Адміністрація візантійського Херсона (кінець IV–XI ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО

УДК 94.4 “0375/1100” (477.75): 351/354

АДМІНІСТРАЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ХЕРСОНА (КІНЕЦЬ IV-XI СТ.)

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ХРАПУНОВ Микита Ігорович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі візантології Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А.Кримського Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Айбабін Олександр Ілліч, Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Кримського Національної академії наук України, м. Сімферополь.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Бубенок Олег Борисович, Інститут сходознавства ім. А.Кримського Національної академії наук України.

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Сагайдак Михайло Андрійович, Центр археології Києва Інституту археології Національної академії наук України.

Захист відбудеться "22" квітня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім. А.Кримського Національної академії наук України (Київ, 01001, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А.Кримського Національної Академії Наук України (Київ, 01001, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий "21" березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Д.Василюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Провідну роль у розбудові Української держави і національної свідомості українського народу грають пам'ятки культурно-історичної спадщини, одною з найважливіших серед яких є візантійський Херсон. Не випадково його було названо одним з семи чудес України. Ця найбільша в Північному Причорномор'ї пам'ятка візантійської цивілізації і східного християнства залишається місцем символічним, адже тут прийняв хрещення київський князь Володимир. Херсон був джерелом надходження до Стародавньої Русі християнських цінностей та технологічних і культурних досягнень візантинізму. Слов'янська і візантійська цивілізації взаємно збагачували одна одну завдяки культурному обміну, який великою часткою йшов через Херсон.

Херсон зберігав і примножував досягнення великої Візантійської цивілізації. У ньому, як у дзеркалі, відбилися найважливіші події історії середньовіччя. І після своєї загибелі Херсон в очах православного суспільства залишався символом, втіленням мрії, колискою східного християнства. Сучасних археологів і істориків привертає до Херсона унікальне збереження пам'ятки, не зайнятої сучасною забудовою, що робить її майже еталоном для вивчення провінційної візантійської культури. Але значення Херсона - не тільки в пам'ятках старовини. Сьогодні тут успішно розвивається наукова співпраця між вітчизняними і зарубіжними археологами. Проголошення незалежності України привело до того, що Національний заповідник «Херсонес Таврійський» став місцем, де йде безперервний обмін знаннями і науковими технологіями між українськими, європейськими і американськими дослідниками і науковими центрами. Значення постійних, безпосередніх контактів із зарубіжними колегами виходить за межі власної науки, сприяючи інтеграції українців в світову спільноту. Якщо раніше в очах західного співтовариства Севастополь був символом військової потужності ворога - Радянській імперії, то тепер Херсонеський заповідник став місцем творчої співпраці між ученими із США і України, Західної Європи і Росії.

Опубліковані європейськими дослідниками роботи свідчать про їх великий інтерес до адміністративної історії Візантії. У свою чергу, життя середньовічного Херсона сотні і тисячі разів привертало увагу дослідників. Проте узагальнюючої роботи з адміністративного її аспекту не існує до цих пір. Нещодавнє видання комплексу нових джерел, печаток візантійських чиновників, знайдених в морі біля берегів древнього міста, значно розширило наші уявлення про предмет. Знайдені на місці стародавнього Херсона написи і печатки, а також свідоцтва візантійських істориків і письменників дозволяють реконструювати адміністративний апарат, що керував містом наприкінці IV-XI ст. В рамках узагальнюючої роботи розглядуються теми, важливі для дослідження Візантії в цілому, адже Херсон - це типовий приклад провінційного візантійського міста, яке мало деякі своєрідні риси.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України, а саме відомчих фундаментальних тем «Історія формування поліетнічного населення Криму», одним з напрямів якої був «Вплив Візантійської імперії на формування поліетнічного населення Криму і затвердження християнства» (2004-2006 рр.; № 0105U001126); «Проблеми співіснування етносів і конфесій в середньовічному Криму», напрям «Вплив Візантії на формування грекомовної християнської спільності в Криму» (2007-2008 рр.; № 0107U002475). Роль автора в розробці даних тем полягала у вивченні адміністративного устрою візантійської Таврики, результати яких знайшли віддзеркалення в опублікованих статтях, доповідях на міжнародних конференціях, повідомленнях на засіданнях Вченої ради КВІС НАНУ.

Об'єктом дослідження є історія органів влади Херсона і принципи здійснення адміністрування в епоху його підпорядкування Візантійській імперії, еволюція цих органів і принципів, їх взаємодія між собою і стан херсонських чиновників в адміністративному апараті Імперії.

Предметом дослідження є стародавні письмові джерела: табелі про ранги, списки візантійських міст і провінцій, хроніки, політичні трактати, юридичні документи, житія святих, листи церковних діячів, написи на камені, складені для фіксації важливих для життя суспільства подій, написи на побутових речах, а також печатки, якими чиновники скріпляли різного роду документи, що містили їхній офіційний титул і повну назву посади.

Хронологічні межі роботи визначаються, з одного боку, кінцем IV ст., коли Херсон, після короткої перерви, було підпорядковано Імперії, і з іншої - другою половиною XI ст., оскільки цим періодом датуються останні згадки про адміністрацію візантійського Херсона.

