Історико-науковий аналіз наукової та освітньої діяльності німецьких вчених у Харківському університеті у дореформений період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Г.М. Доброва

УДК 001 (477.54) (09)

Спеціальність 07. 00. 07 - історія науки і техніки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Історико-науковий аналіз наукової та освітньої діяльності німецьких вчених у Харківському університеті у дореформений період

Фесько Юлія Олександрівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровському національному університеті.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, Савчук Варфоломій Степанович, професор кафедри квантової макрофізики Дніпропетровського національного університету.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Дупленко Юрій Костянтинович, професор факультету природничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія";

- кандидат історичних наук, Овчаренко Петро Дмитрович, старший науковий консультант Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Захист відбудеться "15" жовтня 2008 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 189. 02 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01601 м. Київ, вул. Грушевського, 4, кім. 615.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (01032, Київ, бул. Шевченка, 60).

Автореферат розісланий "12" вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук В.Г. Гармасар.

Анотація

Фесько Ю.О. Історико-науковий аналіз наукової та освітньої діяльності німецьких вчених у Харківському університеті у дореформений період. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - Історія науки і техніки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. - К., 2008.

В дисертації на основі аналізу значного комплексу опублікованих і архівних джерел простежується та аналізується науково-педагогічна діяльність німецьких вчених Харківського університету у дореформений період. З'ясовані основні фактори, котрі зумовили прибуття цих науковців до вітчизняного університету та причини їх вибуття з нього. Встановлений зв'язок вітчизняної системи університетської освіти початку ХІХ ст. з університетською системою Німеччини. Аналізується наукова діяльність означеного кола науковців у галузі природознавства і медицини у зв'язку з їх педагогічною роботою, та робиться висновок про значення наукових досліджень для вирішення важливих завдань тогочасної науки.

Ключові слова: університетська система, Харківський університет, німецька професура, природничі науки, медицина, наукова і педагогічна діяльність.

Аннотация

Фесько Ю.А. Историко-научный анализ научной и образовательной деятельности немецких ученых в Харьковском университете у дореформенный период. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - История науки и техники. - Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины. - К., 2008.

Диссертация является специальным историко-научным исследованием, в котором рассмотрены, на примере Харьковского университета, процесс формирования и становления университетской науки и образования в дореформенный период, его связь с аналогичными процессами, происходившими в данный период в некоторых странах Европы, в частности Германии и роль корпорации немецкой профессуры в развитии научной и образовательной деятельности в Харьковском университете.

Работа состоит из введения, четырех разделов (семи подразделов), выводов, списка использованных источников, приложений.

Во введении обоснованы выбор темы диссертации, её актуальность, определены цель и конкретные исследовательские задачи, сформулированы методологические принципы, объект и предмет исследования, раскрыты научная новизна и практическое значение диссертации, предоставлена информация об апробации результатов исследования.

В первом разделе "Историография и источниковая база исследования" проанализировано историографическое наследие по исследуемой проблеме, определена степень его разработанности, систематизирована источниковая база. Историографический обзор показывает, что обобщающего историко-научного исследования научной и педагогической деятельности немецкой профессуры Харьковского университета в первой половине XIX столетия по указанной проблематике раньше проведено не было.

Во втором разделе "Основные тенденции университетского образования и науки в Германии и Украине в дореформенный период" рассмотрены особенности формирования, становления и развития отечественной системы университетского образования и науки в первой половине XIX столетия. Показан процесс формирования нового научно-образовательного центра на территории Слободской Украины - Харьковского университета - при участии приглашенных из-за границы немецких специалистов. Рассмотрена динамика пребывания немецких ученых в отечественном университете, определены причины их прибытия в Харьковский университет и отбытия из него.

В третьем разделе "Научно-педагогическая деятельность немецких ученых Харьковского университета" проанализирован вклад немецких профессоров в становление и развитие ряда отраслей научного знания в Харьковском университете, а также значение их научно-организационной и научно-образовательной деятельности для развития науки и образования в Украине в целом. Особое внимание уделено анализу научного творчества немецких ученых в сфере естественных наук.

В четвертом разделе "Немецкие медики в научной и педагогической жизни Украины" раскрыты особенности становления системы подготовки медицинских кадров в Харьковском университете первой половины XIX столетия и роль немецкой профессуры в этом процессе, их вклад в развитие медицинской науки в стране. Рассмотрены основные направления научных поисков и творческих усилий немецкой профессуры медицинского факультета Харьковского университета первой половины XIX столетия - инфекционные заболевания, патологии, физиотерапия, женские болезни и акушерство, проблемы долголетия, ветеринария, сравнительная медицина.

В процессе научного исследования обнаружены материалы, позволяющие сделать объективный вывод относительно результатов пребывания немецких профессоров в стенах Харьковского университета.

Впервые проведен комплексный анализ творческого наследия немецких ученых Харьковского университета в сфере естественных наук, в результате которого установлено, что их творческие усилия имели большое значения для формирования научно-методической базы университета и развития науки в целом. Особое внимание уделено анализу работ по химии, медицине.

Составлена достаточно полная библиография работ немецких профессоров, что является основанием, обеспечивающим непредвзятые и объективные выводы относительно их компетентности и вклада в научные исследования того времени.

Отслежены и рассмотрены пути формирования и развития отношений сообщества немецкой профессуры Харьковского университета первой половины ХІХ ст. с местными и центральными властями, населением города.

Ключевые слова: университетская система, Харьковский университет, немецкая профессура, естественные науки, медицина, научная и педагогическая деятельность.

Annotation

Fes'ko Y. Historical and scientific analyses of scientific and pedagogical activities of German scientists of Kharkiv University in pre-reform period. - Manuscript.

