Мемуарні твори як джерело до вивчення українського національного руху в час та після Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

ДЕНИСЮК МАРІЯ ЮРІЇВНА

УДК 930.2. (477) Д 33

МЕМУАРНІ ТВОРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В ЧАС ТА ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Трофимович Володимир Васильович,

Національний університет “Острозька академія”, завідувач кафедри історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Макарчук Степан Арсентійович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри етнології

кандидат історичних наук

Марчук Володимир Станіславович,

Державний архів Рівненської області, старший науковий співробітник

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор О. М. Сухий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Жоден з періодів історії України не забезпечений такою кількістю спогадів, як Друга світова війна. Особливо численною є мемуаристика, у якій висвітлюється діяльність українського національного руху на західноукраїнських землях. Про визвольний рух писали учасники ОУН та УПА, солдати і командири Червоної Армії, члени польських підпільних організацій, звичайні люди.

На сучасному етапі проблеми українського національного руху під час та після Другої світової війни є одними з центральних в українській історіографії. Однак, очевидно, що нові результати можуть бути отримані як при історіографічному переосмисленні накопиченого матеріалу, так і при включенні в дослідницький процес недостатньо вивчених джерел -- у даному випадку мемуарних творів.

Сучасний досвід джерелознавства та історіографії дає можливість вивчити спогади як явище суспільної свідомості, оцінити вміщену в них інформацію, ввести її в контекст історичного знання і трактування окремих проблем історії українського національного руху.

Мемуари з огляду на низку причин (недоступність, закритість архівів, тривала їх недооцінка як історичних джерел і т. д.) спеціально не вивчалися. Мемуаристика українського національного руху значний час перебувала поза належною увагою дослідників. Саме в цьому контексті безперечною є актуальність дослідження спогадів (мемуарів) з історії українського національного руху. український національний рух війна мемуаристика

Об'єктом дослідження є мемуари (спогади) про український національний рух в період Другої світової війни та післявоєнний час.

Предметом вивчення є джерелознавчі особливості мемуарів і відображення у них проблем українського національного руху.

Хронологічні рамки: основним критерієм є початкова і кінцева дата публікації опрацьованих в дисертації мемуарів - 1944-2008 рр.

Мета і завдання дисертації. Метою є вивчення мемуарів (спогадів), в яких висвітлено проблеми українського національного руху в період Другої світової війни та післявоєнний час.

Для реалізації вказаної мети поставлено завдання дослідити:

· сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення мемуаристики в межах зазначеної теми, а також стан розробки проблеми;

· функції мемуаристики як явища суспільного життя;

· жанрову, типологічну, змістову структури комплексу в цілому, авторства зокрема;

· інформативна вартість спогадів про український національний рух як історичного джерела;

· окремі проблеми визвольного руху в період Другої світової війни та післявоєнний час, відображені в мемуарах;

· біографічні сюжети у спогадах.

Теоретична і методологічна основа. Виходячи з поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження, в основу роботи покладено принципи історизму, об'єктивності, науковості, комплексності та системності.

У дисертації використано такі наукові методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція, динамічний, статичний, описування.

Використовувалися методологічні засади історичного джерелознавства: текстологічного аналізу, особливо в аспекті з'ясування автентичності конкретного джерела; історичної критики останнього (зовнішньої і внутрішньої), необхідної для визначення його вірогідності. По відношенню до мемуарних творів застосовувалися методи: евристичний, аналізу та синтезу, а також типологізації та індивідуалізації.

Здобуті таким чином відомості, сприяли цілісному уявленню про склад масиву мемуарних джерел. Звернуто увагу на вивчення змістовного навантаження мемуарних розповідей. Шляхом джерелознавчого аналізу та синтезу проведена тематична диференціація у комплексі виявлених джерел, виділено провідні теми.

З метою з'ясування джерелознавчих характеристик мемуарних творів враховувалися методологічні підходи В. Голубцова, Л. Деревиної, С. Дмитрієва, М. Варшавчика, О. Курносова, С. Макарчука, С. Мінц, В. Стрельського, М. Рум'янцевої, А. Тартаковського та ін.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській історіографії предметом спеціальних джерелознавчих студій став комплекс мемуарних творів про український національний рух. В роботі повніше і глибше, ніж це було зроблено раніше, проаналізовано ступінь розробки теми в історичній науці та окреслено перспективи подальших досліджень. Дисертантом здійснено відбір, проведено класифікацію, охарактеризовано ступінь репрезентативності та достовірності мемуарів про визвольний рух. Грунтовно висвітлено і доведено вплив авторських характеристик і настанов на форму, зміст і функціональне призначення спогадів. Досліджено вплив суспільно-політичної ситуації на процес написання і публікації споминів. Аналіз мемуаристики дав змогу по новому висвітлити такі проблеми як українсько-польський конфлікт часів Другої світової війни, діяльність УПА на Закерзонні у 1944-1947 рр., психологічні риси учасників українського визвольного руху, біографічні відомості про останніх. Дисертант суттєво розширила джерельну базу до вивчення вказаних проблем, показавши можливості використання спогадів для їх дослідження. В роботі по новому поставлена і вирішена проблема відмінностей між чоловічими та жіночими мемуарами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з програмою науково-дослідної роботи кафедри історії Національного університету “Острозька академія”: “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерного часу” державний реєстраційний номер 0108U010890, яка виконується в Національному університеті „Острозька академія”.

Практичне значення дисертації полягає в можливості широкого використання її основних положень та висновків у спеціальних працях з історії українського національного руху в час та після Другої світової війни, розробці навчальних програм та методичних посібників. Матеріали дослідження можуть бути залучені для підготовки лекційних та спеціальних курсів, присвячених проблемам історичного джерелознавства.

