Північна Бессарабія дореформеного періоду (1812-1868 рр.): соціально-економічний, суспільний та освітній розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 94(498.7) «1812/1868»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Північна Бессарабія дореформеного періоду (1812-1868 рр.): соціально-економічний, суспільний та освітній розвиток

Богачик Тамара Степанівна

Чернівці - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Добржанський Олександр Володимирович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії України, декан факультету історії, політології та міжнародних відносин.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Баженов Лев Васильович, Камґянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, професор кафедри всесвітньої історії;доктор історичних наук, професор Жалоба Ігор Володимирович, Інститут Міжнародних відносин Національного авіаційного університету, заступник директора з наукової роботи.

Захист відбудеться 19 червня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий „ ____” ____________ 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасній українській історичній науці помітним явищем стало зростання інтересу до всебічного дослідження окремих регіонів України у різні періоди їхньої історії. Особливе зацікавлення викликає період першої половини ХІХ ст., коли чимало земель, населених українцями, перебували в складі Російської держави. У цьому контексті недостатньо вивченою залишається доля Північної Бессарабії після її входження у 1812 р. разом з іншими бессарабськими територіями до імперії Романових.

Аналіз загального становища краю з 1812 по 1860-ті роки дає змогу простежити певні динамічні зміни в історії Північної Бессарабії - давньої української землі, яка у різні історичні епохи входила до складу різних держав. Особливістю регіону була багатонаціональна конгломерація населення, де проживала значна частина українців.

Українське населення цього історичного краю, яке мало певні відмінності та особливості у своєму розвитку, постійно відчувало спільність свого походження з іншими українськими землями. Тому звернення до малодослідженої історії українців цього регіону є перспективним напрямком дослідження і потребує всебічного аналізу.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю відтворення цілісної картини соціально-економічного розвитку і суспільних та освітніх процесів дореформеного періоду (1812-1868 рр.) у північних повітах Бессарабії, де питома частка українців у порівнянні з іншими бессарабськими землями була переважаючою.

В українській історичній науці на сьогоднішній день немає синтетичної роботи з цієї теми. Аналіз проблеми переконує, що попри значну кількість літератури низка ключових питань залишилася поза увагою науковців. Крім того, відсутні узагальнюючі чи спеціальні праці, в яких було б подано об'єктивну картину становища регіону в дореформений період. Усе це в цілому й зумовило вибір теми для дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і є складовою частиною науково-дослідної програми «Актуальні питання історії, історіографії та культури України ХVІІ-ХХ ст.». Номер державної реєстрації 0199И001874.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження: проаналізувати соціально-економічний розвиток, суспільні процеси та стан освіти Північної Бессарабії у дореформений період (1812-1868 рр.). Реалізація поставленої мети дисертації визначила розв'язання таких завдань:

? з'ясувати ступінь наукової розробки проблеми;

? виявити особливості становлення і розвитку виконавчих структур регіону;

? здійснити комплексний аналіз демографічного розвитку регіону;

? проаналізувати розвиток народного господарства, специфіку окремих районів краю і стан господарств різних категорій;

? охарактеризувати економічні контакти регіону із суміжними землями;

? висвітлити проблеми соціальних відносин між основними категоріями населення;

? дати оцінку основним суспільно-політичним процесам регіону у дореформений період;

? зробити загальний системний аналіз стану освіти краю.

Об'єктом дисертаційного дослідження є Північна Бессарабія у дореформений період як багатонаціональний регіон, в якому українці становили значну частину населення.

Предметом дослідження є головні тенденції та особливості соціально-економічного, суспільного та освітнього розвитку Північної Бессарабії у 1812-1868 рр.

Територіальні межі охоплюють Бельцький (Ясський), Сороцький та Хотинський повіти Бессарабії. Це теперішні Хотинський, Кельменецький, Сокирянський і частина Новоселицького районів Чернівецької області України та Бричанський, Окницький, Дондюшанський, Єдинецький, Ришканський, Дрокіївський, Сороцький, частина Синжерейського районів та місто Бельці Республіки Молдова.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період з травня 1812 по липень 1868 рр. Нижня межа дисертаційної роботи - входження Північної Бессарабії до складу Російської імперії. Верхня межа зумовлена проведенням селянської реформи у Бессарабії за окремим «Положенням» від 14 липня 1868 р.

Методи дослідження. Методологія дослідження являє собою сукупність універсальних принципів історичного процесу: історизму, наукової об'єктивності, комплексності, систематичності дослідження означеної проблеми. Відповідно до мети та завдань дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи. Зокрема, аналітичний та узагальнюючий, конкретно-пошуковий методи (аналіз та систематизація джерел з проблеми), проблемно-хронологічний (вивчення специфіки формування адміністративних органів управління і судово-поліцейської влади північних повітів Бессарабії впродовж досліджуваного періоду), історико-статистичний (дослідження статистичних джерел, відслідковування динаміки чисельності населення регіону, його соціальної та етнічної структури, стану основних галузей економіки), порівняльний (порівняння соціального статусу основних груп населення в різні відрізки часу), діалектичний (висвітлення подій та їх результатів у динаміці, причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням обставин часу). Використання такого інструментарію сприяло глибшому розкриттю наукової проблеми, новому трактуванню цілої низки малодосліджених питань історичного минулого регіону.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

