Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002 рр.)

07.00.01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІДЕНКО Юрій Володимирович

УДК 94 (477.7) «1989/2002»

Миколаїв - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Гончарук Григорій Іванович,

Одеський національний політехнічний університет,

завідувач кафедри історії та етнографії України

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Даниленко Віктор Михайлович,

Інститут історії України Національної

Академії Наук України, завідувач відділу

історії України другої половини ХХ століття

доктор історичних наук, професор

Шкварець Валентин Павлович,

Миколаївський державний

університет ім. В.О. Сухомлинського,

професор кафедри історії України

Захист відбудеться «4» грудня 2009 о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.02 в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили, за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10, ауд. № 5-107.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили, за адресою: 54003, м. Мико-лаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Автореферат розісланий 3 листопада 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Пронь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після здобуття Україною незалежності триває складний процес державотворення та розбудови громадянського суспільства. Прийнято чимало законів та документів, які кардинально змінили розвиток України та суспільний устрій держави. Народний Рух України є політичною силою, що стояла біля витоків цих процесів та впливала на них. Він - ініціатор багатьох законодавчих актів України, що забезпечували її майбутній розвиток. Дослідження досвіду державотворчої діяльності Народного Руху України стане вагомим внеском у розвиток процесу законотворення в Україні.

Глибинні процеси розвитку української державності формувались у різних суспільних формаціях тривалий час. Верховна Рада України стала основним локомотивом у закладанні основ незалежної держави Україна в 90-х рр. ХХ ст. Складний процес державотворення нині потребує більш детального дослідження та вивчення. Діяльність депутатів Народного Руху України та втілення основних програмових принципів Руху в законодавчих актах та документах залишається доступною лише вузькому загалу фахівців-дослідників і майже недоступна широкій громадськості зацікавлених і в інформації студентів, викладачів, науковців. Державотворча робота та внесок депутатів від Народного Руху в законодавче забезпечення країни потребує більш детального та фахового дослідження для майбутнього використання в діяльності іншими політичними силами, широко представленому в політичному житті України.

Актуальність дослідження також визначається тим суспільним інтересом, що зріс до вивчення діяльності політичних партій в умовах багатопартійності у період незалежності Української держави.

Високий науковий рейтинг проблеми підтверджується і тим, що Народний Рух України є однією із перших політичних партій, значна частина діяльності якого присвячена державотворчим процесам молодої української держави.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв'язок з науковою темою «Вплив політичних партій та громадських організацій на формування національної свідомості громадян як чинника українського державотворення» (державний реєстраційний номер 01974008732), яка розробляється кафедрою історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету згідно з координаційним планом Міністерства освіти і науки України, а також із кафедральною темою «Політичні партії та громадські організації: історія і сучасність».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення практичного та теоретичного внеску Народного Руху України, його фракції у Верховній Раді України, окремих депутатів у процес державотворення в нашій державі. Поставлена мета конкретизується через вирішення наступних завдань:

- визначити рівень наукової розробки даної теми, проаналізувати матеріали та документи, які розвивають державотворчий процес в Україні у 90-ті рр. XX ст. - поч. XXI ст.;

- простежити історію державотворчих ініціатив Народного Руху України;

- розглянути програмові положення НРУ, що знайшли законодавче втілення у розвитку нашої держави;

- висвітлити форми і методи практичної діяльності Народного Руху України в державотворчих процесах України;

- розкрити роль Руху в розробці та прийнятті Конституції України;

- дослідити внесок НРУ в законодавчий процес;

- вивчити державотворчі ініціативи депутатів-рухівців;

- показати співпрацю із фракціями в парламенті фракції НРУ та окремих депутатів у законотворчому процесі.

Об'єктом дослідження є суспільно-політичні партії та рухи, їхня участь в українському державотворенні.

Предметом дослідження є участь Народного Руху України у державотворчих процесах України, у політичній боротьбі, законодавчій діяльності, розбудові демократичних інституцій, забезпеченні правового розвитку України.

Методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи історичного дослідження: об'єктивність, історизм, системність. В роботі використані історико-аналітичний, проблемно-хронологічний методи дослідження. Типологічний метод використано для історіографічного аналізу та характеристики наявних джерел, метод структурно-функціонального аналізу - для характеристики політичних, громадських структур. Порівняльний метод дослідження використано для порівняння державотворчих ініціатив Народного Руху України з іншими політичними силами, для зіставлення основних положень рухівської концепції державотворення в Україні з документами, прийнятими Верховною Радою та виголошених у доповідях президентів України в досліджуваний період.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від створення крайових організацій на установчих конференціях у 1989 році до рішення Народного Руху балотуватися до Верховної Ради у блоці політичних партій «Наша Україна» у 2002 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію України в межах її адміністративно-територіального поділу в досліджуваний період.

Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що у ній вперше здійснена спроба узагальнити діяльність однієї з політичних партій сучасної України. Основну увагу дисертант приділяв ролі Народного Руху України в державотворчих процесах:

– відтворено внесок Народного Руху України в розвиток державо-творчих процесів в Україні;

– показано, що у визначенні стратегії розвитку України використано ряд важливих положень рухівської програми;

– розкрито роль Народного Руху України у прийнятті Конституції України, фіксації багатьох важливих положень, що визначили стратегічний розвиток нашої держави як національної;

– досліджено внесок депутатів від Народного Руху України в розвиток законодавчої думки в Україні;

– проаналізовано форми і методи захисту національних інтересів України депутатами фракції НРУ.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що систематизовані в ньому матеріали висвітлюють важливу складову історії боротьби за українську державність. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України, в лекційних курсах з історії України, політології, спеціальних курсах на історичних факультетах. Введені до наукового обігу документальні матеріали можуть застосовуватися при подальшому дослідженні тем, присвячених Народному Руху України, його внеску в державотворчий процес.

Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації обговорено на спільному засіданні кафедри історії та етнографії України та кафедри політології Одеського національного політехнічного університету.

Основні положення та висновки дослідження виголошувалися на всеукраїнських і регіональних конференціях з проблеми діяльності НРУ: на ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Інтелігенція і влада» (м. Одеса, березень 2002 р.), першій, другій, третій, четвертій, п'ятій (позачерговій), шостій та сьомій Всеукраїнських конференціях «Народний Рух України: місце в історії та політиці» (м. Одеса, 1994, 1996, 1998, 2000, 2001, 2005, 2009 рр.).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у монографії та дванадцяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них основного тексту - 191 сторінка. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (315 найменувань на 29 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

народний рух україна конституція

У вступі обґрунтована актуальність теми та ступінь її наукової розробки, визначені об'єкт і предмет, мета й завдання дослідження, наукова новизна дисертаційної роботи, розкриті її методологічні принципи, практичне значення.

У першому розділі «Історіографічна та джерельна база дослідження» міститься огляд літератури та джерел, наведений їх аналіз і оцінка публікацій, які мають інформацію про витоки встановлення парламентаризму в Україні та внесок до нього Народного Руху України, а також праці про хід політичних, законодавчих і державотворчих процесів у нашій країні та етапи їх розвитку, до якого мали безпосереднє відношення народні депутати фракції Народного Руху України.

У першому підрозділі висвітлюються історіографічні аспекти дослідження. Серед комплексу праць, присвячених проблемі, автор виділяє дві фундаментальні монографії, підготовлені вченими Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України: «Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001)» (К., 2001) та «Державотворчий процес в Україні 1991-2006» (К., 2007). В них аналізуються витоки та історія українського державотворення, суспільно-політичні й культурні процеси трансформаційного періоду. Значна увага приділена висвітленню ролі і місця Народного Руху України в розбудові української держави, законотворчій діяльності, політичному протиборстві.

Суттєвим внеском у вивчення історії Народного руху України стали праці А. Камінського, О. Мотиля, Е. Вілсона, Т. Кузьо, П. Магочі, Б. Кравченка. В них розглядаються чинники, які вплинули на піднесення українського національно-визвольного руху та національної свідомості, вказано на політичні та економічні фактори суспільно-політичних трансформаційних процесів: соціально-економічні зміни, послаблення репресивного тиску на інтелігенцію з боку держави тощо. А. Камінський зробив аргуметований висновок, що саме Рух заклав основи багатонаціональності в Україні. У працях Т. Кузьо центральне місце займають доленосні події - парламентські і президентські вибори, які домінували в політичному житті України в 1990, 1994, 1998 рр., Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., що підтвердив Акт проголошення незалежності України тощо.

Помітний вплив на дослідження теми - протистояння провідних національно-визвольних сил радянській номенклатурній системі - мали праці вітчизняних дослідників Г. Касьянова, В. Даниленка, Ю. Курносова, А. Русначенка, Ю. Данилюка, О. Г. Бажана.

Дослідженню та вивченню проблем формування націонал-демократичної опозиції, її стосунків із владою присвячені праці О. Гараня, В. Кулика, В. Литвина. О. Гарань вперше висвітлив процес зародження та становлення Руху, його роль у політичному житті суспільства. Відтворюючи події рухівської історії, проаналізував місце і роль Руху в політичному житті та становленні владних структур в Україні. В. Литвин ґрунтовно розкрив проблему становлення сучасної національної еліти, її ролі в державотворенні, соціальному і суспільно-політичному процесі.

В аспекті боротьби за українську незалежну соборну державу у 1989-1999 рр., ролі різних політичних сил та їх лідерів розглядає історію НРУ В. Ковтун. Утім, більш ґрунтовно досліджує місце та роль НРУ в політичному житті України Г. Гончарук, який уперше широко використав документи архівів крайових рухівських організацій. Його книга містить хроніку подій, які відбувалися в Україні та в НРУ: президентські та парламентські вибори й участь у них Руху, проведення шести рухівських з'їздів, підготовка та прийняття рухівських документів, процес формування стратегії і тактики в лавах Руху тощо.

У монографії Г. Гончарука та О. Шановської «Національна ідея і Народний Рух України» висвітлюється конкретна практика державотворчої діяльності НРУ. В основу роботи покладені результати дисертаційних здобутків авторів. Основну увагу приділено розробці та втіленню національної програми НРУ, відтвореній завдяки аналізу документів та практичної діяльності Руху. В книзі зроблено спробу показати роль Народного Руху України за перебудову в консолідації національно-демократичних сил в умовах гласності, досліджується еволюція ідеології, аналізується Концепція державотворення в Україні.

Серед праць, присвячених темі дисертації, важливе місце займає наукова робота С. Кульчицького, що безпосередньо стосується розгляду закономірностей державотворчого процесу в незалежній Україні. Праця вченого пояснює причини невдач державотворчого процесу, дає відповідь на запитання: якими стали рушійні сили національної революції 1989-1991 рр., та містить оцінку законодавчої діяльності українського парламенту.

