Аграрне питання Наддніпрянської України в українській громадсько-політичній думці у 1890-ті – 1917 роки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

УДК 94(477)“1890|1917”:338.43.02](043.3)

АГРАРНЕ ПИТАННЯ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ У 1890-ТІ - 1917 РОКИ

07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ДУБІНСЬКИЙ Володимир Анатолійович

Кам'янець-Подільський - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

Федьков Олександр Миколайович,

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,

проректор.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Добржанський Олександр Володимирович, Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

декан історичного факультету;

кандидат історичних наук, доцент

Корновенко Сергій Валерійович,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

доцент кафедри новітньої історії України.

Захист відбудеться «18» грудня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 71.053.01 у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за адресою: 32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у читальному залі наукової бібліотеки історичного факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 14).

Автореферат розісланий “14” листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А. Б. Задорожнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У наш час життєво важливим для подальшого утвердження України як сучасної європейської держави є реформування аграрного сектора економіки, де необхідно здійснити корінні перетворення, які б сприяли його високопродуктивному розвитку. Цей процес відбувається на фоні гострої дискусії в суспільстві відносно питання, в якій власності має бути земля - у державній чи приватній, чи стане вона повноцінним ринковим товаром, яким шляхом йтиме агропромисловий комплекс України та хто стане справжнім господарем землі - латифундисти чи сільськогосподарські виробники. За таких обставин зростає роль досліджень, у яких аналізується історичний досвід вирішення аграрного питання. До них, зокрема, належить пошук шляхів розв'язання цієї проблеми в політичний період українського національного відродження (1890-ті - 1917 рр.). Вони дозволяють прослідкувати в історичній ретроспективі та визначити іманентні українському національному характеру форми земельних відносин, а відтак виробити найбільш реальну й адекватну політичну лінію в розвитку сільського господарства.

Актуальним є з'ясування питань, наскільки розробленими були аграрні програми українських політичних партій, організацій та окремих громадських діячів на різних етапах визвольної боротьби і наскільки вони були готовими дати відповідь на ті питання, які турбували українське селянство. Між тим, ці проблеми, на нашу думку, не знайшли належного висвітлення в працях істориків. А тому вивчення української громадсько-політичної думки з аграрної проблеми представляє собою як науковий, так і суто прикладний інтерес, виходячи з теперішньої ситуації, яка склалася в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою проблематикою кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Вона узгоджується із темою наукового пошуку відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України “Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (Державний реєстраційний № 0105U000284).

Об'єктом дослідження є українська громадсько-політична думка Наддніпрянської України 1890 - 1917 рр.

Предметом дослідження є концепції аграрних перетворень, вироблені представниками українського соціалістичного, ліберально-демократичного та націоналістичного руху наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 90-х рр. ХІХ ст. до 1917 р. Нижня межа зумовлена виникненням у 1890-ті роки перших українських політичних організацій на території Наддніпрянщини і початком політичного періоду українського національного відродження. Верхня межа пов'язана із початком української революції 1917-1921 рр., яка зумовила якісно нові, відмінні від попередніх, фактори й тенденції у розвитку української громадсько-політичної думки.

Географічні межі дослідження охоплюють територію 9 українських губерній у складі Російської імперії. Для проведення аналогій і порівнянь автор досліджував матеріали громадсько-політичної думки представників українських політичних партій і організацій у містах Чернівці, Львів і Санкт-Петербург.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного й об'єктивного аналізу джерел, досягнень вітчизняної і зарубіжної історіографії дослідити розвиток громадсько-політичної думки з аграрного питання у Наддніпрянській Україні в політичний період українського національного відродження. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

з'ясувати історичні умови виникнення та становлення в українській громадсько-політичній думці поглядів на аграрне питання;

простежити еволюцію програм українських соціалістичних партій щодо врегулювання аграрних відносин на початку ХХ ст.;

охарактеризувати ідеологічні засади ліберально-демократичної течії в українському громадсько-політичному русі, розкрити зміст аграрних програм її представників;

з'ясувати погляди українських націоналістів на аграрне питання у досліджуваний період;

розкрити ставлення різних політичних партій і об'єднань до сфери аграрних відносин у Наддніпрянській Україні та шляхи щодо їх врегулювання в міжреволюційний період.

Методологічною основою роботи стали загальнонаукові принципи, які є певними нормативними вимогами щодо застосування методів дослідження і забезпечення вірогідності результатів. Їх сукупність спрямована на об'єктивне та всебічне висвітлення фактів, подій і явищ, пов'язаних з історією української громадсько-політичної думки Наддніпрянщини в 1890-ті - 1917 роки. Одним із найважливіших є принцип історизму, що дозволив виявити тенденції у розвитку української соціалістичної, націоналістичної та ліберально-демократичної думки при розв'язанні аграрних проблем та їх ставленні до селянства й органів влади.

Важливим у процесі дослідження був принцип об'єктивності. Дотримуючись його, ми намагалися неупереджено підійти до аналізу різних течій української громадсько-політичної думки на основі ідеологічної та партійної нейтральності.

Вагому роль у дослідженні відіграв діалектичний принцип. Завдяки йому ми змогли виявити сукупність умов становлення й розвитку аграрних програм українських політичних партій, поглядів політичних і громадських діячів початку ХХ ст., спільне та відмінне у їхніх проектах і пропозиціях.

