Економіка населення Південно-Східної Європи (XI – початок VI тис. до н.е.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

УДК 94(292.464)"633"(043.3)

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Економіка населення Південно-Східної Європи (XI - початок VI тис. до н.е.)

Кіосак Дмитро Володимирович

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського.

Науковий керівник:

- доктор історичних наук, професор Станко Володимир Никифорович, професор кафедри всесвітньої історії Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського,

- кандидат історичних наук, доцент Прігарін Олександр Анатолійович, доцент кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук Мацкевий Леонід Георгійович, провідний науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України;

- кандидат історичних наук Одрін Олександр Вадимович, науковий співробітник відділу історії України середніх віків і раннього Нового часу Інституту історії України НАН України.

Захист відбудеться 20.05.2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова (65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24)

Автореферат розісланий 18.04.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Н.О. Петрова.

Анотація

Кіосак Д.В. Економіка населення Південно-Східної Європи (XI - початок VI тис. до н.е.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. - Одеса, 2009.

Роботу присвячено реконструкції економіки прадавніх мешканців Південно-Східної Європи. Висвітлено абсолютну хронологію стоянок доби розпаду ранньопервісної общини в регіоні та запропоновано поділяти її на три етапи. Доведено, що протягом XI - початку VI тис. до н.е. регіон заселяли носії чотирьох моделей адаптації: мисливці, збирачі степу та лісостепу (Північно-Західне Причорномор'я), рибалки, мисливці, збирачі річкових берегів (ущелини Дунаю), мисливці, збирачі гір та передгір'їв (східноадріатичний регіон), рибалки, збирачі, мисливців морських узбереж (Егейська Греція). Неолітизація здебільшого відбувалася в два етапи: стрімке поширення першопрохідців у новий регіон, та повільна демічна дифузія їх з первинних центрів на нові землі.

Ключові слова: палеоекономіка, соціокультурна адаптація, криза привласнюючої економіки, неолітизація, господарсько-культурний тип, абсолютна хронологія.

Аннотация

Киосак Д.В. Экономика населения Юго-Восточной Европы (XI - начало VI тыс. до н.э.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова. - Одесса, 2009.

Работа посвящена реконструкции экономики древних обитателей Юго-Восточной Европы. Новый анализ обобщенной абсолютной хронологии эпохи разложения раннепервобытной общины в регионе позволил выделить три этапа этого процесса: ранний, характеризующийся обеднением и упрощением производственного инвентаря, поздний, отмеченный распространением отжимной техники расщепления и трапециевидных наконечников стрел, и финальный, когда последние носители присваивающей экономики контактировали с первыми земледельцами и скотоводами Европы. Проведено сравнение динамики климатических изменений и изменения народонаселения Юго-Восточной Европы. Оно выявило, что климатические аномалии сопровождались заметным снижением интенсивности использования территории, особенно резким в случае похолодания начала атлантического периода.

Анализ экономической структуры изготовления орудий труда показал, что в рассматриваемый период древние мастера перешли к широкому использованию отходов производства в качестве заготовок для инструментов, что давало заметную экономию сырья. Этот процесс связан с изменениями в структуре мобильности населения Юго-Восточной Европы.

Используя сведения археологии и естественных наук, определено, что в течение XI - начала VI тыс. до н.э. регион заселяли носители четырех моделей адаптации: охотники, собиратели степи и лесостепи (Северо-Западное Причерноморье), рыбаки, охотники, собиратели речных берегов (ущелья Дуная), охотники, собиратели гор и предгорьев (восточноадриатический регион), рыбаки, собиратели, охотники морского побережья (Эгейская Греция). У каждой из них были свои особенности сезонного цикла, стратегий жизнеобеспечения и способов адаптации. Верификация реконструированных моделей адаптации с помощью этнографических аналогий позволила предположить, что каждой из моделей адаптации соответствует определенный хозяйственно-культурный тип.

Кризис присваивающей экономики - дисбаланс между потребностями общества и возможностями окружающей среды - определял направления развития экономики населения Юго-Восточной Европы со времени потеплений конца плейстоцена, достигнув пика свого развития в позднем мезолите.

Процесс неолитизации по большей части развивался в два этапа: стремительное распространение первопроходцев в новый регион, и медленная демическая диффузия их из первичных центров на новые земли. Это объясняется необходимостью социокультурной адаптации общин первопоселенцев к условиям нового региона перед его освоением.

Ключевые слова: палеоэкономика, социокультурная адаптация, кризис присваивающего хозяйства, неолитизация, хозяйственно-культурный тип, абсолютная хронология.

Annotation

Kiosak D.V. The Economy of South-Eastern Europe Population (XI - beginning of VI mill. BC). - Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Historical Sciences degree on speciality 07.00.02 - world history. - Odessa I.I. Mechnikov National University. - Odessa, 2009.

