Історичні умови та національні особливості словацького державотворення у 1939-1945 рр

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 94(437.6)“1939/1945”

ІСТОРИЧНІ УМОВИ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛОВАЦЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У 1939-1945 рр.

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

БОРОВЕЦЬ Іван Іванович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Віднянський Степан Васильович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кірсенко Михайло Володимирович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри історії та політології;

кандидат історичних наук, професор Постоловський Руслан Михайлович, Рівненський державний гуманітарний університет, ректор.

Захист відбудеться 25 вересня 2009 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “_23___” _серпня___________ 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гуржій О.І.

АНОТАЦІЇ

Боровець І.І. Історичні умови та національні особливості словацького державотворення у 1939-1945 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. - всесвітня історія. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2009. міжнародний політичний республіка

Вперше у вітчизняній історичній науці на широкій джерельній базі здійснено комплексне дослідження історичних умов та особливостей словацького національного державотворення у 1939-1945 рр. Розглядаються проблеми розбудови словацької державності в політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній сферах. Визначено внутрішньо- та зовнішньополітичні чинники утворення Словацької держави, охарактеризовано структуру вищих державних органів новоутвореної Словацької республіки, виявлено характерні риси людацького політичного режиму, з'ясовано роль і місце Словаччини у системі тогочасних міжнародних відносин. Простежено політичний розвиток країни та основні напрямки внутрішньої політики словацької влади, визначено її позитивні результати та прорахунки. Розкрито причини, передумови та прояви суспільно-політичної кризи в Словацькій державі у 1943-1944 рр., а також висвітлено конкретно-історичні обставини ліквідації Словацької республіки.

Ключові слова: Словаччина, Словацька держава, Словацька республіка, національне державотворення, протекторат, людацький режим, націоналізм, партійно-державний контроль, суспільно-політична криза.

Боровец И.И. Исторические условия и национальные особенности строительства словацкого государства в 1939-1945 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - всемирная история. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2009.

Впервые в отечественной исторической науке на основе широкой базы документальных источников осуществлено комплексное исследование исторических условий и особенностей создания словацкого национального государства в 1939-1945 гг. На материалах Российского государственного архива социально-политической истории, Словацкого национального архива, государственного архива в Прешове рассматриваются проблемы строительства словацкой государственности в политической, экономической, социальной, культурно-образовательной сферах.

Определено внутри- и внешнеполитические факторы образования Словацкого государства. Установлено, что противоречия в чешско-словацких отношениях были использованы Гитлером в своих агрессивных целях ликвидации Чехословацкой республики. В работе рассмотрена структура высших государственных органов Словацкой республики и раскрыты особенности людацкого политического режима. Доказано, что словацкой власти были присущи национализм и авторитаризм, а правящая политическая сила - Глинковая словацкая народная партия - стремилась к тотальному контролю над обществом. В диссертации выяснена роль и место Словакии в системе международных отношений 1939-1945 гг. Подтверждено, что она фактически была протекторатом Германии. Исходя из характера словацко-немецких отношений, выделено четыре периода в проведении внешней политики Словацкого государства.

В диссертации раскрывается политическое развитие страны, главной чертой которого была борьба между умеренным и радикальным крылом правящей словацкой элиты. Отражены основные направления внутренней политики словацкой власти. В числе позитивных результатов деятельности правительства были экономический рост, протекционистский курс и поддержка национального капитала, преодоление безработицы, социальная направленность государственной политики, широкое финансирование культурно-образовательной сферы, что обусловило рост национального самосознания и патриотического мировоззрения словаков. К негативным явлениям следует отнести подчиненность словацкой экономики интересам Германии, антисемитские мероприятия правительства (ариизация, депортация), непоследовательность и ограниченность проведенной аграрной реформы, стремление власти контролировать культурно-образовательную жизнь страны.

В работе проанализирована дифференциация словацкого общества в отношении людацкого режима, определено какие группы населения поддерживали власть или же были лояльными, а какие - являлись потенциальной социальной опорой политической оппозиции. Раскрыты причины, предпосылки и проявления общественно-политического кризиса в Словацком государстве в 1943-1944 гг., а также ситуацию в стране накануне Национального восстания.

В исследовании представлен анализ положения Словакии в период между Национальным восстанием и ликвидацией Словацкого государства. Показаны новые формы ее зависимости от Германии после оккупации словацкой территории немецкими войсками. Рассмотрены раскол страны и общества, хозяйственная разруха, трагедия взаимного террора повстанцев и карателей, процессы трудовой мобилизации и эвакуации.

Ключевые слова: Словакия, Словацкое государство, Словацкая республика, строительство национального государства, протекторат, людацкий режим, национализм, партийно-государственный контроль, общественно-политический кризис.

Borovets I.I. Тhe historical conditions and national features of creation of Slovakia state in 1939-1945 - Manuscript.

Dissertation on the receipt of graduate degree of candidate of historical sciences after speciality 07.00.02. - world history. - Institute of history of Ukraine of NAS of Ukraine. - Kyiv, 2009.