Загальні аспекти державотворчого процесу через призму політології розглядали О. Майборода, М. Панчук, В. Кремень, В. Ткаченко, В. Брюховецький, М. Михальченко, В. Танчер, В. Горбатенко.

Різні аспекти державотворчої діяльності НРУ порушено у публікаціях, авторами яких є сучасники подій та лідери НРУ: І. Драч, В. Чорновіл, М. Горинь, М. Поровський, І. Дзюба, О. Бураковський.

Значний вплив на розробку проблеми державотворчої діяльності НРУ здійснили опубліковані матеріали наукових конференцій за загальною тематикою «Народний Рух України: місце в історії та політиці».

Джерельна база дослідження представлена документами та матеріалами НРУ, стенографічними звітами Великих зборів (з'їздів) НРУ, а також ухвалами, заявами, зверненнями Центрального Проводу НРУ, Великої та Малої Рад НРУ.

При написані дисертації використані архівні фонди, вперше введено до наукового обігу новий комплекс численних і різноманітних джерел, що допомогло відібрати і осмислити найбільш типові факти і явища, виявити і прослідкувати діяльність НРУ в державі. Автор використав матеріали з архівних фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), поточного архіву Центрального Проводу, Миколаївської обласної організації та осередків Руху, обласних державних архівів.

Використано матеріали, що друкувалися у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщені на офіційному веб-сайті та в Бюлетені Верховної Ради України, офіційні документи Руху (тексти звернень, ухвал Центрального Проводу, заяви Малої Ради Руху тощо). Важливим джерелом для дослідження запропонованої теми стали збірники документів та матеріалів, зокрема збірник «Провісники свободи державності і демократії», преса. В дослідженні автор використав інформацію, розміщену в газетах «Дзеркало тижня», «За вільну Україну», «Народне слово», «Всеукраинские ведомости», «Юг», «Вечірній Київ», «Український південь» «Вільне життя», «Народна газета», «Літературна Україна». Преса виступала як інструмент політичної боротьби у конституційному процесі. За ідеологічною програмою НРУ, пропагувати ідеї Руху покликаний був інформаційний відділ «Рух-прес».

У дисертації використано спомини діячів НРУ, виступи, інтерв'ю його колишніх і теперішніх лідерів: В. Чорновола, І. Драча, Д. Павличка, Л. Лук'яненка, М. Гориня та інших фундаторів Руху.

Стислий огляд наукових праць, публікацій дає підстави для висновку про те, що тема дисертаційного дослідження недостатньо вивчена істориками та політологами, а також містить у собі потужну базу як архівних, так і опублікованих джерел для висвітлення ролі НРУ в державотворчих процесах у зазначений період.

Саме з таких позицій виходив автор, залучивши до наукового обігу значний пласт джерельних відомостей. Цим закладена документальна основа для вирішення завдань дослідження.

У другому розділі «Діяльність НРУ зі створення умов та визначення головних напрямків державотворення в Україні» зроблено аналіз формування Руху як громадсько-політичної організації, здатної запропонувати політичні лозунги та очолити поступ за здобуття незалежності України.

Розкрито процес зародження Народного Руху та прийняття проекту Програми цієї громадсько-політичної організації. Проголошення в документі організації таких ідей, як гуманізація, демократизація, справедливість, суверенітет, адміністративно-командна система саме в цей історичний час сприяли підвищенню політичної активності суспільства України. А головне, у Програмі Руху йшлося про необхідність суверенітету України і шляхи його досягнення.

У підрозділі 2.1 «Боротьба Руху за незалежність України» дисертант доводить закономірність створення НРУ, підкреслює історичне значення першого з'їзду Руху, що відбувся 9-10 вересня 1989 року, на якому було прийнято низку важливих документів, у тому числі Програму НРУ. З'їзд засвідчив соціально-політичну зрілість української інтелігенції, яка знайшла в собі сили відкрито піднятися на боротьбу за відродження національної ідеї, незалежності, мови, культури, символіки. Він довів, що українське суспільство визріло для демократичних перетворень, має талановитих організаторів і сміливих борців за українське відродження, здатних у перспективі привести НРУ до якісно іншого стану. Автор підкреслює, що виникнення Руху дало могутній поштовх для створення низки політичних партій та громадських організацій в Україні, які у своїх програмних документах так чи інакше ставили проблему незалежності України. З цією метою спільно проводили заходи з НРУ, які носили відверто незалежницький характер. Автор підкреслив, що серед низки політичних заходів Руху особливо важливе значення мав «живий ланцюг» між Києвом і Львовом до дня Соборності України, та святкування 500-річчя Запорозької Січі та багато інших заходів. Реальним доказом актуальності й ефективності діяльності Руху стало прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою України «Декларації про державний суверенітет України». Це досягнення українського народу стало значною мірою здобутком, передусім, Народного Руху України.

У роботі відзначається роль II зборів НРУ в суспільно-політичному житті України, розглядається проблема тактики Руху, його діяльність з досягнення незалежницького існування України. Автор підкреслює, що змінена після Других Всеукраїнських зборів (жовтень 1990 р.) Програма визначала мету Руху у двох основних положеннях: досягнення державної незалежності України, створення ненасильницькими методами демократичної республіки. Чітка позиція Народної Ради, до якої входили депутати від Народного Руху, під час спроби державного перевороту 19-23 серпня в Москві так званим Державним Комітетом із надзвичайного стану та переконливі, цілеспрямовані і рішучі дії Руху в доленосні для України дні підтверджують його послідовність у боротьбі за державну незалежність України.