Методи дослідження. У процесі вивчення теми були використані загальнонаукові та конкретно-історичні методи. Серед перших важливу роль відіграли - історичний, логічний та порівняльний. За допомогою історичного методу досліджено процеси становлення і розвитку аграрних програм українських політичних партій, зміни в них та практичні кроки їх реалізації. Завдяки логічному методу вдалося осмислити різноманітні погляди та ідеї на розв'язання аграрного питання, осягнути всю сукупність змісту земельних проектів і шляхів їх здійснення лідерами й представниками українських соціалістів, лібералів та націоналістів.

Окрім загальнонаукових, застосовувалися також спеціально-історичні методи. Історико-порівняльний метод дозволив розкрити процес становлення ідеології українських політичних партій і громадських організацій за схожістю або відмінністю притаманних їм властивостей. Синхронний метод допоміг співставити і порівняти ідеї, думки та програми з аграрної проблематики, які одночасно пропонувалися представниками різних течій. Метод періодизації дав можливість виокремити основні етапи розвитку української громадсько-політичної думки з аграрних проблем, з'ясувати появу в ній якісних змін, трансформацію основних підходів щодо їх вирішення. Застосування методу систематизації та узагальнення дало змогу зробити загальні висновки за результатами дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше в українській історіографії показано цілісну картину підходів до вирішення аграрного питання національними політичними партіями, громадськими організаціями та діячами у політичний період українського національного відродження (1890-ті рр. - 1917 р.);

до наукового обігу залучено значний масив архівних матеріалів, періодики, які не використовувалися дослідниками раніше;

розроблено періодизацію розвитку української громадсько-політичної думки з аграрного питання;

з'ясовано стан розробки аграрних проектів різними політичними течіями в національному суспільно-політичному русі та ефективність їх реалізації на певних етапах;

розкрито внутрішні аспекти формування аграрних програм в соціалістичній, ліберально-демократичній та націоналістичній думці, участь і роль окремих політичних і громадських діячів у їх розробці;

проаналізовано позицію політичних партій відносно сутності аграрного питання, шляхів і механізмів його вирішення, їхню практичну діяльність в означеному напрямку та її наслідки.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів при дослідженні соціально-економічної та політичної історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст., написанні узагальнюючих праць, монографій, підготовці спецкурсів, проведенні лекційних і семінарських занять у вищих навчальних закладах, а також при розробці сучасними партіями політичних програм.

Апробація результатів дисертації проведена шляхом публікації основних її положень і висновків у збірниках наукових праць та в доповідях на наукових конференціях. Основні положення дисертації виголошувалися автором на ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (м. Кам'янець-Подільський, 2003 р.), ХІ-й Подільській історико-краєзнавчій конференції (м. Кам'янець-Подільський, 2004 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Громадсько-політичне та суспільно-культурне життя України на початку ХХ ст.” (м. Хмельницький, 2005 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Історична та літературна спадщина Михайла Грушевського” (м. Бар, 2005 р.), VII Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 90-ій річниці Української Держави гетьмана П.П. Скоропадського (м. Черкаси, 2008 р.), на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів кафедри всесвітньої історії Кам'янець-Подільського національного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2003-2008 рр.). Результати дисертації обговорено на засіданні кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Наукові публікації. Із теми дисертаційного дослідження автором здійснено 10 публікацій, які опубліковано у наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації визначається змістом теми, поставленою метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок, з яких 171 сторінка основного тексту. Список використаних джерел і літератури нараховує 408 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт та предмет дослідження, мету і завдання роботи, окреслено хронологічні та територіальні рамки, доведено наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі «Історіографія. Джерела» висвітлено стан наукової розробки теми, проаналізовані архівні та опубліковані документальні й наративні джерела.

Історіографія проблеми. Історіографію української суспільно-політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст. щодо аграрного питання вважаємо за доцільне розглядати у рамках трьох хронологічних періодів:

історичні праці 1917 - початку 30-х рр. ХХ ст.; 2) праці істориків 30-80-х рр. ХХ ст.; 3) дослідження, що побачили світ після здобуття Україною незалежності у 1991 р.

Перші спроби висвітлення аграрних програм національних політичних партій були зроблені в період визвольних змагань 1917-1921 рр. самими учасниками подій, членами політичних партій і характеризувалися полемічною загостреністю. Серед означених досліджень слід виділити роботи П.Гайдалемівського та В. Дорошенка Гайдалемівський П. Українські політичні партії. Їх розвиток і програми / П. Гайдалемівський. - Зальцведель, 1919; Дорошенко В. Революційна Українська Партія (РУП) (1900-1915 рр.): Нарис історії української соціал-демократичної партії / В. Дорошенко - Львів-Київ, 1921. .

У працях радянських науковців 20-х рр. ХХ ст. аграрне питання в українській суспільно-політичній думці Наддніпрянської України у 1890-1917 рр. досліджувалося досить побіжно, виходячи з позицій класової боротьби. У центрі їх уваги стояли питання, пов'язані з класовою боротьбою селянства, а власне аграрні відносини розглядалися лише як умови, в яких вона розгорталася. Водночас, саме тоді почали з'являтися перші наукові розвідки, присвячені національним політичним партіям. Зокрема, колишній діяч УСДРП Й. Гермайзе написав ґрунтовну працю з історії Революційної української партії, в якій розглянув окремі аспекти аграрної програми партії Гермайзе О. Нарис з історії революційного руху в Україні / О. Гермайзе. - Б.м., 1926. - Т. 1. .

