Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи в радянському та пострадянському палеолітознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 930.1:903'12(4-11)”6325”

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОДІЛ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ

СХІДНОЇ ЄВРОПИ В РАДЯНСЬКОМУ ТА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПАЛЕОЛІТОЗНАВСТВІ

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та

спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПАЛІЄНКО Сергій Володимирович

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Гладких Михайло Іванович,

професор кафедри археології та музеєзнавства

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Казьмирчук Григорій Дмитрович,

завідувач кафедри історії

для гуманітарних факультетів

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Кротова Олександра Олександрівна,

старший науковий співробітник

Інституту археології НАН України

Захист відбудеться 19 січня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий __ ___________ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої

радикандидат історичних наук, доцент Божко О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, поділених на 14 параграфів, висновків, 8 додатків (16 с.) і списку використаної літератури (20 с., 169 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 234 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Одним із етапів реконструкції історії первісності є історико-культурна атрибуція пізньопалеолітичних пам'яток. Вона дозволяє виокремити спільні та відмінні риси в матеріальній культурі, виділити соціокультурні явища минулого та простежити розвиток стародавніх спільнот.

На сьогодні історико-культурна диференціація пізнього палеоліту ускладнена термінологічною плутаниною, та недостатньою розробкою методології. Проте подальші пошуки нових рішень у цьому напрямку мають починатися з ретельного аналізу вже накопичених результатів, однак історіографія палеолітознавства залишається однією з найменш розроблених. Більшість науковців розглядали історію польових досліджень, тоді як закономірності розвитку археологічного пізнання залишалися поза увагою.

Тому історіографічний аналіз історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в радянському та пострадянському палеолітознавстві покликаний накреслити нові шляхи розв'язання цієї проблеми та перейти до вивчення історії первісного суспільства на якісно новому рівні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми „Історія формування та розвитку Української держави” (№ державної реєстрації 01БФ046-01), що включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є радянська та сучасна пострадянська школа палеолітознавства, представники якої здійснювали історико-культурну атрибуцію пізньопалеолітичних пам'яток Східної Європи, що датуються 40 - 14 тис. років тому (проте деякі з археологічних культур, які розглядаються, іноді продовжували існування й у фінальнопалеолітичний час). Палеолітознавство - це галузь археологічної науки, що вивчає стародавню кам'яну добу історії людства (2,5 млн. - 10 тис. р.т.).

Предметом дослідження є закономірності, особливості та чинники розвитку археологічного пізнання, які були виявлені при досліджені історіографії історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з початку 1920-х рр. і до нашого часу. Нижня хронологічна межа обумовлена часом початку складання радянської школи палеолітознавства, верхня - дозволяє дослідити сучасний стан проблеми.

Територіальні межі дослідження обумовлені об'єктом і предметом дослідження, а також його метою та завданнями й охоплюють територію колишнього СРСР та держав, що утворилися після його розпаду: Білорусії, Молдови, Російської Федерації та України, у межах яких здійснювалися наукові розробки з указаної теми.

Мета роботи полягає у виявленні закономірностей, особливостей та чинників розвитку археологічного пізнання на основі аналізу наукових праць з проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи, виданих за період з 1920-х рр. і до нашого часу, та окресленні шляхів подальшого пошуку нових рішень.

Досягнення означеної мети передбачає вирішення таких основних дослідницьких завдань:

– розглянути й об'єктивно оцінити стан наукової розробки історіографії історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи;

– виявити та систематизувати наявні історіографічні джерела з указаної теми;

– показати динаміку розвитку археологічного пізнання, яка виявляється під час здійснення дослідниками історико-культурної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток Східної Європи в 1920 - 50-ті рр. на основі міграціоністської та стадіальної концепцій, у 1960-ті - на початку 90-х рр. - на основі концепції локальних археологічних культур, з початку 1990-х рр. і до нашого часу - на основі концепції технокомплексів;

– пояснити виявлену динаміку, визначивши основні закономірності й особливості розвитку археологічного пізнання, зовнішні та внутрішні фактори, які на нього вплинули;

– окреслити сучасний стан проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи;

– визначити напрямок подальшого наукового пошуку.

Методологічною основою дослідження є закони діалектичної логіки, принципи науковості, об'єктивності та історизму, структурно-системного підходу до джерельного матеріалу. Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано як спільні для всіх гуманітарних наук, так і притаманні історичному пізнанню методи: аналіз та синтез, індуктивно-дедуктивний, порівняльний, історико-типологічний, класифікаційний, проблемно-хронологічний, історіографічний, а також методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження зумовлена темою та завданнями, адже ця дисертація у сучасній українській історіографії археології є одною з перших спроб дослідження закономірностей розвитку палеолітознавства на прикладі розв'язання конкретно-наукової проблеми: комплексне вивчення розвитку археологічного пізнання дозволяє окреслити шляхи подальшого наукового пошуку та переглянути існуючи підходи до історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи.

