Весільна обрядовість кримських татар у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 392.51=512.145 (477.75) ”19/20”

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Весільна обрядовість кримських татар у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

Соболєва Олена Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент ГОНЧАРОВ Олександр Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етнології та краєзнавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ПОНОМАРЬОВА Ірина Семенівна, Маріупольський державний гуманітарний університет, декан історичного факультету

кандидат історичних наук, НЕСЕН Ірина Іванівна, Музей народної архітектури та побуту України НАН України, завідувач відділу «Полісся»

Захист відбудеться 24.11.2009 р. о _13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 22.10. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Г. М. Казакевич весільний обряд кримський

Загальна характеристика дисертації

Структура дисертації. Загальний обсяг роботи становить 255 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (287 позицій), одного додатку.

Актуальність теми дослідження. Сьогодні важливе місце в наукових дослідженнях українських вчених посідає всебічне вивчення та осмислення культурної спадщини не лише українців, але й інших народів, які проживають на теренах України. Кримські татари є одним із народів, що віддавна мешкають на території Кримського півострова. Дослідження реалій етнічної культури кримськотатарського народу на сьогодні є актуальним завданням, адже після багатьох років замовчування і заборони вивчати етнічну спадщину депортованих народів маємо можливість звернутися до малодосліджених питань кримської етнографії.

Весільний обряд належить до самобутніх проявів етнічної культури кримських татар. Зберігаючи низку архаїчних рис, він не втрачає свого центрального місця у системі родинної обрядовості і є нині важливим показником етнічної ідентичності. Дослідження традиційної весільної обрядовості кримських татар дає можливість простежити культурні зв'язки між кримськими татарами та іншими народами, які здавна проживали на території півдня України. Вивчення форм відтворення традиційної весільної обрядовості в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. дозволяє простежити процеси трансформації, що відбувалися під впливом міграційних рухів цього періоду (депортації та повернення кримських татар на історичну батьківщину) і сучасних культурних тенденцій (глобалізації, урбанізації, уніфікації культури).

Всебічне дослідження духовної спадщини кримських татар, в тому числі й традиційної обрядовості, дозволить краще осмислити логіку новітніх етнонаціональних процесів і в подальшому сприятиме вдосконаленню державної політики щодо збереження самобутності етнічних спільнот України.

Зв'язок з науковими програмами. Дисертація виконана в рамках загальної наукової теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби», затвердженої вченою радою (державний реєстраційний номер № 06БФ046-01), та пов'язана із науковими дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження виступає традиційна весільна обрядовість кримських татар.

Предметом дослідження є структура весільного обряду кримських татар, його композиційні частини, дійові особи та атрибутика, а також процеси трансформацій обрядового комплексу, що відбувалися в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі всебічного аналізу наявних джерел та літератури виявити особливості побутування весільної обрядовості кримських татар в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання низки наукових завдань:

– проаналізувати наявну наукову літературу та джерела з даної тематики, охарактеризувати ступінь розробки проблеми;

– розглянути основні структурні частини весільної обрядовості кримських татар: передвесільний, власне весілля та після весільний етапи;

– визначити форми побутування весільної атрибутики, функції весільних чинів у структурі весільного обряду, специфіку обрядової їжі;

– показати локальні особливості весільної обрядовості різних субетнічних груп кримських татар;

– порівняти спільні етнографічні риси в шлюбній обрядовості кримських татар та інших культурно близьких народів;

– розкрити процеси трансформації традиційної весільної обрядовості протягом другої половини ХХ - початку ХХІ ст., а також визначити співвідношення традицій та інновацій у сучасному обряді кримських татар.

Географічні межі дослідження охоплюють територію розселення кримськотатарського етносу - півострів Крим і території республік колишнього СРСР (Узбекистану, Казахстану, Киргизії, Росії), куди були депортовані кримські татари в 1944-му році. Здійснення кроскультурного аналізу вимагало вийти за вказані територіальні межі та долучити матеріал із традиційної обрядовості народів, які проживали на сусідніх територіях та мали тривалі культурні зв'язки з Кримським півостровом.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від середини ХХ ст. до початку ХХІ ст., тобто час найрадикальніших змін у традиційному укладі життя кримських татар. При проведенні ретроспективного аналізу залучався матеріал більш ранніх етапів, зокрема ХІХ - початку ХХ ст., адже в цей час традиційна весільна обрядовість ще являла собою цілісне культурне явище, процес руйнування якого посилюється в другій половині ХХ ст.

Методологічна основа дослідження. В дисертації використано сукупність теоретичних та прикладних (емпіричних) методів наукового дослідження. На первинному етапі збору та опрацювання інформації застосовані практичні методи етнологічних польових досліджень: опитування та спостереження. На наступному етапі роботи над темою використовувалися методи типологізації та класифікації першоджерельного матеріалу із застосуванням структурно-систематичного підходу до джерел. В роботі використаний історико-порівняльний метод для виявлення генетичних та типологічних спільностей в обрядовості кримських татар та інших народів. Із теоретичних методів застосовувалися ретроспективний та функціональний методи, а також метод етнологічних реконструкцій. В основі дослідження лежить принцип комплексного підходу до аналізу джерельної бази.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням весільної обрядовості кримських татар середини ХХ - початку ХХІ ст., проведеним автором на основі аналізу опублікованих літературних джерел та власних польових досліджень, здійснених протягом 2006 - 2008 років. Узагальнення та систематизація етнографічного матеріалу із різних регіонів Кримського півострова дали можливість визначити локальні особливості весільної обрядовості субетнічних груп кримських татар. У роботі вперше здійснена класифікація традиційної атрибутики, обрядової їжі та функцій весільних чинів, що дозволило розкрити давній символічний рівень ритуалів весілля та реконструювати систему внутрішніх зв'язків між окремими елементами обряду. Вперше кримськотатарське весілля проаналізовано як динамічну структуру, яка ґрунтується на етнічних традиціях та одночасно адаптується до нових соціокультурних реалій. Поява нововведень і трансформацій в системі народного обряду розглядається як закономірний процес розвитку культури в умовах сучасного інформаційного суспільства.

