Створення і розвиток танкових військ та їх участь у бойових діях в Першій та на початку Другої світової воєн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 94 (100) "19":[358.119:356.255

20.02.22 - військова історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК ТАНКОВИХ ВІЙСЬК ТА ЇХ УЧАСТЬ У БОЙОВИХ ДІЯХ В ПЕРШІЙ ТА НА ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВОЄН

Юрчук Олександр Олександрович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії, теорії і практики культури Національного університету "Львівська політехніка"

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент, Кривизюк Леонід Петрович, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Наукового центру Академії сухопутних військ

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор Сухий Олексій Миколайович, завідувач кафедри новітньої історії Львівського Національного університету імені Івана Франка;

- кандидат історичних наук, доцент Дем'янюк Олександр Йосипович, проректор з навчально-виховної роботи Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету "Україна"

Захист відбудеться "06" травня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, корп. 4, ауд. 204.

З дисертацією можна ознайомитися у науково-технічній бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий "05" квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.В. Буковський

Анотації

Юрчук О.О. Створення і розвиток танкових військ та їх участь у бойових діях в Першій та на початку Другої світової воєн. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - Військова історія. Національний університет "Львівська політехніка". - Львів, 2011.

У дисертації проаналізовано причини виникнення танкових військ, їх початкова організація і застосування (1916-1918); розвиток конструкцій та організація виробництва танків у міжвоєнний період (1919-1939) в усіх країнах, які зуміли налагодити таке виробництво; причини захоплення конструкціями колісно-гусеничних танків та танкеток; наслідки застосування танкеток у локальних війнах (1932-1939); організаційна побудова та зміни структури танкових військ; погляди військових теоретиків на роль і застосування танків між двома світовими війнами (1919-1939); бойове застосування танкових військ у 1939-1941 рр., зокрема у Польській кампанії 1939 р., Французькій кампанії 1940 р. та у боях на радянсько-німецькому фронті у 1941 р.

Особлива увага приділена розвитку танкових військ у Радянському Союзі, організації виробництва танків, формуванню танкових військ, їх рівню щодо інших країн, аналізу поглядів радянських військових теоретиків і військового керівництва, поінформованості радянських командирів про танкові війська вермахту, особливостям забезпечення танкових військ і порівняльному аналізу радянських танкових військ і танкових військ вермахту, а також узагальненню причин розгрому радянських танкових військ у 1941 р. за умови незаперечної чисельної та якісної переваги.

Ключові слова: танки, танкові війська, військова теорія, ідеї використання танків.

Юрчук А.А. Создание и развитие танковых войск и их участие в боевых действиях Первой и в начале Второй мировой войн. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - Военная история. Национальный университет "Львовская политехника". - Львов, 2011.

В диссертации проанализировано причины возникновения танковых войск, их начальная организация и применение (1916-1918); развитие конструкций танков и организация производства танков в период между двумя мировыми войнами (1919-1939) во всех государствах, сумевших наладить собственное производство танков; причины увлечения конструкциями колесно-гусеничных танков и танкеток; результаты применения танкеток в локальных войнах (1932-1939) (в частности в Чакской войне Боливии и Парагвая, итало-абиссинской войне и гражданской войне в Испании); организационное устройство и изменения в структуре танковых войск (сделан сравнительный анализ структуры танковых подразделений и соединений в различных странах, соотношения танков с пехотой, артиллерией, саперами, частями связи и обеспечения, уровня моторизации этих частей); показаны взгляды военных теоретиков различных стран между двумя мировыми войнами на роль и применение танков (1919-1939), при этом подробно рассмотрены взгляды Д. Фуллера, Л.Р. фон Емансбергера, Г. Гудериана, Ш. де Голля и других видных теоретиков. Реконструировано боевое применение танковых войск в 1939-1941 гг., в частности в Польской (1939) и Французской (1940) кампаниях, в боях на советско-немецком фронте в 1941 г.

Особенное внимание уделено развитию танковых войск в Советском Союзе, организации производства танков, формированию танковых войск, их техническому и численному уровню относительно других стран, взглядам советских военных теоретиков и советского военного руководства; информированности советских командиров о танковых войсках вермахта; особенностям обеспечения танковых войск (организации ремонта и эксплуатации машин, эвакуации поврежденных машин, обеспечения горюче-смазочными материалами и другими предметами снабжения) и сравнительному анализу советских танковых войск и танковых войск вермахта, а также обобщению причин разгрома советских танковых войск в 1941 г. в условиях неоспоримого количественного и качественного преимущества.

Ключевые слова: танки, танковые войска, военная теория, идеи использования танков.

Creation and development of Tank Troops and their participation in combat actions during WW I and at the beginning of WW II. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of historic sciences, speciality 20.02.22 - Military history. National University "Lviv Polytechnic". - Lviv, 2010.

The thesis has analyzed the causes and reasons for emergence of the tank troops, their organization and the initial deployment (1916-1918);

Development of structures and organization of tanks in the period between wars (1919-1939) in all countries that managed to establish production;

The reasons why wheel - tracked tanks and light tanks became popular;

The effects the light tanks caused when used in local wars (1932-1939);

Organizational structure and restructuring of tank troops;

Military scientists' views on the role and use of tanks between the two world wars (1919-1939);

Combat application of armoured troops in 1939-1941, particularly in the Polish campaign in 1939, in the French campaign in 1940 and in the battles on the Soviet-German front in 1941.

Special attention is paid to the development of tank arms in the Soviet Union, the organization of manufacturing tanks and armoured troops formation and their competitiveness in comparison with other countries.

The research deals with the analysis of the views of Soviet military scientists and military authorities, the level of knowledge of Soviet tank commanders about the Wehrmacht troops, characteristic features of German tank troops logistics and the comparative analysis of Soviet tank troops and armoured Wehrmacht troops and finally with the generalization of the causes that led to the Soviet tank troops defeat in 1941 under condition of their quality and manpower advantage.

