"Готські" війни та античні держави Північного Надчорномор`я

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 947.77"652"

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню

кандидата історичних наук

"ГОТСЬКІ" ВІЙНИ ТА АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ

ПІВНІЧНОГО НАДЧОРНОМОР`Я

Рейда Роман Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету "Києво - Могилянська академія", секція "Археологія"

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Зубар Віталій Михайлович

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор Сєргєєв Іван Павлович Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків

кандидат історичних наук Жданович Олеся Петрівна Інститут історії України НАН України науковий співробітник відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст.

Захист відбудеться "9" червня 2009 р. о 10. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "3" травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Казакевич Г.М.

Анотації

Рейда Р.М. "Готські" війни та античні держави Північного Надчорномор`я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації розглядаються події "готських" війн (232-270 рр. н.е.) на території Північного Надчорномор`я. Основна увага приділяється питанню контактів між народами з різним суспільно-економічним та політичним рівнем розвитку: варварського населення Південно-Східної Європи з античними центрами Північного Надчорномор`я під час "готських" війн. Простежено характер контактів між варварами та античним населенням регіону напередодні походів. Розглянуто рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи, детермінований його суспільно-економічним розвитком. Виділено три основні райони на території Північного Надчорномор`я, контакти яких з варварами-учасниками "готських" війн, внаслідок особливостей свого історичного розвитку, мали своєрідні риси та наслідки. З урахуванням цих особливостей запропоновано оригінальний хронологічний поділ "готських" війн на території регіону на два періоди: перший - 232 - середина 250 рр. н.е.; другий - середина 250-х рр. н.е. - 270 р. н.е. Визнано вирішальну роль варварських коаліцій у їх взаємовідносинах з античними центрами Північного Надчорномор`я під час "готських" війн. готський варварський античний

Ключові слова: "готські" війни, античні центри, "чіфдом", варварські коаліції, періодизація "готських" війн, Римська імперія, Північне Надчорномор`я.

Рейда Р.М. "Готские" войны и античные государства Северного Причерноморья. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальній университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации рассматриваются события "готских" войн (232 - 270 гг. н.э.) на территории Северного Причерноморья. Основное внимание автор уделяет вопросу контактов между народами с разным социально-экономическим и политическим уровнем развития: варварского населения Юго-Восточной Европы и античных центров Северного Причерноморья во время "готских" войн. Прослежен характер контактов между варварами и античным населением региона накануне походов. Рассматривается уровень социально-политического развития варварского населения Юго-Восточной Европы, который был детерминирован его социально-экономическим развитием. Предложено отнести политическое развитие варварских племён Юго - Западной Европы к стадии военной демократии на высшем этапе её развития - чифдом или вождества. Предложенная стадия позволяет выявить причины высокого уровня мобильности общества в этот период и механизм утверждения политической власти восточных германцев в регионе.

Среди основных причин интенсификации контактов варварского населения Юго - Восточной Европы и античных государств Северного Причерноморья следует назвать организацию и проведение грабительских походов на територию провинций Римской империи. Определяющей силой в этих контактах стали, без сомнения, варварские коалиции, в то время как античные центры находились в подчинённом положении.

Выделены три основных района на территории Северного Причерноморья, контакты которых с варварами-участниками "готских" войн, вследствие особенностей исторического развития, имели своеобразные черты и последствия. С учётом этих особенностей предложено оригинальное хронологическое членение "готских" войн на территории региона на два периода: первый - 232 - середина 250 гг. н.э.; второй - середина 250-х гг. н.э. - 270 г. н.э. Признана доминирующая роль варварских коалиций в их взаимоотношениях с античными центрами Северного Причерноморья во время "готских" войн.

Выделенные хронологические периоды в истории античных центров Северного Причерноморья во время "готских" войн выявляют отдельные этапы развития исторических событий в системе контактов "варвары - античные центры" региона вцелом и их особенности в отдельных районах.

Ключевые слова: "готские" войны, античные центры, "чифдом", варварские коалиции, периодизация "готских" войн, Римская империя, Северное Причерноморье.

Reyda R. M. The "Gothic" Wars and ancient states of the north coast of the Black Sea. - Manuscript.

The thesis for the Candidate of History degree, speciality 07.00.02 - World History. - Kyiv National University by Taras Shevchenko - Kyiv, 2009.

The research considers the events of the "Gothic" Wars (232 - 270 AD) on the territory of the north coast of the Black Sea. The main author's attention was paid to the problem of the contacts between the nations with different socio-economic and political levels of development: the Barbarian tribes of south-eastern Europe and ancient centers of the north coast of the Black Sea during the "Gothic" Wars. The character of contacts between the Barbarians and the ancient population of the region at the time before the campaigns was observed. The level of the socio-political development of the Barbarian population of south-eastern Europe that was determinated by its socio-economic development was considered in the research. There are three main areas on the territory of the north coast of the Black Sea, the author defined, the inhabitants of which had contacts with Barbarians that took part in the "Gothic" Wars, and, as a result of the historical progress, had the original traits and consequences. Taking into consideration those peculiar properties it was given such original chronological articulation of the "Gothic" Wars on the territory that had two periods: the first - 232 - middle of 250-s AD; the second - middle of 250-s AD - 270 AD. The dominant role of the Barbarians' coalitions in the interrelation between Barbarians and the population of the ancient centers of the north coast of the Black Sea at the time of the "Gothic" Wars was approved.

Key words: "Gothic" Wars, ancient centers, "chiefdom", Barbarians' coalitions, periodization of "Gothic" Wars, Roman Empire, the north coast of the Black Sea.

