Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Діяльність М.А. Белелюбського (1845-1922) в контексті розвитку транспортної науки і техніки (кінець ХІХ ст.-початок ХХ ст.)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

белелюбський вчений наука техніка

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю глибоiкого і всебічного дослідження творчого доробку діячів вітчизняної науки і культури, які своєю самовідданою працею сприяли розвитку вітчизняного наукового та освітнього простору. Яскравою постаттю до літопису світового залізничного транспорту взагалі та в Україні, зокрема, увійшов вчений та інженер-залізничник Микола Аполлонович БЕЛЕЛЮБСЬКИЙ (1845-1922). Він відомий нам як перший будівничий значної кількості залізничних металевих мостів (понад 100) в Російській імперії. Загальна довжина цих мостів сягнула 17 км. Йому належить пріоритет у застосуванні наукових методів під час спорудження цих мостів. З його ім'ям пов'язані перші теоретичні дослідження в царині будівельної механіки та матеріалознавства, спрямовані на вирішення практичних завдань залізничної справи. Видатний вчений проявив себе як заслужений професор та чудовий завідувач Механічної лабораторії Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, що дозволило поставити його ім'я в ряд найбільш видатних імен світової транспортної науки. З огляду на це, дослідження різних аспектів діяльності М.А. Белелюбського, опрацювання на сучасному рівні результатів його багаторічного пошуку має виняткове і практичне значення. У своєму кінцевому результаті воно відкриває можливість відтворення маловідомих сторінок розвитку залізничного транспорту, висвітлює механізм функціонування низки структурних підрозділів Міністерства шляхів сполучення та різних громадських організацій (Російське технічне товариство, Міжнародне товариство з випробування матеріалів тощо).

Актуальність роботи зумовлена також великим науковим значенням спадщини М.А. Белелюбського для вітчизняного залізничного транспорту ХХІ століття, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження творчого доробку вченого, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, науково-організаційної діяльності М.А. Белелюбського, його внеску у розвиток вітчизняного залізничного мостобудування на тлі сучасної йому епохи.

Для реалізації цієї мети визначено такі основні завдання:

- проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

- розкрити умови формування наукового світогляду М.А. Белелюбського як дослідника й особистості;

- узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі та нез'ясовані сторінки біографії М.А. Белелюбського;

- проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

- дослідити науково-організаційну та соціокультурну діяльність М.А. Белелюбського;

- визначити роль і місце наукової спадщини М.А. Белелюбського у контексті розвитку сучасного залізничного мостобудування, будівельної механіки та матеріалознавства (особливо опору матеріалів).

Об'єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту та мостобудування наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дослідження є діяльність М.А. Белелюбського в галузі залізничного мостобудування, будівельної механіки та опору матеріалів, а також в організації залізничного процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність М.А. Белелюбського. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності М.А. Белелюбського (1845-1922), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1867 по 1922 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- вперше в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину М.А. Белелюбського;

- проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного мостобудування, будівельної механіки та матеріалознавства.

- отримав подальший розвиток ряд нових оціночних положень стосовно проблематики досліджень М.А. Белелюбського контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

- дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, мостобудування, будівельної механіки і опору матеріалів.

- удосконалено бібліографію наукових праць вченого; вперше запроваджено у джерелознавчому плані до наукового обігу велику кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом, наукова та соціокультурна спадщина М.А. Белелюбського - видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження досліджень студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (залізничне мостобудування), укладання бібліографічного довідника, присвяченого М.А. Белелюбському, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки, що викладені в дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: Перші наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898), 26 березня 2005 р. (Київ, 2005); 5-ій Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії техніки», 19-20 жовтня 2006 р. (Київ, 2006); Дванадцятій Всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007 р. (Київ, 2007); 6-ій Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», 11 - 12 жовтня 2007 р. (Полтава, 2008 року); Історія освіти, науки і техніки в Україні: Матеріали Четвертої конференції молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р. (Київ, 2008); Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: Матеріали ІV Міжнародної науково - практичної конференції, 26-27 лютого 2008 р. (Київ, 2008);

Публікації. Результати дослідження викладені у 10 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту становить 171 сторінка, загальний обсяг дисертації 218 сторінок, список використаних джерел налічує 267 найменувань, 22 додатки розміщені на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкрито актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою; визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлено хронологічні межі та методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення дослідження; наведено особистий внесок здобувача, відомості про апробацію роботи та структуру дисертації.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано етапи наукової розробки теми, стан її джерельної бази. У першому підрозділі «Історіографія проблеми» проведено аналіз наукових праць про життя та діяльність видатного вченого М.А. Белелюбського. Зазначається, що за останнє десятиліття відбулися певні зрушення в справі освоєння наукового доробку М.А. Белелюбського. Це проявилося в публікації Н.Є. Косової (2002) [1], як і в узагальнюючих працях автора даного дослідження [2-4]. На жаль, ми не зустріли в науковій літературі прикладів публікацій праць вченого в теперішній час, зовсім не висвітлена епістолярна спадщина вченого, дуже мало аналітичних публікацій про його наукові здобутки.

Ще за життя М.А. Белелюбського його ім'я було широко відоме, в першу чергу як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств - Російського технічного товариства, Міжнародного товариства з випробування матеріалів, Петербурзького товариства архітекторів, Товариства цивільних інженерів та зарубіжних організацій: німецького Технічного Товариства в Ризі, Товариства цивільних інженерів в Парижі та в інших країнах Європи.