Значну увагу дослідженню аграрного питання приділяли представники української політичної еміграції, яка утворилася після поразки визвольних змагань. Зокрема, один з відомих українських громадських діячів доби революції О. Мицюк присвятив ряд праць аналізу аграрних процесів та політичних подій у Наддніпрянській Україні Мицюк О. Аграризація жидівства України / О. Мицюк. - Прага, 1932; Його ж. Аграрна політика (1800-1925) / О.І. Мицюк. - Подєбради, 1925. - Т. 2., він намагався з'ясувати роль різних соціальних та національних верств в аграрних відносинах Наддніпрянщини.

Однією з перших узагальнюючих праць, у якій характеризувався український громадський рух першої третини ХХ ст. і, зокрема, ставлення українських політичних партій до аграрного питання, стала монографія П. Феденка Феденко П. Український громадський рух у ХХ ст. Курс лекцій / П. Феденко. - Подєбради, 1934. .

На рубежі 20-30-х років ХХ ст. у Радянському Союзі утвердилася тоталітарна система. В історичній науці це проявлялося у встановленні партійного контролю над дослідженнями та утвердженні “марксистсько-ленінської концепції” історії. З того часу і до кінця 80-х років історія політичних партій писалася з позицій однієї з них - комуністичної.

У 30-ті - першій половині 50-х років ХХ ст. вивчення проблем аграрних відносин у національній громадській думці фактично було припинено.

В умовах хрущовської відлиги відбулася “лібералізація” партійного контролю над історичною наукою. Спираючись на новий архівний матеріал, історики почали розробляти фундаментальні проблеми вітчизняної історії, зокрема різні аспекти аграрного питання другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У другій половині 1950-х - у 1980-ті рр., з'явився цілий ряд спеціальних праць А.М. Анфімова, С.М. Дубровського, Л.М. Іванова, М.Н. Лещенка, П.М. Першина, М.А. Рубача, В.П. Теплицького, що стали вагомим внеском в дослідження аграрного ладу капіталістичної Росії. Однак, досліджуючи аграрне питання, радянські науковці уникали використання праць діячів українського національного руху. У роботах І.Ф. Кураса Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма на Украине / И.Ф. Курас. - К., 1978; Курас І. Повчальний урок історії (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичної робітничої партії) / І. Курас. - К., 1986. розглядалася історія національних політичних партій. Автор своїми працями, хоч і упереджено оцінюючи їхні ідейні позиції, перервав тривале мовчання, яке панувало в радянській історіографії щодо їх діяльності.

Проблема аграрного питання в українській громадсько-політичній думці початку ХХ ст. не знайшла належного висвітлення і у зарубіжній історіографії. Це пояснюється, на нашу думку, обмеженим доступом зарубіжних учених до архівних джерел. Певний виняток становить стаття І. Витановича Витанович І. Аграрна політика Українських урядів років революції й визвольних змагань (1917-1920) / І. Витанович // Український історик. Журнал Українського історичного товариства. - Рік ІV. У 50-річчя української національної революції. - 1967. - № 3-4 (15-16). , у якій головна увага зосереджувалася на висвітленні аграрної політики українських урядів доби визвольних змагань 1917-1921 рр. Разом з тим автор торкнувся стану дослідження аграрних відносини і аграрної політики на українських землях, а також характеристики соціальної структури українського села.

Новий період у розробці досліджуваної проблеми розпочався після 1991 року. Для нього характерними є такі риси: утвердження принципів ідейного та наукового плюралізму після ліквідації ідеологічної монополії КПРС; значні зміни в організації наукових досліджень, які позначаються трансформацією науково-історичних установ, їх переорієнтацією на українську проблематику. Одночасно цей період характеризується зростанням інтересу до проблеми в зарубіжній історіографії, особливо російській. За умови існуючого вільного обміну науковою інформацією це позитивно впливає на дослідження проблеми в Україні.

Важливим здобутком сучасної української історіографії стала поява досліджень, присвячених історії українських політичних партій підросійської України початку ХХ ст. як окремих ідейних напрямків Бевз Т. Між романтизмом і реалізмом (сторінки історії УПСР) / Т. Бевз. - К., 1999; Головченко В.І. Від самостійної України до Союзу Визволення України. Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. / В.І. Головченко. - Харків, 1996; Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець ХІХ століття - 1939 рік) / В.В. Стрілець. - К., 2002. , так і усього політичного спектру загалом Голобуцький О. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ - початку ХХ століття: Дослідження / О. Голобуцький, В. Кулик. - К., 1996; Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ століть: соціально-політичний портрет / Г.В. Касьянов. - К., 1993; Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ - початок ХХ ст.: зародження, еволюція, діяльність / А.І. Павко. - К., 1999. . При цьому певна увага приділяється показу ставлення політичних партій до аграрного питання. З досліджень цього періоду слід виділити колективну монографію “Нариси з історії українського національного руху” Нариси з історії українського національного руху. Колективна монографія / [Відп. ред. доктор історичних наук, професор В.Г. Сарбей]. - К., 1994. , в якій окремий параграф присвячений участі селянства в українському національному русі. Суттєве місце при розгляді досліджуваної теми займають узагальнюючі праці науковців Інституту історії України НАН України та інших науково-дослідних інституцій Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах / [Відп. ред. В.А. Смолій]. - К., 2006. - Т. 1; Політична історія України ХХ ст.: Т. 1: На зламі століть (кінець ХІХ ст. - 1917 р.) / [Ю.А. Левенець (пер.), Л.П. Нагорна, М.С. Кармазіна]. - К., 2002; “Українське питання” в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Колективна наукова монографія у трьох частинах / [Відп. редактор доктор історичних наук, професор В.Г. Сарбей]. - К., 1999. - Ч. 2..

