Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

УДК 016:62(091) (Макаров)

ДІЯЛЬНІСТЬ С.О. МАКАРОВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНІКИ

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ДАВИДОВСЬКА Галина Іванівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Возненко Анатолій Дмитрович Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, доцент кафедри «Реконструкція та експлуатація залізниць і споруд»

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор Гріффен Леонід Олександрович Центр пам'яткознавства НАН України та Українське товариство охорони пам'яток історії і культури України, провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук, доцент Пічкур Тетяна Валеріївна Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, доцент кафедри екології і безпеки життєдіяльності на залізничному транспорті

Захист відбудеться «29» квітня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Котельникова, 28/19

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розіслано «30» березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор фізико-математичних наук,

професор О.І. Барабаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ім'я віце-адмірала Степана Осиповича МАКАРОВА (1848-1904) - визначного флотоводця і вченого - нерозривно зв'язане з історією вітчизняного морського флоту, вітчизняної і зарубіжної військово-морської думки. Він залишив помітний слід свого багатогранного таланту в різних галузях науки і техніки: кораблебудуванні, мінній справі, артилерії, морській тактиці, географії, океанографії, океанології. Учасник двох війн, де він командував кораблями і ескадрами, винахідник і кораблебудівник, створювач першого в царській Росії криголама, автор багатьох книг і статей, наш співвітчизник увійшов в історію як теоретик і практик з різних розділів науки і техніки.

Вивчення наукової і соціокультурної спадщини вченого дозволяє також зрозуміти і відтворити процес формування і розвитку в Російській імперії в останній чверті XIX - початку ХХ століть теорії і практики розвитку кораблебудування, різних питань науки і техніки. Тому ми прагнули провести історично-наукове дослідження різнобічної діяльності вченого з широким використанням маловідомих джерел і архівних документів; детально аналізували його найважливіші роботи, які у свій час призвели до створення підсумкової теорії непотоплюваності корабля і нових наукових напрямків в океанографії та гідрології. Все викладене вище дозволяє говорити про актуальність проведеного дослідження.

Актуальність роботи зумовлена також великим громадським і науковим значенням постаті С.О. Макарова в кораблебудуванні останньої чверті ХІХ - початку ХХ століть, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження його громадського життя, наукової, науково-організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю створення максимально об'єктивної і повної біографії вченого, аналізу його творчого доробку, а також важливістю уведення до наукового обігу широкого масиву нових джерел.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та адміністративної діяльності С.О. Макарова, його внеску у розвиток вітчизняної науки і техніки на тлі сучасної йому епохи.

Для реалізації цієї мети визначено такі основні завдання:

– проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

– розкрити умови формування наукового світогляду С.О. Макарова як дослідника й особистості;

– розробити періодизацію життя та творчої спадщини С.О. Макарова;

– узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі сторінки біографії С.О. Макарова;

– проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

– показати роль і місце творчої спадщини вченого в контексті розвитку науки і техніки в Україні.

Об'єктом дослідження є розвиток науки і техніки у другій половині ХІХ - початку ХХ століть. наука техніка макаров дослідник

Предметом дослідження є діяльність С.О. Макарова в галузі кораблебудування, військово-морської справи, океанографії, гідрології, дослідженні Північного полюса, а також в організації військового процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність С.О. Макарова. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності С.О. Макарова (1848-1904), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1861 по 1904 роки.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

– в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину С.О. Макарова;

– встановлено періодизацію його життєвого шляху та наукової діяльності;

– проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного кораблебудування.

отримав подальший розвиток:

– ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень в контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

– дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури морського транспорту, географії, океанографії та гідрології.

удосконалено:

– бібліографію вченого;

– у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом, наукова та соціокультурна спадщина С.О. Макарова - видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного морського транспорту та його окремих напрямків, укладання бібліографічного довідника, присвяченого С.О. Макарову, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника морських термінів, українського біографічного морського словника, робіт, присвячених історії вітчизняної науки і техніки.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: Перші наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898), 26 березня 2005 р. (Київ, 2005); 5-ій Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії техніки», 19-20 жовтня 2006 р. (Київ, 2006); 6-ій Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», 11 - 12 жовтня 2007 р. (Полтава, 2007); Історія освіти, науки і техніки в Україні: Матеріали Четвертої конференції молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р. (Київ, 2008); Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції, 26-27 лютого 2008 р. (Київ, 2008), Тринадцятій Всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 23 травня 2008 р., (Київ, 2008).

Публікації. Результати дослідження викладені у 10 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них 5 статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 209 сторінках. Обсяг основного тексту 162 сторінки, список використаних джерел 381 найменування,18 сторінок додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкривається актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлюються хронологічні межі та методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база і методологія дослідження» розглянуто етапи наукової розробки теми, джерельна база та методологія дослідження. Варто зазначити, що література про життя та діяльність С.О. Макарова дуже багата. На основі аналізу зібраного нами інформаційного матеріалу здійснено класифікацію всього комплексу використаних у роботі джерел за 4-ма групами: 1) наукові праці С.О. Макарова; 2) документальні джерела; 3) матеріали особового походження: автобіографія, формулярний список та епістолярна спадщина; 4) наукова та публіцистична література про С.О. Макарова. Нещодавно з'явилася фундаментальна книга «Витязи» у виданні Санкт-Петербурзького видавництва, у якій охарактеризовані океанографічні дослідження С.О. Макарова (2008) [1], а також низка узагальнюючих праць автора даного дослідження [2-4].