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, трьох додатків, списку використаних джерел та літератури (398 найменувань). Загальний обсяг дослідження - 229 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок, додатки - 8 сторінок, список використаних джерел та літератури - 40 сторінок.

Актуальність роботи. Територія Північного Надчорномор`я традиційно була контактною зоною в стосунках між античною цивілізацією та варварським світом Південно-Східної Європи. ІІІ ст. н.е. стало періодом особливо активних та різнобічних таких контактів. Провідною проблемою є механізм стосунків та співіснування суспільств, що знаходяться на різних стадіях суспільно-економічного та суспільно-політичного розвитку в умовах максимального загострення їх взаємовідносин, коли існування античних держав Північного Надчорномор`я в 30 - 70-х рр. ІІІ ст., в період масових рухів та нападів варварських племен на територію Римської імперії, опинилося під загрозою.

Концентровані контакти часу "готських" війн надають можливість дослідження їх характеру та ступеню взаємовпливів на основі археологічного матеріалу та свідчень античних писемних джерел.

Основний рух варварського населення під час "готських" війн був спрямований на території римських провінцій, проте він мав надзвичайно велике значення також і для центрів Північного Надчорномор`я, які внаслідок цих подій опинилися в безпосередній контактній зоні цього руху.

Існують риси, що є своєрідними для окремих античних центрів Північного Надчорномор`я, які знаходять своє відображення, перш за все, у різній історичній долі цих центрів, пов`язаних, імовірно, як з внутрішньою ситуацією, так і з особливістю політики їх варварського оточення. Тому античні центри регіону, як за географічним розташуванням так і суспільно-політичними ознаками, можна згрупувати в три райони: Північно-Західне Надчорномор`я (Тіра, Ольвія), передгірські та гірські райони Криму (Херсонес) та Східний Крим, Таманський півострів і Приазов`я (Боспорське царство), які під час "готських" війн опинилися в зоні активних етнічних процесів варварського населення. Значення та історична доля вказаних районів в час цих подій, коли відбувалася взаємодія двох культурних світів займають важливе місце серед проблем дослідження історичних подій Північного Надчорномор`я та, опосередковано, античного світу взагалі в процесі переходу до пізньоримського періоду.

Водночас, значна кількість археологічних, нумізматичних та епіграфічних джерел, що безпосередньо стосуються вказаної проблематики, була введена до наукового обігу порівняно недавно і їх кількість в останні роки продовжує збільшуватись. Відповідно до цього, визначення особливостей та характеру взаємодії античних центрів регіону та варварських племен - учасників "готських" війн потребує узагальнення та систематизації, що обумовлює актуальність обраної теми.

Зв`язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках аспірантської програми на кафедрі історії НаУКМА секції "Археологія", в межах планової теми кафедри "Стародавнє населення України за даними археології" (Державний реєстр. №0108U009372).

Метою дослідження є розкриття сутності історичних контактів античних держав Північного Надчорномор`я та варварського населення Південно-Східної Європи під час "готських" війн.

Відповідно до поставленої мети визначені й найбільш важливі завдання дослідження:

Проаналізувати писемні, археологічні, епіграфічні та нумізматичні джерела відповідно до виділених районів Північного Надчорномор`я

з`ясувати стан наукової розробки теми

з`ясувати ступінь суспільно-політичного розвитку варварського населення напередодні та під час "готських" війн

виявити причини інтенсифікації контактів варварів - учасників "готських" війн з античними центрами регіону та їх особливості в кожному з виділених районів

виділити окремі хронологічні етапи у процесі контактів варварського населення з античними центрами регіону під час "готських" війн

Об`єктом дослідження є контакти між античними центрами регіону та варварським населенням напередодні та під час "готських" війн (232 - 270 рр.).

Предметом дослідження є взаємовідносини між народами з різним суспільно-економічним та політичним розвитком під час "готських" війн, а саме, військово-політичні, економічні та культурні контакти варварського суспільства з античними державами Північного Надчорномор`я.

Хронологічні рамки роботи обумовлені її метою. Вони охоплюють другу половину ІІ - ІІІ ст., що вміщує в себе ситуацію в Південно-Східній Європі напередодні "готських" війн та, безпосередньо, "готські" війни 232 - 270 рр. Акцент робиться на періоді війн як етапі найактивніших контактів античних центрів Північного Надчорномор`я з варварськими коаліціями - учасниками нападів на провінції Римської імперії.

Географічні межі дисертації обумовлені об`єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Вони охоплюють територію Південно-Східної Європи та Північного Надчорномор`я зокрема, в географічних рамках від східного кордону створеної імператором Траяном провінції Римської імперії Дакії на заході і до східних меж території Боспорського царства на сході.

Теоретико-методологічна база. Методологічною основою роботи є діалектичні принципи наукового пізнання, зокрема, принцип історизму, вирішення всіх поставлених завдань у зв`язку з загальною історією античних центрів Північного Надчорномор`я та варварського населення Південно-Східної Європи в ІІ - ІІІ ст.ст. Під час дисертаційного дослідження ми намагалися використовувати здобутки теорії суспільних формацій, яка дозволяє визначити рівень розвитку суспільства, зокрема, варварського. Дослідження проводиться з застосуванням таких загальнонаукових методів, як аналіз, синтез, індукція та дедукція. Зі спеціальних методів у роботі над дисертацією застосовуються наступні: історико-порівняльний, метод історичних реконструкцій. Ці методи використовувались нами під час проведення паралелей між різноманітними аспектами суспільно-політичного життя варварського суспільства Південно-Східної Європи та інших народів з метою реконструкції його політичного устрою.

