Полтавська битва 1709 р.: причини, хід та історичне значення для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

УДК 94 (477) “17”(043)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Полтавська битва 1709 р.: причини, хід та історичне значення для України

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Скрипник Людмила Василівна

Черкаси 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Полтавська битва стала своєрідною „точкою біфуркації”, яка докорінно змінила історичний розвиток України, Росії та Швеції. Крім того, вона вплинула на розвиток подій у ряді європейських країн. Саме тому її дослідження не повинно обмежуватися вивченням суто військових питань стратегії та тактики, чисельності військ, кількості артилерії тощо. Це складне, багатогранне явище, яке потребує комплексного аналізу в усіх його аспектах.

Подія одного дня стала результатом цілого комплексу найрізноманітніших чинників: військово-політичної ситуації, соціально-економічного розвитку держав-учасниць, що позначився на їх матеріально-технічній базі та готовності до війни в цілому і до битви зокрема, спектру особистих факторів (від раціональності та виваженості рішень командувачів до морально-психологічного стану військових напередодні битви). Крім того, мали вплив природні фактори (вкрай сувора зима 1708-1709 рр., весняна повінь 1709 р.) випадковості, які важко або й неможливо було передбачити, наприклад, поранення Карла ХІІ.

Полтавська битва - це не лише результат суми певних об'єктивних та суб'єктивних чинників, а й впливовий фактор, що визначив подальший розвиток України в різних сферах життя: політичній, соціально-економічній, духовній, культурній, ідеологічній тощо. Саме тому перед дослідниками постає завдання з'ясувати як передумови та чинники, які позначилися на результаті битви, так і її наслідки в історії України, вплив на її подальший розвиток.

Вивчення Полтавської битви 1709 р. є актуальним у зв'язку з наближенням чергової річниці цієї події. Після підписання 9 жовтня 2007 р. указу Президента України „Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”, ця тема стала предметом активного обговорення не лише істориків, але й політиків та пересічних громадян. Постать гетьмана І. Мазепи та його діяльність викликають неоднозначні оцінки, а тому дискусії виливаються в гостру полеміку, сторони якої не завжди оперують лише фактами. Крім того, стало очевидним, що оцінки цієї події українськими та російськими істориками різняться між собою. Це відкриває шлях до діалогу та плідної співпраці, оскільки науковці мають справу з фактами, а не міфами чи символами, а різноманіття думок розкриває всю багатогранність досліджуваного явища чи події. Про це свідчить ухвала міжнародної науково-практичної конференції „Україна і Полтава у Північній війні 1700-1721 рр. Усвідомлення історичного вибору”. Її учасники висловилися за справедливе та об'єктивне висвітлення подій Північної війни 1700-1721 рр., що сприятиме вихованню молоді в дусі патріотизму та толерантності. Науковці також прагнуть подолати багатовікове замовчування історичної правди, що сприятиме оздоровленню й об'єднанню українського суспільства.

Отже, запропонована тема дослідження має наукове, суспільно-політичне значення, що й зумовило звернення автора до її вивчення.

Зв`язок роботи з науковими програмами, темами та планами Дослідження виконано в рамках комплексної програми кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету, вона є складовою держбюджетної науково-дослідної теми „Історія української державності” (номер державної реєстрації 0103U003693).

Об`єктом вивчення є соціально-економічне та суспільно-політичне становище Гетьманщини на початку XVIII ст.

Предмет дослідження - Полтавська битва 1709 р. та її наслідки для України.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період від жовтня 1708 р. до 1721 р. Вибір нижньої межі зумовлено тим, що з приходом шведських військ на територію Гетьманщини, остання стала театром бойових дій. Верхня межа обрана з урахуванням того, що політичні та соціально-економічні наслідки Полтавської битви для Гетьманщини відчувалися не лише безпосередньо після події, але й тривалий час потому. 1721 р. - рік завершення Північної війни, утвердження Росії як імперії з абсолютною монархією.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території Гетьманщини, що за військовим і адміністративно-територіальним устроєм поділялася на такі полки: Київський, Ніжинський, Переяславський, Чернігівський, Стародубський, Лубенський, Прилуцький, Гадяцький, Миргородський, Полтавський та Могилівський (частково розташовувався на етнічно білоруській території). Тобто, окреслена територія - межі сучасних Чернігівської, Полтавської, західної частини Сумської, Харківської та східної частини Київської областей.

Метою дослідження є комплексний аналіз різних аспектів Полтавської битви 1709 р., визначення її ролі та історичного значення для України.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати стан наукової розробки теми, рівень і повноту її джерельної бази;

- простежити історичні умови російсько-шведського протистояння та становище напередодні битви;

- визначити стратегічні плани Карла ХІІ, І. Мазепи та Петра І стосовно Полтави;

- розкрити перебіг та характер воєнних дій 1709 р.

