"Ідея імперії" і інтелектуальна еліта Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА А. КРИМСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

07.00.02 - Всесвітня історія

«ІДЕЯ ІМПЕРІЇ» І ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Виконала Фоміна Олена Володимирівна

Київ-2008

АНОТАЦІЯ

історія кіплінг імперія

Фоміна О.В. «Ідея імперії» і інтелектуальна еліта Великобританії. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 ? Всесвітня історія ? Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної академії наук України. ? Київ, 2008.

На основі аналізу широкого кола джерел та літератури доведено, що внесок Редьярда Кіплінга у процес будівництва Британської імперії не обмежувався тільки оспівуванням подвигів його учасників та сприянням формуванню ідеї імперії. Він відмічав також суттєві недоліки у системі управління колоніями, у різні роки піддавав слушній критиці певні кроки британського і англо-індійського урядів, верхового комісара у Південній Африці та інших посадовців. Інша справа, що до його зауважень представники правлячих кіл майже не прислухалися. Вони воліли брати з творчості Кіплінга тільки те, що їм підходило для будівництва імперії, не помічаючи при цьому істотні порушення у взаємозв'язках між композиційними елементами імперської споруди, яка, врешті-решт, у тому числі і через неувагу до критики одного з найталановитіших її архітекторів, занепала. Проте розповсюдження ідеї імперії Кіплінга допомогло перетворити Британську імперію в унікальне цивілізаційне утворення, існування якого зовсім не закінчилось із наданням незалежності англійським колоніям.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Питання щодо ролі особистості в історії в наш час стає все більш актуальним. Зокрема, вивчення історії Британської імперії неможливо без дослідження життєвого шляху її творців. Саме ці люди у ході своєї діяльності та розвитку взаємостосунків створювали ситуації, які пізніше назвуть історичними подіями. Однак, нерідко відомій історичній особі прикріплюють, свідомо або не свідомо, певний ярлик і впроваджують його у суспільну думку протягом часу. При цьому, начебто в ході об'єктивного, не­упередженого дослідження, створюється черговий історичний штамп, який використовується вченими з покоління в покоління і заважає не тільки побачити істину, а навіть спробувати розпочати дійсно наукову роботу.

Саме така ситуація склалася навколо яскравої постаті Редьярда Джозефа Кіплінга (1865?1936), одного з найталановитіших будівників Британської імперії. В результаті, безліч літератури, яка присвячена життю та творчості цього видатного представника британського істеблішменту, являє нам образ людини, який лише в деякій мірі відбиває дійсність.

Велика гра, питання взаємостосунків Заходу і Сходу, зіткнення цивілізацій і вестернізація, постколоніальний світ і майбутнє імперій ? ось лише невеликий перелік проблем міжнародних відносин досліджуваних Кіплінгом і актуальних сьогодні. Саме завдяки його талановитому перу такі висловлювання як «Велика гра» (з роману «Кім»), «на схід від Суеца» (з вір­ша «Мандалай»), «тягар білих» (з однойменного поетичного твору), «закон джунглів» (з однойменного віршу), «О, Захід є Захід, Схід є Схід» («Балада про Схід і Захід») та інші міцно увійшли у понятійний апарат «всесвітників», зокрема сходознавців. Загальну ж кількість цитат, які були взяті істориками, літераторами, політиками, як англійськими, так і іноземними, на озброєння не можливо підрахувати.

Разом з тим, в Україні на сьогодні нема жодної роботи, яка була б присвячена дослідженню ідеї імперії Р. Кіплінга, зокрема його впливу на процес виробки та формування зовнішньої політики Великобританії на Сході, бачення письменником майбутнього Індії, Китаю, Японії та інших східних країн. І це не дивно, бо у вітчизняній історіографії існує велика диспропорція між історико-біографічними роботами з історії України і з історії всесвітньої. Вже на середину 1990-х рр. з'явилася ціла низка праць, які заповнюють «білі плями» вітчизняної історії, розглядаючи життя та діяльність видатних українських політиків і державних діячів. У галузі всесвітньої історії така робота тільки починається.