Практичне значення дисертації визначається сформульованими в ній висновками, положеннями, теоретичними узагальненнями, їх науковою новизною. Висновки та фактичний матеріал можуть використовуватися при практичному здійсненні історико-культурної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток, при підготовці навчальних курсів з історії вітчизняного палеолітознавства та історіографії археології, на їх основі можлива подальша розробка наукової методології та теорії археології, створення узагальнюючих праць з історіографії археології.

Особистий внесок здобувача. Під час розробки даної теми автором на практиці було застосовано статистико-типологічний метод для аналізу археологічного матеріалу, що дозволило отримати власний досвід атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток. Загальна робота із визначення специфіки нових місцезнаходжень кам'яної доби в околицях села Миронівка в Криму велася колективом дослідників під керівництвом провідного наукового співробітника Інституту археології НАН України, д.і.н. В.М. Степанчука, результати якої були опубліковані в науковій статті. Особисто здобувачем оброблено колекцію кам'яних виробів з трьох, відкритих ним разом із Д.О. Вєтровим, пунктів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та матеріали дисертації оприлюднені у вигляді доповідей і виступів на наукових конференціях: Наукова конференція молодих вчених і аспірантів “Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (Київ, 2003), ІІ і ІV Міжнародні конференції “Проблемы культурогенеза древней истории Восточной Европы и Сибири” (Санкт-Петербург, 2004, 2006), V та VІ Міжнародні науково-практичні конференції молодих учених „Шевченківська весна” (Київ, 2007, 2008), Міждержавна наукова конференція «История и археология Подесенья» (V Заверняевские чтения) (Брянськ, 2007), VI Міжвузівська археологічна конференція студентів і аспірантів півдня Росії, щорічних наукових конференціях присвяченим Дням науки на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дисертації викладені у 5 статтях у провідних наукових виданнях (1 у співавторстві), а також у 4 публікаціях у збірках, виданих за матеріалами наукових конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми та дається характеристика джерельної бази, на основі якої здійснювалося дослідження.

1.1. Історіографія. Палеолітознавство, або археологія ранньої кам'яної доби - це порівняно молода наука, тому історіографічна проблематика в ній розроблена слабко. Тривалий час спеціальні дослідження з історіографії були майже відсутні. У літературі зустрічалися лише огляди історії дослідження, здебільшого польового, окремих пам'яток чи районів або наводилися думки тих чи інших авторів щодо певних проблем. Що стосується історико-культурної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток Східної Європи, то спеціальні історіографічні дослідження з'явилися лише на початку ХХІ ст.

У 1920-50-ті рр. відбувається зародження історіографії палеолітознавства. У цей час спеціальні історіографічні дослідження ще були відсутні, основна увага приділялася історії дослідження палеоліту на території СРСР, а головний акцент робився на історію розкопок пам'яток Рудинський М.Я. Пушкарівський палеолітичний постій і його місце в українському палеоліті / М. Рудинський // Археологія - 1947 - Вип. І. - С. 7-10.. У тогочасній літературі наявні розділи присвячені вивченню пізнього палеоліту в дореволюційний час Ефименко П.П. Некоторые итоги изучения палеолита СССР / П.П. Ефименко // Человек. - 1928. - № 1. - С. 45-49., критика міграціоністських теорій, що побутували в довоєнній Європі Ефименко П.П. Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени / П.П. Ефименко - Л.: Государственное социально-экономическое издательство, 1938. - С. 321-326.. Власне історіографії проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи приділялася лише незначна увага - у 1920-30-ті рр. згадувалася дискусія між стадіалістами та міграціоністами у Франції на початку ХХ ст. Городцов В.А. Археология - Т. I. - Каменный период / В.А. Городцов - М.-Пг.: Государственное издательство, 1923. - С. 76-84., а в 1950-ті рр. розглядалися культурно-хронологічні схеми, створені радянськими науковцями Борисковский П.И. Палеолит Украины / П.И. Борисковский - М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1953. - (Материалы и исследования по археологии СССР; вып. 40.) - С. 11-29..

У 1960 - 80-ті рр. відбулося становлення історіографії палеолітознавства. Хоч спеціальні історіографічні дослідження в цей час також були відсутні, але в окремих розділах доволі ґрунтовно подавалася історія польових досліджень окремих територій, розглядалася історіографія культурної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток окремих регіонів Борзияк И.А. Поздний палеолит Днестровско-Карпатского региона: (опыт систематизации) / И.А. Борзияк // Первобытные древности Молдавии / Отв. ред. Н.А. Кетрару. - Кишинев: Штиница, 1983. - С. 33-38.. З'явилися спеціальні історіографічні праці присвячені аналізу визначення поняття археологічна культура в радянській археології Ганжа А.И. О понятии «археологическая культура» в советской археологии 40-60-х годов / А.И. Ганжа // Археология и методы исторических реконструкций: Сб. науч. трудов. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 75-84.. Наприкінці 1960-х рр. П.І. Борисковський вперше розглянув особливості радянської школи палеолітознавства Борисковский П.И. Советская школа изучения палеолита / П.И. Борисковский // Теоретические основы советской археологии. (Тезисы докладов на теоретическом семинаре ЛОИА АН СССР I - IV 1970 г.) - Л., 1969. - С. 7-11..