Ще за життя С.О. Макарова його ім'я було широко відоме, в першу чергу як активного учасника двох війн (1877-1878) та (1904-1905) років, як визначного адмірала та учасника різних географічних проектів [5-6]. Ім'я С.О. Макарова постійно фігурує на сторінках журналу «Морской сборник», де він публікував не тільки свої наукові дослідження, але й чисельні огляди і рецензії на новинки наукової літератури, протоколи засідань та звіти про свою адміністративну роботу (загалом С.О. Макаров на сторінках цього журналу надрукував біля півсотні своїх статей). Статті С.О. Макарова постійно зустрічаються на сторінках інших видань - «Известия Минного офицерского состава», «Сборник географических, топографических и статистических материалов по Азии», «Записки императорской Академии наук», «Известия Русского географического общества», «Журнал Русского физико-химического общества», «Записки Общества изучения Амурского края», «Записки по гидрографии», газетах «Котлин» та «Кронштадский вестник», в журналах та газетах країн Азії, наприклад, «Honkong Daily Press» (Гонконг).

80-90-ті роки ХІХ ст. - це роки становлення вітчизняного морського флоту, час географічних, океанографічних і гідрологічних відкриттів і разом з цим становлення С.О. Макарова як відомого вченого, військового офіцера, адміністратора і громадського діяча. Характер і значення морської справи в Російській імперії, діяльність видатних учених-винахідників, участь їх у розвитку науково-технічного прогресу детально висвітлені у виданнях, присвячених інженерній справі та географічним відкриттям в Російській імперії [7]. В цих виданнях знаходимо важливу інформацію про життя та діяльність С.О. Макарова.

Серед серйозних історико-наукових розвідок про С.О. Макарова слід назвати праці, які побачили світ ще при житті ученого. Це, в першу чергу відгук М. Орлова про азбуку віце-адмірала Макарова для сигналізації (1897) [8], про присудження С.О. Макарову премії ім. Ф.П. Літке за його працю «Витязь и Тихий океан» (1896) [9], про його наукову діяльність в галузі морської тактики і стратегії (1897) [10], про участь С.О. Макарова в Ахал-Текінській експедиції (1881) [11].

Важливим джерелом для відтворення життя вченого (тим паче, коли йдеться про його особисті, людські якості, стосунки з людьми, чого не передає офіційний документ) є спогади сучасників. Вони також дають можливість уточнити суперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом. Для ґрунтовного знайомства з С.О. Макаровим, безперечно, найкращими є праці Ф.Ф. Врангеля (1911-1913) [12-13]. Останній детально описував молоді роки життя С.О. Макарова, його навчання в кадетському ліцеї і високо поціновує наукові здібності майбутнього вченого.

Найбільш вагоме дослідження різних аспектів творчості С.О. Макарова як дослідника фізичної географії моря відображене у фундаментальній статті Д.О. Анучина «О заслугах адмирала С.О. Макарова в области физической географии моря» (1904) [14]. Автор статті ретельно зібрав, вивчив і дослідив усе, що було зроблено С.О. Макаровим в царині географічної науки, здійснивши при цьому глибокий і всебічний аналіз його діяльності.

Оригінальну інформацію несе стаття А. Іслямова «Пробное плавание «Єрмака» на Север в 1899 г.» (1901) [15]. Стаття засвідчує, що С.О. Макаров активно вирішував проблеми розвитку водних шляхів Російської імперії, ув'язуючи ці проблеми із розвитком морського транспорту. В іншій статті «Крейсерство парохода «Великий князь Константин» под начальством лейтенанта Макарова по Черному морю» дається ґрунтовий аналіз життя та діяльності С.О. Макарова під час командування даним кораблем [16].

Біограф вченого-інженера С.О. Макарова віце-адмірал О.М. Крилов з цього приводу зазначав: «Степан Осипович Макаров увійшов в історію російського флоту не тільки як чудовий флотоводець, але і як видатний теоретик військово-морської справи. Його внесок у кораблебудування, його цінні вишукування в галузі тактики, його погляди на виховання і навчання військових моряків мали величезний і благотворний вплив на розвиток російського флоту. Все життя адмірала Макарова є чудовим прикладом безмежної любові до моря, самовідданого служіння рідному флоту. Біографія цієї чудової російської людини, яка так багато зробила для флоту надзвичайно цікава і повчальна. Я був знайомим із Степаном Осиповичем, тому що починаючи з 1899 р. виконував низку робіт за його дорученням» (1904) [17].

Оцінюючи радянський період історіографії про життя та діяльність С.О. Макарова, необхідно зазначити, що хоча літературні джерела належать до різних жанрів історичної літератури, в тому числі мемуарів, і хоча цей фактологічний матеріал дуже цінний, все ж він є надто популярним. На наш погляд, найбільшої уваги варта оцінка внеску С.О. Макарова в розбудову суднобудування. Адже завдяки цьому він став визначним вченим та інженером-суднобудівником світового рівня. Це засвідчує надзвичайно інформаційна книга «С.О. Макаров. Документы. В 2-х томах» (1953 [18].