Key words: tanks, tank arms, tank troops, military theory, the ideas of tank use.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається необхідністю комплексного дослідження проблем військової історії, зокрема питань виникнення, розвитку, організації та бойового застосування родів і видів військ. Одним із нових родів військ, який виник під час Першої світової війни, коли існуючі засоби прориву підготовленої оборони виявилися неспроможними, стали танкові війська. Розвиток та організаційне становлення цього роду військ відбувалися в період між двома світовими війнами, в умовах бурхливого протистояння поглядів військових теоретиків, які зуміли визначити та довести перспективу застосування цього роду військ, і військовими авторитетами, які спиралися на узагальнений класиками військового мистецтва досвід ведення війн і власний досвід служби в піхотних та кавалерійських підрозділах. Практичне використання танкових військ на завершальному етапі Першої світової війни було незначним, а самі конструкції танків - недосконалими. Протягом наступних років, у період локальних війн 1918-1939 рр., не вдалося здійснити перевірку бойових можливостей цього роду військ, і висновки щодо його подальшого застосування не були зроблені. У процесі дискусій військових теоретиків виникали захоплення різноманітними ідеями, зокрема дешевими "броньованими застрільщиками" (що привело до епохи танкеток), колісно-гусеничними машинами, дво-, три- і чотирибаштовими танками і т. п. Велике значення мав також загальний рівень підготовки населення та стан розвитку економіки європейських країн, їх готовність до створення й утримання танкових військ. Саме тому чисельність та організаційна структура цього роду військ, рівень готовності танкових підрозділів до виконання бойових завдань, ступінь навченості особового складу суттєво відрізнялись на початку Другої світової війни. Це зумовило успішні дії танкових з'єднань на першому етапі війни, який вони більше не змогли повторити. Далі, зіткнувшись із грамотно побудованою, добре підготовленою обороною та рівноцінними за чисельністю й рівнем готовності танковими з'єднаннями противника, танкові війська вступили у новий, якісно інший етап свого розвитку, довівши доцільність та ефективність цього роду сухопутних військ.

Радянська історіографія, обмежена обов'язковими ідеологічними постулатами, що змушували відштовхуватися від міфу про несподіваний напад 22 червня 1941 р. на мирну країну армади броньованих танків, які перевершували і чисельністю, і якістю вітчизняну техніку, не змогла здійснити комплексне дослідження теоретичних проблем створення танкових військ та їх бойового застосування. Зокрема, панував обов'язковий постулат, за яким так звана "теорія глибокої операції", розроблена у Радянському Союзі В.К. Тріандафілловим та його послідовниками, якою було оцінено роль і місце танків у сучасному бою, була первинною. Цю теорію пізніше використали Г. Гудеріан та інші німецькі танкові генерали. Проблема ускладнювалася ще й тим, що практично всі творці перших танків і самих танкових військ у Радянському Союзі, услід за командармом 2-го рангу І.А. Халебським, були репресовані, а їхні праці вилучені з наукового обігу. Реабілітація цих осіб пройшла непомітно, а покоління переможних танкових командирів, яке визначало характер написання відповідних робіт, цілком влаштовувала позиція, за якою все, що було до них, - погано.

Незважаючи на різну оцінку праць колишнього капітана радянської зовнішньої розвідки В.Б. Резуна (Віктора Суворова), попри суперечливість його основної тези щодо превентивного удару Гітлера і підготовки Сталіна до створення всесвітнього союзу під егідою Москви, саме танкова проблематика завдяки цьому історикові знову була актуалізована. Власне, він спонукав до проведення наукових розвідок інших дослідників, у тому числі і своїх опонентів. Завдяки цим дослідженням детально було опрацьовано й пораховано кількість кожної моделі танків, їхні тактико-технічні характеристики, переваги та недоліки. Все це дало можливість відкинути міф про технічну недосконалість конструкцій радянських танків та їх незначну кількість.

На Заході, зокрема у Німеччині, яка програла Другу світову війну, існував ряд проблем, що заважали об'єктивному підходу до комплексного аналізу ідей військових теоретиків та їх практичній реалізації. Насамперед це були стійкі тенденції щодо доведення національних пріоритетів. Не бракувало й упередженої критики колишніх суперників і союзників. Тим більше, що чимало провідних теоретиків (Д. Фуллер, Б. Ліддел Гарт, Г. Гудеріан та ін.) пережили цю війну і взялися за створення літопису розвитку і застосування танкових військ. Молода українська військова історіографія лише починає розробляти цю проблематику.

Але не тільки в українській чи радянській історіографії, але й у зарубіжній історіографії відсутні дослідження, які б комплексно узагальнювали ідеї військових теоретиків щодо створення, організації та застосування танкових військ у бойових умовах. Порівняльний аналіз ідей військових теоретиків різних країн та їх практична реалізація дозволяють не тільки зробити висновок про рівень військової науки у різних країнах у цей період, але й дають можливість відтворити процес утворення і бойового застосування танкових військ. Крім того, ряд оригінальних ідей, які через невдале застосування були відхилені, не втратили свого значення і в нових умовах.

Сьогодні, коли танкові війська переживають якісно новий етап свого розвитку, зароджується нова дискусія щодо їх участі у військових конфліктах - від обґрунтування подальшої пріоритетної ролі цих військ до повного заперечення їх значення на сучасному етапі. Молода українська військова історіографія не може оминути настільки актуальну тему, тим більше, що радянські танкові війська формувалися переважно на українських землях: у Харкові в жовтні 1937 року М. Кошкін сформував КБ-24, до складу якого входило 21 чол. (А. Морозов, М. Таршинов, Я. Баран та ін.); тут сконструйовано провідні моделі танків (Т-34 та ін.); серед перших танкових командирів був значний відсоток українців; найбільша танкова битва Другої світової війни відбулась протягом червня-липня 1941 р. на ділянці Броди-Дубно.

