Науково-організаційний доробок О.Г. Алеші в антропології, етнології та агрономії України першої чверті ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

07.00.07 - історія науки і техніки

НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ДОРОБОК О.Г. АЛЕШІ В АНТРОПОЛОГІЇ, ЕТНОЛОГІЇ ТА АГРОНОМІЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТ.

РУДА Оксана Зіновіївна

КИЇВ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі вивчення історії вітчизняної науки і техніки дедалі більше зростає інтерес до особистостей, які самовіддано працювали на благо українського народу та залишили після себе неоціненну творчу спадщину. Серед видатних діячів - організаторів української науки першої чверті ХХ ст. виокремлюється постать талановитого ученого Олександра Гавриловича Алеші (1890-1922). Історико-науковий аналіз діяльності вченого, педагога, організатора науки є актуальним з огляду на важливість та різноплановість його творчого внеску.

О.Г. Алешо брав активну участь у діяльності Українського наукового товариства в м. Києві; мав безпосереднє відношення до створення Української академії наук та окремих її комісій, до Українського народного університету, а також до становлення й діяльності Сільськогосподарського наукового комітету України (СГНКУ). Не випадково у провідному галузевому журналі «Вісник сільськогосподарської науки та досвідної справи» у 1922 р. зазначалося, що, «не обмежуючи поля своєї діяльності працею безпосередньо в антропології та етнографії, Олександр Гаврилович, природник за освітою, захопився агрономією, розуміючи всю вагу та значення сільського господарства для майбутнього України». З самого початку заснування, з 1919 і по 1921 р., в часи нестабільної політичної та економічної ситуації в країні, він не лише державотворчо працював на посаді вченого секретаря Комітету, докладав багато зусиль для утвердження галузевої наукової думки, але й очолював в Комітеті створену ним секцію сільськогосподарського народного побуту.

Особливої уваги істориків заслуговує аналіз системних антрополого-етнографічних наукових досліджень українського народу, здійснених О.Г. Алешею під безпосереднім керівництвом всесвітньо відомого українського вченого, географа, антрополога, етнографа, археолога, професора Федора Кіндратовича Вовка (1847-1918). Вшанування пам'яті вчителя та продовження його справи в роки перших сподівань державності в Україні Олександр Гаврилович вважав важливим завданням усього життя і багато сил та енергії віддавав становленню антропології та етнології в Україні.

О.Г. Алешо жив і працював в оточенні таких відомих науковців і державних діячів свого часу, як В.І. Вернадський, М.С. Грушевський, П.А. Тутковський, М.Т. Кащенко, А.Ю. Кримський, О.А. Яната, С.Ф. Веселовський, С.Л. Франкфурт та ін. Не зважаючи на особистий внесок О.Г. Алеші, дотепер комплексно не вивчався його життєвий та творчий шлях. Відтворення історії діяльності О.Г. Алеші сприятиме персоналізації української історичної науки, додасть їй портретної конкретики. Все це дає підстави вважати дану тему актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано у Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН у межах науково-дослідної

теми «Історія становлення й діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (номер державної реєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне історичне дослідження наукової спадщини О.Г. Алеші, виявлення його особистого внеску у становлення й розвиток антропологічної, етнологічної та сільськогосподарської наук, а також музейної справи в Україні шляхом узагальнення і введення до наукового обігу маловивчених та невідомих фактів біографії вченого.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення таких завдань:

· проаналізувати історіографічну та джерельну базу проблеми, сформулювати методологічні принципи дисертаційного дослідження;

· відтворити життєвий шлях О.Г. Алеші як особистості; ввести до наукового обігу невідомі чи недостатньо вивчені дані з його біографії; дослідити умови становлення й розвитку наукового світогляду вченого; висвітлити основні етапи його галузевої наукової та організаційної діяльності;

· показати роль ученого в діяльності Українського наукового товариства в Києві у 1918-1921 рр.;

· здійснити аналіз науково-організаційного доробку вченого в контексті створення та становлення Української академії наук та окремих її комісій;

· висвітлити внесок О.Г. Алеші у розвиток антропологічної, етнологічної та сільськогосподарської наук в Україні;

· визначити роль О.Г. Алеші у становленні Сільськогосподарського наукового комітету України та його секції сільськогосподарського народного побуту;

· на прикладі діяльності О.Г. Алеші показати визначальну роль особистості в розвитку науки першої чверті ХХ ст.

Усі вищевказані завдання вирішувалися на основі вивчення маловідомих архівних та опублікованих джерел.

Об'єкт дослідження - документальні та літературні джерела, які відтворюють життєвий та творчий шлях О.Г. Алеші, зокрема його науково-організаційну діяльність у контексті розвитку галузевої науки в Україні першої чверті ХХ ст.

Предмет дослідження - внесок О.Г. Алеші у розвиток вітчизняної антропологічної, етнологічної та сільськогосподарської наук.

Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на загальних принципах історичного пізнання: історизмі, об'єктивності, системності, комплексності, науковості, що передбачають об'єктивний опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. У процесі дослідження використовувалися історико-порівняльний, історико-системний, аналітико-синтетичний, бібліографічний методи. Крім того, використано загальнонаукові методи (аналіз, класифікація), міждисциплінарні (структурно-системний підхід), спеціально-історичні (проблемно-

хронологічний, періодизації, персоналізації, описовий), джерелознавчого та архівознавчого аналізу і синтезу. Комплексне застосування різноманітних методів дало змогу оптимально використати архівні джерела, опубліковані документи і наукові праці.