Апробація дисертаційної роботи. Результати дослідження обговорювались на наукових семінарах та засіданнях кафедри історії Національного університету “Острозька академія”; на таких міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: міжнародній науково-теоретичній конференції “Національні рухи Опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930-х - середини 1950-х років” ( Київ, 2005 р.), науковій конференції “У горнилі воєнних випробувань” (Острог, 2004 р.), міжнародній науковій військово-історичній конференції “Західний регіон України у Другій світовій війні 1939-1945 рр.” (Луцьк, 2005 р.), всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007 р.), науковій конференції “Роман Шухевич -- провідник українського визвольного руху” (Львів, 2007 р.), науковій конференції “Україна в боротьбі за державність”, (Острог, 2007 р.), науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті Голови Українського Державного Правління, Голови Проводу ОУН та президента АБН Ярослава Стецька ( Київ, 2008 р.), всеукраїнській науковій конференції “Степан Бандера в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2008 р.), всеукраїнській науковій конференції “Український національний рух: історія і сучасність (до 80-річчя Організації українських націоналістів і 100-річчя від дня народження Степана Бандери), (Острог, 2009 р.), щорічних наукових викладацько-студентських конференціях “Дні науки Національного університету “Острозька академія” (Острог, 2007, 2008, 2009 рр.).

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та характером дослідження, в основу якого покладено проблемно-хронологічний принцип. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел (416 позицій). Обсяг роботи - 165 с., без списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 203с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, хронологічні рамки, сформульовано методологічні принципи дослідження, об'єкт і предмет роботи, визначено мету й завдання, розкрито практичне і теоретичне значення дисертації

У першому розділі - “Стан наукової розробки теми. Теоретико-методологічні підстави роботи” висвітлено особливості теоретико-методологічних засад джерелознавчого аналізу мемуаристики, проаналізовано рівень наукової розробки теми.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” остання розглядається в наступних аспектах. Перший - історіографія окремих питань джерелознавства мемуаристики. Другий - праці, присвячені вивченню українського національного руху, в яких увага приділялась джерелознавчій характеристиці мемуарів, та роботи, предметом дослідження яких були спогади про український визвольний рух.

У радянській історіографії С. Дмитрієв, М. Варшавчик, В. Голубцов, В. Стрельський, А. Тартаковський дослідили суб'єктивність мемуариста як відображення його свідомістю складного сплетіння явищ соціальної дійсності. Це дозволило їм оцінювати спогади як пам'ятки суспільно-політичної думки описуваної епохи і епохи створення. В. Голубцов, А. Курносов проаналізували етапи розвитку, особливості, форми і різновиди радянської мемуаристики, довели необхідність широкого, об'єктивного підходу до мемуарів з новітньої історії як до масових джерел.

Найбільш послідовне теоретичне обґрунтування методики дослідження мемуарів містять праці А. Курносова, С. Белковського, присвячені мемуаристиці періоду німецько-радянської війни.

У сучасній російській і українській історіографії щодо місця мемуарів серед інших джерел такі вчені як С. Макарчук, Я. Калакура, І. Войцехівська дотримуються погляду на мемуари як складову групи джерел особового походження, в той час як Т. Мосолкіна, Н.Ніколаєва виділяють їх як самостійну групу джерел. Ряд цінних зауважень зробив, вивчаючи спогади учасників визвольних змагань 1917-1920-х рр., Г. Стрельський.

У польському історіописанні цікавими видаються погляди К. Керстена, К. Войтковяка, В. Меджецького. Останній зосередив увагу на вивченні мемуаристики періоду Другої світової війни.

У російській історіографії з критикою запропонованої А. Тартаковським схеми виступила М. Рум'янцева. Спираючись на європейську мемуарну літературу, вона запропонувала, по-перше, розширити коло джерел особового походження за рахунок есеїстики та сповідей, по-друге, розглядати мемуари-автобіографії та мемуари - “сучасні історії” як два види історичних джерел, що відрізняються за первинними соціальними функціями.

В західній історіографії пріоритетним є літературознавчі і культурологічні аспекти мемуаристики. Центром їх дослідження став американський журнал „Auto Biography Studies”, в якому співпрацюють французькі, англійські та американські вчені. Дискусійним напрямком у цій галузі став гендерний аналіз, спрямований на вивчення відмінностей між жіночими та чоловічими споминами. Нові можливості відкривають також дослідження літературознавців, психологів та соціологів, які на автобіографічних матеріалах вивчають жанри та стилі мемуарної літератури, емоції, почуття та суспільне оточення мемуариста.

Всебічне використання мемуарної літератури з українського національного руху, її оцінка як джерела розпочалася з розпадом Радянського Союзу та проголошенням Україною незалежності. Сучасні дослідники зосереджують свою увагу на окремих аспектах розглядуваної проблеми. Так, Т. Фасоля вказав на перспективи використання спогадів вояків УПА в історичних дослідженнях. В. Федина зосередив свою увагу на вивченні джерелознавчої вартості мемуарної спадщини відомого діяча ОУН (м) за кордоном З.Книша. Окремим мемуарним творам присвятили свої дослідження Г. Каращук, Н. Колощук, Ю. Моклиця, Г. Тищук.

Коротку характеристику мемуарів, опублікованих в серії “Літопис УПА”, спробу окреслити їх достовірність та інформаційні можливості здійснила О. Здіорук (Стельмах).

Мемуарні джерела використовувались у працях В. Дзьобака, А. Кентія, М. Коваля, В. Ковальчука, І. Патриляка, Г. Стародубець, Л. Онишко, О. Стасюк та інших дослідників українського визвольного руху. Слід зазначити, що цей перелік авторів далеко не повний, адже практично кожен дослідник ОУН і УПА на певному етапі звертався до мемуаристики. Однак, вони використовували спогади відповідно до завдань свого дослідження, ними диктувався ступінь їх використання та глибина джерелознавчого аналізу мемуарів як складової джерельної бази.

