезинський стверджує, що фактично Ялтинсько-Потсдамський порядок проіснував лише до 1957 року Brzezinski Zb. The Gold War and Its Aftermath || Foreign Affairs. - 1992. - Vol. 71. - № 4. - P. 31-49..

Розробка теоретичного підґрунтя щодо динамічного розвитку відносин США з країнами Далекосхідного регіону та впливу «російського чинника» в американсько-японсько-китайсько-корейських відносинах представленно комплексними роботами американських вчених Х. Брауна, Р. Кейгана, С. Хантінгтона, Дж. Айкенберрі, М. Менделбаума, Б. Поузена, Дж. Гейддіс, С. Хоффмана, П. Кроніна Brown H. Thinking about National Security: Defense and Foreign Policy in Dangerous Worl. - Bolder (Col.): Westview press, 1983. - 288 p.; Kagan R. Benevolent Empire || Foreign Policy. - Summer 1998. - № 111. - P. 24-35; Huntington S. America's Changing Strategic Interests || Survival. - Yamary-February 1991. - P. 3-17; International Relations Theory and the Asia-Pacific | G. John Ikenberry… (ed). - New York: Columbia University Press, 2003. - 405 p.; Mandelbaum M. Westernizing Russia and China || Foreign Affairs. - 1997. - Vol. 76. - № 3. - P. 80-95; The New Russian Foreign Policy. Ed. by M. Mandelbaum. - N.Y.: A. Council on Foreign Relations, Ins., 1998. - 342 p.; Posen B.R., Ross A.L. Competing Visions for U.S. Grand Strategy || International Security. - Winter 1996|1997. - Vol. 21. - № 3. - P. 5-45; Gaddis J. The United States and the End of Cold War. Implication, recons I derations, Provocations. - N.Y. - Oxford: Oxford University Press, 1992. - 301 p.; Hoffmann S. Dead Ends. American Foreign Policy in the New Cold War. - Cambridge (Mass.): Ballinger Publishing Company, 1983. - 299 p.; From globalist to regionalist new perspectives on US foreign and defense policies | Ed. by Cronin P. - Wash.: National defense university press, 1993. - 259 p. та інших.

Особливий інтерес представляють праці японських, китайських і корейських вчених. Серед японських дослідників слід виділити Ямато Сусуму, Сабуро Окіта, Вакаізумі Кеї, Акаха Тсунео Ямамото Сусуму. Токио-Вашингтон. Экономическая дипломатия Японии. - М.: Международные отношения, 1993. - 204 с.; Saburo Okita. National Resourse Dependehcy and Japanese Foreign Policy || Foreign affairs. - July 1974. - P. 34-48; Wakaizumi Kei. Japan's Dilemma: To Act ore Not to Act || Foreign Policy. - Fall, 1974. - P.7 - 19; Akaha Tsuneo. Japan in Global Ocean Politics. - University of Hawai Press and the Jaw of the Sea Institute, 1985. - 278 p.. Необхідно також звернути увагу на колективну монографію Абе Хітоші, Шіндо Мунеюкі, Кавато Садафумі Abe Hitoshi, Shindo Munejuki, Kawato Sadafumi. The Jovernment and the politics of Japan. - University of Tokyo Press, 1994. - 244 p..

Достатньо цікавими та оригінальними є статті та монографії (більшість перекладені російською мовою) відомого японського фахівця-міжнародника, професора Центру японських досліджень Кімура Хіросі Кимура Хироси. Советский Союз и мирное урегулирование с Японией // Проблемы Дальнего Востока. - 1991. - № 5. - С. 92-102..

Професор Цзилінського університету Лю Цинцай (КНР) особливу увагу приділяє розвитку китайсько-російських відносин у межах Шанхайської Організації Співробітництва, підкреслюючи при цьому, що мета цієї структури - «зміцнення взаємної довіри, добросусідства, дружби… забезпечення реального миру…» Цинцай Лю. КНР: геополитическая среда и внешняя политика добрососедства // Проблемы Дальнего Востока. - 2006. - №2. - С. 33-42..

