Поміщицькі садиби харківської губернії (перша половина XVIII – початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК [94(477.54/.62+477.52):728.83]"17/1917"/043.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Поміщицькі садиби харківської губернії (перша половина XVIII - початок ХХ століття)

07.00.01 - історія України

Бірьова Ольга Юріївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України і всесвітньої історії Харківської державної академії культури Міністерства культури і туризму України (м. Харків).

Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент Каністратенко Микола Миколайович, Харківська державна академія культури, кафедра історії України і всесвітньої історії, професор, перший проректор

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор Греченко Володимир Анатолійович, Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра історії державності України та українознавства, завідувач кафедри

кандидат історичних наук, Ярошенко Євген Станіславович, Інформаційно-аналітичний відділ управління з питань внутрішньої політики Харківської обласної державної адміністрації, начальник відділу

Захист відбудеться 29 травня 2009 р. о 16.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий 16 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач

заселення слобідський землеволодіння садибний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема вивчення історичних пам'яток, якими є садиби Харківської губернії (Слобожанщини), актуальна в сучасній історичній науці. Протягом тривалого часу, в роки радянської влади, слобідські садиби вивчалися дослідниками неналежним чином. Опубліковано окремі праці, присвячені деяким аспектам садибної тематики. Незважаючи на зацікавленість означеною темою в останнє десятиліття, вона залишається на стадії розробок та досліджень.

Більшість слобідських садиб втрачено назавжди, а ті, що залишилися, перебувають в незадовільному стані і до комплексу їхньої реабілітації входить не лише фізичне зберігання пам'ятки, але й наукове дослідження ансамблю: вивчення його історії, етапів будівництва та власників.

Нині складено Державний реєстр національного культурного надбання, до якого входять історичні пам'ятки Харківщини: садибні комплекси й окремі споруди в колишніх маєтках. Інтерес до історії поміщицьких маєтків Слобідської України зростає серед фахівців різних галузей. Адже в цьому регіоні знаходяться унікальні ансамблі, котрі є кращими витворами своєї епохи. Панські садиби - це не лише взірець мистецької праці й архітектурного оформлення, а й свідки історії Харківщини, що характеризують різноманітні аспекти соціального й економічного ладу.

Збільшення кількості досліджень у цій сфері дає змогу актуалізувати заходи щодо збереження зазначеного культурного надбання, а також розширити тематику наукових розробок у цій галузі історії України.

Таким чином, незважаючи на актуальність означеної проблематики, вивчення історії формування поміщицьких садиб Харківської губернії ще не було предметом самостійного дослідження, що й зумовило вибір теми дисертації - "Поміщицькі садиби Харківської губернії (перша половина XVIII - початок XX століття)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької роботи Харківської державної академії культури, узгодженої з держбюджетною тематикою: "Дослідження розвитку культури, історії, архітектури, будівництва в Слобідській Україні". Робота виконана в руслі реалізації завдань, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 2000 р.

Мета дослідження - вивчення історії утворення поміщицьких садиб Харківської губернії з урахуванням особливостей форм слобідського землеволодіння, соціальних чинників, що сприяли виокремленню козацької старшини у замкнений дворянський стан, дослідження етапів формування садибних комплексів.

Відповідно до мети, в дисертації вирішуються такі завдання:

-вивчити наукові праці за темою дослідження;

-проаналізувати наявний джерельний матеріал;

-визначити умови заселення Слобідського краю та засоби формування дворянського землеволодіння, а на їх базі - поміщицьких садиб;

-охарактеризувати соціальні зміни, що привели до виокремлення дворянського стану - засновників садибних комплексів;

-розглянути характерні особливості утворення маєтків у Слобідській Україні в першій половині XVІІІ ст.;

-дослідити розвиток садибного будівництва з другої половини XVІІІ до початку ХХ ст.

Об'єкт дослідження поміщицькі садиби Харківської губернії першої половини XVIII - початку ХХ ст.

Предмет дослідження - історія формування поміщицьких садиб Харківської губернії. Вивчення історії становлення маєтків здійснюється на засаді дослідження процесу заселення Слобожанщини, виокремлення дворянського стану, утворення перших ансамблів та подальшого розвитку садибного будівництва.

Методи дослідження. Для всебічного вивчення поміщицьких садиб Харківської губернії в роботі використані як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи.

Хронологічні рамки дослідження садибних комплексів обмежуються першою половиною XVIII - початком ХХ ст., тобто від часу побудови перших садиб до 1917 р., коли садибне будівництво припинилося. Але для детальнішого та послідовнішого розгляду історичного надбання авторка у деяких випадках звертається і до часу освоєння краю, тобто до другої половини XVII ст.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють землі Харківської губернії відповідно до кордонів станом на 1917 р.: на півночі вона межувала з Курською та Воронезькою губерніями; на сході - із землею війська Донського; на півдні - з Катеринославською губернією; на заході - з Полтавською. Харківська губернія поділялася на одинадцять повітів: Старобільський, Ізюмський, Куп'янський, Зміївський, Вовчанський, Харківський, Сумський, Богодухівський, Лебединський, Охтирський, Валківський. Це основне ядро Слобожанщини, яка мала свої особливості садибного будівництва порівняно з іншими регіонами України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

-вперше здійснена комплексна історична характеристика садибних ансамблів з часу їх утворення до революції 1917 р.;

-проведено історіографічний аналіз за даною темою з урахуванням її специфіки;

-авторкою охарактеризовані головні передумови виникнення садибних ансамблів;

-досліджено суспільно-політичні чинники, що сприяли формуванню поміщицьких маєтків у Слобідській Україні;

-на відміну від попередніх наукових праць, які висвітлювали частково питання про окремі складові садибного ансамблю, досліджені всі аспекти маєткового комплексу;

-вперше проаналізовано внутрішнє оздоблення поміщицьких будинків паралельно зі стилістичними змінами в мистецтві й архітектурі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використовувати при подальшому вивченні поміщицьких садиб Слобожанщини; при написанні узагальнюючих праць і навчальних посібників з історичного краєзнавства; при підготовці лекційного матеріалу, складанні програм спецкурсів з історії України.