У підрозділі 2.2 «Визначення головних напрямків реалізації державо-творення у програмних документах НРУ» розглянуто напрямки формування демократичної правової української держави в першій Програмі, що прийнята на першому з'їзді Руху 9 вересня 1989 року. Стосовно теми даного дослідження, а саме: ролі громадсько-політичної організації Народного Руху України у створенні демократичної незалежної держави Україна, визначено програмні вимоги організації щодо напрямків формування нової держави, які у майбутньому стали реалізуватися в Конституції та законах України, що мали стати прерогативою законодавчого органу Верховної Ради України. Детально розглянуто розділи програми. У першому розділі Програми НРУ «Принципи, цілі, напрямки й способи діяльності Руху» підкреслювалось, що головною метою діяльності Рух визначає побудову в Україні демократичного й гуманного суспільства, в якому повинно бути досягнуто справжнього народовладдя, добробуту народу й умов для гідного життя людини, відродження та всебічного розвитку української нації, й створення суверенної української держави.

Перша Програма Народного Руху України за перебудову змінена та доповнена Другими Всеукраїнськими зборами. Що стосується напрямків державотворення, то вони не зазнали помітних змістовних змін. Цей документ посилив віру українських громадян у відродження справедливості, людської гідності і нації. Програма Руху внесла розгубленість у середовище правлячих кіл Радянського Союзу, передусім, керівництва КПРС.

Ґрунтовність цього документа в тому, що він своїми положеннями спирався на міжнародні принципи і норми з прав людини і нації.

У третьому розділі «Державотворча діяльність Народного Руху України» у підрозділі 3.1 «Державотворчі посили третіх Всеукраїнських зборів Народного Руху України» розкрито важливість та історичне значення для України документів та рішень, прийнятих на третіх Всеукраїнських зборах Народного Руху України. Збори підвели підсумок боротьбі НРУ за здобуття незалежності, про це говорили доповідачі. Відзначено роль Народної Ради - основної рушійної сили державотворчих намагань українського народу, яка перебувала фактично на позиціях Програми Руху і суттєвим чином впливала на хід політичних подій не лише в Україні. З'їзд проголосив про необхідність готувати Рух не тільки до морально-політичної відповідальності за долю України, а й до цілковитої, повної і всеохоплюючої. На з'їзді Президент України Л. Кравчук відзначив помітну роль Руху у здобутті Незалежності та її законодавчого забезпечення. Провідник Руху В. Чорновіл стратегічно окреслив напрямки його роботи в організації державного будівництва та вказав на проблеми, що існували на той час, а саме: на відсутність власних державних інститутів, які по-справжньому відстоювали б інтереси української держави. Збори зробили детальний аналіз внеску Руху в досягнення незалежності України.

Таким чином, збори Руху стали ще одним етапом у посиленні позицій організації, що зробила потужний державницький сигнал суспільству.

У підрозділі 3.2 «Концепція державотворення в Україні» - базовий документ державотворчої діяльності депутатів НРУ» розглянуто основні положення, які використані у процесі будівництва нашої держави та зроблено порівняльний аналіз змісту рухівської «Концепції державотворення» та доповіді Президента Л. Кучми «Шляхом радикальних економічних реформ». Значна частина положень «Концепції державотворення» увійшли до Конституції України та основних законів.

Основою перетворень у галузі державної влади Рух вважав зміну виборчої системи. Її повноправними учасниками мали стати політичні партії. Для цього необхідно запровадити пропорційну або змішану виборчу систему. Щодо державного управління, то, виходячи з історичних традицій, найбільш прийнятною для цього, вважав Рух, була парламентсько-президентська форма правління. Програма, що базувалася на сучасних моделях розвитку суспільства і включала програму будівництва демократичної держави. Розглянувши основні положення «Концепції державотворення», автор зазначає, що вони певною мірою були використані у доповіді Президента Леоніда Кучми «Шляхом радикальних економічних реформ» у 1994 році.

Рухівська позиція співпадала у питаннях земельної реформи, де домінуючою мала стати приватизація землі та майна.

Отже, концепція державотворення НРУ стала першим базовим документом, розробленим політичною силою у сфері державотворення в Україні. Значна частина її положень використана у програмових документах виконавчої й законодавчої гілок влади. Концепція дала змогу зосередитись на основних державотворчих напрямках не тільки НРУ, але й тим політичним силам, які зуміли використати потенціал, закладений у ній.

У четвертому розділі «Конституційний процес як складова діяльності НРУ» розглянуто внесок Народного Руху України у підготовку Конституції.

Конституційний процес в Україні, як важливе суспільно-політичне явище, почався в повному обсязі з проголошення незалежності і відбувався за трьома основними напрямками: внесення змін до чинної Конституції України, прийняття окремих законів у галузі Конституційного законодавства, підготовки проекту нової Конституції. Шестирічна конституційна реформа, як невід'ємна складова державного процесу, із самого початку вимагала консолідації зусиль всього суспільства. Серед найголовніших чинників гальмування конституційного процесу слід вважати протистояння законодавчої та виконавчої гілок влади, яке, незважаючи на спроби подолання (Конституційний договір 8 червня 1995 р.), тривало до його завершення.

Принципово важливою установкою Народного Руху України в період здобуття та утвердження правової демократичної держави стала ідея подальшого зміцнення державності та інтеграції у європейські Північноатлантичні структури, орієнтири на загальнолюдські цінності.