Такої ж точки зору дотримуються завідувач відділу історії партії ЦК КПК Чжан Байцзя та доцент Державного Уханського університету Лю Цзайци Байцзя Чжан. Исторический обзор эволюции внешнеполитических отношений Китая в период осуществления реформ и политики расширение внешних связей // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - №6. - С.40-51; Цзайци Лю. Внешняя политика КНР и перспективы китайско-российских отношений // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - № 9. - С. 84-90.. Достатньо цікавими та оригінальними є погляди дослідниці Гао Шуцинь щодо місця і ролі Китаю у глобалізаційних процесах на Далекому Сході Шуцинь Гао. Глобализация: взгляд из Китая // Азия и Африка сегодня. - 2004. - № 11. - С. 9-10.. Проблемі ставлення Сполучених Штатів Америки до ядерної модернізації Китаю присвятив свою статтю Лі Бін Bin Li. The impact of U.S. NMD on Chinese nuclear modernization || Pugwash newsletter. - 2001. - Vol. 38. - № 1. - P. 59-68..

Зовнішньополітична діяльність США у Далекосхідному регіоні, особливо відносно вирішення «корейського питання», знайшла відбиток у працях корейських науковців. Серед них виділяються дослідження Кім Хак Юна, Ю. Сенг Іка, Сонг Янг Сана Hakjoon Kim. Unification Policies of South Korea. Q Comparative Study. - Seoul National University Press, 1987. - 132 p.; Yoo Seunq IK. Four Surrounding Powers View and Role Regarding Korean Unification || East Asian Review (Seoul). - 1993. - Vol. 5. - №1. - P. 3 - 24; Song Young. Sun. Prospects for New Pacific Multilateral Security Arrangement. - Seoul. 1993. - 144 p. та інших.

Робота над дослідженням зумовила необхідність залучення широкого кола джерел, що дозволило уникнути однобічної оцінки подій, науково обґрунтувати положення, зробити відповідні висновки та узагальнення.

Підрозділ 1.2 «Джерельна база» представлений різноманітними за своїм походженням, змістом і характером матеріалами, зібраними та систематизованими в результаті опрацювання фондів вітчизняних і зарубіжних (в першу чергу, російських) центральних бібліотек. Джерельна база ґрунтується головним чином на американських, російських, китайських і корейських офіційних документах і матеріалах. У дисертації також використані офіційні японські, китайські та корейські матеріали, перекладені англійською, російською та українською мовами.

Джерельну базу дослідження доцільно поділити на декілька груп:

1)офіційні документи адміністрацій американських президентів Ф. Рузвельта, Г. Трумена, Д. Ейзенхауера, Дж. Кеннеді, Р. Ніксона, Дж. Картера, Р. Рейгана, Дж. Буша (щорічні звернення президентів США, заяви президентів та членів адміністрації з питань безпеки, документи щодо зовнішньополітичної стратегії та пріоритетів національної безпеки США);

2) матеріали слухань у Конгресі США з проблем безпеки на Далекому Сході;

3) окремі документи Ради Національної Безпеки, Республіканської та Демократичної партій США;

4) матеріали провідних періодичних видань США, Японії, Китаю, Кореї, які можуть бути віднесені до числа джерел (інтерв'ю, заяви, витяги з виступів лідерів і політичних діячів далекосхідних країн);

5) опубліковані праці політичних діячів США, Японії, КНР, КНДР;

6) тематичні збірники документів і матеріалів з питань здійснення зовнішньополітичної стратегії США у Далекосхідному регіоні;

7) мемуари американських, японських, китайських, корейських політичних діячів;

8) джерела, отримані за допомогою мережі Інтернет (офіційні сайти Білого дому, Держдепартаменту, Конгресу США).

Історіографічно-джерельний огляд засвідчує, що існує достатньо ґрунтовний комплекс джерел і наукової літератури, які відображають головні напрямки формування та реалізації зовнішньополітичних стратегій США відносно країн Далекого Сходу у досліджуваний історичний період.