Серед наукових досліджень вказаної проблеми важливою є монографія О. Федькова Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки (діяльність партійних та непартійних організацій в селах Правобережної України): Монографія / О.М. Федьков. - Кам'янець-Подільський, 2007. , у якій, зокрема, аналізуються аграрні програми російських і українських політичних партій різних ідейних напрямків, які діяли в 1905-1907 рр.

Упродовж 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. в російській історіографії відбувалося швидке нарощування наукової та джерелознавчої бази вивчення й висвітлення партійно-політичної історії. Праці російських вчених присвячені як проблемам усієї палітри політичних партій Политические партии в российских революциях в начале ХХ века / [Под. ред. Г.Н. Севастьянова; Ин-т рос. истории]. - М., 2005. , так і окремим із них. Вони стосуються історії соціал-демократичних, ліберальних та консервативних політичних організацій Медушевский А.Н. Проекты аграрных реформ в России: XVIII - начала XXI века / А.Н. Медушевский; Ин-т рос. истории. - М., 2005; Тютюкин С.В. Меньшевизм: Страницы истории / С.В. Тютюкин. - М., 2002. .

Певна увага приділяється аграрній історії Наддніпрянської України, і в сучасній західній історіографії. Так, у монографії відомого історика Т.Гунчака Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії / Т. Гунчак. - К., 1993. , присвяченої політичній історії України першої половини ХХ ст., автор не обминув аграрного питання, яке мало важливе соціально-політичне значення.

Отже, аграрне питання в національній громадсько-політичній думці Наддніпрянської України знайшло відображення в українській та зарубіжній історіографії. Однак, воно висвітлене вкрай фрагментарно. Внаслідок чого не існує цілісної картини позицій національних політичних партій і громадських діячів щодо розв'язання вузла аграрних відносин, що постав перед тогочасним українським суспільством. А відтак, дана наукова проблема заслуговує на спеціальне всебічне дослідження.

Джерельна база дослідження. Виходячи із предмету та об'єкту нашого дослідження ми об'єднали використані джерела у дві великі групи: 1) джерела партійного походження і 2) джерела іншого (непартійного) походження. Такий підхід дозволив різнобічно схарактеризувати сутність і шляхи розв'язання аграрного питання у Наддніпрянській Україні в національній суспільно-політичній думці політичного періоду українського національного відродження.

Помітне місце у першій групі документів посідають програмні документи партій і організацій. Їх аналіз дав нам можливість прослідкувати відповідність проголошених ідеалів їх практичній діяльності, висвітлити позиції партій і організацій щодо окремих проблем аграрного характеру. Важливе значення мають також різного роду відозви і заяви центральних органів партій та їх лідерів, в яких подається розширене трактування окремих положень їхніх програм. Прикладом таких доповнень є відозви і звернення РУП-УСДРП, які стосуються й аграрних проблем, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (Ф. 3805. Колекція документальної літератури про діяльність українських політичних партій РУП-УСДРП).

Чимало цінного для з'ясування проблеми містить інформація інструкцій місцевим партійним організаціям, що поширювалися з метою роз'яснення методів організаційної роботи з населенням.

Багатством змісту відзначаються матеріали почерпнуті з партійної періодичної преси. Її унікальність визначається тим, що вона містить величезний обсяг джерел з історії політичних партій та організацій, які відсутні в архівах. Це відноситься, насамперед, до даних щодо діяльності місцевих партійних організацій, дискусій щодо вирішення аграрного питання. Саме у партійній пресі спочатку оприлюднювалися програмні матеріали майже всіх політичних партій. Це стосується програм РУП (“Селянин”, “Праця”), УСДРП (“Вільна Україна”), УДП (“Рідний край”), Українська селянська партія (“Запоріжжє”). Іншими документами, що публікувалися в українській партійній пресі, були матеріали з'їздів, конференцій, нарад та замітки й коментарі щодо них.

Серед джерел партійного походження вагому групу складають твори та публіцистика лідерів і провідних діячів українських партій початку XX ст. У них висвітлюються теоретичні питання партійного будівництва, ролі і місця українських політичних партій у революційній боротьбі, в тому числі при розробці й розв'язанні аграрного питання. Вони є джерелом для вивчення основних етапів розвитку аграрних ідей, оскільки відображають зміни в поглядах і настроях політиків, перегляд методів і засобів його вирішення. Більшість з них видрукувано окремими брошурами або представлено циклами статей у тогочасній періодичній пресі. Серед них слід визначити твори й публіцистику: В. Антоновича, Б. Грінченка, М. Грушевського, В. Доманицького, С. Єфремова, А. Жука, О. Лотоцького, О. Мицюка, М. Порша, В. Садовського, Є. Чикаленка.

Певну цінність становлять звернення до народу або його окремих соціальних верств. До них належать листівки та інші агітаційні публікації місцевих організацій українських політичних партій. Вони не тільки носять пропагандистський характер, але й відображають зміст політичної платформи, на якій перебувала місцева партійна організація, висвітлюють її найближчі програмні завдання.

Досить значущою складовою документів партійного походження є джерела особового походження, серед яких вагоме місце посідають мемуари. У них розкривається розвиток національно-визвольного руху, діяльність українських партій та перебіг подій через призму ідеологічних переконань. Це праці М. Галагана, Д. Дорошенка, Є. Чикаленка, Ю. Колларда.

Всебічна характеристика сутності, характеру і методів вирішення аграрного питання в Наддніпрянщині українськими політичними партіями не може бути повною без ґрунтовного аналізу джерел непартійного походження. Серед них важливе місце посідають законодавчі документи, що регламентували діяльність політичних партій, циркулярні розпорядження та постанови владних установ.