Таким чином, тема, обрана для дослідження, є актуальною.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної програми Науково-дослідного центру імені В.М. Бейліса «Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків» (державний реєстраційний № 0103U003602). Робота відображає також головний напрямок діяльності кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин і є одним з пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження ? на основі аналізу маловідомих джерел, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, враховуючи результати вивчення деяких аспектів проблеми головним чином зарубіжними істориками, дослідити вплив Р. Кіплінга на формування ідеї імперії в британському суспільстві наприкінці ХІХ ? першій третині ХХ ст. Для реалізації мети дослідження були поставлені наступні завдання:

? відтворити історію англо-індійських взаємовідносин;

? вивчити англо-індійське суспільство як історичний феномен;

? дослідити життєвий і творчий шлях Р. Кіплінга з урахуванням історичних реалій вікторіанської епохи;

? з'ясувати витоки світосприйняття і світогляду письменника;

? показати значення творів письменника для формування уявлень у британському суспільстві про імперію в цілому та Індію зокрема;

? охарактеризувати політичні погляди і творчість Кіплінга у різні історичні відрізки часу;

? визначити місце, яке зайняв Р. Кіплінг у історії Великобританії і Індії.

Об'єкт дослідження - ідеологія колоніальної експансії Великобританії в останній третині ХІХ ? першій третині ХХ ст.

Предмет дослідження - ідея імперії у творчості Р. Кіплінга.

Хронологічні рамки наукової роботи 1865?1936 рр. обумовлені роками життя Р. Кіплінга.

Теоретико-методологічною основою роботи є діалектичні принципи наукового пізнання. Принцип історизму передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті. Принцип всебічності спрямований на визначення зовнішніх та внутрішніх взаємозв'язків явищ, що аналізуються. Принцип багатофакторності передбачає вивчення всього комплексу факторів, які впливали на формування ідеології колоніальної експансії Великобританії.

Зазначені принципи реалізовувалися за допомогою порівняльно-історичного та системного методів. Перший дозволив детально проаналізувати твори Кіплінга та порівняти їх з іншими працями ідеологів Британської імперії вікторіанської епохи. Системний метод сприяв ґрунтовному дослідженню того, як різні напрямки зовнішньої політики Уайтхоллу, що були складовими міжнародних відносин того часу, відображені у творчості Р. Кіплінга. Персоні­фікований підхід до вивчення історії дозволив подивитися на досліджувані події очима їх учасників.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі маловідомих джерел і літератури здійснена ? вперше як у вітчизняній, так і зарубіжній історіографії ? спроба ґрунтовно та детально дослідити творчість і життя Р. Кіплінга як державного і політичного діяча Великобританії, який своєю суспільно-політичною діяльністю, працями впливав на формування ідеї імперії у британському суспільстві і обґрунтовував необхідність колоніальної експансії. Завдяки цьому було зроблено наступне:

? досліджено причини та підґрунтя підкорення Індії Великобританією і створення Індійської імперії;

? визначено, який вплив чинила інтелектуальна еліта Великобританії на зовнішню політику;

? переглянуто існуючі погляди на життя і творчість англійського письменника;

? доведено, що Кіплінг був не тільки апологетом, а й критиком Британської імперії;

? побудовано власну концепцію феномена англо-індійця в британському суспільстві (на прикладі Р. Кіплінга).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що, основ­ні положення, фактичний матеріал і висновки можуть бути використані дослідниками історії життя і творчості Р. Кіплінга, історії Великобританії, Індії, Південно-Африканської республіки, а також при підготовці курсів і спецкурсів із всесвітньої історії й історії міжнародних відносин. Крім того, теоретичні висновки можуть бути корисними для організацій, що займаються політичним аналізом і вивчають історію політичної думки, ідеології Великобританії та інших країн Західної Європи.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є наслідком самостійної роботи дисертанта.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин ЛНУ імені Тараса Шевченка і відділу комплексних проблем міжнародних відносин Інституту сходознавства РАН (15 листопада 2007 р.), а також шляхом участі автора в наступних конференціях: Всеукраїнській молодіжній науково-практичній конференції «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин» (ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 26?27 квітня 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Х сходознавчі читання А. Кримського», присвяченій 135-річниці від дня народження А.Ю. Кримського (Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 5?6 жовтня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Шевченківська весна», присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. (КНУ імені Тараса Шевченка, 1-2 березня 2007 р.), Всеукраїнській молодіжній ­науково-практичній конференції «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин» (ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 26-27 квітня, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки» (СНУ ім. В. Даля, 24-25 квітня 2008 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено предмет і об'єкт, хронологічні межі, мету і завдання, розкрито методологічну базу, наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі - «Джерела та історіографія проблеми» ? проаналізовано джерельну базу та стан наукової розробки проблеми.

