Діяльність мистецької інтелігенції Української РСР у 1943–1945 рр.

Отже, історіографічний огляд наукових праць, які безпосередньо або побіжно висвітлюють мистецьке життя України в роки Другої світової війни, дає змогу підсумувати, що нині не існує комплексного узагальнюючого дослідження, яке б відображало роль мистецької інтелігенції у налагодженні культурного життя УРСР у 1943-45 рр.

Джерельна база дослідження представлена комплексом документів і матеріалів, які стали основою виконання завдань дисертації. Джерела поділені на архівні, друковані, мемуарні, періодичні видання.

Основою дисертаційного дослідження стали матеріали Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України). Зокрема, були використані матеріали фондів Національної спілки письменників України (Ф. 590), Національної спілки художників України (Ф. 581), Національної спілки композиторів України (Ф. 661), Національної спілки архітекторів України (Ф. 640), Національної спілки театральних діячів (Ф. 616). Серед масиву матеріалів знаходиться листування з ЦК КП (б) У, РНК УРСР, Комітетом у справах мистецтв УРСР, спілками СРСР, індивідуальні творчі звіти членів спілок, списки творів створених за 1941-45 рр., штатні розписи спілок та їх обласних організацій, плани щодо роботи, звіти про фінансово-господарчу діяльність. Матеріали про реевакуацію та організацію театрів, про репертуар, гастролі, плани організаційних робіт театру та окремих акторів-виконавців, довідки про творчу роботу тощо зберігаються в фондах театральних установ ЦДАМЛМ України.

Крім того, велике значення для вивчення даного питання мають фонди особового походження. Наприклад, щоденники та записки про концертні поїздки з фронтовою бригадою З. М. Гайдай (Ф. 147), І. С. Паторжинського (Ф. 1106) та інших митців. мистецький інтелігенція література мистецтво

При дослідженні велике значення мали документи фондів Ради Міністрів УРСР (Ф. 2) та Комітету у справах мистецтв УРСР (Ф. 4763), що знаходяться в Центральному державному архіві вищих органів влади України. Вони містять розпорядження та постанови Комітету в справах мистецтв при РНК УРСР про призначення та переміщення творчої інтелігенції, матеріали про організацію та роботу театрів, мистецьких спілок.

Важливими для дослідження є архівні матеріали ЦК КП (б) У Центрального державного архіву громадських об'єднань України (Ф. 1), які було використано при розробці даної проблеми. Вагомими для розуміння ролі митців в організації культурного життя на звільнених територіях є доповідні записки про стан культурно-просвітницької та агітаційно-пропагандистської роботи в кожній області.

Дані місцевих архівів доповнюють матеріал центральних архівів. Цікаві факти, про відновлення діяльності мистецького життя відразу по звільненню Києва та області, містить Державний архів Київської області. Зокрема фонди Відділу в справах мистецтв виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів (Ф. Р - 4780) і двох Київських обласних пересувних театрів (Ф. Р - 4765; Ф. Р - 4766).

Схожого характеру матеріали були залучені з Державного архіву Чернігівської області, Державного архіву Харківської області.

Окремі документи, опубліковані в радянських збірниках, що здебільшого висвітлюють діяльність органів влади щодо культурної сфери Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і радянського уряду. 1917-1960 рр.: [у 2-х тт.] - Т. 2 (червень 1941-1960) [ упор.: І. Л. Бутич, В. С. Скорина, О. Й. Коробкова та ін.] - К.: Держполітвидав УРСР, 1961. - 664 с.; Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали / [Ред. кол. Ю. Ю. Сливка (відп. ред.) та ін.] - Т. I. (1939-1953). - К.: Наукова думка, 1995. - 750 с.; Культурне будівництво в Українській РСР, червень 1941 - 1950: Зб. док. і мат. / [Ред. кол.: Ю. Ю. Кондуфур, та ін.] - К.: Наукова думка, 1989. - 574 с..

Значний фактологічний матеріал для вивчення обраної проблематики містять періодичні видання 1943-45 рр. Вони розкривають суспільно-політичні процеси радянського суспільства, і відповідно, участь у них мистецької інтелігенції.

Важливим джерелом для відтворення діяльності творчої інтелігенції та її ставлення до суспільно-політичних процесів тогочасного періоду є спогади.Василько В. Театру віддане життя. - К.: Мистецтво, 1984. - 407 с.; Кривицька Л. Повість про моє життя. Спогади артистки / Л. Кривицька. - К.: Мистецтво, 1965. - 183 с.; Юра Г. П. Життя і сцена / Г. П. Юра. - К.: Мистецтво, 1965. - 587с. та ін..

