Історико-наукове дослідження життя та творчості Отто Людвіговича Струве (1897–1963)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - Історія науки і техніки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. - Київ, 2009.

В дисертації вперше проведено повне історико-біографічне дослідження життя та наукової спадщини видатного астронома ХХ ст. О.Л. Струве, новатора у зоряній спектроскопії, який стояв біля витоків радіоастрономії. Складено повну бібліографію його праць. На основі документів із фондів архівних інституцій України, Російської Федерації та США, як маловідомих так і вже введених до наукового обігу, реконструйовано усі віхи життя О.Л. Струве. Зокрема, вперше досліджено біографію ученого українського періоду його життя до від'їзду у США в 1921 р. В дисертації також проаналізовано творчий доробок і вплив представників астрономічної династії Струве на розвиток астрономічної освіти і науки в Україні в ХІХ-ХХ ст.

Ключові слова: Отто Струве, династія Струве, астрономія, астрофізика, історія науки.

Аннотация

Балышев М.А. Историко-научное исследование жизни и творчества Отто Людвиговича Струве (1897-1963). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности - 07.00.07 - История науки и техники. - Центр исследования научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации впервые проведено полное историко-биографическое исследование жизни и научного наследия выдающегося астронома ХХ ст. О.Л. Струве, новатора в области звездной спектроскопии, стоявшего у истоков радиоастрономии. Составлено полную библиографию его работ, проанализировано более 400 научных работ О.Л. Струве. Диссертантом проведена комплексная работа по выявлению и систематизации документов 14 государственных и частных коллекций из фондов архивных институций Украины, Российской Федерации и США, как малоизвестных, так и уже введенных в научный оборот. На основе обширной источниковой базы, представленной архивными документами, как личного происхождения, так и отражающих научную и общественную деятельность ученого, реконструировано все вехи жизни О.Л. Струве. В частности, впервые изучена биография ученого украинского периода его жизни до отъезда в США в 1921 г. Документально подтверждены новые биографические сведения из биографии О.Л. Струве, касающиеся его участия в Первой мировой и Гражданской войнах периода Украинской революции; его пребывания в Турции и эмиграции в США, преподавательской работы в Чикагском и Калифорнийском университетах и научной деятельности в Йеркской, Макдоналдской, Лейшнеровской и Национальной радиоастрономической обсерваториях в США.

В отдельных структурных разделах диссертации приведены тексты документов, отражающих процесс научной (творческой) деятельности О. Л. Струве: в диссертационном исследовании введено в научный оборот около 100 оригинальных архивных документов, преимущественно из переписки ученого. Документальные памятки, представленные в хронологической последовательности, дополняют друг друга, складываясь в цельную картину развития событий и изложения фактов. Все архивные документы снабжены соответствующим историко-библиографическим комментарием, что позволяет точнее ориентироваться в эпистолярном наследии, создавая полноту психологического образа ученого, педагога и общественного деятеля, мыслящего и действующего в конкретной исторической обстановке.

Проанализирована лидерская роль О.Л. Струве в современной астрономической науке и формировании ее перспективных направлений развития, в первую очередь, во время пребывания на посту президента Международного астрономического союза. В диссертации проанализированы творческий вклад и влияние представителей астрономической династии Струве на развитие астрономического образования и науки в Украине в ХІХ-ХХ ст., прежде всего, роли В.Я. Струве и О.В. Струве в формировании тематики астрономических исследований в обсерваториях Харькова, Киева, Одессы и Николаева, оснащении украинских обсерваторий инструментами, практической подготовке специалистов и в организации астрономо-геодезических экспедиций (ХІХ ст).

Ключевые слова: Отто Струве, династия Струве, астрономия, астрофизика, история науки.

Annotation

струве астроном науковий вчений

Balyshev M.A. History science research of the life and activity by Otto Ludwigovich Struve (1897-1963). - Manuscript.

Dissertation for getting a graduate Candidate Science degree in the historical sciences according to the specialty - 07.00.07 - History of science and techniques. - G.M. Dobrov Center for Scientific and Technological Potential and Science History of NAS of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The work is devoted to the complex studying the life and scientific activity by Otto L. Struve. For the first time, the complex research of the documentary archival heritage by Prof. Otto L. Struve is provided on the basis of archives of Ukraine, USA and Russia to reconstruct the cornerstones of his biography. Many new facts not been confirmed until now are presented with a documentary reliability for scientific community. The role of Prof. Otto L. Struve as a one of the leaders of the astronomical science in XX century is underlined in different periods of his life, i.e. in the period when he was a President of the International Astronomical Union. The principal biographic data about all of the representatives of Struve's astronomical dynasty are studied on the base of extensive sources as well as their personal impact on the development of astronomical education and science in Ukraine in XIX-XX centuries is analyzed.

Key words: Otto Struve, Struve's dynasty, astronomy, astrophysics, history of science.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Історико-наукові дослідження життя і творчості всесвітньо відомої астрономічної династії Струве (ХІХ-ХХ ст.), яка перебуває в полі зору вже не одного покоління істориків науки, обумовлені важливим внеском її представників до скарбниці світової науки та культури. Історія династії вдало поєднує в собі соціальний, ідейний і біографічний напрями, знайшла відбиття у низці публікацій російських (радянських), українських, американських, канадських, англійських і німецьких істориків науки минулого сторіччя. Сучасні історики науки за кількістю генерацій та представників часто порівнюють астрономічну династію Струве з династією Бернуллі - математиків, механіків та фізиків, або з музичною родиною Бахів.

Персоніфікація нашого минулого - характерна риса сучасної вітчизняної історіографії. Цим також обумовлена практична актуальність роботи, що визначається рівнем уваги сучасних істориків науки до історико-біографічних досліджень, оскільки використання відомостей зі всіх personalia - ювілейних видань, мемуарів, листування або архівних документів із фондів особового походження, - дозволяє реконструювати чи відтворити в найбільшій повноті суспільно-політичні складові тієї чи іншої епохи та вплив особистості на хід історії розвитку науки.