Територіальні межі визначаються територією стародавнього міста Херсона і його найближчих околиць, що були підпорядковані міської адміністрації. Виключеннями є періоди посилення позицій Візантії в Тавриці, коли її вплив розповсюджувався за межі Херсона, охоплюючи південно-західну і східну частини півострова. У ці моменти Херсон ставав центром візантійських володінь в Тавриці, а його адміністрація приймала на себе повноваження по управлінню ними.

Мета роботи полягає в реконструкції адміністративного устрою візантійського Херсона наприкінці IV-XI ст. Для цього необхідно виявити суть посад, що існували в управлінні містом у візантійський час, принципи призначення чиновників, їх функції і взаємини з імперською адміністрацією. На цій основі можливо реконструювати управлінські системи, що склалися в Херсоні на різних етапах його розвитку: наприкінці IV-V ст., VI ст., VIII - на початку IX ст., IX-XI ст. та розглянути питання про ступінь самостійності херсонської адміністрації в ухваленні рішень на різних етапах історичного розвитку і про її зв'язок з міською громадою. Вивчивши дані проблеми, ми зможемо осмислити ширші аспекти: тенденції адміністративного розвитку Херсона; місце херсонської адміністрації в рамках одного із загальних напрямів, за якими еволюціонувала імперська адміністративна система в цілому; схожість і відмінності в розвитку адміністрації цього міста і інших провінційних центрів; спадкоємність (континуїтет) між адміністративними органами і системами, що існували в Херсоні на різних етапах його історії. Визначивши місце Херсона серед інших провінційних адміністрацій, можна розширити уявлення про типологію провінційного управління в Імперії і її адміністративного устрою в цілому.

Завдання дослідження визначаються його метою. Це критичний огляд і оцінка існуючих в науці точок зору з різних аспектів теми, що вивчається. Підбір, аналіз і інтерпретація відомостей про візантійську адміністрацію Херсона і посади, з яких вона складалася, що збереглися в письмових джерелах, одночасних подіям, що описуються. Зіставлення цих даних зі свідоцтвами пізніших джерел. Пошук обґрунтованих аналогій в інших візантійських провінціях. Комплексний аналіз відомостей про всі посади, що існували в адміністрації водночас. Ретроспективний аналіз, що виявляє еволюцію адміністрації і складових її окремих посад.

Методологічна основа дослідження включає загальнонаукові методи, такі як опис, пояснення, аналіз, синтез, дедукція, індукція. Поряд із міждисциплінарними методами, у дослідженні використано методи з арсеналу сучасної історичної науки. Серед останніх були застосовані такі методи як: джерелознавчий, аналогій, ретроспективний, статистичний, комплексного вивчення, історичного аналізу, порівняльно-історичний, а також періодизація, класифікація, типологізація.

Джерельна база дослідження включає всі опубліковані матеріали із даного питання, зокрема епіграфічні документи, юридичні пам'ятки, сфрагістику, епістолографію, візантійські списки міст і провінцій, табелі про ранги, політико-адміністративні трактати, візантійські і староруські хроніки, агіографічні твори тощо.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше реконструюється історія візантійської адміністрації Херсона протягом всього її існування. Вперше поставлені і вирішені проблеми континуїтета адміністрації Херсона і її місця у варіантах еволюції адміністрацій інших регіонів. Вперше продемонстрована перспективність методики ретроспективного аналізу адміністрації. Узагальнені відомості про управління Херсоном в кінці IV-VI ст. Вперше детально розглянуті питання про згадку патера у напису 370-375 рр. Введені в науковий обіг дані про деякі посади в адміністрації причорноморських міст. Запропоновані нові інтерпретації напису 488 р. Уточнена хронологія поста дуки і візантійських завоювань в Тавриці при Юстиніані I. Узагальнені відомості про управління Херсоном в VIII - на початку IX ст. Розібрано питання про статус міста на початку VIII ст., та досліджена його адміністративна система. Впорядкована інформація про архонтів і інших чиновників. Запропонована оригінальна гіпотеза про виникнення і суть посади архонтів. Вперше досліджена ієрархічність міського управління, відтворена структура органів влади, показано спадкоємність від структур попереднього часу. Узагальнені відомості про управління містом в середині IX-XI ст. Впорядковано каталог стратигів Херсона. Систематизовані уявлення про адміністрацію херсонської феми. Виявлені архаїзми у фемній адміністрації. Розглянуті схожість і відмінності адміністрації з іншими провінціями.

Практичне значення результатів дисертації полягає в тому, що вони можуть бути використані при написанні наукових робіт і підручників з історії України і Криму в епоху середньовіччя, в різних курсах лекцій, при вивченні історії Візантії в цілому, для організації музейних екскурсій і написання путівників по Херсонесу-Херсону.

Апробація результатів дисертації проводилася у формі наукових доповідей на конференціях в Сімферополі (1999 р.), Керчі (2002, 2004 рр.), Одесі (2002 р.), Севастополі (2002, 2004 рр.), Судаку (2002, 2004 рр.), Санкт-Петербурзі (2002 р.), Харкові (2002 р.). Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися Вченою радою КВІС НАНУ.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях у фахових виданнях та 14 додаткових публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (181 с.), списку використаних джерел і літератури (408 позицій), додатка. Загальний обсяг дисертації - 224 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

візантійський адміністрація херсон посада

У вступі обґрунтовується актуальність теми, задаються хронологічні рамки дослідження, формулюються мета і завдання, показана наукова новизна отриманих результатів і практичне значення роботи, пояснюється її структура.