У підрозділі 1.3 «Методологія дослідження» викладено основні методологічні засади, принципи та методи, на основі яких здійснювалося дослідження. Теоретико-методологічною основою праці стали принципи історизму, об'єктивності, всебічності й цілісності, які передбачають застосування джерелознавчих, загальнонаукових, загальноісторичних та міждисциплінарних методів дослідження. Застосування вказаних принципів та методів дослідження зовнішньополітичних стратегій далекосхідних країн, в першу чергу Сполучених Штатів Америки, дозволило послідовно та логічно викласти матеріал у межах досліджуваної теми.

У другому розділі «Головні принципи та характеристика Ялтинсько-Потсдамської системи», що складається із двох підрозділів, розглядається формування Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин та політика Сполучених Штатів на Далекому Сході і в Азіатсько-Тихоокеанскому регіоні у період після Другої світової війни.

У підрозділі 2.1 «Формування принципів Ялтинсько-Потсдамської системи» простежено завершення Другої світової війни, що призвело до кардинальної трансформації змісту світової системи міжнародних відносин. Була ліквідована багатополярна організація структури міжнародних відносин, що виникла ще з часів Вестфальської мирної угоди 1648 р. та зберігалася з певними модифікаціями (в межах Вестфальської, Віденської та Версальсько-Вашингтонської систем міжнародних відносин) протягом майже трьох століть.

Рішення Ялтинської та Потсдамської конференції стали реальною програмою післявоєнного устрою Європи та Азії. Наприкінці Другої світової війни й одразу ж після її завершення було закладено фундамент нової, Ялтинсько-Потсдамської, системи міжнародних відносин, яка базувалася на новому співвідношенні сил і інтересів країн, що перемогли у війні, насамперед США та СРСР. Була створена система регуляторних та кооперативних механізмів, які були покликані вирішувати завдання повоєнного світоустрою на основі єдності та співпраці країн антигітлерівської коаліції.

У підрозділі 2.2 «Системний підхід та роль США в історії міжнародних відносин на Далекому Сході після Другої світової війни» розглянуто те, що в роки правління адміністрація Г. Трумена зробила важливі кроки до формування нової системи регіональних відносин. Її елементом стала військово-політична співпраця тихоокеанських країн з США, спираючись на яке Вашингтон розраховував попередити зміни співвідношення регіональних позицій, які склалися на початок 50-х років ХХ ст. Ці договори насамперед втілювали реалізацію підсумків Тихоокеанської війни 1941-1945-х років.

Третій розділ дисертації - «США та система міжнародних відносин на Далекому Сході у межах Ялтинсько-Потсдамського порядку» - складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано політику США, які, враховуючи непередбачену ситуацію у повоєнний період, змушені були балансувати між СРСР, Японією, Китаєм, що, в свою чергу, підтверджує нестійкість, суперечність і недовготривалість Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин в цілому.

У підрозділі 3.1 «Китай як основний об'єкт зовнішньополітичних інтересів США в регіоні» доведено, що в період Другої світової війни політика США відносно Китаю в цілому характеризувалася прагненням забезпечити йому важливе місце у післявоєнному світі за допомогою сприяння надбання цією країною статусу великої держави (зрозуміло, що це - офіційна точка зору Вашингтону). Ця політика відповідала не стільки інтересам Китаю, скільки домаганням самих США. Метою її було витіснення з Китаю інших держав і перетворення його в сферу монопольного впливу американського капіталу, в знаряддя «політичних махінацій» американської дипломатії в ООН і на міжнародній арені. Американська адміністрація намагалася впливати і на внутрішню політику Китаю.

Впродовж 1950-1970-х років відносини між Сполученими Штатами Америки і Китайською Народною Республікою зазнали радикальних змін. Від політики відвертої ворожості у 1950-ті роки до обережної «перевірки» один одного у другій половині 1960-х років. Завдяки «дипломатії пінг-понгу» Кіссінджера - Чьжоу Еньлая на початку 1970-х роках вони трансформувалися у взаємне дипломатичне визнання і встановлення стратегічних зв'язків. Разом з тим цей рух зовсім не був прямолінійним. Навпаки, він відрізнявся значною непередбаченістю: від американського маневрування між КНР і Тайванем до майже повного заморожування двосторонніх контактів двох країн після тяньаньминських подій 1989 року.