М.А. Белелюбський часто друкувався у таких виданнях: «Записки Русского технического общества», «Инженерный журнал» та «Известия Собрания инженеров путей сообщения». Тут він опубліковував не тільки свої наукові дослідження, але й численні огляди і рецензії на новинки наукової літератури, протоколи засідань наукових товариств та конгресів, звіти про свою адміністративну роботу.

Ім'я М.А. Белелюбського постійно фігурує також на сторінках таких журнальних видань - «Инженер», «Сборник Института инженеров путей сообщения», «Вестник силикатной промышленности», «Главсиликат», «Строительная промышленность», «Профессональное образование», «Журнал Министерства путей сообщения», «Железнодорожное дело», «Технический сборник и вестник промышленности», «Зодчий», «Цемент, его производство и применения» та в різних інших технічних журналах французькою, німецькою та англійською мовами [5].

Слід зазначити, що 60-90 - ті роки ХІХ ст. - це роки становлення вітчизняного залізничного господарства, мостобудування та залізничної техніки загалом, і разом з цим становлення М.А. Белелюбського як відомого вченого, інженера-залізничника, мостобудівника і громадського діяча.

Характер і значення залізничної справи в Російській імперії, діяльність видатних вчених-інженерів, участь інженерів-залізничників у розвитку науково-технічного прогресу тощо детально висвітлені у виданнях, присвячених інженерній справі в Російській імперії. В цих виданнях знаходимо важливу інформацію про життя та діяльність М.А. Белелюбського.

Важливим джерелом для відтворення життя вченого (тим паче, коли йдеться про його особисті, людські якості, стосунки з людьми, чого не передає офіційний документ) є спогади сучасників. Вони також дають можливість уточнити суперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом. Для ґрунтовного знайомства з М.А. Белелюбським, безперечно, найкращою є праця Ф.С. Ясинського (1892) [6]. Він детально описує молоді роки життя вченого і інженера, його успішне навчання в Таганрозькій гімназії, а потім - в Інституті інженерів шляхів сполучення в Петербурзі. Автор високо цінував наукові здібності майбутнього вченого і засвідчив, що власне тому у 1873 р. М.А. Белелюбський був обраний екстраординарним професором кафедри будівельної механіки та завідувачем механічної лабораторії, а у 1878 р. - ординарним та заслуженим професором. В перші ж роки своєї педагогічної діяльності у Санкт-Петербурзі Микола Аполлонович читав також лекції в Гірничому інституті, Інституті цивільних інженерів, в Академії мистецтв.

Оригінальну інформацію про діяльність М.А. Белелюбського як незамінного секретаря Комітету товариства надання допомоги малозабезпеченим студентам Інституту інженерів шляхів сполучення несе публікація М.І. Максимовича (1917) [7]. Автор засвідчує, що у 1875 р. за ініціативою М.А. Белелюбського було засновано “Товариство надання допомоги малозабезпеченим студентам”.

Про М.А. Белелюбського як професора та завідувача Механічною лабораторією Інституту інженерів шляхів сполучення дізнаємося зі статті М.І. Вознесенського (1892). Автор наводить відомості про значення діяльності вченого для розвитку та розширення лабораторії [8].

Найбільш вагоме дослідження такого аспекту творчості М.А. Белелюбського як мостобудівника, відображене у виступі Л.М. Горчакова “Промова професора Л.М. Горчакова”, виголошеному 29 травня 1892 р. на екстренному засіданні членів ІІІ та ІV відділів Російського технічного товариства [9].

В 1873 р. молодий професор очолив Механічну лабораторію. Протягом 40 років його діяльність була спрямована на перетворення Лабораторії в навчальний та своєрідний центр, пов'язаний з промисловістю та будівництвом.

Безперечно, М.А. Белелюбський вважається одним з найвидатніших інженерів свого часу. Про це красномовно пише у своїй статті С.Д. Карейша (1917) [10]. Він засвідчив, що «Микола Аполлонович був єдиним представником Росії в питаннях мостової справи, випробування та застосування будівельних матеріалів, голос якого міг авторитетно звучати серед найвидатніших спеціалістів різних держав».

Особливо важливу діяльність М.А. Белелюбського в галузі створення та використання вітчизняного цементу та залізобетону відзначає С.І. Лєбєдєв у статті «Деятельность Н.А. Белелюбского в области русского цемента и железобетона» (1917) [11]. Автор не тільки висвітлює процес становлення та розвитку цементної справи в Росії але й наголошує, як багато дає це для розуміння наукової і соціокультурної діяльності М.А. Белелюбського. Для ознайомлення техніків з науковими працями та практичними дослідженнями цементу і залізобетону багато років за редакцією М.А. Белелюбського виходив у світ журнал «Цемент». Вчений особливо турбувався, щоб під видом портланд-цементу у продажу не поступав той чи інший вид змішаного цементу. З цією метою було досягнуто формування номенклатури, де кожний вид цементу мав у класифікації своє місце і назву.

Про епоху, в якій жив і творив М.А. Белелюбський ми дізнаємося також із статті М.Б. Богуславського «Пятидесятилетие инженерной и ученой деятельности Н.А. Белелюбского» (1917) [12]. Дана публікація засвідчила вагомі здобутки вченого в галузі будівництва низки вітчизняних залізничних мостів.

