Археологія в краєзнавстві Катеринославщини (друга половина ХІХ – початок 30-х років ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Олеся Гончара

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Археологія в краєзнавстві Катеринославщини (друга половина ХІХ - початок 30-х років ХХ століття)

Руденко Ганна Григорівна

Дніпропетровськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор КОВАЛЬОВА Ірина Федорівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ШВИДЬКО Ганна Кирилівна, Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», професор кафедри історії та політичної теорії, директор Дніпропетровського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАНУ

кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник ЛЯШКО Світлана Миколаївна, Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Захист відбудеться « 25 » травня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, ауд. 30.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий « 12 » квітня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Кривий І. О.

1. Загальна характеристика роботи

катеринославщина археологічний меценатський

Актуальність теми дослідження зумовлена проблемою, що гостро постала останніми роками: визначення дисциплінарних меж сучасних історичних дисциплін, зокрема існуючих розбіжностей у визначенні пізнавального потенціалу сучасного краєзнавства і його співвідношення з новою локальною історією. Сьогодні спостерігаємо поділ наукового загалу на прихильників оновленого краєзнавства та рішучих супротивників, котрі вважають його «історіографічним анахронізмом», що є свідченням, у першу чергу, недостатньої розробленості історіографічного надбання вітчизняного краєзнавства. Пояснення цьому знаходимо як у соціально-політичній площині, так і у чинниках суто психологічного характеру, які викликали відторгнення краєзнавчого офіціозу прогресивно налаштованими науковцями. Проте, краєзнавство у сучасному сенсі терміну залишається на сьогодення пріоритетним напрямом досліджень, якому в Україні відводиться провідна роль у здійсненні національно-орієнтованого виховання. Тому висвітлення ролі краєзнавства у науковому та суспільному житті ХІХ - початку ХХ ст., його впливу на розвиток окремих галузей історичного знання (в нашому випадку - археології) є актуальним та своєчасним завданням.

Актуальність вивчення процесу становлення та розвитку археологічного знання в контексті культурно-історичної спадщини конкретного регіону - Катеринославської губернії - зумовлена як необхідністю дослідження особливості розвитку провінційної історичної думки, обставин формування місцевої наукової школи Д. І. Яворницького, так і вкрай недостатнім вивченням історії та історіографії самої археології. На сьогоднішній день гостро відчувається потреба у створенні узагальнюючих праць із цих питань. Також на особливу увагу заслуговують постаті науковців та аматорів, зусиллями котрих здійснювалося археологічне вивчення краю, чим визначається актуальність для даного дослідження біоісторіографічного аспекту, зокрема його гендерного напряму, котрий досі залишається майже не розробленим. Оцінити світосприйняття дослідника в процесі осягнення ним історичного минулого, ввести читача до його наукової лабораторії становить важливе та актуальне завдання «інтелектуальної біографії».

Таким чином, запропонована дисертаційна робота становить комплексне дослідження історії та історіографії археологічного знання в контексті краєзнавчих розвідок другої половини ХІХ - початку ХХ ст. на території колишньої Катеринославської губернії.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до наукового напряму кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара і згідно з держбюджетною науково-дослідною темою №1-185-09 «Теоретичні проблеми інтелектуальної історії ХVI - ХХ ст.» (державна реєстрація № 0109U000130).

Об'єктом є історія краєзнавчих досліджень Катеринославщини.

Предметом є науковий доробок у галузі археологічного краєзнавства Катеринославщини другої половини ХІХ - початку 30-х рр. ХХ ст.

Мета роботи полягає у відтворенні історії археологічного краєзнавства Катеринославщини, поданої у відкриттях, ідеях та діючих особах.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі наукові завдання:

– визначити теоретико-методологічні засади дослідження, здійснити комплексний аналіз його історіографічної та джерельної бази;

– проаналізувати особливості розвитку археологічного краєзнавства в регіоні; запропонувати власну періодизацію цього процесу;

– розглянути процес створення наукових установ та проведення археологічних з'їздів для активізації археологічних досліджень;

– проаналізувати зміни наукового рівня та організації досліджень на початку ХХ ст.;

– розглянути діяльність Дніпрогесівської новобудовної експедиції 1927-1932 рр.;

– створити біоісторіографічні характеристики діячів регіональної археології.

Хронологічні рамки дослідження визначаються в межах другої половини ХІХ - початку 30-х рр. ХХ ст. Обрання нижньої хронологічної межі зумовлене оформленням антикварного періоду археологічного краєзнавства і проведенням перших досліджень в Катеринославщині. Верхня - співпадає із загальною кризою краєзнавства, зумовленою спланованими тоталітарно-партійною системою репресіями 1930-х рр.

Територіальні межі охоплюють Катеринославську губернію у просторових вимірах 1803-1932 рр. з урахуванням адміністративно-територіальних змін, що відбувалися. Загальна площа Катеринославщини на 1897 р. становила 59,24 тис.кв. км.; до неї входило вісім повітів: Верхньодніпровський, Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Слов'яносербський (зараз частина Луганської обл.), Олександрівський (зараз Запорізька обл.), Бахмутський та Маріупольський (зараз частина Донецької обл.), що за розмірами разюче контрастувало з іншими губерніями України. 27.02.1932 р. було затверджено утворення Дніпропетровської області загальною площею 31,6 тис. кв. км.

