Енергетичний чинник зовнішньополітичної стратегії адміністрації Р. Рейгана щодо СРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЧИННИК ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Р.РЕЙГАНА ЩОДО СРСР

Виконав Сайчук Микола Миколайович

Київ - 2011

АНОТАЦІЯ

енергетичний радянський рейган

Сайчук М.М. Енергетичний чинник зовнішньополітичної стратегії адміністрації Р. Рейгана щодо СРСР. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації на основі широкого кола нещодавно розсекречених документів адміністрації президента США Р.Рейгана, інших джерел та наукових публікацій досліджено американську політику 1-ї половини 1980-х рр. щодо дестабілізації паливно-енергетичного комплексу СРСР як головної опори радянської економіки. Автор докладно аналізує причини появи енергетичного чинника в зовнішній політиці США часів президента Р.Рейгана, практичні заходи, вжиті Сполученими Штатами в енергетичній сфері боротьби проти СРСР з метою його максимального послаблення, а також їхні наслідки. Розкрито перебіг прийняття адміністрацією Р.Рейгана рішень щодо ембарго на постачання нафтогазових технологій до країн комуністичного блоку. Окремо висвітлено конфлікт між США і країнами Західної Європи щодо участі останніх у будівництві радянського експортного газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород - Європа. Показано практичні наслідки політики адміністрації Р.Рейгана для економіки СРСР: обмеження енергетичного співробітництва з країнами Заходу, зменшення валютних надходжень від експорту нафти, гальмування крупних будівельних проектів та збільшення аварійності у нафтогазовій галузі тощо.

Ключові слова: США, холодна війна, американсько-радянські відносини, зовнішньополітична стратегія США, Р.Рейган, паливно-енергетичний комплекс СРСР, економічні санкції США.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена об'єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок, з них основного тексту - 198 сторінок. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (194 позиції українською, російською, англійською та німецькою мовами).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Тема холодної війни продовжує викликати значну зацікавленість дослідників. Особливу увагу привертає її завершальний період, зокрема, спалах американсько-радянського протистояння в 1-й половині 1980-х рр., безпосередньо пов'язаний з діяльністю адміністрації президента США Рональда Рейгана, яка цілеспрямовано втілювала в життя програму боротьби з Радянським Союзом. У практичній площині адміністрація Р.Рейгана виокремлювала дві цілі: стримування експансії СРСР та комунізму в світі та сприяння демократичним змінам всередині самого радянського суспільства. Вони конкретизувалися в різноманітних урядових рішеннях, що деталізували шляхи досягнення цих цілей. Ця американська політика відома під умовною назвою «доктрина Рейгана».

У тій частині економічного блоку цієї політики, де йдеться про заходи з обмеження доступу СРСР до технологій, необхідних для розвитку радянського паливно-енергетичного комплексу, а також валютних надходжень СРСР від експорту його енергоносіїв, можна говорити про існування окремого енергетичного напряму зовнішньополітичної стратегії США. Його виокремлення визначалося великим значенням нафти і природного газу в радянській економіці, зокрема, тим, що вони виступали важливим джерелом валютних надходжень до СРСР.

Протягом 1995-2010 рр. в США розсекретили стратегічні документи адміністрації Рейгана, а також вийшли з друку мемуари багатьох її членів. У нових історичних умовах фахівці постали перед необхідністю внесення суттєвих коректив та доповнень до вже, певною мірою, усталених висновків щодо ролі американської політики в закінченні холодної війни та розпаді СРСР.

