Адміністративні реформи 40–60 рр. ХХ століття в західних областях УРСР: історико-правовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

УДК 342.9:351/354:94(477.8)«ХХ»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративні реформи 40-60 рр. ХХ століття в західних областях УРСР: історико-правовий аналіз

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Редько Андрій Григорович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис правовий адміністративний реформа

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Кузьминець Олександр Васильович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри історії держави та права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Гураль Павло Федорович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри конституційного права

кандидат юридичних наук, доцент Калюк Олексій Миколайович, Національна академія внутрішніх справ, заступник начальника навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції

Захист відбудеться 24 березня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «20» лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Н.О. Щербак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для ефективного вирішення всього комплексу завдань, пов'язаних із пошуком оптимальних моделей адміністративно-територіального устрою й виробленням концептуальних підходів до аналізу регіональної специфіки сучасної України, необхідно насамперед осмислити й узагальнити радянський досвід територіальної організації українських земель та управління українськими територіями. Така практична потреба значною мірою й викликала теоретичний інтерес до адміністративних реформ у західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. як наукової проблеми.

Іншим чинником, що спричинив інтелектуальну зацікавленість у вивченні цієї теми, є її малодослідженість. У наявних наукових дослідженнях часто присутня політизованість в оцінці пакту Молотова-Рібентропа, тенденційність в описі та поясненні процесів поширення та утвердження компартійної влади, побудови суспільно-політичного ладу, духовного життя в західному регіоні України за зразками тоталітарної системи СРСР. Деякі автори оминають факт насильницького характеру встановлення та поновлення радянського режиму в Західній Україні, випадки застосування тиску, волюнтаристських методів у процесі адміністративного реформування західноукраїнських земель. Тому особливо важливо глибоко переосмислити функціонування радянського режиму в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. на основі нових матеріалів та документів зі зверненням особливої уваги на правові аспекти його діяльності.

Історико-правові дослідження окресленої проблеми у різні часи і на різних методологічних засадах здійснювали вітчизняні та зарубіжні вчені В.М. Грицак, Р.І. Гричук, В.М. Даниленко, Л. М. Іванов, В.Л. Ісраелян, В.С. Коваль, І.І. Компанієць, О.Р. Куц, А.А. Недух, В.А. Рянжин, В.С. Парсаданова, П.П. Севастьянов, В.Я. Сіполс, Ю.Ю. Сливка, Л.М. Стрельцов, І.А. Тимченко, В.Г. Трухановський, М.М. Швагуляк та інші.

Проте комплексного історико-правового дослідження адміністративних реформ 40-60 рр. ХХ століття в західних областях УРСР не проводилося. Разом з тим, саме таке дослідження є не тільки важливим напрямом науки історії держави та права, а й теоретичною передумовою історико-правового аналізу та міжнародно-правового врегулювання адміністративних реформ в Західній Україні в 1940-1960 рр.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави та права Національної академії внутрішніх справ та відповідає завданням Комплексної цільової програми НАН України “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”, номер державної реєстрації 0186.0.070872.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в осмисленні теоретичних і методологічних засад, оцінці правових підстав як міжнародного, так і внутрішнього характеру, аналізі змісту адміністративних реформ, проведених радянською командно-адміністративною системою у західноукраїнських областях Східної Галичини, приєднаних до складу УРСР у 1939 р.

Мета дослідження зумовила постановку та вирішення таких завдань:

– проаналізувати історичні, правові джерела, необхідні для реалізації мети дослідження;

– уточнити хронологічні межі проведення радянською владою адміністративних реформ у західноукраїнських областях Східної Галичини; адміністративних перетворень, їх відповідність законодавству СРСР та УРСР;

– показати політико-правову оцінку, здійснену вищими органами державної влади Союзу РСР, висновки та узагальнення сучасних українських дослідників щодо процесу міжнародно-правового врегулювання і конституційно-правового забезпечення входження західноукраїнських земель Східної Галичини до складу УРСР у 1939 р.;

– виявити стан правового забезпечення, особливості та мету адміністративних реформ, проведених радянською командно-адміністративною системою у західних областях радянської України в 1939-1941 рр. і 1944-1962 рр.;

– здійснити порівняльно-правовий аналіз першого етапу адміністративної реформи в умовах становлення радянського режиму в 1939-1941 рр. та другого в умовах його поновлення в 1944-1962 рр. і виявити політико-правове обґрунтування радянською державою доцільності таких перетворень;

– висвітлити кадрову політику та якісний склад керівних кадрів компартійної системи влади та управління в західноукраїнських областях Східної Галичини в 1940-1962 рр.

Об'єкт дослідження - система адміністративних правовідносин, що склалася в західноукраїнських областях Східної Галичини внаслідок приєднання їх до Радянського Союзу (1940-1960 рр.).

Предмет дослідження - адміністративні реформи 1940-1960 рр., проведені радянською владою у західноукраїнських областях Східної Галичини.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від приєднання західноукраїнських земель Східної Галичини восени 1939 р. і започаткування процедури закріплення їх державно-територіального статусу у складі СРСР та УРСР до закінчення процесу десталінізації радянської командно-адміністративної системи на початку 1960 р.

Територіальні межі дослідження включають утворені в 1940 р. на території Східної Галичини західні області УРСР у тогочасних адміністративних кордонах.