Джерельна база дослідження складається з 5 груп. До першої групи джерел увійшли твори Р. Кіплінга, його листи, промови, статті у газетах і журналах, у яких міститься багато історичного матеріалу з історії колоніальної експансії Великобританії в Індії, Північній і Південній Африці та інших територій. Саме у своїх віршах, баладах, новелах, романах він відображав (і у такий спосіб розповсюджував у британському суспільстві) власні погляди на імперію, знайомив читача з критичними думками щодо покращення управління Британською імперією, пропагував створення на основі англомовної спільноти світової наддержави ? «імперії, над якою ніколи не заходить ­сонце».

Достеменний, ретельний аналіз творів Р. Кіплінга довів, що оспівуючи велич імперії, вшановуючи пам'ять і працю її будівників, він не заплющував очі на недбалість високих чинів у Лондоні і Калькутті, їх доволі часту необізнаність у справах Індії, Південноафриканських республік та інших залежних територій, висміював снобізм і виступав проти неповажного ставлення до людей на місцях, неуважності до їх потреб. У римованих строках і можна також знайти досить багато інформації з історії зовнішньої політики та колоніальної експансії Великобританії на Сході, зокрема, в Індії, імперської ідеології, життя англо-індійського суспільства і перебігу англо-російського суперництва та багато іншого.

Аналізуючи роботи Р. Кіплінга як історичні джерела, слід також відмітити його книгу нарисів «Від моря до моря», важливість якої важко переоцінити. У творі він щиро виставляє на суд читача свої враження від подорожі у 1898?1899 рр. східними країнами та США, висловлює багато думок, які віддзеркалюють його політичні погляди.

До другої групи джерел відносяться мемуари, у тому числі самого Р. Кіплінга, щоденники й автобіографії представників правлячих кіл Великобританії. Аналіз цієї групи джерел дозволив більш достовірно і об'єктивно відтворити досліджувані події, вивчити особливості проблематики.

Окремо слід зупинитися на двотомній збірці «Кіплінг: інтерв'ю та спогади» під редакцією професора англійської мови та літератури Університету Канзаса Х. Орела. До двотомника увійшли джерела з особистих зібрань документів і приватних бібліотек Болдуїнів, Родса, Хаггардів, Чемберленів, архіву королівської сім'ї та інших відомих і впливових осіб. У цих різних за характером і походженням документах міститься величезний пласт матеріалу з історії життя Кіплінга і сучасного йому політичного істеблішменту Британської імперії. Безцінність збірки обумовлена тим, що особистий архів письменника не зберігся.

У третю групу джерел, яка також істотно розширила інформаційну базу дослідження, увійшли офіційні публікації, що безпосередньо стосуються досліджуваних подій. Серед них слід виділити збірку документів і матеріалів, видану Інститутом Африки РАН, що розкривають невідомі сторінки однієї з перших імперіалістичних війн, у якій Р. Кіплінг прийняв найдіяльнішу участь та допомагають відтворити міжнародний фон досліджуваних подій.

Четверта група джерел складається з преси, періодичних видань, які друкувалися в зазначений період у Великобританії. Проаналізувавши матеріали «Таймс», «Манчестер Гардіан», «Монінг Пост», «Літреч Мегезін», «Обзервер» та інших газет і журналів вдалося певним чином відтворити історичну атмосферу часів, у які жив і творив Р. Кіплінг.

Іншими важливими джерелами інформації, які увійшли до п'ятої групи джерел, є біографії Р. Кіплінга (хоча і не всі з них були вдалі), написані його сучасниками, які знали письменника особисто.