Залучений вперше значний етнографічний матеріал, зібраний автором у процесі власних польових досліджень, має характер першоджерел з кримської етнографії.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання при написанні праць із традиційної культури кримськотатарського народу, узагальнюючих робіт з історії та етнології, при підготовці підручників, програм та навчальних курсів з різних суспільно-гуманітарних дисциплін.

Результати даного дисертаційного дослідження також можуть бути використані при розробці і впровадженні державних культурних програм, розрахованих на збереження та відродження культурної спадщини кримських татар.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження обговорені та схвалені на засіданнях кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дослідження були також апробовані на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції «Національна культура в контексті сучасних глобалізаційних процесів» (Київ, 2006 р.); V міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Каразінські читання» (Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток етнокультури в умовах трансформаційних та глобалізаційних процесів» (Київ, 2008 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Практика сучасного туризму: соціальна та економічна ефективність» (Київ, 2008 р.); Науково-практичній конференції «Федір Вовк - вчений і громадський діяч» (Пирятин, 2008 р.); Міжнародній конференції «Зеленінські читання - 2008: Форми та способи організації пам'яті в традиційній і сучасній культурі» (Санкт-Петербург, РФ, 2008 р.); ІV міжнародній науковій конференції «Польова етнографія - 2008» (Санкт-Петербург, РФ, 2008 р.); ІІ міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету - 2009» (Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліків ВАК України, та 2 публікаціях, що додатково розкривають зміст дисертації.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, структура, методика дослідження. Визначені мета, завдання, хронологічні та географічні межі роботи. Показано зв'язок теми з науковими програмами, а також наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, вказано на особистий внесок автора.

У першому розділі дисертації «Історіографія та джерела» проаналізовано стан наукової розробки теми та подано огляд використаних у роботі джерел.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» проведено аналіз основних праць, присвячених весільній обрядовості кримських татар. Умовно виокремлено п'ять етапів вивчення кримськотатарського традиційного весілля, які загалом відповідають основним періодам наукового осмислення кримськотатарської етнографії в цілому.

З початку і до 90-х рр. XIX ст. публікувалися замітки, що переважно мали публіцистичний та описовий характер. В цей час вийшли друком перші узагальнюючі праці з історії та етнографії народів Криму таких дослідників, як Г. Радде та В. Кондаракі Радде Г. та його дослідження з етнографії кримських татар ХІХ століття [Передм. і археогр. підг. тексту Г. Бекірової, підг. тексту до дійсн. вид. - Р. Чубарова] / Густав Радде // Кримські студії. - 2003. - № 1-2 (19-20). - С. 124-156; Кондараки В. Х. Универсальное описание Крыма : [В 17 ч.]. Т. 1-4 / В. Х. Кондараки. - СПб. : тип. В. Веллинга, 1875. - Т. 4. [Ч. 14-17] - 535 с.; Його ж. В память столетия Крыма. Этнография Тавриды / В. Х. Кондараки. - М. : тип. В. В. Чечерина, 1883. - Т. ІІ. - 545 с.. Перші наукові розвідки, які повністю присвячені висвітленню кримськотатарського весілля, також датуються ХІХ ст. Зокрема, в статтях Фр. Домбровського та П. Дьяченка Дьяченко П. Свадебные обряды крымских татар / П. Дьяченко // Крымские татары. Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре [Авт.-сост. М. А. Араджиони, А. Г. Герцен]. - Симферополь : Доля, 2005. - С. 187-200; Домбровский Фр. Татарская свадьба / Фр. Домбровский // Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре старожильческого населения Крыма [ред.-сост. : М. А. Араджиони, А. Г. Герцен]. - Симферополь : Доля, 2005. - С. 405-407. міститься значна кількість фактів з кримськотатарського весілля та спроби теоретичного осмислення явищ традиційної обрядовості.

З кінця XIX ст. - до початку XX ст. - відбувається більш системне дослідження культури та етнографії кримських татар. Це період переходу до систематичних наукових досліджень явищ культури, що відобразилося у діяльності професійних регіональних наукових установ, таких як Одеське товариство історії та старожитностей, Таврійська вчена архівна комісія, Товариство любителів та дослідників природи. В низці праць цього періоду знаходимо цінну інформацію з окремих аспектів шлюбних ритуалів, фольклору кримських татар Васюков С. И. Крым и горные татары / С. И. Васюков. - СПб. : А. Ф. Девриен, 1904. - 123 с.; Радлов В. В. Образцы народной литературы северных тюркских (турецких) племен / В. В. Радлов. - СПб. : Изд-ие Имп. Академии Наук, 1896. - Ч. VII. Наречия Крымского полуострова. - 935 с.. Хоча весільний обряд кримських татар в цей період не став об'єктом окремого наукового вивчення.

Протягом 20-х - початку 30-х рр. XX ст. в рамках політики «коренізації» продовжується процес вивчення культури кримських татар та теоретичного опрацювання різних напрямів кримськотатарської етнології. Значний внесок у вивчення весільної обрядовості кримських татар зробив Г. Бонч-Осмоловський Бонч-Осмоловский Г. А. Брачные обряды татар горного Крыма / Г. А. Бонч-Осмоловский // Известия российского географического общества. - 1926. - Т. 58. - Вып. 1. - С. 21-62; Його ж. Свадебные жилища турецких народностей / Г. А. Бонч-Осмоловский // Материалы по этнографии / Этнографический отдел Русского Музея. - Л., 1926. - Т. 58. - Вып. 1. - С. 101-110.. В його дослідженнях розглядається обрядовість татар, жителів Бахчисарайського району та селищ Південного узбережжя півострова. Автор на основі значного фактологічного матеріалу, із залученням методу історико-генетичного порівняння, аналізує різні явища весільної обрядовості кримських татар. Розвідку, присвячену обрядовості кримських татар, мешканців степів, опублікував Я. Шерфедінов Шерфединов Я. Очерк свадьбы крымских татар Феодосийского, Керченского, Джанкойского и отчасти Евпаторийского районов / Я. Шерфединов // Песни и танцы крымских татар. - М. : Музгиз, 1931. - С. 5-8.. Матеріал та теоретичні висновки, наведені автором, є досить цінними, оскільки саме висвітлення весільної обрядовості татар-степовиків бракує у дослідженнях попередників.