First in domestic historical science complex research of historical condition and features of national creation of the Slovakia state in 1939-1945 is carried out on wide base of historical sources. Тhe problems of development of the Slovakia state system are examined in political, economic, social, cultural and educational branches.

Home and foreign political factors of formation of the Slovakia state are considered, the structure of higher public organs of a newformed Slovakia republic is described, the personal touches of ludatskyi political mode, a role and a place of Slovakia are found out in the system of that time international relations. Political development of the country and basic directions of domestic policy of Slovakia power are retraced, its positive results and miscalculations are determined. Reasons, pre-conditions and concrete displays of social and political crisis of the Slovakia state in 1943-1944 are exposed and also the concretely historical circumstances of liquidation of the Slovakia republic are reflected.

Keywords: Slovakia, Slovakia state, Slovakia republic, national creation of the state, protectorate, ludatskyi mode, nationalism, party-state control, social and political crisis.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертації визначається кількома обставинами. Перш за все, робота є важливою у плані ревізії заідеологізованих оцінок радянської історіографії щодо особливостей процесу національного державотворення у Словаччині 1939-1945 рр. та об'єктивного інформування вітчизняних науковців-істориків і зацікавленої громадськості в даному питанні. Значимість виконаної роботи полягає також у тому, що вона демонструє не лише позитивну роль словацького націоналізму у розбудові державності, а й звертає увагу на небезпеку перетворення його у знаряддя боротьби проти демократії під прикриттям захисту інтересів нації. Даний приклад має стати пересторогою для України, адже в умовах політичної нестабільності та економічної кризи в державі не виключена можливість активізації та зростання впливу у суспільстві націоналістичних політичних сил. Зрештою, процес державотворення 1939-1945 рр. знайшов продовження у становленні сучасної Словацької республіки. Вказаний національно-державницький континуітет спонукає до поглибленого вивчення історії тогочасної Словацької держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України “Україна в європейському просторі у ХІХ - на поч. ХХІ ст.: історичні зв'язки, проблеми та перспективи інтеграції” (державний реєстраційний номер 0106U000639), що затверджена постановою Бюро відділення історії, філософії та права НАН України.

Мета дослідження - комплексне висвітлення процесу національного державотворення у Словаччині у взаємозв'язках з конкретно-історичними обставинами функціонування Словацької держави 1939-1945 рр. На досягнення мети спрямовані такі наукові завдання:

- проаналізувати та систематизувати джерельну базу та здобутки історичної науки у вивченні означеної теми;

- визначити зовнішньо- та внутрішньополітичні передумови утворення Словацької держави, її роль та місце в системі тогочасних міжнародних відносин;

- висвітлити процес розбудови державних інститутів та виокремити характерні ознаки людацького політичного режиму;

- розглянути іманентну боротьбу у владному таборі та її вплив на політичний розвиток країни;

- охарактеризувати політику словацького уряду в економічній, соціальній, культурно-освітній сферах;

- простежити ставлення різних груп населення до владного режиму у 1939-1944 рр.;

- розкрити основні прояви кризи в країні у період від початку Національного повстання до ліквідації Словацької держави.

Об'єкт дисертаційної роботи - Словаччина напередодні та в період Другої світової війни.

Предмет дослідження - історичні умови та національні особливості розбудови словацької державності у політичній, економічній, культурно-освітній сферах у вказаний період.

Географічні межі роботи охоплюють територію проголошеної Словацької держави в кордонах станом на кінець березня 1939 р.

Хронологічні рамки дисертації обумовлені часом існування Словацької держави. У роботі головна увага зосереджена на періоді з 14 березня 1939 р. (день проголошення незалежності Словаччини) до 8 травня 1945 р. (капітуляція словацького уряду перед американською армією в Кремсмюнстері). Проте, з метою з'ясування причин та передумов утворення держави, додаткові хронологічні рамки охоплюють період від проголошення автономії Словацького краю в складі ЧСР (6 жовтня 1938 р.).

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше у вітчизняній історичній науці подано всебічну аналітичну характеристику становлення, розвитку та краху Словацької держави 1939-1945 рр. Суперечлива ситуація спостерігається в сучасній словацькій історіографії. Упродовж двох останніх десятиліть у Словаччині вийшла друком величезна кількість різнопланових статей, монографій, біографічних нарисів. Як не дивно, за винятком невеликої книги І.Каменца “Словацька держава” (Прага, 1992), досі бракує комплексних систематизованих узагальнюючих праць, присвячених даній проблемі. Крім того, питання державотворення 1939-1945 рр. було й досі залишається предметом дискусій не лише в словацькій історичній науці, а й у сучасній громадській думці країни. Оцінки ролі й місця Словацької держави в національній історії коливаються від виключно апологетичної до категорично критичної. Загальновідомо, що дослідники-іноземці мають більше шансів дотримуватися незаангажованого підходу. Тому дана робота є спробою своєрідного “погляду збоку” на дискусійні аспекти тогочасної словацької історії. При визначенні наукової новизни дисертації необхідно також наголосити, що:

- вперше подано розгорнутий аналіз джерел та історіографії проблеми, причому характеристика здобутків словацьких істориків побудована на порівнянні апологетичних та критичних поглядів на історичний розвиток Словацької держави;

- здійснена спроба максимально уникати однобічних оцінок тих чи інших фактів, подій, явищ, що мали місце в історії Словаччини 1939-1945 рр.;

- виділено чотири періоди у проведенні зовнішньої політики Словацької республіки і з'ясовано особливості її міжнародного становища у кожному із них;

- розроблено критерії диференціації населення Словаччини у ставленні до тогочасного політичного режиму, основними ознаками яких були національна, релігійна, соціально-станова приналежність, політичні погляди громадян.

