Волосне правління в Чернігівській губернії у першій половині ХІХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

УДК 351.071.55(477.51)“18”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ВОЛОСНЕ УПРАВЛІННЯ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

07.00.01 - історія України

Нестеренко Лідія Олександрівна

Чернігів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Міністерства освіти і науки України

Наукові керівники доктор історичних наук, професор, Раковський Леонід Едуардович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, професор кафедри історії слов'ян

доктор історичних наук, професор, Лепявко Сергій Анатолійович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, завідувач кафедри історії слов'ян

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор, Шандра Валентина Степанівна, Інститут історії України НАН України, відділ історії України ХІХ - початку ХХ ст., провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук, доцент, Шевченко Віктор Миколайович, Чернігівський державний інститут економіки і управління, доцент кафедри українознавства

Захист відбудеться „22” грудня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, (14000, м. Чернігів, Проспект Миру, 13, ауд. 308.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий „20” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. М. Острянко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Особливе місце в розвитку сучасної історіографії відводиться регіональним дослідженням, які дозволяють глибше зрозуміти історичні процеси, що відбувались в Україні. Українські історики приділяють дедалі більшу увагу історії становлення і розвитку державних інституцій в різні часові періоди, висвітленню їх ролі у житті суспільства. Тому науковий інтерес зумовлений необхідністю детального вивчення періоду становлення в кінці XVIII - початку ХІХ ст. і вдосконалення впродовж першої половини системи управління на українських землях за загальноімперським зразком.

В останній чверті XVIII ст. російським урядом активно реалізовувався курс на ліквідацію полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні. Проведення адміністративно-територіальної реформи було здійснено без урахування колишніх кордонів полків і сотень та з повним руйнуванням старої адміністративної системи. На Чернігівщині це проявилось у створенні Чернігівського намісництва та повітів (1781-1782 рр.) замість ліквідованих Чернігівського полку та сотень, утворенні Малоросійської (1797 р.), а згодом і Чернігівської губернії (1802 р.), Малоросійського генерал-губернаторства (1802 р.). Однією із складових цієї реформи стало утворення в населених пунктах, де проживали державні селяни та козаки, волостей (1797 р.) та органів управління: волосного сходу і правління, а з 1838 р. - і волосного суду.

Питанню діяльності волосних органів управління першої половини ХІХ ст. в Чернігівській губернії істориками не було приділено належної уваги. Тому актуальність обраного дослідження визначається потребою здійснення наукового узагальнення історичного досвіду становлення і функціонування вищезгаданих органів управління минулого, осмислення і використання кращих традицій при виробленні положень нинішньої реформи місцевого самоврядування в Україні.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної науково-дослідної теми „Соціально-демографічні процеси ХІХ - першої пол. ХХ ст.”, над якою працюють науковці кафедри історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Мета дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу джерел охарактеризувати систему волосного управління в 1797-1861 рр., розглянути повноваження, практичну діяльність членів волосних правлінь та суду в Чернігівській губернії. Завдання наукового дослідження:

· здійснити аналіз джерельної бази та літератури за темою дисертації;

· розглянути процес формування категорії державних селян Чернігівської губернії;

· простежити процес виникнення волостей та волосних органів управління;

· проаналізувати структуру волосних органів управління;

· розглянути механізм формування волосних бюджетів;

· проаналізувати систему видатків з волосних бюджетів;

· охарактеризувати основні напрями діяльності волосних правлінь.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система волосного управління в Чернігівській губернії в 1797-1861 роках.

Предметом дисертаційного дослідження є діяльність волосних органів управління Чернігівської губернії зазначеного періоду.

Територіальні межі дослідження охоплюють Чернігівську губернію в межах, які склалися на початку ХІХ ст. Указом Сенату від 27 березня 1802 р. було ліквідовано Малоросійську губернію, а її територію поділено на Чернігівську і Полтавську губернії. До складу Чернігівської губернії увійшло 12 повітів (Борзенський (Борзнянський), Глухівський, Городницький (Городнянський), Козельський (Козелецький), Конотопський, Мглинський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Новоміський (з 1808 р. Новозибківський), Сосницький, Стародубський і Чернігівський). Указом Сенату від 27 березня 1803 р. в губернії було створено ще три повіти: Кролевецький, Суразький, Остерський. У таких територіальних межах Чернігівська губернія проіснувала до 1919 р.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1797-1861 рр. Нижній хронологічний рубіж дисертаційного дослідження зумовлений появою указу „Про поділ казенних населених пунктів на волості та про порядок їх внутрішнього управління”, згідно з яким на державних землях були утворені волості, а також органи управління ними. Верхній рубіж зумовлений відміною кріпацтва і проведенням реформ селянського управління. В окремих випадках, з метою детального вивчення досліджуваних процесів та явищ, хронологічні рамки дещо розширюються. Зокрема, при висвітленні питань діяльності волосних органів влади та управління в галузях освіти, медицини та забезпечення виконання населенням натуральних і рекрутської повинностей, формування бюджетів волостей верхня хронологічна межа сягає середини 70-х рр. ХІХ ст., відповідно до реформ, які відбувалися в різних сферах життя Російської імперії в цей період часу.

Методологічною основою роботи стали принципи: історизму, науковості, об'єктивності, системності, всебічності, послідовності. Написання дисертаційного дослідження здійснювалось з використанням загальнонаукових та спеціально-історичних методів, зокрема конкретно-пошукового, хронологічного, порівняльного, статистичного та ін.