- проаналізувати політичні та соціально-економічні наслідки Полтавської битви для Гетьманщини.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що Полтавська битва стала предметом спеціального наукового вивчення на дисертаційному рівні. Дисертанткою здійснено внесок у подальшу систематизацію джерельної бази, історіографію теми; проаналізовано історичні передумови, які склалися в Гетьманщині напередодні битви; досліджено зміну стратегічних розрахунків гетьмана І. Мазепи в контексті військово-політичної ситуації 1709 р.; визначено вплив Полтавської битви на подальший розвиток подій та її наслідки для України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, теоретичні висновки та фактичний матеріал дисертації можуть залучатися для підготовки узагальнювальних праць із історії України, військової історії України XVIII ст., написання навчальних та методичних посібників. Матеріали дисертації стануть у нагоді під час викладання лекційних курсів та спецкурсів студентам вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Роботу обговорено на засіданні кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету. Результати дослідження автором апробовано у наукових доповідях на Міжнародній науковій конференції „Краєзнавство і учитель - 2006” (м. Харків), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Новости научной мысли - 2007”, четвертій Міжнародній науово-практичній конференції „Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008” (м. Полтава).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 публікаціяї, 5 з яких - у фахових виданнях визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,8 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні межі, аргументовано наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію здобутих результатів.

Перший розділ „Історіографія, характеристика джерельної бази та історико-методологічні засади дослідження” складається з трьох підрозділів. У них проаналізовано стан наукової розробки теми, охарактеризовано джерела, визначено методологічні засади дослідження.

Історіографія Полтавської битви 1709 р. представлена значним масивом наукових праць: монографій, статей, розвідок. Опрацювавши під час написання дисертації історіографічні надбання з означеної проблеми, автор для раціональної їх характеристики поділила наявну літературу на кілька груп. За проблемно-хронологічним принципом, в історіографії теми умовно можна виокремити такі періоди: 1) історіописання XVIII - початку ХХ ст.; 2) історіографія ХХ ст. У свою чергу, в історіографії ХХ ст. розрізняємо: а) радянську; б) української діаспори; в) зарубіжну; г) сучасну.

Перші історичні дослідження присвячені царюванню Петра І з'явилися у першій чверті XVIII ст. Науково-творчі зусилля дослідників зосереджувалися навколо обґрунтування історичних прав Росії на узбережжя Балтійського моря. Саме цьому завданню підпорядкований зміст таких видань, як „Історія Північної війни”, „Журнал или поденная записка блаженной и вечнодостойной памяти императора Петра Великого с 1698 года, также до заключения Нейштадского мира” Гистория Свейской войны. Поденная записка Петра Великого: В 2 вып. / Г. С. Майкова, А. П. Преображенский. - М.: Кругъ. - Вып. 1. - 2004. , праці віце-канцлера П. П. Шафірова „Рассуждение какие законные причины его царское величество Петр I к начатию войны против короля Карла XII, Шведского 1700 году имел ...” Шафиров П. П. Рассуждение о причинах начала войны со Швецией. / Петр Павлович Шафиров. - М.: Зерцало, 2008., „Записки о русско-шведской войне до 1710 г.” Архив князя Куракина. - В 10 т. / Б. И. Куракин - М., 1890-1902. - Т. IV. Б. І. Куракіна, праці Феофана Прокоповича „История имп. Петра Великого, от рождения до Полтавской баталии и взятия в плен всех остальных шведских войск при Переволочне включительно” Прокопович Ф. История имп. Петра Великого, от рождения до Полтавской баталии и взятия в плен всех остальных шведских войск при Переволочне включительно / Феофан Прокопович. - М., 1788. .

У ХІХ ст. дослідженням військової діяльності Петра І займалися С. М. Соловйов Соловьев С. История России с древнейших времен / Сергей Соловьев. - М., 1961. - Кн.VI.- Т. 13-14, В. О. Ключевський Ключевский В. О. Русская история: полный курс лекций в 3-х кн. / В. О. Ключевский. - М.: Мысль, 1993. - Т.2., С. Ф. Платонов Платонов Н. Полный курс лекцій по русской истории / Н. Платонов. - СПб, 1998. та інші. Однак вони здебільшого висвітлювали реформаторську діяльність Петра І, епоху в цілому, а Полтавська битва не стала об'єктом спеціального дослідження цих авторів. Проте в своїх працях ці дослідники давали оцінку наслідкам Полтавської битви для Російської імперії. Мали місце і праці, присвячені саме Північній війні та Полтавській битві зокрема. Окремі з них не втратили своєї науковості дотепер: „Петр Великий как полководец” Леер Г. Петр Великий как полководец / Г. Леер // Военный сборник. - 1865. - №3-4. , „Северная война 1708 г., от р. Ула и Березина за р. Днепр” Мышлаевский А. Северная война 1708 г., от р. Ула и Березина за р. Днепр / А. Мышлаевский. - СПб., 1901., „Петр и Полтава” Андрианов П. М. Петр и Полтава (По поводу 200-летнего юбилея) /П. М. Андрианов. - СПБ., 1909. та інші.