Хронологічні межі дослідження охоплюють увесь період життя О.Г. Алеші (1890-1922). Особлива увага приділяється періоду від початку формування наукового світогляду і до смерті вченого (1910-1922).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- вперше проведено комплексне дослідження життєвого шляху та наукової спадщини українського вченого, природознавця, державного діяча, одного з організаторів сільськогосподарської науки в Україні О.Г. Алеші, результатом чого стали узагальнюючі висновки, які заповнюють окремі прогалини в його біографії та науково-організаційній діяльності;

- елементом наукової новизни стала розробка періодизації життя та наукової діяльності О.Г. Алеші, що сприяло висвітленню його ролі у становленні вітчизняної науки; охарактеризовано період формування його наукового світогляду під час навчання в Університеті Святого Володимира та Імператорському Петербурзькому університеті;

- запроваджено до наукового обігу нові маловідомі джерела з фондів архівних установ і бібліотек України стосовно до історії сільськогосподарської науки;

- з'ясовано внесок ученого у розвиток вітчизняної антропології, етнології та агрономії, зокрема тих аспектів, які раніше залишалися поза увагою дослідників;

- здійснено аналіз наукової спадщини вченого, зокрема проаналізовано особистий внесок О.Г. Алеші у заснування та розвиток Української Академії наук та галузевої науки в межах діяльності Сільськогосподарського наукового комітету України;

- удосконалено бібліографію наукових праць вченого та літературних, архівних джерел про нього;

- дістав розвитку напрям наукової роботи з відтворення діяльності видатного вітчизняного вченого та організатора науки О.Г. Алеші.

Практичне значення одержаних результатів полягає у поверненні забутого імені українського вченого Олександра Гавриловича Алеші, заповненні прогалин у вивченні наукової спадщини видатного діяча й організатора сільськогосподарської науки в Україні. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці та вивченні спецкурсів «Історія науки і техніки», «Історія України», «Історія сільськогосподарської науки», «Історія антропології», «Історія етнографії», а також при написанні історіографічних праць, підручників, навчальних посібників, довідників, енциклопедій тощо.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації наукові результати й висновки дослідження отримано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації знайшли відображення у доповідях на таких семінарах і

конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України» (2009 р., м. Київ), Дев'ята Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки» (7-9 жовтня 2010 р., м. Житомир), Друга Всеукраїнська наукова конференція «Людина у структурах повсякдення в історії України» (24 листопада 2010 р., м. Луганськ), Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Україна наукова» (20 - 22 грудня 2010, м. Київ).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 7 одноосібних наукових праць, серед яких 3 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 4 - у збірниках матеріалів наукових конференцій і семінарів.

Структура та обсяг дисертації відображають логіку наукового дослідження, яка підпорядкована провідній ідеї, меті та завданням і передбачає системний та комплексний розгляд життєвого й творчого шляху О. Г. Алеші. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 259 найменувань і 14 додатків. Повний обсяг дисертації становить 251 сторінку, з них основного тексту - 194 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність й новизну теми дисертації, визначено об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні межі, мету та завдання, методологічну основу і практичне значення роботи.

У першому розділі «Ступінь наукової розробки проблеми, джерельна база та методологічна основа дослідження» здійснено аналіз вивчення проблеми дисертаційного дослідження, стан її джерельної бази, обґрунтовано обрану методологію проведення дослідження.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки теми» проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних авторів, у яких висвітлюється наукова, перекладацька, організаційна діяльність О.Г. Алеші. З'ясовано, що в цих публікаціях міститься дуже стисла, неповна інформація про діяльність О.Г. Алеші в царині розвитку антропологічної, етнологічної та сільськогосподарської наук в Україні.

Перша згадка про діяльність О.Г. Алеші датована 1925 р. і пов'язана з його діяльністю із перевезення книгозбірні, матеріалів наукових досліджень та відкриттів всесвітньо відомого професора Ф.К. Вовка в Україну. У 1918 - 1921 рр. за завданням Спільного зібрання УАН Олександр Гаврилович, не зважаючи на складні часи громадянського протистояння, доклав багато зусиль, щоб перевезти в Україну надбання вченого і на їх основі створити «Музей антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка», який ставив перед собою мету комплексного всебічного етнолого-антропологічного вивчення українського народу. Першим керівником Кабінету-музею було обрано О.Г. Алешу. В «Бюлетені Кабінету антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка» за 1925 р.

наголошено: «Ідею, що її подав і почав проводити в життя покійний проф. [Вовк], підняв наново один з найкращих його учнів, Олександр Гаврилович Алешо» З праці відділів Кабінету антропології та етнографії ім. Хв.К. Вовка (короткий огляд)// Бюлетень Кабінету антропології та етнографії ім. Хв.К. Вовка.-1925. - № 1. - 45 с. - С. 4 - 8..

Проте в часи сталінських репресій, на початку 30-х років минулого століття, більшовицька влада закрила Музей, а Ф.К. Вовка, як і тисячі представників української інтелігенції, було оголошено «українським буржуазним націоналістом», його праці було вилучено з бібліотек, ліквідовано всі антропологічні центри, багато вчених-антропологів загинули у сталінських таборах, частина емігрувала на захід чи припинила наукові дослідження, побоюючись репресій.

Окремий історіографічний блок складають роботи сучасних українських антропологів. Останнім часом науковий інтерес до антропології та етнографії підтверджується дисертаційними дослідженнями С. Сегеди, Т. Рудич, Л. Литвинової, О. Козак, в яких знаходимо поодинокі посилання на діяльність О. Алеші Сегеда С. Антропологія: навч. посібн./ С.П. Сегеда -- К.: Либідь, 2001. -- 336 с.; Рудич Т.О. Населення черняхівської культури України за матеріалами антропології 2005 года: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.09 / Т.О. Рудич; НАН України. Ін-т археології. -- К., 2005. -- 19 с. -- укp.; Литвинова Л.В. Населення Нижнього Подніпров'я 12 - початку 15 ст. за антропологічними даними: автореф. дис. канд. іст. наук. 07.00.09 антропологія / НАН України. Ін. археології-К., 2007.-20 с.; Козак О.Д. Населення Києва Х-ХІІІ ст. за даними палеопатології : Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.09 / НАН України; Ін. археології.-К., 2005. ---19 с..