В історії астрономії до династії Струве традиційно відносять імена п'яти з її представників: засновника династії Фрідріха Георга Вільгельма Струве (1793-1864), його сина Отто Вільгельма (1819-1905), двох онуків Карла Германа (1854-1920) і Густава Людвіга (1858-1920), та правнука Отто (1897-1963). Але історія династії знає ще двох Струве-астрономів, які, хоч і не отримали всесвітнього визнання, завершують її славетний родовід. Георг Отто Герман (1886-1933) та Вільфрід Георг (1914-1992) відповідно становлять четверту і п'яту генерації “зоряної” родини. Актуальною залишається узагальнююча оцінка впливу представників династії Струве на розвиток астрономії в Україні у ХІХ-ХХ ст. Незважаючи на пильну увагу світової спільноти науковців до персоналій цієї астрономічної родини, доводиться констатувати, що наукова біографія найяскравішого з її представників - видатного астронома ХХ ст., президента Міжнародного астрономічного союзу (МАС), директора трьох всесвітньо відомих обсерваторій проф. О.Л. Струве, - залишається недостатньо дослідженою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах програми Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України “Фундаментальні ідеї і теорії сучасного природознавства: історико-культурний і світоглядний контекст” (номер державної реєстрації 0104U006358). Дисертація є також складовою методологічної роботи з розробки наукової схеми систематизації документів особових архівних фондів видатних українських (або таких, що мають українське походження) вчених, що проводить Державний комітет архівів України.

Мета дослідження визначена з урахуванням актуальності та ступеня наукової розробки теми - комплексно відтворити наукову і особисту біографію проф. О.Л. Струве в контексті з'ясування історичного феномену астрономічної династії Струве. Відповідно до мети сформульовано конкретні завдання дослідження:

ь надати головні біографічні відомості щодо кожного з представників астрономічної династії Струве; конкретизувати творчий доробок кожного з астрономів родини Струве та їхній вплив на розвиток астрономічної освіти і науки в Україні;

ь проаналізувати стан історіографії та джерельної бази теми дослідження;

ь відтворити найбільш повно віхи особистої та наукової біографії О.Л. Струве, у тому числі:

Ш з'ясувати об'єктивність обставин та документально підтвердити (або спростувати) деякі факти з біографії проф. О.Л. Струве періоду його участі у Першій світовій та Громадянській війні доби Української революції (1916-1921 рр.);

Ш дослідити, обґрунтовано визначивши, рівень впливу О.Л. Струве-ученого і О.Л. Струве-громадянина на характер професійних та суспільно-політичних взаємин радянських та західних астрономів у 30-50 рр. ХХ ст. та періоду політичного протистояння у “холодній війні”;

Ш висвітлити вклад О.Л. Струве у розвиток астрономічних установ США;

ь проаналізувати основні напрями науково-дослідної роботи О. Л. Струве, встановити його науковий доробок.

Об'єктом дослідження є наукова та організаторська діяльність астрономічної династії Струве, її історія та наукова спадкоємність, вплив її представників на розвиток астрономії в Україні в ХІХ-ХХ ст.

Предметом дослідження є відтворення біографії і наукової діяльності видатного астронома ХХ ст. Отто Людвіговича Струве (1897-1963); інтерпретація та введення у науковий обіг документів біографічного характеру, які ніколи до цього не були оприлюднені; відображення ролі О. Л. Струве у розвитку астрономії в тодішньому СРСР і УРСР.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від 1897 р. до 1963 р. Нижня межа дослідження обумовлена часом народження Отто Людвіговича Струве. Верхня межа - датою смерті вченого.

Територіальні межі дослідження об'єднують сторінки історії низки країн світу, зокрема, - Бельгії, Данії, Італії, Німеччини, Російської Імперії (в адміністративних межах XIХ-XX ст.), СРСР, США, Туреччини, України (доби 1916-1920 рр. та сьогодення).

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, об'єктивності та системного підходу до вивчення проблеми. Для вирішення конкретно-проблемних завдань у роботі використані загальнонаукові методи (історичний, порівняльний, ретроспективний, статистично-аналітичний, методи актуалізації, логічного та системного аналізу, узагальнення) та спеціальні методи (історико-біографічний, історико-генетичний, історико-системний, історико-типологічний, історико-хронологічний), які дозволили комплексно вивчити предмет та об'єкт дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

ь вперше в вітчизняній і світовій історіографії здійснено комплексне дослідження життя та творчості проф. О.Л. Струве;

ь вперше проаналізовано вплив представників династії Струве на розвиток астрономічної освіти і науки в України;

ь вперше введено до наукового обігу значну кількість невідомих раніше дослідникам оригінальних архівних документів, переважно з фондів американських, російських і українських установ;

ь відтворено хронологічну послідовність творчого й наукового шляху проф. О.Л. Струве, у т.ч. уточнено деякі маловідомі факти з біографії ученого українського періоду життя та участі у подіях Першої світової та Громадянської воєн;

ь проаналізовано основні напрями науково-дослідної роботи О. Л. Струве, у т.ч. визначено рівень впливу О. Л. Струве ученого і громадянина на характер професійних та суспільно-політичних взаємин радянських та західних астрономів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у викладанні курсів лекцій з історії астрономії в університетах України та інших країн; підготовці спецкурсів і спецсемінарів з історії науки, зокрема, історії астрономії. Вони становлять інтерес для підготовки видання всесвітньої історії астрономії, яку готує Комісія з історії астрономії Міжнародного астрономічного союзу (МАС). Результати дослідження також можуть бути залучені до написання комплексних праць з історії науки. Вчені-природознавці активно користуються творчим надбанням О. Л. Струве, тому складання найбільш повної бібліографії ученого набуває практичного значення для подальшого дослідження наукових проблем сучасної астрономії.

Основні розробки дисертації використано при підготовці науково-довідкового видання “Харківський університет: історичний екскурс за архівними документами” (Харків, 2004); наукового видання “Отто Людвигович Струве: Curriculum vitae: историко-биографическое исследование” (Харків, 2005); наукового видання “200 лет астрономии в Харьковском университете” (Харків, 2008).

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення й висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях Вченої ради Інституту історії природознавства та техніки ім. С.І. Вавилова РАН (РФ); Вченої ради Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ ім. В.Н. Каразіна; семінарах кафедри історії науки Національного технічного університету “ХПІ”, відділу історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, Головної астрономічної обсерваторії НАН України.