Багато інформації дає про себе і сам М.А. Белелюбський. На особливу увагу заслуговує одна з перших його праць «Железные мосты и трубы для замены существующих деревянных мостов на Николаевской железной дороге». (1872). У цій праці, присвяченій залізницям Російської імперії, він наводить ряд відомостей про свою діяльність на ниві залізничного мостобудування [13]. Дана публікація засвідчила вагомі здобутки вченого в галузі будівництва дерев'яних залізничних мостів, а також їхньої заміни на металеві.

Біограф вченого - інженер А.С. Проскуряков зазначає, що першою самостійною роботою молодого інженера стала заміна на металеві 48 дерев'яних мостів Миколаївської (Санкт-Петербург - Москва) залізниці у 1868-1872 р.

Було складено 26 проектів прогонових споруд, для встановлення яких, М.А. Белелюбський сконструював спеціальний кран, що згодом одержав широке застосування. Істотні зміни вніс інженер у конструкцію як самих металевих ферм, так і всієї прогонної споруди. Пізніше запропонована ним дворозкісна система стала застосовуватися в усьому світі [14]. Професор М.А. Белелюбський вдосконалив мостову ферму, додавши їй найвигідніший обрис із погляду на витрати матеріалу. Крім того, він вдосконалив конструкцію вузлів ферм, примикання до ферм проїзної частини й інші елементи моста. Він значно поліпшив конструкцію мостових ферм, застосувавши розкісні ґрати. Тому абсолютно справедливо деякі автори називають М.А. Белелюбського не просто людиною, а «цілим міністерством».

Після його смерті почали з'являтися статті в різних виданнях довідкового характеру, де згадувався М.А. Белелюбський: у «Вестнике силикатной промышленности» та в «Сборнике института инженеров путей сообщения» (1922-1924) [15].

Безперечно, смерть М.А. Белелюбського викликала тривожний відгук у серцях тих багатьох, хто знав ученого. Зразу ж на цю сумну звістку відгукнулися в Росії, в Україні - друзі, учні та близькі М.А. Белелюбського.

Нас особливо цікавили спогади цих людей. І хоча в цих спогадах дуже стисло подаються факти, а ще менше характеризуються наукові погляди М.А. Белелюбського, все-таки вони є надзвичайно цінними, бо створені його близькими і тими, що брали безпосередню участь у його наукових розробках. Звичайно, некрологи і спогади - це специфічні джерела, які подають загальну інформацію, біографічні відомості і дещо суб'єктивні оцінки. Тому такі джерела, хоча й дуже цінні, бо написані професіоналами того середовища, в якому жив учений, однак мають і свої негативні наслідки, бо позначені суб'єктивізмом. Враховувався також той факт, що в некрологах завжди відсутня критика поглядів чи позицій вченого. І все ж, яскраво вимальовується образ вченого та його оточення.

Оригінальну інформацію несе праця І.П. Александріна, яка засвідчує роль Миколи Аполлоновича Белелюбського в розвитку вітчизняної науки про цемент (1948). Коротко даються відомості про М.А. Белелюбського, в працях, що характеризують журнал «Цемент» [16].

Оцінюючи останній період історіографії життя та діяльності М.А.Белелюбського, необхідно підкреслити, що хоча літературні джерела належать до різних жанрів історичної літератури, в тому числі мемуарів, і хоча цей фактологічний матеріал дуже цінний, але він має свої недоліки (суб'єктивізм).

Колоритна монографія О.Є. Лопатто, побудована на доступних архівних джерелах, має важливе значення для популяризації імені вченого і як цінне джерело для вивчення його наукової спадщини, особливо в своїй мемуарній частині. Вона засвідчила, що заховані в архівах, до нашого читача рукописи Миколи Аполлоновича Белелюбського досі не дійшли. Як додаток до своєї наукової праці О.Е. Лопатто наводить список основних друкованих праць Миколи Аполлоновича Белелюбського [17]. У роботі О.Е. Лопатто зазначається, що хоча література з історії техніки, підготовлена вітчизняними дослідниками, охоплює декілька тисяч назв, праці Миколи Аполлоновича Белелюбського - це вагомий внесок у розвиток вітчизняної технічної думки, вони частково відображають величезне багатство нашої технічної літератури.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів М.А. Белелюбського в галузі залізничного транспорту і особливо залізничного мостобудування. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів М.А. Белелюбського. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі «Джерельна база дослідження» показано, що інформаційне забезпечення склала сукупність архівних документів, друкованих та рукописних матеріалів, які містять відомості про життєвий і творчий шлях М.А. Белелюбського і насамперед його наукові праці. В роботі використані документи Російського державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі, Інституту рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського, Київського державного історичного архіву, архіву Москви.

Для сучасного етапу дослідження життя і наукової спадщини М.А. Белелюбського характерний проблемний підхід. При цьому нами враховувалися досягнення в різних галузях залізничної науки (мостобудування, історії залізничного транспорту) і, особливо, дослідження спадщини вченого.

Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів М.А. Белелюбського. І не один, а декілька його відділів: в Києві, Москві та Санкт-Петербурзі. Ці архіви дозволили занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, нагороди, фотодокументи, рукописи праць тощо).