О.Г. Таран у своїх статтях зазначає, що саме учень Вовка, Олександр Алешо, перевіз науковий архів свого вчителя. У дисертаційному дослідженні цього самого автора неодноразово згадується ім'я О.Г. Алеші як учня і послідовника Вовка, який збирав антропологічний матеріал у складі різноманітних експедицій, споряджених Російським антропологічним товариством, Імператорським Російським географічним товариством та Етнографічним відділом Російського музею імператора Олександра ІІІ. Автор наголошує, що саме Олександр Алешо виявив громадянське прагнення служити Україні. Висвітлює його роль у створенні Музею антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка Таран О. Петербурзький період наукової та педагогічної діяльності Федора Вовка/ О.Г. Таран //Вісн. КНУ ім. Т. Шевченка. Українознавство. Вип. 5-К., 2001.-С. 30-34; Таран О.Г. Наукова спадщина Федора Вовка в галузі антропології: спадкоємність традицій та сучасне бачення: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.05 / КНУ ім. Т. Шевченка/ О.Г. Таран -К., 2003.-19 с..

Важливі відомості про наукову діяльність Алеші містяться у працях О.О. Франко  Франко О. Спадщина Федора Вовка // Бібліотека - скарбниця духовності: матеріали Міжнар. наук. конф., присвяч. 50-річчю Львів. наук. бібліотеки ім. В. Стефаника АН України / О.О. Франко. -Львів, 5-8 вересня 1990. - К.: Наук. думка, 1993.-С.200-209; Франко О., Франко А. Невгамовний Федір Вовк/ О. Франко, А. Франко // Слово і час. - К.: Вид-во. Ін. літератури ім. Т.Шевченка НАН України. - 1997.-№ 8.-С.24-30.. Зокрема у спільній статті із В.К. Борисенко (1990) наголошено, що «ім'я цього вченого за останні півстоліття майже ніхто не згадував,…він заслуговує на почесне місце в історії українського народознавства» Франко О.О., Борисенко В.К. Народознавчі студії О.Г. Алеші //Народна творчість та етнографія / О.О. Франко, В.К. Борисенко.- К.: Наук. думка, 1990.-№ 4. - С. 20-23.. У статті аналізуються етапи формування світогляду молодого вченого; висвітлюються його наукові експедиції. Особливу увагу приділено Київському періоду діяльності вченого, починаючи з 1918 р.

Важливими для історіографії даного дослідження є праці І.Л. Тихонова (2003) з вивчення археології в Санкт-Петербурзькому університеті, який згадує про участь О.Г. Алеші у практичних етнографічних роботах від Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра ІІІ; в антропологічних дослідженнях у Київській, Уфимській та Оренбурзькій губерніях; про його доповідь «Антропологічні дані про українців Уманського повіту Київської губернії» Тихонов И.Л. Археология в Санкт-Петербургском университете: историограф. очерки/ И.Л. Тихонов. -СПб., 2003. -332 с. .

Л.А. Іващук на базі вивчення архівних матеріалів показала роль О.Г. Алеші у становленні української антропології. Науковець підтвердила, що поряд з іншими видатними вченими О.Г. Алешо зробив вагомий внесок у формування музеїв як науково-дослідних інститутів, був першим директором музею і науковим співробітником, обґрунтовував зародження та розвиток національної музейної справи. Серед інших музейних установ ВУАН того часу найбільшу дослідницьку спадщину залишив саме Музей антропології та етнографії Іващук Л.А. Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу Всеукраїнської Академії Наук в 1920-1930-х роках ХХ ст.: формування, склад і зміст документів: автореф. дис. канд. іст. наук. /НАНУ НБУ ім. В.І. Вернадського. -К., 2010. - 19 с..

У збірнику «Ф.К. Вовк (1847-1918): Дослідження. Спогади. Бібліографія. До 150-ліття з дня народження вченого», який вийшов за ред. Марка Антоновича в Українській Вільній Академії наук у США в 1997 р., окреслюється важлива роль О.Г. Алеші у продовженні справи Ф.К. Вовка, зокрема у перевезенні наукової спадщини свого вчителя із Петербурга до Києва у важкі військові часи, створення Музею антропології та етнології ім. Ф.К. Вовка при Українській академії наук, проведення антропологічних досліджень українців під керівництвом професора Вовка Ф.К. Вовк (1847-1918): Дослідження. Спогади. Бібліографія. До 150-ліття з дня народження вченого/ ред. Марко Антонович. - Н.-Й.: Українська Вільна Академія наук у США. -1997.-382 с..

В 1989 р. вийшла в світ фундаментальна праця Г.А. Скрипник «Етнографічні музеї України». Автор вказувала на важливу роль Олександра Алеші у становленні антропології та етнографії в Україні Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток/ Г.А. Скрипник. -К.: Наук. думка, 1989.-301 с.: іл..

М. Прохіна висвітлила роботу Кабінету антропології і важливість наукової та організаційної роботи О.Г. Алеші. Окремо виділила його перекладацьку діяльність: «Добре володіючи іноземними мовами, він перекладав етнографічні, фольклористичні праці відомих європейських учених, щоб познайомити з ними українського читача». Також у своїй праці М. Прохіна наголосила на важливості такого наукового доробку О.Г. Алеші, як антропологічні та етнографічні карти, складені ним до розділів книги Ф.К. Вовка «Український народ в його минулому і теперішньому» Прохіна М. Етнографічні дослідження у виданнях ВУАН 20-30-х років ХХ ст.// Бібліотеч. вісн. - 2002 .-№ 5.-с. 40-49. .

В.П. Швидкий у статті «Алешо О.Г.» (2002) коротко описав біографію вченого Швидкий В.П. Алешо О.Г. // Українські історики ХХ ст. - Вип. 2,ч. 2. - К., 2002.-С. 6-7.- літ..