Матеріали дослідження доповідались автором на таких всеукраїнських і міжнародних конференціях: 57-ій конференції молодих учених “Каразінські читання”, присвяченої 350-річчю м. Харкова (Харків, 2004); на асамблеї Міжнародного астрономічного союзу обговорювалися з членами Комісії з історії астрономії (Прага, 2006); на науковій сесії Національної академії наук України та Державної служби геодезії, картографії і кадастру, присвяченій включенню наукового об'єкта “Дуга Струве” до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Київ, 2006); на 60-ій ювілейній конференції молодих учених “Каразінські читання” (Харків, 2007); на міжнародній науковій меморіальній конференції, присвяченій 110-річчю з дня народження Отто Людвіговича Струве (Харків, 2007); на ХХV ювілейній краєзнавчій конференції молодих учених, присвяченій 150-річчю з дня народження академіка Д.І. Багалія (Харків, 2007); міжнародній науковій конференції молодих учених “Шевченківська весна-2008” (Київ, 2008); 61-й конференції молодих учених “Каразінські читання” (Харків, 2008); міжнародному симпозіумі “Інтеграція наукових систем країн-членів ОЧЕС до загальноєвропейського наукового простору: досвід та перспективи” (Київ, 2008); міжнародній науковій конференції “Релятивістська астрофізика, гравітація та космологія”, присвяченій 100-річчю з дня народження О. Ф. Богородського (Київ, 2008); з'їзді Європейського астрономічного товариства “JENAM 2008” (Відень, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в авторській монографії, двох книгах наукового видання, 4 наукових статтях, розміщених у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 3 публікаціях тез конференцій та 2 статтях науково-популярного характеру. 2 статті і книга написані у співавторстві: 1. Харківський університет: історичний екскурс за архівними документами (співавт. О.М. Мащенко). - Х.: СПДФО Яковлева, 2004. - 202 с. (авторська участь - автор був відповідальним виконавцем роботи, йому належить виконання дослідження та підготовка видання до друку); 2. Династія Струве в історії науки України, Росії та Естонії (співавт. І. Б. Вавилова) // Український географічний журнал. - 2006. - № 3. - С. 63-66 (авторська участь - автору належить виконання дослідження, підготовка статті та участь у постановці дослідження); 3. Династія Струве і вплив її представників на розвиток української астрономії (співавт. Т. Г. Артеменко, І. Б. Вавилова) // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - № 36. - С. 12-35 (авторська участь - співавтори рівноправно брали участь у виконанні дослідження та підготовці статті, крім того, автору дисертації належить дослідження історико-архівного характеру).

Структура дисертації визначається системним підходом і побудована за хронологічним принципом. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів (11 параграфів), висновків, списку джерел і літератури, додатку (на 21 с.). Обсяг тексту дисертації становить 228 с. Із них 174 с. основного тексту; список джерел і літератури нараховує 360 бібліографічних позицій (з них 203 іншомовних джерел) на 33 с.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито об'єкт, предмет, мету та конкретні завдання дисертації, окреслені хронологічні й територіальні межі, визначено методи, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, рівень апробації та структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база” проаналізовано стан наукової розробки теми у науково-інформаційному просторі, надана характеристика джерельної бази дослідження.

Найбільш повно істориками науки проаналізовано історію життя, наукову творчість та організаторську діяльність В.Я. Струве та О.В. Струве, яким присвячено кілька монографічних та історико-біографічних досліджень. В той же час не проведено комплексного дослідження життя та творчості Л.О. Струве, а дані про нього здебільшого розпорошені, зокрема у матеріалах НДІ астрономії ХНУ ім. В.Н. Каразіна ювілейного характеру, в нарисах з історії розвитку астрономії в Російській імперії тощо. Не менш важливим є осмислення феномену астрономічної родини Струве, усталеності сімейних традицій і формування, з цієї точки зору, наукового світогляду О.Л. Струве. Цікавим аспектом дослідження життя О.Л. Струве є те, що в його долі повною мірою відбилися усі значні геополітичні події першої половини ХХ ст.

Розробка та відтворення наукової біографії проф. О.Л. Струве знайшли наукове осмислення, насамперед, у працях відомих американських істориків науки та біографів: А. Баттена, Дж. Бока, П. Ван де Кампа, Л. Голдберга, Д. Де-Воркіна, Т. Коулінга, К. Кріщунаса, Дж. Оджерса, Д. Остерброка, Ц. Пейн-Гапошкін, Дж. Свейтцера, У. Саллівана, Дж. Філліпса, С. Чандрасекара; європейських істориків науки Е. Епіка, В. Курганоффа, Е. Мілна, К. Унзольда. Інформативним джерелом слугують також некрологи періоду 1963-1964 рр. із засвідченням основних віх життя та творчості О. Л. Струве, що належать провідним ученим-астрономам ХХ ст. Публікації Л. Голдберга, Т. Коулінга, Г. Оджерса, К. Унзольда, Дж. Філліпса та С. Чандрасекара мають спільну особливість: відбиваючи досить об'єктивно американський період життя проф. О.Л. Струве, помилково (або взагалі не торкаючись) висвітлюють деякі факти з його біографії до переїзду в США. В той же час, “американський” період життя Отто Людвіговича Струве так само не вивчався вітчизняними наукознавцями. У фокусі публікацій, присвячених О.Л. Струве, переважно перебуває “американський” період його життя (1921-1963). При цьому увагу науковців так і не привернули важливі питання щодо плідної взаємодії проф. Струве з радянськими ученими та міжнародної співпраці астрономів під час проведення конференцій Міжнародного астрономічного союзу на тлі політичного протистояння у “холодній війні” (початок 50-х років ХХ ст.).

Серед російських істориків науки, які зверталися у своїх дослідженнях до окремих аспектів життя та професійної діяльності О.Л. Струве, необхідно відзначити В.К. Абалакіна, О.А. Гурштейна, А.І. Єремєєву, Б.В. Кукаркіна, П.Г. Куліковського, З.К. Новокшанову-Соколовську, К.Ф. Огороднікова, М.Ф. Суботіна, М.С. Чубея. Серед українських науковців - публікації Ю.В. Александрова, І.Б. Вавилової, А.О. Корсунь, І.Г. Колчинського, М.Г. Родрігеса та О.І. Сластьонова. Але оприлюднені до цього часу біографічні свідчення стосовно проф. О.Л. Струве здебільшого були переповнені фактологічними неточностями й поміркованими припущеннями. Вищенаведене дозволяє зробити висновок, що обрана для дисертаційної роботи тема не знайшла належного повного висвітлення ані у зарубіжних, ані у вітчизняних дослідженнях з історії науки, що, у свою чергу, не відповідає масштабності особистості О. Л. Струве і його ролі у розвитку астрономічної науки у світі і, зокрема, у СРСР.