Методологічною основою роботи виступають принципи історизму, об'єктивності та системності. Перший з них враховує сукупності історичних реалій, властивих культурно-історичним процесам, що відбувалися у межах заявленої території у відповідних хронологічних вимірах. За принципом об'єктивності здійснювався критичний підхід до розгляду сукупності наявних джерел і взаємодіючих явищ та процесів, що відбувалися як у хронологічному вимірі, що розглядається, так і в досліджувану давнину.

При обранні системи подання матеріалу перевагу було надано культурно-історичному підходу, побудованому за зміною епістем та парадигм, властивих археологічній науці середини ХІХ - початку ХХ ст. Культурно-історичний підхід доповнювався персоналізовано-ретроспективним, оскільки визначальну роль у розвитку науки відігравали її лідери. Використані принципи історіографічного аналізу, в цілому, відповідають т. зв. «історіографічній моделі», запропонованій А. М. Сахаровим. Методологічну основу сучасної історіографії археології визначають принципи та поняття, викладені у теоретичних працях О. О. Формозова «Страницы истории русской археологии», Г. С. Лебєдєва «История отечественной археологии 1700-1917 гг.», В. Ф. Генінга «Объект и предмет науки в археологии», Ж. К. Гардена «Теоретическая археология», Л. С. Клейна «История археологической мысли, В. Д. Вікторової «Научный поиск в археологии» та ін.

У дисертаційному дослідженні використано як загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, логічний, класифікаційний), так і спеціальні (історико-типологічний, історико-порівняльний, хронологічний, просопографічний). За допомогою просопографічного методу було досліджено діяльність наукових установ, проаналізовано наукові доробки окремих науковців. Завдяки методу синтезу встановлено їх взаємозв'язок та досліджено результати досліджень старожитностей Катеринославщини. Хронологічний метод використовувався для відтворення послідовності подій. Завдяки історико-порівняльному методу стало можливим дослідити особливості наукового вивчення регіону у різні історичні періоди. Історико-типологічний метод допоміг розкрити багатоплановий характер процесу археологічного дослідження Катеринославщини.

Для внутрішньої та зовнішньої критики джерел використовувалися джерелознавчі методи. Метод історичної герменевтики дозволив інтерпретувати прихований зміст джерел. Важливим джерелом дослідження заявленої теми є археологічні джерела, до вивчення яких застосовано спеціальні методи: типологічний, метод аналогів, стратиграфічний.

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлюється зверненням до теми, яка ще не була предметом спеціального розгляду. Уперше пропонується цілісний нарис історії розвитку археологічного краєзнавства в межах окремо взятого регіону із обґрунтуванням виділення хронологічних періодів та визначенням провідних тенденцій для кожного з них. Створені наукові біографії провідних діячів екстрапольовано на загальний процес становлення провінційної історичної думки в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих положень та висновків у навчальних курсах «Археологія» та «Краєзнавство» у вищих навчальних закладах, а також у викладанні «Історії рідного краю» Дніпропетровської, Запорізької, Донецької та інших областей. Отримані нові біографічні дані можуть бути використані в енциклопедичних та довідкових виданнях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження було представлено у вигляді доповідей і повідомлень під час наукових конференцій: Всеукраїнська наукова конференція «Д. І. Яворницький і проблеми української історичної науки» до 150-річчя з дня проведення ХІІІ Археологічного з'їзду (Дніпропетровськ, 10-11 листопада 2005 р.); V Регіональна краєзнавча конференція «Проблемні питання історії міст і сіл Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 24 березня 2006 р.); Перші Всеукраїнські Яворницькі наукові читання (Дніпропетровськ, 7-8 листопада 2007 р.); ХІХ сесія Наукового товариства ім. Т. Шевченка (Дніпропетровськ, 22 березня 2008 р.); VIII Регіональна краєзнавча конференція «Розвиток науки, освіти і культури на Придніпров'ї у ХVIII-ХХ ст.» (Дніпропетровськ, 20 березня 2009 р.). Основні положення та матеріали дисертації викладено також у восьми статтях, з яких п'ять опубліковано в наукових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Особистий внесок дослідника полягає у постановці та самостійному вирішенні майже не розробленої наукової проблеми - становлення та розвитку археологічного краєзнавства в територіальних межах колишньої Катеринославської губернії і створення наукових біографій його діячів. З обраної проблематики опубліковано вісім статей у фахових та інших наукових виданнях, з них п'ять - у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена поставленими метою та дослідницькими завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, трьох додатків. Основний текст дисертації викладено на 184, список використаних джерел і літератури - на 57 і додатки - на 58 сторінках. Список використаних джерел та літератури становить 525 позицій.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, хронологічні і територіальні межі роботи, сформульовано мету і завдання, розкрито методологічні засади дослідження, зазначено форми апробації результатів, наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та теоретико-методологічні основи дослідження» проаналізовано рівень наукової розробленості проблеми, охарактеризовано джерела та розкрито методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1. «Джерельна база» доведено, що комплексний характер проблеми визначає міждисциплінарний характер джерельної бази даного дослідження, що відповідає новітнім тенденціям розвитку історичної науки. Різноманіття джерел зумовило використання під час їх аналізу сучасної типолого-видової класифікації історичних джерел та тематично-хронологічного принципу їх опису. Згідно з цією класифікацією, джерела поділяються на писемні та археологічні. У свою чергу писемні джерела представлені документальними та наративними або оповідними.

