Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Культурно-просвітницька діяльність Івана Крип'якевича (1886-1967 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Клименко Нінель Павлівна

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України та методики навчання Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, доцент Бонь Олександр Іванович, заступник директора Інституту лідерства, освітнього законодавства і політики Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Рубльов Олександр Сергійович, вчений секретар Інституту історії України НАН України

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Гирич Ігор Борисович, зав. відділом джерел з історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться "17 листопада 2009 р. о 15.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.123.01 у Київському славістичного університеті (03200, Київ, пров. Рильський, 10, кім.212).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського славістичного університету (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9).

Автореферат розіслано "_15__"жовтня__________________2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор П.І. Скрипка

Загальна характеристика роботи

Структура та обсяг дисертації обумовлена метою, завданням і характером дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який налічує 545 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 269 сторінок (з них - 214 сторінок основного тексту).

Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми визначається необхідністю глибокого і всебічного дослідження діяльності, великого та багатогранного творчого доробку діячів української культури і науки, які своєю самовідданою працею сприяли збереженню самобутності українського народу, доводили його значущість на тлі світової історії та культури.

Найбільш повне та репрезентативне дослідження культурних феноменів минулого можливе лише у контексті розвитку національних та освітніх процесів. Питання персоніфікації історії, дослідження життєвого шляху, діяльності та творчої спадщини визначних її діячів стали одним із важливих завдань сучасної історичної науки. Вивчення й аналіз персоналії як окремого предмета дослідження має важливе значення, оскільки особиста біографія часто є основою наукової реконструкції епохи та висвітлення особливостей національно-просвітницьких рухів певного періоду.

Яскравою постаттю в літопис українського національно-просвітницького руху увійшов академік Іван Петрович Крип'якевич (1886 - 1967 рр.), послідовний поборник та організатор національної освіти, один із керівників просвітнього руху, активний громадський діяч.

І. Крип'якевич залишив значний та багатогранний просвітній творчий доробок - підручники, посібники, програми, публікації в періодичній пресі, цінні рукописи. Праці просвітителя мають не лише загальноісторичну але й педагогічну та культурну цінність, оскільки відображають актуальні проблеми розвитку української державності, культурного, політичного і духовного розвитку українського народу в кінці XIX ст. - першій половині XX ст. Актуальність обраної теми зумовлена і необхідністю популяризації творчості вченого, потребою наукового осмислення його місця і ролі у розвитку культурно-просвітного руху Східної Галичини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми "Теорія і практика професійної підготовки вчителя у системі неперервної педагогічної освіти" (державний реєстр № 01060012171), яка включена до тематичного плану Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка.

Об'єктом дослідження виступає багатогранна діяльність І.П. Крип'якевича - видатного історика, педагога, просвітителя в контексті суспільно-політичного та національно-культурного розвитку західноукраїнських земель кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Предметом дослідження є культурницька, зокрема педагогічна та просвітницька діяльність Івана Петровича Крип'якевича як українського культурно-освітнього діяча.

Мета дослідження - здійснити всебічне цілісне висвітлення педагогічної та культурно-просвітницької діяльності Івана Крип'якевича у контексті розвитку національно-просвітницького руху в Західній Україні, зокрема в Східній Галичині, показати місце просвітителя у розбудові українського шкільництва.

Відповідно до предмета та мети визначено такі завдання дослідження:

- визначити рівень наукової розробки теми в історіографії та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- проаналізувати процес становлення й розвитку особистості Івана Крип'якевича;

- розкрити зміст і спрямованість педагогічної діяльності Івана Крип'якевича;

- дослідити внесок педагога у популяризацію історії України;

- систематизувати творчий доробок вченого у створенні посібників і підручників з історії;

- дослідити просвітницьку діяльність Івана Крип'якевича та її значення у загальнонаціональних суспільних та культурних процесах.

Хронологічні рамки зумовлені особливістю дослідження персоналії та охоплюють 1886 - 1967 рр. Вони визначені прагненням проаналізувати процес формування Івана Крип'якевича як особистості та часом педагогічної та культурно-просвітницької діяльності.