- вперше в українській історіографії здійснено комплексне дослідження минулого Північної Бессарабії - історичного регіону, який у досліджуваний період значною мірою був заселений українцями;

- детально проаналізовано процес формування органів управління в регіоні;

- подальше вивчення отримало питання специфічних особливостей соціально-економічного розвитку краю;

- певна новизна присутня також у висвітленні демографічної ситуації впродовж дореформеного періоду з особливим акцентом розвитку українського населення;

- до наукового обігу введено чимало нових архівних матеріалів з досліджуваної проблеми.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони доповнюють наявний теоретичний доробок з регіональної історії України, дозволяють комплексно підійти до вивчення становища Північної Бессарабії у 1812-1868 рр. Зібраний фактичний матеріал, висновки та узагальнення, представлені в роботі, можуть стати підґрунтям для подальших досліджень з історії Північної Бессарабії ХІХ ст., підготовки узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників, розробки лекційних курсів з історії західноукраїнських земель ХІХ ст., а також у науково-дослідницькій роботі студентів, музейній та краєзнавчій роботі. Частково результати дослідження вже використовуються при викладанні регіонального спецкурсу «Історія рідного краю». Випущено адаптовані до загальноосвітньої програми навчальні посібники: «Історія Північної Бессарабії для 7-11 класів» (2003 р.), «Оповідання з історії Хотинщини для 5-го класу» (2005 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, були апробовані на міжнародних, загальноукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях. Зокрема, на VІІ Всеукраїнській історико-краєзнавчій конференції «Буковина - мій рідний край» (Чернівці, грудень 2004 р.); Міжнародній науковій конференції «Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів» (Чернівці, вересень 2004 р.); ІІ Міжнародному науковому семінарі «Кайндлівські читання» (Чернівці, травень 2005 р.); V Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, вересень 2005 р.); Міжнародній науковій конференції «Джерела з історії Хотина та Хотинщини» (Хотин, жовтень 2005 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції «Вікно в європейську науку» (Чернівці, травень 2006 р.);

V Міжнародній науковій конференції «Кайндлівські читання» (Чернівці, травень 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 15 публікаціях, з них 8 - у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків (178 сторінок), додатків (21 позиція), списку використаних джерел і літератури (386 позицій). Загальний обсяг роботи складає 238 сторінок.

Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність, визначено хронологічні рамки і територіальні межі, сформульовано основну мету і завдання, наукову новизну і практичне значення роботи. північна бессарабія економіка

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» здійснено аналіз наукових розробок, в яких висвітлено історичний процес розвитку Північної Бессарабії у дореформений період (1812-1868 рр.). Наукові праці з обраної теми можна умовно поділити на три групи: дореволюційні, радянські, сучасні. Дореволюційна історіографія представлена працями А. Куницького, П. Свіньїна, Я. Сабурова, І. Батьянова, А. Скальковського, А. Защука, Ф. Вігеля, П. Батюшкова, Л. Кассо, М. Лашкова, О. Накко, П. Несторовського, А. Комарницького, М. Могилянського, М. Балласа, К. Тардана, Ю. Янсона та інших. Незважаючи на істотні недоліки (вихваляння російського самодержавства, намагання завищити темпи розвитку, перебільшення суспільних змін в регіоні), фактологічний матеріал цих праць не втратив історичної ваги, адже містить цінні вихідні дані для вивчення історії регіону.

Радянські науковці, розглядаючи дореформений розвиток північнобессарабського регіону, піддавали критиці великодержавну політику російського царизму. Водночас вчені наголошували на прогресивному характері приєднання краю до імперії Романових, яке сприяло, на їхню думку, возз'єднанню з іншими українськими землями в складі однієї держави.

Одним з основних напрямків вивчення становища бессарабських повітів дореформеного періоду представниками історичної науки стала проблема вивчення економічного розвитку та еволюції аграрних відносин у регіоні. Помітним науковим доробком з цієї проблематики можна вважати праці відомого фахівця з історії Бессарабії Л. Берга, молдавських науковців Я. Гросула, І. Анцупова, І. Будака, В. Жукова, С. Панфілова, Ф. Маршалковського. Заслуговує на увагу монографія М. Мунтяна «Экономическое развитие дореформенной Бессарабии», в якій дослідник обґрунтував еволюцію господарського стану краю та здійснив відповідні статистичні узагальнення. Етнічний розвиток північнобессарабського краю у дореформений період у контексті всієї області відслідковували молдавські історики М. Бабилунга, В. Зеленчук, В. Кабузан.

Проблематика змін адміністративного устрою та управління регіону в історико-порівняльному контексті Бессарабської області досліджувалася радянським науковцем А. Суриловим та групою молдавських істориків під керівництвом А. Удальцова. Суспільні процеси краю стали об'єктом вивчення Г. Арша, Л. Оганян, І. Іовви. Окремі відомості про розвиток освіти на північнобессарабських територіях подаються в праці молдавського історика О. Андруса. Розвиток торгівлі та економічних зв'язків північних повітів Бессарабії з суміжними територіями та Наддніпрянщиною побіжно прослідковується у працях українських істориків І. Гриценка, В. Задорожнього та молдавського дослідника В. Томульця.