Крім того, сучасний економічний розвиток Російської Федерації, що грунтується насамперед на роботі її нафтогазової промисловості та високих цінах на її головний експортний товар - енергоносії, - стимулював відновлення політичних амбіцій Росії як світового лідера. Серед політичних цілей Вашингтона знову з'явилася необхідність стримування «російської експансії», як це було з СРСР на початку 1980-х рр. Зростання інтересу до теми американсько-радянського протистояння першої половині 1980-х рр. визначається діями американської адміністрації щодо дестабілізації нафтогазової промисловості СРСР - проблемі, якій раніше дослідники не надавали великого значення. Актуальність цієї теми посилюється й тим, що вона прямо стосується України, оскільки будівництво і надійна робота української частини газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород - Європа були предметом уваги зовнішньої політики США як у 1980-ті рр., так і після розпаду СРСР. Дане питання ще не було предметом узагальнюючого дослідження в українській історіографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертація виконана в межах комплексної науково-дослідної теми історичного факультету «Історія української державності нової та новітньої доби» (№06 БФ 046-01).

Об'єктом дослідження виступають американсько-радянські відносини першої половини 1980-х рр.

Предмет дослідження - політика адміністрації Р.Рейгана щодо дестабілізації паливно-енергетичного комплексу СРСР, як головної опори радянської економіки.

Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити енергетичний чинник зовнішньополітичної стратегії адміністрації президента США Р.Рейгана щодо СРСР. Для досягнення цієї мети в дослідженні поставлено наступні завдання:

розглянути джерельну базу роботи та проаналізувати стан дослідження проблеми;

з'ясувати концептуальні засади енергетичного напряму зовнішньополітичної стратегії США щодо СРСР в період діяльності президента Р.Рейгана;

визначити, за допомогою яких практичних заходів Сполучені Штати намагалися досягнути своїх цілей під час протистояння з СРСР в енергетичній галузі;

розкрити вплив американської політики часів президентства Р. Рейгана на ефективність роботи радянської нафтогазової промисловості та поглиблення кризи в СРСР.

Методологічна основа дослідження. Із загальних способів наукового пізнання застосовано принципи аналізу та системності. При вивченні історичних фактів використано принципи історизму (що вимагає розглядати усі предмети та явища в їхньому історичному формуванні та становленні, з урахування історичних перспектив їх розвитку), достовірності (що вимагає вивчати історичні явища незалежно від суб'єктивних уподобань дослідника), альтернативності (що визначає вірогідність здійснення історичного процесу на підставі аналізу реальностей та можливостей).

У роботі використані порівняльно-історичний, порівняльно-аналітичний, проблемно-хронологічний та конкретно-історичний методи. При роботі з документальними джерелами та спогадами учасників подій взято до уваги політичні орієнтації та ставлення до проблеми авторів документів або мемуаристів. Поєднання цих методів дозволяє забезпечити науковість і достовірність у розкритті та дослідженні енергетичного напряму зовнішньополітичної стратегії США щодо СРСР під час президентства Р.Рейгана.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період діяльності президента США Р.Рейгана в 1-й половині 1980 рр. Нижня межа обумовлена приходом Р.Рейгана до влади в США в 1981 р. Верхня межа дослідження обумовлена початком в 1985 р. процесу зміни характеру американсько-радянських відносин від конфронтації до співробітництва. Але оскільки деякі аспекти зовнішньої політики США на практиці почали впроваджуватися ще наприкінці президентської каденції Дж.Картера, а практичні наслідки цієї політики далися взнаки в 2-й половині 1980-х рр., коли в США і СРСР було проголошено припинення холодної війни, то дослідження дещо виходить за встановлені межі.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській історіографії наукове дослідження присвячене проблемі використання енергоресурсів у зовнішній політиці США щодо «стримування» СРСР в 1980-ті рр. Показано вплив американських санкцій на економічний розвиток СРСР. При цьому для оцінки результатів досягнення цілей американських санкцій, визначених у керівних документах адміністрації Р.Рейгана, досліджено спогади радянських керівників нафтогазової галузі, які були безпосередніми учасниками тих подій і вживали контрзаходів для зменшення впливу американської політики на радянський паливно-енергетичний комплекс.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони поглиблюють знання про особливості та характер американсько-радянських відносин у завершальний період холодної війни, сприяють пізнанню та розумінню такого специфічного напряму в зовнішній політиці США як енергетичний. Накопичений фактичний матеріал, окремі положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць, підручників і посібників з історії зовнішньої політики США та присвячених проблематиці розпаду СРСР, а також для розробки навчальних курсів у вищих навчальних закладах.