До перших відносяться законодавчі акти та діловодна документація. Законодавчі акти у нашому випадку можна поділити на дві групи: нормативно-правові акти Російської імперії та радянське законодавство зазначеного у темі періоду. Діловодна документація представлена в Науковому архіві Інституту археології офіційним листуванням Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК), звітами музеїв та науковців про наслідки досліджень тощо. Було виявлено та проаналізовано звіти і щоденники Д. І. Яворницького та науковців Дніпрогесівської експедиції з особистих фондів та фонду ВУАК/Дніпробуд, представленого 178 справами, що зберігаються в Інституті археології НАНУ. У тому ж архіві значні за обсягом зібрання становлять, окрім фонду ВУАКу, фонд ВУАК-СІМК та фонд Музею старожитностей. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО) проаналізовано матеріали фонду Народного комісаріату освіти (НКО УСРР, № 166). Слід відзначити, що деякі нормативні документи, які торкаються питань діяльності ВУАКу, дублюються в ЦДАВО (Фонд НКО) та НАІА НАНУ (Фонд ВУАК). У ході дослідження було опрацьовано матеріали, що зберігаються у Державному архіві Дніпропетровської області, зокрема фонд Виконавчого комітету Дніпропетровської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів (№ 416), фонд Дніпропетровського університету (№ 4398). Описово-статистичні джерела включають каталоги колекцій музейних та приватних зібрань.

Історіографічними джерелами для даного дослідження стали наукові праці вчених середини ХІХ - початку ХХ ст.: В. Б. Антоновича, В. О. Городцова, І. Є. Забєліна, М. О. Макаренка, Я. П. Новицького, О. А. Спіцина, Д. І. Яворницького та ін. Окремий масив інформації - друки співробітників Дніпрогесівської експедиції. Інформативним джерелом із досліджуваної проблематики є також періодичні видання, серед них: «Вестник Екатеринославского земства», «Екатеринославские губернские ведомости», журнал «Киевская старина» та ін. Використано також значний масив джерел, який з'явився внаслідок діяльності Археологічних з'їздів.

До наративних джерел, опрацьованих під час дослідження, входять мемуари, спогади, епістолярії. Надзвичайно важливим джерелом є епістолярна спадщина Д. І. Яворницького та його респондентів: Я. П. Новицького, А. А. Скриленко, А. С. Синявського та ін., яка зберігається у Науковому архіві Дніпропетровського національного історичного музею (ДНІМ) у фонді Д. І. Яворницького (№ 10) та частково надрукована. В особистому фонді В. Б. Антоновича (№ 832) в Центральному державному історичному архіві України (ЦДІАК) вивчено справи біографічного характеру К. М. Мельник-Антонович - археолога та дружини В. Б. Антоновича. Досліджено її листування з Д. І. Багалієм, А. С. Синявським та А. А. Скриленко, яке знаходиться у ЦДАВО, у фонді Д. В. Антоновича, у Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського та ЦДІАК у фонді В. Б.Антоновича (№ 832). Епістолярії В. А. Грінченка збереглися в особистому фонді С. С. Гамченка НА ІА НАНУ. Залучені деякі епістолярії з Відділу писемних джерел Державного історичного музею Росії (м. Москва).

Специфічними джерелами дослідження виступають археологічні джерела, музеєфіковані колекції з пам'яток Катеринославщини та фотодокументи. У зв'язку з вищерозглянутим можна стверджувати, що використана джерельна база достатньо репрезентативна і дозволяє об'єктивно визначити особливості археологічного вивчення Катеринославщини як складової краєзнавчих студій в часовому просторі від середини ХІХ до початку 30-х рр. ХХ ст. і запропонувати наукові біографії аматорів та вчених, які стояли біля його витоків.

У підрозділі 1.2. «Історіографія» подано аналіз історіографічної спадщини з досліджуваної проблеми. Багатоаспектність теми вимагає систематизації історіографічної спадщини відповідно до заявлених у «Вступі» краєзнавчого та археологічного напрямів при дотриманні, в межах останніх, загальноприйнятого змістовно-хронологічного підходу. Проаналізована література, присвячена краєзнавству, демонструє різноманітність існуючих підходів і розкриває сутність та структурний зміст краєзнавства, його об'єктно-предметну основу.

У цьому дослідницькому контексті знаходяться роботи П. Т. Тронько, М. П. Ковальського, О. М. Уривалкіна, В. В. Бездрабка

Особлива увага в дисертації приділена визначенню місця сучасного краєзнавства в системі «нових» наук - локальної та регіональної історії. Питанням інституалізації краєзнавства, його пізнавальному та соціально-інформативному потенціалу присвячений один із розділів у книзі Я. В. Верменич «Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. Надзвичайно актуальною залишається проблема співіснування аматорства та науковості у краєзнавстві, яка неодноразово ставала об'єктом дослідження та причиною критичного ставлення до дисципліни. Про подвійний статус краєзнавства як галузі науки та форми громадської діяльності пише О. П. Реєнт. Г. К. Швидько зазначає, що краєзнавчі матеріали, які іноді можна було зустріти на шпальтах радянських газет, належали переважно не науковцям, а журналістам і краєзнавцям-аматорам, які не несли ніякої відповідальності за точність і об'єктивність змісту. Саме це сприяло появі критичної оцінки краєзнавства в працях І. І. Колісник, С. Куделко та ін. Праці С. В. Абросимової, О. І. Журби, С. І. Світленка Г. К. Швидько та ін. суттєво розширили хронологічні та змістовні межі історичного краєзнавства Наддніпрянщини. Г. К. Швидько узагальнила історію вивчення Катеринославщини у нарисі, який охоплює період з другої половини ХVІІІ ст. по 90-ті рр. ХХ ст. Археологічне краєзнавство знайшло висвітлення у працях І. Ф. Ковальової, О. М. Каковкіної, І. І. Яременко.