З 1944 р. до 80-х рр. ХХ ст. - період практично повного занепаду наукового дослідження етнографії кримських татар в радянській історіографії, пов'язаний із сталінськими репресіями та примусовою депортацією народу до республік Середньої Азії колишнього СРСР. В цей час етнографічні публікації виходили лише у зарубіжних країнах, зокрема в Туреччині. Питаннями традиційного весілля кримських татар займалися такі дослідники, як А. Наджи, А. Каракая, С. Чубукчизаде, Е. Бекторе Naci A. Romanya'daki Kэrэm Tьrklerinin Folklor ve Gelenkleri / A. Naci // Emel. -1966. - № 35. - S. 21-26; 1967. - № 38. - S. 22-25; № 40. - S. 16-20; № 39. - S. 27; Karakaya A. Konuєma Gecesi / А. Karakaya // Emel. - 1962. - № 12. - S. 11-13; Зubukзuzade S. R. Kэrэm Dьрьnler / S. R. Зubukзuzade // Emel. -1961. - № 8. - S. 126; Bektцre E. Kiyev traєi / E. Bektцre // Emel. - № 101. - 1977. - S. 28-30.. Ці праці важливі тим, що дають можливість порівняти динаміку змін та рівень збереження традиційних обрядів серед кримських татар в різних етнокультурних та політичних умовах, а також доповнити вже відому інформацію новими цікавими фактами.

Сучасний період, що розпочався з 90-х рр. XX ст., позначився пожвавленням інтересу до культури кримськотатарського народу. Дослідженням різних аспектів кримськотатарського весільного обряду займаються Р. Куртієв Куртиев Р. И. Современная свадьба крымских татар / Р. И. Куртиев // Крым. Соцветие национальных культур. Традиции, обычаи, праздники, обряды. - Симферополь : Бизнес информ, 2003. - Кн. 2. - С. 349-355., Л. Аблямітова Аблямитова Л. Х. Символические аспекты национального крымскотатарского костюма в свадебном обряде / Л. Х. Аблямитова // Народна творчість та етнографія. - 2008. - № 1. - С. 24-31. та інші. В цих публікаціях наводиться опис та аналіз вже відомих та деяких малодосліджених сторін традиційного весільного обряду кримських татар, що дає можливість глибше вивчити питання.

Усі згадані вище роботи є для сучасних дослідників дуже важливими, оскільки належать до цінних доробків з питань традиційної культури кримських татар. Але варто зазначити, що ціла низка аспектів шлюбної обрядовості ще й досі не зазнали достатнього висвітлення в літературі.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» охарактеризовані основні джерела, використані у роботі. Джерельною основою для написання дисертації стали результати польових досліджень, під час яких було опитано близько 270-ти респондентів різного віку. Основна частина опитаних народжені в Криму до 1944 р., тож вони, здебільшого, пам'ятають із власного досвіду чи з розповідей своїх батьків про побутування весільної обрядовості у рідних селах та місцевостях. Загалом було опитано близько 170 таких людей, вихідців з більш ніж 100 населених пунктів Кримського півострова. Це дало можливість на основі досить широкого географічного простору проаналізувати локальні особливості кримськотатарського весілля, визначити спільні та варіативні частини обряду різних субетнічних груп татар. Були проведені також інтерв'ю з сучасними представниками сфери кримськотатарської культури та науки. Крім того, автором здійснені безпосередні спостереження над деякими сучасними обрядами весільного циклу, а саме: заручинами, весіллям, післявесільними відвідинами. Результати спостережень супроводжувалися фотофіксацією та записами в польовому щоденнику. Всі матеріали передані до архіву кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Окрему групу джерел для вивчення атрибутики кримськотатарського весілля складають музейні фонди та колекції. Автором було опрацьовано колекції групи тканин, металу, графіки та фотоматеріалів Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Виявлено значну кількість предметів, які можна атрибутувати як такі, що призначалися для весільного обряду.

В роботі було використано кілька опублікованих описів кримськотатарського весілля - Х. Каралєзлі та І. Чегертма Каралезли Х. Старинный обычай татарского заручения и свадьбы в деревнях: Дерекой, Ай-Василь и Аутка Ялтинского района / Х. Каралезли // Крым. - 1926. - № 2. - С. 32-40; Чегертма И. Ускут (Алушта р-ны) коюнде отькеринльген дюгюнлер акъкъында / И. Чегертма // Къасавет. - 1989. - № 3 / 17. - С. 14-18.. До групи опублікованих джерел, які допомагають глибше розкрити питання кримськотатарської весільної обрядовості, належать також збірники фольклору, що вміщують обрядову поетичну творчість. Важливими джерелами, які дають можливість в історичній ретроспективі скласти уявлення про сімейні звичаї кримських татар, є подорожні записки мандрівників та мемуари, написані та опубліковані в різний час Рубрук Г. Путешественники : свидетельства очевидцев. / Гильом Рубрук // Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре старожильческого населения Крыма / [ред.-сост. : М. А. Араджиони, А. Г. Герцен]. - Симферополь : Таврия-плюс, 2004. - С. 29-48; Воропонов О. Среди крымских татар / О. Воропонов // Забвению не подлежит (Из истории крымскотатарской государственности и Крыма). - Казань : Татарское книжное изд., 1992. - С. 162-193; Дмитриевский М. Картина Крыма или краткое описание татар и других народов, в Таврии живущих / М. Дмитриевский // Крымские татары : хрестоматия по этнической истории и традицион. культуре / [авт.-сост. : М. А. Араджиони, А. Г. Герцен]. - Симферополь : Доля, 2005. - С. 140-152..