Цінними для вивчення проблеми є неопубліковані матеріали архівосховищ Києва та Москви. Це джерела, що містяться у фондах органів таємної поліції та у справах фондів судових палат, які вели нагляд за політичними партіями, боролися з їх спробами вести агітаційно-пропагандистську та організаційну роботу серед селянства. У фонді 1741 (колекція нелегальних видань) Державного архіву Російської Федерації у Москві, Київського охоронного відділення (Ф. 275), Харківського охоронного відділення (Ф. 304), Південного районного охоронного відділення (Ф. 268), Київського (Ф. 274), Харківського (Ф. 336), Катеринославського (Ф. 313) та розшукового пункту Полтавського (Ф. 321) губернських жандармських управлінь та у справах фондів Київської (Ф. 318) та Одеської судових палат ЦДІА України в Києві зосереджені документи, що характеризують роботу національних партій на селі, їх зв'язки з революційним рухом селян і сільських робітників. Вони дозволяють об'єктивніше показати формування аграрних програм партій та застосування ними різноманітних методів роботи серед селянства Наддніпрянської України.

Невелику за обсягом групу складають документи і матеріали неукраїнських політичних партій. Вони активно працювали на теренах Наддніпрянщини, взаємодіяли з українськими національними партіями, впливаючи на формування їхніх аграрних програм і тактику діяльності.

Важливу інформацію щодо розв'язання аграрного питання на початку ХХ ст. знаходимо в непартійній періодичній пресі. Нами використано підшивки газет «Рада», «Рідна справа. Вісті з Думи», «Село», журнали «Украинский вестник», «Рілля», «Засів». У них зафіксовано погляди українських діячів на вирішення земельних проблем, зокрема форми передачі землі селянам, питання захисту сільськогосподарських робітників, що розроблялися представниками Українських парламентських громад у І та ІІ Державних думах, завдання інтенсифікації сільського господарства.

Наведений огляд джерел засвідчив наявність значної документальної бази для виконання поставлених у ході дослідження завдань, показав необхідність її ґрунтовного історичного аналізу.

У другому розділі «Українська суспільно-політична думка 1890-1904 рр. про суть та способи розв'язання земельного питання» проаналізовано обставини загострення аграрного питання в Наддніпрянській Україні у 90-х рр. ХІХ - на початку ХХ ст. та охарактеризовано процес виникнення й становлення українських громадсько-політичних організацій, першої політичної партії РУП, висвітлено їхні концепції вирішення аграрних проблем.

У підрозділі 2.1 «Розробка аграрного питання в програмних документах національних політичних організацій Наддніпрянської України у 90-х роках ХІХ ст.» з'ясовано, що поява перших політичних груп і організацій, їхнє ідеологічне самовизначення зумовлювало розробку різних підходів до кола проблем суспільного життя. Діяльність Братерства тарасівців засвідчує, що представники цієї організації усвідомлювали необхідність розв'язання аграрного питання і висловлювали з цього приводу загальні міркування: досягнення політичної незалежності України та побудова соціально справедливого суспільства. В аграрній сфері, в загальних рисах, вимагалася націоналізація землі. Важливим кроком уперед у підходах до вирішення аграрного питання була діяльність групи Українська соціал-демократія. Її члени виступали за національне визволення України та перебудову суспільства на соціалістичних засадах. В аграрних відносинах передбачалося здійснити націоналізацію землі і передавати її в користування селянам за плату. Важливе місце відводилося просвіті селян та їх організації у спілки. Основною формою відстоювання селянством своїх інтересів група Лесі Українки вважала страйк. Загальна українська організація, не маючи програми чітких перетворень, особливо в соціально-економічній сфері, займалася культурно-просвітницькою діяльністю.

У підрозділі 2.2 «Суспільно-політична думка Наддніпрянщини на початку ХХ ст. щодо вирішення аграрних проблем (1900 - 1904 рр.)» на конкретно-історичному матеріалі доведено, що діяльність РУП, яка була найбільш масовою українською політичною партією на початку ХХ ст., характеризувалася розробкою її ідейних положень. Серед останніх важливе місце займало вирішення аграрного питання. Фактично, це була перша чітко сформульована політична програма революційних перетворень на селі з зазначенням цілей і методів. Проект програми партії передбачав два етапи у вирішенні земельного питання - буржуазно-демократичний та соціалістичний. Складовою частиною була концепція політичної організації селянства, що визначала форми його боротьби, серед яких основним вважався страйк. Важлива роль відводилася висвітленню питань власності на землю селян та громади. В національному питанні члени партії висували ідею автономії України. Варто також відзначити, що РУП була єдиною на той час українською партією, котра займалася активною революційною пропагандою серед селян.

У третьому розділі «Проблема аграрних відносин в українській громадсько-політичній думці у період російської революції 1905 - 1907 рр.» розкривається зміст програм українських політичних партій та ідей окремих їх представників щодо шляхів і методів врегулювання аграрних відносин, висвітлюються досягнення і негативні тенденції діяльності українських соціалістів, націоналістів і ліберал-демократів.