Апробація дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були покладені в основу доповідей на наукових конференціях молодих вчених та аспірантів «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2008, 2009) та «Ключові аспекти наукової діяльності» (Дніпропетровськ, 2008). Основні положення дисертації викладено у чотирьох публікаціях автора, надрукованих у виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Джерельна база та історіографія дослідження» проведено аналіз стану наукової розробки теми та джерел дослідження.

У підрозділі 1.1. «Джерельна база дослідження» проаналізовані різнопланові документальні джерела, частина яких вперше вводиться в науковий обіг. Основу дослідження склав аналіз офіційних публікацій документів адміністрації президента Р.Рейгана, Ради національної безпеки США, ЦРУ, міністерства оборони, Державного департаменту і Конгресу. До кола залучених джерел також увійшли спогади американських урядовців, збірки промов та американська преса.

Перш за все варто відмітити фундаментальне видання офіційних документів президента США Р.Рейгана за 1982-1984 роки, коли динамічно розвивалися події, що є темою дослідження. Цінність цих збірок джерел полягає у тому, що вона є найбільшим та найзмістовнішим виданням стенограм прес-конференцій, промов і публічних заяв, які відображають поточну діяльність адміністрації Р.Рейгана. Головним недоліком є те, що вони видані через один-три роки після щорічної діяльності президента. За такий короткий проміжок часу багато документів ще залишалися секретними, а ті, котрі публікувалися, не позбавлені пропагандистського характеру. Тому на їх підставі складно робити остаточні висновки про мотиви та механізми прийняття важливих державних рішень адміністрацією Р.Рейгана.

На таку ж увагу заслуговують збірка обраних промов та щоденники Р.Рейгана. Вони дають змогу хронологічно проаналізувати еволюцію формування політичних настанов Рейгана відносно СРСР від губернаторського періоду і протягом обох президентських термінів.

Важливу роль для дослідження відіграють основоположні документи політики адміністрації Р.Рейгана щодо СРСР - директиви Ради національної безпеки (РНБ). Про їх зміст, який був цілком таємним, знало вузьке коло урядовців. У досліджені використана публікація повністю або частково розсекречених директив РНБ, уперше здійснене К.Симпсоном у 1995 році. Її цінність полягає не тільки в тому, що введено в науковий обіг великий обсяг раніше цілком таємних документів, але й в тому, що більшість викладених в збірці директив супроводжуються коментарями автора збірки з використанням пояснень безпосередніх учасників подій, членів адміністрації Р.Рейгана. Недоліком збірки Симпсона є те, що на момент її друку частина директив РНБ ще залишалася секретною, тому збірка вийшла неповною. У 1999 р. фотокопії директив РНБ були викладені на Інтернет-сайті Бібліотеки президента Р.Рейгана, а згодом дубльовані на сайті Федерації американських вчених. Це дозволило не тільки ознайомитися з раніше засекреченими директивами, але й порівняти їх з текстами американських і російських публікацій.

Якщо дослідження офіційних документів президента США дало підстави для висновків щодо політичних поглядів Рейгана, а директиви РНБ - щодо змісту вищих стратегічних рішень його адміністрації, то окрема група джерел допомогла висвітлити сам процес розробки і прийняття цих рішень: меморандуми державного секретаря, міністра оборони, директора ЦРУ, помічника президента з питань національної безпеки, стенограми засідань РНБ, які відбулися протягом 1981-1984 рр. Їх розсекречування відбулося протягом останніх п'яти-десяти років. Фотокопії цих документів були взяті на сайті Фонду М.Тетчер - голови британського уряду й однодумця Р.Рейгана. Особливу інформативність цим документам додає той факт, що фотокопії вміщують усі правки та позначки авторів і адресатів, на розгляд котрим направлялися ці документи. Це дозволяє з'ясувати, які питання в обговорюваних директивних рішеннях викликали сумнів у членів адміністрації, а які навпаки приймалися без заперечень.