Практичне значення роботи. Результати роботи можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії Словаччини, а також у навчальному процесі в школах під час проведення факультативних занять та гуманітарних вузах при вивченні курсів слов'янознавства, історії Центрально-Східної Європи, Словаччини. Матеріали дисертаційної роботи стануть у нагоді при підготовці студентських рефератів, курсових, бакалаврських і дипломних робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним із залученням документів зарубіжних архівів, більшість з яких вперше вводиться у науковий обіг.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України. Основні положення й висновки дисертаційної роботи викладені у наукових статтях, виступах автора на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, міжнародній науково-практичній конференції “Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем у країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.” (Ужгород, 2-3 листопада 2006 р.). Наукові публікації. Головні результати дисертаційної роботи опубліковані в п'яти індивідуальних статтях, вміщених у фахових наукових виданнях з історії, що відповідають вимогам ВАК України.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (всього - 198 сторінок), додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи - 259 сторінок. Список джерел та літератури включає 605 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання роботи, окреслено її хронологічні та територіальні рамки, доведено наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі “Джерельна база, історіографія та методологія дослідження” проаналізовані архівні та опубліковані документальні джерела, висвітлено стан наукової розробки теми та охарактеризовано методологію дисертаційної роботи.

Джерельна база. При підготовці роботи було використано матеріали трьох зарубіжних архівів - Російського державного архіву соціально-політичної історії (РДАСПІ) (Москва, Російська Федерація), Словацького національного архіву (Братислава, Словацька республіка), Державного обласного архіву в Прешові (Словацька республіка).

У РДАСПІ особливу цінність становлять повідомлення словацьких комуністів Г.Гусака, М.Черноцького, В.Широкого, К.Бацилека про ситуацію у Словацькій державі в 1939-1945 рр, які зберігаються у фонді 495 “Комінтерн”. Важливими є інформаційні матеріали радянських кореспондентів у Словаччині, в яких характеризується політичне та економічне становище країни на початку 1941 р. При опрацюванні фонду 17 (Протоколи засідання політбюро ЦК) було виявлено рішення політбюро ЦК ВКП (б), які стосувалися радянсько-словацьких міждержавних відносин.

При написанні роботи найбільшу кількість неопублікованих джерел було залучено із фондів Словацького національного архіву. У фонді “Президіум уряду” зберігаються документи, які розкривають діяльність вищого виконавчого органу Словацької держави. Зокрема, тут зосереджені звіти про політичні настрої населення Словаччини восени 1938 року. Цінні відомості про суспільно-політичну атмосферу в країні надає “Список потреб жупи”, поданий в липні 1942 р. президіуму уряду місцевою організацією правлячої Глінкової словацької народної партії (ГСНП) в Прешові. В цьому документі “червоною ниткою” проходить вимога політичної єдності словаків та рекомендується запровадити “вождистський принцип” керівництва партією. Завдяки віднайденим у фонді документам стало можливим простежити основні тенденції державотворчих процесів у культурній сфері. Тут також міститься значна документальна база, яка засвідчує кризу партійно-державного апарату влітку-восени 1944 р. та ситуацію в країні в період проходження німецько-радянського фронту словацькою територією.

Опрацювання фонду “Міністерство внутрішніх справ” дало змогу з'ясувати ключові аспекти внутрішньополітичного розвитку країни. Тут присутні документальні підтвердження зростання партійного апарату з державним, втручання партійних функціонерів у роботу органів безпеки, що вказує на прагнення ГСНП до гегемонії та цілковитого контролю над суспільством. Велику наукову цінність мають документи, які висвітлюють зловісні подробиці вирішення “єврейського питання”. Важливі дані містяться в звітах про актуальну політичну ситуацію восени 1944 р.

Важливими для підготовки роботи стали матеріали фонду “Міністерство закордонних справ”. Тут виявлено значний масив документів, які дозволяють простежити словацько-німецькі стосунки навесні-влітку 1939 р. У звітах посла в Берліні М.Чернака чітко демонструється прагнення словацької дипломатії завоювати прихильність діячів райху, подаються відомості про те, що німецькі владні кола налаштовані на довготривалу перспективу існування Словацької держави. Документи засвідчують подвійні стандарти політики Берліна щодо Словаччини. З одного боку, німці гарантували її державницький статус від посягань Угорщини, а з іншого - відкрито ігнорували словацький суверенітет.