У кінці 1990-х - на початку 2000-х рр. завершилося становлення історіографії палеолітознавства як галузі археологічної науки - з'явилася велика кількість спеціальних історіографічних досліджень. І, якщо в російській науці такі дослідження тривають протягом майже десяти років Васильев С.А. Стадиализм в палеолитоведении: 60 лет спустя / С.А Васильев. // Археологические вести. - 1998.- № 5. - С. 250-254., то в Україні вони тільки почалися Федорченко О.С. Дослідження пізнього палеоліту Північного Надчорномор'я та Надазов'я у 70 - 80-х роках ХХ ст. / Федорченко О.С. // Маґістеріум - Вип. 27. - К.: Видавничій дім Києво-Могилянська академія, 2007. - (Археологічні студії). - С. 26-31..

Проблематику цих досліджень можна пов'язати з пошуком нових підходів і напрямків, зокрема, і за рахунок перегляду концепцій створених у минулому. Одна група дослідників за допомогою пошуку витоків сучасних проблем намагається обґрунтувати власні концепції. Григорьев Г.П. П.П. Ефименко и С.Н. Замятнин / Г.П. Григорьев // Проблемы палеолита Восточной Европы - М.: Наука, 1992. - (Краткие сообщения института археологии РАН; вып. 206) - С. 12-17. Інші науковці - шляхом аналізу загального розвитку науки, історії дослідження окремих проблем, виявляють певні закономірності в застосуванні наукових підходів і методів, та здійснюють спроби прогнозу подальшого розвитку археології Васильев С.А. Изучение палеолита в России: прошлое, настоящее и перспективы на будущее / С.А. Васильев // Stratum plus. - № 1. - 2001-2002. - Кишинев, 2004. - С. 117-138.. Критичний перегляд історіографії дозволяє значно збагатити науку, за рахунок повернення на якісно-новому рівні до старих підходів чи ідей, які були піддані критиці або забуті.

Таким чином, на даний момент ми констатуємо недостатню розробленість історіографії проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи - відсутнє окреме комплексне ґрунтовне дослідження, виняток складають лише розробки її окремих аспектів. Отже, вивчення історіографії історико-культурної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток Східної Європи в радянській і пострадянській археології дозволить прослідкувати основні етапи дослідження проблеми, окреслити сучасний стан та спрогнозувати можливі шляхи подальшого її розв'язання.

1.2. Джерельну базу дослідження складають наукові публікації, присвячені проблемі історико-культурної атрибуції пам'яток пізнього палеоліту Східної Європи та теоретичному обґрунтуванню категорій історико-культурного поділу (усього 122 позиції), що видавалися в СРСР та пострадянських країнах з початку 1920-х рр. і до нашого часу. Наявну літературу поділено на вісім груп за напрямками розгляду даних проблем.

Публікації перших двох груп відображають процес історико-культурної атрибуції археологічних джерел:

- перша група - це статті в періодичних виданнях і збірках та розділи в монографіях, які стосуються культурної атрибуції окремих пам'яток та визначення їх місця в пізньому палеоліті певної території Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка: К истории среднеднепровского бассейна в позднепалеолитическую эпоху / И.Г. Шовкопляс - К.: Наукова думка, 1965. - 327 с. тощо.;

- друга група - це публікації, присвячені дослідженню пізньопалеолітичних пам'яток певного району або території, що обов'язково включає їх історико-культурну атрибуцію Кротова О.О. Проблеми датування та періодизації пам'яток степової зони доби верхнього палеоліту / Кротова О.О. // Кам'яна доба України. - Вип. 4. - К.: Шлях, 2003. - С. 183 - 198 тощо..

Джерела третьої та четвертої груп відображають стадію дослідження певного культурного явища (археологічної культури, технокомплексу, історико-культурної області) або декількох явищ, які хронологічно належать до певної пори пізнього палеоліту:

- третя група - це наукові праці, які торкаються визначення місця окремої пізньопалеолітичної культури чи іншого культурного явища в пізньому палеоліті Східної Європи Островский М.И. Липская палеолитическая культура / М.И. Островский, Г.П. Григорьев // Советская археология. - 1966. - № 4. - С. 3 - 13 тощо.;

- четверта група - це роботи, які розглядають культурні особливості певного хронологічного етапу пізньопалеолітичної доби Аникович М.В. Начальная пора верхнего палеолита Восточной Европы / М.В. Аникович // Stratum plus. - №1. - Кишинев, 2000. - С. 11 - 30 тощо..

До п'ятої групи джерел належать загальні огляди пізнього палеоліту великих територій - Східної Європи та України, які зазвичай підбивають певні підсумки вивчення кам'яної доби Рогачев А.Н. Поздний палеолит Русской равнины и Крыма / Рогачев А.Н., Аникович М.В. // Палеолит СССР. - М.: Наука, 1984. - (Археология СССР, т. 1) - С. 162 - 271 тощо.