Отже, актуальною науково-історичною проблемою є реконструкція загального процесу виникнення, створення та еволюції конструкцій бойових танків, структури й організації танкових військ та їх бойового застосування на першому етапі Другої світової війни у світлі військово-теоретичних ідей різних національних шкіл, що не лише дозволить з'ясувати ці складні процеси та надати відповідну оцінку результатам провадження ідей створення танкових військ національними військово-теоретичними школами, але й допоможе створити надійне підґрунтя для подальших військово-теоретичних розвідок з цієї проблематики, що є дуже важливим для української військової науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках наукової роботи та науково-технічної діяльності Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відповідно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України та Перспективного плану наукової та науково-технічної діяльності Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на 2008-2011 рр. (вих. № 63 ДСК від. 06.05. 2008 р.), є складовою наукових досліджень з історії Збройних Сил України, що проводить кафедра гуманітарних наук факультету підготовки спеціалістів із забезпечення військ Академії сухопутних військ.

Мета дисертаційного дослідження - на підставі комплексного наукового аналізу праць військових теоретиків та істориків дослідити процеси виникнення танкових військ, створення в різних країнах у період між двома світовими війнами нових конструкцій танків, удосконалення структури підрозділів і з'єднань танкових військ та їх бойового застосування на першому етапі Другої світової війни у світлі військово-теоретичних ідей національних шкіл на широкому порівняльному тлі.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- з огляду на особливості дослідження проблеми національними школами проаналізувати джерельну базу та історіографію;

- прослідкувати процеси виникнення танків під час Першої світової війни та бойовий досвід їх застосування;

- порівняти конструкції танків та їх виробництво в різних країнах, які налагодили їх конструювання і виробництво;

- дослідити еволюцію структури та організацію підрозділів і з'єднань танкових військ у країнах-учасницях Другої світової війни;

дослідити розвиток ідей та практику використання танкеток і причини відмови від них;

вивчити думки військового командування СРСР напередодні війни щодо принципів застосування танкових військ і рівень поінформованості радянських командирів про танкові війська вермахту;

проаналізувати застосування на практиці ідей військових теоретиків у Польській кампанії 1939 р., Французькій кампанії 1940 р., у боях на Східному фронті 1941 р.;

узагальнити причини поразки радянських танкових військ у 1941 р. при наявній чисельній та якісній перевазі танкового парку;

виявити особливості забезпечення функціонування танкових військ у порівнянні з іншими родами військ;

розглянути і проаналізувати погляди та ідеї військових теоретиків різних країн стосовно ролі, структури й організації танкових військ і порядку їх застосування у майбутній війні.

Об'єкт дослідження - зародження та розвиток танкових військ від появи танків у Першій світовій війні до участі у боях на радянсько-німецькому фронті у 1941р.

Предмет дослідження - ідеї та концепції військових теоретиків різних країн щодо конструювання і виробництва танків, організаційної структури танкових військ і принципів їх бойового застосування; результати та ефективність їх реалізації на першому етапі Другої світової війни.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1916-1941 рр.: від першої участі танкових підрозділів у бойових діях Першої світової війни до найбільших досягнень танкових військ як роду військ, не лише домінуючого на полі бою, але й здатного забезпечити стратегічні успіхи цілих кампаній (1939-1941 рр.). У наступні періоди Другої світової війни танкові війська, зіткнувшись з добре організованою обороною, а також рівноцінними за рівнем оснащення й організації військами противника, залишалися важливою ударною силою у складі сухопутних військ, здатною впливати на результати кампаній у сукупності з іншими родами і видами військ, використання яких вийшло за межі довоєнних теоретичних уявлень.

Методи дослідження. В основу роботи покладені традиційні для історичної науки принципи історизму, об'єктивності, критичності щодо аналізу джерел та наявної наукової літератури. При вирішенні окремих завдань дисертаційного дослідження використано як загальні методи історичних досліджень - порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, систематизацію, так і спеціальні - проблемно-хронологічний, ретроспективний, типологічний та інші. Методика дослідження базується на поєднанні порівняльного, структурно-порівняльного, проблемно-хронологічного, аналітичного методів та методів періодизації й класифікації. Зміни в конструкціях, організації та структурі танкових військ розглядаються не ізольовано, а в процесі їх розвитку, в комплексі із загальними тенденціями та у порівнянні із синхронними в часі цими ж явищами в основних противників та конкурентів. За допомогою системно-функціонального аналізу простежено взаємовплив систем усіх рівнів, зокрема ґенези формування танкових військ, еволюцію їх ролі у різних арміях у залежності від специфіки чинників, котрі впливали на ці процеси, порівняння теорії, ідей та їх реалізації. Всі застосовані методи дозволили найбільш повно висвітлити поставлені проблеми, від аналізу до синтезу, а також звертаючись від конкретики до абстрагування і повертаючись від абстрагування до конкретики військових реалій першого періоду Другої світової війни.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській військово-історичній науці комплексно проаналізовано ідеї і концепції військових теоретиків різних національних військово-теоретичних шкіл та їх вплив на створення й організацію танкових військ. Здійснено порівняння результатів реалізації цих ідей під час бойових дій. Такий аналіз здійснено вперше не тільки в українській військовій історіографії, але й у зарубіжній історіографії. У процесі написання дисертації вдалося зробити ряд уточнень та історіографічних узагальнень, які дозволяють об'єктивно оцінити складний етап становлення бронетанкових військ і спростувати історичні стереотипи, що встигли сформуватися. Відповідно узагальнено військово-історичні концепції, схеми і теорії радянської та світової історіографії з цієї проблеми, визначено напрямки подальших наукових досліджень з питань створення танкових військ та їх бойового застосування.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при написанні нових узагальнюючих праць з військової історії, історії Першої та Другої світових воєн, локальних війн у період 1918-1939 рр., читанні нормативних та спеціальних курсів. Зібраний матеріал є археографічною базою для сучасних військово-теоретичних дискусій про роль і застосування танкових військ на сучасному етапі розвитку збройних сил.

