Повсякденне життя міст України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: європейські впливи та українські національні особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 94 (477) ”18/19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Повсякденне життя міст України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: європейські впливи та українські національні особливості

07.00.01 - історія України

Вільшанська Оксана Леонідівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України, заступник директора, завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Шип Надія Андріївна, Українська академія зовнішньої торгівлі, професор кафедри суспільних наук;

кандидат історичних наук, доцент Коляструк Ольга Анатоліївна, Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, завідувач кафедри етнології.

Захист відбудеться „25” березня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розісланий „22” лютого 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор О.І. Гуржій.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні роки науковці в Україні все більше приділяють увагу проблемам історії повсякдення. Вивчення окремих аспектів повсякдення свідчить про уважне ставлення до контексту епохи, дозволяючи краще, повніше і глибше осягнути минуле, розширюючи зміст і спектри сучасної історичної науки. Соціально-економічні зміни безпосередньо чи опосередковано позначаються на способі життя пересічного громадянина.

Кінець ХІХ - початок ХХ ст. є тим періодом, коли були започатковані і набули поступу процеси та явища, які визначили спосіб життя у ХХ ст. Розвиток промисловості, транспорту і комунікацій, засобів зв'язку, впровадження технічних новинок, прискорення процесу урбанізації відчутно позначилися на повсякденні міського населення в Україні. Формувався тип міського жителя - городянина з певним життєвим укладом, відповідним світоглядом і соціальною психологією. Щільність і різнорідність міського населення забезпечувала основу для складного поділу праці. Саме побутова культура, особливо у великих містах, була найбільш сприйнятливою до виявів прогресу. Серед визначальних соціальних змін, що відбулися в містах слід зазначити посилення середнього класу, який репрезентували, насамперед, інтелігенція та підприємці.

Вивчення повсякденного життя міського населення означеного періоду, як найбільш динамічного, є актуальним для сучасної української історичної науки. При цьому історико-побутовий матеріал, традиції, облаштування помешкання, манера одягатися, тощо передають атмосферу епохи в цілому. Тим більше це стосується кінця ХІХ - початку ХХ ст. Багато ознак суспільного і повсякденного життя цього періоду є притаманними нашому часу, повторюючись у сучасних реаліях. Такими є формування середнього класу, розвиток малого і середнього підприємництва, впровадження у різноманітні сфери побуту технічних винаходів, що значно покращують якість щоденного життя пересічної людини. Співзвучним сьогоденню є й особливе відчуття „зламу століть”, тобто завершення одного періоду і початок іншого у новий час.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана в межах науково-дослідницької теми відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. „Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (№ державної реєстрації 0105U000284).

Мета дисертаційної роботи полягає у реконструкції основних аспектів повсякденного життя міст України у зазначений період на основі аналізу широкого кола джерел та наукової літератури, у виявленні особливостей побутової культури населення українських міст.

Для досягнення поставленої мети основна увага зосереджена на вирішенні наступних завдань:

- з'ясувати стан вивчення теми в науковій літературі;

- визначити та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

- виявити чинники, що впливали на формування побутової культури міст України;

- дослідити співвідношення та взаємовплив європейських і українських національних елементів в культурі повсякденного життя городян;

- визначити місце і значення національних українських рис у міській побутовій культурі.

Об'єктом вивчення є повсякденне життя населення міст України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є процеси становлення та розвитку побутової міської культури в Україні у зазначений час.

Методологія роботи ґрунтується на сукупності загальнонаукових принципів системності та історизму. Для досягнення поставлених завдань застосовані спеціальні принципи та методи історичного пізнання: аналітичний, порівняльний, типології, систематизації та кореляції джерел, генетичний, хронологічний, ретроспективний. Метод історичної реконструкції застосовано при відтворенні побутових деталей, комплексів житла та одягу. Мікроісторичний метод надав можливість відстежити загальні зміни в повсякденні городян через спосіб життя окремої людини. Поєднання цих методів значною мірою сприяло реалізації нових підходів в аналізі та інтерпретації використаних матеріалів.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період кінця ХІХ - початку ХХ ст. Вибір нижньої межі обумовлений початком індустріалізації в Україні, для якої є характерними урбанізація, становлення ринкової економіки, утвердження буржуазії. Верхня хронологічна межа пов'язана з Першою світовою війною, яка призвела до корінних змін в повсякденному житті населення України.

Територіальні межі дослідження зосереджені на губернських та повітових містах України в межах сучасних її кордонів, виходячи з об'єкта, предмета та мети дисертації.

Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що вона є комплексним дослідженням, присвяченим вивченню аспектів повсякденності та побутової культури городян наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

- на основі проведеного аналізу визначені головні чинники, що формували повсякденне життя міського населення;

- доведено, що повсякденне життя міст України зазнавало значних зарубіжних впливів, а побутова культура у великих міських центрах розвивалася в межах загальноєвропейської урбаністичної культури;

- показана важлива роль національних українських рис, що визначали своєрідність культурного обличчя міст;

- простежено зародження та розвиток українського стилю, який позначився на міському домобудівництві, формуванні інтер'єру, побуті.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих робіт з історії України, навчальних посібників для середніх шкіл, у викладанні історії у вищих навчальних закладах, науково-просвітницькій діяльності, формуванні музейних експозицій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки роботи обговорені на засіданнях відділу Історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, а також були оприлюднені у доповідях на конференціях: Міжнародна наукова конференція „Образ епохи: культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.” (Київ, 1995); Міжнародна конференція „Miasto i kultura ludowa w dziejach Biaіorusi, Litwy, Polski i Ukrainy” (Краків, 1994); Перше засідання круглого столу „Сарбеївські читання” (Київ, 2003); Всеукраїнська наукова конференція „Історія повсякденності: теорія та практика” (Переяслав-Хмельницький, 2010).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в десяти наукових працях, у тому числі в монографії та п'яти статтях у фахових наукових виданнях (19,6 др. арк.).

Структура і обсяг дисертації визначається її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (273 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок, з них 154 - основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано мету та основні завдання, окреслено новизну та практичне значення роботи та її зв'язок з науковими програмами, подано відомості про апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 - „Джерела та література” (складається з двох підрозділів) - подано характеристику джерельної бази та розглянуто стан наукового вивчення теми.

В основу роботи покладено широкий комплекс різноманітних та різнопланових джерел, які умовно можна розділити на окремі групи.

Важливою групою джерел з різних аспектів повсякдення є численні посібники з рекомендаціями стосовно будівництва дому та облаштування помешкання, правильного ведення господарства, харчування, правил етикету, способів догляду за собою, модного одягу, зачісок та ін. Деякі з цих видань були написані фахівцями як керівництво для професіональної діяльності, але більшість з них призначалася саме споживачам, пересічним обивателям, формуючи їх стиль життя.

Особливе поширення на початку ХХ ст. мали самовчителі домашніх ремесел. Такі популярні видання не лише формували смаки і принципи облаштування помешкання, а й самі по собі узагальнювали існуючий досвід, найкращі національні і закордонні традиції. Ці рекомендації не були відірвані від реального життя, і, якоюсь мірою матеріалізували наявні тенденції епохи. Надруковані ілюстрації призначались для оформлення конкретних речей, пропоновані варіанти оздоблення інтер'єру помешкання та ужиткових предметів втілювалися у повсякденних практиках.

Надзвичайно інформативними для відтворення предметного оточення людини виявилися ілюстровані каталоги і прейскуранти промислових підприємств, кустарних майстерень та торгівельних закладів. Запропоновані зразки та ціни на них, ілюструючи тодішній асортимент предметів, що дійсно були в ужитку, є достовірним джерелом для характеристики побуту.

Окремий пласт джерел становлять матеріали художньо-промислових, кустарних та інших виставок, що дають чітке уявлення про поширення тих чи інших предметів домашнього вжитку в означений період.

Надзвичайний інтерес викликають статті та ілюстрації, опубліковані в журналах мод та „модних додатках”, зокрема, „Мода”, „Модный курьер”, „Парижские моды”. Розраховані на жінок, ці видання у своїх рубриках намагалися охопити найрізноманітніші питання повсякденного життя: від новинок моди до влаштування помешкання, оздоблення інтер'єру, правил етикету, організації прийомів, проведення дозвілля, приготування їжі, правильного харчування, догляду за собою, правил гігієни та ін. Цікаві дані надають рекламні оголошення у періодиці та у таких довідкових виданнях, як „Весь Юго-Западный край”, „Весь Киев” та інші.

Неоціненним джерелом для вивчення повсякденного життя є мемуарна література. Надзвичайно інформативними виявилися спогади Н.Василенко, М. Галагана, Л. Старицької-Черняхівської, Г. Дроздовського, С. Русової, Я. Ждановича, Г. Лукомського, Є. Чикаленка, В. Кравченка. Відомості щодо повсякденного життя городян містять твори художньої літератури. Письменники часто змальовували реалії сучасності, відтворюючи такі моменти повсякдення, які майже не фіксуються іншими джерелами.

Особливо багато побутових деталей та подробиць, зустрічається у приватному листуванні. Воно дозволяє не лише розкрити сам спосіб життя, але й зрозуміти суто людські цінності як автора, так і адресата. Значний інтерес становить епістолярна спадщина М. Лисенка, Д. Яворницького, В. Піскорського, А. Кримського, М. Коцюбинського та інших.