Theses for Candidate's degree in History, specialty 07.00.07 - History of Science and Technology. - Center of investigation of scientific and technological potential and history of science named after G.M. Dobrov. - Kyiv, 2008.

On the base of the analyses of the great complex of published and archive sources the scientific and pedagogical activities of German Professors of the Kharkiv University in the first part of the 19th century are being investigated.

The main factors which caused the arrival of these scientists to the University and reasons of their departure were found. The connection between the native system of university education of the 19th century and the German one was established. The scientific activities of these scientists are analyzed. There was made a conclusion about the importance of the German Professors' scientific activities for the solution of the important task of those times science.

Key words: university system, Kharkiv University, German professors, natural sciences, medicine, scientific and pedagogical activity.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших умов успішного розвитку держави та її стабільного прогресу в усіх напрямках є освіченість нації, народу країни, а також наявність потужного наукового потенціалу. В Україні, яка прямує шляхом побудови міцної та дієвої системи державного управління, питання розвитку науки та освіти є важливим пріоритетом внутрішньої політики уряду. Сьогодні університети та система університетської освіти та науки все частіше стають об'єктом пильної уваги науковців. Дослідження історії виникнення, становлення та розвитку провідних світових та вітчизняних університетів дають багатий матеріал для вдосконалення існуючої моделі науково-освітнього процесу країни.

Вивчення історії найстаріших університетів України, зокрема Харківського університету, відіграє важливу роль у визначенні місця та ролі України у загальноєвропейській системі вищої освіти. На жаль, рання історія цього навчального закладу, який був заснований на початку ХІХ століття першим на території сучасної Східної України, залишається маловивченою у контексті історико-наукових досліджень. Історія Харківського університету творилася за участі тих представників європейського наукового простору, які закладали основи університетської освіти. За браком власних кадрів, на перших порах, уряд змушений був звертатися за допомогою до іноземних спеціалістів, які вносили відповідну спрямованість, формували відповідну ауру університетського наукового й освітянського життя країни. Переважну більшість іноземних вчених у Харківському університеті на момент його відкриття становили вихідці з Німеччини, або німці за походженням.

У вітчизняній науковій літературі оцінки факту перебування та результатів науково-педагогічної діяльності в університеті Харкова всього загалу іноземних науковців, в тому числі і німців, досить часто є діаметрально протилежними. Примітним є той факт, що ставлення до означеного явища в історії Харківського університету синхронно змінювалося зі зміною політичних векторів у житті вітчизняного суспільства. Більше того, широкому загалу дослідників відома лише незначна кількість вчених-німців, що працювали у стінах Харківського університету у першій половині ХІХ століття. Саме на вивченні їх творчості, кола наукових інтересів та на дослідженні певних моментів біографії побудоване уявлення щодо наслідків науково-педагогічної діяльності німецьких науковців. Причому імена ці належать, переважно, представникам гуманітарних наук. Сфера наук природничого циклу через ряд причин залишається практично недослідженою. Певне коло праць німецьких вчених взагалі є невивченим. Однією з основних причин цього явища є, передусім, мовний бар'єр, оскільки їх наукові праці написані тогочасною німецькою мовою або латиною. Таким чином актуальність дисертаційного дослідження обумовлена тим, що воно відтворює досі не вивчені питання в історії розвитку науки й освіти Харківського університету.

Актуальність роботи випливає також з необхідності визначення справжнього внеску когорти представників німецького співтовариства вчених у процес становлення та розвитку університетської науки та освіти в Україні першої половини ХІХ століття. Дослідження цих питань дозволить також визначити місце тогочасної України у загальноєвропейській системі науково-освітнього процесу.

Наведене вище свідчить про необхідність історико-наукового аналізу наукової та викладацької діяльності вчених, німців за походженням, які стояли біля витоків університетської освіти та науки у південній частині колишньої Російської імперії першої половини ХІХ століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконувалась відповідно до загального напряму наукових досліджень Дніпропетровського національного університету і є складовою колективної теми "Розвиток природознавства і техніки на Лівобережній Україні ХІХ - початку ХХ століття" кафедри фізики. Вона також лежить у руслі наукових досліджень з історії природознавства в Україні, що проводяться у відділі історії науки ЦДПІН НАН України.

Метою дисертаційного дослідження є: проведення історико-наукового аналізу наукової та педагогічної діяльності німецьких вчених, які працювали у Харківському університеті у першій половині ХІХ століття, з'ясування їх внеску у розвиток природничих наук та освіти в Україні та оцінка їх наукової діяльності у вітчизняному та світовому контексті.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

§ з'ясувати сучасний стан вивчення даної проблеми та її джерельну базу;

§ проаналізувати основні тенденції й особливості розвитку університетської освіти і науки Німеччини та України на початку ХІХ століття;

§ виявити характер стосунків між політичною владою, керівними органами народної просвіти та іноземною професурою Харківського університету;

§ простежити динаміку перебування німецьких вчених на службі Російській імперії у стінах Харківського університету у першій половині ХІХ століття;

§ визначити внесок німецької професури у дослідження та викладання природничих наук;

§ з'ясувати провідні напрями наукової діяльності німецьких вчених у галузі медичних наук, оцінити їх роль у підвищенні рівня медичних досліджень.

Об'єкт дисертаційного дослідження: наука та вища освіта в Україні ХІХ століття.

Предмет дослідження: німецька професура Харківського університету дореформеного періоду та її внесок у природничі дослідження, медицину й освіту.