Оскільки писемні джерела з досліджуваної проблеми, частково, віддалені в часі від описуваних в них подій "готських" війн, під час їх аналізу використовувались методи екстраполяції та ретроспекції.

Під час висвітлення конкретного історичного контексту "готських" війн використовувався метод історичної реконструкції. Це було спричинене необхідністю відтворення історичної ситуації на території Південно-Східної Європи напередодні та в час досліджуваних подій. Цей період в регіоні позначений активними етнічними рухами та міксацією в середовищі варварського населення. Саме на землях регіону було створено суспільно-економічну та суспільно-політичну базу, що дозволила варварам вести тривалі і часто успішні "готські" війни.

Наукова новизна полягає у розробці теми, яка ще не була достатньо висвітлена в історіографії. Автором запропоновано цілісне бачення проблеми контактів варварів - учасників "готських" війн з античними центрами Північного Надчорномор`я. Робота являє собою комплексний аналіз історичних подій та взаємодії варварського населення з античними центрами регіону під час "готських" війн за допомогою залучення писемних, археологічних, епіграфічних та нумізматичних джерел на сучасному рівні наукових знань та з залученням матеріалів новітніх досліджень. Здійснено узагальнення та комплексне використання вказаних видів джерел для створення цілісної картини історичних подій на території регіону в цей час. Проведено розробку хронологічних етапів "готських" війн для регіону, на основі яких запропоновано оригінальну періодизацію цих подій по відношенню до Північного Надчорномор`я. Виділено особливості характеру взаємодії прийшлого варварського населення з античними центрами згідно виділених районів. Запропоновано визначення рівня суспільно-політичного розвитку різних етнічних груп варварського населення Східної Європи та, внаслідок його схожості, характер взаємодії кочового та землеробського населення, яке взяло участь у "готських" війнах. Запропоновано гіпотетичну реконструкцію історичних подій на території Північного Надчорномор`я в контексті "готських" війн. Зроблено висновок про переважаючу роль варварів в процесі контактів між ними та античними центрами регіону.

Практичну значимість дисертації обумовлюють сформульовані в ній висновки, положення, загальнотеоретичні узагальнення та їх наукова новизна. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані для створення узагальнюючих праць в галузі археології та давньої історії України, при підготовці підручників, енциклопедій, читання лекцій у ВНЗ на курсах з археології та давньої історії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та матеріали дисертації були представлені у вигляді доповідей та їх тез на наукових конференціях: Науково-практична конференція "Археологія та давня історія України": ("Дні науки НаУКМА") (Київ 2005, 2006, 2007, 2008 рр.); "Актуальні проблеми історії Стародавнього Світу" (Київ, 2007); "VIII Боспорские чтения" (Керч, 2007); Друга міжнародна студентська археологічна конференція "Археологічні дослідження в Україні: здобутки і перспективи" (Кам`янець-Подільський, 2008). Положення окремих розділів та всієї роботи обговорювались на засіданнях відділу археології давніх слов`ян ІА НАН України.

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Проблема контактів античних центрів Північного Надчорномор`я та варварів в ході "готських" війн: історіографія та джерела" характеризується стан наукової розробки теми та її джерельна база.

У підрозділі 1.1 "Історіографія дослідження" розглядаються наукові праці, які так чи інакше торкаються проблеми контактів варварів з античними центрами Північного Надчорномор`я в час "готських" війн.

Історія досліджень контактів між античними центрами Північного Надчорномор`я та варварами під час "готських" війн починається в ХІХ ст. в контексті досліджень історії античних міст регіону та Римської імперії в ІІІ ст. Самостійною темою для вивчення це явище у вітчизняній та зарубіжній історіографії практично не стало. Історичні події та процеси, пов`язані з "готськими" війнами, висвітлюються, в основному, в загальному контексті античної історії чи історії варварського населення Південно-Східної Європи, окремих його етнічних складових, зокрема готів.

Можна говорити про два підходи в реконструкції подій "готських" війн в регіоні, які сформувалися, відповідно, у вітчизняній та іноземній історіографії. Для іноземної історичної науки характерним стало переважаюче використання писемних джерел, їх дослідження та всебічний порівняльний і філологічний аналіз, на основі якого проводиться реконструкція історичних подій. Використання археологічних джерел є порівняно нечастим явищем. Вітчизняна історіографія крім писемних джерел оперує значною кількістю археологічного, епіграфічного, нумізматичного матеріалу, стратиграфії античних центрів та варварських поселень і могильників і т. і., здобутих внаслідок широких археологічних досліджень. Ці особливості пов`язані як з об`єктивними причинами (можливостями доступу до матеріалів та колекцій), так і загальним напрямком розвитку історичної науки.

Питання, пов`язані з "готськими" війнами та античними центрами Північного Надчорномор`я знаходяться в сфері інтересів античної історії та дослідників варварського населення. Відповідно, аналіз та інтерпретація археологічних матеріалів до недавнього часу відбувалася кожним з цих тематичних напрямків дещо відокремлено та на відмінних засадах, що могло призводити до різних, іноді протилежних висновків. В античній історіографії питання "готських" війн розглядається в контексті переходу до пізньоантичного періоду в історії центрів регіону та продовження існування традицій античної культури. Інший напрямок досліджень базується на вивченні окремих археологічних культур варварського населення та виділенні в них відмінних етнічних складових, оцінки їх ролі в "готських" війнах.

