Історія Росії у науковій та педагогічній творчості В. Іконникова

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ІСТОРІЯ РОСІЇ У НАУКОВІЙ ТА ПЕДАГОГІЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ВОЛОДИМИРА ІКОННИКОВА

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

ЖИЦЬКА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор ВЕРБА ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ, професор кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ВОЙЦЕХІВСЬКА ІРИНА НІНЕЛІВНА, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук ЯСЬ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, старший науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України

Захист відбудеться "16", березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "14"лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями, логікою розкриття теми. Її загальний обсяг - 223 стор. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури ( 33 стор., 355 позицій).

Вступ. Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку історичної науки в Україні вивчення наукової та педагогічної творчості відомих вчених і громадсько-політичних діячів складає один із важливих напрямів історіографічних досліджень. Інтерес громадськості до проблем історії та культури, суттєві зміни в суспільному та громадському житті, переоцінка низки концептуальних положень та подолання усталених стереотипів вимагає переосмислення багатьох історичних оцінок, опанування досвіду, набутого попередниками. Такий підхід сприяє, з одного боку, персоніфікації розвитку історичної науки, а з іншого - реконструкції особистості історика в контексті епохи, окресленню його внеску в примноження наукових знань.

Серед відомих істориків, які працювали в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., почесне місце належить Володимиру Степановичу Іконникову (1841 - 1923) - професору імператорського Університету Св. Володимира, академікові Російської академії наук, одному із перших академіків Української академії наук. За 53 роки наукової та педагогічної діяльності у сфері історичної науки він опублікував близько 700 ґрунтовних наукових досліджень, серед яких визначне й особливе місце займають праці з історії Росії. Тому об'єктивне висвітлення історії Росії неможливе без урахування наукового доробку В. Іконникова.

Актуальність теми посилюється її недостатньою розробкою в науковій літературі, відсутністю узагальнюючого дослідження наукової творчості та лекційних курсів В. Іконникова з історії Росії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01).

Об'єктом дослідження є науково-педагогічна спадщина В. Іконникова, присвячена історії Росії.

Предметом дослідження є становлення й еволюція поглядів В. Іконникова як дослідника історії Росії.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження визначаються роками активної наукової роботи В. Іконникова в галузі історії Росії - 1860 - 1923 рр.

Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної

бази вивчити й проаналізувати науково-педагогічну спадщину В. Іконникова, присвячену історії Росії.

Досягнення зазначеної мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати сучасний стан наукової розробки теми, рівень її джерельного забезпечення;

- дослідити маловідомі й неопубліковані студії вченого з історії Росії;

- виявити внесок дослідника у створення життєписів російських громадських та державних діячів;

- визначити підходи історика до написання праць, присвячених російським та українським історикам;

- охарактеризувати викладацьку діяльність В. Іконникова;

- здійснити джерельний аналіз лекційних курсів і програм вченого з історії Росії;

- з'ясувати значення досліджень В. Іконникова для розвитку російської та української історичної науки.

Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи історизму, об'єктивності, системного підходу як одні з головних умов науковості будь-якого дослідження. Методами дослідження виступають: метод порівняння, історико-хронологічний метод, метод узагальнення фактичного матеріалу, структурно-логічний метод, біографічний метод, який використовується при створенні синтетичних досліджень. Також використано джерелознавчі методи: класифікація джерел, формування їх комплексів, внутрішня і зовнішня критика, порівняльний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в історичній науці. У дисертації запроваджено до наукового обігу маловживані та рукописні праці В. Іконникова з російської історії, його навчальні програми та курси лекцій, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ІР НБУВ) та Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (ЦДІАК України). Широко висвітлена творча діяльність В. Іконникова, спрямована на вивчення історії Росії. Виявлено й залучено до наукового обігу рукописи праць, які раніше лише згадувались дослідниками його творчості й не увійшли до бібліографії його праць. Доповнено й уточнено підходи В. Іконникова до написання історії Росії. Визначено спосіб застосування персоналістичного підходу до написання та викладання російської історії з давніх часів до ХVIII ст. включно. Більш ґрунтовно вивчена викладацька та наукова діяльність професора у вищих закладах України, зокрема в Університеті Св. Володимира.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів як у подальших дослідженнях з історіографії історії Росії та України, так і з історії російської держави ХVІ - ХVIII ст. Положення, висновки та матеріали роботи можуть бути використані при підготовці лекційних курсів з історії Росії ХVІ - XVIII ст., історіографії ХІХ - початку ХХ ст., при створенні узагальнюючих праць з історії Росії та історіографії, підручників, біографічних студій тощо. Результати дослідження можуть стати основою для подальшої розробки масивів архівних матеріалів, що стосуються діяльності В. Іконникова як історика Росії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження оприлюднені у виступах на ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Богданівські читання» (м. Черкаси, 2006), Всеукраїнській науковій конференції історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвяченій 90-річчю Української революції 1917-20 рр. (м. Київ, 2007), VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених (м. Київ, 2007), Міжнародній науковій конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» (м. Харків, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського (м. Київ, 2008) і 6 авторських публікаціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано стан наукової розробки теми та рівень її джерельного забезпечення.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» проаналізовано основні праці про науково-педагогічний доробок В. Іконникова, присвячений питанням історії Росії. Дослідження про В. Іконникова у дисертації згруповано й систематизовано таким чином: праці, які з'явились за життя В. Іконникова; дослідження життя і діяльності В. Іконникова у радянській історичній літературі; сучасні напрацювання істориків.

