Перший Всеукраїнський з’їзд Рад у джерелах

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

07.00.01 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у джерелах

Божко Ольга Антонівна

Переяслав-Хмельницький - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Коцур Віктор Петрович

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

завідувач кафедри історії та культури України

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор

Капелюшний Валерій Петрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри етнології та краєзнавства

кандидат історичних наук

Устименко Володимир Михайлович,

Інститут історії НАН України,

старший науковий співробітник

відділу історії Української революції 1917-1921 рр.

Захист відбудеться «20» листопада 2009 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, зал засідань імені В.О. Сухомлинського).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30)

Автореферат розісланий «20» жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З відновленням державної незалежності України підвищився інтерес до історії державотворчих процесів, зокрема тих, що відбувалися в 1917-1921 рр. і стосувалися, з одного боку, історії визвольних змагань на теренах України, з другого - встановлення радянської влади в Україні.

Перший Всеукраїнський з'їзд Рад 1917 року - одна з головних подій суспільно-політичного життя України початку ХХ століття. Більшовицький режим утвердився в гострій боротьбі з українськими національними політичними силами й урядами під державно-політичним прикриттям влади Рад й існував під цим прикриттям багато десятиліть. З'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р., свого часу слугував політичній і правовій легітимізації влади більшовиків в Україні, пізніше події, пов'язані з його підготовкою, проведенням і наслідками, сприяли її історичній легітимізації. Через це до його історії хоча б побіжно зверталася абсолютна більшість дослідників українських визвольних змагань, серед яких і противники більшовизму. Навіть поверхове ознайомлення з незначною частиною історіографії з'їзду дасть можливість виявити розбіжності як у висвітленні подій, пов'язаних із його підготовкою та проведенням, так і в правових і політико-ідеологічних оцінках.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку, виявлення, систематизації та об'єктивної інтерпретації всіх матеріалів про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, адже до цього часу не створено спеціальної праці, де б на основі використання комплексу першоджерел було розкрито проблеми, пов'язані з організацією та проведенням з'їзду, його роль у подальшому становленні Української держави.

Дослідження даної теми має не лише певне наукове і пізнавальне значення, водночас, сприяє об'єктивному відтворенню подій національно-визвольних змагань 1917-1921 рр, що слугуватиме відродженню історичної пам'яті українського народу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Соціальні зміни і політичні процеси в Україні в ХІХ-ХХ століттях» кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити, систематизувати та комплексно дослідити джерельну базу з історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад; висвітлити коло проблем, пов'язаних із підготовкою та проведенням з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р. та з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів у Харкові 11-12 грудня 1917 р., селянської конференції 20-22 січня 1918 р.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми, простежити зміни в підходах до вивчення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад у радянській історіографії, сучасних дослідженнях, працях зарубіжної україніки;

- охарактеризувати групи джерел, що стосуються підготовки до Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року;

- виявити шляхом джерелознавчої евристики наявність комплексу історичних джерел про роботу з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р., розкрити інформаційні можливості опрацьованих матеріалів, ввести до наукового обігу нові джерела; всеукраїнський з'їзд рада

- провести критичний аналіз опублікованих джерел про з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р., та селянську конференцію 20-22 січня 1918 р.

Пріоритетним завданням дослідження стало висвітлення процесу підготовки та проведення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року на основі аналізу основних груп джерел, установлення їхньої цінності для вивчення історії з'їзду. Розв'язання цих завдань уможливить об'єктивне визначення ролі та місця Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року в політичних процесах, що відбувалися в цей період в Україні.

Об'єктом дослідження є комплекс писемних джерел, що охоплює всі різновиди свідчень про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, а саме: архівні джерела, опубліковані збірники документів, що містять інформацію про підготовку та проведення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року, матеріали періодичної преси 1917-1918 рр., спогади учасників подій.

Предметом дослідження є Перший Всеукраїнський з'їзд Рад 1917 року (з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4-6 грудня 1917 р. та з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів 11-12 грудня 1917 р., селянська конференція 20-22 січня 1918 р.). Особливості відображення в джерелах причин скликання, підготовки та ходу роботи Першого Всеукраїнського з'їзду Рад.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з листопада 1917 р., часу підготовки Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, до січня 1918 р. - селянської конференції. Водночас, у дослідженні вивчався весь комплекс джерел - від появи перших публікацій у пресі 1917-1918 рр. про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад до виявлених дослідниками документів, спогадів учасників подій, які побачив науковий світ у більш пізній період.

Географічні рамки дисертації охоплюють, головним чином, територію України, де відбувалися досліджувані події.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонаукові принципи історизму, науковості та об'єктивності. Під час написання роботи було використано такі методи: системно-структурний (логічна послідовність в опрацюванні джерел та літератури, порядок і планування дослідження, формування висновків); конкретно-пошуковий метод (аналіз і систематизація джерел з проблеми); проблемно-хронологічний (у визначенні структури роботи); порівняльний (аналіз і зіставлення відомостей про з'їзд на сторінках періодичної преси, спогадів, архівних матеріалів, збірників документів); узагальнення (аналіз історіографії, формування та обгрунтування висновків).

Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснено спробу комплексно дослідити джерела про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад 1917 року. На основі їх аналізу висвітлено суперечливі аспекти історії з'їзду та селянської конференції 20-22 січня 1918 року. До наукового обігу залучено значну кількість нових даних, виявлених під час опрацювання архівних джерел. На основі архівних джерел, опублікованих документів, періодичної преси, спогадів учасників подій, а також наукових праць вітчизняних і зарубіжних істориків уточнено перебіг подій з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року. Дістала подальший розвиток фактографічна і джерельна база з історії встановлення радянської влади в Україні в 1917 році. З позицій об'єктивності та ідеологічної незаангажованості розглянуто роботу з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 року, та селянської конференції 20-22 січня 1918 року.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки узагальнюючих історичних та історіографічних праць з історії України, підручників і навчальних посібників, а також лекційних курсів, де висвітлюються політичні та соціальні аспекти історії українських визвольних змагань.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати та висновки отримані автором особисто. Наукові статті здобувача є одноосібними.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробувалися на наукових конференціях: «Історія Батьківщини. Україна на зламі століть» (м. Київ, 22 квітня 2002 р.); «Знаки питання в історії України» (м. Ніжин, 2002 р.), методологічних семінарах кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Публікації. Основні положення дослідження відображено в п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків.

Загальний обсяг дисертаційної роботи 170 сторінок, повний - 238 сторінок, список використаних джерел складається з 333 найменувань (36 сторінок), додатки - 32 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні межі роботи, сформульовано мету, завдання, наукову новизну та практичне значення дисертації.

Перший розділ дисертації «Історіографія Першого Всеукраїнського з'їзду Рад» складається із трьох підрозділів, у яких розглянуто стан наукової розробки теми.

За минулі десятиліття було проведено чимало наукових досліджень стосовно встановлення радянської влади в Україні загалом і проведення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року, зокрема. Проте тема Першого Всеукраїнського з'їзду Рад під кутом зору джерелознавчого аналізу ще не дістала достатнього вивчення.

Історіографічний доробок з цієї проблеми умовно поділяється на три групи:

- радянська історіографія про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад;

- сучасна історіографія, що охоплює 90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.;

- дослідження української еміграції.

У підрозділі 1.1. «Радянська історіографія про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад» проаналізовано праці, які вийшли в світ у 1920-их - 1980-их рр. Першу групу складають дослідження, опубліковані на початковому етапі існування радянської влади. В основу цих робіт покладено ленінську концепцію «тріумфального ходу» радянської влади в результаті боротьби трудящих проти Центральної Ради.

Короткі відомості про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад подано в дослідженнях цього періоду, що розкривають діяльність Центральної Ради, загальних працях з історії громадянської війни, ювілейних виданнях, підготовлених до 10-ої річниці Жовтневої революції, встановлення радянської влади в Україні, працях з історії Комуністичної партії України тощо. У них є чимало неточностей, зокрема, щодо дати проведення з'їздів, упущено значний фактичний матеріал, немає відомостей про селянську конференцію 20-22 січня 1918 р.

Другу групу праць складають доробки дослідників, що були опубліковані в найдраматичніший період сталінського тоталітаризму - 1930-их - початку 1950-их рр., який позначився негативним впливом короткого курсу «Історії ВКП(б)» на розвиток історичної науки, утратою принципів об'єктивності і науковості в дослідженнях. Учені лише констатували факт проведення більшовиками Першого Всеукраїнського з'їзду Рад у Харкові 11-12 грудня 1917 року, в результаті якого було закладено фундамент української радянської державності.

Окремий комплекс становлять праці, присвячені встановленню радянської влади в Україні, висвітленню ролі Комуністичної партії в утворенні української радянської держави. Нами встановлено, що історики обходили проблеми, з якими зіткнулися більшовики під час підготовки та проведення з'їзду, не досліджували питання його легітимності. Оцінюючи хід з'їзду однозначно позитивно, усіляко перебільшували роль В. Ульянова-Леніна і Й. Сталіна, більше останнього, щодо ідеї його скликання. Особливо виразно це простежується в історичних та правових працях, енциклопедичних виданнях, опублікованих до 1954 р., де однозначно вказувалося, що ініціатором скликання з'їзду був Й. Сталін. Дослідники, як правило, не використовували архівні матеріали, а посилалися на вже видані документи або газетні публікації. Автори не ставили перед собою завдання висвітлити організаційні моменти з'їзду в Києві, деякі взагалі не згадували про нього.

У працях, що побачили світ у 1954-55 рр., після смерті Й. Сталіна, відступають категоричні твердження про його «надзвичайну роль» в організації з'їзду. Так, дослідники П. Стоян, С. Королівський, М. Рубач, А. Лихолат та інші зазначають, що ініціатива проведення з'їзду належала київським більшовикам.

У період «хрущовської відлиги», «брежнєвщини», «перебудови» поновилися наукові дослідження історії з'їзду. Короткі відомості про нього були вміщені в загальних працях з історіографії історії УРСР, Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Автором ґрунтовних монографій «Перший з'їзд Рад України» та «Перша Всеукраїнська селянська конференція», написаних на основі використання різних джерел, де найбільш повно висвітлено роботу з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня, та селянської конференції 20-22 січня 1918 р. став С. Королівський. Перелік праць про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад поповнився статтями І. Підпригорщука, С. Попова, у яких розкрито передумови скликання та підготовку більшовиків України до з'їзду, коротко охарактеризовано його роботу в Києві 4-6 грудня та більш детально проаналізовані хід і рішення харківської частини з'їзду.