На сучасному етапі мемуаристика вивчається не лише в її статичному стані, але й у динаміці - як комплекс джерел, що формується впродовж тривалого часу під впливом економічних, політичних, ідеологічних та соціально-психологічних чинників.

Підрозділ 1.2. “Методика аналізу мемуаристики. Системний підхід” присвячено характеристиці методики вивчення комплексу мемуарів про український національний рух. Основним тут є системний підхід до інформації спогадів, поділеної на фактологічну, теоретичну і рефлексивну. Системний підхід реалізується через застосування традиційних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, текстологічний) методів.

Обґрунтування системного підходу як методологічної основи історичного дослідження дано в ряді досліджень. Він розглядає об'єкт вивчення у трьох аспектах:

- комунікативний аспект виявляється в аналізі взаємозв'язків мемуару з певними явищами політичного і духовного життя суспільства;

- структурний аспект - виявлення зв'язків між мемуарами, які входять до комплексу;

- функціональний аспект - аналіз соціальних функцій як окремих груп спогадів, так і всього комплексу в цілому (пізнавальна, просвітницько-виховна і т.д.).

Для нашого дослідження актуальною є точка зору С. Белковського, який поділяє інформацію джерела за змістовою ознакою на фактологічну, теоретичну, рефлексивну:

- фактологічна інформація - відомості про процеси, явища матеріального характеру. В нашому дослідженні така інформація систематизується як повідомлення, розповіді про збройну боротьбу, підпілля, біографічні, автобіографічні, політично-ідеологічні, світоглядні.

- теоретична інформація являє собою сукупність поглядів і уявлень, спрямованих на тлумачення фактів, пояснення причин, наслідків, значення подій.

- рефлексивна інформація - авторський психологічний стан, відображений в мемуарах, його реакція на суспільну думку про нього (окремих людей, груп, суспільства в цілому).

- синтаксичний аспект - визначення структури історичної інформації окремого джерела. Репрезентативність визначається критеріями обсягу наявної інформації з певної проблеми.

Етапи вивчення передбачали: визначення зовнішніх і внутрішніх обставин створення мемуару (вивчення авторства, мотивів написання, едиційної історії твору), визначення структури тексту, основних тем, відображених у спомині, текстологічний аналіз, верифікацію наведених у ньому фактів і суджень.

Була зроблена змістовна інтерпретація відомостей, вміщених в мемуарах, подано оцінку повноти і достовірності отриманої інформації, виявлено їх характерні риси з точки зору політичної, ідеологічної, соціальної спрямованості, порівняння та перевірку інформації із застосуванням інших видів джерел.

У підрозділі 1.3. “Формування мемуарного комплексу” висвітлено етапи написання і публікації мемуарних творів і вплив на цей процес суспільно-політичної ситуації.

Беручи до уваги зміну останньої на початку 90-х рр. ХХ ст. як за кордоном, так і в Україні, що кардинальним чином вплинула на процес мемуаротворчості (розширення кола авторів, мотивів написання, можливостей публікації, зміну ідеологічної спрямованості спогадів тощо), в історії комплексу мемуаристики про український національний рух виділяються наступні періоди: перший - 1940-ві - поч. 1980-х рр.

Публікація спогадів в СРСР та за кордоном розпочалася в 40-50-ті роки ХХ ст. у вигляді окремих видань (розповіді про окрему подію, особу) і журнальних, газетних статей. Серед них важливо розрізняти спогади, створені учасниками українського руху, які опинилися в еміграції, т. зв. “діаспорну мемуаристику” та спомини солдатів та офіцерів Червоної Армії, опубліковані в умовах радянської дійсності.

В СРСР мемуаротворчість одразу потрапила під жорсткий ідеологічний контроль і відбір. Її змістовими особливостями були: ідеологічна заданність і „витриманість” , подієвий підхід, строгий вибір тем за наявності „закритих сюжетів” і „фігур замовчування”; формування образу ворога; штампи, обезособленність індивідуальності автора та ін.

Спогади учасників національного руху почали виходити з 1944 р. Крім періодичних видань, брошур і листівок, ОУН видавала певну кількість матеріалів мемуарного характеру. Основною метою перших видань була популяризація подвигів повстанців, прагнення зафіксувати пережите для майбутнього. Післявоєнний період означав для учасників українського визвольного руху продовження боротьби в нових формах. Спогади виконували публіцистичні, ідеологічні та історіографічні функції. В середовищі української еміграції була напружена політична ситуація, викликана багатьма чинниками. Уже перші публікації в діаспорі викликали гостру дискусію в емігрантському середовищі і стали фундаментом для появи бандерівського, двійкарського та мельниківського напрямів в мемуаристиці про ОУН та УПА. Найбільш помітним явищем видавничої справи української еміграції стала діяльність “Літопису УПА”.

Другий період - кін. 1980-х-2008 р. Мемуарні твори сучасної епохи створювалися в нових, відмінних від підрадянських чи еміграційних, умов, які визначили їх деякі особливості:

1. Відбувалося зближення мемуарів з сучасною їм суспільною дійсністю. Мемуаристи з тих, що пишуть “для себе” (“про себе”, “для друзів”, “для нащадків”), перетворилися на авторів, які безпосередньо беруть участь у процесі суспільно-політичного життя, презентують для своїх сучасників, “мемуари - сучасні історії” (В. Галаса, М.Савчин, В. Кук, Ю. Шухевич).

2. Помітні зміни форм і спрямування мемуарних творів, особливо тих, які публікувалися в періодичних виданнях, ЗМІ.

3. Зросла кількість опублікованих спогадів.

Окреслений нами комплекс мемуарів формувався під впливом складних явищ соціально-економічного, політичного, та психологічного характеру. Його швидкому зростанню сприяв підвищений інтерес суспільства до мемуарної спадщини, пожвавлення друку в другій половині ХХ ст.