У книзі У.М. Клеменса «Світ Кіплінга» Кіплінг представлений в образі солдата, рядового будівника Британської імперії, тільки в руках якого не рушниця і шабля, а перо і олівець. За висловленням Клеменса ­ «Кіплінг дав людям нову релігію боротьби за новий світ, нове бачення старих істин». Фр. Л. Ноуелс у роботі «Буквар Кіплінга» наголошує, що «Кіплінг ? це Сесіл Родс літератури. Жоден письменник і поет до нього не дав англійцям більш концептуального уявлення про їхні колоніальні володіння чи зумів виростити в них таку піднесену патріотичну гордість за свою імперію». Д.Ф. Монксхуд написав «Невідомий Кіплінг і кіплінгіана» у незвичному для книг про Кіплінга стилі. Перу У. Дж. Уорстера належить «Зачарований острів: дослідження Англії Редьярда Кіплінга».

В цілому ж, підсумовуючи проведений аналіз джерел, зазначимо, що найбільш цінними для дослідження стали твори Р. Кіплінга, опубліковані документи, біографії письменника, написані його сучасниками. Порівнюючи інформацію з цих джерел вдалося знайти багато нової, колись навмисно прихованої інформації. Мемуарна література, газети і журнали, не дивлячись на суб'єктивний характер, є також дуже важливими джерелами, які дозволили побачити досліджувану проблематику з різних сторін.

Що стосується історіографії проблеми, зокрема англо-американської, то, якщо виключити з неї вище проаналізовані біографії Кіплінга, віднесені нами до п'ятої групи джерел, то вона буде не такою численною, як можна було б очікувати. Протягом 1940-х років з'явилися праці Е. Б. Шенкса, С. Хілтон Брауна, Р. Б. Грейвса, Дж. М. Томпкінса, але ці роботи не відрізнялися аналітичністю.

Однією з перших ґрунтовних праць стала книга професора Королівського інституту міжнародних відносин Ч. Керрінгтона «Редьярд Кіплінг: життя і творчість»^. Жоден з вище згаданих нами його попередників не зміг досягти такої ретельності і детальності. Іншим важливим дослідженням стала книга викладача історії Абердинського університету А. Сандісона «Колесо імперії: дослідження імперської ідеї в кінці ХIХ ? на початку ХХ ст.».

Дослідження Сандісона принципово відрізняється від того, що провів Керрінгтон. По-перше, роботу він присвятив не одному, а одразу чотирьом відомим авторам: Р. Хаггарду, Р. Кіплінгу, Дж. Конраду і Дж. Б'юкену. По-друге, головну увагу він зосередив не на подробицях життя, а на творчості, досліджуючи не літературну, а її політичну складову.

У 1972 році під редакцією відомого англійського біографа Дж. Гросса у світ вийшов збірник статей «Редьярд Кіплінг: людина, його творчість і його світ», який складається з двадцяти статей, кожна з яких присвячена чи певному періоду в житті письменника, чи якійсь проблемі з його творчості. Серед двох десятків авторів і їх робіт слід виділити згадуваного А. Сандісона зі статтею «Точка зору: Редьярд Кіплінг і Райдер Хаггард», «Кіплінг і англо-бурська війна» Дж. Шепперсона, «Імперіалізм Кіплінга» Е. Стокса, «Кіплінг і Перша світова війна» Б. Бергонзі, «Останні роки» Дж. Раймонда.

У більш критичному стилі написана книга «Кіплінг і орієнталізм» лектора Роехемпського інституту вищої освіти Б. Мур-Гілберта. Підкреслюючи консервативність позицій, з яких Кіплінг критикував лібералізм, і його традиційність, Мур-Гілберт вказує, що, тим не менш, деякі із запропонованих письменником вирішень старих проблем були дійсно нові. На відміну від Мур-Гілберта, інший дослідник М. Сеймур-Сміт спробував довести не традиціоналізм Кіплінга з певною домішкою нового, а його постійне новаторство з незначним додаванням традиційного.

Про те, що інтерес до історії життя і творчості Кіплінга, його впливу на формування імперської ідеології не згас і сьогодні підтверджує видання у 2006 році книги П. Хопкірка «У пошуках Кіма. Досліджуючи Велику гру Кіплінга», яка дозволяє краще зрозуміти політичний підтекст відомого роману «Кім».