Методи дослідження. Обґрунтованість та достовірність наукових здобутків забезпечуються використанням загальнонаукових, конкретно-наукових та спеціально-правових методів пізнання. Основою дисертаційного дослідження став діалектичний метод, який дозволив визначити закономірності проведення адміністративних реформ, їх специфіку, породжену переходом краю із системи правовідносин однієї країни до іншої (підрозділи 2.1, 2.2). Метод герменевтики сприяв пізнанню текстів нормативних актів, архівних матеріалів, інших документів, аналізу та оцінці змісту монографічних праць, наукових публікацій, що дозволило узагальнити політико-правові явища та властивості предмета дослідження (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2). Історично-філософський підхід застосовувався при аналізі і оцінці спроб обґрунтування Радянським Союзом правомірності приєднання західноукраїнських земель загалом і територій Східної Галичини зокрема (підрозділи 2.1, 2.2). Аксіологічний метод використовувався для визначення якості нормативних актів радянського адміністративного законодавства, їх відповідності етичним категоріям на кшталт: добро, справедливість, спільне благо (підрозділи 2.2, 2.3). Широкого застосування набули загальнонаукові методи, а саме: логіко-історичний - передбачає наповнення будь-якої логічної моделі історичним змістом задля унеможливлення підміни реальності на раціонально вибудуваний логічний ряд поза межами об'єктивної дійсності. Правова конструкція адміністративно-правових перетворень у західноукраїнських областях УРСР корегувалася радянською владою за допомогою низки нормативно-правових актів, у тому числі вперше виявлених у ході наукового пошуку (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2); структурний та системний методи забезпечили системне вивчення особливостей та принципів кадрової політики, що проводилася радянською адміністративно-командною системою у західноукраїнських областях радянської України (підрозділ 3.2). Статистичний метод як один із конкретно-наукових методів покликаний через засоби математичного порядку виявити найбільш значущі цифрові показники, що дозволили наочно проілюструвати насадження апробованого радянською владою у внутрішніх областях СРСР номенклатурного принципу добору, розстановки та підготовки кадрів у областях Західної України (підрозділи 3.1, 3.2). Спеціально-правові методи застосовувалися у їх оптимальному співвідношенні: історично-правовий метод ґрунтується на доктрині синтетичних, інтегрованих досліджень правових явищ та історичних процесів. Цей метод є квінтесенцією усього дослідження, оскільки саме на нього лягла основна місія розкриття проблеми адміністративних реформ у областях Східної Галичини, приєднаних до УРСР, з усією конфліктністю, характерною для проникнення невластивих існуючому суспільному ладу комплексу соціально-політичних та правових явищ (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий метод націлював на співставлення норм окремих форм права, сприяв науковому пошуку загального та особливого у правових актах, ухвалених чи діючих на етнічних українських територіях Польщі, а з 1939 р. - Радянського Союзу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою в Україні спробою комплексного аналізу адміністративних реформ 1940-1960 рр., проведених у західноукраїнських областях УРСР. У роботі обґрунтовано низку концептуальних положень, узагальнень та висновків, які відповідають критеріям наукової новизни, зокрема:

вперше:

– здійснено класифікацію першоджерел, актуалізовано споріднені з темою дисертації наукові проблеми, нагальність яких зумовлена суспільними потребами;

– доведено, що командно-адміністративна система, створена в надрах партійно-бюрократичного апарату Радянського Союзу, не рахувалася із ментальними, національно-культурними, політико-правовими особливостями західноукраїнського краю;

– здійснено порівняльно-правовий аналіз організаційно-правового і конституційного забезпечення адміністративних перетворень у західноукраїнських областях УРСР впродовж 1940-1960 рр., на підставі чого зроблені висновки про уніфікацію адміністративно-територіального устрою в приєднаних територіях з чинною системою в усій державі, про недотримання радянською владою окремих положень Конституції УРСР 1937 р. на другому етапі реформ;

удосконалено:

– бачення того, що політико-правова оцінка процесу приєднання західноукраїнських земель напередодні Другої світової війни, здійснена вищими органами державної влади у переддень розпаду Радянського Союзу в 1991 р., перегукується з висновками сучасної української історіографії;

– положення про те, що адміністративні перетворення мали на меті безболісно і прискореними темпами інкорпорувати українські території Східної Галичини до складу Радянського Союзу, задля чого законодавчі приписи часом підмінювалися рішенням відповідних структур ВКП(б);

дістали подальшого розвитку:

– уточнення хронологічних меж адміністративних реформ. Початком першого етапу перетворень пропонується вважати факт приєднання українських земель Східної Галичини до СРСР у 1939 р., закінченням - повну окупацію західноукраїнських областей УРСР гітлерівськими військами улітку 1941 р. Початок другого етапу перетворень пов'язаний з поновленням радянської влади на західноукраїнських землях у 1944 р. Доцільність верхньої межі обґрунтована закінченням періоду лібералізації радянської командно-адміністративної системи управління на усьому просторі Радянського Союзу на початку 1960 р.