Отже, з обраної проблематики існує значний масив джерел та літератури. Він дозволяє ґрунтовно дослідити питання традиційної весільної обрядовості кримських татар, простежити трансформаційні процеси другої половини ХХ ст. та вивчити форми відтворення обрядових традицій в сучасних умовах.

Другий розділ «Структура та послідовність весільних обрядодій» присвячений аналізу складових частин весільного дійства кримських татар і складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Комплекс передвесільних обрядів» розкриває усі найголовніші послідовні складові передвесільних обрядів та святкувань. Передвесільний етап шлюбної обрядовості включає кілька структурних частин: вивідування волі батьків, сватання, заручини, знайомство молодих, підготовку до шлюбу. Цей етап важливий, оскільки він знаменував прийняття остаточного рішення про шлюб та укладання попередніх домовленостей про одруження. В підрозділі проаналізовано сукупність традиційних звичаєво-правових аспектів укладання шлюбу, зокрема: визначення ступеня спорідненості при одруженні від 4 до 7 поколінь, територіальні обмеження при виборі пари, архаїчні звичаї левірату та сорорату, заборони одруження при молочній спорідненості та побратимстві, традиції укладення шлюбу через викрадення або втечу нареченої. Вивчено також майновий аспект укладення шлюбу, зокрема встановлено, що внесок обох родів у господарство молодят був приблизно паритетним, в той час як матеріальне забезпечення весільних святкувань лежало на родині молодого. В підрозділі окрему увагу присвячено аналізу обрядів сватання (сёз кесим) та заручин (нишан, агъыр нишан). Під час попередніх переговорів і сватання остаточно вирішувалися усі питання стосовно майбутнього шлюбу, а суспільне та релігійне благословення молодих відбувалося під час обрядодій заручин, які супроводжувалися трапезою (джемаат ашы), колективною молитвою (дуа) та дарообміном між двома родинами. В дисертації вперше проаналізовано такий важливий вид традиційних обрядових практик кримських татар, як колективні молитви дуа. До весільних обрядодій приурочені эйилик або къоз-айдын дуасы (молитви на честь радісних подій), зокрема молебень, який проводили під час заручин (нишан дуасы). Першоджерельний матеріал дав можливість дослідити й локальні особливості передвесільних обрядів кримських татар. У степових районах були поширені номінації на позначення сватання, не відомі на інших територіях: пилешу, болушхан, би. В степовому варіанті весілля під час заручин обов'язковою була виплата матері молодої «молочних грошей» сют акъы. Таку традицію зустрічаємо і в інших тюркських народів. Цей звичай можна вважати залишковим явищем усталеної в минулому традиції виплати за наречену калиму. В алуштинських та судакських селах був поширений обряд дарування зеленої тканини (ешиль япрах) на сватання для молодої, який не зустрічається в інших місцевостях, іноді цей термін використовували на позначення обряду сватання. В гірських та південнобережних селищах побутувала традиція дарувати нареченому на заручини комплект подарунків із дев'яти предметів (докъуз). В підрозділі були проаналізовані процеси трансформації передвесільного комплексу обрядів в другій половині ХХ ст. Виявлено, що, незважаючи на тенденцію до спрощення, усі складові передвесільного етапу зберігають сьогодні свою актуальність.

Підрозділ 2.2. має назву «Структура та перебіг головних обрядів весілля». Вивчення власне весільних обрядів показало, що за своєю внутрішньою структурою вони поділяються на три головні частини: весілля на стороні молодої, перевезення нареченої як етап переходу молодої до нової родини та весілля на стороні молодого. Перший етап включав такі обрядові дії, як фарбування нареченої хною (къына геджеси), водіння молодої до лазні (амам), релігійне укладення шлюбу (никях), гостину для родини дівчини. Ритуал фарбування нареченої хною належить до інваріантних частин весільного обряду кримських татар і фіксується стабільно у всіх районах півострова, що свідчить про концептуальну значимість ритуалу. За своїм змістом «ніч хни» подібна до українського дівич-вечора, адже в цей час так само відбувалося прощання молодої із дівоцтвом, виконувалися тужливі пісні, подекуди відбувалася зміна зачіски. Крім кримських татар, обряд фарбування нареченої хною був поширений також і в інших народів, які населяли Кримський півострів: кримських греків та караїмів і, очевидно, потрапив сюди разом з ісламською культурою Близького Сходу. Стійкість і значна географічна поширеність ритуалу фарбування хною вказує на його відповідність архаїчним уявленням про форми та шляхи зміни статусу молодої через нанесення на її тіло особливих знаків-символів.

В будинку молодої відбувалося також релігійне укладення шлюбу никях, яке передбачало участь мулли, одного повіреного та двох свідків від обох родів. Дійство не передбачало участі молодого та супроводжувалося запитуванням волі молодої і фіксацією шлюбу в актових книгах.

Завершувалися святкування на стороні молодої спорядженням весільного почту та прощанням дівчини з близькими. Перевезення нареченої в будинок молодого виступало кульмінаційним моментом святкувань та було рубіжною частиною весільних обрядів. Воно супроводжувалося низкою обрядових актів захисного магічного змісту та мало виражений мілітаризований характер. В обрядах перевезення молодої простежуються кілька регіональних варіантів. В гірських та південнобережних селищах за нареченою від молодого присилали делегацію сватів къудалар, які потім супроводжували дівчину в будинок батька молодого. В степовому районі перевезення молодої не передбачало участі представників з роду молодого у весільному почті, а зустріч двох весільних процесій відбувалася у відкритому полі на півдорозі до селища молодого. Через обряди перевезення та входження молодої до нової оселі реалізовувалася процедура реального переміщення дівчини з однієї соціальної спільноти до іншої, що робить його однією із найголовніших подій весільних церемоній.