The dissertation is devoted to the reconstruction of paleoeconomy of ancient inhabitants of southeastern Europe. We have cleared out the absolute chronology of Mesolithic sites of the region and proposed a generalized periodization scheme of three stages. The region was inhabited by bearers of four different economic types: hunter-gatherers of the Steppe and Forest-Steppe (North-Western Black Sea coastal area), fishers, hunters and gatherers of river banks (Danubian Gorges), hunters, gatherers of highlands (Eastern Adriatic Sea coastal area) and maritime fishers, gatherers, hunters (Aegean Greece). Neolithization has developed into two stages: the rapid spread of pioneers into new region and slow demic diffusion of them from the primary centers on the new lands.

Key words: paleoeconomy, sociocultural adaptation, hunting economy crisis, neolithization, economical-cultural type, absolute chronology.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Історія первісного суспільства завжди приділяла значну увагу періоду, що безпосередньо передує появі відтворюючої економіки (XІ - початок VI тис. до н.е.), та був часом розквіту громад мисливців-збирачів і, все ж таки, носив у собі паростки майбутніх суспільств з принципово відмінним економічним базисом та соціальною організацією. Важливими невирішеними проблемами є природа адаптивної реакції прадавніх соціумів на революційні кліматичні зміни на межі льодовикового періоду та геологічної сучасності, взаємодія соціальних та економічних факторів інтенсифікації виробництва у первісному суспільстві, роль автохтонних рибалок, мисливців та збирачів у формуванні неолітичного населення Європи. Перелічені вище питання переважно вивчалися в межах окремих спеціальних дисциплін (археології, палеоботаніки, археозоології та ін.) Виникає потреба у синтезуючому історичному дослідженні економіки населення Південно-Східної Європи - давньої контактної зони різних культурних світів, яка являє собою ключовий регіон для вивчення процесів розпаду привласнюючого господарства та формування економіки відтворюючого типу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках комплексних наукових тем "Актуальні проблеми історії Півдня України" (Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, Інститут історії та права, номер держреєстрації 0104U4010975) та "Реконструкція палеоландшафтів і розселення людини в Північному Причорномор'ї за останні 20 тисяч років" (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, історичний факультет, кафедра археології та етнології України, номер держреєстрації 0107U08001).

Мета дослідження - відтворення історичного процесу розвитку економіки населення Південно-Східної Європи у XI-VI тис. до н.е. у зв'язку з особливостями палеогеографічного та конкретно-історичного середовища.

Для досягнення цієї мети передбачено розв'язати наступні науково-дослідницькі завдання:

- проаналізувати наявну джерельну базу та існуючу наукову літературу щодо реконструкції палеоекономік населення Південно-Східної Європи у XI-VI тис. до н.е.;

- висвітлити екологічні передумови розвитку палеоекономік у дріасі ІІІ та першій половині голоцену та проаналізувати адаптивні відповіді ранньопервісних громад на них;

- встановити відносну та абсолютну хронологію процесів розвитку людських спільнот Південно-Східної Європи у мезоліті;

- простежити просторову диференціацію господарства вказаного населення та змоделювати окремі системи їх адаптації;

- відтворити системи розселення та використання простору у вище згаданих общинах;

- визначити відносну роль окремих видів господарської діяльності у кожній з визначених територіально відокремлених спільнот;

- охарактеризувати шляхи формування соціальних та економічних факторів переходу до відтворюючої економіки;

- виявити роль автохтонного населення Південно-Східної Європи у всесвітньо-історичному процесі протягом XI-VI тис. до н.е.

Об'єктом дослідження є суспільства мисливців, збирачів та рибалок, що мешкали у Південно-Східній Європі протягом XI - на початку VI тис. до н.е.

Предмет дослідження - комплекс системних складових кількох близьких економік населення Південно-Східної Європи (XI-VI тис. до н.е.), тобто, адаптивні стратегії, окремі види господарської діяльності та особливості еволюції виробництва знарядь праці рибалок, мисливців та збирачів.

Методологічну основу дослідження складають методи історичного пізнання: порівняльно-історичний, історико-типологічний та проблемно-хронологічний. Для синтезу відомостей різних дисциплін (палеоекології, археозоології, палеоботаніки та ін.) використовувався комплексний підхід. Для реконструкції виробничої діяльності залучалися спеціальні археологічні методи: палеоекономічне моделювання, інструментарій динамічного аналізу виробництва, "економічна анатомія" тощо. Всі ці процесуальні методи дозволили оперувати артефактами та їх комплексами як історичними джерелами для відтворення господарства та побуту населення у вибраний період. Для здійснення міжрегіональних порівнянь ефективними виявилися методи квантитативної історії.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені особливостями завершального етапу кризи привласнюючого господарства, який відповідає середньокам'яній добі або добі формування пізньопервісної общини (за визначенням В.Н. Станко). На низці територій він розпочався ще в останньому дріасовому періоді, а отже нижня хронологічна межа нашого дослідження - це 10650-10290 р. до н.е. Верхня межа пов'язана зі зникненням спільнот з привласнюючою економікою у Південно-Східній Європі. Найпізніше такі зміни мали місце у Північно-Східній Адріатиці (5500-5400 р. до н.е.).