.

Шосту групу складають праці, де історико-культурний поділ пізнього палеоліту розглядається в контексті історії первісного суспільства - відбувається історична інтерпретація культурних явищ Гладких М.І. Історична інтерпретація пізнього палеоліту України (за матеріалами території України) / Гладких М.І. - К. НМК ВО, 1991. - 48с - (Препринт / НМК ВО); Гладких М.І. Епоха пізнього палеоліту / Гладких М.І. Станко В.Н. // Давня історія України. [у 3 т.]. - К.: Наукова думка, 1997. - Т.1: Первісне суспільство. - С. 51-113 тощо..

Сьома та восьма група джерел розкривають методологічні аспекти проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи:

- сьома група - це роботи, присвячені теоретичному аналізу категорій історико-культурного поділу пізнього палеоліту та теорії археологічної культури Аникович М.В. Археологическая культура: последствия определения понятия для процедуры археологического исследования / М.В. Аникович // Советская археология. - 1989. - № 4. - С. 115-127 тощо.;

- восьма група - це публікації, що стосуються інших методологічних проблем культурно-хронологічної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток Борисковский П.И. К вопросу о стадиальности в развитии верхнего палеолита / П.И. Борисковский - М.-Л., 1932. - 40 с. - (Известия Государственной академии истории материальной культуры; т .14, вып. 4) тощо..

Розглянувши кількісний розподіл історіографічних джерел за групами, а також розповсюдження кожної групи в часі, можна констатувати, що вони відображають динаміку вивчення різних аспектів проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в радянському та сучасному палеолітознавстві. На основі їх аналізу можливе досягнення мети дисертаційного дослідження та виконання окреслених вище завдань.

Другий розділ „Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи на основі міграціоністської та стадіальної концепції в 1920-50-х рр.” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Міграціонізм і становлення стадіалізму в радянському палеолітознавстві в 1920-30-ті рр.” розглядаються схеми історико-культурного поділу пізньопалеолітичних пам'яток, які були створені в цей період. У 1920-ті рр. продовжувалися традиції дореволюційної російської археології, локальні відмінності пояснювалися наявністю різних рас, а зміни в матеріальній культурі - їх міграціями. У 1930-ті - на початку 50-х років відбулося утвердження стадіальної концепції розвитку пізньопалеолітичної культури, як результат переходу науки до марксистської методології. Вперше поставлено завдання вивчати не просто речі, а за їх допомогою - суспільні відносини. Створено комплексні праці з історії первісного суспільства на основі археологічних матеріалів, та здійснено спроби створення соціологічної періодизації кам'яної доби.

У підрозділі 2.2. „Дискусія щодо історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в 1950-х рр.” розглядаються наукові праці, присвячені історико-культурному поділу пізнього палеоліту, кінця 1940-х - початку 50-х рр., що безпосередньо передували дискусії, та 1950-х рр., у яких точилася полеміка щодо можливості використання даних геології для датування пам'яток та виділення локальних археологічних культур у пізньому палеоліті. Внаслідок збільшення кількості матеріалів і неможливості вміщення нових пам'яток до старих стадіальних схем відбувся перехід до виділення локальних варіантів розвитку пізньопалеолітичної культури. З'явилася перша регіональна схема історико-культурного поділу пізньопалеолітичних пам'яток Костьонківсько-Боршевського району.

Третій розділ „Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи на основі концепції локальних археологічних культур (кінець 1950-х - початок 90-х рр.)” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Становлення концепції локальних археологічних культур у радянському палеолітознавстві наприкінці 1950-х - 60-ті рр.” розглядається історіографія цього періоду. У цей час відбулося остаточне утвердження концепції локальних культур у радянському палеолітознавстві. Більшість дослідників, не тільки визнали правомірність виділення археологічних культур для пізнього палеоліту цієї території, а й почали робити це практично. Однак на початку 60-х полеміка відносно цієї проблеми продовжувалася між О.М. Рогачовим і П.І. Борисковським, який зрештою погодився зі своїм опонентом. Тоді виділено окремі етнокультурні зони розвитку пізньопалеолітичної культури та створено культурно-хронологічні схеми пізнього палеоліту окремих районів: Середнього Подністров'я та Подніпров'я. Проте, запропонована О.П. Чернишом ще 1959 р. схема розвитку середньодністровської або молодовської культури, внаслідок специфіки матеріалу, була наближена до стадіальних схем. Через особливості пам'яток Півдня Східної Європи, протягом тривалого часу, на їх матеріалах не вдавалося виділити археологічні культури Натомість активно дискутувалася висунута П.І. Борисковським гіпотеза, щодо наявності проміжної зони між північною прильодовиковою та південною середземноморською зонами розвитку пізнього палеоліту, що фактично було розвитком ідеї, висунутої М.Я. Рудинським ще в другій половині 1940-х рр.