Особлива увага приділена періоду активної творчої діяльності 1905-1946 рр. При цьому нижня хронологічна межа позначає початок його активної участі у студентській молодіжній організації "Академічна громада", діяльності у товариствах "Просвіта", "Рідна школа", педагогічною діяльністю, а верхня - переходом І.П. Крип'якевича у зв'язку з суспільно-політичними реаліями Східної Галичини повоєнного часу до наукової роботи, коли вчений вже не викладав у вищих навчальних закладах.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють Східну Галичину і Західну Волинь в адміністративних кордонах Австро-Угорської імперії, Польщі у міжвоєнний період та УРСР після другої світової війни.

Методологічну основу становлять: теорія наукового пізнання, що ґрунтуються на принципах об'єктивності, історизму, науковості й доказовості висновків; положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість суспільних явищ.

Методи дослідження використовувались для отримання об'єктивної інформації та висновків з обраної теми на двох рівнях:

теоретичному - загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація), методи історичної науки (порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, класифікації та аналізу архівних джерел, періодичних видань і спеціальної літератури);

історія україна крип'якевич педагог

емпіричному - ретроспективний - для врахування особливостей методів і організаційних форм культурно-просвітницької діяльності І.П. Крип'якевича.

Наукова новизна. Вперше здійснено всебічне, цілісне висвітлення педагогічної та культурно-просвітницької діяльності Івана Петровича Крип'якевича в контексті історичних і освітніх реалій кінця ХІХ ст. - першої половини ХХ ст. У процесі написання роботи автором опрацьовано значний масив джерельних матеріалів з київських, львівських державних та приватного архівів. Особлива цінність роботи полягає в залученні унікальних матеріалів з Архіву Івана Крип'якевича, у тому числі неопублікованої частини творчого доробку просвітителя (рукописи, нотатки, розробки та плани уроків, методичні рекомендації для учителів, лекції тощо). Введені до наукового обігу архівні джерела дозволили реконструювати малодосліджені аспекти життя та діяльності вченого.

Наукова новизна дисертаційної роботи розкривається у таких теоретичних положеннях:

- формування національної самосвідомості, становлення громадянської позиції, наукові й педагогічні зацікавлення І. Крип'якевича відбувались в політичних та освітньо-наукових умовах Австро-Угорщини, конституційний лад якої дозволяв громадський, культурний та просвітницький рух українців, розвиток української національної самосвідомості;

- педагогічно-просвітницька діяльність Івана Крип'якевича в Рогатинській українській приватній гімназії, філії львівської Академічної гімназії, гімназії Святих Сестер Василіанок, жіночій учительській семінарії Українського Педагогічного Товариства, Таємному університеті, Богословській академії, Львівському державному університеті ім.І. Франка була спрямована на розбудову української національної школи та освіти;

- педагогічна діяльність І. Крип'якевича мала результатом і створення підручників та посібників, методичного забезпечення для вивчення історії України та її популяризації в умовах бездержавності;

- досвід організатора культурно-просвітницької роботи формувався у Івана Крип'якевича в період навчання у Львівському університеті, де він був провідним діячем студентського руху як член "Академічної громади", очолював "Просвітній кружок";

- провідними напрямами культурницької діяльності І. Крип'якевича, яка мала яскраво виражену національну спрямованість, були активна участь у просвітницьких організаціях та товариствах "Просвіта", "Рідна школа", та громадсько-політичних "Союз визволення України", ряді інших організаціях і товариств;

- як член товариства "Просвіта" Іван Петрович Крип'якевич брав активну участь у роботі із заснування бібліотек та поширення книг серед населення, опікувався та надавав методичну допомогу читальням "Просвіти";

- у діяльності Івана Крип'якевича в "Краєвому комітеті охорони військових могил", простежуються зусилля ученого по збереженню пам'яті про людей, які загинули захищаючи Батьківщину, популяризації історико-культурної спадщини;