Аналіз досліджень дозволив виділити низку проблемних питань, без вирішення яких неможлива адекватна реконструкція подій "готських" війн в Північному Надчорномор`ї. Серед них: визначення рівня суспільно-політичного розвитку варварського населення напередодні та в час "готських" війн; час перебування та виведення вексиляцій Римської імперії з території Північного Надчорномор`я і припинення безпосередньої римської присутності; час приходу до регіону учасників варварських коаліцій; характер стосунків між прийшлим варварським та місцевим античним населенням та доля античних центрів під час "готських" війн; питання організації та проведення морських походів варварів; відносини між східними германцями та сармато-аланами; виділення окремих хронологічних етапів "готських" війн на території регіону; проблема часу завершення "готських" війн.

У підрозділі 1.2 "Джерельна база дослідження" розглядається джерельна база дослідження. Джерела, що дають інформацію про взаємовідносини між варварами та античними центрами Північного Надчорномор`я під час "готських" війн, можна умовно поділити чотири групи: 1) писемні; 2) археологічні; 3) епіграфічні; 4) нумізматичні.

Значна частина нашого дослідження базується на аналізі інформації писемних джерел. До них належать твори римських та візантійських авторів. Серед писемних джерел для висвітлення нашої теми найважливішими є твори Дексіпа, Зосима, Йордана, Амміана Марцелліна, де питанню "готських" війн та контактам варварів з Римською імперією приділено особливої уваги (Dexipp., Zosim., Amm. Marcell., Iordan). Твори зазначених давніх авторів є на сьогодні найбільш інформативними джерелами для реконструкції подій часу "готських" війн та історичних подій на території Північного Надчорномор`я. Водночас, їх інформація відносно подій в цьому регіоні носить уривчастий характер, оскільки ці твори спрямовані, перш-за все на події в Римській імперії, куди і були спрямовані основні рухи варварів. Характерною рисою писемних джерел є специфічне, різко негативне ставлення до рухів варварського населення та нападів варварів. Це, в свою чергу, вимагає досить критичного ставлення до даної категорії джерел, в яких відверто висловлюється лише одна точка зору, внаслідок чого історичні події та їх оцінка мають дещо однобічний характер, що не дозволяє робити виключно на їх базі об`єктивні висновки.

Не менш важливими є археологічні джерела, до яких відносяться матеріали та результати археологічних досліджень античних міст та некрополів Північного Надчорномор`я, їх сільськогосподарської території, поселенських та поховальних пам`яток, залишених варварським населенням.

Епіграфічні джерела з античних центрів регіону важливі для дослідження часу перебування римських вексиляцій на території регіону, що дозволяє в поєднанні з іншими групами джерел реконструювати вірогідний час захоплення міст варварами та фіксує наявність зовнішньої загрози для їх існування ще напередодні "готських" війн. Актуальними є епіграфічні джерела і під час реконструкції частки варварського населення в античних центрах регіону.

Нумізматичні джерела дозволяють реконструкцію економічних та політичних змін в античних центрах регіону та слугують датуючим матеріалом подій. Особливо актуальною є інформація, отримана з нумізматичних пам`яток Боспорського царства, яке мало оригінальне карбування, що відображало зміни в житті цієї держави.

Таким чином, джерельна база та історіографія дослідження відповідають поставленій меті і завданням.

У другому розділі "Народи Південно-Східної Європи в другій половині ІІ - першій половині ІІІ ст. н.е." висвітлюється ситуація на територіях, обмежених на заході межами Римської імперії на Дунаї, на сході - Передкавказзям, на півночі зоною лісів Східної Європи, на півдні - північним узбережжям Чорного моря.

У підрозділі 2.1. " Археологічні культури та їх ареали поширення на території Південно-Східної Європи в першій половині ІІІ ст." зображується етнічна ситуація на означених територіях напередодні "готських" війн. Варварське населення регіону представлене пізньозарубинецькою, пшеворською, липицькою, карпатських курганів, вельбарською, київською, зубрицькою, Поянешті-Виртешкою, черняхівською, пізньоскіфською, сарматською археологічними культурами, пам`ятками типу Етулія.

Складна ситуація пояснюється постійними етнічними рухами в означений період, пов`язаними з пересуваннями варварських племен до меж Римської імперії та змінами в самому варварському середовищі. Важливими в цьому відношенні стали Маркоманські війни (166 - 180 рр.), які виявили зростаючу активність варварської периферії імперії та втягнули до активних дій і деякі племена, які згодом ми бачимо серед учасників "готських" війн.

Територія регіону перетворюється на рухливу контактну зону між різними етнічними групами. Така мобільність була наслідком, імовірно, кількох чинників. Серед них, одним з вірогідних можна назвати кліматичні зміни, що полягали в збільшенні посушливості клімату, пік якої, на думку дослідників, припадає на І ст. Це призводило до зміни та корекції способу господарювання землеробськими племенами. Останнє викликало необхідність пошуків оптимальної екологічної ніші, приводячи до рухливості суспільства. Під час міграційного руху одна група створювала тиск на іншу, що, зрештою, вело до різноманітних за характером міжетнічних та міжплемінних контактів.

Ситуація була сприятливою для досить легкого порушення старих традиційних зв`язків та контактів, розладу старої системи відносин та взаємодій окремих груп і утворення нових комбінацій. Контактна зона між племенами, на яку перетворюється вся Південно-Східна Європа і яка простежується на археологічних матеріалах створила на першу половину ІІІ ст. базу для формування нової спільності, якою стала черняхівська культура.