На початку ХХ ст. в Російській імперії виходить друком ряд історичних праць, що стосуються Полтавської битви. Значний інтерес до події зумовлювався 200-річним її ювілеєм. Друкувалися джерела з історії Північної війни та історичні праці. Серед них варто відзначити праці В. П. Клячина Клячинъ В. П. 1909-Полтавская битва в связи съ Северной войной / В. П. Клячинъ. - Кіевъ, 1909, М. В. Лебедева Лебедев М. В. Описание Полтавской битвы по поводу её двухсотлетия. - 27 июня 1709. - 1909. - Сост. М. В. Лебедев. - Кіевъ, 1909, В. Ляскоронського Ляскоронский В. Поход Карла ХІІ в 1708-1709 гг. в пределы России / В. Ляскоронский. - К., 1910. , Н. П. Михневича Михневич Н. П. Пётр Великий и Полтава. Беседа по случаю 200-летия сражения под Полтавой (27 июня 1709г.) / Н. П. Михневич. - СПб., Изд. В. Березовский, 1909. , І. Ф. Павловського Павловский И. Ф. Полтавская битва 27 июня 1709 г. / И. Ф. Павловский. - Полтава, 1908. та Д. І. Тихомирова Тихомиров Д. И. Великая Северная война России со Швецией (1700-1721). Чтение для школ и народа / Д. И. Тихомиров. - М.: Изд. Ред.журн. „Юная Россия”, 1909. . Дослідники обмежувалися лише описом фактів та подій, поціновуванням воєнних дій з позиції військової історії, а зміст їхніх робіт підпорядковувався переважно ідеологічним моментам.

В 1920-1930 рр. дослідженням подій 1708-1709 рр. займалися українські історики: М. Грушевський Грушевський М. С. Шведсько-український союз 1708р. / Михайло Сергійович Грушевський //Записки НТШ. - Т.92. - кн.І, Львів, 1909. , О. Грушевський Грушевський О. Глухів і Лебедин (1708-1709) /Олександр Грушевський // Записки НТШ. - 1907. - Т. ХСІІ.; Грушевський О. По катастрофі 1708р. Розквартированє Російських полків на Україні /Олександр Грушевський // Записки НТШ. - 1907. - Т.78.; Грушевський О. По катастрофі 1708р. Конфіскація земель у мазепинців /Олександр Грушевський // Записки НТШ. - 1907. - Т.75. - Кн.1; Грушевський О. По катастрофі 1708р.: Воєнні роботи /Олександр Грушевський // Записки НТШ. - Т.80. -Львів, 1907. , С. Томашівський Томашівський С. Із записок каролінців про 1708/9рр. / С. Томашівський //Записки НТШ. - 1909. - Кн.. 6. (т.92). Томашівський С. Листи Петра Великого до А. М. Синявського //Записки НТШ. - 1909. - Т.92. Томашівський С. Причинки до історії Мазепинщини. / С. Томашівський // Записки НТШ. - Т.92. - 1909. , М. Андрусяк Андрусяк М. Зв'язки Мазепи з Станіславом Лещинським та Карлом ХІІ / Микола Андрусяк // Записки НТШ. - 1933. - Т.152. - Ч.1. , Л. Олійників Олійників Л. Операції Карла ХІІ на терені України (1708-1709рр.) /Л. Олійників. - Каліш, Київ, 1924. та інших. Їх цікавили не стільки військові події, скільки політична діяльність гетьмана І. Мазепи, політика Петра І щодо України, ставлення населення до подій війни.

Другу групу історіографічних джерел становить історіографія ХХ ст., зокрема радянська. Вагомий внесок у вивчення Полтавської битви зробили радянські дослідники Л. Г. Безкровний Бескровный Л. Стратегия и тактика русской армии в Полтавский период Северной войны / Л. Г. Бескровный // Полтава. К 250-летию Полтавского сражения. Сборник статей. - М., 1959. , І. В. Лебедєв Лебедев В. Полтавский бой / В. Лебедев. - М.: Молодая гвардия, 1939. , Є. В. Тарле Тарле Е. В. Северная война и шведское нашествие на Россию / Е. В. Тарле. - М.: Соцэкгиз, 1958., В. А. Дядиченко Дядиченко В. А. Полтавська битва /В. А. Дядиченко. - К.: Рад. Школа, 1962. та інші. Найбільш детальний опис Полтавської битви в радянській довоєнній літературі подано С. Безбахом Безбах С. Полтавское сражение 27 июня 1709г. / С. Безбах - М.: Воен. изд-во Нар. ком. обороны СССР, 1939., Є. Разіним Разин Е. История военного искусства с древнейших времён до первой империалистической войны. - Ч.ІІ. / Е. Разин. - М., 1940. . Важливо зазначити, що радянські історики розглядали стратегію Карла XII, зіставляючи її зі стратегією Петра І, наголошуючи на прорахунках і хибах першої. Радянські дослідники підкреслювали також вирішальну роль народних мас у перемозі над „шведськими загарбниками”. Зважаючи на таку наскрізну тезу, вони надавали особливого значення вивченню народної боротьби у цей час. Характерною рисою радянської історіографії було те, що єдність російського та українського народів розглядалась як головний фактор, який мав вирішальний вплив на результати Північної війни.

Серед зарубіжних праць українських істориків, присвячених історії України доби гетьмана І. Мазепи, варто зазначити праці Т. Мацьківа Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в Західноєвропейських джерелах 1687 - 1709. / Теодор Мацьків- Мюнхен, 1988.; Мацьків Т. Листування Івана Мазепи з Адамом Синявським / Теодор Мацьків // Український історик. - 1981. -- № 1-4.; Мацьків Т. Мазепа -- творець українсько-шведського союзу / Теодор Мацьків //Мазепа: Збірник / Передм., упоряд. тексту й іл., комент. Ю.І.Іванченка. -- К.: Вид-во „Мистецтво”, 1993., О. Оглоблина Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. /Олександр Оглоблин. - Нью-Йорк; 1960. , О. Субтельного Субтельний О. Порівняльний підхід у дослідженні постаті Мазепи / Орест Субтельний // Український історичний журнал. - 1991. - № 2; Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / Орест Субтельний - К.: Либідь, 1994. , Р. Млиновецького Млиновецький Р. Гетьман Мазепа в світлі фактів і в дзеркалі „історій”. 3-є видання / Роман Млиновецький. - Торонто, 1976. та інших.