- як голова "Бюро культурної допомоги для визволених земель", структурної одиниці СВУ, І. Крип'якевич спрямував свою діяльність на роботу із заснування шкільництва на Волині в часи Першої світової війни.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що її фактичний матеріал, теоретичні узагальнення, оцінки і висновки можуть бути використані як істориками, так і педагогами, культурологами і краєзнавцями для подальшої наукової розробки проблеми. У навчально-педагогічній практиці дослідження можна застосувати при написанні підручників, довідкової літератури, а також при викладанні курсу історії України, історії української культури та історії педагогіки. Поширення досвіду вченого сприятиме підвищення професійного рівня сучасного історика та педагога.

Апробація результатів і окремих положень дисертації

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України в м. Києві (ЦДАВОВУ) зберігає документи щодо участі І. Крип'якевича в Союзі Визволення України - фонд 4405 - "СВУ". Фонд 4465с. - Колекція окремих документальних матеріалів, містить матеріали, які дають змогу з'ясувати діяльність представників УСС на Волині та діяльність учительської громади Товариства українських учителів вищих шкіл у Львові.

У Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (ЦДІАК) - ф.365 та ф.361 містяться матеріали, що розкривають суть політики російської влади в Східній Галичині під час першої світової війни.

Таким чином, дисертаційне дослідження ґрунтується на достатньому комплексі джерел. Використання всіх зазначених архівних і друкованих матеріалів, чималу кількість яких введено в науковий обіг уперше, критична їх оцінка та узагальнене осмислення доробку попередників дали змогу авторові вирішити основні завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі дисертації "Іван Крип'якевич у контексті національних та освітніх процесів у Східній Галичині у кінці XIX - першій половині XX ст." вивчено особливості політичного та культурно-освітнього розвитку Східної Галичині кінця XIX ст. - першої половини XX ст. та умови, в яких відбувалося формування особистості Івана Крип'якевича.

У підрозділі 2.1 "Особливості українського національно - просвітницького руху в Східній Галичині кінця XIX ст. - першої половини XX ст." висвітлено політичне та соціально-культурне становище цієї частини українських земель в XIX ст. - першій половині XX ст., виділено особливості національно-культурних процесів, які відбувались в усіх періодах розвитку Східної Галичини (австро-угорський, період визвольних змагань, польський, радянський, німецький та знову радянський). Розглянуто характер та специфіку діяльності культурно-освітніх закладів та політичних організацій.

Конституційний лад австрійської частини Габсбурзької монархії дав змогу викристалізуватися українській національній свідомості й розвинутися організованим формам громадського життя. З виникненням в к. ХІХ ст. у Східній Галичині українських політичних партій, національна ідея виходить за рамки суто інтелігентського середовища і проникає вглиб суспільства. Це створює умови для формування масового національного руху з яскравим політичним забарвленням.

Окупація після світової війни Польщею Східної Галичини ускладнили процес становлення та розвитку української освіти та культури. Завдяки активній діяльності таких громадських організацій як "Просвіта", "Рідна школа" тощо, постійно розширювалась мережа освітньо-виховних закладів, велась просвітня робота серед українського населення.

Після встановлення радянської влади (1939-1941 рр.) формально було надано перевагу українській науці та вищий школі в Східній Галичині. Та разом з тим, було ліквідовано приватні навчальні заклади, НТШ, зупинена діяльність товариства "Просвіта". Мало відрізнялося від радянського періоду становище українського культурного життя і під час німецької окупації Східної Галичини 1941-1944 років. У післявоєнний період суспільно-політичне, культурне життя було підпорядковане відповідно партійно-ідеологічним догматам.

У підрозділі 2.2 "Формування світоглядних переконань Івана Крип'якевича" йдеться про чинники, які сприяли формуванню громадянсько спрямованого світогляду, потреби в поширені освіти, популяризації української історії, захисті українського національного життя.