Основу дисертаційної роботи складають документальні архівні джерела, наукові праці О.Л. Струве та історіографічні публікації. Архівна частина джерел складається з кількох блоків. Перший блок становлять документи з колекцій американських архівних інституцій і бібліотек, у фондах яких виявлено достатньо матеріалів як особового походження, так і тих, що стосуються наукової та громадської діяльності проф. О.Л. Струве. Серед них найбільш репрезентативними є: Bancroft Library, University of California, Berkeley (USA); Mary Lea Shane Archives of the Lick Observatory, University Library, University of California, Santa Cruz (USA); Yerkes Observatory Archives, Williams Bay, Wisconsin (USA); Center for American History, University of Texas at Austin (USA); Harvard College Observatory Archives, Harvard University Archives, Pusey Library, Cambrige, Massachusetts (USA); American Institute of Physics Microfilm, Soucers for History of Modern Astrophysics, College Park, Maryland (USA); University of Chicago Archives, Joseph Regenstein Library, Chicago (USA); Henry Huntington Library, San Marino, California (USA); Kevin Krisciunas Private Collection, Hilo, Hawaii (USA); University of Arizona Library, Tucson (USA); Carnegie Institution of Washington (USA); Library of Congress, Washington (USA); California Institute of Technologe, Pasadena (USA).

Важливим джерелом для проведення дослідження є також документи, що відклалися у фондах російських та українських архівів, зокрема: Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії Російської АН (Москва, РФ), Російському державному архіві соціально-політичної історії (Москва, РФ), Архіві Російської академії наук (Москва, РФ); Державному архіві Російської Федерації (Москва, РФ), Державному архіві Харківської області (Харків, Україна). Окремий блок джерельної бази дослідження складають документи архіву НДІ астрономії ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Харків, Україна). Тут зберігається величезний масив унікальних свідоцтв до вивчення наукової спадщини астрономів династії Струве, матеріали якої щільно переплітаються з особистими (біографічними) документами членів астрономічної родини. Сучасні реалії є такими, що “харківська” частина з колекції архівних документів, відзначивши свою майже двовікову давність, все ще залишається практично недоступною для широкого загалу дослідників - астрономів і істориків. Джерельною базою для формулювання узагальнюючого впливу представників династії Струве на розвиток астрономії в світі, зокрема в Україні та Росії, здебільшого слугувала монографічна література.

Другий розділ - “Астрономічна династія Струве і вплив її представників на розвиток української астрономії”, - присвячений персоналіям “зоряної” родини (висвітлення основних етапів життєвого та творчого шляху), складається із чотирьох параграфів:

2.1. “Вплив Г.В. фон Струве на становлення астрономічних досліджень в Російській імперії” - йдеться про наукову та творчу біографію засновника династії Василя Яковича Струве (1793-1864), який є фундатором (1839) і першим директором Пулковської обсерваторії в Росії (1839-1862 рр.). У 1818 р. В.Я. Струве очолив обсерваторію Дерптського університету. В цей час він вже розпочав точні тріангуляційні вимірювання геодезичної дуги, які набули великого розмаху, коли Струве став директором Пулковської обсерваторії.

За ініціативою та під керівництвом Василя Яковича були розпочаті наукові роботи по визначенню точних координат зір, за результатами яких потім складалися всесвітньо відомі Пулковські фундаментальні каталоги. Саме В. Я. Струве своїм науковим авторитетом (існувала абсолютна розбіжність щодо питання, який меридіан прийняти як Перший для відліку географічної системи координат; на той час кожна з країн відносила покажчики географічних довгот до різних першомеридіанів в залежності від положення власних обсерваторій), обстояв як такий меридіан Гринвіча (затверджено на Вашингтонській конференції 1884 р.). Величезним був вплив Струве на розвиток астрономічних досліджень в обсерваторіях класичних університетів в Російській імперії у ХІХ ст. (Києві, Харкові, Одесі); йдеться про формування тематики астрометричних спостережень, розбудови інструментальної бази. За підсумками багаторічних зоряно-статистичних обчислювань та графічного вивчення розподілу зір Струве остаточно встановив факт реального сгущення зір у нашій зоряній системі відносно площини Чумацького Шляху, а у межах цієї площини - в напрямі діаметральної лінії з координатами, що, як було доведено пізніше, вказували напрям до центру Галактики. Дослідження В. Я. Струве (поряд із працями В. Гершеля) започаткували наукове вивчення будови Галактики, яке продовжується і дотепер. Василь Якович Струве назавжди увійшов до історії науки як один з найбільш видатних астрономів ХІХ ст. Проаналізовано творчий доробок та вплив В. Я. Струве на розвиток астрономічної освіти і науки в Україні у ХІХ ст., зокрема, в Астрономічній обсерваторії Київського університету св. Володимира, Миколаївській (Морській) обсерваторії, Астрономічній обсерваторії Харківського університету.

2.2. “О.В. фон Струве: подальший розвиток Пулковської обсерваторії та заснування астрономічної обсерваторії в Одесі” - йдеться про наукову та творчу біографію Оттона Васильовича Струве (1819-1905), який був сином, учнем та наступником В. Я. Струве у керівництві Пулковською обсерваторією.

О.В. Струве народився у м. Дерпті (Росія), отримав освіту у Дерптському університеті. Під час закінчення університету почала працювати Пулковська обсерваторія і О.В. Струве опинився серед її перших астрономів. З 1836 по 1838 рр. він був позаштатним помічником директора Дерптської обсерваторії. З 1839 р. двадцятирічний Отто Вільгельм - помічник директора університетської обсерваторії; з 1862 по 1889 рр. - директор обсерваторії в Пулково. У 1852 р. О.В. Струве обирається членом Санкт-Петербурзької академії наук, а його затвердження на посаді директора Пулковської обсерваторії (1862), згідно до Статуту цієї установи, принесло Оттону Васильовичу звання ординарного академіка Санкт-Петербурзької академії наук.