Роль О.Г. Алеші у справі відновлення діяльності першого голови СГВКУ академіка В.І. Вернадського у складі Комітету розкрита В.А. Вергуновим Вергунов В.А. Академік В.І. Вернадський - один з фундаторів наукового ґрунтознавства та сільськогосподарської дослідної справи в Україні// Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. пр./ Дніпропетр. нац. ун-т, Держ. наук. с.-г. б-ка УААН, АН Вищої шк. України; відп. ред. О.Я. Пилипчук.- 2006.-Вип. 26.-С. 25-52..

Про державне значення діяльності СГНКУ з організації галузевих наукових досліджень в Україні, а також вагомість внеску О.Г. Алеші у процес створення Комітету свідчить серія видань за результатами історичних розвідок, які проводяться Державною науковою сільськогосподарською бібліотекою НААН під керівництвом члена-кореспондента НААН В.А. Вергунова Сільськогосподарський науковий комітет України (1918-1927 рр.): зб. док. і матеріал. / уклад.: В. А. Вергунов, А. С. Білоцерківська, Б. К. Супіханов, С. Д. Коваленко ; під заг. ред. М.В. Зубця, Ю. Ф. Мельника; наук. ред. В. А. Вергунов ; УААН, ДНСГБ. - К., 2006. - С. 110, 402, 495 ; порт., фото - (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії». Кн. 14); Вергунов В.А. Основні історичні етапи розвитку та управління аграрною наукою України / Віктор Анатолійович Вергунов // Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. пр.; редкол. О.Я. Пилипчук та ін. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 31 - 33.; Коваленко С.Д. З історії становлення та діяльності Сільськогосподарського Вченого Комітету України (1919) / С.Д. Коваленко // Історичні записки: зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - Вип. 18. - С. 80-91..

З метою висвітлення творчого доробку вченого, для з'ясування зв'язку його наукових інтересів із завданнями, які ставилися перед антропологічною, етнографічною та сільськогосподарською науками в цілому, для розуміння історичної доби, в якій жив і творив О.Г. Алешо, особливу увагу було звернуто на вивчення наукових доробків дослідників В. Онопрієнка, Т. Щербаня, в яких висвітлено історію Українського наукового товариства в Києві. Онопрієнко В., Щербань Т. Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві/ В. Онопрієнко, Т. Щербань. -К.:ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2008.-352с.; Онопрієнко В. Українське наукове товариство 1907-1921 роки / В. Онопрієнко, О. Реєнт, Т. Щербань ; НАНУ, Ін-т історії України. - К., 1998. - 242 с.

На основі аналізу наукового доробку попередників, автор дійшла висновку, що на сьогодні відсутні узагальнюючі комплексні праці, присвячені життєвому шляху та творчій спадщині О.Г. Алеші, що дає підстави вважати обрану тему дослідження актуальною і важливою.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження, методологічна основа та методи дослідження» характеризуються джерельна база дисертації та обрані методи дослідження. Поряд з архівними документами про життя вченого (довідки, посвідчення, протоколи і т. п.), джерельну базу даного дослідження становлять неопубліковані та опубліковані різноманітні за видами, змістом і походженням документи й матеріали: епістолярна спадщина; офіційні документи органів державної влади, наукових та інших офіційних установ; доповіді, публіцистичні праці; спогади про вченого; науково-публіцистична та документальна література і публікації у засобах масової інформації.

З огляду на те, що науково-організаційний доробок О.Г. Алеші в галузі антропології, етнографії та агрономії не вивчався раніше, проведення даного дослідження передбачало пошук і опрацювання всіх можливих наявних архівних документів та матеріалів. Короткотривала, проте різноманітна діяльність ученого, суспільно-політична ситуація 1918 - 1922 рр. в Україні в цілому зумовили або відсутність, або розпорошеність джерельної бази. Серед наявних документів особливе місце в джерельній базі становлять матеріали українських архівних фондів: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву м. Києва, наукового архіву Інституту археології НАН України, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, наукових архівних фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, архіву Президії НАН України, Інституту архівознавства НАН України.

Велике значення для надання цілісної та об'єктивної оцінки наукової діяльності О.Г. Алеші мали закордонні архівні фонди. Так завдяки листуванню було отримано відповідні відомості з архівних фондів Російської Федерації: Музею Санкт-Петербурзького державного університету, Відомчого архіву Державного Російського музею, Санкт-Петербурзького філіалу Архіву Російської академії наук.

Усі зазначені вище джерела дали змогу уточнити суперечливі чи невисвітлені раніше маловідомі факти життєдіяльності вченого, наповнити їх реальним змістом. Виявлено та опрацьовано матеріали джерельної бази є достатніми для проведення комплексного наукового дослідження. У дисертації використано понад 110 архівних джерел, значна частина з яких вперше залучена до наукового обігу. Означена джерельна база дала змогу якнайповніше проаналізувати та відтворити наукову та організаційну діяльність вченого.

У другому розділі «Формування наукового світогляду О.Г. Алеші» на документальній основі висвітлено основні етапи його становлення як вченого, розкрито невідомі та маловідомі сторінки біографії, вперше здійснено загальний аналіз основної наукової та творчої спадщини вченого. З метою поглиблення історико-аналітичного дослідження й кращого розуміння перебігу подій запропоновано періодизацію життя, наукової та організаційної діяльності вченого.

У підрозділі 2.1. «Дитячі роки. Навчання в Уманській гімназії та Імператорському університеті Св. Володимира у Києві (1890-1910)» представлено результати першого періоду життя вченого. Народився Олександр Гаврилович Алешо 9 лютого 1890 р. в селі Грушки (цукроварні «Грушки») Балтського повіту Подільської губернії (нині м. Ульяновка Кіровоградської області). Батько його, Гаврило Іванович, служив на цукроварні практикантом. Мати була шляхетного французького походження. До переїзду в Україну жила і займалася педагогічною діяльністю у Швейцарії. Національне походження Олександра Алеші не зовсім з'ясоване. В ньому текла кров французька і, як написано у некролозі, можливо - угорська та українська.