Хронологічні межі дослідження охоплюють дореформений період - час важливих суспільно-політичних перетворень у житті країні, в тому числі і у галузі вищої університетської освіти. Нижня межа дослідження пов'язана із заснуванням Харківського університету та Міністерства народної освіти, яке з'явилося у структурі держапарату Російської імперії разом з іншими міністерствами у рамках перетворень, що їх проводив імператор Олександр І. Верхня межа дослідження визначається новим станом розвитку університетської освіти в Російській імперії, що мав місце у руслі загальнодержавних перетворень у 60 - х роках ХІХ ст.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, об'єктивності та системного підходу до вивчення проблеми. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження. Серед останніх - історико-генетичний метод, що дозволив простежити закономірності та специфіку тогочасної історичної реальності, а також охарактеризувати персоналії науковців з урахуванням їх індивідуальності та образності; діахронічний, за допомогою якого досліджувались якісні зміни та досягнення окремих галузей науки, в царині яких працювали німецькі вчені Харківського університету на початку ХІХ століття; порівняльно-історичний та історико-науковий, що дало змогу з'ясувати наукову та практичну цінність результатів перебування представників Німеччини на професорсько-викладацьких посадах Харківського університету першої половини ХІХ століття. У роботі використано також статистичний метод дослідження, який дозволив опрацювати великі масиви інформації, згрупувати їх у таблиці, графіки, схеми.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

§ дисертація є першим комплексним історико-науковим дослідженням природничо-наукової та педагогічної діяльності німецьких вчених Харківського університету першої половини ХІХ ст.;

§ простежено на прикладі Харківського університету становлення системи вищої університетської освіти в країні та роль німецької професури в цьому процесі;

§ вперше найбільш повно встановлено імена німецьких науковців, що складали співтовариство німецької професури у Харківському університеті першої половини ХІХ ст.;

§ вперше здійснено переклад з німецької та проведено науковий аналіз комплексу наукових праць німецької професури з природничих та медичних наук;

§ вперше визначено динаміку перебування німецької професури у Харківському університеті і з'ясовано причини зменшення її рядів;

§ до наукового обігу введено нові архівні матеріали, невідомі або невиправдано забуті факти з історії природничих наук та медицини;

§ з'ясовані провідні тенденції та напрями наукових пошуків німецьких вчених Харківського університету у першій половині ХІХ ст.;

§ на основі історико-наукового аналізу творчого спадку німецьких викладачів та професорів Харківського університету зроблено оцінку їх внеску у розвиток природничих наук та медицини.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Теоретичні висновки, узагальнення і фактичний матеріал дисертаційного дослідження дають реальну можливість зробити об'єктивну оцінку значення науково-педагогічної діяльності німецької професури Харківського університету першої половини ХІХ ст. для становлення та розвитку вищої університетської освіти та науки у Слобідській Україні, а також для з'ясування досягнень в окремих науках природничого циклу та медицини на той час. Матеріали дисертації розширюють і джерельну базу з історії науки в Україні, вони можуть знайти використання при розробці як загальних проблем розвитку науки в Україні, так і проблем розвитку університетської науки й освіти та при створенні відповідних лекційних курсів.

Конкретний фактичний матеріал, узагальнення та висновки дослідження можуть бути використані у педагогічній роботі - при викладанні курсів "Історія природознавства", "Історія вищої освіти в Україні", спецкурсів з історичного краєзнавства, історії формування та розвитку університетської системи України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлені у доповідях на Науковій конференції "Німці в історії Київського університету" (Київ, 2004); ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції "Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті" (Ніжин, 2004); ІІІ Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні питання історії техніки" (Київ, 2004); Міжнародній конференції "Актуальні проблеми історії медицини" (Суми, 2005); Десятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (Київ, 2005); Міжнародній конференції "Історія університетської освіти в Росії та міжнародні традиції просвіти" (Санкт-Петербург, 2005); Всеукраїнській науково-методичній конференції "Викладання історії науки і техніки в університетах України" (Харків, 2006); наукових конференціях професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету (Дніпропетровськ, 2003-2006); міжвузівському семінарі з історії філософії, науки і техніки (Дніпропетровськ, 2006); XXII Baltic Conference on the History of science (Vilnius, 2006); Міжнародній науковій конференції "Німці України та Росії в конфліктах та компромісах ХІХ - ХХ ст." (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, у тому числі 8 у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для історичних наук, 3 - в матеріалах конференцій з історії науки і техніки, 2 - у збірниках наукових праць, 1 - теза доповіді ХХІІ Балтійської конференції історії науки. 3 статті у співавторстві: 1. Німецькі вчені та педагоги Харківського університету (1804-1825): динаміка наукової та викладацької діяльності (співавт. В.С. Савчук) // Етнічна історія народів Європи. - 2004. - Вип. 16. - С. 164-172 (авторська участь - підбір і узагальнення матеріалу, співавторська - редагування матеріалу); 2. Дослідження з техніки видобування селітри в працях Фердінанда Гізе на початку ХІХ століття (співавт. В.С. Савчук) // Матеріали 3-ї Всеукраїнської наукової конференції "Актуальні питання історії техніки". - К.: Поліграфічне підприємство "ЕКМО", 2004. - С. 24-29 (авторська участь - підбір матеріалу, складення схем технологічних процесів, співавторська - редагування та узагальнення матеріалу); 3. Основные тенденции и логика развития университетского образования и науки в Российской империи в начале ХІХ столетия (на примере Императорского Харьковского университета) (співавт. В.С. Савчук) // Философский век. Альманах. Вып. 28. История университетского образования в России и международные традиции просвещения. Том 1 / Отв. редакторы Т.В. Артемьева, М.И. Микешин. - СПб: Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2005. - С. 146-153 (авторська участь - підбір і узагальнення матеріалу, співавторська - редагування матеріалу).

