Співробітництво США та Великої Британії у реформуванні НАТО (90-і роки ХХ ст. – 2004 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

СПІВРОБІТНИЦТВО США ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У РЕФОРМУВАННІ НАТО (90-і роки ХХ ст. - 2004 р.)

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ВОЛОДІНА МАРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 94(73+420):327.5”1990/2004”

Луганськ-2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент

Грідіна Ірина Миколаївна

професор кафедри міжнародних

відносин та зовнішньої політики

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Коваль Ігор Миколайович,

ректор Одеського національного університету

імені І.І.Мечнікова

кандидат історичних наук, доцент

Мінгазутдінов Ігор Олександрович,

заступник директора з навчальної роботи

Інституту міжнародних відносин

Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться «11» червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1, корпус 8, ауд. 309.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А).

Автореферат розісланий «11» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В.Довжук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення, розвиток і трансформації євроатлантичної системи безпеки належать до найважливіших процесів, що визначають як загальний рівень конфліктогенності у сучасному світі, так і стан забезпечення національної безпеки України. Тенденції, закладені в цих процесах на перших етапах постбіполярного світового порядку, визначають сьогоднішнє «обличчя» ключових інститутів та режимів регіональної безпеки, а також порядок денний їхньої роботи.

Ці тенденції визначаються трьома групами факторів: змінами у глобальному контексті міжнародної політики, структурними особливостями євроатлантичної системи колективної безпеки та ініціативами провідних держав світу - елементів цієї системи безпеки. До першої групи причетні нові виклики, ризики та можливості, вплив процесів глобалізації та інтеграції, активізація нетрадиційних загроз; до другої - інституціональні зміни (процеси розширення та оптимізації співробітництва) та результати багатосторонньої взаємодії між державами регіону; до третьої - політичні імпульси, які генеруються на державному рівні. Дослідження цих факторів є необхідним для того, щоб зрозуміти загальні траєкторії розвитку євроатлантичної системи колективної безпеки; визначення ключових тенденцій на попередніх етапах та характеристики на цій основі її нинішнього стану.

Важливим фактором, який обумовлює актуальність роботи, є трансформація фундаментального поняття «безпека» у постбіполярному світі. Здебільшого вона була пов'язана із новими викликами, які постали перед окремими державами та регіонами у 1990-х роках та на початку ХХІ ст. Узагальнюючий принцип «неподільної безпеки», який покладено в основу роботи сучасних регіональних систем, формулювався протягом вказаного періоду, впливаючи на подальший розвиток теоретичних уявлень про проблеми безпеки на різних рівнях.

З огляду на це, актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в сучасній історичній науці трактування проблематики трансформації безпеки, еволюції систем регіональної безпеки, а також впливу на цей процес окремих держав залишається суперечливим. У випадку із НАТО - специфічним механізмом колективної оборони - можна спостерігати наявність всіх цих проблемних питань. Окрім цього, НАТО залишається найефективнішим інструментом такого роду, виступаючи своєрідним експериментальним майданчиком вдосконалення сучасних систем колективної безпеки.

Дослідження процесу реформування НАТО становить інтерес і для поточної зовнішньополітичної діяльності України. Активна участь в архітектурі європейської безпеки належить до зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави. Досвід адаптації НАТО до нових реалій постбіполярного світу дозволить глибше розуміти сучасні пріоритети діяльності Альянсу; а дослідження еволюції американського та британського підходів до його реформування та проблем євроатлантичної безпеки в цілому надасть повнішого уявлення про позиції цих країн стосовно основних проблем сучасної світової політики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету і пов'язана з комплексними темами, які розробляє кафедра - «Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональні виміри» №Г-01/44, «Розробка методологічного та інформаційного забезпечення викладання курсів міжнародної та європейської безпеки, євроатлантичної інтеграції України у вищій школі з урахуванням специфіки Східних регіонів» (№ держреєстрації ЦП/383-2008).

Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей, тенденцій та напрямів реформування НАТО у 1990-х-2004 роках та з'ясуванні тієї ролі, яку відігравало в цих процесах співробітництво США та Великої Британії.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

- визначити ступінь вивченості проблеми, охарактеризувати джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження;

- розкрити трансформацію поняття «безпека» у постбіполярний період;

- дослідити еволюцію стратегічного бачення основних загроз безпеці американським та британським керівництвом;

- виявити основні етапи трансформації НАТО у 1990-х -2004 роках та їхні визначальні характерні риси;

- з'ясувати спільне та відмінне в американському та британському баченні євроатлантичної колективної безпеки та ролі НАТО в ній;

- визначити роль американо-британського співробітництва на кожному з етапів реформування НАТО.

Об'єктом дослідження виступає євроатлантична система колективної безпеки та реформування НАТО в 90-і роки XX ст. до 2004 року.

Предметом дослідження є вплив на цей процес співробітництва США та Великої Британії.

Хронологічні рамки роботи охоплюють 1991-2004 роки. Нижня межа визначена роком прийняття нової стратегічної концепції Альянсу в 1991 р. на Римському самміті НАТО та розпадом СРСР, які сформували принципово нову стратегічну ситуацію в Європі, в якій НАТО стало відігравати роль гаранта безпеки. Верхня межа - Стамбульським саммітом НАТО, який підвів проміжні підсумки процесу реформування НАТО у відповідь на нові виклики постбіполярного світу.

Географічні межі дослідження окреслюються територіями США, Великої Британії та і всього євроатлантичного регіону.

Наукова новизна роботи полягає у наступному:

- доведено, що американо-британське співробітництво протягом 1990-х-2004 років мало політичні, стратегічні, ціннісні та нормативно-інституційні підстави;

- систематизовано наукові погляди на еволюцію НАТО в цей період;

- розкрито особливості динаміки стратегічного бачення трансформації НАТО США та Великою Британією;

- визначено ключові проблеми, що визначали розвиток євроатлантичної системи колективної безпеки;

- розроблено теоретичну основу для аналізу процесу реформування НАТО.