Початковим чинником формування світоглядних переконань та життєвих цінностей Івана Крип'якевича виступило сімейне виховання, означене, з одного боку - впливом освіченого батька-катехіта, з іншого - глибоким українським корінням. Потужна філософська, філологічна та історична освіта, яку І. Крип'якевич отримав у Львівській гімназії, визначила його гуманітарну спрямованість. Гімназійне життя, навчальне та позанавчальне спілкування з педагогами та членами Наукового товариства ім.Т. Шевченка мало значний вплив на професійну орієнтацію І. Крип'якевича.

Українські переконання майбутнього вченого міцніли у вирі студентського життя у Львівському університеті. У цей час І. Крип'якевич поєднує навчальну та науково-пошукову діяльність, в якій значну роль відіграв М. Грушевський.

Вплив на формування поглядів І. Крип'якевича справили події, пов'язані із боротьбою молоді за український університет у Львові. Він брав активну участь у вічах де постійно піднімалось це питання, виступив одним із учасників демонстрації 1907 р., яка закінчилась ув'язненням студентів та їх голодуванням.

Його світогляд формувався також під впливом праці в студентському товаристві "Академічна громада" і "Просвітній кружок", метою якої було просвітня праця на селі.

У третьому розділі дисертації "Педагогічна діяльність Івана Крип'якевича" висвітлюється педагогічна праця історика в українських гімназіях та вищих навчальних закладах. Також йдеться про І. Крип'якевича, як автора підручників та посібників, які торкалися передусім викладання історії України.

У підрозділі 3.1 "Гімназійна педагогічна діяльність" характеризується педагогічна діяльність Івана Крип'якевича в середніх загальноосвітніх навчальних закладах, інноваційні підходи в навчально-виховному процесі, чинники, які впливали на активізацію його зусиль щодо організації та розбудови українського шкільництва.

Серед перших приватних гімназій, заснованих українцями, була Рогатинська українська гімназія. Саме в ній після закінчення університету у 1909 р. розпочинає свій педагогічний шлях Іван Крип'якевич. Тут він впроваджує екскурсії як форми позакласної роботи, широко застосовує читанки, різноманітні оповідання, легенди, сам пише белетризовані історичні твори. З перших років своєї педагогічної діяльності І. Крип'якевич стає членом та активним діячем УПТ, дописувачем шкільних часописів.

Іван Крип'якевич неодноразово виступав з лекціями перед учителями на різні педагогічні теми, розробляв методичні рекомендації щодо проведення уроків, знайомив їх з історією української освіти.

Працюючи в Академічній гімназії у 1917 р.І. Крип'якевич організував історичний гурток програма якого включала різноманітні форми позашкільної роботи: лекції, дискусії, підготовку учнями рефератів, збирання стародруків та монет для українських збірок, екскурсії.

У підрозділі 3.2 "Педагогічна діяльності І. Крип'якевича у вищих навчальних закладах (1921-1946 рр.)" характеризується його педагогічна діяльність в Таємному університеті, Богословській Академії, Львівському державному університеті ім. І. Франка. Акцентується увага на методику роботи зі студентами, залучення її до наукової роботи, розуміння вартості джерельних матеріалів, виховання громадянських почуттів.

Після зайняття Львова поляками в університеті були ліквідовані українські кафедри, які існували за Австро-Угорщини. Тому, в серпні 1919 р. українські учені і педагоги ініціювали організацію приватних університетських курсів для українського студентства, які у 1922 р. були перейменовані в Український університет. Новостворений український вищий навчальний заклад, незважаючи на переслідування з боку польських властей, був організований за зразком західноукраїнських університетів.І. Крип'якевичем читав там курс "Методика історичних дослідів", курс лекцій з української історіографії XVIII-XIX ст., проводив спеціальний семінар, який знайомив студентів з технікою дослідницької роботи.

У греко-католицькій Богословській Академії Іван Петрович викладав за власною програмою історію України в контексті історії Східної Європи, а також методику історичних досліджень.