– характеристика кадрової політики радянської влади у західноукраїнських областях Східної Галичини, в основі якої був номенклатурний принцип комплектування як партійного керівництва, так і структур державної влади на місцях, що полягав у призначенні на ключові адміністративно-управлінські посади переважно вихідців зі східних областей УРСР та внутрішніх регіонів Радянського Союзу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені у ньому положення й висновки, зроблені на підставі обробки значного обсягу фактичного матеріалу й архівних документів, які вперше вводяться в науковий обіг, дають змогу узагальнити радянський досвід проведення адміністративних реформ в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. та використати його позитивні аспекти для пошуку оптимальних моделей адміністративно-територіальної організації сучасної України й підвищення ефективності управління її адміністративно-територіальними одиницями. З іншого боку, вони допомагають глибше зрозуміти тенденцію й наслідки (у тому числі негативні) процесу проведення адміністративних реформ у 1940-1960 рр. у Західній Україні.

Теоретичні висновки дисертації використовуються в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять з дисципліни “Історія держави та права України” у Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження № 1 від 15 березня 2010 р.), у Івано-Франківському університеті права імені Короля Данила Галицького (акт впровадження № 227 від 15 квітня 2010 р.) та Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт впровадження від 19 квітня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації проведена шляхом її обговорення на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ у 2008, 2009, 2010 рр., на засіданнях кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України у 2009 та 2010 рр. Основні положення дисертації оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи” (м. Сімферополь, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Історія міліції України: минуле і сучасне” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), V-й міжнародній конференції “Знаки питання в історії України: Україна на перехресті цивілізацій” (м. Ніжин, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображено у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена поставленою метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на сім підрозділів, висновків, 13 додатків та списку використаних джерел (351 найменування). Повний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 169 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми, аналізується стан наукового дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами; визначається мета, завдання, об'єкт і предмет, теоретико-методологічні та концептуальні засади, характеризується наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертації, наводяться відомості про публікації та апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 “Історіографія, джерела та методологія історико-правового дослідження адміністративних реформ в західних областях УРСР (1940-1960 рр.)” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історіографія та джерелознавчий аналіз адміністративних реформ в західних областях УРСР 40-60 рр. ХХ ст.” проаналізовано та узагальнено дослідження проблеми проведення адміністративних реформ в УРСР, зокрема в західних областях, у 40-60 рр. ХХ ст. З'ясовано ключові проблеми, що порушувались у наявних дослідженнях:

– міжнародно-правове закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель на початку Другої світової війни (дослідження Л. Іванова, В. Коваля, В. Кульчицького, В. Парсаданової, Ю. Сливки, В. Сокуренка, В. Трухановського, М. Швагуляка);

– конституційно-правове забезпечення входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР у 1939-1941 рр. (дослідження М. Ільківа, К. Кондратюка, С. Кондратюк, В. Косика, Ю. Курносова, В. Макарчука, Ю. Сороки);

– адміністративно-територіальне облаштування західноукраїнських земель 1940-1960 рр. та спроби його вдосконалення (дослідження В. Грицака, Р. Гричука, В. Даниленка, О. Клинченка, А. Недуха, І. Тимченка, П. Ткачука);

– забезпечення керівними кадрами компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР, їх добір, розстановка, освітній рівень та підготовка в 40-60 рр. ХХ ст. (дослідження О. Гарана, М. Дорошка, І. Кожукала, В. Крупини, Т. Першиної);

– політика висування жінок на керівні посади компартійної радянської влади в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. (дослідження І. Багрової, М. Богачевської-Хом'як, Л. Вітрук, І. Величко, В. Галаган);

– перехід від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. (дослідження В. Барана, В. Даниленка, В. Калиновського, О. Кузьминця, В. Кульчицького, С. Кульчицького, П. Музиченка, Б. Тищика).

Історіографічний аналіз наукового вивчення проблем, пов'язаних з адміністративними реформами в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст., виявив, що за своїми особливостями зазначені проблеми мають міждисциплінарний характер. Вони торкаються сфери міжнародного, конституційного, адміністративного права, теорії управління, історії та соціології права, гендерної соціології, історичної регіоналістики, етнополітології. Ці проблеми у кожній із названих галузей наукового пізнання дослідженні неоднаковою мірою. Внаслідок ретельного огляду наявних досліджень було з'ясовано, що найменш дослідженою є проблема оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр., яка щільно пов'язана із теорією та історією державного управління, адміністративним правом, етнополітологією. Не набагато більше досліджена проблема конституційно-правового забезпечення входження західноукраїнських земель до складу СРСР та УРСР у 1939-1941 рр., що корелює із проблематикою історії радянської й української конституцій та конституційним правом України. Дуже мало приділено уваги кадровій політиці в західних областях УРСР у 1940-1960 рр., якісному складу керівних кадрів, їх освітньому рівню, підготовці та перепідготовці, підвищенню кваліфікації. Спеціально не досліджувалися етнопсихологічні стереотипи, ідеологічна заангажованість та упередженість, прояви ксенофобії й нетолерантності, що мали місце при проведенні кадрової політики компартійною верхівкою СРСР та УРСР в Західній Україні.

Дещо більше, але недостатньо звертається увага на реорганізацію адміністративно-територіального устрою західноукраїнських земель у 1940-1960 рр. та закріплення їх міжнародно-правового статусу в 1939-1951 рр. Власне такий ступінь дослідження всього комплексу проблем, пов'язаних із адміністративними реформами в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст., обумовив стратегію цього історико-правового дослідження - опору меншою мірою на результати досліджень, а більшою мірою на залучення, аналіз та введення в науковий обіг нового фактичного матеріалу.