На основі аналізу архівних матеріалів автором з'ясовано, що Гаврило Іванович разом із дружиною виховували трьох синів: Володимира, Євгенія і Олександра. Після смерті батька вся родина Алешів переїхала жити до м. Умань.

Саме в роки навчання в Уманській ґімназії розпочав формуватися дослідницько-науковий світогляд молодого Олександра Алеші, якому пощастило бути учнем Д.М. Щербаківського - музейника, науковця, етнографа, фольклориста, педагога, пам'яткоохоронця, одного з організаторів академічної науки, і який зіграв важливу роль у становленні та розвитку особистості О.Г. Алеші.

Встановлено, що після закінчення гімназії, у 1908 р., а не у 1910 р., як зазначено в деяких джерелах, Олександр Алешо вступив до Імператорського університету Св. Володимира, на фізико-математичний факультет де й навчався до 1910 р.

У підрозділі 2.2. «Навчання в Імператорському Петербурзькому університеті (1910-1915), вплив професора Ф.К. Вовка» висвітлено період навчання О. Алеші в Петербурзькому університеті за спеціальністю географія та етнографія відділу географії фізико-математичного факультету. Встановлено, що саме у зазначеному університеті О. Алешо слухав лекції професора Ф. Вовка, став його учнем, а згодом другом і послідовником. Саме Ф. Вовк відіграв особливу роль у науковому становленні О.Г. Алеші. У числі інших студентів О. Алешо під час літніх практик допомагав професору Ф. Вовку здійснити системне антропологічне дослідження українського народу. Для самого ж Олександра Гавриловича такий досвід став основою його подальшої наукової та громадської діяльності, а скрупульозний, системний підхід та зважування кожного висновку стали притаманні його ставленню до своєї багатогранної наукової діяльності.

О.Г. Алешо ще у студентські роки був активним членом кількох студентських гуртків, на засіданнях яких аналізувалися, популяризувалися питання антропології, етнографії, доісторії. Через реферати та шляхом диспутів студенти розвивали власні погляди на сучасну антропологічну науку. О.Г. Алешо не лише навчався у кращих педагогів того часу, практикував на найсучаснішому обладнанні, користувався європейськими методиками, але й разом зі своїм вчителем та однодумцями студентами стояв біля витоків становлення наукових досліджень етнології, антропології та археології не тільки в Україні, але й на теренах східної Європи.

З метою розуміння Санкт-Петербурзького оточення молодого вченого Олександра Алеші нами здійснено аналіз наукової і громадської діяльності учнів школи Вовка загалом та їхнього внеску у розвиток української антропології, археології та етнології зокрема. Вчений формувався як науковець в оточенні високоосвічених, ерудованих та амбітних молодих науковців, які сформували цілу школу антропології, а згодом очолили відомі академічні інституції, а відтак підстави стверджувати, що саме петербурзьке оточення вченого мало генеруючий вплив на формування наукового світогляду О.Г. Алеші.

У підрозділі 2.3. «Наукова діяльність О.Г. Алеші у період 1910-1918 рр.» охарактеризовано початок наукової роботи вченого в Імператорському Російському географічному товаристві, в Російському антропологічному товаристві та Етнографічному відділі Російського музею імператора Олександра III. Починаючи зі студентських років Алешо збирав антропологічний матеріал майже по всій Російській імперії: в Україні (Київська, Полтавська, Катеринославська, Херсонська губернії), власне Росії (Уфимська, Пермська, Оренбурзька губернії), за кордоном (Туреччина).

Архівні матеріали свідчать про наукові доповіді Олександра Алеші за результатами цих досліджень, зокрема на засіданнях антропологічного товариства. Так 20 листопада 1913 р. він виступав із доповіддю «Антропологічні дані про українців Уманського повіту Київської губернії». Пізніше наукові матеріали цієї доповіді лягли в основу праці О.Г. Алеші «Антропометричні досліди українського населення Уманського і Таращанського повітів Київщини» (1918), де вчений здійснив аналіз історичних джерел з метою з'ясування етнографічного складу українського населення Київщини; описав методологію проведення антропологічних досліджень, порівняв виміри, здійснені до нього в Київській губернії Дібольтом; провів самостійні антропологічні виміри й описав характеристики українського населення за усіма антропологічними показниками, науково обґрунтованими для того часу: барвою волосся і кольором очей, зростом, мірами кисті руки, ступні, головним показником, висотою черепа, показником анатомічного обличчя та ін. Вчений подав у своїй праці таблиці, діаграми, пояснення, посилання, що робили його працю яскравим навчальним науковим посібником, який отримав високу оцінку науковців УНТ і згодом використовувався як навчальний матеріал в роботі Кабінету антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка.

Олександр Алешо брав участь у роботі Комісії з укладання етнографічних карт України, яка функціонувала в межах Російського географічного товариства. У своїй праці «Нотатки етнографічного характеру» (1912), яку було написано на основі даної роботи, О.Г. Алешо проаналізував етнографічні спостереження про вичинку шкіри та одяг українців.

Саме в період навчання визначилися пріоритетні напрямки у житті вченого щодо професійної діяльності в різних галузях науки.

Таким чином, уже зі студентських років О.Г. Алешо був залучений до вирішення актуальних дослідницьких питань, до діяльності у провідних фахових наукових товариствах, працював з іншими талановитими студентами, що стали в майбутньому визначними вченими, серед яких П.П. Єфименко, С.І. Руденко, Л.Є. Чикаленко, Л.А. Капіца, Д.О. Золотарьов, А.З. Носів та багато інших. Участь О. Алеші у наукових дослідженнях з вивчення українців стала пріоритетною темою всієї наукової діяльності вченого.