Окрему групу джерел становлять музейні матеріали, особливо колекції та експозиції меморіальних музеїв діячів української культури і науки кінця ХІХ - початку ХХ ст. Зокрема, це - музеї Лесі Українки, М. Лисенка, М. Заньковецької, М. Старицького у Києві; Панаса Мирного, В. Короленка в Полтаві; О. Кобилянської, Ю. Федьковича у Чернівцях; О. Кульчицької у Львові; М. Коцюбинського у Чернігові. Експозиції меморіальних музеїв дають готову, об'ємну і комплексну реконструкцію інтер'єру помешкання, на відміну від фотографій, які висвітлюють лише ту чи іншу його частину.

Тема представленого дослідження поєднує цілий комплекс питань: облаштування помешкання городян, одяг, мода, технічні новинки та побутові вдосконалення тощо. Частина з них знаходиться на перетині історичних, культурологічних, етнографічних та мистецтвознавчих студій. Слід зазначити, що комплексних досліджень з зазначеної тематики не існує.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. ні історики, ні етнографи не приділяли достатньої уваги вивченню сучасного їм побуту городян, вважаючи об'єктом своїх досліджень сільське населення - носія народної культури. У радянський час проблема вивчення повсякдення міського населення України рубежі ХІХ-ХХ ст. теж не набула популярності.

В останні десятиріччя вивчення різних аспектів міського життя все більше привертає увагу істориків, так само як і проблеми повсякдення взагалі. Повсякденне життя городян в Україні розглядається у дослідженнях, присвячених окремим містам. Слід виділити фундаментальну працю з історії Одеси П. Герлігі видання з історії Харкова Ю. Шкодловського, І. Лаврентьєва, А. Лейбфрейда, Ю. Полякової. Найбільша кількість праць присвячена Києву. Цілий ряд сюжетів з життя городян і міського побуту Києва наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. містять праці києвознавців О. Друг, Д. Малакова, В. Ковалинського, О. Анісімова, М. Рибакова. Незаперечною є цінність матеріалу, зібраного у вигляді енциклопедично-довідкових видань києвознавцем А. Макаровим.

Окремі аспекти повсякдення городян розглядаються у різних спеціальних дослідженнях. Міське житло, інтер'єр та його оздоблення на рубежі ХІХ-ХХ ст. досліджувалося переважно в межах загальних праць, присвячених вивченню архітектури цього періоду як у Росії, так і в Україні, та у мистецтвознавчих студіях. Спеціальною працею, присвяченою історії декоративного оздоблення українського житлового інтер'єру, є книга К. Шероцького.

Вбрання городян у зазначений період розглядалося у загальних працях з історії одягу (Л. Кибалова, О. Гербенова, М. Ламарова; Н. Рєзанова, Е. Суслина, Р. Кірсанова, Л. Беловинський, Т. Альошина, Л. Єфімов). Мода та її значення для суспільства вивчалася у культурологічних та філософських студіях (Т. Веблен, Г. Зіммель, А. Гофман, К. Руан, М. Кілошенко). Різноманітні аспекти повсякденного життя городян Правобережної України у 1900-1914 рр., головним чином через споживання, розглядаються в праці В. Молчанова.

Серед сучасних зарубіжних досліджень, пов'язаних з темою дисертації, варто відзначити російські. Зокрема, матеріали, що містяться в працях та публікаціях джерел з російської історії (Я. Рівош, Ю. Рябов, Д. Засосов та В. Пизін) ілюструють реалії повсякденного життя мешканців Петербурга, Москви та інших міст.

Зроблений аналіз наукової літератури засвідчив відсутність у вітчизняній історіографії комплексного дослідження повсякденного життя міського населення в Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Розділ 2 - „Побутова культура міського населення України: європейські впливи” (складається з п'яти підрозділів) - присвячений вивченню чинників, що вплинули на становлення побутової культури городян у зазначений період, та окремих аспектів повсякденного життя. У розділі проаналізовано вплив європейської побутової традиції та новацій на повсякденне життя городян в Україні, особливо мешканців великих міст.

Урбанізаційні та соціальні процеси, притаманні періоду рубежу ХІХ-ХХ ст., становили тло та необхідну передумову формування повсякденного життя мешканців міст у зазначений період.

Важливим фактором та проявом європейських впливів стало впровадження різноманітних технічних удосконалень у повсякдення городян внаслідок стрімкого розвитку технічного прогресу. Для городян саме Європа та європейський стиль життя традиційно були тим взірцем, на який рівнялися. Переважна більшість технічних новинок та винаходів надходила з-за кордону, насамперед з Німеччини. До українського споживача потрапляли також американські товари. Запозичувалися не лише безпосередньо імпортовані речі, а й нові ідеї.