Встановлено, що найбільш урочистого характеру святкування весілля набували в будинку нареченого та мали назву балабан той або юкентой.

Головними ритуалами весілля на стороні молодого були обряд гоління нареченого траш, вітання гостями молодого шабаш або къонушма, святкова гостина. В день перевезення молодої відбувався один із важливих обрядів, спрямованих на самого молодого, - обряд гоління нареченого. Даний ритуал, так само як і обряд фарбування нареченої хною, фіксується у всіх районах Кримського півострова, тому його можна віднести до інваріантної частини обряду. Гоління нареченого мало означати перехід хлопця до групи дорослих одружених чоловіків. Окрім кримських татар, обряд гоління молодого також присутній у весільній обрядовості інших народів, зокрема у болгар, греків, вірмен та ассирійців. Цей факт свідчить про універсальність обрядів, пов'язаних із зміною зачіски молодих.

Окремим весільним дійством була церемонія поздоровлення молодого та його батьків із весіллям, що супроводжувалася пригощанням усіх гостей та даруванням подарунків. Сутність цього обряду полягала у тому, що головний розпорядник весілля къарт агъа та два його помічники онъ бие та сол бие починали збирати подарунки і гроші на користь господаря весілля, частуючи усіх присутніх весільною випічкою та алкогольними напоями. Обряд шабаш можна вважати одним із універсальних і старовинних татарських звичаїв, який символізував громадське визнання шлюбу та дозволяв перерозподіляти майно всередині общини у разі значних матеріальних затрат одного з її членів.

Впродовж весільних святкувань і в наступні дні відбувалися різноманітні змагання та протиборства чоловіків, які мали спортивний характер (скачки на конях къошу та боротьба куреш). Усі обряди весілля супроводжувалися традиційними обрядовими піснями, музикою і танцями. Завершальною стадією весільних церемоній було об'єднання молодих під час першої шлюбної ночі, яке включало низку підготовчих актів санкціонуючого, релігійного та магічного захисного змісту (молитва, виконання релігійних гімнів, постріли із вогнепальної зброї, розривання тканини на порозі, запалення свічок тощо).

Підрозділ 2.3. «Післяшлюбна обрядовість» присвячений аналізу завершальної післявесільної ланки в циклі весільних святкувань та обрядів. Традиційно у кримських татар цей період характеризувався значною тривалістю у часі та супроводжувався низкою адаптивних актів, які були покликані ввести молодят до іншої соціальної групи - одружених людей - та включити молоду до нового оточення. За своєю внутрішньою структурою післявесільний етап поділяється на кілька підетапів: 1) обряд перевірки цноти нареченої та знайомства молодиці з новою родиною къоз-айдын къавеси; 2) процедуру адаптації молодої жінки до нової сім'ї та ролі дружини й невістки; 3) взаємні післявесільні відвідини двох родів чагыртув. Тривалим був час післявесільних уникань між молодою та деякими родичами нареченого, які вчені відносять до архаїчних ознак давніх культур.

Встановлено, що протягом другої половини ХХ ст. традиційна обрядовість кримських татар, в тому числі і весільна, зазнала значних трансформацій, що відбувалися переважно в бік спрощення й супроводжувалися втратою старовинної звичаєвості та локальних особливостей обряду. Це, в першу чергу, пов'язано із загальними процесами урбанізації суспільства, втратою міжпоколінних комунікацій, переходом до індустріального виробництва, зміною традиційного побуту. В республіках колишнього Радянського Союзу ці процеси підсилювалися ще й штучним насадженням з боку держави нових радянських обрядів, цілеспрямованою секуляризацією та уніфікацією родинних святкувань. Негативного впливу на збереженість та процеси відтворення традиційних обрядів родинного циклу завдали події насильницької депортації кримських татар 1944 р. Друга половина ХХ ст. позначилася особливо швидким руйнуванням усталеної системи весільного обряду, втратою старовинних ритуалів і атрибутів та забуванням їх первісної символіки. Багато обрядів весільного циклу (гоління молодого, фарбування хною, поздоровлення та ін.) перестали відтворюватися саме в другій половині ХХ ст. Незважаючи на це, в умовах депортації перед кримськими татарами гостро постала проблема збереження етнічної самобутності. В цей час народні традиції, мова, фольклор стали важливими чинниками етнічної самоідентифікації, які не давали кримським татарам асимілюватися в чужому середовищі. Приблизно із 70-х рр. ХХ ст. спостерігається певне відродження весільної обрядовості, але воно відбувалося переважно за рахунок кількісних показників (кількість та багатство подарунків, багатство столу, велика кількість запрошених, сучасна музика тощо), в той час як традиційні елементи весілля все більше набували сценічних рис. Сьогодні продовжуються процеси уніфікації весільного ритуалу, які супроводжуються спрощенням традиційного обрядового комплексу та появою нововведень в системі весільного обряду.

Третій розділ «Предметна та рольова складові в системі весільної обрядовості» містить три підрозділи.

