Соціально-економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94(477) "19/20"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Соціально-економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

спеціальність 07.00.01 - історія України

Горохов Сергій Вікторович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Терес Наталія Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри української історії та етнополітики.

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Загальний обсяг дисертації 248 стор. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (30 стор., 342 позиції) та 3 додатків на 18 сторінках.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Комплексне вивчення історії України та історії окремих її регіонів наприкінці ХІХ ? на початку ХХ ст. може бути об'єктивним за умови дослідження роботи земств, у тому числі Харківської та Чернігівської губерній. Майже за півстоліття діяльності ці організації накопичили унікальний досвід щодо створення системи соціально-економічної допомоги найменш захищеним верствам населення, пошуку шляхів подолання бідності, просвітницької роботи та пропаганди передового аграрно-технічного досвіду. Земства брали безпосередню участь в реалізації масштабної державної програми з переселення селян до Сибіру і Далекого Сходу, сприяючи облаштуванню життя десятків тисяч українських селян на нових землях.

Здобутий досвід роботи земств як органів місцевого самоврядування набуває особливо актуального значення в умовах важливих змін в організації селянського господарювання та пошуку найбільш ефективної моделі самоорганізації сільського населення в умовах незалежної України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми “Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України”.

Об'єкт дисертаційного дослідження - земські установи Харківської та Чернігівської губерній.

Предметом дослідження є соціально-економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній, спрямована на розв'язання головних проблем українського селянства наприкінці ХІХ ? на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють кінець ХІХ ? початок ХХ ст.: від часу залучення земств до соціально-економічної допомоги селянам в умовах економічної кризи в Російській імперії і до початку Першої світової війни 1914 р., внаслідок чого ця діяльність була згорнута.

Географічні межі дисертації охоплюють Лівобережну Україну в межах Харківської та Чернігівської губерній, де відбулося зародження земської соціально-економічної допомоги українському селянству та створено системну підтримку переселенському руху.

Мета дослідження полягає в тому, щоб об'єктивно розкрити зміст, форми і методи соціально-економічної діяльності земських установ Харківської та Чернігівської губерній, з'ясувати специфіку її здійснення та головні результати, визначити роль земств у реалізації масштабних програм модернізації аграрного сектору наприкінці ХІХ ? на початку ХХ ст.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких конкретних наукових завдань:

вивчити стан розробки проблеми соціально-економічної діяльності земств в історіографії, встановити етапи її вивчення, визначити та проаналізувати джерельну базу дослідження;

розкрити передумови залучення земств до соціально-економічної допомоги селянам;

проаналізувати розвиток соціально-економічної діяльності земств Харківської та Чернігівської губерній наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття;

з'ясувати особливості соціально-економічної діяльності земських організацій Харківської та Чернігівської губерній під час проведення столипінської аграрної реформи;

визначити умови, в яких земства розпочали участь у допомозі переселенцям;

дослідити роботу переселенських органів земств Харківської та Чернігівської губерній.

Методологічна база дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на методологічних принципах історизму, об'єктивності та системності, положенні про діалектичний взаємозв'язок явищ у суспільстві. При написанні роботи широко використовувалися такі методи дослідження, як проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, системно-структурний та метод порівняльного і логічного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає у комплексному розгляді соціально-економічної та переселенської діяльності земств Харківської та Чернігівської губерній наприкінці ХІХ ? на початку ХХ ст. Більш детально вивчається структура фінансових взаємовідносин губернських та повітових земств у сфері економічної діяльності. По-новому розглядаються форми і методи роботи земських організацій цих губерній. Висвітлюється недостатньо вивчена проблема матеріально-технічної допомоги з боку земських організацій. При аналізі проблеми фінансового забезпечення селянських господарств акцентується увага на малодослідженому питанні підтримки кредитних і сільськогосподарських товариств. Встановлено характерні особливості соціально-економічної діяльності земських установ Харківської та Чернігівської губерній в період столипінської аграрної реформи.

Досліджується результативність урядової переселенської політики, передумови залучення земств до її здійснення та специфічність мети, яку переслідували ці організації. Вперше розкриваються форми і методи організаторської діяльності земств щодо переселення селян на початку ХХ століття. Детально аналізується структура земських переселенських органів, умови і форми роботи земських агентів, головні здобутки їх діяльності.

Вперше залучено до наукового обігу низку архівних документів, опублікованих матеріалів і періодичної преси.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані у ході подальшої наукової розробки питань історії України кінця ХІХ ? початку ХХ ст., при написанні праць з історії українського селянства та місцевого самоврядування, викладанні навчальних курсів і спецкурсів з історії земської діяльності. Матеріали, висновки і узагальнення дослідження можуть бути використані при виробленні сучасної державної політики щодо формування та функціонування органів місцевого самоврядування.