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом обговорення тексту дисертації на засіданнях міжкафедрального семінару кафедри історії України і всесвітньої історії й кафедри музеєзнавства та пам'яткознавтсва Харківської державної академії культури, а також на науковій конференції "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" (Харків, 22 - 23 квітня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Наукові дослідження - теорія та експеримент 2005" (Полтава, 16 - 20 травня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток наукових досліджень 2005" (Полтава, 7 - 9 листопада 2005 р.), науковій конференції "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" (Харків, 25 - 26 квітня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, з яких 4 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і побудована з урахуванням принципу логічного викладення матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи - 206 сторінок. Основний зміст викладено на 160 сторінках. Список використаних джерел та літератури, обсягом 14 сторінок, налічує 173 найменування. У додатках, обсягом 30 сторінок, розміщено 58 фотографій, 3 креслення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, встановлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, зазначено хронологічні рамки, територіальні межі дисертаційної теми, вказано наукову новизну й практичну значимість роботи, наведені відомості про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база, методологія та методи дослідження" проаналізовано наукову літературу з дисертаційної теми, досліджено наявний джерельний матеріал та охарактеризована використана методологія і методи дослідження.

У підрозділі 1.1. "Історіографія" з метою всебічного вивчення слобідських садиб проаналізовано наукову літературу, присвячену як загальним проблемам історії Слобідської України, так і безпосередньо формуванню дворянського стану, маєтковим комплексам на території Харківської губернії. Це роботи, присвячені історії заселення Слобідського краю та появі тут полкового устрою; дослідження, що характеризують соціальні зміни у суспільстві, котрі привели до виокремлення із козацької старшини дворянського стану; наукова література, що містить дані про форми та характер внутрішнього та зовнішнього оздоблення поміщицького помешкання з початку XVIII ст. до 1917 р; праці, присвячені культовому зодчеству; видання, що досліджують принципи садово-паркового будівництва та конкретні парки поміщицьких ансамблів Слобожанщини.

Наукова література з дисертаційної теми поділена умовно на три групи:

- праці другої половини ХІХ - початку ХХ ст.;

- публікації радянського періоду;

- видання 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст.

Одна з перших праць, в якій охарактеризовано виокремлення дворянського стану із козацької старшини, належить І. Квітці.Квитка И.И. Записки о слободских полках с начала их поселения до 1766 года. - Х., 1883. - 16 с. В ній вперше проаналізовано ставлення до слобідських полків Російської імперії та її вплив на соціальну трансформацію слобідського суспільства.

У нарисі Л. ІлляшевичаИлляшевич Л.В. Краткий очерк истории харьковского дворянства. - Х., 1885. - 166 с. на відміну від попередніх праць, досліджено історію дворянського класу в Харківській губернії від 1785 р., коли була видана Катериною ІІ грамота "На права, вольності та переваги російського дворянства". Автор також навів витяги з основних положень, проголошених грамотою Катерини ІІ від 1785 р. Значним є документальний матеріал, опублікований як додаток наприкінці праці у вигляді списку осіб, занесених до дворянської родовідної книги від 1786 р.

При дослідженні історії поміщицьких садиб Харківської губернії не можливо залишити осторонь наукові праці відомого історика Слобожанщини Д. Багалія. У праці "Очерки из русской истории"³Багалей Д.И. Очерки из русской истории. - Х., 1913. - Т. 1. - 374 с. автор детально розглянув питання переселення мешканців та заснування ними перших поселень, акцентуючи увагу на соціальному поділі населення Слобожанщини. При вивченні розшарування козацького суспільства вчений вказав на походження харківського дворянства та причини, що привели до отримання колишньою козацькою старшиною дворянських привілеїв.

Наукове видання Є. АльбовськогоАльбовский Е. История Харьковского слободского казачьего полка (1651 - 1765 гг). - Х., 1895. - 218 с. висвітлює історію Слобідської України з часів її заселення. Автор описав виникнення полків та навів певні історичні відомості про перших полковників. У дослідженні також охарактеризовано походження представників окремих слобідських родин.

Про внутрішнє оформлення садиб слобідської знаті йдеться в статті П. Єфименка.⁵ Ефименко П.С. Старинная одежда и принадлежности домашнего быта // Харьковский сборник. - Х., 1887. - Вып. 1. - С. 171-182. Вона ґрунтується на вивченні архівного матеріалу - опису майна охтирського полковника І. Перехрестова. У праці охарактеризовано меблі, чоловічий та жіночий одяг, описана зброя, яка знаходилася в оселі полковника. Детально подано перелік оздоблення кімнат: годинники, посуд, ікони, музичні інструменти тощо.

Єдина праця дореволюційного часу, яка присвячена окремим садибам Харківської губернії, належить видатному архітекторові та мистецтвознавцеві Г. Лукомському.Лукомский Г.К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. - Х., 2001. - 240 с. Автор зібрав унікальний матеріал з внутрішнього оздоблення та архітектурних форм слобідських садиб. Навів цікаві факти щодо часу заснування маєтків, їх власників, проаналізував ступінь збереження пам'яток на початок ХХ ст. Дослідник планував видання другої частини праці, адже в першій описуються лише садиби Охтирського, Богодухівського, Валківського, Вовчанського, Сумського та Харківського повітів. Та, на жаль, політична ситуація, яка склалася в державі, стала на заваді втіленню в життя цього проекту. У створенні цієї праці Г. Лукомському допомагав граф І. Клейнміхель, котрому належить вступний нарис з історії садибного будівництва на Слобожанщині. Описові самих маєтків передує огляд архітектури садиб.