Практичне значення результатів дослідження, положень та висновків полягає у використанні їх у реалізації зовнішньополітичної стратегії України, зокрема, у побудові відносин із НАТО, а також при співробітництві зі США та Великою Британією і вирішення широкого кола проблем безпеки. Окрім того, матеріали роботи доцільно застосовувати при читанні нормативних та спеціалізованих курсів із проблем міжнародної безпеки, історії міжнародних відносин. Положення та результати дослідження можуть бути основою для подальшого поглибленого вивчення окремих аспектів процесу реформування НАТО.

Особистий внесок здобувача. Наукові здобутки отримано особисто. Результати дослідження опубліковані повністю. Дисертаційне дослідження було проведено у процесі реалізації загальноукраїнських та міжнародних грантів: Штаб-квартири НАТО в Брюсселі: «Організація та діяльність Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці в Донецькому національному університеті. 2005-2006 р.»; Міністерства освіти і науки України: «Підготовка рекомендацій для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів та студентів ВНЗ з питань визначення шляхів розв'язання проблем євроатлантичної інтеграції та зовнішньої політики України з урахуванням специфіки Східного регіону Цільового Плану «Україна - НАТО. 2007 рік»; Міністерства освіти і науки України: «Розроблення методологічного забезпечення системи підготовки вчителів, викладачів загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів, студентів та школярів з актуальних питань євроатлантичної інтеграції України Цільового Плану «Україна - НАТО. 2007 рік»; Міністерства освіти і науки України: «Підготовка і удосконалення методологічного та інформаційного забезпечення викладання актуальних питань євроатлантичної інтеграції України в загальноосвітній школі Цільового Плану «Україна - НАТО. 2008 рік»; Міністерства освіти і науки України: «Розробка методологічного та інформаційного забезпечення викладання курсів міжнародної та європейської безпеки, євроатлантичної інтеграції України у вищій школі з урахуванням специфіки Східних регіонів Цільового Плану «Україна - НАТО. 2008 рік».

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету та наукових конференціях, серед яких, зокрема, наступні: Осіння Академія НАТО «Європа та проблеми регіональної безпеки в глобальному світі». - Донецьк, 24-26 жовтня 2006 р.; наукові конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2005-2007 рр. (секція історичних наук), квітень 2007; V Міжнародна конференція з серії «Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика», Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, Івано-Франківськ, 16-17 листопада 2007 року; науково-практична конференція «Цвєтковські читання», 7 грудня 2007 року, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2007; науково-практичний семінар в штаб-квартирі НАТО, Брюссель, січень 2007 року; міжнародна наукова конференція «Євроатлантична інтеграція України: регіональні аспекти інформування населення» 1-2 грудня 2008 року, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, м. Івано-Франківськ; «Українська державність: Історія і сучасність», IV Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих науковців, Маріупольський державний гуманітарний університет, Маріуполь, листопад 2007 року; осіння Академія НАТО «НАТО та питання безпеки в Східній та Південно-Східній Європі», - Донецьк, 12-14 листопада 2008 р.; «Українська державність: Історія і сучасність», V Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих науковців, Маріупольський державний гуманітарний університет, Маріуполь, листопад 2008 року; міжнародна наукова конференція «Україна і проблеми диференціації політики сусідства Європейського Союзу», 22-23 травня 2008 року, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2008; науково-практична конференція «НАТО: 60 років в системі міжнародної безпеки», 9 квітня 2009 року, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, м. Івано-Франківськ; міжнародна наукова конференція «Партнерські відносини Україна - НАТО та Росія - НАТО після Бухарестського саміту», - Донецьк, 14-16 травня, 2008 р.; наукові конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2007-2008 рр. (секція історичних наук), 6 квітня - 14 травня 2009 року; міжнародна наукова конференція «Відносини Україна - НАТО та Росія - НАТО у нових реаліях міжнародної безпеки», - Донецьк, 25-26 травня 2009 року; ІІ Міжнародна наукова конференція молодих учених, присвячена 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 квітня 2009 р). - Київ, 2009; науково-практична конференція «Цвєтковські читання», 11 листопада 2009 року, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2009; Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Людина в структурах повсякдення в історії України» 1946-1991 рр.: причини, перебіг, наслідки» (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, лютий 2011 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації підготовлено та опубліковано 12 статей у наукових виданнях, затверджених ВАК України. За результатами конференцій опубліковано 8 тез доповідей та матеріалів. Загальний обсяг публікацій - 7 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, загальних висновків, посилань, списку використаних джерел та літератури(279 найменувань українською, російською, англійською мовами на 30 стор,) додатків на 30 стор. Повний текст дисертації становить 236 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюється предмет, мета і завдання дослідження, детермінуються його хронологічні й територіальні рамки, визначається наукова новизна дисертації та її практичне значення, характеризується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження» розглянуто стан наукової розробки проблеми, дана характеристика джерельної бази та подано аналіз ключових концепцій, які використовуються в роботі, зокрема, «колективної безпеки» та «колективної оборони»; сформульовано авторську теоретичну основу роботи.