Наукова апробація дисертації. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференціях: “VI Сумська наукова історико-краєзнавча конференція (Суми, 2005), “Шевченківська весна” (Київ, 2007), “Научное пространство Европы ? 2007” (Дніпропетровськ, 2007), “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2007), на науково-методичних семінарах кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ( 2006, 2007) та кафедри історії України Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (2004, 2005).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у чотирьох статтях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях, та у матеріалах наукових конференцій.

Основний зміст роботи

Перший розділ ? “Історіографія та джерельна база дослідження” ? складається з двох параграфів. У параграфі 1.1. ? “Стан наукової розробки й основні етапи дослідження соціально-економічної діяльності земств” ? проаналізовано історіографію проблеми, виділено головні етапи її становлення: дореволюційний, радянський та сучасної української історіографії.

Дореволюційна історіографія представлена узагальнюючими працями, автори яких аналізують історію становлення земств Російської імперії, та роботами, в яких характеризуються окремі аспекти економічної діяльності земств, зокрема, сприяння розвитку кооперації, поширенню агрономічних знань тощо. Вагомий внесок у дослідження соціально-економічної діяльності земств зробили О. І. Васильчиков та Б. Б. Веселовський.

О. І. Васильчиков здійснив порівняльний аналіз організації місцевого самоврядування в Росії та в європейських країнах, сформулював своє бачення земств як форми гармонійного поєднання народу та держави. Чітко встановив етапи соціально-економічної діяльності земств Б. Б. Веселовський, зазначивши, що до 90-х років ХІХ ст. вона мала переважно соціальний характер, тривав пошук найбільш оптимальних форм допомоги сільському господарству. До ювілейних дат діяльності земств з'явилися праці Т. І. Тихонова, А. Г. Авчиннікова, Г. Є. Львова. Вони узагальнили перший досвід діяльності земств і досить високо оцінили ефективність земського самоврядування.

Здобутком дореволюційної історіографії є праці, в яких висвітлено окремі напрямки земської соціально-економічної діяльності. Це дослідження В. Д. Кузьмін-Караваєва, В. В. Мавричева, О. В. Тейтеля, О. Григоровського. Автори вперше проаналізували роботу економічних органів, проведення показових заходів і висвітлили умови роботи земських агрономів та ін.

В радянській історіографії земська проблематика згадувалася в рамках вивчення дореволюційної історії СРСР та УРСР. Основна увага радянських дослідників приділялася земській реформі 1864 р. та обмеженням з боку царського уряду. Наприклад, В. В. Гармиза ґрунтовно досліджував умови підготовки Закону про земські установи.

У 70-х роках ХХ ст. українська радянська історіографія поповнилася новими працями, які дали поштовх продовженню розробки історії земств. У середині 1970-х років історики розпочали дослідження участі земств у ліберальному русі. З'ясуванню соціальних коренів та еволюції земського лібералізму в Росії у кінці ХІХ - початку ХХ ст. присвячено монографію Н. М. Пірумової.

У праці проаналізовано програму й тактику земського ліберального руху від його формування за роки другої революційної ситуації і до 1902 р. - початку нового етапу в ліберальному русі. Предметом спеціального дослідження А. М. Зубка стали матеріали земської статистики, накопичені в результаті діяльності земських установ у 1864-1917 рр.

Протягом 90-х рр. ХХ ст. сучасна українська історіографія поповнилася працями, в яких висвітлюється діяльність земств окремих губерній, та дослідженнями, в яких проаналізовано основні напрямки діяльності земств. Звертається увага на краєзнавчу діяльність земських установ та земських діячів, вивчається їх участь в архівних комісіях й археологічних з'їздах.

На початку ХХІ ст. з'являється ряд досліджень, в яких автори звертають увагу на господарську діяльність земств. Чільне місце належить дослідженню О. М. Обметко, в якому особлива увага приділена соціально-економічному аспекту діяльності земств Лівобережної України. При цьому дослідження обмежується хронологічними рамками 1864-1895 рр. Діяльність статистичних земських організацій південних українських губерній розглядає О.О. Петров. Окремі напрямки земської господарської діяльності в Україні розглядаються на сторінках періодичних видань. В своїх наукових статтях автори, використовуючи мало досліджені архівні матеріали, наводять факти, які більш конкретніше характеризують земську допомогу різним галузям господарства.