Окремим блоком представлені публікації, в котрих знайшла відображення діяльність представників місцевої археології та збирачів колекцій. До них належать роботи О. М. Бобкової, В. М. Заруби, І. Ф. Ковальово, І. О. Кочергіна, С. М. Ляшко та ін.

На підставі здійсненого історіографічного дослідження встановлено, що у розробці проблем археологічного краєзнавства Катеринославщини чітко позначено три послідовних періоди: перший охоплює час із 1850 до 1890-х рр.; другий відповідає проміжку часу між 1890-1917 рр.; третій охоплює хронологічний проміжок між 1917 - початком 1930-х рр. Кожному з періодів притаманні як загальні для всього тогочасного краєзнавства риси, в першу чергу науковий синкретизм, так і особливі ознаки, зумовлені суб'єктивними чинниками, до яких належить відсутність або наявність навчальних та наукових закладів (Гірниче училище, кафедра українознавства ІНО, Історичний музей ім. О. М. Поля, Катеринославська вчена архівна комісія тощо); провідних учених С. С. Гамченка, А. В. Добровольського, М. Я. Рудинського, А. С. Синявського, Д. І. Яворницького добродійна діяльність аматорів-колекціонерів, серед котрих Г. П. Алексєєв, родина Міклашевських, О. М. Поль, О. Я. Фабр та ін. Не можна ігнорувати традиційної, від часів досліджень у 50-60-х рр. ХІХ ст. скіфських царських курганів, підвищеної зацікавленості широкої громадськості місцевими старожитностями. Для перших двох періодів неподоланими залишилися відсутність чіткого дисциплінарного розмежування, «антикварний» підхід до матеріалу, еклектичність висновків, на фоні яких тим більш вагомими виглядають перші кроки у бік наукового знання про старожитності. Перші два періоди характеризуються існуванням археології в межах тогочасного краєзнавства, під котрим розуміємо неподільний ще за окремими історичними дисциплінами спільний напрям здобування джерел, їх уведення до наукового обігу та інтерпретації із залученням методів, запозичених із споріднених галузей, але це належить до іншого наукового дискурсу.

Третій період - «золотий вік» українського краєзнавства - значною мірою відповідає сучасному розумінню останнього, в котрому дискусії стосовно розмежування сфер історичного, археологічного, географічного, соціокультурного краєзнавства, навчальної дисципліни або громадського руху виступають свідченням пошуку шляхів подолання невизначеності та синкретизму. Сумна доля «репресованого краєзнавства» на довгі роки загальмувала розвиток наукових досліджень у цьому напрямі.

Отже, окремі аспекти обраної теми знайшли відображення в історіографії, проте спеціальної узагальнюючої праці не було створено.

У другому розділі - «Археологічні розшуки на Катеринославщині середини ХІХ - початку ХХ ст.» охарактеризовано складний процес оформлення археологічного краєзнавства та особливості його інституалізації в регіоні.

У підрозділі 2.1. «Процес оформлення археологічного краєзнавства в Катеринославській губернії» проаналізовано діяльність аматорів та колекціонерів в умовах відсутності місцевого координуючого наукового центру. У середині ХІХ - на початку ХХ ст. ґенеза історичного самопізнання стимулювала зацікавленість у місцевих археологічних старожитностях, що знайшло втілення у їх пошуку та вивченні. Доступність археологічних джерел в умовах дії права власника на землю та старожитності, що знаходяться у ній, перетворила здобування археологічних джерел на загальне захоплення розкопками. Складовою цього процесу стало виникнення приватних колекцій та відкриття музеїв. Так, у Катеринославі за сприянням губернатора О. Я. Фабра та директора гімназії Я. Д. Грахова 1. 02. 1849 р. було засновано музей, який отримав назву Громадського музеума.

У підрозділі 2.2. «Археологічні пам'ятки у краєзнавчих дослідженнях Катеринославщини другої половини ХІХ ст.» проаналізовано археологічні розвідки та наукові дослідження, які проводилися на території Катеринославської губернії в зазначений період. Відсутність у Катеринославській губернії відповідного наукового центру суттєво позначилася на організаційному та науковому рівні археологічних досліджень. Розкопки, які проводилися місцевими аматорами (Д. Є. Авксентьєв, О. М. Поль), практично залишалися поза наглядом відповідних інституцій. Здобуті матеріали залишалися у виконавців робіт і не вводилися до наукового обігу. У кращому випадку вони надходили до приватних зібрань, де їх можливо було побачити. Дослідження здійснювалися також представниками археологічних установ Петербурга, Москви, Києва, Одеси, які зазвичай не знаходили широкого висвітлення у місцевій пресі, а колекційні знахідки досліджених пам'яток Катеринославщини надходили до центральних музеїв, зокрема Ермітажу. Перший досвід наукових археологічних досліджень на теренах Катеринославщини пов'язаний із розкопками у 50-ті роки ХІХ ст. скіфського царського кургану Лугова могила поблизу с. Олександрополь. Цілеспрямовані масштабні дослідження пов'язані з ім'ям видатного археолога І. Є. Забєліна, зокрема розкопки широковідомого Чортомлицького скіфського царського кургану поблизу м. Нікополя. У другій половині ХІХ ст. в Катеринославській губернії проводили дослідження відомі археологи: В. Б. Антонович, В. Л. Беренштам, М. Є. Бранденбург, М. І. Веселовський, Д. Я. Самоквасов, О. А. Спіцин, В. В. Хвойко та ін. Спроби окремих дослідників систематизувати результати проведених досліджень та скласти археологічну карту губернії протягом ХІХ ст. не увінчалися успіхом. Катеринославській археології потрібен був керманич та об'єднуюча дослідників ідея. Такий керманич знайшовся в особі молодого ще здобувача професорського звання Харківського університету Д. І. Яворницького, а об'єднуючою стала ідея національного відродження, яка на Катеринославському ґрунті отримала яскраві прояви української самоідентифікації.