Підрозділ 3.1. «Функціонування традиційної атрибутики» присвячений аналізу обрядової весільної атрибутики, в якій втілилася давня знакова система народу. До універсальних атрибутів-символів весільного обряду, притаманних багатьом народам світу та представлених в кримськотатарській обрядовості, відноситься свічка чирах, весільне деревце нахыл, шкіра тварини, окремі елементи вбрання та інтер'єру (пояс учкур, вузол бохча, рушник юзьбез, завіса перде). Важливе місце у весільному обряді кримських татар посідають тканини, які виступають універсальною міновою одиницею, предметами дарообміну та демонструють особливий зв'язок із приданим та постаттю нареченої. Окрему увагу у підрозділі приділено предметному наповненню весільного приміщення (джеиз эв). Проаналізовано також більш локальні атрибути весільного дійства: дзеркало кузьгю, подушка ястыкъ, віник сипирки. Встановлено, що атрибутивний комплекс традиційного кримськотатарського весілля демонструє складну систему символіки, характерну для всього обряду. Загалом предмети, що використовувалися на весіллі, належать до двох основних груп: побутові речі, що в обряді набували ритуальних функцій та предмети, які виготовляли саме для весілля, наприклад весільне деревце. В ході обряду речі щоденного вжитку набували особливих сакральних властивостей. Надзвичайні риси предмети отримували під час потрапляння в коло дії певних ритуальних актів: дарування, викуповування, торкання, наступання, викрадення. Особливе ставлення до весільних атрибутів не втрачалося навіть після закінчення весільного ритуалу. Виявлено, що з другої половини ХХ ст. спостерігаються процеси поступової втрати традиційної атрибутики, а також деритуалізації та втрачання первісної магічної символіки одних атрибутів та заміни традиційних ритуальних артефактів більш прагматичними предметами.

В підрозділі 3.2. «Форми побутування обрядових страв» вперше здійснена детальна класифікація ритуальних весільних страв. Значною санкціонуючою частиною весільних обрядів є ритуали розподілу, частування та колективного споживання обрядової їжі. Важливе місце в святковому меню кримських татар, як і в багатьох землеробських народів, посідають злакові печені та варені страви - каша (пилав, боткъа, кеш-кек), різноманітні пироги (кобете, къалакъай, чёрек), калачі (къалач). Найбільш характерним видом обрядового печива для кримських татар досі залишаються: пахлава, хурабие, бохчачик, къатлама. Крім злакових виробів, ритуальні функції отримали також м'ясні страви, найбільш поширені серед кримських степовиків (смажене м'ясо къавурма, суп шорба, м'ясний пиріг кобете, чебуреки та пельмені). Обряди їх приготування, розподілу та споживання зберігають символіку жертвопринесення та первісні тотемічні ремінісценції. Найбільш повно цей символічний рівень простежується у традиціях приготування «золоченого півня» телли хораз - страви, поширеної в степових районах та деяких гірських і узбережних селищах.

Функціональний зміст обрядів, пов'язаних із вживанням та використанням їжі, є надзвичайно широким. В ритуалах споживання страв чітко виражена комунікативна функція, яка представлена в кількох формах. Так, усі діалоги та контакти між двома весільними партіями - нареченого і нареченої - вибудовуються на основі взаємного частування та обдаровування різними стравами. В основі колективної трапези на весіллі лежить також символіка суспільної комунікації, коли в межах ритуального часу відбувається взаємодія між усіма представниками общини. Під час загальної гостини раніше відбувалася і общинна санкція шлюбу, тобто, за народно-правовими уявленнями, угода набувала привселюдності, а отже, ставала дійсною. Важливою в обряді також є знакова функція деяких страв. Через страви-символи відбувалося повідомлення громаді певної інформації конкретного змісту. В обрядах, пов'язаних із їжею, також втілювалися магічні функції, адже через розподіл та споживання використовуваних на весіллі страв передавалася закладена в них позитивна енергія на усіх учасників дійства. Найважливішою є, звичайно, ритуальна функція страв, адже через приготування, споживання та розподіл їжі здійснювалися найважливіші ритуальні акти обряду. Такий високий статус їжі в обряді пов'язаний із її сакралізацією на світоглядно-міфологічному рівні. Універсальні символи-коди їжі (зерна, хліба, жертовної тварини), її здобуття та розподілу широко представлені в етнічних культурах людства.

Підрозділ 3.3. має назву «Ролі та функції весільних чинів». Аналіз функцій та розподілу ролей поміж дійовими особами в структурі весільного обряду виявляє чіткий статевовіковий поділ (одружені чоловіки та жінки, молодь, старі люди, діти), який відповідав прийнятій системі суспільних комунікацій. Учасників традиційного весілля можна розділити на кілька функціональних груп: 1) лімінальні персонажі весілля - молодий (киев) та молода (келин), що переважно виступали об'єктами обрядової дії; 2) група головних організаторів весільного дійства (свати - къудалар, илчи, свахи - къудаги, енге, розпорядники - къарт агъа, киев агъа, сол бий, онъ бий), яких вибирали із родичів та друзів родини; 3) близькі родичі молодят (батьки, сестри, брати, дядьки), їхнє місце в обряді визначалося системою родинних зв'язків; 4) неодружена молодь та діти, функції цієї групи виступали виразно на перших етапах обрядового дійства; 5) осібне місце в обряді посідають «весільні професіонали», люди, яких запрошували для виконання окремих ритуальних та організаційних дій (перукар - бербер, музиканти - усталар, повари - къазанджи, обслуга - аяхчи). Молодий та молода у традиційному весільному обряді займають ключову позицію, оскільки усі дії ритуалу спрямовані на об'єднання наречених у одну сім'ю. Незважаючи на це, аналіз розподілу ролей у ритуалі показує, що функціонально молодята відіграють в обряді другорядну роль, демонструючи максимальну пасивність у поведінці, в той час, як виконання головних ритуалів входить до обов'язків інших дійових осіб весілля. Це відповідає змісту весільного обряду, в основі якого лежить символіка статевовікової ініціації та переходу молодих людей із групи неодруженої молоді до групи одружених людей. Свати къудалар на різних етапах розгортання весільного дійства виконують важливу посередницьку місію, виступаючи об'єднувальною ланкою між двома родинами. Серед найближчих родичів молодят особливо виділяються функції дядька по материнській лінії дайы та рідного брата молодої, що може вказувати на залишкові явища матрилінійності шлюбу, характерної для давніх тюркських суспільств.