Поява історіографічного дослідження Т. О. Шаравари стала новим кроком у збагачені знань щодо вивчення проблеми соціально-економічної діяльності земств в Україні. Шаравара Т. О. Соціально-економічна діяльність земств в Україні: Історіографія (1864-1917 рр.): дис … канд. іст. наук: 07.00.06 / Шаравара Тамара Олексіївна. - К., 2005. - 247 с. У своїх висновках дослідниця вказує на відсутність в історичній науці праць з даної проблеми, особливо стосовно губерній Лівобережної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Огляд історіографії свідчить про те, що в більшості праць висвітлювалися теоретичні та практичні питання загального характеру з досліджуваної теми, опосередковано пов'язані з соціально-економічною діяльністю земств губерній на території України. Тема даного дослідження вивчалася фрагментарно, тільки в деяких її напрямах та аспектах.

Параграф 1.2. ? “Джерельна база дослідження” ? ґрунтується на значному та різноманітному арсеналі документів, основу якого становлять, насамперед, архівні фонди Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Харківського, Чернігівського Сумського обласних архівів та опубліковані матеріали державних та земських організацій.

Наявні архівні матеріали можна поділити на дві категорії: 1) справи, що стосуються економічної діяльності земських установ, 2) документи, які відображають допомогу земств Харківської та Чернігівської губерній переселенському руху.

Економічну діяльність земств характеризують документи Харківського обласного архіву: Харківська губернська земська управа (ф. 304), Сумського обласного архіву: Охтирська повітова земська управа (ф. 759), Чернігівського обласного архіву: Чернігівська губернська земська управа (ф. 140). Здебільше це циркуляри губернаторів до губернських управ, бухгалтерські звіти про фінансові витрати земств губернської та повітових управ на економічну допомогу; доповідні записки земських гласних, де висловлюється їхнє ставлення до заходів земства, звіти агрономів і т. ін.

Переселенська діяльність земств представлена фондом «Южно-Русской земской областной переселенческой организации» (ф.1628) в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві. Це журнали з'їздів обласної організації, листування обласного Бюро з переселенськими відділами земських управ, у тому числі Харківської та Чернігівської губерній, звіти, доповідні записки переселенських агентів, листи переселенців до земських управ, документи щодо фінансових витрат земств на допомогу переселенцям, опис музею для переселенців у м. Харкові, схеми розташування земських агентів.

У дисертації були використані друковані постанови і доповіді чергових та позачергових земських зборів. Обзор экономических мероприятий Харьковского земства за 1910 год. - Харьков, 1911. - 36 с.; Доклады и отчеты Черниговскому губернскому земскому собранию 43 сессии за 1907 г. - Чернигов, 1908. - 124 с. Вони містять протоколи земських зборів, проекти економічних рад, статути земських економічних та переселенських організацій, зведенні статистичні таблиці про економічну та соціальну допомогу сільському господарству та стан розвитку окремих його галузей. Важливими джерелами є земські видання статистичних обстежень переселенського руху з великим статистичним матеріалом стосовно переселення з України та безпосередньої участі земств у переселенському русі. Переселенческое движение из Харьковской губернии за последние десятилетие 1898 - 1909 гг. Вып. 1 - Харьков, 1909. - 112 с.; Постановления и краткие журналы первого областного переселенческого съезда с 3 по 6 октября 1907 г. Харьков, 1907. - 49 с. В цих збірниках є інформація стосовно кількості переселенців, розмірів сімей та їх економічних можливостей, вказані райони заселення та ін. У збірниках представлені важливі урядові статистичні дані з переселенських пунктів Челябінську та Сизрані.

Як джерело для вивчення соціально-економічної діяльності земств, були використані збірники законів та документальні видання урядових організацій Російської імперії: Головного управління землеустрою та землеробства, Міністерства внутрішніх справ, Переселенського управління. Ці документи характеризують політику уряду по відношенню до земської діяльності та переселенського руху, а також надають важливі статистичні дані про фінансові операції земств, рівень розвитку сільського господарства, чисельний склад переселенців.

Необхідним джерелом для вивчення економічної та переселенської діяльності земств Харківської та Чернігівської губерній є періодичні видання того часу. Особливо газети “Земство”, Южно-Русская сельскохозяйственная газета” „Черниговская земская неделя”, журнали “Хлібороб”, “Земский сборник Черниговской губернии”, „Агрономический журнал”, “Земский ежегодник”, ”Земское Дело”, „Известия областной переселенческой организации”.

Публіцистичні статті являють інтерес тим, що їх автори спиралися на реальні факти чи були учасниками тих подій і, незважаючи на цензуру, несли передові та демократичні думки, критикували недоскональну політику уряду стосовно сільського господарства та земств.

Вивчення та використання зазначених архівних та опублікованих джерел дає змогу розкрити поставленні завдання у дослідженні, уникнути однобічної оцінки соціально-економічної та переселенської діяльності земських установ.