Друга світова війна докорінно змінила всі сфери суспільного життя Східної Галичини, у тому числі відбулась кардинальна перебудова шкільництва на західноукраїнських землях. У жовтні 1939 Івана Крип'якевича призначають професором і завідувачем кафедри історії України Львівського університету ім. І. Франка. Окрім курсу лекцій з історії України він веде й спецкурси, в тому числі методику історичних досліджень, працює з аспірантами.

1945-1946 навчальний рік в університеті був для вченого останнім, пізніше його свідомо не допускають до студентів. З 1947 р. Іван Крип'якевич займається лише науковою роботою, плідно працював з аспірантами, використовуючи досвід педагога та науковця.

Як викладач Українського таємного університету, Богословської Академії, університету ім. І. Франка Іван Крип'якевич ставив головним завданням поглиблення знань молоді з історії України, залучаючи її до наукової дискусії та виховуючи розуміння вартості джерельних матеріалів.

У підрозділі 3.3 "Загальна характеристика підручників та посібників з історії за авторством І.П. Крип'якевича" висвітлено заходи науковців, педагогів щодо створення українських підручників. Розкрито участь Івана Крип'якевича в процесі підручникотворення. Охарактеризовані підручники і посібники як для школярів і студентів так і для широкого загалу.

У кінці ХІХ - на початку ХХ століття в освітньому процесі Східної Галичини основна увага зверталася на створення авторських підручників та посібників для українських учнів. За відсутності українських підручників у школах вчили за перекладним підручником польської історії. Тому, найважливішою справою національного відродження було питання українського підручника.

У зв'язку з цим важливою є підготовка І. Крип'якевичем: "Короткої історії України для початкових шкіл та 1-ої кляси гімназії"; "Огляду історії України - репетиторій для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів"; "Шляхами слави українських князів"; "Оповіданнь з історії України для нижчих кляс середніх шкіл. Перша частина: княжа доба"; "Малої історії України"; "Історії козаччини для народа і молоді"; "Історії України для народа"; "Великої історії України"; "Історії українського війська"; "Історії української культури"; "Всесвітньої історії"; "Історії України від найдавніших до теперішніх часів"; "Історії України" та низки белетризованих історичних оповідань.

Новостворені підручники на національній основі і для української школи були вагомим внеском як у методику навчання, виховання багатьох поколінь галицької молоді, так і в українську історичну науку.

У четвертому розділі дисертації "Зміст та спрямованість просвітницької діяльності Івана Крип'якевича" з'ясовано мотиви, основні напрямки і форми культурно-просвітницької діяльності Івана Крип'якевича.

У підрозділі 4.1 "Участь Івана Крип'якевича в українському студентському русі" висвітлюється участь його в молодіжній русі як члена організації "Академічна громада", діяльність якої була спрямована, передусім, на розвиток українського суспільства, на піднесення культурного і освітнього рівня.

У 1904 році Іван Крип'якевич після закінчення гімназії вступає до Львівського університету і відразу ж опиняється в центрі громадського життя українського студентства. Об'єднане в товариство "Академічна громада", українське студентство спрямувало свою діяльність на пробудження національної самосвідомості в умовах полонізації українського населення. У 1904 р.І. Крип'якевич стає активним учасником цього товариства. У 1908 р. при "Академічній громаді" він організував "Просвітній кружок", який здійснював широку, послідовну та активну освітню роботу серед українського населення сіл Львівщини. У боротьбі з полонізацією в 1912 р. силами Івана Крип'якевича та його однодумців була організована приватна школа ім. Короля Данила, яка була важливим кроком щодо розбудови українського шкільництва.

У підрозділі 4.2 "Діяльність в товаристві "Просвіта" розкрито працю Івана Крип'якевича в цій просвітній організації, що характеризувалась винятковою насиченістю і багатогранністю. Розкриті основними напрями, форми роботи та її особливості.

Співпрацю з "Просвітою" І. Крип'якевич розпочав ще 1907 року. Він старався надати просвітній роботі наукове підґрунтя, позбутися в цій роботі непрофесійності, випадковості та безплановості, надати їй систематичного характеру. Уже на першому освітньому конгресі "Просвіти" у 1908 р.І. Крип'якевич акцентував увагу на необхідності створені мережі бібліотек, які б стали підґрунтям просвітній роботі.