У першому розділі «Огляд літератури по темі і джерельна база дослідження» розглядається історіографія питання, аналізуються джерела, характеризуються використані в роботі методи. Окремі аспекти адміністративної історії Херсона у візантійський час вже звертали на себе увагу дослідників. Ця проблема вивчалася в загальних роботах по історії і археології середньовічного Херсона і візантійської Тавріки, а також в публікаціях джерел. Крім того, декілька досліджень присвячено окремим посадам і адміністративним системам, що існували в місті на різних етапах його розвитку. Проте робіт, що розглядають розвиток адміністрації Херсона у візантійський час, існує всього дві, причому одна з них виправдано піддалася серйозній критиці. Впродовж останніх років кількість джерел з проблеми значно зросла завдяки публікаціям нових печаток візантійських чиновників Херсона. В результаті виникла необхідність узагальнити результати попередніх досліджень і на їхній основі вивчити адміністративну систему IV-XI ст. взагалі, а також окремі посади в органах керування міста.

Результати аналізу принципів управління і органів влади візантійського Херсона послужать для вирішення проблем адміністративного устрою візантійських провінційних центрів. Матеріали вивчення континуїтета адміністрації Херсона стануть важливим доповненням до дискусії про спадкоємність між античними і візантійськими містами, яка ведеться вже біля півстоліття. Визначення місця Херсона серед інших провінційних адміністрацій розширює уявлення про типологію провінційного управління в Імперії і її адміністративного устрою в цілому.

У другому розділі «Адміністрація Херсона наприкінці IV-VI ст.» аналізується початковий етап функціонування візантійської системи управління містом. Констатується, що в кінці IV - першій третині VI ст. Херсон перебував в залежності від Візантії, хоча формально і не входив до складу Імперії. Про це свідчать дані офіційних джерел, в яких перелічені візантійські провінції й міста на рубежі IV-V ст. (Notitia dignitatum) і наприкінці 520х - на початку 530х рр. («Сінекдем» Ієрокла). Однак формальна «свобода» міської громади обмежувалася певним внутрішнім самоврядуванням, тоді як зовнішню політику, військові питання, кріпосне будівництво контролювала Імперія. Як і раніше, видані в місті офіційні написи починаються з перелічення титулів правителя або правителів імперії. Імператор міг накласти на членів міської громади Херсона покарання або звільнити від нього, як зробили, наприклад, в 419 р. імператори Гонорій і Феодосій I. У Херсон надсилали на заслання опальних візантійців, тобто він перебував під твердим контролем візантійської адміністрації. Імператори здійснювали владу в Херсоні як за допомогою прямих рескриптів, так і через цивільну адміністрацію префектури Схід і офіцерів, котрі очолювали міський гарнізон. У взаєминах міста з візантійською адміністрацією особливу роль грав єпископ, котрий, за візантійським звичаєм, міг виступати заступником перед імператором у справах міської громади. В Херсоні зберігалися деякі органи місцевого самоврядування на чолі з патером. Судячи з аналогій в інших містах, в той час це була нерегулярна, почесна посада. Патери виконували суспільні роботи (зокрема, займалися будівництвом), були суддями з дрібних кримінальних справ, керували міськими фінансами, подавали імператорові клопотання по міських справах, іноді були епонімами.

Важливі відомості про принципи управління та адміністративні органи Херсона наприкінці V ст. містяться у так званому «написі імператора Зенона» 488 р. З джерела зрозуміло, що в місті збиралися візантійські податки і торгові мита. Для цього створили спеціальну установу, що мала унікальну для візантійських міст назву (практій). Але ж незважаючи на зовнішню різноманітність адміністративних органів, які існували у ранньовізантійських містах, відомо, що вони виконували єдиний набор функцій в інтересах константинопольського уряду. З напису випливає, що практій утворював єдину структуру з гарнізоном міста («управлінням балістаріїв»). Контролювали цю структуру, звичайно, візантійці, але ж на нижчих посадах у практії могли служити херсоніти. Акумульовані практієм кошти частково поступали до візантійської державної скарбниці (sacrae largitionum), інші використовувалися на утримання гарнізону і ремонт укріплень Херсона (подібна практика існувала в Херсоні з II ст.). Представники мперії здійснювали контроль над збором податків і витратою грошей. У Візантії на потреби міст йшла 1/3 прибутків, що отримувала в них держава. Передбачалося, що витрачати їх було необхідно здебільшого на підтримання міських укріплень. Спочатку використання цих грошей контролювали імперські військові намісники. В 485/86 р. Зенон передав ці повноваження виборним керуючим міськими фінансами. Аналіз «напису Зенона» показує, що цю реформу розповсюдили на Херсон. Для технічної і організаційної допомоги при відновленні мурів продовжували запрошувати імперських офіцерів. Всупереч думці більшості дослідників, на чолі херсонського гарнізону не стояв вікарій. Їм міг командувати будь-який візантійський офіцер, наприклад, трибун, як це було в II-IV ст., або протектор.