Конкретно-пошуковий метод був використаний під час опрацювання і систематизації джерельної бази з проблеми. Хронологічний метод був застосований при дослідженні динаміки змін кількості волостей у часовій послідовності. Порівняльний метод було залучено при дослідженні формування категорій населення в Чернігівській та Полтавській губерніях, що перебували у віданні Казенної палати та Міністерства державних маєтностей; утворення та реорганізації волостей в цих губерніях у першій половині ХІХ ст., витрат на утримання волосних установ тощо. Статистичний метод було застосовано при підрахунку чисельного складу козаків та державних селян як в окремих волостях, так і в цілому по всій Чернігівській губернії, при розгляді фінансових питань у волосних правліннях тощо.

Метод зіставлення був використаний для перевірки та підтвердження інформації шляхом залучення інших документальних джерел або даних з наукової літератури. Під час опрацювання різноманітної статистичної інформації було застосовано метод критичного аналізу. При написанні дисертації також були використані історико-географічний метод (вивчення специфіки діяльності волосних установ), метод аналізу і синтезу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором виявлено і введено до наукового обігу комплекс неопублікованих джерел з історії волосного управління першої пол. ХІХ ст.; вперше розглянуто процес реформування волостей Чернігівської губернії в даний період; проаналізовано процес функціонування волосних органів влади і управління протягом 1797-1861 рр.; визначено ступінь ефективності їх роботи; вивчено основні напрямки діяльності волосних правлінь; вперше детально розглянуто процес формування волосних бюджетів в Чернігівській губернії та проаналізовано систему видатків з волосних бюджетів на місцеві потреби.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що фактичний матеріал, узагальнення, висновки праці можуть бути використані у навчальному процесі у вищій школі. Дисертаційні матеріали можуть бути використані для подальшого дослідження історії селянства та владних інституцій Чернігівської губернії, при підготовці навчальних посібників, наукових праць, розробці лекцій з історії Чернігівщини, при написанні розвідок краєзнавчого характеру, а також у бібліотечній та музейній роботі.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у формі виступів на ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції „Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, листопад 2004 р.), науково-методичній конференції „Могилянські читання - 2004” (Миколаїв, листопад 2004 р.), науково-методичній конференції „Могилянські читання - 2005” (Миколаїв, жовтень - листопад 2005 р.), круглому столі „На пошану Л. Е. Раковського” (Чернігів, квітень 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Видатні постаті науки, культури і освіти України” (Київ, жовтень 2008 р.). Текст дисертації обговорено на кафедрі історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Публікації. Фактичний матеріал, висновки та узагальнення, запропоновані у дисертаційному дослідженні, відображені в одинадцяти публікаціях, вісім з яких є науковими статтями у фахових виданнях, три надруковано у збірниках наукових праць та матеріалів конференції.

Структура дисертації обумовлена логікою розкриття теми, метою та завданнями дослідження. Дисертаційне дослідження складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів), висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 252 с., у тому числі основний текст - 193 с., 18 додатків, список використаних джерел і літератури - (318 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, теоретичне і практичне значення роботи, визначено основні завдання, хронологічні та територіальні межі, розкрито її зв'язок із науковою темою, сформульовано мету, об'єкт, предмет, розкрито наукову новизну результатів дисертаційної роботи, і подано інформацію про апробацію одержаних результатів дослідження.

Перший розділ „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” складається із двох підрозділів.

У першому з них - „Історіографія проблеми” - охарактеризовано літературу з проблеми, в якій відображено основні напрямки дослідження історії виникнення волостей та діяльності волосних установ.

Перші роботи, в яких проаналізовано систему волосних установ Російської імперії першої пол. ХІХ ст. були написані сучасниками. Однією з них стала робота М.Кутузова Состояние государства в 1841 году. (Записка Н. Кутузова, подання імператору Николаю І 16 апреля 1841 года) / Н. Кутузов // Русская быль. - Т.VII. [ред. М.О. Гершензона]. - М., 1911., в якій автор відзначав, що фінансування місцевих селянських управлінь в кін. 30 - поч. 40-х рр. ХІХ ст. було для селян дуже обтяжливим.

Подальше дослідження волосних органів управління було здійснено дослідниками другої пол. ХІХ - поч. ХХ ст. Характеризуючи організацію місцевого управління у державних селян, М. Владимирський-Буданов Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. - Ростов-на-Дону, 1995., порівнював волосне управління із муніципальним управлінням для міщан. До системи волосного управління у державних селян і козаків звертались в своїх роботах дослідники селянської реформи 1861 р. М. Покровський та С. Блєклов Покровский М.Н. Крестьянская реформа / М.Н. Покровский // История России в ХІХ веке. - Вып. 9.; Блеклов С.М. Крестьянское общественное управление / С.М. Блеклов // История России в ХІХ веке. - Вып. 17.. Вони відзначали, що в державних селян було приказне канцелярське управління, при незначній участі в ньому виборних громадами людей.

А. Коні та М. Чубинський Кони А.Ф. Собрание сочинений / Кони А.Ф. В 8 т./ Т.4. М.,- 1967.; Чубинський М.П. Судебная реформа / М.П. Чубинський // История России в ХІХ веке. - Вып. 9. в своїх роботах характеризували діяльність волосних судів. Автори відзначали, що проведення правосуддя було дуже складним, і тому всі стани відчували на собі його недоліки. Аналізуючи систему покарань у волосних розправах, Г. Джаншиєв Джаншиев Г. Из эпохи великих реформ / Г. Джаншиев - 2-е изд. дополн. - 1892. засудив фізичні покарання, які застосовували до селян.

Законодавство щодо шкіл у державних селян Російської імперії цього часу та їх діяльність розглянуто у праці В. Чорнолуського Чорнолуский В.И. Начальное образование в первой половине ХIХ столетия / В.И. Чорнолуский // История России в ХІХ веке. - Вып. 13..