Із застосуванням нових методологічних засад досліджується Північна Бессарабія дореформеного періоду в умовах творення незалежної України. Вагомий внесок у вивчення означеної проблеми здійснили буковинські дослідники О. Добржанський, Ю. Макар, О. Масан. Їх колективна праця «Хотинщина» стала першою спробою комплексного дослідження значної частини колишнього Хотинського повіту.

Сучасні науковці В. Ботушанський, Г. Кожолянко, Г. Скорейко крізь призму аналітики традиційних зв'язків Північної Буковини з північнобессарабськими землями ґрунтовно висвітлюють ряд аспектів соціально-економічного розвитку краю. Характеристику функціонування транспорту регіону та шляхів сполучення описано у працях І. Жалоби.

Сучасними молдавськими істориками І. Гуменним, П. Дмитрієвим досліджується демографічна динаміка населення Північної Бессарабії у дореформений період. Суперечливе трактування українського етносу цього регіону представлене у монографії молдавського дослідника С. Суляка, який висловлює хибну думку щодо ідентифікації бессарабських русинів як росіян.

Здійснений огляд наукової літератури із теми дисертаційного дослідження дає підстави стверджувати, що становище Північної Бессарабії 1812-1868 рр. знайшло певне відображення в історіографії. Однак ґрунтовних комплексних робіт, які б розкривали особливості розвитку краю, досі не було.

Джерельна база дослідження представлена архівними документами, збірниками документів і матеріалів, матеріалами періодичної преси та статистичними збірниками, мемуарною літературою. Основний масив неопублікованих документів зберігається у Центральному Державному історичному архіві України в м. Києві (ЦДІАУК), Національному архіві Республіки Молдова (НАРМ), Державному архіві Одеської області (ДАОО), Державному архіві Чернівецької області (ДАЧО). Вони вміщують різнопланову статистично-оглядову інформацію про соціально-економічний розвиток та суспільні й освітні процеси в Північній Бессарабії у період 1812-1868 рр. Використано також церковні літописи архіву Свято-Успенської церкви найбільшого українського села Клішківці Хотинського повіту.

Чимало цінних матеріалів знаходяться в Інституті рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського в м. Києві, Національної бібліотеки Одеського національного університету ім. І. Мечнікова.

Іншу групу документів становлять друковані джерела. Значна частина - збірники законодавчих актів російського самодержавства, статистичні довідники, видання Одеського товариства історії та старожитностей і Бессарабського обласного статистичного комітету, праці Бессарабської губернської ученої архівної комісії. Джерельну базу дисертації розширили періодичні видання: «Журнал Министерства внутренних дел» та газети «Бессарабский вестник», «Бессарабские областные ведомости», «Кишиневские епархиальные ведомости», «Земледельческая газета», які висвітлювали життя регіону у досліджуваний період. Серед мемуарної літератури варто виокремити нариси А. Афанасьєва-Чужбинського, де представлена оцінка різноманітних сфер господарського життя краю.

Аналіз джерельної бази доводить, що її інформативне наповнення складає основу для з'ясування основних змін у становищі північнобессарабських повітів у 1812-1868 рр.

У другому розділі «Адміністративний устрій і соціально-демографічне становище Північної Бессарабії після входження до Російської імперії» проаналізовано становлення та розвиток адміністративно-територіального устрою північних повітів Бессарабії у 1812-1868 рр., висвітлено особливості формування й функціонування місцевих виконавчих органів влади та охарактеризовано демографічну ситуацію в регіоні.

Відзначено, що входження до імперії Романових сприяло інтегруванню колишніх молдавських цинутів - Сороцького і Бельцького та Хотинської турецької райї до єдиного північнобессарабського регіону, де проживала значна частина українського населення. У сфері адміністративного устрою та управління краю впродовж першого року після приєднання до Російської імперії зберігалися попередні суспільно-правові відносини.

У 1812-1813 рр. адміністративними одиницями Північної Бессарабії були Хотинський та Сороцький повіти, які поділялися на околи (округи). «Правила тимчасового управління Бессарабією» 1813 р. затвердили утворення на північнобессарабських землях Хотинського, Ясського та Сороцького повітів. За адміністративним устроєм 1818 р. ліквідовано Сороцький цинут. Центром Хотинського повіту затверджено Хотин, Ясського - Бельці. Для зручного поліцейського нагляду північнобессарабські повіти поділялися на волості. Господарським життям цинутних міст керували міські думи та цехові управи, які відповідно очолювали бургомістри, міські старости та цехові старшини. Перевагою в управлінських органах продовжували користуватися молдавські бояри.

Згідно з «Положенням про управління Бессарабією» 1829 р. цинути було переіменовано на повіти. Ясський повіт став називатися Бельцьким, а землі Сороцького повіту розмежовано між іншими адміністративними одиницями краю. Чергова реорганізація 1836 р. у цій сфері сприяла відновленню Сороцького повіту. З 1837 р. північнобессарабські повіти поділялися на додаткові адміністративні одиниці-стани, в яких адміністративно-поліцейські функції виконували призначені губернатором станові пристави.