Вивчення наукової спадщини В. Іконникова розпочалося ще за його життя. Але окремих досліджень, присвячених історії Росії у його науковій та педагогічній творчості, не було. Лише інколи цей аспект простежувався у статтях про науковця, адже його творчий та життєвий шлях не був обділений увагою дослідників. Вони носять більш епізодичний, описовий характер та складаються з енциклопедичних, довідково-бібліографічних видань, статей і рецензій на науковий доробок історика. Варто підкреслити, що енциклопедичні публікації цього періоду досить однотипні і торкаються переважно біографічних фактів життя історика та містять список його основних праць Венгеров С.А. Источники словаря русских писателей. - СПб., 1910. - Т. 2. - С. 480 - 481; Энциклопедический словар / [ред. К.К. Арсеньев, О.О. Петрушевский]. - СПб.: Изд. Ф.А. Брокгауза и И.А. Эфрона, 1894. - Т. 12. - С. 899. . Ці оглядові статті стисло характеризують життєвий шлях вченого, дають змогу визначити місце В. Іконникова у викладацькому складі Університету Св. Володимира. У них міститься інформація про терміни його перебування на тій чи іншій посаді, підвищення по службі, окремі факти з послужного списку тощо. Відомості мають важливе значення з огляду на дослідження науково-педагогічної спадщини вченого, зокрема, присвяченої питанням російської історії, а також для з'ясування його наукової і службової кар'єри.

Згадками про наукову діяльність В. Іконникова стали критичні рецензії на дослідження вченого з історії Росії, написані відомими істориками, зокрема К. Бестужевим-Рюміним, В. Ключевським, В. Більбасовим Бестужев-Рюмин К.Н. История русского самосознания по историческим памятникам и научным сочинениям / К.Н. Бестужев-Рюмин // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1885. - № 1. - С. 139 - 140; Ключевский В.О. Новые исследования по истории древне-русских монастырей / В.О. Ключевский // Православное обозрение. - 1869. - № 10, 12. - С. 439 - 469, 737 - 759; Ключевский В.О. Поправка к одной антикритике / В.О. Ключевский // Православное обозрение. - 1870. - № 4. - С. 724 - 741; Бильбасов В.А. Рим и Византия в трудах двух киевских историков / В.А. Бильбасов // Русский вестник. - 1870. - № 11. - С. 280 - 292; Бильбасов В.А. Разбор докторской диссертации В.С. Иконникова / В.А. Бильбасов // В.А. Бильбасов. Исторические монографии. - СПб., 1901. - Т. 5 - С. 211 - 229. .

Вартісними для дисертаційного дослідження є також некрологи, написані сучасниками В. Іконникова після його смерті Платонов С.Ф. Владимир Степанович Иконников / С.Ф. Платонов // Анналы. - 1924. - Т.4. - С. 254 - 256; Добровольський Л.П. В.С. Іконников про Київ та місцеве минуле / Л.П. Добровольський // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. - 1929. - Кн. 25. - С. 223 - 233..

Подальший крок у вивченні життя та науково-творчих надбань В. Іконникова був зроблений у радянській історіографії. Його ім'я часто згадувалося у монографічних, енциклопедичних та інших виданнях у контексті розробки історичної науки в Київському університеті, розвитку вищої освіти, історіографічних та бібліографічних студіях. Однак, історія Росії у дослідженнях та програмах і лекційних курсах В. Іконникова не стала предметом окремого дослідження в цей час.

У 1966 р. вийшла стаття В. Сарбея з нагоди 125-річчя від дня народження В. Іконникова, яка стала важливим кроком в осмисленні радянськими істориками значення праць вченого з історії Росії та України Сарбей В.Г. Один з перших істориків - академіків АН УРСР (До 125 - річчя з дня народження В.С. Іконникова) / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. - 1966. - № 12. - С. 130 - 13; Сарбей В.Г. Розвиток науки в Києві у другій половині ХІХ століття / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. - 1982. - № 3. - С. 67 - 77.. У ній автор визначив тяжіння науковця до персоналістичного підходу при дослідженні історії Росії. В. Сарбей також констатував, що В. Іконников сприяв єднанню кращих здобутків української та російської культури.

