Південноукраїнське селянство в кінці 20-х–першій половині 30-х років ХХ століття: соціально-економічне становище

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

АКУНІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 94(477.7.) ”1920/1930” - 058.244.

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО В КІНЦІ 20-Х - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі історії України Інституту історії та права Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Шитюк Микола Миколайович,

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, директор Інституту історії та права

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

заслужений діяч науки і техніки України

Даниленко Віктор Михайлович,

Інститут історії України НАН України,завідувач відділу історії України другої половини ХХ століття

доктор історичних наук, професор

Кривчик Геннадій Георгійович,

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, завідувач кафедри українознавства

Захист відбудеться “13” травня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, ауд. 30.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Дніпро-петровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова,8.

Автореферат розісланий “9” квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з найбільш трагічних періодів історії українського селянства є 1920-1930-ті роки. За першу третину ХХ століття селянам випало пережити голодні 1921-1923 та 1928-29 рр., насильницьку суцільну колективізацію, голодомор 1932-1933 рр., матеріальні втрати та психологічну шкоду від розкуркулення та примусових депортацій корінного населення, політичний, економічний та ідеологічний тиск. Становлення суверенної, демократичної, правової, соціально-орієнтованої української держави проходить на фоні складних, суперечливих явищ і процесів громадсько-політичного та соціально-економічного життя суспільства. Період кардинальних змін переживає й сільське господарство України. Вони носять глибоко об'єктивний і в цілому невідворотний характер. Актуальним є висвітлення впливу на село адміністративно-командної системи, яка заклала в сфері організації сільськогосподарського виробництва цілий ряд органічних недоліків. Вони стали суттєвою перешкодою на шляху розвитку аграрного сектору економіки.

Актуальність науково-дослідної роботи в галузі теоретичного узагальнення теми визначається вивченням з точки зору регіональної історії проблеми соціально-економічного становища південноукраїнських селян та їх ставлення до політики влади на селі, що має велике наукове і практичне значення, оскільки дає змогу розкрити загальні тенденції, простежити місцеві особливості, притаманні кожному окремо взятому регіону, ввести в науковий обіг і оприлюднити раніше закриті для дослідників документи політичного керівництва, вищих органів державної влади та державного управління, відкрити широкі можливості для наукового вивчення і узагальнення проблем функціонування та діяльності українського селянства. Необхідно враховувати уроки негативного і позитивного досвіду розвитку соціально-економічних відносин в українському селі у 20-х - 30-х рр. ХХ ст. Без об'єктивного аналізу цих процесів важко створити дійсно цивілізовані економічні відносини в сільському господарстві, впровадити в життя гідну соціальну політику, яка б повноцінно захищала права населення, піднімаючись на якісно новий рівень бюджетної сфери чи дрібного підприємництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи напрямку ”Актуальні проблеми української історії ХХ століття”, яка проводиться кафедрою історії України Інституту історії та права Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського. Тема дисертації затверджена вченою радою Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського (протокол № 8 від 01.03.2004 р.) та уточнена (протокол № 2 від 17.09.2008 р.), зареєстрована в УкрІНТЕІ (реєстраційний № 0105 U 000243 від 10.01.2005 року).

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі, узагальненні та критичному переосмисленні архівних і опублікованих джерел, наукових праць, статистичних матеріалів та періодики, спогадів сучасників того часу і створенні узагальнюючої картини соціально-економічного становища південноукраїнського селянства кінця 20-х - першої половини 30-х рр. ХХ ст.

Реалізація зазначеної мети обумовила постановку таких дослідницьких завдань:

· проаналізувати стан наукової розробки проблеми та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

· висвітлити особливості соціально-економічного становища селянства південного регіону України в кінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст., його ставлення до політики, яку проводила держава на селі;

· розкрити питання державної допомоги селянству під час голоду 1928-29 рр.;

· показати становище селян та атмосферу на селі в період проведення державою політики суцільної колективізації та розкуркулювання (1929-1933 рр.) в регіоні;

· виявити прямі та непрямі (опосередковані) наслідки насильницької колективізації, розселянювання в регіоні, демографічні втрати внаслідок голодомору 1932-1933 рр.;

· розкрити пасивні і активні форми опору українських селян владі, антинародній аграрній та податковій політиці.

Об'єктом дослідження є українське селянство України в період формування тоталітарного режиму в СРСР.

Предметом дослідження є зміни у соціально-економічному становищі південноукраїнського селянства та його ставленні до політики держави у кінці 20-х - першій половині 30-х років ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1927-1935 років. Нижня межа дещо виходить за хронологічні рамки дослідження і визначається постановою Політбюро ЦК від 16 вересня 1926 р. ”Про зниження роздрібних цін на промтовари”, у якій засуджувалось будь-яке підвищення відпускних цін промисловості в сільській місцевості. Верхня межа дослідження визначається 1935 р., коли на лютневому ІІ Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників схвалено статут сільськогосподарської артілі і селянство було остаточно прив'язано до колгоспів.

