Суспільно-політична діяльність Луція Корнелія Сулли

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК: 94 (37) Сулла

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛУЦІЯ КОРНЕЛІЯ СУЛЛИ

Шіцина К.В.

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: - доктор історичних наук, професор Ставнюк Віктор Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

Офіційні опоненти: -

доктор історичних наук, професор Гладких Михайло Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри археології та музеєзнавства

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Зелінський Андрій Леонідович, Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, старший науковий співробітник відділу класичного сходу

Захист відбудеться 14.03.2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 12.02. 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Казакевич Г.М.

Анотації

Шіцина К.В. Суспільно-політична діяльність Луція Корнелія Сулли - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації розглядається суспільно-політична діяльність Луція Корнелія Сулли в контексті кризового стану Римської республіки на початку І ст. до Р.Х. Основна увага приділена висвітленню питань військово-політичної кар'єри Сулли, аналізу його законодавства, а також визначенню ролі дипломатії та пропаганди у вирішенні внутрішніх та зовнішній конфліктів. У ході дослідження виявлено ряд підтверджень активного втручання Сулли у внутрішню політику грецьких та малоазійських полісів під час ведення війни з Мітрідатом VI Евпатором.

Зроблено висновок, що екстраординарна диктатура Сулли було б неможливою без відповідного стану римського суспільства. Окремий акцент зроблено на проблемі проскрипцій та їх впливу на масову свідомість римського суспільства. В результаті проведеного аналізу джерельних даних спростовується традиційний погляд на масові репресії, як на характерну ознаку сулланської диктатури. Доведено, що формування негативного ставлення було викликано не фактом фізичної розправи, а юридичними наслідками закону. У ході дослідження встановлено, що саме на часи правління Сулли слід відносити початок масштабного світського та храмового будівництва на території Італії.

Ключові слова: диктатура, проскрипції, пропаганда, релігійна політика, громадянська війна, суспільна діяльність, дипломатія.

Шицына Е.В. Общественно-политическая деятельность Луция Корнелия Суллы - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

В диссертации рассматривается общественно-политическая деятельность Луция Корнелия Суллы в контексте кризисного состояния Римской республики начала І в. до Р.Х. Основное внимание уделено освещению вопросов военно-политической карьеры Суллы, анализу его законодательства, а также определению роли дипломатии и пропаганды в разрешении внутренних и внешних конфликтов.

Изучение обстановки в государственном аппарате на кануне Гражданской войны привело к формированию выводов о существовании в нем целой системы политических заговоров и коалиций в среде влиятельнейших людей Рима. Последствия политических интриг привели к ряду нарушений процессуальных норм, что и спровоцировало беспрецедентное военное вторжение консула в Рим.

В ходе исследования было обнаружено ряд подтверждений активного применения Луцием Корнелием пропаганды во время ведения войны Митридатом VI Евпатором, а также его перманентного вмешательства во внутренние отношения греческих и малоазийских городов. В качестве показательного примера такой политики приведен перевод декрета Суллы 86 г. до Р.Х. и указов сената 80 и 73 гг. до Р.Х. по урегулированию земельных отношений в беотийском полисе Ороп.

Диктатура Суллы была качественно новым институтом, созданным не только для удовлетворения его субъективных амбиций, но с целью проведения комплекса реформ для оздоровления государственного аппарата Римской республики. В тоже время, возникновение такой магистратуры было бы невозможным без соответствующего состояния римского общества. Реформы диктатора привнесли ряд изменений в распределение полномочий между влиятельнейшими социальными группами Республики.

Существенная часть работы посвящена проблеме проскрипций и их влияния на массовое сознание римского общества. Сделана попытка отойти от повествовательных тенденций подачи истории репрессий Суллы и изучить их особенности, ссылаясь на сравнительный анализ статистических данных источников. В результате проведенного анализа опровергнуто традиционное восприятие проскрипций как основного определяющего признака сулланской диктатуры. Доказано, что формирование негативного отношения было вызвано не фактом физического насилия, а юридическими последствиями закона. сулла римський дипломатія

В диссертации рассматривается практическое применение социальной политики диктатора в последние годы его жизни. В ходе исследования обнаружено, что именно временем правления Суллы следует датировать начало масштабного светского и храмового строительства на территории Италии. Историческое значение общественно-политической деятельности Луция Корнелия Суллы заключается в законодательном закреплении изменений государственного устройства Римской республики в начале І в. до Р. Х., юридическом оформлении уже существующих до него практик репрессий, а также в создании религиозного обоснования своей власти, что стало примером для многих последующих поколений политических лидеров.

Ключевые слова: диктатура, проскрипции, пропаганда, религиозная политика, гражданская война, общественная деятельность, дипломатия.

Shitsyna K. V. The social and political activity of Lucius Cornelius Sulla. - Manuscript.

The thesis for the Candidate of Historical sciences degree, speciality 07.00.02 - World History. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2011.

The thesis deals with influence of Lucius Cornelius Sulla's policy on Late Roman Republic's state changes. Its purpose is to show the social and political activity of dictator in the frameworks of crisis circumstances in the beginning of I century BC. The thesis touches upon the problems of dictator's legislation, his political and military career. It is analyzed the role of Sulla's diplomacy and propaganda in permission of internal and external conflicts. The study reveals the evidentiary materials of his active interference in the domestic politics of Greece' and Asia Minor's polises during the warfare with Mithridat VI Eupator.

The author comes to the conclusion that Sulla's extraordinary dictatorship would have been impossible without appropriate state of Roman society. It is stressed that the total repressions, named as proscriptions, were not the main indication of his dictatorship. The study touches upon the impact of proscriptions at the Romans mass consciousness. It is considered that the beginning of large-scale civil and temple construction in Italian territory should be dated to the times of Sulla's dictatorship.

Key words: dictatorship, proscriptions, propaganda, religious policy, civil war, social activities, diplomacy.