У великих містах України такі новітні винаходи як електричне освітлення, телефон, парове опалення увійшли у повсякденне життя городян. Технічні новинки, пропоновані торгівлею та промисловістю - швейні та друкарські машинки, грамофони, фотоапарати, велосипеди - з кожним роком все більше змінювали та вдосконалювали домашній побут. Відчувши їх зручність, вже важко було відмовитись від використання їх у щоденному житті. Поширенню технічних нововведень сприяло і те, що вони відразу вироблялися як в більш дорогому, так і більш дешевому варіантах. Здешевлення відбувалося і завдяки конкуренції виробників, які здебільшого орієнтувалися на широкого споживача середнього достатку.

На зламі ХІХ-ХХ ст. почала стрімко розвиватися реклама, яка формувала попит, повідомляючи про новинки, розхвалюючи переваги товару, провокуючи обивателів. Її впливу почали підлягати все ширші верстви міського населення. Впливала на масову свідомість і вулична реклама - рясно заповнені вивісками стіни будинків та брандмауери, і відповідне оформлення вітрин магазинів. Аналіз рекламних оголошень свідчить, що у цей період вже широко використовувалася сукупність різноманітних рекламних засобів, серед яких образ товару, торгівельна марка і її графічний символ, емоційний заклик і логічна аргументація. Щоб привернути увагу споживачів, практикувалося проведення рекламних кампаній, тобто комплексу заходів впродовж певного відрізку часу. Відбувалися також розпродажі, остаточні та сезонні, за зниженою ціною.

Найбільш помітно ознаки європейського впливу на повсякденне життя пересічного громадянина в Україні виявлялися саме через моду. Детальний аналіз джерел (щоденники, листи, мемуари) показує, що модні закордонні тенденції суттєво позначилися на повсякденному житті городян, зокрема в оформленні інтер'єру помешкання та вбранні.

Мода є важливою складовою культури повсякденного життя і водночас ілюстрацією повсякдення. Через моду простежуються і суспільні явища, такі як, зміна становища жінки в суспільстві. Показовою стала відмова від корсетів, які сковували рухи, деформували тіло та були символом „поневолення жінок”. На рубежі ХІХ-ХХ ст. у дамському гардеробі з'явився костюм-тальєр, який започаткував новий стиль - вбрання працюючої жінки. Одяг студенток, курсисток, „нових жінок” був формою демонстрації їх суспільних поглядів і соціальних настроїв.

Винайдення швейної машини, а особливо її вдосконаленого варіанту - машини фірми „Singer”, буквально викликало революцію в пошитті одягу, значно полегшивши і пришвидшивши сам процес. Поширенню моди сприяли друковані видання. З другої половини XIX ст. журнали мод зазвичай комплектувалися викрійками. За ними шила одяг у приватних кравців більшість населення, як у провінційних, так і великих містах. Характерною рисою моди в період наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. є, по-перше, порівняно з попереднім часом, набагато швидша її зміна, по-друге, поширення серед різних верств суспільства, і нарешті різке збільшення питомої ваги тієї частини суспільства, яка так чи інакше прислухалася до модних тенденцій. Водночас і зростає соціальна значимість одягу, і розмиваються соціальні грані у вбранні. Мода на рубежі ХІХ-ХХ ст. відбивала суспільні зміни, що відбулися в Україні.

Прискорений темп міського життя, мобільність міського населення, пов'язана з винайманням житла і переїздами, заохочували до більш швидкої зміни домашньої обстановки. Орендована квартира стає основним типом житла городянина. Не дивлячись на широку диференціацію міського житла в залежності від рівня забезпеченості, соціальної та професійної приналежності його власників та їхніх смаків, поступово виробилися певні принципи формування житлового простору.

Так, міська оселя передбачала певну кількість різнофункціональних приміщень. У більшості випадків це були: вітальня, їдальня, кабінет та спальня. Кожному з них відповідав певний мінімальний набір меблів і традиційне оздоблення. Наявність кімнат певного призначення зумовлювалася способом життя та чисельністю родини, а також залежала від рівня забезпеченості.

Характерною ознакою інтер'єру тогочасного помешкання була значна кількість різноманітних прикрас-дрібничок. Ця тенденція пояснюється, з одного боку, підвищенням рівня життя середнього класу, з другого - здешевленням предметів „розкоші” у зв'язку з їх промисловим виробництвом і більшою доступністю. Тогочасне захоплення фотографією також знайшло відображення в інтер'єрі житла.

Під впливом нових ідей доцільності та гігієнічності, що стали модними на початку та в перші десятиліття ХХ ст., змінюються правила облаштування житла. Більшого значення почали надавати освітленню, опаленню, вентиляції приміщень. Модерн, що зароджується наприкінці ХІХ ст. і остаточно утверджується на початку XX ст., проголосив нове ставлення до життєвого простору. Його визначальною рисою була функціональна доцільність.

