Польські наукові історичні товариства Львова останньої чверті ХІХ – 30-х років ХХ ст.: виникнення, розвиток та формування інтелектуального середовища

Геральдичне товариство видавало наукові часописи ("Геральдичний місячник" та "Річник (Польського) Геральдичного товариства у Львові"), збирало матеріали з геральдики, генеалогії та сфрагістики, представляло польську науку на міжнародній арені. У 1920-х рр. брало участь в обговореннях державної гербової політики.

У підрозділі 5. 2. "Місце нумізматики у діяльності наукових і колекціонерських об'єднань Львова" описано наукові розробки проблем нумізматики, боністики та фалеристики львівськими нумізматичними товариствами, проаналізовано їхню участь в обговоренні проектів заснування загальнопольського центру нумізматики.

До Першої світової війни центром польської нумізматики було Нумізматично-археологічне товариство в Кракові. У Львові діяв лише Нумізматичний гурток членів краківської інституції, в якому працювали переважно колекціонери пам'яток давнини. Після завершення Першої світової війни краківське Нумізматично-археологічне товариство, яке претендувало на статус загальнопольського, занепадає. У Варшаві, Львові та Познані зароджуються нумізматичні осередки. Відсутність єдиного центру польської нумізматики змусила дослідників зі Львова в 1925 р. заснувати Союз львівських нумізматів. Найактивніше це Товариство працювало в 1925-1928 рр., коли видавало часопис, проводило наукові засідання та аукціони нумізматичних предметів. Після 1928 р. Союз занепадає і згадується лише в контексті обговорень ідей створення єдиного польського центру нумізматики. Після нереалізації планів щодо утворення такого центру поступово спадає ефективність наукової діяльності всіх чотирьох нумізматичних осередків, а Союз львівських нумізматів, очевидно, перестав існувати.

Висновки

1. В останній чверті ХІХ - 30-х роках ХХ ст. у Львові функціонувало близько десяти наукових товариств, члени яких досліджували конкретні питання історичної науки: Крайове археологічне товариство, Львівське доісторичне товариство, Народознавче товариство, Польське історичне товариство, Товариство шанувальників минувшини Львова, Товариство дослідження історії оборони Львова та південно-східних воєводств, Львівське відділення Польського краєзнавчого товариства, Геральдичне товариство, Союз львівських нумізматів та ін.

2. Організаційна структура польських історичних товариств Львова передбачала наявність органів управління, спеціалізованих наукових підрозділів та регіональних відділень. Органами управління всіх товариств були Загальні збори членів та правління (Головне керівництво, Виділ тощо). Загальні збори визначали програмні засади діяльності товариств, правління були їхніми виконавчими органами. Задля продуктивнішої організації наукової діяльності при правліннях деяких товариств було створено спеціалізовані секції та відділення в галицьких регіонах (Крайове археологічне товариство, Народознавче товариство та Товариство дослідження історії оборони Львова та південно-східних воєводств).

3. Фінансовим підґрунтям діяльності товариств були членські внески, державні субвенції та приватні грошові подарунки, прибуток від продажу наукових видань і реалізації інших наукових проектів. Головним джерелом доходів товариств, як організацій, заснованих на громадських засадах, мали бути членські внески. До початку Першої світової війни товариства повністю від них залежали, оскільки субвенції органів місцевої та центральної влади були мізерними. Водночас у 1920-1930-х рр. більшість історичних товариств Львова залежали від державного фінансування. Їхню діяльність забезпечували субвенції Міністерства віросповідань та освіти, Ради міста Львова тощо.

4. Наукова діяльність історичних товариств здійснювалася в декількох напрямах: видання наукових часописів; виявлення, ідентифікація та збереження історичних матеріалів; заснування спеціалізованих бібліотек і музеїв, проведення наукових засідань, на яких обговорювали актуальні питання історичної науки тощо.

5. Діяльність усіх товариств зумовлювалась станом розвитку історичної науки та завданнями цих інституцій. Найбільше впливали на розвиток історичних дисциплін дослідження загальнопольських товариств - Народознавчого та Геральдичного. Ці інституції стали центрами польських етнографії та геральдики й суміжних дисциплін. Вони, на відміну від інших профільних польських інституцій, спробували не лише вивчати окремі наукові проблеми, але й аналізувати поточний стан розвитку історичних дисциплін, розробляли спеціальні методи проведення наукових досліджень.

Інші товариства були засновані для здійснення конкретних наукових завдань. Крайове археологічне товариство мало здійснювати пошук, систематизацію та опрацювання матеріалів про історичні пам'ятки Галичини. Товариство шанувальників минувшини Львова мало популяризувати відомості про історичне минуле Львова. Товариство дослідження історії оборони Львова та південно-східних воєводств створили з метою виявлення, опрацювання й зберігання джерел до історії польсько-української та польсько-радянської війн 1918-1920 рр. Союз львівських нумізматів мав стати місцевим осередком досліджень з історії карбування монет і вивчення особливостей грошового обігу. Члени львівських відділень Польського краєзнавчого та Польського доісторичного товариств досліджували питання краєзнавства та найдавнішої історії регіону.