У 1960-ті рр. також активно розроблялися й теоретичні проблеми. Зокрема з'явилися окремі публікації Г.П. Григор'єва та О.Л. Монгайта, присвячені змісту поняття археологічна культура, що є відлунням дискусії, яка тривала в радянській археології в цей час. О.М. Рогачов сформулював основні принципи конкретно-історичного підходу. Також наприкінці 1960-х - початку 70-х років виходять і узагальнюючі праці.

У підрозділі 3.2. „Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи на основі концепції локальних археологічних культур у 1970-ті - середині 80-х рр.” розглядається тогочасна історіографія цієї проблеми. У цей період продовжувалося вдосконалення попередніх регіональних культурно-хронологічних схем розвитку пізнього палеоліту. Внаслідок застосування нових підходів, якісних змін зазнали схеми палеоліту Середнього Подніпров'я та Подоння. До схем палеоліту Середнього Подністров'я було включено нові пам'ятки. Інших шляхом відбувалася історико-культурна атрибуція пам'яток Півдня Східної Європи. Схеми, створені в цей час, відрізнялися від аналогічних для сусідніх територій - пам'ятки об'єднано за хронологічним принципом.

У 1970 - 80-ті рр. розроблялися й методологічні проблеми, зокрема типолого-статистичних критеріїв виділення культур, співвіднесення археологічної культури, етнокультурної області та господарсько-культурного типу. У першій половині 1980-х рр. вийшли узагальнюючі праці з палеоліту окремих районів і великих територій.

У підрозділі 3.3. „Криза концепції локальних археологічних культур у радянському палеолітознавстві в середині 1980-х - на початку 90-х рр.” розглядається історія дослідження проблеми в цей період. Тоді дослідники менше уваги приділяли історико-культурному поділу пізнього палеоліту Середнього Подоння, Подніпров'я та Подністров'я. Однак припадав пік у створенні схем розвитку пізнього палеоліту окремих районів Півдня Східної Європи, що пояснюються накопиченням нових матеріалів внаслідок інтенсивних польових досліджень. У цей час також розглядалася проблема загальних закономірностей розвитку пізньопалеолітичної культури у великих регіонах і протягом окремих хронологічних періодів. М.І. Гладких здійснив на початку 1990-х років спробу історичної інтерпретації пізнього палеоліту території України, на підґрунті розробленого ним співвідношення археологічних культур і господарсько-культурних зон.

В цей час спостерігається певна методологічна криза поняття археологічна культура. Так, Г.П. Григор'єв, який протягом 1960 - 80-х рр. активно розроблював теоретичні проблеми, дійшов висновку, що на території Східної Європи в пізньому палеоліті локальних культур, що підпадали під його визначення, не існувало, окрім костьонківської. Принципово нове визначення археологічної культури запропонував у кінці 1980-х М.В. Анікович.

Четвертий розділ „Технокомплексний підхід до історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в пострадянському палеолітознавстві (90-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.)” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. „Становлення технокомплексного підходу в пострадянському палеолітознавстві в 1990-ті рр.” аналізується стан проблеми в цей час. Тоді почалося використання поняття „технокомплекс” для історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи. Теоретичні аспекти цього підходу активно розроблялися М.В. Аніковичем, а також Г.П. Григор'євим. Через термінологічну плутанину в другій половині 1990-х років, і в російському, і в українському палеолітознавстві відбулася дискусія щодо граветійської проблематики, яка, щоправда, не призвела до появи загальноприйнятої термінології. На основі нової концепції в цей час розроблені культурно-хронологічні схеми розвитку пізнього палеоліту Середнього Подоння, Подніпров'я, Подністров'я, а також Півдня Східної Європи. Обґрунтовано хронологічну періодизацію пізнього палеоліту на основі даних археології.

У підрозділі 4.2. „Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи на основі технокомплексного підходу в ХХІ ст.” розглядається сучасний стан проблеми. У ХХІ ст. продовжилося введення до наукового обігу матеріалів нових пам'яток. Досліджувалася проблема культурної приналежності пам'яток Середнього Подніпров'я, зокрема відбулася полеміка між М.В. Аніковичем і Г.В. Григор'євою щодо виділення Дніпро-Донської історико-культурної області мисливців на мамонтів. Методологічні аспекти цієї проблеми розробляли М.В. Анікович, Г.П. Григор'єв і С.В. Смирнов - єдиний серед українських палеолітознавців. Ґрунтуючись на результатах датування природничими методами, побудовано схеми розвитку пізнього палеоліту Середнього Подоння та Півдня Східної Європи.

П'ятий розділ „Розвиток археологічного пізнання на прикладі розв'язання проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. „Загальні тенденції” розглядається періодизація вивчення проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи. Зокрема виділено поділені на етапи періоди, кожний з яких має певні особливості:

І період (1920-ті рр.) - панування міграціонізму, продовження традицій дореволюційної археології;

ІІ період (1930-ті - кінець 50-х рр.) - становлення, розвиток і занепад стадіалізму;

ІІІ період (кінець 1950-х - початок 90-х рр.) - становлення, розвиток і занепад концепції локальних археологічних культур;

ІV період (середина 1990-х - до нашого часу) - становлення та розвиток технокомплексного підходу.