Територіальні межі дослідження включають Південно-Східну Європу - європейський макрорегіон, населення якого мало спільну історію протягом тисячоліть. Він охоплює території сучасних Греції, Албанії, Чорногорії, Хорватії, частково Сербії, європейської частини Туреччини, Болгарії, передкарпатської Румунії, Молдови та окремі регіони України (Північно-Західне Причорномор'я). Переважна більшість пам'яток XI - початку VI тис. до н.е. концентруються у Північно-Західному Причорномор'ї, ущелинах Середнього Дунаю (Залізні Ворота, Д'єрдап), Егейській Греції та на східному узбережжі Адріатичного та Іонійського морів.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим узагальнюючим дослідженням системної взаємодії основних елементів давніх економік Південно-Східної Європи. Низку проблем було вперше поставлено і вирішено: питання узагальненої періодизації та абсолютної хронології мезоліту регіону, співставлення високодетальної кліматичної шкали та етапів розвитку матеріальної культури населення вказаного терену, просторово-територіальної диференціації господарства мешканців Балканського півострову та особливостей кризи мисливського господарства на зазначеній території. Ряд проблем одержали нове висвітлення: роль окремих видів діяльності, інтерпретація систем розселення та стратегій адаптації, шляхи та моделі неолітизації макрорегіону. Вперше їх було розглянуто на теоретичних засадах, розроблених вітчизняною історією первісного суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при підготовці узагальнюючих наукових праць, підручників і посібників, при проведенні загальних та спеціальних курсів лекцій, як з історії первісного суспільства Європи та України, так і з загальної історії економіки.

У публікаціях, надрукованих у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у наступному. В роботах "Основи логіки археологічної теорії" та "Палеоекономіка - частина економічної науки?" висновки про дисциплінарну природу палеоекономіки та системну природу логіки історичних реконструкцій за археологічними джерелами сформульовані здобувачем (особистий внесок - 80%). В статтях "The Mesolithic Settlement of the Lower Danube-Prut-Dniester-South Bug interfluvials: The Early Mesolithic Assemblages" та "Белолесье и его место в изучение мезолита Юго-Восточной Европы" здобувачу належать: висновки про життєзабезпечення ранньопервісного населення на підставі просторового аналізу решток фауни і дослідження ретушованих виробів та функціональних знарядь і про можливу кореляцію між природним середовищем та культурно-історичним процесом у ранньому мезоліті Південно-Східної Європи (особистий внесок - 50%).

Апробація результатів дисертації була здійснена у доповідях на міжнародних конференціях "Гінцівська стоянка та проблеми кам'яного віку України" (м. Лубни, 2003 р.), "Палеоліт Лівобережної України" (м. Донецьк, 2007), Кондаковських читаннях (м. Білгород, 2006 р., Російська Федерація), читаннях пам'яті П.О. Каришковського (м. Одеса, 2008 р.), на семінарі "Демографія у передісторії" (м. Плзень, 2008 р., Чеська республіка).

Публікації. За темою дисертації видано 13 наукових робіт. Серед них чотири роботи - у фахових виданнях України, дві - в іноземних спеціалізованих наукових журналах.

Структура роботи обумовлена проблемним принципом й складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 296 с., основного тексту - 192 с., додатки - 62 с., список використаних літературних джерел нараховує 370 позицій.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета та завдання, предмет та об'єкт, територіальні та хронологічні межі, методологічні засади дослідження.

У першому розділі "Реконструкції палеоекономіки мешканців Південно-Східної Європи (XI - початок VI тис. до н.е.): історія вивчення, методи, джерела" розглядаються теоретичні та методологічні засади вивчення історії економіки кам'яної доби за даними археології та природничих наук.

Історія вивчення економіки населення Південно-Східної Європи в XI - на початку VI тис. до н.е., охарактеризована в підрозділі 1.1, не нараховує і півстоліття. Реконструктивні дослідження були розпочаті лише після створення відповідної емпіричної бази у 1960-х рр. Визначальною рисою історіографічного процесу щодо вищезгаданої теми є жвава та незатухаюча дискусія між неоміграціоністами та неоавтохтоністами. Ключовими питаннями дебатів стали проблеми природи економіки населення напередодні переходу до відтворюючого господарства, динаміки її розвитку, співвідношення основних видів діяльності та ролі автохтонних мешканців регіону у формуванні перших агарних суспільств Європи.

У 1950-70-х рр. відбувається масове відкриття та дослідження мезолітичних пам'яток у різних куточках макрорегіону. Автори польових досліджень пробували синтезувати наявні на їх час знання про господарство та спосіб життя мешканців стоянок середньокам'яного віку. У 1960-х рр. з'являються перші теоретичні праці з проблем способу життєзабезпечення населення регіону (Р. Трінгем, А. Радміллі, Д. Срейович). Цим роботам притаманний гносеологічний оптимізм щодо перспектив вивчення економіки ранньопервісних громад, впевненість у особливій природі культур Південно-Східної Європи та в активній ролі мисливців, рибалок та збирачів у розбудові нового неолітичного суспільства.