Роботу Першого Всеукраїнського з'їзду Рад відображено в тогочасних працях з історії УРСР, історії міст і сіл УРСР та окремих міст України, історії громадянської війни в УРСР, загальних працях з історії СРСР, виданих у Москві. Але в них немає жодної згадки про з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р., лише подається коротка характеристика роботи селянської конференції 20-22 січня 1918 р. Водночас, з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня висвітлюється представницьким, як таким, що мав велике історичне значення для подальшої долі Української РСР.

Невід'ємною частиною радянської історіографії є праці, присвячені висвітленню подій Жовтня 1917 р. та громадянської війни 1918-1920 рр., які з відомих ідеологічних причин не розглядалися під кутом зору визвольних змагань українського народу за свою незалежність. Дослідники вказували мету проведення з'їзду, ініціаторів його скликання, подали короткі відомості про кількісний склад учасників обох частин з'їзду, охарактеризували ухвалені рішення. Заслуговують на увагу праці П. Варгатюка, В. Солдатенка, П. Шморгуна, створені на основі використання нових архівних матеріалів Центрального партійного архіву Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, інших джерел. Дослідники стверджуюють, що в ЦК РСДРП(б) і РНК було відомо про підготовку Всеукраїнського з'їзду Рад. Тим самим вони спростували твердження деяких авторів про те, що в «центрі» навіть не знали про його проведення. С. Данішев увів у науковий обіг архівні матеріали Полтавського обласного державного архіву, на основі яких можна стверджувати, що Полтавська Рада робітничих і солдатських депутатів була одним з ініціаторів скликання з'їзду.

У ході дослідження охарактеризовані окремі групи праць, присвячені проблемам встановлення радянської влади в різних регіонах України, історії Комуністичної партії України. У першому і другому виданнях «Нарисів історії Комуністичної партії України» (1961 і 1964 рр.) навіть згадки немає про з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня. Автори основну увагу приділяють висвітленню мети скликання з'їзду, рішень, прийнятих у Харкові, проте докладно не розкривають його роботи, не аналізують ці рішення. У нових виданнях 1971 і 1977 рр. вміщені лише короткі відомості про підготовку з'їзду в Києві, проте сам хід його роботи не висвітлювався.

Необхідно зазначити, що не в усіх працях, виданих наприкінці 1950-их - 1980-их рр., що стосуються безпосередньо історії селянства кінця 1917 - початку 1918 рр., згадується селянська конференція. Це свідчить про те, що історики не надавали їй особливого значення у визначенні долі українського села. Проте в окремих подальших працях її роль у зміцненні союзу між робітниками та селянами України помітно перебільшуватиметься. Загальну інформацію, в основному про з'їзд в Харкові 11-12 грудня, його рішення та оцінку, характерну для праць радянських істориків, подано в працях, присвячених висвітленню історії робітничого класу України.

У підрозділі 1.2. «Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у сучасній науковій літературі» міститься аналіз публікацій, що побачили світ у роки незалежності України. Більшість істориків - В. Солдатенко, А. Гриценко, О. Реєнт, С. Кульчицький, В. Верстюк, І. Гошуляк, Є. Юрійчук, В. Кондратюк, Я. Малик та ін. - розкривають проблему легітимності Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, особливо з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня. Найповніше досліджено цю проблему в монографії Є. Юрійчук «І Всеукраїнський з'їзд Рад і встановлення радянської влади в Україні : проблема легітимності (грудень 1917 - квітень 1918)».

У нарисах, монографіях, статтях, присвячених державотворчим процесам як упродовж усієї історії України, так і в роки визвольних змагань 1917-1921 рр., історики постійно зверталися до з'їзду, власне його рішень і наслідків. Це зумовлено посиленою загальною увагою до історії українських визвольних змагань та проблем української державності. З'являється нове в оцінках - «революційна легітимність». Це стосується монографії С. Кульчицького, який дійшов висновку, що з'їзд, як у Києві, так і в Харкові, не був представницький, тому що і більшовики, і радівці однаково маніпулювали складом його учасників. Друге - більшовики більше покладалися на військову силу, ніж на політичну підтримку місцевих Рад Донецько-Криворізького басейну.

На кінець 1990-их рр. в Україні з'являються нові загальні дослідження з історії визвольних змагань 1917-1921 рр. До них належать колективні праці, монографії В. Солдатенка, О. Рубльова, О. Реєнта, збірники наукових статей. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад історики розглядають у контексті подій 1917 р. Використавши широку джерельну базу, вони більше уваги приділяють аналізу рішень, прийнятих на з'їзді в Києві. Сучасні історики, на відміну від своїх колег радянського періоду, які вбачали проведення з'їзду як необхідність, зумовлену розвитком революційних подій, розглядають цю проблему як сплановану акцію українських більшовиків, мета якої - взяття влади в Україні в свої руки.

Певний внесок у дослідження окремих аспектів історії з'їзду зроблено І. Логвиненком. На основі широкого залучення матеріалів він висвітлив відношення основних українських партій - Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-революціонерів, Української партії соціалістів-федералістів - до ідеї скликання Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. Автор послідовно наводить рішення, прийняті на їхніх засіданнях, щодо ідеї переобрання Центральної Ради на цьому з'їзді. Події висвітлені автором як своєрідна «естафета» за владу, в результаті якої, за його словами, український радянський уряд підтримала тільки Ради Народних Комісарів.