Отже, джерельна база є достатньо широкою для комплексного розкриття запропонованої теми дисертації.

У другому розділі “Відновлення діяльності мистецьких організацій, творчих спілок” розглянуто історію організації мистецьких закладів на території звільненої УРСР і процеси повернення до українських міст евакуйованих творчих колективів та спілок.

З'ясовано, що одними з перших у звільнених українських містах організовувалися та діяли театральні та концертні колективи, створені на основі труп, які працювали в окупації. Вони поновлювали мистецьку роботу і готували матеріальну базу для реевакуації творчих колективів зі Сходу. Місце роботи евакуйованих творчих колективів визначав Комітет у справах мистецтв при РНК УРСР. Так, після визволення Києва рештки театральних колективів, що діяли в окупації, об'єдналися й показували вистави у приміщенні театру ім. Лесі Українки.

На звільненій території України, митці, які раніше перебували на окупованій території, реєструвалися в місцевих органах влади і поверталися до своєї професійної діяльності. Але брак професійних мистецьких кадрів існував, що спонукало залучити до мистецької діяльності аматорів. Окрім кадрової нестабільності в діяльності мистецьких колективів існували проблеми викликані тогочасним скрутним матеріальним становищем.

Допомогу в організації та налагодженні діяльності мистецьких закладів у перші дні звільнення надавали концертні фронтові бригади, що просувалися разом з радянськими військами.

Для контролю над процесом відновлення культурного життя урядом УРСР був розроблений “Перспективний план реевакуації та організації нових закладів” по кожному мистецькому напрямку. Відповідно до плану реевакуації театрів в Україну, протягом січня-квітня 1944 р., вони поверталися до звільнених обласних міст Лівобережної України та Києва. Друга черга передбачала повернення театрів протягом травня-липня 1944 р. до Правобережної України. До третьої черги відносилися театри, які мали бути розміщені на території, що на час складання плану реевакуації перебувала під окупацією німців - західні області УРСР. Саме сюди були направленні більшість колективів із східних областей. На кінець 1945 р. у республіці діяло 103 театри.

Організація музично-виконавчих колективів залежала від роботи філармоній. За “Республіканським планом реевакуації і відновлення музичних установ, музичних навчальних закладів, а також організацій музично-мистецької та музично-навчальної роботи в Україні в 1944 р.” філармонії мали відновити свою діяльність у три етапи. Але вони, як і театри свою роботу розпочали значно раніше, створивши самодіяльні концертні колективи. У 1945 р. за даними Управління музичних установ Комітету мистецтв при РНК діяло 23 обласні та 1 республіканська філармонія, 7 республіканських музичних колективів.

Влада намагалася швидко організувати повернення до України творчих спілок. Але в умовах війни завдання ускладнювалося необхідністю встановити місце перебування всіх членів та провести реєстрацію. Оскільки уряд мав зв'язки лише з їх довоєнним керівництвом, тому організація спілок розпочиналася з відновлення діяльності правління, які здійснювали та контролювали подальшу організаційну роботу.

Мистецькі спілки розпочали свою роботу в УРСР з Харкова, куди переїхали після звільнення міста і працювали до переводу в Київ. Так, Спілка радянських художників УРСР на чолі з О. Пащенком повернулася до Київа в грудні 1943 р., спілка письменників, роботою якої керував П. Панч, - в січні 1944 р., спілка композиторів під керівництвом П. Козицького - в березні 1944 р.

Отже, організаційний період відновлення культурно-мистецького життя УРСР у 1943-45 рр. можна розділити на 3 етапи. 1943 р. характеризується організацією та діяльністю напівпрофесійних колективів, створених місцевою інтелігенцією та аматорами. До другого етапу відноситься реевакуація основних творчих сил із східних районів СРСР, що відбувався протягом 1944-45 рр. Роботи з укомплектування колективів і переміщення творчих кадрів проводилися в 1945 р.

У третьому розділі “Форми та методи діяльності митців на визволених землях” проаналізовано діяльність мистецької інтелігенції під час відбудовчих процесів.

Повернувшись до України, мистецькі організації визначили основні напрямки своєї діяльності для вирішення першочергових завдань з відновлення впливу на культурний розвиток населення.