Оттон Васильович Струве відкрив понад 500 подвійних зір, проводив спостереження планет та їх супутників, комет і туманностей, головним чином, на 15-дюймовому рефракторі Пулковської обсерваторії. Незалежно від інших дослідників відкрив темне внутрішнє кільце Сатурну та один із супутників Урану. З метою визначення систематичних похибок у спостереженнях (за допомогою нитяного мікрометру), здійснював вимірювання штучних подвійних зір. Проаналізовано творчий доробок та вплив О. В. Струве на розвиток астрономічної науки в Україні у ХІХ ст., зокрема, в Астрономічній обсерваторії Київського університету св. Володимира, Астрономічній обсерваторії Одеського університету.

2.3. “Г. В. Людвіг фон Струве - директор харківської астрономічної обсерваторії” - йдеться про наукові та творчі біографії Карла Оттоновича (1854-1920) та Людвіга Оттоновича (1858-1920) Струве. За традицією, що склалася в родині, сини, неодмінно здобуваючи освіту в Дерптському університеті, також ставали астрономами. Карл Герман фон Струве закінчив університет в 1877 р., стажувався в Страсбурзі, Парижі і Берліні. До 1895 р. він працював у Пулковській обсерваторії, але того ж року переїхав до Німеччини, де його було обрано директором Кенігсберзької обсерваторії та професором астрономії Кенігсберзького університету. 1904 року Германа Оттоновича призначено директором Берлінської обсерваторії, яку (вже за його ініціативою) було перенесено до м. Бабельзьберг. Відомий спостерігач і спеціаліст з небесної механіки, Г. О. Струве всесвітнє наукове визнання отримав завдяки своїм працям з дослідження великих планет за допомогою 30-дюймового пулковського рефрактора. Він досліджував супутники Марса та Сатурна; обґрунтував теорію руху супутників останнього за результатами власних спостережень (зокрема, відкрив лібрацію у русі Гіперіона, Мімаса та Енцелади).

Густав Вільгельм Людвіг фон Струве, закінчивши Дерптський університет у 1880 р., деякий час працював позаштатним астрономом в Пулковській обсерваторії. З 1883 по 1886 рр., після захисту магістерської дисертації, - стажувався в обсерваторіях Бонну, Мілану, Лейпцигу. Протягом восьми років (1886-1894 рр.) він - астроном-спостерігач Дерптської (Юріївської) університетської обсерваторії. Восени 1894 р. Людвіг Оттонович отримав посаду професора Харківського університету і директора університетської обсерваторії; у 1912 р. - його обрано деканом фізико-математичного факультету Харківського університету. У 1914 р. Л.О. Струве засновує у Харкові школу-майстерню точної механіки (облаштовується при фізико-математичному факультеті Харківського університету на базі обсерваторської майстерні), яку й очолював протягом п'яти років. На посаді директора обсерваторії він пропрацював протягом 25 років. У 1919 р. під час подій Громадянської війни Л.О. Струве переїхав до Криму, де отримав посаду професора Таврійського університету. Помер у 1920 р. у Сімферополі під час роботи з'їзду Таврійської наукової асоціації. Основні напрями наукових праць Л.О. Струве тяжіють до області позиційної астрономії - астрометрії; проф. Струве проводив визначення координат зір, що знаходяться в зоні Дерптської обсерваторії (за програмою Astronomisсhe-Gesellschaft-Katalog); вивчаючи подвійні зорі, визначив постійну прецесії; одним із перших обчислив швидкість обертання Галактики і координати апекса руху Сонця; обробив спостереження покриттів зір Місяцем для отримання його радіусу. Під час його директорства в Астрономічній обсерваторії Харківського університету значно розширилися тематика досліджень, були придбані нові інструменти, як і поглибилася співпраця харківських астрономів з іншими обсерваторіями у виконанні різноманітних астрономічних програм спостережень.

2.4. “Основні етапи життєвого і творчого шляху Георга Отто Германа та Вільфріда Георга Струве” - наведено наукові та творчі біографії представників четвертої і п'ятої генерації астрономічної родини Струве - Георга Германа (1886-1933) та Вільфріда Георга (1914-1992) Струве. Георг Отто Герман (син Германа Оттоновича Струве) народився в Росії, в Царському Селі, але ще дитиною разом із батьками переїхав до Кенігсбергу. З 1905 по 1910 рр. навчався в Берлінському та Гейдельберзькому університетах; з 1910 р. - працював на посадах асистента Боннської та обсерваторії у Гамбург-Бергедорф; з 1914 по 1919 рр. - в Морській обсерваторії у Вільгельмсгафені. Після 1919 р. Георг Герман перейшов до обсерваторії в Берлін-Бабельсберзі. З 1926 р. після переїзду до Південної Африки (м. Йоганнесбург) працював на обсерваторії Юніон. Основна наукова діяльність Георга Германа Струве пов'язана з астрометрією та небесною механікою (спостереження супутників Сатурну і Урану, виведення теорій їх руху; вивчав затемнення супутників Юпітера; вимірював діаметр Венери). Помер у 1933 р. у Берліні.

Вільфрід Струве (син Георга Германа Струве) отримав освіту в Берлінському та Гейдельберзькому університетах; захистив докторську дисертацію, яка ґрунтувалася на результатах власних спектроскопічних спостережень. З 1934 по 1937 рр. працював спостерігачем в Берлін-Бабельсберзькій обсерваторії. Під час Другої світової війни, перебуваючи у лавах Вермахту, він воював у Прибалтиці. З 1946 р. Вільфрід Струве почав займатися акустичними дослідженнями, залишивши професію астронома. Помер у 1992 р. у Карлсруе.

Третій розділ “Життєвий і творчий шлях О.Л. Струве” присвячений дослідженню біографії проф. Струве, складається з двох параграфів.

3.1. “Український період життя О.Л. Струве”. Наведено документальні факти про навчання, формування світогляду і сфери наукових інтересів О.Л. Струве у період 1897-1920 рр.