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, трьох додатків, списку використаних джерел та літератури (235 найменувань). Загальний обсяг дослідження - 200 сторінок, з них основного тексту - 175 сторінок, додатки - 7 сторінок, список використаних джерел і літератури - 18 сторінок.

Актуальність теми дослідження. Останнім часом у вітчизняній науковій літературі все більш помітним стає прилучення до тенденції поглибленого вивчення біографій видатних особистостей та їх внеску в історію людства. Луцій Корнелій Сулла належить до числа найвпливовіших постатей як в історії власне Риму, так і всього середземноморського світу. Його суспільно-політична діяльність стала одним з найвизначніших моментів в державотворчому процесі античної Італії і визначила вектор її подальшого розвитку. Встановленню його одноосібної диктатури передувала гостра внутрішня криза civitatis і республіканської системи управління, а також низка зовнішньополітичних чинників, які в сукупності могли поставити під сумнів існування Римської середземноморської держави.

Порівняно невелика тривалість диктатури Сулли жодним чином не зменшує її історичного значення. Саме в ці кілька років суспільно-політичне життя Республіки зазнало значних змін: внаслідок масштабного комплексу реформ було здійснено суттєву реорганізацію політичної системи, запроваджено нові принципи регіональної політики, змінено характер взаємовідносин з підкореними територіями, відбулися істотні зрушення в зовнішній стратегії Риму. Водночас, вперше на державному рівні було легалізовано політичний терор, наслідки якого поширилися відразу на декілька поколінь репресованих.

В дослідженні зроблено акцент на тих аспектах діяльності Сулли, які в сучасній історіографії залишаються в тіні загальновідомих подій. В той же час, незначні, на перший погляд, приклади можуть допомогти зрозуміти краще загальну мотивацію вчинків диктатора, його цілі та засоби їх досягнення. Деякі впроваджені Луцієм Корнелієм Суллою закони відобразилися у правовій спадщині Римської цивілізації, а його вчинки стали прикладом для політичних лідерів на багато століть вперед. Залучення надбань світової історичної науки з урахуванням останніх теорій і методів забезпечує більш високу ефективність дослідження.

Вивчення суспільно-політичної діяльності диктатора дозволяє зрозуміти закономірності історичного розвитку Риму в максимально відповідальний період переходу від республіканської системи правління до монархічної. Крім того, воно дозволяє конкретизувати такі загальноісторичні поняття, як причини виникнення політичних протистоянь та їх переростання в громадянські конфлікти; дипломатичні відносини з супротивником під час ведення зовнішньої війни; застосування політичної та релігійної пропаганди для досягнення влади і подальшого зміцнення соціальної бази режиму, використання армії для реалізації власних амбіцій; здійснення масштабних репресій.

Особистість Луція Корнелія Сулли, основні віхи його життя та діяльності є вельми інформативними для здійснення компаравістичних досліджень в галузі не тільки суто історичних дисциплін, а й дисциплін суміжних: історико-правничих, історико-психологічних, політологічних, соціологічних тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема даного дисертаційного дослідження пов'язана з проблематикою, що розробляється кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є особа Луція Корнелія Сулли - громадсько-політичного діяча Римської республіки, розглядувана в контексті кризових процесів І ст. до Р. Х.

Предметом дослідження, відповідно, виступають суспільна та політична діяльність Сулли, його участь в зовнішніх і внутрішніх війнах, взаємини з іншими діячами римської civitatis, впровадження ним інституту безстрокової одноосібної диктатури, застосування проскрипцій, проведення реформ та суспільна діяльність останніх років його життя.

Метою дослідження є розкриття суспільно-політичної діяльності Луція Корнелія Сулли в контексті історичних умов доби Пізньої Римської республіки. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання:

- дослідити стан джерельної бази і ступені наукової розробки проблеми;

- розкрити початковий етап кар'єри Сулли в контексті кризового стану Республіки на початку І ст. до Р. Х.;

- з'ясувати особливості військової, політичної та пропагандистської діяльності Сулли під час Мітрідатових війн;

- визначити характер інституту сулланської диктатури, з'ясувати малодосліджені питання в історії проскрипцій, дослідити конституцію Сулли, дати оцінку суспільній діяльності диктатора в останні роки його життя.

Хронологічні межі дослідження обумовлені його метою. Верхня межа визначена початком активної політичної діяльності Сулли із зайняттям ним посади консула в 88 р. до Р.Х. Нижню межу становить дата його смерті в 78 р. до Р.Х. З метою кращого дослідження особистості диктатора в дисертації зроблено екскурс в більш ранню його біографію.

Географічні межі визначені завданнями, об'єктом та предметом дослідження. В основному вони співпадають з територією Італії, хоча з урахуванням держав, прямо чи опосередковано задіяних у подіях Мітрідатових війн, для аналізу залучено середземноморський і циркумпонтійський матеріал.

Теоретико-методологічна база. Особливості законодавчої діяльності Сулли розглядаються як сукупність окремих компонентів, що органічно утворюють одне ціле. Тому для вивчення політичної, законодавчої і військової діяльності Сулли в роботі було обрано основним системний метод дослідження. Для поглибленого вивчення обох комплексів реформ було залучено принципи індивідуалізуючого порівняння. Для виявлення відмінних рис в законопроектах 88 р. та 82-80-х рр. до Р.Х. було використано симетричний варіант порівняння за контрастом. Також для аналізу реформ враховано прийоми діахронного методу.

Під час дослідження пропаганди Сулли було застосовано комплексний підхід до вивчення джерел, що полягає в поєднанні аналізу наративних, археологічних та епіграфічних даних. В зв'язку з тим, що дійсність передбачає взаємозв'язок всіх форм взаємовідносин людини та оточуючого її середовища, було використано методи, запозичені з соціології та психології. Оскільки основний матеріал для обраної теми становить життєпис диктатора, залишений в античних творах, то під час опрацювання текстів було залучено прийоми біографічного методу дослідження джерел. Водночас, виникла необхідність застосування методів екстраполяції та ретроспекції, оскільки основну масу писемних джерел складають праці античних авторів, які жили переважним чином через два-три століття після зазначених подій.