Основні завдання всіх мистецьких установ УРСР визначалися відповідно до промови М. Хрущова на VI сесії Верховної Ради УРСР. Для митців було визначено чотири основні теми, які мали домінувати в їх творчості: боротьба радянського народу з нацистами, боротьба з “підлими зрадниками українського народу - українсько-німецькими націоналістами”, героїчні подвиги людей в тилу ворога та на відбудові господарства, дружба народів СРСР.

Важливою для відновлення радянської системи життя влада вбачала ідеологічно-виховну роботу серед населення, які були на окупованій території. З цією метою влада використовувала інтелігенцію.

На пленумах, з'їздах спілок, що контролювалися відділом агітації та пропаганди ЦК КП (б) У. формувалися конкретні завдання і рішення щодо їх виконання.

У роки війни значно зросла роль радіомовлення та преси. Радіокомітети широко застосовували репертуар літературно-драматичних і музичних передач, використовувати твори радянських письменників і композиторів, проводили наради з творчою інтелігенцію для підготовки творів для радіопередач. Часто біля мікрофона виступали П. Панч, Ю. Смолич, А. Малишко, М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, М. Литвиненко-Вольгемут, З. Гайдай, Ю. Шумський, М. Крушельницький та ін.

Переважна більшість членів спілки письменників працювали військовими кореспондентами та редакторами фронтових друкованих органів. Вони поряд з партійними лекторами брали участь у пропагандистській роботі.

Правління мистецьких спілок у 1943-45 рр. спрямовували зусилля на підвищення творчої активності та покращення умов для роботи своїх членів. Щоб сприяти відбудовчим процесам у країні мистецька інтелігенція проводила творчі звіти своєї діяльності. До таких своєрідних звітів відносяться виставки художників, концерти митців, вистави театрів, літературні зустрічі письменників.

Мистецька інтелігенція в роки відбудови України не лише займалася творчою діяльністю, але й працювала на відповідальних партійних та урядових посадах, що додатково дозволяло партійно-державному керівництву контролювати спілки і всю інтелігенцію.

Особливу увагу влада приділяла культурному обслуговуванню Донбасу. Про покращення культурного обслуговування робітників промислових підприємств йшлося в наказі Комітету мистецтв при РНК СРСР у квітні 1943 р. Усі мистецькі організації в формі концертів, доповідей, конференцій здійснювали культурне обслуговування робітників безпосередньо на робочих місцях. Перед митцями ставилось завдання не лише проводити концертні виступи та допомагати в діяльності професійним мистецьким установам, але й організовувати місцеву самодіяльність.

Після звільнення західних областей України тут проводилася культурна радянізація суспільства, методом “колективізації” митців у спілки, лише з тією різницею, що для прискорення процесу надсилали митців зі східних регіонів. Перед ними ставилось завдання “зміцнити” місцеві мистецькі організації та допомогти їм “зорієнтуватися” у виборі тем.

Митці окрім професійного мистецтва мали справу з художньою самодіяльністю. Центральний Будинок народної творчості надавав мистецькими спілками замовлення на твори для використання і поширення серед художніх самодіяльних гуртків. Поряд з тим мистецькі організації проводили шефську роботу серед школярів та молоді. Починаючи з весни 1944 р. значна увага приділялася поширенню мистецтва в селах.

Радянська влада ставила перед мистецькими організаціями завдання виконання яких контролювалося Комітетом мистецтв при РНК УРСР.

Четвертий розділ “Діяльність митців щодо надання допомоги фронту” відображає надану допомогу та підтримку діячів мистецтва радянським військам.

Культурне обслуговування фронтових частин було важливою формою творчої діяльності всіх українських митців. У щойно звільнених населених пунктах організовувалися концерти за участю фронтових мистецьких бригад та місцевих мешканців. В основному такі бригади формувалися зі складу театральних колективів. Вони ішли разом з радянськими військами.

Географія виступів митців перед радянськими військовими була дуже широкою. Особливого розмаху набрала діяльність концертних фронтових бригад у 1942-44 рр., коли на фронт відправляли бригади сформовані з евакуйованих колективів. З другої половини 1944-45 рр. концертні бригади відряджалися та поверталися в українські міста.

Фронтові творчі бригади формувалися за наказом Управління мистецтв при РНК УРСР і відряджалися на фронт на кілька місяців. Але були мистецькі колективи, що постійно проводили культурну роботу в діючій армії. Це театр Київського особливого військового округу.