У підрозділі 5.2.” Зовнішні фактори” аналізуються зовнішні чинники, які вплинули на розвиток процесу пізнання. Можна констатувати, що підходи до проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в радянському та пострадянському палеолітознавстві обумовлені зовнішніми факторами: політичною ситуацією в світі та в країні, світоглядом дослідників та появою методів абсолютного датування. Проте основним підґрунтям для здійснення культурно-хронологічної атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток є археологічний матеріал, який опрацьовується за допомогою тієї чи іншої методологічної парадигми.

У підрозділі 5.3. ”Внутрішні фактори” аналізуються внутрішні чинники, які вплинули на розвиток процесу пізнання. Можна стверджувати, що найбільший вплив на розробку проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи здійснили саме внутрішні фактори - накопичення нових матеріалів і розробка археологічної теорії. Так у 1930-ті роки, завдяки застосуванню марксистської методології, радянське палеолітознавство в розробках багатьох проблем випередило тогочасну західну науки, проте наявних в ті часи археологічних матеріалів для повноцінного відтворення історії первісного суспільства виявилося недостатньо. Саме поява нових даних у результаті польових досліджень нововідкритих пам'яток, разом із наведеними вище зовнішніми факторами, спричинило зміну парадигми культурного поділу пізнього палеоліту - від теорії стадіальності до концепції локальних археологічних культур. У результаті стрімкого накопичення емпіричних даних у 1960 - 80-ті роки та відставання теоретичних розробок у всій радянській археології в 1960-ті відбувається дискусія щодо змісту поняття археологічна культура, а в 1970 - 80-ті здійснюється розробка методологічних проблем, зокрема фундаментальної археологічної теорії. Однак, унаслідок, перш за все зовнішніх причин - зміни суспільної свідомості в СРСР і особливостей світогляду більшості тогочасних археологів, практичного втілення значна частина теоретичних розробок не знайшла. Перехід до технокомплексного підходу в 1990-ті роки був зумовлений зміною філософсько-методологічного підґрунтя - відходом від марксизму, переходом на засаду позитивізму та неокантіанства, перекосом в бік емпіризму.

У підрозділі 5.4. „Шляхи розв'язання проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в контексті соціоісторичного напрямку археології” пропонується загальна методологічна схема розв'язання цієї проблеми.

Створення історії первісного суспільства на основі накопичених за останні 50 років матеріалів може бути здійсненим на основі історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи, що ґрунтується на основі парадигми соціоісторичного напрямку археології, розробленої в свій час В.Ф. Генінгом. Це передбачає наступні кроки:

1. Адаптація теорії археологічної культури, розробленої В.Ф. Генінгом, до пізнього палеоліту.

2. Вивчення за допомогою етнографічних даних дії законів опредмечування історичної діяльності людей та конкретно-історичних проявів цього закону в різних історичних умовах, а також верифікація за допомогою даних етнографії висновків археологів щодо факторів, які зумовлюють характер кам'яного інвентарю.

3. Визначення критеріїв культурної приналежності пам'яток, на основі даних отриманих на попередньому етапі, та створення на їх основі типології кам'яних виробів.

4. Аналіз накопичених археологічних матеріалів і перехід до виділення конкретних археологічних культур / соціоісторичний організмів у пізньому палеоліті Східної Європи

У Висновках сформульовані основні результати дослідження, що виносяться на захист:

- У результаті огляду історіографічних робіт з історії вітчизняного палеолітознавства, можна констатувати недостатню розробленість історіографії проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи, адже вона не була предметом спеціального наукового дослідження в Україні, у російській науці її розглядали тільки побіжно в загальному контексті;

- Джерельна база є достатньою, її складають наукові публікації, присвячені історико-культурній атрибуції пізньопалеолітичних пам'яток Східної Європи та теоретичному обґрунтуванню категорій історико-культурного поділу, що видавалися в СРСР та пострадянських країнах з початку 1920-х рр. і до нашого часу. Це дозволило дисертанту здійснити комплексне дослідження з обраної теми;

- На основі аналізу радянської та пострадянської історіографії було виділено чотири періоди у вивчені проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи, кожний з яких було поділено на декілька етапів, що відображають певні особливості в підходах дослідників. Перший період (1920-ті рр.) - панування міграціоністських концепцій; другий період (1930-ті - кінець 50-х рр.) - час становлення та занепаду стадіальної концепції розвитку суспільства; третій період (кінець 1950-х - початок 1990-х рр.) - застосування концепції локальних археологічних культур; четвертий період (початок 1990-х рр. - до нашого часу) характеризується як час впровадження технокомплексного підходу;

- Така динаміка розвитку археологічного пізнання пояснюється впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед зовнішніх можна визначити політичну ситуацію в світі та в країні у кожний конкретний період, світогляд дослідників, появу методів абсолютного датування Проте основним підґрунтям для здійснення культурно-хронологічного поділу пізньопалеолітичних пам'яток є археологічний матеріал, який опрацьовується за допомогою тієї чи іншої методологічної парадигми, тому на розробку цієї проблеми найбільше вплинули внутрішні фактори - накопичення нових даних і розробка археологічної теорії;