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (семи підрозділів), висновків, списку використаних джерел - 410 найменувань, на 27 сторінках, 7 додатків. Дисертаційна робота загальним обсягом 235 сторінок має 180 сторінок основного тексту.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, визначено мету й конкретні дослідницькі завдання, сформульовано методологічні принципи, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - "Історіографія та джерельна база дослідження" аналізується історіографічна спадщина з досліджуваної проблеми, визначається стан її розробки, систематизується джерельна база.

Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених автором розділені на кілька етапів: перший етап (середина ХІХ - початок ХХ ст.), другий - охоплює період від святкування 100-літнього ювілею Харківського університету до зміни політичної ситуації в країні у 1917 році (1904-1917 рр.), третій - наукові розвідки радянської доби (1917-1991), четвертий - література пострадянської доби.

Перший етап вивчення проблеми (середина ХІХ - початок ХХ ст.) пов'язаний з появою перших історіографічних праць, які певною мірою висвітлювали питання, дотичні до теми дослідження. Більшість праць цього періоду з'являлась як деякий підсумок діяльності університету за визначений проміжок часу.

Видання означеної доби можна поділити на наступні групи : 1) література, присвячена історії Харківського університету взагалі; 2) історії факультетів та кафедр; 3) праці, що вивчають діяльність окремих вчених; 4) біографічні статті; 5) дослідження наукових праць німецьких вчених; 6) словники, енциклопедії та довідники.

Згадки про німецьку професуру Харківського університету разом з іншими іноземцями з'являються у працях, присвячених історії заснування університету та його становлення. Найбільш ґрунтовними є дослідження О. Рославського-Петровського, К. Фойгта, М.О. Лавровського, Д. Багалія, І.П. Осипова, Г.В. Левицького, М.А. Попова.

Особливістю тих праць даного періоду, що стосуються окремих німецьких вчених Харківського університету є те, що інтерес до обраних осіб визначався, перш за все, зацікавленістю у дослідженні певних "скандальних" моментів їхньої біографії, що, в свою чергу, вимагало розгляду й наукових надбань вчених та їх викладацької діяльності. Такими, наприклад, є, зокрема, розвідки М. Лавровського, Ф. Зеленогорського, Д. Багалія, Д.І. Каченовського, Т.І. Селіванова, Я. Балясного.

Наукова діяльність деяких вчених розглядалася при аналізі окремих напрямів досліджень вказаного періоду.

Серед видань довідкового характеру цього періоду можна виділити, в першу чергу, публікації в різноманітних енциклопедичних словниках, зокрема за редакцією Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона, Г. Геннаді, С. Гогоцького, С.А. Венгерова.

Другий етап вивчення даної проблеми пов'язаний з періодом від святкування 100-літнього ювілею Харківського університету до зміни політичної ситуації в країні у 1917 році (1904-1917 рр.). Загал усієї літератури цього часу практично вичерпується виданням у 1905 та 1908 роках приурочених, дещо із запізненням, до ювілею навчального закладу історичних описів його окремих кафедр та факультетів, де у біографічних словниках містяться статті про майже всіх вчених - німців, які працювали у Харківському університеті першої половини ХІХ ст. Характер цих статей визначається загальною спрямованістю видання, що мало, передусім, довідникове призначення.

У працях авторів радянського періоду загальні висновки щодо наслідків перебування іноземних вчених, у тому числі і німців, на службі Російській імперії на початку ХІХ століття варіюються від вкрай негативних до вихваляння заслуг певних вчених. Серед них праці з історії університету, праці А.М. Ткаченка, А.Г. Лушникова, Дм. Чижевського, В. Заїкіна, С. Дуриліна.

Значний масив літератури періоду радянської доби присвячено історії становлення або розвитку окремих наук в країні, зокрема хімії, в якій згадуються імена німецької професури Харківського університету на початку ХІХ ст.

Практично відсутні історико-наукові дослідження цього періоду, які б містили аналіз творчих пошуків німецьких науковців у галузі фізики, астрономії. Різного роду ювілейні видання, опубліковані у цей час, як правило, спрямовані на висвітлення переважно довідкової інформації. Іноді ця інформація обмежена навіть по відношенню до дійсно знакових фігур в історії Харківського університету. Це дослідження Ю.В. Александрова, А.І. Сластьонова. освіта університетський політичний дореформений

Аналіз праць радянського періоду з історії медицини в Росії та Україні показує, що наукова та медична діяльність професорів-німців Харківського університету на початку ХІХ століття майже не була предметом наукових розвідок того часу. Дослідження С.В. Баженова, І.Б. Зархіна, Т.А. Марченка, В.П. Веприка, Х.С. Коштоянца та ін. становлять досить незначний масив розробок, які присвячені вивченню даного питання.

У 1991 році розпочався четвертий етап вивчення зазначеної теми - етап пострадянської доби. Увесь загал літератури цього періоду також можна систематизувати, розподіливши його в залежності від галузі наукового знання, питаннями історії якого займався той чи інший дослідник. Крім того, особливістю вказаного періоду є сплески підвищеного інтересу до історії Харківського університету, що пов'язані із святкуваннями 185-річного, а особливо 200-річного ювілеїв цього навчального закладу. Серед дослідників цього періоду Ю.І. Журавський, Б.П. Зайцев, В.І. Кадєєва, В.А. Латишева, В.Ф. Мещерякова, І.П. Сергеєва, А.Д. Каплін, С.М. Куделко, І.Л. Шерман, В.В. Кравченко, В.П. Литвинова, Д. Колонєй, М. Лапіна, О. Павлова.