Територіальні рамки роботи охоплюють південний регіон України, представлений в даному дослідженні територіями сучасних Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Специфіка Північного Причорномор'я полягає в тому, що через морські порти, розгалужену мережу залізничних шляхів із елеваторами, сховищами для зерна державі можна досить легко вивозити зерно та інші продукти сільського господарства за межі регіону в будь-яку точку України, а також за кордон. Даний регіон як предмет дослідження відзначається спільністю, що пов'язана з особливостями історичного розвитку, соціально-економічними та культурними традиціями Північного Причорномор'я, перебуванням більшості районів означених областей у межах однієї Херсонської губернії, згодом в межах Одеської губернії (до 1925 р.), а пізніше й Одеської області (з 1932 р. по 1937 р.).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першою у вітчизняній історіографії спробою проаналізувати та узагальнити історію південноукраїнського селянства з точки зору соціально-економічного розвитку та з'ясування специфіки морально-психологічного стану різних верств українського селянства в одному з регіонів України в кінці 20-х - першій половині 30-х рр. ХХ ст. Вперше на дисертаційному рівні в рамках загальної теми дослідження висвітлюються та аналізуються основні питання, пов'язанні з державною допомогою селянству в період голоду 1928-1929 рр. у Південній Україні. Велика увага приділяється дослідженню методів, принципів та характеру державної допомоги південноукраїнському селянству під час трагедії, від якої найбільше постраждала саме територія сучасних Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Виявлені наслідки насильницької колективізації, розселянювання в регіоні, демографічні втрати внаслідок голодомору 1932-1933 рр. Розкриті форми опору південноукраїнських селян антинародній аграрній політиці радянської влади.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, введені в науковий обіг документи і матеріали можуть бути використані при подальшій розробці теми, написанні узагальнюючих праць, посібників з історії українського селянства, історичного краєзнавства, при викладанні вузівських курсів з історії України.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному комплексному її вирішенні, що дає змогу більш глибоко зрозуміти соціально-економічні та морально-політичні процеси, які відбувалися у південноукраїнському селі в кінці 20-х - першій половині 30-х рр. ХХ ст.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення на наступних конференціях: Всеукраїнська наукова конференція ”Селянство Півдня України: Історія і Сучасність” (Миколаїв, 28 листопада 2003 р.); ”Наукові і практичні аспекти розвитку Інституту історії та права в умовах Болонського процесу” (Миколаїв, 15 грудня 2006 р.); VII та VIII Всеукраїнські науково-практичні конференції ”Гуманітарно-економічні дослідження” (Миколаїв-Одеса, 27 травня 2006 р, 25 травня 2007 р.); V Всеросійська наукова конференція ”Проблеми історії масових політичних репресій в СРСР” (Краснодар, 2008); Обласна науково-практична конференція ”Голодомор 1932-1933 рр. на території Миколаївщини” (Миколаїв, 6 листопада 2008 р.). Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри історії України Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського (протокол № 3 від 15 жовтня 2008 року).

Структура дисертаційної роботи відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які складаються з 6 підрозділів, списку джерел і літератури (44 с.) - 376 найменувань, 147 з яких архівні джерела. Додатки (120 с.) вміщують 170 таблиць і 1 схему. Повний обсяг роботи становить 337 сторінок (основна частина - 173 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено предмет та об'єкт, мету і завдання, хронологічні та територіальні межі дослідження, наукову новизну, практичне значення й апробацію одержаних результатів.

Перший розділ дисертації - ”Історіографія проблеми та огляд використаних джерел та літератури” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 ”Стан наукової розробки теми” автор умовно визначив 3 основних етапи розвитку радянської та зарубіжної історіографії в радянський період: 1920-ті - 1950-ті рр., 1960-ті - перша половина 80-х рр., друга половина 80-х - 1991-й рік. Становлення сучасної української історіографії з обраної теми припадає на 1991 р., коли Україна стала незалежною державою.

Найбільш повне і точне уявлення про аграрну і продовольчу політику партії і держави кінця 1920 - початку 1930-х років дають доповіді та промови керівників центральних і республіканських партійно-державних органів - Г. Петровського, М. Хатаєвича, С. Косіора Десятий з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України. 20-29 листопада 1927 р. : Стенограф. звіт. - Х., 1928. - 420 с.; Косіор С. В. Підсумки хлібозаготівель і завдання КП(б)У в боротьбі за піднесення сільського господарства / С. В. Косіор // Більшовик України. - 1933. - № 3. - С. 21-66.; Хатаєвич М. М. Завдання більшовиків України в боротьбі за хліб, за організаційно-господарське зміцнення колгоспів та піднесення сільського господарства / М. М. Хатаєвич // Більшовик України. - 1932. - № 21-22. - С. 1-20. . Для праць 1930-х - кінця 1950-х років характерні догматизм, надмірне вихваляння колгоспно-радянської системи Голиков В. И. Себестоимость зерна в совхозах юга Украины и пути ёё снижения: [монографія] / В. И. Голиков. - К., 1958. - 213 с.; Полтавець П. Куркуль і колгосп: [брошура] / Петро Полтавець. - Х., 1931. - 24 с.; Нариси розвитку народного господарства Української РСР. - К., 1949. - 511 с.. Так, у дослідженні В. Бондаренко Бондаренко В. В. Развитие общественного хозяйства колхозов Украины в годы довоенных пятилеток: [монографія] / В. В. Бондаренко. - К.: Изд-во Акад. наук УРСР, 1957. - 442 с. має місце лише згадка ”перегинів” у здійсненні суцільної колективізації. Наявністю правдивих фактів про наслідки сталінської колективізації вирізняються роботи зарубіжних істориків Д. Соловея та Ф. Пігідо Соловей Д. Стежками на Голготу: Винищення в Україні мільйонів людей терором та штучним голодом в 1929-1933 роках / Д. Соловей. - Ч. 1. Нью-Йорк; Детройт; Скрентон: Укр. Вільна Громада в Америці, 1952. - 88 с.; Пігідо Ф. Україна під більшовицькою окупацією (Матеріали до історії боротьби українського народу в 1920-30 роках) / Ф. Пігідо. - Мюнхен: Ін-т для вивчення СРСР, 1956. - 140 с. .