Отже, відзначаючи помітний внесок учених у розробку досліджуваної проблеми, водночас, слід зазначити, що спеціальної праці, яка б комплексно розкривала дану тему в запропонованій постановці, науковцями ще не підготовлено.

Підрозділ 1.3. «Дослідження української еміграції» охоплюють праці вчених зарубіжної україніки. На відміну від радянських дослідників, представники української еміграції були носіями різних концепцій у трактуванні подій визвольних змагань 1917-1921 рр., що пояснюється розмаїттям політичних уподобань, ставленням до з'їзду. Більше уваги приділяючи з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року, харківського етапу з'їзду вони не аналізують, селянської конференції не згадують взагалі. Мабуть, однобічність в оцінках зумовлена перш за все відсутністю належної джерельної бази. На наш погляд, саме це не дозволило їм дати повну характеристику розглядуваній події.

У центрі уваги зарубіжних дослідників - проблема легітимності Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. Вони, по-суті, її чітко сформулювали і підштовхнули до розв'язання цієї проблеми радянських істориків. У цьому - їхня найбільша заслуга. Решта - це те, що було характерне для довоєнної історіографії - вузька джерельна база, відсутність спеціальних праць, негативні оцінки, значно менша увага до харківської частини з'їзду, повне ігнорування селянської конференції тощо. Серед цих джерел зустрічаються праці, у яких перебільшено роль окремих політичних груп у проведенні з'їзду. Зокрема, Р. Млиновецький, будучи прихильником самостійницької партії, намагався підкреслити вплив її представників на хід з'їзду, виділяючи їх серед інших делегатів-учасників. Він лише коротко проаналізував з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р., оцінивши його як неукраїнський за складом, маріонетковий, випадково об'єднаний.

У дисертації охарактеризовано відомості про з'їзди, подані в працях, присвячених висвітленню політики уряду Росії щодо України. На увагу заслуговують дослідження Д. Солов'я, З. Стефаніва, де наголошено, що в Харкові було створено радянський уряд. Загальні відомості про з'їзд містяться в працях Ю. Бойка, М. Прокопа, К. Кононенка, І. Винатовича, В. Свистуна, С. Николишина та ін.

У зарубіжній літературі з історії права дії російських більшовиків щодо України, як правило, засуджуються. Підтвердженням цього є праці К. Костіва, О. Юрченка. Відомий український історик права О. Юрченко, проаналізувавши праці сучасників з'їзду, робить свої висновки щодо правочинності радянської влади в Україні у грудні 1917 р. Автор різко критикує українського радянського історика М. Супруненка, а також правника О. Чистякова за перекручення історичної правди, необ'єктивну оцінку рішень, прийнятих з'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р.

У другому розділі «Джерела про підготовку Першого Всеукраїнського з'їзду Рад» на основі аналізу наявної джерельної бази розкрито основні моменти підготовки до Першого Всеукраїнського з'їзду Рад.

Джерельну базу, що проливає світло на підготовку до Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, можна умовно поділити на дві групи. До першої - належать періодичні видання 1917-1918 рр., до другої - спогади сучасників і безпосередніх учасників подій.

У підрозділі 2.1. «Підготовка до Першого Всеукраїнського з'їзду Рад та її висвітлення в періодичній пресі» охарактеризовано першу групу джерел з цієї проблеми - періодичну пресу, де відображені різні підходи до проведення з'їзду.

Багато корисної інформації для дослідження періоду підготовки до Першого Всеукраїнського з'їзду Рад поміщено в більшовицьких друкованих органах, періодичних виданнях українських і російських політичних партій. Серед таких газет - «Пролетарская мысль», «Донецкий пролетарий», «Известия Юга», «Вістник Української Народної Республіки», «Народна Воля», «Робітнича газета», «Нова Рада», «Киевская мысль».

У процесі дослідження були використані й інші періодичні видання, в яких прослідковується ставлення громадськості до ідеї проведення з'їзду, а саме, газети: «Вільна думка», «Голос пролетария», «Известия военно-революционного комитета VІІ армии», «Голос труда».

Нами встановлено, що в більшовицьких друкованих органах, містяться переважно публікації, які розкривають з партійних позицій причини переобрання Центральної Ради, організаційну роботу над проведенням з'їзду. Вони засвідчують, що на Всеукраїнському з'їзді Рад передбачалося «реконструювати» Центральну Раду за більшовицьким зразком.

Підкреслимо, що ідея про відсторонення Української Центральної Ради від влади була вперше озвучена більшовиками 3 листопада 1917 р. на об'єднаному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників військових частин, фабрично-заводських комітетів і профспілок.

Більшовики звинувачували Центральну Раду в тому, що вона претендувала на всю владу в Україні, хоча не представляла інтереси всієї української демократії, тому що до її складу входили «буржуазні елементи», не була виразником революційної демократії, проводила «подвійну політику» тощо. Відомості, відображені на сторінках цих газет, містять інформацію лише про підтримку переобрання Центральної Ради з боку більшовицьких сил, тому цей матеріал дає можливість лише частково відтворити картину підготовки до скликання з'їзду.