Окрему групу історіографічних праць складає загал літератури з питань формування та становлення університетської системи освіти Російської імперії у першій половині ХІХ століття.

Аналізуючи історіографічний матеріал з історії основних наукових напрямів, що розвивались в університеті Харкова на початку ХІХ століття, слід відзначити, що у період незалежності вивчалися переважно філософські та філологічні науки, а також діяльність тих професорів та викладачів, що працювали в університеті у цих галузях. Історія природничих наук Харківського університету представлена у дослідженнях сучасних вітчизняних фахівців значно меншим загалом літератури.

Історія медицини традиційно є добре розвинутим напрямом досліджень сучасних фахівців. Можливо саме тому масив робіт, в яких вивчаються особливості медичної практики та наукова діяльність німецьких медиків Харківського університету кількісно є більш значним. Це роботи К. Васильєва, Ю. Дупленка, А. Кацнельбогена, Ст. Рудика.

Джерельна база дослідження представлена масивом опублікованих і неопублікованих документів, які включають збірники документів та матеріалів, довідники, архівні матеріали, спогади, листи, оригінальні праці вчених. Джерельну базу дослідження сформовано з матеріалів, що зберігаються у фондах державних архівів міст Харкова, Києва, Санкт-Петербурга, Тарту: Центральний державний історичний архів України у м. Києві (ЦДІА України), Державний архів Харківської області (ДАХО), відділ рукописів та рідкісних видань Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, відділ рукописів Російської національної бібліотеки (м. Санкт-Петербург, Росія), Архів Російської академії наук (Санкт-Петербурзька філія, м. Санкт-Петербург, Росія), Естонський історичний архів у м. Тарту (Естонія). У фондах ДАХО важливу інформацію було виявлено у фонді 667 - "Харківський університет", а також у фонді 3 "Канцелярія харківського губернатора", з яких використані матеріали про загальні аспекти діяльності Харківського університету на початку ХІХ століття.

Важливе місце у формуванні джерельної бази дисертації займають матеріали Центрального державного історичного архіву в м. Києві. В роботі використані справи фонду 2162 (Канцелярия Попечителя Харьковского учебного округа).

У сховищах відділу рукописів та рідкісних видань Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна знаходяться конспекти лекцій, що їх викладали в університеті Ф. Ган, М. Крюгер; канцелярські відомості штатного розпису із зазначенням планованих до викладання навчальних дисциплін та прізвищ викладачів.

В Архіві Російської Академії наук зберігаються матеріали, пов'язані, перш за все, з науковою діяльністю членів, академіків Імператорської Академії наук, зокрема фонд академіка Б. Дорна. Джерельні ресурси відділу рукописів Російської національної бібліотеки складають матеріали, що певним чином або безпосередньо стосуються наукової та адміністративної діяльності у Харківському університеті Х. Роммеля, К. Фойгта; листування Й. Гете з С.О. Потоцьким щодо питань заснування Харківського університету.

Фонди Естонського історичного архіву у м. Тарту зберігають особові справи професорів Харківського університету, які згодом стали співробітниками Тартуського університету - професора Ф. Гізе, професора Й. Гута, колишнього свого студента, а потім професора Харківського університету - А. Струве. Вдалося отримати всі справи з фонду архіву, і використати невідому в Україні інформацію стосовно життєдіяльності вказаних професорів, хоча робота була ускладнена тим, що справи велися тогочасною німецькою мовою.

Серед опублікованих джерел слід також назвати збірники актів законодавчого та розпорядчого характеру. Найважливіше місце серед цієї групи посідають збірники постанов по Міністерству народної освіти. Цінною скарбницею документальних джерел (законодавчого характеру) є періодична преса. В роботі використані періодичні видання "Вестник Европы", "Русская старина", "Современник", "Харьковские губернские ведомости", "Южный край", "Русский архив", "Киевская старина", "Исторический вестник", "Украинский вестник". Важливим джерелом є також щорічні "Обозрения преподавания учебных дисциплин Императорского Харьковского университета".

Огляд зазначених опублікованих і неопублікованих джерел дає підстави класифікувати їх наступним чином. Законодавчі акти та акти розпорядчого характеру представлені царськими указами, міністерськими постановами, циркулярами попечителів навчального округу. Значний комплекс джерельної бази складають діловодні матеріали. Вони включають повідомлення, доповідні, службове листування освітніх адміністраторів, а також звіти про стан науки та освіти в університеті м. Харкова. Важливу роль у дослідженні розвитку університетської освіти країни відіграють джерела особового походження - мемуари, спогади, листи, оригінальні праці ключових фігур процесу організації та становлення вищої університетської освіти на Слобожанщині на початку ХІХ століття.

Узагальнюючого історико-наукового дослідження наукової та педагогічної діяльності німецької професури Харківського університету у першій половині ХІХ століття з вказаної проблематики раніше проведено не було. Аналіз історіографії питання засвідчив, що у наявних вітчизняних історичних дослідженнях не достатньо повно розглядається діяльність співтовариства німецької професури Харківського університету у контексті розвитку університетської освіти і науки Російської імперії на початку ХІХ ст. Лише поодинокі роботи містять історико-науковий коментар з тих чи інших питань діяльності окремих німецьких науковців на терені Слобідської України та їх внеску в розвиток природознавчих наук та медицини. Джерельна база значно розпорошена, але у комплексі є репрезентативною і достатньою для досягнення мети, поставленої у дисертаційному дослідженні.

У другому розділі - "Основні тенденції університетської освіти і науки в Німеччині та Україні у дореформений період" розглянуто особливості формування, становлення та розвитку вітчизняної системи університетської освіти та науки у першій половині ХІХ ст., показано процес створення нового науково-освітнього центру на території Слобідської України - Харківського університету - за участі запрошених з-за кордону німецьких спеціалістів.