Для отримання коректних висновків щодо обсягів витрат на проведення політичних репресій та прибутків від продажу конфіскованого майна, використано основні правила контент-аналізу, що передбачає дослідження великих за обсягом творів античних авторів для виявлення в них числових закономірностей. Методи індукції та дедукції були застосовані під час дослідження проскрипцій з метою відтворення масштабів поширення каральних заходів. Також було використано хронологічний метод, що передбачає вивчення послідовного в часі розвитку подій. Цей підхід був застосований, зокрема, при дослідженні текстів нормативних актів грецького полісу Ороп, виданих Суллою під час війни з Мітрідатом та ратифікованих в часи його диктатури.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній історичній науці комплексним дослідженням особистості Луція Корнелія Сулли та його суспільно-політичної діяльності. В роботі, зокрема, зроблено акцент на особливостях ранньої військово-політичної кар'єри диктатора. На основі аналізу джерел запропоновано тлумачення передумов, перебігу та підсумків Мітрідатових війн. Здійснено власний переклад декрету Сулли 86 р. до Р.Х. і постанов сенату 80 та 73 рр. до Р.Х. щодо врегулювання земельних відносин в беотійському полісі Ороп. В ході дослідження було виявлено низку підтверджень перманентного застосування Суллою пропаганди та популізму, що знайшло своє відображення в різних видах джерел.

У процесі аналізу політичних репресій було здійснено спробу відійти від існуючих описових тенденцій в історії проскрипцій і дослідити їх особливості на підставі порівняльного аналізу статистичних свідчень античних авторів. Запропоновано власне тлумачення сутності інституту диктатури Луція Корнелія Сулли. Крім того, в роботі спеціально досліджуються наслідки втілення соціальної політики диктатора.

Практичну значимість дисертації становлять сформовані в ній висновки, узагальнення, їх наукова новизна. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані під час підготовки нормативних і спеціальних курсів у навчальних закладах. У подальшому вони можуть бути залучені для створення узагальнюючих та спеціальних праць з історії Стародавнього Риму та європейської цивілізації в цілому. Крім того, результати дисертаційної роботи можна використати в процесі вивчення біографій інших діячів, суспільно-політичних процесів кризової доби Римської республіки.

Апробація результатів дослідження здійснена у вигляді доповідей та тез на наукових конференціях: I та II Міжнародних наукових конференціях "Актуальні проблеми історії стародавнього світу" (Київ, 2007 р. та 2009 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених "Дні науки історичного факультету" (Київ, 2007 р., 2008 р., 2009 р. та 2010 р.); V, VІ та VІІ Міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених "Шевченківська весна" (Київ, 2007 р., 2008 р. та 2009 р.); Міжнародній науковій конференції "Україна-Греція: зрізи епох" (Київ, 2008 р.); XVI та XVIІ Наукових конференціях "Сергеевские чтения" (Москва, 2009 р. та 2011 р.); Міжнародній науковій конференції "Військово-історична наука в Україні та за рубежем: вчора, сьогодні, завтра" (Київ, 2009); І Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми історії середніх віків та раннього нового часу" (Київ, 2010 р.), а також на Міжнародному "круглому столі" "Україна-Італія: стан і проблеми наукового і культурного співробітництва" (Київ, 2008 р.) та "круглому столі" "Демократія антична і сучасна" (Київ, 2009 р.).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, встановлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, наведено дані щодо апробації і публікації результатів проведеного дослідження.

У першому розділі "Джерела та історіографія дослідження" характеризується джерельна база та стан наукової розробки теми. У першому підрозділі "Джерела" розглядається джерельна база дослідження. Джерела, що дають інформацію про суспільно-політичну діяльність Луція Корнелія Сулли поділяються на чотири основні категорії: наративні, епіграфічні, археологічні, нумізматичні. В свою чергу, наративні джерела можна умовно розділити на три підгрупи: спадщина авторів, які були безпосередніми сучасниками подій; праці наступного покоління істориків, які є перехідними; пізні джерела - твори римських та грецьких авторів імператорської доби.

Порівняно нечисленну групу сучасників диктатора представляють історики Сизенна, Фенестелла, Гай Саллюстій Крісп та Ціцерон. Втрату праць перших двох авторів певною мірою компенсує спадщина Марка Тулія Ціцерона. Особливо це стосується посилань на сулланські закони під час його адвокатських виступів у суді. Важливий матеріал можна знайти в промовах проти намісника Сицилії Вереса та в його листуванні. Окремо слід наголосити на промові Ціцерона в якості адвоката в суді "За Секста Росція Амерінського", що відбулася під час сулланської диктатури (80 р. до Р. Х.).

Гай Саллюстій Крісп в політичному відношенні був активним прихильником Гая Юлія Цезаря, що визначило його суб'єктивне ставлення до Сулли. Саллюстій, маючи доступ до державних архівів, був добре обізнаний з матеріалом і старанно підбирав факти. Слід приділити окрему увагу розділу 102 "Югуртинської війни", що містить переказ промов Сулли і Цезаря, а також розділу 95, в якому подано характеристику діяльності диктатора.

Із праці Тіта Лівія "Історія Риму від заснування міста", яка належить до другої підгрупи джерел, найбільш важливими для дослідження є перекази праці Лівія, або т. зв. періохи. В них послідовно викладено основний зміст оригіналу щодо приходу Сулли до влади, реформ 88 та 82 рр. до Р. Х., його проскрипцій та диктатури.