В радянський період досліджуються проблеми як економічного становища селянства загалом, так і організації системи управління в них. В своїй праці М. Рожков Рожков Н. Русская история в сравнительно историческом освещении / Н. Рожков - Л., 1924. висвітлює питання утворення волосної системи управління у державних селян Російської імперії в 1797 р. та її реформування в кінці 30-х рр. ХІХ ст.

Проте ґрунтовні праці присвячені даній проблематиці з'явились лише в 40-50-х рр. ХХ ст. Перш за все, це праці М. Дружиніна Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П. Д. Киселёва / Н.М. Дружинин.- М-Л.: Издательство АН СССР, Т.1. Предпосылки и сущность реформы. - 1946.; Т.2. Реализация и сущность реформы. - 1958., в яких автор звертався до питань про причини створення волосних органів управління у державних селян в 30-ті рр. ХІХ ст., дослідив перші пореформені роки та розглянув окремі аспекти діяльності цих інституцій. В цей час з'являються праці, в яких висвітлюється економічне становище державних селян та характеризується система управління в окремих губерніях. Однією з них стала робота Л. Іванова Иванов Л.М. Государственные крестьяне Московской губернии и реформа Киселёва / Л.М. Иванов // Исторические записки. - Т. 17. [ред. Б.Д. Греков]. - М., 1945., в якій досліджено процес реформування системи управління державними селянами в 1838-1839 рр. в Московській губернії. Автор відзначав, що під час проведення реформи тут кількість волостей було зменшено майже наполовину. У роботах М. Єрошкіна Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н.П. Ерошкин - М., 1983.; Ерошкин Н.П. Местные государственные учреждения дореволюционной России (1800-1860). Учебное пособие / Н.П. Ерошкин. - М., 1985. охарактеризовані органи управління Російської імперії кінця ХVІІІ-ХІХ ст., починаючи від вищих державних органів влади і закінчуючи місцевими.

Фундаментальною роботою, в якій проаналізовано діяльність волосних правлінь та становище українських селян після реформи 1861 р., є монографія А. Бондаревського Бондаревський А.В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 року / А.В. Бондаревський - К., 1961.. В першому розділі автор дослідив ряд питань відносно утворення, структури сільських і волосних установ та напрямків діяльності волосних правлінь на Україні в першій пол. ХІХ ст.

У працях радянських вчених знайшли своє відображення проблеми чисельності, соціально-економічного, правового становища державних селян Російської імперії.

Заслуговують на значну увагу дослідників монографії В. Кабузана Кабузан В.М. Изменения в розмещении населения России в ХVІІІ - первой половине XIX в.(по материалам ревизий.) / В.М. Кабузан - М., 1963.; Кабузан В.М. Народонаселение России в ХVІІІ - первой половине XIX в. / В.М. Кабузан - М., 1971.. Використовуючи широку джерельну базу, автор зосередив основну увагу на дослідженні населення Російської імперії, в т. ч. і категорії державних селян, їх чисельності, складі, розміщенні протягом ХVІІІ - першої пол. ХІХ ст., в т.ч. і Чернігівської губернії.

Соціально-економічне становище українського селянства означеного періоду знайшло своє відображення в працях І. Гуржія Гуржій І.О. Розклад феодальної системи у сільському господарстві України в першій половині ХІХ ст. / І.О. Гуржий. - К., 1954., та ін.. Фіскально-податкова політика царизму з кінця ХVІІІ ст. до селянської реформи 1861 р. розкрита в монографії В. Неупокоєва Неупокоев В.И. Государственные повинности крестьян Европейской России в конце ХVІІІ-начале ХІХ века / В.И. Неупокоев. - М., 1987..

У дослідженнях Т. Лазанської Лазанская Т.И. Государственные крестьяне в период кризиса феодально-крепоснической системы / Т.И Лазанская - К., 1989., та ін. висвітлені питання, пов'язані із формуванням категорії державних селян Лівобережної України в першій пол. ХІХ ст., їх економічним, соціально-правовим становищем, господарською діяльністю. Вказуючи суми щорічних асигнувань, що виділялись на утримання волосних правлінь Полтавської губернії, автор довела, що ці витрати лягли надто „важким тягарем на плечі козаків”.

Загалом, історична думка радянського періоду не представлена значною кількістю ґрунтовних досліджень системи органів управління загалом, та діяльністю волосних правлінь в першій пол. ХІХ ст., як важливої складової цієї системи зокрема.

Процеси утворення та діяльності органів управління Російської імперії в першій пол. ХІХ ст. нині в Україні досліджує В. Шандра Шандра В.С. Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII - початку ХХ ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд / В.С. Шандра - К., 1998. - Вип. 2.; Її ж. Малоросійське генерал-губернаторство 1802-1856 рр. / В.С. Шандра - К., 2001.. В її доробку представлено цілий ряд робіт історико-джерелознавчого характеру. Використовуючи значний масив джерел, авторка аналізує діяльність управлінського механізму Російської імперії на українських землях. У дослідженнях В. Орлика Орлик В.М. Казенні палати в системі фінансового управління Російської імперії в кінці ХVІІІ - у ХІХ ст. (на матеріалах Київської губернії) / В.М. Орлик // УІЖ. - 2003. - № 2; Його ж. Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії / В.М. Орлик // УІЖ. - 2004. - № 2. висвітлена податкова політика Російської імперії стосовно державних селян в кінці ХVІІІ-середині ХІХ ст., утворення, особовий склад та діяльність Палат державних маєтностей українських губерній.