У другому розділі “Джерелознавчі особливості мемуарів” здійснено аналіз авторського корпусу, тематичного змісту спогадів, вказано основні критерії і проведено класифікацію спогадів про український національний рух.

У підрозділі 2.1. “Проблема авторства і тематики мемуарного комплексу” розглянуто вікову, соціальну, національну та політичну приналежність мемуаристів, проаналізовано основні проблеми, що відображені у споминах.

Зміст спогадів залежав від соціального походження мемуариста, політичних, ідеологічних поглядів та індивідуальних особливостей, зокрема, від того, яке місце займав останній у певних організаціях. Спогади рядових вояків УПА значно поступаються мемуарам лідерів масштабністю, але, водночас, вони зберігають безпосередність сприйняття. Літературні або наукові уподобання автора відігравали не останню роль у виборі форми подання спогадів. Автори усвідомлювали особисту причетність до переломних подій, а звідси і значимість фіксації власних спогадів.

Найбільш численну групу мемуаристів становлять представники бандерівського напряму, решта - мельниківці та представники інших течій визвольного руху, членів радянського та польського таборів:. Їхні спомини дають можливість здійснити психологічну характеристику, дати пояснення формуванню політичних і ідеологічних переконань. З огляду на зрозумілі причини інші течії представлені дещо меншою кількістю мемуаристів.

За політичним та військовим становищем автора можна виділити наступні групи спогадів:

1). Мемуари провідних політичних діячів. Сюди можна зарахувати спогади В. Галаси, С. Галамая, М. Лебедя, В. Кука, Я. Стецька, Ю. Ступницького. Їхні спогади за жанром перебувають на грані між класичними спогадами і аналітичними політологічними чи історичними творами.

2). Мемуари військових діячів, осіб переважно старшинського складу, а також учасників боїв, що розповідають головним чином про умови повстанської боротьби.

3). Мемуари духовних осіб, громадських діячів, представників інтелігенції, котрі, як правило, писали про політично-громадське життя. Це спогади С. Їжика, В. Кубійовича, У. Самчука та ін.

В силу особливостей жіночих мемуарів вважаємо за потрібне виділити їх в окрему групу. Авторами їх є учасниці українського національного руху: О. Гусяк, Г. Дидик, О. Ільків, М. Савчин, Г. Коханська та ін.

У підрозділі 2.2. “Класифікація мемуарів” викладено принципи і критерії класифікації мемуарів. Нами було проведено текстологічний аналіз більшості джерел, які могли б містити мемуарний елемент. Такий підхід дозволив виявити мемуарні твори в формі літературних записів, рецензій і передмов, написаних учасниками подій, біографічних нарисів і некрологів, мемуарні фрагменти в листах, автобіографіях, щоденниках, статтях лідерів національного руху. Окрім мемуарного характеру, всі твори об'єднані за змістовною, авторською і проблемно-хронологічною ознаками.

Прийнятий у джерелознавстві поділ мемуарів на загальні (автобіографії) та спеціальні (“сучасні історії”) можна застосувати і до досліджуваного нами комплексу мемуарів. Загальні - ті, в яких тема війни, підпілля не є провідною, спеціальні - присвячені виключно окремим сюжетам, пам'ятним моментам і пов'язаним з цим особам і подіям. В окрему групу необхідно виділити спогади, вкраплені до праць немемуарного характеру.

Серед різновидів жанрів мемуаристики про визвольний рух наявні спогади, автобіографії, шоденники та щоденникові записи, некрологи і мемуари, підготовлені до видання після смерті автора, спогади-інтерв'ю, спогади малих форм, літературні записи. Слід зазначити, що тривале перебування окремих авторів в діаспорному середовищі позначилося на стилі викладу записаних споминів.

Окремо слід виділити історико-мемуарну літературу, в якій на основі документів ОУН і УПА, а також власних спогадів чи свідчень очевидців автори подають характеристику того чи іншого періоду. Вона часто містить інформацію, що може привести до виявлення нових джерел. Це книги Л. Шанковського, П. Мірчука, П. Дужого та ін. У комплексі спогадів про український національно-визвольний рух присутні всі літературні форми.

Вищенаведена класифікація носить узагальнюючий характер, виходить з найбільш суттєвих ознак мемуаристики про визвольний рух.

У третьому розділі “Відображення окремих проблем історії українського національного руху в мемуаристиці” проаналізовано подану в спогадах інформацію, продемонстровано можливості її залучення для дослідження окремих питань.

У підрозділі 3.1. “Українсько-польський конфлікт у спогадах” охарактеризовано висвітлення у споминах українсько-польського протистояння, кульмінацією якого стали трагічні події на Волині у 1943-1944 рр., узагальнено і типологізовано позиції, погляди, оцінки, присутні у спогадах безпосередніх учасників.

На підставі вивчення змісту споминів можна дійти висновку про психологічну підготовленість українського та польського загалу до участі у конфлікті. В основі взаємного антагонізму знаходився територіальний чинник, а також дискримінаційна політика урядів міжвоєнної Польщі, яка зумовлювала презирливе ставлення польського населення та адміністрації до українців.

У спогадах поляків до винятків належать тексти, в яких мова йде про жертви з обох сторін. Сказане стосується і спогадів українців

У польській мемуаристиці найширше висвітлення знайшла діяльність УПА у Західній Україні у 1943-1944 рр. З неї випливає, що вона носила антипольський характер. Причину цього автори вбачають в ідеології ОУН та її співпраці з нацистами.

Документальна вартість спогадів неоднакова. Часто версії, модифіковані пізнішими міркуваннями, мемуаристи подають як запис своїх колишніх відчуттів. До таких уявлень належать описи знущань або тих чи інших катувань. Безсумнівними є досить численні факти гвалтування жінок, вбивств старих чоловіків і жінок, дітей, навіть немовлят, скидання до криниць трупів і поранених.