Комітет мистецтв при РНК УРСР встановлював кількісний склад фронтових бригад - 6-8 артистів, і визначав репертуар. Перед виїздом на фронт програми бригад переглядались керівними мистецькими органами. Іноді репертуар змінювався несподівано, відповідно до вимог часу та обставин, зокрема на прохання бійців.

Робота фронтових бригад не закінчувалася концертами перед бійцями. Митці проводили зустрічі з солдатами, де вчили їх танцювати, співати, читати вірші, тобто допомагали розвивати військову самодіяльність і фольклор.

Важливе значення мала шефська робота митців, яка з 1944 р. активно проводилася творчими організаціями в шпиталях, військових частинах, військових училищах, що розміщувалися в УРСР. Системного характеру шефська робота набула після остаточного відновлення та організації роботи творчих установ в Україні, контроль за якою здійснювала республіканська військово-шефська комісія на чолі з народним артистом УРСР О. Ватулею.

Для кожної мистецької організації були встановлені місячні мінімальні норми концертно-шефських виступів в шпиталях.

Отже, митці виступали або ж спілкувалися з бійцями як безпосередньо на фронтах, так і в тилових частинах. Поряд з військовими, глядачами та слухачами було і звільнене населення.

За підсумками проведеного дослідження на захист виносяться наступні висновки:

Встановлено, що сучасна історична наука має великий масив праць присвячених загальній історії Другої світової війни, її соціальним, політичним, економічним аспектам, історії розвитку української культури. Однак не існує комплексного історичного дослідження, в якому всебічно було б висвітлено відновлення мистецького життя на звільнених українських землях у 1943-45 рр. Окремі аспекти діяльності мистецької інтелігенції висвітлювались у вітчизняній та зарубіжній історичній літературі, проте проблема, що розглядається не стала предметом спеціального дослідження. Джерельна база дослідження, яка представлена комплексом архівних матеріалів, збірників документів і матеріалів, періодичними виданнями 1943-45 рр. та мемуарною літературою є достатньо репрезентативною для висвітлення досліджуваної теми;

Виявлено, що події та наслідки Другої світової війни суттєво вплинули на динаміку кількісно-якісних характеристик мистецьких організацій, що розпочали роботу після звільнення територій України. Організаторами відновлення діяльності культурних закладів витупали митці, що перебували в окупації. Під їхнім керівництвом збирались аматори-любителі мистецтва та створювали напівсамодіяльні перші повоєнні мистецькі осередки.

Розглядаючи культурну сферу як ідеологічну ділянку своєї політики партійно-державне керівництво велику увагу приділяло поширенню політичного впливу комуністичної партії на звільнених землях. Головна роль у цьому процесі відводилася мистецькій інтелігенції, яка перебувала в евакуації і була під наглядом партійних установ. Для швидкого та організованого повернення їх до УРСР урядом були розроблені плани реевакуації мистецьких колективів. Реевакуація відбувалася в три етапи, в першу чергу повертали мистецькі колективи до промислових областей УРСР, зокрема Донбасу. Починаючи з 1944 р. активно відновлюється мистецьке життя в західних областях України, для контролю над цим процесом уряд УРСР переводить мистецькі колективи з східних областей УРСР.

Повернення таких колективів до України, з одного боку, сприяло посиленню мистецтва, а з іншого, ? вони витісняли від розвитку української культури митців, що перебували та працювали на окупованій території. Зважаючи на великі втрати творчих кадрів на фронтах війни, цей процес відбувався поступово. Гостра потреба в укомплектуванні колективів митцями-професіоналами відчувалася тривалий час, що призводило до сумісництва. У 1943-44 рр. реевакуйовані колективи об'єдналися з місцевими;

З'ясовано, що поряд з відновленням та організацією повноцінних мистецьких колективів інтелігенція відразу приступили до культурного обслуговування населення, що одночасно мало різні напрямки. Театри, філармонії навіть не маючи повного складу та приміщень виступали з концертними програмами на вулицях. У перший повоєнний сезон 1943-44 рр. мистецьке життя України було насичене українським класичним репертуаром. Реевакуйовані колективи привезли на звільнену територію нові твори, які були спрямовані на ідеологічне виховання населення. Виконуючи постанови уряду митці проводили пропагандистську діяльність виступаючи на радіо, в пресі. Широкого розмаху набуло проведення літературних вечорів-зустрічей населення з літераторами.