У підрозділі 3.2 «Політика США на Корейському півострові» проаналізовано те, що політична ситуація у світі після закінчення Другої світової війни була напруженою. Боротьба двох великих держав - США та СРСР - визначила й подальший розвиток Кореї.

Визначився загальний напрям американської політики у світі на найближчі десятиліття: здійснювати військове просування в глобальних масштабах, створювати конфлікти в периферійних зонах, але уникати прямого зіткнення з СРСР.

Саме така цілеспрямована політика США призвела до сьогоденної нестабільної та вибухонебезпечної ситуації на Корейському півострові, яка, на жаль, і у першій чверті ХХІ століття продовжує ускладнюватись. Безумовно, що значна частина провини у «корейському вузлі» лежить на недоліках Ялтинсько-Потсдамської світової системи, одна з ознак якої - блокове військово-політичне протистояння СРСР і США.

У підрозділі 3.3 «Становлення та формування американсько-японських відносин у 1945-1960-х роках» характеризуються взаємини Сполучених Штатів і Японії у 1945-1960-х роках, які в цілому були складними та суперечливими, однак протягом всього періоду обидві країни демонстрували курс до взаємовигідного зближення. У його основі знаходилися три основних пріоритети: геополітичний, військовий і економічний. Всю другу половину минулого сторіччя і до сьогодення вирішальне місце в зовнішній політиці Японії відігравали відносини зі Сполученими Штатами Америки. Період американської окупації (вересень 1945 - початок 1952 р.), який супроводжувався прийняттям нової конституції, адміністративно-економічними реформами, що змінили світоустрій Японії, завершився формуванням і укладанням японсько-американського військово-політичного союзу.

Американсько-японські взаємини 1945-1960-х років пройшли складний, з позитивними і негативними наслідками «окупаційного періоду», шлях розвитку і становлення. Кульмінаційним моментом відносин, який стратегічно вплинув на подальші зносини США й Японії, була Сан-Франциська конференція 1951 року, що привела до створення Сан-Франциської системи.

Четвертий розділ дисертації - «Американський чинник та еволюція міжнародних відносин у Далекосхідному регіоні» - містить чотири підрозділи, в яких розкрито курс США на політику глобалізації на Далекому Сході.

У підрозділі 4.1 «Зовнішня політика та дипломатія США на Далекому Сході в умовах глобалізації: характеристика домінуючих напрямків» відображено, що наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. зовнішня політика США на Далекому Сході в цілому орієнтується на подальшу глобалізацію. США активно співпрацюють з політико-економічними лідерами цього регіону - Китаєм та Японією. Головною метою такого «потрійного союзу» залишається протистояння Російській Федерації. Це протистояння базується не тільки на економічній конкуренції, але й на територіальних міркуваннях. Японія, охоплюючи велику кількість островів, є більш технологічно розвиненою країною, ніж Росія, але США, Японія та Росія є більш розвинутими країнами, ніж, наприклад, Китай.

Процес глобалізації фактично проходить під контролем США шляхом залучення до світових ринків провідних країн Далекого Сходу. Сполучені Штати намагаються зберегти своє світове лідерство, яке підтверджується утриманням цінності національної валюти та іншими чинниками. Використовуючи наслідки фінансових криз, США паралізують діяльність країн далекосхідного регіону, які намагаються протидіяти існуючій структурі міжнародних відносин.

У підрозділі 4.2 «Американсько-китайські взаємини у 1970-1990-х роках» досліджується проблема американсько-китайських відносин, які протягом більш ніж тридцяти років були протирічними і пройшли складний шлях становлення. США вдало використовували тайванську проблему в своїх цілях, коли потрібно було «заспокоїти» КНР, вони нібито йшли на поступки в даному питанні, а коли «залякати», США ним же тиснули на КНР та вміло грали на почуттях китайців. Суттєву роль в американсько-китайських відносинах 1970-1990-х років відігравав «радянський чинник», вплив і значення якого трансформувалися відповідно до регіональної та міжнародної ситуації. Нормалізація та поліпшення взаємин між СРСР та США у другій половині 1980-х років, безперечно, позитивно впливали й на розвиток відносин обох країн з КНР. Нормативно-правові засади, які були сформовані наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років у взаємовідносинах США - СРСР - КНР, фактично залишилися незмінними та концептуально-утворюючими до сьогодення.