Цінними є студії радянської дослідниці Р. Кирєєвої Киреева Р.А. Первые шаги В.С. Иконникова в историографии / Р.А. Киреева // Проблемы истории общественной мысли и историографии. - Москва, 1976. - С. 330 - 336; Киреева Р.А. Изучение отечественной историографии в дореволюционной России с середины ХІХ в. / Р.А. Киреева. - М: Наука, 1983. - 215 с., якій вдалося першою проаналізувати джерелознавчий доробок історика в контексті його наукової творчості. Вона не оминула увагою напрацювання В. Іконникова з історії Росії та підкреслила наукове значення його праць про Максима Грека, графа М. Мордвінова та ін.

На сучасному етапі посилився інтерес до постаті В. Іконникова, а відтак до його наукової спадщини. Невеликі біографічні замітки про вченого та його науковий доробок були опубліковані у низці енциклопедичних та довідкових видань Національна Академія Наук України. Персональний склад. 1918-2003 / [уклад. В.М. Палій, Ю.О. Храмов]. - К.: Фенікс, 2003. - С. 34; Історія України: А-Я: Енциклопедичний довідник / [уклад. і наукове редагування Ігор Підкова, Роман Шуст, Ігор Гирич]. - К.: Ґенеза, 2008. - С. 498., у тому числі у працях, присвячених історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в яких постаті В. Іконникова приділено належну увагу Почесні члени і доктори Університету Св. Володимира / [упор. В.А. Короткий]. - К.: Либідь, 2005. - С. 293; Історичний факультет Київського національного університету: минуле й сьогодення / [ред. проф. Г.Д. Казьмирчук]. - К.: Прайм, 2004. - С. 206..

Помітним явищем в сучасній українській історіографії стала докторська дисертація та низка наукових публікацій І. Войцехівської, у яких автор ґрунтовно опрацювала біографію В. Іконникова і його родовід, зробила огляд його наукової спадщини, відобразила окремі студії про книгознавчі дослідження вченого та вперше дослідила його джерелознавчий доробок Войцехівська І.Н. Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія / І.Н. Войцехівська. - К.: НДТ, 1998. - 132 с.; Войцехівська І.Н. Історичне джерелознавство у творчості В.С. Іконникова: дис. … доктора іст. наук: 07.00.96 / Войцехівська Ірина Нінелівна. - К., 1999. - 440 с.; Войцехівська І.Н. Володимир Іконников: незнана спадщина / І.Н. Войцехівська // Пам'ять століть. - 1999. - №4. - С. 67-77.; Войцехівська І.Н. Архівознавство у науковій спадщині Володимира Іконникова / І.Н. Войцехівська // Архіви України. - 2008. - № 1-2. - С. 139 - 149. .

Детальний аналіз життєвого шляху, наукової та викладацької діяльності В. Іконникова належить В. Ульяновському, який звернув увагу на неопубліковані праці та лекційні курси вченого з історії Росії ХVI - ХVІІІ ст Ульяновський В.І. Історичні портрети / [упоряд. і автор вступної статті В.І. Ульяновський]. - К.: Либідь, 2004. - 426 с..

Вагомий внесок у вивчення життєвого та творчого шляху історика внесли дослідники О. Тарасенко, О. Радзивілл, А. Колесников, В. Чишко Радзивілл О.А. Формування історіософії В.С. Іконникова (до постановки проблеми) / О.А. Радзивілл // Історичний збірник. Історія, історіософія, джерелознавство. - К., 1996. - С. 138 - 160; Колесников А.А. Иконниковы. История дворянского рода / А.А. Колесников. - Барнаул: Алтайский государственный университет, 1998. - 102 с.; Чишко В.С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії та сучасності України / В.С. Чишко. - К.: БМТ, 1996. - 236 с. та ін. Саме вони, досконало проаналізувавши життєвий шлях, формування історіософських поглядів та історіографічний, джерелознавчий, бібліографічний доробок вченого, підкреслили актуальність дослідження його науково-педагогічної спадщини, присвяченої питанням історії Росії.

Історіографічний огляд свідчить, що результати вивчення наукових праць та програм і лекційних курсів В. Іконникова з історії Росії ще не набули цілісності, немає окремого комплексного дослідження проблеми.

Підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» складається з комплексу різноманітних джерел, які доцільно поділити на такі групи: опубліковані студії В. Іконникова, архівні матеріали, епістолярна спадщина науковця.

Першу групу джерел, що стала основою підготовки дисертаційного дослідження, становлять опубліковані наукові праці В. Іконникова, які охоплюють історію Росії ХVІ - ХVIII ст. До них належать магістерська робота В. Іконникова, згодом доопрацьована і розширена, - «Максим Грек и его время» Иконников В.С. Максим Грек и его время. Историческое исследование» / В.С. Иконников. - К., 1915. - 625 с., докторська дисертація «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории» Иконников В.С. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории / В.С. Иконников. - К., 1869. - 562 с. та значна кількість студій, присвячених князю М. Скопину-Шуйському, імператорові Петру І, імператриці Катерині ІІ, митрополиту А. Мацеєвичу, єпископу М. Гумілевському, графу М. Мордвінову та ін. Дослідження вченого були оприлюднені головним чином у «Русской старине», «Университетских известиях», «Чтениях в Историческом обществе Нестора-летописца», «Киевской старине», «Русском архиве», «Военно-историческом вестнике», «Историческом вестнике», «Сборнике государственных знаний», «Записках императорской Академии Наук», «Вестнике Европы», «Журнале Министерства народного просвещения».