У підрозділі 2.3. «Знані колекціонери-меценати Катеринославщини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)» проаналізовано особливості колекціонування в регіоні, яке в зазначений період набуло значних розмірів. Серед надбань катеринославських збирачів старожитностей особливою різноманітністю відрізнялася колекція О. М. Поля. Помітне місце в аматорській археології Катеринославщини належить уславленому традиціями благодійності роду Міклашевських, серед яких О. А. Міклашевський, його дочка А. А. Карцова та М. І. Міклашевський. Серед відомих меценатів краєзнавства Катеринославщини - Г. П. Алексєєв, М. І. Малама, М. В. Родзянко, П. М. Сочинський. На жаль, не всі колекції було каталогізовано, тому не всі експонати, що зберігалися у приватних зібраннях, нам відомі. Однак, маємо достатньо підстав стверджувати про значний розвиток колекціонування археологічних та історичних старожитностей у Катеринославі та губернії другої половини ХІХ ст.

У третьому розділі «Археологічні дослідження ХХ ст. ХІІІ Археологічний з'їзд», присвяченому особливостям археологічних досліджень у регіоні на початку ХХ ст., доведено важливу роль ХІІІ Археологічного з'їзду для краєзнавчого дослідження краю.

У підрозділі 3.1. «Діяльність Катеринославської Вченої архівної комісії та інших установ по відкриттю історичного музею ім. О. М. Поля» проаналізовано процес музейного будівництва в регіоні. На початку ХХ ст. в Катеринославі постало питання про відновлення громадського музею, який у зв'язку з розміщенням у Потьомкінському палаці госпіталю для поранених було перевезено до приміщення класичної гімназії. Основний клопіт про створення обласного історико-археологічного музею взяло на себе Наукове товариство, яке виникло в Катеринославі у 1901 р. У 1902 р. було засновано музей, який спочатку знаходився у приміщенні Комерційного училища. У цьому ж році прийнято рішення про спорудження в Катеринославі спеціальної будівлі для музею. В основу початкової експозиції було покладено старожитності, подаровані В. Б. Антоновичем, В. П. Гегелом, О. В. Гуровим, П. П. П'ятницьким, К. М. Мельник-Антонович, І. І. Чайкіним та Д. І. Яворницьким. Наступним кроком у створенні наукового центру було заснування 16.03.1903 р. Катеринославської вченої архівної комісії, яка зробила вагомий внесок у розвиток краєзнавства на Катеринославщині. Голова наукового товариства В. В. Курилов та М. І. Міклашевський провели переговори про переїзд до Катеринослава Д. І. Яворницького в якості директора майбутнього музею. 14.08.1905 р. нове приміщення Катеринославського музею ім. О. М. Поля було освячено.

У підрозділі 3.2. «Значення археологічних з'їздів для загального піднесення археологічних та краєзнавчих досліджень. ХІІІ Археологічний з'їзд у Катеринославі» проаналізовано процес підготовки та проведення ХІІІ Археологічного з'їзду. Проведення Археологічного з'їзду у Катеринославі, який не мав на той час вищого гуманітарного навчального закладу, мало на меті сприяти як створенню осередку краєзнавців для вивчення історії краю, так і дослідженню археології Катеринославщини. Таке широке і всебічне дослідження краю, його старожитностей за численними програмами проводилось у Катеринославській губернії вперше. У підготовчий до з'їзду період (1902-1905 рр.) Д. І. Яворницьким було здійснено розкопки більше 100 курганів у Орільсько-Самарському межиріччі, плідні дослідження провели В. О. Городцов та Є. П. Трифільєв. У роботі ХІІІ Археологічного з'їзду, який відбувався з 15 серпня по 27 серпня 1905 р., брали участь науковці Росії та України. Однак через заборону користуватися у доповідях українською мовою М. С. Грушевський та західноукраїнські вчені відмовилися від участі у роботі з'їзду. Під час з'їзду діяла виставка, а також під керівництвом Д. І. Яворницького була проведена екскурсія на Дніпрові пороги. У 1905 р. вийшов каталог, в якому були широко представлені колекції старожитностей, знайдених у Катеринославській губернії Д. І. Яворницьким, В. О. Городцовим, церковні старожитності та ін. Більшість із цих знахідок зараз перебувають у фондах Дніпропетровського національного історичного музею.