1980-ті роки стали часом кристалізації спостережень, зроблених протягом попередніх досліджень. Уточнювалися та ставали все більш розмаїтими теоретичні побудови та соціоекономічні реконструкції. Характерним ставав все більш скептичний погляд на виключність мезоліту Південно-Східної Європи, з'являються узагальнюючі праці Б. Прінц, Д. Чепмена та В.Н. Станко, де вперше значна увага була приділена виключно проблемам палеоекономіки окремих регіонів.

1990-ті роки - це час тріумфу неоміграціонізму, що призвело до критичної переоцінки наявної джерельної бази, зокрема уточнено хронологію багатьох пам'яток. Виявилися неточними і хронологічні побудови Д. Срейовича, а з ними теорії "протонеоліту" та локальної доместикації. Ближчими до істини виявилися погляди його опонента Б. Йовановича. Були відкинуті ідеї А. Радміллі. Замість них мезоліт було перевизначено у культурно-хронологічному плані, що дало змогу здійснити кілька реконструкцій адаптивних стратегій уздовж східного узбережжя Адріатичного моря.

Перебудова поглядів на економіку населення Південно-Східної Європи у XI - на початку VI тис. до н.е. ще й досі не завершена та триває. Недостатньо дослідженими є теми узагальненої періодизації історії регіону, економічної інтерпретації виробництва крем'яних артефактів, просторової варіативності палеоекономік, адаптації, систем життєзабезпечення, організації використання території, річного циклу та сезонності мезолітичних громад Південно-Східної Європи.

Дослідження з реконструкції давніх економік досить вимогливі щодо якості джерельної бази, яку охарактеризовано в підрозділі 1.2 "Джерела, методи та прийоми реконструкції палеоекономіки". Джерела з історії палеоекономіки розпадаються на три великі групи: артефакти, екофакти та природні об'єкти. Кожна з цих категорій вимагає спеціальної аналітичної обробки, перш ніж бути включеною у науковий обіг та стати придатною для видобутку інформації про живу реальність минулого. У більшості випадків такі аналізи - справа спеціалістів, як археологів, так і природознавців. Тому виникає необхідність у спеціальних узагальнюючих процедурах для інтеграції їх спостережень у цілісний нарис історії розвитку господарства первісної доби. Безпосередніми джерелами інформації для такого історичного синтезу виступають публікації археологічних матеріалів та результатів природознавчих аналізів, архів Одеського археологічного музею, археологічні фонди згаданого музею та міських музеїв м. Тренто (Італія) та м. Тімішоара (Румунія), музею Університету м. Феррари (Італія).

Перспективним видається застосування для вирішення описаних вище проблем низки методів реконструкції давніх економік, розроблених вітчизняною наукою; зокрема йдеться про концепцію кризи привласнюючого господарства та палеоекономічне моделювання. Джерельна база дозволяє використання лише дескриптивних моделей особливого типу ("моделей адаптації"). Тільки у окремих випадках наявні джерела дають змогу для поглибленого вивчення елементів давньої економіки.

У другому розділі "Природно-географічні передумови розвитку людності Південно-Східної Європи" для характеристики еволюції клімату Південно-Східної Європи у XI-VI тис до н.е. застосовано послідовність змін нашарувань у гренландських кернах, нещодавно запропоновану в якості нового геологічного стандарту для розчленування відкладів останньої частини антропогенного періоду. Кліматичні осциляції значної амплітуди виникали час від часу і принаймні три з них мали значення для всієї Європи.

Сильно розсічений рельєф Південно-Східної Європи сприяв утворенню численних мікросередовищ, кожне з яких мало своє власну траєкторію еволюції, у чомусь відмінну від прилеглих районів. Виразна висотна зональність накладалася на менш чітку широтну зональність. Регіони із середземноморським кліматом тяглися уздовж узбережжя, в той час як на віддалі від моря клімат був більш континентальним. Флора та фауна тут не зазнали настільки значних змін на рубежі плейстоцену та голоцену, як в прильодовикових зонах. Голоценові види флори та фауни стрімко поширилися з рефугіумів на більшу частину Балканського півострову.

Чорне, Адріатичне, Егейське та Мармурове моря мали тенденцію до підняття вод протягом XI - початку VI тис. до н.е. Як свідчить аналіз абсолютної хронології, відомий гіпотетичний "Чорноморський потоп" (за В. Райаном), якщо й мав місце насправді, не міг здійснювати вплив на поширення мезолітичних та ранньонеолітичних культур, оскільки датується пізнішим часом (5780-5550 р. до н.е.).

Протягом голоцену розвиток природних умов визначався трьома основними трендами: до збільшення температури та вологості, до поширення широколистяних порід дерев та до підняття рівня моря. Кожна з цих тенденцій реалізовувалася нелінійно, з численними відступами та коливаннями. Природне середовище Південно-Східної Європи відзначалося значними варіаціями у часі та просторі. Варто очікувати різних адаптаційних стратегій у відмінних середовищах.