У 1995 р. О. Тарасенко вибірково видала програми курсів В.Іконникова з історії Росії Тарасенко О. Становлення та розвиток історичної освіти і науки у Київському університеті у 1834-1884 рр. / Ольга Тарасенко. - К.: Логос, 1995. - С. 252-260., які мають важливе значення для вивчення науково-педагогічної творчості науковця.

У впорядкованій у 2004 р. В. Ульяновським книзі вперше за сто років перевидані деякі дослідження В. Іконникова Ульяновський В.І. Історичні портрети / [упоряд. і автор вступної статті В.І. Ульяновський]. - К.: Либідь, 2004. - 426 с. .

У зв'язку з тим, що творчий доробок В. Іконникова з історії Росії не був повністю оприлюднений і значною мірою на сьогодні не введений до наукового обігу, при написанні дослідження були використані рукописні роботи історика і його програми курсів та лекції. Найбільший масив неопублікованих матеріалів знаходиться у Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (Ф. 46).

У Державному архіві м. Києва у фонді Київського університету (Ф. 16) та Київських вищих жіночих курсів (Ф. 244) містяться протоколи засідань Ради Університету Св. Володимира про підвищення професора В. Іконникова в ординарні професори по кафедрі російської історії, про присудження йому звання заслуженого професора, про нагородження чином Таємного радника. Також там є матеріали про 40-річний ювілей завідування «Университетскими известиями», про призначення В. Іконникова деканом історико-філологічного факультету, про присвоєння вченому звання почесного члена Університету Св. Володимира та ін.

Не менш інформативним є особовий фонд В. Іконникова (Ф. 849) в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві. У фонді налічується 103 одиниці зберігання, що хронологічно охоплюють період з 1864 до 1919 року. Переважну більшість матеріалів цього фонду становлять офіційні документи, пов'язані з науково-педагогічною діяльністю В.Іконникова. іконников росія історія громадський

У архіві Президії Національної академії наук України міститься особова справа В. Іконникова (Ф. 251), яка містить документи щодо обрання його членом академії по кафедрі історії Росії.

Важливу частину джерельного матеріалу складає епістолярій. У ІР НБУВ (Ф. ІІІ - Листування, Ф. 46. - Особовий фонд В. Іконникова), ЦДІАК (Ф. 849 - Особовий фонд В. Іконникова) зберігається листування В. Іконникова з вченими та колегами М. Костомаровим, В. Бузескулом, В. Саввою, М. Дашкевичем, О. Лаппо-Данилевським, О. Левицьким, О. Соболевським, М. Владимирським-Будановим, В. Антоновичем, Д. Багалієм та багатьма ін. Міститься у фондах і листування приватного характеру - з дружиною А. Родзевич, донькою О. Іконниковою та ін.

Отже, джерельна база характеризується різноплановістю та різноманітністю. Опрацьовані джерела являють собою інформативну базу, яка дозволить реалізувати поставлені завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі «Російська держава кінця XVІІ - XVIIІ століть у науковій спадщині Володимира Іконникова» розглянуто напрацювання вченого з історії Росії ХVII - XVIII ст., які залишились у рукописному вигляді. До таких досліджень В. Іконникова належать ґрунтовні праці про правителів Петра І, Анну Іоанівну, Анну Леопольдівну, Єлизавету Петрівну та Катерину ІІ. Лише окремі з них, щоправда, у вигляді статті або доповіді, були опубліковані. Складається розділ із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Епоха Петра І і доба палацових переворотів» охарактеризовано науковий доробок В. Іконникова про Петра І, роль царя-реформатора в суспільно-політичному житті Росії кінця XVII - початку XVIII ст. та епоху палацових переворотів, яка настала після смерті імператора. У підрозділі аналізуються дві чи не найбільші праці історика, які залишились у рукописному варіанті, наукового та науково-популярного характеру «Век Петра Великого в истории России» і «Петр Великий» та низка статей і рецензій вченого про імператора.

Доба палацових переворотів представлена у доробку науковця лекційним курсом «Время Елизаветы Петровны», який охопив період від смерті Петра І до правління Єлизавети Петрівни включно.

В. Іконников детально зобразив історію Росії цього періоду, залучивши у своїх дослідження велику кількість джерельних матеріалів. Визначальною особливістю наукового дослідження вченого є критичне осмислення напрацювань попередників і їх порівняльний аналіз. Він був прихильником ідей С. Соловйова, аналізував роботи К. Кавеліна, М. Устрялова, М. Карамзіна та ін. з історії Росії ХVII - XVIII ст.