Історіографія досліджуваної проблеми. Проблематика британсько-американського співробітництва та реформування НАТО перебуває в епіцентрі сучасних наукових дискусій. Здебільшого їхня динаміка визначається американськими та британськими фахівцями, серед яких виділяються дві групи: 1) адвокати американського лідерства у постібполярному світі та 2) прихильники більш збалансованої структури міжнародної системи. До найяскравіших представників першого напряму можна віднести С.Хантінгтона, Р.Тремблея та Т.Сміта Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С.Хантингтон. - М., 2003; Huntington, Samuel P. The Clash of Civilizations / Huntington, Samuel P. - New York: Simon & Schuster, 1996; Tremblay, Rodrigue. The New American Empire / Tremblay, Rodrigue. - Haverford, PA: Infinity Pub, 2004; Smith, Tony. America's Mission: The United States and the Worldwide Struggle for Democracy in the Twentieth Century / Smith, Tony. - Princeton, NJ: Princeton University Press, 1994.. Неможливо обійти увагою роботи знаних науковців і політиків США, таких як Г.Кисінджер, Ф.Фукуяма, Зб.Бжезінський, Б.Бузан та Р.Джервис Кисссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? К дипломатии для XXI века / Г.Кисссинджер. - М., 2002; Бжезинский Зб. Великая шахматная доска / Зб.Бжезинский. - М., 2000; Його ж. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство / Зб.Бжезинский. - М., 2005; Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке / Ф.Фукуяма. - М., 2006; Buzan B. The United States and the Great Powers: Wordl Politics in the Twenty - First Centry / B.Buzan. - Cambridge, 2004; Jervis R. American Foreign Policy in a New Era / R.Jervis. - n.Y., 2005 та ін., які у своїх працях підкреслювали той факт, що США відігравали головну роль у реалізації політики щодо Альянсу і що це було політикою тверезого розрахунку. Саме таку точку зору поділяли й деякі британські вчені:Д.Хард, Д.Шилд, Дж.Шарп Hurd D. The Search for Peace:A Centry of Peace Diplomacy/D.Hurd.-L.,1997; Childs D. Britain since 1945: a political history/D.Childs.-Taylor & Francis,2006;; Sharp J. British views on NATO Enlargement II // North Atlantic Trety Organisation Official Homepage / J.Sharp. - 1997. - 7 oct.:Доступно з: http://www.nato.int/acad/conf/enlaga97/shn.htm. та ін. Представники другої групи визнають ризики, пов'язані із здійсненням американської гегемонії у односторонньому порядку, а тому закликають до врівноваження міжнародної системи, поступової передачі «поліцейських» функцій США міжнародним організаціям та регіональним державам. Тут потрібно відзначити роботи Дж.Геддіса, Ч.Джонсона та Дж.Ная Gaddis, John Lewis. Strategies of Containment: A Critical Appraisal of Postwar American National Security Policy (2nd ed.) / Gaddis, John Lewis. - New York, 2005; Johnson, Chalmers. Blowback: The Costs and Consequences of American Empire / Johnson, Chalmers. - New York, 2000; Nye, Joseph S., Jr. The Paradox of American Power: Why the World's Only Superpower Can't Go It Alone / Nye, Joseph S., Jr. - New York, 2002.. Окрема група досліджень присвячена еволюції НАТО у постбіполярному світі. Серед них можна відокремити роботи Л.Каплана, У.Тіса, Р.Мур Kaplan, Lawrence. NATO Divided, NATO United: The Evolution of An Alliance / Kaplan, Lawrence. - Westport, 2004; Thies, Wallace. Why NATO Endures / Thies, Wallace. - Cambridg, 2009; Moore, Rebecca. NATO's New Mission: Projecting Stability in a Post-Bipolar World / Moore, Rebecca. - Westport, 2007., в яких проаналізовано не тільки основні події в діяльності НАТО після «холодної війни», але й висловлено критичний розгляд різних форматів євроатлантичної безпеки, трансатлантичних відносин та підтримки глобальної безпеки з використанням Альянсу.

У вітчизняній історіографії означена проблема практично не розглядалася. Частково ця прогалина заповнюється роботами з загальних питань безпеки та американо-британських відносин останніх двох десятиріч. Особливий інтерес становлять дисертації та монографії дослідниці зі Львова С.М.Пик, київських науковців В.Ю.Крушинського та Н.Л.Яковенко та інших Мінгазутдінов І.О. Міжнародна та європейська безпека / І.О.Мінгазутдінов. - К., 1998; Його ж. Становлення політики розрядки в Європі та зміцнення європейської безпеки / Міжнародні відносини та світова політика / І.О.Мінгазутдінов та ін. - К., 2010; Голишев В. «Європеізація» системи оборони? / В.Голишев, В.Смолянюк // Політика і час. - №11-12. - 2000; Пик С.М. США - Велика Британія: «особливі відносини» / С.М.Пик. - К., 2006; Купренюк Т. Старі узи і нові виклики. Трансатлантичне партнерство в концепціях і системі національної безпеки США / Т.Купренюк // Політика і час. - №12. - 2003; Крушинський В.Ю. Британська Європа чи європейська Британія / В.Ю.Крушинський. - К., 2003; Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на Європейське лідерство / Н.Л.Яковенко. - К., 2003 та ін.. Однак в їхніх наукових працях висвітлюються лише деякі фрагменти зовнішньої політики США та Великої Британії щодо європейської та євроатлантичної безпеки на зламі XX-XXI ст. Загалом їхні роботи корисні для розуміння процесів реформування НАТО у 90-і роки XX - на початку XXI ст.