У підрозділі 4.3 «США - КНДР - Республіка Корея: співпраця і протистояння у трикутнику» висвітлюється американська політика на Далекому Сході у 1970-ті роки - на початку 1990-х рр., яка характеризувалася «традиційним» прагненням США домінувати в АТР. Фактично США, намагаючись «нормалізувати» відносини у «політичному трикутнику» (Сполучені Штати - Республіка Корея - КНДР) й таким чином сприяти вирішенню «корейської проблеми», на жаль, самі перетворились у дестабілізуючий чинник Корейського півострова, який негативно впливає на систему міжнародних відносин на Далекому Сході в цілому.

У підрозділі 4.4 «Взаємовідносини США та Японії: 1990-ті роки, сучасний стан» характеризується військовий союз Японії з США, що був значно зміцнілий у 1990-ті роки, отримав від попереднього періоду чимало проблем, вирішення яких буде залежати від багатьох факторів, але головним повинно стати вміння японської влади знайти вірне співвідношення між корисним для національної безпеки від перебування у союзі зі Сполученими Штатами Америки у XXI столітті та об'єктивними надлишками, особливо якщо американська сторона все-таки зуміє втягнути Японію у «силову» політику по формуванню нового світового порядку у Східній Азії.

Щодо перспектив на майбутнє, то, швидше за все, Японія буде поступово відходити від США, продовжуючи прагнути до самостійності, але в рамках союзу; це пов'язано із послабленням позицій США на міжнародній арені, а також активізацією на далекосхідному напрямку Росії і особливо Китаю.

У ході реалізації поставлених завдань були зроблені такі висновки:

1. З упевненістю стверджувати тільки про позитивні наслідки далекосхідної політики Сполучених Штатів Америки у 1945-1990-ті роки у межах існуючої Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин не можна, і це буде, насамперед, недоречно й політично шкідливо. Не варто також наполягати на домінуванні на Далекому Сході стійкої тенденції, за підтримки США, до широкого внутрішньорегіонального співробітництва і відходу від небезпеки виникнення збройних конфліктів. Це відбудеться тоді, коли всі гострі питання буде врегульовано мирними політичними засобами.

2. Заслуговує на увагу намагання США збільшити власну могутність після Другої світової війни за рахунок реалізації основних компонентів своєї сили: економічних, технологічних, військових. Не слід забувати, що основою дій США було винятково вигідне географічне положення країни, яке поєднувало протяжний простір, територіальну монолітність і можливість вільного просування; все це формувало усвідомлення континентальної цілісності, достатнього рівня безпеки та можливостей для встановлення взаємодії з зовнішнім світом, насамперед з територіально причетними країнами Далекосхідного регіону.

3. Діяльність США на далекосхідному напрямку необхідно розглядати з позиції геостратегії, що характеризує курс на міжнародній арені, спрямований на створення, підтримку і зростання своєї могутності за рахунок володіння найбільш сприятливим просторовим становищем, яке досягається за допомогою як воєнних, так і невоєнних засобів. Геостратегія, інтегруючи в собі військову і політичну спрямованість, становить фундаментальну основу зовнішньої політики США у післявоєнний період.

4. Суттєвим моментом у розробці стратегії далекосхідної політики США у повоєнні роки був Сан-Франциський форум 4-8 вересня 1951 року, який фактично став тріумфом американської дипломатії і забезпечив створення Сан-Франциської системи, наслідки якої, за переконанням дисертантки, присутні та відчуваються у системі сучасних міжнародних відносин на Далекому Сході.