Джерельну базу дослідження складають джерела, що умовно можна розподілити на дві групи. До першої групи відносяться джерела, що містять нормативно-правовий матеріал. Це Конституції СРСР 1924 і 1936 рр. та Конституції УСРР 1929 і УРСР 1937 рр., численні нормативно-правові акти, насамперед, закони СРСР і УРСР та укази Верховної Ради СРСР і УРСР, постанови і розпорядження урядів СРСР та УРСР за період від 1938 до 1965 рр. Вони офіційно публікувались у “Ведомостях Верховного Совета”, “Відомостях Верховної Ради України” та інших виданнях. Ці ж нормативно-правові акти з усіма змінами й доповненнями вміщувалися у тематичних збірниках. У дослідженні використано подібні збірники як загальносоюзних, так і республіканських нормативно-правових актів. Це, зокрема, “Международное право в избранных документах”, “Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР”, “Збірник законів Української РСР і указів Верховної Ради Української РСР”, “Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради Української РСР” відповідних років. З огляду на роль компартії в радянському державному механізмі до уваги бралися й партійні документи, що містилися у збірниках “Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам”, “КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК” за відповідні роки.

Другу групу утворюють збірники “Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі”, “Радянська Дрогобиччина”, “Радянська Львівщина”, “Радянське Прикарпаття”, “Радянська Тернопільщина”, “Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР”, “Суспільно-політичний розвиток західних областей УРСР”, довідники “СССР. Административно-территориальное деление союзных республик”, “Українська РСР. Адміністративний поділ”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Львівської області”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Станіславської області”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Тернопільської області”, що стосуються досліджуваного періоду, документи із фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву Львівської області та Тернопільського обласного державного архіву.

Перша група джерел містить важливу інформацію про нормативно-правову базу адміністративних реформ західних областей УРСР у 1940-1960 рр. Друга група джерел надає суттєві дані про процес проведення адміністративних реформ у 40-60 рр. ХХ ст. та їх історико-правові наслідки для західноукраїнського суспільства радянського періоду.

У підрозділі 1.2. “Методологічні проблеми історико-правового дослідження адміністративних реформ в західних областях УРСР у 1940-1960 рр.” зазначається, що в основу дослідження адміністративно-територіальних реформ в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. як складного комплексу юридично-наукових проблем покладено не принципи методологічного абсолютизму й методологічного монізму, а принципи методологічного релятивізму та методологічного плюралізму. Тому в дисертації застосовується не одна-єдина методологія, а певна сукупність методологій. До неї, зокрема, входять методології історичної регіоналістики, теорії управління дослідження державно-правової організації соціальних систем.

Базовим методом дослідження є системний метод, який зустрічається у всіх без винятку розглянутих методологіях. Далі, за частотою згадування та важливістю для дослідження, йдуть генетичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, соціологічно-правовий методи, метод просторового моделювання, метод районування та метод генералізації. Усі вони в єдності й взаємодоповненні забезпечують всебічне дослідження складного комплексу історико-правових проблем, пов'язаних із адміністративно-територіальними реформами в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. ХХ ст.

Розділ 2 “Впровадження радянського адміністративно-територіального устрою в західних областях УРСР (1940-1960 рр.)” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Міжнародно-правове врегулювання входження західноукраїнських земель до складу СРСР (1939-1951 рр.)” окреслено, що міжнародно-правове закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель було не одномоментним актом, подією, яка відбулася на початку Другої світової війни в 1939-1941 рр., а тривалим процесом, який протікав весь період Другої світової війни та після неї й продовжувався від 1939 р. до 1951 р.

Оскільки у цьому процесі чітко простежуються окремі етапи його розвитку, у дослідженні пропонується наступна його періодизація: на першому етапі, що тривав від 17 серпня 1939 р. до 10 червня 1940 р., визначився державно-територіальний статус західноукраїнських земель, окреслився західний кордон СРСР через входження Західної України до складу УРСР та СРСР; на другому етапі, що продовжувався від 16 серпня 1945 р. до 15 лютого 1951 р., відбулося завершальне міжнародно-правове закріплення західного кордону Союзу РСР та державно-територіального статусу західноукраїнських земель.

У підрозділі 2.2. “Радянське конституційно-правове забезпечення приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР (1939-1941 рр.)” з'ясовано, що міжнародно-правове визнання й закріплення нового західного кордону СРСР в період Другої світової війни супроводжувалися конституційно-правовим врегулюванням входження Західної України до складу УРСР. Приєднання Західної України в 1939 р. до складу УРСР й СРСР та приведення її національно-державного устрою, адміністративно-територіального поділу, органів влади, основних прав й обов'язків громадян, виборчої системи у відповідність із суспільним ладом й чинним законодавством УРСР й СРСР базувалися на певних правових принципах і нормах, зафіксованих у Конституціях СРСР 1936 й УРСР 1937 рр. та інших нормативно-правових актах того часу.

Конституційно-правові чинники не тільки безпосередньо впливали на процес радянізації Західної України, вони самі зазнали певних змін у цьому процесі. У зв'язку із входженням Західної України до Союзу РСР були внесені відповідні зміни до союзної Конституції.