У підрозділі 3.3. «Післяз'їздівський час (1905-1917 рр.) у археологічному краєзнавстві Катеринославщини» проаналізовано період, який характеризується зниженням активності в археологічному вивченні краю. Пояснення цьому полягає як в об'єктивних, так і суб'єктивних обставинах. До перших належать загальна криза, що охопила країну і суспільство внаслідок революційних подій 1905-1907 рр., поразка Російської імперії у війні з Японією, активізація діяльності монархічних організацій типу «чорної сотні», терористичні акти, здійснювані есерами та представниками інших лівих партій. Слід врахувати також втому, викликану перенапруженням сил всіх причетних до проведення ХІІІ Археологічного з'їзду. Процес уповільнення пов'язаний також із Першою світовою війною та Революцією 1917-1920 рр. Серед археологічних досліджень цього часу відзначені розкопки Д. І. Яворницьким первісних поселень на території Потьомкінського саду та М. О. Макаренком групи курганів «Рясні могили» на р. Вороній.

Четвертий розділ «Діячі катеринославської археології. Біографії» присвячений діячам Катеринославщини та їхній самовідданій праці. У розділі проаналізовано опубліковані праці та рукописні документи, в тому числі особисті справи, та визначено науковий вклад у археологічне краєзнавство регіону місцевих учених. Доведено, що в зазначений період відбувалося ще первинне накопичення фактичного матеріалу; теоретичні узагальнення у більшості наукових робіт, які містили інформацію з археології краю, відсутні.

У підрозділі 4.1. «Фундатори археологічного краєзнавства Катеринославщини» висвітлено роль провідних учених краю, їхній внесок в археологічне дослідження регіону. Особлива увага приділена Д. І. Яворницькому та його плідній багаторічній археолого-краєзнавчій роботі. Він займався археологічним дослідженням краю впродовж п'ятдесяти років; у 1902 -1933 рр. перебував на посаді директора Катеринославського історико-археологічного музею. До створеної ним наукової школи належать А. С. Синявський, Я. П. Новицький та інш.

Підрозділ 4.2. «Жіночі постаті в Катеринославській археології ХІХ ст.» присвячений жінкам-археологам, діяльність котрих пов'язана з Катеринославщиною. Дослідниці археологічних пам'яток Катеринославщини різні за віком, соціальним станом, матеріальними можливостями, але їх об'єднує прагнення бути корисними для суспільства та науки. Наполеглива праця допомогла дослідницям Катеринославщини отримати право на власні імена в науці серед сучасників, але потім вони довгі часи залишалися у забутті. Винятком є знакова для розвитку тодішньої російської археології постать П. С. Уварової.

П'ятий розділ «Краєзнавство та археологія Катеринославщини у 20-30-ті рр. ХХ ст.» присвячений особливостям розвитку краєзнавства та археології у 20-30 рр. ХХ ст.

У підрозділі 5.1. «Регіональні краєзнавство та археологія в 20-30 рр. ХХ ст.» охарактеризовано особливості регіонального краєзнавства та археології. З 1917 р. по початок 30-х рр. ХХ ст. центром краєзнавчої роботи в регіоні залишався музей ім. О. М. Поля. Протягом 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. спостерігається скорочення наукових археологічних досліджень через нестачу коштів при одночасному збільшенні випадків руйнації чи грабіжницького розкопування пам'яток. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. в археологічній науці з'являються ознаки командно-адміністративного стилю керівництва. На період, що розглядається, припадають перші кроки в оформленні радянського законодавства з охорони пам'яток.

У підрозділі 5.2. «Дніпрогесівська експедиція 1927-1932 рр. та її діячі» проаналізовано діяльність першої в історії вітчизняної археології Новобудовної археологічної експедиції 1927-1932 рр., очолюваної акад. Д. І. Яворницьким, якою досліджено величезну кількість пам'яток давньої історії краю. Однак більшість учасників цієї масштабної наукової експедиції не мали часової та фізичної можливості для узагальнень власного досвіду. Аналіз особистих справ у Науковому архіві Інституту археології НАНУ демонструє наявність напрацювань, які б могли бути покладені в основу наступних наукових робіт, але навіть підготовлені науковцями статті запланованого збірника «Студії по вивченню території Дніпрельстану» не були надруковані внаслідок розпочатих репресій.

Висновки

У висновках підбито підсумки і зроблено узагальнення проведеного дисертаційного дослідження відповідно до заявлених наукових завдань.

1. Шляхом здійснення комплексного аналізу історіографічної та джерельної бази з'ясовано, що, незважаючи на наявність розробок з окремих аспектів теми, розглянута в дисертації проблема до цього часу не була предметом спеціального наукового дослідження.

Комплексний характери дослідження зумовив формування джерельної бази із залученням письмових (документи, наративи) та матеріальних (археологічних) джерел. У ході пошукової роботи дисертант опрацював матеріали п'яти архівів та двох відділів рукописів, які містили 34 фонди. Залучені джерела є репрезентативними та аутентичними, що надало можливість реконструювати історію археологічного вивчення Катеринославщини.

2. На підставі здобутих джерел вперше розглянуто особливості становлення та розвитку археологічного краєзнавства Катеринославщини. Доведено, що воно пройшло довгий шлях від епізодичних аматорських розкопок до формування наукового осередку.

3. Встановлено особливості початкового періоду (50-ті - початок 80-х рр. ХІХ ст.), котрий характеризується усвідомленням прогресивною частиною суспільства значення культурної спадщини і необхідності її збереження. Він позначений аматорськими розкопками місцевих землевласників О. М. Поля та Д. Є. Авксентьєва, а також першими науковими розкопками О. Є. Люценка, О. В. Терещенка, І. Є. Забєліна, Д. Я. Самоквасова, Д. І. Яворницького. Зусиллями меценатів О. Я. Фабра та Я. Д. Грахова було відкрито перший публічний музеум в Катеринославі.