Отто Людвігович Струве народився 12 серпня 1897 р. в місті Харкові, і ні у кого не виникало сумнівів у тому, що він також віддасть перевагу сімейному ремеслу, продовживши справу свого прославленого діда, чиє ім'я він отримав при народженні; вже з восьмирічного віку Отто відвідує з батьком башту з телескопом. Здобувши добротну “домашню” освіту, після досягнення дванадцятирічного віку (1909) він вступив до Харківської чоловічої гімназії № 3. Навчаючись у випускному класі, О. Струве прийняв найдіяльнішу участь у спостереженнях під час повного сонячного затемнення 8 серпня 1914 р. Перебуваючи у складі експедиції під керівництвом проф. Л.О. Струве, він вже отримав власні наукові результати, які потім було покладено в основу його майбутньої дипломної роботи в університеті. Закінчивши гімназію із “відзнакою”, у 1915 р. О. Струве вступив на перший курс фізико-математичного факультету Харківського університету. У дисертації відновлено хронологію подій 1916-1921 рр. щодо участі проф. О.Л. Струве у Першій світовій війні (перебування на Турецькому фронті) та Громадянській війні.

На початку 1916 р. О.Л. Струве перериває своє навчання і, не очікуючи мобілізації, вирішує самостійно вступити до Михайлівського військового артилерійського училища у Петрограді на прискорений курс підготовки. З 1917 по 1918 рр. О. Л. Струве перебуває на Турецькому фронті, а після підписання Брест-Литовського миру повертається у Харків до наполегливих занять, які він намагався не припиняти у північній столиці (їздив до Пулковської обсерваторії для практичних занять). У червні 1919 р. офіцер-артилерист О. Л. Струве визнає за свій громадянський обов'язок вступ до лав Добровольчої армії. Приймаючи активну участь в бойових діях, О. Л. Струве був поранений у ліву руку в бою біля села Головіно Курської губернії. Перебувши два тижні у шпиталі, з 1 серпня 1919 р. він знову в строю, але безпосередньої участі у боях вже не брав. Не зважаючи на обставини військового часу, О.Л. Струве продовжував проводити наукові спостереження. Головною їх особливістю було вдале поєднання теоретичної астрофізики з організацією власної спостережної програми. Зауважимо, що ще влітку 1920 р. Струве відкрив нову зорю в сузір'ї Лебедя. В параграфі наведено документальні свідчення про події, які дозволили О.Л. Струве емігрувати до Сполучених Штатів. Здійснити переїзд до США Струве допоміг директор Йєркської обсерваторії проф. Е. Б. Фрост. Він так обмірковував своє рішення: “... я особисто не знайомий з цією молодою людиною, але він - син покійного професора астрономії в Харкові, внук і правнук двох найвідоміших астрономів Росії: Отто і Вільгельма Струве. Він також є племінником професора Германа Струве, який до самої смерті у 1920 р. очолював факультет у Берлінському університеті. Я повністю готовий прийняти його тільки за його походження...”.

3.2. “Американський період життя О.Л. Струве” присвячений життєпису проф. Струве в період 1921-1963 рр. Після приїзду до США О.Л. Струве працює на Йєркській обсерваторії, паралельно навчається і 1923-го року отримує докторський ступінь в Чиказькому університеті. З цього моменту розпочинається його яскрава наукова кар'єра астронома. У 1927 р. Струве отримує американське громадянство, що дозволило йому посісти посаду асистента професора в Чиказькому університеті; з 1930 р. - він доцент, 1932-го року - О.Л. Струве присвоюється звання професора. Влітку 1932 р. О.Л. Струве було призначено директором Йєркської обсерваторії, яку він очолював до 1947 р. За традицією, що склалася у Чиказькому університеті, Струве одночасно став головним редактором фахового видання “Астрофізичного журналу”. У 1939 р. за його ініціативою у Техасі було побудовано і відкрито новий науковий центр - Макдоналдську обсерваторію, керування яким, безумовно, було також запропоновано саме проф. Струве (1939-1947). У 1948 р. на першому післявоєнному з'їзді Міжнародного астрономічного союзу (МАС) О.Л. Струве було обрано віце-президентом міжнародного об'єднання астрономів (1948-1952), а 1952-го - президентом МАС (1952-1955).

У 1950 р. О.Л. Струве переїжджає до Каліфорнії, де очолює кафедру астрономії в Каліфорнійському університеті (м. Берклі). Паралельно його запрошують на посаду директора Лейшнерівської університетської обсерваторії (1950-1959). У 1959 р. О.Л. Струве погодився на пропозицію очолити новостворювану Національну радіоастрономічну обсерваторію (НРАО) у м. Грін Бенк, Західна Вірджинія. Очолюючи НРАО, Струве підтримав проект астронома Ф. Д. Дрейка “OZMA” - перший системно організований пошук ознак позаземного високоорганізованого життя за допомогою високочутливої апаратури. Проект “ОZMA” не тільки став першим науковим дослідженням, присвяченим пошуку позаземних цивілізацій, але він започаткував сучасні напрями з пошуку позаземного розуму, давши йому назву SETI - Search for Extraterrestrial Intelligence (пошук позаземного розуму). Завершальними в науковій кар'єрі О.Л. Струве були посади професора астрономії в Каліфорнійському технологічному інституті та Інституті перспективних досліджень в Прінстоні. Отто Людвігович Струве помер 6 квітня 1963 р. у віці 65 років в громадському госпіталі Алта Бейтс, м. Берклі.

Четвертий розділ “Аналіз наукової творчості О.Л. Струве” - проаналізовано наукову спадщину О.Л. Струве, визначено основні напрями його наукової діяльності, складається з трьох параграфів. Перша половина ХХ ст. - період бурхливого розвитку фізики зір. Саме цьому напряму досліджень присвячує свою наукову творчість О.Л. Струве, здійснивши згодом низку відкриттів. Присвятивши себе вивченню спектрально-подвійних зір і зір ранніх спектральних класів, учений детально дослідив спектри сотень подвійних зір, визначив їх маси і орбіти. Починаючи з 1923 року Струве опублікував декілька сот статей, що стосувались зоряної спектроскопії. Він був першим представником астрономічної династії Струве, який фактично займався астрофізичними дослідженнями.