У 1960-х - першій половині 1980-х рр., перебуваючи у суворих рамках радянської цензури, відсутності доступу до відомчих архівів, історики не могли неупереджено викладати матеріал та оприлюднювати окремі документи. У дослідженнях І. Слинька, А. Пащенка, З. Шульги Пащенко А. Я. Проведення суцільної колективізації та організаційно-господарське зміцнення колгоспів (1929-1937 рр.): [монографія] / А. Я. Пащенко. - Дніпропетровськ, 1961; Слинько І. І. Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського господарства України (1927-1932 рр.): [монографія] / І. І. Слинько. - К., 1961. - 328 с.; Шульга З. П. Підготовка суцільної колективізації сільського господарства на Україні / З. П. Шульга. - К., 1960. - 151 с. викрито шкідливу діяльність ”класових ворогів, які перешкоджали соціалістичній реконструкції сільського господарства”. Дослідження проблеми соціально-економічних відносин на селі в період непу неможливе без вивчення праць визнаного радянського фахівця у сфері аграрної історії радянського доколгоспного періоду В. Данилова Данилов В. П. Советская доколхозная деревня: социальная структура, социальные отношения: [монографія] / В. П. Данилов. - М., 1979. - 257 с.. Він обґрунтував причини поширення і застосування найманої праці. Політика комуністичного режиму щодо селянства, сталінська колективізація, голодомор 1932-33 рр. в Україні та їх соціально-економічні і демографічні наслідки висвітлені в англомовних роботах Дж. Мейса, А. Граціозі Graziosi A. The Great Soviet Peasant War. Bolsheviks and Peasants, 1917-1933: [Monograph] / Andrea Graziosi. - Cambridge, Ukraine Research Institute Harvard University, 1977; Mace J. Communism and Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine 1918-1933 / James Mace. - Cambridge, Harvard Univ. Press, 1983. - 334 р.. Демограф С. Максудов розкрив проблему демографічних втрат населення України в 1927-1938 роках Максудов С. Демографічні втрати населення України в 1927-1938 роках / С. Максудов // Голод на Україні, 1932-1933: Вибрані твори / Н. Каратницька (упоряд.). - [Мюнхен], Сучасність, 1985..

На рубежі 1980-х - 1991-го року з'явилися монографії істориків С. Ляха, В. Калініченко, О. Мовчан, в яких висвітлена проблема державного регулювання соціально-економічних відносин на селі в умовах непу Калініченко В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929): [монографія] / Володимир Калініченко. - Х., 1991. - 131 с.; Лях С.Р. Наймана праця в сільському господарстві України в умовах непу: [монографія] / С. Р. Лях. - К.: Вища школа, 1990. - 127 с.: Бібліогр.: с. 121-126; Мовчан О. Н. Трудящиеся УСРР в борьбе с продовольственным кризисом при переходе к непу: [монографія] / О. Н. Мовчан. - АН УССР, Ин-т Истории. - К.: Наук. Думка, 1988. - 122 c.. Рубіжними в процесі розроблення концепції суцільної колективізації в УСРР стала монографія С. Кульчицького ”Ціна ”великого перелому” Кульчицький С. В. Ціна ”великого перелому”: [монографія] / С. В. Кульчицький. - К.: Україна, 1991. - 431 с.. Історик на солідному фактичному матеріалі характеризує підготовку та здійснення суцільної колективізації в республіці, характер і масштаби репресій, які зазнали українські хлібороби. Важливі матеріали по деяким аспектам проблеми дисертації містяться в спільних працях вітчизняних істориків С. Кульчицького, С. Ляха, В. Марочко Кульчицкий С. В. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УСРР / С. В. Кульчицкий, С. Р. Лях, В. И. Марочко. - К. : Наук. думка, 1988. - 178 с. та В. Даниленка, Г. Касьянова Даниленко В.М. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки: [монографія] / В. М. Даниленко, Г. В. Касьянов, С. В. Кульчицький. - К., 1991. - 344 с., де розглядається вплив сталінізму на українське суспільство, побут селянства України.

Період сучасної української історіографії позначений виникненням якісно нового етапу у дослідженні багаточисельних актуальних проблем історії селянства 20-х - 30-х рр. ХХ ст. Становище села у добу непу висвітлене у працях С. Корновенко Корновенко С. В. Село. Хліб. Гроші: Податкова політика радянської влади в українському селі у період НЕПу : [монографія] / С. В. Корновенко, В. М. Лазуренко. - Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького; Черкаський держ. технологічний ун-т; Наукове товариство істориків-аграрників; НДІ селянства. - Черкаси : Ваш Дім, 2004. - 188 с. - Бібліогр.: с. 166-184., В. Лазуренко Лазуренко В. М. Заможне селянство України в умовах непу: [монографія] / В. М. Лазуренко. - Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003. - 159 с.: табл. - Бібліогр.: с. 137-158.. Автори вважають, що система пільг, наданих слабким господарствам, невиправдана і призводила до урівнювання села у бідності. Непівська тематика представлена у монографії В. Калініченко Калініченко В. Селянське господарство України в період непу: Іст.-екон. Дослідження / Володимир Калініченко. - Х.: Основа, 1997. - 400 с. . Плідно продовжує працювати в даному напрямку відомий український історик С. Кульчицький, який в монографіях Кульчицький С. В. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя (1919-1928): [монографія] / С. В. Кульчицький. - К.: Основи, 1996. - 336 с.; Його ж. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії / С. В. Кульчицький. - НАН України, Інститут історії України. - К., 1995. - 204 с. - (Історичні зошити); Його ж. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). Україна крізь віки / С. В. Кульчицький. - Київ.: Видавничий дім Альтернативи. - 1999. - 335 с. - (Серія ”Україна крізь віки”, Том 11). висвітлив широкий спектр проблем історії періоду 20-х - 30-х рр. ХХ ст. Історик станом на 2008 р. мав у своєму науковому доробку більше 1800 наукових праць різної тематики.