Період рубежу століть позначений активним формуванням нових суспільних потреб та претензій середнього городянина щодо життєвого середовища. Отже, створюється характерна міська культура повсякдення й певний уніфікований міський стиль життя, до якого залучаються все ширші верстви міського населення.

Розділ 3 - „Українські національні риси в побутовій культурі міського населення України” (складається з семи підрозділів) висвітлює місце і значення українських національних рис у повсякденному житті українців - мешканців міст.

Зростання самосвідомості, притаманне суспільному життю в Україні, наприкінці XIX - на початку XX ст. знайшло своє відображення в різних явищах культурного та мистецького життя. Зокрема, йдеться про створення українського стилю. Його розробки були започатковані в галузі архітектури. Згодом український стиль набув розвитку у декоративно-прикладному мистецтві, призначеному для виготовлення і декорування предметів інтер'єру. Інтер'єр міського житла в національному стилі вміщував як оригінальні предмети українського селянського побуту, так і стилізовані речі, виготовлені в українській народній традиції.

Найчастіше українського колориту міському помешканню надавали окремі невеликі, але характерні речі. Іноді це були народні типи меблів, здебільшого не функціональні в міському інтер'єрі, такі як скрині, мисники, часто - народна кераміка, українські килими та вишивки, тощо.

Неодмінною прикрасою інтер'єру в житлі городянина, свідомого свого „українства”, був вишитий чи тканий рушник. У міському житлі він мав, крім суто декоративного і символічне значення, був своєрідною демонстрацією національної приналежності. Не випадково так часто рушником прикрашали саме портрети Тараса Шевченка.

В Україні, на всій її території, особливо серед представників національної міської інтелігенції, особливого значення надавалося образу Тараса Шевченка. Портретні чи скульптурні зображення поета обов'язково були присутні в їхніх помешканнях.

З початку XX ст. все більшого розвитку набувають народні художні кустарні промисли, а відтак зростає роль кустарних виробів як у предметному наповненні міського житла, так і в оздобленні одягу. У цьому була велика заслуга саме української інтелігенції, насамперед тієї, що працювала в земствах.

Однією з винятково цікавих і знакових робіт є проект міських меблів та інтер'єру в українському стилі, створений українським художником А. Ждахою. Альбом складається з дев'яти аркушів, на семи з них представлені меблі (всього близько 50 предметів), розміщені переважно за функціональним призначенням приміщень, в яких вони мали знаходитися. А. Ждаха стилізував періоди, значимі для історії України - давньоруський, козацький і, відповідно, розробляв мотиви візантійські та XVII-XVIII ст.

Переважна більшість городян носила європейський одяг. Народні строї, зрозуміло, не були повсякденним вбранням мешканців українського міста наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Але для демонстрації свідомого українства чудово пасувала вишита сорочка, яку можна було носити разом з міським костюмом. Вишиванку носили не лише відомі представники української культури (М. Лисенко, І. Франко, Б. Грінченко, М. Коцюбинський), але й інші городяни, особливо ті, хто хотів підкреслити свій зв'язок з українським народом. Про це свідчать спогади, фотографічні та живописні портрети, які збереглися до теперішнього часу. Цікаво, що мода на народні мистецькі вишивки поширилася також і на оздоблення міського „панського” одягу.

Вироби, виконані в українській національній традиції, ставали модними, стимулюючи їх подальше виготовлення та модифікацію, що, в свою чергу, сприяло їх поширенню. Стилізація виробів народного мистецтва і побуту та прилаштування їх до потреб городян були, переважно, результатом діяльності різноманітних мистецьких і художньо-промислових шкіл.

Отже, на початку ХХ ст. присутність предметів народного мистецтва та побуту у міському житті могла бути: і виявом національної свідомості та демонстрацією приналежності до українського народу, і даниною традиції, і модою.

У щоденному харчуванні мешканці міст надавали перевагу стравам української кухні. Це пояснювалося давньою традицією та, безперечно, високими смаковими якостями народної кухні. Зауважимо також, що куховарками в більшості міських родин були селянки.

Режим харчування християнського населення міст здебільшого обумовлювався системою церковних постів. Надзвичайно важливого значення городяни, продовжуючи народну традицію, надавали великодньому та різдвяному столу.

Не дивлячись на несприятливі обставини, в умовах русифікації, українська народна культура в конкретних побутових проявах мала значний вплив на повсякденне життя городян, надавала йому національного колориту.

Висновки

Подано найважливіші результати роботи та викладено положення, що виносяться на захист.