Основні результати дисертаційної роботи апробовані автором на наукових конференціях "Україна у Першій світовій війні" (Львів, 2005), "Збройні сили України: історія та сучасність" (Львів, 2006), на методологічних семінарах в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у чотирьох наукових публікаціях у фахових виданнях, згідно із переліком, який затверджено ВАК України.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та основним завданням дослідження.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури (381 позиція). Загальний обсяг роботи становить 205 сторінок (основний текст - 179 сторінок).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, окреслено хронологічні межі роботи, сформульовано мету та основні засади дисертації, визначено наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Історіографічна та джерельна бази дослідження" подано загальний аналіз джерел та історіографії.

Історіографія проблеми, яка торкається питання створення, організації і бойового застосування танкових військ, надзвичайно широка і багатогранна. Чільне місце тут займає радянська історіографія, а з кінця ХХ ст. - російська історіографія. І це при тому, що радянська історіографія тривалий час через зрозумілі причини наводила суб'єктивну інформацію про радянські танкові війська у 1923-1941 рр., оскільки майже всі, хто був причетний до їх створення та розбудови, були репресовані й розстріляні. Радянські історики робили спроби відповісти на запитання, чому, маючи таку велику чисельну і технічну перевагу над танковими військами вермахту, війська Червоної Армії зазнали таких колосальних втрат. Загалом усі праці, присвячені ходу Великої Вітчизняної війни, особливо її початковому періоду, позначені ідеологічними штампами і свідомою тенденційністю. Серед них можна відзначити "Історію Другої світової війни" у 12 томах, яка видавалася у 1973-1982 рр., колективну монографію "Друга світова війна" за редакцією генерал-лейтенанта С.П. Платонова, генерал-майора М.Г. Павленка і полковника І.В. Поротькіна, праці А.Д. Багреєва, М.Д. Грецова, П.А. Жиліна, Д.З. Мурієва, В.Т. Фоміна, спеціальні дослідження, присвячені танковим військам, В.Д. Мостовенка, О.А. Лосика, Л.С. Стецюка та інші праці, присвячені конструкціям танків, їх виробництву та використанню. Окремо необхідно відзначити танкову енциклопедію Г.Л. Холявського. Історично-публіцистичні праці В.Б. Резуна (В. Суворова), попри їх неоднозначність, змусили як його прихильників, так і противників продовжити дослідження історії танкових військ на якісно новому рівні. Пізніше з'явилася низка ґрунтовних робіт В. Бешанова, В.Д. Данілова, Б.В. Соколова, де на основі джерел проведено підрахунок чисельності і порівняльний аналіз технічних характеристик техніки противника, зроблені спроби пояснити причини воєнного провалу у 1941 р. Опоненти Суворова, насамперед А.В. Ісаєв, також піднімають масиви раніше недоступної інформації, що вигідно характеризує нинішню російську військову історіографію з цієї проблеми.

У німецькій історіографії, що завжди відзначалася скрупульозністю і увагою до цифр та деталей, усі невдачі Другої світової війни перекладають на авторитарний характер авантюриста Адольфа Гітлера (Г. Гудеріан, К. фон Тіппельскірх, К. Рейнградт та ін.); у ній домінує захоплення фактичним матеріалом (Б. Мюллер-Гілебранд, Ф. Зенгер-унд-Еттерлін, Л. Функен, Ф. Функен), описами бойових дій окремих танкових підрозділів, частин та з'єднань (В. Хаупт, Г. Шродек, В. Вертен, Х. Польман та ін.).

Відомі представники англійської історіографії Б. Ліддел Гарт і Д. Фуллер ґрунтовно проаналізували застосування танкових військ, утім вище командування Великої Британії довго ігнорувало їх теорії та пропозиції. Загалом англійська історіографія була дуже критичною як до своїх, так і чужих військових стратегів. Це стосується праць Д. Форті, Р. Форда, К. Бішопа, С. Мітчема, Т. Джонза, С. Кевтона, Е. Роуза, Е. Робертсона та ін.

Із французьких авторів насамперед відзначимо монографію Ж. Буше "Бронетанкова зброя на війні", з польських - праці довідкового характеру Я. Ледвоха.

За важливістю матеріалів комплекс джерел можна умовно поділити на п'ять груп: праці військових теоретиків різних національних шкіл, написані й опубліковані між двома світовими війнами; архівні збірки (передусім документи Російського державного військового архіву - РДВА); статути, настанови та довідники міжвоєнного часу; брошури і статті з танкової тематики, опубліковані також у міжвоєнний період, та мемуари (очевидна тенденційність більшості з них дозволяє розглядати цю групу як проміжну між джерелами та історіографією).

До першої групи джерел увійшли праці військових теоретиків, які досліджували танкові й механізовані війська: англійські (Д. Фуллер, Г. Мартель, Б. Ліддел Гарт, Ф. Мітчел), французькі (Ш. де Голль, Е. Аллео, М. Перре, П. Шазальмартен та ін.), німецькі (Ф. Бернгарді, Е. фон Людендорф, Х. фон Сект, Р. Кюльман, Г. Гудеріан, Ф. фон Кохенгаузен та ін.), російські та радянські (О.І. Андогський, Б.В. Геруа, О.І. Верховський, В.К. Тріандафіллов, І.А. Халепський, М.М. Тухачевський, Г.С. Іссерсон), а також студії австрійського генерала Л.Р. фон Емансбергера, італійські - Д. Дуе та польські - В. Сікорського.

Другу групу джерел становлять архівні матеріали нарад вищого радянського командування та оперативних ігор наприкінці 1940 - на початку 1941 рр., заключна промова тодішнього наркома оборони маршала С.К. Тимошенка, матеріали збірок документів "Прихована правда війни. Невідомі документи", які розкривають трагедію 1941 р., діяльність Ставки Верховного командування та Генерального штабу.