- Сьогодні наявні всі передумови для створення історії первісного суспільства на основі накопичених за останні 50 років матеріалів. Першим кроком для цього має бути історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи на якісно новому рівні, виходячи з парадигми соціоісторичного напрямку археології, розробленої В.Ф.  Генінгом;

- Запропонована схема розв'язання проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи передбачає наступні кроки: адаптація теорії археологічної культури, розробленої В.Ф. Генінгом, до пізнього палеоліту; вивчення за допомогою етнографічних даних дії законів опредмечування історичної діяльності людей та конкретно-історичних проявів цих законів у різних історичних умовах, а також верифікація за допомогою даних етнографії висновків археологів щодо факторів, які зумовлюють характер кам'яного інвентарю; визначення критеріїв культурної приналежності пам'яток, на основі даних отриманих на попередньому етапі, та створення на їх основі типології кам'яних виробів; аналіз накопичених археологічних матеріалів і перехід до виділення конкретних археологічних культур / соціально-історичних організмів у пізньому палеоліті Східної Європи.

У Додатках вміщені графічні зображення схем історико-культурного поділу пізнього палеоліту, що створені різними дослідниками з 1960-х рр. до сьогодення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ, ВМІЩЕНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Вплив соціально-економічних умов на розвиток наукової думки в радянській археології в 60 - 90-х роках ХХ ст. / Палієнко С.В. // Соціальна історія: Науковий збірник. / Випуск IV. За ред. проф. Г.Д. Казьмирчук. - К.: Видавець СПД Цимбаленко Є.С., 2008 - С. 145 - 150.

2. Історіографічні дослідження з проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи в пострадянському палеолітознавстві / Палієнко С.В. // Сторінки історії: Збірник наукових праць. - К.: ІВЦ „Видавництво ”Політехніка”, 2008. - Вип. 26. - С. 162 - 168.

3. Проблема історико-культурного членування пізнього палеоліту Півдня Східної Європи (історіографічний аспект) / Палієнко С.В. // Археологічні студії - Київ - Чернівці, 2008. - Вип. 3. - С. 3 - 16.

4. Проблема історико-культурного членування пізнього палеоліту Середнього Подніпров'я (історіографічний аспект) / Палієнко С.В. // Часопис української історії. - 2008. - Вип. 9. - C. 5-10.

5. Місцезнаходження кам'яної доби в околицях с. Миронівка в Криму / Степанчук В.М., Вєтров Д.О., Палієнко С.В. // Археологічні дослідження в Україні 2005 - 2007 рр.: Збірка наукових праць / За ред. Н.О. Гаврилюк. - Вип. 9. - Київ - Запоріжжя: ІА НАН України, Дике поле, 2007. - С. 57 - 59.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

6. Особенности историко-культурной атрибуции позднепалеолитических памятников юга Восточной Европы в советской и постсоветской археологи / Палиенко С.В. // Тезисы VI-ой Межвузовской археологической конференции студентов и аспирантов юга России. - Ростов-н/Д., 2008. - С. 7 -  8.

7. Зміна парадигми культурного членування пізнього палеоліту (20 - 60-ті роки ХХ ст.) / Сергій Палієнко // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917 - 20 рр. - Вип. V. Ч. 1. - К., 2007. - С. 243 - 244.

8. Концепція Шпенглера - Тойнбі та виділення археологічних культур у радянському палеолітознавстві / Сергій Палієнко // Дні науки історичного факультету: Матеріали Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського. - Вип. І. - Ч. 1. - К., 2008. - С. 192 - 194.

9. Критерии выделения культуры для памятников позднего палеолита среднеднепровской историко-культурной общности / Палиенко С.В. // Альманах молодых археологов 2005: По материалам II Международной студенческой научной конференции "Проблемы культурогенеза и древней истории Восточной Европы и Сибири". СПб.: Издательство Санкт-Петербургского института истории РАН "Нестор-История", 2005. - С. 39 - 44.

палеоліт пізній європа східний

 АНОТАЦІЯ

Палієнко С.В. Історико-культурний поділ пізнього палеоліту Східної Європи в радянському та пострадянському палеолітознавстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - „Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни”. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2009.

У дисертації аналізується розвиток археологічного пізнання на прикладі розв'язання проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи. У результаті вивчення радянської та сучасної історіографії було виділено чотири періоди в історії дослідження історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи. Ця періодизація відображає основні тенденції в розвитку археологічного пізнання, обумовлених зовнішніми та внутрішніми факторам.

Пропонується загальна схема методологічного розв'язання цієї проблеми, що дозволить перейти до створення історії первісного суспільства на якісно-новому рівні - на основі фундаментальної археологічної теорії В.Ф. Генінга.

Ключові слова: палеолітознавство, історико-культурний поділ, пізній палеоліт Східної Європи, археологічна культура, технокомплекс, археологічне пізнання.