Розділ 2 ? “Створення та діяльність земських економічних органів Харківської та Чернігівської губерній (1895-1906 рр.)” складається з двох параграфів. У параграфі 2.1. ? “Передумови створення земських економічних органів наприкінці ХІХ ст.”? досліджується причини і передумови залучення урядом земських організацій для подолання соціально-економічної кризи в аграрному секторі.

У 90-х рр. ХІХ ст. уряд змушений був розпочати заходи, спрямовані на поліпшення становища в аграрній сфері. Було проведено реорганізацію Міністерства сільського господарства (1895 р.), визначено основні заходи для підйому сільського господарства. Для вивчення економічного розвитку кожного регіону імперії на перші міністерські наради були запрошені представники земств. З цією ж метою у кожній губернії урядом були створені урядові організації, які повинні були вивчати потреби сільського господарства, до складу яких входили земські організації. Проте з ряду об'єктивних причин земства не були готові на той час надати суттєву допомогу селянам. Започатковані як органи самоуправління, за Положенням (1864 р.), земства не мали повноважень надавати населенню будь-яку економічну допомогу. Тому у той період діяльність земств була спрямована на вирішення соціальних питань: ремонт шляхів, підтримка шпиталів і освітніх закладів та інше. Поглиблення економічної кризи, лібералізація соціального складу земських організацій спричиняють переорієнтацію їхньої діяльності на допомогу місцевим господарствам. До початку ХХ ст. земства Чернігівської та Харківської губерній розпочали систематичне вивчення потреб місцевих господарств та визначення контингенту для соціальної допомоги, провели велику роботу з формування власних економічних організацій губернського та повітового типу (бюро та ради), домоглися створення посад земських агрономів та ін.

На 35-й сесії 1900 р. губернські земські збори постановили створити при Харківській губернській управі агрономічну організацію ? Губернську сільськогосподарську раду та губернське сільськогосподарське бюро. До 1905 р. сільськогосподарські ради та бюро були створені при Охтирській, Валківській (1899 р.), Лебединській (1900 р.), Зміївській, Ізюмській, Куп'янській (1901 р.), Волчанській (1902 р.), Старобільській та Богодухівській (1905 р.) земських повітових управах. Саме в цей період була вироблена чітка система фінансування земських економічних заходів. Визначено, що у кожній губернії ці процеси проходили з певними особливостями.

Так, у Чернігівській губернії повітові економічні організації створювалися одночасно з губернською, в той час як у Харківській ? створення відбувалося під центральним керівництвом губернського земства, але з урахуванням пропозицій повітових земств. Як наслідок, у Харківській становлення та розвиток земської допомоги проходив швидше і планомірніше, ніж у Чернігівській губернії.

У параграфі 2.2. ? “Матеріально-технічна допомога земств сільському господарству” ? проаналізовано процес розвитку та вдосконалення організації допомоги земств селянам. Створення власних економічних органів дало змогу розгорнути активну діяльність з надання технічної та агрономічно-просвітницької допомоги.

Розвиваючи технічний напрямок, земства намагалися допомогти селянам придбати більш сучасні знаряддя праці. З цією метою кожне повітове земство відкривало склад сільськогосподарських машин. До 1906 р. у Чернігівській губернії діяло 15 складів, у Харківській ? 11 центральних складів з 52 відділеннями. Як правило, зворотній капітал складу фінансувався земством за рахунок страхового капіталу. У Харківській губернії фінансування було спільним з повітовим, в той час, як у Чернігівській увесь фінансовий тягар лягав на бюджети повітових земств, тому і оборотні капітали їх були набагато нижчими, ніж у Харківській. Так, якщо у Харківській капітал кожного повітового складу у середньому складав 10 000, то у Чернігівській губернії він коливався від 500 до 1500 крб. Великі відсотки не давали можливості значній частині селян придбати техніку в кредит, чимала кількість товару залишалася нереалізованою через те, що не користувалася попитом.

Важливим напрямком діяльності земств Харківської та Чернігівської губерній було підвищення агрономічних знань селян та створення мережі аграрних навчальних закладів як важливої передумови прогресу у сільському господарстві. Земства організовували лекції серед населення, щорічно направляли вчителів на агрономічні курси. Окремі повітові управи робили доплати вчителям за проведення агрономічних читань у школах. З метою перепідготовки кадрів губернське земство в період 1893-1904 рр. видавало 900 крб. від кожного повіту для вчителів, які були слухачами літніх короткочасних сільськогосподарських курсів.

Важливе місце займала нова форма агрокультурного впливу - демонстрація сільськогосподарських досягнень шляхом практичного їх застосування в умовах селянського господарства. Затвердження урядом положення про сільськогосподарські дослідницькі заклади дало змогу земствам активно розвивати справу. Для створення дослідних закладів тільки Харківським губернським земством щорічно виділялося до 15 тис. крб., що дало змогу утримувати Харківське, Зміївське та Сумське дослідницькі поля розмірами до 50 дес.