Третя група джерел містить нормативно-статутні та інформативні документи - польовий статут РСЧА 1939 р., польові статути іноземних армій, французькі настанови з використання великих військових з'єднань, тимчасові польові статути армії США, танкові довідники Ф. Хейгля, Л. Дютля, Ф.Л. Хлистова, статистичні публікації, зокрема збірник "Бойовий і чисельний склад Збройних Сил СРСР в період Великої Вітчизняної війни", довідник з військових автомобільних перевезень Л.А. Перна, довідник про німецький вермахт І.М. Токарєва (виданий до 1941 р.).

До четвертої групи включені окремі статті, опубліковані у міжвоєнний період, які стосуються конструкцій танків і танкеток, а також їх використання. З цієї групи можна виділити збірники праць радянських авторів за 1917-1940 рр., а також статті А. Діка, Л. Хандля, М.Г. Пера, М.Г. Корсуна та ін.

Мемуарна група складає спогади всіх головних танкових генералів (Е.Д. Свінтона, Г. Гудеріана, Г. Гота, Ф. Мелентіна, Е. фон Майнштейна, А. Філіппі, П.О. Ротмістрова, Д.І. Рябишева, М.К. Попеля, І.В. Болдіна, Л.М. Сандалова та ін.) і полководців, які були безпосередніми учасниками подій (О.В. Василевського, Г.К. Жукова, І.Х. Баграмяна, М.В. Захарова, А.І. Єрьоменка, Ш. де Голля, Б. Монтгомері, Ф. фон Бока, Ф. Гальдера та ін.).

Попри тенденційність та деякі особливості, характерні для національних історичних шкіл, багата історіографічна література відображає різноманітні аспекти створення танкових військ та їх бойового застосування. Проте досі відсутнє дослідження, в якому були б комплексно проаналізовані ідеї та концепції військових теоретиків різних національних військово-теоретичних шкіл та їх вплив на створення і організацію танкових військ з порівнянням результатів реалізації цих ідей під час бойових дій. Загалом джерельно-історіографічна база є репрезентативною для дослідження дисертаційної проблеми.

У другому розділі "Виробництво танків і створення танкових військ (1916-1939)" висвітлено проблеми організації виробництва танків, показано особливості їх конструкцій, а також створення танкових військ у міжвоєнний період в Англії, Франції, Німеччині, США, Італії, СРСР, Швеції, Чехословаччині, Польщі, Угорщині та Японії.

Автор дослідив появу та бойовий досвід застосування танків у Першій світовій війні. Зроблено ґрунтовний аналіз причин появи на полях битв танків, полеміки навколо конструкторського пріоритету перших танків (конструкції австрійця Г. Бурштина, австралійця Л. де Моле, американця Д. Крісті, англійців М. С'ютера і Т. Хетерінгтона, росіян В.Д. Менделєєва, А.А. Пороховщикова та М.М. Лебеденка та інші моделі так і не були доведені до виробництва, перші танки створили практично одночасно на базі американського трактора "Холт" англієць Ернест Свінтон та француз Жан Батіст Естьєн у 1916 р.), показано ставлення вищого командування до цих технічних ідей, проаналізовано структуру й організацію перших танкових підрозділів та їх застосування в боях 1916-1918 рр., висвітлено суперечки щодо засад використання танків між їх творцями та військовим командуванням, створення першого моторизованого з'єднання канадським генералом Р. Брютінелем.

Аналізуючи конструктивні особливості танків та їх виробництво між двома світовими війнами, автором висвітлено створення нових конструкцій танків та налагодження їх виробництва у різних країнах (Англія, Франція, Німеччина, США, Італія, СРСР, Швеція, Чехословаччина, Японія, Польща, Угорщина). Зроблено порівняння їх технічних характеристик, висвітлені шляхи запозичення конструкцій, причини розробок колісно-гусеничних танків та загальні обсяги виробництва танків. Розглядаються суперечки теоретиків і ставлення військового командування до цього напрямку, що призвело до майже повного згортання виробництва танків в Англії, захоплення швидкісними легкими моделями (крейсерськими танками), розробки фірмами "Віккерс" і "Карден-Ллойд" легкоброньованих машин, запізнілі пошуки конструкцій середніх та важких танків.

Проаналізовано військово-технічні суперечки у Франції, де до початку 30-х років головною моделлю залишалася конструкція часів Першої світової війни FT-17. Показано пізнє налагодження виробництва танків у Німеччині і причини переваги легких моделей (з аналізом усіх зразків танків вермахту), пошуки Д. Крісті та інших конструкторів у США; невдалі спроби італійських конструкторів, розгортання виробництва танків у СРСР на базі англійських та американських моделей, їх удосконалення і появу нових конструкцій, аналіз цих конструкцій. Актуалізовано роль І.А. Халепського у створенні танкового виробництва і танкових військ, доля його оточення і перших конструкторів танків. Подальше вдосконалення танків серії БТ привело до появи кращого середнього танка Другої світової війни Т-34 конструкції М.І. Кошкіна, випуск яких почався у Харкові (1940 р. випущено 110 машин, 1941 р. - 2996 машин). Маса танка - 26 т, потужність двигунів - 500 к.с., швидкість - 54 км/год, запас ходу - 300 км, броня - 45 мм з раціональними кутами нахилу, озброєння - 76,2-мм гармата та два 7,62-мм кулемети, екіпаж - 4 чол. Це був танк, якому не міг протистояти за всіма показниками жоден танк противника у 1941 р. Для боротьби з ним гітлерівці застосовували 88-мм зенітні гармати. Розглянуто чисельність танкових сил РСЧА та їх характеристика. Показано успіхи шведських конструкторів у розробленні колісно-гусеничних танків. Проаналізовано конструктивні особливості чеських, угорських та польських танків, їх чисельність і організацію виробництва.