Виконання завдань дисертаційної роботи супроводжувалося використанням матеріалів фонду “Міністерство господарства”. У спеціальному звіті “П'ять років розбудови словацького господарства” характеризуються економічні підсумки державотворення за 1939-1944 рр., документ під назвою “Націоналізація словацького господарства” подає офіційне трактування суті “націоналізації” та “аріїзації”, визначає завдання уряду на шляху реалізації цих проектів. На основі фондових матеріалів складається картина економічної ситуації в Словаччині восени 1944 - взимку 1945 рр.

До написання дисертаційного дослідження залучені документи Державного обласного архіву в Прешові, більшість з яких зберігаються у фонді “Шарисько-Земплинська жупа”. Завдяки ним доповнюється образ політичного режиму Словацької держави. Неабияке значення мають фондові матеріали, які стосуються “русинського питання”, адже на території жупи (Східна Словаччина) проживала найчисельніша громада русинів-українців. Широкого використання набули також фондові матеріали “Відділення державної безпеки”.

При підготовці дисертаційної роботи були опрацьовані щорічні офіційні видання збірників законодавчих та інших нормативно-правових актів, які публікувалися у 1939-1945 рр. під назвою “Словацький звід законів”.

Для кращого розуміння суспільно-політичних процесів у Словацькій державі важливим стало опрацювання інтелектуальної та мемуарної спадщини словацької політичної еліти. Це праці головного людацького ідеолога Ш.Полаковича, відомих тогочасних політичних діячів Ф.Дюрчанського, К.Сідора, К.Чулена, мемуари П.Чарногурського, Й.Урсіні, Г.Гусака.

Історіографія. Питання словацького державотворення 1939-1945 рр. не знайшло глибокого висвітлення у вітчизняній історіографії. Радянські дослідники А.Кізченко, І.Мельникова, О.Нєдорєзов, І.Петерс у своїх працях з чехословацької історії не виділяли словацьку проблему як окремий предмет дослідження. Низка робіт сучасних українських істориків присвячені питанням історії Словаччини інших періодів. І.Шніцер у своєму дисертаційному дослідженні простежив становлення і розвиток словацького автономістського руху в 20-30 рр . Сферою наукових інтересів М.Кріля та Є.Пугача є суспільно-політичні процеси у Словаччині у 1945-48 рр. В сучасній українській історіографії присутні також ґрунтовні дослідження чехословацького напряму. Зокрема, у роботах С.Віднянського подано всебічний аналіз діяльності української еміграції в міжвоєнній Чехословацькій республіці (ЧСР) та ставлення празької влади до “українського питання” . Праця М.Кірсенка присвячена міжнародним аспектам становлення ЧСР у 1918-1920 рр .

В Росії словацька проблематика стала предметом дослідження авторитетного історика В.Мар'їної. У її працях докладно проаналізовано зовнішньополітичне становище Словаччини в контексті розвитку радянсько-німецьких відносин 1939-1941 рр. Вона ж є автором розділів, присвячених Словацькій державі у фундаментальній колективній праці „Чехия и Словакия в ХХ веке” .

Окремі проблеми історії Словацької держави розкривають у своїх працях чеські дослідники. Серед головних відзначаємо монографію І.Станека “Зрада і крах. Глінківці-сепаратисти і так звана Словацька держава” , двотомну працю Я.Рихліка “Чехи і словаки у ХХ ст.”, у першому томі якої аналізуються перипетії чесько-словацьких відносин у 1918-1945 рр .

Словацька держава стала об'єктом наукових інтересів ряду німецьких істориків. Й.Хоенш підготував монографію “Словаччина та східна політика Гітлера” , в якій на широкій джерельній базі з'ясовано історичні умови утворення Словацької держави. Т.Тьонсмоєр у своїй роботі простежила вплив німців на внутрішньополітичну боротьбу у словацькому владному таборі . Г.Дресс висвітлив підпорядкування Словаччини німецьким інтересам у політичній, військовій, економічній сферах . В праці К.Шварца проаналізовано причини та конкретні прояви чесько-словацьких суперечностей .

Звичайно, найбільша увага даній проблематиці приділяється у роботах словацьких істориків. Їх умовно можна поділити на групи за часом публікації (до та після “оксамитової” революції 1989 р.) і за характером оцінок Словацької держави (негативно-критична та позитивно-апологетична). З кінця 1940-х і до кінця 1980-х рр. розгорнулися „баталії” між словацькими істориками, що репрезентували марксистську історичну науку, та дослідниками, які були пов'язані з людацькою політичною еміграцією або й безпосередньо належали до неї. Найбільш активними представниками марксистської історіографії у вивченні Словацької держави були Л.Ліптак, Й.Данаш, Й.Клімко, А.Грнко та ін . На Заході виходили статті й монографії емігрантських пролюдацьких авторів: Й.Кіршбаума, Ф.Дюрчанського, К.Чулена, Ф.Внука тощо .