При викладі перебігу подій з підготовки керівних стратегічних рішень адміністрації Р.Рейгана та мотивів їх прийняття широко використані документи Управління оцінок технологій Конгресу США.

Особливо важливою групою джерел стали документи ЦРУ, оскільки важко перебільшити вплив директора цієї організації Б.Кейсі на прийняття рішень президентом Р.Рейганом. Насамперед виділимо таке джерело інформації, як «Аналіз ЦРУ Радянського Союзу, 1947-1991: збірка документів», видане самим ЦРУ в 2001 році, де міститься низка систематизованих документів з узагальнюючими оцінками різних аспектів життя в СРСР, що подавалися до найвищих органів влади США. Потужним джерелом інформації є офіційний сайт ЦРУ, де протягом останніх кількох років були розміщені фотокопії понад п'яти тисяч секретних меморандумів і розвідувальних доповідей, котрі раніше ще ніде не публікувалися і в науковому обігу з тематики дослідження ще не використовувалися.

Серйозну увагу приділено вивченню спеціальних доповідей, підготовлених консервативними «фабриками думки», насамперед, корпорації RAND і фонду «Спадщина». Вони відомі тим, що вміщували у своїх доповідях практичні рекомендації адміністраціям Р.Рейгана. Науковому аналізу були піддані публікації (статті, книжки, мемуари) близького оточення президента Рейгана, ключових членів його кабінету, а також урядовців, котрі брали безпосередню участь в реалізації зовнішньополітичних рішень: міністра оборони К.Вайнбергера, державного секретаря Дж.Шульца, конгресмена і впливового члена Республіканської партії США Д.Маккейна, колишнього міністра військово-повітряних сил США і відповідального працівника РНБ Т.Ріда, спеціального помічника міністра оборони й начальника відділу міжнародної економіки РНБ Г.Вайса, радника президента Рейгана з питань контррозвідки, першого начальника Програм розвідки, контррозвідки та безпеки РНБ Д.Мейджора.

Певну цінність становлять публічні виступи і спогади представників вищої радянської влади, КДБ, нафтогазової промисловості. Як всій мемуарній літературі, їм властива надмірна упередженість. Однак кожний спогад містить значний фактологічний матеріал для аналізу перебігу тогочасних подій, з'ясування справжнього впливу американської політики на СРСР та сутність вжитих Радянським Союзом контрзаходів.

Фактологічний матеріал, оцінки, коментарі, тощо, містяться в публікаціях у періодичних виданнях США: «The Washington Post», «The New York Times», «Time», «Foreign Affairs», «Political Science Quarterly» тощо.

У підрозділі 1.2. «Стан наукової розробки проблеми» показано, що в американській історіографії присутні оцінки всього спектру напрямів зовнішньополітичної діяльності президента Р.Рейгана. Найбільш значна частина американської історіографії належить до неоконсервативного спектру і спрямована на апологетику самого Р.Рейгана та його політики щодо Радянського Союзу. Дослідники з цієї групи вважають, що розпад СРСР став наслідком багатоходової комбінації адміністрації президента Р.Рейгана. У їх працях приділено значну увагу не просто енергетичному напряму стратегії Р.Рейгана, а й навіть його окремим аспектам: обмеженням закупівлі енергоносіїв країнами Заходу в СРСР, контролю над експортом нафтогазових технологій до країн комуністичного блоку, ефективності американських економічних санкцій як інструмента політичного тиску на СРСР.

Однак, навіть за умови такого широкого підходу до енергетичного аспекту політики Р.Рейгана залишилися деякі невисвітлені проблеми. Зокрема, західних дослідників майже не цікавив реальний вплив американської політики на СРСР. Ця політика проголошувалася успішною переважно завдяки знанням постфактум після розпаду Радянського Союзу. Тому сучасний погляд на цю проблему, зокрема, з позицій українського історика, дозволить критично підійти до її розгляду.