Історію російської бюрократії кінця XVII - першої пол. XIX ст. досліджує Л. Писарькова Писарькова Л.Ф. Российский чиновник на службе в конце XVIII - первой половине XIX века [Електронний ресурс] / Л.Ф. Писарькова // Человек. - 1995. - № 3. - Режим доступу до журналу.: http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/MEN/PISAR_1.HTM; Писарькова Л.Ф. К истории взяток в России (по материалам "секретной канцелярии" кн. Голицыных) [Електронний ресурс] / Л.Ф. Писарькова // Отечественная история. - 2002.- №5. - Режим доступу до журналу. : http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/RUHIST/PIS01.HTM.. Авторка розглядає чисельність і склад чиновництва Російської імперії, характеризує матеріальне забезпечення, тривалість робочого дня, умови роботи та побуту канцеляристів різних рівнів, основні посадові злочини.

Одним із найбільш відомих сучасних російських вчених, які досліджують історію Росії періоду імперії, є Б. Миронов Миронов Б.Н. Социальная история России периода империализма (ХVІІІ - нач. ХХ в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б.Н. Миронов - СПб, 2000. - Т.1.- 2000; Т.2. - 2000.. Використовуючи різноманітні статистичні джерела, автор під новим кутом зору розглядає широке коло проблем соціальної історії Росії з кінця ХVІІ до 1917 р. Свою увагу автор акцентує на питаннях російської колонізації, територіальної експансії, національних і демографічних проблем та ін.

В останнє десятиліття вагомий внесок у вивчення регіональної історії внесли місцеві історики. Вони зосередили увагу на питаннях формування, чисельності, розселення, реформування, поземельного і соціально-правового становища козаків і державних селян Чернігівської, Полтавської, Харківської губерній в першій половині XIX ст., причинах переселенської політики царизму та ін. Досить детальними дослідженнями є роботи Л. Раковського, К. Ячменіхіна, В. Бойка та ін. Наш край в ХІХ ст. (Методичні рекомендації по вивченню минулого Чернігівщини на уроках історії у 8 класі.). [ред. Л.Е. Раковський] - Чернігів, 1988.; Ячменіхін В.К, Ячменіхін К.М. Проект утворення військових поселень на Лівобережній Україні у 50-х рр. ХІХ ст. / Ячменіхін В.К, Ячменіхін К.М. // Сіверянський літопис. - 2002. - №3; Бойко В. Чисельність, розселення та соціально-правове становище державних селян Лівобережної України на передодні реформи 1866 р. // Сіверянський літопис. - 2000. - №2..

Селянському судочинству ХІХ ст. присвячена робота Є. Страшко і Т. СавельєвоїСтрашко Є.М. і Савельєва Т. Селянський суд до і після реформи 1864 р.(за матеріалами Чернігівщини) / Страшко Є.М. і Савельєва Т. // Знаки питання в історії України: Українська історія в європейському контексті: зб. матеріалів ІІ Міжнародної конференції. - Ніжин, 2005.. Автори охарактеризували систему судочинства селян ХІХ ст., дали оцінку діяльності різних судових установ, в т.ч. волосних і сільських розправ, проаналізували види покарань у дореформених судах.

Аналіз історіографії проблеми запровадження та діяльності волосних органів управління в Чернігівській губернії першої пол. ХІХ ст. свідчить про відсутність достатньої кількості ґрунтовних досліджень. Волосні правління і суди цього часу, як в українській, так і у російській історіографії представлені поверхово, як правило, у контексті дослідження інших проблем. Їх діяльність на території Чернігівської губернії майже не було досліджено.

У другому підрозділі - „Джерельна база” дається характеристика джерел. Основою джерельної бази дисертаційного дослідження є комплекс писемних джерел.

Першу групу писемних джерел становлять документальні джерела. До них відносяться законодавчі акти, що обумовлювали юридичне становище селянського стану. Перш за все, це указ Павла І, від 7. 08. 1797 р. „Про розподіл казенних сіл на волості і про порядок їх внутрішнього управління”, Про поділ казенних населених пунктів на волості і про порядок їх внутрішнього управління. //ПСЗРИ. - Собр. 1-е. - Т. ХХІV. - СПб., 1798. за яким були створені органи управління державними селянами, а також окреслено коло їх діяльності, встановлено чіткі розміри платні волосним і сільським урядникам; закон від 30 квітня 1838 р. „Про управління державними маєтностями в губерніях”, за яким волосне управління складалося з волосного сходу, правління і суду Учреждение властей и мест волосных и сельских // СЗРИ. - Спб., 1842. - Т.1., Ч.2. .

До цієї групи також включаються описово-статистичні джерела Военно-статистическое обозрение Российской империи издаваемое по Высочайшему повелению при 1-ом отделении Департамента Генерального штаба [сост. Мицевич]. - СПб., Т.12. - Ч.2 Черниговская губерния. 1851.; Макаров В.Я. Село Липов Рог. Исторические и статистические сведения / Макаров В. Я. // Сборник материалов по Черниговской губернии середины ХІХ века.; Материалы для географии и статистики России. Черниговская губернія / Домонтович М. - СПб., 1865.; Сведения об удобствах квартирного расположения всех родов войск в Черниговской губернии. - Чернигов, 1838.. Статистичні описи Чернігівської губернії ХІХ ст. знаходиться в роботах, створених чиновниками Генерального штабу Російської імперії. В роботах окрім опису фізико-географічного положення та природних умов, значну увагу приділено адміністративно-територіальному устрою губернії в ХІХ ст., подано поділ губернії на повіти, стани, волості, парафії; наведені статистичні дані про кількість населення Чернігівської губернії, що перебувало у віданні держави; наведені списки населених пунктів та кількість призначених у них квартир для військових; подані відомості про населені пункти, які звільняються згідно законодавства від постою та ін.