Ознайомлення з їх працями дозволяє виділити декілька найбільш суперечливих аспектів, навколо яких точилася запекла дискусія. Аналізуючи причин та передумови проголошення незалежності Словаччини, історики-марксисти одностайно звинувачували словацьку автономну владу у сепаратизмі, а емігрантські дослідники вказували на вирішальність геополітичного чинника у створенні Словацької держави. Марксистська історіографія найчастіше називала тогочасний політичний режим у Словаччині клеро-фашистським, а історики-емігранти наголошували, що конституційний лад Словацької республіки будувався на засадах демократичних свобод і християнської демократії. Представники марксистської історичної науки активно розробляли теми, що розкривали рівень і форми залежності Словацької держави від райху. Відчуваючи тут слабкість своїх позицій, пролюдацькі автори не заглиблювалися у з'ясування конкретних проявів підпорядкування Словаччини Німеччині, але загалом визнавали зовнішнє втручання у справи країни, виправдовуючи покірність словацьких діячів принципом “меншого зла”. Протилежна ситуація спостерігається у висвітленні культурно-освітнього життя в Словацькій державі. Тут більш аргументованою була позиція емігрантських істориків, які на чисельних прикладах доводили беззаперечні далекосяжні здобутки словацької освіти і культури у 1939-1945 рр. У даному випадку об'єктом критики марксистської історіографії стали клерикальні та націоналістичні тенденції в культурно-освітній політиці людацької влади.

З початком демократичних перетворень у кінці 80-х рр. стартують процеси трансформації академічної словацької історичної науки, що полягали у перебудові методологічних засад історичного дослідження і звільненні її від ідеологічного тиску з боку держави. Одночасно активізували свою діяльність представники еміграції, які отримали тепер можливість пропагувати свої погляди на батьківщині з метою переорієнтації словацької громадськості на позитивне сприйняття Словацької держави 1939-1945 рр. Такий кардинальний поворот у трактуванні подій викликав негативну реакцію з боку академічних істориків, які наголошували, що для об'єктивної характеристики проблеми однаково небезпечні як марксистський, так і націоналістичний схематизм.

У підсумку, в словацькій історіографії сформувалися наднаціональна (академічна) та національна (патріотична) концепції характеристики Словацької держави. Фундаторами та послідовними прихильниками наднаціональної концепції стали професійні академічні дослідники І.Каменец, Д.Ковач, В.Бистрицький, Я.Корчек та ін . Вони розглядають події в тодішній Словаччині у взаємозв'язках із загальноєвропейськими та світовими процесами, а їхні висновки та критичні зауваження обумовлені популяризацією демократичних цінностей. Національна концепція представлена істориками М.Дюріцою, Ф.Внуком, Р.Летцом, Й.Бобаком та ін. , для яких головним критерієм оцінки Словацької держави стали великі досягнення у сфері національного державотворення.

Головні суперечки між вказаними течіями точаться навколо характеристики політичного режиму Словацької держави. Академічні історики одностайно визначають його як недемократичний. Послідовники патріотичної концепції, посилаючись на положення конституції Словацької республіки, заявляють, що норми основного закону спиралися на християнсько-консервативні принципи і в них присутні елементи лібералізму та гуманістично-громадянської концепції прав людини.

Іншим предметом гострих дискусій є питання геополітичного становища Словаччини в роки Другої світової війни. Академічні історики продовжують ставити в основу даної проблеми і розвивати тезу про глибоку залежність Словацької держави від Німеччини. Цього не заперечують і прихильники національної концепції, але вони пропонують своє пояснення - геополітична ситуація в Центрально-Східній Європі не залишила Словаччині іншої альтернативи, як прийняти „охорону” рaйху. Натомість ними висувається на перший план факт, що завдяки Німеччині Словацька держава вперше стала суб'єктом міжнародних відносин та отримала дипломатичне визнання з боку ряду країн.

Дискусія навколо особи президента Словацької республіки Й.Тісо теж є одним з ключових моментів історіографічного „протистояння”. У публікаціях представників національної концепції спостерігається героїзація та романтизація його образу, підкреслюються особисті людські та моральні якості словацького президента, звертається увага на те, що він мав велику довіру й авторитет у населення Словаччини. Розглядаючи доробок академічних істориків у даному питанні, відзначаємо критичні оцінки „політичного профілю” Й.Тісо, які пролунали на науковому симпозіумі в Часті, присвяченому його життю і діяльності , та y книзі І.Каменца „Трагедія політика, священика та людини” .

Нарешті сьогодні характерними особливостями наукових досліджень на тематику Словацької держави є деталізація тогочасних подій, явищ і процесів, звернення до регіональної історії та надання переваги висвітленню правових, військових, соціальних, економічних, культурних аспектів перед політичними. В цьому напрямку плідно працює нова генерація істориків - О.Подолец, М.Лацко, М.Пекар, І.Бака, П.Мічко. В доробку молодого покоління словацької історіографії найважливішими є конференції “Перша Словацька республіка очима молодих істориків”, які з 2002 р. щорічно проводяться на базі різних наукових інституцій.