В СРСР тема американсько-радянських відносин 1980-х рр. також привертала увагу багатьох дослідників. Для них характерна зосередженість на вивченні так званої «консервативної хвилі», яка призвела до виникнення нової ідеологічної та політичної ситуації в США, впливу суспільно-політичних течій на процес формування зовнішньої політики, прийнятті програм у галузі військового будівництва, ядерної зброї і стратегічного паритету між США і СРСР, регіональних конфліктів, а також так званої «рейганоміки». Цими питаннями займалися насамперед науковці Інституту США і Канади АН СРСР та інші дослідники: А.Мельвіль, Г.Арбатов, Р.Богданов, А.Кокошин, Ю.Мельніков, В.Ніконов та інші.

З кінця 1980-х рр. почалися спроби радянських дослідників вийти за межі традиційної інтерпретації подій. Ці зміни були обумовлені політичними процесами в радянському суспільстві та розширенням документальної бази з історії періоду президентства Р.Рейгана. Ця тенденція стала панівною в 1990-ті роки, коли з'явилося багато публікацій, написаних на новій методологічній основі та на нових джерелах. Зокрема, використано публікації А.Фурсенка, В.Конишева, М.Рихтіка, Ф.Войтловського, В.Гарбузова, які присвятили свою роботу дослідженням американських еліт і механізму прийняття державних рішень у різних сферах життя США. Окремо виділимо праці сучасних українських вчених-американістів, які відійшли від обмежень радянської доби й аналізують різні аспекти зовнішньої політики США часів Рейгана та напередодні його приходу до влади.

Попри значний обсяг літератури, присвячений радянсько-американським відносинам часів президента Р.Рейгана, в радянській і сучасній пострадянській історіографії немає узагальнюючих праць, присвячених енергетичному аспекту тогочасних американсько-радянських відносин.

У другому розділі «Концептуальні засади енергетичної напряму в політиці США часів президентства Р.Рейгана» з'ясовано, що геополітичною метою адміністрації Р.Рейгана було усунути з світової арени свого головного конкурента - СРСР, і досягнути одноосібного світового лідерства США. В межах цієї мети Сполучені Штати намагалися завдати ударів по вразливих місцях радянської економічної та політичної системи. Зокрема, Вашингтон поряд із низкою інших заходів (зростання військових витрат, підтримка антикомуністичних рухів у світі тощо) намагався дестабілізувати роботу радянського паливно-енергетичного комплексу, від якого залежали стабільність і розвиток всієї економіки СРСР. Базовим документами адміністрації Р.Рейгана, де формулювався ця політика, були директиви РНБ США. Під час їх підготовки американські міністерства та відомства надавали свої пропозиції у вигляді меморандумів, де пропонували конкретні рішення та прогнозували їх можливі наслідки.

У підрозділі 1.2. «Основні аспекти зовнішньополітичної стратегії Р.Рейгана щодо СРСР та місце в ній енергетичного чинника» з'ясовано, що адміністрація Р.Рейгана повністю підпорядковувала економічні відносини з СРСР політичній доцільності. Особливою метою для американської політики щодо стримування СРСР адміністрація Р.Рейгана визначала дестабілізацію радянського паливно-енергетичного комплексу. Це було продиктовано двома причинами: економічною (з огляду на роль нафтогазової промисловості в економіці СРСР) та зовнішньополітичною (з огляду на спроби радянського керівництва через поставки енергоносіїв до Європи поширити свій політичний вплив). Тобто цілеспрямовані дії проти радянського паливно-енергетичного комплексу дозволяли адміністрації Р.Рейгана вплинути як на зменшення військово-економічного потенціалу СРСР, так і на обмеження сфери радянського політичного впливу на світовій арені.