Автором досліджено структури та організації танкових підрозділів, частин і з'єднань у різних країнах, їх зміни. У зв'язку з публікаціями новітніх праць військових теоретиків і практикою застосування танків у бойових діях зосереджена увага на консервативності англійського та французького вищого командування, яке розпочало формування танкових дивізій лише з другої половини 30-х років, тоді як у СРСР і Німеччині створювались великі танкові з'єднання. Проаналізовано співвідношення танків, піхоти, артилерії, саперів, підрозділів зв'язку та забезпечення у танкових частинах і з'єднаннях, рівня моторизації підрозділів і частин інших родів військ, включених до танкових частин і з'єднань (який був найоптимальнішим у вермахті й найменш оптимальним у РСЧА, особливо це стосувалось підрозділів зв'язку і забезпечення, передусім ремонту та технічного обслуговування, підвезення пально-мастильних матеріалів і боєприпасів).

Висвітлюючи розробку та практику використання танкеток, автором проаналізовано причини захоплення танкетками як реалізацію ідей Ж. Естьєна та Д. Мартела, і результати їх використання у локальних війнах (Чакська війна Болівії і Парагваю у 1932-1936 рр., італо-ефіопська війна 1935 р., громадянська війна в Іспанії 1937-1939 рр.), розглянуті праці радянських та німецьких авторів про використання танкеток у бойових діях.

Таким чином, доведено, що розробка і випуск танків були налагоджені в Англії, Франції, Німеччині, США, Італії, СРСР, Швеції, Чехословаччині, Японії, Польщі та Угорщині. Англія і Франція не змогли утримати лідерства у конструюванні та виробництві танків. Німеччина, яка тривалий період була усунена від легального танкобудівництва, намагаючись надолужити конкурентів, зосередила всю увагу на легких танках. У США переважно захоплювались експериментальними машинами і до будівництва танкових військ приступили вже під час війни. Послідовне розроблення і налагодження масового випуску танків у всіх напрямках розвитку цих бойових машин велося тільки в СРСР. У 1941 р. Радянський Союз мав найбільшу кількість танків, які були найкращими за тактико-технічними характеристиками, перші конструкції важких, середніх та легких танків не мали аналогів в інших країнах. Варті уваги окремі конструктивні рішення шведських, чеських, польських і угорських танків.

У третьому розділі "Розробка теорій та ідей про роль і застосування танків (1919-1939)" висвітлені основні концепції англійських, французьких, австрійських, радянських, німецьких і військових теоретиків інших країн з цих проблем. Проаналізовано погляди радянського командування щодо застосування танкових військ напередодні гітлерівського нападу у 1941 р., а також рівень інформованості танкових командирів про танкові війська противника.

Розкриваються процеси боротьби англійських військових теоретиків з вищим командуванням щодо застосування танкових військ, їх захоплення невеликими професійними механізованими арміями. Проаналізовано вплив ідей Д. Фуллера та Б. Ліддел Гарта на військових теоретиків інших країн. Заперечуються окремі закиди радянських критиків на адресу Д. Фуллера та Б. Ліддел Гарта. Відзначається, що погляди французьких фахівців повністю збігались не тільки з передовими поглядами їх сучасників, але й були підтверджені практикою, однак французьке командування залишилося в полоні досвіду Першої світової війни і не скористалося їхніми рекомендаціями. Детально розглянуто теоретичні погляди та їх обґрунтування австрійським теоретиком Л.Р. фон Емансбергером, який перебував під впливом ідей Д. Фуллера. Ідеї ж самого Емансбергера запозичив Г. Гудеріан та інші німецькі військові теоретики (Г. Зольдан, Ф. Бернарді тощо), які також перебували під впливом Д. Фуллера. Г. Гудеріан не тільки узагальнив висновки своїх попередників, але й зумів більшість із них втілити на практиці.

У Радянському Союзі на основі праць В.К. Тріандафіллова сформовано наступальну "теорію глибокої операції" та бою, яку удосконалили його послідовники, зокрема С.М. Красильніков. Невдовзі цю теорію канонізували і вона відіграла скоріше негативну роль у плануванні операцій, особливо 1941 р. Спроби довести її запозичення Емансбергером та Гудеріаном не переконливі. Л. Емансбергер прийшов до подібних ідей самостійно через вивчення військової історії. Г. Гудеріан, який розвинув ці ідеї, очевидно користувався радянськими військовими настановами, в основу яких покладено ідеї "теорії глибокої операції", але його власні оригінальні розробки тільки в загальних рисах відповідають цій теорії. Проаналізований внесок у розвиток "теорії глибокої операції" М.М. Тухачевського, О.І. Єгорова, спростовуються окремі оцінки ставлення до механізації та моторизації військ К.Є. Ворошилова, С.М. Будьонного, С.К. Тимошенка й ін. Аналізуються також погляди американських теоретиків К. Ульямса-Елліта, Е. Чаффі та польського генерала В. Сікорського. На підставі архівних матеріалів наради вищого радянського командування та оперативних ігор наприкінці 1940 - на початку 1941 рр. проаналізовано погляди радянського командування щодо використання танкових військ. Показано рівень поінформованості радянських командирів про танкові війська вермахту на підставі праць Г.С. Іссерсона та С.М. Красильнікова, коротких пам'яток для командирів І.М. Токарєва та Т.П. Кузнєцова, які написані перед війною і враховували досвід застосування танків вермахтом у Польській кампанії. Проблема була у низькому освітньому рівні командирів середньої ланки, більшість яких зайняли свої посади після погромів 1937-1939 рр. При цьому рівень поінформованості німецьких командирів про радянські танкові війська був набагато меншим: про існування танків Т-34 та КВ вони довідалися лише безпосередньо на полі бою.