Серед пізніх джерел найповніше діяльність Сулли періоду диктатури представлена в "Римській історії" Аппіана Александрійського, в особливості в розділах "Війни з Мітрідатом" та "Громадянські війни". Для написання історії Мітрідатових війн давньогрецький автор користувався мемуарами Сулли та втраченими матеріалами Тіта Лівія. Слід враховувати, що Аппіан був схильний до антиримських настроїв і, починаючи з опису подій ІІ ст. до Р. Х., його лояльні оцінки римської історії помітно змінюються оцінками критичними, а той просто негативними, що могло вплинути і на підбір автором джерел. Слід враховувати також вплив уже сформованої до цього традиції щодо характеристики правління Сулли.

Вкрай важливим джерелом інформації щодо подробиць життя диктатора є паралельні життєписи Плутарха. Автор мав доступ до мемуарів Сулли, що зумовлює особливе значення його біографії. У життєписах Марія, Красса, Лукулла, Цезаря та Ціцерона Плутарх часто торкається подій, так чи інакше пов'язаних з суспільно-політичною діяльністю Сулли.

При висвітленні деяких окремих епізодів діяльності Сулли було використано праці Луція Аннея Флора, Гая Юлія Цезаря, Павсанія, Плінія Старшого, Веллея Патеркула, Феста, Діона Кассія, Діодора Сицилійського, Страбона, Валерія Максима, Фронтіна, Поліена, Афінея, Мемнона, Евтропія та Луція Ампелія.

Серед епіграфічних пам'яток особливе місце займають законодавчі акти першої половини І ст. до Р.Х. Окреме місце слід віднести сенатусконсультам, що відтворюють процес передачі земель у беотійському полісі Ороп у власність культу Амфіарая, зібрані під назвою Senatus consultum de Amphiarai Oropii Agris, на підставі аналізу яких можна зробити висновки щодо характеру політичної діяльності Сулли в період війни з Мітрідатом VI Евпатором. Наприкінці ХІХ ст. оропські постанови були перекладені з давьногрецької на латинську мову і проаналізовані німецьким дослідником Ф. Дюрбахом в контексті історії даного полісу. Але на сьогоднішній день вітчизняними фахівцями ще не було здійснено переклад цих актів українською та російською мовами, не визначено їх значення для зовнішньої політики Риму в першій половині І ст. до Р.Х. Значну інформативність має також уривок із lex Cornelia de XX quaestoribus, знайдений в Римі в XVI ст. під руїнами храму Сатурна.

Відображення історичних реалій в наративних джерелах підтверджується археологічними даними. Численні розкопки здійснюються в Римі і на території всієї Італії, надаючи цінний матеріал для відтворення особливостей архітектури сулланського періоду. На сьогоднішній день збереглися археологічні підтвердження активного культового будівництва часів диктатури Сулли. За межами римського померія під час правління Сулли було реконструйовано храм Юпітера Анксур в Таррацині, святилища Геркулеса в Тибурі та біля Сульмона, Фортуни - в Пренесте. Серед залишків приватного будівництва Сулли відомою є його вілла в Тускулі, яка згодом належала Ціцерону. Крім того, все ще чекають на своє вивчення численні колонії сулланських ветеранів.

У ході дослідження авторкою було взято участь у міжнародному проекті з застосування останніх технологічних досягнень на археологічних об'єктах. Після завершення першої частини проекту було отримано результати 3-D-сканування "Малого храму", що входить до храмово-фортифікаційного комплексу Юпітера Анксур в Таррацині (сучасна Террачина, Лаціо, Італія), відреставрованого та розбудованого за наказом Луція Корнелія Сулли. Остаточні результати сканування стануть основою реконструкції первинного вигляду святилища, а попередній графічний зразок викладено у Додатках роботи (Додаток В. (Рис. 2)). Вивчення цього археологічного комплексу надало можливість ознайомитися з практичним втіленням соціальної програми диктатора.

Нумізматичні джерела представлені денаріями Лукулла, що карбувалися під час Першої Мітрідатової війни, срібними денаріями Сулли періоду його диктатури. На окрему увагу заслуговує випущений спільно з Метеллом денарій, що вийшов під час останнього консульства Сулли. Значну інформативність мають також понтійські і боспорські колекції. Варто наголосити, що й після смерті диктатора певний час продовжувалося карбування монет з його зображенням.

У другому підрозділі "Історіографія" досліджується історіографія проблеми. В переважній більшості праць можна виділити дві основні досліджувані проблеми - сутність інституту диктатури Сулли та історичне значення його реформ.

Першим дав характеристику постаті диктатора загальновідомий енциклопедист Ш.Л. де Монтеск'є в своїй праці "Роздуми про причини величі та падіння римлян" (1734 р.). Початок науковому дослідженню проблеми поклали роботи авторів ХІХ ст. Першим до вивчення історичного внеску Сулли звернувся Т. Моммзен. На основі його характеристик було створено стійке уявлення про те, що сулланська конституція мала позитивне історичне значення, його правління було легітимним і спиралось на традицію концентрації влади у формі ранньореспубліканської диктатури, якій Сулла надав нового характеру. Концепція Т. Моммзена набула широкого поширення серед науковців, які визнавали тезу про конституцію Сулли як спробу реставрувати та закріпити римську Республіку в її нобілітарній формі. Г. Ферреро також дотримувався схожого тлумачення сулланських реформ, проте вважав їх суперечливими і нежиттєздатними. Хр. Мейєр в контексті загальних тез Т. Моммзена та Г. Ферреро визначив підсумки правління Сулли як останню і найбільш важливу консервативну реставрацію.

Ж. Каркопіно категорично відмовився від моммзенівської концепції. Його власна теорія зводилась до того, що Сулла не був прихильником жодної з соціальних сил, а наприкінці своєї діяльності став виразником монархічної тенденції й прототипом Цезаря. Схожу з концепцією Ж. Каркопіно аргументацію наводять К. Ланзані та Р. Сайм.