Особливу цінність для дисертаційного дослідження становлять документи губернської статистики, в яких є важливими відомості про волості державних селян і козаків та чисельність в них жителів, дані про освіченість державних селян, кількість сільських навчальних закладів Чернігівської губернії, що перебували у віданні Міністерства державних маєтностей; матеріали про чисельність медичних працівників; дані про відбування населенням натуральних повинностей та ін. Зокрема, ці дані містяться у фондах Канцелярії Чернігівського губернатора (ДАЧО, Ф.128), Чернігівського губернського правління (ДАЧО, Ф.127), Чернігівського губернського по селянським справам присутствія (ДАЧО, Ф.143), Чернігівського губернського комітету громадського здоров'я (ДАЧО, Ф.155), Чернігівського губернського віспяного комітету (ДАЧО, Ф.159), Чернігівського губернського комітету про погашення недоїмок хлібними зборами (ДАЧО, Ф.162), Чернігівського губернського рекрутського присутствія (ДАЧО, Ф.152).

Велике значення для вивчення історії Чернігівської губернії має діловодна документація. Це наймасовіший вид джерел, який дає змогу проаналізувати механізм роботи місцевих органів управління (Палат державних маєтностей, окружних, волосних, сільських правлінь), практичне виконання ними розпоряджень уряду. До складу цього виду документів входять: розпорядження посадових осіб Міністерства державних маєтностей про ведення діловодної документації у волосних правліннях, накази про проведення виборів та рекрутських наборів, розпорядження про порядок зберігання грошей у волосних правліннях, настанови про підготовку волосних правлінь до перевірок урядовцями Чернігівської палати державних маєтностей, відомості про заробітну плату членам волосних і сільських правлінь тощо. Ці матеріали знайдено у фондах Чернігівської палати державних маєтностей (ДАЧО, Ф.137), Ніжинського повітового предводителя дворянства (ДАЧО, Ф. 343), Ніжинської повітової шляхової комісії (ДАЧО, Ф. 1111), Шаповалівського (ДАЧО, Ф.807) і Борзенського волосних правлінь (ДАЧО, Ф.809) Борзенського повіту.

Значну частину діловодних документів становлять звіти. Насамперед, це щорічні та трирічні звіти волосних та сільських правлінь про чисельність державних селян та козаків, які проживають у сільських товариствах і волостях; наявність у селян орної землі та сінокосів; чисельність худоби; місцеві ціни на сільськогосподарські культури; хлібні магазини; відбування населенням рекрутської та натуральних повинностей; сплату державних та земських податків та ін. Ці матеріали зберігаються у фондах Остерського повітового казначейства (ДАЧО, Ф. 571), Ніжинської міської думи (ДАЧО, Ф. 341), Ніжинського повітового предводителя дворянства (ДАЧО, Ф. 343), Ніжинської повітової шляхової комісії (ДАЧО, Ф. 1111), Шаповалівського (ДАЧО, Ф.807) і Борзенського волосних правлінь (ДАЧО, Ф.809) Борзенського повіту. Стосовно документів інших волостей: Чорнотицьке волосне правління (ДАЧО, Ф.1045), Янівське волосне правління (ДАЧО, Ф.614), Бобровицьке волосне правління (ДАЧО, Ф. 1209), Ніжинське волосне правління (ДАЧО, Ф. 1210), Макіївське волосне правління (ДАЧО, Ф. 1217) за період діяльності волосних органів управління з 1797 до 1861 рр. у фондах збереглась незначна кількість. Документи решти волосних правлінь Чернігівської губернії в архівних установах відсутні або стосуються другої пол. ХІХ - поч. ХХ ст.

У матеріалах ревізій (перевірок) волостей містяться зауваження чиновників щодо відсутності на роботі службових осіб волосних правлінь, описані основні службові недоліки, стан ведення діловодства тощо. Ці документи зберігаються у фондах Чернігівської палати державних маєтностей (ДАЧО, Ф.137), Шаповалівського волосного правління (ДАЧО, Ф.807).

Для вивчення діяльності волосних органів управління важливим документальним джерелом є судово-слідчі матеріали, які містяться у фонді Борзенського окружного управління державними маєтностями (ДАЧО, Ф.810), Ніжинського повітового суду (ДАЧО, Ф. 352), Шаповалівського (ДАЧО, Ф.807) і Чернотичського волосних правлінь (ДАЧО, Ф.1045). Ці документи дають можливість проаналізувати рівень злочинності у волостях означеного періоду, показати основні методи боротьби із правопорушниками у сільській місцевості, визначити види покарань. Крім того, у цих матеріалах є справи про зловживання службовими особами волосних правлінь Борзенського повіту та покараннях, застосованих до них.

Другу групу писемних джерел становлять матеріали періодичних видань того часу. На сторінках „Черниговских губернских ведомостей” Черниговские губернские ведомости. - 1854. - 3 квітня.; 1854. - 1 травня.; 1854. - 13 грудня.; 1855. - 31 січня.; 1855. - 2 травня.; 1855. - 15 серпня.; 1856. - 23 квітня. окрім законодавчих актів, містяться різноманітні відомості стосовно кількості доріг мостів, гатей, земельних угідь, чисельності населення, платників податків у повітах і волостях, статистичні дані про населені пункти, де проживали державні селяни і козаки. Багато різнопланового матеріалу публікувалося на сторінках газети під час Кримської війни (1853-1856 рр.) про утворення кінних козачих полків та пішого державного ополчення, проведення рекрутських наборів, призначення командного складу, надання населенням волостей грошової та матеріальної допомоги місцевим військовим формуванням і тим, що переходили через їх територію, та населенню, що проживало в районах бойових дій.

Третю групу писемних джерел становить художня література Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Козир - дівка // Повісті та оповідання. Драматичні твори / Г.Ф. Квітка-Основ'яненко. - К., 1982.; Котляревський І. П. Наталка-Полтавка // Повне зібрання творів / І. П. Котляревський. - К., 1969.. В творах сучасників порушені проблеми безправ'я сільського населення, страх перед волосними судами, хабарництво посадових осіб при розгляді спірних питань тощо.