У підрозділі 2.2. «Економічні і політичні причини застосування енергетичного фактору в діяльності адміністрації Р.Рейгана» визначено, що експорт великих обсягів вуглеводневої сировини з СРСР був не суто економічним питанням, а важливою складовою радянської зовнішньої політики. Пільговими поставками енергоносіїв СРСР підтримував стабільність політичних режимів у союзних країнах і налагоджував взаємодію з країнами Західної Європи, що, на думку Вашингтона, ставило під сумнів трансатлантичну солідарність країн НАТО. Крім того, від виконання виробничих планів у видобутку і транспортуванні нафти і природного газу залежали результати роботи всієї економіки СРСР - надходження вільноконвертованої валюти для оплати значних радянських закупівель на Заході та реалізації військово-стратегічного будівництва. Тому завдання зриву таких поставок і дестабілізації радянської нафтогазової промисловості посіло чільне місце у зовнішньополітичній стратегії адміністрації Р.Рейгана.

У третьому розділі «Американські заходи щодо дестабілізації паливно-енергетичного комплексу СРСР» проаналізовано стратегію і тактику, застосовану адміністрацією Р.Рейгана для реалізації енергетичного напряму зовнішньої політики США.

У підрозділі 3.1. «Американські і радянські оцінки залежності СРСР від поставок західного нафтогазового обладнання» визначено, що всі аспекти залежності радянського паливно-енергетичного комплексу від поставок західного обладнання - як в історичній ретроспективі, так і в першій половині 1980-х років - були добре відомі американським експертам. З'ясовано, що американські дослідницькі центри (Управління оцінки технологій Конгресу США, корпорація RAND, фонд «Спадщина») оцінювали технологічну залежність Радянського Союзу від Заходу в галузі енергетики як виняткову. Залучені автором свідчення і визнання керівників нафтогазової промисловості СРСР підтверджують, що американські оцінки відповідали дійсності. Дані оцінки лягли в основу прийнятих адміністрацією Р.Рейгана рішень щодо запровадження торговельних санкцій щодо СРСР в нафтогазовій галузі.

У підрозділі 3.2. «Американське ембарго на поставки нафтогазового обладнання до СРСР» визначено, що в уряді США існували дві точки зору щодо цієї проблеми. Першою була ідея встановлення ембарго на поставки до СРСР будь-яких товарів нафтогазового призначення, якої дотримувалися директор ЦРУ Б.Кейсі, міністр оборони К.Уайнбергер, а також і сам президент Р.Рейган. Другою була ідея не обмежувати нафтогазові контракти з СРСР, які могли спровокувати погіршення відносин між США і західноєвропейськими союзниками. Останньої точки зору дотримувалися державний секретар О.Хейг, міністр торгівлі М.Балдріг та низка інших урядовців. Простежено перебіг обговорень цих точок зору на засіданнях РНБ США. Встановлено, що адміністрація Р.Рейгана віддала остаточну перевагу ідеї повної заборони на будь-які нафтогазові контракти з СРСР лише після введення військового стану в Польщі та неухильно її дотримувалася попри різке погіршення відносин з іншими країнами-членами НАТО, котрі не бажали припинення нафтогазового співробітництва з СРСР.

У підрозділі 3.3. «Дії США з саботажу будівництва газопроводу Західний Сибір - Європа» з'ясовано, що паралельно з торговельним ембарго в політиці адміністрації Р.Рейгана був використаний більш «гострий» метод таємної економічної війни - цілеспрямовані диверсії проти будівництва газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород - Європа та Астраханського газопереробного комплексу. Завдяки інформації ЦРУ щодо радянських способів нелегальної закупівлі на Заході нафтогазових технологій в обхід санкцій, США вдалися до постачання в СРСР дефектного або недієздатного обладнання, здатного призвести до важких аварій на радянських підприємствах. Це надавало можливість Вашингтону не залежати від бажання чи небажання союзників із Західної Європи та Японії брати участь в американських санкціях проти СРСР, а також завдати значних збитків економіці СРСР.