Значним внеском у дослідження проблеми репресій, зокрема, розкуркулення і депортації селянства у віддалені райони СРСР, стала монографія В. Васильєва Васильєв В. Ю. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 - березень 1930 рр.): [монографія] / В. Васильєв, Л. Віола. - Вінниця: Логос, 1997. - 536 с.. Історик з нових позицій на матеріалах раніше недосліджених архівних джерел розглядає злочинну політику держави у першій половині ХХ ст. Серед узагальнюючих праць слід виділити наукові роботи О. Ганжі, Ю. Шаповала Ганжа О. І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.): [монографія] / О. І. Ганжа. - Інститут історії України НАН України. - К., 2000. - 208 с.; Шаповал Ю. І. Україна 20-50-х років : сторінки ненаписаної історії: [монографія] / Ю. І. Шаповал. - К. : Наукова думка, 1993. - 351 с.. Великий науковий потенціал містить праця ”Портрет темряви: Свідчення, документи і матеріали: У 2-х кн.: Кн. 1” Портрет темряви: Свідчення, документи і матеріали: У 2-х кн. / П. Л. Ящук (авт.-упоряд.); Асоціація дослідників голодоморів в Україні. - Кн. 1. - К. : Дивосвіт; Нью-Йорк : Вид-во М. П. Коць, 1999. - 707 c. : іл. , у якій висвітлено широке коло питань, зокрема, передумови, причини та наслідки голодомору 1932-33 рр., питання ”жіночих бунтів” або волинок на початку 30-х рр. У числі значних наукових публікацій, в яких ґрунтовно висвітлена проблема голоду у першій половині ХХ ст., є праця О. Веселової, В. Марочка, О. Мовчан Веселова О. М. Голодомори в Україні, 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу / О. М. Веселова, В. І. Марочко, О. М. Мовчан. - Асоціація дослідників голодомору в Україні, Інститут історії України НАН України. - 2 вид., доп. - К. ; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2000. - 274 с.: Бібліогр.: с. 257-270.. Підсумком багаторічних досліджень у сфері суспільної свідомості українського селянства стала монографія Г. Капустян Капустян Г. Т. Дві ”правди”, або українське село в двадцяті роки двадцятого століття: [монографія] / Г. Т. Капустян. - Кременчук, 2003. - 324 с. - Бібліогр.: с. 270-322.. Дослідниця одна з перших в українській історіографії розкрила проблему селянської ”правди” як системи поглядів селянства на владу, політику та економіку. У 2006 р. вийшла узагальнююча колективна праця групи вітчизняних істориків ”Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах” Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах / [О. В. Андрощук, В. К. Баран, О. М. Веселова та ін.; В. А. Смолій (відп. ред.)]. - Т. 2. - НАН України; Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2006. - 652 с. : іл. - Бібліогр.: с. 621-650..

Низкою оригінальних праць представлена сучасна українська історіографія південного регіону України. Миколаївський історик М. Шитюк у монографії Шитюк М. М. Масові репресії проти населення Півдня України в 20 - 50-ті роки ХХ ст. : [монографія] / М. М. Шитюк. - Інститут історії України НАН України. - К. : Тетра, 2000. - 532 с. показав регіональний характер та особливості репресій, які застосовувались державою щодо селянства. Узагальнюючою працею про голод в першій половині ХХ ст. є інша монографія історика Шитюк М. М. Голодомори ХХ століття : 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: [брошура] / М. М. Шитюк. - К. : Геліон, 1997. - 74 с.. Ґрунтовною публікацією про голод в одній з областей Південної України - Миколаївщини є монографія Шитюк М. М. Миколаївщина в голодних 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роках / М. М. Шитюк, К. Є. Горбуров. - Миколаїв : Видавництво Ірини Гудим, 2007 р. - 156 с. , що вийшла у співавторстві з К. Горбуровим. Знаковою є монографія Шитюк М. М. Південна Україна: колективізація і голод (1929-1933 роки) / М. М. Шитюк, А. М. Бахтін. - Миколаїв, 2007 р. - 514 с. у співавторстві з А. Бахтіним. На матеріалах центральних та обласних архівів розкривається проведення насильницької колективізації та витвореної на основі неї голодомору 1932-33 рр. в південному регіоні України.

Ю. Котляр у праці ”Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921-1929 рр.)” Котляр Ю. В. Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921-1929 рр.): [монографія] / Ю. В. Котляр. - Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. - Одеса: ТОВ ВіД, 2004. - 354 с. - Бібліогр.: с. 304-338. розкрив цілий спектр проблем історії українського селянства, зокрема, психолого-ментальні особливості селянина в південному регіоні України, питання законодавчого оформлення непу в сільському господарстві тощо. Ф. Кокошко висвітлив розвиток культурно-освітніх закладів в 1920-х рр. на селі Кокошко Ф. Розвиток культурно-освітньої діяльності в українському селі у 1920-ті роки (на матеріалах півдня України): [монографія] / Федір Кокошко. - Миколаїв: Приват-поліграфія, 1998. - 89 с..

Отже, домінуючим у науково-історичній літературі з соціально-економічної проблематики є фактологічний підхід, що свідчить про незавершеність досліджень та про їхню невичерпність. Поза увагою істориків залишилася комплексна характеристика соціально-економічного та морально-психологічного становища селянства в кінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. саме у Південній Україні.

У підрозділі 1.2 ”Джерельна база дисертації та методологічні засади дослідження” дається аналіз оригінальних архівних та опублікованих матеріалів, проаналізовані принципи і методи дослідження.