Особливу увагу в ЦК КП (б) У та РНК УРСР викликали райони Донбасу та західні області України. Відомі художники, скульптори, композитори, музикознавці, режисери, заслужені актори отримували завдання перевіряти діяльність місцевих культурних установ, проводити відповідну роботу з роз'яснення завдань мистецтва у відбудовчому процесі економіки країни.

Великої уваги творча інтелігенція надавала шефській роботі. Вони виїжджали з виступами в період посівних чи збиральних компаній в сільські райони, виступали перед відбудовниками Дніпрогесу, на шахтах, на заводах. Окрім безпосередніх творчих виступів, митці допомагали налагодити роботу самодіяльних гуртків, підбирали репертуар, здійснювали постановки, давали поради.

Не залишалась осторонь і виховна діяльність. Проводячи мистецьке обслуговування дітей, молоді митці впливали на формування особистісних якостей, та загальних уявлень молодого покоління про радянську систему;

З'ясовано, що для українських митців звільнення України дало можливість не лише відновити на повну силу свою діяльність, але й розширити роботу з підтримки та надання допомоги радянським військам. Просуваючись до кордонів Червона армія залишала в українських містах шпиталі, тилові частини, військові училища, частини, які перебували на відпочинку та доукомплектуванні.

Саме тут митці й знайшли найбільш вдячних глядачів. Для координації творчої роботи серед воїнів була створена шефсько-військова комісія на чолі з О. Ватулею.

Поряд з організаційною та мистецькою діяльністю на місцях мистецькі колективи продовжували організовувати та відправляти на фронти мобільні концертні бригади.

Українські митці побували разом з радянськими військами в різних країнах, серед яких Німеччина, Іран, Ірак, Болгарія, Чехословаччина та ін.;

Отже, попередні положення дозволяють зрозуміти та визначити роль і місце мистецької інтелігенції у відновленні культурного життя на визволених землях України в 1943-45 рр. Адже, лише завдяки спільним діям мистецького загалу вдалося швидко організувати діяльність культурно-мистецьких установ, налагодити роботу творчих спілок.

Культурний розвиток сучасної України не був би повним без висвітлення подій Другої світової війни, переживань та емоцій населення, що відобразили митці в своїх творах. Особливо цінними художні твори та творчість митців у 1943-45 рр. є для дослідження історії даного періоду.

Публікації у фахових видання, які відображають результати і зміст дисертаційного дослідження

1. Ругаль Л. П. Участь творчої інтелігенції Чернігівщини в культурно-мистецькому житті після звільнення від нацистських загарбників (1943-1945 рр.) / Л. П. Ругаль. // Література та культура Полісся. - 2007. - Вип. 40. - С. 147-158.

2. Ругаль Л. П. Повернення творчих спілок та організацій на визволену територію УРСР / Л. П. Ругаль // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Історія. - 2007. - Вип. 91-93. - С. 162-166.

3. Ругаль Л. П. Відновлення діяльності творчих установ та організацій у звільненому Харкові (1943 - 1945 рр.) / Л. П. Ругаль // Часопис української історії. - 2007. - Вип. 8. - С. 112-116.

4. Ругаль Л. П. Участь творчої інтелігенції в процесі культурного виховання школярів та молоді на звільнених землях Української РСР 1943-1945 рр. / Л. П. Ругаль // Гілея. Науковий вісник. - 2008. - Вип. 12. - С. 58-64.

5. Ругаль Л. Творча інтелігенція в розбудові української культури періоду визволення українських земель (1943-1945 рр.) / Л. П. Ругаль // Шевченківська весна : матеріали наук.-прак. конф., присвяченої 15-ї річниці незалежності України. - Вип. ІV : у 3-х част. - Ч. 3. Історія. - К. : Логос, 2006 - С. 126-128.

6. Ругаль Л. Форми діяльності мистецької інтелігенції України в 1943-1945 рр. / Л. П. Ругаль // Шевченківська весна : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - Вип. V : у 3 част. - Ч. 3. Історія. - К. : СПД Цимбаленко Є. С., 2007. - С. 188-190.

7. Ругаль Л. Діяльність творчої інтелігенції на фронтах Другої світової війни після звільнення України (1943-1945 рр.) / Л. П. Ругаль // Шевченківська весна. Історія : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених. - Вип. VІ : у 2-х част. - Част. 2. Праці аспірантів та студентів : у 2-х т. - К. : СПД Цимбаленко Є. С., 2008. - С. 102-104.