У третьому розділі «Науково-організаційна діяльність О.Г. Алеші в Україні (1918-1922)» проаналізовано особисту роль О.Г. Алеші у становленні різних напрямів української науки на посадах вченого секретаря та члена кількох секцій Українського наукового товариства (1918-1921), керівника Музею антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка при спільному зібранні УАН (1921-1922), члена кількох комісій УАН, одного з організаторів і викладача Українського народного університету, вченого секретаря та керівника секції СГНКУ (1919-1922).

У підрозділі 3.1. «Музей антропології та етнології ім. Ф.К. Вовка при Українській академії наук у творчій спадщині О.Г. Алеші (1918-1922)» особливу увагу приділено праці Олександра Гавриловича на посаді керівничого Музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка при спільному зібранні УАН та визначено його особистий внесок у розвиток антропології та етнології як науки в Україні. У звіті про роботу Всеукраїнської академії наук за 1921 р. сказано, що Музей антропології та етнології ім. Хв. К. Вовка під керівництвом О.Г. Алеші активно співпрацював з різними секціями Академії.

Запропоновану Алешею концепцію розвитку антропологічної та етнографічної наук в Україні автором дисертаційного дослідження проаналізовано і подано у вигляді схеми, яка дає змогу наочно побачити державницький та системний підхід вченого до становлення вітчизняної галузевої науки.

Вивчаючи багатогранну діяльність О.Г. Алеші, автор виокремила серед інших його здобутків також внесок у розвиток музейної справи в Україні. Особливо багато сил та енергії віддавав учений популяризації народознавства, антропології та етнології, і як засіб ефективного поширення цих знань розглядав музейну справу. Адже саме музеї в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. були культурно-освітніми та науково-дослідними закладами, призначеними для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до кращих надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Як член музейної секції Всеукраїнського комітету з охорони пам'ятників мистецтва і старовини, Олександр Гаврилович завжди допомагав при створенні нових спеціалізованих музейних установ, причому підходив до питань їхнього відкриття завжди системно, з перспективним аналізом, наголошуючи, що музеї повинні бути не тільки презентаційними чи демонстраційними установами, а насамперед навчальними і науковими. Зокрема, О.Г. Алешо сприяв відкриттю й облаштуванню ботанічної та етнографічної частини Музею просвіти. Багато зусиль приклав до повернення з Петрограду надзвичайно цінної колекції П.П. Потоцького, яка зокрема містила порцеляну з різних країн світу, старовинні італійські та німецькі меблі, японські та китайські колекції посуду, картини, а розділ україніки - книги, рукописи, малюнки, альбоми, інші раритетні речі на різних мовах світу, починаючи з XVI ст. Саме Олександр Гаврилович висунув перед УАН клопотання про важливість і умови повернення цієї спадщини в Україну.

У 1918-1919 рр. О.Г. Алешо обирався головою музейної секції художньо-промислового відділу Міністерства освіти, де він плідно працював у галузі розвитку кустарної промисловості. О. Алешо виявляв та вивчав центри народних ремесел, розробляв плани наукового дослідження цього важливого складника народної культури. Вчений розумів усю важливість поширення народознавчих знань серед українців.

У підрозділі 3.2. «Науково-організаційна діяльність О.Г. Алеші в Українському науковому товаристві в м. Києві (1918-1921)» на підставі аналізу джерельної бази доведено активну участь О.Г. Алеші у діяльності Українського наукового товариства. Особливо результативною виявилася робота у природничій секції Товариства. Він проявив себе як дослідник (актуальні питання антропології стосовно до Київщини, етнології - до Полтавщини), організатор та громадський діяч (секретар УНТ, член Комісії щодо розповсюдження української наукової літератури, член Термінологічної комісії, Мешкальної комісії, активний учасник створення УАН та ін.). Саме О.Г. Алешо у 1918 р. підготував доповідну записку про негайну потребу заснування при Українському університеті спеціальних кафедр з фізичної географії та антропології. Згідно з постановою, прийнятою 31 травня 1918 р., О.Г. Алешо став членом Термінологічної комісії при природничій секції УНТ і творчо працював з метою збору й розробки наукової природничої термінології й номенклатури. Вчений ініціював проведення зібрання УНТ, присвяченого пам'яті Ф.К. Вовка. О.Г. Алешо впорядкував підручник зі збирання відомостей з природознавства і колекцій, а також підготував підручник для екскурсій. Архівні матеріали свідчать, що дані підручники були представлені на засіданні природничої секції УНТ 9 березня 1919 р., проте самих підручників виявити не вдалося. Як член Бібліографічної комісії О.Г. Алешо велику увагу приділяв систематизації праць з антропології та етнографії. Великий масив регламентуючих документів УНТ затверджений саме підписом О.Г. Алеші. Розуміючи, що стан розвитку української культури того часу вимагав активного розповсюдження наукової української літератури, за дорученням ради УНТ О.Г. Алешо як секретар УНТ 9 лютого 1920 р. підготував до Київського губревкому клопотання щодо санкції на видання друкованих праць Товариства та забезпечення папером.

Із самого початку свого існування Український народний університет став центром великої національної просвітницької діяльності. Для організації університету в Києві УНТ було обрано комісію, до складу якої ввійшов і О.Г. Алешо. Сам Олександр Гаврилович не лише брав участь у підготовці аграрного та антропологічного циклу, але й входив до викладацького складу - викладав антропологію та етнографію в даному університеті, розробив методичні рекомендації щодо викладання цих предметів. Аналіз джерельної бази дав змогу виявити велику зацікавленість Алеші у розвитку сільськогосподарської науки. Вчений розумів важливість здійснення науково-організаційного процесу для потреб сільського господарства української держави й активно сприяв цьому. Серед перших факультетів створеного навесні Київського народного університету сільськогосподарські дисципліни вивчалися у природознавчо-математичному циклі. Не зважаючи на політичну нестабільність та громадянську війну 1918 -1920 рр., О.Г. Алешо широко займався викладацько-організаційною діяльністю, закладав фундамент нової системи української середньої та вищої освіти з використанням кращих підходів світової практики.