Серед англомовної індійської історіографії слід виділити праці К. Б. Рао, Н. Чаудхурі, Б. Сенкхдара та інших, у яких розкриваються взаємовплив англійської і індійської культур, місце Кіплінга у процесі їхнього ­ взаємозв'язку.

У радянській історіографії, у якій довгий час превалював ідеологічний підхід, вивченню творчості і політичних поглядів Р. Кіплінга присвячені лише невеличкі статті у словниках і довідниках, книгах з історії англійської літератури і культури.

Їх основний зміст зводився до думки, висловленої відомим радянським фахівцем з культури країн Західної Європи та Північної Америки Л. Є. Кертманом: «Так, Кіплінг ? великий національний поет, так, у його творчості є певні елементи демократизму, але це творчість расиста і джингоїста».

У сучасній російській історіографії ситуація на краще майже не змінилася, хоча певні позитивні зрушення спостерігаються. У 2003 році відбулося перевидання в одному збірнику автобіографії Кіплінга «Трохи про себе» і книги нарисів «Від моря до моря», що супроводжувалася зовсім невеличкою передмовою А. Ніколаєвської. І в тому ж році в Інституті загальної історії РАН відбувся «круглий стіл» «Британська імперія у ХХ столітті», на якому, зокрема, директор Центру цивілізаційних і регіональних досліджень РАН І.В. Следзевський зробив змістовний доклад «Історія Британської імперії у цивілізаційному аспекті».

Що стосується української історіографії, то на сьогодні лише І.В. Грицьких звернув увагу на вплив Р. Кіплінга, Р. Хаггарда та інших представників інтелектуальної еліти Великобританії на формування імперської ідеології.

Таким чином, охарактеризовані джерела, окремі відомості й інформація з проаналізованих праць надають змогу провести дослідження теми та виконати всі поставлені завдання.

У другому розділі «Великобританія і Індія: до витоків Англо-­Індії (ХVII?ХIХ ст.)» розглянуто історичні корені англо-індійських взаємо­відносин.

У першому підрозділі «Індія у зовнішній політиці Великобританії» прослідковано історію підкорення Індії англійською Ост-Індською компанією і британською короною. Доведено, що головним мотивом підкорення Індії Ост-Індською компанію і причиною наступальної зовнішньої політики Великобританії був прибуток, моральні же цінності так і залишилися додатком до матеріальних і слугували певним виправданням жорсткостей і неприхованого грабунку.

Разом з тим, у метрополії, як показав аналіз джерел і літератури, завжди велася жвава, палка, іноді доволі гостра дискусія, з приводу цілей і методів індійської політики Великобританії. Серед правлячих кіл існував постійний антагонізм між акціонерами Ост-Індської компанії, з одного боку, і іншими амбіційними підприємцями, з іншого, що намагалися зруйнувати монополію компанії та долучитися до східної торгівлі, перш за все, з Індією.

Окрім цього, визначено, що серйозні протиріччя були не тільки у сфері торгівлі, а й у зовнішній політиці. Йшла постійна боротьба між прибічниками колоніальних захватів і противниками силового приєднання територій. Так, із Лондона і Калькутти неодноразово йшли вказівки припинити втручання у міжусобиці індійських князів. Проте, резиденти Ост-Індської компанії, а потім британські намісники в Індії, доволі часто діяли усупереч інструкціям і ставили британський та англо-індійський уряд перед фактом. До того ж, між останніми також не завжди була єдність.

У другому підрозділі «Колоніальна експансія і ідеологія» доведено, що, йдучи тернистим шляхом подолання внутрішніх протиріч і формування послідовної зовнішньої політики за ХVIII ст. і три чверті ХIХ ст. Великобританія змогла приборкати, принаймні, зовнішні прояви Індії до незалежності. Лондону вдалося перетворити Калькутту на свого союзника, нехай і примхливого, доволі часто непередбачуваного, але відданого ідеї «імперії, над якою ніколи не заходить сонце».