Важливою дореволюційною працею також є дослідження барона М. Врангеля.Врангель М.М. Старые усадьбы: очерки истории русской дворянской культуры // Нева. - СПб., 1999. - С. 3 -79. Хоча дана публікація присвячена російським маєткам, вона характеризує загальні риси поміщицького садибного побуту, який також був характерним для слобідських маєтків.

В радянський період дослідники майже не вивчали садибну тематику. В цей час виходили видання, присвячені загальним рисами інтер'єру та архітектури, або видання, що характеризували окремі складові маєтку такі як парк, будинок тощо.

В останні десятиліття дослідники знов почали звертатися до означеної тематики. У справі вивчення слобідських садиб слід відзначити монографію А. Парамонова,Парамонов А.Ф. Старинные усадьбы Изюмского уезда. - Х., 2004. - 272 с. присвячену садибам Ізюмського повіту. При дослідженні цього питання автор ґрунтується на архівному матеріалі. А. Парамонов поряд з інформацією про архітектуру та загальний вигляд садиб, вивчив родини, які були засновниками пам'яток. Ця монографія подібна за принципом викладу матеріалу до праці Г. Лукомського. Наступна праця А. Антонова та А. Парамонова,Антонов А., Парамонов А. Сады и парки Харьковской губернии. - Х., 2008. - 176 с. присвячена маєтковим садам та паркам Харківської губернії. Слід відзначити, що в даній книзі подано багато ілюстративного матеріалу.

Історія окремих шляхетських родин, які стали власниками маєтків у Слобідській Україні, висвітлена у праці В. Маслійчука,Маслійчук В.Л. Козацька старшина слобідських полків другої половини XVII - першої третини XVIII ст. - Х., 2003. - 252 с. котрий дослідив старшинський прошарок у козацькому суспільстві. Автор також вивчив історіографію цієї проблематики. Ще одна праця В. Маслійчука,Маслійчук В.Л. Провінція на перехресті культур: дослідження з історії Слобідської України XVII - ХІХ ст. - Х., 2007. - 340 присвячена питанню "шляхетності" козацької старшини та реформам у слобідських полках.

Художнє життя Сумщини досліджено в науковій публікації С. Побожія.Побожій С.І. З історії українського мистецтва. - Суми, 2005. - 184 с. Цікавим є опис приватних колекцій, які належали дворянським родинам та були окрасою їхніх маєтків.

Праця І. РодічкінаРодічкін І. Старовинні маєтки України. - К., 2005. - 384 с. присвячена старовинним маєткам України. У книзі наведено ілюстрації архітектурних споруд і парків. Окрім того, вивчені палацово-паркові ансамблі класичного стилю, подано опис садиби в Хотіні з планом палацу. Описано також діяльність відомого слобідського архітектора О. Паліцина. Досліджено парковий ансамбль у маєтку Шарівка з краєвидами парку. Акцент у праці зроблено на парково-пейзажній майстерності та на садово-парковому мистецтві України.

Отже в дослідженнях, присвячених слобідським маєткам, понині не охарактеризоване підґрунтя виникнення козацько-старшинського землеволодіння, створення дворянського класу і як наслідок - поява поміщицьких садиб. Не здійснювалося комплексне вивчення історичних умов формування маєткової власності та характеристика всіх складових ансамблю. У розгляді стилів в українській культурі не завжди проведено паралель з мистецтвом садибного оформлення. Написання праці, яка б розкривала ці питання, й понині є актуальним.

У підрозділі 1.2. "Джерельна база дослідження" вивчені джерела з обраної теми. Наукова тема, присвячена історії формування поміщицьких садиб Харківської губернії. Це перш за все опубліковані джерела - законодавчі акти, які містяться у багатотомному виданні під назвою "Полное собрание законов Российской империи".Полное собрание законов Российской империи. - М., 1870. - Т. 9. - 441 с. Вони надають можливість вивчити законодавчі акти та постанови Російської імперії, котрі також відносилися до Слобожанщини.

Серед законодавчих актів періоду незалежної України слід відзначити Закон України "Про охорону культурної спадщини",Закон. Про охорону культурної спадщини // ВВР. - 2005. - № 5. - ст. 114. прийнятий Верховною Радою України у 2000 р. з подальшими доповненнями.

Важливою складовою джерельної бази дослідження є "Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства". Документи, які належать до цього двотомного видання, зібрані й опубліковані Д.І. Багалієм. Матеріали першого томуБагалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний). - Х., 1886. - Т. 1. - 358 с. надають інформацію про початок заселення Слобідської України. У збірнику подані плани й описи новозбудованих міст. Цінними даними є жалувані царські грамоти, а також табель Харківського полку, де відзначається кількість власницьких селян. Другий томБагалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. - Х., 1890. - Т. 2. - 433 с. також містить описи міст Слобожанщини, розташованих на степовому кордоні. Крім того, у другому томі опублікований "Екстракт про слобідські полки" від 1734 р. та наведені грамоти на маєтки в Слобідській Україні.

Інше зібрання документів опублікував Воронезький університет. Збірки мають назви "Воронежский край с древнейших времен до конца XVII в.: документы и материалы по истории края"Воронежский край с древнейших времен до конца XVII в.: документы и материалы о истории края. - Воронеж, 1976. - Т. 1. - 192 с. та "Воронежский край в XVIII в.: документы и материалы по истории края".Воронежский край в XVIII в.: документы и материалы по истории края. - Воронеж, 1980. - Т. 2. - 176 с. Ці збірки містять матеріали по історії становлення дворянського класу на Слобожанщині.

С.І. ШидловськийШидловский С.И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине 1696 - 1727 гг., собранные и изданные С.И. Шидловским. - СПб., 1896. - 267 с. опублікував збірник документів, в якому, зокрема, містяться постанови про конфіскацію майна полковника Ф. Шидловського з детальним описом речей.