Четверту групу писемних джерел складає мемуарна література Котляревський І. П. Журнал военных действий 2-го корпуса войск под командою господина генерала от кавалерии и кавалера барона Мейендорфа // І. П. Котляревський Повне зібрання творів. - К., 1969; Лист Котляревського І. П. до Я. І. Лобанова-Ростовського від 20 серпня 1812 р. // І. П. Котляревський Повне зібрання творів. - К., 1969; Лист Котляревського І.П. до Я.І. Лобанова-Ростовського від 27 серпня 1812 р. // Котляревський І. П. Повне зібрання творів. - К., 1969; Пирогов Н.И. Севастопольские письма и воспоминания // Н.И. Пирогов - М., 1955., яка є змістовним джерелом для дослідження питань про правила відбування військовими квартирної повинності та виконання населенням натуральних повинностей під час воєн.

Таким чином, джерельна база достатньо репрезентативна для того, щоб розкрити тему.

Другий розділ дисертації - „Становлення волосної системи в Чернігівській губернії” - складається із двох підрозділів. У першому підрозділі - „Формування категорії державних селян” - висвітлено процес формування категорії населення державного відомства протягом ХVІІІ-ХІХ ст., розпочатий у 1719-1723 рр. Після секуляризації монастирських маєтків, протягом ХVІІІ ст. до категорії державних увійшли монастирські селяни. В цей час у відання держави перейшли і козаки. З 1813 по 1850 рр. їх чисельність складала від 65 до 71 % населення державного відомства Чернігівської губернії. На кінець ХVІІІ ст. із соціальної структури селянства Чернігівщини зовсім зникають рангові посполиті, магістратські і ратушні селяни. До складу державних селян влилися і бобровники - мешканці Стародубського повіту, що займалися промислом звірів та птахів, цигани та малочисельні прошарки населення. Протягом першої пол. ХІХ ст. до цієї категорії були зараховані однодвірці, селяни, які були відпущені поміщиками на волю та передані із удільного відомства та ін. Наведено широке коло статистичних даних щодо кількісного складу населення цих груп на момент включення до державного відомства та прослідковано динаміку зростання цієї категорії протягом першої пол. ХІХ ст.

У другому підрозділі - „Еволюція волостей і волосного управління” - проаналізовано законодавчі акти щодо створення волостей наприкінці ХVІІІ ст. Досліджено, що в Чернігівській губернії до реформи П.Д. Кисельова волості розподілялись на козачі і селянські. Розглянуто процес встановлення чотирьохступеневої системи управління на місцях, згідно з законом 1838 р. Показано, що протягом першої пол. ХІХ ст. в Чернігівській губернії відбувалась реорганізація системи місцевого управління, в бік укрупнення самих волостей та утворення сільських товариств. Проаналізовано кількісний склад населення волостей Чернігівщини.

Таким чином, у кінці ХVІІІ ст. волості в багатьох місцевостях Чернігівської губернії нараховували невелику кількість жителів, що привело до неспроможності населення забезпечити утримання волосних правлінь, громадських споруд та ін. Ця обставина і привела до подальшого адміністративного реформування їх в 30-х рр. та в середині 50-х рр. ХІХ ст. в бік їх укрупнення. Отже, внаслідок змін у Чернігівській губернії протягом шістдесяти років кількість волостей було скорочено більш ніж у 2 рази.

Третій розділ - „Структура та компетенція волосних інституцій” - складається із п'яти підрозділів. У першому з них - „Волосний сход” - проаналізовано законодавчі акти щодо проведення та функцій волосних сходів. Охарактеризована система проведення виборів службових осіб волосних правлінь у першій пол. ХІХ ст. Доведено, що під час виборів в Чернігівській губернії на посаду волосного голови вибирали осіб, які влаштовували повітове керівництво, незважаючи на протести громади. Наслідком чого ставали звернення громад в Чернігівську палату державних маєтностей. Показано, що функції волосних сходів обмежувались законодавством, а саме проведенням виборів та перевиборів членів волосних правлінь.

У другому підрозділі „Волосне правління” - розглянуто посадовий склад службовців волосних правлінь Чернігівської губернії, порядок призначення на посади, надання відпусток і звільнення. Проаналізовані їх основні функції та рівень роботи. Відзначено, що протягом першої пол. ХІХ ст. волосні правління губернії перетворились у великі бюрократичні канцелярії з відповідним штатом писарів, які виконували завдання різних установ, для яких вони були нижчими виконавчими органами. Наведено приклади основних видів зловживань посадових осіб волосних правлінь губернії. Наголошено на системі державних покарань, які запроваджувались до цієї категорії населення. волосний рекрутський правління чернігівський

У третьому підрозділі - „Волосний суд” - проаналізовано законодавчі акти уряду Російської імперії, які визначали компетенцію волосного суду (розправи). Розглянуто посадовий склад членів суду, основні його функції та діяльність. Вказано, що часто діловодство судів Чернігівської губернії перебувало у незадовільному стані. Відзначено, що державні селяни і козаки губернії за багатьох причин, а саме через низький рівень освіти суддів, затягування ними розгляду справ, плутанину, хабарництво та ін. зверталися до волосних судів у випадках крайньої необхідності. Найчастіше це були факти жорстокого побиття волосним чи сільським начальством населення.