Легітимізація радянського режиму в Східній Галичині у 1939-1941 рр. формально здійснювалася під впливом конституційно-правових чинників, а реально - під дією політичного чинника. Конституційно-правові чинники, будучи каталізаторами процесів радянізації Західної України, зокрема, націоналізації, колективізації, індустріалізації й коренізації, самі зазнали змін і доповнень зворотного впливу на соціальну дію радянського конституційного права.

У підрозділі 2.3. “Особливості проведення адміністративно-територіальних реформ в західних областях УРСР після входження до складу СРСР (1939-1941 та 1944-1962 рр.)” обґрунтовано, що адміністративно-територіальні зміни в західних областях УРСР в 40-60 рр. ХХ ст., зумовлені адміністративно-територіальними реформами, простежуються і на рівні області, і на рівні районів, і на рівні сільських, селищних та міських рад. Характерними тенденціями на рівні області є включення її до більш широких утворень - економічних чи адміністративно-економічних районів. На рівні районів області - це така ж тенденція до їх укрупнення. Спільною тенденцією для усіх цих рівнів є спрямованість до укрупнення й ускладнення системи влади та управління.

Помітною тенденцією в процесі раціонального й оптимального облаштування адміністративно-територіального устрою західних областей УРСР є передача деяких населених пунктів зі складу однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої як на міждержавному, так і на обласному рівнях. На міждержавному рівні - це передача зі складу Польської Народної Республіки до складу УРСР окремих населених пунктів та утворення Забузького району Львівської області. На обласному рівні - це вилучення Гориглядської сільської Ради зі складу Тлумацького району Станіславської області та включення її до складу Коропецького району Тернопільської області, а також вилучення Залижнянської й Фусівської сільради Горохівського району Волинської області й передача їх до складу Сокальського району Львівської області.

Розділ 3 “Функціонування командно-адміністративних методів управління в системі органів державної влади західних областей УРСР (1940-1960 рр.)” містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Впровадження номенклатурного принципу в кадрову політику західних областей радянської України (1940-1960 рр.)” встановлено, що у відповідності до усталеного адміністративно-територіального поділу, який виник внаслідок радянізації й комунізації Західної України, була організована й радянська комуністична командно-адміністративна система влади та партійно-державного управління в західних областях УРСР (1940-1960 рр.). З метою вдосконалення сталінської номенклатурно-бюрократичної системи влади та управління, що склалася в результаті встановлення монополії компартійної олігархії на владу й зрощування компартійного апарату із державними органами, керівна владна верхівка Союзу РСР періодично вдавалася до такого політичного інструменту, як адміністративні реформи, що базувалися на командах, вказівках, директивах, інструкціях, рекомендаціях, які реально мали статус правових норм.

У процесі проведення адміністративних реформ в Західній Україні в 40-60 рр. ХХ ст. можна виокремити ряд етапів:

– етап запровадження компартійної командно-адміністративної системи влади та управління й номенклатурного принципу її формування (1939-1941 рр.);

– етап відновлення та утвердження радянської комуністичної партійно-державної номенклатури (1944-1960 рр.);

– етап переходу від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи радянської влади та адміністративно-державного управління (1957-1964 рр.).

Запровадження, відновлення й утвердження номенклатурного принципу в західних областях УРСР, а також освітня підготовка й перепідготовка керівних кадрів, укорінення компартійно-державної номенклатури через висування керівних кадрів із місцевого населення та забезпечення гендерної рівності у сфері компартійно-державного управління були тими адміністративними реформами, якими намагалися вдосконалити сталінську систему влади та управління.

У підрозділі 3.2. “Реорганізація системи управління у західних областях УРСР в умовах загальнодержавних трансформаційних процесів децентралізація влади (1957-1960 рр.)” визначено, що у процесі проведення адміністративних реформ у сфері компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. можна виокремити два напрями. Один з них - це запровадження, поновлення й утвердження номенклатурного принципу добору керівних кадрів, інший - перехід від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи влади та управління. При проведенні історико-правового аналізу функціонування номенклатурного принципу в західних областях УРСР встановлено, що коли в 1940-1950 рр. серед працівників номенклатури обкомів й райкомів КП(б)У західних областей УРСР були не тільки працівники, які мали вищу й незакінчену вищу освіту, але й такі, що мали середню, незакінчену середню й навіть початкову освіту, то в 1950-1960 рр. освітній рівень номенклатурних працівників через систему вищих і спеціальних навчальних закладів, партійних шкіл і курсів значно підвищився та покращився. З'ясовано також, що номенклатура західних областей УРСР, особливо на початку й усередині 1940 рр., комплектувалася в основному за рахунок відряджених зі східних областей УРСР, інших регіонів СРСР. Але із середини 40 рр. ХХ ст. радянською партійною верхівкою було взято новий політичний курс на висування керівних кадрів із активу місцевого населення Західної України. Однак при проведенні цієї нової кадрової політики були присутні подвійні стандарти. Вихідці із західноукраїнських земель призначались на другорядні, неключові посади, а перевага й далі надавалась вихідцям зі східних областей УРСР або інших регіонів СРСР, які, зазвичай, розставлялись на ключові посади.