У підрозділі 2.2. "Суспільно-економічний розвиток варварського населення Південно-Східної Європи в першій половині ІІІ ст." досліджується питання рівня суспільно-економічного розвитку варварських народів регіону напередодні "готських". Це дає змогу частково відповісти і на питання про причини "готських" війн, рівень суспільно-політичного розвитку варварського суспільства та характер його відносин з античними центрами Північного Надчорномор`я. В господарській діяльності землеробського населення спостерігаються схожі риси та тенденції у розвитку. Це можна пояснити, зокрема, схожістю фізико-географічних умов, в яких перебували ці культурні спільноти. Рисами суспільно-економічного розвитку зазначених спільнот є: 1) поява порівняно постійного надлишкового продукту у лісостепових племен та пізньоскіфського населення, що давало можливість розвитку окремих галузей ремісничого виробництва (металовидобування та металообробка, гончарування); 2) створення професійного ремісничого виробництва в цих галузях маркує собою процес проходження другого суспільного поділу праці; 3) досить активними економічними контактами з античним світом у сфері обміну продукції власного виробництва на продукцію античних центрів та, частково, в галузі запозичення технологій; 4) не зважаючи на перелічені прогресивні тенденції в суспільно-економічному розвитку варварських племен регіону, його основною ознакою поки що залишається переважання натурального способу виробництва. Схожий рівень розвитку населення створював сприятливі умови для взаємних культурних інвазій та утворення контактних зон між спільнотами. Суспільно-економічний розвиток став головним внутрішнім чинником варварського суспільства для формування поліетнічної єдності, що знайшла свій прояв у виникненні черняхівської культури.

У підрозділі 2.3. "Суспільно-політичний розвиток варварського населення Південно-Східної Європи в першій половині ІІІ ст." досліджується питання визначення рівня суспільно-політичного розвитку варварського населення. Це дає змогу пояснювати події "готських" війн та взаємовідносини варварського населення з античними містами регіону. Риси, характерні для політичного розвитку варварського населення дозволяють допускати, що суспільство знаходилося на етапі воєнної демократії, який отримав назву "чіфдом" (від англійського chief - вождь), або - "вождівство". Це - проміжний етап в процесі політичної інтеграції на шляху від додержавних форм до держави, який є універсальним феноменом. На користь існування вождівств в регіоні напередодні формування черняхівської культури та встановлення політичного контролю готів, чітко фіксованого вже на час "готських" війн, можуть свідчити активні дії племені карпів.

В результаті появи готських племен - носіїв вельбарської культури в регіоні, політична ситуація зазнає значних змін: відбувається процес розпаду старих та виникнення нових племінних союзів. Вірогідно, що ці об`єднання являли собою політичні організації типу вождівств різного рівня складності. На чолі нових утворень, в межах черняхівської культури стають готи, що може відповідати для IV ст. "державі Германаріха". Вважається, що останні становили військово-адміністративну касту в суспільстві варварських народів Південно-Східної Європи. Період "готських" війн - це час, коли існувало кілька значних територіальних вождівств, політична влада яких сприяла організації та мобілізації сил для військових дій на теренах Римської імперії. Відповідно - суспільно-політичний розвиток варварського населення регіону, його рівень, якомога краще відповідав планам щодо грабунку провінцій Римської імперії.

У підрозділі 2.4. " Питання хронології "готських" війн" розглядаються проблеми визначення хронологічних меж "готських" війн.

Оптимальним видається датування початку "готських" війн, запропоноване А.М. Рємєнніковим - 232 р., час коли розпочинаються масові та постійні напади варварів на римські провінції, які продовжувалися і після вірогідного включення до цих рухів готів (як етносу чи як військового союзу кількох етносів), зафіксованому писемними джерелами для 238 р. Фінальною датою "готських" війн пропонується вважати похід-переселення 269 - 270 рр. Загальними хронологічними рамками "готських" війн можна вважати 232 - 270 рр. Ці дати позначають, з одного боку, початок масових регулярних нападів варварських народів Південно-Східної Європи на провінції Римської імперії, з іншого - дату, після якої ці рухи йдуть на спад і тиск на провінції якщо не зникає зовсім, то значно слабшає і не має вже попередніх маштабів та великого значення для імперії, яка на цей час починає виходити з кризи.

Важливим є те, що загальні хронологічні рамки "готських" війн, вцілому, співпадають з першим періодом існування пам`яток черняхівської культури. Так, на 230 - 270-ті рр. припадають не тільки події "готських" війн, але і перша фаза існування на території регіону черняхівської культури. Ця фаза отримала в дослідженні Є.Л. Гороховського назву "Ружичанської"

У третьому розділі "Північне Надчорномор`я напередодні та в час початкового етапу "готських" війн" висвітлюється період першої половини ІІІ ст. н.е. в історії античних центрів Північного Надчорномор`я та початковий етап "готських" війн на цих територіях.

У підрозділі 3.1. " Північно-Західне Надчорномор`я в першій половині 3 ст." досліджується історія Тіри та Ольвії - центрів Північно-Західного Надчорномор`я. З початком "готських" війн вони залишаються в руслі римської політики, являючи собою далеко висунуті форпости Імперії на підступах до нижньодунайського лімесу. На користь цього вказує інформація про перебування в них римських залог, які могли забезпечувати певну стабільність в регіоні і після початку масових варварських вторгнень до нижньодунайських провінцій. Ситуація відносної стабільності припиняється у зв`язку з виведенням римських гарнізонів з Тіри та Ольвії, викликаним складним становищем у якому опинилася сама імперія на початок 50-х рр. ІІІ ст. Очевидно, з виводом військ район невдовзі потрапляє до рук варварських коаліцій та починає виконувати роль плацдарму по підготовці та проведенню морських грабіжницьких походів, які розпочинаються тут з походу 258 р. спрямованого до Малої Азії. У зв`язку з необхідністю підготовки цих операцій варварами, видається можливою ситуація, яка передбачає збереження Тіри та Ольвії в цей час, а не тотального їх знищення. Наприкінці першого періоду "готських" війн регіон потрапляє під контроль варварів. Це відбувається близько 257 р. - року напередодні першого морського походу з Північно-Західного Надчорномор`я. Район стає базовою територією по підготовці походів варварів принаймі до 269/270 рр.