Методологія дослідження. Теоретична складова дисертаційної роботи ґрунтується на принципах історизму та неупередженості. Досягнення мети та виконання завдань дослідження супроводжувалося використанням проблемно-хронологічного, системного та міждисциплінарного методологічних підходів. Спільне застосування історичного і логічного методів забезпечило конкретно-історичний характер дослідження в реальних часових (1939-1945 рр.) та просторових (територія Словаччини) рамках. Найбільше значення для виконання дослідницьких завдань мав метод сходження від конкретного до абстрактного за допомогою таких операцій як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація фактологічних даних. При підготовці дисертації широко застосовувався історико-генетичний (описовий) метод. Він дозволив простежити розвиток Словацької держави в комплексі причинно-наслідкових зв'язків, загальних тенденцій та специфічних рис тогочасної історичної ситуації. Ретроспективний метод надав можливість з'ясувати стартові умови державотворчих процесів, їх зв'язок із суспільно-політичною структурою міжвоєнної ЧСР. З допомогою історико-порівняльного та історико-типологічного методів вдалося виділити кілька періодів у проведенні зовнішньої політики Словацької держави. Вони також дали змогу простежити диференціацію словацького суспільства у ставленні до владного режиму. В процесі підготовки роботи застосовувався метод контент-аналізу. Зокрема, це знайшло вираз у необхідності змістового тлумачення понять “націоналізація”, “нове язичництво”, “християнський соціалізм”. Використання статистичного методу виявилося у проведенні підрахунків звітів державних органів про політичні настрої у Словаччині восени 1938 року.

У другому розділі “Утворення та становлення Словацької республіки” проаналізовано обставини виникнення Словацької держави, структуру і повноваження вищих органів влади, особливості політичного режиму та місце Словаччини у системі тогочасних міжнародних відносин.

У підрозділі 2.1 “Внутрішній та зовнішній чинники утворення Словацької держави” з'ясовано, що виникнення Словацької держави стало можливим завдяки комплексній дії внутрішньо- і зовнішньополітичних чинників. Більшість населення автономного Словацького краю в складі помюнхенської ЧСР не відзначалася античеськими настроями, але владні амбіції словацької політичної еліти були причиною постійного напруження у відносинах автономного й центрального урядів. Авторитарні тенденції у політиці словацької автономної влади та непоступливість празького керівництва зумовили загострення конфронтації, проте жодна із сторін не бажала йти на компроміс. Німеччина використала чесько-словацькі суперечності в своїх намірах насильницької ліквідації ЧСР. Було організовано прямий тиск на словацьких діячів з вимогою негайного проголошення незалежності Словаччини, що для Гітлера стало зручним приводом для демонстрації світовій громадськості внутрішнього розпаду ЧСР.

У підрозділі 2.2 “Розбудова державних інститутів, формування характерних ознак режиму” на конкретно-історичному матеріалі доведено, що система органів влади Словацької республіки за своїми формальним нормативно-правовим змістом відповідала демократичним принципам організації державного управління. Конституція передбачала посаду президента, визначала функціонування парламенту, підконтрольного йому уряду, декларувалися громадянські права та свободи. Але на практиці відбувалася послідовна розбудова авторитарного режиму. Виконавча влада домінувала над законодавчою, панував диктат держави над суспільством, зазнавала переслідувань політична опозиція. Провідна політична сила - ГСНП - прагнула підпорядкувати собі адміністративно-управлінський апарат і повністю контролювати внутрішню і зовнішню політику держави. У підрозділі 2.3 “Міжнародне становище Словаччини” визначено чотири періоди у проведенні зовнішньої політики нової держави в залежності від характеру словацько-німецьких відносин: 1) 14 березня - 1 вересня 1939 р. Підписавши Охоронний договір з Німеччиною, Словаччина одразу потрапила в залежність від неї, але протекція Берліна зробила Словацьку державу геополітичною реальністю, що була підкріплена дипломатичним визнанням ряду країн; 2) 1 вересня 1939 р. - 27 липня 1940 р. Участь у війні проти Польщі зміцнила становище Словаччини, проте лише в таборі Німеччини та її союзників. Міністр закордонних справ Ф.Дюрчанський здійснив окремі спроби зменшити залежність від Берліна через налагодження контактів з іншими великими державами, за що, на вимогу німців, був усунутий зі своєї посади; 3) 27 липня 1940 р. - 12 грудня 1941 р. Новий міністр закордонних справ В.Тука був провідником виключно пронімецької політики, а тому Словаччина приєдналася до Троїстого пакту, взяла участь у німецькій агресії проти СРСР і 12 грудня 1941 р. навіть оголосила війну Великобританії та США, що остаточно визначило її місце на міжнародній арені; 4) 12 грудня 1941 - 8 травня 1945 р. У цей період Словаччина продовжує слідувати у фарватері німецької зовнішньої політики. Антигітлерівська коаліція так і не визнала Словацьку державу, а тому поразка Німеччини у Другій світовій війні призвела до її ліквідації.

У третьому розділі “Результати та прорахунки внутрішньої політики словацької влади” розкривається внутрішньополітична ситуація в країні з акцентом на протистояння різних течій у владній еліті та висвітлюються позитивні досягнення і негативні тенденції діяльності словацького уряду в економічній, соціальній, культурно-освітній сферах.