З середини ХХ ст. відбулися значні зміни в системі розподілу ролей та функцій весільних чинів. Так, поступово почала зникати традиційна пасивність молодят, були втрачені такі персонажі, як розпорядники, свахи; із втратою ритуалів були позбавлені функціонування такі дійові особи, як перукар, розпорядники обряду обдаровування молодого та інші. Замість них головне місце поруч із постатями молодят почали посідати нові дійові особи запровадженого за радянських часів громадянського шлюбу - «свідки», керівник свята «тамада». Незважаючи на такі значні зміни, розподіл ролей між головними учасниками обряду (молодятами, сватами, батьками молодих, братами і сестрами та іншими родичами), що заснований на загальних принципах статевовікового поділу і родових стосунків, залишився стабільним.

В третьому розділі також простежено локальні відмінності у позначенні весільних чинів, назвах та рецептурі весільних страв, використанні весільної атрибутики на рівні різних субетнічних груп кримських татар та окремих населених пунктів Кримського півострова.

У Висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, обґрунтовано ряд узагальнюючих положень, які винесено на захист:

– Аналіз наукових робіт та комплексу опублікованих і польових етнографічних джерел дозволив дослідити традиції кримськотатарського весілля та динаміку змін обряду протягом другої половини ХХ - на початку ХХІ ст. Вивчення ступеня розробки проблеми дало можливість встановити, що, незважаючи на постійний науковий інтерес до весільних обрядів кримських татар, який проявлявся протягом ХІХ - початку ХХІ ст., узагальнюючої праці, присвяченої весільній обрядовості, досі не було.

– Дослідження структури весільного обряду дозволило виокремити три головні етапи ритуалу: передвесільний, власне весільний та післявесільний. Підкреслено, що передвесільний етап важливий, оскільки саме в цей час обидві родини визначалися із кандидатурами майбутнього чоловіка або дружини для своїх дітей, а також вирішували об'єднатися в єдину структуру через весілля представників двох родів. В цей час також остаточно вирішувалися усі майнові та юридичні питання стосовно майбутнього шлюбу, відбувалося громадське та релігійне благословення молодят під час обрядодій заручин. Власне весільний цикл обрядів за тривалістю є найкоротшим, але за змістом та насиченням санкціонуючими елементами - найбільш важливим етапом укладення шлюбу. В цей час відбувались такі важливі обрядові акти, як фарбування хною та зміна зачіски молодої, гоління нареченого, які уособлювали перехід молодят до іншої статевовікової групи; релігійне укладення шлюбу; перевезення молодої; весільна колективна гостина; об'єднання молодих. Післявесільний цикл обрядодій був досить тривалим у часі і виконував функції адаптації молодят до нових соціальних ролей та обов'язків.

– Визначено, що традиційні форми атрибутивного комплексу весілля та обрядової їжі демонструють розгалужену знаково-символічну систему, в якій знайшли вияв давні міфологічні та світогляді уявлення народу. Аналіз традиційних обрядових страв та атрибутики найповніше розкриває регіональну специфіку весільного ритуалу, яка яскраво проявилася в місцевих особливостях побутування таких атрибутів, як дзеркало, весільний вузол, шкіра барана, весільне деревце, свічка, і таких страв, як каша, пиріг, «золочений півень», весільне печиво тощо. Аналіз функцій весільних чинів показав, що на системі визначених традицією взаємозв'язків та субординації між усіма учасниками весілля (молодята, їхні родичі, свати, розпорядники) ґрунтується структура всього обрядового весільного комплексу.

– Показано, що у структурі весільного обряду чітко простежуються регіональні особливості. Виявлені факти дають підстави стверджувати, що локальні відмінності у весільному обряді в цілому співпадають із раніше встановленими територіями розташування трьох головних субетнічних груп кримських татар (жителів південного узбережжя - ялыбойлю, татар, які населяли середню гірську смугу - тат, та мешканців степів - ногъайлар). Якщо обрядовість гірських та південнобережних територій демонструє багато паралелей, то обряд степових кримських татар має найбільше відмінностей. Встановлено, що в межах кожної субетнічної групи існували більш локальні відмінності, які проявилися у назвах весільних етапів, обрядової їжі та атрибутики, в особливостях перебігу локальних супроводжуючих актів весільного дійства.

– Традиційна культура кримських татар, в тому числі й традиційна обрядовість, зазнала впливу інших етнічних культур, що засвідчив аналіз звичаїв весілля. Спільні етнографічні риси в обрядовості кримських татар та інших народів можна пояснити як типологічними особливостями, притаманними весіллю як універсальному обряду статевовікового переходу, так і генетичними чинниками. Весільний обряд кримських татар має багато паралелей із обрядовістю інших тюркських етносів (турків, азербайджанців, ногайців, киргизів), що зумовлено спільними історичними коренями народів. Подібності в обрядовій сфері спостерігаємо також між кримськими татарами та іншими етносами, які здавна проживали на території Криму: караїмами, кримчаками, кримськими греками, вірменами, українцями. Проте паралелі у весільній обрядовості простежуються не лише серед народів, що мешкали на території Кримського півострова, але й у більш широких географічних межах. Так, спільні риси традиційна культура кримських татар має із народами кавказького, малоазійського, східноєвропейського та балканського регіонів.