Зразок російського громіздкого управлінського підпорядкування поступово ставав звичним чиновницько-бюрократичним апаратом, який здійснював уніфікацію та денаціоналізацію краю. Судочинство регіону залишалося становим та закритим. Некомпетентність і безвідповідальність чиновників усіх інстанцій підсилювали зниження законності в судочинстві, доводячи цим необхідність здійснення радикальної реформи в означеній сфері.

Наявність великої кількості вільних земель, відсутність кріпосного права, прагнення царського уряду заселити край державними селянами, релігійна терпимість місцевих властей забезпечили зростання народонаселення північнобессарабських земель по висхідній з перших років після входження краю до Російської імперії. Чисельність жителів у Хотинському, Бельцькому, Сороцькому повітах за 1812-1817 рр. зросла в 1,5 рази, а до кінця 1820-х років - у 1,9 разів.

Демографічна ситуація в регіоні забезпечувалася до середини 20-х років ХІХ ст. завдяки механічному руху населення. З початку 30-х років чисельність населення збільшувалася переважно за рахунок природного приросту. З першої половини 40-х років ХІХ ст. і до проведення реформи 1868 р. помітна тенденція зменшення питомої ваги жителів Північної Бессарабії відносно загальної кількості населення області. Значними населеними пунктами краю стали містечка Бричани, Липкани, Атаки та міста Бельці, Сороки, Хотин.

У статевій структурі впродовж всього дореформеного періоду спостерігалася стабільна диспропорція у співвідношенні між жіночим та чоловічим населенням, де переважали останні. Відзначено, що значну питому вагу мали молодші вікові групи, які складали потужні трудові ресурси регіону.

Різноманітність шляхів і форм заселення бессарабських земель після входження до складу Російської імперії зумовила соціальну конгломерацію населення північних повітів. Більше 90% населення становило селянство, яке поділялося на групи царанів, резешів, бреслашів. Хотинський, Сороцький, Бельцький повіти до 79% були заселені царанами - особисто вільними селянами, які проживали на власних або поміщицьких землях. Резеші - нащадки великих землевласників, які розорилися, складали 5,1% жителів регіону. До привілейованих верств належали бояри, бояринаші, дворяни-поміщики, мазили, купці та духовенство.

У ході дослідження встановлено, що в етноструктурі Північної Бессарабії помітне місце займали українці. Це корінне населення зосереджувалося переважно у північній частині Хотинського повіту, де вже у 1818 р. становило 52,2% жителів, а на середину ХІХ ст. ця цифра сягала 63,06%.

Зростання чисельності найбільших етнічних груп молдаван і українців у трьох північних повітах супроводжувалося значним збільшенням інших національностей: євреїв, поляків, вірменів, циганів, німців. Незначне зменшення питомої частки українського населення на північнобессарабських землях у передреформений період не порушило українізації Хотинського повіту - одного з густонаселених повітів краю.

У поліетнічних та різноконфесійних північних повітах Бессарабії впродовж всього досліджуваного періоду не було міжнаціональних суперечностей. Різномовні співвітчизники загалом мали толерантні стосунки, тому в регіоні не було жодного серйозного конфлікту на національному ґрунті.

У третьому розділі «Економічний розвиток північнобессарабських земель» висвітлено основні питання господарського життя дореформеної Північної Бессарабії, проаналізовано розвиток ключових галузей економіки регіону.

Відзначено, що впродовж 1812-1868 рр. сільське господарство залишалося основою економіки краю. Його розвиток характеризувався поєднанням феодальних відносин та новими формами ведення господарства. Сільськогосподарське підприємництво, що виникало внаслідок зростання поміщицьких і монастирських володінь та орендаторського користування, сприяло формуванню буржуазної власності на землю.

В аграрному секторі краю зростала питома вага хліборобства, з яким була пов'язана доля найбільш незахищеної та малоземельної соціальної категорії - селянства. Важливого загальногосподарського значення набуло вирощування картоплі, технічних культур: льону, конопель, тютюну. В господарствах поміщиків, резешів, царан важливе місце займали інтенсивні галузі - городництво, овочівництво, садівництво, - які поступово набували товарного характеру. Тваринництво - провідна сфера аграрного сектору регіону - у передреформений період поступово почало втрачати свою першість у сільському господарстві Північної Бессарабії і розвивалося в основному екстенсивним шляхом.

Ремісницько-мануфактурне виробництво почало відігравати помітну роль не тільки у міській, але й у сільській економіці. Після приєднання краю до Російської імперії тут спостерігається збільшення чисельності ремісничих спеціальностей та осіб, що ними володіли. Пріоритетні позиції займали групи ремісників, які виготовляли вироби домашнього вжитку, продукти харчування та спеціалісти будівельних спеціальностей. У селах Північної Бессарабії набули поширення ремесла з обробки продуктів тваринництва, гончарна і деревообробна справа, бондарство, ткацтво та кушнірство. Найбільшим ареалом зосередження ремісників (20% населення) залишався багатолюдний Хотинський повіт, де ключові позиції у цеховому керівництві займали євреї.