У підрозділі 2.1 "Університетське питання в Україні кінця XVIII - початку ХІХ ст. та російсько-німецькі наукові зв'язки" проаналізовано процес вдосконалення системи університетської освіти Російської імперії першої половини ХІХ століття, який був пов'язаний з аналогічними процесами, що відбувалися у деяких країнах Західної Європи, зокрема Німеччини. Реформи Олександра І, спрямовані на європеїзацію галузей народного господарства країни, привели до створення спеціального органу, відповідального за стан освіти і науки в імперії. В цей час сформувалася і почала втілюватися в життя нова освітня система, що функціонувала за такою ієрархічною схемою: університет губернська гімназія повітове училище приходська школа. Університети засновувалися як державні інститути освіти. При ї створенні, зокрема і Харківського університету, виникало багато питань щодо принципів функціонування таких установ. Пряма залежність вітчизняних університетів, перш за все у фінансовому відношенні, від специфіки та напрямів здійснення урядової політики, сформувала особливу атмосферу та мікроклімат у стінах російських університетів. В умовах пошуку та спроб створення власної дієвої системи університетської освіти відбувалося залучення Російською імперією досвіду Німеччини, яка в цей період знаходилась на перехідному етапі формування системи вищої університетської освіти. Наше дослідження підтверджує і доводить, що саме досвід німецьких університетів виявився найбільш близьким і прийнятним для тогочасних умов, в яких знаходилась Російська імперія, а разом з нею і Україна. Схема структури університету, особливості організації навчального процесу, тип взаємовідносин викладачів та студентів - це саме ті запозичення, які були перенесені на вітчизняний грунт фундаторами фактично нового явища в культурному житті країни - університету. Водночас вітчизняний університет мав і суттєві відмінності, які визначали його образ і давали підстави для розгортання полеміки з приводу ствердження оригінальності та унікальності вітчизняного університету.

До початку ХІХ ст. університет не був розповсюдженим явищем для країни і процес його утвердження в країні супроводжувався певними труднощами.

У підрозділі 2.2. "Корпорація німецької професури у Харківському університеті на початку ХІХ ст." встановлено особливості формування професорсько-викладацького складу Харківського університету на початковому етапі його існування та специфіку політики керівництва університетом щодо контингенту штатних співробітників. У процесі роботи з архівними матеріалами вдалося встановити імена практично всіх представників німецького наукового світу, які працювали у Харківському університеті у першій половині ХІХ ст. Процес комплектації кадрів Харківського університету при його заснуванні був складним і мав свою специфіку. Діяльність В.Н. Каразіна, а особливо С.О. Потоцького, попечителя Харківського навчального округу, з формування професорсько-викладацького складу Харківського університету була важливою і значущою. Офіційна позиція останнього та його особисте прихильне ставлення до представників німецького наукового світу, серед інших факторів, визначили пріоритет у запрошенні до Харківського університету саме вихідців з Німеччини. Листування з міністром освіти Веймарської республіки Й. Гете, що його вів С.О. Потоцький, показує і доводить факт зусиль, спрямованих на залучення до роботи у Харківському університеті саме німецьких науковців.

Когортою вихідців з Німеччини в університеті Харкова було охоплено викладання широкого спектру навчальних дисциплін: історичні науки, педагогічні науки, філософські, філологічні дисципліни, предмети з медицини, ветеринарії, природничих наук, економіки, політики та права. Причому педагогічне навантаження розподілялось таким чином, що один професор викладав 10-12 дисциплін з іноді діаметрально протилежних за тематичним спрямуванням предметів. Нами простежена динаміка перебування співтовариства німецької професури Харківського університету на службі Російській імперії та з'ясовані основні причини зменшення їх кількості у вітчизняному університеті. Серед них - особливості політики уряду країни по відношенню до іноземних професорів, стан та специфіка тогочасного стану справ на міжнародній арені, зростання чисельності вітчизняних професорсько-викладацьких кадрів, соціально-побутові чинники тощо.

Міцний осередок німецьких вчених Харківського університету першої половини ХІХ ст. багато в чому визначав стиль його роботи і перспективи подальшого розвитку.

У третьому розділі "Науково-педагогічна діяльність німецьких вчених Харківського університету" проаналізовано внесок німецьких професорів у становлення та розвиток ряду галузей наукового знання у Харківському університеті, а також значення їх наукових пошуків для розвитку науки в Україні в цілому. Особлива увага приділена аналізу наукової творчості німецьких вчених у галузі природничих наук.

У підрозділі 3.1. "Німецькі вчені та їх внесок у становлення фізико-математичних наук у Харківському університеті" показана роль німецької професури Харківського університету першої половини ХІХ ст. у справі налагодження та організації навчального процесу на фізико-математичному факультеті університету. Вперше у даній роботі отримує висвітлення діяльність німецьких вчених у галузі викладання і дослідження проблем фізики та астрономії. Традиційно вважається, і це - безперечно, факт, що фізика у Харківському університеті почалася з постаті А. Стойковича, який довгий час викладав цикл фізичних дисциплін на факультеті. Водночас, наукова творчість німецьких вчених у галузі фізики залишалася не вивченою. У роботі показана роль німецьких вчених у процесі створення і комплектації науково-лабораторної бази університету. Так, організація фізичного, астрономічного кабінетів, облаштування першої в університеті обсерваторії, обладнання для якої було отримано з особистої колекції Й. Гута, відбувалися за ініціативи саме німецької наукової спільноти.