Проте, британці, як свідчать джерела, так і не змогли глибоко проникнути у культуру Індії, підкорити її духовний світ. Більше того, вони натомість самі почали змінюватися. Вже у 40-х рр. ХIХ ст. розповсюджуються такі поняття як «Англо-Індія» і «англо-індієць». Поступово риси англо-індійського суспільства стають цілком визначеними: своя соціальна ієрархія, уклад життя, газети і видавництва, своєрідна мова з багатьма словами і виразами, не зрозумілими англійцям у метрополії. Самосвідомість англо-індійців визначалася у протиставленні свого культурного кола колу рівних їм за соціальним становищем мешканців метрополії. Так виник і затвердився новий культурно-історичний феномен ? Англо-Індія, який став невід'ємною частиною «колеса імперії» ? колоніальної політики і ідеології.

У третьому розділі «Редьярд Кіплінг: апологет і невизнаний критик Британської імперії (1865?1936)» досліджено погляди Р. Кіплінга на імперію, вивчено його життєвий і творчий шлях.

У першому підрозділі «Невідомі сторінки біографії Р. Дж. Кіплінга» висвітлено невідомі подробиці з життя майбутнього «співака Британської імперії», які, зокрема, розкривають витоки його світогляду і відношення до імперії.

Підкреслюємо, що Кіплінг пройшов класичний шлях англо-індійця вікторіанської епохи: народився і до шести років жив у Індії, засвоївши хінді краще за англійську мову, потім був відправлений батьками до Великобританії, де здобув освіту та до сімнадцяти років виховувався за всіма канонами як справжній англієць. По закінченні навчання у «Юнайтед Сьорвіс Коледж» поїхав працювати до Індії. Зробивши блискучу кар'єру як журналіст і письменник, Кіплінг знов повернувся до Великобританії, але ментально іншою людиною ? англо-індійцем.

Так стисло можна описати біографію людини, яка поєднала у своїй творчості Захід і Схід, Великобританію і Індію, змінила уяву про Британську імперію не тільки у британців, а й у багатьох людей з інших країн, допомогла побачити англійцям і індійцям самих себе і один одного по-іншому, і, авжеж, чинила величезний вплив на формування імперської ідеології.

У другому підрозділі «Імперська ідея Кіплінга і феномен англо-індійця» на основі ретельного аналізу творів письменника показано, що працюючи в Індії Кіплінг зрозумів, що ідеологічний комплекс імперії, який давав моральне обґрунтування цінності праці тисяч чиновників, офіцерів і солдат, інженерів, лікарів і вчителів, був не позбавлений серйозних протиріч і потребував змін. З одного боку, піддати сумніву стержневу тезу про повну расову вищість «білої людини» не було можливо. Це неодмінно призвело б до повної переоцінки англо-індійцями власної діяльності в Індії, що мало б катастрофічні наслідки для всієї імперії. З іншого боку, продовжувати безапеляційно наголошувати на своїй зверхності означало для британців продовження перманентної конфронтації з індійцями.

Іншим серйозним протиріччям було те, що більшість англо-індійців якщо не ненавиділи, то, принаймні точно, щиро не любили країну, де вони проводили кращі свої роки у важких кліматичних і психологічних умовах. І в той же час, вони вважали Індію своєю другою батьківщиною, покинувши яку після виходу у відставку ледь адаптувалися до суто англійського образу життя у Великобританії. І не менш щиро, ніж не любили, англо-індійці у метрополії сумували за роботою та товаришами по службі, умовами побуту, пейзажами й іншим. Свій серед чужих, чужий серед своїх ? ці слова у значній мірі відображають зміст феномену англо-індійця у вікторіанську епоху.

Змальовуючи світ англо-індійців Кіплінг якомого точніше передавав стиль мислення членів їх суспільства, їх ідеологію і забобони, їх відношення до Індії. Він один з небагатьох представників інтелектуальної еліти зрозумів страх маленького англо-індійського суспільства втратити в Індії свою англійськість. Тому Кіплінг в принципі схвалював прагнення англо-індійців до самоізоляції, бажання якомого менше вступати у контакт з індійцями, намагання обмежити культурні зв'язки. Кіплінгу був зрозумілий також і консерватизм індійського суспільства, яке чинило опір західним нововведенням, а індійці, які отримали західну освіту і забували звичаї своєї батьківщини, намагаючись в усьому походити на англійців (так звані «індо-англійці»), викликали в нього лише презирство.