Окрему групу джерел становлять літописи, зокрема, літопис Самовидця,Летопись Самовидца. - К., 1878. - 318 с. опублікований за нововідкритими списками з додаванням трьох хронік: "Хмельницкой", "Краткого описания Малороссии", "Собрание Исторического". Літопис Самійла Величка,Самійло Величко. Літопис. - К., 1991. - 374 с. в якому містяться дані про причини переселення козаків з Правобережної України на Слобожанщину.

Самостійну групу джерел становлять описово-статистичні твори. До них належить "Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 г."Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. - СПб., 1869. - 209 с. та "Топографическое описание Харьковского наместничества".Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 г.: отдельные оттиски из Харьковских губернских ведомостей № 15 и № 16. - Х., 1878. - 34 с. У цих збірках містяться дані про кордони губернії, перелік населених міст, слобід і хуторів, кількість мешканців тощо. До описово-статистичних творів належить також "Книга большому чертежу".Книга большому чертежу. - М., 1950. - 228 с. Зазначене джерело створене ще в 1627 р., після цього воно неодноразово перевидавалося.

Наступними є архівні джерела - неопубліковані документи і матеріали, які зберігаються у фондах Державного архіву Харківської області, документи третього, четвертого, шістнадцятого та двадцять п'ятого фондів. У третьому фонді зберігаються документи з опису поміщицьких маєтків із зазначенням розташування садиби, її території та будівель. У четвертому фонді зберігаються справи по успадкуванню нерухомого майна та розподілу маєтків між родичами. У шістнадцятому фонді - установочні описи слобід та хуторів Харківської губернії. У двадцять п'ятому фонді зберігаються справи з розмежування маєтків, плани генерального межування, справи Харківської губернської креслярської по повітах губернії. Ці документи дають змогу об'єктивно висвітлити різні аспекти теми дисертаційного дослідження.

Наступною групою джерел є мемуари. Серед них слід відзначити спогади Є. Задонської.Задонская Е. Быль ХХ столетия. - Х., 1907. - 383 с. Праця являє собою переказ про історію походження родини. Авторка згадує маєток, який належав Задонським й перейшов до них від Донець-Захаржевських. Це маєток у селі Великий Бурлук. У творі фрагментарно описується оздоблення садибного будинку. Спогади, які містять дані про поміщицький інтер'єр XVIII ст., викладені в "Записках" А. Болотова.Болотов А.Т. Жизнь и приключения Андрея Болотова рассказанные самим им для своих потомков. - М-Л., 1931. - Т. 1. - 180 с. До цієї групи джерел належить опис мандрівника XVIII ст. Йогана Гільденштедта.Гильденштедт Й. Путешествие академика Гильденштедта. - Х., 1891. - 89 с. Записи були зроблені ним під час подорожі до Слобідсько-Української губернії в 1774 р., у них викладений матеріал з розташування слобідських поселень та описи окремих маєтків шляхетних родин.

Таким чином, аналіз джерельної бази свідчить, що джерела за темою дисертаційного дослідження достовірні і достатні для всебічного висвітлення поставлених завдань.

У підрозділі 1.3. "Методологія та методи дослідження" викладена методологія та загальнонаукові і спеціально-історичні методи дослідження.

Серед основних методів, використаних у роботі, слід назвати принципи об'єктивності й історизму, аналітичний метод, комплексно-хронологічний метод, загальнонаукові методи: абстрагування, аналізу і синтезу, індукції та дедукції.

Паралельно із загальнонауковими методами в дисертації використані і спеціально-історичні методи. До них належать історико-генетичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний методи та метод структурно-функціонального аналізу.

У другому розділі ?Передумови виникнення садибних комплексів у Слобідській Україні" досліджено процес формування слобідських маєтків у контексті історичного заселення регіону та соціальних змін.

У підрозділі 2.1. "Заселення території Слобожанщини" вивчено етапи заселення цього краю, яке знов розпочалося у середині XVІІ ст. Нові мешканці були переважно вихідцями з Правобережної України. Головна причина масових переселень - утиски з боку польського шляхетства. Кількість переселенців збільшилася в епоху Руїни, коли Правобережна Україна стала ареною запеклої збройної боротьби. Тисячі українців сім'ями, великими групами й поодинці, рятуючись від загибелі рухалися на схід на ненаселені землі Слобідської України. У роботі аналізуються різні дати заселення Слобожанщини. Неможливо точно назвати початок переселень через те, що не всі вони мають документальні підтвердження. Більшість фахівців початком масового заселення вважають прихід гетьмана Остряниці з козаками в Чугуїв у 1638 р. Історичною подією, яка збігається з часом заселення Слобідської України, була Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.

Українці - не єдиний народ на новонаселених землях. Була ще російська колонізація, але вона становила набагато менший відсоток від української. Росіяни-переселенці - це здебільшого служилі люди, яких присилали на південні рубежі Російської держави для оборони краю від татар. У середині ХVІІ ст. виникли міста: Харків, Суми, Охтирка, Зміїв, Ізюм та ін. Усі міста Слобожанщини являли собою укріплені фортеці, адже їм доводилося постійно протистояти татарським нападам.

Охарактеризовано значення побудови Української захисної лінії. За наказами імператриці Анни Іоанівни у 1731 р. її почали будувати від Дніпра по Орелі до гирла Берестової. У 1736 р. призначалося заселити вісімнадцять фортець, розташованих по захисній смузі. Для спорудження нових фортець людей переселяли з російських губерній й цим вони відрізнялися від українських поселенців, які самі обирали собі місце поселення.