Окрім зазначених вище напрямків, земства продовжували, хоча й повільно, розвивати кредитування селянських господарств. Земства розпочали запровадження повітових кредитних товариств та волосних селянських кас дрібного кредиту. До 1907 р. у Чернігівській губернії було відкрито 1 касу дрібного кредиту та 12 дрібних сільськогосподарських товариств. В свою чергу, Харківська губернія мала 4 повітових та 23 дрібних сільськогосподарських товариства. Але для збільшення кредитних організацій на цьому етапі у земств не вистачало фінансів, що призвело до згортання цієї програми. Відсутність необхідних коштів та підтримки з боку держави не давали можливості земствам розвинути допомогу в такій сфері, як тваринництво. Земські заходи зводилися лише до незначного фінансування та проведення виставок.

Отже, на цьому етапі земська допомога носила більш агрономічно-просвітницький характер. В деяких напрямках земствам не вистачало власного досвіду, більш широкої підтримки з боку уряду.

Розділ 3 ? “Економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній” ? складається з двох параграфів. У параграфі 3.1. ? “Удосконалення земської економічної організації під час столипінської реформи”? досліджується соціально-економічна діяльність у період 1907-1914 рр., який увійшов в історію Російської імперії, в тому числі й України, як час важливих політичних та економічних перетворень.

Для втілення в життя заходів економічної допомоги в сільському господарстві земства значно збільшили розміри фінансування. В середньому сума асигнувань збільшувалася щорічно приблизно на 100-150 тис. крб. У 1906 р. земства Полтавської губернії, а потім Харківської та Чернігівської створюють інститут дільничних агрономів. Майже вся територія губерній була поділена на агрономічні ділянки: Харківська на 63, а Чернігівська на 66 ділянок. Значно збільшилося асигнування на утримання агрономічного складу. Так, в 1910 р. сума витрат на це становила 94 тис. крб., а в 1912 р. - 125 тис. крб. Як наслідок, в 1913 р. у Харківській губернії вже працювало 75 агрономів і 19 інструкторів, у Чернігівській ? 40 агрономічних старост, 14 інструкторів із садівництва, 4 інструктора з тваринництва.

Щорічно почали проводитися з'їзди земських агрономів, економічних рад, на яких постійно розглядалися актуальні питання допомоги сільському господарству. Збільшення фінансових відрахувань дало можливість земствам розпочати більш широку практичну допомогу по всім напрямкам: технічному, агрономічно-просвітницькому та кредитно-економічному.

У параграфі 3.2. ? “Особливості економічної допомоги земств сільському господарству” ? дається оцінка тим зрушенням, які відбулися у діяльності земств під впливом змін в організаційній структурі та за умов збільшенню державної допомоги.

Головний принцип земської діяльності на цьому етапі ? якомога ближче наблизити допомогу до усіх верств сільського населення.

З цією метою, для підвищенні рівня агрономічної освіти серед сільського населення, земства протягом 1910-1913 рр. почали проводили в різних повітах сільськогосподарські курси та читання. Щорічно повітовими земствами Чернігівської губернії проводилося до 30 сільськогосподарських тижневих курсів. У Харківській губернії тільки за 1911 р. на 36 агрономічних ділянках було проведено 673 читання та 278 розмов у 316 населених пунктах, на яких були присутні 43 662 особи. Зазвичай, такі курси та читання у середньому відвідували до 50 тис. чоловік у кожній губернії.

Збільшення капіталів для складів сільськогосподарських машин дозволило продавати техніку у кредит для незаможних верств селян. Як наслідок, лише за один рік з 1910 по 1911 рр. сума товарообігу складів зросла майже на 100 тисяч крб. історіографія земство харківський чернігівський

Саме в період 1908-1910 рр. у заходах земства як засіб поліпшення тваринництва спостерігається перехід до планової форми діяльності з вивченням усіх аспектів місцевих умов розвитку. Вже у 1908 р. Харківським губернським земством було прийнято проект щодо поновлення підтримки Головного управління державного кіннозаводства. Радикальним кроком у розвитку тваринництва був проект, прийнятий у 1908 р. Харківською губернською управою, згідно з яким племінна худоба передавалася приватним господарствам.