Третій розділ "Культурно-історичний процес у Південно-Східній Європі (XI - початок VI тис. до н.е.)" присвячено створенню основи для широких інтеррегіональних порівнянь - єдиної хронологічної шкали. У підрозділі 3.1 "Хронологія та періодизація еволюції суспільств Південно-Східної Європи (XI - початок VI тис. до н.е.)" шляхом калібрування серій радіовуглецевих дат з опорних стоянок, поєднаних у групи за відносною хронологією культурних шарів, уточнюються та перевіряються локальні періодизації з основних регіонів поширення ранньоголоценового населення Південно-Східної Європи.

Розвиток матеріальної культури населення Південно-Східної Європи відбувався нерівномірно. З точки зору техніко-типологічного складу кременевих індустрій можна виділити дві основні стадії їх еволюції - ранню та пізню. Першій притаманні продовження епіграветських традицій, але з помітною мікролітизацією інвентарю, збільшенням ролі відщепових заготовок. На другій поширюється технокомплекс, що базується на відтискній техніці та використанні трапецій. Час її настання відрізняється від регіону до регіону. Найперші прояви датовані в Північно-Західному Причорномор'ї 7600-7200 р. до н.е.. На східному узбережжі Адріатичного моря та в Егейській Греції він з'являється в 6900-6800 р. до н.е. А в замкнений світ середньодунайських ущелин він проникає лише в фінальномезолітичний час (6200-5800 р. до н.е.). Фінальний етап мезоліту тривав короткий проміжок часу (200-500 років) та характеризувався взаємодією останніх мисливців, рибалок та збирачів з носіями відтворюючого господарства.

Переломні моменти в еволюції економіки населення Південно-Східної Європи в XI - на початку VI тис. до н.е. були пов'язані зі схожими стрімкими процесами поширення інновацій в техніці виготовлення знарядь праці: "азилізацією", "совтерізацією" та "кастельновізацією" (за М. Барбазою). Їх економічна інтерпретація і досі лишається суперечливою. Ці явища охоплювали широкі території Південної та Південно-Східної Європи в дуже короткий термін - кілька століть. Недостатня точність абсолютного датування не дозволяє ранжувати їх прояви у просторі в термінах центру походження та периферії. Лише щодо останнього з них нещодавно вдалося одержати дані на користь асинхронності виникнення стоянок з трапеціями та відтискною технікою в різних частинах регіону. Гребениківська культура Північно-Західного Причорномор'я датується на 3-5 століть раніше від своїх західних аналогів.

Чітка абсолютна хронологія еволюції суспільств Південно-Східної Європи в XI - на початку VI тис. до н.е. дозволяє ставити питання розвитку народонаселення в контексті змін природного середовища в підрозділі 3.2 "Еколого-економічні кореляції у Південно-Східній Європі (XI - початок VI тис. до н.е.)". Початок голоцену маркований зменшенням кількості стоянок. Можливо, потужна пребореальна осциляція уповільнила процес перебудови систем життєзабезпечення ранньопервісних громад в цей час. Аномалія 7,95 тис. р. до н.е. викликала зниження інтенсивності використання регіону людьми, проте не призвела до радикальної адаптивної перебудови їх господарства. Продовжувалася еволюція технокомплексів, що існували на попередньому етапі. Ранньомезолітичне суспільство вступало у чергову фазу кризи мисливського господарства. Тому зниження інтенсивності використання регіону почалося повільно, за кілька століть до похолодання 7,3 тис. р. до н.е. Воно, в свою чергу, могло поглибити вже наявну кризу. Подія 6,2 тис р. до н.е. викликала як власне зменшення кількості населення, так і зміни у стратегіях життєзабезпечення - зміни усталених систем розселення, розширення ресурсної бази, відхід окремих груп людей у інші регіони. палеоекономіка мезоліт господарський

Просторову варіативність моделей адаптації мешканців макрорегіону було проаналізовано в четвертому розділі "Господарсько-культурна варіативність мезолітичного населення Південно-Східної Європи".

Підрозділ 4.1 "Структурні перетворення у сфері виробництва знарядь праці" присвячено аналізу динаміки виробництва знарядь праці. Збільшення рухливості та перехід до неспеціалізованої мобільності викликали потребу в економії сировини. Орієнтовані на пластини технології розщеплення доби пізнього палеоліту змінюються відщеповими та мікроплатівчатими індустріями мезоліту. Таким чином, було досягнуто економію сировини, та й загальна вага вантажу значно зменшилася. Інтерпретація результатів трасологічного аналізу виявила широке використання технологічних відходів виробництва у якості заготовок з самого початку мезоліту.

В підрозділі 4.2 "Рибалки берегів річок в ущелинах Середнього Дунаю" описано модель адаптації мезолітичного суспільства Залізних Воріт. Основою їх раціону були продукти прісноводного походження, як засвідчено ізотопним аналізом кісток людей, похованих на могильниках поселень Лепенський Вір, Власац, Скела Кладовей та Падіна. Вивчення іхтіофауністичного комплексу свідчить, що його основною складовою були великі анадромні риби. Вони масово з'являлися в Дунаї двічі на рік - навесні і восени, тобто особливо продуктивною рибалка могла бути саме в цей час. Тому і виникли великі (в десятки будинків) поселення в місцях зручних для масового здобуття риби. Отже, мабуть, навесні та восени відбувалася концентрація зусиль всієї общини та навіть надобщинна кооперація, колективні форми здобування та обробки риби.