До першої групи джерел відносяться документи Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ). Автором опрацьовано переважно матеріали фонду 1 (ЦК КП(б)У): директивні листи та телеграми про проведення сільськогосподарського податку, доповідні записки та листи НКФ УСРР про виконання фінансового плану. Вони містять інформацію про оподаткування сільського населення, проведення політики розкуркулення та хлібозаготівель у 1928-33 рр. Окрему групу документів становлять інформаційні огляди і аналізи статей, опубліковані на сторінках газет, селянські звернення, скарги колгоспників та простих селян в редакцію газети ”Радянське село”. Другу групу джерел складають фонди обласних державних архівів. Використані джерела поділяються на циркуляри, директиви, розпорядження, що надходили до місцевих органів влади з центру, звіти про роботу обласних та районних комітетів партії, постанови, доповідні записки та листи обкомів КП(б)У про хід колективізації, хлібозаготівель, розкуркулення, численні листи трудящих республіки про надзвичайно складне становище і голод 1928-29 рр., голодомор 1932-1933 рр. Матеріали державних архів Миколаївської (ДАМО), Херсонської (ДАХО) та Одеської (ДАОО) областей надають інформацію про економічний стан південного регіону України, репресивні функції держави щодо селянства. Досить важливим новим специфічним джерелом для дослідника є архівно-слідчі справи на репресованих селян. Це справи на селян, що чинили опір хлібозаготівлям, розкуркуленню, податковій політиці та іншим продподатковим заходам влади. Ця інформація міститься у архівних матеріалах ДАМО, зокрема, у фонді припинених справ Р-5859, у сховищах ДАХО - фонді Р-4033 ДАМО. - Ф. Р-5859. - Кримінально-слідча справа на Андросова П. І. - Оп. 2. - Од. зб. 338. - 17 арк.; ДАХО. - Ф. Р-4033. - Кримінально-слідча справа на Лісного В. М. - Оп. 3. - Од. зб. 495. - 125 арк.. До третьої групи джерел відносяться збірники документів і матеріалів з питань колективізації, розкуркулення, депортації селянства на Північ, голодів першої третини ХХ ст. З історії голодомору на Херсонщині у 1932-33 рр.: Добірка документів / [Укл.: В. Баранюк, О. Марущак, О. Стукалова, О. Шинкаренко]. - Херсон : Державний архів Херсонської області, 2003. - 43 с. - (Серія ”Бібліотечка архіву”. - Вип. 5); Миколаївщина: колективізація сільського господарства і голод (1929-1933). Документи і матеріали / [Баташан І. Г., Беженуца Р. П., Біличенко М. І. та ін.]; Семко Л.І. (ред.кол.). - Миколаївський навчально-науковий центр Одеського держ. ун-ту ім. І.І.Мечникова; Державний архів Миколаївської області. - Миколаїв, 2000. - 214 с.. Четверта група джерел - статистичні матеріали, серед яких найбільш важливими є спеціальні статистичні збірники, довідники, щорічники тощо, у яких містяться відомості про стан сільського господарства України, сільського побуту та дозвілля 20-х - 30-х рр. ХХ ст. Україна: Статистичний щорічник: 1929 рік / Центральна статистична управа УСРР/. - Х., 1929. - 399 с. та інші. До п'ятої групи джерел належить мемуарна література, спогади простих людей про розкуркулення, депортації за межі республіки, голодомор 1932-33 рр., репресії влади щодо сільських трударів тощо Марченко Л. В. Плугатарі етапом йдуть: (розкуркулення укр. села по матеріалах Херсонщини): [брошура] / Л. В. Марченко. - Херсон: Просвіта, 1995. - 47 c.. Шоста група джерел - матеріали періодичної преси. Узагальнюючі та аналітичні статті, інформаційні повідомлення радянських видань ”Большевик”, ”Більшовик України” та ”Красный Николаев” Більшовик України. - 1932. - № 21-22; Більшовик України. - 1933. - № 3; Красный Николаев. - 1927. - 9 августа.. Ці матеріали допомагають глибше зрозуміти сутність різноманітних процесів, що відбувались на селі.

В ході підготовки дисертаційної праці автором використано принципи історизму (розгляд антиселянської політики держави в закономірному русі, в тісному зв'язку з конкретно-історичними умовами її здійснення), об'єктивності (комплексне врахування обставин, які визначали боротьбу влади з селянством в сфері продподаткової політики у 1920-ті - 1930-ті роки); застосовано конкретно-пошуковий метод (історіографічний аналіз та систематизація джерел з проблеми), порівняльно-історичний метод (допомагає дослідити особливості масових репресій (взяття заручників, розкуркулення, депортації та ін.), наслідки державної продподаткової політики (голод в першій третині ХХ ст.) у різні періоди функціонування тоталітарної системи).

Другий розділ дисертації - ”Соціально-економічне становище південноукраїнського селянства в кінці 20-х років ХХ століття” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 ”Соціально-економічне становище селян в період згортання непу (1927-1929 рр.)” висвітлено соціально-економічні умови південноукраїнського селянства та його неоднозначне ставлення до них, наголошено на позитивному впливу сільськогосподарської та кредитної кооперації на матеріальне становище селян, вказано на згубний вплив антиселянської продподаткової політики держави, розкрито стан та основні недоліки в сфері освіти, культури та медичного обслуговування південноукраїнського селянства.

Специфікою Півдня України є те, що селянство психологічно не сприймало деспотичного характеру центральної влади, будь-якого насилля у сфері його особистих і суспільних прав, усвідомлення своєї сили і незалежності. Більшовицька ж пропаганда намагалася витворити образ селянина, який засуджував прагнення до збагачення. У південному регіоні станом на 1929 р. забезпечення селянства худобою становило нижче середнього. У Степу отримав ширше застосування сільськогосподарський реманент. Але переважна більшість селян у 20-х рр. обробляла наділи вручну. Відсоток участі в купівлі сільськогосподарських машин у регіоні окремими господарствами становив 79,8%, колективними покупцями - 20,2%. Індивідуальне придбання машин ускладнювалась дрібними розмірами селянського господарства, при якому навіть незначні купівлі падали великим тягарем на слабке, дрібне господарство. На думку автора, господарський ефект кредитування був. Так, наприклад, на Одещині за отриманий кредит населення змогло придбати більше 1 тис. корів, 6 тис. коней, 9 тис. одиниць різних сільськогосподарських машин та ін. Більше 200 колективів існували і розвивали своє господарство виключно за кредит. Становище селянства погіршувалось із-за “ножиць цін”. В 1926/27 р. розрив між цінами державних заготівельників і приватного ринку становив 55%, у 1927/28 - 75%, а в 1928/29 р. - 134%. Станом на 14 вересня 1927 р. зниження роздрібних цін у всій торгівельній системі на Україні, в середньому дорівнювало: в місті - 9,45%, на селі - 11%. Поряд із зниженням цін в кооперації і держторгівлі спостерігалося зниження цін і на приватному ринку, яке мало вираження в цифровому вигляді для міста 6,3%, для села - 8,1%. Попередній баланс сільського господарства запроектував зміну купівельної спроможності сільського населення регіону на промислові вироби в розрахунку на 1 душу: в 1927/28 рік - 58,05 крб., 1928/29 рік - 35,28 крб. (60,8%). Автор звертає увагу на те, що більший відсоток зниження цін на селі пояснюється не ліпшим проведенням кампанії, а виключно тим, що протягом попереднього часу на селі спостерігались надмірні націнки і надзвичайно великі абсолютні показники цін на промтовари. Збільшений споживчий попит міського і значно зменшений попит сільського населення цілком природно виникав із зіставлення їх прибутків, які для міського населення збільшувались на 12,1%, а для сільського знижувались настільки, що їх не тільки не вистачало для задоволення мінімальних потреб, а ще й залишався величезних розмірів дефіцит.