Таким чином, Слобідський край почав масово населятися з середини ХVІІ ст., коли українське населення Правобережжя та Лівобережжя, рятуючись від польсько-шляхетських утисків переселялося на нові території. Полковий устрій та займанщина земель сприяли формуванню козацько-старшинського землеволодіння, котре і започаткувало родинні маєтки на Слобожанщині.

У підрозділі 2.2. "Становлення дворянського класу в Харківській губернії" розглянуто соціальний поділ суспільства під час заселення Слобідського краю. В цей період населення ще не встигло диференціюватися на групи, які більшою або меншою мірою відрізнялися між собою в соціально-економічному відношенні. Дворянських землевласників у Слобожанщині спочатку не було.

Шляхетське походження не було обов'язковим для отримання старшинського чину, а ідея привілейованого шляхетства суперечила виборному началу, яке панувало в слобідських полках. Мешканці цього краю здебільшого були вихідцями з Наддніпрянщини, в якій панував полковий устрій. В основі цього ладу був виборний принцип та рівність козаків. Козаки-переселенці користувалися земельною власністю, яку вони придбали шляхом займанщини, ця форма власності затверджувалася царськими грамотами. Стосовно соціального поділу населення - в законодавчих московських актах згадуються такі групи мешканців: "рядовые черкасы", "черкасы городовой службы" та "пашенные черкасы".

Проаналізовано виділення старшинського прошарку, приблизно з другої половини XVII ст. На початку XVIIІ ст. відбувся поділ козаків на підпомічників та військових. Підпомічники не відбували постійної служби, але повинні були допомагати реєстровим козакам у їх потребах та під час походів доставляти їм провіант. Підпомічники, котрі не мали власного господарства і проживали в козацьких сімействах, працюючи на них, називалися "підсусідками". Виокремлення з козацької спільноти підпомічників та підсусідків було першим кроком до встановлення кріпосництва в Слобідській Україні.

Виділено основні шляхи формування маєтків: заняття вільних угідь та купівля земель козацької спільноти. При цьому ціна земель, які скуповувалися, не завжди відповідала до їх реальній вартості. Полковники та сотники отримували також землі від царського уряду за службу. Маєтки, придбані вищезазначеними способами, закріплювалися за можновладцями відповідними царськими грамотами, які перетворювали угіддя на приватні володіння.

Проаналізовано занепад автономного устрою Слобідської України. Обмеження самоврядування стало помітним вже за часів Петра І. Після Полтавської битви він залишив в Україні п'ятнадцять полків під керівництвом Репніна, а командувати слобідськими полками доручив генералові Петру Апраксіну - командиру дивізії, що називалася за місцем свого розташування Українською. Сотників почав призначати генерал, враховуючи атестації полковників. Самих полковників затверджував на посаду Петро І. Окрім пильнування кордонів, слобідські козаки почали виконувати також іншу військову службу за наказом уряду.

Політику, запроваджену Петром І щодо слобідських полків, продовжували й інші самодержці. Наказом Катерини І була заснована правильна рота під керівництвом ротмістрів. Радикальніші зміни в слобідському суспільстві відбулися під час правління Анни Іоанівни. У 1732 р. у Сумах була заснована Комісія запровадження слобідських полків, яка діяла до 1743 р. під керівництвом генерал-лейтенанта князя Олексія Шаховського. За постановою Комісії О. Шаховського, посада слобідського полковника прирівнювалася до чину прем'єр-майора. Замість жалування полковники та інша старшина отримували певну кількість підпомічників.

Остаточне знищення полкового ладу та докорінні зміни в соціальному устрої Слобідської України відбулося за часів правління Катерини ІІ. Це проявилося у створенні департаменту Вотчинних справ для розмежування маєткових земель. Колишнім козацьким старшинам дозволялося обіймати нижчі офіцерські посади, вони також мали змогу піти у відставку та мешкати в маєтку. Козацькі підпомічники та підсусідки перетворювалися на військових обивателів. Поміщицьким селянам заборонялося переходити до іншого власника, тобто вони урівнювалися з російськими кріпаками.

Юридично права панівного стану були закріплені за слобідськими можновладцями грамотою від 1785 р. "На права, вольності та переваги благородного російського дворянства". Вивчено історію окремих дворянських родин: Квіток, Шидловських, Донець-Захаржевських, Ковалевських та ін.

Отже, в період заселення Слобідської України не існувало чіткого класового поділу суспільства. Автономія цих земель обмежувалася, через збільшення впливу імперської влади. Формально козацька старшина отримала статус вищого прошарку суспільства, ще до правління Катерини ІІ, але юридично ці права були закріплені грамотою 1785 р. З другої половини XVIIІ ст. розгорнулося масове будівництво садибних ансамблів.

У третьому розділі " Історія становлення та розвитку будівництва поміщицьких ансамблів на Слобожанщині? проаналізовано виникнення перших поміщицьких маєтків та подальший розвиток садибного будівництва.

У підрозділі 3.1. "Утворення маєтків у Слобідській Україні в першій половині XVІІІ ст." проаналізовано особливості характеру землеволодіння в Слобідському регіоні. На більшості з поселень, заснованих слобідськими полковниками та сотниками у першій половині XVІІІ ст. будувалися садибні комплекси. Охарактеризовано формування маєтків на прикладі окремих садиб: Хотінь, Кун'є, Тростянець, Гиївка, Довжик тощо. Також відзначені відповідні законодавчі акти на цю земельну власність у вигляді царських грамот.

Перші будинки старшинської верхівки являли собою будівлі, більші за розмірами ніж оселі звичайного козацтва, оточені садом та господарчими спорудами. Але формування Слобідської України як новонаселеного регіону зумовило доволі однорідне суспільство, в якому не було чітко вираженого дворянського стану. Цим пояснюється подібність архітектури будинків старшин та полкового козацтва. Ці перші будівлі не збереглися до наших часів. Ми також маємо недостатні дані про їх архітектурний вигляд. Значно більше інформації залишилося по внутрішньому оформленню козацько-старшинських осель.