У VI ст. статус Херсона змінився. У цей час Візантія розширює свої володіння в Тавриці. При Юстиніані I (527-565 р.) і його спадкоємцях будуються й ремонтуються укріплення в Херсоні, Боспорі, на південному березі й у гірських районах південно-західної Таврики. Створена на півострові оборонна система відрізнялася від класичної фортифікаційної системи, що застосовувалася на кордонах імперії (лімеса), і нагадувала оборонні системи східних і південних візантійських провінцій, основну загрозу для яких, як і у випадку візантійської Таврики, представляли кочівники. Спочатку Херсон і Боспор були самостійними адміністративними одиницями. Тільки при Юстині II з'являються відомості, що дозволяють зробити висновок, що володіння Візантії в Тавриці (Херсон, південний берег півострова і Боспор) були об'єднані в єдину провінцію. Центром її став Херсон. Нова провінція також одержала його ім'я. Розширення меж візантійської Таврики призвело до підвищення рангу її правителів. У другій половині VI ст. військову і цивільну владу в регіоні здійснював, ймовірно, дука Херсона. Ймовірно, цю посаду було створено між 575 і 578 рр. На посаду дуки призначали візантійського офіцера, який був командиром розквартированих у Тавриці військ, відав будівництвом укріплень і, не виключено, мав також цивільні повноваження по керуванню провінцією. Херсон продовжував сплачувати податки в імперську скарбницю. Серед них була «морська повинність», імовірно, пов'язана з військовим флотом і його обслуговуванням. В адміністрації існувала посада аркарія, що стягував особливий податок, що надходив до скарбниці візантійського префекта преторія Сходу. Візантійці не тільки зберегли органи місцевого самоврядування, що вже існували в місті, але і, ймовірно, заснували нові посади екдіка та протевонтів. Із зникненням поста дуки Херсона в VII ст. повноваження по управлінню містом перейшли до муніципальних органів влади, що існували, хоча і в сильно зміненому вигляді, до X-XI ст.

У третьому розділі «Адміністрація Херсона в VII - на початку IX ст.» розглядається другий етап розвитку візантійської системи керування містом. Ослаблення влади Візантії протягом VII ст. призвело до скорочення її володінь на Таврійському півострові до невеликої області Херсон з однойменним містом. Територіальні зміни могли бути однією з причин адміністративної реформи. Було ліквідовано посаду намісника дуки, що призначався з Константинополя. Можливо говорити про ослаблення влади Візантії в Херсоні, але не про повну відсутність такої. В історіографії дискутується питання про державно-правовий статус Херсона на початку VIII в. За словами джерел, в 711 р. містом керував представник хазар (тудун), але мешканці його діяли як лояльні піддані Візантії. Вивчення комплексу джерел і кола можливих аналогій не дозволяє погодиться з гіпотезою, що в Херсоні встановився режим спільного управління Візантії й Хазарії. Ймовірніше, місто на короткий час потрапило у залежність від хазар, але незабаром Імперія повернула його собі.

В VIII - на початку IX ст. адміністрація Херсона принципово змінюється в порівнянні з кінцем VI ст. Якщо раніше місто і провінція перебували під керуванням дуки, призначеного з Константинополя, то в VII в. цю посаду скасували, і основні повноваження по керуванню містом перейшли, імовірно, у руки муніципалітету, голову якого затверджував імператор. Нова адміністративна система, архонтія, припускала використання в інтересах візантійської держави муніципальних органів влади й представників міської громади. Адміністративна ієрархія складалася із двох рівнів: верхнього, котрий займали службовці, затверджувані Візантією, ймовірно, із числа городян (архонти й кіри), і нижнього (патер, екдік, протевонти), що представляв винятково місцеву громаду.

На чолі влади стояли архонти. За даними джерел, цю посаду займало кілька осіб одночасно. Їх вважали візантійськими посадовцями, котрі у цій якості мали печатки візантійського зразка й імперські титули, а їхня посада згадувалася у візантійській у табелі про ранги. Архонти очолювали цивільну адміністрацію Херсона, оскільки були єдиними з місцевих чиновників, згаданими у візантійської табелі про ранги, і титули в них на печатках вище, ніж в інших херсонських посадовців. Про військову адміністрацію міста нічого не відомо. У завдання архонтів входило керівництво міською адміністрацією й забезпечення інтересів Візантії. Архонти походили із числа мешканців Херсона; можливо, міська громада мала право пропонувати імператорові кандидатури архонтів. Судячи з печаток і табелі про ранги, архонти вважалися візантійськими чиновниками й у цій якості займали певне місце у державному адміністративному апараті. Але, звичайно, їхнє херсонське походження й тривалий строк перебування на посаді не міг не сприяти появі не тільки формальних, але й неформальних зв'язків із міською громадою. Відставні члени колегії архонтів продовжували брати участь у керуванні містом. Можливо, вони ставали членами ради знаті (протевонтів) при колегії архонтів Херсона

З печаток відома посада кіра Херсона. Точних аналогій їй не знайшлося. Можливо, це була унікальна магістратура, що існувала тільки в херсонській адміністрації та виникла через деякі особливості історії Таврики. Наприклад, кір міг відповідати за взаємини з хазарами. Друге можливе пояснення припускає, що легенди печаток прочитані невірно й містили якусь іншу посаду. Візантійські титули кіру були нижче, ніж титули архонтів, тобто кіри були їм підпорядковані.