4. За кульмінаційний момент у розвитку археологічного краєзнавства Катеринославщини другого хронологічного періоду (80-ті рр. ХІХ ст. - 1918 р.) визнано підготовку та проведення ХІІІ Археологічного з'їзду. Аналізуючи рівень археологічних досліджень в Катеринославській губернії цього періоду, авторка доводить не лише їх масштабність, а й принципове значення для наступного вивчення давньої історії Степової України. На підставі опрацювання нових архівних джерел було розглянуто участь місцевих наукових інституцій: Архівної комісії та Наукового товариства у процесі створення в Катеринославі історико-археологічного музею ім. О. М. Поля. Окремими питаннями розглянуто роль Д. І. Яворницького у формуванні регіональної наукової школи, а також активізацію меценатської діяльності Г. П. Алексєєва, М. В. Родзянка, П. М. Сочинського та інш. напередодні ХІІІ Археологічного з'їзду.

5. Досліджено зміни, які мали місце впродовж третього хронологічного періоду (1918 - початку 1930-х рр.), зокрема руйнацію імперської системи науки та традиційного краєзнавства. Проаналізовано зміни в організації краєзнавчих досліджень та їх науковому рівні. Простежено відродження і розквіт громадського краєзнавчого руху у 1920-ті рр., що позначилося у визначенні «золотий вік» краєзнавства. Встановлена провідна роль у археолого-краєзнавчих дослідженнях регіону музею ім. О. М. Поля.

6. Новий підхід до організації широкомасштабних археологічних досліджень в зонах новобудов розглядається на прикладі діяльності Дніпрогесівської археологічної експедиції 1927-1932 рр., очолюваної акад. Д. І. Яворницьким. На підставі нових архівних матеріалів було суттєво доповнено відомості про організацію робіт, умови, в яких вони відбувалися, стосунки із владними структурами у особі Дирекції будівництва Дніпрогесу та Управління наукою Наркомпросу УРСР. На кінець третього періоду припадає посилення втручання держави в усі аспекти наукового життя і початок спланованих репресій, під час котрих було фізично знищено більшу частину археологів та краєзнавців Катеринославщини. Необхідний зв'язок поколінь у науці було перервано.

7. З метою відродження історичної пам'яті, окремим аспектом досліджено біографії діячів Катеринославської археології та співробітників Дніпрогесівської експедиції. Уперше визначено внесок у археологічне вивчення краю жінок-археологів - А. А. Карцової, К. М. Мельник-Антонович, А. А. Скриленко, П. С. Уварової. .

Доведено, що саме дослідникам ХІХ - початку ХХ ст. ми завдячуємо створенням фундаменту сучасного археологічного знання про минуле регіону та України в цілому.

Статті, опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України

1. Руденко Г. Г. Дослідник та меценат (до історії стосунків Д. І. Яворницького та Г. П. Алексєєва) / Г. Г. Руденко // Історія і культура Придніпров'я: невідомі та маловідомі сторінки : наук. щорічник. - Д.: НГУ, 2007. - Вип. 4. - С. 82-90.

2. Руденко Г. Г. Творчі взаємовідносини Д. І. Яворницького та А. В. Добровольського / Г. Г. Руденко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті : зб. наук. пр. : наук. щорічник. - Д.: ДНУ, 2007. - Вип. 5. - С. 118-125.

3. Руденко Г. Г. Життєвий та творчий шлях К. М. Мельник-Антонович / Г. Г. Руденко // Історія і культура Придніпров'я: невідомі та маловідомі сторінки : науковий щорічник. - Д. : Національний гірничий університет, 2009. - Вип. 6. - С. 121-129.

4. Руденко Г. Г. Внесок К. М. Мельник-Антонович у археологічне дослідження Катеринославщини / Г. Г. Руденко // Проблеми археології Подніпров'я: науковий міжвузівський збірник з проблем археології, давньої історії та етнографії. - Д.: ДНУ, 2009. - С. 124-129.

5. Руденко Г. Г. А. А. Скриленко - перша дослідниця антропоморфної пластики Трипілля / Г. Г. Руденко // Борисфен. - 2006. - № 5. - С. 5-7.

Статті опубліковані в інших наукових виданнях:

6. Руденко Г. Г. Гендерні дослідження в галузі давньої історії України. Мета та перспективи / Г. Г. Руденко // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції: Наука і освіта 2005 - Д. : Наука і освіта, 2005. - С. 61-66.

7. Ковальова І. Ф., Руденко Г. Г. Персонажі Катеринославської археології кінця ХІХ - поч. ХХ ст. // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. пр. / редкол. : С. І. Світленко (відп. редактор) та ін. - Д. : Видавництво Дніпропетровського університету, 2005. - С. 268-274.

8. Ковальова І. Ф., Руденко Г. Г. А. А. Скриленко (сторінки до біографії) // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки : Науковий щорічник. - Д. : Національний гірничий університет, 2006. - Вип. 4. - С. 154-165.

Анотація

Руденко Г. Г. Археологія в краєзнавстві Катеринославщини (друга половина ХІХ - початок 30-х років ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2011.