1. Вивчення повсякденного життя міського населення в Україні на рубежі ХІХ-ХХ століть та виявлення факторів, які суттєво впливали або навіть визначали спосіб життя пересічного міського мешканця, передбачає розгляд і поєднання різних типів джерел і різноманітних публікацій. Використана джерельна база дослідження є достатньо репрезентативною. Джерела, більше чи менше інформативні, містять відомості як про загальні тенденції розвитку міського життя, так і про конкретні побутові деталі.

2. Аналіз стану наукової розробленості теми засвідчив, що досі вона не була предметом спеціального дослідження у вітчизняній історичній науці.

3. Період рубежу ХІХ-ХХ ст. в Україні характеризувався розвитком та розбудовою міст, збільшенням кількості міського населення, змінами темпу і стилю життя. Це стосувалося в першу чергу великих міст, що набували все більшої привабливості як місце проживання. Повсякденне життя мешканців міст в Україні у цей період було органічно пов'язане з прискореним економічним та соціальним розвитком суспільства. У дослідженні показано, що в повсякденному житті мешканців таких великих міст як Київ, Харків, Катеринослав, Одеса спостерігалося активне сприймання новітніх тенденцій та виявів прогресу. Йдеться, насамперед, про одяг, умеблювання й оздоблення житла. Населення невеликих провінційних міст здебільшого ще зберігало архаїчний спосіб життя, його побут був тісно пов'язаний з народними, тобто сільськими традиціями.

4. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. побут пересічного городянина став викликати зацікавлення не лише з боку виробників, торговців, а й дизайнерів, оформлювачів, журналістів, гігієністів, які дієво впливали на масову свідомість, прищеплювали смак, виховували публіку, створювали систему нових потреб, визначали модні тенденції. Цьому впливові почали підлягати все ширші верстви міського населення. Створюється характерна міська культура повсякдення й певний уніфікований міський стиль життя. Визначаються характерні суспільні потреби та претензії середнього городянина.

5. У цей час середній клас набував все більшої ваги в суспільстві, акумулюючи і декларуючи його норми, традиції та цінності. Зазвичай підприємці з невеликим початковим капіталом намагалися розпочати власну справу з малого чи середнього виробництва продукції масового споживання й широкого ужитку, а також у сфері обслуговування. Водночас представники середнього класу були й основними споживачами цих товарів та послуг. Конкуренція між виробниками, і особливо між торговцями, призвела до стрімкого розвитку рекламної справи та широкого впровадження реклами в повсякденне життя. Реклама стала одним із засобів формування потреб людини, а отже і впливу на повсякдення городян. Аналіз рекламних оголошень у газетах та інших виданнях, їх зміст та форма, дозволили визначити, що основні закони реклами були відомі комерсантам і активно використовувалися ними на практиці вже на рубежі ХІХ-ХХ ст. Ступінь розвитку рекламної справи свідчить про формування суспільства, в якому більшість пересічних городян перетворюється на активних учасників процесу споживання як такого.

6. Опрацьовані матеріали засвідчують, що у цей період, порівняно з попереднім, у житті городян стрімко зросли роль і значення моди. Збільшилася питома вага тієї частини суспільства, яка так чи інакше прислухалася до модних тенденцій. Мода на межі ХІХ-ХХ ст. відбивала соціальні зміни, що відбулися в Україні. Утвердження класу буржуа, розвиток промисловості, технічні новації, зміна ролі жінки в суспільстві - ось головні фактори, що сприяли швидкому поширенню моди у різних верствах населення, а отже, її демократизації.

7. Широке впровадження машинного виробництва, виготовлення масової продукції призвело до здешевлення предметів повсякденного вжитку. Реакцією на широку доступність готової фабричної продукції стала мода на національне, виготовлене кустарним способом, „зроблене руками”. Таким чином, збільшилося значення та престижність виробів ручної роботи, мистецьких, кустарних, екзотичних, антикварних та інших, що претендували на ексклюзивність.

8. У зазначений час одяг, декоративно-ужиткове мистецтво, інтер'єр помешкання потрапили до сфери зацікавлень професійних художників, стали предметом мистецьких пошуків та експериментів, зокрема в руслі концепції стилю модерн. Художники звернулися до проектування меблів, посуду, прикрас, дизайну помешкань.

9. На хвилі національного піднесення та зростання національної самосвідомості, що були притаманні суспільному життю в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., посилювалося захоплення народним мистецтвом, історією та культурою. Пошуки української національної осібності, в тому числі в архітектурі, прикладному мистецтві врешті призвели до створення українського стилю.

10. Проведені дослідження свідчать, що українські традиції органічно продовжували існувати в побуті частини населення великих міст, не зважаючи на поширення європейських впливів та русифікацію. Для мешканців невеликих провінційних українських міст було характерним збереження в повсякденному житті національних рис у їх первинній народній формі.