Результатом плідної праці земств у економічно-кредитному напрямку стало збільшення числа кооперативних організацій. У 1912 р. в Чернігівській губернії діяло 10 земських кас дрібного кредиту та 106 сільськогосподарських товариств, відповідно у Харківській ? 5 кас дрібного кредиту, 137 кредитних товариств, 23 дрібних та 4 повітових сільськогосподарських товариств. Земства сприяли проведенню навчальних заходів з членами спілок, де серед викладачів були земські бухгалтери, агрономи. Стосовно підтримки державою цієї діяльності зазначимо, що всі земські заходи майже на 50% субсидувалися Департаментом Землеробства.

Все це мало велике значення для розвитку селянських господарств. Внаслідок їх матеріально-технічного оновлення, підвищення агрономічних знань, вдосконалення тваринницької справи, об'єднання у кооперативні товариства і спілки зросла рентабельність середняцьких та дрібних селянських господарств. З початком Першої світової війни можливості земств у справі соціально-економічної допомоги були значно звужені, а заплановане не доведено до логічного завершення.

Розділ 4 ? “Допомога земств Харківської та Чернігівської губерній переселенському руху на поч. ХХ ст.” ? складається з двох параграфів. У параграфі 4.1. ? “Формування засад переселенської політики” ? аналізуються умови та причини, які спонукали земства перейти до організованої допомоги переселенцям.

Невирішеність земельного питання наприкінці ХІХ ст. спричинила аграрне перенаселення, в наслідок якого розпочався процес переселення селян, у тому числі з Харківської та Чернігівської губерній, до районів Сибіру та Далекого Сходу. Відсутність відповідної законодавчої бази, слабка організація з боку уряду породили чимало соціальних проблем, як-то: розорення господарств, зворотній рух переселенців та ін. Лише під час столипінської аграрної реформи переселення почало розглядатися як засіб вирішення земельного питання. Було реорганізовано Переселенське управління в окремий орган, складено державну програму фінансового забезпечення переселенців, у районах поселення створені посади чиновників, які повинні були регулювати земельне забезпечення переселенців. Але для регулювання мільйонного переселенського руху цього було недостатньо. За цих обставин у 1907 р. було проведено земський з'їзд у Харкові, на якому голова Переселенського управління Г. В. Глинка звернувся до земств з проханням взяти участь у допомозі переселенцям. Саме цю подію можна вважати офіційним початком земської переселенської діяльності.

У дослідженні виділено декілька етапів становлення земської допомоги переселенцям. Перший припадає на кінець ХІХ - початок ХХ ст. (1908 р.), коли відбулося подолання усталеного негативного погляду на переселення як відтік робочої сили з губерній. У земствах активізувався рух щодо обов'язкової участі у переселенні і намагання поліпшити важке становище переселенців, попередити масове повернення, розорення селянських господарств і ускладнення соціально-економічної ситуації в губерніях. Були створені переселенські відділи при губернській управі та штат переселенських агентів, які мали безпосередньо працювати з переселенцями. Земства Харківської та Чернігівської губерній запропонували надавати допомогу переселенцям спільними силами, шляхом створення Обласної земської переселенської організації.

До складу цієї організації, у різні роки входило дев'ять губернських земств, в тому числі Харківської та Чернігівської губерній. Вищим органом управління визначено з'їзд уповноважених земств, до якого входили з правом вирішального голосу два уповноважених від губернських земств, члени губернських земельних комісій об'єднаних губерній та два представники від переселенського управління. З'їзд уповноважених збирався два рази на рік, визначав кандидатуру завідуючого бюро, виносив на розгляд губернських зборів кошторис витрат обласної організації та порушував клопотання перед урядом з питань переселення. Виконавчим органом земської переселенської організації було бюро, яке знаходилося при Полтавській губернській земській управі та займалося добором кадрів переселенських агентів.

У параграфі 4.2. ? “Соціальна допомога переселенцям земств Харківської та Чернігівської губерній” ? розглядаються методи і форми допомоги земств переселенцям 1908-1914 рр.

Саме на цьому етапі земства перейшли від суто організаційних дій до безпосередньої практичної допомоги, яка здійснювалася в умовах слабкого законодавчого та організаційного забезпечення земської переселенської діяльності. Значною проблемою залишалося формування переселенських партій, організація їх супроводу, надання матеріальної та санітарно-медичної допомоги. В районах переселення гостро стояла проблема забезпечення всіх прибулих земельними ділянками.

За цих обставин земства втілили в життя чимало ефективних заходів, спрямованих на покращення умов переселення: створили систему інформації та консультативної допомоги для переселенців і ходоків, створювали музеї про умови проживання в районах переселення, організували читання лекцій, готували і поширювали інформаційні брошури, збирали статистичні матеріали, забезпечували супровід переселенських потягів. Головною ланкою земської допомоги був добір агентів з переселення, від дій яких залежала адаптація селян на нових землях і зменшення зворотнього руху переселенців.