До середини ХІХ ст. у повітових центрах Північної Бессарабії спостерігалося скорочення чисельності міського ремісництва та відбулося переростання його в мануфактурне. Саме на цій основі у другій половині ХІХ ст. в регіоні почали розвиватися окремі галузі промисловості.

Вагоме місце в економічному розвитку краю займало борошномельне виробництво, яке забезпечувалося зростанням чисельності різнотипних млинів у поміщицьких та царанських господарствах. Окрім того, поширеним залишалося контрактне (посесійне) користування млинами в Хотинському та Сороцькому повітах. Недостатня сировинна база для розширення тютюновиробництва стала передумовою її повільного згортання на початку 60-х років ХІХ ст. Водночас спостерігалося відносне збільшення шкіряної продукції на місцевих дрібних мануфактурно-промислових підприємствах. Важливу роль у економічному житті краю відігравало цукроваріння. Значним промисловим підприємством цієї галузі став цукровий завод в українському селі Зарожани Хотинського повіту. Поряд з ним в регіоні функціонували невеликі міні-заводи та фабрики, які мали незначний обсяг випуску промислової продукції, проте вдало доповнювали картину промислового розвитку краю, випускаючи необхідні вироби народного вжитку.

Розвиток домашніх промислів мав позитивне значення для господарського життя регіону. Основним засобом транспортування північнобессарабської продукції до інших російських губерній залишалося візництво.

Стан торгівлі краю безпосередньо залежав від заходів російського уряду в сфері торговельної політики, спрямованої на захист імперських інтересів та підтримку купецтва і бессарабського дворянства. Нормативно-законодавчі акти 1812-1825 рр. активізували певні пільги на реалізацію продукції місцевого походження. У внутрішній системі торгівлі регіону вагому роль відігравали традиційні ярмарки і тижневі торги. Орієнтація на товарообмін з Російською імперією та прикордонне становище Північної Бессарабії визначили географію порівняно значних її ярмарків в Хотині, Новоселиці, Сокирянах, Липканах, Бельцях, Бричанах, де постійно зростала по висхідній чисельність підприємців. Власником основної частини капіталу впродовж усього дореформеного періоду було третьогільдійське купецтво - середня частина станової буржуазії.

Мережа торговельних закладів, що зосереджувалася у повітових центрах та містечках, у передреформені роки почала займати головні позиції у розвитку регіональної економіки. Чільне місце у зовнішній торгівлі краю належало північнобессарабським митницям та заставам. Основними предметами експорту Північної Бессарабії залишалося зерно, худоба та продукція тваринництва. Північнобессарабські повіти були важливими центрами контрабандної торгівлі горілчаними виробами, тютюном, тканинами, чаєм. Чимало жителів українських придністрянських сіл північних повітів займалися торговельним городництвом, реалізовуючи вирощений урожай великими партіями у Жванці та Кам'янці-Подільському. Помітними центрами торгівлі продукцією лісопильної та деревообробної промисловості стали міста Хотин та Новоселиця.

Важливу роль у зміцненні економічних зв'язків Північної Бессарабії із сусідніми територіями відігравали поштові ґрунтові дороги, тракти та водна артерія Дністра, вздовж якої функціонувало чимало поромних переправ. Проте імперський уряд, керуючись колоніальними тенденціями російської економічної політики, не поспішав з їхнім благоустроєм та будівництвом нових шляхів сполучення.

У четвертому розділі «Суспільне життя та розвиток освіти» досліджуються соціальні відносини між основними верствами населення, розвиток суспільних процесів та стан системи освіти в регіоні. На території краю впродовж дореформеного періоду підтримувалися сформовані ще за молдавського правління соціальні відносини. Незважаючи на зменшення окремих державних податків та звільнення на певний період від деяких повинностей, селянство продовжувало відчувати утиски зі сторони привілейованого стану. Перші законодавчі акти, ухвалені після входження краю до Російської імперії, фактично закріпили феодальні права на володіння землею і використання праці залежних селян. Окрім того, скориставшись невпорядкованістю земельних питань, великі землевласники краю самовільно захоплювали сільськогосподарські угіддя та безпідставно ставали господарями сільських населених пунктів. За таких обставин селянсько-царанські наділи катастрофічно зменшувалися. Водночас від кріпосницького визиску страждали й дрібні земельні власники - резеші, державні селяни, малозабезпечені міщани.

Несприйняття феодально-кріпосницьких порядків, введення нових положень та «контрактів» у 30-40-х роках ХІХ ст. викликало різноманітні форми протестів. Селянські виступи в Північній Бессарабії впродовж всього досліджуваного періоду мали стихійний і здебільшого локальний характер. Найбільш поширеними формами протестів було подання скарг цареві та повітовому керівництву. Існували й інші форми соціальної боротьби: відмова платити податки, відбувати панщину та інші повинності, збройний опір поміщикам. Типовими були клопотання жителів регіону переселитися на інші території. Складні соціальні відносини між поміщиками, боярами, посесорами, управителями монастирських володінь - з одного боку та селянами - з іншого, штовхали останніх до участі в гайдуцьких загонах, що діяли на території краю в першій половині ХІХ ст. Особливо активною боротьбою уславився загін гайдука Т. Табултока (Тобултока), до якого входило чимало північнобессарабських месників.