Найбільшу увагу українських істориків та політологів привертала тема американо-українських та британсько-українських відносин Камінський Є. Політика США щодо України / Є.Камінський, А.Дашкевич. - К., 1998; Грищенко Т. Геостратегія пост біполярності. Сучасні американські концепції і Україна / Т.Грищенко // Політична думка. - 1997. - №1; Їжак О.І. Україна в нової стратегії США: як нормалізувати відносини? / О.І.Їжак // Політика і час. - №1. - 2003; Крапівін О.В. Політика США щодо України на початку її незалежності / А.В.Крапивин // Вісник Донецького національного університет. Серія Б. Гуманітарні науки. - Донецьк, 2008. - №1 та ін.. Можна констатувати, що українські науковці зробили свій внесок у розробку проблеми, але зроблено ще дуже мало й треба продовжувати ці дослідження. Останнім часом побачили світ нові цікаві дослідження, де предметно розглядаються питання співробітництва США та Великої Британії в реформуванні НАТО після закінчення «холодної війни» Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки / Б.І.Канцелярук. - К., 1995; Храбан І. У рамках євроатлантичного партнерства. НАТО, ЄС та європейська оборонна політика / І.Храбан // Політика і час. - №1. - 2003; Коваль І.М. Модернізація системи безпеки в сучасній Європі: міжнародно-правовий аспект / І.М.Коваль // Дослідження світової політики: зб. наук. праць. - К., 2000. - Вип.12; Його ж. Європейська і євроатлантична інтеграція України: регіональний вимір // Дослідження світової політики.-К.,2004.-Вип.27; Волощук П. Адаптація НАТО до нових світових реалій / П.Волощук // Підтекст. - №2. - 1997; Його ж. НАТО та євробезпека / П.Волощук // Підтекст. - №5-6. - 1997; Крапивин А.В. Трансформация глобальных структур международной безопасности и Украины / А.В.Крапивин. - Донецк-Луганск, 2006; Його ж. Международная и европейская безопасность и Украина / под. ред. А.В.Крапивина. - Донецк, 2008 ін. . Інтерес до проблеми відбився у низці конкретних цікавих праць як відомих вітчизняних науковців Скляренко Д.В. Зовнішньополітичні стратегії президентів У.Клінтона та Дж.Буша-мол. Посилення позицій концепції американського превалювання в системі міжнародних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2002. - Вип.34; Миронова М.А. Роль Конгресу США в еволюції трансатлантичного співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2002. - Вип.34; Храбан І.А. У рамках євроатлантичного партнерства НАТО, ЄС та європейська оборонна політика // Політика і час. - 2003. _ №1; Міжнародні системи та глобальний розвиток / Кер. авт. кол. О.А.Коппель. - К., 2008 та ін., так і молодих дослідників Кандуба Т.Ю. Атлантизм в зовнішній політиці урядів Тоні Блера: дис. …канд. іст. наук 07.00.02 - всесвітня іст. - Донецьк, 2010.. Та все ж, спеціальної праці, присвяченої співробітництву США та Великої Британії в реформуванні НАТО наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. у вітчизняній історіографії не існує.

Сучасна російська історіографія означеної проблематики представлена роботами відомих істориків та політологів А.І. Уткіна, Б.А. Ширяєва, В.І.Батюка, В.А. Мазінга, Ю.П.,Давидова, Ю.М. Захарова, Д.А. Данілова, Т.А.Шаклеіної, Т.Г. Пархаліної, В.В. Штоля, М.А. Троїцького, О.А. Громики Уткин А.И. Американская стратегия для XXI века / А.И.Уткин. - М., 2000; Ширяев Б.А. Внешняя политика США / Б.А.Ширяев. - М., 2007; Батюк В.И. Европа в военной политике администрации Буша / В.И.Батюк, В.А.Мазинг // США - Канада: экономика, политика, культура. - №10. - 2001; Їх же. Проблема европейской оборонной интеграции и США / В.И.Батюк, В.А.Мазинг // США - Канада: экономика, политика, культура. - №1. - 2002; Давыдов Ю.П. Расширение зоны ответственности атлантического мира / Ю.П.Давыдов // США - Канада: экономика, политика, культура. - №3. - 2000; Його ж. «Старый европеизм против «нового» атлантизма / Ю.П.Давыдов // США - Канада: экономика, политика, культура. - №9. - 2003; Захаров Ю.М. Трансатлантические отношения: в повестке дня - «новое партнерство» / Ю.М.Захаров // Мировая экономика и международные отношения. - №2. - 1999; Данилов Д.А. Эволюция НАТО в контексте европейской системы безопасности / Д.А.Данилов // Европа. Вчера, сегодня, завтра. - М., 2002; Троицкий М.А.Трансатлантический союз. Модернизация системы американо-европейского партнерства после распада биполярности. 1991-2004. - М., 2004; Минаев М. Американо-британское оборонное партнерство в первой декаде XXI века // Индекс безопасности. - М., 2009. - №3-4(90-91). - Т.15; Великобритания. Эпоха реформ. Под ред. Ал.А.Громыко. - М., 2007 та ін. та ін. Російські історики та політологи акцентували увагу на вивченні тих аспектів проблеми, які мали безпосереднє значення для Росії, що залишає місце для дослідження в напрямку висвітлення процесу трансформації НАТО та співробітництва Вашингтону та Лондону в реформуванні Альянсу.

Інтерес дослідників до проблем безпеки, трансформації НАТО та співробітництва США та Великої Британії в реформуванні Альянсу відбився у ряді дисертаційних робіт - М.Мінаєва, М.Троїцького, А.Булатової Минаев М. Американо-британские отношения в начале XXI века: дис. канд. полит. наук спец. 23.00.04-полит. проблемы межд. отношений и глоб. развития. - М., 2008; Троицкий М. Эволюция евроатлантической политики США после распада биполярности (1992-2002): дис. канд. полит.наук 23.00.04-полит.проблемы межд. отн. и глоб. развития. - М., 2003; Булатова А.А. НАТО на рубеже XX-XXI веков: эволюция внешнеполитической стратегии и механизмы сотрудничества: дис. канд.полит.наук 23.00.02-полит.институты. - М., 2005. та інших. На доволі ґрунтовній джерельній базі автори цих досліджень показують процес трансформації Альянсу і спільні американо-британські зусилля з реформування НАТО та позицію Росії в цьому питанні.

На наш погляд, внесок американської, британської, української та російської історіографії в дослідження цих питань вагомий. Однак ще залишається місце для дослідження в напрямку висвітлення процесу трансформації НАТО та співробітництва Вашингтону та Лондону в реформуванні Альянсу.

Джерельну базу дослідження становлять документи і матеріали об'єднані у п'ять груп:

1) документи міжнародних організацій, передусім, НАТО,

2) офіційні документи урядів, дипломатичних відомств США та Великої Британії;

3) промови, інтерв'ю та публікації політичних діячів;

4) мемуари, як джерела особового походження;

5) періодичні видання.

У документах США, Великої Британії та НАТО відображено найбільш важливі моменти політичного процесу, пов'язаного з трансформацією Альянсу та виробленням США та Британією стратегії забезпечення трансатлантичної безпеки. До найважливіших документів входять наступні.