У роботі вперше проаналізовані розділи з фізики, вміщені у практично першому в Росії підручнику з хімії для університетів "Всеобщая химия для учащих и учащихся" Ф. Гізе. У праці Ф. Гізе простежується тісний зв'язок двох наук - фізики та хімії. Її зміст відображав новітні знання з фізики, накопичені на той час світовою наукою. Ця робота довгий час залишалася цінним джерелом знань для тогочасних студентів. У своєму тлумаченні явища електрики Ф. Гізе був близький до найбільш прогресивних поглядів його сучасників-фізиків. За підручниками Ф. Гізе, А. Стойковича та В. Лапшина проведено порівняльний аналіз їх поглядів на гальванічні явища.

Підрозділ 3.2. "Дослідження з хімії та біології і викладання хіміко-біологічних дисциплін німецькими вченими Харківського університету у першій половині ХІХ ст." присвячений вивченню наукової спадщини німецьких вчених у галузі переважно хімічних наук. Вітчизняні хіміки початку ХІХ ст. свої зусилля спрямовували, перш за все, на задоволення практичних потреб народного господарства. Одним з перших в університеті Харкова на посаді ординарного професора кафедри хімії почав працювати талановитий науковець та педагог - Ф. Гізе, автор унікального підручника з хімії для студентів, дослідник природних багатств Харківщини, хімік-практик. Так, його праця з визначення нового методу видобутку селітри мала важливе значення для розвитку однієї з найважливіших галузей господарства та промисловості Російської імперії початку ХІХ століття, якою була виробництво селітри. Ця речовина була основним складником при виготовленні пороху, міцної горілки, крім того селітра використовувалася в медицині, була необхідним реагентом при очищенні золота та срібла, а кінець ХІХ століття відкриває нові можливості селітри в якості мінеральних добрив. Нами складена схема технологічного циклу отримання селітри за Ф. Гізе і проведено порівняльний аналіз з технологічним циклом, запропонованим академіком В. Севергіним. Несправедливо забута першість Ф. Гізе у виділенні хініну, яку намагалися довести ще в середині ХІХ ст. підтверджена нашим дослідженням.

Проаналізовано німецькомовні праці П. Ейнбродта, професора хімії Харківського університету. Довгий час вони залишалися мало вивченими, оскільки переклад німецького тексту ХІХ ст. має певні особливості. Більш того, дослідникам був невідомий повний перелік наукових робіт вченого, що спонукало деяких з них до висновку щодо слабкості П. Ейнбродта як науковця. Наше дослідження доводить необґрунтованість таких тверджень. П. Ейнбродт займався питаннями практичного визначення питомої та атомної ваги різноманітних речовин. Отримані ним експериментальні результати уточнювали та змінювали уявлення науковців щодо досліджуваних явищ і більшість з цих результатів не були перевершені його сучасниками. Більше того, він практично першим став застосовувати спеціальну теорію похибок в аналітичній хімії, а його спосіб математичного контролю формул хімічних сполук використовується і досі. Зацікавленість суспільства у дослідженні та вивченні поверхні земної кори, метеоритів та інших небесних тіл ініціювали праці А. Таубера, Л. Шнауберта, П. Ейнбродта та інших професорів, пов'язані перш за все, із з'ясуванням походження та складу знайдених зразків.

Підрозділ 3.3. "Огляд діяльності німецьких вчених Харківського університету першої половини ХІХ ст. у сфері гуманітарних наук та їх викладання" охоплює здобутки та надбання вказаних науковців у галузі історії, філософії, правознавства, філології, економіки. Знайомство з вітчизняною та зарубіжною історіографією різних періодів показує, що історія філології, філософії, історичних наук Харківського університету у перші десятиліття його існування вивчена досить ґрунтовно, тому ми звертали увагу на ті моменти, упущення яких можливо і є причиною різновекторності суджень та висновків стосовно результатів перебування німецьких науковців на службі Російській імперії.

Діяльність когорти німецьких професорів Харківського університету початку ХІХ ст. (за деякими винятками) є багатою та змістовною. Багато в чому вони сприяли розвитку вищої освіти у країні, це і діяльність з підготовки підручників, складання програм навчальних курсів, підготовка послідовників з середовища студентів. Нами складено достатньо повну бібліографію праць німецьких професорів, яка є тим підґрунтям, що забезпечує неупереджений і об'єктивний висновок щодо їхньої компетентності та внеску у наукові дослідження того часу.

Розділ четвертий "Німецькі медики у науковому та педагогічному житті України" розкриває особливості становлення системи підготовки медичних кадрів у Харківському університеті першої половини ХІХ ст. та роль німецької професури у цьому процесі, їх внесок у розвиток медичної науки країни.

У підрозділі 4.1. "Загальна характеристика наукової та педагогічної діяльності німецьких медиків" показана специфічна ситуація, що склалася у Харківському університеті навколо початку функціонування медичного факультету та активна праця вказаних вчених у напрямку створення науково-методичної бази медичного відділення. На відміну від інших факультетів медичний факультет Харківського університету почав своє функціонування за участі лише іноземців, причому половина з них були німцями. Саме вони у досліджуваний період розробили та викладали близько 25 навчальних курсів з усіх напрямів медичного знання, видавали підручники та посібники, організовували функціонування терапевтичної клініки університету, першого у місті пологового відділення. За участі німецьких медиків в університеті створено перший анатомічний театр та музей, препарати для яких також готувались ними. У роботі показана діяльність німецьких медиків із забезпечення потреб місцевого населення у послугах кваліфікованих фахівців.

Основні напрями наукових пошуків та творчих зусиль німецької професури медичного факультету Харківського університету першої половини ХІХ ст. - інфекційні захворювання, патології, фізіотерапія, жіночі хвороби та акушерство, проблеми довголіття, ветеринарія, порівняльна медицина.