11. Встановлено, що у середовищі національно свідомої інтелігенції привнесення української народної традиції в повсякденний побут було проявом та демонстрацією національної самоідентифікації.

12. У цей період в міському середовищі почала поширюватися мода на стилізовані вироби, позначені народною естетикою. Це, в першу чергу обумовлювалося художніми якостями та дійсно мистецькою цінністю декоративно-ужиткових виробів, предметів вмеблювання, одягу та іншого в українському стилі. Виготовлені у кустарних майстернях за проектами професійних художників, ці вироби здебільшого були орієнтовані саме на потреби і смаки заможних міських жителів. Ці фактори обумовили проникнення українського елементу в побутову культуру повсякдення.

13. Показано, що українські національні елементи в повсякденному житті надавали характерних ознак побуту незалежно від того, чи існували вони як продовження сільської традиції, чи були даниною моді, або свідомим виявом національної ідеї в побуті.

Отже, знаковим для міської культури зазначеного періоду були, з одного боку, прискорена європеїзація життя, а з іншого - збереження та посилення українських національних рис.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Вільшанська О.Л. Повсякденне життя міст України кін. ХІХ- поч. ХХ ст.: європейські впливи та українські національні особливості /Оксана Вільшанська. - К.: Інститут історії України НАН України, 2009. - 172 с.: іл.

Статті у фахових виданнях:

2. Вільшанська О.Л. Меблі в українському стилі Амвросія Ждахи / О.Л. Вільшанська // Народна творчість та етнографія. - 1996. - № 2,3 - С.52-63.

3. Wilszankaja O. Narodowe cechy ukraiсskie we wnкtrzach pomieszcheс mieszkalnych miast Ukrainy w koсcu XIX - pocz№ku XX w./ O.Wilszankaja // Miasto i kultura ludowa w dziejach Biaіorusi, Litwy, Polski i Ukrainy.- Krakуw, 1996. - Nr.5. - S. 181-193.

4. Вільшанська О.Л. Джерела до вивчення міського побуту України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О.Л. Вільшанська // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - Вип. І. - С.39-51.

5 Вільшанська О.Л. Реклама у повсякденному житті міського населення України на рубежі ХІХ - ХХ ст./ О.Л. Вільшанська // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Інститут історії України НАН України, 2007. - Вип. ХІІ.- С.87-94.

6. Вільшанська О.Л. Мода у повсякденному житті міського населення України кін. ХІХ - початку ХХ ст. / О.Л. Вільшанська // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. ХІV. - К.: Інститут історії України НАН України, 2008. - С. 309-322.

Статті в інших наукових виданнях та матеріали конференцій:

7. Вільшанська О.Л. Житло української інтелігенції Києва як відображення національної самосвідомості / О.Л. Вільшанська // Образ епохи: культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.: тези доповідей на міжнародній науковій конференції - К.: Фонд відродження культурного середовища Києва, 1995. - С.33-34.

8. Вільшанська О.Л. Національні риси в інтер'єрі міського житла України (кінець ХІХ - поч. ХХ ст.) / О.Л. Вільшанська // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: [зб. наук. праць / матеріали шостих всеукраїнських історичних читань]. - Київ-Черкаси, 1997.- Кн.2.- С. 189-200.

9. Вільшанська О.Л. Характерні риси в побуті міського населення України (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) / О.Л. Вільшанська // Тези виступів всеукраїнського круглого столу „Сарбеївські читання”. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - С.93-95.

10. Вільшанська О.Л. Джерела до вивчення повсякденного життя міст України / О.Л. Вільшанська // Історія повсякденності: теорія та практика. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Переяслав-Хмельницький, 2010. - С.87-89.

Анотації

Вільшанська О.Л. Повсякденне життя міст України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: європейські впливи та українські національні особливості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню повсякденного життя міського населення в Україні. На основі ґрунтовного аналізу широкого кола джерел виявлено основні чинники, які визначали спосіб життя городян в Україні на зламі ХІХ-ХХ ст.

Проаналізовано соціокультурні явища, які призвели до змін у повсякденні мешканців міст у зазначений період. Зокрема розглянуто роль технічних винаходів, що впроваджувалися у побут, а також вплив моди та реклами на життя пересічних городян. Доведено, що саме завдяки цим впливам відбувалася європеїзація та уніфікація міського способу життя.

Особливу увагу в дисертації приділено висвітленню українських національних рис у здебільшого європеїзованому міському середовищі. Показано, як саме національні особливості виявлялися в облаштуванні житла, одязі та харчуванні городян.

Ключові слова: повсякденне життя, побутова культура, міський спосіб життя, український стиль, інтер'єр помешкання, мода, реклама.