З попереднього періоду в адміністрації збереглися посади патерів і, ймовірно, екдіка. Вірогідно, їхні функції змінилися із часом. Певні повноваження належали раді міської знаті (протевонтів). Протевонт - це не посада, але суспільне становище, що дозволяло, зокрема, брати участь у керуванні містом. Протевонти могли пропонувати імператору кандидатури на посаду архонтів, призначати дрібних чиновників, виконувати доручення візантійської адміністрації. Кількість протевонтів, імовірно, не була постійною. Вірогідно, походження цього органу можливо простежити до перших ст. н.е., коли пізньоантична міська рада розділилася на групу лідерів, що реально керували справами міста, і інших членів.

В адміністрації Херсона існувала вертикальна мобільність: відповідно до цього принципу люди могли підніматися сходами посад. Використання в керуванні містом патера і протевонтів, а також, ймовірно, архонтів і екдіка, показує континуїтет в адміністрації візантійського Херсона VIII - початку IX ст. у порівнянні з попереднім часом, говорить про поступове еволюціонування принципів керування містом і суміжною територією. Ці посади продовжили існувати й після адміністративної реформи другої чверті IX ст. і централізації керування Херсоном.

У четвертому розділі ««Адміністрація Херсона у другої чверті IX-XI ст.» розглядається останній етап функціонування органів влади візантійського міста. При імператорі Феофілі (829-842 рр.) у Тавриці здійснили адміністративну реформу. В цей час володіння Візантії на півострові розширилися. Для організації ефективного керування Імперія заснувала військово-адміністративний округ, фему Кліматів, із центром у Херсоні. В історіографії запропоновано кілька датувань цієї події, однак характер джерела не дозволяє бути впевненим у жодному. Ясно лише, що фема була організована імператором Феофілом не раніше 833 р. Перетворення архонтії Херсон у фему - випадок не унікальний. Всі шість відомих з табелі про ранги 842-843 р. візантійських архонтій на певному етапі намагалися зробити фемами, щоправда, не завжди реформа була успішною. Перетворення архонтій у феми було частиною загальної стратегії візантійських імператорів протягом IX ст. Незабаром після створення феми Кліматів (не пізніше 860 р.) її назва змінюється на фему Херсона. Навряд чи причиною цього було скорочення території. Скоріше, зміна назви феми означало реформу управління округом або було елементом зафіксованої в той час модою на перейменування. Не пізніше третьої чверті IX в. до складу Візантії увійшов Боспор, який мав стати частиною феми.

На чолі округу стояв призначений імператором намісник стратиг. Приклад херсонських стратигів показує, як практично реалізовували деякі функції, теоретично притаманні цієї посаді, яким чином відбувалося призначення на посаду, які були особливості титулатури, наскільки вона відповідала офіційним довідникам (тактіконам), дозволяє зрозуміти особливості служби візантійського стратигу у віддаленій провінції. Стратигів призначав безпосередньо імператор. Звичайно ними ставали вихідці з інших провінцій, але іноді й херсоніти. З другої половини Х ст. представництво херсонської знаті серед стратигів стало масовим. Середній термін служби стратігу в Херсоні коливався в різний час від трьох до 12-13 років. Є тенденція до поступового підвищення титулу осіб, призначених на посаду стратигу. Під час служби в Херсоні деякі стратиги вдостоїлися більш високого титулу, після чого замовили нові печатки. Резиденція стратигу знаходилася у Херсоні, у так званому преторії, тобто укріпленні на південно-східній околиці міста. За даними різноманітних джерел, в руках херсонського стратигу зосередили цивільні й військові повноваження, у тому числі командування військом, організацію розвідки і доставки в Константинополь відомостей про військові походи, що готують проти Імперії її північні сусіди, будівництво фортифікаційних споруджень, охорону порядку, допомогу християнським місіонером, розпорядження коштами. Намісники візантійських фем зазвичай мали штат чиновників і офіцерів. Фема Херсона ділилася на малі округи, командиром одного з яких (Готії) був турмарх. Функції заступника або виконуючого обов'язки стратигу належали екпросопу. Хартуларій складав списки військовослужбовців.

Фіскальна адміністрація несла відповідальність перед константинопольським урядом. Коммеркіарій був підпорядкований візантійському міністрові фінансів (логофету генікона). Він здійснювали митний контроль і збирав десятивідсотковий податок, яким обкладалося перевезення й продаж товарів на території Імперії. Не виключено, що крім цього коммеркіарій займався постачанням для армії феми. У Херсоні цю посаду ліквідували в другій половині Х ст., її функції перейшли до когось з інших чиновників адміністрації. У Херсоні були землі, що входили в особистий домен імператора. Управляв ними протонотарій, що відповідав перед головою удільного відомства імперії (кураторові Манган).