В кінці 40-х років ХХ ст. з'являється низка художніх і науково-популярних публікацій, які характеризують С.О. Макарова як видатного вітчизняного мореплавця і вченого світового рівня [19-20]. Роль адмірала і вченого С.О. Макарова у суднобудуванні висвітлюється у науковій монографії «Деятельность вице-адмирала С.О. Макарова в судостроении» (1977) [21]. Науковий характер має стаття О.Д. Добровольського у книзі «Географы»(1996) [22]. Оцінюючи останній період історіографії вже нашого часу (починаючи з 1990-х років) про життя та діяльність С.О. Макарова, необхідно відзначити такі книги: Ю.П. Потапова (1982) [23], С.М. Семанова в рубриці «Жизнь замечательных людей» (1988) (2-е вид.) [24], О.В. Шишова (1989) [25.], «Морские сражения русского флота» (1994) [26], В.І. Семенова (1994) [27], книга В.В. Семанова «Тайна гибели адмирала Макарова» (2007) [28].

Джерельна база. Вихідними даними для розробки наукової проблеми, її першоджерельною базою для нас служили архівні матеріали. Вивчення архіву С.О. Макарова розпочалося ще задовго до можливості опублікувати якийсь матеріал про вченого. Маючи можливість працювати з опублікованою і рукописною спадщиною і розуміючи її цінність, санкт-петербурзькі дослідники почали використовувати ці матеріали в нарисах з історії Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення, в збірниках наукових праць, що висвітлювали транспортні проблеми. Паралельно велася робота щодо виявлення архівних документів про С.О. Макарова в архівосховищах Києва, Москви і Санкт-Петербурга. Поступово ім'я С.О. Макарова, завдяки відомим московським дослідникам: Кузнєцова О.А., Семанова А.А. стало повертатися до наукової історико-біографічної літератури. Діяльність С.О. Макарова в Російському географічному товаристві була темою не одного повідомлення. Адже С.О. Макаров стояв біля витоків розвитку транспортної науки в колишній Російській імперії, брав активну участь у роботі наукових технічних товариств і з'їздів.

Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів С.О. Макарова. Цей архів дозволив занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, нагороди, фотодокументи, рукописи праць тощо). Особливу цінність для нас мали: праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства, різні матеріали, що зберігаються у фондах Російського географічного товариства в Санкт-Петербурзі, архів Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення і, звичайно, архів Міністерства шляхів сполучення.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснювалася на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи С.О. Макарова; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані та неопубліковані праці С.О. Макарова.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів С.О. Макарова в науці і техніці і особливо в морській справі. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності взагалі не потрапили до поля зору дослідників, деякі періоди висвітлені фрагментарно. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження

Другий розділ «Життя та діяльність С.О. Макарова» складається із трьох підрозділів, в яких висвітлюється питання формування наукового світогляду майбутнього вченого і мореплавця, простежується кар'єрний шлях С.О. Макарова та дається його характеристика як адмірала.

Степан Осипович Макаров народився 27 грудня 1848 р. у сім'ї військового, прапорщика Осипа Федоровича Макарова. До 1858 р. сім'я Макарових жила в м. Миколаєві на Україні. Крім Степана Осиповича, в сім'ї було ще четверо дітей: сини Іван і Яків та доньки - Ганна та Ліза. Після того, як у 1857 р. померла мати Степана Осиповича, батько одружився вдруге у 1858 р., і вся сім'я переїхала до м. Миколаївськ-на-Амурі. В Сибірській флотилії батько Осип Федорович дослужився за 10 років до чину штабс-капітана. У 1868 р. він повернувся до Миколаєва на службу в Чорноморській флотилії. У 1863 р. його було звільнено за віком і станом здоров'я, а у 1878 р. він помер.

Степан Осипович навчався в Морському училищі, прирівняному в своїх правах до корпусу флотських штурманів. Влітку 1861 р., коли у відділенні, де навчався С.О. Макаров, його було призначено для проходження практики на кораблі Сибірської флотилії. Його перша служба (1863-1864) відбулася на кліпері «Абрек», а відтак на корветі «Богатырь», які належали до ескадри Тихого океану.

Протягом наступних 5 років відбувалось становлення юного Макарова як особистості. За ці роки були і важкі внутрішні випробування, і подолання природної сором'язливості. І у 20 років це вже була молода людина із сформованим характером, стійкою системою цінностей, чіткими думками. Тепер молодий Степан Осипович легко знайомився з людьми, легко вступав в полеміку або обговорення. Після отримання чину мічмана Степан Осипович Макаров розпочав службу на броненосному кораблі «Русалка». Під кінець плавання корабель отримав незначні ушкодження, однак все ж такі, що якимсь чудом не пішов на дно. Ситуація так вразила молодого Макарова, що він взявся розібратись у причинах цієї аварії. Свої роздуми він виклав у трьох публікаціях «Броненосный корабль «Русалка»», опублікованих у журналі «Морской сборник» у 1870 році. Ця історія змусила С.О. Макарова звернути увагу на засоби непотоплюваності корабля, сферу науки і техніки, яка була зовсім нерозвинута на той час. Він так захопився цією справою, що протягом наступних семи років свої наукові праці присвячував лише цій проблемі. Протягом усього свого недовгого життя Степан Осипович займався питаннями непотоплюваності.