Народний Рух пропонував «мирний, спокійний варіант Конституційної угоди між більшістю депутатів Верховної Ради й Президентом» і конкретний термін для прийняття Конституції - червень 1996 року.

Члени НРУ стали впливовими учасниками політичних змагань, що розгорнулися в країні навколо питання Основного Закону, особливо після обрання в 1994 році нового складу Верховної Ради України.

Серед практичних заходів щодо підтримки офіційної конституційної політики слід назвати започатковану 26 квітня 1996 року з ініціативи Народного Руху України петиційну кампанію за прийняття Конституції, за яку депутати від Руху голосували одноголосно.

Тільки позиція Руху врятувала від голосування «у пакеті» статті про мову, не допустила голосування в одному «пакеті» із символікою та Кримом ще й суперечливого питання про фактичне підпорядкування Прем'єр-міністра парламентові. Автор дійшов висновку про вирішальну роль у Конституційному процесі Народного Руху України.

Процес прийняття Конституції України засвідчив, що підтримка конституційної політики в принципових питаннях силами націонал-демократичних партій, і передусім НРУ, стала однією з найголовніших причин послаблення позицій блоку лівих партій у конституційній дискусії і сприяла виведенню багаторічного законодавчого марафону в конструктивне русло. Держава уникла політичної кризи і відкритої конфронтації.

Рух послідовно заявляв і відстоював необхідність прийняття нової Конституції України. Ще на IV зборах НРУ І. Заєць називав незацікавлених у прийнятті основного закону держави. Ряд основних положень Конституції України закладені в програмових документах Народного Руху України, висловлювались на його форумах, з'їздах, зборах та мітингах. І в конституційному процесі Рух проводив послідовну політику на її розробку та прийняття. Одним із таких кроків стала підтримка конституційної угоди фракцією НРУ. Важливим етапом у діяльності Руху стало проведення роз'яснювальної роботи в регіонах за основними положеннями документа держави. Народний Рух зумів відстояти позицію в Конституції про український народ, про державну мову, символіку та державну власність, об'єднавши навколо себе депутатів фракції «Державності», «Єдності», «Реформ», а також подолати складний конституційний процес, і Україна отримала Конституцію. Її прийняття розпочало новий етап розвитку держави. Конституція розподілила та впорядкувала дії різних гілок влади та розмежувала державні функції.

Народний Рух України в конституційному процесі став політичною силою, що зуміла зберегти український дух Конституції. Він став основною політичною силою, що виконала основний обсяг чорнової роботи із забезпечення прийняття Конституції України. Своїми діями Рух підготував суспільство до прийняття Конституції, а після її прийняття продовжив законодавчу роботу зі втілення основних її положень у життя.

У п'ятому розділі «Законотворча діяльність Народного Руху України» підрозділу 5.1 «Фракція Руху, народні депутати від НРУ в законодавчому процесі Верховної Ради другого та третього скликань 1994-2002 років» розглянуто внесок народних депутатів і фракції Народного Руху в законодавче поле нашої держави протягом 1994-2002 років. Результатом виборів до Верховної Ради 1994 року стало створення у Верховній Раді України другого скликання фракцій та груп, що віддзеркалювали політичний спектр держави. Фракцію «Рух за народ, за Україну» склали 27 депутатів.

Рух у багатьох голосуваннях не мав чітко виробленої позиції, але у принципових питаннях він займав однозначну позицію. Сюди можна віднести голосування «Про проект Закону України про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Російською Федерацією» та інші.

Руху закидали в ігноруванні економічних питань, але багато законопроектів, що пропонувала рухівська фракція не приймалися з різних причин.

Ще на IV Всеукраїнських зборах Руху вказувалось на низьку ефективність реалізації рішень та законопроектів через Верховну Раду України, що потім стимулювало втілення нових фундаментальних проектів, які розроблялися рухівськими аналітичними центрами та активізувало рухівських лідерів у законотворчому процесі. Фракція Руху послідовно виступала за впровадження пропорційного закону і ці тези були у «Законі про вибори в Україні». «Закон про вибори» став проривом у виборчому законодавстві і дав новий імпульс розвитку демократичних процесів, наблизив нашу державу до європейських стандартів. Цей закон парламент прийняв завдяки зусиллям фракцій Комуністичної партії України та Народного Руху України.

Після призначення Віктора Ющенка Прем'єр-Міністром України фракція Народного Руху запропонувала йому програму з реформування системи соціального захисту, де особливу увагу приділили проблемам материнства й дитинства у зв'язку з незадовільною ситуацією фінансування потреб охорони дитинства та необхідністю покращення соціального захисту багатодітних сімей.

Фракція Руху підтримувала програму В. Ющенка про подолання Україною економічної кризи. В її пропозиціях до майбутнього прем'єр-міністра наголошувалось на необхідності рішучого «прискорення ринкових економічних реформ та виконання соціальних зобов'язань держави».

Послідовне наближення українського законодавства до європейських норм стало одним із завдань діяльності депутатів від НРУ. Їх участь у засіданнях Ради Європи сприяла розумінню європейських цінностей, а також відстоюванню інтересів України на міжнародному рівні.

У підрозділі 5.2 «Підтримка та критика рухівських ініціатив. Співпраця Руху з політичними силами в розбудові державності України» розкрито шляхи співпраці Руху з політичними силами різних орієнтацій та розглянуто механізми підтримки та критики рухівських пропозицій та ініціатив.

Рух постійно реагував на антидержавні провокації представників лівих сил, що виникали в парламенті. Негативно сприймалось фракцією Народного Руху України разом із депутатською групою «Реформи» перебування іноземних військ на території України.