У підрозділі 3.3. «Особистий внесок О.Г. Алеші у становлення та розвиток Української академії наук (1919-1922)» проаналізовано активну діяльність О.Г. Алеші у різних комітетах та секціях Академії, визначено його особистий внесок у створення та діяльність УАН. Уже з 14.11.1918 р. він став членом антропологічної підкомісії Комісії з розробки статуту, штатів УАН. У 1921 р., після злиття УНТ та УАН, був постійним членом географічної, фольклорної, антропологічної, етнографічної, правописно-термінологічної підкомісій історико-філологічного відділу, а також правничо-термінологічної комісії УАН.

Визначено, що діяльність О.Г. Алеші цим не обмежувалася. Він також був членом Президії Українського комітету громадських організацій (з травня 1920 р.), основним завданням якого було надання допомоги уряду Української Народної Республіки в налагодженні громадського життя. Членами комітету були окремі громадські діячі та представники громадських організацій, яких об'єднували загальні переконання - визнання державної незалежності України, демократичного державного будівництва, політичних свобод, демократичного законодавства. Комітет відіграв значну роль у формуванні нового Кабінету Міністрів УНР та формуванні місцевих органів влади. Саме за рекомендацією Комітету О.Г. Алешо був призначений головою Музейної секції художньо-промислового відділу Міністерства освіти. Також в окреслений період О.Г. Алешо був секретарем Наукового комітету земельних справ, членом Музейної секції Вукопису (Всеукраїнського комітету з охорони пам'ятників мистецтва і старовини), а з 8 лютого 1919 р. головою етнографічної секції Вукопису.

О.Г. Алешо в цей період не тільки здійснив переклади, але й зробив наукові коментарі праць професора Лейпцизького університету доктора Карла Вейле «Культура безкультурних» та «Початки людської культури» (1919), професора В. Клінґера «З історії казкових мотивів античного походження» (1920), який у свою чергу широко використовував для порівняння й українські фольклорні матеріали.

У підрозділі 3.4. «Роль О.Г. Алеші у становленні Сільськогосподарського наукового комітету України (1919-1921)» значну увагу приділено організаційній діяльності О.Г. Алеші з координації процесу становлення сільськогосподарської науки як вченого секретаря СГНКУ в період створення, розгортання діяльності, напрацювання статутних документів Комітету. Цей державний орган було створено за аналогією із Сільськогосподарським вченим комітетом Російської імперії у Санкт-Петербурзі. У листі № 268 за підписом вченого секретаря Алеші в березні 1919 р. до Сільськогосподарського вченого комітету в Петербурзі, зокрема, написано, що «Вчений комітет при Комісаріаті Землеробства України вважає доцільним використання досвіду з питань організації подібних наукових установ Росії і в першу чергу досвіду тотожного йому по завданнях Сільськогосподарського вченого комітету в Петербурзі».

СГНКУ із 1919 р. найбільше займався науково-організаційною роботою, за яку безпосередньо згідно із своїми посадовими обов'язками відповідав О.Г. Алешо. Чимало роботи у даний період було проведено із забезпечення Комітету штатним персоналом: станом на 1 лютого 1919 р. працівників разом із членами комітету налічувалося 8 осіб, у червні ж під час приходу Добровольчої армії у Київ загальна кількість співробітників СГВКУ становила вже 107 осіб.

Уся нелегка виконавча робота загального характеру здійснювалася секретаріатом на чолі з вченим секретарем О. Алешею. Саме визначні організаційні здібності та науковий підхід до систематизації матеріалів дали змогу Олександру Гавриловичу налагодити чітку роботу секретаріату Комітету. Із червня 1919 р. О.Г. Алешо як представник від Наркомзему брав участь у міжвідомчих нарадах при Народному комісаріаті фінансів і відстоював бюджет Комітету, в результаті чого вже у липні того самого року вийшла постанова робітничо-селянського уряду про виділення 63 000 крб. для вченого комітету Наркомзему. На кінець серпня 1919 р. радянську владу в Україні було повалено. СГВКУ не зміг користуватися наданими радянською владою коштами і залишився повністю без фінансування. А після наказу генерала М.Є. Бредова про ліквідацію всіх установ Народного комісаріату земельних справ СГВКУ фактично припинив свою діяльність. Продовжувала свою роботу лише президія Комітету - з метою завершення розпочатих наукових робіт. О.Г. Алешо як учений секретар СГНКУ був членом президії, тож роботу в Комітеті не припиняв. Уся документація, переписка, підготовка офіційних звернень лягла на нього. Під час економічної кризи в країні самі члени президії, і О.Г. Алешо в тому числі, змушені були перебувати в умовах надзвичайної матеріальної скрути. Проте в період перебування Добровольчої армії під командуванням А.І. Денікіна у Києві Комітету вдалося зберегти майже все майно та творчі напрацювання.

Аналіз документальних джерел дає підстави для висновку, що саме в період роботи Алеші в СГНКУ вибудовувалася державна система організації наукового забезпечення сільськогосподарської галузі, аналізувалися результати попередніх дослідницьких розвідок й можливості та основні напрямки проведення нових дослідів загальнодержавного значення.