Принципово новий етап у вивченні діяльності Сулли почався з виходом праць Е. Габби та Е. Бедіена. На відміну від Ж. Каркопіно, зазначені автори зняли питання про наявність у Сулли усвідомлених монархічних планів. Крім того, Е. Габба вбачав у Суллі аристократичного реформатора, підкреслював закономірність, історичну доцільність та позитивне значення його реформ, що полягало в уніфікації та романізації Італії. Своєрідністю вирізняється концепція А. Ківні, який розглядає даний режим як специфічну форму ранньореспубліканської диктатури, а самого Суллу як останнього республіканця. Крім того, А. Ківні присвятив подіям 88 р. до Р.Х. окрему публікацію, в якій розглянув початок громадянської війни та сукупність суперечностей, що виникли між Сульпіцієм і Суллою, провів аналіз психологічних мотивацій його вчинків, щоправда, інколи схиляючись до апологетичної позиції.

Ф. Інар спростував як концепцію Т. Моммзена, так і Ж. Каркопіно. На його думку, Сулла не був консервативним реставратором і не був прототипом монархії Цезаря, але намагався створити новий аристократичний режим, який виходив за межі традиційних уявлень. К. Кріст наголосив на деструктивному характері сулланських реформ. В його монографії детально охарактеризовано біографію диктатора в контексті історичних реалій, особливу увагу приділено періоду консулату та взаємовідносинам Сулли з Марієм і Метеллами.

У радянській історіографії, яка базувалася на концепції Т. Моммзена, спостерігалися схожі тенденції, але з більш вираженою негативною оцінкою диктатора. Якщо до 30-х рр. ХХ ст. автори все ще вбачали в необмеженій диктатурі Сулли аристократичне підґрунтя, то надалі вона оцінювалась як монархія або тиранія, найбільш характерною ознакою якої були проскрипції.

С. І. Ковальов головну увагу зосереджував на соціальній основі влади Сулли і дійшов висновку, що він став першим імператором в новому, а не в республіканському значенні цього слова. Проскрипції С. І. Ковальов розглядав як жорстокий метод боротьби римcьких нобілів із революційно-демократичним рухом та водночас засобом неймовірного збагачення правлячої партії. Про монархічні позиції Сулли писав також М.О. Машкін. Автор наголошував, що диктатор під впливом елліністичних звичаїв першим прагнув знайти релігійне обґрунтування своєї влади. Окрему позицію займав С.Л. Утченко, який вважав законодавство Сулли реформами сильної особистості, здійсненими новими методами, але заради безнадійної справи відтворення Республіки, що в свою чергу визначило нетривалість та неефективність проведених заходів.

В сучасній російській історіографії з'явився ще один напрям бачення даного питання: диктатура Сулли була не самовільною узурпацією всієї державної влади, а законодавчо оформленою магістратурою для проведення комплексу реформ з метою зміцнення держави і сенату. Вагомими у цьому напрямі є дослідження науковців сучасної російської школи: М.В. Белкіна, К.Л. Гулєнкова, О.В. Коптєва, О.В. Єрьоміна, В.В. Дементьєвої, А.В. Короленкова та Є. В. Смикова.

О.В. Єрьомін, виходячи із гострого протиріччя сулланського режиму, запропонував "синтетичну" теорію, за якою досліджувана диктатура була легітимною, не виходила за межі республіканської конституції, не була ні монархією, ні військовою диктатурою. Вона визначається автором як надзвичайний конституційний інститут, що поєднав риси старих екстраординарних магістратур - диктатури та колегії децемвірів.

Окремої уваги заслуговують публікації, присвячені малодослідженим аспектам даного періоду і біографії диктатора. Позиції диктатора щодо стану вершників дослідив П. Брант. Дж. Балсдон проаналізував значення релігійної політики Сулли. Події 88 р. до Р.Х. та подробиці змови Сульпіція та Марія були детально досліджені Р. Сігером в контексті висвітлення біографії Сулли для дев'ятого тому відомого британського видання "Cambridge Ancient History". Б.П. Селецький охарактеризував фінансове становище Республіки початку І ст. до Р.Х. Огляд гіпотез щодо легендарних та справжніх хвороб диктатора здійснено Є. Г. Рабиновичем. В публікації Б. Фрайєра наведено характеристику сулланської нумізматичної пропаганди в період 83-82 рр. до Р. Х., а також наголошено на маніпулюванні настроями італіків шляхом гарантування визнання за ними їх громадянських прав. У статті Е. Ремеджа досліджено епіграфічні свідчення пропагандистської діяльності Сулли. А.В. Короленков детально проаналізував застосування пропаганди та її вплив на свідомість тогочасного соціуму. Публікації таких дослідників, як А. Шервін-Уайт, А. Мастрочінкве, Є. В. Смиков, було приділено проблемі датування отримання Суллою посади претора і як наслідок хронології його намісництва в Каппадокії.

Таким чином, стан джерельної бази та ступінь наукової розробки теми дозволяють здійснювати наше дослідження, у відповідності з поставленою метою і визначеними завданнями.

У другому розділі "Початковий етап політичної кар'єри Сулли" досліджується питання формування Луція Корнелія Сулли в якості військового та політичного лідера нового зразка в контексті кризового стану римської civitatis. Перший підрозділ, "Римська республіка на початку І ст. до Р. Х.", присвячено вивченню загальних обставин, в яких розпочинається діяльність Сулли. Перші роки І ст. були відзначені відносною стабільністю в Республіці. Зовнішні загрози Рим майже не турбували, а внутрішнє життя було присвячене численним судовим процесам. Але саме на початку І ст., приховані за ілюзією спокою, в житті Республіки відбувалися складні процеси, що мали своїм наслідком передвісницю Громадянської, Союзницьку війну. Ситуація в державному апараті поступово ускладнилася, причиною чого була інертність переважної більшості сенаторів, які втрачали свій авторитет, і, як наслідок, реальні обсяги впливу. Водночас у середовищі нобілів поширювалася і стала прийнятною думка про існування паралельно з традиційною системою управління сильної особистості, наділеної надзвичайними повноваженнями і лояльної по відношенню до Республіки. Якщо звернути уваги на соціальні суперечності зазначеного періоду, то загострення на початку І ст. до Р.Х. проблеми громадянства спровокувало в свою чергу порушення хиткого миру між сенатом та вершниками.