Разом з тим, у третьому підрозділі «Р. Кіплінг і «колесо імперії» доведено, що Кіплінг був не тільки апологетом, а й критиком, чи не першим представником консервативного крила британського істеблішменту, який почав піддавати критиці ідею «імперії, над якою не заходить сонце».

Поет, який у своїх віршах закликав «нести тягар білих» і «кращих синів відправляти за тридев'ять морів» на тяжку працю в ім'я Британської імперії, у той же час, як показав аналіз його творів, став замислюватися над ціною, яку сплачувало британське суспільство за колоніальну експансію (яка, до того ж, дедалі більше ставала примарною). Також неоднозначним було ставлення до «залізного Редьярда» і у британських правлячих кодах. Їх представники не лише схвалювали його слушні пропозиції, а й замовчували критичні вислови ідей і думок щодо проблем Британської імперії.

Так, зокрема, на основі аналізу матеріалів тогочасної преси, вдалося виявити одну цікаву актуальну і сьогодні закономірність: коли Кіплінг повністю підтримував дії правлячих кіл, виступав разом із Дж. Керзоном і Дж. Чемберленом та іншими підтримував необмежену колоніальну експансію, то висвітлювався кожний крок письменника і не було ніяких перешкод для публікації його творів в офіційній пресі, але, якщо «бард імперіалізму», хоч трохи відходив від проводу урядової лінії зовнішньої політики ? одразу наступало багатозначне мовчання.

Після загибелі у 1915 р. на Західному фронті єдиного сина Джона письменник опинився на, так би мовити, «ідейному роздоріжжі»: по-старому він жити уже не хотів, а по-новому ще не міг. «Колесо імперії», до створення могутності якого Кіплінг додав так багато зусиль, разом із сином назавжди поглинуло частину його самого.

Глибоко в душі Кіплінг відмовлявся від власними же руками створеного світу, бо бачив на них кров, а зовні, на людях, у суспільстві, продовжував укріплювати, закликав розширювати імперією тією ж кров'ю, виголошуючи запальні промови на капітанських містках тільки-но спущених на воду лінкорів і крейсерів, на палубах яких, вишукавшись у строю, стояли тисячі Томмі Аткінсів.

По закінченні Першої світової війни Кіплінг став активно працювати над проблемами перебудови Британської імперії, зокрема, виведення англо-індійських взаємостосунків на якісно новий, ефективніший рівень. Завдяки цьому видатному представнику британського істеблішменту, а точніше його талановитому перу, англійці змогли ближче пізнати загадковий світ Індії, а індійці ? побачити самих себе очима європейців. Однак, надто вже укоріненими були імперські традиції Великобританії, щоб правлячі кола одразу визнали свої промахи і почали реформи. І це також дуже пригнічувало Кіплінга, який помер у 1936 р., так і не доживши до 1947 р. ? року проголошення незалежності Британської Індії.

Саме через ігнорування точки зору далекоглядних представників не тільки колоніального чиновництва, але й інтелектуальної еліти, зокрема Р. Кіплінга, кожний наступний оберт «колеса імперії» був набагато важчим і дорожчим, ніж попередній.

ВИСНОВКИ

Детальний аналіз джерел та літератури показав, що, починаючи з останньої третини ХIХ ст., поняття «ідеї імперії» у британському суспільстві, зокрема серед інтелектуальної еліти, почало поступово доповнюватися новим змістом. Це стало наслідком реформ у системі управління колоніальними і залежними територіями, метою яких було приборкати відцентрові тенденції. На думку Кіплінга, міць Британської імперії мала базуватися, у першу чергу, на культурно-ідеологічній взаємозалежності її складових частин, і, вже потім, на політико-економічних зв'язках і воєнній силі. Значення останньої мало стати мінімальним після створення єдиного англомовного цивілізаційного простору. Таким, як з'ясовується, бачив майбутнє Британської імперії Р. Кіплінг, і саме в цьому полягала його особиста «імперська ідея».