Населення Північної Бессарабії співчутливо поставилося до гетеристського повстання 1821 року і прагнуло прийняти в ньому активну участь, здійснюючи спроби організувати загони волонтерів на його підтримку.

Помітний вплив на суспільні процеси краю мали польські повстання 1830-1831 і 1863-1864 рр. Під час останнього сформувався кінний загін місцевого поміщика Котковського, який мав зв'язок із польськими революційними силами Поділля і Бессарабії. Окрім поляків, туди входили представники інших національностей, у тому числі й чимало українців. Під впливом розвитку українського національного руху у 50-60-х роках ХІХ ст. північнобессарабський регіон став пунктом пересилки нелегальної літератури, до перевезення якої долучалося місцеве населення. Це певною мірою сприяло поширенню в одному з північних повітів - Хотинському -демократичних настроїв.

Освіта Північної Бессарабії перебувала у незадовільному стані. Неграмотними залишалися не тільки представники вищого стану, але навіть ті, хто належав до привілейованої верстви. Запропоновані заходи обласного керівництва та вказівки митрополита Кишинівського і Хотинського щодо обов'язкового навчання дітей священиків повільно знаходили практичне втілення.

Народна освіта краю була представлена переважно початковими однокласними та двокласними училищами, церковнопарафіяльними школами. З 20-х років ХІХ ст. у регіоні відкривалися ланкастерські школи, які передбачали навчання значної частини учнів з одним учителем. Враховуючи етнічну структуру населення та переслідуючи мету підготовки чиновників з середовища корінної національності, влада дозволила здійснювати навчання у таких освітніх закладах молдавською та російською мовами. На початку 30-х років ХІХ ст. ланкастерські школи почали входити до складу новостворених повітових училищ.

Мізерне фінансування освітньої системи не дозволяло забезпечити навіть мінімальні вимоги шкіл в обладнанні інвентарем, навчальними посібниками і шкільними приміщеннями.

Відкриття у 40-60-их роках ХІХ ст. в регіоні народних шкіл та шкіл грамоти не вирішили проблеми охоплення початковим навчанням усіх дітей шкільного віку. Недостатня кількість приміщень, відсутність підручників та навчального приладдя унеможливлювали належне функціонування освітніх закладів. Окрім того, переважною більшістю шкіл опікувалися церкви, що супроводжувалося збільшенням релігійних дисциплін. У краї діяли приватні навчальні пансіони в Атаках та Хотині, де рівень освіти був значно вищим, аніж у згаданих освітніх закладах. Проте там навчалися до двох десятків дітей з привілейованих родин.

Освітня система для дітей єврейської національності перебувала на стадії становлення. Традиційні єврейські школи охоплювали навчанням тільки незначну частину чоловічого населення краю.

У висновках викладено результати дослідження, обґрунтовано положення, основний зміст яких виноситься на захист. У ході дослідження з'ясовано, що:

­ приєднання Північної Бессарабії до Російської імперії започаткувало тривалий процес підпорядкування краю уніфікованим принципам імперської політики. На всі північнобессарабські території було поширено загальноросійський адміністративний устрій, в результаті якого вони поділялися у різні часи дореформеного періоду на повіти - Сороцький, Бельцький (Ясський), Хотинський;

­ створений адміністративно-управлінський апарат у регіоні, як і на решті бессарабських земель, охороняв владу царизму на місцях. Громіздка поліцейсько-судова система краю, побудована за канонами російського законодавства, переважно захищала інтереси привілейованих верств населення. Цивільне правочинство багаточисельного селянства здійснювали волосні, сільські суди, наділені регламентованими повноваженнями;

­ помірковані заходи царського уряду з інтеграції бессарабських територій до складу імперії Романових сприяли демографічній еволюції північних повітів Бессарабії впродовж усього дореформеного періоду. Динамічне зростання народонаселення краю забезпечувалося завдяки механічному та природному приростам. Внаслідок цього жителі Північної Бессарабії становили 42,1% населення губернії. Водночас аграрне перенаселення північних повітів зумовлювало внутрішні міграційні процеси, що певною мірою впливало на статеву, вікову та сімейну структуру краю;

­ входячи до багатонаціональної Російської імперії, північнобессарабські землі, у свою чергу, були поліетнічним регіоном. Поряд з автохтонними жителями регіону - українцями, що становили 30,9% населення краю, тут проживало чимало представників інших національностей. Ареалом найбільшого зосередження русинського (українського) населення залишався один з північних повітів - Хотинський, де українці становили понад 60%. У Сороцькому та Бельцькому повітах, віддалених від основного масиву українських земель, чисельною була молдавська етногрупа;

­ понад 90% населення Північної Бессарабії становило селянство, що на соціальній драбині північнобессарабського суспільства займало найнижчі щаблі. Суттєвою відмінністю регіону від інших північнобессарабських територій було суцільне їх заселення особисто вільними селянами - царанами;

­ основною галуззю господарства краю залишалося сільськогосподарське виробництво, з яким було пов'язане життя майже всього північнобессарабського населення. Аграрні законодавчі заходи імперської влади забезпечували зміцнення буржуазної власності поміщиків на землю і сприяли залученню до їхніх господарств залежної царанської праці. Родючий чорнозем та близькість ринків збуту визначили переважання зернового виробництва;