У підрозділі 2.2 «Росія у часи царювання Катерини ІІ» розглянуто напрацювання В. Іконникова про імператрицю Катерину ІІ. Загалом наукова спадщина історика, присвячена добі Катерини ІІ, - це великий та інформативний масив матеріалів, представлений рукописними та опублікованими студіями вченого. Його інтерес до постаті государині бере свій початок з університетських лекцій у 1876/77 навчальному році, таких як «Время Екатерины ІІ», «Лекции о внешней политике Екатерины ІІ в начальный период царствования». Упродовж 1881-82 рр. професор літографованим способом розмножив свій спецкурс «Время Екатерины ІІ».

Визначальне місце займає його дослідження «Екатерина ІІ как историк», яке побачило світ лише у скороченому варіанті, але й досі не втратило свого наукового значення. Вчений певною мірою ідеалізував епоху Катерини ІІ, недостатньо звертав увагу на соціальні конфлікти доби. Не розробляв він і економічної тематики та військової історії, але розглянув формування світогляду імператриці, змалював її психологічний портрет, проаналізував державну діяльність. Такий підхід науковця цілком закономірний, оскільки він тяжів до персоналістичного нарису.

У третьому розділі «Персоналістичні дослідження у творчому доробку Володимира Іконникова» проаналізована наукова творчість В. Іконникова, присвячена громадським та державним діячам, російським і українським історикам. Вчений віддавав перевагу перенесенню акценту із загальних схем на особистісний вимір історії - персоналії. Розділ складається із двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Життєписи громадських і державних діячів» відтворює наукові розвідки В. Іконникова про громадських і державних діячів ХVI - ХІХ ст.

Персоналістичні нариси стали пріоритетним напрямом дослідження вченого, який присвятив їм майже половину своїх праць. В. Іконников досліджував біографії відомих громадських та державних діячів, тобто вивчав особовий аспект в історії, місце і роль окремої людини, її вчинків в процесі суспільного розвитку.

Саме з такого дослідження розпочався творчий шлях В. Іконникова. Ще в студентські роки він здійснив дослідження «Максим Грек» про письменника-публіциста ХVI ст., за яке рішенням ради Університету Св. Володимира був нагороджений золотою медаллю. А у 1867 р. захистив магістерську дисертацію на тему «Максим Грек» і отримав ступінь магістра російської історії.

Низкою окремих нарисів у доробку вченого представлена Смутна доба російської історії початку ХVII ст. Це дослідження про воєначальника М. Скопина-Шуйського, біограми царів Федора Івановича, Бориса і Федора Годунових, Лжедмитрія І і Лжедмитрія ІІ.

Праці В. Іконникова з історії Росії ХVIІ - XVIII ст. представлені життєписами таких діячів: ближнього боярина О. Ордин-Нащокіна, єпископа М. Гумілевського, барона К. фон Гейкинга, митрополита А. Мацеєвича та ін. До цього періоду історії належить одна з найбільших праць вченого, серйозне й ретельне дослідження «Граф М.С. Мордвинов». У його основі - документи, знайдені В. Іконниковим у рукописах приватної поміщицької бібліотеки В. Попова у м. Решетилівка на Полтавщині, та інші віднайдені ним джерела.

Персоналістичні студії науковця були своєрідним доповненням до його лекційних курсів і ґрунтовних праць з історії Росії. Окремі з них мали і цілком самостійне значення.

Підрозділ 3.2 «Праці, присвячені російським та українським історикам» розкриває напрацювання В. Іконникова про відомих вчених-істориків ХVIII - початку ХХ ст.: М. Карамзина, А. Шлецера, М. Арцибашева, М. Бантиш-Каменського, Ф. Терновського, О. Брікнера, О. Бодянського та ін.

В. Іконников брав участь у підготовці «Історії імператорського Університету Св. Володимира» та «Біографічного словника професорів і викладачів імператорського Університету Св. Володимира». На думку І. Кауфмана, видання є науковим довідником високого рівня, що за методикою та підходами стояв набагато вище за інші університетські видання того часу. Це можна оцінювати як заслугу його наукового укладача - історика і бібліографа. Половина біографій була написана особисто В. Іконниковим.

Окремі нариси науковець присвятив дослідженню життя та наукової творчості вчених-колег по Університету Св. Володимира: В. Антоновича, І. Лучицького, Ф. Фортинського, Т. Флоринського, І. Забеліна й ін. Такі статті розміщувались у журналі «Университетские известия» і мали насамперед практичне значення. Метою їх написання було підтвердити наукові заслуги кандидата, який балотувався на певну посаду в Університеті Св. Володимира.

У четвертому розділі «Лекційні курси Володимира Іконникова з історії Росії» відтворено професійну діяльність В. Іконникова, яка безпосередньо пов'язана із науковою роботою у сфері історії і викладанням у навчальних закладах. Учений прагнув передати молодому поколінню якомога більше знань. Складається даний розділ із двох підрозділів.

Підрозділ 4.1 «Викладання курсів історії Росії» розкриває педагогічну творчість В. Іконникова. Описано його підходи до викладання історії Росії, найбільш улюблені теми курсів, їх насиченість.