Відразу ж, після прийнятого на засіданні обласної Ради робітничих і солдатських депутатів від 24 листопада 1917 року рішення про скликання Першого Всеукраїнського з'їзду Рад на шпальтах газет «Нова Рада», «Киевская мысль», «Народна Воля» з'являються статті, замітки стосовно ставлення до його проведення української громадськості. У результаті проведеного нами дослідження встановлено, що в цих газетах, на відміну від більшовицьких друкованих органів, публікувалися різні погляди на пропозицію київських більшовиків щодо скликання з'їзду. Вони стосувалися як підтримки проведення Всеукраїнського з'їзду Рад, зокрема з боку більшовицьких організацій Одеси та Харкова, які зазначали, що Українська Центральна Рада - це буржуазний та контрреволюційний орган, із яким потрібно вести боротьбу, так і захисту позицій Центральної Ради. Зокрема, Українська військова Рада 32 корпусу, Селянський з'їзд Луцького повіту виступали на підтримку Центральної Ради, категорично не схвалювали планів захоплення влади в Україні більшовиками, а також вважали за недоцільне створювати інший урядовий революційний орган до проведення Установчих Зборів.

У розділі зроблено висновок, що відомості видавничих органів українських політичних партій та більшовицьких друкованих органів найбільш повно висвітлюють ставлення української громадськості до ідеї проведення Всеукраїнського з'їзду Рад.

У підрозділі 2.2. «Спогади, мемуарна література про політичну боротьбу щодо скликання з'їзду» охарактеризовано другу групу джерел, до якої входять мемуарна література, спогади як безпосередніх учасників, так і сучасників подій, які є важливим джерелом вивчення боротьби за скликання Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. Не зважаючи на суб'єктивізм та політичну підпорядкованість авторів цих спогадів, більшість серед яких є представниками більшовицької партії, ці матеріали доповнюють загальну картину з'їзду окремими фактами та спостереженнями. Характерною особливістю спогадів про підготовку до проведення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад є те, що автори не приховують справжніх намірів більшовиків щодо причин його проведення, а також висловлюють сумнів у правильності їхніх дій.

Саме така інформація міститься в спогадах С. Мазлаха, Є. Чайковського, Є. Бош, В. Затонського, А. Іванова, С. Петриковського, В. Спренжина, В. Бабка. На основі аналізу поданих ними даних установлено, що київські більшовики звинувачували Центральну Раду в тому, що вона роззброювала військові частини, які були на сторожі Рад, проводила «контрреволюційну» політику, тому потрібно було створити такий уряд, який би відстоював інтереси робітників, солдат і селян. Водночас А. Іванов, В. Затонський відверто зізнаються, що більшовики змушені були скликати з'їзд, адже збройним шляхом захопити владу в Україні їм би не вдалося, тому що Центральну Раду підтримували українські військові частини. Представники більшовицької партії вказують і на те, що місцеве населення не виявляло особливого бажання брати участь у роботі з'їзду.

Окрему групу матеріалів, використаних у дисертації, становлять праці сучасників і безпосередніх учасників подій, що побачили світ у країнах Західної Європи, США, Канаді.

М. Грушевський, відтворюючи бурхливі події, пов'язані із завоюванням більшовиками влади в Україні, подає лише короткі згадки про з'їзди. Хоча, як відомо, він був обраний головою з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р. В. Винниченко, П. Христюк, М. Шаповал, Д. Дорошенко проливають світло на деякі моменти підготовки до з'їзду. Потрібно зважати на те, що ці автори більшою чи меншою мірою були причетні до розвитку національно-визвольного руху на українських землях у цей період. Тому в текстах документів легко простежується їхнє ставлення (В. Винниченко) та ставлення окремих Рад і політичних партій (П. Христюк) до ідеї переобрання Центральної Ради, зокрема третьої сесії Всеукраїнської Ради селянських депутатів і третього з'їзду Української партії соціалістів-революціонерів. За твердженням В. Винниченка, передумовою скликання Всеукраїнського з'їзду стала втрата Центральною Радою популярності серед народних мас, назрівання потреби щось радикально змінити в її політиці, яка не відповідала вимогам часу.

Спогади безпосередніх учасників і свідків досліджуваних подій знаходять підтвердження в працях, які побачили світ значно пізніше.

У третьому розділі «Робота Першого Всеукраїнського з'їзду Рад та її відображення в джерелах» йдеться про хід з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року, з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 року, та селянської конференції 20-22 січня 1918 року.

Джерельну базу цього розділу можна умовно поділити на три групи. До першої групи належать архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, серед яких - архівні фонди Української Центральної Ради, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, Головної Комісії по справах виборів до Українських Установчих зборів Української Народної Республіки. Документи, які зберігаються в цих фондах, містять детальну інформацію про учасників з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року.

У фондах 1 та 1115 зберігається 181 посвідчення осіб, які були делеговані на з'їзд у Київ. Окрім посвідчень у фонді 1115 також зберігаються «Воззвание съезда Советов Крестьянских Рабочих и Солдатских Депутатов Украины», прийняте 6 грудня 1917 р., та 34 заяви в Селянську Спілку про видачу грошей на з'їзд у Київ.

У справі 1 фонду 1 «Чернетки протоколів 1 Всеукраїнського з'їзду в м. Києві. Посвідчення, мандати, описи делегатів з'їзду» зберігаються 155 мандатів і посвідчень, стенограма роботи з'їзду в Києві, списки на видачу грошей та 11 опитувальних листів учасників з'їзду Рад. У справі 4 фонду 1 містяться посвідчення делегатів з'їзду Рад у Києві, більшість яких видано Виконавчим Комітетом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів певного міста або місцевості.