Оскільки перші садиби були побудовані в часи панування стилю бароко, авторкою охарактеризовано основні ознаки даного стилю та його прояви на Слобожанщині. Особливості мистецтва Слобідського регіону залежали, головним чином, від складу його мешканців. Ця територія заселялася вихідцями з Правобережної України та Гетьманщини. Вони приносили з собою культурні здобутки, які в новонаселеному краї синтезувалися та набували нових форм.

Розглянуто приклади козацьких будинків даного часу. Охарактеризовано основні елементи внутрішнього оздоблення панських осель. Для конкретнішого уявлення про побут часів бароко в Слобідській Україні, на основі джерельного матеріалу, розглянуто інтер'єр помешкань козацьких полковників: І. Перехрестова, Ф. Шидловського, Ф. Донця, Л. Шидловського .

Окрім панського будинку обов'язковою складовою садибного комплексу була церква. Проаналізовано архітектуру слобідських храмів та її особливості, оскільки в Слобожанщині існувало декілька локальних шкіл культового зодчества. Слобідська школа виникла в кінці XVII ст. Її основні прийоми базувалися на принципах регіональних шкіл України. Найголовніша особливість, яка характеризувала слобожанські церкви - наявність високих верхів. Авторкою вивчено культові споруди в маєтках, побудованих у кінці XVII - на початку XVIII ст.

Досліджено наступну складову маєткового комплексу - сад. Відзначено, що в маєтках потомків української слобідської старшини фруктові дерева насаджувалися значно частіше ніж у російських маєтках.

Проаналізовано також господарчі споруди слобідських маєтків першої половини XVІІІ ст. Відзначено, що найприбутковішими галузями, якими охоче займалися старшини були млинарство і винокуріння, які існували практично у кожного заможного господаря.

Отже, при займанщині нових земель або отримані земель за службу, полковники та сотники будували в слободах та селах будинки з церквою, садом та господарчими будовами. Ці перші старшинські сільські будинки не мали значної відмінності від осель полкового козацтва, окрім більших розмірів. Внутрішнє оздоблення осель заможного прошарку населення мало більшу урочистість порівняно з оселями пересічного козацтва.

У підрозділі 3.2. "Садибні комплекси у другій половині XVІІІ - на початку ХХ ст." відзначено, що у другій половині XVІІІ ст. на Слобожанщині спостерігався бурхливий ріст садибного будівництва. Поміщики здебільшого оселялися у своїх заміських володіннях, що сприяло появі чудових палаців та будинків.

Композиційною схемою садиб Слобідської України передбачалося зручне розміщення палацу з флігелями, кухнями, приміщеннями для гостей. Саме з маєтковими спорудами цього періоду пов'язане поняття "садибного ансамблю". Проаналізовано всі складові садибного комплексу: головний будинок, флігелі, оранжереї, господарчі та допоміжні будови, церква, сад із парком та парковими спорудами, які в архітектурному сенсі, зазвичай, становили єдність, оскільки були витримані в одному стилістичному оформленні. Іноді на території маєтку розташовувався родинний цвинтар. Поблизу садибного комплексу могли розміщуватися млини, споруди промислового виробництва, економії.

Досліджено церкву як одну з головних складових маєтку, котра доволі часто розміщувалася окремо від інших будівель. Наступною не менш важливою складовою маєтку був парк. Означено основні принципи садово-паркового мистецтва, до яких належать планування та розбивка саду, парку, розміщення та групування рослин на території парку у співвідношенні з архітектурою садибних будівель, парковими спорудами тощо. Садово-паркове мистецтво ґрунтується на різноманітних принципах, найголовніші з них - регулярний (геометричний) та пейзажний (відтворення природного ландшафту). На відміну від французького (регулярного парку з боскетами, алеями та водоймищами геометрично правильної форми), англійський парк (пейзажного типу) розглядався як частина довкілля. Мальовнича композиція пейзажного парку нагадувала природні ландшафти з галявинами. Творці садів відмовлялися від штучної геометричної організації простору і намагалися відтворити мальовничі картини дикої природи з вільним розташуванням дерев з павільйонами, ротондами, обелісками, часто на берегах річок та ставів.

Виокремлено основні паркові споруди класичного періоду: грот, павільйони, альтанки, містки та ін. Окрасою парків були тераси, балюстради, оранжереї, старі дерева, інколи - скульптура. У другій половині XVIII ст. в часи інтенсивного будівництва садиб серед дрібнопомісних землевласників поширилися прийоми вільного розміщення будинків у природному оточенні. Відзначено роль П. Ярославського та О. Паліцина у створенні пейзажних парків Слобожанщини.

Основою садибного життя було господарство, оскільки маєток був економічним і соціальним організмом, у якому поєднувалися господарчі, соціально-адміністративні, побутові й культурні функції.

Відзначено особливості стилістичного оформлення маєтків даного часу. Перехідним етапом від форм бароко до класицизму були 60-ті рр. XVIII ст. У 1770 - 1780 ті рр. відбулося становлення та розвиток нового стилю; 1790 - 1800 ті рр. - нова стадія класицизму - "зрілий класицизм" або ампір, який продовжував панувати до 30-х рр. ХІХ ст. Основні ознаки класичного стилю характеризувалися посиленням інтересу до античної спадщини. У будинках другої половини XVIII ст. поширення набуло анфіладне розташування кімнат. Авторкою досліджені садиби цього часу: Тростянець, Старий Мерчик, Кун'є, Хотінь, Довжик, Пархомівка, Кручик, Бабаї.

Охарактеризовано становлення нових форм класицизму, які дістали назву "зрілого класицизму" або ампіру в останнє десятиліття XVIII ст. Цей напрям панував у декоративному вирішенні кімнатного оздоблення та архітектурних формах до 30-х рр. ХІХ ст. Досліджено садибні комплекси цього періоду: Графське, Великий Бурлук, Основа, Василівка, Лютівка, Хатнє, Малижине, Михайлівка, Рокитне, Куянівка та ін.