Отже, земства втілили чимало ефективних форм та методів допомоги, у вирішенні значного кола питань, пов'язаних із забезпеченням належних умов переселення.

Висновки

Аналіз наукової літератури засвідчив недостатність спеціального вивчення досліджуваної проблеми. На сьогодні не існує комплексного, всебічного дослідження соціально-економічної діяльності земств Харківської та Чернігівської губерній 1895-1914 рр. Джерельна база з цієї проблеми є достатньою для вивчення теми дисертації;

Встановлено, що зародження соціально-економічної діяльності земств відбувалося в складних соціально-політичних умовах. В економічній сфері набула гостроти криза у сільському господарстві. Збоку уряду проводилися заходи, спрямовані на обмеження повноважень земських організацій в господарському секторі;

Доведено, що саме в період 1895-1906 рр. земства здійснили перехід до організовано-планової допомоги сільському господарству, що характеризувалося появою створення земських економічних організацій ? сільськогосподарських рад та бюро; визначенням головних напрямків допомоги селянським господарствам - агрономічно-просвітницького, технічного та кредитно-економічного і формуванням окремої статті бюджету на соціально-економічні потреби. Але відсутність відповідного досвіду та фінансових можливостей, обмежувальні дії з боку царського уряду не дозволяли земствам надавати допомогу у повному обсязі;

З'ясовано, що найбільших результатів в соціально-економічній діяльності земства Харківської та Чернігівської губерній досягли у 1907-1914 рр. - період столипінської реформи. З боку уряду земствам надавалася значна фінансова та матеріальна підтримка. Було проведено реорганізацію та удосконалення економічних організаційних структур. В результаті різнопланової діяльності допомога набула більш наближеного характеру до потреб сільського населення;

Визначено, що земства розпочали брати участь у допомозі переселенцям, коли переселення вважалося одним із головних засобів вирішення земельного питання, та в у мовах відсутності з боку уряду належної підтримки;

Вивчення допомоги переселенцям показало, що земська допомога надавалася організовано та сприяла поліпшенню умов переселення шляхом об'єднання переселенців у спеціальні партії на чолі з земським агентом, організації санітарної та продовольчої допомоги під час перевезення, захисту інтересів переселенців у містах поселення під час розподілу земельних ділянок, надання населенню об'єктивної інформації про умови переселення і т. ін. Ці заходи мали важливий соціальний результат, зменшуючи зворотній селянський рух та масове розорення селян.

Основні результати дослідження, опубліковані в провідних наукових фахових виданнях

1. Поширення земствами агрономічних знань у Харківській губернії на початку ХХ ст. / С. В. Горохов // Сумська старовина: Науковий журнал з історії та культури України. - Суми, 2006. - Вип. ХVIII ? XIX. - С. 161?168.

2. Допомога Чернігівського губернського земства переселенцям на початку ХХ ст. / С. В. Горохов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія: Історія. - К., 2006. - Вип. 87-88. - С. 16?20.

3. Економічна діяльність Сумського повітового земства на початку ХХ ст. / С. В. Горохов // Часопис української історії. - К., 2005. ? Вип. 3. - С. 49?54.

4. Роль земств в організації переселенського руху на початку ХХ ст. (на матеріалах Харківської та Чернігівської губерній) / С. В. Горохов // Наукові записки з української історії: збірник статей. - Тернопіль, 2006. - Вип. 18. ? С. 136?142.

5. Створення земської дільничної агрономії у Харківській губернії на початку ХХ ст. / С. В. Горохов // Зб. наук. праць за матеріалами п'ятої міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присв'яченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр., [“Шевченківська весна”], ( К., 1-2 березня 2007 р.) / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ? К., 2007. ? С. 67?69.

Публікації, які додатково відображають результати дослідження:

6. Створення земської агрономічної організації у Харківській губернії на початку ХХ століття / С. В. Горохов // Зб. наук. праць за матеріалами шостої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції. ? Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. ? С. 78?82.

7. Соціально-економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній на початку ХХ ст.: становлення, етапи, напрямки допомоги / С. В. Горохов: матеріали III міжародної науково-практичної конференції [“Научное пространство Европы”] - 2007 / История. ? Т. 9.- Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 37?40.

8. Поширення агрономічних знань земствами Чернігівської губернії на початку ХХ ст. / С. В. Горохов [“Наука і вища освіта”] тези доповідей учасників ХV Міжнародної наукової конференції молодих науковців (Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.): У 3-х ч. / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніціпального управління”. ? Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. ? Ч. 3. ? С. 330.