Особливу цінність для нас мали праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства. Важливу інформацію ми отримали з архіву Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення і, звичайно, архіву Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації.

Безперечно, наявність вищезгаданих архівів дає підставу для створення в майбутньому великої фундаментальної роботи на честь пам'яті Миколи Аполлоновича Белелюбського, в якій була б представлена не тільки оцінка життя та праці видатного вченого, а й наведені у вигляді додатків копії різних документів. Усі вони дуже важливі для розуміння епохи часів Російської імперії. Все це дає підставу вважати, що висвітлення та аналіз наукової творчості М.А. Белелюбського за допомогою архівних джерел, які у науковій літературі сьогодні зроблено на рівні загальних оцінок та констатації фактів, мають чи не найважливіше значення.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи М.А. Белелюбського; б) архівні матеріали про діяльність установ, в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані праці М.А. Белелюбського.

У другому розділі “Життєвий і творчий шлях М.А.Белелюбського» представлено дослідження основних етапів формування наукового світогляду М.А. Белелюбського, а це наукові стосунки з видатними вітчизняними вченими (професорами П.П. Мельниковим, С.В. Кербедзом, М.І. Липином і Д.І.Журавським). Все це разом узяте було для М.А. Белелюбського водночас і періодом становлення наукового професіоналізму. Особливо великий вплив на формування технічних поглядів М.А.Белелюбського мали праці відомих вчених-інженерів: П.П. Мельникова, С.В. Кербедза, В.П. Соболевського, М.І. Липина та ін. Захоплений лекціями цих вчених, М.А.Белелюбський формувався як переконаний вчений-інженер.

Микола Аполлонович Белелюбський народився 1(14) березня 1845 року в сім'ї інженера - залізничника у Харкові. Мати - Олександра Степанівна Белелюбська, була із видатної сім'ї Іконнікових з міста Києва. Батько Миколи - Аполлон Васильович Белелюбський, після закінчення інституту (1840) був призначений на службу у Київську будівельну комісію. Там, в Києві він брав участь у вишукуваннях шосейних доріг від Годимовичів до Броварів, від Харкова до Новочеркаська і аж до Курська. У зв'язку з вишукуванням водопостачання в Новочеркаську (1862-1868), поряд з Таганрогом, сім'я Белелюбських облаштувалась в Таганрозі. Спроектовані і побудовані Аполлоном Васильовичем водопроводи поставили його ім'я в ряд видатних і авторитетних спеціалістів з водопостачання міст, йому належать цікаві публікації в цій галузі транспортної науки.

У 1858 р. М.А. Белелюбський вступив відразу до четвертого класу Таганрозької гімназії, яку 26 червня (9) липня 1862 року закінчив із золотою медаллю. Математика і історія були улюбленими його уроками. З великим інтересом він стежив за розвитком питань загальної культури. Приклад батька - різнобічність і основа його інженерної освіти, зустрічі з інститутськими друзями батька, практичні роботи батька і та увага, яка тоді надавалася розвитку російських залізниць визначили інтереси Миколи Белелюбського. Якщо додати сюди прекрасні здібності проявлені ним під час навчання в гімназії, його рішення про подальше навчання було тривіальним - здавати іспити до Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Іспити були здані на відмінно.

Особливо студента Белелюбського цікавила будівельна механіка, яка складалась із опору матеріалів та теорії інженерних споруд, та будівельне мистецтво - із п'яти частин: загальні питання транспорту, шосе і мости, внутрішні водні сполучення, гідротехнічні споруди, проектування залізниць. Навчальні заняття з курсу побудов вели українські та російські вчені, в тому числі і професора М.С.Волков та П.П.Мельников, які були видатними вченими в галузі будівельної справи. Таким чином, ці спеціальні предмети визначили коло питань інженерної освіти, які вивчав М.А. Белелюбський як студент інституту. Він, загалом, повністю оволодів комплексом знань в галузі інженерного мистецтв. Серед тогочасних професорів Інституту були видатні вчені: С.В. Кербедз, В.П. Соболевський, М.І. Липин.

9 червня 1867 р. М.А. Белелюбський відмінно закінчив інститут та отримав звання цивільного інженера шляхів сполучення з правом проведення будівельних робіт. Рішенням конференції Інституту, його ім'я, як такого, що закінчив інститут на 1-му місці, було занесено на мармурову дошку Інституту. І вже 12 червня 1867 р. його зарахували на державну службу в якості репетитора в Інституті, який він щойно закінчив.

М.А. Белелюбський присвятив себе і важливій науковій справі - проектуванню мостів. При цьому він розумів, що проектування мостів буде стимулом до додаткового глибокого вивчення опору матеріалів, будівельної механіки і гідравліки в тій її частині, яка необхідна для визначення розрахункової витрати води, призначення отвору моста і типів регуляційних споруд. З проектуванням і будівництвом мостів також пов'язана вся його інженерна діяльність поза стінами інституту.