У підрозділі 3.1 «Роль і місце аграрного питання в українській соціалістичній та націоналістичній думці доби революції» показано, що у період революції 1905 - 1907 рр. відбувалося подальше становлення та розвиток аграрних програм українських соціалістичних партій. Так, членами УСДРП пропонувалося провести конфіскацію усіх земель, включаючи поміщицькі, та передати їх органам місцевого самоврядування (муніципалізація землі). Українські соціал-демократи продовжували розглядати страйк як основну форму боротьби, прихильно ставилися до діяльності Всеросійського селянського союзу. Важливим напрямом діяльності партії стала агітаційно-пропагандистська робота під час виборів та засідань ІІ Державної Думи. УСДРП пов'язувала вирішення аграрного питання з наданням Україні автономії. Представники націоналістичної УНП виробили власну концепцію розв'язання аграрних проблем, що передбачала передачу усієї землі в український земельний фонд шляхом націоналізації, за умови досягнення Україною незалежності. Діяльність самостійників обмежувалася переважно теоретичною та агітаційно-пропагандистською роботою, оскільки через нечисельність своїх організацій вони не змогли працювати серед селян. У цей період відбувався процес організаційного становлення УПСР.

У підрозділі 3.2 «Українські ліберали про шляхи і засоби врегулювання аграрних відносин» встановлено, що представники українських ліберально-демократичних партій (УДП, УРП, УДРП) та окремі політичні діячі, які стояли на позиціях викупу, визнавали необхідність розв'язання аграрного питання шляхом відчуження земель, в тому числі й великих приватновласницьких угідь. Вони вже чіткіше визначали шлях передачі землі селянам - муніципалізація. Українські ліберали пропонували реформістське вирішення аграрного питання і пристосування сільського господарства до ринкових умов розвитку країни. Типовим для них були такі методи реалізації програмних положень: поширення освіти, зокрема сільськогосподарської, робота в земських установах, кооперативах, законотворча діяльність у Державних думах, підтримка конструктивної праці Всеросійського селянського союзу та Української селянської спілки. Ліберали вимагали для України територіальної автономії та самоврядування.

У четвертому розділі «Еволюція підходів на сферу аграрних відносин між двома революціями (1907 - 1917 рр.): здобутки і втрати» охарактеризовано позиції українських політичних партій відносно сутності аграрного питання, шляхів і механізмів його вирішення в період третьочервневої монархії, Столипінської реформи та Першої світової війни.

У підрозділі 4.1 «Концепції розв'язання земельного питання в українській соціалістичній думці Наддніпрянщини доби столипінської реакції та Першої світової війни» доведено, що у міжреволюційний період аграрне питання залишалось одним із важливих у сфері розгляду українських соціалістичних партій. Столипінська аграрна реформа та політична реакція стали основними чинниками, що впливали на ідейно-теоретичну та практичну діяльність. Представники найвпливовішої партії - УСДРП залишалися на позиціях муніципалізації землі. Вони досить активно розглядали також питання, пов'язані з кооперативним рухом й інтенсифікацією сільського господарства. Разом з тим, послабилася їхня робота серед селянства. Відбувався процес становлення і розробки поглядів на аграрне питання УПСР. В їх основі лежала ідея націоналізації землі та активний розвиток кооперації та сільськогосподарської освіти як запоруки поліпшення економічного становища селян і, особливо, національне виховання селян. Обидві соціалістичні партії негативно оцінювали політику уряду в аграрній сфері.

У підрозділі 4.2 «Українські ліберальні кола у пошуках шляхів розв'язання аграрного питання» вияснено, що у 1907 - 1917 рр. українські ліберальні діячі залишилися вірними своїм ідеям у розв'язанні аграрного питання. ТУП успадкувало основні положення програми УДРП. Не було також чітко визначено тактику та методи реалізації основних програмних положень. Негативно оцінюючи основні складові Столипінської аграрної реформи, вони закликали до збереження індивідуально-громадського землекористування та пропонували здійснювати перерозподіл землі еволюційними методами. Ліберали були прихильниками збереження розвинутих поміщицьких господарств, які мали стати основою інтенсифікації сільського господарства та поширення сільськогосподарської освіти. Вагомою альтернативою капіталістичному господарству та сприятливою умовою для захисту прав і інтересів селян, на їхню думку, могла стати кооперація, котра, до того ж, повинна базуватися на національних автономістських підвалинах. Позитивним моментом в українській ліберальній думці стає поява наукових розвідок, присвячених аграрним проблемам Наддніпрянської України.

У висновках сформульовані основні результати дослідження, які виносяться на захист:

Важливість вирішення аграрного питання для території підросійської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. була зумовлена низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників. Вагоме місце посідали соціально-економічні фактори, що склалися внаслідок реформи 1861 р., і торкалися інтересів найчисельнішої соціальної верстви українського суспільства - селян. Поштовхом для виникнення та формування аграрних програм стала поява у 90-х рр. ХІХ ст. перших громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині - «Братерства Тарасівців», групи Українська соціал-демократія та Загальної української організації, які своїм головним завданням вбачали боротьбу за національне, політичне й економічне відродження України. У сенсі останнього розглядалися шляхи вирішення проблем соціально-економічного характеру, серед яких важливе місце посідало аграрне питання.

Упродовж 1900-1904 рр. пріоритетним напрямом українського громадсько-політичного руху був соціалістичний. Він зумовлювався виникненням і становленням першої найбільш масової політичної партії в Наддніпрянщині - РУП. Її діяльність носила аграрно-соціалістичний характер. Основними шляхами розв'язання аграрного питання вважалися: ліквідація викупних платежів, скасування повинностей, конфіскація монастирських і удільних земель, знищення сервітутів та чиншу. Поміщицькі господарства передбачалося обкладати додатковим податком для повернення селянам грошей, які ті сплатили за землю у вигляді викупних платежів. У перспективі їхні землі мали усуспільнюватися й передаватися у власність держави. У цей час відбувався перехід РУП до активної агітаційно-пропагандистської діяльності. Спостерігалася еволюція їх поглядів на форми боротьби селянства - від аграрного терору до страйку. Це свідчило про поступову переорієнтацію партії на засади європейської соціал-демократії. Разом із тим, керівники РУП багато в чому обстоювали вимоги, які співпадали з аграрною програмою РСДРП. При вирішенні ж проблем майбутнього державного устрою та аграрної реформи вони відстоювали українські національні інтереси.