Спогади тут є джерелом не тільки про описувані події, але про ментальність авторів, їхнє ставлення до пануючих у суспільстві поглядів. Для них типова категоризація людей за національностями. Дані спогади, окрім описів особистих вражень та переживань, містять цілий ряд додаткової інформації про побутові, соціальні, національні чинники суперечностей між українцями та поляками.

Українсько-польський конфлікт у деяких спогадах займає далеко не першорядне місце, а відомості про нього є фрагментарними. Окремі респонденти відходили від цієї теми, наводили надто детальну розповідь про своїх батьків, дідів і предків, рід, свою численну рідню, події Другої світової війни тощо. Звичайно, тут є і потенційно важливий матеріал для історика.

У багатьох випадках спогади є для історика джерелом не так про самі факти, як про наявність у свідомості тодішнього покоління уявлень про виняткову жорстокість лише “чужих”, “інших”. Це було наслідком гостроти конфлікту. В усіх спогадах присутня насамперед моральна оцінка будь-яких сторін соціально-політичних стосунків, у тому числі національних.

У підрозділі 3.2. “Український повстанський рух на Закерзонні 1944-1947 рр. у спогадах” показано його висвітлення дяльності у мемуарах.

13-й та 14-і томи “Лiтопису Української Повстанської Армїi” мiстять хронiки повстанських відділів, в котрих подано характеристики командирів, розповіді про випадки з повстанського життя, бойові умови. Добірка спогадів вояків УПА та учасників збройного підпілля Львівщини та Любачівщини дає повне уявлення про створення та організацію там повстанських відділів. Особливу увагу звернено на діяльність повстанців, спрямовану проти виселення українців з цих земель.

Грунтовними є спомини учасників повстанських акцiй Станiславiвського тактичного відтинку УПА “Чорний Лiс”, зміст яких розкриває події на Закерзонні 1944-1947 рр. Цiкаві деталі мiстять мемуари І. Кривуцького, М. Савчин.

Відомості про особливості керівництва визвольною боротьбою можна почерпнути зі спогадів В. Галаси (“Назар”, “Орлан”, “Зенон Савченко”, “Днiпровський”, “Чорноморський”) -- заступника Крайового Провiдника ОУН на Закерзоннi та полiтичного референта цього краю.

Спомини колишніх вояків УПА, опубліковані в серії повстанських мемуарів “Закерзоння”, дають можливість змалювати психологічний портрет упівців, подати український погляд на перебіг українсько-польського конфлікту, розкривають економічно-господарську сферу діяльності українського підпілля, взаємини з місцевим польським населенням та вояками АК (Армія Крайова), загонами ВіН (Воля і Незалежність). Автори на прикладі власного життя розповідали про нелегкі повстанські будні, причини, які спонукали їх вступити до УПА та воювати в ній до останнього.

Мемуари досить повно висвiтлюють умови боротьби, містять відомості з таких малодосліджених на сьогодні проблем як роль окремих особистостей в підпільному русі, форми, тактика бойових дій, настрої повстанців на певних етапах його діяльності.

У четвертому розділі “Мемуари як джерело до вивчення біографій та особистісно-психологічних рис учасників українського національного руху” висвітлено цінність інформації, поданої у спогадах для дослідження постатей історії визвольного руху, а також вплив особистих уподобань авторів на інтерпретацію ними описуваних фактів.

У підрозділі 4.1. “Спогади як джерело до вивчення особистості Романа Шухевича” визначено особливості мемуаристики про останнього, подано характеристику його особистісних рис на основі інформації споминів.

Спогади про Р. Шухевича переважно невеликі за обсягом, їх можна віднести до жанрової категорії мемуарного нарису кількох підвидів: а) історико-публіцистичний, б) портретний, в) подієвий.

В основі історико-публіцистичного нарису лежить певна ідея - боротьба Р. Шухевича проти німецької окупації, більшовизму, за відновлення української державності, прагнення показати монументальність його постаті як борця за незалежність України. У конкретному випадку саме ця ідея визначала спрямування відбору матеріалу, основні особливості оповіді, сюжет і композицію твору. Такі мемуари створили Є. Рен, М. Кальба, С. Бандера, В. Kук, В. Галаса. До кола зацікавлень потрапили насамперед ті події, які дали можливість авторам певний час спілкуватись, працювати і навіть проживати разом з Р. Шухевичем. Створені ці спомини вже після смерті генерала, тому нерідко тут спрацьовував принцип - “Про мертвих або добре, або нічого”.

У споминах, присвячених Р. Шухевичу, помітне місце займають персоналістичні спогади. В них, окрім біографічних даних, висвітлено психологічні риси. До типологічних властивостей таких мемуарів належить поетичність та ідеалізація. Показовими тут є твори О. Лисяка, Смереки, Оксани. До цього типу належать опубліковані в еміграційних виданнях публіцистичні нариси.

Інші художні засоби використані при створенні подієвих мемуарів. Увага автора тут зосереджена на самій події, будь-які відступи, докладні описи залишаються поза межами оповіді. Функція героя в такому творі обмежена мірою його участі в певній життєвій ситуації.

У підрозділі 4. 2. “Спогади вояків УПА як джерело до вивчення старшинських кадрів її нижчої ланки” окреслено інформаційні можливості спогадів рядових вояків для вивчення осіб командного складу УПА нижчої ланки -- ройових, чотових, сотенних.

Спомини рядових вояків УПА містять характеристики повстанських командирів, що включають в себе розповіді про перші враження від знайомства з старшинами, випадки з повстанського життя, подробиці про їхню поведінку в різних ситуаціях, стиль командування в бойових умовах. Як правило, вояки описували переважно фрагменти власної долі, пов'язані з певною особою. Помітним є емоційне ставлення авторів до згадуваних старшин.

Значну кількість відомостей про старшинські кадри УПА містять спогади, опубліковані у рамках багатотомної серії “Літопису УПА”. Вони надруковані у вигляді щоденникових записів, коротких нарисів-розповідей про випадки з повстанського життя, знайомства з людьми.