Вильшанская О.Л. Повседневная жизнь городов Украины в конце ХІХ - в начале ХХ вв.: европейские влияния и украинские национальньіе особенности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт Истории Украины НАН Украины. Киев, 2011.

Диссертации посвящена комплексному исследованию повседневной жизни городского населения Украины в конце ХІХ - в начале ХХ в. На основании тщательного анализа широкого круга источников выявлены основные факторы, определяющие образ жизни горожан на рубеже ХІХ-ХХ вв.

В этот период средний класс все более утверждал свои позиции в обществе, аккумулируя и декларируя новые нормы, традиции и ценности. Формировался тип городского жителя - горожанина с определенным жизненным укладом, соответствующим мировоззрением и психологией. Создавалась специфическая городская культура повседневности, определенный унифицированный, европеизированный стиль городской жизни, к которому приобщаются все более широкие слои населения.

Характерной приметой этого времени было не только стремительное развитие науки и техники, но и тот факт, что технические изобретения и усовершенствования стали затрагивать различные сферы повседневной жизни, органически входя в быт, существенно улучшая качество жизни городского обывателя. Нововведения, преимущественно были заимствованными - немецкими либо американскими. Машины, техника и новейшие материалы, как правило, ввозились из заграницы. Одежда и мебель, в основном, изготавливались на местах, часто по импортным технологиям. Все это способствовало приобщению городских жителей Украины к общеевропейской и мировой традиции повседневной жизни и бытовой культуры.

На рубеже ХІХ-ХХ вв. реклама стала одним из важных средств формирования потребностей, оказывая все большее влияние на повседневную жизнь горожан.

Уровень развития рекламного дела свидетельствует о формировании общества, в котором большинство горожан превращается в активных участников процесса потребления как такового.

В работе отмечено, что в этот период по сравнению с предыдущим значительно возросли роль и значение моды. Увеличился удельный вес той части общества, которая, так или иначе, прислушивалась к модным тенденциям. В целом мода рубежа столетий отражала социальные перемены, произошедшие в Украине. Утверждение класса буржуа, развитие промышленности, технические инновации, возросшая роль женщины в обществе - таковы основные факторы, которые способствовали демократизации моды и быстрому ее распространению в разных слоях населения.

Несмотря на европейское влияние и русификацию, украинские традиции органически продолжали существовать в быту части населения даже в больших городах. Жители маленьких провинциальных украинских городов в повседневной жизни сохраняли национальные черты в их первичной народной форме. національний міський інтелігенція

В то же время для представителей украинской национальной интеллигенции было характерным сознательное привнесение в повседневный быт элементов украинской народной традиции, как проявление и демонстрация национальной самоидентификации. Городской жилой интерьер наполняется предметами, связанными с народной культурой, историей, искусством - аутентичными, перенесенными непосредственно из крестьянской среды или стилизованными в украинском стиле. Изготовленные по преимуществу в кустарных мастерских по проектам профессиональных художников, эти декоративно-прикладные изделия, мебель, одежда, посуда и др. отличались высокими художественными качествами и были ориентированы именно на вкусы и нужды обеспеченных городских жителей. Со временем предметы украинского декоративно-прикладного искусства становятся модной деталью жилого городского интерьера, получая дальнейшее распространение в городской среде. Возникает мода на использование в городском наряде украинских вышивок, мережек, тканей, элементов народной одежды. Последнее часто носило характер сознательной демонстрации национальной принадлежности, особенно это, касалось „вышиванки”.

Таким образом, в работе представлен анализ социокультурных явлений, определявших на рубеже ХІХ-ХХ вв. повседневную жизнь горожан в Украине. Знаковыми для городской культуры означенного периода были, с одной стороны, ускоренная европеизация городской жизни, с другой - сохранение и распространение украинских национальных черт.

Ключевые слова: повседневная жизнь, бытовая культура, городской способ жизни, украинский стиль, интерьер жилища, мода, реклама.

Vilshanska O.L. Everyday life of Ukrainian cities in late XIX - early XX centuries.: European influences and Ukrainian national features. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The author presents the integrated study of everyday life of urban population in Ukraine in late XIX - early XX centuries. Based on thorough analysis of a wide range of sources the key factors were identified that determined the life of citizens in Ukraine at the turn of two centuries. The analysis of socio-cultural phenomenon that led to changes in the daily life of the inhabitants of cities in the period is fulfilled. The role of technical inventions as well as the impact of fashion and advertising on the lives of ordinary citizens is considered. It is proved that thanks to these innovations the Europeanization of urban lifestyle came into life. Special attention is given to illustrate the Ukrainian national traits presenting in the urban environment. It is shown how national features affected the construction of the housing, clothing and food of citizens.

Keywords: everyday life, way o life, urban style, Ukrainian style, the interior of accommodation, fashion, advertising.

Размещено на Allbest.ru

...