У четвертому розділі «Наслідки енергетичних санкцій адміністрації президента Р.Рейгана» проаналізовані практичні результати енергетичної політики Р.Рейгана щодо СРСР. На підставі свідчень керівників радянської нафтогазової промисловості з'ясовано, що адміністрація Р.Рейгана досягнула своїх цілей з дестабілізації роботи паливно-енергетичного комплексу СРСР та зриву радянського експорту енергоресурсів, незважаючи на те, що СРСР зміг ввести в експлуатацію газопровід Уренгой - Помари - Ужгород - Європа й досягнути історичного рекорду видобутку нафти.

У підрозділі 4.1. «Вплив американської політики енергетичних обмежень СРСР на відносини між США і країнами Західної Європи» визначено, що спроби США долучити країни Заходу до ембарго на енергетичну торгівлю з СРСР і країнами Східного блоку досягли половинчастих результатів. З одного боку, союзники погодилися з американськими вимогами обмежити частку радянських енергоресурсів у своєму споживанні нафти і природного газу на рівні 30%, що гарантувало їх енергетичну безпеку від радянського впливу. Але з іншого, - вони залишили незмінними всі контракти з СРСР щодо газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород - Європа, укладені до введення американських санкцій. В СРСР це трактували як поразку політики адміністрації Р.Рейгана, але її розсекречені документи свідчать, що ставилася мета зірвати будівництво лише другої черги цього газопроводу. Адміністрація Р.Рейгана досягла цієї мети.

У підрозділі 4.2. «Американські санкції та ефективність роботи нафтогазової промисловості СРСР» з'ясовано, що реалізація американської політики призвела до невиконання радянським паливно-енергетичним комплексом виробничих планів з видобутку і транспортування нафти і газу. Простежено прямий зв'язок між дією ембарго США і поступовим зменшенням ефективності нафтогазової промисловості в СРСР, зростанням аварійності в цій галузі та нераціональною витратою коштів. Наслідком цього стало зменшення надходжень вільноконвертованої валюти до СРСР від експорту енергоносіїв і поступове зростання бюджетного дефіциту, для покриття котрого СРСР був змушений вдатися до позик на Заході в обмін на зменшення гостроти міжблокового військово-політичного протистояння.

У висновках сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертації, які виносяться на захист:

- Стан наукової розробки теми дисертації характеризується відсутністю цілісних наукових робіт, в яких би аналіз змісту енергетичного чинника зовнішньополітичній стратегії адміністрації президента США Р.Рейгана щодо Радянського Союзу проводився з урахуванням її реального, а не декларативного впливу на паливно-енергетичний комплекс як головного фінансового «донора» радянської економіки. Існуючі сьогодні дослідження, що торкаються цієї теми, написані, переважно, до розсекречення документів адміністрації президента Р.Рейгана, спираються лише на свідчення членів цієї адміністрації, і перебільшують наслідки американської політики завдяки знанням постфактум після розпаду Радянського Союзу. Однак розсекречені в США протягом 2000-х рр. документи, а також видані без цензури спогади радянських галузевих керівників містять достатню інформацію та факти, необхідні для вирішення поставлених у роботі завдань.

- З'ясовано, що адміністрація президента США Р.Рейгана, не відмовляючись від старої теорії стримування комунізму, розпочала стратегічний наступ на Радянський Союз, намагаючись усунути свого головного конкурента в боротьбі за світове лідерство. Для цього низкою програмних документів адміністрації Р.Рейгана, одночасно з продовженням змагань з СРСР у сфері озброєнь, запроваджувалося або інтенсифікувалося протиборство в інших сферах, насамперед в економічній. Намагаючись підірвати радянський паливно-енергетичний комплекс, США прагнули до різкого скорочення валютних надходжень до СРСР від експорту його основного виду продукції - енергоресурсів. Це значно послабило б СРСР і дозволило б проводити інші дестабілізуючі заходи впливу на СРСР і країни соціалістичного табору: військові, ідеологічні, політичні, пропагандистсько-психологічні тощо. Проте мету знищення СРСР як держави і суб'єкта світової політики адміністрація президента США Р.Рейгана в жодному своєму документі не ставила і навіть не обговорювала такої можливості.