– З'ясовані причини появи значних якісних змін у системі родинної обрядовості, що відбулися протягом другої половини ХХ ст. Велика кількість обрядів весільного циклу перестала відтворюватись під час перебування кримських татар у депортації. Забувалися зміст, традиційна символіка обрядів, змінювалася їх мотивація. Після повернення кримських татар на історичну батьківщину розпочався процес відродження культури та народних звичаїв. Питання збереження етнічної спадщини та національної самобутності є для кримськотатарського народу важливим етновизначальним чинником. Незважаючи на значну уніфікацію, втрату локальних особливостей та первісних мотивацій, традиційна обрядовість, зокрема і весільна, є сьогодні тим ґрунтом, на основі якого складається сукупність оригінальних етнічних ознак народу. Через відтворення традиційних обрядів та звичаїв в кожному наступному поколінні відбувається формування духовних цінностей, які стають основою стабільного суспільства. В сучасному глобалізаційному світі посилюється актуальність вивчення та збереження етнічних традицій різних народів.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора

1. Вивчення весільної обрядовості кримських татар / О. Соболєва // Етнічна історія народів Європи. - 2007. - Вип. 23. - С. 99-105.

2. Динаміка змін передвесільних звичаїв кримських татар у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття / О. Соболєва // Етнічна історія народів Європи. - 2008. - Вип. 24. - С. 111-118.

3. Ісламські традиції у весіллі кримських татар кінця ХІХ - початку ХХІ століття / О. Соболєва // Етнічна історія народів Європи. - 2008. - Вип. 25. - С. 74-81.

4. Кримськотатарські весільні обряди за матеріалами спостережень авторів ХІХ ст. / О. Соболєва // Часопис української історії. - 2008. - Вип. 10. - С. 73-78.

5. Обрядові страви на кримськотатарському традиційному весіллі (кінець ХІХ - друга половина ХХ ст.) / О. Соболєва // Сходознавство. - 2008. - Вип. 44. - С. 102-123.

6. Змагання, ігри та бешкети в структурі кримськотатарської традиційної весільної обрядовості / О. Соболєва // Етнічна історія народів Європи. - 2009. - Вип. 28. - С. 106-113.

7. Молодий та молода як центральні особи весільного дійства (на прикладі кримськотатарської традиційної обрядовості) / О. Соболєва // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 160. - С. 74-79.

Додаткові публікації автора з теми дослідження:

8. Методика дослідження кримськотатарського художнього шитва / О. Прокурашко // Етнічна історія народів Європи. - 2006. - Вип. 21. - С. 146-150.

9. Музиканти як персонажі традиційного кримськотатарського весілля / О. Соболєва // Каразінські читання (історичні науки) : Матеріали міжнародної наукової конференції (20 квітня 2007 р.). - Харків, 2007. - С. 283-284.

Анотація

Соболєва О. В. Весільна обрядовість кримських татар в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - Етнологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2009.

У дисертації здійснене комплексне дослідження весільної обрядовості кримських татар у другій половині ХХ - на початку ХХІ ст., що ґрунтується на вивченні друкованих літературних джерел та польових досліджень автора роботи. Розглядаються обряди весільного циклу, який складається із трьох головних частин - передвесільної, власне весільної та післявесільної. У роботі окреслюються локальні відмінності у весільному обряді трьох субетнічних груп кримських татар - гірської, південнобережної та степової. В дослідженні автором вперше здійснена класифікація предметної та рольової складових у структурі весільного обрядового комплексу, що дало можливість вивчити давню знаково-символічу систему ритуалу. На основі наукового методу ретроспекції проаналізовано процеси трансформації народних традицій, які відбувалися в досліджуваний період під впливом міграційних рухів другої половини ХХ ст. та сучасних етнокультурних процесів.

Ключові слова: Крим, кримські татари, весільний обряд, субетнічні групи, атрибутика, весільні чини, трансформації.

Аннотация

Соболева Е. В. Свадебная обрядность крымских татар во второй половине ХХ - начале ХХІ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - Этнология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. 2009.

В диссертации на основании изучения опубликованных литературных источников и полевых исследований автора осуществлено комплексное исследование свадебной обрядности крымских татар во второй половине ХХ - начале ХХІ вв. Установлена степень исследования данной проблемы, проанализированы основные этапы научного осмысления вопроса. Рассматриваются обряды свадебного цикла, который состоит из трех основных частей - предсвадебной, собственно свадьбы и послесвадебной. Определены локальные отличия в свадебном обряде между тремя субэтническими группами крымских татар - горной (тат), южнобережной (ялыбойлю) и степной (ногъайлар). В диссертации впервые осуществлена классификация предметной и ролевой составляющих свадебного ритуала, а именно сфер использования традиционной атрибутики, обрядовой пищи и функций свадебных персонажей, что дало возможность проследить глубинную знаково-символическую систему ритуала. Анализ функций свадебных чинов показал, что на системе установленных традицией взаимосвязей и субординации между всеми участниками свадьбы (молодые, их родственники, сваты, распорядители) основывается структура всего обрядного комплекса.

В ходе исследования установлено, что традиционная культура крымских татар, в том числе и традиционная свадебная обрядность, поддавалась влиянию других этнических культур, а именно греков, болгар, украинцев, узбеков, азербайджанцев, армян. Общие черты в обрядности можно объяснить как типологическими особенностями, характерными для свадьбы, как универсального обряда половозрастного перехода, так и генетическими и историческими связями.

На основе научного метода ретроспекции проанализированы процессы трансформации народных традиций, которые происходили во второй половине ХХ в. В исследуемый период прослеживаются тенденции унификации традиционного обряда, утраты ряда старинных ритуалов, потери региональной специфики, забывания начальной мотивации обрядов. Эти процессы вызваны этнокультурными и социополитическими тенденциями ХХ - начала ХХІ вв. Среди них можно назвать урбанизацию, индустриализацию, потерю межпоколенных коммуникаций, а также миграционные процессы второй половины ХХ в., вызванные депортацией крымских татар в 1944 году, реабилитацией и возвращением народа на этнические земли в конце ХХ в. На современном этапе проблема сохранения традиционной обрядной культуры крымских татар является важным элементом поддержания и репрезентации этнической идентичности и национальной самобытности.

Ключевые слова: Крым, крымские татары, свадебный обряд, атрибутика, свадебные чины, субэтнические группы, трансформации.