­ значна частина промислових підприємств залишалися дрібними мануфактурами, що займалися переробкою сільськогосподарської продукції. Збільшилася кількість ремісничих спеціальностей. Північно-бессарабські міські ремісники становили 14% загальнобессарабських майстрів. Проникнення товарно-грошових відносин у економіку регіону створило умови для формування буржуазних підприємств фабричного типу та розвитку капіталістичних виробничих відносин. В умовах натурального господарства формувалася домашня промисловість, що забезпечувала потреби сільського населення;

­ провідна роль у північнобессарабській економіці відводилася борошномельній галузі. Певного розвитку набули харчова, шкіряна промисловість та домашні промисли, продукція яких ставала предметом внутрішньої та зовнішньої торгівлі;

­ більше 20 північнобессарабських ярмарків і базарів стали центрами внутрішньої торгівлі краю. Зі зростанням міст у них помітно збільшувалася кількість крамниць, інших торговельних постійно діючих закладів. Інтенсивність економічних взаємозв'язків краю з іншими регіонами забезпечувалася гужовим та річковим транспортом;

­ економічна відсталість краю в умовах існування імперської системи мала своїм наслідком зубожіння значної частини населення, що вело до соціальної напруженості. Незважаючи на ліквідацію російським царизмом певної частини податків, що існували за молдавського та турецького панування, північнобессарабське селянство продовжувало перебувати у феодальній залежності від поміщиків. Малоземелля, обтяжливі повинності та податки, що часто виходили за межі визначених законодавством норм, породжували постійні суперечності між поміщиками та селянами;

­ певний вплив на суспільне життя краю мали революційні події 1821 р. в Греції і у Дунайських князівствах, що викликали співчутливе ставлення певної частини північнобессарабців до гетеристського руху та сприяли створенню на Хотинщині місцевої таємної організації на підтримку повстанців. До регіону доходили звістки про суспільно-політичне життя в Західній Європі, що сприяло поширенню демократичних ідей серед населення краю;

­ перебування Північної Бессарабії в складі Російської імперії розширило мережу початкової освіти, представлену народними та церковнопарафіяльними закладами, ланкастерськими школами та школами грамоти, повітовими училищами. Проте це не могло забезпечити освітні потреби північнобессарабського суспільства.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Богачик Т. Населення Хотинщини в дореформений період (1812- 1868 рр.) / Тамара Богачик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2003. - Вип. 2. - С. 29-34.

2. Богачик Т. Аграрний розвиток північнобессарабських земель в дореформений період / Тамара Богачик // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2004. - Т. 7. - С. 105-109.

3. Богачик Т. Адміністративний устрій та органи управління Північної Бессарабії в дореформений період / Тамара Богачик // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2006. - Вип. 9. - С. 25-30.

4. Богачик Т. Освіта у Північній Бессарабії в дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - Т. 9. - С. 173-176.

5. Богачик Т. Функціонування органів судово-поліцейської влади Північної Бессарабії в дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Т. 17. - С. 179-185.

6. Богачик Т. Етнодемографічні зміни на північнобессарабських землях у дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2007. - Т. 10. - С. 206-210.

7. Богачик Т. Соціально-етнічна структура населення Північної Бессарабії у дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 376-377. - С. 61-66.

8. Богачик Т. Промисловий розвиток Північної Бессарабії у дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Питання історії України. Збірник наукових праць. - Чернівці: Технодрук, 2008. - Т. 11. - С. 185-189.

9. Богачик Т. Міське ремесло на Хотинщині в першій половині ХІХ ст. / Тамара Богачик // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці: Прут, 2004. - Вип. 6. - С. 58-62.

10. Богачик Т. Розвиток ремісницько-мануфактурного виробництва Північної Бессарабії в дореформений період (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Матеріали ІІ Міжнародного наукового семінару «Кайндлівські читання». - Чернівці: Прут, 2005. - С. 71-79.

11. Богачик Т. Реорганізація в адміністративно-судовій системі Північної Бессарабії після приєднання її до складу Російської імперії (1812-1868 рр.) / Тамара Богачик // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 29 вересня 2005 р., Чернівці. - Т. 1: Історія України. Краєзнавство. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2005. - С. 412-415.

12. Богачик Т. Відгомін гетеристського повстання 1821 р. в Північній Бессарабії / Тамара Богачик // Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції «Вікно в європейську науку», присвяченої 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля. - Чернівці: Прут, 2006. - С. 243-245.

13. Богачик Т. Архівні джерела з історії Північної Бессарабії першої половини ХІХ століття / Тамара Богачик // Джерела з історії Хотина та Хотинщини: матеріали Міжнародної наукової конференції. - Чернівці: Прут, 2006. - С. 12-16.

14. Богачик Т. Міжетнічні відносини на Хотинщині в першій половині

15. ХІХ ст. / Тамара Богачик // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Україна - Румунія - Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів». - Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2006. - С. 136-145.

16. Богачик Т. Соціально-економічні взаємозв'язки Північної Бессарабії та Подільської губернії у першій половині ХІХ ст. / Тамара Богачик // Матеріали V Міжнародної наукової конференції «Кайндлівські читання». - Чернівці: Прут, 2008. - С. 22-26.