Намагаючись погасити невдоволення селянства, режим почав більш поширено застосовувати таку форму політичної боротьби з економічними методами протидії, як податкові пільги або повне звільнення від сплати податку маломіцними господарствами регіону. Це було помилкою, так як різке збільшення обсягу пільг, без зменшення загального тягаря податку, а інколи і при його збільшенні, означало, що вони надавались практично за рахунок усіх інших селян. Масова несплата податків у строк значною мірою була спровокована постійними податковими пільгами, які уряд вибірково надавав селянам. Така політика призводила до того, що частина селян намагалася не сплачувати податки в строк в розрахунку на майбутні пільги та знижки, що суперечило інтересам держави. Тому влада збільшила розмір пені за прострочення терміну сплати податку до 1/5% за день, що робило затримку економічно невигідною. Заходи уряду негативно відбивалися на бідноті, бо саме вона не могла сплатити податки. Найбільш гострим і відкритим у досліджуваний період було протистояння режиму і південноукраїнського селянства в питанні про ціни на хліб та методи проведення хлібозаготівель. У 1929 р. внесено істотні зміни у хлібозаготівельну політику. Значних масштабів набули заходи адміністративного позаекономічного тиску, які зводили нанівець усі попередні досягнення непу.

Складною залишалась ситуація з освітою та медичним обслуговуванням селян регіону. У виступах селянство підкреслювало, що діти села не мають можливості, закінчивши сільську чотирьохрічну школу, продовжувати освіту із-за відсутності належних коштів на утримання їх у місті. Головним недоліком у галузі освіти на селі було те, що директиви уряду, постанови секретаріату ВУЦВК та КНС в частині обов'язкового відвідування дітьми 8-9 років школи та 4-х річного перебування в ній фактично не виконувались. Незадовільним був матеріальний стан та технічне забезпечення освітнього процесу. Не в кращому стані перебувала охорона здоров'я в регіоні. Автор звертає увагу на факт відсутності чітких вказівок по лінії охорони праці, зокрема, по вагітним і годуючим матерям, не визначено й кваліфікації робіт на категорії, якими міг би керуватись медперсонал при наданні заборони працювати при тому чи іншому захворюванні (порок серця, грип тощо) у членів колгоспу. І навпаки, зафіксовано не мало вказівок відносно бережного ставлення до робочої худоби. Тому позитивним кроком місцевої влади в одному з округів південного регіону України стало прийняття в 1929 р. тимчасових правил в галузі медичного обслуговування селян, завдяки яким всім вагітним надавалась відпустка в розмірі 4-х місяців (два до пологів і два після); суворо дотримувались при розподілу робіт в колгоспі висновку лікарсько-експертної комісії; жодним чином хворим не відмовляли в засобах пересування до амбулаторії або в лікарню; обладнувались в колгоспах аптечки та ін.

Таким чином, в період згортання непу кредитна сільськогосподарська кооперація в південному регіоні України зуміла напрацювати широку гаму форм і методів роботи, що дало можливість селянству вчасно і якісно проводити польові роботи, а також купувати в кредит машини, сільськогосподарський реманент, насіння та худобу. Але ”ножиці цін”, протистояння режиму і селян в питанні про ціни на хліб та методи проведення хлібозаготівель негативно вплинули на загальне соціально-економічне становище південноукраїнського селянства. В незадовільному стані перебувала освіта та охорона здоров'я в селах Півдня України, хоча позитивні зрушення відбулись - все більша кількість сільських дітей залучалась до навчання, вводились елементи медичного страхування.

У підрозділі 2.2 ”Державна допомога південноукраїнському селянству під час голоду 1928-29 рр.: обсяги, методи та характер” автор висвітлив передумови, причини, перебіг та наслідки голоду 1928-29 рр. у південному регіоні України, розкрив питання державної допомоги жителям села, її обсяги, принципи та характер.

Принципові прорахунки під час формування засад хлібозаготівельної політики, монопольне встановлення непомірно низьких цін на сільгосппродукцію, відсутність державних стратегічних запасів і фондів, перекоси експортної торгівлі призвели до значного розбалансування хлібного ринку. Труднощі можна було подолати за рахунок зменшення планів хлібозаготівель, певних бюджетних дотацій землеробству та насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання за реальними цінами. Але влада обрала шлях насильства й репресій, тим самим скасовуючи неп. Це, в свою чергу, поряд із неврожаєм 1927 р. призвело до голоду 1928-29 рр. у Південній Україні. Вкрай складна економічна ситуація у хліборобському Степу стала набувати загрозливого характеру, коли навесні 1928 р. з'ясувалося, що внаслідок холодної зими втрати озимини сягали 85% засіяної площі. В степових округах УСРР недорід охопив район з населенням близько 3 млн. чол. (38% всього населення). Найбільш постраждалими округами визнали Миколаївську, Херсонську, Одеську, які були охоплені недородом цілком. Автор наголошує, що раніше загибель озимини в Степу не так сильно впливала на становище, бо озимий клин був значно менший. Але на кінець 20-х рр. ХХ ст. озимина стала основою зернового господарства Степу.