- Визначено, що адміністрацією президента Р.Рейгана була розроблена не тільки конкретна стратегія боротьби з СРСР, де енергетичний чинник посідав важливе місце, але також послідовно реалізовувалася низка практичних заходів з реалізації цієї стратегії. Безпосередньою метою була дестабілізація роботи радянського паливно-енергетичного комплексу як базової галузі економіки СРСР. Для цього адміністрація Р.Рейгана намагалася виключити або максимально ускладнити доступ Радянського Союзу до необхідних йому нафтогазових технологій і обладнання, котрі закуповувалися на Заході. Крім того, використовуючи технічну залежність СРСР, Вашингтон намагався ускладнити і загальмувати будівництво радянських експортних газопроводів і видобувних промислів. Практичними методами по реалізації названих цілей були: торговельне ембарго, тиск на Західну Європу і Японію з метою добитися від них рішень про обмеження закупок радянських енергоносіїв, поставки до СРСР обладнання з штучними дефектами, щоб спровокувати аварії на підприємствах радянської нафтогазової промисловості, вплив на світовий нафтовий ринок з метою зменшення цін на нафту.

– Доведено, що вплив американської політики на СРСР виявився надзвичайно деструктивним. З одного боку, радянська пропаганда, керівники підприємств паливно-енергетичного комплексу і сама офіційна позиція радянського уряду постійно наголошували на провалі дискримінаційної економічної політики США щодо Радянського Союзу. Для доказів посилалися на два головних факти. По-перше, експортний газопровід Уренгой - Помари - Ужгород - Європа попри американські санкції був побудований раніше запланованого терміну і розпочав поставки природного газу до країн Західної Європи 1 січня 1984 року відповідно до контрактних домовленостей. А по-друге, видобуток нафти і природного газу в СРСР у 1988 році сягнув історичного рекорду. Але з іншого боку, при детальному розгляді всіх обставин з'ясовується, що ці досягнення далися паливно-енергетичному комплексу СРСР надзвичайно дорогою ціною. За політичну доцільність і виконання термінів будівництва довелося розплачуватися надмірними перевитратами коштів, варварською експлуатацією родовищ, що, в поєднанні з надзвичайно високими військовими витратами СРСР, критично відбилося на стані економіки країни в другій половині 1980-х років. Газопровід Уренгой - Помари - Ужгород - Європа хоча й був побудований всупереч американським санкціям, але він був виведений на проектну потужність з дворічним запізненням від плану. При цьому друга черга газопроводу так і залишилася в стадії проектування, оскільки країни Західної Європи, врешті-решт, погодилися з вимогами США про обмеження закупівель нафти і природного газу в СРСР. Форсоване використання потужностей нафтогазової галузі призвело до наступного обвального падіння виробництва і загострення бюджетного дефіциту в СРСР. Саме цього добивалася адміністрація президента Р.Рейгана, як це видно з її розсекречених документів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сайчук М.М. Адміністрація президента США Р.Рейгана і газопровід Західний Сибір - Європа / М.М.Сайчук // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. - 2008. - №94. - С.51-58.

2. Сайчук М.М. Політичні мотиви в радянському експорті нафти та природного газу до країн Ради економічної взаємодопомоги і на Захід / М.М.Сайчук // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. - 2010. - №99. - С.41-45.

3. Сайчук М.М. Американсько-саудівське співробітництво та падіння нафтових цін в 1985 р. / М.М.Сайчук // Сходознавство. - 2009. - №47. - С.130-142.

4. Сайчук М.М. Зовнішньополітичний тиск США на країни Заходу щодо впровадження радянського газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород - Європа (1981-1982 рр.) / М.М.Сайчук // Університет. - 2010. - №6 (38). - С.99-109.

Размещено на Allbest.ru