На основі архівних матеріалів нами укладено список делегатів з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року.

До другої групи джерел належать періодичні видання 1917-1918 рр. Найбільшої уваги заслуговують матеріали, опубліковані в друкованих органах українських політичних партій, зокрема, газетах «Народна Воля», «Нова Рада», «Робітнича газета». Різна за обсягом і повнотою інформація про київський етап Першого Всеукраїнського з'їзду Рад дає можливість відтворити весь хід його роботи.

Чимало відомостей про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад опубліковано в більшовицьких друкованих органах - «Пролетарская мысль», «Донецкий пролетарий», «Известия Юга», «Вістник Української Народної Республіки», а також російських політичних партій - «Киевская мысль», «Новый Луч», «Известия Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов города Москвы и Московской области», «Известия Всероссийского Совета крестьянский депутатов (Петроград)», «Известия Центрального Исполнительного комитета и Петроградского Совета рабочих и солдатских депутатов», «Народное слово».

Третю групу джерел становлять спогади учасників подій, мемуарна література, в якій розкриваються різні аспекти роботи з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р.

У підрозділі 3.1. «З'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Києві 4-6 грудня 1917 р.» охарактеризовано перебіг Першого Всеукраїнського з'їзду Рад у Києві, в роботі якого взяли участь понад 2 000 делегатів. Серед делегованих переважали представники від селянства, Рад робітничих і солдатських депутатів. Більшовики на з'їзді виявилися в значній меншості, тому вже з самого початку роботи з'їзду стало зрозуміло, що вони не зможуть реалізувати свою мету - переобрати Центральну Раду і внести розкол у національний рух. Такий несподіваний для більшовиків розвиток подій, змусив їх разом з лівими російськими есерами, лівими українськими соціал-демократами та меншовиками-інтернаціоналістами залишити роботу з'їзду в Києві й переїхати до Харкова, щоб провести там альтернативний з'їзд.

Особливу інформаційну цінність для вивчення історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад 1917 року становлять архівні документи. Посвідчення, мандати, опитувальні листи, що збереглися до цього часу, розкривають біографічні дані кожного делегата - прізвище, ім'я, по-батькові; ким або якою організацією він делегований на з'їзд; службове становище; звідки відправляється і на який термін, куди має повернутися; які повноваження має на з'їзді; кількість депутатів від Ради, яка відправляє делегата. Аналізуючи та порівнюючи документи, видані Виконавчим Комітетом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, і ті, що були видані українськими військовими організаціями та Селянською Спілкою, можна спростувати твердження радянських істориків про те, що останні були недійсними, як і їхні представники. Адже за змістом і формою ці документи абсолютно однакові.

Зважаючи на те, що не всі архівні матеріали перебувають у задовільному стані, зокрема, стенограма київського з'їзду, що не дає можливості відтворити хід його засідань, особливу інформаційну цінність становлять друковані органи українських політичних партій, передусім газети «Нова Рада», «Робітнича газета», «Народна Воля», а також газета російських кадетів «Киевская мысль». Опубліковані в цих виданнях статті та замітки містять уривки виступів делегатів, які були виголошені протягом усіх трьох днів роботи з'їзду.

Підкреслимо, що на з'їзді в Києві обговорювалися питання про політичне становище в Україні, про діяльність Центральної Ради та підготовку Української Установчої Ради.

Важливим джерелом вивчення історії з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р., є спогади учасників подій, у яких подано окремі факти та спостереження, що відтворюють різні аспекти його роботи, які не відображені в інших джерелах.

Нами проаналізовані спогади про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, написані як представниками більшовицької партії, так і представниками Центральної Ради. Слід зазначити, що подані в цих спогадах відомості досить загальні, тому не розкривають основних питань, які викликали гарячі політичні дискусії, сприяли появі розходжень у правових оцінках поточного моменту. Найбільше інформації про роботу Першого Всеукраїнського з'їзду міститься в спогадах Г. Лапчинського, В. Спренжина, В. Бабка.

У дослідженні встановлено, що роботу київського з'їзду представниками більшовицької партії описано настільки, наскільки це відповідало інтересам більшовиків. Як правило, вони були упереджено налаштовані проти Центральної Ради, не подають оцінок виступам делегатів, значну увагу зосередивши на висвітленні ходу засідань своєї фракції, де обговорювалася ситуація, що склалася на з'їзді, а також шляхи виходу з неї. У цих матеріалах є певні неточності, зокрема, щодо дати відкриття з'їзду та ін.

Характерною особливістю праць представників Української Центральної Ради, які були учасниками з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 р., зокрема, М. Грушевського, В. Винниченка, П. Христюка, Д. Дорошенка та ін., є те, що в них з'їзд згадується лише в контексті загального опису революційних подій 1917 р. Автори не приділяють його роботі достатньо уваги. Цю подію вони розглядають як маніфестацію на честь Центральної Ради, підтвердження правильності її політичного курсу, адже ухвалені в Києві рішення були декларативними і не внесли істотних змін у життя тодішнього суспільства.

У підрозділі 3.2. «З'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів у Харкові 11-12 грудня 1917 р. та селянська конференція 20-22 січня 1918 р.» проаналізовано джерела з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р., та селянської конференції як складової Першого Всеукраїнського з'їзду Рад.