В аграрних програмах українських соціал-демократів, під час революції 1905 - 1907 рр., з'явилися нові підходи щодо його розв'язання. Серед них - здійснення муніципалізації землі та ліквідація черезсмужжя. На відміну від інших політичних партій, члени УСДРП висували найбільш радикальні пропозиції вирішення питання розподілу поміщицьких земель. Вони наполягали на їх конфіскації та передачі місцевим громадам. Члени партії прихильно ставилися до діяльності ВСС як засобу подальшої організованості селянського руху. Позитивним став досвід діяльності партії під час виборів та роботи Державної думи. Однак, через брак послідовності у реалізації програмних положень та активну діяльність російських політичних партій, належної підтримки з боку селян і робітників у них не було.

Напередодні та під час Першої російської революції завершилося формування національних ліберально-демократичних партій - УДП, УРП і УДРП. Ними також було вироблено програми аграрних перетворень, які за своїм змістом були близькими між собою, хоча мали деякі відмінності. Визначальними для них були - повага до приватної власності та відстоювання еволюційного, реформістського характеру перетворень. Українські ліберали виступали за муніципалізацію усіх земель (вони мали перейти за викуп у власність краю (України)). Передбачалося здійснення примусового викупу частини поміщицьких земель, які передавалися у власність органів місцевої влади. Їх подальшу долю мали визначати спеціальні землевпорядні комісії, які повинні були передати їх селянам у користування на правах оренди з урахуванням місцевих умов. Важливими заходами, які, на думку українських лібералів, сприяли би вирішенню аграрних проблем, були: запровадження системи сільськогосподарської освіти селян, інтенсифікація сільського господарства та поширення досвіду ведення господарства (створення показових господарств при збереженні поміщицьких маєтків). Вагомого значення для організації та підтримки селянства набували кооперативні організації. Ці ідеї, на даному етапі, відрізняли ліберальних діячів від представників інших напрямків українського суспільно-політичного руху. В основі практичної діяльності була агітаційно-пропагандистська робота, яка, проте, носила поодинокий і локальний характер. Члени українських ліберально-демократичних партій також вважали, що вирішити аграрне питання на території України можна лише за умови надання їй автономії.

Націоналістичний напрямок в українській громадсько-політичній думці представлено УНП. Членами партії було вироблено власну програму аграрних перетворень, що суттєво відрізнялася від інших проектів. Усі зміни українські самостійники пропонували здійснювати в два етапи. На першому - примусовий викуп земель у поміщиків і передача їх в оренду селянам. Після «всеукраїнської революції» мав наступити другий етап, під час якого проводилася націоналізація землі. Передбачалося позбавлення права власності на землю іноземців і примусовий викуп землі в українських поміщиків та її перехід в український земельний фонд, з якого землю мали отримати тільки українські селяни. Важлива роль у вирішенні аграрного питання відводилася Державній думі та спеціально створеним організаціям українських селян і робітників. У національному питанні самостійники виступали за незалежність України, допускаючи при цьому як перехідний етап надання їй автономії. Однак належної підтримки з боку селянства члени партії не отримали. Це було зумовлено слабкістю партійної організації УНП, а відтак недостатньою організаційною роботою та пріоритетом націоналістичних ідей в умовах низької національної свідомості населення Наддніпрянської України.

Помітний внесок у концептуальний розвиток аграрної проблеми в міжреволюційний період зробили члени УСДРП. Розробка ними аграрного питання подавалася виключно в соціально-класовому аспекті. У національному питанні зберігалася вимога автономії України. Водночас для них була характерною негативна оцінка Столипінської аграрної реформи. Разом із тим, есдеки вважали, що проблему малоземелля та безземелля можна вирішити шляхом проведення послідовної переселенської політики. На цьому етапі члени УСДРП підтримують ідеї необхідності проведення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та підтримки сільськогосподарської освіти селян, створення кооперативних організацій. Частина членів партії висувала пропозицію щодо надання автономного статусу кооперативним організаціям України.

Українські есери не спромоглися сформувати чіткої програми аграрних перетворень, відтак маємо лише окремі загальні положення. Серед них: примусове й безоплатне відчуження землі на користь селян, створення кооперативів як форми ведення селянського господарства, поширення сільськогосподарської освіти серед селян. Дискусійним залишалося питання щодо політики реалізації аграрних перетворень: з одного боку - ідея соціалізації, з іншого - вимога націоналізації.

Ліберально-демократична течія була представлена, в основному, пропозиціями окремих її діячів. Загалом ліберали негативно оцінювали складові Столипінської аграрної реформи та закликали до збереження індивідуально-громадського землекористування. Залишалися прихильниками збереження поміщицького господарства, вважаючи, що воно має бути основою інтенсифікації сільського господарства та поширення освіти селян. Серед легальних форм роботи віддавали перевагу участі в кооперативному русі. Українські ліберали відстоювали також думку про те, що кооперативи повинні будуватися на національних автономістських підвалинах.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Публікації у наукових фахових виданнях:

Дубінський В. А. “Хто сам не бореться за свою долю, тому доля з неба не упаде” (аграрне питання в часописі РУП “Селянин”) / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2001. - Т. 6 (8). - С. 285-292.