Одним із гасел нової кадрової політики було висування жінок, у тому числі й з місцевого населення, на керівні посади. Але заходи щодо її проведення мали компанійський характер. Вони не принесли очікуваних результатів, а задекларована гендерна рівність залишалась суто формальною, а не реальною рівністю чоловіка і жінки у всіх сферах радянського західноукраїнського суспільного життя.

Історико-правове дослідження заходів з метою оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. шляхом переходу від галузевого до територіального принципу її організації показало, що така спроба виявилася неефективною. Тому згодом відбувся зворотний процес повернення від територіального до галузевого принципу організації компартійної командно-адміністративної системи. Він знаменував собою згортання та завершення адміністративних реформ в західних областях УРСР.

Висновки

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення отриманих наукових результатів щодо поставленої мети дослідження та перспективи подальшого опрацювання теми, у результаті чого сформульовано такі найважливіші висновки.

1. Значні зміни в адміністративно-територіальному облаштуванні західноукраїнських земель за умов радянізації в 1939-1941 рр. й 1944-1951 рр. та пошуки оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою й компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. суттєво вплинули на організацію адміністративно-територіальної та командно-адміністративної системи в УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. Ці зміни значною мірою спричинили проблеми територіальної організації сучасної України та проблеми управління її територіями.

При аналізі комплексу історико-правових проблем, пов'язаних із адміністративними реформами в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст., з'ясовано, що відповідні проблеми мають різний ступінь дослідження. Найменш дослідженою є проблема оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. Далі, за ступенем вивчення, проблеми розташовуються у такому висхідному порядку: радянське конституційно-правове забезпечення входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР у 1939-1941 рр., кадрова політика в західних областях УРСР у 1940-1960 рр., якісний склад керівних кадрів компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст., реорганізація адміністративно-територіального устрою західноукраїнських земель у 1940-1960 рр., міжнародно-правове закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель у 1939-1951 рр.

2. Внаслідок історико-правового дослідження проблеми міжнародно-правового закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель у 1939-1951 рр. встановлено, що цей процес пройшов два етапи свого розвитку. На першому етапі, що тривав від 17 серпня 1939 р. до 10 червня 1940 р., визначився державно-територіальний статус західноукраїнських земель, облаштувався західний кордон СРСР після входження Західної України до складу УРСР та СРСР. На другому етапі, що розпочався 16 серпня 1945 р. і продовжувався до 15 лютого 1951 р., відбулося остаточне міжнародно-правове закріплення західного кордону СРСР та державно-територіального статусу західноукраїнських земель у складі УРСР.

3. У контексті дослідження проблеми міжнародно-правового закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель на підставі розрізнення міжнародного права й морально-етичних ідеалів та політичної й юридичної практики обґрунтовано історико-правову оцінку пакту Молотова-Рібентропа. Відзначено, що з погляду тогочасної політико-юридичної практики у цьому пакті не було нічого надзвичайного і при його оцінці слід враховувати історичну ситуацію, при якій цей пакт підписувався, рівень моральної й політичної свідомості державних діячів, які брали участь у цьому переговорному процесі. У такому випадку оцінка пакту та його секретних протоколів не може бути однозначною й категоричною, такою, як вона інколи дається з позицій ідеалів етичного абсолютизму. Із перспективи ж моральних цінностей та етичних ідеалів він, без сумніву, заслуговує на моральний осуд.

4. У результаті дослідження проблеми радянського конституційно-правового забезпечення входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР у 1939-1941 рр. з'ясовано, що легітимізація радянського режиму в Західній Україні на початку Другої світової війни ідеологічно чи формально здійснювалася із врахуванням радянських конституційно-правових засад, а реально - під впливом політичних чинників. Організація радянської влади в західних областях УРСР відбувалася шляхом механічного перенесення усіх політичних інститутів, утворених в УРСР та СРСР, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу і компартійної командно-адміністративної системи влади та управління. Радянські державні органи формувалися за номенклатурним принципом, а не обиралися, як це було задекларовано у Конституції СРСР 1936 р. та Конституції УРСР 1937 р., що було грубим порушенням конституційних норм, відступом від конституційних принципів.

Встановлено, що радянські конституційно-правові чинники, виступаючи в ролі каталізаторів радянізації та комунізації Західної України, зокрема, процесів націоналізації, колективізації, індустріалізації, самі зазнали певних змін та доповнень. Після входження західноукраїнських земель до складу СРСР були внесені відповідні зміни до Конституції СРСР 1936 р.

5. У результаті дослідження проблеми реорганізації адміністративно-територіального устрою західноукраїнських земель у 1940-1960 рр. з'ясовано, що адміністративно-територіальні зміни в західних областях УРСР відповідного періоду, які обумовлені адміністративними реформами радянської компартійно-державної номенклатури, простежуються на усіх рівнях територіальної організації: на рівні області, районів та сільських, селищних й міських рад. Характерною тенденцією на рівні західних областей УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. є їх укрупнення та включення у більш широкі територіальні утворення - економічні райони.

Встановлено, що разом із тенденцією до укрупнення проявила себе й зворотна тенденція до дроблення західних областей УРСР між двома економічними районами: Львівським та Подільським.