У парламенті ІІІ скликання фракція НРУ намагалась творити коаліції чи тимчасові союзи, таким чином, вирішуючи законодавчі проблеми. Так перед виборами керівництва парламенту Рух, СДПУ(о), НДП та «зелені» звернулися до депутатів із пропозицією обирати голову, заступників не окремо, а в «пакеті», керуючись наявною розстановкою сил у Верховній Раді. Вони пропонували представникам фракцій сісти за стіл переговорів і знайти оптимальне рішення, яке б і відповідало стратегічним інтересам держави. Рух, виступаючи за консолідацію, знаходив підтримку з боку НДП під час голосувань із важливих стратегічних питань.

У парламенті існувало постійне ідеологічне протистояння між лідерами Руху В. Чорноволом та СПУ О. Морозом, ставало основою критики ідеологічних принципів Народного Руху. Відповідаючи на критику лівих, рухівці стверджували, що, по-перше, їх об'єднує марксистсько-ленінський світогляд, по-друге, їх (лівих) об'єднує спрямованість на Схід. Вони не сприймають західного інтеграційного вектора, загальноєвропейських інтеграційних процесів. По-третє, їх об'єднує «не сприйняття української Конституції». Адже вони проти її прийняття і робили заяви про те, що її не визнають.

Прийняття більшості важливих рішень: програм Президента Л. Кучми «Шляхом радикальних економічних реформ» у 1994 році, при затвердженні програми діяльності уряду Марчука в жовтні 1995 року, при затвердженні П. Лазаренка на посаді прем'єр-міністра в липні 1996 року, при прийнятті державних бюджетів, програм приватизації, ратифікації кредитів МВФ Верховною Радою відбувалось за активної послідовної та конструктивної позиції Руху.

Фракція Руху вела активну державотворчу діяльність, активно співпрацюючи з іншими політичними силами-фракціями та групами правого та правоцентристського спрямування: «Конституційний центр», «Реформи», «Незалежні», «Єдність» та «Соціально-ринковий вибір» у ІІ скликанні та СДПУ(о), НДП, ПЗУ в ІІІ скликанні Верховної Ради України, в прийнятті законів та постанов.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, які виносяться на захист. Маємо підстави констатувати, що державотворча діяльність Народного Руху України у 1989-2002 роках мала чітко виражену стратегічну мету й лінію поведінки щодо її досягнення. Значення цієї діяльності багатопланове:

- по-перше, створення Руху сталося у важливий історичний момент, коли були сформовані об'єктивні умови для виникнення НРУ в надрах тоталітарної системи. Гостра загальна криза радянської влади дала поштовх для створення опозиційної організації під назвою Народний Рух України за перебудову;

- по-друге, саме явище НРУ, породжене народом, який підтримав Рух і надихав його на прийняття радикальної Програми перебудови суспільства на демократичних засадах, що стало важливим історичним етапом у житті нашого суспільства;

- по-третє, Програма НРУ, прийнята на Першому з'їзді і доповнена на Другому з'їзді НРУ, визначила поступ цієї громадської національно-демократичної організації до головної мети за такими принципами: 1) ненасильницьке досягнення суверенітету України у складі оновленої радянської федерації; 2) ненасильницьке завоювання народом України своєї незалежності. Ці завдання були виконані за активною участю всіх органів і підрозділів організації;

- по-четверте, значення Програми НРУ і в тому, що в ній досягнення незалежності розглядалося і як головна мета, і як умова державо-творення України. Іншими словами, незалежність визначалась як без-альтернативна передумова розбудови демократичної, правової держави;

- по-п'яте, тому природно, аргументовано й логічно, що Рух знайшов важливим визначити напрямки державотворення. В короткий термін виконана значна наукова теоретично-політична робота, завдяки якій громадяни отримали бачення перспективи розбудови демократичного суспільства, завтрашній день;

- по-шосте, принципово важливими для НРУ були: права людини, права народу; суспільство й держава; економіка, соціальна справедливість; екологія; національне питання; культура, мова, наука; релігія й церква; етика й мораль; охорона здоров'я й спорт. Суспільство отримало своєрідну програму майбутнього, а Рух надзвичайно важкі нові завдання - розбудова держави та важкий процес державотворення.

Народний Рух України як громадсько-політична організація, а з 1992 року - політична партія - чи не найголовніший політичний суб'єкт виборювання української державності в новітній історії нашої держави. Діяльність НРУ в змаганнях за розбудову незалежної України, її державних інституцій була багатоплановою й різноманітною.

У широкому розумінні внеску НРУ в державотворення України слід розглядати значення державотворчих документів Руху в діяльності законодавчої та виконавчої влади. Документи свідчать, що і Верховна Рада України в процесі державотворення, і Президент України, і уряди різних років широко використовували в діяльності як програмові ідеї, положення НРУ, так і його стратегічний документ «Концепцію державотворення в Україні». Правда і те, що цілою низкою положень програмових документів НРУ виконавча влада знехтувала, що негативно вплинуло на розвиток економіки, добробуту народу України.

Значним внеском НРУ в державотворчі процеси є прийняття державного гімну України, прапора та герба. Документи свідчать про те, що, насамперед, зусиллями рухівських депутатів у Верховній Раді України забезпечено прийняття національних символів держави. Значення Руху в розбудові державності депутат І. Юхновський, відзначаючи співпрацю Руху та Верховної Ради, відмітив, що без цієї співпраці неможливі ті неймовірні зміни, що сталися в країні: була проголошена незалежність держави, заборонена комуністична партія, націоналізоване її майно, виграний референдум в Україні й Україна визнана незалежною державою великою кількістю держав.