Численні кістки теріофауни вказують і на помітну роль полювання. Дослідження з відносної поживної цінності часток тіла впольованих тварин ("економічної анатомії"), представлених на пам'ятках (Власац, Падіна, Острову Корбулуй), виявило, що вони являли собою резидентні табори. За "економічною анатомією" виділяються кілька груп тварин - одних з них вполювали поблизу стоянок (європейський олень), інших - на віддалі (тур, кінь). Віковий та статевий склад стада забитих тварин не відповідає віковому та статевому профілю їх природних угруповань, що свідчить про те, що мисливці здобували не стадо цілком, але лише окремих його представників. Переважало індивідуальне полювання. Скоріш за все, влітку групи мисливців залишали резидентні табори понад Дунаєм та йшли вглиб суходолу в пошуках здобичі.

На нашу думку, реконструйована археологічно модель адаптації знаходить відповідності у відомому етнографічно господарсько-культурному типі рибалок берегів прісноводних водойм (ханти, мансі, селькупи, ітельмени, нівхи, ульчі та нанайці, індіанці Північного Заходу США). Етнографічні матеріали добре відповідають археологічним реаліям, дозволяючи верифікувати відтворену модель адаптації.

Підрозділ 4.3 "Мисливці та збирачі гір та передгір'їв східної Адріатики" присвячено реконструкції моделі адаптації мешканців західної гористої частини Балканського півострову. Система розселення давнього населення може бути виявлена з певністю лише для північної частини східноадріатичного регіону. Аналіз топографії стоянок в залежності від палеоекологічних реконструкцій поширення гірських лісів та полонин показав, що переважна більшість пам'яток відноситься до двох груп: висотних, які знаходяться поблизу межі гірського лісу та полонин, та низинних, розташованих у долинах біля підніжжя гір. Основним об'єктом полювання був європейський олень, слідуючи за сезонними міграціями якого первісні мисливці піднімалися високо в гори - до 2200 м над рівнем моря. Таку структуру можна інтерпретувати як свідчення висотних міграцій - протиставлення холодної пори року, яку зручно було проводити на низинах, та теплої пори року, коли мисливці проникали у гірські ліси. Можна висловити гіпотезу про існування подібної моделі адаптації і на півдні Адріатичного узбережжя - в Чорногорії, Албанії та Епірі, де поки що не знайдено високогірних стоянок.

Модель адаптації, описана вище, добре відповідає вивченому етнографами господарсько-культурному типу високогірних мисливців-збирачів (народи Південно-Західного Китаю, Індії, Непалу та індіанці Каліфорнії).

В підрозділі 4.4 "Палеоекономіка мешканців узбережжя Егейського моря" описані відомості щодо економіки середньокам'яної доби, які походять з Егейської Греції. На кількох стоянках, відомих як уздовж континентального берега, так і на островах, представлена велика кількість решток риби та морських молюсків. Лише кілька стоянок з недосить виразними археозоологічними колекціями вивчені в глибині суходолу. Виразну групу складають кістки мігруючої риби з відкритого моря. Її вилов вимагав володіння технологіями плавання далеко від прибережних вод та колективної кооперації зусиль.

Етнографічні паралелі з сучасною колективною рибалкою на тунця ("маттанцою") дозволяють припускати, що, скоріш за все, у мезоліті Егейського моря, рибалка у відкритому морі організовувалася подібним чином: сезонно, у час формування косяків - навесні чи восени. Значну роль грало збиральництво молюсків та рослин. Основним об'єктом полювання був європейський олень. Подальші дослідження зможуть пролити більше світла на спосіб життєзабезпечення населення Егейської Греції.

Підрозділ 4.5 "Привласнююче господарство Карпато-Дністровського степу та лісостепу" присвячено економіці населення Карпато-Дністровського простору XI - початку VI тис. до н.е. Основними об'єктами полювання були кінь та тур. Низка інших видів тварин, птахів та риб також ставали здобиччю. Знахідки жнивних ножів та результати палінологічних аналізів свідчать про становлення ускладненого збиральництва у рамках цієї моделі адаптації. Річний цикл базувався на чергуванні переважного перебування на плато та високих терасах (влітку) та у долинах рік та у ярах (взимку), слідуючи за невеликими за відстанню міграціями основних об'єктів мисливства. Проведений багатокритеріальний аналіз свідчить на користь весняно-літнього мешкання на стоянці Білолісся.

Вивчення систем організації простору вказує, що значення логістичної мобільності (за Л. Бінфордом) зростає в пізньому мезоліті. З вищевикладеним можна пов'язувати використання мисливської стратегії "широкого пошуку".

Етнографічними аналогами, охарактеризованої вище системи життєзабезпечення, можуть бути мисливці прерій та народи південної тайги та алтайського лісостепу. Описана модель адаптації відповідає господарсько-культурному типу мисливців та збирачів степу і лісостепу.