Дубінський В. А. Аграрне питання кінця XIX - початку XX століття в радянській історіографії / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2002. - Т. 8 (10). - С. 68-74.

Дубінський В. А. Аграрне питання в програмних документах Української демократичної партії / В. А. Дубінський // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. - Серія: Історія : збірник наукових праць / [за заг. ред. проф. П. С. Григорчука]. - Вінниця : Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, 2003. - Вип. 5. - С. 54-56.

Дубінський В. А. Аграрна доктрина Української народної партії / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2003. - Т. 11. - С. 161-165.

Дубінський В. А. Українські ліберали про аграрне питання в Україні на початку XX ст. (на матеріалах роботи І та II Державних Думах) / В. А. Дубінський // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. - Серія: Історія : збірник наукових праць / [за заг. ред. проф. П. С. Григорчука]. - Вінниця : Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, 2003. - Вип. 6. - С. 40-44.

Дубінський В. А. М. С. Грушевський про шляхи вирішення аграрного питання в Наддніпрянщині на початку XX століття / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2004. - Т. 12. - С. 138-144.

Дубінський В. А. Аграрне питання в програмних документах і відозвах РУП-УСДРП на початку XX століття / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2004. - Т. 13. - С. 100-111.

Дубінський В. А. Українські ліберальні діячі про шляхи вирішення аграрного питання у Наддніпрянській Україні (1905-1907 рр.) / В. А. Дубінський // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : збірник статей. - К.: [Інститут історії України НАН України], 2005. - Випуск 32. - С. 119-128.

Дубінський В. А. Формування аграрної програми українських есерів на початку XX ст. (1905-1917 рр.) / В. А. Дубінський // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2008. - Т. 18: На пошану професора B. C. Степанкова. - С. 247-257.

Дубінський В. А. УСДРП про шляхи розв'язання аграрного питання у міжреволюційний період (1907-1917 рр.) / В. А. Дубінський // Український селянин : збірник наукових праць : матеріали VII Міжнародного симпозіуму з проблем аграрної історії, присвяченого 90-ій річниці Української Держави гетьмана П. П. Скоропадського / [за ред. А. Г. Морозова]. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2008. - Вип. 11. - С. 227-230.

АНОТАЦІЯ

Дубінський В. А. Аграрне питання Наддніпрянської України в українській громадсько-політичній думці у 1890-ті - 1917 роки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський, 2009.

Вперше у вітчизняній історичній науці на широкій джерельній базі здійснено комплексне дослідження розвитку громадсько-політичної думки з аграрного питання у Наддніпрянській Україні в політичний період українського національного відродження (1890-ті рр. - 1917 роки), з'ясовано історичні умови виникнення та становлення у ній аграрних поглядів. У дисертації простежено еволюцію і розвиток програм українських соціалістичних партій щодо врегулювання аграрних відносин на початку ХХ ст., охарактеризовано ідеологічні засади ліберально-демократичної течії в українському громадсько-політичному русі напередодні та в роки першої російської революції й розкрито зміст аграрних програм її представників. Вивчено погляд українських націоналістів на аграрне питання у досліджуваний період і з'ясовано основні чинники, які призвели до незначної підтримки самостійників у середовищі селян. Розкрито ставлення різних політичних партій і об'єднань до аграрних проблем у Наддніпрянській Україні та висвітлено шляхи щодо їх врегулювання в міжреволюційний період. Проаналізовано роль і значення у вирішенні аграрного питання окремих громадсько-політичних діячів, що перебували поза партіями.

Ключові слова: аграрне питання, Наддніпрянська Україна, політичні партії, громадські організації, соціалісти, ліберали, націоналісти, національне питання, автономія України.

питання аграрний україна наддніпрянський

АННОТАЦИЯ

Дубинский В. А. Аграрный вопрос в Надднепрянской Украине в украинской общественно-политической мысли в 1890-ые - 1917 годы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Каменец-Подольский национальный университет имени Ивана Огиенка. - Каменец-Подольский, 2009.

Впервые в отечественной исторической науке на основе широкой базы документальных источников осуществлено комплексное исследование возникновения и развития общественно-политической мысли по аграрному вопросу в Надднепрянской Украине в политический период украинского национального возрождения (1890-ые - 1917 гг.). На материалах Центрального государственного архива высших органов власти и управления, Центрального государственного исторического архива в г. Киеве, Института рукописей Национальной библиотеки Украины имени В.Вернадского и Государственного архива Российской Федерации рассматриваются основные модели решения аграрного вопроса на украинских землях, которые находились в составе Российской империи.

Определены исторические условия возникновения и становления аграрных взглядов в украинской общественно-политической мысли конца ХІХ - начала ХХ столетия. Установлено, что появление первых политических групп и организаций, их идеологическое самоопределение привело к разработке разных подходов по проблемам общественной жизни. В роботе прослеживается эволюция и развитие программ украинских социалистических партий по урегулированию аграрных отношений в начале ХХ ст. Доказано, что они сводились к проведению муниципализации земли, переходу от аграрного террора к агитации и пропаганде сельскохозяйственного митинга. Однако, из-за отсутствия последовательности в реализации программных положений необходимой поддержки со стороны крестьян и рабочих они не получили. В роботе рассмотрены взгляды украинских националистов на аграрный вопрос в рассматриваемый период. Подтверждено, что аграрная платформа Украинской народной партии предусматривала переход всей земли в украинский земельный фонд, из которого землю получали бы только украинские крестьяне. Однако недооценка роли крестьянства в общественной жизни и приоритет националистических идей в их взглядах, в условиях низкого национального сознания населения Украины отталкивало его от поддержки УНП.