Для стимулювання хлібозаготівель уряд УСРР вжив дієві заходи економічного характеру. В обмін на товарне зерно відпускалось чистосортне насіння, фураж (жом, макуха), дефіцитні промтовари, призначені раніше для міського споживача. Це сприяло виконанню завищених планів хлібозаготівель. Але напередодні та під час голоду 1928-1929 рр. держава проводила необґрунтовану політику надмірних хлібозаготівель, яка погіршила становище на селі під час неврожаю. Велика рогата худоба, особливо племінна, скуповувалась цілими стадами по ціні 35-40 крб. за голову, яка оцінювалась весною на суму 150 крб.; забійна худоба впала в ціні до 15-20 крб. Селянство масово намагалось звільнитись від худоби, застосовувало заходи по прискоренню загибелі тварин з метою отримання страховки, сума якої перевищувала ринкову ціну. Низький стан врожаю і відсутність хлібних запасів в бідняцьких і навіть середняцьких господарствах (в результаті часткового неврожаю минулого року і викачуванні лишків під час хлібозаготівельної кампанії 1928 р.) гостро ставило питання необхідності організації негайної продовольчої допомоги населенню в регіоні.

Державна допомога селянству надавалась у вигляді кредитування, організації громадських робіт, надання відстрочок по сплаті боргів та сільськогосподарського податку, харчування дітей та дорослих тощо. В першу чергу допомога надавалась Херсонській, Миколаївській та Одеській округам, в другу чергу - Криворізькій, Мелітопольській, Зінов'євській, в третю чергу - Первомайській, Запорізькій і АМСРР. На думку дослідниці Л. В. Гриневич, хоча республіканське та союзне керівництво відреагувало на недорід 1928 p., передбачивши спеціальну програму ліквідації його наслідків, її реалізація значною мірою залишилась на папері. Дисертант не може з цим погодитись. Але погоджується з іншою думкою дослідниці, що від початку допомога голодуючим в Україні поставлена в пряму залежність від успішного проведення хлібозаготівель, це говорило про спробу сталінського режиму використати факт масового голодування людей для приборкання села та подальшого розгортання в ньому радикальних реформ Гриневич Л. В. ”Прийняли скорочення постачання другорядних споживачів…”: Хлібозаготівельні кампанії і голод 1928-1929 рр. в Україні / Л. В. Гриневич // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - Випуск 10. - С. 231..

Отже, початок запровадження нового аграрного курсу на селі - реквізиції хліба з подальшим вивезенням значної його частини за межі УСРР та масові фінансові кампанії знекровили українське село, зробивши його безпомічним перед природною стихією - неврожаєм, зумовивши голод у південноукраїнському селі впродовж літа 1928 - весни 1929 pp. Особливість цього періоду в житті селян південного регіону України полягала в тому, що держава поряд із впровадженням політики надзвичайних методів хлібозаготівель, стягнення необґрунтовано завищених податків використовувала увесь свій ресурс та потенціал для зменшення наслідків голоду, активно надавала постраждалим допомогу. Не дивлячись на те, що рівень і обсяги державної допомоги південноукраїнському селянству залежали від виконання хлібозаготівель, були вироблені надзвичайно ефективні методи ліквідації наслідків таких трагедій за складних політичних умов та обмежених економічних ресурсів.

Третій розділ дисертації - ”Українське селянство в першій половині 30-х років ХХ століття” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 ”Південноукраїнське селянство в період проведення державою колективізації та голодомору” показано караюче позасудове законодавство в умовах тоталітарного режиму, що дало можливість здійснювати широкомасштабні репресії (розкуркулювання) щодо селянства в південному регіоні України. Висвітлено прямі та непрямі наслідки насильницької колективізації, розселянювання в зазначеному регіоні; наголошено на недоліках в оплаті праці колгоспникам.

Принципова зміна орієнтирів державної політики щодо селянства почалася після поїздки Сталіна до Сибіру і застосування надзвичайних заходів під час хлібозаготівлі у 1928 р. Саме з цього рубежу наростає трансформація кооперації у колективізацію та поширюється тотальний державний терор. Зручним шляхом для вилучення у селян засобів виробництва і перетворення їх у найману робочу силу, яка працює за командою і не розпоряджається виробленим продуктом, стала комунізація селянства. Райони суцільної колективізації, що почали з'являтися у 1929 р., стали базою масового створення колгоспів і майже повного усуспільнення основних засобів виробництва. Новий наступ на селянство розпочався в грудні 1930 р. В результаті колективізації в Одеській окрузі об'єднано вже 88% загального числа селянських господарств і 90% площі ріллі селянського землекористування. На Миколаївщині та Херсонщині в колгоспи вступило 85% селянських господарств округи, що об'єднали 87% всієї рільної площі. Найбільше зростання дали Баштанський та Кривоозерський райони. Автор звертає увагу на той факт, що навіть уповноважені окружних партійних комітетів визнавали, що, по-перше, партія помилилась в темпах колективізації, по-друге, селянство не підготовлене до такої колективізації, по-третє, тактика партії з ліквідації куркуля сприяла нездоровому зростанню колективізації, по-четверте, при проведенні колективізації тиснули на селянина, застосовуючи адміністративні методи. Політика колективізації передбачала більш жорстке, відносно “заможних” селян, карне законодавство в сфері стягнення податків, зборів і виконання інших повинностей. За цей вид правопорушень передбачалось позбавлення волі або примусові роботи з обов'язковим накладанням в обох випадках штрафу в десятикратному розмірі від несплачених платежів. З 1931 р. за теж саме правопорушення винні позбавлялись волі на строк не менш як на рік або примусовій праці з конфіскацією в обох випадках всього або частини майна. На думку автора, головним наслідком колективізації став здійснений індустріальний стрибок, за який заплачено дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулення і голодомору 1932-33 рр., втратою селянами відчуття хазяїна, тривалими деградацією та дезорганізацією аграрного сектора. Масово розкуркулювали не лише заможних селян. Репресії торкнулися в повному обсязі середняків та бідняків. В результаті розкуркулення селянства депортації за межі регіону продовжувались і на початку 30-х років. Причому, виселялись вже цілими селами. Розкуркулювались вже не куркулі, а одноосібні господарства, які не могли виконати план здачі хліба в умовах голоду. На початок 30-х рр. ХХ ст. Миколаївська та Херсонська області, як адміністративно-територіальні одиниці не існували, їхні території знаходились в складі Одеської області. За даними державної статистики, в 1927 р. в Одеській області померло 52,6 тис., в 1931 р. - 46,4 тис., в 1933 р. - 159,3 тис. чол. По області відсоток до загальної кількості померлих у 1927-1928 рр. становив 10,2%, у 1933 р. - 8,6%, у 1935-1936 рр. - 9,5%.