Стратегія національної безпеки США, опублікована у серпні 1991 року National Security Strategy of the United States. August 1991. - Washington, 1991.. В цьому документі відображаються основні, з точки зору виконавчої гілки влади, виклики безпеці держави, засоби їх нейтралізації та ключові пріоритети зовнішньої політики. Стратегія національної безпеки надає загальний огляд стратегічної ситуації у світі та є документом, що визначає в цілому основні напрями зовнішньої політики держави. Цінність його полягає в тому, що у ньому в концентрованому вигляді охарактеризовані пріоритети кожної американської адміністрації. Для даного дослідження принципово важливими є Стратегії національної безпеки, що видавалися адміністраціями Президента Буша-ст., Президента Клінтона та Президента Буша-мол. Послідовний аналіз ключових документів у сфері національної безпеки США у період 1991-2004 років свідчить про цілісність стратегії, здатність пристосовувати її до обставин, що змінюються, зберігаючи при цьому фундаментальні цінності та орієнтири. Поширення та підтримка демократії; багатосторонні інститути безпеки; співробітництво із союзниками та, останнім часом особливо помітно, готовність до нейтралізації нетрадиційних загроз характеризують стратегічну лінію США у постбіполярному світі.

Британські погляди на проблематику безпеки найповніше розкриті у «Білій книзі» з питань безпеки під назвою «Забезпечення безпеки у світі, що змінюється» Delivering Security in a Changing World. Defence White Paper, December 2003.. Зміни, про які йдеться у документі, стосуються активізації міжнародного тероризму та інших асиметричних загроз, ескалації регіональних конфліктів та розповсюдження зброї масового знищення. Спільність стратегічного бачення, зафіксована в американських стратегіях національної безпеки та британській «Білій книзі», обумовила тісну співпрацю двох держав з широкого кола проблем євроатлантичної безпеки і, насамперед, - в тому, що стосувалося реформування НАТО.

Елементи спільної політики знайшли відображення в низці важливих документів Альянсу. Це - Стратегічна концепція 1991 року The Alliance's New Strategic Concept, November 1991. , Римська декларація про мир та співпрацю, документи Брюссельського самміту НАТО 1994 року U.S.National Security Strategy 1994-1995. Enlargement and Engagement. U.S.Departament of State, 1994., зокрема ті, що стосуються започаткування програми Партнерство заради миру (ПЗМ); матеріали Мадридського самміту 1997 року, Стратегічна концепція 1999 року The Alliance's Strategic Concept, 24 April, 1999., матеріали Празького самміту 2002 року (включно із Військової концепцією захисту від тероризму) Празький самміт і трансформація НАТО. - Брюсель, 2003. ; а також документи, що були погоджені на Стамбульському самміті у 2004 році Стамбульський саміт.Довідник читача. - Брюсель, 2004..

Наступна група джерел - промови, інтерв'ю та публікації британських та американських політичних діячів Thatcher M. The Downing Street Years / M.Thatcher. - L., 1993; Blair T. New Britain: my vision of a yond country / T.Blair. - Fourth estate Ltd. - London, 1996; Його ж. Global Alliance for Global Values / T.Blair. - L., 2006; Його ж. A Jorney: My Political Life / T.Blair. - L., 2010; Campbell A. The Blair Years: The Alistair Campbell Diaries / A.Campbell. - L., 2007; Boulton A. Tony's Ten Years: Memories of the Blair Administration / A.Boulton. - L., 2008., в яких подано цінний матеріал про «особливі відносини» Лондону та Вашингтону в 1991-2004 рр., їх спільна діяльність по реформуванню НАТО, стосунки між лідерами країн.

Мемуари, насамперед Б.Клінтона, Дж.Буша, Х.Клінтон та К.Райс21 Буш Дж., Скоукрофт Б. Мир стал другим / Дж. Буш, Б.Скоукрофт. - М., 2004; Клинтон Б. Моя жизнь / Б.Клинтон. - М., 2005; George W. Bush. Decision Points / W.George. - Crown Publishing Group, 2010; Клинтон Х. История моей жизни / Х.Клинтон. - М., 2003; Rice C. Extraordinary, Ordinary People: A Memoir of Family / C.Rice. - Crown Publishing Group, 2010. - стали важливим джерелом дослідження. Ці автори справляли значний вплив на прийняття рішень протягом періоду, що досліджувався, або ж виступали впливовими експертами з проблем зовнішньої політики.

Матеріали періодичних видань містять інформаційні документи, дослідження та дискусії з широкого кола питань. Серед російських необхідно відзначити «Мировая экономика и международные отношения», «Международная жизнь», «Международное публичное и частное право», «США: экономика, политика, культура»; українських - «Політика і час», «Зовнішні справи», «Дослідження світової політики», «Гілея»,»Зеркало тижня», «День»; американських - Foreign Affairs, Foreign Policy, National Interest; британські Guardian, Economist а крім того - видання штаб-квартири НАТО «Новини НАТО», «НАТО-ревю» тощо.

Отже, проведений аналіз історіографії та джерельної бази за темою дисертації дав підстави стверджувати, що співробітництво США та Великої Британії в реформуванні НАТО в 90-х роках ХХ ст. - 2004 р. представлене низкою праць. Але не існує комплексного наукового дослідження, яке б висвітлювало всі питання цієї актуальної проблеми. Наявний комплекс джерел дозволяє його створити.

Теоретико-методологічні засади дослідження базуються на діалектичних принципах пізнання історичного процесу. Історичний метод було доповнено методами політологічного аналізу, насамперед, структурним та функціональним аналізом у межах системного підходу. Завдання в роботі, пов'язані з відокремленням етапів реформування НАТО, формуванням та розвитком зовнішньополітичних стратегій США та Великої Британії, розв'язуються за допомогою історичного методу. Проблеми, що стосуються функціонування систем колективної безпеки, виникнення нових загроз та загальної еволюції світового порядку після «холодної війни» потребують застосування системного підходу.

Впровадження в дослідженні історичного, комплексного та системного підходів дозволило при аналізі теоретичних засад проблеми спиратися також на філософський та соціологічний науковий інструментарій.