Ситуація на броненосці «Русалка» стала наступним ключовим моментом в житті С.О. Макарова, тому що визначила напрям його діяльності і подальшої кар'єри. Його перші публікації і пропозиції, нововведення, зокрема відомий Макарівський пластир, стали підставою для генерал-адьютанта Г.І. Бутакова представити мічмана Макарова до отримання звання лейтенанта. Так, проплававши у чині мічмана всього 1,5 року, С.О. Макаров у січні 1871 р. став лейтенантом і продовжив свою службу ревізором на гвинтовій шхуні «Тунгуз», яка ходила у плавання на Далекий Схід.

Швидка і стрімка популярність перших наукових робіт молодого С.О. Макарова як спеціаліста з непотоплюваності, призвела до того, що на нього звернув увагу адмірал Андрій Олександрович Попов, який на той час володів необмеженими повноваженнями у галузі суднобудування. За його проектами будувався весь броненосний флот Російської імперії. А.О. Попов уважно стежив за новими ідеями і проектами у суднобудуванні. Роботи молодого С.О. Макарова справили на нього певне враження, тому він і запросив його на службу до Санкт-Петербурга.

Однак, згодом, під час війни з Турцією у 1877-78 рр. служба на пароплаві «Великий князь Константин» на Чорному морі демонструє найбільш блискучу епоху в житті Степана Осиповича. Кожний його вчинок і крок в цей час має для нас особливе значення як в біографічному, так і в історичному аспектах.

У листопаді 1876 р. лейтенант С.О. Макаров розробив проект оснащення швидкохідного пароплава мінними катерами, який представив на розгляд головнокомандуючому Чорноморським флотом генерал-адютанту Миколі Андрійовичу Аркасу. Згідно проекту, пароплав мав доставляти катери до баз супротивника і вночі спускати їх на воду для несподіваної атаки кораблів ворорга. Ця ідея не була одразу позитивно сприйнята військовим командуванням. Але війна, що неминуче насувалась, змушувала його йти на поступки і використовувати будь-які засоби, які хоча б у чомусь могли допомогти країні у військових діях.

Аналізуючи детально хроніку Турецької війни можна побачити, що Степан Осипович Макаров вів себе під час війни як справжній герой - повсякчасно рвався у бій, безстрашно проводив бойові операції, талановито командував офіцерським складом і командою корабля. Він активно застосовував свої нововведення і винаходи, закидав начальників листами і депешами, з проханнями негайно вступити у бій або, наприклад, отримати у розпорядження міни Уайтхеда. Начальство вважало лейтенанта Макарова невгамовним, але сильним і талановитим військовим капітаном.

Командування пароплавом «Великий Князь Константин» стало для Степана Осиповича часом не тільки великого напруження душевних сил, а й блискучого проходження служби, кар'єрного росту і нагород, а також вирішальним моментом у його особистому і сімейному житті. 2 червня 1878 р., зайшовши в один із своїх рейсів на Принцеві острови, Степан Осипович познайомився з Капітоліною Миколаївною Якимовською, яка у майбутньому стала його дружиною.

В грудні 1878 р. флігель-ад'ютант Макаров вступив в командування загоном міноносок, але невдовзі отримав нове призначення - організувати морську частину Ахал-Текінської експедиції 1880-81 років. Завдання, яке поставив перед собою уряд Російської імперії, полягало в тому, щоб приборкати войовничі племена Середньої Азії. Торгові шляхи між Росією і Персією і Індією постійно піддавалися нападам цих племен, які жили за рахунок грабунку. Це заважало розвиткові торгових стосунків.Одразу після Ахал-Текінської експедиції Степан Осипович отримав нове призначення, яке стало відправною точкою для цілої низки наукових праць, які поставили його в число видатних дослідників фізичних властивостей моря.

29 жовтня 1881 р. флігель-ад'ютанта Макарова було призначено командиром пароплаву «Тамань», який перебував у розпорядженні російського посла в Константинополі. Це призначення можна назвати стаціонарним відпочинком на теплих живописних берегах Турції - абсолютну протилежність суровим військовим морським будням. В цей час він провів унікальні гідрологічні дослідження.

Повернувшись додому після служби в Турції у 1882 р., С.О. Макаров багато часу приділяв розвитку питання про способи швидкого розведення пари на кораблі. Це питання мало важливе тактичне значення також і з боку збереження палива. Одночасно він розглядав можливості про встановлення судноплавства по Аральському морі і на річках Аму-Дарья і Сир-Дарья.

У 1883 р. С.О. Макаров розпочав службу флаг-капітаном ескадри Балтійського флоту, а в 1884 р. флаг-капітаном у командуючого практичною ескадрою Балтійського флоту адмірала М.М. Чихачова

Одночасно з цими службовими справами С.О. Макаров проводив обробку матеріалів із Босфору і паралельно доповідав результати своїх досліджень на декількох зібраннях вчених, зокрема у Російському географічному товаристві, де він виступив із доповіддю «Про вивчення постійних морських течій». 30 квітня 1885 р. його було обрано дійсним членом Російського географічного товариства, а ще раніше, 23 грудня 1882 р. - дійсним членом Російського технічного товариства. На початку 1885 р. була завершена його важлива наукова праця «Про обмін вод Чорного і Середземного морів». Коротко характеризуючи важливість даної наукової праці С.О. Макарова, можна сказати, що поповнивши відомості про течії і протоки своїми спостереженнями у Чорному і Середземному морі, Степан Осипович з'ясував як і приблизно в яких розмірах відбувається обмін вод між цими двома морями. А також дав просте пояснення складного явища, залежності положення межі між течіями від різниці рівня морів і показав, як цю різницю можна вирахувати.