Колгоспи стали основними виробниками товарного зерна, чого й домагалось радянське керівництво. Але, вступивши до колгоспу, селян чекало безліч проблем. Бідняки і середняки були невдоволені порядком в колгоспах. Основною проблемою для колгоспників стала оплата праці. Оплата праці колгоспників проводилася наприкінці року за результатами зібраного врожаю, не беручи до уваги стихійні лиха (посуха, градобій, зливи тощо). Щоб записати на свій рахунок один трудодень, селянин мусив виконувати певний обсяг роботи протягом кількох днів. У 1933 р. колгоспи почали виходити з кризи, що сприяло зростанню хлібопоставок державі. До кінця 1934 р. кризу колгоспного ладу подолано. Становище південноукраїнських селян залишалось скрутним, тривало порушення їх прав на місцях. За поданням наркомзему СРСР Я. Яковлева 30 січня 1933 р. ЦВК СРСР ухвалив постанову, згідно з якою, в разі відмови колгоспника без поважних причин від виконання дорученої йому роботи, правління артілі зобов'язане оштрафувати винуватця в розмірі до 5 трудоднів, а при повторному порушенні - виключити із колгоспу з позбавленням садиби. Постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У від 8 квітня 1933 р. прив'язала селян до колгоспу. За нею колгоспнику заборонялося використовувати робочий час поза колгоспом, не дозволялось відправляти на роботу замість себе членів родини.

Таким чином, влада на місцях для залучення південноукраїнського селянства в колгоспи застосувала терор, погрози, шалену агітаційну кампанію, обіцянки заможного життя, що швидко просувало колективізацію уперед. Шляхом колективізації та розкуркулення виконувалось завдання ліквідації заможного селянства та “підкуркульників” (різних прошарків селянства, не згодних з політикою держави). Створивши колгоспи, влада встановила над ними всебічний контроль. Колгоспники, які отримували за працю символічні трудодні, могли сподіватись виключно на присадибну ділянку.

У підрозділі 3.2 ”Опір південноукраїнських селян заходам влади на селі” досліджено пасивні і активні форми опору південноукраїнських селян анти-селянській продовольчій та податковій політиці держави, розкрито негативне ставлення більшої частини селянства до самооподаткування, колективізації та розкуркулювання.

Першими виявами селянських хвилювань можна вважати спроби селян протистояти непомірно зростаючим обсягам хлібозаготівель, не пропорційному оподаткуванню, нав'язуванню позик тощо. Оскільки формально рішення про останні приймалися на зборах, то вони фактично стали першою ареною жорстокої боротьби між селянством і режимом. Автор звертає увагу на неоднозначне ставлення бідноти до так званого самооподаткування. Бідняки часто не голосували на зборах за самооподаткування заможної та середняцької частини села. Українське село стало ареною витвореної владою соціальної боротьби. Селяни свій гнів виливали на представників місцевих органів влади та місцевих активістів. Автор наголошує, що відверте насилля проявлялось не лише з боку влади, а й селян. Але це був як виняток, що більше відносилось до бандитизму чи порушення законодавства злочинцями. Селянські хвилювання виявлялися в “волинках” та “баб'ячих бунтах”. Хвиля останніх вже навесні 1928 р. прокотилася майже всіма округами республіки, набуваючи подекуди масового характеру. Найменші прояви таких виступів нещадно придушувались, а розібране людьми майно з колгоспних дворів і колгоспних комор негайно поверталось на своє “законне” місце органами ДПУ. Початок 30-х рр. ХХ ст. позначився агітацією селянства проти колективізації, розкуркулення, примусових хлібозаготівель тощо. Багатьох селян розстріляли або засудили до різних термінів ув'язнення (від 3-х до 10-ти років ВТТ, до заслання у Північний край на різний термін) за статтями 54-2, 54-8, 54-10, 54-10 ч. 1, 54-10 п. 2, 54-11, 54-13, 56-17 КК УСРР - агітація проти радянської влади і партії, колгоспів, хлібозаготівель, колективізації, організації ТСОЗів та ін. На період першої половини 30-го року основною формою опору залишалися масові виступи селянства. Протягом лютого-квітня 1930 р. у Південній Україні відбулося понад 370 масових виступів селян, а в лютому-березні в Одеській окрузі зареєстровано 55 великих збройних виступів селян. Держава в світлі останніх подій змінила санкцію ст. 196 КК УСРР, збільшивши з шести місяців до п'яти років термін позбавлення волі за виготовлення, збереження, придбання та збут вогнепальної зброї без належного дозволу.

Таким чином, наприкінці 20-х - на початку 30-х pp. XX ст. південноукраїнське селянство активно протидіяло становленню адміністративно-командних методів управління аграрним сектором економіки в регіоні. Опір проявлявся в різноманітних формах: від небажання підписувати заяви про вступ до колгоспу, агітації проти заходів влади на селі, “волинок” до вбивств місцевих активістів та збройних виступів.

Селянство південного регіону України в період проведення державою колективізації та голодомору зазнало величезних труднощів та матеріальних втрат, але воно активно протидіяло антиселянській політиці до 1933 р., коли опір впав до нуля.

Автор прийшов до наступних висновків, у яких узагальнюються результати проведеного дослідження:

- Проведений аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії свідчить про те, що на даний час відсутнє комплексне дослідження, в якому було б розглянуто ряд актуальних проблем історії південноукраїнського селянства (морально-психоло-гічне та соціально-економічне становище селян у досліджуваний період, а також питання державної допомоги селянству під час голоду 1928-1929 рр.). Дана проблема комплексно досліджувалась лише фрагментарно або під іншим кутом зору.