У підрозділі 3.2. " Передгірні і гірські райони Криму в першій половині 3 ст." висвітлюється історія району напередодні та в час початкового етапу "готських" війн. З ІІ ст. район Південно-Західної та Південної Таврики перебуває в руслі римської політики і включений в систему впливу Римської імперії. Напередодні "готських" війн, в першій чверті - середині ІІІ ст. фіксується інфільтрація нових етнічних елементів північно-західного походження та наступні міграційні хвилі сармато-алан. Обидва рухи стикаються на території Кримського півострову, що фіксується спільним проживанням цих етносів разом з місцевим пізньоскіфським та сарматським населенням археологічними матеріалами. Внаслідок складного становища, в якому опиняється Римська імперія в час "готських" війн та, можливо, нової міграційної хвилі аланів, в 30 - 40 рр. ІІІ ст. відбувається згортання римської воєнної присутності, осередком якої до третьої чверті ІІІ ст. залишається лише Херсонес. На середину ІІІ ст. в Південно-Західній та Південній Тавриці фіксується нова хвиля мігрантів, значну складову якої становили і східні германці, - учасники "готських" війн. Останні, можливо, знищивши пізньоскіфське населення в районі, оселяються на межі хори Херсонесу та на Південному березі Криму. Можливо, що це розселення відбувається за участі римської та херсонеської адміністрації, яка встановлює з прибульцями договірні стосунки невідомого характеру, що дозволяє місту продовжувати існувати як античний центр. Не виключено, що внаслідок цього, чи одночасно відбувається виведення римської залоги самого Херсонесу в межах третьої чверті ІІІ ст.

У підрозділі 3.3. " Східний Крим, Таманський півострів та Нижній Дон в першій половині 3 ст." висвітлюється історія Боспорського царства напередодні та в час початкового етапу "готських" війн.

З початком другої чверті ІІІ ст. стосунки з оточуючим варварським населенням зазнають загострення. Це можна пов`язати з політичними та етнічними змінами в його середовищі - приходом в район якогось аланського угруповання. З ІІІ ст. інфільтрація негрецького населення на території держави значно збільшується, що могло мати наслідком ослаблення елінізуючого впливу на зростаючий варварський компонент. На другу чверть ІІІ ст. припадає початок міграції східних германців, що набуває помітної сили вже у зв`язку з "готськими" війнами. Це мало дестабілізуючий вплив на розвиток не надто сильної в економічному та військовому плані держави. Характер стосунків між номадами та прийшлими східними германцями залишається не з`ясованим достеменно, але археологічні дані та інформація писемних джерел про розвиток подій в районі дозволяють припускати існування якоїсь форми союзу між ними. Імовірним є встановлення цим варварським об`єднанням контролю над Боспором, що дозволило отримати плацдарм для здійснення морських походів, спрямованих проти азійських провінцій Римської імперії. Адміністрація Боспорського царства чи якась її частина, очевидно, стала на шлях вимушеного співробітництва з варварами під тиском обставин, на користь чого можуть свідчити і можливі моменти політичної боротьби в країні, що, імовірно, знайшло своє відображення в монетному карбуванні та писемних свідченнях. Боспор до кінця "готських" війн перетворилося на базову територію варварів. Співробітництво з варварами, можливо, допомогло втриматися на престолі старій династії Тиберіїв-Юліїв та зберегти більшу частину території держави.

У четвертому розділі "Заключний етап "готських" війн і Північне Надчорномор`я" висвітлюється історія регіону в час заключного етапу "готських" війн.

У підрозділі 4.1. "Північно-Західне Надчорномор`я в другій половині 50-х - 270 р. н.е." досліджується історія міст Північно-Західного Надчорномор`я в зазначений період.

Заключний етап "готських" війн для Тіри та Ольвії відбувався в різко зміненій політичній ситуації. Після виведення римських гарнізонів, що, за археологічними та епіграфічними джерелами відбулося близько середини 50-х рр. ІІІ ст. вони невдовзі потрапляють під контроль варварських коаліцій району. Це відбувається, вірогідно, у зв`язку з потребами останніх в організації та будівництві флоту з метою грабунку малоазійських провінцій, які були слабо захищеними та давали можливість багатої і порівняно легкої здобичі (на відміну від нижньодунайських провінцій, в яких дислокувалися значні військові сили імперії). Тіра та Ольвія знаходилися в зручних для підготовки та збору флоту географічних умовах, а перша - ще й неподалік від меж імперії, тому вони могли бути захоплені варварами для підготовки походу, який відбувся в 258 р. Саме в 50-х рр. ІІІ ст. зазнає модернізації тактика варварських нападів, для чого починає використовуватися флот та освоюються нові напрямки для грабіжницьких походів. Саме це стало основним чинником подальшої історичної долі міст. Їх становище після цієї події залишається на сьогодні не зовсім зрозумілим та потребує подальших досліджень. Існує кілька можливостей розвитку подій, однією з яких є використання ресурсів (матеріальних та людських) міст у справі підготовки та проведення морських експедицій варварами. Цей варіант розвитку подій не виключає запропоноване раніше датування руйнації міст у зв`язку з походом 269 - 270 рр. та узгоджує майже 20-літнє їх існування в умовах відсутності римських гарнізонів та організації військових експедицій варварів.

У підрозділі 4.2. "Передгірні і гірські райони Криму в другій половині 50-х - 270 р." досліджується історія зазначеного району в час заключного етапу "готських" війн.