У вересні 1885 р. С.О. Макаров став капітаном на корветі «Витязь», на якому відправився у навколосвітнє плавання. Під час плавання на «Витязі» С.О. Макаров розробив зручну систему занурення донних мін з корвету, розглянув питання стрільби мінами під час ходу корабля і детально описав процес приготування корабля до бою під час його руху. Після закінчення навколосвітнього плавання у червні 1889 р. С.О. Макаров одразу взявся за обробку зібраного ним матеріалу для своєї наступної наукової океанографічної праці ««Витязь» і Тихий океан». У цей період він, порівняно вільний від служби і плавань, проводив дослідження взятих проб води, ґрунту, перевіряв прилади, знайомився з подібними науковими роботами інших вчених. У документальних звітах С.О. Макаров давав детальні рекомендації відносно вибору місць для облаштування баз російського флоту. Зимою 1889-90 рр. на Всеросійському з'їзді природознавців і лікарів Степан Осипович виступив з цікавою доповіддю «Про різницю рівнів морів, що омивають береги Європи», яку побудував на основі досліджень, проведених на корветі «Витязь».

1890 рік розпочався для Степана Осиповича новим кар'єрним призначенням, а саме отриманням 1 січня чина контр-адмірала за відзнаку на службі і призначенням молодшим флагманом Балтійського моря. В листопаді 1891 р. призначений головою Комісії для комплектування суден офіцерами.

8 жовтня 1891 р. контр-адмірала Макарова було призначено Головним інспектором Морської артилерії. Цю посаду він займав протягом 3 років майже до свого призначення в листопаді 1894 р. командуючим Середземноморською ескадрою. На посаді Головного інспектора Степан Осипович блискуче проявив себе як адміністративний працівник. Він швидко ознайомився із організацією закладів, які він очолював, і розподілив роботу так, щоб кожний працівник зміг сконцентруватися особисто на своїй справі.

Влітку 1896 р. С.О. Макаров отримав нове призначення, а саме - став командуючим Практичною ескадрою Балтійського флоту. Саме у цей період він багато займався питаннями морської тактики, здійснюючи більшість тактичних завдань із кораблями ескадри. Протягом цих років його практичні досягнення організувались в наукову працю «Роздуми з питань морської тактики», яка побачила світ у 1897 році.

Одним з важливих питань, які детально розглядав Степан Осипович, стало введення семафорної системи на флоті. Він склав семафорну азбуку і ввів її в роботу в Практичній ескадрі Балтійського флоту. За його кресленнями на Санкт-Петербурзькому металевому заводі було виготовлено перші семафорні мачти з семафорами для броненосця «Петр Великий» і «Воєвода». Степан Осипович вважав, що семафори є потрібним нововведенням на флоті, і що вони є значно кращим засобом спілкування між кораблями, ніж семафорні прапорці.

У 1898 р. Степан Осипович Макаров отримав чин віце-адмірала, продовжив командування Практичною ескадрою і розширення досліджень з морської тактики. Він дуже прихильно відносився до того факту, що результати практичних досліджень потрібно обов'язково публікувати для того, щоб вони приносили користь іншим.

Наказом царя від 6 грудня 1899 р. С.О. Макарова було призначено головним командиром Кронштадтського порту. Так Степан Осипович отримав почесне положення господаря головного військового порту Російської імперії. На той момент це командування не дуже задовольняло його. Він прагнув до того, щоб керувати технічною частиною флоту або стати в голові російських морських сил на сході, щоб підготувати їх до тієї війни з Японією, яка назрівала. Але він знав, що отримає таке призначення тільки тоді, коли справи Росії в цьому питанні будуть вже дуже поганими.

Перебуваючи в Кронштадті Степан Осипович спостерігав за тим, що відбувалося в Порт-Артурі. І хоча як людина, на той час не маюча безпосереднього службового відношення до дій на Далекому Сході, він розумів, що не мав права втручатися. Але переживання за долю вітчизняного флоту і своєї країни змусили його все-таки звернутись до Управляючого Морським міністерством віце-адмірала Ф.К. Авелана. В листі до нього С.О. Макаров підкреслює всю невигідність і небезпеку тримання флоту на зовнішньому рейді Порт-Артура. Він зауважував, що хоча й перебування флоту в внутрішньому басейні Порт-Артура є складним через ряд причин, але перебування на зовнішньому рейді відкривало флот для японських ударів, а також виснажувало команди і вичерпувало запаси палива. У даному листі ми бачимо, як професійно викладав свої погляди адмірал Макаров. І хоча на його лист не було потрібної реакції, скоріше всього через те, що пророцтва адмірала здійснились одразу ж на наступний день після написання листа, та все ж барон Ф.Ф. Врангель вважав, що можливо саме цей лист став важливим у прийнятті рішення призначити адмірала С.О. Макарова командуючим флотом на Тихому океані з 1-го лютого 1904 року.