Члени рухівської фракції у Верховній Раді України результативно вели змагання за прийняття законів про бюджет України всіх років, із приводу проектів різних законів та постанов законодавчого органу. Серед них - В. Чорновіл, І. Драч, Л. Лук'яненко, Л. Танюк, Г. Удовенко, Ю. Костенко, Л. Григорович, Я. Кендзьор, Ю. Ключковський, М. Косів, О. Бондаренко, В. Черняк, М. Горинь, О. Лавринович, І. Заєць, І. Манчуленко, П. Мовчан та багато інших.

Результативна законотворча діяльність НРУ відображена в солідному масиві документів, що зберігається в Державному архіві політичних та громадських організацій, в обласних державних архівах, «Бюлетені Верховної Ради України», стенограмах сесійних засідань законодавчого органу, періодичній пресі тощо. Напрацювання законотворчих документів, невтомна політична діяльність Руху упродовж 20 років свого існування стало предметом дослідження істориків та політологів у різних наукових центрах країни. Проведено сім всеукраїнських наукових однойменних конференцій «Народний Рух України: місце в історії та політиці», захищені шість кандидатських дисертацій з рухівської проблематики, видано ряд монографій. Це ще одне свідчення про значний політичний доробок НРУ на ниві його змагань за незалежність та державотворення в Україні.

Сказане є доказом, з одного боку, значного внеску Народного Руху України в державотворчий процес, а з іншого - наявності у нього найпотужнішого серед усіх політичних партій історичного досвіду боротьби за незалежність України й розбудову її державності. Завдання тепер полягає в тому, щоб політичні сили найефективнішим чином використали цей досвід у подальшому розвитку та зміцненні державності України.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Діденко Ю.В. Народний Рух України у державотворчих процесах України (1989-2002) // Монографія. - Одеса: «Астропринт», 2006. - С. 3-174.

2. Діденко Ю.В. Роль інтелігенції у розробці та прийнятті рухівської концепції державотворення в Україні Ю.В. Діденко // Інтелігенція та влада. Збірник наукових статей. - Одеса: «Астропринт», 2002. - Вип. 1 (2). Ч. 1. - С. 167-171.

3. Діденко Ю.В. Концепція державотворення - базовий документ державотворчої діяльності депутатів Народного Руху України / Ю.В. Діденко // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Одеса: «Астропринт», 2004. - Вип. 2. - 2004. Серія: Політологія. - С. 59-64.

4. Діденко Ю.В. Співпраця Руху з політичними силами в розбудові державності України: підтримка та критика його ініціатив / Ю.В. Діденко // Сучасна українська політика. Політики та політологи про неї. - К.: Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. - Вип. 7. - С. 476-484.

5. Діденко Ю.В. Історіографія дослідження державотворчої діяльності Народного Руху України / Ю.В. Діденко // Інтелігенція та влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Одеса: «Астропринт», 2007. - Вип. 9. Серія: Історія. - С. 292-304.

6. Діденко Ю.В. Народний Рух України на початковому етапі боротьби за незалежність / Ю.В. Діденко // Інтелігенція та влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Одеса: «Астропринт», 2007. - Вип. 10. Серія: Історія. - С. 42-53.

7. Діденко Ю.В. Державотворчі ініціативи депутатів Народного Руху України у сфері міжнародних відносин / Ю.В. Діденко // Інтелігенція та влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Одеса: «Астропринт», 2009. - Вип. 16. Серія: Історія. - С. 105-113.

8. Діденко Ю.В. Український патріотизм у державотворчій діяльності Народного Руху України / Ю.В. Діденко. Український патріотизм -фактор стабільності... - Одеса: «Астропринт», 2002. - С. 75-82.

9. Діденко Ю.В. Стратегічні цілі й виборча тактика Руху в 1998 році / Ю.В. Діденко // Народний Рух України: місце в історії та політиці: Матеріали третьої Всеукраїнської наукової конференції 10-11 вересня 1998 р. м. Одеса. - Одеса «Астропринт», 1998. - С. 25-27.

10. Діденко Ю.В. Народний Рух України об'єднав українців в боротьбі за Незалежність / Ю.В. Діденко // Народний Рух України: місце в історії та політиці: Матеріали п'ятої (позачергової) Всеукраїнської наукової конференції 14-15 вересня 2001 р. м. Одеса. - Одеса: «Астропринт», 2001. - С. 63-70.

11. Діденко Ю.В. Підтримка та критика рухівських ініціатив, співпраця Руху з політичними силами у розбудові державності України / Ю.В. Діденко // Народний Рух України: місце в історії та політиці: Матеріали шостої Всеукраїнської наукової конференції 16-17 вересня 2005 р. м. Одеса. - Одеса: «Астропринт», 2005. - С. 54-59.

12. Діденко Ю.В. З досвіду партійно-політичної роботи Миколаївської обласної організації Народного Руху України / Ю.В. Діденко // Народний Рух України: місце в історії та політиці: Матеріали сьомої Всеукраїнської наукової конференції 28-29 травня 2009 р. м. Одеса. - Одеса: «Астропринт», 2009. - С. 66-73.

АНОТАЦІЯ

Діденко Ю.В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили. - Миколаїв, 2009.