Біографічний характер мають щоденники хорунжого Я. Коцьолка “Крилача”, записки бунчужного сотні І. Йовика “Соколенка”, спомини вояків групи УПА “Говерла” -- вістуна І. Морковчука “Чубенка”, ройового сотні “Гамалії”, старшого вістуна І. Богуславського. В.Грабенко описує підстаршинську школу та інші осередки при штабі й свої зустрічі з старшинами УПА, передусім з Л. Ступницьким (“Гончаренком”).

Унікальну інформацію про легендарних сотенних УПА М. Громенка, С. Стебельського, В. Щигельського містять спомини вояків їхніх сотень. Вони вельми лаконічні і мають в основі певний факт або подію. Важливо, що авторів цікавило все пов'язане з героями - одяг, спосіб спілкування тощо.

Вояки УПА, згадуючи перші етапи формування повстанських загонів на Волині та Поліссі, зазначали, що їхніми командирами найчастіше ставали члени місцевої сітки ОУН. Отже, у перших командирів УПА вже був досвід підпільної боротьби. Поряд з цим рідко трапляються згадки про осіб з професійною офіцерською освітою, якщо такі й були, то ними ставали колишні вояки і офіцери “Нахтігалю” і “Роланду”, підпільних організацій, української поліції, яка весною 1943 р. перейшла до УПА.

У споминах, які розкривають період діяльності УПА з 1943 р., частішають згадки про призначення командирами молодшого і середнього рівня колишніх офіцерів Війська Польського, Червоної Армії, втікачів з німецького полону, а також ветеранів УНР та УГА.

Спогади слухачів старшинських курсів подають інформацію біографічного і особистого характеру про майбутніх старшин. У системі УПА кожний вояк, який вміло командував в бойових умовах, займав відповідний рівень, хоч спершу міг не мати відповідної освіти чи військового звання.

Підрозділ 4.3. “Особливості жіночої мемуаристики” характеризує висвітлення українського національного руху у жіночих спогадах.

Вищезазначені мемуари є цікавими з точки зору відображення мотиваційної складової діяльності жінки - учасника підпілля, специфіки завдань, які вона виконувала, особливостей сприйняття нею тогочасної дійсності. Жіноча мемуаристика характеризується більшою емоційною насиченістю.

Характерною ознакою жіночої мемуаристики є особистісний ракурс зображення видатних постатей того часу. Г. Дидик, звеличуючи у спомині Р. Шухевича, тим самим прославляє й себе, інтерпретуючи власне життя як взірець відданого служіння справі.

С. Степанюк описує у спогадах “Українські жінки в німецьких тюрмах Кременця і Рівного” важку долю жінок, які перебували в ув'язненні.

Типовим прикладом жіночих мемуарів можуть слугувати “Тисяча доріг” Марії Савчин, яка перебувала в підпіллі понад 9 років - від 1943 до літа 1953 рр. ЇЇ мемуари написані невдовзі після того, як авторка опинилася на Заході. Написання спогадів вона мотивує у вступі почуттям обов'язку щодо її друзів, подруг, всіх учасників українського підпілля, що жили і боролись за одну ідею з нею. Зміст спогадів досить точно відтворює атмосферу і побут життя підпілля, тодішній світогляд та особисте життя авторки.

Як порівняння також можна згадати двадцять п'ять автобіографій жінок- членів українського підпілля, які опубліковані в “Літописі нескореної України: документи, матеріали, спогади”. Опис участі жінки в українському підпіллі можна знайти у спомині Марти Н.. Вона висвітлює числені випадки катування жінок, які небажали видавати інформацію про членів підпілля.

Жіноча мемуаристика являє собою особливий (порівняно з чоловічою) тип творів. Їм притаманні яскраво виражений особистісно-автобіографічний акцент, увага до другорядних деталей побуту, відкритість розповіді, яка виявляється, зокрема, в сюжетних розгалуженнях, не пов'язаних з основною лінією мемуарів. Жіночі мемуарні твори тяжіють до довільного зображення дійсності, їм властива менша схематичність.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження, викладено його результати, обґрунтовано основні положення, які виносяться на захист.

На сучасному етапі мемуаристика є важливим компонентом духовного життя суспільства. Науково-історична думка постійно зверталась до вивчення цього складного феномену. Дослідження мемуарних джерел відбувалося у двох напрямах: фактичному (як джерела інформації про минуле) та культурологічному (як пам'ятки культури відповідної епохи). Суб'єктивність та ретроспективність були визнані в якості визначальних властивостей виду.

Комплекс мемуарів про український національний рух формувався під впливом складних явищ соціально-економічного, політичного, та психологічного характеру.

Тематичний аналіз спогадів про український національний рух свідчить про тісні зв'язки мемуаристики з громадською думкою. Окрім традиційних сюжетів, мемуаристи зверталися до спогадів про колишніх товаришів, соратників, керівників, що робить їх цінним джерелом біографічних студій.

До мемуаротворчості вдавались різні за соціальним походженням, політичною приналежністю, професійною діяльністю, статтю та віком автори, які належали до учасників Другої світової війни. При цьому, будь-який із зазначених показників впливав на характер розповіді, зумовлюючи її тематику, форму (літературну, публіцистичну або науково-історичну). На специфіку мемуарів, в яких висвітлено діяльність українського національного руху в період Другої світової війни, ступінь їх достовірності, повноту поданої інформації вплинули час, місце створення та публікації.

Стосовно кожної проблеми в спогадах була присутня інформація, яка відображала її (фактологічна), узагальнення, або авторське судження про проблему (теоретична), оцінки автора, його емоційне сприйняття події (рефлексивна інформація). Має місце спотворення теоретичної і рефлексивної інформації у відповідності з пануючими ідеологічними концепціями, поглядами як самих мемуаристів, так і редакторів.