У четвертому підрозділі - „Формування бюджетів волостей” - висвітлено податкову політику царизму у державних маєтностях. Досліджено громадські збори Чернігівської губернії, за рахунок яких покривались адміністративні витрати у державному селі, фінансувалось проведення реформ і частково поповнювався громадський капітал. Розглянуто суми надходжень до волосних бюджетів, призначені на утримання волосної адміністрації та інших місцевих потреб. Доведено, що на початку ХІХ ст. у козаків і державних селян Чернігівської губернії вони були різними. Показано рівень платоспроможності державних селян і козаків губернії, вказані найважливіші причини накопичення недоплат, а саме: малоземелля, низька продуктивність і товарність їх господарств, неврожаї, хронічні неплатежі і відсутність поблизу альтернативних джерел прибутку.

У п'ятому підрозділі - „Система видатків з волосних бюджетів” - розглянуто матеріальні витрати на оплату праці чиновників волосних і сільських правлінь Чернігівської губернії, будівництво адміністративних споруд та їх ремонт і господарські витрати. Показано, що витрати в губернії з року в рік зростали. Доведено, що на утримання волосного правління виділялось близько третини коштів з волосного бюджету. Наголошено, що основним джерелом їх утримання були місцеві надходження.

Таким чином, утримання волосних правлінь Чернігівської губернії проводилось за рахунок державних селян та козаків. Незважаючи на те, що волосні установи часто обслуговували не лише селян і козаків, а й інші стани, які не були приписані до волостей, але проживали на їх території, видатки на утримання цих установ сплачувало лише населення, що перебувало у відомстві держави. Переважна більшість коштів з волосних бюджетів Чернігівської губернії витрачалась на утримання волосних і сільських правлінь. Причому вони постійно збільшувались, що приводило до погіршення становища населення.

Четвертий розділ - „Діяльність волосних органів управління” - складається із п'яти підрозділів. У першому з них - „Організація відходництва і переселення” - проаналізовані законодавчі акти уряду Російської імперії, які визначали функції волосних правлінь щодо забезпечення населення державного відомства паспортами та іншими необхідними документами. Доведено, що в зв'язку з відходом на заробітки та переселенням населення Чернігівської губернії, видача паспортів постійно зростала і кінець кінцем перетворилася в окреме діловодство. Прослідковано діяльність волосних правлінь губернії щодо боротьби з самовільними переселеннями, відбору сімей для переселення, забезпечення їх документами та необхідним майном. Показано, що під час переходу через волость переселенських груп, волосні правління Чернігівщини організовували надання громадами послуг щодо забезпечення людей квартирами, а їх худоби - фуражем, пасовищами тощо.

У другому підрозділі - „Контроль за виконанням населенням натуральних повинностей” - досліджено політику уряду Російської імперії щодо організації волосними правліннями підводної (гужової), квартирної, шляхової повинностей. Доведено, що у кожній волості Чернігівської губернії від натуральних повинностей звільнялись посадові особи волосних і сільських органів управління, віспощепії, священнослужителі разом із членами їх сімей, що додатковим тягарем лягало на плечі простого населення. На основі статистичних даних волосних правлінь розглянуто матеріальні затрати та поставки робітників на ремонт доріг, відбування гужової повинності, надання населенням квартир для військових в губернії. Наголошено, що найбільший тягар по забезпеченню волосними правліннями виконання натуральних повинностей на Чернігівщині припадав на воєнні роки. Особливо це проявилось під час Кримської війни 1853-1856 рр., коли волосні правління окрім всього змушені були захищати своє населення ще і від пограбувань військовими.

У третьому підрозділі - „Координація виконання рекрутської повинності” - проаналізовано законодавчі акти щодо організації рекрутської повинності волосними правліннями. Розглянуто матеріальні витрати щодо забезпечення рекрутів необхідним. Проаналізована діяльність волосних правлінь Чернігівщини щодо організації наборів козаків, рекрутів, ополченців, забезпечення майстрами для пошиття їм одягу та взуття, збору для військових грошових і майнових пожертвувань, продуктів харчування, медикаментів та ін. Підкреслено, що особливо складно було працювати волосним правлінням губернії під час Кримської війни 1853-1856 рр.

У четвертому підрозділі - „Організація медичного обслуговування” - досліджено політику уряду Російської імперії першої пол. ХІХ ст. щодо становлення в державних поселеннях кваліфікованої медицини. Показано, що волосні голови Чернігівської губернії підбирали медичних працівників, переважно, віспощепіїв, з місцевого населення, контролювали їх діяльність, порушували клопотання про нагородження найкращих, мобілізували необхідні капітали для лікування сільського населення у державних і приватних лікарнях. Під час епідемій волосні голови залучали кваліфікованих медичних працівників із повітів, збирали і узагальнювали відомості про стан і здоров'я населення. Досліджено фінансове забезпечення медичних працівників з волосних бюджетів.

У п'ятому підрозділі - „Соціально-культурна функція волосного правління” - висвітлено законодавство Російської імперії щодо діяльності волосних правлінь із встановлення опік над пристарілими, каліками і сиротами, створення шкіл. Прослідковано динаміку учнівського контингенту, статевий склад учнів волосних шкіл Чернігівської губернії. Проаналізовано діяльність волосних правлінь по укомплектуванню учнями шкіл. Розглянуто фінансування освіти з волосних бюджетів Чернігівської губернії. Відзначено те, що державна казна не фінансувала освіту на селі. Через це у 50-х рр. ХІХ ст. в губернії намітилася стійка тенденція до зменшення будівництва у сільських громадах і функціонування лише однієї школи на волость, яка, як правило, розміщувалась у волосному населеному пункті. Проте навіть ті навчальні заклади, що продовжували існувати, нерідко були у занедбаному стані.

Внаслідок проведеного дослідження дисертантка дійшла до таких висновків:

Вивчення джерельної бази волосних органів управління Чернігівської губернії дає можливість стверджувати про її не розробленість, що потребувало введення у обіг нових неопублікованих джерел та вдосконалення методів їх аналітичного і синтетичного дослідження.