6. Усі товариства намагалися налагодити наукову співпрацю з подібними польськими та зарубіжними організаціями. Товариства співпрацювали з різними установами, брали участь у засіданнях міжнародних наукових зібрань. Співпраця відбувалася через обмін виданнями та науковою інформацією. Найбільших успіхів досягло Народознавче товариство, яке в 1930-х рр. співпрацювало з близько 200 організаціями. У роботі світових конгресів брали участь представники лише Крайового археологічного, Геральдичного та Народознавчого товариств.

7. У товариствах сформувалося специфічне, порівняно з іншими науковими інституціями, інтелектуальне середовище. В їхній діяльності брали участь не лише фахівці, а й аматори. До Першої світової війни фінансування товариств повністю залежало від членських внесків. Саме тому політику збільшення чисельності за рахунок непрофесійних дослідників проводили правління більшості історичних товариств Львова. Лише керівництво Геральдичного товариства уникало практики залучення до наукових розробок аматорів.

У період між двома світовими війнами, коли товариства отримували значні субвенції від державної та місцевої влади, чисельність більшості з них зменшилася. Товариства професіоналізувалися, аматорів серед їхніх членів ставало щораз менше. Виняток становили товариства, які займалися популяризацією історичного знання (Товариство шанувальників минувшини Львова), краєзнавством (Львівське відділення Польського краєзнавчого товариства) чи об'єднували колекціонерів історичних пам'яток (нумізматичні гуртки та Союз львівських нумізматів).

8. Членами польських історичних товариств, як відомо зі збережених списків членів, були близько 3 тисяч осіб. Однак на ці відомості зважаємо з пересторогою. Керівництво деяких товариств вносило до списків відомих дослідників, які займалися питаннями, дотичними до завдань товариств.

Склад історичних товариств визначався їхніми завданнями та науковими чи, інколи, політичними пріоритетами. Під час австрійського панування в Галичині участь у історичних товариствах була однією з форм політичного самовираження місцевої інтелігенції. У міжвоєнний період більшість із них професіоналізується.

9. Більшість членів історичних товариств Львова проживали в Галичині. Серед членів товариств, які діяли до початку Першої світової війни майже нема дослідників з інших теренів поділеної Польщі. В 1920-х - 1930-х рр. у львівських історичних товариствах, особливо загальнопольських (Геральдичному та Народознавчому), побільшало дослідників, які представляли варшавське та познанське наукові середовища.

Серед членів історичних товариств Львова переважали поляки, були також українці, євреї, вірмени та чехи. Найплідніше з українськими науковцями співпрацювали археологічні та Народознавче товариства. Зокрема, в Крайовому археологічному товаристві працювали Антоній Петрушевич та Ісидор Шараневич, у Львівському доісторичному товаристві - Маркіян Смішко та Ярослав Пастернак, у Народознавчому товаристві - Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Олександр і Філарет Колесси, Михайло Павлик та ін. Учасниками деяких товариств були єврейські (Маурици Аллєрганд, Маєр Балабан), вірменські (Леон Теодорович) та чеські (Любор Нідерле та Франтішек Ржегорж) дослідники.

10. Оскільки історичні товариства були громадськими організаціями, то діяльність багатьох із них залежала від суспільно-політичних настроїв галицького населення останньої чверті ХІХ - 30-х років ХХ ст. Зокрема, деякі наукові дослідження Крайового археологічного товариства можуть бути прикладом пошуку польсько-українського порозуміння в кінці 1870-1880-х рр. Неоромантична методологія кінця ХІХ - початку ХХ ст. впливала на наукові дослідження Народознавчого товариства, Товариства шанувальників минувшини Львова і Товариства дослідження історії оборони Львова та південно-східних воєводств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Масик Роман. Генеалогічні дослідження польських історичних товариств Львова останньої чверті ХІХ - 30-х рр. ХХ ст. / Роман Масик // Історико-політичні проблеми сучасного світу. - Т. 19-20. - Чернівці: Рута, 2009. - С. 278-282.

2. Масик Роман. Діяльність Львівського доісторичного товариства (1932-1939) / Роман Масик // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. - № 5 (96). - Донецьк: Український культурологічний центр, 2009. - С. 58-61.

3. Масик Роман. Крайове археологічне товариство у Львові (1875-1890) / Роман Масик // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів, 2008. - Вип. 9-10. - С. 157-170.

4. Масик Роман. Львівське відділення Польського краєзнавчого товариства і організація шкільних краєзнавчих гуртків / Роман Масик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. 11-12. - Дрогобич: Коло, 2008. - С. 206-213.

Размещено на Allbest.ru