АННОТАЦИЯ

Палиенко С.В. Историко-культурное деление позднего палеолита Восточной Европы в советском и постсоветском палеолитоведении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение, специальные исторические дисциплины. - К., 2009.

Диссертация посвящена изучению развития археологического познания на примере решения проблемы историко-культурного деления позднего палеолита Восточной Европы. Исследование проведено на основе анализа историографических источников - научных публикаций по проблеме культурной атрибуции позднепалеолитических памятников Восточной Европы, а также методологического обоснования дефиниций историко-культурного деления, вышедших в СССР и современных России, Украине и Молдове с 1920-х гг. и до нашего времени. Эти источники, в зависимости от аспектов рассмотрения данных проблем, были поделены на восемь групп. Количественное распределение источников по группам, а также распространение каждой группы во времени отображает динамику изучения различных аспектов проблемы историко-культурного деления позднего палеолита Восточной Европы. Значит на их основе возможно комплексное исследования процесса развития археологического познания.

В результате анализа советской и постсоветской историографии было выделено четыре периода в исследовании историко-культурного деления позднего палеолита Восточной Европы, которые, в свою очередь, поделены на несколько этапов. Эта периодизация отображает особенности в подходах исследователей к решению данной проблемы. Первый период (1920-е гг.) - продолжение традиций дореволюционной археологии, господство миграционизма. Второй период (1930-е - конец 50-х гг.) характеризуется как время, становления и упадка стадиальной концепции развития общества. Третий период (конец 1950-х - начало 90-х гг.) - время господства концепции локальных археологических культур. Четвертый период (начало 1990-х гг. - до нашего времени) характеризуется как время внедрения технокомплексного подхода.

Такая динамика развития археологического познания объясняется влиянием внешних и внутренних факторов. К первым относятся - политическая ситуация в мире и стране, мировоззрение исследователей, а также появление методов абсолютного датирования. Однако решающими, всё же, являются внутренние факторы - накопление новых материалов и разработка археологической теории.

Так в 1930-е гг., благодаря применению марксисткой методологии, советское палеолитоведение в разработках многих проблем опередило западную науку того времени, но известных на то время археологических материалов для полноценного воссоздания истории первобытного общества было не достаточно. Именно появление новых данных в результате полевых исследований новооткрытых памятников привело к изменению парадигмы - переходу от теории стадиальности к концепции локальных археологических культур. В результате стремительного накопления эмпирических данных в 1970 - 80-е гг. происходит разработка методологических проблем, в частности фундаментальной археологической теории. Однако, прежде всего, из-за внешних причин - изменения общественного сознания в СССР и особенностей мировоззрения большинства археологов того времени, значительная часть теоретических разработок не была воплощена на практике. Переход к технокомплексному подходу в 1990-е гг. был обусловлен изменением философско-методологической основы - вместо марксизма происходит скатывание в эмпиризм и переход к неопозитивизму и неокантианству.

Можно констатировать, что на сегодня есть все условия для перехода к воссозданию истории первобытного общества на основе накопленных за последние 50 лет материалов. И первым шагом к этому должно быть осуществление историко-культурного деления позднего палеолита Восточной Европы на качественно-новом уровне, исходя из парадигмы социоистоического направления археологии, разработанной В.Ф Генингом.

В диссертации предлагается новая схема решения проблемы историко-культурного деления позднего палеолита Восточной Европы. Она предполагает следующие шаги: адаптацию теории археологической культуры, разработанной В.Ф. Генингом, к позднему палеолиту; изучение с помощью этнографических данных действия законов опредмечивания исторической деятельности людей и конкретно-исторических проявлений этого закона в различных исторических условиях, а также верификация с помощью данных этнографии выводов археологов относительно факторов, определяющих характер каменного инвентаря; определение критериев культурной принадлежности памятников на основе выводов, полученных на предыдущем этапе, и создание с их помощью типологии каменных изделий; анализ накопленных археологических материалов и переход к выделению конкретных археологических культур / социально-исторических организмов в позднем палеолите Восточной Европы.

Ключевые слова: палеолитоведение, историко-культурное деление, поздний палеолит Восточной Европы, археологическая культура, технокомплекс, археологическое познание.

ANNOTATION

Palienko S.V. Historical and cultural separation of Upper Paleolithic of East Europe in soviet and postsoviet paleolithical archaeology, - Manuscript.

The thesis for a candidate's degree of historical sciences, specialty 07.00.06 - Historiography, source-studying, specialized historical disciplines - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The author analyzes the development of archaeological perception by the example of solution of the problem of historical and cultural separation of the Upper Paleolithic of East Europe. As a result of studying of soviet and contemporary historiography, there are picked out four periods in the process of solution of this problem. This periodization represents main tendencies of development of archaeological perception, that can be explained by external and internal factors.

There is proposed the general plan of methodological solution of this problem. It can solve the problem of the creation of prehistory on new qualitative level, on basis of the fundamental archaeological theory of V.F. Gening.

Key words: paleolithical archaeology, historical and cultural separation, Upper Paleolithic of East Europe, archaeological culture, technocompex, archaeological perception.

Размещено на Allbest.ru

...