5 жовтня 1865 р. В. Іконникова зарахували у стипендіат для підготовки на професорське звання по кафедрі російської історії. З того часу й бере початок його багаторічна викладацька діяльність у середніх та вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Одеси. Так, у 1865-66 рр. він викладав історію в Київській воєнній гімназії та історію загальної літератури в Київському інституті шляхетних дівчат. Педагогічна кар'єра В. Іконникова почалась в Університеті Св. Володимира невдало. На початку 1866-67 рр. він прочитав три пробні лекції, в яких, на думку тодішнього ректора К. Мітюкова, дозволив собі «ліберальні висловлювання». Тому В. Іконников виїхав до Харкова, де працював на посаді приват-доцента. Харківський університет зіграв важливу роль у формуванні особистості вченого. Це був час його становлення, визначення кола наукових інтересів, обрання ним проблем дослідження.

Після недовгого перебування у Харкові історик переїхав до Одеси, де працював викладачем географії в Одеській ІІ гімназії та викладачем російської історії і словесності у приватній жіночій гімназії.

У 1867 р. В. Іконников отримав ступінь магістра російської історії, захистивши дисертацію на тему «Максим Грек», а у 1869 р. захистив докторську дисертацію у Новоросійському університеті на тему «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории».

У 1871 р. його обрано екстра-ординарним, а згодом - ординарним професором Університету Св. Володимира. Подальша педагогічна діяльність В. Іконникова була нерозривно пов'язана з цим університетом.

У підрозділі 4. 2 «Джерельний аналіз курсів та програм» детально розглянуто лекційні курси та програми з історії Росії, укладені В. Іконниковим. Вивчення змісту одинадцяти лекційних курсів та 26 програм дає змогу констатувати, що напрацьований науковцем матеріал є повноцінною історією Росії з давніх часів до ХVIII ст. включно. Лекції вченого були комплексом прагматичного матеріалу з великою кількістю подробиць, замальовок, численними історіографічними та джерелознавчими оглядами.

Аналіз текстів лекцій та програм В. Іконникова показав, що вони значною мірою пов'язані з безпосередніми потребами його викладацької роботи. Вчений читав курси, які базуються на аналізі правлінь («История Московского государства от времени Алексея Михайловича до царствования Петра Великого», «Лекции о внешней политике России в царствование Анны Иоанновны», «Время Елизаветы Петровны», «Время Екатерины II», «Лекции о внешней политике Екатерины II в начальный период царствования» та ін.), та узагальнюючі лекційні курси, в основі яких був хронологічно-тематичний принцип організації матеріалу («История Новгородской республики», «Лекции по истории Русского государства от древнейших времен до ХVII в.», «История России ХVIII в.» та ін.).

Науковець не був блискучим оповідачем, попри те його лекції вирізнялися інформативністю та фактологічною наповненістю.

У Висновках викладені підсумки і результати дослідження:

- На основі всебічного та ґрунтовного опрацювання значного обсягу архівних і опублікованих джерел, критичного аналізу історіографії проаналізовано стан дослідження теми та її ступінь джерельного забезпечення. З'ясовано, що наукова та педагогічна творчість В. Іконникова з історії Росії не була предметом спеціального комплексного дослідження. Сукупність матеріалів, зібраних в результаті пошукової роботи в ІР НБУВ, ЦДІАК України, ДА м. Києва, Архіві Президії НАН України дозволяє всебічно проаналізувати наукову та педагогічну творчість В. Іконникова, присвячену історії Росії;

- У результаті дослідження наукового доробку В. Іконникова було виявлено його напрацювання з історії Росії XVII - XVIII ст., які залишились у рукописах. До таких досліджень історика належать ґрунтовні праці про російських правителів Петра І, Анну Іоанівну, Анну Леопольдівну, Єлизавету Петрівну та Катерину ІІ. Окремі з них були опубліковані у вигляді статтей. Вченому не вдалося надрукувати їх в окремій монографії чи курсах, хоча накопичений матеріал досить якісний та цікавий: історик зумів розглянути особистості кожного з правителів на тлі його епохи. Такий підхід був найбільш прийнятним для дослідника;

- Доведено, що персоналістичні дослідження зайняли визначальне місце у науковій та педагогічній спадщині В. Іконникова з історії Росії. Із 90 статей, які вийшли друком, 39 відносяться до життєписів. Решта статей, присвячені загальним історичним темам, історії Києва, джерелознавству та ін. Серед означених життєписів 20 - це нариси про громадських і держаних діячів ХVI-ХІХ ст. Окремими відбитками вийшли ґрунтовні дослідження «Максим Грек и его время», «Граф Н. С. Мордвинов», «Г. Р. Державин в своей государственной и общественной деятельности». У деяких випадках великий обсяг інформації дещо перевантажував праці, але в жодному разі не применшив їх значення. Життєписи громадських та державних діячів є своєрідним доповненням до його курсів з історії Росії, хоча здебільшого вони виступають як цілковито самостійні нариси;