Анотація

Горохов С. В. Соціально-економічна діяльність земств Харківської та Чернігівської губерній наприкінці ХІХ ? на початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У дисертації комплексно досліджено процес становлення, розвитку та діяльності земських установ, форми та напрямки земської економічної діяльності у Харківській та Чернігівській губерніях України наприкінці ХІХ ? на початку ХХ століття. На основі системного аналізу широкої джерельної бази та наукової літератури визначено коло форм і методів, що використовувалися земськими установами для реалізації поставлених завдань. З'ясовується характер участі земств у модернізації аграрної сфери та наслідки їх діяльності. Особливу увагу приділено аналізу взаємодії з кредитними товариствами, роботи з піднесення продовольчої справи, земської агрономії та проведення статистичних досліджень. Досліджується така маловідома сторінка історії, як допомога земств переселенцям на початку ХХ ст. Розкривається процес залучення земств до створення переселенських органів; налагодження та постійного удосконалення соціальної допомоги переселенцям. Визначено головні результати діяльності земських органів у допомозі переселенському руху. З'ясовано суспільні та політичні чинники тогочасної епохи, що не дали змоги земствам розкрити повністю свої потенційні можливості.

Ключові слова: земство, соціально-економічна діяльність земств, земські економічні органи, переселенський рух, переселенська політика.

Аннотация

Горохов С. В. Социально-экономическая деятельность земств Харьковской и Черниговской губерний в конце ХІХ ? начале ХХ столетия. - Рукопись.

Дисертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев. - 2008.

Дисертация посвящена исследованию сoциально-экономической деятельности земств Харьковской и Черниговской губерний в конце ХІХ ? начале ХХ столетия. В работе комплексно исследуется процесс становления, развития и деятельности земских учреждений в Харьковской и Черниговской губерниях Украины в конце ХІХ ? начале ХХ столетия. На основе системного анализа широкой источниковой базы и научной литературы определены виды форм и методов, которые использовались земскими учреждениями для воплощения в жизнь своих задач: заявления, ходатайства, требования, практические меры в сфере народного хозяйства. Актуальность и новизна данной проблемы обусловлены недостаточной изученностью темы в историографии, неточностями и, под час, ошибочными оценками хозяйственной и культурно-просветительской деятельности органов земского самоуправления.

Рассматриваются общественно-политические и социально-экономические условия возникновения земских экономических органов, их структура, формы и направления земской экономической деятельности. В диссертации показаны негативные последствия для результатов земской социально-экономической деятельности административных мер против расширения влияния земских учреждений на население. Определяется характер участия земств в модернизации аграрной сферы и последствия их деятельности. Раскрывается структура финансовых взаимоотношений губернского и уездного земств в сфере экономической деятельности. Особое внимание уделяется изучению форм и методов, свойственных именно земским организациям. К таким прежде всего можна отнести: создание земских экономических органов, реформирование сельскохозяйственного образования, открытие сельскохозяйственных школ и усовершенствование программы подготовки выпускников, внедрение земской агрономии, распространение агрономических знаний среди сельского населения.

Даётся характеристика роли земств в процессе участия в переселенческом движении, решении ряда социальных и экономических проблем аграрной сферы. В диссертации обосновывается вывод, что несмотря на ряд препятствий, создававшихся царским правительством, обнищания населения и кризиса в самих земствах, их вклад в улучшение народного хозяйства несомненен. Земства смогли упорядочить первоочередные задачи своей деятельности и, по возможности, системно внедрять решения земских собраний в жизнь.

Ключевые слова: земство, социально-экономическая деятельность земств, земские экономические органы, переселенческое движение, переселенческая политика.

Annotation

Gorohov S. V. The Social-economic zemstvos activity of the Kharkiv and Chernihiv provinces in the end the XIX-th - beginning of the XX-the century. - Manuscript.

Thesis for a сandidate degree in Historic science on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2008.

This thesis investigates the process of establishment, development and activity of zemstvos authorities, their structure, forms and aproaches of economic activity in Kharkiv and Chernyhiv gubernias (provinces) at the end the XIX-th - beginning of the XX-th century. Based on system analysis of a broad source base and science literature, a complex of means and methods used by zemstvos authorities for implementation of their policies are defined. The character of their activity in the improving of agriculture and the results of their support are defined there. Special attention is paid to analysis of zemstvos' activities in agriculture: support of credit unions, improvement of food supply, agronomy and statistics. Such unknown fact as social zemstvоs activity in migration movement at the beginning of the XX-th century is depicted there. The process of zemstvоs indulging in migration policy, establishment of migration institutions in order to help farmers are characterized in the thesis. Social, political factors of that еpoque which did not allow the zemstvоs to fully discover their potential are clarified.

Keywords: zemstvo, statistics, social and economic activity, zemstvo economic institutions, migration movement, migration policy.

Размещено на Allbest.ru