24 лютого 1904р. адмірал С.О. Макаров прибув в Порт-Артур і розташувався на кораблі «Аскольд». Однак, невдовзі, у морі, поблизу Порт-Артура, броненосець «Петропавловськ» випадково підірвався на японській міні і протягом 2,5 хвилин затонув у морі. Разом із своїм судном на 56 році життя загинув видатний флотоводець, адмірал, вчений і прекрасна людина Степан Осипович Макаров. Разом із ним загинув весь його штаб (9 осіб), судові офіцери (17 осіб), 620 осіб команди і його вірний товариш - художник Василь Васильович Верещагін. Стратегічні плани С.О. Макарова були блискучими, і якщо б не його загибель, то в найближчий час Тихоокеанський флот, поповнивши свої ряди і підготувавшись тактично, приступив би до самого енергійного завоювання моря і невдовзі досягнув би успіху.

Третій розділ «Наукова спадщина С.О. Макарова» побудований з чотирьох підрозділів. В даному розділі, вперше в історії науки, детально висвітлена наукова спадщина адмірала С.О. Макарова. Зокрема виділено дві найголовніші сфери вченого. Перша - це суднобудування, до якого відносяться роботи з теорії корабля, будівництва міноносок, броненосців, підводних човнів, яка пов'язана безпосередньо із його службовою і військовою діяльністю. Друга сфера - це океанографія, науковий напрям С.О. Макарова як хоббі, робота для душі і на благо вітчизняної науки. Основні наукові напрями було поділено на три головні підрозділи: теорія корабля, океанографія та військово-морська тактика.

Перший підрозділ «Внесок С.О. Макарова у розбудову теорії корабля» присвячено висвітленню надзвичайно важливої проблеми - проблеми непотоплюваності корабля. У галузі теорії корабля вчений працював все життя і прагнув за рахунок вдосконалення якостей непотоплюваності досягнути найбільшої живучості судна під час бою або будь-якого іншого ушкодження. З цього питання в нього написано найбільше наукових праць і публікацій. Завдяки працям з непотоплюваності корабля С.О. Макаров отримав світове визнання.

С.О. Макаров - визнаний герой російсько-турецької війни 1877-1878 рр., основоположник теорії непотоплюваності корабля, винахідник «макарівського пластиру» і бронебійного «макарівського ковпачка», талановитий військовий керівник, чудовий організатор в царині кораблебудування та військової справи. Коротко перелічимо запропоновані С.О. Макаровим винаходи. В першу чергу, це відомості про непотоплюваність корабля. Відтак були винайдені пластир, магістральна труба, загальна труба, горловини і непроникні двері, таранний пластир, мінний плотик, спускові труби. Ним розглянуті питання встановлення сфероконічних мін, облаштування автоматичного регулятора, мінні і буксирні жердини, крилата міна, мінний таран, загострення біля штевнів, заднє кермо міноносок. Під його керівництвом виконані проекти і побудовані катери «Удачный» та «Меч». С.О. Макаров розробив технологію підіймання парових катерів на корабленосій, конструкцію шлюпбалки на комерційному пароплаві. Серед його винаходів - флюктометр, еволюційна картушка, мортирна платформа на пружинах, опріснювачі для парових катерів, водоохолоджувачі, циркулярні ежектори, бойові вугільні ями, станції міноносок. Ним також розроблені питання можливості артилерійської пальби під час хвилювання моря, нафтового опалення на парових катерах, економічна підтримка пари на кораблях, висвітлення процесу потрійного розширення пари на корветі «Витязь», використання рідкого палива на крейсері на допомогу вугіллю і багато іншого.

У другому підрозділі «Наукові дослідження С.О. Макарова у галузі океанографії» показано, що як автор фундаментальних океанографічних праць він наголошував на необхідності вивчення вод морів і океанів, проток і заток як для утворення загальної картини властивостей вод Світового океану загалом, так і для розвитку військово-морської справи зокрема. У підрозділі висвітлюється проблема обміну водами Чорного і Середземного морів. Протягом навколосвітнього плавання на корветі «Витязь» Степан Осипович проводив систематичні географічні спостереження по 6 разів на добу, а саме визначення метрологічних характеристик (температура повітря, його вологість, швидкість вітру, хмарність) та гідрологічних характеристик (температура води, її питома вага, течії). Одночасно вчений здійснював і гідрографічні дослідження, які мали важливе наукове значення. Загалом було здійснено 261 глибоководну станцію на глибині 25, 50, 100, 200, 400, а іноді й 800 метрів. Після повернення С.О. Макарова з цього навколосвітнього плавання у нього на руках опинився багатий науковий матеріал, який протягом ще майже 5-ти років він упорядковував. Так, у 1894 р. вийшла у світ його друга фундаментальна океанографічна праця «Витязь и Тихий океан» (1894).

Вихід у світ цієї праці С.О. Макарова складає цілу епоху у вітчизняній літературі з гідрографії. Її автор показав загальну картину розподілу температури і питомої ваги води в північній частині Тихого океану і представив детальний опис фізичних явищ в морях і протоках, а також дав вказівки, як користуватись тими чи іншими даними для безпечного плавання в цих водах. Гідрологічним дослідженням в протоці Лаперуза С.О. Макаров теж присвятив низку своїх праць.