Окрему підгрупу в історіографії ХХ ст. складають праці зарубіжних дослідників, серед яких роботи Роберта Массі Massie K. R. Peter the Great: His life and World / Massie K. R. . - New York, 1998. , Уолтера Мосса Moss W. G. A History of Russia. - V. I: To 1917. / Moss W. G. - 1997. , Роберта Фроста Frost Robert I. The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558-1721 / Frost Robert I. - Longman, Harlow, 2000. , Девіда Чендіра David Y. Chandeer. Osprey military. Campain. Poltava 1709. Russia comes of age / David Y. Chandeer. - Angus Konstam, 1996. та інші.

На сучасному етапі Полтавську битву активно вивчають російські дослідники В. А. Артамонов Артамонов В. А. Осада Полтавы В 1709 году (по шведским источникам) / В. А. Артамонов // Вопросы истории. - 2004. - № 11, П. А. Кротов Кротов П. А. «Наступающая крепость» Петра І в битве под Полтавой (к изучению инженерно-фортификационного обеспечения баталии) / П. А. Кротов // Санкт-Петербург и страны Северной Европы. Материалы шестой ежегодной научной конференции /Под ред. Барышникова В. Н. - СПб, 2005, К. Ю. Гломозда Гломозда К. Ю. Російська армія часів Полтавської битви / К. Ю. Гломозда // Український історичний журнал. - 1989. - №7. та інші. В сучасній українській історичній науці небагато праць, присвячених саме Полтавській битві. З-поміж інших вирізняються напрацювання С. Павленка Павленко С. Іван Мазепа. /Сергій Павленко- К.: Альтернативи, 2003.; Павленко С. Батурин /Сергій Павленко // Літопис Червоної Калини. - 1995. -Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708року. /Сергій Павленко - Чернігів, 1994. №7-12., О. Гуржія Гуржій О. І. Іван Скоропадський. / Олександр Іванович Гуржій - К.: Альтернативи, 2004.; Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIIIст.: кордони, населення, право. / Олександр Іванович Гуржій-К.: Основи, 1996. , Л. Мельника Мельник Л. Гетьманщина першої чверті XVIII ст. / Л. Мельник - К., 1997.; Мельник Л. Г. Політична історія Гетьманщини ХVІІІ ст. у документах і матеріалах. / Л. Г. Мельник - К., 1997. , В. Горобця Горобець В. М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII - першої чверті XVIIIст. / В. М. Горобець - К., 1995.; Горобець В. М. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ Петра І. / В. М. Горобець / НАН України, Інститут історії України - К., 1998. та інших.

Отже, аналіз історіографії переконує, що дотепер спеціального комплексного наукового дослідження, яке б стосувалося аналізу Полтавської битви та її наслідків для України, попри значну за обсягом історіографічну традицію, немає. Цим і зумовлено вибір дисертанткою теми дослідження.

У підрозділі 1.2 „Аналіз джерел” зазначено, що за типологічним критерієм залучену до дисертації джерельну базу поділено на такі групи: 1) писемні джерела; 2) зображувальні джерела.

Писемні джерела умовно поділено на неопубліковані (архівні) та опубліковані.

В опублікованих писемних джерелах за типолого-видовим критерієм розрізняємо такі групи: 1) документальні джерела. До цієї групи належать законодавчі, актові та статистичні джерела: маніфести Петра І, Карла ХІІ та гетьмана І. Мазепи до українського народу, укази та закони; 2) оповідні джерела - твори політичної та військової літератури, публіцистика; 3) джерела особистого походження - опубліковані щоденники, приватні листи, спогади. полтавський битва Україна причина

Серед опублікованих документальних джерел інформативністю позначені універсали гетьмана І. Мазепи Гетьман Мазепа (1639-1709). Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями...: Промова до урядників військових і цивільних козацької України напередодні розриву з Москвою 1708р. / Іван Мазепа // Вивід прав України. - Л., 1991; З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи [85 вперше опублікованих листів] / НАН України. Інститут історії України; [Упор. та авт. передм. В. В. Станіславський]. - К., 1996. , а також збірник опублікованих документів І. Мазепи з архівних зібрань Санкт-Петербургу Гетман Иван Мазепа: Документы из архивных собраний Санкт-Петербурга. В 2 вып. Вып. 1. 1687 - 1705 гг. / [Сост. Т. Г. Таирова-Яковлева]. - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. . Особливо цінними є публікації шведських документів російською мовою, зокрема, листування та інші папери Карла ХІІ Переписка и другие бумаги шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Ф. Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого та латинском и польском языках // Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1847. - № 1. , реляції про Полтавську битву А. Гілленкрока Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. / А. Гилленкрок; [Пер. с нем., введ. и примеч. Я. Турунова] //Военный журнал. - 1844. - № 6..