В розділі 5 "Криза мисливського господарства та неолітизація Південно-Східної Європи" мова йде про роль економік середньокам'яної доби в становленні відтворюючого господарства та про історичні долі громад рибалок, мисливців та збирачів регіону. В підрозділі 5.1 "Здобутки та суперечності кризи привласнюючого господарства" простежена динаміка кризи мисливсько-збиральницької економіки - дисбалансу між потребами суспільства та можливостями природного середовища, який обумовлював виникнення інноваційних технологій на останніх стадіях існування привласнюючого господарства в Європі. Кризові процеси супроводжувалися безпрецедентним розширенням ресурсної бази мезолітичних груп. Вимірюючи ступінь розмаїття об'єктів рибалки, мисливства та збиральництва, можна оцінити динаміку кризи привласнюючого господарства. Після калібрування радіовуглецевих дат пам'ятки було розподілено на п'ять хронологічних груп - від стоянок максимуму останнього зледеніння до пізньомезолітичних. Розмаїття фауністичних комплексів з плином часу збільшувалося, починаючи від стоянок другої хронологічної групи (фінального палеоліту). Отже, криза привласнюючої економіки розпочалася у пізньольодовиків'ї і тривала протягом тисячоліть. Головний напрямок трансформації полягав у переході від спеціалізованих стратегій до більш загальних способів адаптації. Колективне полювання на стадних мігруючих тварин змінювалося індивідуальним здобуттям нестадних тварин, невеликих ссавців, перелітних птахів, рибалкою та збиральництвом.

Підрозділ 5.2 "Неолітизація Південно-Східної Європи: хронологія та напрямки поширення" присвячено проблемам неолітизації Південно-Східної Європи - регіону, звідки цей процес поширився на решту континенту.

В Егейській Греції найдавніші сліди відтворюючого господарства відзначено на пам'ятках так званого початкового неоліту (6800-6600 р. до н.е.) Перші пам'ятки раннього неоліту - вже з повним набором рис суспільства нового типу - з'являються в 6500-6400 р. до н.е. Східне узбережжя Адріатичного моря було заселено громадами землеробів та скотарів в три етапи: на першому поселення новоприбульців обмежувалися береговими низинами (6100-6000 р. до н.е.), на другому ж вони поширюються уздовж всього берегу. На третьому, який мав місце вже в середньому неоліті, відбувається остаточно витіснення мисливців-збирачів з регіону (5900-5400 р. до н.е.). Неолітизація внутрішніх Балкан відбулася дуже швидко. Широкий простір від Родоп до Угорської низовини був заселений носіями землеробства та скотарства в 6200-6000 р. до н.е. За приблизними підрахунками протягом 150 років було подолано 550 км. В Залізні Ворота неолітичне населення проникає з запізненням - в 5900-5800 р. до н.е. В Карпато-Дністровському просторі найдавніші неолітичні стоянки представлені пам'ятками буго-дністровської культури. Її перший етап датується 6400-6000 р. до н.е. - щонайменше на 200 років раніше від появи носіїв культури Кріш в Румунії.

У кожному з розглянутих регіонів становлення нових соціумів відбувалося у два етапи: перший - "стрибок" у кілька сот кілометрів на нову територію і другий - повільне поширення теренами всього регіону. Скоріш за все, це запізнення може бути пояснене часом, необхідним для формування нових моделей соціокультурної адаптації в новому природному середовищі. Неолітичні суспільства у всіх відомих випадках не були простим продовженням "материнських" соціумів Близького Сходу. Вони являли собою органічний сплав місцевих та прийшлих елементів.

Висновки

Історичний синтетичний підхід до даних археології та природничих наук дозволяє розробити системне бачення розвитку економіки населення Південно-Східної Європи напередодні переходу до відтворюючого господарства.

В результаті опрацювання сучасної джерельної бази в еволюції матеріальної культури Південно-Східної Європи у XI - на початку VI тис. до н.е. виділено три періоди: ранній (характерне переживання тардиграветських рис), пізній (характеризується присутністю відтискної техніки розщеплення кременю та трапецій) та фінальний (період гіпотетичних контактів з носіями неоліту). В ході калібрування радіовуглецевих датувань виявилося, що ці історичні періоди асинхронні у різних районах. Зокрема, відзначено ранню (7600-7200 р. до н.е.) появу трапецій та відтискної техніки розщеплення у Північно-Західному Причорномор'ї.

Кореляція між інтенсивністю заселення Південно-Східної Європи та новою високоточною кліматичною шкалою може бути оцінена як "помірна". Лише подія 6,2 тис. р. до н.е. мала явний вплив на населення регіону, що вивчається. Катастрофічний характер похолодання та посухи призвів до значних змін у екосистемах, які використовувалися давніми рибалками, мисливцями та збирачами.

Аналіз територіальної варіативності економіки виявив, що Південно-Східну Європу населяли носії чотирьох моделей адаптації: 1) рибалки прісноводних водойм, 2) мисливці і збирачі степу та лісостепу, 3) мисливці і збирачі лісів гір та передгір'їв, 4) рибалки та збирачі морського узбережжя. Кожна з цих моделей мала особливу динаміку розвитку, однак загалом сутність процесів відповідала рисам кризи привласнюючого господарства - поступово розквітали неспеціалізовані економіки, зорієнтовані на використання широкого спектру ресурсів.