У третьому підрозділі «С.О. Макаров і криголам Єрмак» показано, що плавання С.О. Макарова у Північному Льодовитому океані започаткувало принципово новий етап підкорення і дослідження його території. Показано процес створення першого у світі потужного криголаму «Єрмак» за проектом С.О. Макарова і здійснення ним перших плавань на Північному Льодовитому океані. У цьому напрямі своєї діяльності С.О. Макаров здійснював не тільки спроби прокласти шлях до Карського моря, річок Об і Єнісей та Тихого океану, а й провадив важливі наукові дослідження північної океанської криги, флори цього океану та гідрології океанської води.

У четвертому підрозділі «С.О. Макаров про тактику броненосного флоту» висвітлено внесок С.О. Макарова у розвиток молодої на той час мінно-торпедної галузі, будівництва міноносок і підводних човнів, які отримали розвиток у ХХ столітті. Показано його окремий внесок у напрям військово-морської тактики - науки про ведення бою, в галузі якої в той час ще не було фундаментальних наукових праць. Результатом діяльності вченого в цьому напрямі стала його наукова праця «Роздуми з питань морської тактики», яку він написав напередодні російсько-японської війни. Цю роботу було перекладено на багато мов у всіх провідних країнах світу, вона стала світовим бестселером для мореплавців і навчальним посібником для нащадків багатьох поколінь.

Степан Осипович приділяв багато уваги питанням підводного бою і першим висловив ідеї про методи боротьби з підводними човнами супротивника у морській битві. Поштовхом для цього стала інформація про те, що японці придбали у США п'ять підводних човнів, які збирались використовувати проти кораблів Порт-Артурської ескадри. С.О. Макаров активно наполягав на ідеї використання підводних човнів в системі оборони Порт-Артура. Але за життя цю ідею йому не вдалося втілити. Активно підтримував адмірал ідею військового інженера В.Ф. Ульянова про створення сітки-пастки, яка б не дозволяла японським підводним човнам потрапити у внутрішню акваторію Порт-Артура. Відомо, що саме мічману Ульянову належить розробка першої у світі протичовнової мережі. В історії розвитку підводних човнів низка технічних ідей належить саме С.О. Макарову. Серед своїх сучасників С.О. Макаров мав репутацію талановитої людини, яка вміла об'єктивно оцінювати обставини, знаходити правильне вирішення проблем і дивитися далеко у майбутнє. У дисертації міститься нове розв'язання наукового завдання, що полягає у розкритті феномену С.О. Макарова.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації вперше здійснено історико-науковий аналіз життя і діяльності визначного вітчизняного флотоводця, вченого, мандрівника, організатора морської справи в Російській імперії С.О. Макарова (1848-1904). Вивчення його наукового доробку, нових літературних джерел і матеріалів архівів Києва, Москви та Санкт-Петербурга дозволило комплексно представити особистість ученого, дати належну оцінку його наукових уподобань.

2. Встановлено, що формування наукового світогляду С.О. Макарова відбувалося під впливом розвитку концепцій морської науки ХІХ століття. На формування цього світогляду вирішальний вплив мали його вчителі та наставники: А.О. Попов, Г.І. Бутаков, К.Ф. Якимов, В.М. Бабкін, М.Я. Стюнін, Б.О. Бровцин, В.П. Казакевич, Ф.С. Керн. Детально описано життєвий та кар'єрний шлях вченого, який розпочався після того, як він закінчив училище і отримав своє перше звання - чин гардемарина флоту Російської імперії. Зокрема показано, що завдяки природному таланту і здібностям кар'єра С.О. Макарова розвивалась стрімко і без отримання додаткової освіти. Його інститутами стали плавання на морях і океанах у складі різних ескадр військово-морського флоту Російської імперії на кораблях «Богатырь», «Александр ІІ», «Америка», «Дмитрий Донской» та ін. У житті та діяльності С.О. Макарова пропонується виділити такі періоди - миколаївський (Україна) та санкт-петербурзький (Росія)..

3. Виявлено, що наукові інтереси С.О. Макарова були пов'язані із завданнями, які ставилися перед наукою і технікою останньої чверті ХІХ-поч. ХХ століть, потребами військової справи, суднобудування та окремих напрямків природознавства і розвивалися в руслі вітчизняної та світової науки і техніки. Вагомий внесок С.О. Макаров зробив у розвиток морської науки і, зокрема, суднобудування. Він зробив вирішальний внесок у розвиток науки теорії корабля, став її основоположником. С.О. Макаров також залишив помітний слід у мінній справі, артилерії, морській техніці. За свої основні океанологічні роботи він два рази отримував почесну премію Петербурзької академії наук - ім. Митрополита Макарія. Його принципи непотоплюваності кораблів і військової морської тактики використовувались у довідниках і навчальних посібниках наступних поколінь. Результати наукових досліджень відображені в більш ніж вісімдесяти наукових працях вченого.

4. Показано, що наукові дослідження С.О. Макарова здійснювалися в контексті завдань морської науки. Творчий доробок вченого можна умовно розділити на чотири основні напрямки: а) праці в галузі теорії корабля, зокрема його непотоплюваності; б) наукові досягнення в царині океанографії, гідрології та гідрографії; в) праці в галузі дослідження Північного Льодовитого океану г) праці з морської тактики. Встановлено, що праці С.О. Макарова - це значний внесок в морську справу, завдяки яким він став одним із провідних фахівців-флотоводців світу. Найважливішими працями вченого є: «О непотопляемости судов» (1875), «Об обмене вод Черного и Средиземного морей» (1885), «Витязь» и Тихий океан» (1892), «Гидрологические исследования, проведенные в 1895 и 1896 гг. в Лаперузом проливе и в других местах» (1897), «Рассуждения по вопросам морской тактики» (1897) «Ермак» во льдах» (1901).