Крім того, до цієї групи належать опубліковані відомості про артилерійські боєприпаси та гармати в Полтавському гарнізоні напередодні битви, про бойові втрати після бою, про кількість боєприпасів, використаних в битві 27 червня 1709 р. та інші. Варто зауважити, що листи Петра І з військовими наказами носили офіційний характер, тому також є документальними джерелами. Весь цей комплекс джерел міститься в опублікованих збірниках документів Полтавская битва 1709 - 27 іюня - 1909. Издание Общества ревнителей военных знаний по случаю 200-летия «Преславной баталии». Оттискъ изъ журнала «Общество ревнителей военныхъ знаній», книга 3-я 1909 года. - СПб., 1909.; Труды императорского Русского Военно-исторического общества. Т. 2. Северная война. Кампания 1708-1709 гг. Военные действия на Левом берегу Днепра. Выпуск 1. - СПб, 1909.; Письма и бумаги императора Петра Великого. - Москва-Ленинград, 1951. - Т.8. - Вып.2..

Писемні джерела дають значну частину інформації про Полтавську битву, про військово-політичну ситуацію напередодні та після цієї події, проте потребують доповнення інформацією з інших джерел - зображувальних та речових. Зображувальні джерела представлені передусім планами та схемами Полтавської битви, які наочно відображають розвиток бойових дій 27 червня 1709 р., хоча інколи містять неточності, які необхідно враховувати. Кожен із цих планів дає дещо відмінне від інших розташування Полтавських редутів та укріплених таборів. Найбільшу цінність для дослідження має план Петра Великого, оскільки він був складений в 1709 р. людиною, яка цілковито знала хід бою.

Отже, залужена до дисертації джерельна база дозволяє об'єктивно і неупереджено висвітлити обрану для вивчення тему.

У підрозділі 1.3 „Методологічні засади дослідження” зазначено, що методологічною основою дисертації стали принципи науковості, об'єктивності та історизму; філософські категорії загального й конкретного, причини і наслідків, форми і змісту, системи, структури й елементу, цілого і частини та ін. Під час вирішення наукових завдань дисертації широко використовувалися загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, класифікація; специфічно-історичні методи: проблемно-хронологічний та порівняльно-історичний метод дослідження.

Таким чином, дисертацію написано з урахуванням і дотриманням сучасних методів і принципів науково-історичного дослідження.

У другому розділі „Полтавський період Північної війни в історії України (1708-1709 рр.)” проаналізовано основні події окресленого періоду.

У підрозділі 2.1 „Російсько-шведське протистояння та Україна напередодні Полтавської битви 1709 р.” розкрито головні передумови Полтавської битви. Так, дисертанткою визначено, що гетьман І. Мазепа був добре обізнаний з російською тактикою „випаленої землі” і прагнув запобігти такому нищенню та спустошенню Гетьманщини. Театр військових дій був перенесений на територію України тоді, коли гетьман ще не був до цього готовий ні політично, ні військово. Щоб запобігти повній руйнації українських земель, гетьман перейшов на бік шведського короля.

„Війна маніфестів” у 1708 р. набула основних рис інформаційної війни і була покликана забезпечити Карлу ХІІ, І. Мазепі та Петру І підтримку з боку населення.

Напередодні Полтавської битви стратегічна ініціатива перебувала в руках Петра І, оскільки російський цар ужив усіх заходів для того, щоб заручитися підтримкою з боку населення Гетьманщини шляхом заохочення та залякування. Крім того, зруйнувавши Батурин та Запорізьку Січ, Петро І позбавив шведсько-українське військо джерел поповнення збройних та харчових запасів, що позначилося на подальшому розвитку подій. Карл ХІІ та І. Мазепа опинились у невигідному становищі через те, що Петро І випереджав їх стратегічно.

Зважаючи на таку військово-політичну ситуацію, цілком логічно зробити висновок, що гетьман І. Мазепа був зацікавлений у тому, щоб ворогуючі сторони знекровлювали одна одну, але не на українській території. І. Мазепа не був зацікавлений у приході шведських військ в Україну, оскільки він чітко усвідомлював, якої шкоди це завдасть Гетьманщині.

У підрозділі 2.2 „Полтава в стратегічних планах Карла ХІІ, І. Мазепи та Петра І” з'ясовано переваги та прорахунки в стратегії ворогуючих сторін, визначено місце Полтави в стратегічних розрахунках шведського короля та російського царя.

Полтава була важливим стратегічним пунктом, оскільки оволодіння фортецею дозволяло контролювати шведам комунікації по Дніпру і переправу в районі Переволочної. У такий спосіб шведська армія налагоджувала зв'язок з розташованим у Польщі корпусом генерала Крассау і військом Станіслава Лещинського. Крім того, Карл XII розраховував на підтримку запорожців, а також сподівався на те, що після взяття Полтави вдасться посилити зносини з татарами і домогтися їх виступу проти Російської держави.

Російське командування також звертало увагу на стратегічне значення Полтави. Ще в листопаді 1708 р. на допомогу місцевому гарнізону було споряджено військовий загін під командуванням А. Г. Волконського. Про намір Карла ХІІ просуватися до міста стало відомо вже у другій половині січня 1709 р. 27 січня 1709 р. О. Д. Меншиков прибув до Полтави і, разом із О.С. Келіним та кількома драгунськими полками, взяв участь в укріпленні її оборонних споруд.