Вивчено виникнення у 30-ті рр. XIX ст. паралельно з існуючим ампіром так званих "псевдо-стилів", які повторювали вже існуючі - готичний, мавританський, бароко, рококо, класичний. Один з таких напрямів - псевдоготика. Назва свідчить про застосування у внутрішньому декорі елементів готичного стилю: в оздобленні ваз, годинників тощо. Характерна властивість готичного стилю - стрілчасті верхи будівель. До запозичень з готичного напряму часто додавали елементи іншого стилю - частіше за все класичного.

Проаналізовані характерні риси оформлення садибного інтер'єру цього часу, які проявилися у скороченні палацового будівництва. Наявність у будинках значної кількості залів та віталень не була актуальною. Переважали приміщення, невеликі за розмірами - це привело до відмови від анфіладного розміщення кімнат. В інтер'єрі зменшилася роль декоративних елементів. Популярними стали квадратні й прямокутні кімнати.

Спроби індивідуалізувати інтер'єр були нетривалими - дуже скоро виникли нові канони, які були такі ж обов'язкові, як і попередні. Унесенням затишку в інтер'єр фактично було заставленням кімнат квітами, м'якими меблями, які заповнювали майже увесь простір. Складні шпалери, наявність значної кількості декоративної тканини - усе це знищувало архітектурні деталі інтер'єру. Охарактеризовано поміщицькі ансамблі цього часу - Гиївка, Шарівка.

В зв'язку з появою у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в архітектурі Харківщини стилю модерн визначено його особливості в слобідській архітектурі, а також досліджений маєток, який має будови з елементами модерну - Наталіївка.

Таким чином, у другій половині XVIII ст. помітно збільшилося ансамблеве будівництво і саме з комплексами цього часу ототожнюється термін "садиба". Поміщицький маєток складався з будинку господаря, церкви, парку із садом та промислових споруд. В інтер'єрі головного будинку на зміну бароко прийшов класичний стиль, який змінили неостилі та модерн. Саме в другій половині XVIII - на початку ХХ ст. були побудовані кращі садибні комплекси Харківської губернії.

ВИСНОВКИ

У висновках зазначені основні наукові результати дослідження:

1. У дисертації досліджено історію формування поміщицьких садиб Харківської губернії, а саме: вивчено історичні чинники, що сприяли виникненню маєткової форми власності, проаналізовано класові зміни у суспільстві, наслідком яких стало виокремлення дворянства, досліджена історія садибного будівництва з часу отримання вотчин до будівництва ансамблів. Вирішення поставлених завдань у роботі досягається за допомогою загальнонаукових та спеціально-історичних методів.

2. Значення одержаних у дисертації результатів полягає в тому, що вперше зроблено комплексний історичний огляд садибних маєтків Слобідської України протягом їхнього існування, починаючи від заселення території регіону й доводячи до подій революції 1917 р. Розглянуто окремі складові маєтку та охарактеризовано їхнє значення як складової садибного комплексу.

3. Уперше охарактеризовано історичні умови заселення Слобідського регіону й адміністративного устрою Слобожанщини в контексті історії виникнення поміщицьких маєтків. На основі аналізу форм землеволодіння виявлено, що ті форми земельної власності, які сформувалися в період заселення регіону: вільне займання земель, перевага індивідуального землеволодіння - мали безпосередній вплив на виникнення поміщицьких садиб.

4. Досліджено суспільно-політичні чинники, що сприяли формуванню поміщицьким ансамблям Слобожанщини. Проаналізовано початковий склад населення Слобідської України та соціальні перетворення у суспільстві в результаті яких старшинська козацька верхівка виокремилася в замкнений вищій стан - дворянство. На формування елітарного прошарку в козацькому суспільстві Слобожанщини помітний плив мало російське законодавство, яке наказами та постановами прискорило процес розшарування козацької спільноти. Виділення дворянського стану надало змогу колишнім старшинам залишити військову службу та оселитися у маєтках.

5. Розглянуто характерні особливості перших поміщицьких садиб Слобожанщини, котрі пов'язані зі своєрідними умовами заселення даної території. Досліджено всі складові маєтку першої половини XVІІІ ст. - панський будинок, церкву, сад із парком, господарчі споруди. Також виділено особливості церковного зодчества Слобожанщини цього періоду та принципи садово-паркового будівництва.

6. Доведено, що своєрідні умови заселення регіону відіграли значну роль у трансформації західноєвропейських культурних стилів, які створили конгломерат з національними видами стилістичних особливостей. Проаналізовано вплив стилю бароко на оселі заможного козацтва та його прояви в Слобідській Україні. Охарактеризовано архітектуру та інтер'єр панського будинку. Виділено особливості садибного будівництва даного періоду на Слобожанщині.

7. Розглянуто будівництво ансамблів Харківської губернії другої половини XVІІІ - початку ХХ ст. Детально вивчено складові садибного комплексу, який остаточно сформувався в цей період: панський будинок, флігелі, оранжереї, господарчі та допоміжні служби, церква, сад і парк з парковими будівлями, споруди промислового виробництва. Досліджено загальнотеоретичні принципи паркового будівництва другої половини XVІІІ ст. та їхнє втілення у слобідських маєтках. Висвітлено історію побудови та складові таких маєтків: Тростянець, Старий Мерчик, Кун'є, Хотінь, Довжик, Пархомівка, Кручик, Бабаї, Графське, Великий Бурлук, Основа, Висилівка, Лютівка, Малижине, Михайлівка, Рокитне, Костянтинівка, Куянівка, Гиївка, Шарівка, Кияниця, Наталіївка та ін.