З загостренням становища на Дунаї в першій половині 50-х рр. ІІІ ст. та потребою Риму в додаткових резервах можна пов`язати припинення римської військової присутності і на території Таврики. Тому, укладення союзницьких відносин з варварським населенням Південно-Західної і Південної Таврики в цей час та забезпечення його мирних стосунків з Херсонесом з боку Римської імперії видається цілком вірогідним.

Ситуація, яка склалася в районі в час заключного етапу "готських" війн мала особливості, які полягали у співіснуванні Херсонесу та варварського населення, що розселяється в Південно-Західній та Південній Тавриці на середину ІІІ ст. і в етнічному розумінні являє собою групи східних германців та сармато-алан, які мешкають разом. Наявність вказаної ситуації та археологічні матеріали можуть свідчити на користь встановлення між містом та його варварською периферією якихось взаємовигідних, імовірно, союзницьких контактів, що дозволили місту зберегти власну незалежність, а варварам, імовірно, отримувати продукцію античного виробництва. Такі контакти могли бути встановлені напередодні виведення римських військ та за участю римської адміністрації, яка була зацікавлена у збереженні міста. Укладання союзницьких контактів з варварами Римською імперією відоме з давніх джерел і використовувалося з середини ІІІ ст.

У підрозділі 4.3. " Східний Крим, Таманський півострів та Нижній Дон в другій половині 50-х - 276 р." досліджується історія Боспорського царства в час заключного етапу "готських" війн.

Боспорське царство в цей час перебуває під контролем варварських коаліцій. Царська влада зберігається, що, можливо, було досягнуто за рахунок допомоги варварам у проведення морських походів на провінції Римської імперії в Малій Азії. В цих експедиціях, за свідченням писемних джерел, використовувався рухомий склад боспорського флоту та його команди. Таке становище продовжує зберігатися і для 60-х рр. ІІІ ст., коли, на думку деяких дослідників, боспорським царем було здійснено спробу боротьби з прибульцями; не виключено, що таку спробу планувалося здійснити за допомогою якогось конкуруючого "боспорським" варварам об`єднання. Перебування на території країни та вплив варварів триває для Боспору до 275/276 рр., коли останні були розбиті римськими військами в Малій Азії а їх рештки, імовірно, переміг Тейран.

У результаті дослідження автор дійшов наступних висновків, які виносяться на захист:

- В результаті аналізу писемних, археологічних, епіграфічних та нумізматичних джерел відповідно до виділених районів Північного Надчорномор`я виявлено, що основна інформація для реконструкції подій "готських" війн на території регіону міститься в писемних та епіграфічних джерелах. Нумізматичні джерела важливе значення мають для реконструкції подій в Боспорському царстві в цей період. Значення археологічних джерел постійно зростає, вони є актуальними для реконструкції подій на території регіону вцілому та корелюються з інформацією писемних джерел, конкретизуючи їх інформацію в кожному районі; для Південно-Західної та Південної Таврики археологічні джерела є найінформативнішими.

- Дослідження ступеню наукової розробки теми дозволило виявити ряд визначальних питань, без вирішення яких детальна реконструкція подій на території Північного Надчорномор`я є неможливою. Дослідження історичних подій на території регіону в час "готських" війн проводилися, в основному, в контексті античних центрів та античної історії, що не дозволило проведення реконструкції в максимально можливому обсязі. Недостатня кількість робіт, присвячених подіям на території регіону в час "готських" війн стала причиною неповного дослідження теми у зарубіжній та вітчизняній історіографії.

- В результаті дослідження можливого рівня суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи запропоновано віднести його до стадії воєнної демократії на вищому її етапі - чіфдому або вождівства. Запропонована стадія політичного розвитку варварів дозволяє виявити причини мобільності суспільства в цей час, механізм очолення східними германцями варварського населення в час нападів на землі Римської імперії та формування черняхівської поліетнічної культури. Рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення був прямо пов`язаний з рівнем його суспільно-економічного розвитку.

- Серед основних причин інтенсифікації контактів варварів - учасників "готських" війн з античними центрами регіону слід назвати, перш за все, організацію та проведення грабіжницьких походів на територію провінцій Римської імперії з боку перших. Зміна тактики та перехід варварів до практики морських експедицій викликали необхідність організації приморських територій з метою перетворення їх на базові. Визначальною силою в цих контактах були, без сумніву, коаліції варварів; античні центри регіону в даному випадку були на підлеглому становищі. Північно-Західне Надчорномор`я, очевидно, в результаті таких контактів з варварами потрапляє під повний контроль останніх. Варварське населення Південно-Західної та Південної Таврики, вірогідно, не створило бази в районі і, можливо, не брало участі в морських походах. Адміністрація Боспорського царства або її частина вимушено стала на шлях співробітництва та допомоги варварам.

- В результаті досліджень чітко постають два етапи "готських" війн, виділені нами для Північного Надчорномор`я. Вони не співпадають з загальною хронологією війн і пов`язані саме зі стосунками варварів та античних центрів регіону. Дослідження культурно-історичного розвитку центрів Північного Надчорномор`я та їх географічне розташування дозволяють виділити три окремих райони античної цивілізації в регіоні: Північно-Західне Надчорномор`я, передгірні і гірські райони Криму та Східний Крим, Таманський півострів і Нижній Дон, що входили до складу Боспорського царства. Не зважаючи на особливості, характерні для кожного з трьох виділених районів під час "готських" війн, можна виділити два загальних для них хронологічних етапи. Початковий етап "готських" війн на території Північного Надчорномор`я та по відношенню до його античних центрів можна визначити в межах з 232 р. до середини - другої половини 50-х рр. ІІІ ст. Він характеризується, з одного боку основним напрямком варварських походів на дунайські провінції Римської імперії, що мали сухопутний характер. З іншого боку, античні центри Північного Надчорномор`я опиняються в доволі відмінних, за виділеними районами, історичних обставинах, виконуючи все ж роль форпостів античної цивілізації в регіоні.