- З'ясовано, що серед персоналістичних досліджень науковця 19 праць присвячено російським та українським історикам. У цих студіях В. Іконников звертав увагу здебільшого не на біографію історика, а на його наукові досягнення. Автор не обмежувався лише переліком праць персонажа, а й подавав власну характеристику його досліджень;

- Досліджено, що В. Іконников займався викладацькою діяльністю більше п'ятдесяти років. Учений був одним із організаторів і керівників Історичного товариства Нестора-літописця, головним редактором єдиного тоді вузівського періодичного видання «Университетские известия», деканом історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира, член-кореспондентом Російської академії наук та академіком Української академії наук, дійсним і почесним членом майже усіх тогочасних історичних товариств, комісій. Займаючи ряд посад у системі вищої освіти України та Росії, вчений сприяв нагромадженню історичних знань про російську державу, підготовці фахових кадрів;

- Проаналізовано, що активна діяльність В. Іконникова у викладацькій сфері увінчалась накопиченням обширних студій з історії Росії. Згідно з курсами, які проводив викладач в Університеті Св. Володимира, можна виокремити два напрями дослідження історії Росії. Перший репрезентують лекційні курси, які базуються на оглядах правлінь можновладців, другий - узагальнюючі лекційні курси, побудовані за хронологічно-тематичним принципом. Вивчення текстів 11 лекційних курсів та 26 програм із російської історії дозволяє констатувати, що напрацьований науковцем матеріал є повноцінним комплексним дослідженням історії Росії від давніх часів до ХVIII ст. У них виразно проявляється характерна риса наукового стилю В. Іконникова - тяжіння до історіографічного дослідження;

- Проведене дослідження наукової та педагогічної творчості В. Іконникова з історії Росії дає змогу твердити про багаточисельність його напрацювань. Дослідження вченого з означеної теми були ґрунтовними і актуальними та мали новаторський характер. Йому належать близько 120 наукових праць з історії Росії періоду від давніх часів до ХVІІІ ст. - це монографії, статті, рецензії, бібліографічні нотатки, неопубліковані дослідження та лекційні курси, які охоплюють проблеми суспільно-політичних рухів, становлення поглядів певних прошарків суспільства у різні періоди, історії науки, культури та освіти. В. Іконников здійснив вагомий внесок у розвиток історичної науки і заслуговує на почесне місце в українській і російській історіографії не лише як талановитий історіограф, джерелознавець, києвознавець, але і як історик Росії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ, ВМІЩЕНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Жицька Л.М. Постать Петра І в наукових дослідженнях В.С. Іконникова / Л.М. Жицька // Часопис української історії: Збірник наукових статей. - 2007. - Вип. 6. - С. 22 - 26.

2. Жицька Л.М. Діяльність професора В. С. Іконникова у галузі розвитку вищої жіночої освіти / Л.М. Жицька // Часопис української історії: Збірник наукових статей. - 2007. - Вип. 8. - С. 54 - 58.

3. Жицька Л.М. Володимир Іконников про Петра І і його добу / І.В. Верба, Л.М. Жицька // Історичний журнал. - 2007. - № 1. - С. 63 - 71.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

4. Жицька Л.М. Джерела до біографії і наукової діяльності В.С. Іконникова в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського / Л.М. Жицька // Проблемы словяноведения: Сборник научных статей и материалов. - Брянск: Издательство БГУ, 2006. - Вып. 8. - С. 421 - 429.

5. Жицька Л.М. Історія Росії ХVIII століття у наукових дослідженнях В.С. Іконникова / Л.М. Жицька // Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії: Збірник наукових статей. - Секція 5: Тенденції та напрями розвитку історіографії та філософії історії. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. - Ч.V. - С. 49 - 56.

6. Жицька Л.М. Біографістика у науковій спадщині професора В. Іконникова / Л.М. Жицька // Дні науки історичного факультету: Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського: Збірник статей. - К.: Видавець Цимбаленко Є.С., 2008. - Ч. 1. - С. 132 - 134.

АНОТАЦІЯ

Жицька Л. М. Історія Росії у науковій та педагогічній творчості В. Іконникова. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню педагогічної та наукової творчості професора Університету Св. Володимира В. Іконникова з історії Росії. На основі аналізу наукових праць та широкого кола джерел проаналізовано праці, курси лекцій, програми вченого, присвячені історії Російської держави з давніх часів до ХVIII століття. Особливу увагу приділено неопублікованим працям історика про Петра І, Катерину ІІ, життєписам громадських і державних діячів ХVI - XVIII століть. Окреслено викладання курсів з історії Росії вченим у Харкові, Одесі та Києві. Здійснено джерельний аналіз курсів та програм історика. В дисертації доведено, що активна діяльність В. Іконникова у науковій та викладацькій галузі увінчалась накопиченням обширних студій з історії Росії, яку він писав здебільшого засобом персоніфікації. У комплексі всі праці вченого складають повну історії Росії з давніх часів до XVIII століття і вирізняються багатим бібліографічним матеріалом.