В результаті соціально-економічних і політичних перетворень, які проводила імперська влада, на Чернігівщині виникла досить значна за чисельним складом категорія населення, що підпорядковувалось державному відомству. В Чернігівській губернії його питома вага серед сільськогосподарського населення була досить великою. Для управління цією групою населення в 1797 р. була утворена система місцевих органів - волостей. Утворення волостей та волосних органів управління було зумовлено завданнями, направленими на здійснення повної інтеграції Лівобережжя до складу Російської імперії. Законодавством були враховані особливості населення Чернігівської губернії, де окрім поміщицьких селян, були козаки і державні селяни. Тому волості, утворені на державних землях Чернігівщини, було розподілено на козачі і держаних селян. Більше двох третин волостей в губернії були козачими.

Під час проведення реформи П. Д. Кисельова, в Чернігівській губернії, як і в Полтавській, чисельність волостей було зменшено вдвічі. Також в губернії було ліквідовано поділ волостей на козачі та державних селян. Проте у волостях губернії окремо були утворені сільські товариства козаків і державних селян. Згідно нового закону регламентувалась лише кількість ревізьких душ, що проживала у волості, а не їх приналежність до певної категорії населення.

Органом влади у волостях був волосний сход, в якому брали участь сільські старшини всіх населених пунктів і виборні від окремих сіл. Чисельність учасників волосних сходів Чернігівської губернії була різною, вона залежала від кількості дворів та населених пунктів у волості. В середньому до однієї волості губернії входило від 9 до 20 населених пунктів. В дисертаційному дослідженні підтверджені висновки академіка М. М. Дружиніна про те, що в першій пол. ХІХ ст. компетенція волосних сходів губернії обмежувалась незначним колом питань, що привело до розширення компетенції волосних правлінь, які фактично керували волостями.

Діяльність посадових осіб волосних правлінь до найдрібніших деталей регламентувалась загальноросійським законодавством. Рівень освіченості більшості членів волосних правлінь Чернігівської губернії, як і у всій імперії того часу, був низький, що впливало на результативність роботи. Практично всі питання волосного правління вирішував голова. Діяльність засідателів по господарській та поліцейській частині була мінімальною. Виборний принцип не гарантував бездоганного виконання службових обов'язків. В губернії зустрічаються випадки зловживань наданою посадовим особам владою, збагачення за рахунок незаконних поборів і хабарництва, покарання і ув'язнення селян у „холодній”.

Члени волосних правлінь Чернігівщини виконували численні вимоги і доручення урядових установ та чиновників. Вони контролювали витрати грошей з волосних бюджетів, затверджених волосним сходом, здійснювали продаж селянського майна за борги та відправлення боржників на заробітки, призначення чи звільнення службових осіб, що працювали по найму та ін. Протягом першої половини ХІХ ст. функції волосних правлінь губернії постійно розширювались, особливо під час воєн.

Всі документи у волосних правліннях Чернігівської губернії, як і в інших регіонах імперії, укладали російською мовою згідно норм імперського тогочасного діловодства. Вирішення питань у волостях зумовило наявність значного документообігу. Документи у волосні правління як Чернігівської, так і в інші губернії, надходили із Міністерства державних маєтностей, Палати, окружних правлінь та ін., де їх розглядали, копіювали та відправляли до сільських правлінь. Інформацію, отриману із сільських правлінь, узагальнювали та відправляли до окружних правлінь.

Волосні розправи Чернігівської губернії спершу судили переважно на підставі місцевих звичаїв, які були прийнятні в селянському побуті. Проте поступово на державних селян і козаків як Чернігівської, та і інших українських губерній, поширюються загальноросійські закони, що стосувалися тільки селян. Чисельність волосних розправ в губернії змінювалась із реформуванням волостей. Розправи накладали і стягували з селян грошові штрафи, піддавали їх фізичним покаранням, арештовували і утримували у волосній в'язниці чи віддавали на громадські роботи. З 1838 року в руках волосного голови і двох засідателів зосереджувалась адміністративно-поліцейська і судова влада. Хоча суд відділявся від адміністрації, але реально ці дві гілки влади очолював волосний голова.

Видатки на утримання правлінь в Чернігівській губернії постійно зростали. В губернії з волосних бюджетів на потреби волосних правлінь виділяли близько третини всіх коштів. Як і по всій імперії, так і на Чернігівщині всі видатки на утримання волосних установ сплачували селяни. Волосні правління розкладали на сільські товариства суми земських зборів та контролювали надходження грошей до волосних бюджетів. Щомісячно кошти, які надходили до волосних правлінь губерній, надсилали до повітового казначейства. Гроші, що залишались у волостях, витрачались за потребами.

Впроваджуючи в життя урядову політику царизму щодо переселення козаків та державних селян на окраїни, волосні правління Чернігівщини, як і інших густонаселених українських губерній, стали організаторами переселенської кампанії з губернії на південь України та різні регіони Російської імперії. Вони сприяли масовому відходництву населення на заробітки.

Волосні правління Чернігівської губернії здійснювали нагляд за виконанням селянами рекрутської та натуральних повинностей. Розмір повинностей в губернії наперед не встановлювався. За вимогою волосних правлінь селяни відбували повинності в міру потреби, яка значно зростала під час воєн. Війни ускладнювали роботу волосних правлінь губернії.

Відповідно до чинного законодавства волосні правління Чернігівської губернії сприяли відкриттю початкових шкіл в державних поселеннях, здійснювали нагляд за освітнім процесом, поширювали первинне професійне медичне обслуговування сільського населення, встановлювали опіку над малолітніми сиротами, сприяли їхньому навчанню та працевлаштуванню.