Репетитором він працював шість років - до 12 червня 1873 р., коли після стажування в Німеччині та пробної лекції перед Конференцією (Радою) Інституту на дану тему «Загальна теорія стійкості із застосуванням стійкості прогонових споруд» був обраний у віці 28 років екстраординарним професором кафедри будівельної механіки. У 1878 р. його обирають ординарним професором кафедри будівельної механіки, а відтак 1897 р. знову 12 червня, заслуженим професором у зв'язку з 30-річчям інженерної і педагогічної діяльності. Заняття з проектування мостів Микола Аполлонович продовжував і після обрання професором, співпрацюючи спочатку з проф. Ф.І. Енрольдом, автором загального курсу мостів і першого російського сортаменту залізничних рейок, а потім зі своїм ровесником проф. Л.Ф. Ніколаї, який згодом став директором Інституту.

Вдосконаливши свої знання, бажаючи поповнити на той час технічну літературу російською мовою, М.А. Белелюбський вже на першому році репетиторсько-викладацької роботи переклав відомі в ті часи твори Лесслі і Шюблера про балкові мости, відкриваючи цим довгий перелік своїх робіт. Переклад першої частини цієї праці «Рассчет ферм со сплошной стенкой» було опубліковано в журналі Міністерства Шляхів Сполучення за 1867 рік, а потім його переклад з третього німецького видання за 1869 рік вийшов окремим виданням в 1870 році. Авторський текст цього видання перекладач доповнив викладом метода Ріттера щодо розрахунку ферм, а також розділом про обладнання арочних мостів і розрахунку арочних ферм. До перекладу він додав цінні замітки, де сформулював технічні основи вітчизняної школи залізничного мостобудування і намітив головні напрямки його розвитку. Ця робота, разом з курсом Ф.І. Ернольда, довго служила єдиним посібником при проектуванні мостів. У 1871 р. М.А. Белелюбський друкує перше своє самостійне дослідження, присвячене мостам: визначення параметрів мостових отворів.

М.А. Белелюбський проводив велику педагогічну роботу з підготовки спеціалістів для потреб залізниць держави, а його праця «Курс будівельної механіки», вперше опублікована у 1885 р. була фундаментальним посібником для студентів і настільною книгою підручником багатьох інженерів.

Педагогічна робота М.А. Белелюбського була невід'ємною частиною його життя. Микола Аполлонович викладав не тільки в Інституті інженерів шляхів сполучення. З 1871 по 1874 р. він читав лекції з будівельної механіки та будівельного мистецтва в Гірничому інституті; з 1889 р. - читав курс мостів в Інституті цивільних інженерів, з 1906 р.- лекції з будівельної механіки на Петербурзьких жіночих політехнічних курсах, а з 1916 р.- в Петербурзькому жіночому політехнічному інституті.

Однак, М.А. Белелюбський прийняв на себе в 1873 р., одночасно з обранням екстраординарним професором, завідування механічною лабораторією інституту: навчальну, наукову, практичну. Він не поривав з лабораторією до кінця своїх днів, перетворивши її в кращу дослідницьку станцію в Європі.

Високі людські якості М.А. Белелюбського проявились в організації та вдосконалення російської технічної освіти жінок. Саме у 1904-1905 р. з ініціативи М.А. Белелюбського питання про жіночу освіту обговорювався в Імператорському Російському технічному товаристві й тоді ж було засновано «Товариство вишукування засобів для технічної освіти жінок». Засновники розробили статут Петербурзьких жіночих політехнічних курсів й обрали головою Ради Петроградських жіночих курсів М.А. Белелюбського.

У 1875 р. за ініціативою М.А. Белелюбського було засновано “Товариство надання допомоги малозабезпеченим студентам”. Мета його була - надання допомоги малозабезпеченим студентам, як під час їх навчання в інституті, так і після першого року закінчення ними курсу. На перших зборах Товариства, у жовтні 1875 р. був обраний його комітет і незамінний секретар комітету - М.А. Белелюбський.

Значною була і громадська діяльність М.А. Белелюбського. Так, М.А. Белелюбський був активним членом Імператорського Російського Технічного Товариства, виконуючи обов'язок незамінного члена, декілька разів його обирали секретарем 3-го Будівельного відділу, який охоплював такі галузі інженерної справи, як сухопутні сполучення, мости, цивільну і військову архітектуру, гідротехнічні споруди, очищення міст, геодезію. Для розробки окремих питань в Товаристві створювалися спеціальні комісії, в яких часто брав участь Микола Аполлонович.

М.А. Белелюбський мав великий авторитет і пошану як у вітчизняних, так і в закордонних інженерних колах. З 1889 р. М.А.Белелюбський був почесним членом Технічного Товариства в Ризі, а також з того ж року - член-кореспондентом і почесним членом Паризького Товариства Societe des Ingenieurs civils, почесним членом Інституту бетону у Великобританії. Член Інженерної ради Міністерства шляхів сполучення (1892), голова мостової комісії. У 1912 році М.А. Белелюбський, ставши президентом Міжнародного товариства з випробовування матеріалів, був обраний почесним доктором інженерних наук у Німеччині. Виступаючи за підтримку створення Міжнародного товариства з випробування будівельних матеріалів, М.А. Белелюбський сказав: «Нам, російським технікам, всіх відомств, а також різним закладам, потрібно підтримувати щойно створене Товариство в сфері міжнародних відносин, вступити в члени цього Товариства, а хто побажає, - вносити свою науково-практичну діяльність в область вивчення досить важливого питання, яке пов'язане з різнобічними галузями техніки та промисловості».