Всебічному обґрунтуванню положень та висновків дисертаційної роботи сприяло застосування окрім загальних, ряду спеціально-історичних методів дослідження: порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного та історико-системного методу, якій дозволив оцінити цілісність євроатлантичної системи безпеки у історичній ретроспективі. З цих позицій НАТО було розглянуто як елемент більш широкого комплексу безпеки, а її розвиток - як частину загальної еволюції системи колективної безпеки. Це дозволило аналітично пов'язати між собою основні елементи дослідження - виклики постбіполярного світу, зовнішньополітичні імперативи стратегії безпеки США та Великої Британії, напрями реформування НАТО - у єдине ціле, систему трансатлантичних відносин.

Другий розділ дисертації «Роль США та Великої Британії в адаптації НАТО до нових реалій європейської безпеки у 1991-1999 роках» присвячено дослідженню еволюції НАТО у відповідний період та ролі в цьому процесі американо-британського співробітництва.

По завершенні «холодної війни» НАТО для США, насамперед, стала інструментом підтримання спільної «ідентичності у галузі безпеки» з країнами Західної Європи, запорукою функціонування єдиного атлантичного простору стабільності та демократичних принципів. Як спільний простір безпеки, так і посилення демократії були необхідні американцям з огляду на широкі функції, які передбачалося виконувати в нових умовах. Окрім підтримання власної безпеки у найширшому розумінні цього слова, США брали на себе відповідальність за безпеку інших. З одного боку, Альянс давав змогу зафіксувати й поширювати безпрецедентно успішну систему колективної безпеки. З іншого - він надавав «поліцейським» функціям США легітимності так само, як і змогу залучати ресурси та вплив союзників.

У дисертації підкреслено, що в подальшому функціонуванні НАТО мало також взяти до уваги формування нової оборонної ідентичності європейців з огляду на інтеграційні процеси. США всіляко вітали й послідовно підтримували європейську інтеграцію, сподіваючись на те, що вони призведуть до повнішої участі європейців у підтримці системи колективної безпеки. Ще одним важливим пріоритетом для США було зміцнення незалежності нових держав у Східній Європі та посилення в них демократичних тенденцій. Розуміючи, що безпека всіх європейських країн не може бути відокремлена від процесів на сході континенту, США були сповнені рішучості захищати здобутки колишніх соціалістичних країн, отримані на зламі десятиліть. НАТО в цьому відводилася ключова роль. Додавалися зусилля для зміцнення ролі Альянсу як інструменту стратегічного залучення США до Європи. У 1994 р. був офіційно схвалений курс на формування «європейської ідентичності у галузі безпеки і оборони» в рамках НАТО. Передбачалося поширене використання багатонаціональних формувань, утворених учасниками НАТО з числа європейських країн.

США та Велика Британія взяли курс на встановлення широких контактів і активний розвиток кооперативної взаємодії з країнами, що не входили до НАТО. У 1991 р. створена Рада Північноатлантичної співпраці, консультативний форум, що залучив до свого складу разом з державами НАТО колишні соціалістичні країни, а потім і держави, які виникли на території СРСР, що розпався. Згодом «партнерами» НАТО стали також декілька нейтральних країн, і загальне число учасників цієї консультативної структури досягло 44. У 1997 р. вона була формально замінена Радою євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка мала стати інструментом сумісного розв'язання проблем країн НАТО і їхніх партнерів з європейської безпеки. У 1994 р. ініційована програма «Партнерство заради миру».

Починаючи з 1993 р., центральне місце в дискусіях щодо НАТО посіло питання про можливість розширення Альянсу. Згодом головна увага стала приділятися визначенню і обґрунтуванню нових його місій, що виходили за межі функцій, окреслених Північноатлантичним договором. При цьому особливо наголошувалося на необхідності переорієнтації союзу на розв'язання завдань кризового регулювання і миротворчої діяльності з відповідною зміною військових приготувань і забезпеченням гнучкості і мобільності збройних сил.

На формування британських поглядів при уряді Мейджора та потім Блєра на майбутнє європейської безпеки та роль НАТО в ньому вплинули як історичні традиції особливого партнерства з США, так і реалії європейських інтеграційних процесів, що тривали. Незважаючи на всіляку підтримку євроінтеграції Сполученими Штатами, ставало дедалі очевидніше, що з часом британське керівництво змушене буде обирати між двома стратегічними орієнтирами власної зовнішньої політики. Сумніви та протиріччя повною мірою проявилися протягом 1990-х років, визначивши загальний курс Лондона у міжнародних справах в цілому, а також британське бачення майбутнього НАТО зокрема.

Із закінченням «холодної війни» Північноатлантичний альянс зіткнувся з серйозною проблемою адаптації до нових обставин і переосмислення своєї ролі в змінних умовах. Процес перебудови Альянсу характеризувався зниженням військової активності в рамках НАТО; особливим акцентом на посиленні невійськових функцій Альянсу; зусиллями зі зміцнення ролі Альянсу як інструменту стратегічного залучення США до Європи; курсом на встановлення широких контактів із країнами, що не входили до НАТО.

У третьому розділі «Стратегічне партнерство США та Великої Британії після Вашингтонського саміту НАТО (1999-2004 рр.)» розглянуто трансформацію Альянсу у 1999-2004 роках. У світі початку ХХІ століття ставало дедалі менше загроз, схожих на типові виклики часів «холодної війни». Ймовірність великомасштабного збройного конфлікту між провідними державами світу стала мінімальною. Ненабагато вищою була ймовірність регіональних конвенційних війн. Кількість типових міждержавних конфліктів була мізерною, а основні конфлікти відбувалися всередині держав, маючи однією зі сторін сепаратистів, кримінальні угрупування або інші недержавні утворення. Узагальнюючи, можна сказати, що загрози, так чи інакше пов'язані з діяльністю держав, поступилися місцем новим, транснаціональним. 11 вересня 2001 року продемонструвало вразливість найпотужнішої держави світу до неконвенційних, асиметричних загроз, технологічних та комунікаційних можливостей у руках терористичних груп - можливостей, які самі є надбанням високорозвинених західних суспільств. Поєднання радикалізму та технологій створює безпрецедентні виклики у сфері безпеки, протистояти яким за допомогою старих засобів неможливо.