Центри Північно-Західного району - Тіра та Ольвія залишаються в орбіті римської політики, в них базуються римські військові контингенти, що триває для Ольвії принаймі до 249 - 250 рр., а для Тіри - до 253 року. Після їх виведення можна допускати досить швидке їх захоплення чи руйнування варварами. Відомо, що у морському поході, який відбувся в 258 р., а підготовка до якого відбувалася вірогідно ще в 257 р. взяли участь варвари Північно-Західного Надчорномор`я.

Південно-Західний Крим з центром в Херсонесі в ІІІ ст. н.е. був місцем дислокації римських військ які були вагомим чинником стабільної ситуації. В другій чверті ІІІ ст. н.е. римські вексилляції було виведено з цілого ряду пунктів, а в 40-х рр., можливо, і з Херсонесу (хоча ще на 250 р. існують свідчення про перебування в місті військовослужбовців І Італійського легіону). Місто не було захоплене мігрантами, які оселилися поблизу, що пов`язується з встановленням якихось мирних договірних відносин з ними. На користь останнього опосередковано може свідчити як пізніша ситуація по оформленню інституту федератів на території району, що відбулося вже в IV ст., так і особливості матеріальної культури пам`яток варварського населення 2-ї пол. ІІІ - IV ст.ст. на території району.

Боспор знаходився в безпосередній близькості до Передкавказзя, де йшли активні етнічні процеси, пов`язані з міграційною хвилею аланів. Небезпека для держави з`являється тут раніше з усіх трьох районів, ще в середині 30-х рр., що відображається на будівельних написах з Танаїсу. А вже близько 239 р. Боспорське царство зазнає безпосередньої агресії: було розгромлено Горгіпію. Невдовзі було зруйновано північний форпост царства - Танаїс, що відбулося близько 250/251 рр. Можливо, проявом такої перемоги стало царювання в 253 - 254 рр. Фарсанза, хоча прямих свідчень на користь такої думки зараз не існує. Результатом агресивних дій варварів стала організація та проведення морських грабіжницьких походів на малоазійські провінції імперії з території держави та з залученням його людських та матеріальних ресурсів, що розпочалися в 255 р.

Більшість часу першого хронологічного етапу "готських" війн характеризується основним напрямком агресії варварських об`єднань на територію дунайських провінцій а, відтак, відсутністю активного інтересу до виділених районів Північного Надчорномор`я, на території яких, імовірно, відбувалася порівняно мирна (по відношенню до античних центрів) поступова міграція. Закінчення першого періоду мало результатом встановлення контролю варварських коаліцій над більшою частиною регіону. Це відбулося як внаслідок важкого становища в якому опинилася імперія на середину ІІІ ст., змушена шукати резерви для продовження боротьби з варварами на Дунаї, так і внаслідок зміни тактики та розширення напрямків грабіжницьких походів самих варварів шляхом влаштування морських експедицій на малоазійські провінції імперії, для чого і могли бути використані античні центри Північного Надчорномор`я та, частково, їх ресурси.

Другий хронологічний етап "готських" війн для античних центрів можна визначити серединою - другою половиною 50-х рр. ІІІ ст. - 270 р. Він характеризується встановленням контролю варварами над більшістю території Північного Надчорномор`я. Територія Північно-Західного Надчорномор`я стає базовою для організації морських та комбінованих походів варварів, що розпочинаються походом 258 р. Останньою відомою і, одночасно, найбільшою, експедицією що відбувалася з території цього району став похід-переселення 269 - 270 рр., після відсічі якого Римською імперією активність варварів значно зменшується. Доля античних центрів Тіри та Ольвії в цей час залишається відкритим питанням.

Ситуація в районі передгірського та гірського Криму залишається порівняно з двома іншими районами стабільною: основний античний центр району Херсонес зберігає своє існування і не зазнає агресії, вірогідно встановивши союзницькі відносини з варварським населенням, що розселилося на цих територіях.

Територія Боспорського царства продовжує залишатися підконтрольною варварам та використовується ними як базова по підготовці та проведенню морських експедицій на територію провінцій Римської імперії. При владі залишається, вірогідно, стара боспорська династія Тіберіїв-Юліїв змушена, проте, піти на співробітництво з організаторами морських походів з території царства або, принаймі, не маючи можливостей перешкодити цим заходам та контролюючи лише частину території держави. На користь думки про боротьбу з варварськими коаліціями з боку боспорської адміністрації до часу 275 - 276 рр. немає практично ніяких свідчень.

Виділені хронологічні періоди в історії античних центрів Північного Надчорномор`я під час "готських" війн виявляють окремі етапи розвитку історичних подій в системі контактів "варвари - античні центри" регіону та їх особливості в окремих районах. Контакти з варварськими коаліціями для окремих районів мали свої особливості та наслідки.

Публікації, що відображають основні положення дисертації

1. Рейда Р.М. До вивчення пам`яток черняхівської культури Нижнього Поворскля / Р.М. Рейда // Археологічний літопис Лівобережної України. - №№ 2/2002 - 1/2003. - С. 118 - 125.

2. Рейда Р. Комплекс кераміки черняхівської культури з Водяного / Р. Рейда, Р. Луговий // Український керамологічний журнал. - № 1. - 2003. - С. 121-123.