Джерелознавчий аналіз виявив наступні особливості мемуаристики:

а) складність авторського корпусу. Мемуаристи надзвичайно різні за соціальною, партійною, професійною, національною приналежністю;

б) публіцистичність опублікованих спогадів, яка надає їм пропагандистську та полемічну спрямованість;

в) ідеологічна заданість, викликана політичною приналежністю авторів, а також умовами, часом і мотивами написання окремих споминів;

г) відкрите формулювання авторами соціальних функцій власних спогадів, а саме: виховання підростаючого покоління, пояснення причин поразки, аналіз своєї поведінки в певних умовах;

д) фрагментарність, епізодичність змісту більшості спогадів.

В мемуарах про український національний рух найширше відображення знайшли наступні проблеми історії українського визвольного руху: створення та діяльність УПА; соціально-побутові, психологічні аспекти; пропагандистська та ідеологічна діяльність; міжособистісні стосунки; взаємини різних течій руху Опору, стосунки з німецьким та радянським режимами; українсько-польське протистояння; регіональні особливості визвольного руху.

З метою демонстрації джерельних можливостей мемуарів ми висвітлили окремі проблеми українського національно-визвольного руху на основі їх інформації та залучення інших джерел.

Аналіз спогадів учасників і свідків українсько-польського протистояння доводить, що причинами антагонізму були територіальний чинник, а також дискримінаційна політика урядів міжвоєнної Польщі. Учасники подій дають докладне уявлення про характер українсько-польського протистояння, зокрема, про кількісне співвідношення антиукраїнських акцій польських партизанських загонів на Холмщині і антипольських виступів УПА на Волині та в Східній Галичині, кількість жертв серед цивільного населення, основні форми його самооборони, деталі переселенських акцій в післявоєнний період. На основі перехресного аналізу споминів можна скласти списки тих, хто загинув, постраждав або був поранений під час війни в певних населених пунктах.

Мемуари учасників повстанської боротьби на Закерзонні містять інформацію про взаємини вояків УПА з місцевим польським населенням та вояками АК, загонами ВіН. Вона доводить те, що не завжди ці стосунки були ворожими. Як свідчать спогади, до кривавих польських розправ над українцями діяльність УПА на Закерзонні, особливо на Лемківщині, не мала великої популярності. Згодом, місцеве населення, вбачаючи в українських повстанцях своїх єдиних захисників, надає їм всебічну допомогу, чоловіки самі вступають до УПА.

Спомини дають можливість дослідити персональні дані про учасників визвольної боротьби. Спогади рядових вояків є суттєвим доповненням до персоналістичних та біографічних студій над вивченням старшинських кадрів УПА. Так, про сутність Р. Шухевича як людини дізнаємось з нотаток товаришів, друзів, знайомих генерал-хорунжого. Визначальними рисами мемуаристики про нього є: опис подій, в яких сам автор спомину брав участь, пов'язаність з конкретним періодом життя Р. Шухевича, політична лояльність.

Жіночі мемуари відображають мотиваційну складову діяльності жінки - учасника підпілля, специфіку завдань, які вона виконувала, особливості сприйняття нею воєнної дійсності і умов підпільної боротьби.

Слід зазначити, що тематично спогади не обмежуються наведеним переліком, чимало з них висвітлюють усі вищезазначені аспекти діяльності визвольного руху.

Використання мемуарів як історичного джерела дає можливості більш детальних студій на рівні мікроісторії (діяльність УПА в окремих населених пунктах і регіонах, біографії учасників повстанського руху), що відкрили б перспективи для вивчення загальних питань, таких як чисельність і соціальний склад УПА, співвідношення між членами ОУН і безпартійними тощо. Застосування методики критичного аналізу мемуарних джерел, використання системного підходу дозволили охарактеризувати мемуарний комплекс, оцінити його з точки зору повноти, новизни, достовірності вміщеної там інформації з окремих проблем історії українського національного руху.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Пелешок М. Ю. Український національний рух опору на Львівщині в 40-х роках ХХ століття за спогадами його учасників / М. Ю. Пелешок // Національні рухи опору в Східній та Центральній Європі кінця 1930-х - середини 1950-х років. Збірник матеріалів міжнародної науково-теоретичної конференції. - Київ, 2005. - С. 103-112.

Пелешок М. Ю. Спогади про український національно-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни як історичне джерело / М. Ю. Пелешок // Наукові записки Національного університету “Острозька академія” : Історичні науки. - Острог : видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2006. - Вип. 6 . - С. 42-55.

Пелешок М. Ю. Спогади М. Савчин як історичне джерело до вивчення діяльності українського національного підпілля в роки та після Другої світової війни / М. Ю. Пелешок // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Вип. 11. - Луцьк, 2006. - С. 105-112.

Пелешок М. Ю. Класифікація мемуарів про український національний рух на Західній Україні в період Другої світової війни / М. Ю. Пелешок // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Вип. 12. - Луцьк, 2007. - С. 131-137.

Пелешок М. Ю. Спогади М. Лебедя як джерело до вивчення українського національного руху в період Другої світової війни / М. Ю. Пелешок // Наукові записки. Історичні науки. -- Острог : вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2007. -- Вип. 8. -- С. 113-128.

Пелешок М. Ю. Спогади вояків УПА як джерело до вивчення старшинських кадрів її нижчої ланки / М. Ю. Пелешок // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Вип. 13. - Луцьк, 2007. - С. 130-135.

Пелешок М. Ю. Український повстанський рух на Закерзонні 1944-1947 рр. у спогадах / М. Ю. Пелешок // Наукові записки. Історичні науки. -- Острог : вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2008. -- Вип. 10. -- С. 320-336.

Пелешок М. Ю. Спогади як джерело до вивчення особистості Романа Шухевича / М. Ю. Пелешок // Український визвольнй рух / Центр досліджень визвольного руху. -- Львів, 2007. -- Збірник 10 : До 100-річчя від дня народження Романа Шухевича. -- С. 257-266.