Голова, заступник голови та вчений секретар обиралися строком на 3 роки та затверджувалися міністром земельних справ. Є документальне підтвердження, що упродовж 1919-1921 рр. О.Г. Алешо був першим вченим секретарем СГВКУ і зіграв основоположну консолідуючу роль у справі розвитку Комітету у найважчий час - період його становлення у роки українських революцій та громадянської війни. Другого квітня 1921 р. О.Г. Алешу було звільнено з посади вченого секретаря у зв'язку з переходом на постійну роботу керівником Музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка при Спільному зібранні УАН. Проте й далі він залишився дійсним членом Комітету, а з 1 травня 1921 р. очолив ним же створену Секцію сільськогосподарського народного побуту, засновану з метою дослідження суб'єкта сільського господарства - людини. Секція сільськогосподарського народного побуту в своєму складі мала два Бюро: 1) народного побуту в сільському господарстві та 2) народного побуту в сільськогосподарській промисловості. Секція займалася дослідженням сільськогосподарського народного побуту України; його експедиційним обстеженням на території Полісся, Лісостепу та Степу України;

розробкою програм-інструкцій: «Жнива», «Косовиця», «Городництво», «Бджільництво»; ініціювала організацію відділу сільськогосподарського народного побуту у складі Всеукраїнського сільськогосподарського музею.

О.Г. Алешо брав безпосередню участь у розробці спеціальних положень про порядок організації з'їздів, нарад, комісій Комітету; про об'єднання наукової сільськогосподарської роботи на території України; про координацію діяльності комітету і Народного комісаріату земельних справ; про об'єднання роботи Комітету з Українською академією наук і т. ін. За ініціативою та безпосередньою участю О.Г. Алеші Комітетом було затверджено «Положення про Центральну сільськогосподарську бібліотеку України».

алешо антропологія етнологія вчений

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасного стану наукової розробки з основоположних проблем теми дисертаційного дослідження засвідчив відсутність комплексних фундаментальних досліджень наукової та організаційної діяльності О.Г. Алеші. Внесок науковця у розвиток вітчизняної антропології, етнології та агрономії вперше став об'єктом дисертаційного дослідження. У роботі здійснено аналіз основних етапів життєвого та творчого шляху вченого, визначено його роль у справі розвитку галузевої науки в Україні. Джерельна база даного дослідження становить понад 110 архівних документів з фондів державних архівних установ України та Російської Федерації, які дали можливість вперше цілісно відтворити наукову біографію вченого, оцінити його особистий внесок у розвиток української антропологічної, етнологічної та сільськогосподарської наук.

2. За результатами аналізу умов формування вченого, здійснення наукової й організаційної діяльності та з метою кращого розуміння перебігу подій запропоновано періодизацію життя, науково-організаційної діяльності вченого. Автором виділено три періоди: 1) період навчання, становлення особистості та початок формування наукового світогляду (1905-1910); 2) Петербурзький період життя, пов'язаний із початком наукової діяльності, участю в наукових експедиціях (1910-1918); 3) період науково-організаційної та державотворчої діяльності в Україні, пов'язаний із Українським науковим товариством, Українською академією наук, Українським народним університетом та Сільськогосподарським науковим комітетом України (1918-1922).

3. Аналіз джерельної бази дав змогу показати вплив видатного педагога, науковця, етнографа, музейника Д.М. Щербаківського на становлення та розвиток особистості О. Алеші в шкільні роки. Також дисертанткою з'ясовано, що у становленні й розвитку наукового світогляду О.Г. Алеші основоположну роль відіграв всесвітньо відомий вчений, антрополог, етнограф, археолог, педагог, великий патріот України - професор Ф.К. Вовк. За сприяння таких видатних педагогів та під їхнім керівництвом сформувався науково-дослідницький та організаційний талант О.Г. Алеші.

Доведено, що участь в антрополого-етнологічних експедиціях ввела вченого в коло найважливіших завдань, які стояли перед антропологією та етнологією того часу, стала першоосновою формування його наукових поглядів.

4. Детальне ознайомлення із матеріалами петербурзького періоду формування наукового світогляду вченого, його наукової діяльності того часу дало змогу визначити особисту участь О.Г. Алеші в експедиційній діяльності Імператорського Російського географічного товариства, Російського антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті та етнографічному відділі Російського музею імператора Олександра III в Санкт-Петербурзі. Аналіз петербурзького оточення О.Г. Алеші, його взаємин з іншими яскравими представниками школи Ф.К. Вовка дав можливість розкрити їхній вплив на формування наукового світогляду та становлення молодого вченого. Доведено, що наукова діяльність О.Г. Алеші у 1910-1918 рр., безпосередня участь у наукових антрополого-етнологічних експедиціях та дослідженнях українців того періоду сприяла визначенню подальшого професійного зростання О.Г. Алеші. Він став яскравим представником нової антропологічної школи, на основі досягнень європейської науки вибудовував свою наукову діяльність в Україні.

5. Системно проаналізовано діяльність Українського наукового товариства у Києві, що дало змогу через призму його функціонування висвітлити активну участь Алеші О.Г. як секретаря цього творчого об'єднання вчених й освітян та члена багатьох комісій у процесах становлення антропології, етнології та агрономії в Україні (1918-1921).

6. Здійснено аналіз діяльності О.Г. Алеші в київський період життя (1918-1922), коли всі його зусилля, не зважаючи на складні політичні та економічні умови, були спрямовані на створення першої в Україні установи, що відповідала меті всебічного комплексного антрополого-етнологічного вивчення українського народу - Музею антропології та етнології ім. Ф.К. Вовка. Вивчено його діяльність на посаді керівника згаданого музею при спільному зібранні Української академії наук. Автор дійшла висновків, що О.Г. Алешо підготував ґрунт для створення такої установи в Україні, перевіз цінну наукову спадщину свого вчителя Ф.К. Вовка в Україну, брав безпосередню участь у розробці завдань та статутних документів Музею, і, таким чином, став ідейним натхненником розвитку антропології як науки в Україні. Автором дослідження узагальнено та систематизовано концепцію розвитку антропології в країні, розроблену Алешею, яка є яскравим свідченням комплексного наукового підходу вченого до даного питання.