Найбільший вплив на розвиток зоряної астрофізики мало перше наукове відкриття О.Л. Струве: виявлення обертання зір. Цей факт (поряд із встановленням залежності швидкості обертання від спектрального класу зорі), визнаний значним науковим досягненням ХХ століття, започаткував подальший цикл досліджень щодо нестаціонарних процесів у зорях, надзвичайно стимулював розвиток теорії зоряної еволюції. Узагальнюючи головні риси О.Л. Струве як вченого, який значно вплинув на розвиток астрономії в світі, перш за все, треба зазначити, що найхарактернішою його рисою було те, що він, за звичай, роками не залишав розпочатого дослідження відносно того чи іншого явища. Теми досліджень перепліталися, іноді - розходилися, залишалися ученим на деякий час, з'являлися нові, потім знову ним дискутувалися, обростаючи новими фактами. Нерідко саме узагальнений розгляд різних накопичених проблем приводив О.Л. Струве до нових відкриттів. Наприклад, численні дослідження обертання зір вперше дозволили йому з'ясувати природу багатьох пекулярних зір, до яких впродовж всього свого життя він виявляв глибоку зацікавленість.

Серед основних напрямів наукових інтересів О.Л. Струве необхідно виокремити: 1) всебічне дослідження обертання зір; 2) проблема будови та еволюції тісних пар подвійних зір; 3) дослідження пекулярних змінних зір; 4) зоряна спектроскопія, у тому числі спектроскопія при високих дисперсіях швидкості; 5) проблема еволюції зір.

Проф. Струве був одним з піонерів дослідження дифузної матерії в Галактиці, зокрема поблизу гарячих зір. У зв'язку з дослідженням дифузних туманностей Струве разом із американським астрономом К.Т. Елві розробив і побудував (1936) оригінальний інструмент - небулярний спектрограф, за допомогою якого у багатьох місцях Галактики були виявлені поля зі слабими емісійними лініями, де на звичайних фотографіях нічого не було помітно. У подальшому радянський астроном акад. Г.А. Шайн, користуючись спеціальною фотографічною технікою, розпочав широке дослідження розповсюдження в Галактиці водневих емісійних туманностей. Констатуємо, що О.Л. Струве виявив себе не тільки як ретельного спостерігача, але і глибокого астрофізика-теоретика. Підкреслюючи інтернаціональний характер науки, О.Л. Струве співпрацював із радянськими вченими, зокрема, Б.П. Герасимовичем, Г.А. Шайном, К.Ф. Огородніковим, з якими провів декілька спільних досліджень, присвячених вивченню міжзоряного газу і пилу та розробці методу виявлення обертання зір. Значну частину (біля 40 %) своїх наукових досліджень О.Л. Струве виконав у співпраці з іншими ученими. Саме в цей період він активно співпрацює з провідними європейськими та американськими астрономами: Г. Аро, А. Блаау, Дж. Грінстейном, Дж. Койпером, Г. Макнамарою, М. Міннартом, У. Морганом, Я. Оортом, Х. Саадом, Дж. Стеббінсом, Б. Стремгреном, А. Унзольдом, Х. Шеплі, Г. Херцбергом, Х. ван де Хюлстом. У 1950 р. О.Л. Струве видає свою першу книгу “Еволюція зір: обсерваторні спостереження”, яка базувалася на висновках його власних багаторічних досліджень. Через кілька років друком виходить підручник “Елементарна астрономія”, підготовлений Струве у співавторстві із своїми ученицями астрономами Б. Ліндс та Х. Пілланс. На початку 60-х рр. ХХ ст. в світ виходить “науковий заповіт” О.Л. Струве - ґрунтовна дослідницька робота “Астрономія ХХ століття”, виконана у співавторстві із його асистенткою В. Зебергс. Наукова спадщина О.Л. Струве - є досить об'ємною. Бібліографія праць Отто Людвіговича Струве налічує більше однієї тисячі позицій; десята її частина - це стислі резюме (наприклад, у вигляді опублікованих листів до редакцій різних фахових видань) та обсерваторські “Звіти”. Зокрема: у журналі “Popular Astronomy” (за період 1923-1951 рр.) Струве опублікував 49 статей. У журналі “Sky and Telescope” (період 1942-1963 рр.) - 154 наукові дослідження та 83 рецензії на книги або відгуки на інші астрономічні роботи; у “Astrophysical Journal” (період 1932-1947 рр., період найпліднішої праці вченого) - 223 статті.

У висновках узагальнено результати історико-біографічного дослідження, які виносяться на захист.

1. В дисертації на тлі хронологічного зрізу окремої історичної епохи охарактеризовано у стислій формі творчий доробок представників астрономічної династії Струве у загальну наукову спадщину та вперше проаналізовано їхній вплив на розвиток астрономічної освіти і науки в України.

Характерними рисами у науковому спілкуванні для усіх представників династії Струве (провідним напрямом професійної діяльності яких були подвійні зорі та дослідження у галузі зоряної спектроскопії) було вміння формулювати актуальну для свого часу проблему; розроблювати стратегію для її вирішення, педантично її дотримуватись, концентруючи всі наявні засоби для її виконання. Вкупі це стало запорукою плідної діяльності, яка принесла їм світове визнання. Спадкоємність традицій і природній творчий поштовх слугувати науці не могли не вплинути на долю одного із найяскравіших представників династії у ХХ столітті - видатного астрофізика Отто Людвіговича Струве, який з дитячих років розпочав свою дослідницьку діяльність разом із батьком, директором Харківської астрономічної обсерваторії Людвігом Оттоновичем Струве. Представники династії Струве зробили вагомий внесок у розвиток як вітчизняної, так і світової астрономії, ще раз довівши інтернаціональний характер цієї науки. Свідченням цьому є масштабні геодезичні і астрономічні експедиції під керівництвом Василя Яковича та Отто Васильовича Струве у XIX ст. Струве позитивно вплинули на організацію і науковий рівень робіт в українських обсерваторіях, створених у ХIХ столітті: Київській, Харківській, Одеській, Миколаївській; зокрема, допомагали в оснащенні інструментами, оптимізації завдань для конкретної обсерваторії, з урахуванням її географічного розташування. На долю майже усіх астрономів Струве випало очолювати всесвітньо визнані астрономічні інституції: Дерптську (Естонія), Пулковську (Росія), Берлін-Бабельзьберзьку (Німеччина), Харківську (Україна), Йєркську (США), Макдоналдську (США), Лейшнерівську (США) та Національну радіоастрономічну (США) обсерваторії.