Дисертація розкриває багатогранну діяльність Народного Руху України впродовж 1989-2002 років зі створення законодавчої бази української державності та втіленню програмових положень НРУ в державотворчий процес України. Зроблено аналіз історико-політичних та ідеологічних основ внеску в формування законодавчого поля України депутатами, фракцією НРУ, їх вплив на подальше формування та становлення українського парламентаризму в умовах будівництва незалежної держави.

У дисертації вперше детально досліджено внесок Народного Руху України в державотворчий процес держави через діяльність конкретних депутатів та фракції, зроблено детальні оцінки документів і законопроектів, що суттєво вплинули на розвиток українських суспільних відносин, визначені методичні підходи, які мали вплив на формування перспектив майбутнього державотворення.

Ключові слова: Рух, Народний Рух України, державотворення, депутат, фракція Руху, партія, незалежність, громадсько-політична організація, конституція.

Аннотация

ДИденко Ю.В. Народный Рух в государственно-образовательных процессах Украины (1989-2002 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы. - Николаев, 2009.

Диссертация раскрывает разнообразную деятельность Народного Руха Украины в течение 1989-2002 годов по созданию законодательной базы украинской государственности и воплощения программных положений НРУ в государственно-созидательный процесс Украины. Сделан анализ историко-политических и идеологических основ вклада в формирование законодательного поля Украины депутатами и фракцией НРУ, их влияния на дальнейшее формирование и становление украинского парламентаризма в условиях строительства независимого государства.

Проведён анализ формирования Руха как общественно-политической организации, способной не только предложить политические лозунги и возглавить движение за получение независимости Украины. Исследован процесс зарождения Народного Руха и принятия проекта Программы этой общественно-политической организации, появление в документе будущей организации таких понятий, как гуманизация, демократизация, справедливость, суверенитет. Рассмотрены направления формирования демократического правового украинского государства в программе, принятой на Первом съезде Руха 9 сентября 1989 года. Определены программные требования организации относительно направлений формирования нового государства, которые в будущем стали реализовываться в Конституции и многочисленных законах, многие из которых стали прерогативой в работе Верховной Рады Украины.

Сделан детальный анализ «Концепции государственного созидания в Украине» - базового документа, используемого депутатами НРУ в государственной и законодательной деятельности. Рассмотрены основные положения документа, которые использованы в процессе строительства государства, и сделан сравнительный анализ содержания руховской «Концепции государственного созидания в Украине» и доклада Президента Л. Кучмы «Путем радикальных экономических реформ». Значительная часть положений «Концепции государственного созидания в Украине» вошли в Конституцию и основные законы.

Раскрыта последовательная политика Руха в конституционном процессе на разных его этапах. Это и поддержка конституционного соглашения фракцией НРУ, и проведение разъяснительной работы в регионах по основным положениям основного документа государства. В ней Народный Рух отстоял позицию в Конституции об украинском народе, государственном языке, символике и государственной собственности. Показано, что Народный Рух Украины в конституционном процессе стал политической силой, которая сумела сохранить украинский дух Конституции, а после её принятия, продолжил законодательную работу по внедрению основных ее положений в жизнь.

Также рассмотрен вклад народных депутатов и фракции Народного Руха в законодательное поле нашего государства на протяжении 1994-2002 годов. Дана оценка результатов выборов в Верховный Совет 1994 и 1998 года, а также созданию в Верховном Совете Украины второго созыва фракции «Рух за народ, за Украину», а в третьем - фракции « Народный Рух Украины».

Проведён анализ процесса выработки позиций фракции, а также оценка принципиальных голосований. В частности, голосования «О проекте Закона Украины о ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и партнерстве между Украиной и Российской Федерацией» и других.

Раскрыты пути сотрудничества Руха с политическими силами разных ориентаций и рассмотрены механизмы поддержки и критики руховских предложений и инициатив. Показано реакцию фракции Народного Руха Украины на антигосударственные провокации представителей левых сил, на пребывание иностранных войск на территории Украины и другие антиукраинские проявления.

В диссертации впервые детально исследован вклад Народного Руха Украины в государственно-созидательный процесс государства, даны детальные оценки документов и законопроектов, которые существенно повлияли на развитие общественных отношений в Украине.

Ключевые слова: Рух, Народный Рух Украины, создание государства, депутат, фракция Руха, партия, независимость, общественно-политическая организация, конституция.

Annotation

Didenko Yu. Narodny Ruh in the State Creative Processes of Ukraine (1989-2002). - Manuscript.

Candidate Dissertation in Historical Sciences; specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Chernomorsky State University Peter Graves. - Nikolaev, 2009.

In the dissertation different kinds of the activity of the Narodny Ruh of Ukraine in the creation of the legislative base of Ukrainian state system in the period of 1989-2002 are described.

The embodiment of the Narodny Ruh program statements are researched in this work. The analysis of historical, political and ideological background of the contribution of the Narodny Ruh to forming of the Ukrainian legal area made by its deputies and fraction is performed. Their influence on the forthcoming forming and strengthening of Ukrainian parliamentarism in the conditions of building an independent state is defined.

In this work the contribution of the Narodny Ruh of Ukraine to the state creation process of our country through its activity is for the first time researched in details. The evaluation of documents and law drafts which substantially influenced the development of Ukrainian social relationships are given. Methodical approaches which made a significant impact on forming the perspectives of the future state creation are described.

Keywords: Ruh, the Narodny Ruh of Ukraine, state creation, deputy, fraction of the Ruh, political party, independence, community-political organization, Constitution.

Размещено на Allbest.ru

...