Шведський король, розпочавши облогу Полтави, не мав наміру просуватися далі на Москву, як це довгий час стверджувалося в історіографії. Карлу ХІІ необхідно було змусити Петра І до вирішальної битви, оскільки сили шведських військ невпинно виснажувалися. Карл ХІІ намагався нав'язати Петру І битву.

Однак шведський король не зміг забезпечити свій стратегічний план ні дипломатично, ні військово. Не вдалося йому залучити на свій бік турецького султана, який мав реальну силу, щоб змінити стратегічну ситуацію на користь шведів. Не отримав він допомоги і з боку Польщі. Стратегія Карла XII мала вади і у суто військовому відношенні. Для наступу було обрано напрямок, який вкрай ускладнював можливість швидкого відновлення сил, створення баз постачання. Для здійснення цього плану Карл ХІІ мав занадто мало сил. Стратегічні плани гетьмана І. Мазепи змінювалися залежно від зміни військово-політичної ситуації, крім того, повинні були узгоджуватися зі стратегією Карла ХІІ.

Російська стратегія вичікування та нанесення дрібних ударів мала позитивні наслідки - шведська армія знекровлювалася через часті напади, а російська армія не несла значних втрат у цих сутичках. Петро І не відривав армію від стратегічної бази поповнення припасів, що також було перевагою. Своєю стратегією Петро І підготував грунт для вирішальної битви, якої давно прагнув Карл ХІІ.

У підрозділі 2.3 „Перебіг, характер та оцінка воєнних дій 1709 р.” проаналізовано військові дії 1709 р., охарактеризовано хід шведської облоги Полтави та основні етапи битви, визначено кількість військ, артилерії та з'ясовано основні переваги російської тактики над шведською.

Основа активної оборони Полтави полягала у вимотуванні сил супротивника. Це досягалося контратаками і частими диверсіями, через які шведи перебували в постійній напрузі та несли значні втрати у живій силі. Суттєво погіршився морально-психологічний стан шведських солдатів: ширилося дизертирство, бійці відчували втому та безвихідність ситуації, мало вірили в перемогу та чекали битви як полегшення їхнього становища. Напередодні битви шведське командування намагалося усіляко підбадьорити солдат. Так, наприклад, поширювалися чутки про те, що вже йдуть на підмогу великі підкріплення. Такий слабкий бойовий дух солдатів не міг не позначитися на їхній боєздатності та результативності битви.

Військові фахівці підкреслюють розуміння Петром І основних принципів військового мистецтва та його вміння застосувати їх у реальній оперативно-тактичній ситуації. Однак не слід забувати, що в тилу російського табору була р. Ворскла з крутим берегом. Правіше табору -глибока балка, майже перпендикулярна Ворсклі. Отже, у разі необхідності, відступ російської армії був складним і незручним.

Підготовка, перевага сил, панування над волею ворога, несподіванка та інші принципи військового мистецтва, які були вдало використані Петром І, підкріплювалися важливими стратегічними кроками - зовнішньополітичною та військовою ізоляцією Карла ХІІ від можливих союзників. Вміле захоплення ініціативи в свої руки, перехід від оборони до наступу у вирішальний момент бою, вміння використовувати артилерійський та рушничний вогонь для підготовки штикової атаки, прагнення до охоплення кіннотою флангів наступаючого ворога і завершення штиковою атакою - все це в кінцевому рахунку зумовило перемогу російської армії.

Під Полтавою було визначено фінал Північної війни. Втративши армію, Швеція хоча і продовжувала війну ще майже 12 років, однак лише оборонялася. Із підписанням Ніштадського миру до Росії переходило узбережжя Фінської затоки.

У третьому розділі „Полтавська битва та її історичне значення для України” визначено наслідки битви для Гетьманщини.

У підрозділі 3.1 „Політичні наслідки для Гетьманщини” зазначено, що перемога російських військ під Полтавою мала серйозні політичні наслідки для України. Однак варто розрізняти дві проблеми. Перша - наслідки „зради” І. Мазепи. Вони виявились і були відчутними вже в 1708-1709 рр.: зруйнування О. Меншиковим Батурина, Запорозької Січі, репресії проти прихильників гетьмана. Друга - наслідки поразки шведських військ під Полтавою мали глобальніший характер і деякі з них відчуваються і дотепер.

Після 1709 р. воєнні дії безпосередньо на території Гетьманщини припинилися. Крім того, Полтавська битва поклала край двовладдю гетьмана І. Мазепи та гетьмана І. Скоропадського. Саме з цього часу спостерігається зміцнення російського самодержавства, поступове і неухильне обмеження автономії Гетьманщини. Характерним та показовим у цьому контексті є перенесення гетьманської резиденції з Батурина до Глухова, розквартирування там двох російських полків.

Здобута під Полтавою перемога дала змогу Москві рішуче перевести стосунки з гетьманом І. Скоропадським у зовсім іншу тональність. Тому можемо стверджувати, що Полтавська перемога Петра І зіграла роль каталізатора в обмеженні української автономії. Так, уже 18 липня 1709 р. Петро І запроваджує в Гетьманщині інститут царських резидентів, прерогативою яких був політичний нагляд, контроль (відкритий і таємний) за діяльністю гетьмана та старшини. Крім того, російський уряд прагнув активно втручатися в кадрову політику І. Скоропадського. Істотним нововведенням у російсько-українських стосунках стало розквартирування російських полків у Гетьманщині. Війська повинні були забезпечувати вірність українців цареві.