8. На відміну від попередніх досліджень, які висвітлювали частково питання про інтер'єр та архітектурні форми, досліджено внутрішнє оздоблення поміщицьких будинків та екстер'єр садибних будівель паралельно зі стилістичними змінами в мистецтві й архітектурі, починаючи від бароко й доводячи до становлення стилю модерн.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРКИ

1. Заснування перших маєтків у Слобідській Україні // Історія та географія : Зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х. : Майдан, 2006. - Вип. 23. - С. 145-152.

2. Перші поселення на території Слобідської України // Вісник Харк. держ. акад. культури : Зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2006. - Вип. 17. - С. 49-55.

3. Садибні комплекси Слобожанщини класичної доби // Вісник Харк. держ. акад. культури : Зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2008. - Вип. 23. - С. 56-62.

4. Соціальні зміни в слобідському суспільстві протягом XVII - XVIII ст. // Вісник Харк. держ. акад. культури : Зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2006. - Вип. 18. - С. 28-34.

5. Етнографічний склад населення Слобожанщини у XVII - XVIII ст. // Розвиток наукових досліджень 2005 : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Полтава : Інтер Графіка, 2005. - Т. 3. - С. 110-112.

6. Садиби Харківської губернії : час і умови виникнення // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст. : Матеріали наук. конф. молодих учених. - Х. : ХДАК, 2004. - С. 58.

7. Становлення класу дворянства в Харківській губернії // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2005 : Матеріали наук.-практ. конф. - Полтава : Вид-во Полт. НТУ ім. Ю. Кондратюка, 2005. - Т. 13. - С. 28-30.

8. Твори живопису - складова частина інтер'єру поміщицьких садиб // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст. : Матеріали наук. конф. молодих учених. - Х. : ХДАК, 2006. - С. 19-20.

АНОТАЦІЯ

Бірьова О.Ю. Поміщицькі садиби Харківської губернії (перша половина ХVІІІ - початок ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню поміщицьких садиб Харківської губернії першої половини ХVІІІ - початку ХХ століття. Ансамблі Слобожанщини вивчено в комплексному огляді. Розглянуто умови заселення території Слобідської України та виникнення маєткової власності в даному регіоні. Досліджено початковий соціальний склад населення та проаналізовано подальші зміни, котрі привели до виокремлення з козацької спільноти дворянського класу. Вивчено історію формування перших поміщицьких садиб, розглянуто складові маєтку: сад, парк, церкву, господарчі споруди. Охарактеризовано розвиток садибного будівництва у другій половині ХVІІІ ст. Досліджено ансамблі Харківської губернії даного часу. Поміщицькі садиби в дисертації вивчені паралельно зі стилістичними змінами в культурі.

Ключові слова: поміщицький маєток, дворянство, садово-паркове мистецтво, архітектура, інтер'єр, садибний комплекс.

АННОТАЦИЯ

Бирёва О.Ю. Помещичьи усадьбы Харьковской губернии (первая половина ХVІІІ - начало ХХ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2009.

В диссертации комплексно исследованы помещичьи усадьбы Харьковской губернии первой половины ХVІІІ - начала ХХ столетия.

Для наиболее полного и всестороннего раскрытия поставленных в работе задач проводится историографический обзор, в котором исследуются научные издания, посвященные различным аспектам избранной темы, а также анализ различных групп источников.

Изучение условий заселения Слободской Украины даёт возможность проанализировать этапы формирования помещичьего землевладения, характерные для данного региона. Главным источником формирования такого типа землевладения, являлась свободная заимка земель, такие угодья впоследствии закреплялись за владельцем царскими жалованными грамотами и передавалось по наследству.

Комплексному исследованию усадеб Харьковской губернии также способствует анализ изменений в социальной структуре населения. Первоначально слободское казачество подразделялось на несколько групп, которые имели относительно одинаковый социальный статус, за исключением полковой старшины: полковников и сотников. Рассмотрена история отдельных старшинских родов, которые впоследствии стали основателями усадеб. Со временем общественная иерархия изменилась, под влиянием российских законов и постановлений. Главным из них являлась "Жалованная грамота дворянству" 1785 г., согласно которой слободская полковая старшина приравнивалась в правах с русским дворянским сословием. После выхода данной грамоты началось массовое строительство усадеб в Харьковской губернии.

Охарактеризованы первые имения слободской казацкой старшины, которые сформировались в первой половине ХVІІІ ст. на основе вотчинного землевладения. Характерной чертой этих усадебных домов было то, что они мало чем отличались от домов полкового казачества и только по размерам можно было судить о том, что дом принадлежит представителю старшинского звания. Внутреннее убранство дома в отличие от внешних форм более характеризовало социальный статус его владельца. Детально исследованы первые усадебные постройки в Харьковской губернии на примере старшинских имений.

Обозначено проявление стиля барокко в первой половине ХVІІІ ст. в усадебном строительстве Слободской Украины. Определено, что данный стиль был более характерен для российской аристократии, поскольку Слобожанщина формировалась как вновь заселенный регион и отсутствие традиционного дворянского класса, обуславливало отсутствие масштабных построек. Параллельно с помещичьим домом исследованы такие составные усадебного комплекса как церковь и сад.

Установлено, что во второй половине ХVІІІ ст. значительно увеличилось усадебное строительство. В этот период были построены лучшие усадебные комплексы. Именно с ансамблями этого периода связано понятие "помещичья усадьба". Охарактеризованы основные элементы ансамблевого комплекса: помещичий дом, флигели, хозяйственные постройки, сад, парк с парковыми сооружениями, церковь и строения промышленного характера. Исследованные отдельные усадебные комплексы Харьковской губернии. Охарактеризованы принципы садово-паркового искусства, выделены главные черты, присущи слободским ансамблям. Проанализировано церковное зодчество и его проявление в усадебном строительстве.

...