Підрозділ 4.2. "Наукові здобутки німецької професури у медицині" має на меті аналіз наукових праць німецьких медиків у галузі інфекційних захворювань, фізіотерапії та курортології, проблем довголіття, порівняльної медицини та ветеринарної медицини.

Перша половина ХІХ століття позначена рядом епідемій, що прокотилися територією Російської імперії. Німецькі медики приймали найактивнішу участь у вирішенні цих проблем, причому нерідко вони боролися із зазначеними хворобами в самих епіцентрах поширення цих недугів. Такого роду практика давала багатий матеріал для вдосконалення існуючих методів боротьби та профілактики небезпечних хвороб, і вимагала їх наукового обґрунтування. Проблемі інфекційних захворювань присвячені праці таких професорів Харківського університету як Вільгельм Дрейсіг, Фрідріх Альбрехт. Серед наукових інтересів останнього - і питання фізіотерапії та курортології. Він займався проблемою покращення умов лікування та умов перебування на курортах солоних вод, зокрема у відомому нині Слов'янську. Серед дослідників властивостей природних багатств України та Росії - Ф. Гізе, який разом з іншими вченими університету активно долучався до процесу встановлення складу мінеральних вод та виявлення їх цілющих властивостей. На основі цього в їх роботах визначено перелік захворювань, при яких показано та протипоказано лікування водами та грязями. Фактично всі хіміки у тому чи іншому ступені торкалися проблем фізіотерапії та курортології у своїх працях.

Проблеми довголіття, питання походження різноманітних захворювань та можливостей їх подолання - це царина наукових інтересів Л. Ванотті.

Ще одним важливим напрямом медичного знання, розробкою якого займалися саме німецькі вчені Харківського університету у першій половині ХІХ ст. стала порівняльна медицина. Мартін Пільгер, перший професор ветеринарії Харківського університету, як доводить наше дослідження, займався порівняльним вивченням хвороб людей та тварин, використовуючи свої спостереження у лікувальній практиці. Його теза про використання дослідів на тваринах з метою випробувань застосування ліків для лікування хворих набула надалі великої значущості.

В особі проф. Пільгера вітчизняна ветеринарна наука придбала активного науковця та практика.

М. Пільгер є автором принаймні семи наукових робіт, виконаних у стінах Харківського університету з різних питань догляду за худобою, він же - видавець першого в країні ветеринарного журналу "Украинский домовод". Видання Мартіном Пільгером першого фахово-галузевого часопису "Украинский домовод" було надзвичайно важливим з точки зору становлення розвитку і розповсюдження ідей наукової ветеринарії в Україні.

У період, що досліджувався, на кафедрі акушерства А. Блументалем був підготовлений перший в університеті підручник з акушерства та гінекології.

Ця робота є актуальною і досі, оскільки при його підготовці автором були вперше запропоновані медичні терміни, багато з яких використовуються сучасними медиками і вживаються у медичній літературі.

Висновки

Основні результати дослідження подано у висновках, які виносяться на захист:

1. Наявні вітчизняні історичні та історико-наукові дослідження суперечливо і не завжди повно висвітлюють результати діяльності представників Німеччини у стінах Харківського університету першої половини ХІХ століття. Лише поодинокі праці містять історико-науковий коментар з тих чи інших питань діяльності окремих науковців в університеті Харкова. Відсутність узагальнюючого дослідження з даної проблеми і недостатність історіографічних розвідок з даного питання ставить на перший план джерельну базу, як основу для висновків щодо перебування та науково-освітньої діяльності у Харківському університеті німецьких науковців.

2. Проведене дослідження дозволило з'ясувати імена практично всіх німецьких вчених, які працювали у Харківському університеті у першій половині ХІХ століття, визначити динаміку їх перебування у вітчизняному навчальному закладі, причини прибуття до університету та вибуття з нього.

3. Формування вітчизняної системи університетської освіти на початку ХІХ ст. відбувалося в основному за зразком німецької моделі, і важливу роль у цьому процесі відігравали запрошені з Німеччини фахівці, як безпосередні носії звичаїв, культури та ідеології німецького класичного університету. Водночас особливості одержавлення університетської освіти в Україні і Німеччині призводили до не сприйняття владою Російської імперії проявів "вільнодумства" німецької професури.

4. Німецькі вчені Харківського університету у першій половині ХІХ століття своєю діяльністю охоплювали майже всі напрями наукового знання, характерні для класичного університету. Це були фахівці у галузі хімії, астрономії, математики, медицини, економіки, філософії, історії, правознавства, філології. Свої дослідження вони проводили й в інших галузях знання, зокрема з геології, фізики, біології тощо.

5. Наукові дослідження представників, перш за все природничих наук, часто мали прикладний характер і відтворювали певні напрями розвитку народного господарства та промисловості країни. Це дослідження з вдосконалення методів видобутку корисних копалин, отримання певних хімічних сполук, нові методи технології виробництва селітри, дослідження природних багатств краю тощо.

6. Суттєвим для розвитку науки і освіти у Харківському університеті стало створення за ініціативою представників німецької професури навчальної та науково-лабораторної бази: організація при університеті Педагогічного інституту (Х. Роммель), облаштування фізичного кабінету (Й. Гут), астрономічної обсерваторії (Й. Гут), створення першого у місті відділення для породіль (А. Блументаль), кардинальна реорганізація терапевтичної клініки, що зробила її однією з кращих університетських клінік країни (Г. Брандейс), організація анатомічного театру (Л. Ванотті), реорганізація хірургічної клініки (В. Дрейсіг) та інше.