Проекти видатного вченого нагороджені золотими медалями на вітчизняних та зарубіжних виставках. На всіх міжнародних виставках -- в Единбурзі (1890), Чикаго (1893), Стокгольмі (1897) і знову в Парижі (1900) -- творчість Миколи Аполлоновича було представлено книгами, кресленнями та моделями, побудованих за його проектами мостів. Кожна з виставок збільшувала його популярність, приносила йому золоті медалі, а Паризька виставка 1900 р. принесла М.А. Белелюбському найвищу нагороду -- гран-прі.

У травні 1917 р. інженерна громадськість вирішила відзначити 50-річчя інженерної й наукової діяльності М.А. Белелюбського. Треба було дуже поважати і любити вченого, щоб згадати і відзначити цю дату між квітневими та червнево-липневими революційними подіями 1917 року. Спеціальний випуск «Известия собрания инженеров путей сообщения» № 6 вийшов у світ в 1917 р. і був присвячений Миколі Аполлоновичу, його творчості.

Громадська діяльність М.А. Белелюбського в різних структурах залізничного транспорту, була підпорядкована розв'язанню найголовніших науково-технічних завдань, а активно-популяризаторська діяльність була спрямована на виховання залізничників.

У третьому розділі «Аналіз основних наукових напрямків діяльності М.А.Белелюбського» представлено спектр наукових уподобань вченого-інженера. Праці М.А.Белелюбського в контексті розвитку транспортної мережі Російської імперії, в області теоретичних розрахунків у залізничному мостобудуванні, створення теорії і практики застосування консольних систем, розробка основоположних принципів наукового мостобудування, вирішення конкретних залізничних проблем допомагають зрозуміти погляди вченого на загальний хід розвитку залізничного транспорту і на ті умови, в яких відбувався цей розвиток. Погляди ці заслуговують уваги і дають уявлення як про ерудицію, так і про аналітичні здібності М.А.Белелюбського. Його наукові інтереси розвивалися в руслі світової залізничної думки. В дисертації нами охарактеризовано перелічені вище наукові напрямки діяльності вченого. Загалом М.А. Белелюбський здобув собі репутацію різнопланового вченого, організатора науки та адміністратора. Найважливіше те, що своїми науковими працями він постійно підтверджував ідею розвитку залізничного транспорту. Усі досягнення в галузі мостобудування досі несуть часточку думок М.А.Белелюбського, його зусиль.

Наукові праці М.А. Белелюбського мають суто суб'єктивний характер. Вони несли інформацію інженерам, яка була здобута ним особисто при численних практичних і наукових заняттях. У багатьох своїх статтях і брошурах з мостової справи Микола Аполлонович у легкій розповіді дає нові практичні вказівки у справі проектування мостових ферм, як нібито продовжуючи з інженерами ті заняття, які він вів з ними, ще коли вони були студентами ІV і V курсів Інституту. Надаючи описи з детальними кресленнями майже усіх великих мостів, Микола Аполлонович залишив своїм дослідникам багатий матеріал для керівництва до дії.

Сьогодні нам доводиться дивуватись, як М.А. Белелюбський, який фактично в цей час не мав під руками необхідної літератури іноземних дослідників з питань переробки дерев'яних мостів на металеві, змушений був багато працювати, з метою з'ясування умов правильного деталювання окремих конструкцій мостів. Це видно з низки його фундаментальних статей, опублікованих в «Журналі Міністерства шляхів сполучення». Головною заслугою Белелюбського - мостовика є те, що він вперше запропонував і запровадив практичне застосування типових прогонових споруд мостів прогонами від 25 до 50 саженів з інтервалами у 5 саженів, які застосовувалися понад 50 років. Визначним пам'ятником інженерного мистецтва є міст через Волгу біля Сизрані, побудований за проектом М.А. Белелюбського у 1875-1888 рр. Цей великий міст розкісної системи має 13 прогонів по 107 м. Загальна довжина його біля 1,5 км. Тривалий час цей міст був найбільшим у Європі.

М.А. Белелюбський був одним з основоположників науки про цемент у нашій країні. Він брав саму активну участь у роботах цементних нарад, з'їздів вітчизняних інженерів щодо цементної та залізобетонної справи, спочатку як віце-голова, потім голова бюро цих з'їздів. Уся його діяльність в галузі цементної техніки була спрямована на вирішення важливої національної задачі -- сприяти організації великої цементної промисловості в Росії, довести не тільки можливість вітчизняного виробництва високоякісних в'язких речовин, але і перевершити якісний рівень закордонного цементу. Заслуги Миколи Аполлоновича у вітчизняній і міжнародній цементній справі настільки великі, що навіть самі по собі могли б стати вінцем слави його інженерної й наукової діяльності. Його назвали «батьком російського цементу». Серед друкованих праць М.А. Белелюбського особливе місце займають видані ним періодичні табличні відомості про цемент та застосування залізобетону. Праці М.А. Белелюбського з цементної справи вперше офіційно відзначені у 1882 р. почесним дипломом Всеросійської промислової виставки в Москві, а рівно через 30 років - на конгресі в Нью-Йорку, де М.А. Белелюбський був обраний президентом Міжнародного товариства випробування матеріалів.