У підрозділі 3.1 “Боротьба у владному таборі в контексті політичного розвитку Словаччини” показано, що внутрішня політика словацької влади здійснювалася в умовах тривалих суперечностей у верхівці правлячої партії. Помірковані члени ГСНП, які зосередили в своїх руках ключові посади в державі, стали об'єктом критики з боку радикально налаштованих однопартійців. Радикали засуджували ліберальний політичний курс поміркованих та пропонували свою альтернативу - встановлення правої диктатури за німецьким зразком. Проте вони не досягли своєї стратегічної мети, хоча й зіграли зловісну роль нацистських асистентів у знищенні словацьких євреїв. Помірковані продовжували контролювати державний апарат і, здійснивши вдалі політичні маневри, зрештою домоглися нівелювання впливу радикалів на внутрішньополітичній авансцені.

У підрозділі 3.2 “Політика уряду в економічних та соціальних питаннях” досліджено, що економічна політика уряду орієнтувалася на централізацію управління господарством, фінансами, мобілізацію трудових ресурсів, що було необхідним для стабілізації економічного життя та реалізації господарських проектів. Але впродовж всього існування Словацької республіки її економіка була обтяжена залежністю від німецьких монополій. Керівництво райху прагнуло максимально використати ресурси Словаччини для ведення війни. Словацька влада була змушена виконувати ряд зобов'язань, але і за несприятливих обставин їй вдалося поліпшити економічну ситуацію в країні. Завдяки військовій кон'юнктурі збільшилась кількість промислових об'єктів, протекція держави стимулювала активність вітчизняного капіталу. Безперечним успіхом діяльності уряду було подолання безробіття. Проте не мали позитивного результату здійснення владою насильницької аріїзації єврейських підприємств та проведення аграрної реформи. Соціальна політика уряду характеризувалася турботою про гідний рівень життя громадян, значною державною підтримкою соціально незахищених верств населення.

У підрозділі 3.3 “Ситуація в культурно-освітній та науковій сферах” з'ясовано, що поза увагою уряду не залишилися словацька освіта, наука, культура. На них виділялися порівняно великі кошти. Найвизначнішим здобутком влади в цьому напрямку було духовне зростання словацької нації, формування національної самосвідомості та державницького патріотичного світогляду словаків. Проте, державні органи, надаючи всебічну підтримку, одночасно прагнули підпорядкувати культурно-освітню сферу політичним інтересам влади, свідченням чого був курс на ідеологічне виховання суспільства. Однак повністю реалізувати його не вдалося. Окремі представники творчої інтелігенції виявляли відкриту незгоду з офіційним режимом, викладали свої погляди у публікаціях, але, що характерно, не зазнавали репресій за свої переконання.

У четвертому розділі “Криза та крах Словацької республіки” охарактеризовано передумови, причини і конкретні прояви суспільно-політичної кризи у Словаччині у 1943-1944 рр., простежено еволюцію ставлення різних груп населення до людацького режиму та висвітлено історичні умови ліквідації Словацької держави.

У підрозділі 4.1 “Диференціація словацького суспільства у ставленні до людацького режиму” доведено, що словацьке суспільство у ставленні до людацького режиму виявилося розділеним. Національні та конфесійні меншини стали об'єктом дискримінації з боку влади, а тому в їх середовищі швидко наростали опозиційні настрої. Громадяни словацької національності та католицького віросповідання, що становили переважну більшість населення, відзначалися лояльним ставленням до режиму. Людаки різними соціально-економічними заходами зуміли завоювати прихильність всіх верств словацького населення, а це, в свою чергу, визначало слабкість антирежимної політичної опозиції і її малий вплив у словацькому етнічному середовищі в 1939 - першій половині 1943 рр. З другої половини 1943 р. в результаті перелому у ході Другої світової війни, наближення фронту до Словаччини та на фоні ускладнення внутрішньополітичної ситуації в країні відбувається інтенсивна дискредитація режиму в очах словацького населення. Одночасно зростає авторитет опозиції, на її бік переходять навіть деякі державні службовці й антилюдацька агітація знаходить позитивний відгук у рядах армії та силових структур правопорядку. Це створило сприятливі умови для підготовки загальнонаціонального повстання. Зовнішнє втручання (диверсії радянських партизанів, початок німецької окупації) пришвидшило збройний виступ, надавши йому міжнародного значення.

У підрозділі 4.2 “Словацька держава від національного повстання до ліквідації республіки” вказано, що німецька окупація Словаччини призвела до втрати Словацькою державою статусу протекторату, а окупаційні війська практично не зважали на місцеву адміністрацію. В ході Національного повстання територія країни була розчленована, суспільство розкололось на ворожі політичні табори. Тисячі людей стали жертвами терору німецьких карателів та радянських партизанів. Під час проходження фронту словацькою територією відбулося підпорядкування ресурсів країни потребам вермахту та економічне пограбування Словаччини. Німці повністю взяли під свій контроль евакуацію господарських об'єктів та населення, проводили тотальну трудову мобілізацію. Залишення в кінці березня 1945 р. урядом Тісо Братислави ознаменувало крах Словацької держави.