Органи влади, що існували в Херсоні до створення феми (архонти, кір), було підпорядковано стратігу, а згодом й ліквідовано. Але низка посад з архаїчними назвами функціонувала до Х ст. (екдік, патер, протевонти). Ці чиновники стали державними службовцями, але в той самий час зберегли зв'язок з міською громадою. Ймовірно, їх займали мешканці Херсона. Адміністративні принципи фемной системи співіснували з тими, що беруть початок з колишньої епохи. Таким чином, візантійські принципи керування Херсоном мали еволюційний розвиток. Херсонська адміністративна ієрархія мала два рівні: імперський, що включав стратига, його підлеглих та фіскальних чиновників, і міський. У ній існувала вертикальна мобільність: чиновники могли одержати більше високий титул або підвищення по службі.

Можливо виявити подібність між фемой Херсона й адміністрацією дуки другої половини VI в. Це об'єднання в рамках візантійського округу значної частини півострова (Херсона, південно-західного нагір'я й Боспору), призначення намісника округу з Константинополя, розміщення його резиденції в Херсоні, імовірне об'єднання в його руках військової й цивільної влади, збереження посад, пов'язаних з міським самоврядуванням. Значення цих подібностей не варто перебільшувати: фемна військово-адміністративна система значно відрізнялася від ранньовізантійської, в якої між імператором і містами перебували три рівні керування, тоді як у фемний час проміжний рівень залишився один: стратиг, що підкорявся безпосередньо імператорові. У другій половині X - першій половині XI ст. починається дроблення візантійської Таврики на декілька невеликих адміністративних округів, виникають фема Боспору та фема Сугдеї. Візантійська адміністрація Херсона востаннє згадується джерелами в другій половині XI ст.

У висновках підведені підсумки вивчення адміністрації візантійського Херсона. Протягом усього досліджуваного періоду адміністрація Херсона залежала від Візантії. Ступінь цієї залежності змінювався, збільшуючись в VI ст. після створення адміністрації дуки та в IX-XI ст. після створення феми. Але й у ці періоди централізації в органах керування містом зберігалися, хоч і в підлеглому стані, деякі посади, сама назва яких указує на їх зв'язок з міською громадою. Можна сказати, що керування візантійським Херсоном здійснювалося при взаємодії двох основ, «центральної» і «місцевої».

В адміністрації Херсона існував континуїтет, тобто спадкоємність між адміністрацією різних історичних періодів. Континуїтет забезпечували посади, пов'язані с міською громадою. Використання стародавніх посад доти, поки вони можуть приносить користь у керуванні, не раз фіксувалося у містах в ранньої Візантії. Джерела VIII-XII ст. містять багато свідчень, згідно яким залишки органів самоврядування існували й в інших провінційних містах і навіть у самому Константинополі. Херсон в цьому відношенні не є виключенням, однак кількість архаїчних посад і тривалість їх існування, здається, не має аналогів.

Еволюція візантійської провінційної адміністрації VII-XIII ст. йшла за двома основними напрямками, властивим відповідно малоазійським і балканським провінціям. У першому випадку в умовах відносної стабільності території, населення й міст адміністрація розвивалася під дією низки цілеспрямованих реформ. Нові форми та принципи керування, що вводилися зверху, повністю заміняли існуючі. У другому випадку поява нових форм адміністрації не завжди скасовувало вже існуючі. Старі органи влади попадали в підпорядкування до нових, поступово інкорпоруючись у їхній склад, і згодом сходили зі сцени, поступаючись місцем новим формам керування. Це стало результатом нестабільності балканських володінь, де не було постійної границі із зовнішнім миром, але замість них існувало безліч прикордонних утворень варварського походження й невiдомогу статусу, а влада Візантії концентрувалася в невеликих анклавах, звідки і йшло поширення нових адміністративних принципів, в орбіту яких поступово включалися нові території.

Адміністративний розвиток візантійських володінь у Таврике в цілому й Херсона зокрема додержувалося балканського шляху в набагато більшому ступені, ніж малоазіатському. Причина полягає в особливостях політичної ситуації в регіоні. Протягом середньовіччя Таврика була зоною зіткнення двох сил: Візантії, володіння якої розташовувалися в південно-західній частині півострова із центром у Херсоні, і степових кочівників. Політична боротьба в регіоні визначала адміністративний розвиток Візантійської Таврики в цілому й Херсона зокрема.

У додатку наводиться список всіх відомих з джерел стратигів Херсона. Збережені в різних пам'ятках відомості про херсонських стратигів в рамках єдиного каталогу ніколи не збиралися. Ці відомості походять із нарративных джерел і легенд печаток. За минулі десять років опубліковані нові печатки, уточнені прочитання виданих раніше. Усього джерела фіксують близько 43 херсонських стратигів, з яких шестеро згадані в наративних джерелах, а відомості про 36-40 чиновників збереглися в сфрагістиці. Усього видано 106 печаток херсонських стратигів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Публікації у фахових виданнях:

1. Храпунов Н.И. Администрация heuagios oikos в Херсоне / Н.И.Храпунов // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2000. Вып. VII. С. 357-361.

2. Храпунов М.I. Адмiнiстрацiя Херсона наприкiнцi IV-VI ст. / М.І.Храпунов // Археологiя. 2000. № 1. С. 57-67.