У результаті дослідження проблеми оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. з'ясовано, що в процесі адміністративних реформ, скерованих на її забезпечення, можна виокремити ряд етапів. По-перше, етап запровадження компартійної командно-адміністративної системи влади та управління й номенклатурного принципу її формування в 1939-1941 рр. По-друге, етап відновлення та утвердження радянської компартійно-державної номенклатури в 1944-1960 рр. Нарешті, по-третє, етап переходу від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи радянської влади та адміністративно-державного управління в 1957-1964 рр.

6. У результаті дослідження якісного складу керівних кадрів компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. з'ясовано, що серед працівників номенклатури обкомів та райкомів КП(б)У західних областей УРСР були не лише працівники, які мали вищу й незакінчену вищу освіту, а й такі, які мали середню, незакінчену середню й навіть нижчу освіту.

Встановлено, що завдяки підготовці та перепідготовці кадрів для компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. через систему вищих та спеціальних навчальних закладів, партійних шкіл та курсів якісний склад номенклатурних працівників, зокрема, їх освітній рівень, значно покращився.

Внаслідок дослідження кадрової політики в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. з'ясовано, що партійно-державна номенклатура західних областей УРСР у 1940 рр. комплектувалася в основному за рахунок відряджених зі східних областей УРСР та інших регіонів СРСР. Спеціальна постанова ЦК КП(б)У “Про добір і висування кадрів із місцевого населення західних областей УРСР” від 10 липня 1945 р. започаткувала поворот у компартійній кадровій політиці. Однак корінного перелому у кадровій політиці місцевих партійних комітетів не відбулося. Частка працівників із місцевого населення серед керівних кадрів партійно-державної номенклатури в західних областях УРСР залишалася незначною.

Одночасно із політикою добору та висування кадрів із місцевого населення проводилась політика висування жінок на керівні посади. Встановлено, що ініційована компартійною радянською владою політика висування жінок на керівну роботу лише декларувала рівність чоловіка і жінки у всіх сферах радянського суспільного життя, в тому числі й у сфері компартійно-державного управління, однак на практиці заходи щодо її проведення мали формальний характер.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Редько А. Г. Адміністративно-територіальні зміни в Західній Україні за умов Другої світової війни / А. Г. Редько // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 8. - С. 142-145.

2. Редько А. Г. Облаштування кордону як комплекс адміністративно-територіальних змін в Західній Україні періоду Другої світової війни / А. Г. Редько // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : збірник наукових статей. - Івано-Франківськ, 2009. - Вип. ХХI. - С. 68-75.

3. Редько А. Г. Перехід від галузевого до територіального принципу організації системи влади та управління в СРСР (на прикладі Станіславської області УРСР) / А. Г. Редько // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 45. - С. 152-157.

4. Редько А. Г. Номенклатурний принцип організації сталінської системи влади та управління на прикладі Станіславської області УРСР / А. Г. Редько // Юридична Україна. - 2009. - № 11-12. - С. 21-25.

5. Редько А. Г. Особливості територіального принципу організації системи влади й управління в УРСР (1957-1962 рр.) / А. Г. Редько // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 142-145.

6. Редько А. Г. Адміністративно-територіальні зміни в процесі включення Західної України до складу УРСР: ідеологія та реалії / А. Г. Редько // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [“Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи”], (Сімферополь, 24 квіт. 2009 р.). - Сімферополь : Одеська національна юридична академія, економіко-правничий факультет. - 2009. - С. 134-135.

7. Редько А. Г. Динаміка адміністративних змін в процесі визнання та закріплення входження Західної України до складу УРСР / А. Г. Редько // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та аспірантів [“Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”], (Івано-Франківськ, 23-24 квіт. 2009 р.). - Івано-Франківськ : Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту імені Василя Стефаника, 2009. - С. 9-10.

8. Редько А. Г. Номенклатурний принцип добору, розстановки і підготовки кадрів в діяльності обласного управління МВС у Станіславській області (1939-1962 рр.) / А. Г. Редько // Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. [“Історія міліції України: минуле і сучасне”], (Івано-Франківськ, 15 трав. 2009 р.). - Івано-Франківськ : Прикарпат. юрид. ін-т Львів. держ. ун-ту внутр. справ, 2009. - С. 289-293.

9. Редько А. Г. Входження Західної України до складу УРСР на початку Другої світової війни в контексті світового суспільно-політичного простору / А. Г. Редько // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. [“Знаки питання в історії України: Україна на перехресті цивілізацій”], (Ніжин, 26-28 лист. 2009 р.). - Ніжин : НДУ ім. Миколи Гололя, іст.-юрид. фак., 2009. - С. 144-148.

Анотації

Редько А.Г. Адміністративні реформи 40-60 рр. ХХ століття в західних областях УРСР: історико-правовий аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.

У дисертації проведено історико-правовий аналіз адміністративних реформ у 1940-1960 рр. в західних областях УРСР. Охарактеризовано основні етапи міжнародно-правового закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель при входженні їх до складу СРСР. З'ясовано радянські конституційно-правові чинники легітимізації компартійно-державної системи влади та управління в Західній Україні на початку та після Другої світової війни. Окреслено динаміку адміністративно-територіальних змін в процесі територіального облаштування західних областей УРСР у 40-60 рр. ХХ ст.