Іван Крип'якевич в 1913 р. обирається референтом бібліотечної комісії. За його ініціативою створено нову рубрику "Бібліотечні справи" часопису "Просвіта", де він популяризує узагальнений ним досвід функціонування зарубіжних та вітчизняних бібліотек. Брав участь в організації гуртків молоді в діяльності яких чільне місце посідало вивчення історії України.

Разом із членами проводу "Просвіта" Іван Крип'якевич розробив програму розвитку товариства. З метою встановлення контактів з "Просвітами", "Рідними хатами" й іншими культурно-освітніми товариствами в серпні 1923 р. І. Крип'якевич разом з М. Галущинським їдуть на Волинь, Полісся й Холмщину.

Плідною працею характеризується і діяльність І. Крип'якевича в "Краєвому комітеті охорони воєнних могил" при Товаристві "Просвіта", яка спрямувала свою роботу щодо пошуку, відновлення, впорядкування військових могил січових стрільців, проведення святкових процесій-обходів, перепоховання загиблих. Завдяки ряду пошукових експедицій були упорядковані могили в Острові, на горі Маківці, могили у Львові на Личаківському та Янівському цвинтарях.

У підрозділі 4.3 "Організація українського шкільництва на Волині та Холмщині під час Першої світової війни", показана участь І. Крип'якевича в роботі Союзу визволення України та його структурній одиниці - "Бюро культурної допомоги для визволених земель", метою якого було налагодження культурно-освітнього життя в північно-західних землях України.

Влітку 1915 р. після вдалого наступу німецьких і австро-угорських військ були зайняті українські землі Холмщини, Підляшшя, частина Полісся. На кінець 1915 року ними була здобута Західна Волинь. Тут було створено окрему територіально-адміністративну одиницю - Волинську округу з центром у Володимирі-Волинському. Зайняті німецькими і австро-угорськими військами землі стають ареною діяльності СВУ, що діяв в австрійській частині України, та здійснював заходи з метою забезпечення в окупованих українських землях розвиток українського національного життя, яке було знищено антиукраїнською політикою російського царизму.

В екстремальних умовах воєнної доби, Іван Крип'якевич активно включається в діяльність Союзу Визволення України для організації шкільництва на Волині, налагодження культурно-освітнього життя.І. Крип'якевич очолював "Бюро культурної допомоги для визволених земель" з 28 листопада 1915 р. до 18 березня 1917 р. "Бюро" займалося організацією шкільництва та забезпечення його учительськими кадрами, шкільним приладдям. Завдяки енергійній та систематичній праці "Бюро" у повітах Волині й Полісся вдалося організувати за два роки десятки українських народних шкіл.

У ході проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Дослідження показало, що в українській історичній науці обмаль спеціальних робіт щодо висвітлення культурно-просвітницької діяльності Івана Петровича Крип'якевича. Сукупність матеріалів біоісторіографічного характеру, які було сформовано в результаті пошукової роботи в ЦДІАК України, ЦДІАЛ України, ЦДАВОВ України, Архіві Президії НАН України, Архіві ІУ ім. І. Крип'якевича НАН України, ІР НБУВ, архіві НБУВ, ДАЛО, архіві Львівського національного університету ім.І. Франка, ВР ЛНБ ім.В. Стефаника, Архіві Івана Крип'якевича, дозволили розв'язати поставлені завдання.

2. Встановлено, що основними передумовами формування національної свідомості та педагогічних поглядів І.П. Крип'якевича були суспільно-політичні та соціально-культурні перетворення в Україні періоду національного відродження. Основними чинниками становлення та розвитку світоглядних переконань і життєвих цінностей просвітителя стали: виховання у високоінтелегентній родині; навчання в освітніх закладах Східної Галичини, де, не зважаючи на значний вплив полонізації, стрімко зростала національна самосвідомість української молоді; співпраця з істориками, насамперед з М. Грушевським, провідними українськими педагогами, громадськими діячами першої половини ХХ ст.