5. Заслуговує на увагу політика проголошення США стратегії так званого «стримування комунізму». Протистояння, яке розгорнулося між двома державами - США і СРСР, містило в собі не лише аспект конфлікту, а й співробітництво, об'єктивно закладене в прагненні переможців закріпити підлегле становище переможених Німеччини та Японії в новій системі міжнародних відносин як на Заході, так і Сході. У цьому сенсі консолідація «сфер впливу» кожної зі сторін консервувала підсумки війни, забезпечуючи «мовчазне співробітництво» у межах створеного Ялтинсько-Потсдамського порядку.

6. Корейська війна 1950-1953 рр., яка загострила американсько-китайські суперечності, підштовхнула Пекін до необхідності розвитку співробітництва з Москвою. Разом з тим поступово в радянсько-китайських відносинах накопичувалися суперечності, які в кінцевому рахунку призвели до конфронтації.

Політико-юридичною основою китайсько-американських відносин у досліджуваний період є три спільних комюніке 1972, 1979 і 1982 років. Невизначеність тайванської проблеми має місце у «китайській політиці» США, які продовжують до сьогодення «балансувати» у цьому питанні, залежно від регіональної ситуації.

7. Протиріччями характеризується політика США й щодо Корейського півострова: США, починаючи з 1950-х рр., фактично штучно гальмували процес об'єднання країн. Протягом ХХ ст. Корейський півострів був свідком зміни балансу сил та конфігурації взаємин між основними державами, залученими до врегулювання корейської проблеми і, зокрема, взаємодії двох протилежних тенденцій: з одного боку, наявним зміцненням впливу США, а також КНР, в умовах послаблення в першій половині 90-х рр. позицій Російської Федерації; з іншого боку, активізованими зусиллями США, Японії та Республіки Корея зміцнити, формалізувати створений механізм військово-політичних, економічних тристоронніх зв'язків із метою вироблення спільного підходу до КНДР і формування відповідно до її інтересів умов нормалізації ситуації на Корейському півострові. Перераховані фактори створюють нові виклики стратегії США на Корейському півострові, ущільнюють міжнародне оточення, в якому доводиться діяти, що, в свою чергу, ускладнює здійснення їх кінцевої мети - досягнення одноосібного лідерства.

8. Структурування зовнішньополітичної стратегії США у середині 1940-х - початку 1990-х рр. відбувалося у відповідності з принципами американського домінування, основою якого є положення щодо життєздатності й досконалості американських (західних) демократичних цінностей та інститутів (насамперед у результаті перемоги в «холодній війні»), що робить американське панування фактично безальтернативним для подальшого формування стабільного світового порядку.

9. Разом з тим у 1990-х рр. традиційна модель американського лідерства опинилася в кризовому стані у зв'язку з дезінтеграцією СРСР і розпадом «соціалістичного табору». США постали перед проблемою модернізації концепції власного домінування у зв'язку із зникненням «контр лідера» і новітніми зрушеннями та викликами, які відбувалися в системі міжнародних відносин. Але, враховуючи фінансову-економічну й військово-політичну могутність США, глобалістські тенденції зовнішньої політики країни в ХХІ ст. будуть і надалі чітко виявляти себе як в загальній системі міжнародних відносин, так і на Далекому Сході в умовах однополярності світу, хоча це не виключає застосування Сполученими Штатами Америки регіональної багатополярної зовнішньополітичної діяльності.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Підберезних І.Є. Китайський чинник в американсько-японських відносинах (1972-1979 роки) / І.Є. Підберезних // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 129. Вип. 116: Історичні науки. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. С. 72-76.

2. Підберезних І.Є. Місце і роль США в роки Другої світової війни / І.Є. Підберезних // Волинські історичні записки: Збірник наукових праць. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. Т. 5. С. 175-181.

3. Підберезних І.Є. Військово-політична ситуація на Корейському півострові після завершення Другої світової війни (роль та значення американського чинника) / І.Є. Підберезних // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: Збірник наукових праць. Серія «Історичні науки». Миколаїв: ТОВ фірма «Іліон», 2011. С. 66-71.

4. Підберезних І.Є. Зовнішньополітична діяльність США у Далекосхідному регіоні (1945-1991 роки): джерелознавчий аналіз / І.Є. Підберезних // Збірник наукових праць. Рівне: Вид-во РДУ, 2011. Т. 5. С. 75-82.