16. Богачик Т. Історія Північної Бессарабії: посібник для учнів 7-11 кл. / Тамара Богачик. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - 108 с.

17. Богачик Т. Оповідання з історії Хотинщини / Тамара Богачик. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - 80 с.

Анотація

Богачик Т.С. Північна Бессарабія дореформеного періоду (1812-1868 рр.): соціально-економічний, суспільний та освітній розвиток. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації проаналізовано соціально-економічний, суспільний та освітній розвиток Північної Бессарабії дореформеного періоду (1812-1868 рр.). У праці визначено особливості функціонування виконавчо-управлінських структур регіону. Демографічний розвиток краю та його етноструктура засвідчує, що українське населення було автохтонним і становило значну частину.

Становище аграрного сектора характеризувалося поєднанням феодальних відносин та буржуазних форм ведення господарства. Помітне відставання регіону в економічному розвитку суттєво позначилося на характері торгівлі. Соціальні відносини між основними категоріями населення залишалися суперечливими. Рівень розвитку системи освіти не задовольняв освітні потреби північнобессарабського суспільства.

Ключові слова: Північна Бессарабія, Хотинщина, українське населення, дореформений період, царани.

Аннотация

Богачик Т.С. Северная Бессарабия дореформенного периода (1812-1868 гг.): социально-экономическое, общественное и культурно-просветительное развитие. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием Северной Бессарабии - исторического региона, который на протяжении всего дореформенного периода в значительной степени был населен украинцами. В роботе рассмотрено социально-экономическое, общественное и культурно-просветительное развитие севернобессарабских территорий в 1812-1868 гг.

В исследовании представлена историография проблемы, дана ее периодизация. Введены в научный оборот новые архивные источники.

Определены особенности становления и развития административного устройства местных органов управления края. Отмечено, что проводимая царским правительством поэтапная реорганизация исполнительной системы допускала существование традиций земли молдавской. Некомпетентность и безответственность чиновников всех инстанций способствовали возрастанию систематических нарушений законодательства. Функционирование полицейско-судовых органов руководства в трёх северных уездах было малоэффективным и требовало радикальных изменений.

Подчеркнуто динамическое возрастание численности населения всех северных уездов Бессарабии, изменение его структуры, расширение полиэтничности региона. Незначительное относительное уменьшение украинского населения на севернобессарабских территориях в предреформенный период не повлияло на возрастание его абсолютной численности, что в значительной степени способствовало украинизации Хотинского уезда - наиболее густонаселенного уезда Бессарабии.

Экономическое развитие региона определяло сельское хозяйство. В структуре посевов преобладали злаковые, возросла роль озимых культур. Экстенсивное развитие животноводства продолжало занимать важную роль в аграрной сфере уездов.

Развитие промышленного производства на протяжении дореформенного периода закончило переход от домашних промыслов к мануфактурам, где использовался наемный труд крестьян и мещан. Значительную роль в промышленности края имело мукомольное производство, возросло количество мельниц в помещичьих и царанских хозяйствах. Значительную роль имело винокурение и пивоварение в Хотинском и Сорокском уездах. Открытие сахарного завода в Хотинском уезде существенно повлияло на развитие хозяйства края, способствовало возрастанию объема продукции и возникновению буржуазных отношений. Присоединение севернобессарабских территорий к Российской империи ликвидировало замкнутость местного рынка и дало возможность приднестровским землям выйти на общероссийский рынок. Торговля северных уездов способствовала развитию экономических связей с другими бессарабскими территориями, губерниями и соседними государствами.

На протяжении дореформенного периода российское самодержавие проводило традиционную колониальную политику, поддерживало усиление социального гнёта помещиков и местной власти. Юридически вольное крестьянство Северной Бессарабии продолжало феодально зависеть от помещиков и бояр, не имело гражданских прав.

На северных территориях функционировали практически все типы учебных заведений общероссийского образца. Но царская политика способствовала монополии имущим классам населения на просвещение.

Ключевые слова: Северная Бессарабия, Хотынщина, украинское население, дореформенный период, цараны.

Summary

Bohachyk T.S. Bessarabia of the pre-reform period (1812-1868): socio-economic social and educational development. - Manuscript.

Thesis on acquiring a scientific degree of candidate of historical science 07.00.01. - History of Ukraine. - Yuri Fed'kovych Chernivtsi National University . - Chernivtsi, 2009.

Socio-economic, social, and educational development of Northern Bessarabia during the pre-reform period (1812-1868) is considered in the thesis. The peculiarities of executive and administrative structures functioning of the region are defined. The demography situation of the region and its ethnographic structure testify that Ukrainian population was indigenous and major.

The state of agrarian branch was characterized by combination of feudal relations and bourgeois forms of housekeeping. Visible retardation of the region in its economical development reflected on the trading manners considerably. Social connections between the main categories of population remained disputable. The level of development of education didn't meet the educational needs of Northern Bessarabia society.

Key words: Northern Bessarabia, Khotynshchyna, Ukrainian population, pre-reform period, tsarany.

Размещено на Allbest.ru

...