Як США, так і Велика Британія відводили НАТО виняткову роль у тому, що стосувалося виконання їхніх ключових завдань у нових умовах. Механізм багатосторонньої співпраці, створений Вашингтонським договором, реформований та пристосований до нових умов постбіполярного світу, продовжував бути унікальною системою колективної безпеки, що надавала своїм членам безпрецедентно надійного захисту. Те, що після 11 вересня 2001 року захищатися доводилося, передусім, від нетрадиційних загроз, не зменшувало, на думку британського та американського керівництва, привабливості Альянсу. Ключові завдання, зафіксовані у Стратегії національної безпеки США та «Білій книзі» Великої Британії, містилися й у Стратегічній концепції НАТО. Членство обох держав у НАТО надало їм надійну платформу для проведення спільної політики. США та Британія у НАТО тісно співпрацюють у багатьох сферах, насамперед у реформуванні Альянсу, у сфері міжнародної та європейської безпеки. Сучасні загрози: тероризм, інформаційна безпека тощо - вимагають координації та об'єднання зусиль.

У дисертації зазначено, що виконуючи завдання з демократизації, Лондон і Вашингтон зробили пріоритетною допомогу країнам-партнерам з розвитку сучасних інститутів оборони, здатних підтримувати співпрацю з проблем міжнародної безпеки. Продовжуючи розвивати можливості партнерів, необхідні для взаємодії з НАТО, США та Велика Британія особливо прагли підсилити їхню здатність робити унікальний внесок у реалізацію існуючих програм чи проведення спільних навчань.

Найбільший вплив на глобальну та регіональну безпеку в період 1999-2004 років мав міжнародний тероризм - виклик, що виник внаслідок складного процесу еволюції постбіполярної системи міжнародних відносин. Терористичні акти 11 вересня 2001 року в США повністю змістили пріоритети держави у сфері національної безпеки. Вони також призвели до першого в історії введення в дію Статті 5 Вашингтонського договору і, як наслідок, - до початку операції НАТО в Афганістані. Ці події поставили перед Альянсом ряд завдань з оптимізації військової структури, розширення зони відповідальності, вдосконалення процесу прийняття політичних рішень та розвитку відносин із стратегічними партнерами у важливих регіонах. Спільна боротьба з цими загрозами зміцнила як стратегічні американо-британські відносини, так і трансатлантичні зв'язки в цілому; але згодом, після початку військової операції в Іраку, цим відносинам судилося пройти крізь ряд складних кризових моментів.

Авторка дослідження підкреслює, що американо-британські відносини в цей період залишалися ключовими для трансформації НАТО. Саме ініціативи адміністрацій Б.Клінтона і Дж.Буша-мол. та, з іншого боку, уряду Т.Блера надавали нових імпульсів Альянсу для реагування на зміни стратегічного оточення, розширення та вдосконалення євроатлантичної співпраці. Спільність цінностей та ідеологічна близькість американського і британського керівництва у цей період значною мірою «синхронізували» їхні ініціативи у сфері розвитку трансатлантичних відносин. Самміти в Празі та Стамбулі продемонстрували готовність НАТО реагувати на нові виклики, і готовність ця багато в чому була результатом американо-британського партнерства.

У висновках сформульовані основні результати дослідження, які виносяться на захист:

1. Чітко вираженою тенденцією сучасних політичних процесів є розширене тлумачення поняття «безпеки». З одного боку, розуміння безпеки дистанціюється від поняття «держави», державної політики та міждержавних відносин. У руслі державоцентричного розуміння міжнародних процесів лише держави, які володіють монополією на використання насильства, здатні підтримувати безпеку, а також створювати загрозу для неї. Але розмивання державного суверенітету в сучасному світі, активізація процесів співпраці, інтеграції та поглиблення взаємозалежності (які особливо помітні у зоні трансатлантичних відносин) - все це виводить значні сектори комплексного феномену безпеки поза державний контроль. На практичному рівні це означає, що джерелами небезпеки для сучасних суспільств можуть бути не тільки гонка озброєнь чи прямий військовий конфлікт, але й обмежений доступ до ресурсів і технологій, економічна відсталість, демографічні кризи, екологічні катастрофи, неконтрольована міграція тощо. Ці загрози в довгостроковому плані несуть небезпеку для держави, але разом з тим мають прямий ризик для суспільств. Сучасні міжнародні відносини відрізняються від ідеального уявлення про них політичних реалістів тим, що є результатом взаємодії не стільки держав, скільки суспільств. Держава ж при цьому виступає одним із посередників. Результатом саме цих змін є підкреслена увага міжнародних організацій та режимів до транснаціональних загроз та засобів, які адресовані суспільствам, а не силовій політиці держав. Риторика НАТО постбіполярного періоду активно використовує апеляцію до демократичних цінностей. Практична діяльність Альянсу, спрямована на нейтралізацію транснаціональних загроз, є підтвердженням цього, а також індикатором того, що без розширення змісту «безпеки» зрозуміти функціонування НАТО в сучасному світі неможливо.

2. Послідовний аналіз ключових документів у сфері національної безпеки США у період 1991-2004 років свідчить про цілісність стратегії, здатність пристосовувати її до обставин, що змінюються, зберігаючи при цьому фундаментальні цінності та орієнтири. Поширення і підтримка демократії, багатосторонні інститути безпеки, співробітництво із союзниками та, останнім часом особливо помітно, готовність до нейтралізації нетрадиційних загроз характеризують стратегічну лінію США у постбіполярному світі. Британська та американська оцінки стратегічних загроз майже тотожні. Однак, особливість британського погляду на стан речей обумовлена членством у Європейському Союзі, що означає інтегрованість до спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС. Звідси випливає особливість зовнішньої політики Великої Британії, яка намагається шукати баланс між ЄС, НАТО та особливим партнерством із США. Спільність стратегічного бачення, зафіксована в американських стратегіях національної безпеки та британській «Білій книзі» обумовила тісну співпрацю двох держав з широкого кола проблем євроатлантичної безпеки і, насамперед, у площині реформування НАТО.