«Ідея імперії» Р. Кіплінга є специфічним культурно-ідеологічним комплексом, який з середини 1880-х рр. був одним із чинників, що визначав основні сенси та базові цінності імперського будівництва і імперської самосвідомості. Пропагуючи її, доволі складну і не позбавлену протиріч, але, в той же час, просту для розуміння, Кіплінг тим самим намагався впливати на сили, що брали участь у як у розробці, так і у втіленні у життя планів колоніальної експансії. За допомогою своїх творів він на рівні свідомості формував у співвітчизників уяву про специфічну систему взаємовідносин між ними і корінним населенням територій, що входили до складу Британської імперії. Цим Кіплінг, як ніхто інший, сприяв становленню англійської імперської моделі.

Саме завдяки розповсюдженню політичних поглядів Кіплінга, які він пропагував у своїх творах і відстоював на засіданнях парламенту, уряду та на політичних зібраннях, відбувалося, як показав аналіз джерел і літератури, майже неможливе. З одного боку, йшов процес безперервного і успішного розширення Британської імперії, а, з іншого боку, мало місце дещо протилежне ? віддалення і відчуження її складових частин. Парадоксально, але співіснування двох полярних тенденцій не тільки не заважало, а, напроти, допомагало їй протягом тривалого часу виходити з кризових ситуацій більш міцною та могутньою.

Таким чином, дослідження показало, що внесок Редьярда Кіплінга у процес будівництва Британської імперії не обмежувався тільки оспівуванням подвигів його учасників та сприянням формуванню ідеї імперії. Він відмічав також суттєві збої у русі «колеса імперії», піддавав слушній критиці роботу цього «механізму». Інша справа, що до таких «крамольних» зауважень представники правлячих кіл майже не прислухалися. Вони воліли брати з його творчості тільки ті «цеглини» для будівництва імперії, які їм підходили, не помічаючи при цьому серйозних порушень у взаємозв'язку між композиційними елементами імперської споруди, яка, врешті-решт, у тому числі і через неувагу до критики одного з найталановитіших її архітекторів, занепала.

Щоб відвести від імперії загрозу розпаду та створити, у разі необхідності, вигідні для Великобританії умови «мирного розлучення», Р. Кіплінг, разом з іншими впливовими представниками правлячих кіл, долучився до розробки проектів реформ політичного та економічного устрою Британської імперії.

Планувалося не тільки вивести імперію з кризи, а й надати їй нових імпульсів розвитку. Ключовою тезою, на думку Кіплінга, мав стати перерозподіл владних повноважень між центром і «людьми на місцях» на користь останніх.

Наступним важливим кроком було надання англійським володінням більшої самостійності. Результатом стало створення Британської Співдружності Націй ? унікального міжцивілізаційного утворення, що сьогодні об'єднує понад півсотні країн (чверть населення Землі) і п'яту частину світової торгівлі. Завдяки цьому у процесі деколонізації британським правлячим колам вдалося уникнути повного розриву економічних, громадських, культурних і навіть політичних зв'язків з країнами, які утворилися на руїнах імперії.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Фоміна О.В. Погляд інтелектуальної еліти Великобританії на імперію (Р. Кіплінг) // Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин»: Статті та матеріали. ? Луганськ: Альма-матер, 2006. ? Вип. 2. ? С. 171-173.

2. Фоміна О.В. Британська імперія в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. і Редьярд Кіплінг // Тези міжнародної наукової конференції «Х сходознавчі читання А. Кримського» (присвяченій 135-річчю від дня народження А. Ю. Кримського). ? К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2006. ? С. 38-41.

3. Фоміна О.В. Редьярд Кіплінг та ідеологія: невідомі сторінки // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених «Шевченківська весна», присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2007. ? Вип. 5. ? Ч. 2. ? С. 197-199.

4. Фоміна О.В. Взаимовлияние культур в истории: феномен Редьярда Киплинга // Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин»: Статті та матеріали. ? Луганськ: Альма-матер, 2007. ? Вип. 3. ? С. 171-172.

5. Фоміна О.В. Редьярд Кіплінг: «бард англійського імперіалізму» та «радянського соціалізму» // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки». ? Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2008. - Ч. 2. - С. 127-129.

Размещено на Allbest.ru