Після Полтавської битви відбуваються зміни, які стосуються українського війська. Петро І прагнув остаточно його включити до складу російських збройних сил, уніфікувати, зробивши частиною царської армії.

Російський цар був зацікавлений у цілковитій ліквідації автономії Гетьманщини. Проте російський царизм невипадково ліквідував автономний устрій не в 1708-1710 рр., як передбачалося, а лише в кінці XVIII ст. У цьому і полягає сенс виступу гетьмана І. Мазепи та його прибічників. Інтеграційна політика Петра І, спрямована на реалізацію суто імперських цілей, виступом гетьмана І. Мазепи загальмувалася на певний час. У цьому, на нашу думку, і полягала перемога мазепинців, незважаючи на те, що повністю її зупинити не вдалося.

Одним із наслідків Полтавської поразки українсько-шведських сил стала поява першої української політичної еміграції, яка під проводом П. Орлика продовжувала розпочату І. Мазепою боротьбу проти російського царя. Ця старшина суттєво різнилася політичним світоглядом від старшини, яка залишилася в Україні.

У підрозділі 3.2 „Вплив Полтавської битви на соціально-економічний розвиток Гетьманщини” проаналізовано, як результат Полтавської битви 1709 р. позначився на соціально-економічній політиці Петра І стосовно до України.

Сутність петровських реформ у торгівлі зводилася, безсумнівно, до того, щоб поставити українську торгівлю в межі загальноросійського торговельного законодавства. Українська національна торгівля була інтегрована до всеросійського ринку, що посилило податковий тиск на неї з боку митних чиновників з Московії. Крім того, на старшину було покладено обов'язок платити податки, чого вона раніше не робила, а на решту населення податки лягли колосальним тягарем, оскільки вони були значно збільшені. Російська економічна політика стосовно до Гетьманщини спрямовувалася на її ліквідацію як самостійної господарської одиниці.

В економічній політиці російського царату можна визначити дві суперечливі тенденції. З одного боку, Петро І прагнув зв'язати Гетьманщину з Росією не лише політично, але й економічно. З іншого - Гетьманщина розумілася як об'єкт колоніальної політики, який можна постійно грабувати. Російський уряд в економічній політиці стосовно Гетьманщини керувався мотивами фіскального характеру. Його діяльність підпорядковувалася основному завданню: поповнити фінансові запаси Російської держави, виснажені Північною війною. Механізмом її реалізації стало посилення податкового тягаря для населення Гетьманщини.

У результаті проведеного дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Аналіз наукової розробки теми засвідчив, що політичні та соціально-економічні наслідки Полтавської битви для України не були ще предметом спеціального наукового вивчення.

2. Залучена до дисертації джерельна база є достатньо представницькою та достовірною. Різноманітні історичні джерела дозволяють комплексно відтворити передумови, хід Полтавської битви, розкрити її вплив на політичний та соціально-економічний розвиток Гетьманщини у досліджуваний період.

3. В російсько-шведському протистоянні напередодні битви ініціатива належала Петру І. Стратегія Петра І носила оборонний характер і це надавало царю ряд суттєвих переваг. По-перше, Петро І, уникаючи вирішальної битви, виснажував ворога у дрібних сутичках. По-друге, відступаючи вглиб країни, він залишався зв'язаним зі своєю матеріальною та військовою базою, мав змогу поповнювати своє військо, в той час як Карл ХІІ віддалявся від своїх військових ресурсів. По-третє, використовуючи тактику „випаленої землі”, Петро І диктував напрямок руху Карлу ХІІ, який шукав з ним зустрічі у битві за сприятливих умов. По-четверте, час ішов на користь Петра І. Перед гетьманом Мазепою в умовах російсько-шведського протистояння стояло вкрай складне завдання: з одного боку, запобігти окупації Гетьманщини російськими військами, а з іншого - допомогти Карлу ХІІ в подальшому наступі на Москву, щоб уникнути руйнації України.

4. Полтава посідала важливе стратегічне значення в планах Петра І, Карла ХІІ та гетьмана І. Мазепи з огляду на те, що в ній союзники могли дістати провізію та військові запаси, оволодіння фортецею дозволяло контролювати комунікації по Дніпру і переправу в районі Переволочної, закріпити попередні успіхи.

5. Під час Полтавської битви відбувалася зміна характеру воєнних дій. Якщо попередньо Петро І дотримувався оборонної стратегії, то в петровській системі редутів був закладений принцип активної оборони та ідея переходу від оборони до наступу. В історії військового мистецтва подібний спосіб дій був застосований вперше. Взаємне розташування редутів та укріпленого табору було таким, що війська шведів, пройшовши крізь гребінку редутів, потрапляли під фланговий вогонь всієї російської артилерії, розташованої біля табору.

6. Серед політичних наслідків Полтавської битви для України одним із найголовніших стало знекровлення української старшини. На виклик, кинутий самодержавством після Полтави, українська еліта відповіла пристосуванням до нових умов, політичною апатією, що й позначилося на подальшій долі Гетьманщини і відкрило шлях до ліквідації автономії України. Без сильної, освіченої і впливової еліти - носія державності - будь-який народ втрачає свою державну незалежність і легко перетворюється на колоніальний придаток іншої держави.