3. Храпунов М.I. Преторiй у середньовічному Херсонi / М.І.Храпунов // Археологiя. 2002. № 3. С. 101-107.

4. Храпунов Н.И. О взаимоотношениях Боспора и Византии при Юстиниане I / Н.И.Храпунов // Vita antiquа. 2003. № 5-6. С. 171-178.

5. Храпунов Н.И. О континуитете администрации византийского Херсона / Н.И.Храпунов // Старожитності 2004 (Харківський історико-археологічний щорічник). Харьков: Харьківське історико-археологічне товариство; НМЦ «СД», 2004. С. 51-59.

6. Храпунов М.I. З приводу часу входження Боспору до складу Вiзантiп / М.І.Храпунов // Археологiя. 2005. № 1. С. 29-36.

7. Храпунов Н.И. О древнем названии города: Херсонес Таврический или Херсонес в Таврике? / Н.И.Храпунов // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2006. Вып. XII, Ч. 2. С. 571-584.

Публікації, що додатково відображують результати дисертаційного дослідження:

8. Храпунов Н.И. О взаимосвязи византийской и муниципальной администраций Херсона: чиновники pateres tes poleos / Н.И.Храпунов // Исторический опыт межнационального и межконфессионального согласия в Крыму: Сб. науч. трудов. Симферополь, 1999. С. 161-167.

9. Храпунов Н.И. О взаимоотношениях Боспора и Византии при Юстиниане I / Н.И.Храпунов // Боспор Киммерийский, Понт и варварский мир в период античности и средневековья. Этнические процессы: Сб. науч. матер. III Боспорских чтений, Керчь, 20-23 мая 2002 г. Керчь, 2002. С. 253-254.

10. Храпунов Н.И. Преторий в средневековом Херсоне / Н.И.Храпунов // Археологiя та етнологiя Схiдної Європи: матерiали i дослiдження. Том 3. Одесса: Друк, 2002. С. 148-149.

11. Храпунов Н.И. К дискуссии о «Надписи Дуптуна» / Н.И.Храпунов // Боспорский феномен: погребальные памятники и святилища: Материалы междунар. науч. конф. Часть 1. СПб.: Издательство Государственного Эрмитажа, 2002. С. 88-90.

12. Храпунов Н.И. Администрация византийского Херсона в VIII - начале IX вв. / Н.И.Храпунов // Проблемы истории, филологии, культуры. 2002. Вып. XII. С. 568-582.

13. Храпунов Н.И. О средневековом названии города Херсона (по данным церковных источников) / Н.И.Храпунов // Восток-Запад: межконфессиональный диалог. IV Междунар. Крымская конф. по религиоведению. Севастополь, 21-24 мая 2002 г.: Тез. докл. Севастополь, 2002. С. 43-44.

14. Khrapunov N. The Administration of a Byzantine Provincial City from the Sixth to the Eleventh Century on the Example of Cherson / N.Khrapunov // Annual of Medieval Studies at CEU. 2002. Vol. 8. P. 305-306.

15. Храпунов Н.И. К дискуссии о греческой надписи из Херсонеса с именем императора Гонория / Н.И.Храпунов // Сурож. Сугдея, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины: Материалы науч. конф. (16-22 сентября 2002 г.). Киев; Судак: Академпериодика, 2002. С. 268-271.

16. Храпунов Н.И. Херсонес Таврический или Херсонес в Таврике? / Н.И.Храпунов // Символ в философии и религии: Тез. докл. и сообщ. VI Междунар. Крымской конф. по религиоведению (Севастополь 16-20 мая 2004 г.). Севастополь, 2004. С. 46-47.

17. Храпунов Н.И. Администрация византийского Боспора в VI в. / Н.И.Храпунов // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Этнические процессы: Сб. науч. материалов V Боспорских чтений, Керчь, 20-24 мая 2004 г. Керчь, 2004. С. 378-383.

18. Храпунов Н.И. Тенденции развития органов власти византийского Херсона / Н.И.Храпунов // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре: Материалы II Судакской международной науч. конф. (12-16 сентября 2004 г.). Киев; Судак: Акдемпериодика, 2004. С. 223-230.

19. Храпунов Н.И. Некоторые особенности развития администрации византийского Херсона / Н.И.Храпунов // Проблемы истории, филологии, культуры. 2004. Вып. XIV. С. 326-336.

20. Храпунов Н.И. Политическая история, государственное и административное устройство Херсонеса в конце IV-VI вв. / Н.И.Храпунов // Херсонес Таврический в середине I в. до н. э. VI в. н. э. Очерки истории и культуры. Харьков: Майдан, 2004. С. 520-545.

21. Храпунов Н.И. О средневековом названии города Херсона / Н.И.Храпунов // Восток-запад: межконфессиональный диалог: Сб. науч. тр. Севастополь: Стрижак-пресс, 2005. С. 43-50.

АНОТАЦІЯ

Храпунов М. І. Адміністрація візантійського Херсона (кінець IV-XI ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної академії наук України. - Київ, 2009.