У другому підрозділі, "Консульські вибори 88 р. Марш на Рим" виявлено ряд політичних інтриг, в результаті яких було остаточно закріплено поділ представників римського нобілітету на два ворогуючі політичні табори. Здобувши довгоочікувану перемогу на цих виборах, Сулла нарешті отримав можливість досягнути успішного майбутнього, але внаслідок таємної змови Гая Марія та Публія Сульпіція був усунений від посади воєначальника у багатообіцяючій війні з Понтійським царством.

Загалом, 88 р. до Р.Х. був відзначений екстраординарними подіями, що мали помітний вплив на подальший розвиток політичного життя Риму. Вперше з моменту створення Республіки особистісні суперечки впливових нобілів переросли у збройне протистояння із застосуванням не тільки окремих загонів охоронців, на зразок "антисенату" Сульпіція, але й військової потуги римської армії, що стало принципово новим явищем. Консул Сулла, опинившись внаслідок змови в політичній пастці, однак все ще маючи свободу вибору, вирішив відстояти власні інтереси силою державної зброї. Для забезпечення підтримки запланованого походу римськими солдатами Луцій Корнелій та його прибічники вдалися до прийомів політичної пропаганди та психологічно-релігійного тиску. Але якщо матеріально зацікавлені легіонери піддалися такому впливові, то у решти громадян цей вчинок викликав негативне ставлення.

Третій підрозділ, "Характер реформ Сулли та Помпея", присвячений аналізу законодавства Луція Корнелія Сулли та Квінта Помпея Руфа 88 р. до Р.Х. Виявлено, що Сулла добре усвідомлював, що зміцнення позицій сенату та покращення суспільного клімату є необхідними умовами як для його власної політичної кар'єри, так і для майбутнього всієї Республіки. Всупереч поширеному поглядові, є підстави стверджувати, що програма державних перетворень була розроблена ще у 88 р. до Р. Х., але внаслідок збігу несприятливих обставин залишилася нереалізованою. Спроба консула збільшити кількість сенаторів хоча й виявляє його прагнення покращити стан справ в Римі перед від'їздом на війну з зовнішнім ворогом, але, водночас, демонструє слабкість його власних позицій. Незважаючи на спроби просулланської пропаганди пом'якшити резонанс несхвалення, республіканське суспільство виявилося ще неготовим визнати домінування волі однієї особистості над традиційними колегіальними інститутами.

У третьому розділі "Діяльність Сулли в середині 80-х рр." проаналізовано військову, політичну та дипломатичну діяльність Луція Корнелія Сулли за межами Італії.

У першому підрозділі "Міжнародні відносини напередодні Мітрідатових війн" розглядаються передумови Мітрідатових війн. Користуючись послабленням уваги Риму до зовнішніх питань, понтійський володар Мітрідат VI Евпатор істотно посилив свої позиції, просуваючись все далі на захід. Видаючи себе за захисника еллінів від навали варварів, Мітрідат став господарем всього північного узбережжя Чорного моря, зробивши своєю столицею Пантікапей. На противагу підвладним Риму грецьким містам, в перші роки після переходу причорноморських міст під владу Евпатора тут спостерігався стрімкий економічний злет, що чітко простежується при досліджені боспорських монет. Підкорення полісів надало Понту важливі стратегічні переваги: в царстві з'явилися нові зручні бази для флоту, торгівельні зв'язки з рештою територій Причорномор'я відкрили нові можливості для поширення пропонтійських настроїв серед грецьких міст римської провінції Азія. Саме в цей період спостерігається стрімке поширення культів, пов'язаних з вшануванням Мітрідата як нового Діоніса або Геракла.

Пропаганда як ефективний засіб досягнення влади широко застосовувалася в античному світі і стала прообразом сучасної "інформаційної війни". Починаючи війну з Римом, агенти Евпатора заздалегідь потурбувалися про підготовку сприятливого суспільного клімату в тих землях, які планував включити в склад свого царства. Понтійський володар зіткнувся з суттєвою проблемою, що полягала в присутності в регіоні великої кількості римських громадян, які займали тут досить впливові позиції. Шлях, який було обрано для вирішення цього завдання змусив нарешті Рим прокинутися від свого хворобливого споглядання за далекою проблемою і відповісти рішучим ударом. Міждержавні відносини Риму та Понту за правління Евпатора, позначені невпинним накопиченням конфліктних питань, врешті-решт переросли у війну.

Другий підрозділ, "Військові дії Сулли на території Еллади", присвячений аналізу участі Сулли в основних подіях Мітрідатових війн. Виявлено, що гострою проблемою для римлян залишалася нестача коштів на ведення війни. Не отримуючи забезпечення і знаючи про можливу сумнівність своїх позицій після повернення додому з війни, центуріони в будь-який момент могли спровокувати бунт. Тому відразу після прибуття в Елладу, Сулла розпочав пошук грошей, продовольства та союзних сил в районі Етолії та Фессалії, не гребуючи навіть скарбницями місцевих святилищ. Вивчення джерельних даних щодо облоги Афін та Пірею дозволяє говорити про існування в полісі двох кардинально протилежних фракцій. Афіняни, які виступали прости тиранії Арістіона, вдавались до шпіонажу та доносів, що сприяло завершенню бойових дій на користь римлян.