У висновках сформульовані основні результати дослідження, які виносяться на захист:

- утворення Словацької держави було зумовлене комплексною дією внутрішніх та зовнішніх чинників. Незгоди між празькою владою та словацьким автономним урядом у помюнхенській ЧСР були використані Гітлером, який, спекулюючи на демагогії національного самовизначення та шантажуючи словацьких політиків небезпекою окупації краю Угорщиною, домігся від них проголошення самостійності. Вважаємо, що зовнішній чинник був дієвим каталізатором подій, прискоривши момент проголошення незалежності, але глибинні причини цього були закладені в проблемах чесько-словацьких відносин;

- Вся повнота влади в Словацькій державі фактично зосередилася в руках однієї партії - ГСНП, - яка прагнула підпорядкувати собі всі державні органи та інститути. Складові людацької ідеології (націоналізм, католицизм, етатизм та патерналізм) перетворилися на ідейну платформу розбудови Словацької держави. В підсумку, у Словаччині був встановлений авторитарний націоналістичний профашистський режим з претензіями на тотальний контроль над суспільством;

- Словацька держава, незважаючи на зовнішні атрибути суверенності, мала фактичний статус протекторату. Діяльність словацької дипломатії була серйозно обмежена великою залежністю від Німеччини та несприятливими для міжнародних відносин умовами розгортання Другої світової війни. Провідні країни антигітлерівської коаліції своїм завданням оголосили відновлення ЧСР, а тому для Словацької держави не знайшлося місця в повоєнному територіальному устрої Європи;

- вирішальний вплив на політичний розвиток країни мала боротьба між поміркованим та радикальним угрупуванням в правлячій ГСНП. Радикали (В.Тука, А.Мах, К.Мургаш) намагалися усунути від керівництва провідними державними структурами поміркованих діячів (Й.Тісо, Ф.Дюрчанський, М.Сокол). Боротьба за владу з боку радикалів велася під гаслами здійснення соціальної революції за німецьким зразком. Вважаємо, що це було не стільки їх ідейним переконанням, скільки єдиним реальним шляхом задоволення владних амбіцій;

- у сфері економіки словацькій владі, незважаючи на труднощі господарської залежності від Німеччини, вдалося досягти економічного зростання, вирішити проблему безробіття. Проте, дезорганізацію у економічне життя внесло проведення аріїзації, малоефективною виявилася декларована аграрна реформа, хоча досить успішною була соціальна політика влади, що знайшла вираження у різних патерналістських урядових програмах;

- найвагоміші здобутки словацького державотворення 1939-1945 рр. спостерігалися в культурно-освітній сфері. В цей період словацька мова стала державною, відкрито перші національні вузи, створено загальнодержавні Академію наук, Національний театр, Національний музей, Національну бібліотеку, зросла національна самосвідомість словаків та остаточно сформувалося їх уявлення про себе як самостійну повноцінну націю;

- ставлення суспільства до людацького режиму було диференційованим залежно від політики уряду щодо тих чи інших груп населення. Жорсткий націоналізм влади зумовив негативне ставлення до неї з боку національних меншин, віруючих протестантської та греко-католицької конфесій. Найчисельніша група населення - словаки-католики теж була диференційована за соціально-становою приналежністю та за політичними вподобаннями. У 1939 - першій половині 1943 рр. людаки мали міцну соціальну опору за рахунок прихильності або ж лояльності всіх станів титульної нації. З другої половини 1943 р. наростаюча внутрішньополітична криза режиму та безперспективність міжнародного становища Словаччини стали причиною падіння авторитету влади знову ж таки практично серед всіх верств словацького населення;

- німецька окупація у вересні 1944 р. зумовила втрату Словаччиною решток самостійності, а людацький режим набув виразно колаборантського характеру. Збройне протистояння між повстанцями та карателями, а також між Червоною армією та вермахтом під час проходження фронту словацькою територією супроводжувалось розколом держави та суспільства, трагедією взаємного кривавого терору, спустошенням країни.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Боровець І.І. Утворення Словацької держави в 1939 р.: співвідношення внутрішніх і зовнішніх чинників / І.І. Боровець // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки та знахідки. Міжвідомчий збірник наукових праць. Випуск 15. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. - С. 122-137.

2. Боровець І.І. Боротьба в словацькому владному таборі в контексті політичного розвитку Словаччини (1939-1942 рр.) / І.І. Боровець // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. Т. 17: На пошану професора В.П. Газіна. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. - С. 319-331.

3. Боровець І.І. Взаємовідносини СРСР та Словацької республіки в 1939-1945 рр. / І.І. Боровець // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: історія. Випуск 18. - Ужгород: Говерла, 2007. - С. 38-45.

4. Боровець І.І. Словацька держава 1939-1945 рр. в словацькій історіографії кінця ХХ - поч. ХХІ ст. / І.І. Боровець // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки та знахідки. Міжвідомчий збірник наукових праць. Випуск 16. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. - С. 299-308.

5. Боровець І.І. Вплив ідеології Глінкової словацької народної партії на формування політичного режиму Словацької держави 1939-1945 рр. / І.І. Боровець // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. Т. 18: На пошану професора В.С. Степанкова. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2008. - С. 437-450.

Размещено на Allbest.ru