Пелешок М. Ю. Стосунки УПА - “Поліська Січ” Т. Бульби-Боровця з бандерівськими формуваннями (за матеріалами спогадів) / М. Ю. Пелешок // Сторінки воєнної історії України : зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. -- К., 2007. -- Вип. 11. -- С. 235-245.

Денисюк М. Ю. Українсько-польський конфлікт у спогадах / М. Ю. Денисюк, В. В. Трофимович, А. О. Каляєв // Наукові записки. Історичні науки. - Острог: Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2008. - Вип. 12. - С. 247-264.

Пелешок М. Ю. Спогади як джерело до вивчення особистості Романа Шухевича / М. Ю. Пелешок // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітницький краєзнавчий часопис. До 100-річчя з дня народження Романа Шухевича. - 2008. - № 14. - С. 527-536.

АНОТАЦІЯ

Денисюк М. Ю. Мемуарні твори як джерело до вивчення українського національного руху в час та після Другої світової війни. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06. - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації досліджено комплекс мемуарних джерел з історії українського національного руху в час та після Другої світової війни. В результаті вивчення наукової літератури та аналізу комплексу мемуарних джерел з'ясовано сучасні теоретико-методологічні підходи щодо аналізу мемуарів. Досліджено процес формування мемуарного комплексу та вплив на написання, публікацію та спрямування споминів суспільно-політичної ситуації, показано основні мотиви та причини мемуаротворчості. Мемуаристику показано як явище суспільного життя, наділене певними функціями. На підставі джерелознавчого аналізу мемуарних творів охарактеризовано авторську, жанрову, тематичну структури комплексу в цілому, з'ясовано вплив авторських особливостей на зміст спогаду. На прикладі аналізу окремих мемуарних творів з'ясовано їх цінність як історичного джерела для вивчення проблем українського національного руху, визначено тематичні напрями, при студіювані яких мемуари можуть пролити світло на окремі питання.

Ключові слова: мемуари, мемуарні твори, спогади, спомини, системний підхід, джерелознавчий аналіз, український національний рух, ОУН, УПА.

ANNOTATION

Denysiuk M. Y. Memoir works as a source of the Ukrainian national movement studies during and after the World War II. - Manuscript.

The Thesis is given for attainment of the scientific Degree - Candidate of the Historical Sciences. Speciality 07.00.06 - historiography, resource knowledge, and special historical subjects. Ivan Franko National University in L'viv. - L'viv, 2009.

The complex of memoir sources about the history of the Ukrainian national movement during and after the World War II is investigated in the Thesis. As a result of the research into the scientific literature, modern methodology-theoretic approaches to memoir analysis are explicated. The process of memoir complex forming and the influence of the socio-politic situation upon compiling, publication and reminiscence orientation is investigated; basic motives and reasons for memoir-writing are shown. Memoir-writing is depicted as a social life phenomenon, which possesses certain functions. The author, genre and thematic structure of the complex as a whole is described under the memoir works source analysis; the influence of the author peculiarities on the contents of the reminiscence is explicated. Their value as a source for studies of the Ukrainian national movement is assessed by way of example of certain memoir works analysis. Thematic movements are defined, and when they are under study, memoirs can enlighten certain questions.

Key words: memoirs, memoir works, reminiscences, recollections, system approach, resource knowledge analysis, Ukrainian national movement, OUN (Organization of Ukrainian Nationalists), UPA (Ukrainian Insurgent Army).

АННОТАЦИЯ

Денисюк М. Ю. Мемуарные сочинения как источник к изучению украинского национального движения во время и после Второй мировой войны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В дисертации исследован целостный комплекс мемуарных произведений об украинском национальном движении.

Мемуары являются в первую очередь источником по истории националистического движения. Комплекс воспоминаний формировался под влиянием сложных политических, идеологических, социально-политических факторов. Поводом мемуаротворчества было желание мемуаристов сохранить память об освободительном движении для будущего, свою роль сыграл и моральный аспект. Мемуары выполняли публицистические, идеологические и историографические функции. Постоянное обращение СМИ и общества к вопросу ОУН и УПА придало воспоминаниям острое публицистическое звучание.

Важным аспектом исследования является также анализ истории публикаций мемуаров. В работе выделены основные периоды в издании мемуаров из истории освободительного движения, рассмотрен уровень их археографической подготовки.

Основные установки, которыми руководствовался автор, определили форму и содержание мемуарного рассказа. Авторов воспоминаний объединяют следующие черты:

а) осознание личной причастности к переломным событиям и отсюда - значимости фиксации собственных воспоминаний. Они сами являются субъектами описываемых событий;

б) единичность мемуаров, когда на одного автора приходится одно мемуарное произведение;

в) определенное место в событиях, отношение к ним;

г) нейтральное отношение к историко-литературной работе (за редким исключением).

Учитывая, идейно-тематическое содержание, политическую и партийную принадлежность авторов, мемуары можно разделить по следующей схеме:

- советско-коммунистические;

- украинские национально-патриотические (бандеровские, мельниковские, “двийкарив”, участников движения Т. Бульбы-Боровца и все остальные.

В мемуаристике об украинском национальном движении наиболее освещенными являются следующие аспекты: формирование и деятельность УПА; социально-бытовые, психологические аспекты; пропагандистская и идеологическая деятельность; межличностные отношения; отношения разных течений украинского движения, отношения с немецкими и советскими режимами на западноукраинских землях; региональные особенности украинского освободительного движения.

В диссертации проанализировано отображение в мемуаристике украинско-польского конфликта во время Второй мировой войны и деятельности УПА у 1944-1947 гг. на Закерзонье. Воспоминания являються также важным источником к биографическим и персоналистическим студиям, а женская мемуаристика - к изучению социально-бытовых аспектов деятельности украинского подполья и межличностных отношений.

...