Розглянуто особливості запровадження номенклатурного принципу добору і розстановки кадрів в західноукраїнських землях, політику висування керівних кадрів із місцевого населення, результати гендерної політики в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. Обґрунтовано оцінку наслідків адміністративно-територіальних реформ в західноукраїнських областях УРСР у 1957-1964 рр. та узагальнено його позитивний досвід й визначено можливості застосування в умовах сучасної України.

Ключові слова: адміністративні реформи в західних областях УРСР, адміністративно-територіальні зміни, державно-територіальний статус західноукраїнських земель, номенклатурний принцип добору та розстановки керівних кадрів, адміністративно-економічний район.

Редько А.Г. Административные реформы 40-60 гг. ХХ века в западных областях УССР: историко-правовой анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права, история политических и правовых учений. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2011.

В диссертации проведен историко-правовой анализ административных реформ 1940-1960 гг. в западных областях УССР на примере Дрогобычской, Ивано-Франковской, Львовской и Тернопольской областей. В работе дается характеристика основных этапов международно-правового закрепления государственно-территориального статуса западноукраинских земель при вхождении их в состав СССР. Установлено, что этот процесс прошел два этапа своего развития. На первом этапе, который длился от 17 августа 1939 г. до 10 июня 1940 г., определился государственно-территориальный статус западноукраинских земель, установилась западная граница СССР после вхождения Западной Украины в состав УССР и СССР. На втором этапе, который начался 16 августа 1945 г. и продолжался до 15 февраля 1951 г., произошло окончательное международно-правовое закрепление западной границы СССР и государственно-территориального статуса западноукраинских земель в составе УССР. Обосновано историко-правовую оценку пакта Риббентропа-Молотова. Проанализированы правовые аспекты включения западноукраинских земель в состав УССР и СССР. Отмечено, что с точки зрения тогдашней политико-юридической практики в этом пакте не было ничего чрезвычайного и при его оценке следует учитывать историческую ситуацию, при которой этот пакт был подписан, уровень морального и политического сознания государственных деятелей, принимавших участие в этом переговорном процессе. В таком случае оценка пакта и его секретных протоколов не может быть однозначной и категоричной, какой она иногда подается с позиций идеалов нравственного абсолютизма. Выяснены советские конституционно-правовые факторы легитимизации компартийно-государственной системы власти и управления в Западной Украине в начале и после Второй мировой войны. Выяснено, что легитимизация советского режима в Западной Украине в начале Второй мировой войны идеологически или формально осуществлялась с учетом советских конституционно-правовых основ, а реально - под влиянием политических факторов. Организация советской власти в западных областях УССР происходила путем механического переноса всех политических институтов, образованных в УССР и СССР, согласно новому административно-территориальному делению и компартийной командно-административной системе власти и управления. Советские государственные органы формировались по номенклатурному принципу, а не избирались, как это было задекларировано в Конституции СССР 1936 г. и Конституции УССР 1937 г., что было грубым нарушением конституционных норм, отступлением от конституционных принципов. Исследован принцип субординации советских конституций, координация Конституции 1936 г. и Конституции УССР 1937 г., а также их влияние на легитимизацию советского режима в Западной Украине в 40-60 гг. ХХ века. Установлено, что советские конституционно-правовые факторы, выступая в роли катализаторов советизации и коммунизации Западной Украины, в частности, процессов национализации, коллективизации, индустриализации и т.д., сами претерпели определенные поправки.

Очерчена динамика административно-территориальных изменений в процессе территориального обустройства западных областей УССР в 40-60 гг. ХХ века. Выяснено, что административно-территориальные изменения в западных областях УССР соответствующего периода, обусловленные административными реформами советской компартийно-государственной номенклатуры, прослеживаются на всех уровнях территориальной организации: на уровне области, районов, сельских, поселковых и городских советов. Характерной тенденцией на уровне западных областей УССР в 40-60 гг. является их укрупнение и включение в состав более широких территориальных образований - экономических районов.

Рассмотрены особенности внедрения номенклатурного принципа подбора и расстановки кадров в западноукраинских землях, политика выдвижения руководящих кадров из местного населения, результаты гендерной политики в западных областях УССР в 1940-1960 гг. Описан процесс перехода от отраслевого к территориальному принципу организации компартийной системы власти и управления в западных областях УССР в 1957-1964 гг.

Ключевые слова: административные реформы в западных областях УССР, административно-территориальные изменения, государственно-территориальный статус западноукраинских земель, номенклатурный принцип подбора и расстановки руководящих кадров, административно-экономический район.

Redko A.G. Administrative reforms in the 40-60th of the XXth century in the western regions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic: historical and legal analysis. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific degree of the Candidate of Law on the specialty 12.00.01 - theory and history of state and law, history of political and legal sciences. - National Academy of Internal Affairs. - Kyiv, 2011.

In the dissertation is conducted historically-legal analysis of the administrative reforms in the 40-60th of the XX th century in the western regions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. It is characterized the main stages of the international legal consolidation of the state and territorial status of the Western Ukrainian lands in the process of the affiliation to the Union of Soviet Socialist Republics. It is clarified the soviet constitutional legal factors of the validation of the state communist party authority and administration in the western Ukraine at the beginning and after World War II. The dynamics of the administrative and territorial changes in the process of the territorial arrangement of the western regions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic in the 40-60th of the XXth century are determined.