У четвертому розділі "Бойове застосування танкових військ на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.)" розглядаються сили сторін, їх оперативні плани та реалізація цих планів, а також роль танкових військ у Польській кампанії 1939 р., Французькій кампанії 1940 р., боях на радянсько-німецькому фронті 1941 р., а також особливості забезпечення танкових військ. Аналізуються причини і фактори, які вплинули на успіхи танкових військ вермахту у 1939-1941 рр. і невдачі їх противників, відповідність довоєнних теорій практиці першого етапу Другої світової війни.

Аналізуючи застосування танкових підрозділів напередодні Другої світової війни, встановлено, що танки зазвичай діяли безпосередньо попереду піхоти для прориву фронту, в її бойових порядках як артилерія супроводу або окремо від піхоти, однак в тісній взаємодії з нею. Танки вели бій незначними групами без ешелонування в глибину, що полегшувало боротьбу з ними. Попередні локальні війни і конфлікти 30-х років дали деякий матеріал для роздумів командирам та інженерам, але загалом не дозволили повною мірою виявити ефективність танкових військ. Отже фактично до Польської кампанії не складалася можливість реально на практиці перевірити теорію використання танкових військ.

Досліджуючи Польську кампанію 1939 р., автор встановив, що Польща загалом мала високопрофесійну боєздатну армію. Слід зазначити, що найважливішим фактором, який впливає на результати будь-якої кампанії, є сили сторін, їх чисельний склад і стратегічне розгортання. Випередження німців у мобілізації та зрив польської мобілізації; невигідна оперативна конфігурація польських військ перед початком кампанії та помилковий план розгортання, що прирікав польські сили на швидку поразку; відсутність підготовленої оборони та відповідних резервів; низька насиченість військ протитанковими засобами, мала глибина позицій, відсутність ешелонування і резервів, перевага німецької авіації та слабка ППО, зручна для німців місцевість на театрі воєнних дій і сприятлива для стану доріг погода у вересні 1939 р. сприяли успіху армії Німеччини. Слід зазначити, що у Польській кампанії бронетанкові війська відіграли основну оперативну роль і вплинули на її перебіг.

Головною формою операцій у Французькій кампанії був фронтальний удар з подальшим оперативним охопленням, обходом і оточенням противника. При прориві оборони на напрямку головного удару німці зосереджували 1,5-2,5 піхотних батальйони при підтримці від 60 до 140 гармат та 10-15 танків на кілометр фронту. На окремих вузьких ділянках ця насиченість танками була ще більшою.

Вперше під час ведення бойових дій німці використали самостійні танкові з'єднання - танкові групи у складі двох танкових корпусів, де, крім танкових, були і моторизовані дивізії (корпус). Заслуговують на увагу і чітке перегрупування танкових сил, їх забезпечення матеріальною частиною та особовим складом між етапами (операціями) кампанії, яке вкладалося в декілька календарних днів. Отже, успіху німецьких танкових військ у Французькій кампанії, як і у Польській, сприяв противник, який зробив все залежне від нього, щоб не скористатися перевагами у чисельності, підготовці театру військових дій, якісному та кількісному складі власних танкових сил.

Проведене дослідження також показало, що німецьке командування використовувало танкові підрозділи для нанесення масованих ударів. Німецька армія вдало застосувала два основних принципи оперативного мистецтва - раптовість та зосередження сил. Німці мали більш сучасну організаційно-штатну структуру танкових військ вермахту, за якою танки зосереджувалися в танкових дивізіях, які використовували централізовано на відміну від польської та французької армій, де танкові підрозділи переважно розосереджені серед загальновійськових підрозділів. Слід зауважити, що німці змогли знайти досконалий баланс між родами військ у структурі танкових дивізій, продемонстрували вміння передачі піхоті функцій ліквідації оточених і блокованих частин противника (котлів) з метою збереження темпу наступу мобільних танкових військ.

Досліджуючи танкові війська у боях на радянсько-німецькому фронті у 1941р., автором проаналізовано причини поразок бронетанкових військ СРСР за цей період. Висвітлено участь танкових військ у період червня-липня 1941 р. на ділянці Броди-Дубно (Бродівсько-Луцька операція), де відбулася найбільша за всю Другу світову війну танкова битва. Дана оцінка радянського командування, а саме командувача фронтом генерал-полковника М.П. Кирпоноса та ін. З відомих причин у радянській історіографії про цю битву довгий час згадували поверхнево, оцінюючи її як епізод, пов'язаний з героїчним контрударом радянських танків старих типів по армаді переважаючих броньованих сил вермахту, який завдав противникові значних втрат і затримав їх просування на київському напрямку, зірвавши ворожий план стрімкого прориву до Києва. З часом оцінки почали змінюватися, особливо, коли стало вже неможливим і далі замовчувати або фальсифікувати реальне співвідношення сил. У битві з обох сторін взяли участь близько 4 тис. танків. Перевага радянських військ була значною, тільки номінальне співвідношення складало 5:1, а з врахуванням бронеавтомобілів - більше 6:1. Не відповідала дійсності перевага німців у повітрі. Досліджені Шауляйська та Київські операції, які закінчились невдало для РСЧА.

Окремо розглядаються проблеми забезпечення танкових військ, ремонту й експлуатації танків, організації ремонтних служб і підвозу пально-мастильних матеріалів, боєприпасів та запчастин. Зроблено порівняльний аналіз стану забезпечення танкових військ вермахту і РСЧА.

Висновки

танковий військо вермахт радянський

У дисертації вирішене важливе наукове завдання, що полягає у розкритті характерних рис і особливостей виникнення такого роду військ, як танкові війська, під час Першої світової війни, а також з'ясуванні основних тенденцій розвитку, його організації та бойового застосування. Визначені можливості використання історичного досвіду в сучасній теорії та практиці військового будівництва, зокрема під час реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи:

1. Історія цивілізації свідчить, що збройні сили завжди були головним чинником державотворення. Боєздатна регулярна армія - неодмінний атрибут будь-якої держави, надійний гарант її безпеки, а військове будівництво - необхідний компонент її державотворення. Військове будівництво між двома світовими війнами, в умовах бурхливого протистояння військових теоретиків, суттєво відрізнялось у концептуальних поглядах щодо регулярного війська.