У дисертації комплексно досліджено процес археологічного дослідження Катеринославщини в другій половині ХІХ - на початку 30-х років ХХ століття.

На основі широкої джерельної бази розглянуто процеси інституалізації в регіоні, проаналізовано меценатську діяльність та досягнення місцевих наукових осередків, зокрема Катеринославського музею ім. О. М. Поля. Досліджено персональний склад аматорів і науковців, проаналізовано надруковані роботи і рукописні матеріали з особистих фондів та визначено їхній вклад в археологічне краєзнавство. Виділено та досліджено основні періоди археологічного вивчення краю.

Ключові слова: краєзнавство, археологія, Катеринославщина, історіографія, меценати, музеї, дослідники.

Аннотация

Руденко А. Г. Археология в краеведении Екатеринославской губернии (второй половины ХІХ - начала 30-х годов ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2011.

В работе проведено комплексное изучение процесса становления археологического краеведения в Екатеринославской губернии второй половины ХІХ - начала 30-х годов ХХ в. Проанализирован процесс оформления научного центра в регионе, причины и факты, влиявшие на активизацию краеведческих исследований.

Исследована историография по следующим направлениям: краеведческому и археологическому. Были выделены периоды в развитии краеведения, а также проанализировано соотношение краеведения с региональной и локальной историей. В результате анализа работ, посвященных истории археологической науки, был сделан вывод о недостаточной разработке этого вопроса и необходимости дальнейшего изучения. Источниковедческая база исследования носит комплексный характер - состоит из письменных и археологических источников. Необходимость комплексного использования разных типов источников обусловлена многоаспектностью темы исследования.

В диссертации рассмотрена деятельность местных аматоров-коллекционеров, которые внесли свой вклад в развитие археологического краеведения в губернии, а также благотворительная деятельность меценатов, способствовавшая возникновению частных коллекций и в дальнейшем открытию в 1902 г. Екатеринославского музея им. А. Н. Поля.

Предпринята попытка создания научных биографий, как археологов-профессионалов, так и аматоров археологического изучения Екатеринославской губернии. Возвращены из забвения имена исследовательниц края - А. А. Карцовой, К. Н. Мельник-Антонович, А. А. Скрыленко. В связи с проведением в Екатеринославе в 1905 г. ХІІІ Археологического съезда, проанализирована роль председателя Московского археологического общества П. С. Уваровой в становлении региональной археологии и краеведения. Установлено определяющее значение археологического краеведения ХІХ - начала ХХ вв. в формировании представлений о древней истории региона и Украины в целом.

Предложена авторская периодизация, предполагающая выделение трёх периодов развития археологии в регионе по следующим критериям: количество и системность археологических исследований, наличие научных координирующих краеведческих центров, уровень обобщения наработанных материалов. Первый хронологический период 50-е гг. - начало 80-х гг. ХІХ века характеризуется проведением первых научных раскопок А. В. Терещенком, И. Е. Забелиным, Д. Я. Самоквасовым, А. А. Спицыным, Н. Е. Бранденбургом, Д. И. Яворницким, хотя в это время значительно преобладают аматорские раскопки. На этом этапе прогрессивная часть учёных начинает подымать вопрос о сохранении культурного наследия.

Второй период, 80-тые гг. ХІХ в. - 1918 г., - это время формирования научного центра в Екатеринославской губернии. Определяющие влияние на развитие краеведения оказал Д. И. Яворницкий и его личные научные приоритеты - изучение казацкого периода. Кульминационный момент периода - проведение ХІІІ Археологического съезда.

В третий период, 1918 - начало 1930-х гг., происходит разрушение имперской системы археологической науки и традиционного краеведения в регионе. В 1920-х гг. наблюдается активизация общих краеведческих исследований. Важным событием этого периода является деятельность первой отечественной новостроечной экспедиции по исследованию территории строительства Днепрогэса и зоны затопления, возглавляемой Д. И. Яворницким. Конец третьего периода совпадает с началом активизации репрессий в 1930х гг., когда археологи-краеведы региона были морально, а большей частью физически уничтожены. Необходимая связь поколений была прервана. Этот период вошел в историю как «расстрелянное краеведение».

Ключевые слова: краеведение, археология, Екатеринославская губерния, историография, меценаты, музеи, исследователи.

Annotation

Rudenko G. G. Archaeology in the study of local lore of Ekaterinoslavskaya province (the second half of the XIX - early 30-th years of the XX century). -Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences in Specialty 07.00.06. - Historiography, source studies and special historical disciplines. - Dnipropetrovs'k National University named after Oles' Gonchar. - Dnepropetrovsk, 2011.

In the present work the author carried out the complex study of the process of archaeological investigation of Ekaterinoslavskaya province in the second half of the XIX c. - beginning of the 30th years of the XX c. On the basis of voluminous complex of archive sources, the author analyzed the process of formation of the regional scientific center, as well as the causes and facts which influenced activization and recession of regional studies in Ekaterinoslavskaya province.

Also, in the dissertation activity of patrons of art and collectors who made a considerable contribution to the regional science development in the province has been considered. Scientific works and hand-written materials of native investigators and scientists from other cities devoted to Ekaterinoslavskaya province were analyzed. The names of women investigators of local lore are returned from oblivion. The author also marked out and analyzed the stages of development of archeology in the region.

Key words: study of local lore, archaeology, Ekaterinoslavskaya province, historiography source studies, Maecenas, museum, researcher.

Размещено на Allbest.ru