3. Процес реформування НАТО у 1991-2004 роках можна умовно поділити на два етапи: 1991-1999 та 1999-2004 років. Основний зміст першого етапу полягав у пристосуванні НАТО до реалій постбіполярного світу, зокрема - до нової стратегічної ситуації в Європі, позбавленій біполярного протистояння часів «холодної війни». Етапами такого пристосування стало проголошення необхідності вироблення нових підходів до колективної безпеки, ідентифікація нових загроз, зокрема пов'язаних із кризою режимів роззброєння. Крім того, США та Велика Британія в цей період активно виступали за розширення кількісного складу НАТО за рахунок прийняття до Альянсу країн колишнього соціалістичного табору в Центральній та Східній Європі. Ці процеси супроводжувалися, з одного боку, поглибленням європейської інтеграції, що створювало новий контекст для діяльності НАТО; з іншого - активізацією нових загроз - сепаратизму та етнічних конфліктів. Кульмінацією цієї тенденції стала операція НАТО в Югославії та прийняття Стратегічної концепції Альянсу у 1999 році. Наступний етап реформування НАТО більшою мірою стосується перегрупування сил Альянсу та змін у концептуальній основі його діяльності у зв'язку із наслідками терористичних атак 11 вересня 2001 року та реакцією на них США. Задіявши вперше в історії Статтю 5 Вашингтонського договору, НАТО зіткнулася з принципово новими викликами, відповіддю на які стало подальше вдосконалення її структури.

4. По завершенні «холодної війни» НАТО для США насамперед стала інструментом підтримання спільної «ідентичності у галузі безпеки» з країнами Західної Європи, запорукою функціонування єдиного атлантичного простору стабільності та демократичних принципів. Як спільний простір безпеки, так і посилення демократії були необхідні американцям з огляду на широкі функції, які передбачалося виконувати в нових умовах. Окрім підтримання власної безпеки у найширшому розумінні цього слова, США брали на себе відповідальність за безпеку інших. НАТО також була покликана допомагати розв'язувати регіональні конфлікти, сприяти розвитку демократичних політичних інститутів, а також підтримувати регіональну силову рівновагу. На формування британських поглядів на майбутнє європейської безпеки та роль НАТО у ньому вплинули як історичні традиції особливого партнерства із США, так і реалії європейських інтеграційних процесів, що тривали. Незважаючи на всіляку підтримку євроінтеграції Сполученими Штатами, ставало дедалі очевидніше, що з часом британське керівництво змушене буде обирати між двома стратегічними орієнтирами власної зовнішньої політики. У позиції британського уряду було багато спільного з баченням американської адміністрації. Зокрема, констатувалася неподільність безпеки, з чого випливала необхідність активізації багатосторонніх механізмів її забезпечення, наявність нових типів загроз, зниження ризику прямого військового протистояння в Європі. З цього спільного бачення витікала й спільність позицій, яку демонстрували США та Велика Британія у процесі реформування НАТО.

5. Роль американо-британського партнерства на всіх етапах реформування НАТО залишалася важливою, а в окремих випадках - вирішальною. Тісна співпраця урядів двох країн була обумовлена такими факторами: а) спільним стратегічним баченням основних параметрів євроатлантичної системи безпеки; б) спільними викликами та загрозами; в) організаційною та інституційною інтегрованістю; г) ціннісною єдністю; д) історичними традиціями, насамперед - особливого партнерства. В результаті цього в усі кризові моменти розвитку НАТО Вашингтон та Лондон демонстрували спільність підходів та позицій. У 1991-1999 роках НАТО розглядалася обома державами як засіб подолання розподілу Європи (ініціатива із розширення) та інструмент боротьби з новими викликами (спільні позиції та дії в ході Югославської кризи). На цей період припає кульмінаційний момент співпраці США та Британії у сфері безпеки за часів другого терміну президентства Б.Клінтона та уряду Т.Блера. Після 11 вересня 2001 року обидві держави знов продемонстрували спільність стратегічного бачення, підходів до нейтралізації проблеми міжнародного тероризму та ролі НАТО у цьому процесі. Це призвело до того, що позиції Вашингтона та Лондона у ключових питаннях реорганізації роботи Альянсу, боротьби із розповсюдженням ЗМЗ та поширенням партнерства були максимально близькими.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Крапівіна М.О. Вплив США на еволюцію євроатлантичної безпеки в 90-х роках ХХ століття / М.О.Крапівіна // Історія української науки на межі тисячоліть/Відп.ред. О.Я.Пилипчук. - К., 2006 - №26 - С.106-115.

2. Володіна М.О. Передумови реформування НАТО Сполученими Штатами Америки (1989-1998 рр.) / М.О.Володіна // Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал / Гол. ред. П.В.Добров. - Донецьк, 2007. - №1/2(31/32). - С.141-145.

3. Володіна М.О. Нова англо-американська концепція реформування НАТО (1999 р.) та Західна Європа / М.О.Володіна // Історичні записки. Зб. наук. праць/Гол.ред. В.П.Михайлюк. - Луганськ, 2007. - №15. - С.125-133.

4. Володина М.А. К вопросу о трансформационных процессах в НАТО (1990-е годы) / М.А.Володина // Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал / Гол. ред. П.В.Добров. - Донецьк, 2007. - №5/6(35/36). - С.309-322.

5. Володіна М.О. Відносини Україна - НАТО - важливий крок до реалізації національних інтересів / М.О.Володіна // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. Науковий журнал/Гол.ред. О.Л.Голубенко. - Луганськ, 2007. - №2[108]. - Ч.ІІ. - С.15-20.