5. Надзвичайно вражаючою була його діяльність на державних посадах - особливо як керівника портом і головування у м. Кронштадт, керівника морськими ескадрами у Тихому океані, Чорному та Середземному морях. На різних посадах флоту С.О. Макаров брав участь у вирішенні різних технічних питань морської справи.

6. Громадська діяльність С.О. Макарова супроводжувалася публічними виступами в Російському технічному товаристві, в Російському географічному товаристві, різних зарубіжних академіях. С.О.Макаров неодноразово висловлювався у пресі з питань вдосконалення суднобудування і морської тактики і у своїй діяльності всіляко сприяв розвиткові вітчизняної океанології.

7. Як показав час, плавання С.О. Макарова у Північному Льодовитому океані започаткувало принципово новий етап підкорення і дослідження його території. Адже він здійснював його на першому у світі могутньому криголамі «Єрмак». Власне за ідеєю С.О. Макарова було створено цей криголам «Єрмак». Вчений на ньому у 1899 і 1901 рр. він здійснив дві експедиції в Арктику. Але сучасники адмірала Макарова про принципово новий етап підкорення Арктики тоді ще навіть не здогадувалися.

8. Встановлено важливу роль С.О. Макарова як популяризатора науки. Активна літературна і публіцистична діяльність в технічних, військово-морських, у тому числі науково-популярних журналах, величезне ділове листування з представниками науково-технічної громадськості, забезпечували С.О.Макарову своєрідний імідж вченого-інженера, флотоводця і географа. Більшість робіт вченого мали світоглядну спрямованість. Його праці відігравали важливу роль не тільки в науковому середовищі, але і серед величезної кількості звичайних інженерів та науковців. Наукова та соціокультурна спадщина С.О. Макарова - видатне явище у морській науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах. Формами поширення надбань вченого-флотоводця можуть бути доповіді на нарадах працівників морської галузі, написання студентами рефератів, курсових і дипломних робіт, різні публікації про нього. Все це є свідченням доцільності вивчення наукової спадщини С.О. Макарова у вищих технічних навчальних закладах України, видання окремою збіркою його фундаментальних праць.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Давидовська Г. Внесок С.О. Макарова у розвиток гідрологічних досліджень (остання чверть ХІХ ст.) / Галина Давидовська // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. 2007. Вип. 32. С. 77-84.

2. Давидовська Г. Адмірал С.О. Макаров - основоположник вітчизняної океанографії / Галина Давидовська // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб.наук. праць. 2008. Вип. 35. С. 48-56.

3.Давидовська Г. Історично-науковий аналіз праць адмірала С.О. Макарова з військово-морської проблематики / Галина Давидовська // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць - 2008. Вип.36. С. 124-129.

4. Давидовська Г. С.О. Макаров як адмірал / Галина Давидовська // Історія української науки на межі тисячоліть. 2008. Вип. 37. С. 103-112.

5. Давидовська Г. Адмірал С.О. Макаров - видатний діяч вітчизняного флоту / Галина Давидовська // Питання історії науки і техніки. 2008. №4. С. 45-48.

6. Давидовська Г. Внесок С.О. Макарова у створення міноносців / Галина Давидовська // Перші наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна, Київ, 26 березня 2005 р.: Мат. доповідей. К., 2005. С. 19-21.

7. Давидовська Г. С.О. Макаров - перший океанограф серед адміралів і перший адмірал серед океанографів / Галина Давидовська // Історія освіти, науки і техніки в Україні: Мат. Четвертої конференції молодих вчених та спеціалістів, 29 січня 2008 р., м. Київ. К., 2008. С. 109-110.

8. Давидовська Г. Роль віце-адмірала С.О. Макарова у розбудові підводних човнів / Галина Давидовська // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: Мат. ІV Між нар. наук.-практ. конференції: Серія: Техніка, технологія. К., 26-27 лют. 2008 р. К., 2008. С. 230-232.

9. Давидовська Г. Формування наукового світогляду С.О. Макарова / Галина Давидовська // Тринадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, Київ, 23 травня 2008 р. К., 2008. С. 58-64.

10. Давидовська Г. Внесок С.О. Макарова у розробку проблем теорії корабля / Галина Давидовська // Матеріали 7-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки». Київ, 2-3 жовтня 2008 р. / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. К., 2008. С. 247-249.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний економіко-технологічний університет транспорту, Київ, 2009.

У дисертації подається аналіз наукової, інженерної, організаційної і громадської діяльності відомого вітчизняного флотоводця і вченого Степана Осиповича Макарова (1848-1904). Він залишив помітний слід в різних галузях науки і техніки: суднобудуванні, мінній справі, артилерії, морській тактиці, географії, океанографії, океанології. Учасник двох війн, де він командував кораблями і ескадрами, винахідник і кораблебудівник, створювач першого в царській Росії криголама «Єрмак», автор багатьох книг і статей, наш співвітчизник увійшов в історію як теоретик і практик з різних розділів науки і техніки.

Ключові слова: С.О. Макаров, морський транспорт, суднобудування, океанографія, гідрологія, флот.