Економічна структура кременевої індустрії свідчить про значні зміни протягом XI - початку VI тис. до н.е. Широке використання технологічних відходів виробництва у якості заготовок з самого початку мезоліту запропоновано інтерпретувати як наслідок збільшення рухливості давніх общин.

Отже, криза привласнюючої економіки розпочалася у пізньольодовиків'ї і тривала протягом тисячоліть. Головний напрямок трансформації полягав у переході від спеціалізованих стратегій до більш загальних способів адаптації.

Доведено, що неолітизація теренів Південно-Східної Європи найкраще описується моделлю "стрибкової дифузії". Замість повільного рівномірного поширення носіїв відтворюючої економіки відбувається їх проникнення, зазвичай досить глибоке, на нові землі, а потім - стрімке заселення вільних територій. Такий характер неолітичної колонізації, скоріш за все, пояснюється необхідністю соціокультурної адаптації до нових середовищ.

В результаті встановлено, що роль місцевого населення Південно-Східної Європи у всесвітньо-історичному процесі протягом XI-VI тис. до н.е. полягала в тому, що ним було створено низку самобутніх суспільств. Внесок автохтонних мешканців в формування неолітичних суспільств полягав у виробленні особливих локальних шляхів соціокультурної адаптації, без яких неолітизація Європи не була б можливою.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кіосак Д.В. Економічні аспекти обробки кременю (мезоліт Північно-Західного Причорномор'я) / Д.В. Кіосак // Записки історичного факультету. - Вип. 13 / Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. - Одесса: Друк, 2003. - С. 284-293.

2. Кіосак Д.В. Криза привласнюючого господарства та спеціалізація мисливства / Д.В. Кіосак // Записки історичного факультету. - Вип. 15 / Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. - Одеса: Друк, 2004. - С. 39-46.

3. Кіосак Д.В. Про розмір локальних груп в мезоліті степового Причорномор'я / Д.В. Кіосак // Старожитності Степового Причорномор'я та Криму. - Т. 12 / Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2005. - С. 50-55.

4. Кіосак Д.В. Можливості калібрування радіовуглецевих датувань для пізньопалеолітичних стоянок Степового Причорномор'я / Д.В. Кіосак // Наукові праці: Науково-методичний журнал МДГУ ім. П. Могили. - Т. 62. - Вип. 49. Історичні науки. / Миколаївський державний гуманітарний університет імені П. Могили - Миколаїв, 2006. - С. 81-87.

5. Kiosak D.V. Blank selection strategies in the Mesolithic of southwestern Ukraine / D.V. Kiosak // Rivista di archeologia. - XXX / Univesita Ca Foscari. - Venezia, 2006. - P. 5-13.

6. Stanko V.N. The Mesolithic Settlement of the Lower Danube-Prut-Dniester-South Bug interfluvials: The Early Mesolithic Assemblages / V.N. Stanko, D.V. Kiosak // Atti Societa Preistoria Protostoria Friuli-Venezia-Giulia. - Trieste: Centralgrafica Snc, 2007. - XVI. - Р. 13-28. (Особистий внесок - 50%).

7. Руденко В.Т. Палеоекономіка - частина економічної науки? / В.Т. Руденко, Д.В. Кіосак // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції "Удосконалення підготовки фахівців", 26-28 травня 2002 р. - Одеса: Астропринт, 2002. - C. 224. (Особистий внесок - 80%).

8. Кіосак Д.В. Некоторые аспекты демографии населения степного Причерноморья в эпоху мезолита / Д.В. Кіосак // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали та дослідження. - Т. 4. - Донецьк, 2004. - С. 12-14.

9. Кіосак Д.В. Основи логіки археологічної теорії / Д.В. Кіосак, В.Т. Руденко // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. - №4 (12) / Одеський державний економічний університет. - Одеса, 2004. - C. 226-231. (Особистий внесок - 80%).

10. Киосак Д.В. Охрана и исследование памятников каменного века Северо-Западного Причерноморья / Д.В. Киосак // Кондаковские чтения І. Проблемы культурной преемственности. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2005. - С. 27-30.

11. Кіосак Д.В. Сезон функціонування поселення Білолісся / Д.В. Кіосак // Науковий вісник Миколаївського державного університету. - Історичні науки. - 2005. - Вип. 11. - С. 17-21.

12. Станко В.Н. Белолесье и его место в изучение мезолита Юго-Восточной Европы / В.Н. Станко, Д.В. Кіосак // Человек в истории и культуре: сборник научных работ. - Одесса-Терновка, 2007. - С. 147-153. (Особистий внесок - 50%).

13. Киосак Д.В. О датировке гипотетического "черноморского потопа" и его археологических последствиях / Д.В. Киосак // Древнее Причерноморье. - Вип. VIII. - Одесса: ФЛП "Фридман АС", 2008. - С. 161-165.

Размещено на Allbest.ru