У процесі дослідження встановлено, що спогади очевидців є основним джерелом, яке проливає світло на хід роботи з'їзду. Значну увагу в спогадах більшовиків та їхніх прихильників (Г. Лапчинського, Є. Бош, В. Затонського, В. Шахрая, С. Шрейбера, Ф. Зайцева, Є. Чайковського, В. Спренжина, С. Петриковського) приділено встановленню партійної належності делегатів, які залишили з'їзд у Києві, їхньої кількості, аналізу проблем і труднощів, які виникли після прибуття делегатів з Києва до Харкова, під час обговорення окремих питань порядку денного. Учасники з'їзду не приховували суперечок і непорозумінь, що виникали на з'їзді в Харкові, у них були сумніви щодо його легітимності.

У більшовицьких друкованих органах «Донецкий пролетарий», «Голос пролетария», «Пролетарская мысль», «Вестник Украинской Народной Республики» публікувалися лише постанови, прийняті на з'їзді в Харкові: «О созыве съезда в Киеве», «О самоопредилении Украины», «Резолюция об организации власти на Украине», «Резолюция о Донецком и Криворожском бассейне», а також відомості про підтримку з'їзду населенням України, привітання радянській владі та обраному учасниками з'їзду уряду - Народному Секретаріатові. Найбільше матеріалів і документів, що стосуються харківської частини з'їзду, опубліковано на сторінках газети «Донецкий пролетарий», видавничому органі обласного комітету Донецького та Криворізького басейнів і Харківського комітету РСДРП(б).

У друкованих органах партій українського національно-демократичного спрямування не публікувалися резолюції, прийняті на з'їзді у Харкові. У «Киевской мысли» було видруковано лише текст радіотелеграми про те, що в Харкові створено Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, який узяв всю повноту влади. У «Робітничій газеті» було проаналізовано цю телеграму й підкреслено, що вона викликала здивування серед населення.

Аналіз періодичної преси засвідчує, що найбільше відомостей, які стосуються скликання та роботи селянської конференції, опубліковано у «Вістнику Української Народної Республіки», видавничому органі Центрального Виконавчого Комітету Всеукраїнської Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів. На сторінках цієї газети вміщено оголошення про проведення селянської конференції, її порядок денний та норми представництва.

У ході дослідження встановлено, що проведення конференції було зумовлено необхідністю кадрового зміцнення Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, адже там не було представників від селянства. Таким чином, конференція стала заключним етапом з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся в Харкові 11-12 грудня 1917 р.

Необхідно зазначити, що газетні репортажі про роботу коференції набагато повніше розкривають суть того, що відбувалося на з'їзді, ніж протоколи засідань, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. У архівних документах містяться лише відомості про хід роботи конференції, а, наприклад, у газеті «Вістник Української Народної Республіки» опубліковано тексти промов, дискусії про необхідність зміни влади, доповіді, що були виголошені з місць. Нами проаналізовано 62 оригінали опитувальних листів. За даними, що містяться в цих листах, установлено кількість делегатів, які прибули на конференцію, зроблено висновки про те, що організатори не дотримувалися норм представництва делегатів від різних організацій, міст, місцевостей.

Отже, аналіз архівних документів, які збереглися, засвідчив, що вони не є повним джерелом до вивчення історії селянської конференції.

Джерелом вивчення історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад є опубліковані збірники документів. Передусім ті, у яких висвітлено проблеми, пов'язані з установленням радянської влади в Україні, хроніки революційних подій 1917-1918 рр. Вони містять не лише рішення, прийняті на з'їзді в Харкові, а й повідомлення про підготовку до з'їзду, ставлення різних верств населення до його проведення. У них не подано жодних відомостей про з'їзд у Києві, згадок про цю подію немає і в передмовах, де розкривається коротка історія утвердження влади Рад.

У збірниках документів, виданих у роки незалежності України, увагу зосереджено на оцінці рішень з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня. Найгрунтовнішою працею, у якій містяться тексти всіх резолюцій з'їзду, є двотомний збірник «Українська Центральна Рада», підготовлений авторським колективом під керівництвом П. Толочко. Заслуговує на увагу і навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за редакцією В. Короля, де з позицій сьогодення охарактеризовано події, що відбувались упродовж буремних 1917-1918 років.

У результаті проведеного дослідження автор дійшла таких висновків:

1. Аналіз стану наукової розробки теми свідчить про те, що інтерес до вивчення історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад з боку істориків і широких кіл громадськості тривав постійно, дослідження проблеми відбувалося як в радянський період, так і в роки незалежності України. Проте на різних історичних етапах оцінки дослідників цієї важливої події відрізняються. Такі розходження зумовлені, на наш погляд, не лише ідеологічною зашкарублістю тоталітарного режиму, а й особистим ставленням того чи іншого автора до предмета дослідження.

У 1920-их - на початку 1930-их рр. розпочинається нагромадження і публікація джерел - резолюцій з'їзду, спогадів. Автори неприховано висвітлювали проблеми проведення обох з'їздів, висловлювали сумнів щодо його легітимності.

Історіографія 1930-их - першої половини 1950-их рр. написана під впливом сталінської ідеології. Оцінки з'їзду в Харкові були однозначно позитивними, звеличувалася роль в організації та його проведенні В. Леніна і Й. Сталіна. Автори свідомо опускали проблеми, з якими зіткнулися більшовики в підготовці і проведенні з'їзду, обходили питання його легітимності, а джерельна база фактично не розширювалася і не опрацьовувалася.