У дисертації на основі широкого комплексу джерел і наукової літератури аналізуються органи і принципи управління візантійським провінційним містом Херсоном наприкінці IV-XI ст. Показано, що протягом всього досліджуваного періоду адміністрація Херсона залежала від Візантії, ступінь залежності не був постійним. Централізація посилювалася у VI ст. із створенням адміністрації дукса і у IX-XI ст. після заснування військово-адміністративного округу - феми. У Херсоні перманентно зберігалися деякі посади, пов'язані з міською громадою. Управління візантійським Херсоном здійснювалося на взаємодії двох принципів, «центрального» і «місцевого». Існував континуїтет, тобто спадкоємність між адміністрацією ранньовізантійського часу і адміністрацією IX-Х ст. Не дивлячись на наявність деяких своєрідних рис, адміністративний устрій Херсона мав багато загального з іншими візантійськими містами. Еволюція адміністративного устрою Херсона йшла шляхом, притаманним візантійським Балканам.

Ключові слова: Візантія, адміністрація, чиновник, титул, посада, адміністративна функція.

АННОТАЦИЯ

Храпунов Н. И. Администрация византийского Херсона (конец IV-ХI вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Институт востоковедения имени А.Крымского Национальной академии наук Украины. - Киев, 2009.

В диссертации на основе широкого круга источников и научной литературы анализируются органы и принципы управления византийским провинциальным городом Херсоном в конце IV-XI вв.

В конце IV -- первой трети VI вв. Херсон находился в зависимости от Византии, хотя формально и не входил в состав Империи. Сохранялись некоторые органы местного самоуправления во главе с патером. Императоры осуществляли власть в Херсоне посредством прямых рескриптов и через гражданскую администрацию префектуры Восток и офицеров, возглавлявших городской гарнизон. Византия взимала налоги и торговые пошлины через специальное учреждение -- практий. Часть аккумулированных средств поступала в государственную казну, другие использовались на содержание гарнизона и ремонт укреплений. При Юстине II Херсон стал центром одноименной провинции, в которую входили так же южный берег Таврики и Боспор и возглавлял дукс Херсона.

В течение VII в. византийские владения в Таврике сократились до небольшой области Херсон с одноимённым городом. Новая административная система - архонтия - предполагала использование в интересах византийского государства муниципальных органов власти и представителей городской общины. Административная иерархия состояла из двух уровней: верхнего, который занимали служащие, утверждаемые Византией из числа херсонитов (архонты и киры), и нижнего (патер, экдик, протевонты), представлявшего исключительно местную общину. Определённые полномочия принадлежали совету городской знати (протевонтов). В администрации существовала вертикальная мобильность.

При императоре Феофиле (829-842 гг.) владения Византии в Таврике расширились. Для организации эффективного управления был учреждён военно-административный округ - фема Климатов с центром в Херсоне. Во главе стоял назначенный императором наместник - стратиг, обладавший гражданскими и военными полномочиями, включая командование войском, организацию разведки, строительство фортификационных сооружений, охрану порядка, помощь христианским миссионером, распоряжение денежными средствами. Фема делилась на малые округа, командиром одного из которых был турмарх. Функции заместителя или исполняющего обязанности стратига принадлежали экпросопу. Хартуларий составлял списки военнослужащих. Фискальная администрация несла ответственность перед константинопольским правительством. Ранее существовавшие в Херсоне органы власти были подчинены стратигу. До Х в. функционировал ряд должностей с архаичными названиями, сохранившие связь с городской общиной. Херсонская административная иерархия имела два уровня: имперский, включавший стратига, его подчинённых и фискальных чиновников, и городской. В ней существовала вертикальная мобильность. Во второй половине X - первой половине XI вв. начинается дробление византийской Таврики на более мелкие административные округа, возникают фемы Боспора и Сугдеи.

Итак, степень зависимости администрации Херсона от Византии в течение исследуемого периода менялась. В Херсоне перманентно сохранялись некоторые должности, связанные с городской общиной. Существовал континуитет, преемственность между администрацией ранневизантийского времени и IX-Х вв. Несмотря на наличие некоторых своеобразных черт, административное устройство Херсона имело много общего с другими византийскими городами. Эволюция административного устройства Херсона шла по пути, характерному для византийских Балкан.

Ключевые слова: Византия, администрация, чиновник, титул, должность, административная функция.

ANNOTATION

Khrapunov N. I. The Administration of Byzantine Cherson (late fourth to the eleventh century). - Manuscript.

Thesis for the candidate's degree in Historical Sciences by speciality 07.00.02 - World History. - A. Krymsky Institute of Oriental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis analyses administrative bodies and principles in a Byzantine provincial city on the example of Cherson from the late fourth to the eleventh century against the background of a wide range of primary sources and secondary literature. It has been proved that the administration of Cherson depended on Byzantium throughout the whole period investigated, but the degree of this dependence was changing. The centralization became stronger in the sixth century with the establishment of the administration of the doux and from the ninth to eleventh century after the foundation of the military-administrative district, the theme. Cherson permanently preserved some magistracies related with the city community. The government of Cherson was a combination of two principles, central and local. There was the continuity between the early Byzantine administration and that in the ninth and tenth centuries. In spite of there were some original features, the administrative system of Cherson had much in common with other Byzantine cities. The evolution of the administration of Cherson followed the pattern typical to the Byzantine Balkans.

Key words: Byzantium, administrative, official, title, administrative post, administrative function.

Размещено на Allbest.ru