Анотація

Ругаль Л. П. Діяльність мистецької інтелігенції Української РСР у 1943-1945 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації на основі опрацювання архівних та опублікованих документів, вітчизняної та зарубіжної історіографії, матеріалів періодичних видань та спогадів, досліджено роль і місце мистецької інтелігенції у відродженні культурного життя України в 1943-45 рр. Висвітлено основні процеси відновлення та реевакуації мистецьких організацій на звільнених землях України.

Основна увага приділена аналізу діяльності інтелігенції як об'єкта та суб'єкта відновлення культурного життя України. Значне місце відводиться розгляду регіональних особливостей в культурно-мистецьких процесах. Охарактеризовано основні напрямки діяльності творчої інтелігенції.

Аннотация

Ругаль Л. П. Деятельность художественной интеллигенции Украинской ССР в 1943-1945 гг. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Работа посвящена изучению деятельности украинской художественной интеллигенции в годы освобождения УССР от нацистских захватчиков и восстановления экономики страны.

В диссертации на основе изучения архивных и опубликованных документов, отечественной и зарубежной историографии, материалов периодических изданий и воспоминаний, исследовано роль и место художественной интеллигенции в возрождении культурной жизни Украины в 1943-45 гг. Отражены основные процессы возобновления и реэвакуации художественных организаций на освобожденных землях Украины.

Основное внимание уделено анализу деятельности интеллигенции как объекта и субъекта возобновления культурной жизни Украины. У годи Второй мировой войны культура украинского советского общества понесла значительные потери. По данным Чрезвычайной государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний нацистских захватчиков было установлено, что материальных убытков в художественный сфере Украины нанесено на сумму 572 млн руб.

В условиях наступления немецких войск происходило перебазирование человеческих, материальных и культурно-духовных ценностей из Украины на восток СССР. На территории восточных республик работали украинские правительственные учреждения, заведения науки и культуры. Свыше 2 тыс. артистов эвакуированы из Украины в составе 51 театрального, музыкального и хорового коллектива. Для быстрого и организованного возвращения их в УССР правительством были разработаны планы реэвакуации художественных коллективов. Реэвакуация происходила в три этапа, в первую очередь возвращали художественные коллективы к промышленным областям УССР, в частности Донбассу. Начиная с 1944 г. активно возобновляется культурная жизнь в западных областях Украины. Для контроля над этим процессом правительство УССР переводит художественные коллективы из восточных областей УССР.

События и последствия Второй мировой войны существенно повлияли на динамику количественно-качественных характеристик художественных организаций, которые начали работу после освобождения территорий Украины. Организаторами возобновления деятельности культурных заведений выступала художественная интеллигенция, которые находились в оккупации.

С возобновлением и организацией полноценных художественных коллективов интеллигенция сразу приступили к культурному обслуживанию населения. Большое внимание творческая интеллигенция предоставляла шефской работе. Она выезжала с выступлениями в период посевных или собирательных компаний в сельские районы, выступали перед восстановителями Днепрогэса, на шахтах, на заводах. Кроме творческих выступлений, интеллигенция помогала наладить работу самодеятельных кружков, подбирала репертуар, осуществляла постановки, давала советы.

Не осталась в стороне и воспитательная деятельность. Проводя художественное обслуживание детей, влияли на формирование личностных качеств и общих представлений молодого поколения о советской системе.

Освобождение Украины дало возможность не только возобновить на полную силу художественную деятельность, но и расширить работу из поддержки и предоставления помощи советским войскам. Продвигаясь к границам Красная армия оставляла в украинских городах госпиталя, тыловые части, военные училища, части, которые находились на отдыхе и доукомплектованы. Для координации творческой работы среди воинов была создана шефско-военная комиссия во главе с О. Ватулею.

Annotation

Rugal L. P. Activity of clerisy in revival of Ukrainian SSR in the 1943 - 1945. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Cand. Sc. (History) in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The Dissertation determines the role and importance of clerisy in revival of cultural life of Ukraine in 1943-45 years on the basis of analysis of archive and published documents, national and foreign historiography, materials of periodicals and memoirs. The main processes of revival and re-evacuation of art organizations on free Ukrainian lands were also highlighted.

The essential emphasis was put on the analysis of activity of clerisy as object and subject of revival of cultural life of Ukraine. Regional features of cultural and art processes are of great importance. The main directions of activity of clerisy were characterized.

Размещено на Allbest.ru