Після падіння Афін стратегічним завданням Сулли стало перебазування в Беотію для продовження боротьби з Архелаєм. Воєначальник зустрів об'єднані сили Понту, кількість яких перевищувала його власні в кілька разів, на рівнині поблизу Херонеї. Слабкі позиції римлян перед кількісно переважаючим їх військом були ускладнені топографічними особливостями місцевості. Гіпотеза Плутарха про існування змови та підкупу Суллою Архелая ще під час Херонейської битви може спонукати перегляд перебігу та результатів Першої Мітрідатової війни. Брак доказів спростовує дану тезу. Таємна зустріч воєначальників відбулась тільки після битви при Орхомені, і сталося це через появу побічних ускладнень як для Сулли в Римі, так і для Мітрідата в його володіннях в Середземномор'ї. Сумніви Плутарха, що дали основу для подальших підозр, були наслідком перенесення пізніх подій на більш ранні за часом, з метою знайти причини нав'язаного Суллою римлянам Дарданського мирного договору.

Третій підрозділ, "Пропаганда та політична діяльність проконсула", містить аналіз джерельних свідчень щодо застосування Суллою пропаганди під час війни з царем Мітрідатом. Під час війни, під впливом провокаційних дій Евпатора, Сулла остаточно сформував основні вектори своєї релігійної пропаганди і розпочав роботу над їх реалізацією. Про справедливість цього спостереження свідчить вся його наступна суспільно-політична діяльність. Водночас Луцій Корнелій не втрачав можливості проводити агітацію на свою користь і серед власних легіонів. З переходом військової ініціативи на бік римських військ та полегшенням стану на фронтах бойових дій Сулла розпочав активне втручання у внутрішні справи полісів, а також сприяв поширенню серед їх громадян прихильності до Риму. Поліси Еллади постійно змінювали свої зовнішньополітичні вподобання, переходячи то на один, то на інший бік, ще більше ускладнюючи просування римських легіонів по згаданих територіях. Тому, поряд із військовими перемогами, проримська пропаганда мала відігравати вирішальне значення, що продемонстровано в підрозділі на прикладах регіональної політики Сулли в полісах Ороп та Стратонікея.

Аналіз комплексу наративних, археологічних та епіграфічних джерел дозволяє зробити висновки, що окрім застосування каральних заходів та розправ над непокірними, мало місце активне втручання Луція Корнелія Сулли у внутрішнє становище грецьких та малоазійських полісів, а також проведення ним у цих регіонах виваженої політики, що зміцнювала домінування римського авторитету під час військових кампаній проти Мітрідата VI Евпатора.

У четвертому розділі "Диктатура Луція Корнелія Сулли" визначено сутність та історичне значення політичної та суспільної діяльності диктатора під час останнього і найбільш визначного періоду його життя.

У першому підрозділі "Встановлення диктатури та її характер" досліджується інститут необмеженої диктатури Сулли. Встановлено, що вона була запроваджена внаслідок проведення специфічного процесу, відрізнялася своєю метою і рівнем компетенцій. Дана магістратура була запроваджена не заради виконання однієї конкретної справи, як це практикувалось раніше, а для проведення низки масштабних реформаторських заходів. Луцій Корнелій отримав повне право управляти Римом і провінціями, вести зовнішню політику, чинити суд, вирішувати питання життя і смерті громадян, а також їх приватної власності, вводити нові посади, призначати і змінювати магістратів.

У 80 р. до Р.Х. відбулося безпрецедентне поєднання Суллою посад диктатора і консула, що пізніше стало зразком для подібної практики за часів імперії. Ще однією особливістю був збіг його добровільного зречення із закінченням терміну другого консульства. Завдяки швидким темпам видання законів та втілення їх в життя Сулла досяг поставленої мети у визначений строк. За умови, якби він мав намір займати цю екстраординарну посаду пожиттєво, його реформаторська діяльність могла б розтягнутися в часі на більш тривалий термін. Водночас необхідно враховувати, що складення Суллою офіційних повноважень не означало його повного відходу від влади: в 79 р. до Р. Х., займаючи посаду проконсула, він отримав під свій контроль провінцію Цизальпійська Галлія.

У другому підрозділі "Проскрипції. Проблема об'єктивності їх оцінки в античних джерелах" розкрито ряд особливостей в історії сулланських репресій, т. зв. проскрипцій. Результати аналізу дозволяють уточнити, що самі по собі розправи і переслідування політичних противників мали місце й до Сулли, і тут він першим не був. Його новаторство полягає лише в узаконенні цих переслідувань, тобто у створенні прецеденту законодавчо оформленого терору як лінії внутрішньої політики партії-переможниці. На підставі посилань античних авторів можна говорити про юридично оформлений закон, практичне втілення якого з точки зору ефективності було бездоганним. Законодавчо репресії мали межі і були спрямовані на опозиційних лідерів, саме тому вивішувалися списки імен, чого не було при попередній практиці. Також було передбачено і часове обмеження - крайнім терміном для завершення проскрипцій і продажу майна були червневі календи, тобто 1 червня 81 р. до Р.Х. Незважаючи на ці заходи, на практиці репресії набули широкого розмаху. Помста політичним опозиціонерам переросла у фізичне винищення заможних громадян, майно яких підлягало конфіскації на користь тих, хто прагнув швидко збагатитися. Каральні заходи відбувалися не лише в Римі, а поширилися на інші міста Італії, де в якості покарання було влаштовано повний розпродаж місцевих муніципій. Розправи, що тривали сім місяців і супроводжувалися конфіскацією майна заможних жертв, принесли Суллі політичну й економічну свободу дій в подальшому управлінні державою.