Ключові слова: Володимир Іконников, Університет Св. Володимира, науково-педагогічна спадщина, історія Росії ХVI - XVIII ст., лекції, програми курсів, неопубліковані дослідження.

АННОТАЦИЯ

Жицкая Л. Н. История России в научном и педагогическом творчестве Владимира Иконникова. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Исследование посвящено изучению научного и педагогического творчества профессора императорского Университета Св. Владимира Владимира Степановича Иконникова (1841 - 1923). Большую часть своих трудов он посвятил проблемам историии России с давних времен до XVIII века включительно.

Ученый занимает почетное место среди известных историков, которые работали в Украине во второй половине ХІХ - начале ХХ века. На протяжении пятидесяти лет он преподавал историю России в императорском Университете Св. Владимира и других образовательных учреждениях Києва, Харькова, Одессы.

В 1867 году В. Иконников защитил диссертацию на тему «Максим Грек» и получил степень магистра русской истории, а уже в 1869 году защитил докторскую диссертацию «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории».

В. Иконников был одним из организаторов и руководителей Исторического общества Нестора-летописца, главным редактором журнала «Университетские известия», некоторое время деканом историко-филологического факультета Университетат Св. Владимира, академиком Российской и Украинской академий наук, действительным и почетным членом почти всех исторических обществ, комиссий того времени.

В диссертации дана характеристика научно-педагогической деятельности В. Иконникова.

Особая роль в работе принадлежит неизданным исследованиям В. Иконникова об императоре Петре I, императрице Екатерине II. Рядом отдельных публикаций в научном творчестве ученого представлено Смутное время русской истории начала ХVII века. Это работы о М. Скопине-Шуйском, Лжедмитрии I, Лжедмитрии II и др.

Большое внимание В. Иконников уделял жизнеописаниям общественных и государственных деятелей ХVI-XVIII вв.: ближнего боярина О. Ордина-Нащекина, епископа М. Гумилевского, барона фон Гейкинга, митрополита А. Мацеевича и др.

Этому периоду посвящена одна из наибольших работ ученого «Граф Н. С. Мордвинов». Основу которой составляют документы, найденные В. Иконниковым в рукописях частной библиотеки помещика В. Попова в г. Решетиловка Полтавской области и другие источники.

Некоторые заметки историк посвятил исследованию жизни и деятельности колег по Университету Св. Владимира: В. Антоновича, И. Лучицкого, Ф. Фортинского, И. Забелина и др., особое внимание акцентируя на их образовании и научных достижениях.

В диссертации подробно описано преподавание курсов и лекций ученым по истории России в Киеве, Харькове, Одессе.

Осуществлен анализ курсов и программ историка на основании первоисточников. А также обращено внимание на то, что активная научная и педагогическая деятельность В. Иконникова привела к написанию большого количества трудов по истории России.

Следует подчеркнуть, что работы ученого на эту тему были актуальними и содержательными, имели новаторский характер. Ему принадлежит около 120 научных разработок по истории России - это монографии, статьи, рецензии, библиографические заметки, неизданные работы и лекционные курсы, которые охватывают проблемы общественно-политических движений, становление взглядов некоторых слоев общества в разные периоды, историю науки, культуры и образования.

В целом же исследования В. Иконникова могут составить полноценную историю Российского государства с давних времен до ХVIII века.

Ключевые слова: Владимир Иконников, Университет Св. Владимира, научно-педагогическое наследие, история России ХVI - ХVIII вв., лекции, программы курсов, неопубликованные исследования.

ANNOTATION

Zhytska L.M. History of Russia in the scientific and pedagogical works of V. Ikonnikov. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in history, specialization 07.00.06 - Historiography, source study and special historical disciplines. - Kiev National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the complex investigation of the pedagogical and scientific work about the Russian history made by V. Ikonnikov, the professor of the University by St. Volodymyr. On the basis of the analysis of the scientific works and the wide variety of sources there were analyzed the works, courses and programs of the scholar's lectures devoted to the history of the Russian state from the ancient times to the 18th century. Special attention was paid to the unpublished works of the historian about Petro the First, Kateryna the Second, the biographies of the public and state figures of the 16-18th centuries. There was traced the teaching of the Russian history to the scientists in Kharkiv, Odesa, Kyiv. There was made the source analysis of courses and programs of the historian. In the thesis there was demonstrated that the activity of Ikonnikov in the scientific and teaching branch resulted in the accumulation of the extensive works on Russian history which the scholar wrote primarily using means of personification. All the works of the scholar make up the complete history of Russia from the ancient times to the 18^th century and are distinguished by the rich bibliographic material.

Key words: Volodymyr Ikonnikov, University by St. Volodymyr, scientific and pedagogical activity, Russian history of the 16-18th century, investigation based on personification, lectures, programs of courses.

Размещено на Allbest.ru

...