2. Дисертантом проаналізовано стан історіографії та джерельної бази дослідження життя і наукової спадщини Отто Людвіговича Струве. Проведено історіографічний аналіз публікацій радянських періодичних природознавчих видань та опрацьовано комплекс зарубіжної, перш за все, англомовної наукової літератури за період 1920-2008 рр. Архівна частина джерел складається з кількох блоків. Перший блок становлять документи з колекцій американських архівних інституцій і бібліотек, у фондах яких виявлено достатньо матеріалів як особового походження, так і тих, що стосуються наукової та громадської діяльності проф. О.Л. Струве. Залучені до розгляду архівні документи дозволили відтворити хронологічну послідовність та історичну реконструкцію етапів творчого й наукового шляху проф. О.Л. Струве; переконливо довести або уточнити деякі маловідомі факти з біографії ученого. Особисто дисертантом введено до наукового обігу близько 100 оригінальних архівних документів, переважно з листування ученого.

3. Дисертантом з'ясовані маловідомі історичні обставини різних періодів життя О.Л. Струве, зокрема, щодо участі проф. Струве у Першій світовій війні; документально підтверджено факти перебування у лавах Добровольчої армії під час Громадянської війни доби Української революції. Оприлюднено документи, що підтверджують здобуття О. Л. Струве диплома про вищу освіту у Харківському університеті, що багато років слугувало предметом дискусій істориків науки. До наукового обігу введено документи з архівного фонду Банкрофтської бібліотеки Каліфорнійського університету Берклі (США); наведено низку унікальних документальних свідчень з фондів Архіву Йєркської обсерваторії Чиказького університету (США), які докладно висвітлюють цей історичний період. В роботі визначено рівень впливу особи О.Л. Струве, ученого і громадянина, на характер професійних та суспільно-політичних взаємин радянських та західних астрономів середини ХХ ст., аспекти їх політичного протистояння періоду “холодної війни”. Зокрема, в фокусі дисертаційної роботи перебувають події періоду 50-х рр. ХХ ст., коли виконком МАС ігнорував рішення Астроради АН СРСР про проведення з'їзду МАС в Ленінграді. Дисертантом вивчені документальні свідчення (з яких тільки недавно знято позначку “цілком таємно”) щодо об'єктивності позиції О.Л. Струве в розв'язанні цього інциденту, оскільки він безпосередньо опікувався організацією і проведенням цієї асамблеї МАС.

4. Дисертантом проаналізовано наукову спадщину О.Л. Струве. Головним напрямом його досліджень була астроспектроскопія, - можна впевнено сказати, що всі актуальні проблеми цього напряму астрономії в більшій чи меншій ступені знайшли своє вирішення в працях О.Л. Струве. Найбільш відомим його відкриттям стало існування обертання зір в Галактиці, виконане спільно з директором Симеїзької обсерваторії Г.А. Шайном. Струве встановив залежність між швидкістю обертання і масою зорі, звернувши увагу, що втрата маси зорею і відмінності хімічного складу зір є головними ознаками зоряної еволюції. Аналізуючи спектри зір, що швидко обертаються, він разом із співавторами довів, що вони еволюціонують за рахунок потужних викидів газу подібно до оболонок нових зір. Низка значимих робіт була присвячена експериментальним і теоретичним дослідженням зоряних атмосфер, де ним і співавторами було виявлено вплив електричних полів, наявність турбулентності для зір атмосфер зір-надгігантів за світністю. Він є автором оригінальної конструкції небулярного спектрографа. О.Л. Струве був генератором ідей, якими щедро ділився з колегами. Аналізуючи спогади очевидців життя О.Л. Струве, треба зазначити, що всі вони вважали, що запорукою успіху Отто Людвіговича, окрім безсумнівного таланту науковця, була гігантська працездатність, притаманна всім представникам династії Струве і успадкована ним від предків.

5. Дисертантом складено найбільш повну бібліографію праць О.Л. Струве, що налічує 1004 найменувань. З цією метою дисертантом було опрацьовано документи з особових фондів О.Л. Струве Банкрофтської бібліотеки Каліфорнійського університету Берклі та Архіву Йєркської обсерваторії (США), матеріали Цифрової бібліотеки з фізики та астрономії Смітсоніанівської астрофізичної обсерваторії (США); низку фахових астрономічних видань: “Astronomical Journal”, “Astronomische Gesellschaft”, “Astronomische Nachrichten”, “Astrophysical Journal”, “Contributions from the McDonald Observatory”, “Nature”, “Popular Astronomy”, “Publications of the American Astronomical Society”, “Publications of the Astronomical Society of the Pacific”, “Science”, “Sky and Telescope” та ін. за період 1923-1970 рр. Узагальнюючий історико-науковий аналіз життя та творчості О.Л. Струве дає підстави стверджувати, що внесок О.Л. Струве у розбудову окремих напрямів сучасної астрофізики є незаперечним (обертання та еволюція зір). Наукові ідеї О.Л. Струве не лише дістали втілення у проектах очолюваних ним науково-дослідних установ, а й повною мірою заслуговують на всебічне дослідження нині.

Пам'ять про славетних астрономів династії Струве зберігається в топонімах саме там, куди упродовж півтора сторіччя був спрямований їхній погляд: один із кратерів на Місяці названо “Струве” на честь всієї династії; між Марсом і Юпітером кружляють по своїх орбітах малі планети (астероїди) № 768 “Струвіана” та № 2227 “Отто Струве”. Представники династії Струве зробили вагомий внесок у розвиток як вітчизняної, так і світової астрономії, ще раз довівши інтернаціональний характер цієї науки, позитивно вплинули на організацію і науковий рівень робіт в українських, російських, європейських та американських обсерваторіях, створених у ХIХ-ХХ ст. Дослідження життя та творчості останнього представника астрономічної династії Струве - Отто Людвіговича Струве - свідчить про перспективність теми “персонального” комплексного історико-наукового дослідження життя та діяльності всієї “зоряної” династії Струве.