Якщо про збагачення Сулли та його прибічників пишуть як античні, так і сучасні автори, то щодо проблеми їх витрат не було здійснено необхідних підрахунків. На підставі проведених в дослідженні підрахунків можна зробити висновок, що свідчення про надмірне збагачення Сулли внаслідок проскрипцій античних авторів є черговим перебільшенням, досить характерним для антисулланської пропаганди наступного періоду. Характерно, що засуджуючи розмах проскрипцій, римляни в той же час визнавали доцільною фізичну розправу над правопорушниками. Є підстави стверджувати, що така реакція була викликана не морально-етичними причинами, а приписом закону, за яким нащадки репресованих позбавлялися громадянських прав, а майно підлягало розпродажу.

У третьому підрозділі "Конституція Сулли" проаналізовано комплекс реформ Луція Корнелія. Основною метою конституції диктатора була стабілізація стану республіканської державної системи та забезпечення повновладдя сенату, відновлення традиційних магістратур Республіки та конституційного впливу на покращення суспільного клімату. Загалом це відповідало законопроектам Сулли і Помпея 88 р. до Р. Х., але нова конституція характеризувалася привнесенням нових практик у розподіл влади між сенаторами та вершниками.

Наслідками проведення реформ були: офіційне включення провінцій до сфери діяльності римської виконавчої влади; адміністративно-територіальна інтеграція італійського населення; можливість збереження вищої виконавчої влади у відомстві одного державного органу, що посилювало політичну роль сенату. Диктатор виявив педантичну послідовність, примушуючи сенат повторно затвердити своє законодавство періоду Громадянської та Мітрідатових війн. Продовжуючи свій курс соціальної політики, обраний у 88 р. до Р. Х., Сулла під час диктатури приділив належну увагу нагальним потребам Республіки, провівши також законопроекти, спрямовані на подолання економічної кризи та посилення державного контролю над суспільними чеснотами.

У четвертому підрозділі "Суспільна діяльність Сулли наприкінці 80-на початку 70-х рр." дано оцінку суспільній діяльності Луція Корнелія в останні роки його життя. Характерно, що соціальне законодавство диктатора не обмежилось тільки законодавчим етапом, а під його керівництвом активно втілилось на практиці. Під час правління Сулли на території Італії починає проводитись активне будівництво, зумовлене збагаченням певних прошарків населення під час Мітрідатових війн та проскрипцій. В римському соціумі спостерігається посилена увага до релігії, в якій, після контактів зі Сходом, відбувається поєднання традиційних і новозапозичених культів. Контакти з новими державами принесли ряд змін в архітектуру тих часів, започаткувавши новий, більш фундаментальний та розкішний тип світських і сакральних будівель. Взаємозв'язок цих аспектів мав своїм результатом масштабну світську і культову забудову Риму та інших міст, включаючи колишні опозиційні італійські міста. Досліджені в підрозділі приклади культового будівництва, ініційованого диктатором як втілення програми сакральної уніфікації держави, логічно співпадають з процесами політичного об'єднання міст Італії під егідою Риму після завершення Союзницької війни, що мало далекосяжні наслідки для подальшої історії Римської державності.

Диктатор продовжував слідувати своїм пропагандистським та популістським звичкам. Розглянуті в дисертації приклади дозволяють зробити висновок про широке поширення культів улюблених божеств диктатора - Венери, Фортуни, Геркулеса та Юпітера. Крім того, він організував пишний тріумф на честь перемоги в Мітрідатових війнах, перманентно влаштовував безкоштовні бенкети для народу та видовищні гладіаторські ігри. Прагнучи нівелювати негативний резонанс наслідків репресій та невдоволення певних прошарків населення новим законодавством, Луцій Корнелій Сулла зробив спробу пом'якшити суспільні настрої показною щедрістю. Незважаючи на формальну віддаленість від адміністративних посад, активне втручання Сулли в усі сфери суспільного життя простежується протягом всього останнього періоду його діяльності.

У висновках дисертації сформульовано найсуттєвіші результати дослідження, які виносяться на захист:

– З'ясовано, що джерельна база дослідження, яка включає в себе свідчення грекомовних та латиномовних авторів, археологічні джерела, нумізматичні колекції, епіграфічні дані, є достатньо репрезентативною для вирішення визначеної мети та завдань. Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в історіографії залишається багато недостатньо розроблених питань з даної проблематики, а також питань, які й досі викликають дискусії в історичній науці.

– Розглянуто початковий етап кар'єри Луція Корнелія Сулли. Визначено, що від самого початку Сулла намагався створити імідж благодійника та продовжувача старовинних республіканських звичаїв. 88 р. до Р.Х. був відзначений екстраординарними подіями, що мали помітний вплив на подальший розвиток політичного життя Риму. Через перспективу командування у війні з понтійським царем Мітрідатом VI Евпатором, передвиборча кампанія на посаду консула була позначена гострим протистоянням плеяди відомих політичних діячів. Вперше з моменту створення Республіки особистісні суперечки впливових нобілів переросли в збройне протистояння із застосуванням не тільки окремих загонів охоронців, але й військової потуги римської армії, що стало принципово новим явищем.

– Результати дослідження військової, політичної та пропагандистської діяльності Сулли під час Мітрідатових війн дозволяють зробити висновок, що в період свого перебування за межами Італії, Луцій Корнелій Сулла отримав можливість ознайомитися з агітаційними технологіями царя Мітрідата, що спонукало його до започаткування власної програми популяризації свого образу як улюбленця Афродіти, Фортуни та інших богів. Керуючись обраною тактикою, Сулла постійно поширював проримські ідеї серед населення Еллади та Малої Азії, водночас успішно нав'язуючи своїм легіонерам імідж щасливого полководця, успіхи якого визначені богами. Вдала військова тактика та високі дипломатичні якості Сулли дозволили йому вийти переможцем у зіткненнях з понтійськими військами. Але внаслідок переходу влади в Римі до опозиційних йому політиків проконсул був змушений шукати альтернативного завершення війни з Мітрідатом.