7. Дослідження соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку Гетьманщини у післяполтавський період дає всі підстави стверджувати, що виступ І. Мазепи та його прибічників дещо відстрочив асиміляторську політику Петра І стосовно України, хоча і не призупинив. Відповідні царські укази з'явилися не безпосередньо після Полтавської битви, а у 1714-1718 рр. Економічні обмеження були тісно пов'язані з політичними, взаємодоповнювали один одного.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Місце Полтави в стратегічних планах Карла ХІІ // Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького національного університету, історичний факультет. - 2005. - №3/4 - С.205-209.

2. До питання про теоретико-методологічні засади дослідження Полтавської битви 1709 р. // Збірник наукових праць. Серія „Історія та географія” / Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2005. - Вип. 21-22. - С. 125-127.

3. Особливості тактики Петра І в Полтавській битві 1709 р. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 1. - С. 168-171.

4. Особливості радянської історіографії Полтавської битви 1709 р. // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. - 2006. - №9. - С. 31-35. (у співавторстві).

5. Морально-психологічний стан шведського війська напередодні Полтавської битви 1709 р. // Материалы III Международной научно-практической конференции «Новости научной мысли - 2007» Т.3. История. Философия. Психология и социология. - Przemysl, 2007. - С. 3-5.

6. Політичні наслідки Полтавської битви 1709 р. для Гетьманщини // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 76. - Вип. 63. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - С. 6 - 10.

7. „Війна маніфестів” Петра І, Карла ХІІ та І. Мазепи у 1708 р. як прояв інформаційної війни // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008. Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 19-21 травня 2008 р. - Полтава: ІнтерГрафіка, 2008. - С. 53-56.

Анотація

Скрипник Л. В. Полтавська битва 1709 р.: причини, хід та історичне значення для України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню Полтавської битви 1709 р., її передумов та наслідків для України.

Вивчено історичні умови російсько-шведського протистояння та становище України напередодні битви, проаналізовано стратегічні плани Карла ХІІ, І. Мазепи та Петра І. З'ясовано їхні сильні та слабкі сторони. Розкрито перебіг та характер воєнних дій 1709 р., досліджено хід Полтавської битви та її результати. Особливу увагу приділено визначенню характерних рис тактики ворогуючих сторін, чисельності та розташуванню військ, з'ясуванню факторів, які зумовили результат битви.

Проаналізовано суспільно-політичні та соціально-економічні наслідки битви для Гетьманщини. Визначено, що виступ гетьмана І. Мазепи дещо відклав у часі заплановані заходи Петра І з обмеження української автономії.

Ключові слова: Полтавська битва, стратегічний план, тактика, обмеження української автономії.

Аннотация

Скрипник Л. В. Полтавская битва 1709 г.: причины, ход и историческое значение для Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2009.

Диссертация посвящена изучению Полтавской битвы 1709 г., ее предпосылок и последствий для Украины. Исследуются исторические условия русско-шведского противостояния и положение в Украине накануне битвы. Проанализированы стратегические планы Карла ХІІ, гетмана И. Мазепы и Петра І, их сильные и слабые стороны. Особое внимание уделено исследованию хода военных действий в 1709 г., в особенности Полтавской битвы 27 июня 1709 г. Автор изучила характерные черты тактики противодействующих сторон, численность и расположение войск, принципы военного искусства, которые использовались в ходе боя, а также факторы, которые определили исход битвы.

В работе проанализированы общественно-политические последствия Полтавской битвы для Гетманщины: возникновение политической эмиграции, политическая инертность старшины, ограничение полномочий гетмана И. Скоропадского. Рассмотрены и социально-экономические последствия: усиление налогового пресса, ограничения в сфере торговли, расквартирование российских войск на территории Гетманщины и т.д. Ограничения Петром І экономических прав Гетманщины обусловило утрату её политического престижа. Однако политическая акция гетмана И. Мазепы не прошла бесследно, поскольку отсрочила во времени меры Петра І по ограничению украинской автономии.

Ключевые слова: Полтавская битва, стратегический план, тактика, ограничение украинской автономии.

Summary

Skrypnyk L. V. Poltava battle 1709: reasons, course and historical meaning to Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the getting of a scientific degree of the Historical Sciences Candidate on speciality 07.00.01 - History of Ukraine - Cherkasy National University named after Bohdan Hmelnitsky. - Cherkasy, 2009

Dissertation is devoted to research of Poltava battle (1709), it's course and influence on Ukrainian history. The author researches the historical conditions of Russian-Swedish opposition and situation in Ukraine before the Poltava battle, analyzes strategy of Charles XII, hetman I. Mazepa and Peter I, investigates its strong and weak features. Military actions are depicted in the research work, especially quality and quantity of Russian, Swedish and Ukrainian armies. The author analyzes Poltava battle, determines factors, which influenced on the results of the battle. The reasearch work analyzes the main political consequences of the Poltava battle 1709, changes in Peter I policy, its influence on political consciousness in Ukraine, the influence of Poltava battle on changes in Peter's policy in Ukrainian economy and their importance for Ukraine.

Key words: Poltava battle, strategy plan, tactics, limitation of Ukrainian autonomy.

Размещено на Allbest.ru