2. Здійснено історіографічний аналіз, визначено стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблено висновок про те, що хоча питання використання досвіду бойового застосування танкових військ у війнах ХХ ст. важливе для розвитку теорії та практики військового будівництва, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. Досі відсутня праця, в якій було б комплексно проаналізовано ідеї та концепції військових теоретиків різних національних військово-теоретичних шкіл та їх вплив на створення і організацію танкових військ із порівнянням результатів реалізації цих ідей під час бойових дій.

3. Проведене дослідження дозволило автору зробити висновок про те, що перші танки з'явилися як результат пошуку протидії кулеметному вогню у 1916 р. англійськими офіцерами, а бойове використання танків у 1916-1918 рр. показало їх здатність долати насичену інженерними загородженнями та кулеметами оборону, ефективність масованого застосування танків, а також необхідність у створенні моторизованих військ.

4. Проведений аналіз історичного досвіду танкобудування показав, що після Першої світової війни розробка нових конструкцій танків та їх виробництво були налагоджені в Англії, Франції, Німеччині, США, Італії, СРСР, Швеції, Чехословаччині, Японії, Польщі та Угорщині; англійські та американські конструкції у багатьох випадках стали базовими для конструкцій інших країн (СРСР, Німеччини, Швеції, Японії, Польщі та Угорщини). Оригінальні конструкції розробили фахівці у Франції та Чехословаччині, однак тільки в СРСР конструювання танків і розвиток танкової промисловості поставлено на високий рівень, що дозволило випускати машини, які за своїми технічними характеристиками не мали аналогів, а окремі з них, такі як танки серій КВ та Т-34, для свого часу були взагалі невразливими машинами. Німецькі конструкції через повільне розгортання танкобудування, зумовлене умовами Версальського миру, за більшістю показників поступалися радянським, англійським і французьким моделям, і таке становище тривало до кінця 1941 р., незважаючи на розгортання переозброєння вермахту моделями серій Pz III, Pz IV.

5. Встановлено, що країни, які могли дозволити собі створення танкових військ, наполегливо вели пошуки їх оптимальної структури, організації підрозділів та з'єднань танкових військ. Цьому сприяв досвід міжвоєнного періоду локальних війн. Зокрема, оптимальне співвідношення між танковими та іншими родами військ було досягнуто в структурі танкових і моторизованих дивізій вермахту, яку оптимізовано після Польської та Французької кампаній. Натомість структура радянських танкових і мотопіхотних дивізій була невдалою, а співвідношення між танковими та іншими родами військ схилялось у бік танкових військ, що дало негативні наслідки в літніх боях 1941 р.

6. Дослідження підтвердило, що значний розвиток отримала теорія бойового застосування бронетанкових і механізованих військ. Так у Польській кампанії 1939 р. танкові війська продемонстрували здатність відігравати самостійну роль у розвитку оперативного успіху, розчленуванні та оточенні польових військ противника, але їх успіхи у цій конкретній кампанії були зумовлені загальною чисельною перевагою, повною перевагою в повітрі, випередженням у мобілізації й оперативному розгортанні, зривом польської мобілізації та помилковими польськими оперативними планами; слабкою насиченістю польських військ засобами протитанкової оборони і розпиленням польських танкових підрозділів серед підрозділів піхоти та кавалерії; поряд із тим німецькі танкові війська продемонстрували злагодженість і чітку взаємодію з іншими родами військ.

Практика проведення операцій німецькими танковими військами дозволила німецькому командуванню у Французькій кампанії 1940 р. проаналізувати успіхи і помилки попередньої кампанії. Впровадивши відповідні корективи, німецькі війська продемонстрували ще більш вражаючі успіхи стосовно застосування танкових військ у тактичному і оперативному планах, діючи в умовах чисельної та якісної переваги противника, який, крім того, спирався на добре підготовлену оборону, що було зумовлено розосередженням танків по фронту зі сторони французького командування, їх невірним використанням, що суперечило як французьким польовим статутам і настановам, так і висновкам і рекомендаціям військових теоретиків.

У свою чергу, радянське військове командування напередодні Другої світової війни в основному поділяло вірні погляди на принципи застосування танкових військ, розуміло більшість недоліків у їх підготовці, але надмірно захоплювалося лише їх використанням у наступі в дусі "теорії глибокої операції".

7. Основним методом бойового застосування механізованих корпусів у 30-і роки було введення їх у прорив. Але на початок війни з Німеччиною не були достатньо відпрацьовані питання введення в прорив рухомих з'єднань в оперативній глибині, а також управління ними в бою та операції. Теорія бойового застосування бронетанкових і механізованих військ, відпрацьована напередодні війни, не була повністю впроваджена в практику бойової підготовки військ. Більшість молодих командних кадрів оволодіти цією теорією до початку війни не встигли. І створивши найпотужніші танкові сили, СРСР не зміг використати перевагу. А причини поразки радянських танкових військ при явній чисельній і якісній перевазі танкового парку полягали у цілому ряді факторів, з яких найважливішими були: відхід від статутних вимог і теоретичних рекомендацій, що призвело до посилання в бій танкових підрозділів по частинах, без координації дій, підтримки артилерії, піхоти та саперів; відмова від ведення постійної розвідки противника і місцевості; відсутність оперативного зв'язку; відсутність нормального зв'язку між танками, які не були радіофіковані; шаблонність дій радянських танкістів, які з усіх видів танкового бою найчастіше обирали зустрічні фронтальні атаки усіх типів танків, ігноруючи такі види бою як танкові засідки, обхідні маневри та відходи, невикористання маневрених переваг своїх танків і їх артилерійського озброєння, низької професійної підготовки екіпажів, насамперед механіків-водіїв.