Праці видатного вченого у галузі про доцільність застосування литого металу у прогонових будовах мостів мали досить вагоме значення. М.А. Белелюбський першим пропагував доцільність застосування цього металу у мостах. Слід зазначити, що ця його пропозиція не зустрічала належної підтримки з боку Міністерства шляхів сполучення. Очевидно тому, що литий метал у мостах ще не застосовувався за кордоном.

Також потрібно зазначити, що статті цього видатного вченого в царині будівельної механіки характеризуються не тільки масштабністю, а й великою кількістю технічних розрахунків і детальних пояснень. Серед проблем, які він розглядав, були системи тогочасного мостобудування, значення зовнішніх та внутрішніх сил у мостових проектах, розрахунки ферм залізничних мостів, заміна та реконструкція старих мостів.

У радянські часи праці М.А.Белелюбського піддалися всебічному вивченню у дослідженнях І.П. Александріна, В.Ф. Журавльова, Н.А. Зензинова, О.Е. Лопатто і інших авторів. Про діяльність М.А. Белелюбського писав також і поляк Болеслав Орловський. Така велика кількість робіт, присвячених одному ученому, не випадкова. Праці М.А. Белелюбського були не тільки першими вітчизняними оригінальними працями з будівельної механіки і опору матеріалів, але і мали принципове, новаторське значення. Його праці з будівельної механіки створювали наукові основи мостобудування. Оцінюючи роль М.А.Белелюбського в розвитку мостобудування, академік Г.П. Передерій так сказав про М.А. Белелюбського: «М.А. Белелюбський своєю діяльністю, особливо в галузі мостобудування, здобув собі світове визнання. Така слава рідко випадає на інженера і задарма вона не дається». А відтак, його заслуга не тільки у встановленні першості в різних питаннях розрахунку і конструювання металевих мостів, але головним чином в тому, що ним започатковано експериментально-теоретичний метод в мостобудуванні, заснованому на поєднанні теорії з практикою. Метод проектування, заснований на поєднанні теорії і практики, є науковим методом. Саме тому ми маємо право вважати інженера М.А. Белелюбського основоположником наукового методу в мостобудуванні, родоначальником прогресивної вітчизняної школи залізничного мостобудування. Тому праці М.А.Белелюбського привертали і привертатимуть до себе увагу дослідників. Із сучасних позицій навіть важко сказати, якої з перелічених галузей залізничного транспорту найбільше торкався його основний інтерес.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації вперше здійснено історико-науковий аналіз життя і діяльності визначного українського інженера-залізничника і мостобудівника М.А. Белелюбського (1845-1922). Вивчення його наукового доробку, нових літературних джерел і матеріалів архівів м. Києва, Москви, та Санкт - Петербурга дозволило комплексно представити особистість ученого, дати належну оцінку його наукових уподобань.

2. Встановлено, що формування наукового світогляду М.А. Белелюбського відбувалося під впливом розвитку концепцій транспортної науки ХІХ ст. На формування наукового світогляду М.А. Белелюбського вирішальний вплив мали його вчителі та наставники: С.В. Кербедз, М.І. Липин, М.С. Волков, П.П. Мельников. Результати наукових досліджень відображені в більш ніж сотні наукових праць вченого. Це унікальні джерела, що дають змогу об'єктивно відтворити події історії вітчизняної залізничної науки.

3. Вперше запропоновано періодизацію життя та діяльності М.А. Белелюбського, а саме: таганрозький і санкт-петербурзький періоди його життя, а також його творчої спадщини.

4. Технічну діяльність М.А. Белелюбський присвятив питанням спорудження металевих мостів та дослідженню будівельних матеріалів. Це дозволило йому розвинути підвалини в мостобудуванні закладені Д.І. Журавським і С.В. Кербедзом. Головна його заслуга - надзвичайна старанність проектування металевих мостів згідно державних норм, теоретична обґрунтованість прийнятих рішень, експериментальна перевірка мостів випробуваннями. Ним була уведена типізація прогонових конструкцій, які готувалися на 120 вітчизняних заводах і майстернях. Серед великої кількості мостів, спроектованих М.А. Белелюбським, назвемо найбільші: міст через Дніпро у Дніпропетровську, міст через Інгулець біля Кривого Рога, через р. Білу біля Уфи, Сизранський міст через р. Волгу. Ці мости функціонують досі і стали надбанням багатьох поколінь.

За проектами М.А. Белелюбського споруджено низку мостів оригінальних конструкцій (понад 100 проектів, загальна довжина мостів - понад 17 км через Дніпро, Каму, Оку, Неву, Амудар'ю, Іртиш, Білу, Уфу, Волхов, Нєман, Селенгу). Серед них: двоповерховий металевий міст через Дніпро в Катеринославі (нині Дніпропетровськ, 1883-84) завдовжки 1,25 км; металевий міст через р. Інгулець (1884), що мав прогін 94,5 м, який було перекрито напівпараболічною фермою з дворозкісною решіткою; двопрогінний металевий міст через Русанівську протоку в Києві (1904-06), де використано двошарнірні арки з затяжкою і прогоном 101 м.

5. Визначено, що М.А. Белелюбський зробив вагомий внесок у розробку та застосування цементів та залізобетону. Він вважається одним із основоположників науки про цемент у нашій країні. Усі дослідження та випробування цементів вчений проводив у створеній ним Механічній лабораторії Інституту інженерів шляхів сполучення. Це дозволило йому розробити технічні умови для застосування цементу. Він створив спеціальний журнал «Цемент», був організатором цементних з'їздів у країні та за кордоном. Надзвичайно важлива його роль у створенні та застосуванні залізобетону.