У працях кінця 1950-их - 1980-их рр. було поновлено наукові дослідження. Вийшли праці, спеціально присвячені з'їзду та конференції, які відзначаються ґрунтовністю і широкою джерельною базою. Історики комплексно досліджували події в Україні 1917-1920 рр., але недостатньо уваги приділяли з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року. Водночас, заслуга науковців полягала у висвітлені, опублікуванні та аналізі значної частини джерел.

Проведений аналіз зарубіжної української історичної літератури свідчить, що про з'їзд писали в основному в працях мемуарного характеру, суто наукових робіт бракує. Проведення з'їзду автори вважали лише фрагментом історії, більше уваги приділяючи з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року, з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що проходив у Харкові 11-12 грудня 1917 року розглядали частково, майже повністю ігнорували селянську конференцію.

Характерною особливістю сучасних досліджень з'їздів Рад, стало вирішення проблеми легітимності з'їзду та «революційної легітимності» ситуації, в якій він проходив, що сприяло появі нових оцінок. Водночас, дослідники при написанні робіт користувалися фактографією, накопиченою радянськими істориками та відомостями емігрантської історіографії про з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року.

2. Опубліковані ще в 1917-1918 рр. у періодичній пресі матеріали, спогади учасників та сучасників Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, які відображають різноманітні підходи до його проведення, складають джерельний комплекс вивчення питання підготовки до з'їзду. Комплексне опрацювання цих матеріалів, необхідних для отримання відомостей з проблеми дослідження, дало змогу систематизувати джерела і розкрити їх потенціальні можливості для реконструкції конкретно-історичних подій та фактів.

Вивченню проблеми сприяло перш за все використання однієї з найчисельніших груп джерел - періодичних видань, що виходили в Україні та по свіжих слідах висвітлювали різноманітні аспекти державного життя країни загалом та підготовки до з'їзду зокрема.

Встановлено джерельну цінність для вивчення передумов та причин проведення з'їзду праць представників Центральної Ради. Адже, описуючи тогочасні події та аналізуючи конкретні історичні факти, автори робили певні узагальнення та висновки, на підтвердження своїх поглядів, використовували свідчення документів і матеріалів.

3. Джерельний комплекс про роботу з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року, представлений різними видами писемних джерел, і є самодостатнім для вивчення досліджуваної проблеми. Весь джерельний комплекс класифіковано за наступними групами: 1) архівні документи; 2) періодичні видання; 3) мемуари, спогади учасників подій. З'ясовано особливості кожної групи та її значення для реконструкції конкретно-історичних подій. Обгрунтовано домінуюче місце періодичних видань у дослідженні історії з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбувся в Києві 4-6 грудня 1917 року. Виявлено, систематизовано та введено до наукового обігу нові архівні документи, зокрема, посвідчення, опитувальні листи делегатів з'їзду. Встановлено, що наявні джерела є достовірними й узяті в комплексі з іншими джерелами відображають повну картину перебігу з'їзду.

4. Критичний аналіз джерел особового походження, зокрема спогадів, а також періодичної преси про з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що відбувся 11-12 грудня 1917 року та селянську конференцію 20-22 січня 1918 року, які мають важливе значення для дослідження й висвітлення зазначеної проблеми, спрямовані на максимально об'єктивне і всебічне вивчення історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. Дослідження цього комплексу документів і матеріалів дозволило визначити їх характер, основний зміст, з'ясувати значення та інформаційний потенціал, виявити особливості використання свідчень.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Божко О. А. Періодична преса органів українських партій 1917 р. про з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4-6 грудня 1917 р. / О. А. Божко // Вісн. Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2003. - Вип. 1(20). - С. 112-119.

2. Божко О. А. Архівні документи про 1 Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, слдатських та селянських депутатів 4-6 грудня 1917 р. / О. А. Божко // Вісн. Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2003 - Вип. 2(21). - С. 209-214.

3. Божко О. А. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад (короткий огляд історіографії) / О. А. Божко // Вісн. Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2003. - Вип. 65. - С. 16-19.

4. Божко О. А. Висвітлення історії 1 Всеукраїнського з'їзду Рад у працях учасників з'їзду - Є. Бош, В. Шахрая, В. Затонського (історіографія проблеми) / О. А. Божко // Вісн. Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2003. - Вип. 66. - С. 116-119.

5. Божко О. А. Київський з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (4-6 грудня 1917 р.) та Харківський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів України (11-12 грудня 1917 р.) в працях міжвоєнного періоду українських емігрантів, сучасників революційних подій / О. А. Божко // Наук. записки з української історії : зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - Вип. 14. - С. 338-347.

АНОТАЦІЯ

Божко О.А. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у джерелах - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». - Переяслав-Хмельницький, 2009.

Дисертація є комплексним узагальнюючим дослідженням з історії Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. На основі опублікованих та архівних джерел, матеріалів періодичних видань, спогадів у дослідженні висвітлено підготовку та проведення з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4-6 грудня 1917 р. в Києві та з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів 11-12 грудня 1917 р. в Харкові, селянської конференції 20-22 січня 1918 р., як складової Першого Всеукраїнського з'їзду Рад. Розкрито ставлення місцевих партійних організацій та українського населення до ідеї проведення та результатів Першого Всеукраїнського з'їзду Рад.

...