3. Дослідження довело, що провідними напрямами педагогічно-просвітницької діяльності Івана Крип'якевича, яка мала яскраво виражену національну спрямованість, були: педагогічна діяльність в Рогатинській гімназії, філії львівської Академічної гімназії, гімназії С.С. Василіанок, жіночій учительській семінарії Українського Педагогічного Товариства; робота у вищих навчальних закладах м. Львова - Таємному університеті, Богословській академії та Львівському університеті ім. І. Франка. На основі аналізу його педагогічної діяльності, науково-педагогічних розвідок, виступів на педагогічних нарадах, засіданнях в просвітницьких товариствах з'ясовано роль І. Крип'якевича у розбудові української національної школи та освіти.

4. У ході дослідження систематизовано педагогічний доробок історика у популяризації історії України. Іван Крип'якевич у процесі навчання рідної історії виокремлював відповідні методичні прийоми навчання історії, аналізував їх та давав супровідні методичні рекомендації педагогам з їх використання.І. Крип'якевич акцентував увагу на такі форми активного пізнання як навчальна екскурсія, самостійна робота учнів, використання книг для читання, робота над оповіданнями, легендами, історичними джерелами. Серед методів навчання у вищих навчальних закладах історик особливу увагу приділяв методам дослідження історичного матеріалу - аналізу та синтезу, обґрунтовував технологію їх використання при роботі з історичними джерелами.

5. Педагогічна діяльність І. Крип'якевича була спрямована і на процес підручникотворення. Програми, підручники та посібники за авторством Івана Крип'якевича торкалися передусім викладання історії України. Змістовий аспект підручників та посібників з історії "Коротка історія України (1918 р.), Огляд історії України: Репетиторіум для вищих клас середніх шкіл та учительських курсів (1919)", "Шляхами слави українських князів" (1918 р.), "Оповідання з історії України для нинижчих кляс середніх шкіл. Перша частина: княжа доба" (1918 р.), Історія козаччини для народа і молоді (1922 р.), "Мала історія України" (1921 р.), "Велика історія України" (1935 р.), "Історія української культури" (1937 р.), "Історія українського війська" (1937 р.), "Всесвітня історія" (1939 р.), "Історія України" (1941 р.) характеризуються національною спрямованістю.

Підручники і посібники І. Крип'якевича стали не лише дидактичним явищем, а і сприяли формуванню цілого покоління українців-патріотів.

6. Дослідження показало, що провідними напрямами просвітницької діяльності Івана Крип'якевича були: активна участь у товариствах "Академічна громада", "Просвіта", "Краєвому комітеті охороні воєнних могил", "Бюро культурної допомоги для визволених земель".

Діяльність Івана Крип'якевича в молодіжній організації "Академічна громада" була спрямована, передусім, на піднесення культурного і освітнього рівня українського суспільства. В умовах неписемності та полонізації українського народу, Іван Крип'якевич відстоював активну громадянську позицію в боротьбі за національну школу, українську мову.

Участь у роботі товариства "Просвіта" була спрямована на пошук нових ефективних форм його діяльності.І. Крип'якевич розробив програму розвитку товариства, пропагував заснування бібліотек, брав активну участь у роботі та поширення книг серед населення, опікувався та надавав методичну допомогу читальням "Просвіти".

У діяльності І. Крип'якевича в "Краєвому комітету охорони військових могил", простежується зусилля ученого по збереженню пам'яті про людей, які загинули захищаючи Батьківщину, популяризації історико-культурної спадщини.

Як голова "Бюро культурної допомоги для визволених земель", структурній одиниці СВУ, Іван Крип'якевич приклав чимало зусиль для на заснування шкільництва на Волині, створення нових центрів культури і просвіти.

Основні положення і висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях

1. Клименко Н.П. Іван Крип'якевич: сторінки просвітницької діяльності (1909-1914 рр.) / Н.П. Клименко // Сумська старовина. - 2007. - № ХХІІІ. - С.130-143.