6. Показано, що наукові дослідження М.А. Белелюбського в галузі будівельної механіки здійснювалися в контексті завдань транспортної науки і техніки. Вчений запропонував нові підходи для розрахунку металевих конструкцій взагалі, і стиснутих стержнів, зокрема. М.А.Белелюбський вперше застосував залізобетонні сваї при спорудженні мосту на Катерининській (тепер Придніпровській) залізниці у 1907 році. Особливо важливі його дослідження стосовно мостів з їздою по верху і всередині.

7. М.А. Белелюбський, займаючись виготовленням мостів, вніс до технічних умов вимоги, які покращували якість робіт щодо виготовлення мостової сталі та її обробки. Він першим у світі підняв питання (1882) про доцільність застосування литого металу у конструкціях мостів.

8. Адміністративна діяльність М.А. Белелюбського у Відомстві шляхів сполучення супроводжувалася громадською діяльність в Російському технічному товаристві. Одночасно йому доводилося вирішувати різні інженерні і наукові завдання. На посаді Голови Мостової комісії при Міністерстві шляхів сполучення М.А. Белелюбський багато зробив для розробки технічних умов і норм щодо мостобудування, брав участь у вирішенні різних технічних питань залізничної справи. Видатний вчений неодноразово висловлювався у пресі з питань будівництва мостів в Російській імперії і у своїй діяльності всіляко сприяв розвиткові вітчизняної промисловості і залізничного транспорту.

9. Встановлено важливу роль М.А. Белелюбського як просвітителя і історика науки. Активна літературна і публіцистична діяльність в технічних, залізничних, у тому числі науково-популярних журналах, величезне ділове листування з представниками науково-технічної громадськості, викладацька робота, забезпечували М.А. Белелюбському своєрідний імідж вченого-інженера, залізничника і мостобудівника. Більшість робіт вченого мали світоглядну спрямованість. Його праці відігравали роль не тільки в науковому середовищі, але і серед величезної кількості звичайних інженерів та науковців. Наукова та соціокультурна спадщина М.А. Белелюбського - видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах. Формами поширення надбань вченого-залізничника можуть бути доповіді на нарадах працівників транспортної галузі, написання студентами рефератів, курсових і дипломних робіт, різні публікації про нього. Вище сказане є свідченням доцільності вивчення наукової спадщини М.А. Белелюбського у вищих технічних навчальних закладах України, видання окремою збіркою його фундаментальних праць. Назвемо найвизначніші з них: „Механическая лаборатория 1875-1886” (1886), „Отчет о деятельности механической лаборатории С.-Петербургского института инженеров путей сообщения” (1896), „Международное общество по испытанию материалов техники” (1896), „Речь, посвященная памяти Д.И. Журавского” (1897).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Демченко Т.Ф. М.А.Белелюбський - видатний вчений, інженер-мостобудівник та досвідчений педагог / Т.Ф. Демченко // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2006. - Вип. 26. - С. 80-90.

2. Демченко Т.Ф. М.А.Белелюбський як професор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення / Т.Ф. Демченко // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 29. - С. 73-79.

3. Демченко Т.Ф. Життєвий та творчий шлях видатного будівника залізничних мостів М.А.Белелюбського / Т.Ф. Демченко // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 31. - С. 52-59.

4. Демченко Т.Ф. Микола Аполлонович Белелюбський як громадський діяч / Т.Ф. Демченко // Історичні записки: Зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 19, Ч. 1. - С. 54-61. - (Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля).

5. Демченко Т.Ф. Життєвий та творчий шлях М.А. Белелюбського. Дитячі та юнацькі роки / Т.Ф. Демченко // Перші наукові читання, присвячені діяльності О.П. Бородіна, 26 березня 2005 р.: тези доп. - К., 2005. - С. 26-30.

6. Демченко Т.Ф. Внесок М.А.Белелюбського в розвиток вчення про будівельні матеріали / Т.Ф. Демченко // Актуальні питання історії техніки: 5-а Всеукраїнська наукова конф., 19-20 жовтня 2006 р.: тези доп. - К., - 2006. - С. 48-51.

7. Демченко Т.Ф. До історії наукової, педагогічної та організаційної діяльності М.А. Белелюбського / Т.Ф. Демченко // Дванадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007 р.: тези доп. - 2007. - С. 94-98.

8. Демченко Т.Ф. Внесок професора М.А. Белелюбського в розвиток цементної галузі / Т.Ф. Демченко // Актуальні питання історії науки і техніки: 6 - а Всеукраїнська наукова конференція, 11 - 12 жовтня 2007 р.: тези доп. - Полтава, 2008. - С.31-33.

9. Демченко Т.Ф. Внесок М.А. Белелюбського в розвиток механічної лабораторії / Т.Ф. Демченко // Історія освіти, науки і техніки в Україні: четверта конференція молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р.: тези доп. - К., 2008. - С. 111-112.

10. Демченко Т.Ф. «Мостова» спадщина М.А. Белелюбського / Т.Ф. Демченко // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: четверта міжнародна науково-практична конф., 26-27 лютого 2008 р.: тези доп. - К., 2008. - С. 232-234.

Размещено на Allbest.ru